View By Date

Tags

Statistics

  • 572
    Blogs
  • 90
    Active Bloggers
Для батьків: 18 blogs
  • 08 Mar 2020
    Напередодні Міжнародного дня боротьби за права жінок дівчата з підліткової редакції #teenside поговорили про найважливіше — те, що нас дратує, засмучує і злить.   ПРО ФЕМІНІЗМ Моя класна керівниця запропонувала провести до восьмого березня парад. Парад мод. А після мого обуреного спічу на цю тему, заявила, що нехай феміністки тягають гантелі й ідуть працювати у шахти, а вона хоче бути «слабым полом». «Слабый пол, — кажу я, — Валентино Василівно, це поганий ламінат. Ви з такою позицією природний відбір не пройдете. Я от на бокс ходжу, показати?» У нас теж класна часто каже подібне. Вона давно у школі працює, ще клас нашого директора випускала. «Ти джентльмен, піди принеси», «ти дівчинка, полий квіти». Вона викладає зарубіжку і може сказати щось типу «вона жінка, то й писала про любов, про квіточки, а це — чоловік, він про важливі теми писав». А якщо у твоїй родині тримаються за патріархальні цінності, а ти дозволяєш собі назватися феміністкою, то ризикуєш почути щось типу «ми тебе відправимо в ісламську країну», у таке середовище, де тобі покажуть твоє місце. Іноді, коли я говорю про щось, що мені здається дискримінацією жінок, дехто каже: «Ой, та це фігня, ти думаєш, що це дискримінація? Та фемінізм був актуальним, коли жінки не могли голосувати». А зараз, типу, все вже ок. І це мій брат, я з ним постійно сварюся. Взагалі, дратує, коли люди не сприймають серйозно те, що я вважаю серйозним. І коли питають мене про щось, а потім не слухають, що я відповідаю. ПРО КРАСУ Мене дратує, що я не можу зрозуміти, як виглядає моє тіло. Я дивлюся на себе і мене все бісить, а через десять хвилин — наче нічого, жити можна, а пізніше знову дивлюся на себе і все так погано, що я хотіла б народитися ким завгодно, але не собою. Я не розумію, як хочу виглядати та чи зможу я цього колись досягти. Колись я заклалася з батьком, що зможу підтягнутися 10 разів, але мені заборонила мати це робити, бо «якщо підтягуватимешся, матимеш заширокі плечі, не жіночні». І я така: ААААА! Після усіх божевільних штук, які я виробляла зі своїм харчуванням, у мене жахливо збився метаболізм і тепер, скільки б я не їла, мені здається, що я набираю вагу, і це справді так. Мені здається, що люди навколо тільки про це й думають, тож я постійно порівнюю, скільки їм я і скільки їдять інші. Чи не здається їм, що я забагато їм? Чи не думають вони: «Та скільки ж вона жере, може ти вже зупинишся, жирна свиня». Я можу побачити в метро дівчину з дуже худими ногами та думатиму про це цілий день. Чому у мене не такі ноги? І якщо я хочу такі, чому не можу досягти цього? Чи є у мене хоч якась сила волі, якщо мої ноги досі не такі? У мене є подруга, а у неї — брат. Подруга якось сказала, що хоче стати телеведучою, а він відповів, що телеведуча має бути гарною і він би відразу перемкнув канал, якби побачив її на екрані. Я взагалі не знала, як реагувати на таке. Колись ми були разом на морі та він мені сказав: «Або купи закритий купальник, або взагалі не купайся». Його батьки нормальні, я не знаю, що з ним не так. ПРО ЧОЛОВІКІВ Дратує, коли хтось вважає, що чоловіки не мають носити довге волосся, фарбувати нігті, робити собі макіяж. Те, що ти маєш між ніг, не повинно впливати на те, який одяг ти носиш і подібне. І це не визначає, яку сексуальну орієнтацію ти маєш. Якщо чоловік фарбує нігті, це не означає, що він з ЛГБТКІА+. «‎Я не питиму цей коктейль, бо він блакитний і це по-бабськи». Штани у тебе бабські, дурню, пий своє несмачне пиво. А для того, щоб чоловік хоча б помився, потрібно написати на гелі для душу, що він із запахом вугілля, адреналіну й тестостерону. Добре, хоч є вже ютуб-блогери, які показують, що ти не перестаєш бути мужиком, якщо користуєшся сонцезахисним кремом чи фарбуєш нігті. ПРО ЖІНОК Дратують оголені жіночі тіла в рекламі. Не спідньої білизни, а автомийок, пилососів, будівельних магазинів. Навіщо, якщо це взагалі геть не пов’язано? Жінки у купальниках з головами єнотів танцюють на шпильках у рекламі швидких позик. Якого дідька? Я бачила прекрасний соціальний проєкт, де малювали чоловічих персонажів коміксів так, як зазвичай малюють жіночих, у неадекватних позах, відвертому одязі й подібне. І ще міняли місцями чоловічі й жіночі костюми на Хелловін: стоїть чоловік у маєчці, стрінгах і поліцейському кашкеті, а поряд — жінка у цілком нормальній сорочці з жилетом. Коли я обіймаюся з дівчиною, мої однокласники кричать на весь коридор «‎лесбійки!» Або якийсь однокласник, з яким ми взагалі не спілкуємося, підходить і каже: «‎А ви можете поцілуватися?» Якого біса? Або коли ми тримаємося за руки, а вчителька української така: «‎Романтику з дівчатами залиште за дверима». Але коли хлопець з дівчиною тримаються за руки, їм такого не кажуть. І в коридорах нічого не кричать. Але з іншого боку часто різні обнімашки, поцілунки у щічку і подібні речі сприймають лише як милий вияв дружби між дівчатами та потім це переростає у фото з весілля з коментарями: «‎О, у найкращих подруг весілля в один день, а де ж їхні чоловіки». ПРО ПОВАГУ Люди часто нав’язують іншим свій стиль життя. Вегани, які травлять м’ясоїдів, м’ясоїди, які травлять веганів, іноді це штуки, пов’язані з релігією, або коли просто хтось намагається нав’язати тобі щось, що вважає корисним/важливим/потрібним для себе. Робіть, що хочете, але не тикайте цим у мене! Купила собі нарешті нову куртку — і почалося: «Ой, тільки спробуй сказати мені ще хоч раз, що у тебе немає грошей». Ну це ж так не працює! «Якщо ти така бідна, то що ж ти купила собі телефон». Якщо ти назбирав собі грошей на телефон, це не значить, що у тебе з’явилися гроші геть на все. Це ж пріоритети. Мій шкільний біолог — взагалі окрема історія. Він каже, що дівчатам не можна робити розтяжку, неможна сидіти на дієтах, що ті, кого народили через кесарів розтин, неповноцінні. Він приходив у наш клас кататися на стільці на колесах, грати в Angry Birds і ділитися своїми думками про все підряд. Мене дратують люди, які шукають у всьому привід позмагатися. Ти їм говориш: «Блін, я така втомлена, я проспала п’ять годин». А вони: «А я проспав три. І ти мені ще щось тут розказуватимеш?». Блін, ти серйозно? Я хотіла просто поспілкуватися з тобою, а не мірятися. Вони анулюють твої проблеми. Якщо тобі не найгірше, то проблем у тебе немає. Або коли кажуть «Ну, у всіх так». Чи «Тебе що втомлює десятий клас? От у майбутньому…» Це так тупо, це нівелює досвід іншої людини. Складно може бути навіть дошкільнятам, бо це найскладніший період за все їхнє життя. Я не можу не божеволіти від курсової, бо колись провтикаю з податками й мене посадять. Нещодавно я знайшла роботу й отримала першу зарплату. Коли розповіла про це знайомому, він відповів: «О, хоч шмот собі нормальний купиш». Є правила 7-12 секунд: якщо щось у зовнішності не можна виправити протягом цього часу — типу петрушку між зубами видлубати — то закрий рота і сиди тихенько. «Ой, а ти шепелявиш». Серйозно? А я ж думаю, що відбувається? А ще коли довіряєш людині, хочеш чимось поділитися, кажеш: «У мене багато роботи, я не встигаю, мені за це не платять…» — «Ну так йди звідти!». «Мені не вистачає грошей…» — «Ну так знайди роботу!». «У мене проблеми вдома» — «Переїдь!». Куди? Під будинок? Але якщо цій людині скажеш щось подібне — все, образиться. У мене з мамою таке. Коли відповідаю їй її ж фразами, така істерика починається. І ще топ геніальних порад: «не хвилюйся», «розслабся», «та не сумуй» — це як сказати людині в інвалідному візку «встань і йди». У мене діабет і мене страшенно дратують люди, які розказують, чого мені не можна їсти. Якого ви лізете? Я краще знаю, це ж я живу у своєму тілі! Я сама знаю, що можу і чого не можу робити. І ще коли дістаю шприц, починається: «Це що наркотики?» Мені сумно, коли люди не помічають повсякденних речей, які забирають купу сил і часу. Наприклад, я щодня готую вечерю і, дідько, тобі що складно сказати, що це смачно, подякувати, «спасибі, що приготувала голубці», дві години на них кляті вбила. ПРО УСПІХ Мене дратує, що зараз з усіх почали ліпити лідерів, особливо з дітей. Усі ці школи лідерства. Плани, які вішаєш на холодильник і монеткою витираєш, що зробив, — отакий план для юного лідера є. Якщо всі будуть лідерами, то ким вони керуватимуть? Хто буде робити усю роботу? Вони ж одне одного подушать. Це як під час музичного джему, де незнайомі музиканти мають зігратися і коли кожен виконує свою партію і слухає інших, виходить дуже круто, але коли з’являється одночасно кілька таких от лідерів, виходить якась какофонія, а не класна музика. Мене дратують ідеальні люди. Оці блогерки, які «я найкрасивіша», «я була у Каліфорнії», «от я взяла себе в руки, встала о 5-й ранку і вивчила 10 англійських слів. Чому ви так не можете?». Та на біса, може, тому що я лягла о третій. І ці дамочки постійно у сторіз. Їх штук сто за день. «Коли у мене трапляється неприємність, я згадую, зі скількома проблемами я вже впоралася сама». А потім я чую від людей у школі: «Боже, вона так багато досягла. Я так хочу бути як вона». Мене дратують успішні люди, які в Інстаграмі розповідають, щоб пробилися з низів. А насправді у них просто багаті батьки. І не треба розповідати, що всього можна досягти, якщо просто зосередитися на меті. Якби я вчилася на контракті, де хотіла, мені подарували у 16 років машину, влаштували на роботу, я б теж говорила, що всього сама досягла. А так виходить, ніби всі інші ліниві прокрастинатори. У моєму класі лише двоє людей здаватимуть ЗНО з історії й іноді я просто відчуваю, як на мене дивляться. Коли ти сім років учишся у фізмат ліцеї, а потім вирішуєш здавати не математику. І ти здаєшся людиною, яка просто геть не розуміє, що їй робити. Хоча інші в 16 років, певно що точно знають, як жити й що робити далі. ПРО ЖАЛІСТЬ ДО СЕБЕ Коли мені щось не вдається, я думаю, що жалію себе, але з іншого боку, що я все ж роблю все, що можу, що стараюсь, але у мене не виходить, а тоді знову думаю, що це ж я жалію себе, — і заплутуюся ще більше. За матеріалами: Букмоль -  Незалежний культурний проект для дітей, їхніх батьків та усіх-усіх небайдужих й охочих до читання.
