Members: 0 member(s)

Shares ?

0

Clicks ?

0

Viral Lift ?

0%

User's Tags

Other Blogs

  • 02 Sep 2017
    Поправка до закону, яка ускладнює умови перебування іноземців в Чехії, все-таки була прийнята Палатою депутатів в початковому вигляді і всі спірні моменти в ній залишилися. Нещодавно її підписав президент. З 15 серпня нові зміни до закону вступили в силу. У Міністерстві внутрішніх справ вважають, що введення поправок забеспечить безпеку і регулювання міграції в країні.  Міністр Мілан Хованец  зазначив, що посилення торкнеться тільки тих іноземців, які не дотримуються чеського законодавства.  На що необхідно звернути увагу і про які саме нововведення йдеться, - нас інформують неурядові організації, які працюють з мігрантами.  Нові зміни до Закону про іноземців:    1. Зміна мети перебування на бізнес візу   Якщо Ви перебуваєте в Чеській Республіці на основі дозволу на довгострокове перебування менше 5 років і розглядаєте можливість зміни мети перебування на підприємництво, Вам доведеться зачекати: Ви не зможете змінити мету перебування раніше, ніж за 5 років проживання в ЧР.   2. Процедура відкликання дозволу на проживання   Якщо МВС розпочало щодо Вас процедуру відкликання дозволу на проживання, негайно зверніться за юридичною допомогою. Якщо Ви отримаєте рішення про скасування дозволу на перебування, подавайте апеляцію.   3. Зміна роботодавця   Якщо Ви перебуваєте в Чеській Республіці на основі «карти працівника» і збираєтеся звернутися до Міністерства внутрішніх справ по дозвіл на зміну роботодавця, не зволікайте з цим. Після вступу у дію поправок до Закону цей процес буде складнішим – як правило, необхідно буде надати документ від Вашого роботодавця, що попереднє місце роботи зберігається.   4. Заявка на постійне місце проживання з фіксованого перебування   Якщо Ви перебуваєте у Чехії на основі так званого фіксованого перебування (у паспорті наліплена відповідна перехідна етикетка) і маєте намір подати заяву на постійне місце проживання, то з поправкою до Закону Міністерство спочатку має зачекати на позитивний результат Вашої заяви на дозвіл довгострокового перебування, і тільки після цього розглядатиме Вашу заяву про дозвіл на постійне місце проживання.   5. Члени сім'ї, які не мають дозволу на проживання   Якщо Ви є членом сім'ї громадянина Чеської Республіки та перебуваєте тут без дозволу на проживання або на основі виїзного наказу, Вам доведеться покинути країну. Приїхати до Чехії знову Ви зможете тільки на короткий термін або отримавши візу у консульстві. Якщо Ви опинилися у такій ситуації, зверніться по допомогу до юриста! Важливо, щоб цей процес міг бути оскаржений у суді.   6. Постійне місце проживання для повнолітньої дитини-утриманця   Якщо у Вас є дозвіл на постійне місце проживання в Чехії і дитина у віці до 26 років, яка вчиться, і Ви хочете подати заяву на постійне місце проживання дитини з метою об'єднання з Вами (навіть якщо дитина ще не перебувала в країні понад 5 років), то їй доведеться чекати до 5 років і подавати заяву самостійно. Така можливість є тільки у неповнолітніх дітей (до 18 років).   7. Заява на отримання дозволу на толероване перебування   Якщо Ви проживаєте в Чеській Республіці на основі довгострокової візи з метою толерованого перебування («vízum za účelem strpění pobytu») і хочете подати заяву на отримання «карти працівника», доведеться чекати 3 роки – новий Закон не дозволяє подавати заяву на зміну з толерованого перебування на «карту працівника» раніше, ніж через 3 роки толерованого перебування, а у випадку об'єднання сім'ї – тільки після 6 місяців перебування на території ЧР.   8. «Карта працівника» для співвласників, директорів або членів кооперативу, які водночас працюють у компанії або кооперативі   Якщо Ви є директором або співвласником компанії або членом кооперативу, і в той же час там працюєте в сфері діяльності цієї компанії, маєте для цього «карту працівника» і дозвіл на роботу, зверніться терміново по зміну мети перебування, наприклад, на бізнес-візу, або по згоду на зміну роботодавця. Ви не зможете працювати на «карту працівника» у компанії, в якій Ви є директором або співвласником. Міністерство Вам таку карту більше не продовжуватиме. Навіть буде неможливо змінити на дозвіл з метою підприємництва, якщо термін Вашого перебування в Чеській Республіці становить менше 5 років.   ТЕКСТ: Маша ВОЛИНСКИ Авторка є координаторкою комунікації Консорціуму недержавних організацій, які працюють з мігрантами. Повідомляє: www.migrace.com та часопис Пороги 
  • 28 Jan 2019
