View By Date

Tags

Statistics

  • 486
    Blogs
  • 35
    Active Bloggers
Дітям і батькам : 16 blogs
  • 30 Sep 2019
    28 вересня до Праги завітав «Книжковий дворик на колесах» - мандрівний автобус з українськими майстрами, письменниками, видавцями та скульпторами. Знайомство і майстер-класи проходили у культурно-освітньому центрі "КРОК". Їх просто неможливо було роз’єднати ні на мить,  розвести ні на крок та ані стишити, щоб офіційно відкрити унікальний майстер-клас митців з України та учнів і гостей культурно-освітнього центру «Крок» у Празі. Взаємне тяжіння було непереборним.  Хлопчики заповзято творили з пластиліну могутніх  динозаврів під керівництвом молодих скульпторів Василя Лева та Сергія Грицанюка. Поруч їхня наставниця, учасниця понад 50 міжнародних симпозіумів та 70 міжнародних виставок, скульптор Наталя Лєйкіна, яку маленькі пражани  буквально  стребували до столу, коли вона відійшла на кілька хвилин, щоб перевести дух. Адже учасники  мистецької акції «Книжковий дворик на колесах», які і спровокували 28 вересня у Празі це творче шаленство,  потрапили буквально з корабля на бал – розпочали роботу з дітьми, заледве виступивши з автобусу після довгої дороги зі Львова. І от на столі майстра повстяних виробів Ніни Безпятої одне за одним починають битися пухкенькі жовто-блакитні серця, а керівник «Кроку» Марія Гаврилюк тихесенько шепоче щось молитовне, із жахом спостерігаючи, як трирічний Мар’ян Яремінець вправно орудує голкою. На що співорганізатор акції Тарас   Костюк, голова Українських профспілок в Чехії, тільки усміхається, мовляв, спокійно, все ж під контролем. Поруч  поетеса та автор власної педагогічної системи Марія Чумарна  вчить дітей малювати… пластиліном. Майстрині Марина Футерко та Любов Федоришин показують, як зробити з ниток стильних ляльок, що ними можна прикрасити шкільний наплічник. Батьки старанно оминають кипуче творче вариво, мандруючи від столу до столу, де продаються книжки «Видавництва старого Лева», «Урбіно», «Піраміди», «Українського пріоритету» та  релігійного видавництва «Святих Володимира та Ольги». Письменники роздають автографи: Марія Ткачівська, Василь Кузан, Любов Долих, Анна Хома, Іван Гентош, Валентина Семеняк, Надія Бойко, Наталія Калиновська, Тетяна П´янкова. І слова Надзвичайного і Повноважного посла України у Чехії Євгена Перебийноса дуже влучно окреслюють суть цього творчого хаосу: -        Не мені вам розповідати, наскільки потребують уваги діти в Україні, потребують донесення української мови, літератури, культури. Діти за кордоном потребують всього цього не менше. А що, як не книжка, потрібно для того, щоб діти виростали у гармонії зі своєю Батьківщиною? Попереду у митців «Книжкового дворика на колесах» Відень, Рим, Флоренція, Венеція, Любляна.  Творча мандрівка шляхами українців за кордоном.     Коментарі до теми: Тетяна Пилипець, співорганізатор акції, авторка фестивалів “Кальміус” та  “Перший всеукраїнський форум військових письменників”: Нашою метою є формування дружнього простору між інтелігенцію, що проживає в Україні та українцями, які з різних причин знаходяться за межами держави: у Чехії, в Італії, Австрії, у Словенії.  Крім того, ми хочемо залучити молодь діаспори до активнішого пропагування української літератури. Любов Хомчак, ініціатор та керівник проекту: Це наша перша закордонна поїзда. Після останніх виборів Президента я жахнулася, наскільки мало українці знають одне одного. Протилежність наших поглядів та почуттів шокувала. І це всередині країни. А що говорити про тих, хто опинився за кордоном? Ось чому так гостро захотілося з ними зустрітися. Обмінятися енергіями.  І хоч кликали нас до Риму давно, вирушаємо тільки тепер. Що ж до Праги та Відня – для мене це особливі міста. Міста, які після Першої та Другої світових війн створили особливі умови для творчого зростання наших співвітчизників:  Олександра Олеся, Олени Теліги… Так хочеться перейтися тими вуличками, якими ходили вони… Доторкнутися до історії. Марія Гаврилюк, керівник культурно-освітнього центру «Крок»: Такі зустрічі для нас є надзвичайно важливими. Ми, українці,  намагаємося зберегти за кордоном свою мову та культуру, але, на жаль, втрачаємо з останньою реальний зв’язок. Ми щось десь чуємо і читаємо, але здебільшого зберігаємо у пам’яті те, що бачили до еміграції. Живе спілкування з митцями показує нам, що Україна не стоїть на місці, що вона змінюється, стає дедалі модернішою. Наші учні бачать Батьківщину двічі на рік, на канікулах. Решту часу вона перетворюється для них на гарну казку, яку  розповідають вчителі. Зустріч з художниками та письменниками показує, що прекрасна і прогресуюча Україна – реальність, про яку можна розповісти однокласникам  у чеській школі. Ефект від такого спілкування важко переоцінити.  Авторка:Олена Лань          
  • 28 вересня до Праги завітав «Книжковий дворик на колесах» - мандрівний автобус з українськими майстрами, письменниками, видавцями та скульпторами. Знайомство і майстер-класи проходили у культурно-освітньому центрі "КРОК". Їх просто неможливо було роз’єднати ні на мить,  розвести ні на крок та ані стишити, щоб офіційно відкрити унікальний майстер-клас митців з України та учнів і гостей культурно-освітнього центру «Крок» у Празі. Взаємне тяжіння було непереборним.  Хлопчики заповзято творили з пластиліну могутніх  динозаврів під керівництвом молодих скульпторів Василя Лева та Сергія Грицанюка. Поруч їхня наставниця, учасниця понад 50 міжнародних симпозіумів та 70 міжнародних виставок, скульптор Наталя Лєйкіна, яку маленькі пражани  буквально  стребували до столу, коли вона відійшла на кілька хвилин, щоб перевести дух. Адже учасники  мистецької акції «Книжковий дворик на колесах», які і спровокували 28 вересня у Празі це творче шаленство,  потрапили буквально з корабля на бал – розпочали роботу з дітьми, заледве виступивши з автобусу після довгої дороги зі Львова. І от на столі майстра повстяних виробів Ніни Безпятої одне за одним починають битися пухкенькі жовто-блакитні серця, а керівник «Кроку» Марія Гаврилюк тихесенько шепоче щось молитовне, із жахом спостерігаючи, як трирічний Мар’ян Яремінець вправно орудує голкою. На що співорганізатор акції Тарас   Костюк, голова Українських профспілок в Чехії, тільки усміхається, мовляв, спокійно, все ж під контролем. Поруч  поетеса та автор власної педагогічної системи Марія Чумарна  вчить дітей малювати… пластиліном. Майстрині Марина Футерко та Любов Федоришин показують, як зробити з ниток стильних ляльок, що ними можна прикрасити шкільний наплічник. Батьки старанно оминають кипуче творче вариво, мандруючи від столу до столу, де продаються книжки «Видавництва старого Лева», «Урбіно», «Піраміди», «Українського пріоритету» та  релігійного видавництва «Святих Володимира та Ольги». Письменники роздають автографи: Марія Ткачівська, Василь Кузан, Любов Долих, Анна Хома, Іван Гентош, Валентина Семеняк, Надія Бойко, Наталія Калиновська, Тетяна П´янкова. І слова Надзвичайного і Повноважного посла України у Чехії Євгена Перебийноса дуже влучно окреслюють суть цього творчого хаосу: -        Не мені вам розповідати, наскільки потребують уваги діти в Україні, потребують донесення української мови, літератури, культури. Діти за кордоном потребують всього цього не менше. А що, як не книжка, потрібно для того, щоб діти виростали у гармонії зі своєю Батьківщиною? Попереду у митців «Книжкового дворика на колесах» Відень, Рим, Флоренція, Венеція, Любляна.  Творча мандрівка шляхами українців за кордоном.     Коментарі до теми: Тетяна Пилипець, співорганізатор акції, авторка фестивалів “Кальміус” та  “Перший всеукраїнський форум військових письменників”: Нашою метою є формування дружнього простору між інтелігенцію, що проживає в Україні та українцями, які з різних причин знаходяться за межами держави: у Чехії, в Італії, Австрії, у Словенії.  Крім того, ми хочемо залучити молодь діаспори до активнішого пропагування української літератури. Любов Хомчак, ініціатор та керівник проекту: Це наша перша закордонна поїзда. Після останніх виборів Президента я жахнулася, наскільки мало українці знають одне одного. Протилежність наших поглядів та почуттів шокувала. І це всередині країни. А що говорити про тих, хто опинився за кордоном? Ось чому так гостро захотілося з ними зустрітися. Обмінятися енергіями.  І хоч кликали нас до Риму давно, вирушаємо тільки тепер. Що ж до Праги та Відня – для мене це особливі міста. Міста, які після Першої та Другої світових війн створили особливі умови для творчого зростання наших співвітчизників:  Олександра Олеся, Олени Теліги… Так хочеться перейтися тими вуличками, якими ходили вони… Доторкнутися до історії. Марія Гаврилюк, керівник культурно-освітнього центру «Крок»: Такі зустрічі для нас є надзвичайно важливими. Ми, українці,  намагаємося зберегти за кордоном свою мову та культуру, але, на жаль, втрачаємо з останньою реальний зв’язок. Ми щось десь чуємо і читаємо, але здебільшого зберігаємо у пам’яті те, що бачили до еміграції. Живе спілкування з митцями показує нам, що Україна не стоїть на місці, що вона змінюється, стає дедалі модернішою. Наші учні бачать Батьківщину двічі на рік, на канікулах. Решту часу вона перетворюється для них на гарну казку, яку  розповідають вчителі. Зустріч з художниками та письменниками показує, що прекрасна і прогресуюча Україна – реальність, про яку можна розповісти однокласникам  у чеській школі. Ефект від такого спілкування важко переоцінити.  Авторка:Олена Лань          
