User's Tags

Ірина Хмельницька 's Entries

31 blogs
  • 09 May 2019
    8 травня у Празі, біля меморіалу воїнам 1-го Українського фронту на Ольшанському кладовищі, покласти вінки і вшанувати пам’ять прийшли чеські ветерани Другої світової війни, заступник голови Палати депутатів Парламенту Чеської Республіки Войтєх Пікал та заступник голови Комітету у закордонних справах Палати депутатів Парламенту ЧР Ян Ліпавський, міністр закордонних справ ЧР Томаш Петршічек, начальник відділу у справах ветеранів війни Міністерства оборони ЧР Павел Куглер та радниця начальника Генерального штабу Армії ЧР бригадний генерал Ленка Шмердова, мер Праги Зденєк Гржіб, посли Сполучених Штатів Америки, Канади, Нідерландів, Словаччини, дипломати та військові аташе посольств Молдови, Хорватії, Франції та Польщі. відео Радіо Свобода Посол України в Чехії Євген Перебийніс у своїй промові наголосив на втратах України в роки Другої світової війни та внеску українців у перемогу над нацизмом. Він висловив слова подяки союзникам України, ветеранам Другої світової війни, побажав їм міцного здоров’я та довгих років життя. Пам’ять загиблих була вшанована хвилиною мовчання. На завершення акції пролунали гімни України та Чеської Республіки. Акція була організована Посольством України в Чеській Республіці спільно з ветеранською організацією «Спілка чехословацьких легіонерів» та за підтримки Міністерства оборони Чехії. 8 травня в Україні відзначається як День пам’яті та примирення, символом якого є мак пам’яті. Напередодні свята учні Української суботньої школи «Ерудит» та вихованці Українського культурно-освітнього центру «Крок» м.Прага власноруч виготовили символічні маки, які дарувалися ветеранам та гостям акції. Відзначення Дня пам’яті та примирення продовжилося у приміщенні Посольства України в ЧР, де відбулася зустріч з ветеранами та їх частування. Пам'ятаємо, перемагаємо! Повідомляє Посольство України в Чехії 
  • 8 травня у Празі, біля меморіалу воїнам 1-го Українського фронту на Ольшанському кладовищі, покласти вінки і вшанувати пам’ять прийшли чеські ветерани Другої світової війни, заступник голови Палати депутатів Парламенту Чеської Республіки Войтєх Пікал та заступник голови Комітету у закордонних справах Палати депутатів Парламенту ЧР Ян Ліпавський, міністр закордонних справ ЧР Томаш Петршічек, начальник відділу у справах ветеранів війни Міністерства оборони ЧР Павел Куглер та радниця начальника Генерального штабу Армії ЧР бригадний генерал Ленка Шмердова, мер Праги Зденєк Гржіб, посли Сполучених Штатів Америки, Канади, Нідерландів, Словаччини, дипломати та військові аташе посольств Молдови, Хорватії, Франції та Польщі. відео Радіо Свобода Посол України в Чехії Євген Перебийніс у своїй промові наголосив на втратах України в роки Другої світової війни та внеску українців у перемогу над нацизмом. Він висловив слова подяки союзникам України, ветеранам Другої світової війни, побажав їм міцного здоров’я та довгих років життя. Пам’ять загиблих була вшанована хвилиною мовчання. На завершення акції пролунали гімни України та Чеської Республіки. Акція була організована Посольством України в Чеській Республіці спільно з ветеранською організацією «Спілка чехословацьких легіонерів» та за підтримки Міністерства оборони Чехії. 8 травня в Україні відзначається як День пам’яті та примирення, символом якого є мак пам’яті. Напередодні свята учні Української суботньої школи «Ерудит» та вихованці Українського культурно-освітнього центру «Крок» м.Прага власноруч виготовили символічні маки, які дарувалися ветеранам та гостям акції. Відзначення Дня пам’яті та примирення продовжилося у приміщенні Посольства України в ЧР, де відбулася зустріч з ветеранами та їх частування. Пам'ятаємо, перемагаємо! Повідомляє Посольство України в Чехії 
    May 09, 2019 455
  • 30 Apr 2019
    У Чехії завершується судовий розгляд у справі солдата Збройних сил Еріка Ешту, звинуваченого в тероризмі за участь у бойових діях на боці російських окупаційних військ на сході України. Про це пише “Європейська правда” з посиланням на чеське видання Idnes. У суді міста Пардубіце у понеділок, 29 квітня, відбулося слухання у справі десантника Еріка Ешту. Суд заслухав Іво Зелінку, десантника і офіцера Генерального штабу армії Чехії. Саме він вказав на Ешту. Прокуратура стверджує, що Ешту протягом трьох тижнів займався охороною окопів і виконував інші роботи у бойовиків на Донбасі, зокрема, доглядав за зброєю, а також брав участь у обстрілах. Ешту заявив, що до України просто їздив у гості, а у формі сепаратистів і зі зброєю сфотографувався на пам’ять. “Ми з колегами знайшли його анонімний профіль в інтернеті, де були фотографії, які чітко демонструють його перебування в Україні. Він був на них на знакових пам’ятниках у повній уніформі російської армії зі своєю особистою зброєю АК-74“, – сказав Зелінка в суді. Згідно з матеріалами справи, кримінальне переслідування обвинуваченого почалося у 2016 році. У той час проводився відбір до 43-го повітряно-десантного батальйону в Хрудимі, куди хотів вступати Ешту. "У перший день процесу відбору мені повідомили, що Ешту воював в Україні і розмовляв зі своїми сусідами по кімнаті під час навчання", - сказав Зелінка. Він також сказав, що Ешту розповідав своїм сусідам по кімнаті конкретну інформацію про поїздку в Україну. "Після консультацій з адвокатами я передав справу військовій поліції", - продовжив Зелінка. Під час відбору Ешту не вдалося пройти психологічне тестування. "Він пройшов фізичні випробування, але в есе він абсолютно нереально оцінив свій внесок у збройні сили, я не читав нічого більш дивного. Комісія одноголосно не прийняла його", - сказав Зелінка. Під час розслідування Зелінці та слідчим було сказано нічого не повідомляти підозрюваному, щоб мати змогу перевірити всю інформацію. Тому Ешту перевели до артилерійського полку, де він був кухарем. За звинуваченням у тероризмі Ешту може отримати від 12 до 20 років у в'язниці, або навіть довічне ув’язнення. Вирок, ймовірно, оголосять 17 травня.     Джерело: Європейська правда