    Ми підготували для вас список змін в області працевлаштування і соціального забезпечення, які вступили в силу з  січня 2019 року і про які важливо знати. ПІДВИЩЕННЯ МІНІМАЛЬНОЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИДоброю новиною є підвищення мінімальної заробітної плати до 13 350 крон в місяць (раніше вона становила 12 200 крон), таким чином мінімальна погодинна оплата праці становить 79,80 крон. ЗБІЛЬШЕННЯ ПЕНСІЙТакож відбувається підвищення всіх пенсій, включаючи пенсії з країн Європейського Союзу і Європейського економічного простору, які виплачуються на підставі Регламенту Європейського союзу або міжнародних договорів про соціальне страхування. Збільшення пенсій здійснює Чеське управління соціального забезпечення (ČSSZ) автоматично, тому немає необхідності писати відповідну заяву. Підтвердження про збільшення пенсії вам буде надіслано поштою. ЗМІНА СТРОКІВ АВАНСОВИХ ПЛАТЕЖІВ У ПІДПРИЄМЦІВ (OSVČ)Терміни для внесення авансових платежів з пенсійного страхування і страхування на випадок тимчасової непрацездатності з січня продовжаться і складають останній день поточного місяця. Раніше було необхідно внести аванс до 20 числа поточного місяця. Якщо у вас накопичиться борг за страхування на випадок тимчасової непрацездатності, то з січня ви його можете оплатити до кінця наступного місяця без санкцій. Якщо ваша підприємницька діяльність є не основним видом діяльності і у вас по цій діяльності невеликий прибуток (база для розрахунку відрахувань на пенсійне страхування становить 78 476 крон на рік), ви можете з цього року подати в Районне управління соціального забезпечення (OSSZ) запит для скасування авансових платежів з пенсійного страхування. ЕЛЕКТРОННІ ЛІКАРНЯНІВ рамках першого етапу введення електронних лікарняних з 1.1.2019 року роботодавці можуть отримати інформацію про тимчасову непрацездатність свого працівника онлайн (в першу чергу це стосується термінів лікарняного). Для цього роботодавцю досить зайти на сайт ČSSZ за допомогою даних для ідентифікації особи, наприклад офіційної електронної поштової скриньки (чеськ. Datová schránka). ІНШІ ЗМІНИ Крім того, з 1 січня відбулося збільшення тарифів громадських і державних послуг, збільшення компенсацій за виробничі травми та професійні захворювання, а також відбулися зміни в області виплат матеріальної допомоги громадянам, які опинилися у важкій життєвій ситуації. Для отримання більш детальної інформації перейдіть на сайт Міністерства праці та соціальних справ. Для вирішення питань по вашій конкретній ситуації зверніться до соціальних працівників та юристів в Інтеграційного центру Прага, які вас безкоштовно проконсультують.  
  • 04 Jun 2018
    Законодавством України, зокрема п. 3 ст. 313 Цивільного кодексу, передбачено право дитини, яка досягла шістнадцяти років, на вільний самостійний виїзд за межі країни. Однак, незалежно від мети подорожі (лікування за кордоном, оздоровлення, туристична екскурсія, поїздка до родичів і т.д.), діти до 16 років мають право на виїзд за кордон тільки за згодою батьків і в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними. У цій статті мова йде про особливості виїзду малолітніх громадян за межі України у супроводі мами і тата, одного з батьків або з іншими членами сім’ї. Також, найбільш актуальні питання і проблеми, що супроводжують вивезення дитини. Який порядок вивезення дитини за межі України? Процедура вивезення дітей, які не досягли шістнадцяти років, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених ними, відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України, здійснюється за нотаріально посвідченим дозволом другого з батьків. Документ обов’язково повинен містити маршрут прямування і часові рамки даної поїздки. foto MČ Praha 4 Покинути Україну без згоди батька (матері) на виїзд дитини за кордон можна в таких випадках: батько є іноземцем або особою без громадянства та відсутній у пункті пропуску в закордонному паспорті матері або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України до іншої держави чи відмітка про взяття на постійний консульський облік (Постанова Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 733) Згода батька на вивезення дітей за кордон не потрібна при пред’явленні таких документів: довідка про народження дитини, видана органом РАЦСу, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України рішення суду про надання дозволу на вивезення дитини з України судове рішення про визнання другого з батьків недієздатним рішення суду про визнання батька безвісно відсутнім судове рішення про позбавлення батьківських прав свідоцтво про смерть другого з батьків Як оформити довіреність на виїзд дитини за кордон? Нотаріальна згода батьків на вивезення дітей за кордон є юридичним документом, що запобігає незаконному вивезенню (викраденню) дітей з України. Дозвіл батька (матері) на перетин дитиною кордону потрібно тільки громадянам України. Діти, які мають громадянство інших держав, виїжджають з України без пред’явлення довіреності. Процедура оформлення довіреності (заяви) на вивезення дітей за кордон займає близько 15-20 хвилин. Для цього нотаріусу знадобиться мінімум документів: оригінали паспортів батьків, їх ІПН та свідоцтво про народження дитини. При цьому, форма довіреності залежить від того, хто супроводжує дитину в подорожі. Якщо малеча виїжджає з країни в супроводі близьких родичів (бабусі, дідуся, дядьки, тітки, брата, сестри), нотаріально завірений дозвіл на перетин дитиною кордону повинен надаватися і батьком, і матір’ю. При складанні нотаріально завіреної заяви на виїзд малолітньої (неповнолітньої) дитини з України обов’язково вказується інформація про особу що супроводжує малюка (довіреність оформляється на її ім’я), країни подорожі (в т.ч. транзитні), цілі і терміни поїздки. Увага! Перетин кордону здійснюється виключно за оригіналом довіреності. Який термін дії довіреності на вивезення дитини за кордон? Строк дії довіреності на дитину для виїзду за кордон прописується індивідуально, так як безпосередньо залежить від цілей подорожі. На законодавчому рівні передбачено оформлення батьківської згоди на кожну поїздку окремо. Однак в ряді випадків (лікування, навчання, змагання, спілкування з родичами і т.