  • Напередодні Міжнародного дня боротьби за права жінок дівчата з підліткової редакції #teenside поговорили про найважливіше — те, що нас дратує, засмучує і злить.   ПРО ФЕМІНІЗМ Моя класна керівниця запропонувала провести до восьмого березня парад. Парад мод. А після мого обуреного спічу на цю тему, заявила, що нехай феміністки тягають гантелі й ідуть працювати у шахти, а вона хоче бути «слабым полом». «Слабый пол, — кажу я, — Валентино Василівно, це поганий ламінат. Ви з такою позицією природний відбір не пройдете. Я от на бокс ходжу, показати?» У нас теж класна часто каже подібне. Вона давно у школі працює, ще клас нашого директора випускала. «Ти джентльмен, піди принеси», «ти дівчинка, полий квіти». Вона викладає зарубіжку і може сказати щось типу «вона жінка, то й писала про любов, про квіточки, а це — чоловік, він про важливі теми писав». А якщо у твоїй родині тримаються за патріархальні цінності, а ти дозволяєш собі назватися феміністкою, то ризикуєш почути щось типу «ми тебе відправимо в ісламську країну», у таке середовище, де тобі покажуть твоє місце. Іноді, коли я говорю про щось, що мені здається дискримінацією жінок, дехто каже: «Ой, та це фігня, ти думаєш, що це дискримінація? Та фемінізм був актуальним, коли жінки не могли голосувати». А зараз, типу, все вже ок. І це мій брат, я з ним постійно сварюся. Взагалі, дратує, коли люди не сприймають серйозно те, що я вважаю серйозним. І коли питають мене про щось, а потім не слухають, що я відповідаю. ПРО КРАСУ Мене дратує, що я не можу зрозуміти, як виглядає моє тіло. Я дивлюся на себе і мене все бісить, а через десять хвилин — наче нічого, жити можна, а пізніше знову дивлюся на себе і все так погано, що я хотіла б народитися ким завгодно, але не собою. Я не розумію, як хочу виглядати та чи зможу я цього колись досягти. Колись я заклалася з батьком, що зможу підтягнутися 10 разів, але мені заборонила мати це робити, бо «якщо підтягуватимешся, матимеш заширокі плечі, не жіночні». І я така: ААААА! Після усіх божевільних штук, які я виробляла зі своїм харчуванням, у мене жахливо збився метаболізм і тепер, скільки б я не їла, мені здається, що я набираю вагу, і це справді так. Мені здається, що люди навколо тільки про це й думають, тож я постійно порівнюю, скільки їм я і скільки їдять інші. Чи не здається їм, що я забагато їм? Чи не думають вони: «Та скільки ж вона жере, може ти вже зупинишся, жирна свиня». Я можу побачити в метро дівчину з дуже худими ногами та думатиму про це цілий день. Чому у мене не такі ноги? І якщо я хочу такі, чому не можу досягти цього? Чи є у мене хоч якась сила волі, якщо мої ноги досі не такі? У мене є подруга, а у неї — брат. Подруга якось сказала, що хоче стати телеведучою, а він відповів, що телеведуча має бути гарною і він би відразу перемкнув канал, якби побачив її на екрані. Я взагалі не знала, як реагувати на таке. Колись ми були разом на морі та він мені сказав: «Або купи закритий купальник, або взагалі не купайся». Його батьки нормальні, я не знаю, що з ним не так. ПРО ЧОЛОВІКІВ Дратує, коли хтось вважає, що чоловіки не мають носити довге волосся, фарбувати нігті, робити собі макіяж. Те, що ти маєш між ніг, не повинно впливати на те, який одяг ти носиш і подібне. І це не визначає, яку сексуальну орієнтацію ти маєш. Якщо чоловік фарбує нігті, це не означає, що він з ЛГБТКІА+. «‎Я не питиму цей коктейль, бо він блакитний і це по-бабськи». Штани у тебе бабські, дурню, пий своє несмачне пиво. А для того, щоб чоловік хоча б помився, потрібно написати на гелі для душу, що він із запахом вугілля, адреналіну й тестостерону. Добре, хоч є вже ютуб-блогери, які показують, що ти не перестаєш бути мужиком, якщо користуєшся сонцезахисним кремом чи фарбуєш нігті. ПРО ЖІНОК Дратують оголені жіночі тіла в рекламі. Не спідньої білизни, а автомийок, пилососів, будівельних магазинів. Навіщо, якщо це взагалі геть не пов’язано? Жінки у купальниках з головами єнотів танцюють на шпильках у рекламі швидких позик. Якого дідька? Я бачила прекрасний соціальний проєкт, де малювали чоловічих персонажів коміксів так, як зазвичай малюють жіночих, у неадекватних позах, відвертому одязі й подібне. І ще міняли місцями чоловічі й жіночі костюми на Хелловін: стоїть чоловік у маєчці, стрінгах і поліцейському кашкеті, а поряд — жінка у цілком нормальній сорочці з жилетом. Коли я обіймаюся з дівчиною, мої однокласники кричать на весь коридор «‎лесбійки!» Або якийсь однокласник, з яким ми взагалі не спілкуємося, підходить і каже: «‎А ви можете поцілуватися?» Якого біса? Або коли ми тримаємося за руки, а вчителька української така: «‎Романтику з дівчатами залиште за дверима». Але коли хлопець з дівчиною тримаються за руки, їм такого не кажуть. І в коридорах нічого не кричать. Але з іншого боку часто різні обнімашки, поцілунки у щічку і подібні речі сприймають лише як милий вияв дружби між дівчатами та потім це переростає у фото з весілля з коментарями: «‎О, у найкращих подруг весілля в один день, а де ж їхні чоловіки». ПРО ПОВАГУ Люди часто нав’язують іншим свій стиль життя. Вегани, які травлять м’ясоїдів, м’ясоїди, які травлять веганів, іноді це штуки, пов’язані з релігією, або коли просто хтось намагається нав’язати тобі щось, що вважає корисним/важливим/потрібним для себе. Робіть, що хочете, але не тикайте цим у мене! Купила собі нарешті нову куртку — і почалося: «Ой, тільки спробуй сказати мені ще хоч раз, що у тебе немає грошей». Ну це ж так не працює! «Якщо ти така бідна, то що ж ти купила собі телефон». Якщо ти назбирав собі грошей на телефон, це не значить, що у тебе з’явилися гроші геть на все. Це ж пріоритети. Мій шкільний біолог — взагалі окрема історія. Він каже, що дівчатам не можна робити розтяжку, неможна сидіти на дієтах, що ті, кого народили через кесарів розтин, неповноцінні. Він приходив у наш клас кататися на стільці на колесах, грати в Angry Birds і ділитися своїми думками про все підряд. Мене дратують люди, які шукають у всьому привід позмагатися. Ти їм говориш: «Блін, я така втомлена, я проспала п’ять годин». А вони: «А я проспав три. І ти мені ще щось тут розказуватимеш?». Блін, ти серйозно? Я хотіла просто поспілкуватися з тобою, а не мірятися. Вони анулюють твої проблеми. Якщо тобі не найгірше, то проблем у тебе немає. Або коли кажуть «Ну, у всіх так». Чи «Тебе що втомлює десятий клас? От у майбутньому…» Це так тупо, це нівелює досвід іншої людини. Складно може бути навіть дошкільнятам, бо це найскладніший період за все їхнє життя. Я не можу не божеволіти від курсової, бо колись провтикаю з податками й мене посадять. Нещодавно я знайшла роботу й отримала першу зарплату. Коли розповіла про це знайомому, він відповів: «О, хоч шмот собі нормальний купиш». Є правила 7-12 секунд: якщо щось у зовнішності не можна виправити протягом цього часу — типу петрушку між зубами видлубати — то закрий рота і сиди тихенько. «Ой, а ти шепелявиш». Серйозно? А я ж думаю, що відбувається? А ще коли довіряєш людині, хочеш чимось поділитися, кажеш: «У мене багато роботи, я не встигаю, мені за це не платять…» — «Ну так йди звідти!». «Мені не вистачає грошей…» — «Ну так знайди роботу!». «У мене проблеми вдома» — «Переїдь!». Куди? Під будинок? Але якщо цій людині скажеш щось подібне — все, образиться. У мене з мамою таке. Коли відповідаю їй її ж фразами, така істерика починається. І ще топ геніальних порад: «не хвилюйся», «розслабся», «та не сумуй» — це як сказати людині в інвалідному візку «встань і йди». У мене діабет і мене страшенно дратують люди, які розказують, чого мені не можна їсти. Якого ви лізете? Я краще знаю, це ж я живу у своєму тілі! Я сама знаю, що можу і чого не можу робити. І ще коли дістаю шприц, починається: «Це що наркотики?» Мені сумно, коли люди не помічають повсякденних речей, які забирають купу сил і часу. Наприклад, я щодня готую вечерю і, дідько, тобі що складно сказати, що це смачно, подякувати, «спасибі, що приготувала голубці», дві години на них кляті вбила. ПРО УСПІХ Мене дратує, що зараз з усіх почали ліпити лідерів, особливо з дітей. Усі ці школи лідерства. Плани, які вішаєш на холодильник і монеткою витираєш, що зробив, — отакий план для юного лідера є. Якщо всі будуть лідерами, то ким вони керуватимуть? Хто буде робити усю роботу? Вони ж одне одного подушать. Це як під час музичного джему, де незнайомі музиканти мають зігратися і коли кожен виконує свою партію і слухає інших, виходить дуже круто, але коли з’являється одночасно кілька таких от лідерів, виходить якась какофонія, а не класна музика. Мене дратують ідеальні люди. Оці блогерки, які «я найкрасивіша», «я була у Каліфорнії», «от я взяла себе в руки, встала о 5-й ранку і вивчила 10 англійських слів. Чому ви так не можете?». Та на біса, може, тому що я лягла о третій. І ці дамочки постійно у сторіз. Їх штук сто за день. «Коли у мене трапляється неприємність, я згадую, зі скількома проблемами я вже впоралася сама». А потім я чую від людей у школі: «Боже, вона так багато досягла. Я так хочу бути як вона». Мене дратують успішні люди, які в Інстаграмі розповідають, щоб пробилися з низів. А насправді у них просто багаті батьки. І не треба розповідати, що всього можна досягти, якщо просто зосередитися на меті. Якби я вчилася на контракті, де хотіла, мені подарували у 16 років машину, влаштували на роботу, я б теж говорила, що всього сама досягла. А так виходить, ніби всі інші ліниві прокрастинатори. У моєму класі лише двоє людей здаватимуть ЗНО з історії й іноді я просто відчуваю, як на мене дивляться. Коли ти сім років учишся у фізмат ліцеї, а потім вирішуєш здавати не математику. І ти здаєшся людиною, яка просто геть не розуміє, що їй робити. Хоча інші в 16 років, певно що точно знають, як жити й що робити далі. ПРО ЖАЛІСТЬ ДО СЕБЕ Коли мені щось не вдається, я думаю, що жалію себе, але з іншого боку, що я все ж роблю все, що можу, що стараюсь, але у мене не виходить, а тоді знову думаю, що це ж я жалію себе, — і заплутуюся ще більше. За матеріалами: Букмоль -  Незалежний культурний проект для дітей, їхніх батьків та усіх-усіх небайдужих й охочих до читання.