  • У Чехії завершується судовий розгляд у справі солдата Збройних сил Еріка Ешту, звинуваченого в тероризмі за участь у бойових діях на боці російських окупаційних військ на сході України. Про це пише “Європейська правда” з посиланням на чеське видання Idnes. У суді міста Пардубіце у понеділок, 29 квітня, відбулося слухання у справі десантника Еріка Ешту. Суд заслухав Іво Зелінку, десантника і офіцера Генерального штабу армії Чехії. Саме він вказав на Ешту. Прокуратура стверджує, що Ешту протягом трьох тижнів займався охороною окопів і виконував інші роботи у бойовиків на Донбасі, зокрема, доглядав за зброєю, а також брав участь у обстрілах. Ешту заявив, що до України просто їздив у гості, а у формі сепаратистів і зі зброєю сфотографувався на пам’ять. “Ми з колегами знайшли його анонімний профіль в інтернеті, де були фотографії, які чітко демонструють його перебування в Україні. Він був на них на знакових пам’ятниках у повній уніформі російської армії зі своєю особистою зброєю АК-74“, – сказав Зелінка в суді. Згідно з матеріалами справи, кримінальне переслідування обвинуваченого почалося у 2016 році. У той час проводився відбір до 43-го повітряно-десантного батальйону в Хрудимі, куди хотів вступати Ешту. "У перший день процесу відбору мені повідомили, що Ешту воював в Україні і розмовляв зі своїми сусідами по кімнаті під час навчання", - сказав Зелінка. Він також сказав, що Ешту розповідав своїм сусідам по кімнаті конкретну інформацію про поїздку в Україну. "Після консультацій з адвокатами я передав справу військовій поліції", - продовжив Зелінка. Під час відбору Ешту не вдалося пройти психологічне тестування. "Він пройшов фізичні випробування, але в есе він абсолютно нереально оцінив свій внесок у збройні сили, я не читав нічого більш дивного. Комісія одноголосно не прийняла його", - сказав Зелінка. Під час розслідування Зелінці та слідчим було сказано нічого не повідомляти підозрюваному, щоб мати змогу перевірити всю інформацію. Тому Ешту перевели до артилерійського полку, де він був кухарем. За звинуваченням у тероризмі Ешту може отримати від 12 до 20 років у в'язниці, або навіть довічне ув’язнення. Вирок, ймовірно, оголосять 17 травня.     Джерело: Європейська правда
    Apr 30, 2019 8496
  • 17 Apr 2019
    Про те, як не опинитися у пастці Facebook, Instagram та інших соцмереж? Яким чином Ви можете захистити свої персональні дані від втручання та крадіжки? Власним досвідом ділиться В. о. міністра охорони здоров'я України Уляна Супрун.  "Вчора була спроба увійти в мій акаунт в Instagram...з Москви. Будьте уважними до захисту своїх даних. Про безпеку онлайн варто дбати так само ретельно, як і про здоров’я. Гібридна війна стосується всіх, хто буває онлайн. В моєму випадку все обійшлося, але довелося змінити пароль і перечитати інформацію про заходи безпеки в інтернеті. Принагідно ділюся: - Створіть унікальний та надійний пароль. Це означає, що він не може бути однаковим або навіть схожим на паролі, які використовуються для Facebook, Gmail або інших облікових записів. Якщо один з паролів стає відомим хакерам, вони можуть спробувати зламати ваші інші профілі.  - Налаштуйте двофакторну авторизацію. Люди, які не можуть надати вибраний коефіцієнт, який є зазвичай кодом, надісланим на телефон або електронну пошту, не зможуть увійти. Навіть якщо знають пароль облікового запису. Як налаштувати таку авторизацію, можна почитати тут: https://bit.ly/2PglIip  - Для безпеки месенджерів також варто налаштувати двофакторну авторизацію. - Не заходьте до своїх облікових профілів з чужих пристроїв. Якщо ж потрібно це зробити — не забудьте вилогінитися. У випадку, якщо ви все-таки не вийшли зі свого профілю на чужому ґаджеті, це можна зробити дистанційно зі свого пристрою.  - Видаліть облікові записи, які ви вже не використовуєте. Там може бути багато вашої персональної інформації, зокрема тимчасові паролі до профілів. Що менше особистої інформації збережено в мережі, то більше шансів захистити ваші профілі від зламів. Часом може здаватися незручним вводити довгі паролі чи двічі підтверджувати, що саме ви заходите на свій профіль. Але такі незручності варті відчуття безпеки та захищеності вашої персональної інформації. У будь-якому разі завжди перевіряйте інформацію навіть якщо вона розміщена на офіційних сторінках. Жертвою взлому сьогодні може стати будь-хто. Докладатиму зусиль зі свого боку, щоб мій інстаграм https://goo.gl/8PqgBx та інші офіційні сторінки приносили всім лише користь та правду На своїй сторінці у фейсбук повідомляє В. о. міністра охорони здоров'я України
  • Про те, як не опинитися у пастці Facebook, Instagram та інших соцмереж? Яким чином Ви можете захистити свої персональні дані від втручання та крадіжки? Власним досвідом ділиться В. о. міністра охорони здоров'я України Уляна Супрун.  "Вчора була спроба увійти в мій акаунт в Instagram...з Москви. Будьте уважними до захисту своїх даних. Про безпеку онлайн варто дбати так само ретельно, як і про здоров’я. Гібридна війна стосується всіх, хто буває онлайн. В моєму випадку все обійшлося, але довелося змінити пароль і перечитати інформацію про заходи безпеки в інтернеті. Принагідно ділюся: - Створіть унікальний та надійний пароль. Це означає, що він не може бути однаковим або навіть схожим на паролі, які використовуються для Facebook, Gmail або інших облікових записів. Якщо один з паролів стає відомим хакерам, вони можуть спробувати зламати ваші інші профілі.  - Налаштуйте двофакторну авторизацію. Люди, які не можуть надати вибраний коефіцієнт, який є зазвичай кодом, надісланим на телефон або електронну пошту, не зможуть увійти. Навіть якщо знають пароль облікового запису. Як налаштувати таку авторизацію, можна почитати тут: https://bit.ly/2PglIip  - Для безпеки месенджерів також варто налаштувати двофакторну авторизацію. - Не заходьте до своїх облікових профілів з чужих пристроїв. Якщо ж потрібно це зробити — не забудьте вилогінитися. У випадку, якщо ви все-таки не вийшли зі свого профілю на чужому ґаджеті, це можна зробити дистанційно зі свого пристрою.  - Видаліть облікові записи, які ви вже не використовуєте. Там може бути багато вашої персональної інформації, зокрема тимчасові паролі до профілів. Що менше особистої інформації збережено в мережі, то більше шансів захистити ваші профілі від зламів. Часом може здаватися незручним вводити довгі паролі чи двічі підтверджувати, що саме ви заходите на свій профіль. Але такі незручності варті відчуття безпеки та захищеності вашої персональної інформації. У будь-якому разі завжди перевіряйте інформацію навіть якщо вона розміщена на офіційних сторінках. Жертвою взлому сьогодні може стати будь-хто. Докладатиму зусиль зі свого боку, щоб мій інстаграм https://goo.gl/8PqgBx та інші офіційні сторінки приносили всім лише користь та правду На своїй сторінці у фейсбук повідомляє В. о. міністра охорони здоров'я України
    Apr 17, 2019 214
  • 26 Mar 2019