д.) довіреність може бути оформлена на серію поїздок. Вартість довіреності на виїзд дитини за кордон у 2018 році становить близько 200-250 гривень. Які документи потрібні для поїздки за кордон з дитиною? Неповнолітні громадяни України виїжджають з України за наявності паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта, службового паспорта, проїзного документа дитини, який видається дітям у віці до 18 років, або якщо вони вписані в закордонний паспорт одного з батьків, та у його супроводі. Таким чином, переймаючи європейську практику, закордонний паспорт для дитини є єдиним діючим документом для перетину кордону. При цьому оформити його можна і новонародженим, але термін дії документа для дітей, які не досягли 16 років, обмежений чотирма роками. Після досягнення 16-річного віку закордонний паспорт видається на 10 років. Чи можливо вивезти дитину за кордон без згоди батька(матері)? В юридичній практиці зустрічаються випадки, коли батько(матір) не дає згоду на виїзд неповнолітніх дітей з України. Це може бути викликано розлученням і подальшим конфліктом з дружиною(чоловіком), або місце проживання батька(матері) невідомо. Якщо мирним шляхом досягти компромісу не вдається, єдиним варіантом вирішення проблеми є звернення до суду. Особливу увагу слід приділити складанню позовної заяви, оскільки від переконливої аргументації необхідності вивезення дитини за кордон залежить результат судового розгляду. Доказом може послужити довідка з медичної установи про потребу в лікуванні за кордоном, якщо метою поїздки є оздоровлення, або письмовий доказ родинних зв’язків, якщо подорож викликана бажання відвідати родичів, які живуть в іншій країні. Який перелік документів потрібен для отримання дозволу на виїзд дітей за кордон України через суд? Процедура надання судового дозволу на вивезення дитини з України (список документів): позовна заява про виїзд дитини за кордон копія внутрішнього паспорта, ІПН позивача копія рішення суду про розірвання шлюбу копія свідоцтва про народження дитини позовна заява та додатки до неї докази доцільності поїздки В'їзд неповнолітніх громадян ЄС до України. Чи потрібно мати дозвіл батьків, якщо діти в'їжджають з третьою особою? Чи потрібен при в'їзді з одним із батьків дозвіл другого з батьків? Для в’їзду в Україну важливо,щоб неповнолітні громадяни ЄС мали дійсний паспорт для подорожей та не були в Україні більш, ніж 90 днів протягом 180 днів. Однак, радимо обов’язково звертатися до уповноважених органів відповідних держав-членів ЄС (як правило, це поліція) для з’ясування чи потрібен дозвіл батьків на виїзд з відповідної держави.  Вам буде корисно прочитати також: Дитячий безвіз та паспорти: деталі сімейних поїздок в ЄС Ірина Хмельницька для UAportal У статті використані матеріали Державної прикордонної служби України та Юридичного порталу України.   фото: pixabay.com 
  • 30 Apr 2019
    У Чехії завершується судовий розгляд у справі солдата Збройних сил Еріка Ешту, звинуваченого в тероризмі за участь у бойових діях на боці російських окупаційних військ на сході України. Про це пише “Європейська правда” з посиланням на чеське видання Idnes. У суді міста Пардубіце у понеділок, 29 квітня, відбулося слухання у справі десантника Еріка Ешту. Суд заслухав Іво Зелінку, десантника і офіцера Генерального штабу армії Чехії. Саме він вказав на Ешту. Прокуратура стверджує, що Ешту протягом трьох тижнів займався охороною окопів і виконував інші роботи у бойовиків на Донбасі, зокрема, доглядав за зброєю, а також брав участь у обстрілах. Ешту заявив, що до України просто їздив у гості, а у формі сепаратистів і зі зброєю сфотографувався на пам’ять. “Ми з колегами знайшли його анонімний профіль в інтернеті, де були фотографії, які чітко демонструють його перебування в Україні. Він був на них на знакових пам’ятниках у повній уніформі російської армії зі своєю особистою зброєю АК-74“, – сказав Зелінка в суді. Згідно з матеріалами справи, кримінальне переслідування обвинуваченого почалося у 2016 році. У той час проводився відбір до 43-го повітряно-десантного батальйону в Хрудимі, куди хотів вступати Ешту. "У перший день процесу відбору мені повідомили, що Ешту воював в Україні і розмовляв зі своїми сусідами по кімнаті під час навчання", - сказав Зелінка. Він також сказав, що Ешту розповідав своїм сусідам по кімнаті конкретну інформацію про поїздку в Україну. "Після консультацій з адвокатами я передав справу військовій поліції", - продовжив Зелінка. Під час відбору Ешту не вдалося пройти психологічне тестування. "Він пройшов фізичні випробування, але в есе він абсолютно нереально оцінив свій внесок у збройні сили, я не читав нічого більш дивного. Комісія одноголосно не прийняла його", - сказав Зелінка. Під час розслідування Зелінці та слідчим було сказано нічого не повідомляти підозрюваному, щоб мати змогу перевірити всю інформацію. Тому Ешту перевели до артилерійського полку, де він був кухарем. За звинуваченням у тероризмі Ешту може отримати від 12 до 20 років у в'язниці, або навіть довічне ув’язнення. Вирок, ймовірно, оголосять 17 травня.     Джерело: Європейська правда
Точка зору 1,546 views Nov 13, 2019
Про про українське зубожіння, культуру бідності й "зламану систему"

