Будівельнику в Україні легко знайти роботу. В оголошеннях про найм приємно вражають розміри зарплати, яка може сягати 30 й більше тисяч гривень. Йдеться передусім про плиточників, малярів, сантехніків, арматурників тощо. Але щоб знайти пристойну роботу на таку зарплату, треба витратити час. І, звісно, на практиці не все так ідилічно, як видається на перший погляд. Оголошені суми досить приблизні, оскільки оплата здійснюється, здебільшого, відповідно до обсягів, і цифри можуть бути дуже різними. А от роботу з зарплатою до 20 тисяч на місяць навіть некваліфікованим робітникам знайти набагато легше. На замовлення UAPORTAL.CZ ,  texty.org.ua провели розслідування і підготували матеріал.   Автор: Андрій Гарасим, опубліковано разом із texty.org.ua- Медія для розумних Ще одна ложка дьогтю – переважна більшість оголошень стосується найбільших міст в Україні. Мова йде насамперед про Київ: саме столиця нині є основним ринком найманої робочої сили в країні. На наступних місцях за кількістю оголошень – Одеса, Львів та інші великі обласні центри. Відповідно, по низхідній іде й розмір заробітної плати. Перед частиною українців постав реальний вибір: залишатися вдома чи таки їхати за кордон на ті самі гроші. Різнороб Сергій. Приїхав до Києва Сергій на вигляд суттєво старший за тридцять, хоча йому лише 29. Цементує східці в під’їзді будинку в одному з київських районів. Одягнутий у поношений одяг кольору «міського камуфляжу», який колись носили тепер уже розформовані «беркути». Це не політичний маніфест, як міг би подумати політично заклопотаний фейсбук-користувач. Все набагато простіше. У себе вдома на Миколаївщині він підробляє охоронцем – звідси й уніформа. За роботу в Києві домовляється бригадир. Сергій каже, що це разова робота, а насправді поряд є ще й постійна – робітники ремонтують приміщення, де буде «магазин чи космолот». Мій співрозмовник зараз різнороб, проте сам він досить високо оцінює свої навички у володінні іншими будівельними професіями і вважає, що зможе при нагоді працювати «й маляром, і столяром, да ким завгодно». На питання відносно розміру свого місячного доходу на будівельних роботах в Києві Сергій називає декілька цифр, які суттєво різняться між собою. Зрештою, зупиняється на «десь приблизно 15 тисячах». Живе з іншими роботягами зі своєї бригади у хостелі в напівпідвальному приміщенні «хрущовки» тут же поряд. Платить тисячу гривень за койко-місце, але, за його словами, бригадир ще щось доплачує власникам хостелу. Сергій поїхав би попрацювати кудись у Польщу – дехто з його знайомих там бував – але йому бракує грошей на таку поїздку. За його словами, більшість зарплати йде на утримання сім’ї. Але я живу поряд і частенько бачу Сергія поряд з «наливайкою», в якій зазвичай збирається заробітчанський люд. Як свідчить недавно оприлюднене дослідження Центру близькосхідних досліджень щодо природи української бідності , саме відсутність «підйомних» коштів зупиняє багатьох від поїздок на роботу за кордон: людина не може собі дозволити міграційний старт, бо не має базового капіталу для того, щоб оформити візу, купити квитки, мати якусь суму на перший час. До міграції вдаються ті, хто, як мінімум, може назбирати ці кошти. З іншого боку, якщо є певний рівень забезпеченості, то це не заохочує вирушати кудись у далекі краї. В умовах, коли можна заробити гроші на місці, частина людей вирішує, що краще таки залишитися вдома. І при цьому суміщати роботу з якимись своїми власними справами чи підробітками. Василь і Петро. Майстри на всі руки. Живуть під Києвом Василю 35. Це міцний чоловік, він мешкає з сім’єю в селі під Києвом. Не планував і не планує виїжджати за кордон. Якщо Сергій з Миколаївщини мусить проїхати півкраїни, аби знайти роботу, то у Василя все під боком - в цьому ж селі. Тут і місцеві при грошах, і кияни часто хочуть звести будинок. У селі добре знають його сіру «Деу», завжди вщерть забиту всіляким інструментом. «Я в місто хіба що по матеріали їжджу», – говорить. Роботи вдосталь. Замовлення розписані наперед на 3 – 4 місяці. Замовники самі його шукають, передають одне одному його контакти, хвалиться Василь. Він має славу добросовісного працівника, що якісно виконує широкий спектр будівельних робіт за адекватну ціну. До роботи він, залежно від завантаженості та складності, долучає дружину й сина. Для специфічних підрядів – наприклад, покрівлі – наймає свого родича, також будівельника. Загалом оцінює свій дохід за місяць від 20 до 30 тисяч гривень, залежно від замовлення. Проте тут треба враховувати, що разом із ним також частково працюють члени його сім’ї – дружина та син. До створення власної будівельної бригади й розширення бізнесу ставиться скептично. Його скепсис поділяє й родич-компаньйон Петро. Мовляв, із нашими людьми важко щось організувати, як і нести відповідальність за чужу роботу. Він – тертий калач: працював будівельником у Польщі. Міркує, чи не поїхати знову туди або до Чехії. За кордоном працював у будівельній бригаді, і йому сподобалася не лише зарплатня, але й те, як там організована робота. Петро має досвід роботи і в українських фірмах, які займаються будівельними роботами. Скаржиться на хаос в організації і “руки з задниці” у багатьох співробітників. «Зроблять абияк, а ти потім доробляй». «Я кладу з однієї сторони стінки плитку, а з іншої сторони вже хтось дрелить. Прошу – почекай, а він – мені ніколи, за півгодини вже треба працювати на іншому місці. З нашими людьми дуже важко», – підсумовує він. Кухар Володимир. Повернувся з Чехії Сім’я. Дружина і діти. Про них згадують усі: й ті, що поїхали на заробітки за кордон, і ті, що залишилися тут. Працювати в Україні – чи їхати? З одного боку на шальках терезів – потенційні вигоди, а з іншого – життя без дружини й далеко від дітей. Не дивно, що серед найбільш радикальних залишенців за кордоном – неодружені або розлучені. Сім’янин, який довго пропадає на заробітках, нерідко втрачає сім'ю. Загальновідомий факт і замкнене коло. Володимир повернувся в Україну переважно через родину. Хоч тут він мав досвід роботи на різних спеціальностях, за кордоном вирішив працювати за своїм основним фахом – кухарем. Працював у ресторанній мережі з власниками-росіянами. Всі його колеги – вихідці з колишнього СРСР. Жили в чомусь схожому на гуртожиток, за проживання та їжу платили роботодавці. Володимир помітив, що попит на українців-кухарів у Чехії слабкий. Хоча бувають і винятки, як у його випадку. Набагато більше запитів на супутні роботи – барменів чи розробників туш десь на м’ясокомбінаті. До речі, й зарплата на цих роботах, за словами Володимира, вища, ніж у кухаря. Розповідає, що в середньому кухар-заробітчанин отримує трохи більше тисячі доларів. Звісно, у шеф-кухарів зарплата вища, але пробитися туди – це окрема справа. Після повернення в Україну Володимир змінив свій фах. За його словами, середня зарплата кухарів навіть у Києві сягає 10 – 15 тисяч гривень. Володимир вважає роботу за кордоном цікавою, але одразу ж додає, що це справа для молодих і неодружених. Для тих, у кого в Україні сім’ї, все це загрожує призвести до сварок з дружиною, від чого щасливішим не станеш. Як ми вже згадували, сім’я стала причиною повернення. Але не єдиною. В Чехії він відчував незахищеність і самотність: не мав жодної медичної страховки, а після роботи не було з ким і поговорити: «Якщо з тобою там щось станеться, тобі ніхто не допоможе». Зараз Володимир працює ріелтером у Києві, й новий фах його надихає: «Нормальні гроші можна мати й тут!» – такий його висновок. Сергій, різьбяр