    Sep 30, 2019 364
  • 17 Jun 2019
    “Я потрапила у Пласт досить пізно, у 21 рік. Із першого двотижневого пластового табору я закохалась у цей світ – світ реальних пригод, світ непопсових пісень, лісів, нічного аж-до-неба вогнища, світ відповідальності, завдань і лідерства”, розповідає Plastchicago.org. Якщо вашій дитині 9-11 років, саме час подумати чи варто віддати дитину у Пласт. 1. У Пласті дитина завжди буде знати, чим зайнятися. Мені здається, а може мені так тільки здається, що сучасні діти не знають, чим себе зайняти у вільний час. Коли уроки вивченні, на дворі холодно, книги читати не особливо хочеться, то відразу «виручає» телевізор або планшет. У Пласті ж діти отримують посильні цікаві завдання у формі гри, які треба виконати вдома. Але не батькам до 2 ночі робити ікебани на уроки творчості, а дійсно діти повинні це зробити самі. Участь батьків часто заохочується, але мистецька досконалість не основне, адже оцінок немає. Завдання настільки цікаві, що вони реально захоплюють фантазію дітей, і вони пишаються тим, що самі виготовили. А ще мені подобається, що діти вивчають багато ігор (на уважність, на розвиток пам’яті, рухливих і т.д. ) і самі можуть запропонувати щось вдома пограти, а не просто «давай пограємось!», – «давай. у що?», – «не знаю…». 2. Пласт – це добровільний колектив. Школа це прекрасно. Але чомусь не у всіх залишаються світлі спогади про школу. Можливо, одне із пояснень – у школі є той колектив дітей, який сформувався досить випадково: діти із сусідніх будинків ходять у найближчу школу. Звичайно, можна поміняти школу, клас, але все ж це є досить примусове об’єднання. У Пласт же ходять діти, які самі або батьки яких мають спільні цінності, про які дивись наступний пункт. 3. Пласт дає не лише знання, а й цінності. Пласт — це, в першу чергу, виховна організація. Тут дійсно виховують характер, прагнення ставати кращим щодня, допомагати іншим тощо. І, якщо діти у 10 років цього ще не до кінця розуміють, то мають розуміти батьки, які хотіли б бачити своїх дітей з міцним характером, цінностями, які плекаються тут уже понад століття. Проте не забувайте і про те, як багато знань про природу, навколишній світ, про сучасні досягнення, історію, культуру, про видатних особистостей дізнається ваша дитина. А це – знання, які подаються і вивчаються у колі однодумців у формі грі, тому без зазубрювання і втоми. 4. Пласт — це добровільний вибір, який вчить відповідальності. У Пласті усі знають, що кожна дитина має право на помилку. На одну, і навіть дві. Головне, щоб зрозуміти і виправитись. Тому у Пласті дитина буде мати свою сферу відповідальності, свою роль (скарбник, писар, гуртковий чи просто хронікар), яку треба гідно виконувати. Якщо допустився помилки – ти уже знаєш, де міра твоєї відповідальності, і що зробити наступного разу, щоб було краще. 9-12 років таки підступний вік – уже хочеться трохи уникнути домашніх обов’язків («я не чув, що ти казав», «я цього не робив, так було до мене», «ти не казав цього робити, а я сам не бачив»). У Пласті вчать діяти наперед – не коли попросять, скажуть, нагадають, а наперед). Дозвольте вашим дітям стати самостійними, а відтак – відповідальними. 5. Пласт щодня робить пластунів кращими. Це не жарт. У Пласті є таке правило — щодня, як і кожен скаут у світі, пластун повинен робити добре діло. Звичайно, всі починають із маленьких добрих діл: підлив квіти, самостійно помив посуд, почистив дорогу від снігу, заробив кишенькові гроші. Але це ті маленькі справи, які раніше просто не помічались. А тепер у них є більший сенс, їх треба навіть записати у окремий зошит. І тоді у грудні уже є список добрих менших і більших справ, і спокійно можна писати листа святому Миколаю, просячи про подарунок. Ці дитячі добрі справи переростають у хорошу звичку у дорослому житті, і стають невід’ємною частиною характеру людини і великих добрих справ. 6. Батьки, будьте готові — ви також трохи змінитесь. Так, ви будете купувати наплічник на перший юнацький табір, будете переживати під час літньої зливи, адже дитина у лісі ночує, будете вболівати за її пластові відзначення. Перший час вам треба буде їхати, можливо, аж через пів міста, щоб дитина відвідала пластові заняття. І це вже також трохи змінить ваші вихідні. Так, ви спільно із дитиною вивчите забуті колядки, дізнаєтесь що таке «гаївки», пригадаєте, як визначити сторони світу, як в’язати вузли, як малювати карти місцевості. Так непомітно і легко ви приєднаєтесь до Великої Пластової Гри. Зрештою, до Пласту і самому можна приєднатись у будь-якому віці. 7. Пласт підтримує авторитет батьків. Як не прикро визнавати, але у перехідному віці, часто батьки не є авторитетом для своїх дітей. Діти можуть не приймати ваших порад, недочувати ваших прохань. Тому у Пласті є виховники – це спеціально навчені старші пластуни, які всього на кілька років (5-10) старші за юнацтво, проте які є авторитетом для них. А як інакше, якщо разом у мандрівки ходили, якщо виховник знає усі найостанніші серії «Зоряних ігор», і він не мама чи тато, які ходять на батьківські збори. Пласт підтримує авторитет батьків і допомагає юнацтву та батькам безконфліктно пережити ці турбулентні роки. 8. Пласт це хороший смак, якісна музика і розвиток талантів. Знаєте, найкращі пісні, найгарніші концерти, які я коли-небудь чула, це були українські пісні під гітару у пластовому колі. Страшно подумати, якби не Пласт, я може ніколи б не знала слів до пісень «Плач Єремії», «Океан Ельзи», «Братів Гадюкіних», не слухала б «Мертвих півнів», «Тартак» і т.д. Натомість, знала б усіх зірок «Х-фактору», брррр… Окремо про гітару: Пласт і гітара — це одне ціле. Тож вашій дитині не потрібно буде додатково ходити на уроки гри на гітарі – одне літо і ваша дитина грає. При чому, гітара у руках дівчини виглядає так само гарно, як і у руках хлопця. Хоча зізнаюся — я так і не навчилася грати на гітарі, але ж я і прийшла у Пласт у 21, а ваша дитина може почати значно раніше. 9. Пласт це здОрово і здорОво. Мабуть, ви знаєте, що у Пласті дотримуються здорового способу життя. Тобто, ніяких шкідливих звичок, захоплень, експериментів зі здоров’ям. Спортивні фестивалі, змагання, а ще табори – літні, зимові, мандрівки цілий рік. Хіба це не здОрОво?) Пласт — це природа, це Карпати, це ліси, це озера, це пройдені десятки і сотні кілометрів, це простір і це така краса! А ще люблю Пласт за гумор і невтомний оптимізм. За час мого пластування я так і не зустріла жодного пластуна-песиміста, а оптимісти, як відомо, і живуть щасливіше. 10. Пласт – це друзі на усе життя. Найголовніше – Пласт це друзі на все життя. Адже ви стільки разом пережили, змайстрували, створили, переспівали, пройшли, у вас спільні жарти, спільні спогади! І де я б я не зустрічала зараз пластунів різного віку, я знаю, які пісні він чи вона співали при варті, які у них цінності, із чого почати із ним (нею) розмову. І ще знаю, чому пластуни вітаються лівою рукою, при цьому промовляючи «СКОБ!». *Контакти осередків Пласту в Україні тут Автор: ст. пл. Ліна Остапчук, Бурх / plastchicago.org Джерело: Lviv1256.com   