Абсолютно бідних людей, які жили б на один долар на день, у нас немає. До того ж, наші люди люблять применшувати свої доходи й прибільшувати витрати. Багато хто має доходи поза основною роботою, але не вважає їх "повноцінними" грішми. Нещодавно Центр близькосхідних досліджень детально вивчив «культуру бідності» у двох райцентрах Херсонської області. Результати виявилися дуже цікавими. Дослідження – це спроба дати відповіді на глобальні питання: хто ми є, що з нами відбувається, чому ми саме там, де ми є. «Тексти» тезово сформулювали основні пункти цього дослідження.

Про бідність читав і слухав: Андрій Гарасим, джерело texty.org.ua

1. Уявна дорожнеча

Люди схильні перебільшувати свої витрати. В ході проекту опитуваних попросили описати свої витрати. Йшлося про суб’єктивні відчуття людей: скільки вони отримують і скільки витрачають. У декого доходи зійшлися з витратами, або навіть витрати були меншими. Проте, у вдвічі більшої кількості людей, за їхніми ж словами, витрати перевищували доходи. Це може свідчити про те, що люди схильні вважати доходами лише регулярні грошові надходження – і не враховувати нерегулярні чи отримані неофіційним шляхом кошти. З іншого боку, це може бути і чисто психологічним фактором.