    Mar 08, 2020 600
  • 07 Mar 2020
    За останні декілька років Чехія стала для українців популярною не тільки як країна відпочинку і нових можливостей, але й як комфортна країна для того, щоб декілька років в ній пожити. Багато сімейний пар зважились на такий крок, але досить багато батьків з дітьми не ризикують, розуміючи, що переїхати з дитиною шкільного віку до Чехії надто складно. Ми не будемо Вас переконувати у тому, що це легко, але допоможемо Вам інформацією і відповідями на Ваші питання.   “Освіта у Чехії доступна для всіх, без виключення, на рівних умовах”   ЯКІ ВИ МАЄТЕ ОСНОВНІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ?  РІВНИЙ ДОСТУП ДО ОСВІТИ   Діти іноземців мають право отримати початкову освіту на тих самих умовах, що й громадяни Чехії.  Мають право на безкоштовну освіту, доступ до шкільного харчування та гуртків за інтересами. До початкової школи приймаються діти з будь-якої країни походження, з будь-яким типом проживання, і навіть діти без дозволу на легальне проживання у Чехії.     ОБОВ’ЯЗКОВА ШКІЛЬНА ВІДВІДУВАНІСТЬ В Чехії. Діти в Чехії починають ходити до школи в 6 років.  Мінімальна обов’язкова шкільна відвідуваність є 9 років. Діти повинні її сповнити до 17-річного віку.  Обов’язкова шкільна відвідуваність діє також на дітей іноземців, які в Чехії перебувають більше як 90 днів.  Якщо батьки не записують чи не посилають дитину до початкової школи, вони порушують закон. Цей випадок розглядає Органом захисту дитини (OSPOD) як проступок або, у ряді випадків, як кримінальний злочин.   ЯК ВИБРАТИ ПОЧАТКОВУ ШКОЛУ? В Чехії існують «державні» початкові школи, їх засновником є область, місто, район, край. У цих школах діти навчаються безкоштовно. Також існують приватні або церковні початкові школи, у яких навчання платне.   Деякі початкові школи є спеціалізованими (мовні, спортивні, математичні тощо). До таких шкіл дещо суворіші критерії прийому учнів.  Початкова школа має:  1 ступінь (první stupeň) -  діти віком від 1 до 5 років,  та 2 ступінь (druhý stupeň) - діти віком від 6 до 9 років. З 2-го ступеня можна також вчитися в художній школі або проходити навчання в гімназії (навчання в гімназії триває на кілька років довше). Чеські гімназії відомі своїм високим рівнем навчання, дещо складнішим, ніж у звичайній школі. Проте, вчитися в гімназії, це найкращий спосіб, як вступити до безкоштовного чеського ВНЗ. Але про чеські гімназії ми напишемо ще окрему статтю.      ШКОЛА ЗА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ - SPÁDOVÁ ŠKOLA Мова йде про школу, в яку дитина потрапляє за місцем проживання (особливості розподілу міст на шкільні округи можна дізнатися в муніципалітеті). Директор такої школи зазвичай надає перевагу учням з даного шкільного округу.   САМОСТІЙНИЙ ВИБІР ШКОЛИ Батьки можуть вибрати для дитини школу і не за місцем проживання. Вирішуючи відповідно до того, як близько школа від дому чи роботи, спеціалізації школи, відповідно до відгуків чи якості навчання у школі або наявності пропозиції курсів чеської мови для іноземців. Будьте готові до того, що обрана Вами не за місцем проживання школа, має право відмовити Вам у прийомі дитини,  якщо не має вільних місць. В спеціалізованих школах дитина має відповідати заздалегідь даним критеріям чи успішно скласти вступний іспит.     ЗАПИС ДО ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ - ZÁPIS ЯК ПРОХОДИТЬ ЗАПИС ДО ПЕРШОГО КЛАСУ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ? Запис у початкову школу,  як правило, проходить у січні та лютому.  Записатися можуть діти, яким до 31 серпня виповниться 6 років. Терміни запису та умови знайдете на сайті школи, та на сайті міста чи муніципалітету. Батьки та дитина мають прийти особисто в зазначений день та час запису. Вам треба буде на місці заповнити всі необхідні бланки, викладачі проводять співбесіду з батьками і дитиною, інколи дитині пропонується виконати декілька простих завдань.   Метою процедури запису є з'ясувати, чи готова дитина до школи (перевіряються комунікаційні навички, рівень соціалізації та графомоторика). Після запису, до 30 днів, батьки  отримають рішення про прийняття (чи неприйняття) та інформацію про наступні кроки (наприклад, дата проведення інформаційних батьківських зборів).  У випадку, якщо дитина до навчання у школі ще не готова, батько, або мати пише заяву про відстрочку від відвідування школи - odklad školní docházky на бланку, який отримаєте в школі. Заяву маєте подати не пізніше 31.05.   Відстрочку від відвідування школи має видати та письмово її обґрунтувати психологічно-педагогіко комісія + медичний фахівець чи клінічний психолог.  Вступ до школи може бути відкладений максимально до 8-річного віку дитини. Дитина з відстрочкою від відвідування школи залишається в реєстраційних списках тієї школи, в якій була на запису.   ЯК ПРОХОДИТЬ ЗАПИС СТАРШОЇ ДИТИНИ ТА ЗАПИС ПРОТЯГОМ НАВЧАЛЬНОГО РОКУ?  Батьки мають право записати дитину до початкової школи будь-коли протягом навчального року.  Радимо вам після особистої консультації з директором школи подати письмову заяву  – Заява на початкову освіту та вступний лист přihláška k základnímu vzdělání a zápisní list. У відповідь на письмову заяву школа має видати письмове рішення про прийняття або відмову у прийнятті  дитини на навчання. У випадку відмови, ви можете подати апеляцію до засновника школи, який розгляне причину відмови, перевірить наявність вільних місць та допоможе записати дитину до іншої школи.    “Причиною відмови не може бути незнання або погане знання чеської мови!”   ЯКІ ДОКУМЕНТИ ПОЧАТКОВА ШКОЛА БУДЕ ВИМАГАТИ ДЛЯ ЗАПИСУ? Посвідчення особи дитини (свідоцтво про народження або паспорт). Школі це необхідно для встановлення особи дитини, проте, школа не має право з'ясовувати законність перебування дитини в країні, терміну дії і типу візи.  Діти без документів теж мають право на отримання початкової освіти.  Документ одного з батьків (паспорт). Школі він потрібен для встановлення особи законного представника дитини, але вона не має право перевіряти законність перебування батьків в країні, терміну дії і типу візи.    Лист успішності - vysvědčení чи інші документи з попередньої школи, якщо дитина вже відвідувала школу за кордоном.  Карта медичного страхування дитини - kartička zdravotního pojištění Школа цю інформацію перевіряє, але навіть якщо дитина іноземець не застрахована, це не може стати причиною неприйняття дитини до школи.       ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ ПІСЛЯ ПРИЙНЯТТЯ ДИТИНИ ДО ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ? У дитини, яка вступає у будь-який клас,  окрім першого, школа буде перевіряти відвідуваність попередньої школи згідно наданих листів успішності, або за допомогою перевірки її знань. Після цього дитина буде зарахована до класу, який підходитиме  їй по віку, або максимально на клас нижче.    Дитина навчається в одному класному колективі та продовжує бути з ним також у наступних роках.  Школа для дитини може розробити так званий “ план по вирівнюванню” - vyrovnávací plán, в якому визначає головні цілі навчання та зміст окремих предметів, які дитина буде вивчати, і способи оцінювання прогресу успішності дитини.  Частиною плану може бути підпис батьків та угода про форму комунікації зі школою.  Інформуйте школу про те, в чому Ваша дитина досягла успіхів, що їй подобається, в чому представляла клас чи школу (наука, спорт, мистецтво та інші здібності чи таланти). З’ясуйте у директора школи, де і як проходить у школі мовна підготовка - jazyková příprava для учнів з іншою рідною мовою. Школа також може забезпечити для Вашої дитини додаткові заняття - doučování, чи асистента педагога - asistent pedagoga. Ці та інші заходи допоможуть дитині легше долучитися до навчання. Батьки повинні повідомляти школу про зміни у відвідуваності школи. Школа повинна інформувати батьків про всі важливі зміни, що стосуються відвідування дитиною школи, ці зміни не можуть бути приведені в силу без згоди батьків (наприклад, обстеження в психолого-педагогічному центрі, перевід дитини в іншу школу і;т.д).   При написанні статті були використані матеріали : CIC Praha  Галина Андрейців спеціально для UAPORTAL.CZ   
  • За останні декілька років Чехія стала для українців популярною не тільки як країна відпочинку і нових можливостей, але й як комфортна країна для того, щоб декілька років в ній пожити. Багато сімейний пар зважились на такий крок, але досить багато батьків з дітьми не ризикують, розуміючи, що переїхати з дитиною шкільного віку до Чехії надто складно. Ми не будемо Вас переконувати у тому, що це легко, але допоможемо Вам інформацією і відповідями на Ваші питання.   “Освіта у Чехії доступна для всіх, без виключення, на рівних умовах”   ЯКІ ВИ МАЄТЕ ОСНОВНІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ?  РІВНИЙ ДОСТУП ДО ОСВІТИ   Діти іноземців мають право отримати початкову освіту на тих самих умовах, що й громадяни Чехії.  Мають право на безкоштовну освіту, доступ до шкільного харчування та гуртків за інтересами. До початкової школи приймаються діти з будь-якої країни походження, з будь-яким типом проживання, і навіть діти без дозволу на легальне проживання у Чехії.     ОБОВ’ЯЗКОВА ШКІЛЬНА ВІДВІДУВАНІСТЬ В Чехії. Діти в Чехії починають ходити до школи в 6 років.  Мінімальна обов’язкова шкільна відвідуваність є 9 років. Діти повинні її сповнити до 17-річного віку.  Обов’язкова шкільна відвідуваність діє також на дітей іноземців, які в Чехії перебувають більше як 90 днів.  Якщо батьки не записують чи не посилають дитину до початкової школи, вони порушують закон. Цей випадок розглядає Органом захисту дитини (OSPOD) як проступок або, у ряді випадків, як кримінальний злочин.   ЯК ВИБРАТИ ПОЧАТКОВУ ШКОЛУ? В Чехії існують «державні» початкові школи, їх засновником є область, місто, район, край. У цих школах діти навчаються безкоштовно. Також існують приватні або церковні початкові школи, у яких навчання платне.   Деякі початкові школи є спеціалізованими (мовні, спортивні, математичні тощо). До таких шкіл дещо суворіші критерії прийому учнів.  