  • “Я потрапила у Пласт досить пізно, у 21 рік. Із першого двотижневого пластового табору я закохалась у цей світ – світ реальних пригод, світ непопсових пісень, лісів, нічного аж-до-неба вогнища, світ відповідальності, завдань і лідерства”, розповідає Plastchicago.org. Якщо вашій дитині 9-11 років, саме час подумати чи варто віддати дитину у Пласт. 1. У Пласті дитина завжди буде знати, чим зайнятися. Мені здається, а може мені так тільки здається, що сучасні діти не знають, чим себе зайняти у вільний час. Коли уроки вивченні, на дворі холодно, книги читати не особливо хочеться, то відразу «виручає» телевізор або планшет. У Пласті ж діти отримують посильні цікаві завдання у формі гри, які треба виконати вдома. Але не батькам до 2 ночі робити ікебани на уроки творчості, а дійсно діти повинні це зробити самі. Участь батьків часто заохочується, але мистецька досконалість не основне, адже оцінок немає. Завдання настільки цікаві, що вони реально захоплюють фантазію дітей, і вони пишаються тим, що самі виготовили. А ще мені подобається, що діти вивчають багато ігор (на уважність, на розвиток пам’яті, рухливих і т.д. ) і самі можуть запропонувати щось вдома пограти, а не просто «давай пограємось!», – «давай. у що?», – «не знаю…». 2. Пласт – це добровільний колектив. Школа це прекрасно. Але чомусь не у всіх залишаються світлі спогади про школу. Можливо, одне із пояснень – у школі є той колектив дітей, який сформувався досить випадково: діти із сусідніх будинків ходять у найближчу школу. Звичайно, можна поміняти школу, клас, але все ж це є досить примусове об’єднання. У Пласт же ходять діти, які самі або батьки яких мають спільні цінності, про які дивись наступний пункт. 3. Пласт дає не лише знання, а й цінності. Пласт — це, в першу чергу, виховна організація. Тут дійсно виховують характер, прагнення ставати кращим щодня, допомагати іншим тощо. І, якщо діти у 10 років цього ще не до кінця розуміють, то мають розуміти батьки, які хотіли б бачити своїх дітей з міцним характером, цінностями, які плекаються тут уже понад століття. Проте не забувайте і про те, як багато знань про природу, навколишній світ, про сучасні досягнення, історію, культуру, про видатних особистостей дізнається ваша дитина. А це – знання, які подаються і вивчаються у колі однодумців у формі грі, тому без зазубрювання і втоми. 4. Пласт — це добровільний вибір, який вчить відповідальності. У Пласті усі знають, що кожна дитина має право на помилку. На одну, і навіть дві. Головне, щоб зрозуміти і виправитись. Тому у Пласті дитина буде мати свою сферу відповідальності, свою роль (скарбник, писар, гуртковий чи просто хронікар), яку треба гідно виконувати. Якщо допустився помилки – ти уже знаєш, де міра твоєї відповідальності, і що зробити наступного разу, щоб було краще. 9-12 років таки підступний вік – уже хочеться трохи уникнути домашніх обов’язків («я не чув, що ти казав», «я цього не робив, так було до мене», «ти не казав цього робити, а я сам не бачив»). У Пласті вчать діяти наперед – не коли попросять, скажуть, нагадають, а наперед). Дозвольте вашим дітям стати самостійними, а відтак – відповідальними. 5. Пласт щодня робить пластунів кращими. Це не жарт. У Пласті є таке правило — щодня, як і кожен скаут у світі, пластун повинен робити добре діло. Звичайно, всі починають із маленьких добрих діл: підлив квіти, самостійно помив посуд, почистив дорогу від снігу, заробив кишенькові гроші. Але це ті маленькі справи, які раніше просто не помічались. А тепер у них є більший сенс, їх треба навіть записати у окремий зошит. І тоді у грудні уже є список добрих менших і більших справ, і спокійно можна писати листа святому Миколаю, просячи про подарунок. Ці дитячі добрі справи переростають у хорошу звичку у дорослому житті, і стають невід’ємною частиною характеру людини і великих добрих справ. 6. Батьки, будьте готові — ви також трохи змінитесь. Так, ви будете купувати наплічник на перший юнацький табір, будете переживати під час літньої зливи, адже дитина у лісі ночує, будете вболівати за її пластові відзначення. Перший час вам треба буде їхати, можливо, аж через пів міста, щоб дитина відвідала пластові заняття. І це вже також трохи змінить ваші вихідні. Так, ви спільно із дитиною вивчите забуті колядки, дізнаєтесь що таке «гаївки», пригадаєте, як визначити сторони світу, як в’язати вузли, як малювати карти місцевості. Так непомітно і легко ви приєднаєтесь до Великої Пластової Гри. Зрештою, до Пласту і самому можна приєднатись у будь-якому віці. 7. Пласт підтримує авторитет батьків. Як не прикро визнавати, але у перехідному віці, часто батьки не є авторитетом для своїх дітей. Діти можуть не приймати ваших порад, недочувати ваших прохань. Тому у Пласті є виховники – це спеціально навчені старші пластуни, які всього на кілька років (5-10) старші за юнацтво, проте які є авторитетом для них. А як інакше, якщо разом у мандрівки ходили, якщо виховник знає усі найостанніші серії «Зоряних ігор», і він не мама чи тато, які ходять на батьківські збори. Пласт підтримує авторитет батьків і допомагає юнацтву та батькам безконфліктно пережити ці турбулентні роки. 8. Пласт це хороший смак, якісна музика і розвиток талантів. Знаєте, найкращі пісні, найгарніші концерти, які я коли-небудь чула, це були українські пісні під гітару у пластовому колі. Страшно подумати, якби не Пласт, я може ніколи б не знала слів до пісень «Плач Єремії», «Океан Ельзи», «Братів Гадюкіних», не слухала б «Мертвих півнів», «Тартак» і т.д. Натомість, знала б усіх зірок «Х-фактору», брррр… Окремо про гітару: Пласт і гітара — це одне ціле. Тож вашій дитині не потрібно буде додатково ходити на уроки гри на гітарі – одне літо і ваша дитина грає. При чому, гітара у руках дівчини виглядає так само гарно, як і у руках хлопця. Хоча зізнаюся — я так і не навчилася грати на гітарі, але ж я і прийшла у Пласт у 21, а ваша дитина може почати значно раніше. 9. Пласт це здОрово і здорОво. Мабуть, ви знаєте, що у Пласті дотримуються здорового способу життя. Тобто, ніяких шкідливих звичок, захоплень, експериментів зі здоров’ям. Спортивні фестивалі, змагання, а ще табори – літні, зимові, мандрівки цілий рік. Хіба це не здОрОво?) Пласт — це природа, це Карпати, це ліси, це озера, це пройдені десятки і сотні кілометрів, це простір і це така краса! А ще люблю Пласт за гумор і невтомний оптимізм. За час мого пластування я так і не зустріла жодного пластуна-песиміста, а оптимісти, як відомо, і живуть щасливіше. 10. Пласт – це друзі на усе життя. Найголовніше – Пласт це друзі на все життя. Адже ви стільки разом пережили, змайстрували, створили, переспівали, пройшли, у вас спільні жарти, спільні спогади! І де я б я не зустрічала зараз пластунів різного віку, я знаю, які пісні він чи вона співали при варті, які у них цінності, із чого почати із ним (нею) розмову. І ще знаю, чому пластуни вітаються лівою рукою, при цьому промовляючи «СКОБ!». *Контакти осередків Пласту в Україні тут Автор: ст. пл. Ліна Остапчук, Бурх / plastchicago.org Джерело: Lviv1256.com   
    Jun 17, 2019 598
  • 10 Apr 2019
    Я не відкрию таємницю для батьків, якщо скажу, що більшість сучасних дітей надає перевагу різним девайсам та гаджетам, які замінюють їм "живе" спілкування з друзями, ігри у дворі і читання книжок. Адже саме завдяки читанню, дитина збільшує свій словниковий запас, її мова стає більш грамотною, та завдяки книгам дитина вчиться думати.  Дуже важливо пропонувати дитині книги, відповідні його інтересам і рівню розвитку, підібрати авторів, які вміють розмовляти з дітьми.   Український контент спільно з найкращими українськими видавництвами пропонує добірку книг українською мовою, які варто подарувати дітям… Око вовкаНадзвичайна історія про полярного вовка із паризького зоопарку, який вже понад десять років дивиться на світ лише одним оком. Якось до його клітки приходить хлопчик-сирота. І навіть в одному вовчому оці він читає біль і страждання. Хлопчикові не байдужа доля полярного вовка, тож він теж заплющує одне око і починає розповідати історії: сумні, веселі, захопливі… такі, що відкривають полярному вовкові нові грані світу і ставлять перед ним питання, над якими він раніше не замислювався. Автор: Даніель Пеннак Для кого: молодша та середня школа Про книгу: 104 сторінки, тверда палітурка. Чорно-білий друк Ціна видавництва: 120 гривень – ПРИДБАТИ ТУТ Крамниця ЩАСТЯ Ця безмежно добра повість має диплом “Коронації слова” і вже здобула перемогу в конкурсі “Корнійчуковська премія”. Повсякденне життя невеличкого провінційного міста сколихнули надзвичайні й таємничі події. Одного дня тут з’являється дивний дідусь – чи то лікар, чи то фокусник – і відкриває «Крамницю щастя».