    Україну на чеській мапі видно дуже виразно, українці тут залишили велику і досі ще мало відому на батьківщині духовну, інтелектуальну, культурну спадщину. Адже демократична Чехословаччина Томаша Ґарріґа Масарика впродовж міжвоєнних десятиліть (1919–1939) надала притулок багатьом тисячам українців, яких тоталітарний більшовицький режим змусив покинути батьківщину. На чеській землі за історично короткий період часу вони не тільки створили необхідні соціальні умови для повноцінного життя, а й заснували широку мережу культурних, наукових, освітніх, спортивних закладів і товариств, про це пише Радіо Свобода  Серед них найбільшим авторитетом і не тільки в Чехословаччині, але й в українському середовищі у світі користувались: Музей визвольної боротьби України у Празі, Український вільний університет, Українська мистецька академія, Український високий педагогічний інститут імені Михайла Драгоманова, Українська гімназія. Особливо важливим знаком української присутності на чеських землях були Дипломатична місія Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки у Празі. На сценах празьких театрів із великим успіхом виступали українські актори, театральні й хорові колективи, серед них хор Олександра Кошиця і театр Миколи Садовського. Яскравий слід в історії міжвоєнної Праги залишили українські архітектори і митці, серед найвидатніших, наприклад, Олександр Архипенко. У Празі працювали відомі українські вчені Іван Пулюй, Михайло Грушевський, Іван Горбачевський, архітектор Артемій Корнійчук. Прага міжвоєнних десятиліть вирізнялась виразним українським акцентом – про це більше в нашій галереї «Українська Прага». Карлів університет Один із найстарших університетів Європи. У 1902–1903 роках його ректором був український учений – хімік Іван Горбачевський, в університеті викладали відомі українські вчені Іван Панькевич та Іван Зілинський. У Карловому університеті здобула вищу освіту низка відомих українців, серед них, зокрема, поет Олег Ольжич, підполковник Армії УНР Борис Сухоручко-Хословський, історик Симон Наріжний, археолог Ярослав Пастернак. Національний музей Національний музей (Národní muzeum) – одна з найшанованіших і найбільших музейних інституцій у Чехії. За свою столітню історію музей зібрав і нині зберігає унікальні пам’ятки чеської історії й археології, а також має одну з найбільших бібліотек. Історія музею тісно пов’язана з історією України. Протягом міжвоєнного періоду працівником археологічного відділу Національного музею був історик і поет Олег Ольжич. В архіві музею зберігаються наукові роботи з археології ще одного працівника музею – відомого українського вченого-археолога Ярослава Пастернака. Окрасою музею є одна з найбільших поза межами України збірок українського народного мистецтва Гуцульщини: кераміки, писанок, різьби по дереву. Ця збірка є результатом великого інтересу до України чеського етнографа Франтішека Ржегоржа і його тісної співпраці з Іваном Франком. У бібліотеці музею зберігаються прижиттєві видання відомих українських письменників і вчених Івана Франка, Лесі Українки, Сергія Шелухіна, Юрія Русова, Олега Ольжича, Леоніда Мосендза та інші. Народний дім Народний дім (Obecní dům – муніципальний дім) – одна з найгарніших споруд у стилі сецесії в Європі. Будівля була зведена в 1905–1912 роках за проектом відомих чеських архітекторів Антоніна Балшанека і Освальда Полівки, а на оформленні її інтер’єрів працювали Альфонс Муха, Макс Швабінський, Міколаш Алеш та інші відомі чеські митці. У міжвоєнний період (1919–1939) Народний дім у Празі був одним із важливих центрів культурного життя української еміграції. Так, 9 квітня 1922 року тут відбувся концерт на честь Лесі Українки, а в грудні 1923 року українські пражани мали щасливу нагоду побувати на концерті відомої української піаністки Любки Колесси і композитора Нестора Нижанківського. 14 жовтня 1924 року в Народному домі з великим успіхом виступив український хор під керівництвом диригента Платониди Щуровської-Россіневич (дружина підполковника Армії УНР Миколи Россіневича). На українських вечорах у Народному домі 1 листопада 1925 року виступив відомий поет Євген Маланюк та історик, музеєзнавець Дмитро Антонович, а 2 червня 1928 року українська громада відзначала тут 40-ліття літературної праці Ольги Кобилянської. Письменницю, яка була присутня на вечорі, привітали літературознавець Олександр Колесса і учений-мовознавець Степан Смаль-Стоцький. Палац «Жофін» Новоренесансна пам’ятка архітектури Палац «Жофін» (Palác Žofín) є головною окрасою Слов’янського острова на Влтаві у Празі. Палац «Жофін» (назва походить від імені Жофії, тобто Софії – дружини австрійського імператора Франца Йосипа Першого) був і залишається місцем активного культурного і громадського життя столиці. Не випадково 18 травня 1891 року перший з’їзд слов’янського прогресивного студентства відбувся саме в його залі. Учасником цього зібрання був Іван Франко, якого цікавили проблеми слов’янства, зокрема, його течії – панславізму, до якої він ставився критично. Про Івана Франка – учасника з’їзду – нагадує сьогодні пам’ятна таблиця, встановлена в 1956 році «Слов’янським комітетом Чехословаччини» до 100-ліття від дня народження поета. Автор таблиці – Т. Константиновова-Амортова. Швандів театр Швандів театр (Švandovo divadlo) – один із найпопулярніших театрів драми у Празі. У червні 1922 року на його сцені дав 8 вистав театр Миколи Садовського. Грались п’єси української класики: «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», «Ой не ходи, Грицю», «Бондарівна», «Суєта». Опубліковані рецензії свідчать, що вистави театру мали великий успіх серед української й чеської публіки. Національний театр Національний театр (Národní divadlo) в Празі – ця велика неоренесансна будівля, зведена в 1868–1881 роках, є однією з найгарніших на берегах Влтави. Театр і нині відіграє провідну роль в чеському культурному житті. На сцені театру 11 травня 1919 року відбувся перший за межами України виступ прославленої у світі Української республіканської капели Олександра Кошиця. Серед почесних гостей на першому концерті Капели були Михайло Грушевський і військовий міністр УНР Олександр Жуковський. Церква Святого Архангела Михаїла Одна з найкрасивіших пам’яток української дерев’яної архітектури в Чехії розташована в парку Кінських у Празі. Церква зведена в другій половині 17-го століття в селі Великі Лучки, що поблизу Мукачева. У 1793 році її купили і перевезли парафіяни недалекого, але більш заможного села Медведівці. А в 1928 році відбулося друге перевезення: церкву з Медведівців перевезли до Праги як експонат для краєзнавчої збірки Національного музею в Празі. В 1929 році церква була встановлена у парку Кінських у Празі, храм нині належить Чехословацькій православній церкві. Національна бібліотека Чеської Республіки У фондах Національної бібліотеки, зокрема, в її відділі – Слов’янській бібліотеці, яка розташована в ареалі пам’ятки архітектури Клементинумі, – зберігається унікальна збірка українських стародруків 16–18-го соліть, історичної літератури 19-го століття, багата літературна Шевченкіана, до якої входить, зокрема, перше нецензуроване видання празького «Кобзаря» (1876 рік). Серед книг прижиттєві видання Івана Франка, Лесі Українки, Дмитра Чижевського, Софії Русової, Олександра Олеся, Євгена Маланюка, Оксани Лятуринської. У Слов’янській бібліотеці зберігаються також твори українських художників Галини Мазепи, Василя Касіяна, Миколи Битинського, багатьох інших, а також великий архів матеріалів, який стосується історії української еміграції в міжвоєнній Чехословаччині. Ольшанський цвинтар Це найбільше і найвідоміше чеське кладовище, місце спочинку багатьох