Початкова школа має:  1 ступінь (první stupeň) -  діти віком від 1 до 5 років,  та 2 ступінь (druhý stupeň) - діти віком від 6 до 9 років. З 2-го ступеня можна також вчитися в художній школі або проходити навчання в гімназії (навчання в гімназії триває на кілька років довше). Чеські гімназії відомі своїм високим рівнем навчання, дещо складнішим, ніж у звичайній школі. Проте, вчитися в гімназії, це найкращий спосіб, як вступити до безкоштовного чеського ВНЗ. Але про чеські гімназії ми напишемо ще окрему статтю.      ШКОЛА ЗА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ - SPÁDOVÁ ŠKOLA Мова йде про школу, в яку дитина потрапляє за місцем проживання (особливості розподілу міст на шкільні округи можна дізнатися в муніципалітеті). Директор такої школи зазвичай надає перевагу учням з даного шкільного округу.   САМОСТІЙНИЙ ВИБІР ШКОЛИ Батьки можуть вибрати для дитини школу і не за місцем проживання. Вирішуючи відповідно до того, як близько школа від дому чи роботи, спеціалізації школи, відповідно до відгуків чи якості навчання у школі або наявності пропозиції курсів чеської мови для іноземців. Будьте готові до того, що обрана Вами не за місцем проживання школа, має право відмовити Вам у прийомі дитини,  якщо не має вільних місць. В спеціалізованих школах дитина має відповідати заздалегідь даним критеріям чи успішно скласти вступний іспит.     ЗАПИС ДО ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ - ZÁPIS ЯК ПРОХОДИТЬ ЗАПИС ДО ПЕРШОГО КЛАСУ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ? Запис у початкову школу,  як правило, проходить у січні та лютому.  Записатися можуть діти, яким до 31 серпня виповниться 6 років. Терміни запису та умови знайдете на сайті школи, та на сайті міста чи муніципалітету. Батьки та дитина мають прийти особисто в зазначений день та час запису. Вам треба буде на місці заповнити всі необхідні бланки, викладачі проводять співбесіду з батьками і дитиною, інколи дитині пропонується виконати декілька простих завдань.   Метою процедури запису є з'ясувати, чи готова дитина до школи (перевіряються комунікаційні навички, рівень соціалізації та графомоторика). Після запису, до 30 днів, батьки  отримають рішення про прийняття (чи неприйняття) та інформацію про наступні кроки (наприклад, дата проведення інформаційних батьківських зборів).  У випадку, якщо дитина до навчання у школі ще не готова, батько, або мати пише заяву про відстрочку від відвідування школи - odklad školní docházky на бланку, який отримаєте в школі. Заяву маєте подати не пізніше 31.05.   Відстрочку від відвідування школи має видати та письмово її обґрунтувати психологічно-педагогіко комісія + медичний фахівець чи клінічний психолог.  Вступ до школи може бути відкладений максимально до 8-річного віку дитини. Дитина з відстрочкою від відвідування школи залишається в реєстраційних списках тієї школи, в якій була на запису.   ЯК ПРОХОДИТЬ ЗАПИС СТАРШОЇ ДИТИНИ ТА ЗАПИС ПРОТЯГОМ НАВЧАЛЬНОГО РОКУ?  Батьки мають право записати дитину до початкової школи будь-коли протягом навчального року.  Радимо вам після особистої консультації з директором школи подати письмову заяву  – Заява на початкову освіту та вступний лист přihláška k základnímu vzdělání a zápisní list. У відповідь на письмову заяву школа має видати письмове рішення про прийняття або відмову у прийнятті  дитини на навчання. У випадку відмови, ви можете подати апеляцію до засновника школи, який розгляне причину відмови, перевірить наявність вільних місць та допоможе записати дитину до іншої школи.    “Причиною відмови не може бути незнання або погане знання чеської мови!”   ЯКІ ДОКУМЕНТИ ПОЧАТКОВА ШКОЛА БУДЕ ВИМАГАТИ ДЛЯ ЗАПИСУ? Посвідчення особи дитини (свідоцтво про народження або паспорт). Школі це необхідно для встановлення особи дитини, проте, школа не має право з'ясовувати законність перебування дитини в країні, терміну дії і типу візи.  Діти без документів теж мають право на отримання початкової освіти.  Документ одного з батьків (паспорт). Школі він потрібен для встановлення особи законного представника дитини, але вона не має право перевіряти законність перебування батьків в країні, терміну дії і типу візи.    Лист успішності - vysvědčení чи інші документи з попередньої школи, якщо дитина вже відвідувала школу за кордоном.  Карта медичного страхування дитини - kartička zdravotního pojištění Школа цю інформацію перевіряє, але навіть якщо дитина іноземець не застрахована, це не може стати причиною неприйняття дитини до школи.       ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ ПІСЛЯ ПРИЙНЯТТЯ ДИТИНИ ДО ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ? У дитини, яка вступає у будь-який клас,  окрім першого, школа буде перевіряти відвідуваність попередньої школи згідно наданих листів успішності, або за допомогою перевірки її знань. Після цього дитина буде зарахована до класу, який підходитиме  їй по віку, або максимально на клас нижче.    Дитина навчається в одному класному колективі та продовжує бути з ним також у наступних роках.  Школа для дитини може розробити так званий “ план по вирівнюванню” - vyrovnávací plán, в якому визначає головні цілі навчання та зміст окремих предметів, які дитина буде вивчати, і способи оцінювання прогресу успішності дитини.  Частиною плану може бути підпис батьків та угода про форму комунікації зі школою.  Інформуйте школу про те, в чому Ваша дитина досягла успіхів, що їй подобається, в чому представляла клас чи школу (наука, спорт, мистецтво та інші здібності чи таланти). З’ясуйте у директора школи, де і як проходить у школі мовна підготовка - jazyková příprava для учнів з іншою рідною мовою. Школа також може забезпечити для Вашої дитини додаткові заняття - doučování, чи асистента педагога - asistent pedagoga. Ці та інші заходи допоможуть дитині легше долучитися до навчання. Батьки повинні повідомляти школу про зміни у відвідуваності школи. Школа повинна інформувати батьків про всі важливі зміни, що стосуються відвідування дитиною школи, ці зміни не можуть бути приведені в силу без згоди батьків (наприклад, обстеження в психолого-педагогічному центрі, перевід дитини в іншу школу і;т.д).   При написанні статті були використані матеріали : CIC Praha  Галина Андрейців спеціально для UAPORTAL.CZ   
    Mar 07, 2020 2415
  • 30 Sep 2019
    28 вересня до Праги завітав «Книжковий дворик на колесах» - мандрівний автобус з українськими майстрами, письменниками, видавцями та скульпторами. Знайомство і майстер-класи проходили у культурно-освітньому центрі "КРОК". Їх просто неможливо було роз’єднати ні на мить,  розвести ні на крок та ані стишити, щоб офіційно відкрити унікальний майстер-клас митців з України та учнів і гостей культурно-освітнього центру «Крок» у Празі. Взаємне тяжіння було непереборним.  Хлопчики заповзято творили з пластиліну могутніх  динозаврів під керівництвом молодих скульпторів Василя Лева та Сергія Грицанюка. Поруч їхня наставниця, учасниця понад 50 міжнародних симпозіумів та 70 міжнародних виставок, скульптор Наталя Лєйкіна, яку маленькі пражани  буквально  стребували до столу, коли вона відійшла на кілька хвилин, щоб перевести дух. Адже учасники  мистецької акції «Книжковий дворик на колесах», які і спровокували 28 вересня у Празі це творче шаленство,  потрапили буквально з корабля на бал – розпочали роботу з дітьми, заледве виступивши з автобусу після довгої дороги зі Львова. І от на столі майстра повстяних виробів Ніни Безпятої одне за одним починають битися пухкенькі жовто-блакитні серця, а керівник «Кроку» Марія Гаврилюк тихесенько шепоче щось молитовне, із жахом спостерігаючи, як трирічний Мар’ян Яремінець вправно орудує голкою. На що співорганізатор акції Тарас   Костюк, голова Українських профспілок в Чехії, тільки усміхається, мовляв, спокійно, все ж під контролем. Поруч  поетеса та автор власної педагогічної системи Марія Чумарна  вчить дітей малювати… пластиліном. Майстрині Марина Футерко та Любов Федоришин показують, як зробити з ниток стильних ляльок, що ними можна прикрасити шкільний наплічник. Батьки старанно оминають кипуче творче вариво, мандруючи від столу до столу, де продаються книжки «Видавництва старого Лева», «Урбіно», «Піраміди», «Українського пріоритету» та  релігійного видавництва «Святих Володимира та Ольги». Письменники роздають автографи: Марія Ткачівська, Василь Кузан, Любов Долих, Анна Хома, Іван Гентош, Валентина Семеняк, Надія Бойко, Наталія Калиновська, Тетяна П´янкова. І слова Надзвичайного і Повноважного посла України у Чехії Євгена Перебийноса дуже влучно окреслюють суть цього творчого хаосу: -        Не мені вам розповідати, наскільки потребують уваги діти в Україні, потребують донесення української мови, літератури, культури. Діти за кордоном потребують всього цього не менше. А що, як не книжка, потрібно для того, щоб діти виростали у гармонії зі своєю Батьківщиною? Попереду у митців «Книжкового дворика на колесах» Відень, Рим, Флоренція, Венеція, Любляна.  Творча мандрівка шляхами українців за кордоном.     Коментарі до теми: Тетяна Пилипець, співорганізатор акції, авторка фестивалів “Кальміус” та  “Перший всеукраїнський форум військових письменників”: Нашою метою є формування дружнього простору між інтелігенцію, що проживає в Україні та українцями, які з різних причин знаходяться за межами держави: у Чехії, в Італії, Австрії, у Словенії.  Крім того, ми хочемо залучити молодь діаспори до активнішого пропагування української літератури. Любов Хомчак, ініціатор та керівник проекту: Це наша перша закордонна поїзда. Після останніх виборів Президента я жахнулася, наскільки мало українці знають одне одного. Протилежність наших поглядів та почуттів шокувала. І це всередині країни. А що говорити про тих, хто опинився за кордоном? Ось чому так гостро захотілося з ними зустрітися. Обмінятися енергіями.  І хоч кликали нас до Риму давно, вирушаємо тільки тепер. Що ж до Праги та Відня – для мене це особливі міста. Міста, які після Першої та Другої світових війн створили особливі умови для творчого зростання наших співвітчизників:  Олександра Олеся, Олени Теліги… Так хочеться перейтися тими вуличками, якими ходили вони… Доторкнутися до історії. Марія Гаврилюк, керівник культурно-освітнього центру «Крок»: Такі зустрічі для нас є надзвичайно важливими. Ми, українці,  намагаємося зберегти за кордоном свою мову та культуру, але, на жаль, втрачаємо з останньою реальний зв’язок. Ми щось десь чуємо і читаємо, але здебільшого зберігаємо у пам’яті те, що бачили до еміграції. Живе спілкування з митцями показує нам, що Україна не стоїть на місці, що вона змінюється, стає дедалі модернішою. Наші учні бачать Батьківщину двічі на рік, на канікулах. Решту часу вона перетворюється для них на гарну казку, яку  розповідають вчителі. Зустріч з художниками та письменниками показує, що прекрасна і прогресуюча Україна – реальність, про яку можна розповісти однокласникам  у чеській школі. Ефект від такого спілкування важко переоцінити.  Авторка:Олена Лань          