Так, на прохання деталізувати витрати, наприклад, на дитсадок для дитини, називають суми у півтора-два рази більші, ніж насправді. «Люди ніби хочуть сказати – подивіться, як все дорого, подивіться, скільки нам треба грошей», – зазначила одна з виконавців проекту, професорка кафедра соціології Українського католицького університету Оксана Міхеєва.

2. Багаті, яких знають, не такі погані, як далекі «олігархи»

Опитані здебільшого не мають досвіду комунікації з представниками інших верств. Відтак, вони їх міфологізують – особливо «багатих», «еліту», «олігархів». Люди бачать лише свою групу – а всі інші групи, за їхніми уявленнями, є лише вдосконаленими проекціями бідності.

Також респонденти схильні перебільшувати вагу багатої верстви населення. При цьому, багатих вони поділяють на дві групи – «далеких» багатих (вся політична еліта), з якими не перетинаються особисто, та «близьких» багатих (місцевих чиновників, бізнесменів), за життям яких спостерігають безпосередньо. Якщо відносно перших думка негативна, то щодо останніх негативні оцінки поєднуються з виправдальними нотками. Наприклад: « Їм усі винні, вони кращі господарі, ну і, звичайно, як правило, це хами. Велика рідкість, коли нормальні люди».

Небажання опитаних зараховувати себе до «бідних» латентно проявляється в тому, що більшість із них, маючи очевидно низькі доходи, у будь-який спосіб намагається довести, що вони не бідні, а середні – «такі як усі».

3.«Лівак» на роботі і священна трудова книга

Українці обирають необтяжливу роботу з можливістю підробітку. Трудове місце часто обирають не за фахом. Люди шукають неважку роботу з низьким рівнем відповідальності. Так, щоб мати змогу оформити субсидію, і водночас – виконувати у свій робочий час неофіційну роботу. Це, в свою чергу, призводить до таких наслідків, як недостатній фаховий рівень працівників та небажання працівників братися за відповідальну роботу. Пересічний українець розраховує колись таки отримувати пенсію. Тож він цінує робоче місце з трудовою книжкою і хай навіть невеликою зарплатою.

4. Хочуть бути підприємцями, але працювати як на державній роботі

Більшість опитаних заявляє про бажання займатися підприємницькою діяльністю. Але коли людина починає описувати таку роботу, то виходить звичайна бюджетна посада.

Часто заявляють про невміння вести бухгалтерію. Не знають, як започаткувати бізнес, говорять про створення пільгових умов, про навчання тощо. Тобто, мають в уяві звичайне бюджетне робоче місце, але називають його підприємництвом.

5. Старший куди пошлють

На роботі українці займаються усім, що трапиться. Майже ніхто не може описати свої посадові обов'язки. Скидається на те, що на своєму робочому місці людина береться за все – пише звіт, вкручує лампочку тощо. Це означає, що немає чітко визначених функцій. А отже – що людина працює неефективно.

Ніби усі й зайняті – але це неефективна зайнятість. А там, де необхідна ефективність, робота починає пробуксовувати.

«Сили розпорошуються, людина метушиться і зрештою втомлюється, але не отримує відчуття, що зробила щось корисне. Виникає хронічна втома, працівник впадає в депресивний стан, оскільки не бачить перед собою шляхів виходу з депресії», – зазначає професорка Оксана Міхеєва.

6. Вдома працюють, як мерзле горить. За кордоном стараються

Опитані усвідомлюють відмінності роботи в Україні й за кордоном. Дуже помітно, як важко українці гарують за кордоном – і їх цінують як працівників, які вміють добре потрудитися. Але чомусь ці моделі в Україні не відтворюються. Зі слів людей стає очевидно, що за кордоном українці працюють, а сюди вони повертаються відпочивати.