по дереву. Працював у Чехії на складі Робота за кордоном – це їзда незнайомою покрученою дорогою. Ніколи не знаєш, що вигулькне завтра. Ми поговорили з нашими заробітчанами в Чехії. Це популярна серед українців країна. Люди приїздять, щоб заробити, і працюють по 10 – 12 годин без вихідних. Оплата погодинна. Працівник без навиків може розраховувати максимум на 5 доларів за годину, а зазвичай і менше. В місяць набігає десь 1000 доларів. Але робітники затребуваних спеціальностей та з досвідом – а це серед українців, головним чином, будівельники – можуть отримувати набагато більше. Зазвичай приїздять, скориставшись безвізовим режимом або короткочасною візою, за допомогою якої шукають роботу. Історія Сергія Коновалова з Житомирщини – напевне, одне з багатьох свідчень про різницю між реальністю та тим, що описують рекрутерські фірми. Сергій – один з небагатьох, хто ствердно киває на запитання, чи можна назвати його прізвище. Вочевидь, він дійсно хоче поділитися своїми спогадами про роботу в Чехії: як він каже, «може, комусь наукою буде». За фахом Сергій різьбяр по дереву, воював на Сході. Коли він звернувся в одну з компаній-посередників, які займаються відправкою українських робітників на роботу до Чехії, там пообіцяли роботу за фахом. «Приїхав і тиждень просто сидів без роботи», – розповідає Сергій. За його словами, фірма-посередник надала йому житло безкоштовно, але харчувався за свій кошт. Зрештою, після того, як Сергій пригрозив скандалом, представник компанії привіз його на виробництво, яке складало меблі з ДСП – зовсім не та робота, на яку мав влаштуватися Сергій. До того ж, він повинен був самотужки організувати своє робоче місце, зокрема, зібрати робочий стіл. «Я подивися на це все, у мене всередині закипіло», – резюмує Сергій. Після повторної розмови з агентством, йому запропонували роботу в сортувальному цеху на пошті. Його заробіток на новому місці повністю залежав від виробітку: він отримував 95 крон (одна крона приблизно коштує одну гривню) за годину (коли їхав влаштовуватися до Чехії, йому обіцяли зарплату на рівні 120 – 130 крон за годину). «Відповідно, я старався працювати якомога побільше. Я приходив на роботу о 5 години ранку і залишався до 8 вечора», – згадує Сергій. Він знімав кімнатку, яка йому обходилася в 4,5 тисяч крон на місяць. Сергій також кілька разів намагався самостійно влаштуватися на роботу – хотів таки працювати за фахом. Але все безрезультатно. Різьблення по дереву виявилося в Чехії переважно сімейним бізнесом. Заробітчанам не дають складну й гарно оплачувану роботу, відводячи їм місце підмайстрів. Попри все, Сергій позитивно сприймає свій досвід. «Для мене це було як реабілітація. Довелося багато ходити, і це дуже добре. Після АТО мені треба було переключитися, я мав контузію, треба було привести себе в порядок. Дома у мене не виходило це зробити, а закордон реально мобілізує», – пояснює Сергій. Він також критично ставиться до можливості добре заробляти своїм фахом як у рідному Житомирі, так і в Києві. «Ну знайду роботу в столиці. Треба жити в Києві, відповідно, знайти таку роботу, на якій би мав півтори тисячі доларів. А приїхати й отримувати 15 – 20 тисяч гривень, як мені пропонували – ну це вдвічі менше. Так, я знаю людей, які заробляють різьбою більше, але вони роблять замовлення для Росії», – рахує Сергій. Найбільшим мінусом своїх заробітків у Чехії Сергій називає співпрацю з фірмою-посередником: «Підозрюю, що такі фірми не зацікавлені в якомусь свідомому доборі адекватних посад для клієнтів. Вони просто гонять вал, заганяють велику кількість людей на будь-яку роботу, бо чим більше людей, тим вони більше мають. Фактично, беруть не якістю, а кількістю». За його словами, зарплату він отримував не напряму, йому сплачувала її фірма-посередник. Якщо Сергій отримував за годину 95 крон, то ті, хто влаштувався самостійно, отримували більше. Сергій переконаний, що різниця між справжньою зарплатою та тим, що він отримував на руки, осідала в компанії-посереднику. Ми цей його здогад перевіряли. «Якщо все-таки їхати в Чехію на роботу, то найкраще мати домовленості безпосередньо з роботодавцями», – резюмує Сергій. Катерина, активістка з Чехії Одна з активісток «празького Майдану», яка вже досить давно проживає у Чехії, Катерина С., багато спілкується з українськими заробітчанами. «Щонеділі ми проводимо в центрі Праги акцію на підтримку України – називається Празький Майдан. Ми стоїмо на вулиці з українськими прапорами. Українці, які не мають до кого звернутися по допомогу, підходять до нас», – розповідає Катерина. За її словами, найбільше скарг – на те, що не заплатили за роботу. Люди їдуть працювати в Чехію переважно нелегально, і їх просто «кидають». «Або вони приїхали сюди з одними обіцянками по оплаті, а їм платять зовсім інше. Наприклад, їм обіцяли 5 – 5,5 євро за годину, а насправді платять 3 – 4. Або ще – їм обіцяють, що вони нелегально тут пропрацюють усі три місяці, вони приїжджають сюди, працюють два тижні – а потім їм кажуть, що роботи немає. Далі вони сидять без роботи і намагаються її якось знайти. Вони не можуть нікуди звернутися, тому що нелегали. «Якщо ми можемо допомогти, то, звичайно, допомагаємо. Правда, в більшості випадків ми не маємо реальних можливостей це зробити», – додає вона. За словами Катерини, уникнути «кидка» з працевлаштуванням можна, зазирнувши у відкриті реєстри чеських компаній, де вказані ті позиції, на які вони хочуть взяти працівників-іноземців. Ця інформація є у відкритому доступі. Наприклад, посередник говорить, що для якогось заводу в Чехії набирають людей з України. Тоді претендент на роботу, маючи ідентифікаційний номер компанії, може в інтернеті перевірити, чи справді завод набирає людей на ті посади, які обіцяє посередник, і чи готові брати іноземців. Іноді самі компанії шукають потрібних фахівців в Україні. Так, до одного з наших співрозмовників свого часу звернулася відома міжнародна компанія з автобудування, яка має офіс у Чехії. Просили знайти двох механіків з України. З ними провели онлайн-співбесіди та тестування, тому залишилось тільки законно оформити їх на роботу в Чехії. Це зробили завдяки державній програмі «Режим Україна». Єдиною проблемою в цій ситуації була довга процедура оформлення, яка тривала майже півроку. Але працівник отримав офіційний договір, офіційну зарплату та медичне страхування. Фактично, це єдиний спосіб легально й повноцінно працевлаштуватися в Чехії. Для того, аби чеська компанія могла звернутися через цей режим, вона має відповідати низці критеріїв – зокрема, не мати заборгованостей. Крім того, в її штаті має бути щонайменше 6 людей. Попри те, що квота цього року була збільшена вдвічі – до 40 тисяч, охочих працювати по ній набагато більше. За різними оцінками, сьогодні в Чехії перебуває кілька сотень тисяч українських заробітчан. І саме українці є найбільшою групою заробітчан з-поза меж ЄС в Чехії, залишаючи далеко позаду заробітчан із Росії та країн Азії. «Українці сьогодні рятують чеську економіку від сповільнення. В Чехії спостерігається велика нестача робочих рук. І українці ментально, мовно і здатністю працювати найближче підходять під цей ринок, порівняно з працівниками з усіх сусідніх країн. Людям легко вивчити чеську мову, вони дуже швидко освоюються, приїжджають і практично відразу починають працювати. Нікого більше, хто б міг замінити українців сьогодні в Чехії, я не бачу. На мій погляд, Чехія робить дуже велику помилку і проблему для самої себе, що видає візи таким складним шляхом. Хоча, можливо, для