  • 28 вересня до Праги завітав «Книжковий дворик на колесах» - мандрівний автобус з українськими майстрами, письменниками, видавцями та скульпторами. Знайомство і майстер-класи проходили у культурно-освітньому центрі "КРОК". Їх просто неможливо було роз’єднати ні на мить,  розвести ні на крок та ані стишити, щоб офіційно відкрити унікальний майстер-клас митців з України та учнів і гостей культурно-освітнього центру «Крок» у Празі. Взаємне тяжіння було непереборним.  Хлопчики заповзято творили з пластиліну могутніх  динозаврів під керівництвом молодих скульпторів Василя Лева та Сергія Грицанюка. Поруч їхня наставниця, учасниця понад 50 міжнародних симпозіумів та 70 міжнародних виставок, скульптор Наталя Лєйкіна, яку маленькі пражани  буквально  стребували до столу, коли вона відійшла на кілька хвилин, щоб перевести дух. Адже учасники  мистецької акції «Книжковий дворик на колесах», які і спровокували 28 вересня у Празі це творче шаленство,  потрапили буквально з корабля на бал – розпочали роботу з дітьми, заледве виступивши з автобусу після довгої дороги зі Львова. І от на столі майстра повстяних виробів Ніни Безпятої одне за одним починають битися пухкенькі жовто-блакитні серця, а керівник «Кроку» Марія Гаврилюк тихесенько шепоче щось молитовне, із жахом спостерігаючи, як трирічний Мар’ян Яремінець вправно орудує голкою. На що співорганізатор акції Тарас   Костюк, голова Українських профспілок в Чехії, тільки усміхається, мовляв, спокійно, все ж під контролем. Поруч  поетеса та автор власної педагогічної системи Марія Чумарна  вчить дітей малювати… пластиліном. Майстрині Марина Футерко та Любов Федоришин показують, як зробити з ниток стильних ляльок, що ними можна прикрасити шкільний наплічник. Батьки старанно оминають кипуче творче вариво, мандруючи від столу до столу, де продаються книжки «Видавництва старого Лева», «Урбіно», «Піраміди», «Українського пріоритету» та  релігійного видавництва «Святих Володимира та Ольги». Письменники роздають автографи: Марія Ткачівська, Василь Кузан, Любов Долих, Анна Хома, Іван Гентош, Валентина Семеняк, Надія Бойко, Наталія Калиновська, Тетяна П´янкова. І слова Надзвичайного і Повноважного посла України у Чехії Євгена Перебийноса дуже влучно окреслюють суть цього творчого хаосу: -        Не мені вам розповідати, наскільки потребують уваги діти в Україні, потребують донесення української мови, літератури, культури. Діти за кордоном потребують всього цього не менше. А що, як не книжка, потрібно для того, щоб діти виростали у гармонії зі своєю Батьківщиною? Попереду у митців «Книжкового дворика на колесах» Відень, Рим, Флоренція, Венеція, Любляна.  Творча мандрівка шляхами українців за кордоном.     Коментарі до теми: Тетяна Пилипець, співорганізатор акції, авторка фестивалів “Кальміус” та  “Перший всеукраїнський форум військових письменників”: Нашою метою є формування дружнього простору між інтелігенцію, що проживає в Україні та українцями, які з різних причин знаходяться за межами держави: у Чехії, в Італії, Австрії, у Словенії.  Крім того, ми хочемо залучити молодь діаспори до активнішого пропагування української літератури. Любов Хомчак, ініціатор та керівник проекту: Це наша перша закордонна поїзда. Після останніх виборів Президента я жахнулася, наскільки мало українці знають одне одного. Протилежність наших поглядів та почуттів шокувала. І це всередині країни. А що говорити про тих, хто опинився за кордоном? Ось чому так гостро захотілося з ними зустрітися. Обмінятися енергіями.  І хоч кликали нас до Риму давно, вирушаємо тільки тепер. Що ж до Праги та Відня – для мене це особливі міста. Міста, які після Першої та Другої світових війн створили особливі умови для творчого зростання наших співвітчизників:  Олександра Олеся, Олени Теліги… Так хочеться перейтися тими вуличками, якими ходили вони… Доторкнутися до історії. Марія Гаврилюк, керівник культурно-освітнього центру «Крок»: Такі зустрічі для нас є надзвичайно важливими. Ми, українці,  намагаємося зберегти за кордоном свою мову та культуру, але, на жаль, втрачаємо з останньою реальний зв’язок. Ми щось десь чуємо і читаємо, але здебільшого зберігаємо у пам’яті те, що бачили до еміграції. Живе спілкування з митцями показує нам, що Україна не стоїть на місці, що вона змінюється, стає дедалі модернішою. Наші учні бачать Батьківщину двічі на рік, на канікулах. Решту часу вона перетворюється для них на гарну казку, яку  розповідають вчителі. Зустріч з художниками та письменниками показує, що прекрасна і прогресуюча Україна – реальність, про яку можна розповісти однокласникам  у чеській школі. Ефект від такого спілкування важко переоцінити.  Авторка:Олена Лань          
    Sep 30, 2019 676
  • 17 Jun 2019
    “Я потрапила у Пласт досить пізно, у 21 рік. Із першого двотижневого пластового табору я закохалась у цей світ – світ реальних пригод, світ непопсових пісень, лісів, нічного аж-до-неба вогнища, світ відповідальності, завдань і лідерства”, розповідає Plastchicago.org. Якщо вашій дитині 9-11 років, саме час подумати чи варто віддати дитину у Пласт. 1. У Пласті дитина завжди буде знати, чим зайнятися. Мені здається, а може мені так тільки здається, що сучасні діти не знають, чим себе зайняти у вільний час. Коли уроки вивченні, на дворі холодно, книги читати не особливо хочеться, то відразу «виручає» телевізор або планшет. У Пласті ж діти отримують посильні цікаві завдання у формі гри, які треба виконати вдома. Але не батькам до 2 ночі робити ікебани на уроки творчості, а дійсно діти повинні це зробити самі. Участь батьків часто заохочується, але мистецька досконалість не основне, адже оцінок немає. Завдання настільки цікаві, що вони реально захоплюють фантазію дітей, і вони пишаються тим, що самі виготовили. А ще мені подобається, що діти вивчають багато ігор (на уважність, на розвиток пам’яті, рухливих і т.д. ) і самі можуть запропонувати щось вдома пограти, а не просто «давай пограємось!», – «давай. у що?», – «не знаю…». 2. Пласт – це добровільний колектив. Школа це прекрасно. Але чомусь не у всіх залишаються світлі спогади про школу. Можливо, одне із пояснень – у школі є той колектив дітей, який сформувався досить випадково: діти із сусідніх будинків ходять у найближчу школу. Звичайно, можна поміняти школу, клас, але все ж це є досить примусове об’єднання. У Пласт же ходять діти, які самі або батьки яких мають спільні цінності, про які дивись наступний пункт. 3. Пласт дає не лише знання, а й цінності. Пласт — це, в першу чергу, виховна організація. Тут дійсно виховують характер, прагнення ставати кращим щодня, допомагати іншим тощо. І, якщо діти у 10 років цього ще не до кінця розуміють, то мають розуміти батьки, які хотіли б бачити своїх дітей з міцним характером, цінностями, які плекаються тут уже понад століття. Проте не забувайте і про те, як багато знань про природу, навколишній світ, про сучасні досягнення, історію, культуру, про видатних особистостей дізнається ваша дитина. А це – знання, які подаються і вивчаються у колі однодумців у формі грі, тому без зазубрювання і втоми. 4. Пласт — це добровільний вибір, який вчить відповідальності. У Пласті усі знають, що кожна дитина має право на помилку. На одну, і навіть дві. Головне, щоб зрозуміти і виправитись. Тому у Пласті дитина буде мати свою сферу відповідальності, свою роль (скарбник, писар, гуртковий чи просто хронікар), яку треба гідно виконувати. Якщо допустився помилки – ти уже знаєш, де міра твоєї відповідальності, і що зробити наступного разу, щоб було краще. 9-12 років таки підступний вік – уже хочеться трохи уникнути домашніх обов’язків («я не чув, що ти казав», «я цього не робив, так було до мене», «ти не казав цього робити, а я сам не бачив»). У Пласті вчать діяти наперед – не коли попросять, скажуть, нагадають, а наперед). Дозвольте вашим дітям стати самостійними, а відтак – відповідальними. 5. Пласт щодня робить пластунів кращими. Це не жарт. У Пласті є таке правило — щодня, як і кожен скаут у світі, пластун повинен робити добре діло. Звичайно, всі починають із маленьких добрих діл: підлив квіти, самостійно помив посуд, почистив дорогу від снігу, заробив кишенькові гроші. Але це ті маленькі справи, які раніше просто не помічались. А тепер у них є більший сенс, їх треба навіть записати у окремий зошит. І тоді у грудні уже є список добрих менших і більших справ, і спокійно можна писати листа святому Миколаю, просячи про подарунок. Ці дитячі добрі справи переростають у хорошу звичку у дорослому житті, і стають невід’ємною частиною характеру людини і великих добрих справ. 