 «Там за кордоном треба пахать по нашим міркам…», – зазначає один із опитаних. І додає про заробітчан, що повернулися додому: «Тут вони розслабляються». Повернення в Україну сприймається, як «нарешті відпочити від роботи». Це дім, де є багато можливостей реалізувати свій побут та своє життя.

7. Пільги. Несправедливо

Ставлення до пільг неоднозначне. Якраз тут відчувається порушення балансу, соціальної справедливості. Субсидії отримують і ті, хто їх потребує, і ті, хто не потребує. Те, що самі отримувачі пільг критикують механізм їх отримання, свідчить про те, що система недосконала і не працює в той спосіб, в який мала б.

Ще одна дуже специфічна тема – це грошові виплати при народженні дітей. Для багатьох людей діти таким чином перетворюються на засіб для заробляння грошей.

8. Бідні, бо дурні

Причиною бідності респонденти здебільшого називають особисті проблеми. І практично не виходять за межі індивідуального виміру, характеризуючи ці причини. Вони пов'язують бідність або з певними рисами характеру чи особливою ментальністю, або з життєвою ситуацією: хворобами, старістю, небажанням чи неможливістю працювати. Дуже часто причинами бідності називають алкоголізм чи наркоманію.

Бідні кажуть, що їхні проблеми зумовлені невмінням управляти фінансами, планувати витрати. В цілому це свідчить про обмежений погляд на бідність, бачення її у вузькому коридорі власних повсякденних проблем та комунікацій.

9. Хочуть зламати систему

Вихід із замкненого кола бідності бачать у «зламі системи». Відчуття невдоволеності, замкненого кола, відсутності перспектив формують відповідні політичні очікування: реваншистські настрої, бажання перевернути все, зламати існуючу систему. Значний акцент робиться на ролі особистості. Відтак, очікують на прихід лідера, здатного кардинально змінити наявний стан справ в країні. «Где-то бы пришел такой человек, который все бы поставил с головы на ноги…», – зазначила одна з респонденток.

10. Бідність вбиває минуле та майбутнє

Життя в бідності – це замкнене коло, яке позбавляє людину як минулого, так і майбутнього. Якщо людина працює на виживання, то один день не відрізняється від іншого. Втрачається й відчуття будь-яких змін, і відчуття тяглості. Минуле зникає, але водночас немає й майбутнього, оскільки людина бігає по вічному колу одного дня, який був учора і повториться завтра.

Повністю дослідження читайте тут

Кого в ході дослідження вважали за бідних?

Дослідження проводилося методом глибинного інтерв'ю, в яких взяли удвох районах Херсонської області. У дослідженні брали участь респонденти, які отримують соціальну допомогу, субсидії тощо. За запропонованою градацією (рівень доходу, добробуту) опитані ідентифікували себе наступним чином: злиденні – 2 особи, бідні – 11 осіб, трохи нижче середнього – 16, середні за доходом – 12 осіб, трохи вище середнього – 1 особа, та важко визначитися було 3 особам.

У дослідженні увага фокусувалася на пересічній людині, її реакціях на зовнішні виклики та стратегіях захисту – тобто, на тій «культурі бідності», яку вона створює навколо себе, а також на виявленні її потенційно можливих наслідків. Це є одночасно й перевагою (бо дозволяє працювати з сенсами), і обмеженням даного дослідження (яке не дає уявлення про об’єктивні параметри бідності та структурні чинники).

Як вирватися з цього кола?

Від Текстів зазначимо: під час виборів логіка бідності стає вирішальною для дуже великої кількості людей. Це вони голосують, не задмислюючись, а лише аби «зламати систему». Як побороти бідність? Логічний крок – зменшити оподаткування малих зарплат. Наприклад, у Польщі працівники віком до 26 років не платять податку на прибуток.

Стимулом для подолання бідності може стати заохочення до ведення малого бізнесу. І йдеться не просто про рекламні кампанії, а про навчання, кредитуваня та створення інфраструктури для такого бізнесу, як це роблять країни Південно-Східної Азії. Наприклад, у Малайзії держава дає селянам обладнання й не збирає податків, якщо дохід становить менше за $700 на місяць.

Сама ідея ФОПів гарно вписується у концепцію подолання бідності, але одного лише спрощеного оподаткування (яке новий уряд зробив не таким уже й спрощеним) – мало. Людям пора дати ідею й інструменти для її реалізації.

 

 



Comments

0 comments