України це добре – інакше поїхало б ще більше», – зазначає Катерина С. І хоч у 90 % випадків мова йде про досить вузький перелік спеціальностей або просто про низькокваліфіковану важку фізичну працю, українці досить охоче їдуть до Чехії. Вочевидь, не всі в нас є умілими майстрами-плиточниками чи класними штукатурами або айтішніками. І Чехія та Польща можуть дати роботу набагато більшій кількості низькокваліфікованих українців, ніж Київ та великі регіональні центри в Україні. Володимир, програміст. Працює в Чехії За словами українського айтішника, який працює в Чехії, керівника порталу українців у Чехії Uaportal.cz Володимира Теленька, особливої різниці в умовах роботи в Україні та Чехії для програмістів немає. «Звичайно, якщо ти працюєш у чеській компанії, то, принаймні, повинен показати, що можеш вивчити чеську мову», – зазначає він. За його словами, після приїзду до Чехії він одразу отримав роботу з зарплатою, яка була вищою від української на півтисячі доларів. Зараз, вважає, в Україні міг би заробляти навіть більше. Проте у Чехії його приваблює не лише зарплата. Говорить і про певний стиль життя: «Тут спокійніше, люди привітніші, добре пиво і немає проблем з переходом в іншу культуру». Розповідає, що будні офіційно працевлаштованих українців з видом на проживання суттєво відрізняються від життя українських нелегалів. В Чехії сьогодні зарплати вищі порівняно з тією ж Польщею. Відповідно, до Чехії намагається приїхати багато заробітчан. «З одного боку, чеська сторона декларує, що ринок відкритий, що дуже бракує робочих рук, а з іншого – вони ставлять обмеження. Чехи побоюються, що коли настане криза, їм самим не буде де працювати. Тож вони намагаються захищати свій ринок праці правдами й неправдами», – ділиться оцінкою ситуації Володимир. До того ж, за його словами, нелегальні заробітчани вигідні й чеському бізнесу, який не платить за них податків. Ситуацію ускладнює й те, що сьогодні прийшли до влади популістські проросійські політики, які заграють зі страхами виборців втратити роботу через мігрантів. «Я не розумію українців, які просто пхають голову в петлю та їдуть сюди нелегально, живуть як худоба, заробляють не так уже й багато, при цьому гаруючи по 12 годин на добу – і при цьому їх як нелегалів можуть «кинути», або поліція в будь-який момент може вислати з країни. І от мене завжди цікавило: в чому сенс таких заробітків? Чому люди платять незрозумілим посередникам по 1000 доларів замість того, щоб ці гроші вкласти в здобуття цінного фаху, а потім поїхати працювати легально й на більші гроші? Або, здобувши затребуваний фах, чому б не заробляти більше вдома?» Чому їдуть? Риторичне запитання. Український бізнес останнім часом теж часто скаржиться на нестачу працівників. І платять іноді добре. Наприклад, висококваліфікований зварювальник на кораблебудівних підприємствах в Україні може заробляти до 50 тисяч гривень на місяць. Але треба мати досвід і вміти читати документацію. Простий зварювальник у Києві отримує 15 – 20 тисяч. Курсів, на яких можна навчитися, чимало – щоправда, якість навчання ми не перевіряли. Можливо, це просто мода: їхати на заробітки в Польщу чи Чехію, бо всі їдуть. І мало хто знає про можливість більше заробляти в Україні. Крім того, нормально оплачувана робота в Україні є не всюди, а лише у великих містах чи там, де розташовані потужні підприємства. До того, ж у нас не прийнято перевозити сім’ю в інше місто, туди, де знайшлася гарна робота. А якщо вже їхати, то особливої різниці, до Києва чи до Кракова – немає. З урахуванням того, що дітей в іншому українському місті з боями треба буде влаштовувати у школи чи дитсадочки, власники квартир не горять бажанням здавати свою нерухомість сім’ям із дітьми, дружина зароблятиме не дуже багато – іноді з умовних Черкас простіше поїхати в Чехію на три місяці, ніж перевезти сім’ю до Києва. Та й зарплата у 20 тисяч гривень, якщо немає власного житла, не така вже й велика. До того ж, робота в Україні стабільно нестабільна: сьогодні є, а завтра немає. Тому варіант, коли сім’я живе у власному будинку/квартирі десь у провінції (а чимало сімей отримали нерухомість у спадок чи можуть жити з батьками в їхньому житлі), а чоловік/дружина робить рейди на заробітки – виглядає цілком практичним. Ще й після заробітків можна приїхати додому й наступні три місяці відпочивати – така поведінка цілком поширена, як випливає із дослідження про причини бідності, яке ми цитували в цій статті вище. А може, відповідь у тому, що охоронець Сергій з Миколаєва, який цементує сходи в Києві, вважає себе й так майстром на всі руки, не відчуваючи потреби ще чомусь вчитися. Просто сьогодні йому не пощастило з роботою. А в Чехії точно пощастить. Там же немає олігархів і бариги Порошенка. Використані фото: https://pixabay.com/

Якщо Ви власник робочої карти то ні в якому разі Ви не раб. І ніхто не має права тримати Вас силоміць на роботі. Є правила припинення роботи визначені державою. Є два варіанти як звільнитися. Уважно перечитайте Ваш договір про роботу! Зазвичай в договорі вказаний випробувальний термін. По закону цей термін не може бути довшим 3 місяців , винятком є працівники на керівних посадах, в них випробувальний термін максимально 6 місяців. Якщо в договорі прописаний випробувальний термін і він ще не закінчився, то Ви можете написати заяву на звільнення без пояснення причини. Візьмемо за приклад що до роботи Ви приступили  1.1.2019 . В договорі прописаний випробувальний термін 3 місяці. До 31.3.2019 Ви можете написати заяву на звільнення. Обов'язковою умовою є письмова заява, власноруч підписана і надана керівнику. Від нього вимагайте підписану копію.Якщо написали 8.3.2019. зранку то ви зобов'язані відпрацювати цей день. Наступного дня можете не виходити на роботу.У випадку якщо випробувальний термін вже пройшов , то після написання заяви роботодавець може вимагати від Вас відпрацювати два місяці. А можете домовитися за згодою обох сторін на іншому терміні. Якщо Ви написали заяву 31 березня то працювати зобов'язані до 31 травня включно.Але якщо написали 1 квітня то працювати доведеться до 30 червня включно. По закону термін відпрацювання обов'язкових двох місяців починається з першого числа наступного місяця . Тобто якщо написали заяву в перших числах то відпрацьовуєте майже три місяці, якщо наприкінці місяця, то лише два. Такий от хитрий нюанс.Після того як звільнилися у Вас є лише 60 днів аби змінити роботодавця. Інакше Ваша карта анулюється. Всім добра. Збирайте інформацію. Знайте свої права. Автор: Володимир Корда   