6. Батьки, будьте готові — ви також трохи змінитесь. Так, ви будете купувати наплічник на перший юнацький табір, будете переживати під час літньої зливи, адже дитина у лісі ночує, будете вболівати за її пластові відзначення. Перший час вам треба буде їхати, можливо, аж через пів міста, щоб дитина відвідала пластові заняття. І це вже також трохи змінить ваші вихідні. Так, ви спільно із дитиною вивчите забуті колядки, дізнаєтесь що таке «гаївки», пригадаєте, як визначити сторони світу, як в’язати вузли, як малювати карти місцевості. Так непомітно і легко ви приєднаєтесь до Великої Пластової Гри. Зрештою, до Пласту і самому можна приєднатись у будь-якому віці. 7. Пласт підтримує авторитет батьків. Як не прикро визнавати, але у перехідному віці, часто батьки не є авторитетом для своїх дітей. Діти можуть не приймати ваших порад, недочувати ваших прохань. Тому у Пласті є виховники – це спеціально навчені старші пластуни, які всього на кілька років (5-10) старші за юнацтво, проте які є авторитетом для них. А як інакше, якщо разом у мандрівки ходили, якщо виховник знає усі найостанніші серії «Зоряних ігор», і він не мама чи тато, які ходять на батьківські збори. Пласт підтримує авторитет батьків і допомагає юнацтву та батькам безконфліктно пережити ці турбулентні роки. 8. Пласт це хороший смак, якісна музика і розвиток талантів. Знаєте, найкращі пісні, найгарніші концерти, які я коли-небудь чула, це були українські пісні під гітару у пластовому колі. Страшно подумати, якби не Пласт, я може ніколи б не знала слів до пісень «Плач Єремії», «Океан Ельзи», «Братів Гадюкіних», не слухала б «Мертвих півнів», «Тартак» і т.д. Натомість, знала б усіх зірок «Х-фактору», брррр… Окремо про гітару: Пласт і гітара — це одне ціле. Тож вашій дитині не потрібно буде додатково ходити на уроки гри на гітарі – одне літо і ваша дитина грає. При чому, гітара у руках дівчини виглядає так само гарно, як і у руках хлопця. Хоча зізнаюся — я так і не навчилася грати на гітарі, але ж я і прийшла у Пласт у 21, а ваша дитина може почати значно раніше. 9. Пласт це здОрово і здорОво. Мабуть, ви знаєте, що у Пласті дотримуються здорового способу життя. Тобто, ніяких шкідливих звичок, захоплень, експериментів зі здоров’ям. Спортивні фестивалі, змагання, а ще табори – літні, зимові, мандрівки цілий рік. Хіба це не здОрОво?) Пласт — це природа, це Карпати, це ліси, це озера, це пройдені десятки і сотні кілометрів, це простір і це така краса! А ще люблю Пласт за гумор і невтомний оптимізм. За час мого пластування я так і не зустріла жодного пластуна-песиміста, а оптимісти, як відомо, і живуть щасливіше. 10. Пласт – це друзі на усе життя. Найголовніше – Пласт це друзі на все життя. Адже ви стільки разом пережили, змайстрували, створили, переспівали, пройшли, у вас спільні жарти, спільні спогади! І де я б я не зустрічала зараз пластунів різного віку, я знаю, які пісні він чи вона співали при варті, які у них цінності, із чого почати із ним (нею) розмову. І ще знаю, чому пластуни вітаються лівою рукою, при цьому промовляючи «СКОБ!». *Контакти осередків Пласту в Україні тут Автор: ст. пл. Ліна Остапчук, Бурх / plastchicago.org Джерело: Lviv1256.com   
  • “Я потрапила у Пласт досить пізно, у 21 рік. Із першого двотижневого пластового табору я закохалась у цей світ – світ реальних пригод, світ непопсових пісень, лісів, нічного аж-до-неба вогнища, світ відповідальності, завдань і лідерства”, розповідає Plastchicago.org. Якщо вашій дитині 9-11 років, саме час подумати чи варто віддати дитину у Пласт. 1. У Пласті дитина завжди буде знати, чим зайнятися. Мені здається, а може мені так тільки здається, що сучасні діти не знають, чим себе зайняти у вільний час. Коли уроки вивченні, на дворі холодно, книги читати не особливо хочеться, то відразу «виручає» телевізор або планшет. У Пласті ж діти отримують посильні цікаві завдання у формі гри, які треба виконати вдома. Але не батькам до 2 ночі робити ікебани на уроки творчості, а дійсно діти повинні це зробити самі. Участь батьків часто заохочується, але мистецька досконалість не основне, адже оцінок немає. Завдання настільки цікаві, що вони реально захоплюють фантазію дітей, і вони пишаються тим, що самі виготовили. А ще мені подобається, що діти вивчають багато ігор (на уважність, на розвиток пам’яті, рухливих і т.д. ) і самі можуть запропонувати щось вдома пограти, а не просто «давай пограємось!», – «давай. у що?», – «не знаю…». 2. Пласт – це добровільний колектив. Школа це прекрасно. Але чомусь не у всіх залишаються світлі спогади про школу. Можливо, одне із пояснень – у школі є той колектив дітей, який сформувався досить випадково: діти із сусідніх будинків ходять у найближчу школу. Звичайно, можна поміняти школу, клас, але все ж це є досить примусове об’єднання. У Пласт же ходять діти, які самі або батьки яких мають спільні цінності, про які дивись наступний пункт. 3. Пласт дає не лише знання, а й цінності. Пласт — це, в першу чергу, виховна організація. Тут дійсно виховують характер, прагнення ставати кращим щодня, допомагати іншим тощо. І, якщо діти у 10 років цього ще не до кінця розуміють, то мають розуміти батьки, які хотіли б бачити своїх дітей з міцним характером, цінностями, які плекаються тут уже понад століття. Проте не забувайте і про те, як багато знань про природу, навколишній світ, про сучасні досягнення, історію, культуру, про видатних особистостей дізнається ваша дитина. А це – знання, які подаються і вивчаються у колі однодумців у формі грі, тому без зазубрювання і втоми. 4. Пласт — це добровільний вибір, який вчить відповідальності. У Пласті усі знають, що кожна дитина має право на помилку. На одну, і навіть дві. Головне, щоб зрозуміти і виправитись. Тому у Пласті дитина буде мати свою сферу відповідальності, свою роль (скарбник, писар, гуртковий чи просто хронікар), яку треба гідно виконувати. Якщо допустився помилки – ти уже знаєш, де міра твоєї відповідальності, і що зробити наступного разу, щоб було краще. 9-12 років таки підступний вік – уже хочеться трохи уникнути домашніх обов’язків («я не чув, що ти казав», «я цього не робив, так було до мене», «ти не казав цього робити, а я сам не бачив»). У Пласті вчать діяти наперед – не коли попросять, скажуть, нагадають, а наперед). Дозвольте вашим дітям стати самостійними, а відтак – відповідальними. 5. Пласт щодня робить пластунів кращими. Це не жарт. У Пласті є таке правило — щодня, як і кожен скаут у світі, пластун повинен робити добре діло. Звичайно, всі починають із маленьких добрих діл: підлив квіти, самостійно помив посуд, почистив дорогу від снігу, заробив кишенькові гроші. Але це ті маленькі справи, які раніше просто не помічались. А тепер у них є більший сенс, їх треба навіть записати у окремий зошит. І тоді у грудні уже є список добрих менших і більших справ, і спокійно можна писати листа святому Миколаю, просячи про подарунок. Ці дитячі добрі справи переростають у хорошу звичку у дорослому житті, і стають невід’ємною частиною характеру людини і великих добрих справ. 6. Батьки, будьте готові — ви також трохи змінитесь. Так, ви будете купувати наплічник на перший юнацький табір, будете переживати під час літньої зливи, адже дитина у лісі ночує, будете вболівати за її пластові відзначення. Перший час вам треба буде їхати, можливо, аж через пів міста, щоб дитина відвідала пластові заняття. І це вже також трохи змінить ваші вихідні. Так, ви спільно із дитиною вивчите забуті колядки, дізнаєтесь що таке «гаївки», пригадаєте, як визначити сторони світу, як в’язати вузли, як малювати карти місцевості. Так непомітно і легко ви приєднаєтесь до Великої Пластової Гри. Зрештою, до Пласту і самому можна приєднатись у будь-якому віці. 7. Пласт підтримує авторитет батьків. Як не прикро визнавати, але у перехідному віці, часто батьки не є авторитетом для своїх дітей. Діти можуть не приймати ваших порад, недочувати ваших прохань. Тому у Пласті є виховники – це спеціально навчені старші пластуни, які всього на кілька років (5-10) старші за юнацтво, проте які є авторитетом для них. А як інакше, якщо разом у мандрівки ходили, якщо виховник знає усі найостанніші серії «Зоряних ігор», і він не мама чи тато, які ходять на батьківські збори. Пласт підтримує авторитет батьків і допомагає юнацтву та батькам безконфліктно пережити ці турбулентні роки. 8. Пласт це хороший смак, якісна музика і розвиток талантів. Знаєте, найкращі пісні, найгарніші концерти, які я коли-небудь чула, це були українські пісні під гітару у пластовому колі. Страшно подумати, якби не Пласт, я може ніколи б не знала слів до пісень «Плач Єремії», «Океан Ельзи», «Братів Гадюкіних», не слухала б «Мертвих півнів», «Тартак» і т.д. Натомість, знала б усіх зірок «Х-фактору», брррр… Окремо про гітару: Пласт і гітара — це одне ціле. Тож вашій дитині не потрібно буде додатково ходити на уроки гри на гітарі – одне літо і ваша дитина грає. При чому, гітара у руках дівчини виглядає так само гарно, як і у руках хлопця. Хоча зізнаюся — я так і не навчилася грати на гітарі, але ж я і прийшла у Пласт у 21, а ваша дитина може почати значно раніше. 9. Пласт це здОрово і здорОво. Мабуть, ви знаєте, що у Пласті дотримуються здорового способу життя. Тобто, ніяких шкідливих звичок, захоплень, експериментів зі здоров’ям. Спортивні фестивалі, змагання, а ще табори – літні, зимові, мандрівки цілий рік. Хіба це не здОрОво?) Пласт — це природа, це Карпати, це ліси, це озера, це пройдені десятки і сотні кілометрів, це простір і це така краса! А ще люблю Пласт за гумор і невтомний оптимізм. За час мого пластування я так і не зустріла жодного пластуна-песиміста, а оптимісти, як відомо, і живуть щасливіше. 10. Пласт – це друзі на усе життя. Найголовніше – Пласт це друзі на все життя. Адже ви стільки разом пережили, змайстрували, створили, переспівали, пройшли, у вас спільні жарти, спільні спогади! І де я б я не зустрічала зараз пластунів різного віку, я знаю, які пісні він чи вона співали при варті, які у них цінності, із чого почати із ним (нею) розмову. І ще знаю, чому пластуни вітаються лівою рукою, при цьому промовляючи «СКОБ!». *Контакти осередків Пласту в Україні тут Автор: ст. пл. Ліна Остапчук, Бурх / plastchicago.org Джерело: Lviv1256.com   
    Jun 17, 2019 1865
  • 10 Apr 2019