Хто ж не захоче втілити свою заповітну мрію за доступною ціною?! Покупці магічних товарів один за одним намагаються перехитрити долю. Але за магію, як і за все в житті, треба платити… Одна з тих книг, що запам’ятається малечі на все життя. Автор: Анастасія Шевердіна Для кого: молодша та середня школа Про книгу: 216 сторінок, тверда палітурка. Кольоровий друк Ціна видавництва: 180 гривень – ПРИДБАТИ ТУТ Самійло Фантастика з елементами старадавньої української міфології! Звичайний сільський підліток Самійло вирушає у небезпечну мандрівку через таврійський степ до Криму, прагнучи звільнити свою сестричку, поневолену загарбниками. Книга розповідає про славетне козацтво, козаків-характерників, про честь, звитягу, готовність до самопожертви заради святої мети…Книгу відзначено у межах конкурсу “Коронація слова”. Автор: Ярослав Яріш Для кого: для бешкетників і бешкетниць, віком від 6 до 13 років Про книгу: 200 сторінок, тверда палітурка. Повний колір Ціна видавництва: 220 гривень – ПРИДБАТИ ТУТ Тобі Лолнесс. Том 1 Легендарна книга, що підкорила книжковий світ багатьох країн і завоювала десятки престижних літературних нагород – тепер українською мовою! Це гостросюжетне «екологічне фентезі» знайомить нас з головним героєм ― крихітним хлопчиком Тобі, який разом з родиною мешкає у казковому світі на величезному дереві. І все було б добре, якби його батько, великий учений, не зробив неймовірне відкриття, яке перетворило деревний сік на джерело енергії для механізмів. Винахідник не захотів відкривати свій геніальний секрет, бо зрозумів, що це згубить Дерево, а в результаті і його народ. Через це сім’я Лолнесс опинилася за ґратами. Втекти вдалося тільки Тобі, який почав боротьбу з цілою зграєю злодіїв, щоб урятувати від загибелі не тільки батьків, а й власний світ. Та зробити це дуже не просто, коли твій зріст лише півтора міліметри, а життя висить на волосині. Автор: Тімоте де Фомбель Для кого: молодша та середня школа Про книгу: 368 сторінок, тверда палітурка. Чорно-білий друк Ціна видавництва: 180 гривень – ПРИДБАТИ ТУТ Будинок двірників Унікальна історія про унікальних героїв! В одному місті, можливо, саме у вашому, є незвичайний будинок, у якому оселилися шість дуже важливих персон, що працюють… двірниками. У кожного власна ділянка, власні інтереси, захоплення й мрії, та всі вони абсолютно щасливі, бо наводити порядок для них не просто професія, а покликання і справа всього життя. До того ж, кожен із них здатен на справжній вчинок: врятувати незнайомця, полетіти в космос і навіть зробити щасливішим ціле місто. Тому там, де вони з’являються, світ стає світлішим, добрішим і по-справжньому чистішим… Ця книга отримала перемогу у конкурсі “Корнійчуковська премія” Автор: Нікітінський Ю. Для кого: молодша та середня школа Про книгу: 72 сторінок, тверда палітурка. Кольоровий друк Ціна видавництва: 160 гривень – ПРИДБАТИ ТУТ  «Читай українською!» – акція, започаткована інформаційним проектом «Український контент» спільно з кращими видавництвами України, щоб привернути увагу до дійсно вартісних та цінних книг. У межах акції є можливість придбати книги за ціною видавництва і, тим самим, підтримати українське книгодрукування. Замовити можна за посиланням: https://goo.gl/forms/HCCCptqnk3JUs03U2
    477 Posted by Julia Furmanyuk
  • Я не відкрию таємницю для батьків, якщо скажу, що більшість сучасних дітей надає перевагу різним девайсам та гаджетам, які замінюють їм "живе" спілкування з друзями, ігри у дворі і читання книжок. Адже саме завдяки читанню, дитина збільшує свій словниковий запас, її мова стає більш грамотною, та завдяки книгам дитина вчиться думати.  Дуже важливо пропонувати дитині книги, відповідні його інтересам і рівню розвитку, підібрати авторів, які вміють розмовляти з дітьми.   Український контент спільно з найкращими українськими видавництвами пропонує добірку книг українською мовою, які варто подарувати дітям… Око вовкаНадзвичайна історія про полярного вовка із паризького зоопарку, який вже понад десять років дивиться на світ лише одним оком. Якось до його клітки приходить хлопчик-сирота. І навіть в одному вовчому оці він читає біль і страждання. Хлопчикові не байдужа доля полярного вовка, тож він теж заплющує одне око і починає розповідати історії: сумні, веселі, захопливі… такі, що відкривають полярному вовкові нові грані світу і ставлять перед ним питання, над якими він раніше не замислювався. Автор: Даніель Пеннак Для кого: молодша та середня школа Про книгу: 104 сторінки, тверда палітурка. Чорно-білий друк Ціна видавництва: 120 гривень – ПРИДБАТИ ТУТ Крамниця ЩАСТЯ Ця безмежно добра повість має диплом “Коронації слова” і вже здобула перемогу в конкурсі “Корнійчуковська премія”. Повсякденне життя невеличкого провінційного міста сколихнули надзвичайні й таємничі події. Одного дня тут з’являється дивний дідусь – чи то лікар, чи то фокусник – і відкриває «Крамницю щастя».Хто ж не захоче втілити свою заповітну мрію за доступною ціною?! Покупці магічних товарів один за одним намагаються перехитрити долю. Але за магію, як і за все в житті, треба платити… Одна з тих книг, що запам’ятається малечі на все життя. Автор: Анастасія Шевердіна Для кого: молодша та середня школа Про книгу: 216 сторінок, тверда палітурка. Кольоровий друк Ціна видавництва: 180 гривень – ПРИДБАТИ ТУТ Самійло Фантастика з елементами старадавньої української міфології! Звичайний сільський підліток Самійло вирушає у небезпечну мандрівку через таврійський степ до Криму, прагнучи звільнити свою сестричку, поневолену загарбниками. Книга розповідає про славетне козацтво, козаків-характерників, про честь, звитягу, готовність до самопожертви заради святої мети…Книгу відзначено у межах конкурсу “Коронація слова”. Автор: Ярослав Яріш Для кого: для бешкетників і бешкетниць, віком від 6 до 13 років Про книгу: 200 сторінок, тверда палітурка. Повний колір Ціна видавництва: 220 гривень – ПРИДБАТИ ТУТ Тобі Лолнесс. Том 1 Легендарна книга, що підкорила книжковий світ багатьох країн і завоювала десятки престижних літературних нагород – тепер українською мовою! Це гостросюжетне «екологічне фентезі» знайомить нас з головним героєм ― крихітним хлопчиком Тобі, який разом з родиною мешкає у казковому світі на величезному дереві. І все було б добре, якби його батько, великий учений, не зробив неймовірне відкриття, яке перетворило деревний сік на джерело енергії для механізмів. Винахідник не захотів відкривати свій геніальний секрет, бо зрозумів, що це згубить Дерево, а в результаті і його народ. Через це сім’я Лолнесс опинилася за ґратами. Втекти вдалося тільки Тобі, який почав боротьбу з цілою зграєю злодіїв, щоб урятувати від загибелі не тільки батьків, а й власний світ. Та зробити це дуже не просто, коли твій зріст лише півтора міліметри, а життя висить на волосині. Автор: Тімоте де Фомбель Для кого: молодша та середня школа Про книгу: 368 сторінок, тверда палітурка. Чорно-білий друк Ціна видавництва: 180 гривень – ПРИДБАТИ ТУТ Будинок двірників Унікальна історія про унікальних героїв! В одному місті, можливо, саме у вашому, є незвичайний будинок, у якому оселилися шість дуже важливих персон, що працюють… двірниками. У кожного власна ділянка, власні інтереси, захоплення й мрії, та всі вони абсолютно щасливі, бо наводити порядок для них не просто професія, а покликання і справа всього життя. До того ж, кожен із них здатен на справжній вчинок: врятувати незнайомця, полетіти в космос і навіть зробити щасливішим ціле місто. Тому там, де вони з’являються, світ стає світлішим, добрішим і по-справжньому чистішим… Ця книга отримала перемогу у конкурсі “Корнійчуковська премія” Автор: Нікітінський Ю. Для кого: молодша та середня школа Про книгу: 72 сторінок, тверда палітурка. Кольоровий друк Ціна видавництва: 160 гривень – ПРИДБАТИ ТУТ  «Читай українською!» – акція, започаткована інформаційним проектом «Український контент» спільно з кращими видавництвами України, щоб привернути увагу до дійсно вартісних та цінних книг. У межах акції є можливість придбати книги за ціною видавництва і, тим самим, підтримати українське книгодрукування. Замовити можна за посиланням: https://goo.gl/forms/HCCCptqnk3JUs03U2
    Apr 10, 2019 477
  • 12 Mar 2019