У Чехії зараз прекрасна пора для того, щоб шукати роботу. Тим паче, що для українців розроблені спеціальні програм для спрощення працевлаштування. А з ростом економіки зростає потреба в кваліфікованих працівниках. Тому законом про перебування іноземців затверджені так звані сині карти, які дозволяють наймати іноземців на вищі кваліфіковані місця і карти штатного працівника, які дозволяють виконувати роботу, що вимагає певної кваліфікації.   Що таке синя карта? Синя карта видається Чеською Республікою як дозвіл на довгострокове проживання на території ЧР з метою виконання роботи, яка вимагає високої кваліфікації. Іноземець, що є власником синьої карти, має право: -        проживати на території Чеської Республіки і -        працювати на посаді, на яку була робоча карта видана, а також змінити місце роботи за визначених умов. Таким чином, синя карта поєднує у собі дозвіл на проживання і дозвіл на працевлаштування. Синя карта видається працівникам із вищою професійною або вищою освітою, які мають укладений трудовий договір на період принаймні одного року із передбаченим законом тижневим розміром робочого часу і узгоджену щомісячну або річну заробітну плату, розмір якої відповідає щонайменше 1,5 розміру середньої валової річної заробітної плати у ЧР, яка оголошується повідомленням Міністерства праці і соціальних питань. Від 1 травня 2019 року підвищився рівень відповідних заробітних плат. За інформацією Міністерства праці та соціальних справ «груба» місячна заробітна плата в Чехії у 2018 році становить 31 885 крон. З метою працевлаштування кваліфікованих іноземців на основі синьої карти середня «груба» заробітна плата в Чеській Республіці становить 382 620 крон на період з 1 травня 2019 по 30 квітня 2020 року. Це означає, що кваліфікований іноземець повинен довести, що він / вона матиме загальну річну зарплату не менше 573 930 крон, або 47 828 чеських крон на місяць. Синя карта діє протягом періоду виконання роботи, вказаної у трудовому договорі, плюс 3 місяці, але не більше 2 років. Синя карта спрощує доступ на ринок праці для іноземців з вищою кваліфікацією, на яку існує у Чеській Республіці попит. Вимагається закінчена повна вища освіта або вища професійна освіта, якщо навчання тривало щонайменше 3 роки. Іноземець, який подав заяву на отримання дозволу на довгострокове проживання з метою наукових досліджень або проживає в Чеській Республіці з метою сезонної зайнятості не може отримати синю картку.   Як отримати синю карту? Чеська Республіка намагається максимально спростити процедуру видачі синьої карти. Однак кілька кроків зробити необхідно: 1. Знайти відповідну вакансію Синя карта видається на конкретну вакансію в ЧР. Вакансії, призначені для власників синіх карток, це зокрема такі вакансії, на які не вдається знайти місцевих працівників, тобто працівників з Чеської Республіки або ЄС. Також за умови, що це місце не було зайняте протягом 30 днів з моменту його реєстрації в центрі зайнятості. Вакансії, призначені для заявників на синю картку, можна знайти у центральному реєстрі вакансій, призначених для працевлаштування власників синьої карти, доступному у мережі Інтернет. Тут також можна перевірити, чи на вакансію, про яку ви дізналися в іншому місці, може бути видана синя карта. 2. Контактувати потенційного роботодавця До заяви про видачу синьої карти додається вже укладений трудовий договір. Зверніться до роботодавця і домовтеся з ним про умови укладення трудового договору. 3. Подати заяву Заяву про видачу синьої карти слід подавати у представницький орган (консульство) Чеської Республіки. На території ЧР, безпосередньо Відділ азилової та міграційної політики Міністерства внутрішніх справ, іноземці можуть протягом свого перебування у ЧР подавати заяву на візу на перебування більше 90 днів або про надання дозволу на довгострокове проживання, а також власники синьої карти, виданої іншою країною ЄС, якщо вони подали заяву про видачу синьої карти протягом 1 місяця з моменту вступу на територію ЧР. Бланк заяви на синю карту можна знайти тут.  У заяві необхідно вказати номер і опис вакансії, на яку у вас укладений трудовий договір. Цей номер можна знайти у центральному реєстрі вакансій для синіх карт, або у свого роботодавця в Чеській Республіці. За прийом заяви у представницькому органі необхідно заплатити збір у розмірі 1 000 чеських крон у грошовому еквіваленті в іноземній валюті. Вашу заяву буде направлено у Відділ азилової і міграційної політики Міністерства внутрішніх справ, який її розгляне і винесе рішення про те, чи буде вона задоволена.   Необхідні документи: дійсний закордонний паспорт (строк дії закордонного паспорта повинен принаймні на 90 днів перевищувати очікуваний термін дії синьої карти) 3 фотографії, що відповідають Вашому сучасному вигляду документи для підтвердження високої кваліфікації, що вимагається для обраної вакансії (документ про отриману освіту) - такий документ повинен бути завірений Міністерством освіти, молоді та спорту. Це мають бути оригінали або офіційно засвідчені копії, а також офіційно засвідчений переклад цих документів на чеську мову. Окрім того, іноземні офіційні документи повинні мати вище засвідчення (апостиль, суперлегалізація) документ про забезпечення житлом на період перебування на території трудовий договір на виконання роботи, яка вимагає високої кваліфікації протягом принаймні одного року; якщо ідеться про виконання регульованої професії, то документ про виповнення умов для виконування такої професії   Зверніть увагу: Щоб виконувати лікарську практику на території ЧР лікарі, стоматологи і фармацевти, які не здобули професійну кваліфікацію в іншій державі-члені ЄС, повинні успішно здати апробаційні іспити. Аналогічна вимога стосується також виконування нелікарських медичних професій. Більш детальна інформація надається роботодавцем або її можна знайти на сайті Міністерства охорони здоров'я.    медичну довідку про відсутність у Вас серйозних захворювань довідка про несудимість в Україні (повна) – у випадку, якщо іноземець за останні 3 роки перебував безперервно строком довше ніж 6 місяців  в іншій країні, ніж в Україні, консульство має право вимагати надати також довідку про несудимість з цієї країни, якщо для цього є підстави (у цьому сенсі вирішальне значення має те, що дозвіл на проживання, виданий цією іншою державою, перевищує 6 місяців, а не фактичне проживання заявника в цій іншій країні); у випадку, що іноземець протягом життя змінював прізвище чи ім'я, потрібно докласти також такі довідки на всі попередні імена документ про укладення туристичного медичного страхування. Документи для оформлення довгострокового перебування не повинні бути старші 180 днів від дати видачі – єдиним виключеням є закордонні паспорти, матричні документи та фотографії, якщо відповідають теперішньому вигляду заявника. Всі документи повинні бути на чеській мові або офіційно перекладені до чеської мови. У випадку українських документів не вимагається апостиль, достатньо нотаріального засвідчення. Заяву на отримання синьої карти розглядає Міністерство внутрішніх справ до 90 днів  від дня подачі заяви. У випадку, якщо розгляд заяви призупинено, наприклад на підставі необхідності додати документи, яких не вистачає, строк не зараховується. 4. Приїхати у Чеську Республіку Консульством Чеської Республіки видається в’їздна віза з метою отримання дозволу на перебування строком дії на 6 місяців та строком дозволеного перебування на території ЧР до 60 днів. Після прибуття в Чеську Республіку протягом 3 робочих днів потрібно: зареєструватися у відповідному регіональному відділенні поліції у справах іноземних громадян, відділі реєстрації місця проживання. З’явитися для зняття біометричних даних. За видання синьої карти потрібно заплатити збір у сумі 2 500 чеських крон. Цей збір оплачують у вигляді фіскальних марок (kolková známka), які можна придбати у поштових відділеннях, які мають наступний значок: 5. Почати працювати Після отримання підтвердження про виконання умов для видачі синьої карти Ви можете почати працювати, а тому повинні негайно прибути до свого роботодавця. Міністерство внутрішніх справ письмово повідомляє роботодавця про те, що іноземець виконав умови видачі синьої карти після розгляду заяви; інформація повинна містити прізвище, ім'я та громадянство іноземця, дату, з якої він відповідає умовам видачі синьої карти, посаду, на яку буде видана синя карта, номер виданої карти, і дату отримання.   