відомих українців, життєвий шлях яких закінчився у Празі. На кладовищі поховані президент Гуцульської Республіки Степан Клочурак, дипломат Люцій Кобилянський, заступник міністра закордонних справ Уряду УНР, один із авторів Конституції УНР Отто Ейхельман, член Української Центральної Ради, посол УНР у Фінляндії, Швеції та Норвегії Кость Лоський, учений і педагог Софія Русова, видавець і громадський діяч Степан Сірополко, міністр пошти і телеграфу Уряду УНР, посол УНР у Відні Григорій Сидоренко, член Української Центральної Ради, генеральний суддя УНР Сергій Шелухін, учений, заступник міністра фінансів в Уряді УНР Аполінарій Маршинський, посол УНР у Лондоні Микола Стаховський, історик, член Української Центральної Ради Іван Мірний і його дружина, громадська діячка Зінаїда Мірна. Є також могили художника Юрія Вовка, сина Миколи Садовського – підполковника Армії УНР Мікі (Миколи) Тобілевича, письменника і драматурга Спиридона Черкасенка, винахідника і мецената Олександра Ярошевського, митця та архітектора Степана Дзидза, архітектора Артемія Корнійчука, скульптора Ніни Левитської та її чоловіка – композитораБориса Левитського, диригента і першого адміністратора Української республіканської капели Олекси Приходька. На Ольшанському цвинтарі також похований видатний археолог Іван Борковський. Національна галерея в Празі Одна з найстарших і найбільших мистецьких інституцій у Чехії свою історію пише з 1796 року, коли група освітян і чеської шляхти заснувала Товариство патріотичних друзів мистецтва. Нині збірка зосереджує твори мистецтва з Європи, Азії й Америки, її складовою є невелика, але надзвичайно виразна колекція творів українських митців. Окрасою збірки є твори Олександра Архипенка, Івана Кульця, Василя Касіяна, Сергія Мака. Пам’ятник Тарасу Шевченкові у Празі Пам’ятник Тарасу Шевченкові на площі Кінських у Празі. Відкритий 25 березня 2009 р. Автор пам’ятника Микола Зноба, архітектор Вероніка Дірова. Тарас Шевченко в чеській столиці не бував, та з Прагою пов’язана одна з найважливіших подій його творчої біографії: саме в Празі у 1876 році вийшло перше, нецензуроване видання «Кобзаря». Пам’ятна таблиця Михайлові Грушевському Пам’ятна таблиця Михайлові Грушевському (1866–1934) на будинку в Празі, в якому в 1920 році жив Грушевський (вул. Добровськего 28, Прага 7-Голешовіце – Dobrovského 28, Praha 7-Holešovice). Відкрита 14 жовтня 1996 року за підтримки громадської організації «Українська ініціатива в Чеській Республіці» та посольства України у Чехії (скульптор Олександр Шлапак, архітектор Леонід Малий).     Автор: Оксана Пеленська Радіо Свобода 
  • Україну на чеській мапі видно дуже виразно, українці тут залишили велику і досі ще мало відому на батьківщині духовну, інтелектуальну, культурну спадщину. Адже демократична Чехословаччина Томаша Ґарріґа Масарика впродовж міжвоєнних десятиліть (1919–1939) надала притулок багатьом тисячам українців, яких тоталітарний більшовицький режим змусив покинути батьківщину. На чеській землі за історично короткий період часу вони не тільки створили необхідні соціальні умови для повноцінного життя, а й заснували широку мережу культурних, наукових, освітніх, спортивних закладів і товариств, про це пише Радіо Свобода  Серед них найбільшим авторитетом і не тільки в Чехословаччині, але й в українському середовищі у світі користувались: Музей визвольної боротьби України у Празі, Український вільний університет, Українська мистецька академія, Український високий педагогічний інститут імені Михайла Драгоманова, Українська гімназія. Особливо важливим знаком української присутності на чеських землях були Дипломатична місія Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки у Празі. На сценах празьких театрів із великим успіхом виступали українські актори, театральні й хорові колективи, серед них хор Олександра Кошиця і театр Миколи Садовського. Яскравий слід в історії міжвоєнної Праги залишили українські архітектори і митці, серед найвидатніших, наприклад, Олександр Архипенко. У Празі працювали відомі українські вчені Іван Пулюй, Михайло Грушевський, Іван Горбачевський, архітектор Артемій Корнійчук. Прага міжвоєнних десятиліть вирізнялась виразним українським акцентом – про це більше в нашій галереї «Українська Прага». Карлів університет Один із найстарших університетів Європи. У 1902–1903 роках його ректором був український учений – хімік Іван Горбачевський, в університеті викладали відомі українські вчені Іван Панькевич та Іван Зілинський. У Карловому університеті здобула вищу освіту низка відомих українців, серед них, зокрема, поет Олег Ольжич, підполковник Армії УНР Борис Сухоручко-Хословський, історик Симон Наріжний, археолог Ярослав Пастернак. Національний музей Національний музей (Národní muzeum) – одна з найшанованіших і найбільших музейних інституцій у Чехії. За свою столітню історію музей зібрав і нині зберігає унікальні пам’ятки чеської історії й археології, а також має одну з найбільших бібліотек. Історія музею тісно пов’язана з історією України. Протягом міжвоєнного періоду працівником археологічного відділу Національного музею був історик і поет Олег Ольжич. В архіві музею зберігаються наукові роботи з археології ще одного працівника музею – відомого українського вченого-археолога Ярослава Пастернака. Окрасою музею є одна з найбільших поза межами України збірок українського народного мистецтва Гуцульщини: кераміки, писанок, різьби по дереву. Ця збірка є результатом великого інтересу до України чеського етнографа Франтішека Ржегоржа і його тісної співпраці з Іваном Франком. У бібліотеці музею зберігаються прижиттєві видання відомих українських письменників і вчених Івана Франка, Лесі Українки, Сергія Шелухіна, Юрія Русова, Олега Ольжича, Леоніда Мосендза та інші. Народний дім Народний дім (Obecní dům – муніципальний дім) – одна з найгарніших споруд у стилі сецесії в Європі. Будівля була зведена в 1905–1912 роках за проектом відомих чеських архітекторів Антоніна Балшанека і Освальда Полівки, а на оформленні її інтер’єрів працювали Альфонс Муха, Макс Швабінський, Міколаш Алеш та інші відомі чеські митці. У міжвоєнний період (1919–1939) Народний дім у Празі був одним із важливих центрів культурного життя української еміграції. Так, 9 квітня 1922 року тут відбувся концерт на честь Лесі Українки, а в грудні 1923 року українські пражани мали щасливу нагоду побувати на концерті відомої української піаністки Любки Колесси і композитора Нестора Нижанківського. 