    Випадки кору потроїлись в Європі у 2018 році, і одна країна внесла найбільший внесок до цього спалаху: Україна. Минулого тижня у головному офісі Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ) прозвітували про близько 83 000 випадків захворювання на кір як і були зафіксовані в Європі у 2018, порівняно з 25 000 в 2017. За інформацією українського уряду на Україну припадає більш ніж 54 000 випадків 2018 року. Минулого року 16 Українців померли від надзвичайно заразної вірусної хвороби, якої дуже легко можна уникнути за допомогою вакцинації.   “Нинішня епідемія наймасштабніша в за весь час після винайдення вакцини”, каже Наталя Винник, спеціаліст з педіатричних інфекційних хвороб у Дитячій клінічній лікарні Києва. Більш ніж 15 000 випадків і сім смертей між 28 грудня 2018 та 1 лютого 2019, згідно статистики МОЗ, і епідемія продовжує зростати. Український уряд діє. “Це нечувано мати людей, що хворіють на кір в 21 столітті в європейській країні” говорить Уляна Супрун, лікар, яка була призначена виконувачем обов'язків міністра охорони здоров'я в серпні 2016. Вона покладає провину на десятиліття корупції, війну, брак політичної волі для підтримки вакцинації, та антивакцинні настрої. Кір є респіраторним захворювання. Більшість людей одужує, втім хвороба часом може призводити до фатальних ускладнень, включно з пневмонією та запаленням мозку. Зазвичай дітей вакцинують коли їм виповнюється рік (перед тим як вони починають відвідувати дитячий садок — примітка перекладача) і, повторно, перед тим як вони йдуть в школу. Згідно статистики ВООЗ, 95% дітей мають бути повністю вакциновані, щоб зупинити поширення хвороби. В інших країнах Європи скептичне ставлення до вакцинації сприяє поширенню вірусу. Кількість випадків в Греції подвоїлась у 2018 порівняно з 2017, а у Франції виросла в шість разів. В той же час в Сполучених Штатах 372 випадки захворювання зафіксовано за минулий рік. Спалах у Вашингтоні цього року мав наслідком 53 підтверджених випадки захворювання станом на 11 лютого, майже винятково серед невакцинованих дітей і збільшив статистику за поточний рік до 100 підтверджених випадків. За останнє десятиліття відмова від вакцин грала велику роль і в Україні також. В 2008 через день після вакцинації від кору через нез’ясовані обставини померла 17-річна дитина, що було підтверджено ВООЗ. Ця смерть призвела до великої втрати довіри серед батьків: відсоток вакцинованих серед однорічних дітей впав з 97% у 2007 до 56% у 2010. Після цього ситуація трохи покращилась — у 2012 та 2013 роках кількість вакцинованих сягала 79%. Але в 2014, Віктор Янукович, на той момент президент України, був вигнаний під час бурхливих протестів, Росія анексувала Крим, а на сході України розпочався військовий конфлікт. Паралізований уряд не міг закупити вакцини аж до кінця 2015. Через нестачу вакцини Україна змогла вакцинувати лише 42% своїх малюків в 2016 році. В той же рік лише 31% шестирічних дітей отримали рекомендовану повторну вакцинацію — це найнижчий показник в світі. “Якщо у вас великий відсоток невакцинованих дітей, вам не уникнути подібної епідемії”, говорить Вусала Аллахвердієва, експерт з питань імунізації в київському офісі ВООЗ. Є також і інші проблеми. Українська влада зіткнулась зі складнощами на найнижих рівнях. Під час розслідування спалаху, що призвів до 90 випадків захворювання в гірських районах західної України в 2018, МОЗ з’ясувало, що дітей вакцинували в клініці яка мала перебої з електрикою і не мала електрогенератора. (Щоб бути ефективною вакцина повинна зберігатись при температурі нижче 8 градусів цельсія). Справа також може бути у неякісних вакцинах. Відповідно до даних МОЗ, більш ніж 20 000 інфікованих в 2018 були дорослі, які були вакциновані десятиліття тому російською вакциною, яку перестали використовувати в 2001. Міністерство намагається визначити чи втратила ця вакцина ефективність з роками, щоб за необхідності перевакцинувати тих, хто її отримав. Українське МОЗ намагалось виправити ситуацію. Вакцини закупались дешевше через UNICEF; у Львові, який серйозно постраждав від епідемії, від школи до школи їздили мобільні бригади вакцинації; запроваджена грошова винагороди для лікарів, які вакцинують усіх дітей у своїх практиках. В 2017 році кількість вакцинованих відновилась до рівня 93% серед однорічних дітей, та 91% серед шестирічних. Втім через велику кількість невакцинованих і недостатньо вакцинованих епідемія в Україні продовжує лютувати. “Нам потрібно почати мислити нестандартно” каже Супрун. Для прикладу UNICEF працює з урядом над кампанією, яка спрямована на бабусь і дідусів, які в Україні часто доглядають за онукам і заохочує їх вакцинувати своїх нащадків. Український спалах закриває рік, сплесків захворювання на кір по всьому світу. Станом на середину січня 2019 року ВООЗ отримала інформацію про більш ніж 229 000 випадків захворювання на кір по всьому світу. Ця цифра ще може вирости, оскільки, статистика за 2018 буде продовжувати надходити до червня, але навіть поточні дані говорять про зростання порівняно з 2017 на рівні 32%. “Причина спалахів кору полягає у… недостатній вакцинації” говорить Катріна Крестінгер, провідний експерт з кору в головному офісі ВООЗ. “Багато людей в багатьох країнах залишаються вразливими, а великі анклави вразливих людей можуть призводити до великих спалахів” Оригінал статті німецькою мовою опубліковано в журналі Science Авторка статті Meredith Wadman Українською переклав Oleksandr Snidalov
  • Випадки кору потроїлись в Європі у 2018 році, і одна країна внесла найбільший внесок до цього спалаху: Україна. Минулого тижня у головному офісі Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ) прозвітували про близько 83 000 випадків захворювання на кір як і були зафіксовані в Європі у 2018, порівняно з 25 000 в 2017. За інформацією українського уряду на Україну припадає більш ніж 54 000 випадків 2018 року. Минулого року 16 Українців померли від надзвичайно заразної вірусної хвороби, якої дуже легко можна уникнути за допомогою вакцинації.   “Нинішня епідемія наймасштабніша в за весь час після винайдення вакцини”, каже Наталя Винник, спеціаліст з педіатричних інфекційних хвороб у Дитячій клінічній лікарні Києва. Більш ніж 15 000 випадків і сім смертей між 28 грудня 2018 та 1 лютого 2019, згідно статистики МОЗ, і епідемія продовжує зростати. Український уряд діє. “Це нечувано мати людей, що хворіють на кір в 21 столітті в європейській країні” говорить Уляна Супрун, лікар, яка була призначена виконувачем обов'язків міністра охорони здоров'я в серпні 2016. Вона покладає провину на десятиліття корупції, війну, брак політичної волі для підтримки вакцинації, та антивакцинні настрої. Кір є респіраторним захворювання. Більшість людей одужує, втім хвороба часом може призводити до фатальних ускладнень, включно з пневмонією та запаленням мозку. Зазвичай дітей вакцинують коли їм виповнюється рік (перед тим як вони починають відвідувати дитячий садок — примітка перекладача) і, повторно, перед тим як вони йдуть в школу. Згідно статистики ВООЗ, 95% дітей мають бути повністю вакциновані, щоб зупинити поширення хвороби. В інших країнах Європи скептичне ставлення до вакцинації сприяє поширенню вірусу. Кількість випадків в Греції подвоїлась у 2018 порівняно з 2017, а у Франції виросла в шість разів. В той же час в Сполучених Штатах 372 випадки захворювання зафіксовано за минулий рік. Спалах у Вашингтоні цього року мав наслідком 53 підтверджених випадки захворювання станом на 11 лютого, майже винятково серед невакцинованих дітей і збільшив статистику за поточний рік до 100 підтверджених випадків. За останнє десятиліття відмова від вакцин грала велику роль і в Україні також. В 2008 через день після вакцинації від кору через нез’ясовані обставини померла 17-річна дитина, що було підтверджено ВООЗ. Ця смерть призвела до великої втрати довіри серед батьків: відсоток вакцинованих серед однорічних дітей впав з 97% у 2007 до 56% у 2010. Після цього ситуація трохи покращилась — у 2012 та 2013 роках кількість вакцинованих сягала 79%. Але в 2014, Віктор Янукович, на той момент президент України, був вигнаний під час бурхливих протестів, Росія анексувала Крим, а на сході України розпочався військовий конфлікт. Паралізований уряд не міг закупити вакцини аж до кінця 2015. Через нестачу вакцини Україна змогла вакцинувати лише 42% своїх малюків в 2016 році. В той же рік лише 31% шестирічних дітей отримали рекомендовану повторну вакцинацію — це найнижчий показник в світі. “Якщо у вас великий відсоток невакцинованих дітей, вам не уникнути подібної епідемії”, говорить Вусала Аллахвердієва, експерт з питань імунізації в київському офісі ВООЗ. Є також і інші проблеми. Українська влада зіткнулась зі складнощами на найнижих рівнях. Під час розслідування спалаху, що призвів до 90 випадків захворювання в гірських районах західної України в 2018, МОЗ з’ясувало, що дітей вакцинували в клініці яка мала перебої з електрикою і не мала електрогенератора. (Щоб бути ефективною вакцина повинна зберігатись при температурі нижче 8 градусів цельсія). Справа також може бути у неякісних вакцинах. Відповідно до даних МОЗ, більш ніж 20 000 інфікованих в 2018 були дорослі, які були вакциновані десятиліття тому російською вакциною, яку перестали використовувати в 2001. Міністерство намагається визначити чи втратила ця вакцина ефективність з роками, щоб за необхідності перевакцинувати тих, хто її отримав. Українське МОЗ намагалось виправити ситуацію. Вакцини закупались дешевше через UNICEF; у Львові, який серйозно постраждав від епідемії, від школи до школи їздили мобільні бригади вакцинації; запроваджена грошова винагороди для лікарів, які вакцинують усіх дітей у своїх практиках. В 2017 році кількість вакцинованих відновилась до рівня 93% серед однорічних дітей, та 91% серед шестирічних. Втім через велику кількість невакцинованих і недостатньо вакцинованих епідемія в Україні продовжує лютувати. “Нам потрібно почати мислити нестандартно” каже Супрун. Для прикладу UNICEF працює з урядом над кампанією, яка спрямована на бабусь і дідусів, які в Україні часто доглядають за онукам і заохочує їх вакцинувати своїх нащадків. Український спалах закриває рік, сплесків захворювання на кір по всьому світу. Станом на середину січня 2019 року ВООЗ отримала інформацію про більш ніж 229 000 випадків захворювання на кір по всьому світу. Ця цифра ще може вирости, оскільки, статистика за 2018 буде продовжувати надходити до червня, але навіть поточні дані говорять про зростання порівняно з 2017 на рівні 32%. “Причина спалахів кору полягає у… недостатній вакцинації” говорить Катріна Крестінгер, провідний експерт з кору в головному офісі ВООЗ. “Багато людей в багатьох країнах залишаються вразливими, а великі анклави вразливих людей можуть призводити до великих спалахів” Оригінал статті німецькою мовою опубліковано в журналі Science Авторка статті Meredith Wadman Українською переклав Oleksandr Snidalov
    Mar 12, 2019 468
  • 18 Feb 2019
    “Ваша дитина сильно кашляє! Притримайте її вдома, бо вона всіх тут позаражає”. Така фраза знайома багатьом і дуже ускладнює життя і дітям, і батькам. Інколи дитину справді треба залишити вдома, але в деяких випадках ці запобіжні заходи зайві. Лікар-педіатр Анастасія Бикова-Шелевицька Запитали у лікарки-педіатра Анастасія Бикова-Шелевицька чи справді кашель та нежить — вагомі причини залишатися вдома. За рекомендаціями Американської Академії Педіатрії, нежить чи кашель, який триває після перенесеної хвороби не є завадою для відвідування садочка чи школи (https://goo.gl/ZP2677). Лише у випадку якщо виконуються всі три умови: ▪ Дитину оглянув лікар і дозволив піти до навчального закладу. ▪ Температура менша за 38 градусів. Важливо, що температура має бути в нормі сама по собі, а не в результаті зниження ліками. ▪ Дитина жвава, активна та адекватна, добре почувається, сама собі зможе дати раду без допомоги вчителів чи вихователів. Винятки становлять періоди епідемії грипу. В такий час кашель, нежить, чи хворе горло — вагома причина залишити дитину вдома. Якщо водночас є один чи кілька респіраторних симптомів: хворе горло, кашель чи нежить і температура вища за 38, то потрібно йти на прийом до лікаря. Якщо ж вважаєте, що дитині складно їхати в лікарню — порадьтеся з лікарем. За потреби він може вирішити здійснити візит додому. Дитина, що перехворіла на застуду, може бути заразною ще до двох тижнів, незалежно від того, є нежить чи кашель, чи вже ні. Крім цього, людина, що поки виглядає здоровою і захворіє тільки наступного дня, також може розповсюджувати хворобу. Тому так важливо, щоби діти в колективі регулярно мили руки. Це ефективно стає на заваді інфекцій American Academy of Pediatrics Пускати дитину до навчального закладу не можна в таких випадках: Коли через хворобу дитина не може брати участь в усіх заняттях. Тобто вона втомлюється, потребує сну, в поганому гуморі, плаксива і неактивна. Зверніть увагу, що таке може бути та за відсутності респіраторних симптомів. Під час гострої фази інфекційного захворювання, коли температура понад 38 та є респіраторні симптоми. Коли дитина виглядає хворою: плаче, дихання ускладнене, чи є висипання, яке швидко поширюється. Надійний захист від грипу дає щеплення. Та ж Американська Академія Педіатрії наполягає на вакцинації проти грипу дітей, старших за 6 місяців. За відсутності протипоказань таке щеплення потрібно робити дітям щороку. Збираючи дитину в дитячий садок чи школу — будьте уважні. Якщо не впевнені, що дитина здорова — краще проконсультуватись з лікарем та керуватись його рекомендаціями. Радить Уляна Супрун МОЗ України      Вам така ситуація напевне знайома також. Ви тільки вилікували дитину від застуди за допомогою літрів лимонного чаю, сиропів від кашлю та збагатили свої знання новими трюками, як утримувати маленького пацієнта в ліжку, радісно біжите на роботу, звідки роботодавець бомбардує вас телефонними дзвінками протягом тижня, коли ж ви нарешті повернетеся …   Доля але знову підсовує вам свиню у вигляді нових перешкод для повернення на роботу. Як тільки ви заглянете до дитячого садочку, то одразу відчуваєте себе ніби у легеневому санаторії. Що дитина, то нежить, або кашель. І от, не пройде і тижня, як ваша малеча знову повертається додому із соплями, які звисають з носу як макарони. Що далі..?        Що радять чеські лікарі? "Якщо дитина після запалення верхніх дихальних шляхів протягом деякого часу була вдома, якщо її  лікували симптоматично, тобто без антибіотиків, швидше всього нежить відступає, вже не така інтенсивна і гнійна (з жовтим і зеленим слизом), сильний кашель змінився на покашлювання, у такому випадку це можна толерувати. Ймовірно ваша дитина, вже не є надто інфекційна для інших. », говорить Рут Адамова - практикуюча дитяча лікарка. “Інший випадок, якщо дитина приймає антибіотики. Після такого лікування, повинна щонайменше на тиждень або й довше залишатись вдома, тому що, крім іншого, організм дитини ослаблений, і якщо ви занадто швидко відправите її до інших дітей, ризикуєте, що одразу підхопить якийсь інший вірус. На жаль, на практиці батьки рідко коли дотримуються цього принципу, тому що хочуть якнайшвидше повернутись на роботу, а бабусі, які готові посидіти з малечею, це рідкість. Незважаючи на те, що роботодавець не задоволений, це необхідно для вашої дитини і правильно по відношенню до інших дітей, щоб залишити її на кілька днів вдома. Ви ж не можете вимагати від вихователя дитячого садочку, щоб вона бігала за дітьми з носовичком і примушувала їх видувати носа, що у стадії загострення, то найважливіше.», - рекомендує Адамова. Професійна література вказує на те, що у дошкільному віці дитина пройде зазвичай до десяти гострих респіраторних захворювань на рік, без будь-яких пошкоджень для імунітету. І кожна така «власними силами»(без антибіотиків) пройдена інфекція, при цьому впливає на імунну систему трохи схоже як вакцинація проти інфекційних захворювань. Близько 95 відсотків “садочкових” захворювань, на думку фахівців вірусного походження, і не вимагають антибіотичного втручання. З іншого боку,  лікарі рекомендують не ризикувати здоров'ям вашої дитини та інших дітей, і залишати її вдома, поза колективом, принаймні протягом перших кількох днів. Дитина є "найбільш небезпечною" для оточення на самому початку хвороби, тому, краще ізолювати її одразу, як тільки виникають перші ознаки застуди. Нема потреби негайно звертатися до лікаря. Вистачить ретельно видувати ніс, добре мити руки, закривати рот носовою хустинкою, приймати достатню кількість рідини, та їсти страву, багату вітамінами. Аж на другому місці ліки - краплі в ніс, які є у вільному продажі, сиропи від кашлю тощо.  Ще одна річ, яку нетерплячі батьки часто роблять, намагаючись якнайшвидше малечу одужати і повернутися до своїх робочих обов'язків, це одразу дати лікам зелене світло,і не лише тим, які вільно продаються в аптеці. "Тиск на лікаря, щоб призначити щось, що швидко дитину зцілить, щоб мама могла  повернутися до роботи, є марною і шкідливою для дитини. Тією чудотворною медициною, вони мають на увазі антибіотики. Ті але призначаються лише у тому випадку, коли стан дитини ускладнюється і лікар сам визначить, коли такий стан настав.”, - зауважує Рут Адамова. У статті використані матеріали: iDNES.czДля UAPORTAL підготувала Галина Андрейців 
  • “Ваша дитина сильно кашляє! Притримайте її вдома, бо вона всіх тут позаражає”. Така фраза знайома багатьом і дуже ускладнює життя і дітям, і батькам. Інколи дитину справді треба залишити вдома, але в деяких випадках ці запобіжні заходи зайві. Лікар-педіатр Анастасія Бикова-Шелевицька Запитали у лікарки-педіатра Анастасія Бикова-Шелевицька чи справді кашель та нежить — вагомі причини залишатися вдома. За рекомендаціями Американської Академії Педіатрії, нежить чи кашель, який триває після перенесеної хвороби не є завадою для відвідування садочка чи школи (https://goo.gl/ZP2677). Лише у випадку якщо виконуються всі три умови: ▪ Дитину оглянув лікар і дозволив піти до навчального закладу. ▪ Температура менша за 38 градусів. Важливо, що температура має бути в нормі сама по собі, а не в результаті зниження ліками. ▪ Дитина жвава, активна та адекватна, добре почувається, сама собі зможе дати раду без допомоги вчителів чи вихователів. Винятки становлять періоди епідемії грипу. В такий час кашель, нежить, чи хворе горло — вагома причина залишити дитину вдома. Якщо водночас є один чи кілька респіраторних симптомів: хворе горло, кашель чи нежить і температура вища за 38, то потрібно йти на прийом до лікаря. Якщо ж вважаєте, що дитині складно їхати в лікарню — порадьтеся з лікарем. За потреби він може вирішити здійснити візит додому. Дитина, що перехворіла на застуду, може бути заразною ще до двох тижнів, незалежно від того, є нежить чи кашель, чи вже ні. Крім цього, людина, що поки виглядає здоровою і захворіє тільки наступного дня, також може розповсюджувати хворобу. Тому так важливо, щоби діти в колективі регулярно мили руки. Це ефективно стає на заваді інфекцій American Academy of Pediatrics Пускати дитину до навчального закладу не можна в таких випадках: Коли через хворобу дитина не може брати участь в усіх заняттях. Тобто вона втомлюється, потребує сну, в поганому гуморі, плаксива і неактивна. Зверніть увагу, що таке може бути та за відсутності респіраторних симптомів. Під час гострої фази інфекційного захворювання, коли температура понад 38 та є респіраторні симптоми. Коли дитина виглядає хворою: плаче, дихання ускладнене, чи є висипання, яке швидко поширюється. Надійний захист від грипу дає щеплення. Та ж Американська Академія Педіатрії наполягає на вакцинації проти грипу дітей, старших за 6 місяців. За відсутності протипоказань таке щеплення потрібно робити дітям щороку. Збираючи дитину в дитячий садок чи школу — будьте уважні. Якщо не впевнені, що дитина здорова — краще проконсультуватись з лікарем та керуватись його рекомендаціями. Радить Уляна Супрун МОЗ України      Вам така ситуація напевне знайома також. Ви тільки вилікували дитину від застуди за допомогою літрів лимонного чаю, сиропів від кашлю та збагатили свої знання новими трюками, як утримувати маленького пацієнта в ліжку, радісно біжите на роботу, звідки роботодавець бомбардує вас телефонними дзвінками протягом тижня, коли ж ви нарешті повернетеся …   Доля але знову підсовує вам свиню у вигляді нових перешкод для повернення на роботу. Як тільки ви заглянете до дитячого садочку, то одразу відчуваєте себе ніби у легеневому санаторії. Що дитина, то нежить, або кашель. І от, не пройде і тижня, як ваша малеча знову повертається додому із соплями, які звисають з носу як макарони. Що далі..?        Що радять чеські лікарі? "Якщо дитина після запалення верхніх дихальних шляхів протягом деякого часу була вдома, якщо її  лікували симптоматично, тобто без антибіотиків, швидше всього нежить відступає, вже не така інтенсивна і гнійна (з жовтим і зеленим слизом), сильний кашель змінився на покашлювання, у такому випадку це можна толерувати. Ймовірно ваша дитина, вже не є надто інфекційна для інших. », говорить Рут Адамова - практикуюча дитяча лікарка. “Інший випадок, якщо дитина приймає антибіотики. Після такого лікування, повинна щонайменше на тиждень або й довше залишатись вдома, тому що, крім іншого, організм дитини ослаблений, і якщо ви занадто швидко відправите її до інших дітей, ризикуєте, що одразу підхопить якийсь інший вірус. На жаль, на практиці батьки рідко коли дотримуються цього принципу, тому що хочуть якнайшвидше повернутись на роботу, а бабусі, які готові посидіти з малечею, це рідкість. Незважаючи на те, що роботодавець не задоволений, це необхідно для вашої дитини і правильно по відношенню до інших дітей, щоб залишити її на кілька днів вдома. Ви ж не можете вимагати від вихователя дитячого садочку, щоб вона бігала за дітьми з носовичком і примушувала їх видувати носа, що у стадії загострення, то найважливіше.», - рекомендує Адамова. Професійна література вказує на те, що у дошкільному віці дитина пройде зазвичай до десяти гострих респіраторних захворювань на рік, без будь-яких пошкоджень для імунітету. І кожна така «власними силами»(без антибіотиків) пройдена інфекція, при цьому впливає на імунну систему трохи схоже як вакцинація проти інфекційних захворювань. Близько 95 відсотків “садочкових” захворювань, на думку фахівців вірусного походження, і не вимагають антибіотичного втручання. З іншого боку,  лікарі рекомендують не ризикувати здоров'ям вашої дитини та інших дітей, і залишати її вдома, поза колективом, принаймні протягом перших кількох днів. Дитина є "найбільш небезпечною" для оточення на самому початку хвороби, тому, краще ізолювати її одразу, як тільки виникають перші ознаки застуди. Нема потреби негайно звертатися до лікаря. Вистачить ретельно видувати ніс, добре мити руки, закривати рот носовою хустинкою, приймати достатню кількість рідини, та їсти страву, багату вітамінами. Аж на другому місці ліки - краплі в ніс, які є у вільному продажі, сиропи від кашлю тощо.  Ще одна річ, яку нетерплячі батьки часто роблять, намагаючись якнайшвидше малечу одужати і повернутися до своїх робочих обов'язків, це одразу дати лікам зелене світло,і не лише тим, які вільно продаються в аптеці. "Тиск на лікаря, щоб призначити щось, що швидко дитину зцілить, щоб мама могла  повернутися до роботи, є марною і шкідливою для дитини. Тією чудотворною медициною, вони мають на увазі антибіотики. Ті але призначаються лише у тому випадку, коли стан дитини ускладнюється і лікар сам визначить, коли такий стан настав.”, - зауважує Рут Адамова. У статті використані матеріали: iDNES.czДля UAPORTAL підготувала Галина Андрейців 
    Feb 18, 2019 723
  • 29 Oct 2018
    Український культурно-освітній центр «Крок» в Празі (Аргентинська 38) започаткував Фестиваль дитячої творчості «Крок до успіху» 20 жовтня 2018 року. За словами керівника центру Марії Гаврилюк, цей фестиваль – це свято обдарованих і талановитих особистостей: «віримо, що наш зовсім юний фестиваль стане поштовхом для розвитку талантів наших молодих артистів і чудовим майданчиком для набуття сценічного досвіду» Про те, що цей фестиваль є конче потрібним для українців в Чехії засвідчила велика кількість учасників – майже сотня! Діти разом з батьками та вчителями прибули з численних міст Чеської Республіки: з міста Градець-Кралове (суботня школа «Ниточка Родоводу», керівник Наталія Доценко), з Мельника (керівники Тетяна Гуляк, Анета Стойкова), з міста Млада-Болеслав. Також завершував фестиваль піснею про маму соліст (Михайло Дакус) з вокальної студії «Ліра», що в Калуші (Україна). І, звичайно, на святі було багато празьких дітей. Зокрема, творчі колективи «Джерело», «ІнФітДАнсKлуб», а також діти, які подали заявки на участь самостійно (без належності до організацій чи шкіл): Яна Перкун, Сандра Коломієць, Злата Конончук, Ілля Манько, -  та учні культурно-освітнього центру «Крок». Журі та всі присутні стали очевидцями неординарної виставки художніх робіт і двадцяти двох різнорідних творчих номерів у номінаціях: літературна творчість, музична творчість, театральне мистецтво та художня творчість. Як повідомляє Марія Гаврилюк, «завданням фестивалю було об’єднати та познайомити творчих дітей української діаспори в Чехії, щоб разом берегти та розвивати традиції українського мистецтва. Також підтримати талановитих діток і стимулювати професійну діяльність учасників. І, звичайно, – обмін досвідом і творча співпраця! Тож за те, що фестиваль вдався, дякую команді «Кроку»: Євгенії Валовій, Світлані Рішко, Світані Бліндовській, Ані Сіщук, Галині Березовській, Любі Гриськовій, Наталі Лагетко, Марії Шумейко та Наталі Доценко. А також Посольству України в Чеській республіці та «Бізнес клубу» – головному меценатові нашого центру». Закінчився фестиваль майстер-класом від танцівниці та засновниці «ІнФітДансКлубу» Інни Бодрилової. Усі учасники синхронно танцювали під відому пісню «Десь по світу». Це треба було бачити! Діти сяяли на сцені, завзято повторюючи рухи – члени журі усміхалися – організатори раділи-пишалися, що все вдалося – а в багатьох батьків наверталися на очі сльози від того, що не мають поки що змоги будувати Україну на своїй землі. Після гарячого танцю настала ще гарячіша церемонія нагородження усіх учасників медалями, дипломами та шоколадками. На завершення викладачі з «Кроку» та гості свята заспівали «Скільки б не співали». Але люди не поспішали розходитися. Діти раділи дипломами, частувалися. Усі фотографувалися, знайомилися, ділилися враженнями. Тож вдалося підслухати таке: «Ой, велику ностальгію навело на мене це свято: так додому захотілося», «файно все так було, а ведуча – супер: така мила, приємна та розумна», «то так добре, що нікого не виокремили, що кожного нагородили. Тут справді кожен був вартий нагороди», «Надіюся, що ми регулярно зустрічатимемося на таких фестивалях», «це наш перший диплом, наша перша медаль, ми постараємося наступного року придумати ще щось». Також вдячність переповнювала викладачів з Градця-Кралове (Наталію Страшідлову (музичний керівник), Олександру Щур (вчитель англійської та української мови), Ольгу Якимцьо (вчитель танців), Оксану Дудлу (вчитель 1 класу)): «виступи наших дітей приймали оплесками, кожна дитина отримала солодощі та медаль. Після смачного обіду всіх гостей запросили на екскурсію Прагою, яку організувала і провадила пані Марія Гаврилюк. Екскурсійний катер і прогулянка Прагою запам’ятається нам особливо. Ми дуже вдячні!». А ось відгуки про фестиваль членів журі:  «Можу впевнено сказати, що свято вдалося. Вдячна кожній дитині за ці емоції, які вони нам сьогодні подарували. Вони найталановитіші, найуспішніші. Вдячна батькам, які попри свою зайнятість долучилися до свята. Вдячна викладачам і керівникам, які так багато вкладають у майбутнє України. Цей фестиваль – це також чудово нагода дізнатися, що ми – українці – є в різних містах Чехії. Бажаю, щоб цей фестиваль продовжувався та мав гарні традиції» (культурний аташе Посольства України в Чеській республіці Тетяна Горупович) «Для багатьох дітей і гуртів сьогодні відбулася прем’єра. Це велика прем’єра. Я вперше побувала на такому українському дитячому фестивалі. І вразила мене різнорідність. Тут було все: спів, танці, театр, живопис. Найбільше мені сподобалося, шо всі діти були відважні. Там були прекрасні жести. Можна було побачити, що з багатьох будуть актори, співаки, танцюристи. Хоч сьогодні переможців визначати не будемо. Але для мене тут є один переможець – це дівчинка, яка повторила свій виступ: забула слова, але почала співати спочатку. Для мене відвага – це дуже важливо. Мистецтво – одне, це прекрасно, що всі тут показали, що вони вміють. А ця дівчинка показала, що вона не боїться. Що коли щось не вдається, вона спробує ще раз» (викладач кафедри україністики Карлового університету докторка Тереза Хланьова)   «На цьому святі я не мала зовсім відчуття, що я десь далеко від України. Просто хочеться плакати від щастя, що в нас є такі діти, які бережуть нашу культуру, наші пісні, танці. Всі вони молодці. Від найменшого до найбільшого. Вразив цей фінальний танець «Десь по світу». Слова до цієї пісні написав мій друг, одногрупник з дрогобицького училища – Роман Стахнів. Є ця Україна! Ми всі разом, як одна родина! (викладач вокалу та співачка Оксана Нагірна)  «Мені дуже сподобалося. Дякую цим дітям, Марії та всім, хто підтримав нас сьогодні. Усі просто молодці і, справді, заслуговують гарячих оплесків» (професійна танцівниця, засновник та провідний «ІнФітДансКлубу» Інна Бодрилова)  «Велика подяка батькам, що привели дітей на конкурс. Що діти мають вишиванки, що віддали свій час. Це велика радість. Молодці!» (хореограф Наталія Колва) Таким був Перший фестиваль дитячої творчості «Крок до успіху», тож далі буде :)   Спеціально для UAPORTAL Катерина Воїнська
  • Український культурно-освітній центр «Крок» в Празі (Аргентинська 38) започаткував Фестиваль дитячої творчості «Крок до успіху» 20 жовтня 2018 року. За словами керівника центру Марії Гаврилюк, цей фестиваль – це свято обдарованих і талановитих особистостей: «віримо, що наш зовсім юний фестиваль стане поштовхом для розвитку талантів наших молодих артистів і чудовим майданчиком для набуття сценічного досвіду» Про те, що цей фестиваль є конче потрібним для українців в Чехії засвідчила велика кількість учасників – майже сотня! Діти разом з батьками та вчителями прибули з численних міст Чеської Республіки: з міста Градець-Кралове (суботня школа «Ниточка Родоводу», керівник Наталія Доценко), з Мельника (керівники Тетяна Гуляк, Анета Стойкова), з міста Млада-Болеслав. Також завершував фестиваль піснею про маму соліст (Михайло Дакус) з вокальної студії «Ліра», що в Калуші (Україна). І, звичайно, на святі було багато празьких дітей. Зокрема, творчі колективи «Джерело», «ІнФітДАнсKлуб», а також діти, які подали заявки на участь самостійно (без належності до організацій чи шкіл): Яна Перкун, Сандра Коломієць, Злата Конончук, Ілля Манько, -  та учні культурно-освітнього центру «Крок». Журі та всі присутні стали очевидцями неординарної виставки художніх робіт і двадцяти двох різнорідних творчих номерів у номінаціях: літературна творчість, музична творчість, театральне мистецтво та художня творчість. Як повідомляє Марія Гаврилюк, «завданням фестивалю було об’єднати та познайомити творчих дітей української діаспори в Чехії, щоб разом берегти та розвивати традиції українського мистецтва. Також підтримати талановитих діток і стимулювати професійну діяльність учасників. І, звичайно, – обмін досвідом і творча співпраця! Тож за те, що фестиваль вдався, дякую команді «Кроку»: Євгенії Валовій, Світлані Рішко, Світані Бліндовській, Ані Сіщук, Галині Березовській, Любі Гриськовій, Наталі Лагетко, Марії Шумейко та Наталі Доценко. А також Посольству України в Чеській республіці та «Бізнес клубу» – головному меценатові нашого центру». Закінчився фестиваль майстер-класом від танцівниці та засновниці «ІнФітДансКлубу» Інни Бодрилової. Усі учасники синхронно танцювали під відому пісню «Десь по світу». Це треба було бачити! Діти сяяли на сцені, завзято повторюючи рухи – члени журі усміхалися – організатори раділи-пишалися, що все вдалося – а в багатьох батьків наверталися на очі сльози від того, що не мають поки що змоги будувати Україну на своїй землі. Після гарячого танцю настала ще гарячіша церемонія нагородження усіх учасників медалями, дипломами та шоколадками. На завершення викладачі з «Кроку» та гості свята заспівали «Скільки б не співали». Але люди не поспішали розходитися. Діти раділи дипломами, частувалися. Усі фотографувалися, знайомилися, ділилися враженнями. Тож вдалося підслухати таке: «Ой, велику ностальгію навело на мене це свято: так додому захотілося», «файно все так було, а ведуча – супер: така мила, приємна та розумна», «то так добре, що нікого не виокремили, що кожного нагородили. Тут справді кожен був вартий нагороди», «Надіюся, що ми регулярно зустрічатимемося на таких фестивалях», «це наш перший диплом, наша перша медаль, ми постараємося наступного року придумати ще щось». Також вдячність переповнювала викладачів з Градця-Кралове (Наталію Страшідлову (музичний керівник), Олександру Щур (вчитель англійської та української мови), Ольгу Якимцьо (вчитель танців), Оксану Дудлу (вчитель 1 класу)): «виступи наших дітей приймали оплесками, кожна дитина отримала солодощі та медаль. Після смачного обіду всіх гостей запросили на екскурсію Прагою, яку організувала і провадила пані Марія Гаврилюк. Екскурсійний катер і прогулянка Прагою запам’ятається нам особливо. Ми дуже вдячні!». А ось відгуки про фестиваль членів журі:  «Можу впевнено сказати, що свято вдалося. Вдячна кожній дитині за ці емоції, які вони нам сьогодні подарували. Вони найталановитіші, найуспішніші. Вдячна батькам, які попри свою зайнятість долучилися до свята. Вдячна викладачам і керівникам, які так багато вкладають у майбутнє України. Цей фестиваль – це також чудово нагода дізнатися, що ми – українці – є в різних містах Чехії. Бажаю, щоб цей фестиваль продовжувався та мав гарні традиції» (культурний аташе Посольства України в Чеській республіці Тетяна Горупович) «Для багатьох дітей і гуртів сьогодні відбулася прем’єра. Це велика прем’єра. Я вперше побувала на такому українському дитячому фестивалі. І вразила мене різнорідність. Тут було все: спів, танці, театр, живопис. Найбільше мені сподобалося, шо всі діти були відважні. Там були прекрасні жести. Можна було побачити, що з багатьох будуть актори, співаки, танцюристи. Хоч сьогодні переможців визначати не будемо. Але для мене тут є один переможець – це дівчинка, яка повторила свій виступ: забула слова, але почала співати спочатку. Для мене відвага – це дуже важливо. Мистецтво – одне, це прекрасно, що всі тут показали, що вони вміють. А ця дівчинка показала, що вона не боїться. Що коли щось не вдається, вона спробує ще раз» (викладач кафедри україністики Карлового університету докторка Тереза Хланьова)   «На цьому святі я не мала зовсім відчуття, що я десь далеко від України. Просто хочеться плакати від щастя, що в нас є такі діти, які бережуть нашу культуру, наші пісні, танці. Всі вони молодці. Від найменшого до найбільшого. Вразив цей фінальний танець «Десь по світу». Слова до цієї пісні написав мій друг, одногрупник з дрогобицького училища – Роман Стахнів. Є ця Україна! Ми всі разом, як одна родина! (викладач вокалу та співачка Оксана Нагірна)  «Мені дуже сподобалося. Дякую цим дітям, Марії та всім, хто підтримав нас сьогодні. Усі просто молодці і, справді, заслуговують гарячих оплесків» (професійна танцівниця, засновник та провідний «ІнФітДансКлубу» Інна Бодрилова)  «Велика подяка батькам, що привели дітей на конкурс. Що діти мають вишиванки, що віддали свій час. Це велика радість. Молодці!» (хореограф Наталія Колва) Таким був Перший фестиваль дитячої творчості «Крок до успіху», тож далі буде :)   Спеціально для UAPORTAL Катерина Воїнська
    Oct 29, 2018 552