Зміна роботодавця На зміну роботодавця або виконуваної професії власник синьої карти потребує протягом перших 2 років перебування на території ЧР попередню згоду Міністерством внутрішніх справ. Після завершення 2-річного періоду перебування на території власник синьої карти зобов'язаний повідомити про цей факт у міністерство протягом 3 робочих днів. Вашим обов’язком є повідомити у Мінстерство внутрішніх справ про припинення ваших трудових відносин або про зміну трудової діяльності.   Скасування дії синьої карти Міністерство внутрішніх справ, яке видає синю картку, може скасувати її. Це може статися у наступних випадках: -        власник синьої карти просить про це; -        власник синьої карти перестав виконувати умови надання синьої карти; -        дані надані в заяві на отримання синьої карти не відповідають дійсності (немає закінченої повної вищої освіти); -        невиконання обов’язку власника карти про повідомлення Міністерства внутрішніх справ до 3 робочих днів після звільнення або зміни робочого місця; -        якщо власник синьої карти не працевлаштовується більше 3 місяців поспіль; -        у випадку, якщо стає безробітним неодноразово протягом терміну дії синьої карти; -        у випадку скоєння злочину; -        якщо немає законного місця проживання, тощо.     Zaměstnanecká karta або карта штатного працівника Разом з синіми картами існує і карта штатного працівника. Мова йде про особливий вид дозволу на довгострокове перебування з метою працевлаштування в Чеській Республіці - Zaměstnanecká karta. Для отримання карти штатного працівника не потрібна вища або вища професійна освіта. Картка працівника видається у вигляді єдиного дозволу (тобто дозволу на проживання та роботу). З умовами видання такої карти можна ознайомитись тут.    З трудового договору або угоди про трудову діяльність для отримання карти штатного прцівника повинно випливати, що місячна заробітна платаабо винагорода іноземця не будуть (незалежно від обсягу робіт) нижчими від основного місячного мінімального розміру заробітної плати відповідно до Кодексу законів про працю (з 1 січня 2019 р. - 13 350 за місяць і за годину 79,80 крон). Щотижневі години роботи в кожному з цих основних трудових відносин повинні бути не менше 15 годин. Професійна кваліфікація іноземця Іншою умовою випуску картки працівника є демонстрація професійної компетентності для виконання необхідної роботи. Включає подання доказу про наявність необхідної освіти.Наприклад, це може бути ліцензія водія на навантажувач, або для водіїв трамваїв чи автобусів буде потрібна відповідна ліцензія. У випадку регульованих професій необхідно, щоб іноземець відповідав умовам для здійснення такої професії, і довести це відповідним документом.     Дотримання положень щодо працевлаштування іноземців, у тому числі роботи по синіх картах та з картою штатного працівника, контролюється службами зайнятості та, у певних сферах, митними органами. У разі виявлення правопорушень чи нелегальної роботи на роботодавця накладається штраф, а працівників можуть депортувати. Тому варто слідкувати за правильним офрмленням та поданням необхідних документів вчасно. Також хочу додати, що самостійне приготування документів і пошук роботи за кордоном може бути трішки довшим і складнішим процесом ніж покладатися на спеціальні агентури, які цим займаються, але однозначно ви будете знати, що все у ваших руках і результат залежить тільки від вас :)    Світлана Малецька, спеціально для UAPORTAL.CZ 

Завданням відкритого УСПП у м.Брно представництва є допомога українським експортерам-промисловцям, а також пошук потенційних партнерів і інвесторів для двостороннього економічного співробітництва,- повідомляє на своєму сайті uspp.ua   Керівником чеського представництва став місцевий підприємець Георгій Ніколаєв. Відповідна угода була підписана в рамках візитупрезидента УСПП Анатолія Кінаха та віце-президента союзу Василя Крутова до м.Брно.  Українська делегація, окрім того, зустрінеться із представниками бізнесу Чехії, главою адміністрації краю тощо. Як повідомив Анатолій Кінах, представництво зосередить свою роботу переважно на розвитку ділових зв’язків між промисловцями обох країн, адже Чехія дуже перспективна в цьому напрямі, а українці мають як індустріальні  потужності, так і наукові розробки, підготовлені кадри. «Машинобудування, автомобілебудування, авіабудування, виготовлення телекомунікаційного обладнання, металургія, хімічна промисловість, фармацевтика – це сфери спільного інтересу, напрацьованого досвіду. Чехія має тут сучасний прорив: 32% її ВВП складає промисловість, в тому числі  інноваційна. В Україні, що має не менш гідний потенціал, поки відсутні  програми індустріального розвитку, натомість вона  слідує  небезпечному тренду скочування в бік сировинної економіки. Співробітництво із Чехією може стати одним із кроків з розвитку українського промислового сектору та  експорту», – підкреслив очільник УСПП. Так, наразі є зацікавлення чеської компанії «Blata»  у створенні спільного підприємства з виробництва мотоциклів, партнери з Чехії готові розпочати   спільне виробництво безпілотних літальних апаратів, опрацювати  організацію безвідходне виробництво титано-магнієвих концентратів на базі української технології. В автомобілебудування можливе налагодження кооперації виробництва трансмісії на базі зубчастих воротарів; електро-двигунів нового покоління; системи безпеки «Антисон»; швидкодіючих подушок безпеки багаторазового спрацьовування. Перспективною залишається і ІТ-сфера, де в Україні очевидні досягнення щодо  кількості та якості підготовлених фахівців. Новостворене представництво  розпочне із налагодження контактів з парламентом, урядом республіки, спільних робочих зустрічей з представниками партнерських громадських організацій (об'єднання роботодавців, ТПП, союзи підприємців та ін.), аналізу розвитку двосторонніх бізнес-контактів та економічного співробітництва. Представництво здійснюватиме консалтингові, юридичні консультації для українського бізнесу, допомагатиме із аудитом експортно-імпортних операцій. На 2019 рік вже заплановано низку заходів, сформованих на базі спільних  інтересів українських та  чеських промисловців. Джерело: uspp.ua

«Одинадцятигодинні зміни — це не виняток» - Інтерв'ю з дослідником Міхалом Трчкою. З чеської переклав Олексій Севрук Міхал Трчка — аспірант Інституту політології при філософському факультеті Карлового університету в Празі, викладає на кафедрі філософії Технічного університету міста Ліберець, а також співпрацює з Мультикультурним центром у Празі. Він займається, зокрема, вивченнямтрудової міграції у контексті державних кордонів. Ми поговорили про відрядження працівників з України до Чехії, прекаризацію праці і безглузду чеську репресивну політику щодо іммігрантів. Ви займалися режимом так званого короткотермінового відрядження закордонних працівників у Чеську Республіку. Які особливості такого режиму відрядження людей на роботу і що конкретно він передбачає? На тему відрядження працівників ми проводили дослідження в Мультикультурному центрі. Воно стосувалося головним чином людей з України та деяких інших країн поза ЄС. Для режиму відрядження характерно те, що завдяки йому чеські фірми забезпечують себе працівниками в межах послуг, які надаються на європейському ринку. Проблема полягає в тому, що цим механізмом часто зловживають як ширмою для порушення так званої директиви про відрядження, у якій чітко прописані умови такого способу відправки працівників. При цьому виникає ціла низка