14 жовтня 1924 року в Народному домі з великим успіхом виступив український хор під керівництвом диригента Платониди Щуровської-Россіневич (дружина підполковника Армії УНР Миколи Россіневича). На українських вечорах у Народному домі 1 листопада 1925 року виступив відомий поет Євген Маланюк та історик, музеєзнавець Дмитро Антонович, а 2 червня 1928 року українська громада відзначала тут 40-ліття літературної праці Ольги Кобилянської. Письменницю, яка була присутня на вечорі, привітали літературознавець Олександр Колесса і учений-мовознавець Степан Смаль-Стоцький. Палац «Жофін» Новоренесансна пам’ятка архітектури Палац «Жофін» (Palác Žofín) є головною окрасою Слов’янського острова на Влтаві у Празі. Палац «Жофін» (назва походить від імені Жофії, тобто Софії – дружини австрійського імператора Франца Йосипа Першого) був і залишається місцем активного культурного і громадського життя столиці. Не випадково 18 травня 1891 року перший з’їзд слов’янського прогресивного студентства відбувся саме в його залі. Учасником цього зібрання був Іван Франко, якого цікавили проблеми слов’янства, зокрема, його течії – панславізму, до якої він ставився критично. Про Івана Франка – учасника з’їзду – нагадує сьогодні пам’ятна таблиця, встановлена в 1956 році «Слов’янським комітетом Чехословаччини» до 100-ліття від дня народження поета. Автор таблиці – Т. Константиновова-Амортова. Швандів театр Швандів театр (Švandovo divadlo) – один із найпопулярніших театрів драми у Празі. У червні 1922 року на його сцені дав 8 вистав театр Миколи Садовського. Грались п’єси української класики: «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», «Ой не ходи, Грицю», «Бондарівна», «Суєта». Опубліковані рецензії свідчать, що вистави театру мали великий успіх серед української й чеської публіки. Національний театр Національний театр (Národní divadlo) в Празі – ця велика неоренесансна будівля, зведена в 1868–1881 роках, є однією з найгарніших на берегах Влтави. Театр і нині відіграє провідну роль в чеському культурному житті. На сцені театру 11 травня 1919 року відбувся перший за межами України виступ прославленої у світі Української республіканської капели Олександра Кошиця. Серед почесних гостей на першому концерті Капели були Михайло Грушевський і військовий міністр УНР Олександр Жуковський. Церква Святого Архангела Михаїла Одна з найкрасивіших пам’яток української дерев’яної архітектури в Чехії розташована в парку Кінських у Празі. Церква зведена в другій половині 17-го століття в селі Великі Лучки, що поблизу Мукачева. У 1793 році її купили і перевезли парафіяни недалекого, але більш заможного села Медведівці. А в 1928 році відбулося друге перевезення: церкву з Медведівців перевезли до Праги як експонат для краєзнавчої збірки Національного музею в Празі. В 1929 році церква була встановлена у парку Кінських у Празі, храм нині належить Чехословацькій православній церкві. Національна бібліотека Чеської Республіки У фондах Національної бібліотеки, зокрема, в її відділі – Слов’янській бібліотеці, яка розташована в ареалі пам’ятки архітектури Клементинумі, – зберігається унікальна збірка українських стародруків 16–18-го соліть, історичної літератури 19-го століття, багата літературна Шевченкіана, до якої входить, зокрема, перше нецензуроване видання празького «Кобзаря» (1876 рік). Серед книг прижиттєві видання Івана Франка, Лесі Українки, Дмитра Чижевського, Софії Русової, Олександра Олеся, Євгена Маланюка, Оксани Лятуринської. У Слов’янській бібліотеці зберігаються також твори українських художників Галини Мазепи, Василя Касіяна, Миколи Битинського, багатьох інших, а також великий архів матеріалів, який стосується історії української еміграції в міжвоєнній Чехословаччині. Ольшанський цвинтар Це найбільше і найвідоміше чеське кладовище, місце спочинку багатьох відомих українців, життєвий шлях яких закінчився у Празі. На кладовищі поховані президент Гуцульської Республіки Степан Клочурак, дипломат Люцій Кобилянський, заступник міністра закордонних справ Уряду УНР, один із авторів Конституції УНР Отто Ейхельман, член Української Центральної Ради, посол УНР у Фінляндії, Швеції та Норвегії Кость Лоський, учений і педагог Софія Русова, видавець і громадський діяч Степан Сірополко, міністр пошти і телеграфу Уряду УНР, посол УНР у Відні Григорій Сидоренко, член Української Центральної Ради, генеральний суддя УНР Сергій Шелухін, учений, заступник міністра фінансів в Уряді УНР Аполінарій Маршинський, посол УНР у Лондоні Микола Стаховський, історик, член Української Центральної Ради Іван Мірний і його дружина, громадська діячка Зінаїда Мірна. Є також могили художника Юрія Вовка, сина Миколи Садовського – підполковника Армії УНР Мікі (Миколи) Тобілевича, письменника і драматурга Спиридона Черкасенка, винахідника і мецената Олександра Ярошевського, митця та архітектора Степана Дзидза, архітектора Артемія Корнійчука, скульптора Ніни Левитської та її чоловіка – композитораБориса Левитського, диригента і першого адміністратора Української республіканської капели Олекси Приходька. На Ольшанському цвинтарі також похований видатний археолог Іван Борковський. Національна галерея в Празі Одна з найстарших і найбільших мистецьких інституцій у Чехії свою історію пише з 1796 року, коли група освітян і чеської шляхти заснувала Товариство патріотичних друзів мистецтва. Нині збірка зосереджує твори мистецтва з Європи, Азії й Америки, її складовою є невелика, але надзвичайно виразна колекція творів українських митців. Окрасою збірки є твори Олександра Архипенка, Івана Кульця, Василя Касіяна, Сергія Мака. Пам’ятник Тарасу Шевченкові у Празі Пам’ятник Тарасу Шевченкові на площі Кінських у Празі. Відкритий 25 березня 2009 р. Автор пам’ятника Микола Зноба, архітектор Вероніка Дірова. Тарас Шевченко в чеській столиці не бував, та з Прагою пов’язана одна з найважливіших подій його творчої біографії: саме в Празі у 1876 році вийшло перше, нецензуроване видання «Кобзаря». Пам’ятна таблиця Михайлові Грушевському Пам’ятна таблиця Михайлові Грушевському (1866–1934) на будинку в Празі, в якому в 1920 році жив Грушевський (вул. Добровськего 28, Прага 7-Голешовіце – Dobrovského 28, Praha 7-Holešovice). Відкрита 14 жовтня 1996 року за підтримки громадської організації «Українська ініціатива в Чеській Республіці» та посольства України у Чехії (скульптор Олександр Шлапак, архітектор Леонід Малий).     Автор: Оксана Пеленська Радіо Свобода 
    Mar 26, 2019 1266
  • 18 Mar 2019
    Чехія не має наміру визнавати Крим російською територією і вимагає від Москви негайного звільнення українських політв'язнів. Про це йдеться у заяві МЗС Чеської Республіки з нагоди п'ятиріччя анексії півострова. "Чеська Республіка, яка також пережила військову окупацію частини своєї території сильною сусідньою країною, залишається непохитною у своїй відданості проведенню політики невизнання", - йдеться у заяві. У ній наголошується, що п'ять років тому, анексувавши Крим, Росія здійснила кричуще порушення міжнародного права. Чеська Республіка, а також Європейський Союз і переважна більшість країн продовжують вважати Кримський півострів частиною України. У Празі занепокоєні тривалою мілітаризацією території Криму, а також порушенням безперешкодного і вільного судноплавства через Керченську протоку і в Азовському морі, що є ще одним кричущим порушенням міжнародного права. "Більше того, це створює загрозу стабільності й безпеки в Європі", - йдеться в заяві. МЗС ЧР зазначає, що після окупації Криму Російською Федерацією основні права людини і громадянські права кримських татар, а також інших етнічних і релігійних громад були порушені. Офіційна Прага закликає Російську Федерацію забезпечити дотримання міжнародних стандартів у галузі прав людини, а також негайно звільнити Олега Сенцова та інших незаконно затриманих громадян України, включно з членами екіпажів захоплених в листопаді 2018 року українських суден. Про це повідомляє: ukrinform.ua     На засіданні Координаційної ради українських організацій у Чеській Республіці в п'ятницю 15 березня голови українських організацій ухвалили текст заяви до Парламенту, уряду, політичних партій та громадськості Чеської Республіки, у якій закликали підтримати Україну в її боротьбі з російською агресією та посилити міжнародний тиск на Росію, яка, порушуючи всі міжнародні зобов’язання, уже 5 рік веде відкриту збройну агресію проти України. На прохання керівників організацій, що підписалися під текстом заяви, викладаємо чеський і український тексти заяви. ➡️Звернення керівників українських громадських організацій ЧР до Парламенту, Уряду, Президента, політичних партій та громадськості Чеської Республіки у зв'язку з п'ятими роковинами початку збройної агресії Росії проти України П’ять років тому розпочалася відкрита фаза російської агресії проти України. Окупувавши Крим та захопивши частину Донецької та Луганської областей України, Росія порушила десятки норм і принципів міжнародного права, включаючи Статут ООН, а також цілу низку двосторонніх українсько-російських угоди. Розв’язана Росією проти України неоголошена війна вже стала найтривалішим в новітній історії Європи активним військовим конфліктом. Майже щоденно Україна втрачає на фронті своїх найкращих синів і дочок.В результаті російської агресії було окуповано 44 тис. кв км або 7% території України, яка внаслідок дій Кремля несе величезні людські та економічні збитки. Ця війна вже забрала життя понад 13 тисяч українців, більше 28 тисяч зазнали поранень. 1,8 мільйонів мешканців Криму і Донбасу змушені були залишити свої домівки. Окуповані території Росія перетворила на чорну діру, де масово порушуються права людини. Десятки українців та кримських татарів за надуманими звинуваченнями кинуті за грати – як на окупованих територіях, так і в самій Росії. Багато незгодних з кремлівським режимом переслідуються, піддаються тортурам, зникли безвісти або ж були убиті.Незважаючи на тиск міжнародної спільноти, Росія не лише не припиняє свої агресивні дії, а й розширює їх – сьогодні Кремль вже намагається анексувати Азовське та Чорне моря і Керченську протоку.Гібридна агресія Росії проти України включає в себе не лише військові інструменти, а й масовану дезінформаційну та пропагандистську кампанію, кібератаки, намагання дестабілізувати внутрішньополітичну та економічну ситуацію в країні.Ми українці Чехії, представники понад 100-тисячної української громади, яка проживає в Чехії, звертаємося до Парламенту, Уряду, Президента, політичних партій та громадськості Чеської Республіки із закликом підтримати Україну у її протистоянні агресії з боку Росії, однозначно виступити проти спроб поставити під сумнів територіальну цілісність України, посилити тиск на Росію, зокрема шляхом посилення економічних санкцій проти кремлівського керівництва з тим, щоб змусити його повернутися в рамки міжнародного права. Чеські українці завжди були і завжди будуть відповідальними членами чеського суспільства, які роблять свій внесок в процвітання Чехії. Однак ми не можемо спокійно спостерігати за тим, яке беззаконня сьогодні творить Росія проти нашої історичної батьківщини, а тому апелюємо до чеських політиків з проханням зайняти принципову позицію в цьому питанні. Хто, як не Чеська Республіка, яка у своїй історії сама пережила трагедії окупацій тоталітарними режимами, мав би краще зрозуміти те, що сьогодні відбувається в Україні?Віримо що Чеська Республіка, для якої демократичні цінності, права людини та верховенство міжнародного права завжди були пріоритетом, зробить все можливе, щоб агресор поніс заслужену відповідальність за свої дії, а Україна отримала змогу сама обрати своє майбутнє та своє зовнішньополітичне спрямування. Головне фото: Крим Реалії
  • Чехія не має наміру визнавати Крим російською територією і вимагає від Москви негайного звільнення українських політв'язнів. Про це йдеться у заяві МЗС Чеської Республіки з нагоди п'ятиріччя анексії півострова. "Чеська Республіка, яка також пережила військову окупацію частини своєї території сильною сусідньою країною, залишається непохитною у своїй відданості проведенню політики невизнання", - йдеться у заяві. У ній наголошується, що п'ять років тому, анексувавши Крим, Росія здійснила кричуще порушення міжнародного права. Чеська Республіка, а також Європейський Союз і переважна більшість країн продовжують вважати Кримський півострів частиною України. У Празі занепокоєні тривалою мілітаризацією території Криму, а також порушенням безперешкодного і вільного судноплавства через Керченську протоку і в Азовському морі, що є ще одним кричущим порушенням міжнародного права. "Більше того, це створює загрозу стабільності й безпеки в Європі", - йдеться в заяві. МЗС ЧР зазначає, що після окупації Криму Російською Федерацією основні права людини і громадянські права кримських татар, а також інших етнічних і релігійних громад були порушені. Офіційна Прага закликає Російську Федерацію забезпечити дотримання міжнародних стандартів у галузі прав людини, а також негайно звільнити Олега Сенцова та інших незаконно затриманих громадян України, включно з членами екіпажів захоплених в листопаді 2018 року українських суден. Про це повідомляє: ukrinform.ua     На засіданні Координаційної ради українських організацій у Чеській Республіці в п'ятницю 15 березня голови українських організацій ухвалили текст заяви до Парламенту, уряду, політичних партій та громадськості Чеської Республіки, у якій закликали підтримати Україну в її боротьбі з російською агресією та посилити міжнародний тиск на Росію, яка, порушуючи всі міжнародні зобов’язання, уже 5 рік веде відкриту збройну агресію проти України. На прохання керівників організацій, що підписалися під текстом заяви, викладаємо чеський і український тексти заяви. ➡️Звернення керівників українських громадських організацій ЧР до Парламенту, Уряду, Президента, політичних партій та громадськості Чеської Республіки у зв'язку з п'ятими роковинами початку збройної агресії Росії проти України П’ять років тому розпочалася відкрита фаза російської агресії проти України. Окупувавши Крим та захопивши частину Донецької та Луганської областей України, Росія порушила десятки норм і принципів міжнародного права, включаючи Статут ООН, а також цілу низку двосторонніх українсько-російських угоди. Розв’язана Росією проти України неоголошена війна вже стала найтривалішим в новітній історії Європи активним військовим конфліктом. Майже щоденно Україна втрачає на фронті своїх найкращих синів і дочок.В результаті російської агресії було окуповано 44 тис. кв км або 7% території України, яка внаслідок дій Кремля несе величезні людські та економічні збитки. Ця війна вже забрала життя понад 13 тисяч українців, більше 28 тисяч зазнали поранень. 1,8 мільйонів мешканців Криму і Донбасу змушені були залишити свої домівки. Окуповані території Росія перетворила на чорну діру, де масово порушуються права людини. Десятки українців та кримських татарів за надуманими звинуваченнями кинуті за грати – як на окупованих територіях, так і в самій Росії. Багато незгодних з кремлівським режимом переслідуються, піддаються тортурам, зникли безвісти або ж були убиті.Незважаючи на тиск міжнародної спільноти, Росія не лише не припиняє свої агресивні дії, а й розширює їх – сьогодні Кремль вже намагається анексувати Азовське та Чорне моря і Керченську протоку.Гібридна агресія Росії проти України включає в себе не лише військові інструменти, а й масовану дезінформаційну та пропагандистську кампанію, кібератаки, намагання дестабілізувати внутрішньополітичну та економічну ситуацію в країні.Ми українці Чехії, представники понад 100-тисячної української громади, яка проживає в Чехії, звертаємося до Парламенту, Уряду, Президента, політичних партій та громадськості Чеської Республіки із закликом підтримати Україну у її протистоянні агресії з боку Росії, однозначно виступити проти спроб поставити під сумнів територіальну цілісність України, посилити тиск на Росію, зокрема шляхом посилення економічних санкцій проти кремлівського керівництва з тим, щоб змусити його повернутися в рамки міжнародного права. Чеські українці завжди були і завжди будуть відповідальними членами чеського суспільства, які роблять свій внесок в процвітання Чехії. Однак ми не можемо спокійно спостерігати за тим, яке беззаконня сьогодні творить Росія проти нашої історичної батьківщини, а тому апелюємо до чеських політиків з проханням зайняти принципову позицію в цьому питанні. Хто, як не Чеська Республіка, яка у своїй історії сама пережила трагедії окупацій тоталітарними режимами, мав би краще зрозуміти те, що сьогодні відбувається в Україні?Віримо що Чеська Республіка, для якої демократичні цінності, права людини та верховенство міжнародного права завжди були пріоритетом, зробить все можливе, щоб агресор поніс заслужену відповідальність за свої дії, а Україна отримала змогу сама обрати своє майбутнє та своє зовнішньополітичне спрямування. Головне фото: Крим Реалії
    Mar 18, 2019 1219
  • 12 Mar 2019
    Випадки кору потроїлись в Європі у 2018 році, і одна країна внесла найбільший внесок до цього спалаху: Україна. Минулого тижня у головному офісі Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ) прозвітували про близько 83 000 випадків захворювання на кір як і були зафіксовані в Європі у 2018, порівняно з 25 000 в 2017. За інформацією українського уряду на Україну припадає більш ніж 54 000 випадків 2018 року. Минулого року 16 Українців померли від надзвичайно заразної вірусної хвороби, якої дуже легко можна уникнути за допомогою вакцинації.   “Нинішня епідемія наймасштабніша в за весь час після винайдення вакцини”, каже Наталя Винник, спеціаліст з педіатричних інфекційних хвороб у Дитячій клінічній лікарні Києва. Більш ніж 15 000 випадків і сім смертей між 28 грудня 2018 та 1 лютого 2019, згідно статистики МОЗ, і епідемія продовжує зростати. Український уряд діє. “Це нечувано мати людей, що хворіють на кір в 21 столітті в європейській країні” говорить Уляна Супрун, лікар, яка була призначена виконувачем обов'язків міністра охорони здоров'я в серпні 2016. Вона покладає провину на десятиліття корупції, війну, брак політичної волі для підтримки вакцинації, та антивакцинні настрої. Кір є респіраторним захворювання. Більшість людей одужує, втім хвороба часом може призводити до фатальних ускладнень, включно з пневмонією та запаленням мозку. Зазвичай дітей вакцинують коли їм виповнюється рік (перед тим як вони починають відвідувати дитячий садок — примітка перекладача) і, повторно, перед тим як вони йдуть в школу. Згідно статистики ВООЗ, 95% дітей мають бути повністю вакциновані, щоб зупинити поширення хвороби. В інших країнах Європи скептичне ставлення до вакцинації сприяє поширенню вірусу. Кількість випадків в Греції подвоїлась у 2018 порівняно з 2017, а у Франції виросла в шість разів. В той же час в Сполучених Штатах 372 випадки захворювання зафіксовано за минулий рік. Спалах у Вашингтоні цього року мав наслідком 53 підтверджених випадки захворювання станом на 11 лютого, майже винятково серед невакцинованих дітей і збільшив статистику за поточний рік до 100 підтверджених випадків. За останнє десятиліття відмова від вакцин грала велику роль і в Україні також. В 2008 через день після вакцинації від кору через нез’ясовані обставини померла 17-річна дитина, що було підтверджено ВООЗ. Ця смерть призвела до великої втрати довіри серед батьків: відсоток вакцинованих серед однорічних дітей впав з 97% у 2007 до 56% у 2010. Після цього ситуація трохи покращилась — у 2012 та 2013 роках кількість вакцинованих сягала 79%. Але в 2014, Віктор Янукович, на той момент президент України, був вигнаний під час бурхливих протестів, Росія анексувала Крим, а на сході України розпочався військовий конфлікт. Паралізований уряд не міг закупити вакцини аж до кінця 2015. Через нестачу вакцини Україна змогла вакцинувати лише 42% своїх малюків в 2016 році. В той же рік лише 31% шестирічних дітей отримали рекомендовану повторну вакцинацію — це найнижчий показник в світі. “Якщо у вас великий відсоток невакцинованих дітей, вам не уникнути подібної епідемії”, говорить Вусала Аллахвердієва, експерт з питань імунізації в київському офісі ВООЗ. Є також і інші проблеми. Українська влада зіткнулась зі складнощами на найнижих рівнях. Під час розслідування спалаху, що призвів до 90 випадків захворювання в гірських районах західної України в 2018, МОЗ з’ясувало, що дітей вакцинували в клініці яка мала перебої з електрикою і не мала електрогенератора. (Щоб бути ефективною вакцина повинна зберігатись при температурі нижче 8 градусів цельсія). Справа також може бути у неякісних вакцинах. Відповідно до даних МОЗ, більш ніж 20 000 інфікованих в 2018 були дорослі, які були вакциновані десятиліття тому російською вакциною, яку перестали використовувати в 2001. Міністерство намагається визначити чи втратила ця вакцина ефективність з роками, щоб за необхідності перевакцинувати тих, хто її отримав. Українське МОЗ намагалось виправити ситуацію. Вакцини закупались дешевше через UNICEF; у Львові, який серйозно постраждав від