    Я не відкрию таємницю для батьків, якщо скажу, що більшість сучасних дітей надає перевагу різним девайсам та гаджетам, які замінюють їм "живе" спілкування з друзями, ігри у дворі і читання книжок. Адже саме завдяки читанню, дитина збільшує свій словниковий запас, її мова стає більш грамотною, та завдяки книгам дитина вчиться думати.  Дуже важливо пропонувати дитині книги, відповідні його інтересам і рівню розвитку, підібрати авторів, які вміють розмовляти з дітьми.   Український контент спільно з найкращими українськими видавництвами пропонує добірку книг українською мовою, які варто подарувати дітям… Око вовкаНадзвичайна історія про полярного вовка із паризького зоопарку, який вже понад десять років дивиться на світ лише одним оком. Якось до його клітки приходить хлопчик-сирота. І навіть в одному вовчому оці він читає біль і страждання. Хлопчикові не байдужа доля полярного вовка, тож він теж заплющує одне око і починає розповідати історії: сумні, веселі, захопливі… такі, що відкривають полярному вовкові нові грані світу і ставлять перед ним питання, над якими він раніше не замислювався. Автор: Даніель Пеннак Для кого: молодша та середня школа Про книгу: 104 сторінки, тверда палітурка. Чорно-білий друк Ціна видавництва: 120 гривень – ПРИДБАТИ ТУТ Крамниця ЩАСТЯ Ця безмежно добра повість має диплом “Коронації слова” і вже здобула перемогу в конкурсі “Корнійчуковська премія”. Повсякденне життя невеличкого провінційного міста сколихнули надзвичайні й таємничі події. Одного дня тут з’являється дивний дідусь – чи то лікар, чи то фокусник – і відкриває «Крамницю щастя».Хто ж не захоче втілити свою заповітну мрію за доступною ціною?! Покупці магічних товарів один за одним намагаються перехитрити долю. Але за магію, як і за все в житті, треба платити… Одна з тих книг, що запам’ятається малечі на все життя. Автор: Анастасія Шевердіна Для кого: молодша та середня школа Про книгу: 216 сторінок, тверда палітурка. Кольоровий друк Ціна видавництва: 180 гривень – ПРИДБАТИ ТУТ Самійло Фантастика з елементами старадавньої української міфології! Звичайний сільський підліток Самійло вирушає у небезпечну мандрівку через таврійський степ до Криму, прагнучи звільнити свою сестричку, поневолену загарбниками. Книга розповідає про славетне козацтво, козаків-характерників, про честь, звитягу, готовність до самопожертви заради святої мети…Книгу відзначено у межах конкурсу “Коронація слова”. Автор: Ярослав Яріш Для кого: для бешкетників і бешкетниць, віком від 6 до 13 років Про книгу: 200 сторінок, тверда палітурка. Повний колір Ціна видавництва: 220 гривень – ПРИДБАТИ ТУТ Тобі Лолнесс. Том 1 Легендарна книга, що підкорила книжковий світ багатьох країн і завоювала десятки престижних літературних нагород – тепер українською мовою! Це гостросюжетне «екологічне фентезі» знайомить нас з головним героєм ― крихітним хлопчиком Тобі, який разом з родиною мешкає у казковому світі на величезному дереві. І все було б добре, якби його батько, великий учений, не зробив неймовірне відкриття, яке перетворило деревний сік на джерело енергії для механізмів. Винахідник не захотів відкривати свій геніальний секрет, бо зрозумів, що це згубить Дерево, а в результаті і його народ. Через це сім’я Лолнесс опинилася за ґратами. Втекти вдалося тільки Тобі, який почав боротьбу з цілою зграєю злодіїв, щоб урятувати від загибелі не тільки батьків, а й власний світ. Та зробити це дуже не просто, коли твій зріст лише півтора міліметри, а життя висить на волосині. Автор: Тімоте де Фомбель Для кого: молодша та середня школа Про книгу: 368 сторінок, тверда палітурка. Чорно-білий друк Ціна видавництва: 180 гривень – ПРИДБАТИ ТУТ Будинок двірників Унікальна історія про унікальних героїв! В одному місті, можливо, саме у вашому, є незвичайний будинок, у якому оселилися шість дуже важливих персон, що працюють… двірниками. У кожного власна ділянка, власні інтереси, захоплення й мрії, та всі вони абсолютно щасливі, бо наводити порядок для них не просто професія, а покликання і справа всього життя. До того ж, кожен із них здатен на справжній вчинок: врятувати незнайомця, полетіти в космос і навіть зробити щасливішим ціле місто. Тому там, де вони з’являються, світ стає світлішим, добрішим і по-справжньому чистішим… Ця книга отримала перемогу у конкурсі “Корнійчуковська премія” Автор: Нікітінський Ю. Для кого: молодша та середня школа Про книгу: 72 сторінок, тверда палітурка. Кольоровий друк Ціна видавництва: 160 гривень – ПРИДБАТИ ТУТ  «Читай українською!» – акція, започаткована інформаційним проектом «Український контент» спільно з кращими видавництвами України, щоб привернути увагу до дійсно вартісних та цінних книг. У межах акції є можливість придбати книги за ціною видавництва і, тим самим, підтримати українське книгодрукування. Замовити можна за посиланням: https://goo.gl/forms/HCCCptqnk3JUs03U2
    1026 Posted by Julia Furmanyuk
  • Я не відкрию таємницю для батьків, якщо скажу, що більшість сучасних дітей надає перевагу різним девайсам та гаджетам, які замінюють їм "живе" спілкування з друзями, ігри у дворі і читання книжок. Адже саме завдяки читанню, дитина збільшує свій словниковий запас, її мова стає більш грамотною, та завдяки книгам дитина вчиться думати.  Дуже важливо пропонувати дитині книги, відповідні його інтересам і рівню розвитку, підібрати авторів, які вміють розмовляти з дітьми.   Український контент спільно з найкращими українськими видавництвами пропонує добірку книг українською мовою, які варто подарувати дітям… Око вовкаНадзвичайна історія про полярного вовка із паризького зоопарку, який вже понад десять років дивиться на світ лише одним оком. Якось до його клітки приходить хлопчик-сирота. І навіть в одному вовчому оці він читає біль і страждання. Хлопчикові не байдужа доля полярного вовка, тож він теж заплющує одне око і починає розповідати історії: сумні, веселі, захопливі… такі, що відкривають полярному вовкові нові грані світу і ставлять перед ним питання, над якими він раніше не замислювався. Автор: Даніель Пеннак Для кого: молодша та середня школа Про книгу: 104 сторінки, тверда палітурка. Чорно-білий друк Ціна видавництва: 120 гривень – ПРИДБАТИ ТУТ Крамниця ЩАСТЯ Ця безмежно добра повість має диплом “Коронації слова” і вже здобула перемогу в конкурсі “Корнійчуковська премія”. Повсякденне життя невеличкого провінційного міста сколихнули надзвичайні й таємничі події. Одного дня тут з’являється дивний дідусь – чи то лікар, чи то фокусник – і відкриває «Крамницю щастя».Хто ж не захоче втілити свою заповітну мрію за доступною ціною?! Покупці магічних товарів один за одним намагаються перехитрити долю. Але за магію, як і за все в житті, треба платити… Одна з тих книг, що запам’ятається малечі на все життя. Автор: Анастасія Шевердіна Для кого: молодша та середня школа Про книгу: 216 сторінок, тверда палітурка. Кольоровий друк Ціна видавництва: 180 гривень – ПРИДБАТИ ТУТ Самійло Фантастика з елементами старадавньої української міфології! Звичайний сільський підліток Самійло вирушає у небезпечну мандрівку через таврійський степ до Криму, прагнучи звільнити свою сестричку, поневолену загарбниками. Книга розповідає про славетне козацтво, козаків-характерників, про честь, звитягу, готовність до самопожертви заради святої мети…Книгу відзначено у межах конкурсу “Коронація слова”. Автор: Ярослав Яріш Для кого: для бешкетників і бешкетниць, віком від 6 до 13 років Про книгу: 200 сторінок, тверда палітурка. Повний колір Ціна видавництва: 220 гривень – ПРИДБАТИ ТУТ Тобі Лолнесс. Том 1 Легендарна книга, що підкорила книжковий світ багатьох країн і завоювала десятки престижних літературних нагород – тепер українською мовою! Це гостросюжетне «екологічне фентезі» знайомить нас з головним героєм ― крихітним хлопчиком Тобі, який разом з родиною мешкає у казковому світі на величезному дереві. І все було б добре, якби його батько, великий учений, не зробив неймовірне відкриття, яке перетворило деревний сік на джерело енергії для механізмів. Винахідник не захотів відкривати свій геніальний секрет, бо зрозумів, що це згубить Дерево, а в результаті і його народ. Через це сім’я Лолнесс опинилася за ґратами. Втекти вдалося тільки Тобі, який почав боротьбу з цілою зграєю злодіїв, щоб урятувати від загибелі не тільки батьків, а й власний світ. Та зробити це дуже не просто, коли твій зріст лише півтора міліметри, а життя висить на волосині. Автор: Тімоте де Фомбель Для кого: молодша та середня школа Про книгу: 368 сторінок, тверда палітурка. Чорно-білий друк Ціна видавництва: 180 гривень – ПРИДБАТИ ТУТ Будинок двірників Унікальна історія про унікальних героїв! В одному місті, можливо, саме у вашому, є незвичайний будинок, у якому оселилися шість дуже важливих персон, що працюють… двірниками. У кожного власна ділянка, власні інтереси, захоплення й мрії, та всі вони абсолютно щасливі, бо наводити порядок для них не просто професія, а покликання і справа всього життя. До того ж, кожен із них здатен на справжній вчинок: врятувати незнайомця, полетіти в космос і навіть зробити щасливішим ціле місто. Тому там, де вони з’являються, світ стає світлішим, добрішим і по-справжньому чистішим… Ця книга отримала перемогу у конкурсі “Корнійчуковська премія” Автор: Нікітінський Ю. Для кого: молодша та середня школа Про книгу: 72 сторінок, тверда палітурка. Кольоровий друк Ціна видавництва: 160 гривень – ПРИДБАТИ ТУТ  «Читай українською!» – акція, започаткована інформаційним проектом «Український контент» спільно з кращими видавництвами України, щоб привернути увагу до дійсно вартісних та цінних книг. У межах акції є можливість придбати книги за ціною видавництва і, тим самим, підтримати українське книгодрукування. Замовити можна за посиланням: https://goo.gl/forms/HCCCptqnk3JUs03U2
    Apr 10, 2019 1026
  • 12 Mar 2019
    Випадки кору потроїлись в Європі у 2018 році, і одна країна внесла найбільший внесок до цього спалаху: Україна. Минулого тижня у головному офісі Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ) прозвітували про близько 83 000 випадків захворювання на кір як і були зафіксовані в Європі у 2018, порівняно з 25 000 в 2017. За інформацією українського уряду на Україну припадає більш ніж 54 000 випадків 2018 року. Минулого року 16 Українців померли від надзвичайно заразної вірусної хвороби, якої дуже легко можна уникнути за допомогою вакцинації.   “Нинішня епідемія наймасштабніша в за весь час після винайдення вакцини”, каже Наталя Винник, спеціаліст з педіатричних інфекційних хвороб у Дитячій клінічній лікарні Києва. Більш ніж 15 000 випадків і сім смертей між 28 грудня 2018 та 1 лютого 2019, згідно статистики МОЗ, і епідемія продовжує зростати. Український уряд діє. “Це нечувано мати людей, що хворіють на кір в 21 столітті в європейській країні” говорить Уляна Супрун, лікар, яка була призначена виконувачем обов'язків міністра охорони здоров'я в серпні 2016. Вона покладає провину на десятиліття корупції, війну, брак політичної волі для підтримки вакцинації, та антивакцинні настрої. Кір є респіраторним захворювання. Більшість людей одужує, втім хвороба часом може призводити до фатальних ускладнень, включно з пневмонією та запаленням мозку. Зазвичай дітей вакцинують коли їм виповнюється рік (перед тим як вони починають відвідувати дитячий садок — примітка перекладача) і, повторно, перед тим як вони йдуть в школу. Згідно статистики ВООЗ, 95% дітей мають бути повністю вакциновані, щоб зупинити поширення хвороби. В інших країнах Європи скептичне ставлення до вакцинації сприяє поширенню вірусу. Кількість випадків в Греції подвоїлась у 2018 порівняно з 2017, а у Франції виросла в шість разів. В той же час в Сполучених Штатах 372 випадки захворювання зафіксовано за минулий рік. Спалах у Вашингтоні цього року мав наслідком 53 підтверджених випадки захворювання станом на 11 лютого, майже винятково серед невакцинованих дітей і збільшив статистику за поточний рік до 100 підтверджених випадків. За останнє десятиліття відмова від вакцин грала велику роль і в Україні також. В 2008 через день після вакцинації від кору через нез’ясовані обставини померла 17-річна дитина, що було підтверджено ВООЗ. Ця смерть призвела до великої втрати довіри серед батьків: відсоток вакцинованих серед однорічних дітей впав з 97% у 2007 до 56% у 2010. Після цього ситуація трохи покращилась — у 2012 та 2013 роках кількість вакцинованих сягала 79%. Але в 2014, Віктор Янукович, на той момент президент України, був вигнаний під час бурхливих протестів, Росія анексувала Крим, а на сході України розпочався військовий конфлікт. Паралізований уряд не міг закупити вакцини аж до кінця 2015. Через нестачу вакцини Україна змогла вакцинувати лише 42% своїх малюків в 2016 році. В той же рік лише 31% шестирічних дітей отримали рекомендовану повторну вакцинацію — це найнижчий показник в світі. “Якщо у вас великий відсоток невакцинованих дітей, вам не уникнути подібної епідемії”, говорить Вусала Аллахвердієва, експерт з питань імунізації в київському офісі ВООЗ. Є також і інші проблеми. Українська влада зіткнулась зі складнощами на найнижих рівнях. Під час розслідування спалаху, що призвів до 90 випадків захворювання в гірських районах західної України в 2018, МОЗ з’ясувало, що дітей вакцинували в клініці яка мала перебої з електрикою і не мала електрогенератора. (Щоб бути ефективною вакцина повинна зберігатись при температурі нижче 8 градусів цельсія). Справа також може бути у неякісних вакцинах. Відповідно до даних МОЗ, більш ніж 20 000 інфікованих в 2018 були дорослі, які були вакциновані десятиліття тому російською вакциною, яку перестали використовувати в 2001. Міністерство намагається визначити чи втратила ця вакцина ефективність з роками, щоб за необхідності перевакцинувати тих, хто її отримав. Українське МОЗ намагалось виправити ситуацію. Вакцини закупались дешевше через UNICEF; у Львові, який серйозно постраждав від епідемії, від школи до школи їздили мобільні бригади вакцинації; запроваджена грошова винагороди для лікарів, які вакцинують усіх дітей у своїх практиках. В 2017 році кількість вакцинованих відновилась до рівня 93% серед однорічних дітей, та 91% серед шестирічних. Втім через велику кількість невакцинованих і недостатньо вакцинованих епідемія в Україні продовжує лютувати. “Нам потрібно почати мислити нестандартно” каже Супрун. Для прикладу UNICEF працює з урядом над кампанією, яка спрямована на бабусь і дідусів, які в Україні часто доглядають за онукам і заохочує їх вакцинувати своїх нащадків. Український спалах закриває рік, сплесків захворювання на кір по всьому світу. Станом на середину січня 2019 року ВООЗ отримала інформацію про більш ніж 229 000 випадків захворювання на кір по всьому світу. Ця цифра ще може вирости, оскільки, статистика за 2018 буде продовжувати надходити до червня, але навіть поточні дані говорять про зростання порівняно з 2017 на рівні 32%. “Причина спалахів кору полягає у… недостатній вакцинації” говорить Катріна Крестінгер, провідний експерт з кору в головному офісі ВООЗ. “Багато людей в багатьох країнах залишаються вразливими, а великі анклави вразливих людей можуть призводити до великих спалахів” Оригінал статті німецькою мовою опубліковано в журналі Science Авторка статті Meredith Wadman Українською переклав Oleksandr Snidalov
  • Випадки кору потроїлись в Європі у 2018 році, і одна країна внесла найбільший внесок до цього спалаху: Україна. Минулого тижня у головному офісі Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ) прозвітували про близько 83 000 випадків захворювання на кір як і були зафіксовані в Європі у 2018, порівняно з 25 000 в 2017. За інформацією українського уряду на Україну припадає більш ніж 54 000 випадків 2018 року. Минулого року 16 Українців померли від надзвичайно заразної вірусної хвороби, якої дуже легко можна уникнути за допомогою вакцинації.   “Нинішня епідемія наймасштабніша в за весь час після винайдення вакцини”, каже Наталя Винник, спеціаліст з педіатричних інфекційних хвороб у Дитячій клінічній лікарні Києва. Більш ніж 15 000 випадків і сім смертей між 28 грудня 2018 та 1 лютого 2019, згідно статистики МОЗ, і епідемія продовжує зростати. Український уряд діє. “Це нечувано мати людей, що хворіють на кір в 21 столітті в європейській країні” говорить Уляна Супрун, лікар, яка була призначена виконувачем обов'язків міністра охорони здоров'я в серпні 2016. Вона покладає провину на десятиліття корупції, війну, брак політичної волі для підтримки вакцинації, та антивакцинні настрої. Кір є респіраторним захворювання. Більшість людей одужує, втім хвороба часом може призводити до фатальних ускладнень, включно з пневмонією та запаленням мозку. Зазвичай дітей вакцинують коли їм виповнюється рік (перед тим як вони починають відвідувати дитячий садок — примітка перекладача) і, повторно, перед тим як вони йдуть в школу. Згідно статистики ВООЗ, 95% дітей мають бути повністю вакциновані, щоб зупинити поширення хвороби. В інших країнах Європи скептичне ставлення до вакцинації сприяє поширенню вірусу. Кількість випадків в Греції подвоїлась у 2018 порівняно з 2017, а у Франції виросла в шість разів. В той же час в Сполучених Штатах 372 випадки захворювання зафіксовано за минулий рік. Спалах у Вашингтоні цього року мав наслідком 53 підтверджених випадки захворювання станом на 11 лютого, майже винятково серед невакцинованих дітей і збільшив статистику за поточний рік до 100 підтверджених випадків. За останнє десятиліття відмова від вакцин грала велику роль і в Україні також. В 2008 через день після вакцинації від кору через нез’ясовані обставини померла 17-річна дитина, що було підтверджено ВООЗ. Ця смерть призвела до великої втрати довіри серед батьків: відсоток вакцинованих серед однорічних дітей впав з 97% у 2007 до 56% у 2010. Після цього ситуація трохи покращилась — у 2012 та 2013 роках кількість вакцинованих сягала 79%. Але в 2014, Віктор Янукович, на той момент президент України, був вигнаний під час бурхливих протестів, Росія анексувала Крим, а на сході України розпочався військовий конфлікт. Паралізований уряд не міг закупити вакцини аж до кінця 2015. Через нестачу вакцини Україна змогла вакцинувати лише 42% своїх малюків в 2016 році. В той же рік лише 31% шестирічних дітей отримали рекомендовану повторну вакцинацію — це найнижчий показник в світі. “Якщо у вас великий відсоток невакцинованих дітей, вам не уникнути подібної епідемії”, говорить Вусала Аллахвердієва, експерт з питань імунізації в київському офісі ВООЗ. Є також і інші проблеми. Українська влада зіткнулась зі складнощами на найнижих рівнях. Під час розслідування спалаху, що призвів до 90 випадків захворювання в гірських районах західної України в 2018, МОЗ з’ясувало, що дітей вакцинували в клініці яка мала перебої з електрикою і не мала електрогенератора. (Щоб бути ефективною вакцина повинна зберігатись при температурі нижче 8 градусів цельсія). Справа також може бути у неякісних вакцинах. Відповідно до даних МОЗ, більш ніж 20 000 інфікованих в 2018 були дорослі, які були вакциновані десятиліття тому російською вакциною, яку перестали використовувати в 2001. Міністерство намагається визначити чи втратила ця вакцина ефективність з роками, щоб за необхідності перевакцинувати тих, хто її отримав. Українське МОЗ намагалось виправити ситуацію. Вакцини закупались дешевше через UNICEF; у Львові, який серйозно постраждав від епідемії, від школи до школи їздили мобільні бригади вакцинації; запроваджена грошова винагороди для лікарів, які вакцинують усіх дітей у своїх практиках. В 2017 році кількість вакцинованих відновилась до рівня 93% серед однорічних дітей, та 91% серед шестирічних. Втім через велику кількість невакцинованих і недостатньо вакцинованих епідемія в Україні продовжує лютувати. “Нам потрібно почати мислити нестандартно” каже Супрун. Для прикладу UNICEF працює з урядом над кампанією, яка спрямована на бабусь і дідусів, які в Україні часто доглядають за онукам і заохочує їх вакцинувати своїх нащадків. Український спалах закриває рік, сплесків захворювання на кір по всьому світу. Станом на середину січня 2019 року ВООЗ отримала інформацію про більш ніж 229 000 випадків захворювання на кір по всьому світу. Ця цифра ще може вирости, оскільки, статистика за 2018 буде продовжувати надходити до червня, але навіть поточні дані говорять про зростання порівняно з 2017 на рівні 32%. “Причина спалахів кору полягає у… недостатній вакцинації” говорить Катріна Крестінгер, провідний експерт з кору в головному офісі ВООЗ. “Багато людей в багатьох країнах залишаються вразливими, а великі анклави вразливих людей можуть призводити до великих спалахів” Оригінал статті німецькою мовою опубліковано в журналі Science Авторка статті Meredith Wadman Українською переклав Oleksandr Snidalov
    Mar 12, 2019 753