неприємних явищ, які мають негативний вплив на людей, котрих відряджають на роботу. Робітників можна відправляти лише на короткий термін, і таке відрядження має чітко встановлені правила, які часто порушуються. Одне з цих правил таке: працівника можуть відправити тільки з країни ЄС, де він зазвичай працює. У випадку людей із країн поза ЄС це означає, що вони мають пропрацювати в ЄС принаймні пару місяців перед відрядженням. Людині з України необхідно офіційно приїхати, наприклад, до Польщі, там пропрацювати кілька місяців, і тільки потім вона може їхати на роботу в Чехію. Насправді ж відбувається так: українські працівники лише проїжджають через Польщу, де працюють зовсім мало або взагалі не працюють. Цим вони порушують офіційну вимогу щодо звичайного або постійного місця роботи. А по-друге, цей механізм використовують для порушення правил окремих країн ЄС. У режимі відрядження працівників часто діють фіктивні фірми, які не виплачують медичне й соціальне страхування. У результаті виникає величезна прекаризація і досить жорстока експлуатація працівників. Ви говорите про Польщу. Можна сказати, що українці використовують її як транзитну країну на шляху в Чехію? Для відрядження закордонних працівників у минулі роки було характерне використання так званих «польських віз». Чеська міграційна політика у порівнянні з польською доволі жорстка, і польські візи слугували для того, щоб її обходити. За допомогою польських віз українці потрапляли в Чехію. Проте польські візи діяли лише на короткі терміни — зазвичай усього кілька місяців. Це призводило до того, що ці люди постійно їздили туди й назад. Усе це відбувається досить цікаво. Українці, зацікавлені у роботі в Чехії, раніше мали можливість подати прохання про візу через інтернет-систему «Візапоінт». Ця система мала бути офіційним каналом, і водночас вона була пов’язана з українськими посольствами. Проте насправді можна було купити місце в черзі. У гру вступив «неформальний» сектор, тобто особи, які за хабарі продавали охочим не тільки місця в черзі, але й візи або дозволи на роботу. Уявіть: ціна за чеську робочу візу минулого року становила близько 900 євро. Чеський дозвіл на роботу можна було придбати за ціною від 270 до 450 євро. Проте навіть «Візапоінт» і ця нелегальна система не змогли задовольнити попит серед чеських роботодавців. А коли наприкінці минулого року «Візапоінт» припинив свою діяльність, замість нього не було створено жодного дієвого механізму. І з цих причин, серед іншого, українці почали потрапляти до нас напівлегальним шляхом — за допомогою польських віз, які є одним із менш дорогих і менш складних варіантів отримання дозволу на короткострокове перебування. З якими проблемами найчастіше стикаються люди з України, яких відряджають на роботу? Українці, яких до нас відряджають на роботу, часто повністю залежні від людей, які їм цю роботу знайдуть. Вони змушені приймати те, скільки їм заплатить посередник — якщо вони взагалі отримають платню. Інколи при цьому відбувається так зване ланцюгове скупчення фірм. Чеський роботодавець знайде фірму в Чехії або в Польщі, яка йому пообіцяє надати працівників, але така фірма користується послугами іншої подібної фірми, а та — ще іншої і так далі… Для чеської інспекції праці буває дуже важко — або навіть неможливо — викрити весь ланцюг таких фірм. І це ще не все. Українці, які сюди потрапляють із польськими візами, досить швидко засвоюють механізми експлуатації, примиряються з ними. Їхня поведінка ґрунтується на припущенні, що вони тут залишаться лише на кілька місяців, і за цей час вони хочуть заробити якомога більше грошей. Проте після повернення в Україну вони знову роблять польську візу і знову повертаються сюди. Велика частина з них відтворюють цей цикл. Нам навіть траплялися випадки, коли людина таким чином  їздила багато років, і не тільки з польською візою. Як виглядає щоденне життя українців, які працюють у Чехії за такою системою? Тут треба нагадати, що в Чехії живе багато українців, бо їм близька наша мова і культура, а також внаслідок різних намагань привабити сюди робочу силу з України. Вони прибувають сюди у більшій кількості, ніж до сусідньої Німеччини — попри те, що там вони могли б заробити більше грошей. Але тут їм допомагають соціальні зв’язки з українцями, які раніше осіли на території Чеської республіки. Більшість короткотермінових робітників, однак, вирізняються тим, що погано орієнтуються у нашому середовищі і працюють на роботах, за які менше платять, або взагалі на некваліфікованих роботах. Хоча вони заробляють більше, ніж в Україні, проте вони живуть відірвані від своїх родин, часто не платять соціальне і медичне страхування і перебувають у сірій, напівлегальній зоні економіки. У випадку травми або аварії під час нерегулярної роботи вони віддані на милість долі. І якщо їм роботодавець не заплатить, вони, фактично, не можуть себе захистити. Тоді вони звертаються за допомогою, наприклад, до мафії, яка залишає собі приблизно половину поверненої суми. Не є винятком і ситуація, коли ці люди працюють одинадцять і більше годин, шість днів на тиждень, тобто стають об’єктами порушення трудового законодавства. Якщо вони потрапляють сюди за польськими візами, роботодавці дотримуються польської соціальної системи, яка набагато гірша у галузі соціального забезпечення робітника, ніж чеська. Результат — з одного боку, заниження різноманітних соціальних і трудових стандартів, а з іншого — залежність від посередників і різних нелегальних структур. Тільки наприкінці минулого року чеська влада дала юридичне визначення того, як саме розпізнати режим несправжнього, фальшивого відрядження. Як такі люди можуть себе захистити — крім «допомоги» від мафії? Це важке питання. В’їзд до Чеської Республіки за польською візою є легальним. Проблеми починаються, коли робітник із України почне тут працювати. Цього в переважній більшості випадків польські візи не дозволяють — за винятком ситуацій, коли, робітник працював у Польщі тривалий час і в нього є трудові відносини з фірмою, що відправила його у відрядження в Чехію. Якщо цих людей зупинить і перевірить поліцейський на вулиці, то у них не буде проблем. А от на робочому місці вже буде не все гаразд — згадаймо, наприклад, випадок із чеською фірмою Rohlik. Робітники «у відрядженні», таким чином, живуть у напівлегальному становищі і часто не знають, куди звернутися по допомогу. Вони відрізані від офіційних установ, зазвичай живуть у страху і бояться звернутися інспекцію праці або неурядові організації. Вони бояться того, що може трапитися, якщо їх викриють. Проте не кожна нелегальна ситуація є абсолютно нелегальною: деякі умови перебування ці люди виконують, або принаймні намагаються. Коли в них, наприклад, закінчується віза, вони здебільшого повертаються в Україну за новою. Деякі з них намагаються звертатися у різні неурядові організації з метою легалізації свого перебування. Бо працедавці користуються цим їхнім становищем і платять їм за таку саму роботу менше, ніж чехам. Що має змінитися, щоб така масова експлуатація людей з України та інших країн зникла? Ситуація в Україні є катастрофічною для більшості її мешканців, тому вони й надалі будуть приїжджати до нас. На жаль, у нас малий історичний досвід з міграцією, і горизонти наших політиків у цій галузі досить обмежені. Сьогодні на чеському ринку праці високий попит на робітників із-за кордону, тому це абсурдно, що ці люди у нас перебувають у нелегальному або напівлегальному становищі. Від цього програють усі. Держава