епідемії, від школи до школи їздили мобільні бригади вакцинації; запроваджена грошова винагороди для лікарів, які вакцинують усіх дітей у своїх практиках. В 2017 році кількість вакцинованих відновилась до рівня 93% серед однорічних дітей, та 91% серед шестирічних. Втім через велику кількість невакцинованих і недостатньо вакцинованих епідемія в Україні продовжує лютувати. “Нам потрібно почати мислити нестандартно” каже Супрун. Для прикладу UNICEF працює з урядом над кампанією, яка спрямована на бабусь і дідусів, які в Україні часто доглядають за онукам і заохочує їх вакцинувати своїх нащадків. Український спалах закриває рік, сплесків захворювання на кір по всьому світу. Станом на середину січня 2019 року ВООЗ отримала інформацію про більш ніж 229 000 випадків захворювання на кір по всьому світу. Ця цифра ще може вирости, оскільки, статистика за 2018 буде продовжувати надходити до червня, але навіть поточні дані говорять про зростання порівняно з 2017 на рівні 32%. “Причина спалахів кору полягає у… недостатній вакцинації” говорить Катріна Крестінгер, провідний експерт з кору в головному офісі ВООЗ. “Багато людей в багатьох країнах залишаються вразливими, а великі анклави вразливих людей можуть призводити до великих спалахів” Оригінал статті німецькою мовою опубліковано в журналі Science Авторка статті Meredith Wadman Українською переклав Oleksandr Snidalov
  • Випадки кору потроїлись в Європі у 2018 році, і одна країна внесла найбільший внесок до цього спалаху: Україна. Минулого тижня у головному офісі Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ) прозвітували про близько 83 000 випадків захворювання на кір як і були зафіксовані в Європі у 2018, порівняно з 25 000 в 2017. За інформацією українського уряду на Україну припадає більш ніж 54 000 випадків 2018 року. Минулого року 16 Українців померли від надзвичайно заразної вірусної хвороби, якої дуже легко можна уникнути за допомогою вакцинації.   “Нинішня епідемія наймасштабніша в за весь час після винайдення вакцини”, каже Наталя Винник, спеціаліст з педіатричних інфекційних хвороб у Дитячій клінічній лікарні Києва. Більш ніж 15 000 випадків і сім смертей між 28 грудня 2018 та 1 лютого 2019, згідно статистики МОЗ, і епідемія продовжує зростати. Український уряд діє. “Це нечувано мати людей, що хворіють на кір в 21 столітті в європейській країні” говорить Уляна Супрун, лікар, яка була призначена виконувачем обов'язків міністра охорони здоров'я в серпні 2016. Вона покладає провину на десятиліття корупції, війну, брак політичної волі для підтримки вакцинації, та антивакцинні настрої. Кір є респіраторним захворювання. Більшість людей одужує, втім хвороба часом може призводити до фатальних ускладнень, включно з пневмонією та запаленням мозку. Зазвичай дітей вакцинують коли їм виповнюється рік (перед тим як вони починають відвідувати дитячий садок — примітка перекладача) і, повторно, перед тим як вони йдуть в школу. Згідно статистики ВООЗ, 95% дітей мають бути повністю вакциновані, щоб зупинити поширення хвороби. В інших країнах Європи скептичне ставлення до вакцинації сприяє поширенню вірусу. Кількість випадків в Греції подвоїлась у 2018 порівняно з 2017, а у Франції виросла в шість разів. В той же час в Сполучених Штатах 372 випадки захворювання зафіксовано за минулий рік. Спалах у Вашингтоні цього року мав наслідком 53 підтверджених випадки захворювання станом на 11 лютого, майже винятково серед невакцинованих дітей і збільшив статистику за поточний рік до 100 підтверджених випадків. За останнє десятиліття відмова від вакцин грала велику роль і в Україні також. В 2008 через день після вакцинації від кору через нез’ясовані обставини померла 17-річна дитина, що було підтверджено ВООЗ. Ця смерть призвела до великої втрати довіри серед батьків: відсоток вакцинованих серед однорічних дітей впав з 97% у 2007 до 56% у 2010. Після цього ситуація трохи покращилась — у 2012 та 2013 роках кількість вакцинованих сягала 79%. Але в 2014, Віктор Янукович, на той момент президент України, був вигнаний під час бурхливих протестів, Росія анексувала Крим, а на сході України розпочався військовий конфлікт. Паралізований уряд не міг закупити вакцини аж до кінця 2015. Через нестачу вакцини Україна змогла вакцинувати лише 42% своїх малюків в 2016 році. В той же рік лише 31% шестирічних дітей отримали рекомендовану повторну вакцинацію — це найнижчий показник в світі. “Якщо у вас великий відсоток невакцинованих дітей, вам не уникнути подібної епідемії”, говорить Вусала Аллахвердієва, експерт з питань імунізації в київському офісі ВООЗ. Є також і інші проблеми. Українська влада зіткнулась зі складнощами на найнижих рівнях. Під час розслідування спалаху, що призвів до 90 випадків захворювання в гірських районах західної України в 2018, МОЗ з’ясувало, що дітей вакцинували в клініці яка мала перебої з електрикою і не мала електрогенератора. (Щоб бути ефективною вакцина повинна зберігатись при температурі нижче 8 градусів цельсія). Справа також може бути у неякісних вакцинах. Відповідно до даних МОЗ, більш ніж 20 000 інфікованих в 2018 були дорослі, які були вакциновані десятиліття тому російською вакциною, яку перестали використовувати в 2001. Міністерство намагається визначити чи втратила ця вакцина ефективність з роками, щоб за необхідності перевакцинувати тих, хто її отримав. Українське МОЗ намагалось виправити ситуацію. Вакцини закупались дешевше через UNICEF; у Львові, який серйозно постраждав від епідемії, від школи до школи їздили мобільні бригади вакцинації; запроваджена грошова винагороди для лікарів, які вакцинують усіх дітей у своїх практиках. В 2017 році кількість вакцинованих відновилась до рівня 93% серед однорічних дітей, та 91% серед шестирічних. Втім через велику кількість невакцинованих і недостатньо вакцинованих епідемія в Україні продовжує лютувати. “Нам потрібно почати мислити нестандартно” каже Супрун. Для прикладу UNICEF працює з урядом над кампанією, яка спрямована на бабусь і дідусів, які в Україні часто доглядають за онукам і заохочує їх вакцинувати своїх нащадків. Український спалах закриває рік, сплесків захворювання на кір по всьому світу. Станом на середину січня 2019 року ВООЗ отримала інформацію про більш ніж 229 000 випадків захворювання на кір по всьому світу. Ця цифра ще може вирости, оскільки, статистика за 2018 буде продовжувати надходити до червня, але навіть поточні дані говорять про зростання порівняно з 2017 на рівні 32%. “Причина спалахів кору полягає у… недостатній вакцинації” говорить Катріна Крестінгер, провідний експерт з кору в головному офісі ВООЗ. “Багато людей в багатьох країнах залишаються вразливими, а великі анклави вразливих людей можуть призводити до великих спалахів” Оригінал статті німецькою мовою опубліковано в журналі Science Авторка статті Meredith Wadman Українською переклав Oleksandr Snidalov
    Mar 12, 2019 288