втрачає кошти за медичне і соціальне страхування, не сплачуються податки, а прибутки осідають у кишенях посередників чи фірм. Це наносить збитки чеській економіці. Працедавці, щоправда, стверджують, що працівники до нас повинні приїжджати на короткі терміни, щоб їх можна було у відповідний момент (наприклад, у час кризи) позбутися. Але це так не працює. Німеччина вже в минулому мала схожий досвід із гастарбайтерами. Вони там також мали перебувати лише короткий термін, а після закінчення роботи мали виїхати. Але коли ви десь тривалий час працюєте, ви обростаєте соціальними контактами, відбувається возз’єднання родин — зрештою, ви там осядете. Тому ці люди в Німеччині, як правило, залишились надовго. Як позитивне явище я оцінюю те, що наша влада наприкінці минулого року зробила більш жорсткими умови для працедавців і підвищила штрафи за нелегальне надання роботи. Зараз за таке надання роботи працедавцеві загрожує штраф розміром до п’яти мільйонів чеських крон. Тому я очікую, що зловживання польськими візами й експлуатація людей у цьому конкретному випадку зменшиться. Як би мала покращитися чеська політика щодо мігрантів і нелегальної роботи? Державна інспекція праці мала би більше звертати увагу на трудові права мігрантів, а не лише на їхню нелегальність. Часто це виглядає так, що карають тільки іммігрантів, тоді як погані, невигідні умови праці і посередники не несуть покарання або це покарання є відносно незначним. Ідеальним було би спростити процедуру видачі чеських віз. Міграційну політику в нас координує Міністерство внутрішніх справ, і це вказує тільки на один — часто досить жорсткий — підхід до всієї проблематики. Якби цю політику координувало, скажімо, Міністерство праці і соціальних справ, усе могло би виглядати набагато краще. Сьогодні ми звідусіль чуємо риторику про нелегальну імміграцію. Це підживлює репресивну політику, проте не вирішує проблему міграції. Бо люди будуть приїжджати постійно, і це з них тільки робить нелегалів. І саме у випадку з українцями це не мало би бути проблемою. Ми вже до них звикли: з дев’яностих років у нас є двостороння угода з Україною, і таким чином сюди приїхало багато людей, які утворили свою спільноту. Серед чеських фірм є тривалий попит на українців — до того ж, вони мають добру репутацію працьовитих робітників. Чи можуть до охорони прав трудових мігрантів долучитися чеські профспілки? Безперечно. Ми постійно чуємо, що мігранти в нас забирають роботу. Проте мігранти, насправді, рятують чеську економіку. Тут є помітний брак робітників, тому що чехи деякі роботи просто не будуть виконувати. Шкода, що чеські профспілки у своїй кампанії під назвою «Кінець дешевої роботи» говорять про небезпеку економічної міграції, але зовсім не згадують про те, що мігранти працюють у сірій економіці, тому набагато важче простежити за їхніми робочими умовами і за впливом на ціну праці у Чеській Республіці взагалі. Якби державна політика була більш ліберальна, і мігранти могли отримувати дозвіл простіше, це все було би легше контролювати. Інспекція праці не мусила би постійно перевіряти лише нелегальність іммігрантів, а могла би зосередити увагу на поганих робочих умовах і низьких зарплатах. Шлях до вищих зарплат у Чехії не лежить через жорстку міграційну політику. Вона не зупинить приїзд іммігрантів до Чеської Республіки. І якщо ці люди будуть надалі перебувати в сірій зоні як нелегали, все залишиться як і раніше — включно з низькими заробітними платами. Чи натрапляли ви колись на те, щоб українці або якісь інші іноземці самоорганізувалися для колективних перемовин і захисту своїх прав? У Празі, наприклад,  існує солідарна мережа «Соліс», яка допомагає деяким мігрантам отримати зарплату, яку їм не хочуть виплачувати. Щоправда, це одна з небагатьох організацій, які це вирішують успішно, і їхній діапазон мінімальний. Іноземці, до того ж, шукають допомогу лише в окремих випадках. Якщо іммігрант перебуває в нелегальному становищі, він рідко боротиметься за своїх права. Ситуація невдовзі має покращитись. Важливо, щоб на іммігрантів перестали звалювати провину за те, що в нас тут останні двадцять років низькі зарплати. Основною причиною є передусім політика правих урядів і наше тривале становище монтажного цеху Євросоюзу. Цей текст було створено в рамках проекту «Боротьба за трудові права для працівників, відряджених у ЄС» і «За кращу боротьбу за робітничі права по різні боки кордонів». Перекладено за: A2larm Переклад опублікований у рамках журналістського проекту «Невидима праця». Проект реалізовано за підтримки Фонду ім. Рози Люксембург в Україні.  politkrytyka

Працевлаштування за кордоном є однією із найбільш розповсюджених причин для міграції по всьому світу. Щороку тисячі людей із різною освітою та різними професіями вирушають в інші країни у пошуках робочого місця, вищого заробітку та кращих перспектив на майбутнє. Історії успіху, результативної праці та реалізації мрій надихають нас на пошук роботи за кордоном. Водночас, попит на послуги з посередництва при працевлаштуванні за кордоном та недостатня поінформованість людей відкриває простір для розмаїття шахрайських схем, які не лише ошукують людей фінансово, але й являють реальну загрозу потрапити в ситуацію експлуатації, яка є однією із форм торгівлі людьми. Саме тому на кожному етапі пошуку роботи за кордоном та працевлаштування, наявність достатньої інформації про законодавство, візові регуляції, власні права за кордоном та правила безпеки стає такою ж необхідністю, як і наявність закордонного паспорту чи грошей на зворотній шлях. РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ: До від’їзду Ознайомтесь із наступною інформацією про країну в’їзду: її чинним законодавством; умовами перебування на її території; медичним обслуговуванням (особливо питанням страхування життя і здоров’я від нещасних випадків, що можуть статися під час подорожі); особливостями дорожнього руху (для водіїв); календарем святкових та вихідних днів тощо.   Пам’ятайте, що для легальної роботи за кордоном Ви повинні мати: дійсний закордонний паспорт, відповідну робочу візу, трудову угоду (контракт) із закордонним роботодавцем та дозвіл на роботу в країні призначення;   Переконайтесь, що трудовий договір складений мовою, яку Ви розумієте, та містить максимально повну інформацію про обов’язки, робочий графік, розмір заробітної платні, медичне й соціальне страхування, відпустку та вихідні дні;   Обов’язково переконайтесь, що Ваша робота за кордоном має законний статус. Ще до виїзду Ви маєте отримати дозвіл на роботу або робочу візу – робочу, а не туристичну!   Трудова діяльність за туристичною, діловою (бізнес) або гостьовою візою є порушенням закону. Як правило, виїхати за кордон за туристичною чи гостьовою візою і вже за кордоном переоформити її на робочу неможливо. Для отримання робочої візи обов’язково звертайтесь до консульської установи країни призначення особисто   Зазвичай неможливо оформити робочу візу через посередників. Уточніть у відповідному консульстві, чи справді можливо посередництво при оформленні візи та яка вартість цієї послуги;   Якщо Ви все ж вирішили скористатися послугами фірми-посередника, перевірте її легальність на веб-сторінці Державної служби зайнятості України http://www.dcz.gov.ua/ у розділі «Перелiк фiрм, якi отримали лiцензiю на працевлаштування за кордоном»;   У жодному разі не погоджуйтеся надавати фальшиві документи або неправдиву інформацію під час інтерв’ю зі співробітниками консульства   Переговори та укладання договору із агенцією з посередництва при працевлаштування намагайтесь не вести наодинці з агентом. Запросіть із собою взяти участь у переговорах свою довірену особу (це може бути хтось із Ваших близьких).    Обов’язково ознайомтесь з правами працівників та мігрантів у відповідній країні призначення; у більшості країн встановлені стандарти мінімального рівня оплати праці, максимальної тривалості робочого дня та компенсацій у випадку нещасних випадків на виробництві.   Обов’язково запитайте свого закордонного роботодавця про медичне обслуговування та соціальний захист, на які ви можете сподіватись. Пам’ятайте, що роботодавці мають обов’язки по відношенню до своїх працівників.   Обов’язково запишіть перелік умов угоди з роботодавцем щоб до виїзду чітко усвідомити свій зиск від працевлаштуванням за кордоном та свої обов’язки.   Обов’язково запишіть контактну інформацію організацій,які можуть допомогти вам захиститись від зловживань. Цей перелік контактної інформації має включати амбасади/консульства України за кордоном та, якщо можливо, урядові та неурядові організації, які займаються захистом прав мігрантів у відповідній країні призначення. Негайно зв’яжіться зі співробітниками відповідної установи в скрутній ситуації.   Зробіть та візьміть із собою копії усіх важливих документів (національного та закордонного паспорту, коду, полісу медичного страхування, візи, договору про роботу / навчання, тощо). Зберігайте їх у безпечному місці окремо від оригіналів;   Залиште своїм рідним чи близьким копії своїх документів, нещодавно зроблену фотокартку та інформацію про майбутнє місце перебування; Заздалегідь домовтеся з рідними про «кодову фразу», яка стане сигналом, що Ви потрапили в небезпеку;   Знайдіть та візьміть із собою контактну інформацію посольства або консульства України та інших організацій, що надають допомогу мігрантам у країні, до якої збираєтесь;   Не виїздіть із країни, доки не отримаєте чіткої контактної інформації про місце, де Ви будете працювати та про безпечне й надійне місце проживання. Повідомте рідним та/або друзям про детальне місце свого перебування за кордоном, а також залишіть їм детальну інформацію про Вашого роботодавця. Поділіться цією інформацією щонайменше з трьома рідними та близькими людьми!Довідайтеся, як убезпечити себе від потрапляння до тенет торгівців людьми – stoptrafficking.org  Під час перебування в іншій країні Довіряйте свої документи лише уповноваженим посадовим особам (працівникам прикордонної служби, поліції); У жодному разі не залишайте свій паспорт у якості застави та не віддавайте його роботодавцям «для реєстрації» або з інших причин;   Зареєструйтеся в українському посольстві/консульстві, якщо плануєте перебувати в країні довше, ніж три місяці;   Підтримуйте постійний контакт із родичами та повідомляйте їм про зміну Вашого місця перебування або роботи;   Намагайтеся мати при собі мобільний телефон та кошти на зворотній квиток додому. ЯКЩО: У Вас забрали паспорт або інші документи; Вас контролювали, обмежували свободу пересування та спілкування; Вам погрожували, Вас били, ґвалтували, над Вами знущалися або чинили психологічний тиск; Вас за допомогою фізичного чи психологічного насильства примушували виконувати роботу, якою Ви не хотіли займатися; Ваш роботодавець повідомив Вам, що «заплатив» за Вас, і Ви повинні були «відпрацьовувати» ці гроші. Вашу працю використовували, не виплативши повністю або частково обіцяної заробітної плати; Вас примушували працювати понад норму, при цьому реальні умови роботи були значно гірше, ніж обіцяні   МОЖЛИВО, ВИ ПОТРАПИЛИ У СИТУАЦІЮ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ. ЗВЕРНІТЬСЯ ПО ДОПОМОГУ! ЗВЕРНІТЬСЯ ПО ДОПОМОГУ, ЯКЩО ВИ ПОСТРАЖДАЛИ ВІД ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ: До Представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні: м. Київ, вул. Михайлівська, 8 тел: (044) 568-50-15 До найближчої місцевої державної адміністрації за місцем проживання, контакти в регіонах можна знайти на веб-сторінці Міністерства соціальної політики України http://www.msp.gov.ua До Департаменту боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми Національної поліції України: (044) 254 74 30 (пн.-сб. з 09:00 до 18:00) Працевлаштування іноземців у Чеській Республіці Іноземець може легально влаштуватися на роботу у Чеській Республіці за наявності у нього дійсного дозволу на роботу та дійсної візи на перебування з метою працевлаштування. Право наймати на роботу іноземців можуть лише ті роботодавці, які отримали дозвіл на працевлаштування іноземців від чеського Центру зайнятості. Дозвіл на працевлаштування іноземців видається роботодавцю, якщо на зголошене ним до чеського Центру зайнятості вакантне місце не знайшлося працівника з відповідними кваліфікаціями серед громадян ЧР або ЄС. Порядок дій роботодавця при наборі працівників з-за кордону можна знайти на порталі Міністерства праці та соціальної політики Чеської Республіки (українською, англійською, російською, чеською та іншими мовами). Якщо роботодавець отримає дозвіл працевлаштовувати працівників з-за кордону, іноземець може негайно звернутися із заявою до чеського Центру зайнятості про видачу дозволу на роботу. Він може особисто подати заяву або за допомогою довіреної особи (роботодавця чи іншого уповноваженого представника, який має письмове доручення від іноземця). Порядок дій іноземного громадянина також можна прочитати тут. На порталі Міністерства праці та соціальної політики Чеської Республіки також можна скачати бланки для різних необхідних заяв: http://portal.mpsv.cz/sz/zahr_zam/tiskopisy. Отримавши дозвіл на роботу іноземець має звернутися до Посольства Чеської Республіки для отримання візи з метою працевлаштування. Список необхідних документів для отримання робочої візи та процедуру подачі документи Ви можете знайти тут. Пошук роботи Іноземні громадяни для пошуку роботи у Чеській Республіці можуть скористатися базою даних вільних робочих місць, яка використовує інформацію усіх державних Центрів зайнятості (у базі даних вакансії публікуються від роботодавців, які вже отримали дозвіл на працевлаштування іноземців).Крім того пошукати потенційних роботодавців можна на сайтах www.jobpilot.cz, www.monster.cz. Більше інформації на порталі Міністерства праці та соціальної політики Чеської Республіки. Вам буде цікаво: Робота в Чехії: з чого почати пошук Дозвіл на працевлаштування у Чехії: містить ідентифікаційні дані іноземця, місце роботи, вид роботи, ідентифікаційні дані роботодавця, період, на який видано та інші дані, необхідні для працевлаштування; не може бути передано та видається на певний визначений термін, максимально на один рік; іноземець може подавати заяву щодо видачі дозволу на працевлаштування повторно; у випадку сезонних робітників, зайнятих на роботах, які залежать від пор року, дозвіл видається максимально на 6 місяців календарного рогу та його можна видати повторно лише за умови, що між окремими роботами пройшов термін 6 місяців; дійсний лише для роботи у того роботодавця, що вказаний у дозволі. Це розповсюджується також на вид та місце роботи. Якщо в період дії дозволу змінюються деякі з умов, вказаних у дозволі, іноземний громадянин повинен подати у відповідний орган заяву щодо видачі нового дозволу. Читайте також: Робота по польській візі в Чехії. Відповідь поліції ЧР                            Як самому офіційно працевлаштуватись в Чехії? У статті використані матеріали Представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні