Ми живемо в час, коли важко щось передбачити чи планувати наперед. Омріяна відпустка на морі чи квитки на концерт улюбленого гурту влітку 2020 року перейшли у розділ надій та сподівань. А в реальності — карантинні обмеження, які змінюються щотижня і за якими часто важко вcтежити.  Навіть квиток на літак не гарантує того, що на митниці Вас пропустять. Так як це сталося, зокрема, в Греції з 17 українськими туристами, що зараз перебувають в ізоляторі аеропорту. Вони прилетіли 4 липня в Афіни, попри чинні з 1 липня обмеження, і застрягли там. "Коли ми приїхали в "Жуляни" нас на реєстрації суворо розпитували і розглядали весь пакет документів (ми навіть зробили тест в лабораторії і надали з мокрою печаткою). Все показавши і розповівши, нас відпустили на паспортний контроль. І вже після прильоту на паспортному контролі нас зупинили і відправили. Поки ми були в аеропорту нас намагалися змусити підписати згоду на депортацію, ми відмовилися", - розповів в фейсбуці один із пасажирів Максим. З літака їх в автозаку відвезли до поліцейського відділку на території аеропорту, і розмістили камерах, дітей теж. Люди провели в ізоляторі ніч і залишаються там досі. Всі речі, крім мобільних телефонів, конфіскували. Але зарядні до мобільних забрали теж. За словами пасажирів, сьогодні вранці вони зв’язалися із консулом, яка сказала їм, що українці не мали права на в'їзд і повинні повертатися в Україну тими ж рейсами. Обидва рейси будуть тільки у вівторок, 7 липня. Консульство України в місті Салоніки на своїй сторінці у фейсбуці нагадало, що в'їзд на територію Греції залишається закритим для громадян України, крім тих, які мають посвідку на проживання в Греції. Хоча нещодавно було відновлено авіасполучення Київ-Салоніки-Київ, але придбання квитка не гарантує дозволу на перетин кордону.  Перед тим, як придбати квиток, необхідно ретельно перевірити актуальну ситуацію в країні, незалежно від того, чи продаються квитки в тому напрямку, чи ні. Чому так сталось і як уникнути подібних ситуацій при перетині кордону з ЄС? Давайте спробуємо розібратись. Три тижні тривали дискусії у Брюсселі щодо того, чи відкрити кордони Євросоюзу для мандрівників, зокрема, і з України. Але кордони залишаються закритими. Згідно рішення Євросоюзу, з 1 липня 2020 року держави-члени ЄС повинні почати скасування обмежень на поїздки для резидентів наступних країн: Алжир, Австралія, Грузія, Канада, Китай (якщо зробить такі самі кроки назустріч), Південна Корея, Марокко, Нова Зеландія, Сербія, Руанда, Таїланд, Туніс, Уругвай, Чорногорія І Японія. Як бачимо, України у списку немає. Громадяни Андорри, Ватикану, Монако і Сан-Маріно вважаються резидентами ЄС, тобто мають право перетину. Список країн буде оновлюватись щодватижні, залежно від обставин на перебігу карантину. Критерії, згідно яких визначають країни, що підпадають під пом'якшення обмежень, враховують епідеміологічну ситуацію, заходи зі стримування поширення коронавірусу та економічні, соціальні фактори. Для того, щоб кордони відкрились, країни мають відповідати таким критеріям: кількість нових випадків COVID-19 за останні 14 днів і на 100 тис. населення має бути близькою або нижчою за аналогічні середні показники країн-членів ЄС станом на 15 червня; тенденція виявлення нових випадків інфікування має бути стабільною або зменшуватися впродовж двох тижнів у порівнянні з попередніми 14 днями; інформація про тестування, спостереження, відстеження контактів, стримування і звітування, а також надійність цієї інформації. Рекомендація Ради ЄС не є юридично зобов'язуючим інструментом, країни-члени ЄС залишаються відповідальними за її втілення. Але, насправді мало сумнівів, що країни Євросоюзу їх дотримуватимуться. Оскільки, якщо країна-член ЄС в односторонньому порядку відкриє свої кордони для країни не зі списку дозволених, то цілком логічним буде те, що сусіди з ЄС обмежать сполучення вже для неї. Також варто звернути увагу на те, що не дарма в забороні йдеться саме про мешканців, а не громадян країни. Тому що за новими епідемічними критеріями значення має не паспорт подорожуючого, а те, де він жив останні тижні та місяці. Наприклад, громадяни України, що останні місяці провели, скажімо, в Австралії, не матимуть проблеми з перетином кордону з ЄС. Але це працює і навпаки — якщо, наприклад, громадянин/громадянка країни зі списку (скажімо, Грузії) останні 2 тижні жив в Україні (або іншій країні, що не в списку), то він не зможе перетнути кордон з ЄС. Але, Рада ЄС погодила перелік подорожуючих з країн, що не увійшли до списку дозволених, для яких перетин кордону буде можливим: сезонні робітники (яких пропускали навіть на піку епідемії, зокрема, організовуючи окремі чартерні рейси); студенти і ті, хто подорожує з метою навчання; моряки, що прямують на корабель; мандрівників, що їдуть через ЄС транзитом; високваліфіковані працівники, чия робота не може бути виконана віддалено та є необхідною з економічної точки зору; членів родин громадян ЄС; тих, хто має посвідку на проживання в країні ЄС; дипломатів; медиків; людей, запрошених міжнародними організаціями; людей, що потребують міжнародного захисту. На теперішній момент немає чіткого способу, як саме подорожувальник має довести прикордоннику мету своєї поїздки. Вірогідно, що процедури для кожної країни будуть окремо погоджуватись на місцях. Але в ЄС країна, яка змогла обійти суворі правила — Хорватія. Для цього всіх туристів, які їдуть у країну, хорватська влада віднесла до категорії “гостей, візит яких важливий з мотивів економічної безпеки Хорватії”.  Проте, скористатись подібним рецептом можуть не всі країни Євросоюзу, оскільки Хорватія не входить в зону Шенгену і на її кордонах з іншими країнами ЄС так і так є контроль. Тобто, в Австрію чи Німеччину туристи не зі списку дозволених країн, що опинились в Хорватії, не потраплять. Схоже могли б ще впровадити Румунія, Болгарія та Кіпр, які знаходяться в тих самих умовах, але ще не впровадили. Для того, щоб потрапити в Хорватію, на кордоні достатньо показати роздруковане бронювання номера у будь-якому офіційно зареєстрованому готелі або гостьовому будинку на території країни. Безвіз все ще діє. Дістатись туди можна або літаком, або автомобілем. Для українських мандрівників проїзд автомобілем можливий через Угорщину. Транзитний коридор, який угорці відкрили для громадян України, працює. Нещодавно авіакомпанія Wizz Air анонсувала відкриття рейсів з України в Чехію: Київ-Пардубіце та Львів-Пардубіце у вересні 2020 року та пропонує бронювати квитки на сайті, починаючи від 579 грн. Повідомляють, що віднедавна запровадили посилення санітарних заходів, згідно карантинних вимог. Впродовж перельоту пасажири мають бути в захисних масках, а екіпаж — в масках і рукавичках. Всі літаки авіакомпанії дезінфікуються противірусним розчином, існує графік регулярної дезінфекції салону, екіпаж роздає пасажирам гігієнічні засоби, обмежується фізичний контакт: припиняється розповсюдження журналів та заохочується безконтактна оплата. За всі послуги в аеропорту перед посадкою пасажири мають розраховуватись онлайн, персоналом забезпечується контроль за дотриманням фізичної дистанції.  Перелік європейських країн за рівнем ризику захворювання До вересня ще майже 2 місяці, цілком можливо, що до того часу Україна зможе подолати бар'єр критеріїв комісії Євросоюзу і авіасполучення з Чехією буде можливе. Але, до того часу, варто пам'ятати про досвід 17 туристів з України, які знехтували правилами та застрягли в Греції. Бережіть себе та мийте руки з милом. Карантин не назавжди. Автор: Катерина Рубан, спеціально для UAPORTAL

Чехія в найближчому майбутньому прийматиме на лікування поранених на сході українських військовослужбовців. Про це в інтерв’ю Укрінформу повідомив посол України в Чеській Республіці Євген Перебийніс. «Ми обговорили можливість підписання найближчим часом технічної угоди, яка дасть можливість забезпечити лікування наших поранених військових в чеських медичних закладах», – сказав посол. Це було обговорено під час його нещодавньої зустрічі з заступником міністра оборони Чехії.  Євген Перебийніс зазначив, що проєкт повністю фінансуватиме чеська сторона за рахунок коштів, які виділив чеський уряд. Чеське Міноборони готове буде надіслати в Україну літак з військовими медиками, які відберуть тих поранених, яким зможуть забезпечити найефективніше лікування, і доставлять їх до шпиталів. Точна кількість поранених ще не визначена, вона залежатиме від бюджету, який буде виділений. Він також поінформував, що, крім підписання відповідної угоди, потрібно дочекатися повноцінного відкриття кордонів.    

На теперешний момент багато українців живе в Чеській Республіці. Хтось працює, хтось навчається, хтось гостює. Сподіваємось, за деякий час відновиться і туризм. В цьому матеріалі спробуємо порівняти грошові витрати за  місяць проживання в Україні та Чехії для людей, які проживають тут не з туристичною метою.  Почнемо з України. З першого січня 2020 року мінімальна заробітна плата в Україні зросла на 550 гривень і  тепер стала 4723 гривні на місяць.  Мінімальна заробітна плата - це національно юридично обов'язкове зобов'язання для роботодавців, яке часто не посилається на рівень життя.  Якщо ж людина за віком, чи з якихось інших причин, вже не працює, то  мінімальна сума виплати без стажу роботи - 1644 гривні, зі стажем - 1889 гривень. У середньому, пенсіонери в Україні отримують 3064 гривні, за вислугою років - 4500 гривень. Також з початку року зріс прожитковий мінімум, що тепер складає 2027 гривень, з липня підніметься до 2118 гривень, а з грудня - до 2189 гривень.  Прожитковий мінімум - це приблизний дохід, необхідний для задоволення основних потреб сім'ї, включаючи продовольство, житло, транспорт, охорону здоров'я, освіту, податкові вирахування та інші потреби. Прожитковий мінімум описує адекватний рівень життя. Спільною метою багатьох аналітичних досліджень з прожиткового мінімуму, які зараз проводяться по всьому світу, є підвищення рівня мінімальної заробітної плати до рівня прожиткового мінімуму.  А як це в Україні? Для прикладу візьмемо Львів та Луцьк. Комунальні платежі за проживання в однокімнатній квартирі в Луцьку за квітень 2020 року складають  1200-2000 грн + орендна плата 1500-3000 грн. Комунальні платежі за проживання в однокімнатній квартирі у Львові за квітень 2020 року, згідно даних  Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг можна теж порахувати, буде 2000-3000 грн + мінімальна орендна плата 4000-5000 грн за однокімнатну квартиру. Звичайно, що ці суми за оренду та комунальні послуги, є дещо умовними і можуть бути як більшими, так і меншими. Все залежить від особистих потреб кожного мешканця, того чи він або вона орендує житло, та району де це житло розташоване. Також слід врахувати можливість оформлення субсидій. Додамо сюди проїзд. Хоча транспорт ще не запустили в усій країні, але з 1 червня вже починають відновлювати в рамках послаблення карантину.  Маршрутка в Луцьку коштує 6 грн, тролейбус 4 грн. Уявімо, що на роботу ви їдете маршруткою (поспішаєте), а назад вже можна і тролейбусом. Помножимо на стандартний робочій графік - 5 робочих днів на тиждень, тоді в середньому, в місяць, на транспорт до роботи в Луцьку ви витратите 200 грн. Львів більше місто, тут можливі пересадки. Квиток в маршрутці коштував до карантину 8 грн, в трамваї - 6 грн. Порахуємо, що в середньому на день добирання по місту ви витрачаєте 20 грн, множимо на 5 робочих днів - на місяць обійдеться десь в 400 грн. Додамо сюди їжу. Різні джерела подають цифри від 2500 грн до 5000 грн, які українець витрачає за місяць на їжу, в залежності від гастрономічних уподобань. Середній показник - 3800 грн на місяць.  Додамо ще послуги зв'язку та інтернет: 200-400 грн на місяць, в залежності від оператора мобільного зв'язку та інтернет-провайдера.  Не рахуємо сюди ще розваги та медичні витрати. І все одно, для того щоб прожити місяць у Луцьку на зйомній однокімнатній квартирі, їздити на роботу та мати зв'язок і харчування, необхідно мінімум 5600 грн, у Львові - мінімум 9100 грн. Офіційний прожитковий мінімум в Україні на 2020 рік, нагадуємо, - 2027 грн, а мінімальна заробітна плата - 4723 гр. Подивимось, як в Чехії. З  1 квітня 2020 року урядом Чехії було прийнято рішення про підвищення прожиткового мінімуму. Тепер сума прожиткового місячного мінімуму на одну людину - 3860 чеських крон.  Інтернет-ресурс WageIndicator аналізує прожитковий мінімум разом з мінімальною заробітною платою. Таблиця показує найнижчу щомісячну мінімальну заробітну плату в країні. Звіт про щомісячний заробіток працівників низько-, середньо- та висококваліфікованих професій отримують із добровільного веб-опитування WageIndicator щодо праці та заробітної плати. Результати в таблиці округлені. Витрати на харчування - основна складова прожиткового мінімуму і визначається ціною продовольчого кошика. Ціни на продукти взяті зі статистичного аналізу WageIndicator, який збирає фактичні ціни на всі товари, необхідні для розрахунку прожиткового мінімуму. Продовольчий кошик масштабується до 2100 калорій на людину в день, що є харчовою потребою для міцного здоров'я, запропонованою Світовим банком. Є сайт, де ви можете переглянути та порівняти ціни й акції на продукти у магазинах в Чеській Республіці:  kupi.cz.  Щодо житла. Деякі роботодавці пропонують своїм працівникам безкоштовне житло. Тоді працівник суттєво заощаджує і не витрачає зайві кошти на своє проживання в країні. В середньому, у Чехії розцінки на житло будуть такими: Койко-місце у Празі – 3-5 тисяч чеських крон, у інших містах – 2-4 тисячі чеських крон; Кімната у Празі – 8 тисяч чеських крон, у інших містах  – 6-7 тисяч чеських крон;  Квартира у Празі – від 20 тисяч чеських крон, у інших містах – від 8-10 тисяч і вище. У столиці звичайно найвищі ціни на нерухомість, в регіонах вартість житла буде не такою високою.  Варто також пам’ятати про комунальні послуги – вони складають від 2700 до 4100 чеських крон, в залежності від житла та ощадливості в споживанні. У Чехії існує два види проїзних:  звичайний – 670 крон на місяць та іменний – 540 крон на місяць Одна з основних необхідних витрат - поповнення мобільного телефону. Поповнити рахунок можна від 250 крон до 1-1,5 тисячі крон за місяць. Проте, У Чехії, а особливо у Празі, майже усюди є вай-фай, до якого можна підключитися і вільно користуватись інтернетом. Витрати на проживання в Чеській Республіці  в реальному часі можна порівняти на сайті Numbeo Відійшовши від теоретичних відомостей, запитаємо в людей, які проживають в Луцьку, Львові, Празі та Брно, скільки вони витрачають за місяць на житло, продукти, транспорт, мобільний та інтернет: Катерина: “Знімаю однокімнатну квартиру в Луцьку, разом з комунальними обходиться в 2700 грн. Їжу купую в супермаркетах і на базарі, витрачаю до 2000 грн в місяць. Мобільний - 100 грн, інтернет - 100 грн. Маю велосипед, тому не користуюсь громадським транспортом”. Уляна: “Я здаю квартиру у Львові за 8 тисяч. Це студія, 2 кімнати, в новому будинку, неподалік центру. Техніка була, частину меблів (диван, ліжко, столи робочі) - були їхніми. Комунальні коливаються від 2300  (січень 2020) / міс - зима до 500/міс (липень 2019).  В середньому - 1000-1200 грн/міс. Знайомий винаймає нову однокімнатну студію за 7000 тис/місяць, неподалік залізничного вокзалу (Ольги і Єлизавети), комунальні в середньому 1 тис грн/міс. До того винаймав в тому ж районі, ближче до Скрині - 6 тис/міс. в радянському стані однокімнатну, де опалювалась лише спальня. Друзі знайшли акуратну 2 кімнатну квартиру за 3500 /міс., комунальні десь 2500 взимку, 1000 - влітку. В мене на продукти в середньому йде 3 тисячі в місяць, але я не економлю (купую червону рибу, якісь дорогі консерви чи овочі) і мало харчуюсь поза домом (кафе, ресторани). Інтернет в мене входить в комунальні, але наскільки знаю, коливається від 120 - 180 грн/місяць в залежності від оператора і умов. Телефон по тарифу оператора. Я потребую бути постійно на зв'язку, і користуюсь інтернетом, то на 2 карточки в мені йде десь 200 грн/місяць. Але є тарифи щось типу 60 грн/місяць і живи спокійно, просто рахуй хвилини. Транспорт залежить від того, як ти плануєш час. Громадський транспорт - 8 грн, трамвай 6/8 грн, то = 16 грн/день. Якщо на таксі їздити, то зараз убер в середньому 60-70 грн. А так, то коливається від 50 до 120 грн за поїздку. Але у Львові краще шукати житло біля роботи і ходити пішки”. Ірина: “Я живу в Празі і плачу за двокімнатну квартиру 20 тис крон на місяць (це з комунальними). Їм приблизно на 3 - 3.5 тис в місяць. Переважно готую сама, продукти купую в супермаркетах. Користуюся усіма видами міського транспорту і маю річний проїзний за 3 650  крон (в рік). Інтернет в квартирі 500 крон/міс. Мобільний зв’язок - 400 крон на місяць, але не можу знайти добрий тариф і цього вистачає на коротко і на мало”. Віктор: “Живу в місті Брно в однокімнатній квартирі з кухонним куточком. Плачу в місяць 7000 крон. На їжу я трачу в районі 2000 крон. Купую їжу в основному в супермаркеті Пені або Лідл. В мене контракт з мобільним оператором T-Mobile на два телефоні числа моє та друга. Кожен з нас платить по 650 крон, за тариф з безлімітним інтернетом”. Як бачимо, жити на прожитковий мінімум, орендуючи квартиру, практично неможливо, що в Україні, що в Чехії. Сподіваємось, з часом це зміниться.  Автор: Катерина Рубан, спеціально для UAPORTAL  

"Уcім привіт! Мене звуть Максим Волошин, я живу і працюю в Чехії. Хотів би поділитися своїм досвідом влаштування в Amazon нетехнічним спеціалістом, а також життя у Празі",- розповідає Максим на сторінках Dou.ua  Я народився в Кривому Розі, навчався в НТУУ КПІ на факультеті електроніки. Під час навчання тимчасово працював інженером з упровадження нових технологій на заводі Procter & Gamble у Покрові (Дніпропетровська обл.), а також був віце-президентом молодіжної організації AIESEC Україна у сфері вихідних стажувань. Після закінчення університету поїхав на стажування до Швеції в компанію Husqvarna, потім знайшов позицію менеджера з поставок матеріалів на заводи у Procter&Gamble і переїхав до Варшави. Після двох років праці вирішив шукати перспективнішу роботу — зімпонував Amazon, бо компанія стрімко розвивається. Варіанти на позицію Transportation Program Manager, на яку подавався, були в Лондоні і Празі. Вибрав останню, оскільки з Польщі було зручніше переїхати до Чехії. Працюю тут із жовтня минулого року. Співбесіди Вакансії в усі транснаціональні компанії краще шукати напряму на офіційних сайтах у розділах «Кар’єра». Тут найактуальніша інформація і, як правило, більш детальна. Крім того, можна дивитися схожі вакансії в різних куточках світу. Я орієнтуюся більше на цінності і репутацію компанії, ніж на специфічну позицію. Тому спочатку визначаю, в якій компанії я би хотів працювати. У великих компаніях необхідні спеціалісти з різних сфер, тому завжди для себе можна знайти щось цікаве. Я обрав саме компанію Amazon, а вже потім дивився всі вакансії і знайшов ту, що цікава мені — Transportation Program Manager. Аmazon швидко росте в різних куточках світу, використовує передові технології в логістиці, а тому набирають багато людей різних спеціальностей (фінанси, менеджмент ризиків, бізнес-аналітика, продажі, HR, мережа поставок, операції, бази даних, розробка ПЗ — для кожного реального таланту місце знайдеться). В Amazon усі сервіси централізовані в певні хаби. У Празі, наприклад, є величезний HR-хаб (на 700-800 людей), які працюють на Європу. Людина, яка мене підбирала, — з хабу HR, розташованого у Британії. Перша моя співбесіда була з ейчаром по телефону. Розмова зайняла десь 50 хвилин, результат повідомили через кілька днів. Потім було цілоденне інтерв’ю з чотирма представниками відділу, де працюватиму (двоє на один рівень вище за той, на який подавався, і двоє — на два рівні вище). На це інтерв’ю був вибір: поїхати до Праги або до Лондона, тому що наш офіс розділений між цими двома локаціями. Вибрав Лондон, оскільки ще мав візу туди. Було чотири співбесіди, кожна тривала по 40-50 хвилин. Питання були дуже різноманітні — про емоційний інтелект і професійну сферу, але всі відповіді потрібно обґрунтовувати прикладами з досвіду. Як на мене, нічого складного, але енергії потребує багато. Подався у середині лютого 2017-го, панельне інтерв’ю було у середині березня, а офер отримав наприкінці березня. Документи Почав готувати документи на візу — і тут почалося найскладніше. До Чехії дуже важко своєчасно отримати візу. Власне довготривалої робочої візи тут, на відміну від тієї ж Польщі, практично не видають. На довготривалу роботу відразу дають work permit, але оформлення може зайняти багато часу. Я подав усі документи (з допомогою партнерської компанії Amazon, яка займається такою роботою) у середині квітня, а дозвіл отримав у середині вересня — п’ять з половиною місяців довелося чекати. Торік у травні моя дівчина теж знайшла роботу в Чехії і подала документи. Але вже минуло понад рік — і досі не отримала відповіді від чеської влади. Якщо компанії менші, ніж глобальні корпорації, то процес подачі документів може зайняти більше часу. Працедавці тут не дуже зацікавлені в людях з-за меж ЄС, бо їм треба чекати робітника до року. На мою думку, через це не вистачає кваліфікованої робочої сили. Надто довго все перевіряють. Попри те, що мені допомагала компанія, подати документи нескладно й самому. Єдиний мінус — усе чеською мовою, дещо страшні і незрозумілі форми, трохи совєтікус. Але все ж через гугл транслейт можна перекласти і все подати. Вимагають неймовірну кількість документів. У тому числі в мене просили виписку з поліції з України (хоч три роки там не жив), з Польщі, Чехії (хоч я там раніше навіть не жив) та зі Швеції (навіть апостильовану). Якби робив усе сам, то довелося б їхати до Швеції, брати там довідку з поліції, потім ще чекати на апостиль. Допомогла партнерська компанія Аmazon. Тамтешній працівник зі шведського офісу ходив у поліцію і потім надсилав документи в головний офіс компанії. Ще, як і всюди в Європі, потрібна реєстрація місця проживання, щоб отримати дозвіл на роботу. Та в Чехії незрозумілий порядок від початку. Реєстрація потрібна ще на моменті подачі документів, тобто ти ще не перебуваєш там, а вже треба бути зареєстрованим. Це нереально, бо неможливо зняти житло для реєстрації без дозволу на перебування. Тому в основному тут роблять частково фіктивну реєстрацію. Уже потім приїжджають, знаходять житло і переробляють карту. Знову треба йти в офіс служби, а це коштує додаткові 30-50 євро. Робота За 9 місяців роботи я змінив три відділи і трьох менеджерів. Спершу я працював Transportation Program Manager в Network Operations Center, який відповідає за те, щоб вантажівки з товарами приїжджали на склади Аmazon своєчасно і ефективно. Зараз працюю в програмному менеджменті та інжинірингу. Більше аналізую, працюю з базами даних. Коли товар приходить, його треба зареєструвати на складі. Зараз працюємо над встановленням обладнання, що автоматично зчитує лейбли на коробці і всю інформацію з системи, коли коробка приходить на конвеєр. У Празі є два корпоративні офіси: обидва більш-менш у центрі, на різних гілках метро. Донедавна був один, на три поверхи семиповерхового будинку, де розташовані також інші компанії. Інший відкрили місяць тому (на шість поверхів, там тільки Amazon). Офіси дуже комфортні, з сучасним дизайном, у них приємно працювати. Чай, кава, молоко (навіть соєве). Також є два склади: один маленький, де працюють із поверненнями товарів, інший — дуже великий, розташований за Прагою, недалеко від аеропорту. Там є українці: як менеджери, так і робочі. Є така особливість в Аmazon: будь-хто з початкового рівня менеджменту має пройти тиждень роботи на складі по всіх процесах як звичайний робочий: приймати коробки, розкладати товар на полицях тощо. Це трохи виснажливо, але цікаво, вчить розуміти процеси, наближає до компанії, до людей. IT-ринок і податки На мій погляд, у Празі дуже розвинена сфера криптовалюти. Тут була створена біржа для крипти Changelly. Також у багатьох торгових центрах є біткоїн-автомати. Не пропонується хороший курс обміну, але принаймні можна поміняти біткоїни і купити за них собі ковбаси. У Чехії створені IT-проекти глобального рівня (Avast, JetBrains). Ще у Празі є хіпстерські райони, де відбуваються IT-тусовки. Там молоді люди спілкуються про крипту, займаються 3D-друком. Українських айтішників я тут не зустрічав. Можливо, тому, що я не в тусовці. Зарплати початкового і середнього рівня не порівняти, до прикладу, зі шведськими. Що вища зарплата, то більший податок, тому для сеньйорів різниця не така помітна. Років зо два тому в Чехії були вищі зарплати, ніж на аналогічних посадах у Польщі. Тепер вони зрівнялися, можливо, Польща навіть на кілька відсотків випереджає. Загалом айтішники у Чехії не виглядають особливо багатшими, ніж неайтішники — все якось рівніше. Усі сплачують схожі податки, аналогів українських ФОПів тут в IT часто не використовують. Amazon співпрацює з аудиторською компанією, її працівники допомагають нам заповнити річні податкові декларації. Самі все рахують і відправляють у податкову — нам потрібно лише надати інформацію. Податки та соціальні відрахування складають десь 32% мого заробітку. Шкала оподаткування прогресивна. Житло Порівняно з чеським, польський ринок нерухомості розвиненіший. У Чехії великого вибору нема, бо країна загалом консервативна в усьому (від моди до держсектору). Влада не дозволяє зводити багато новобудов у Празі, тому нового житла мало. Натомість сюди приходять великі компанії (можливо, для них тут є податкові пільги), перегрівають ринок зарплатами. Тобто попит набагато більший, ніж пропозиція. Ціни на житло досить високі. Є багато ріелторських компаній, які напряму працюють із забудовниками. Якщо не хочете передивлятися всі оголошення, то можна звертатися до ріелторів. Але вони просять за свою роботу суму, що дорівнює вартості одного місяця оренди житла. Є сайт Bezrealitky.cz, де люди напряму реєструють своє житло, яке хочуть здати. Але там зазвичай вищі ціни: орендодавці знають, що сайт популярний і люди краще будуть платити їм, а не ріелторам. Перші два місяці знімав квартиру на Airbnb. Якщо винаймати на такий тривалий термін, іноді дають знижку 25-50%. Ще одна перевага — маєш час оцінити ринок, підібрати варіанти, зрозуміти, який район подобається. Тому я рекомендував би всім шукати таке тимчасове житло. Опісля цього терміну домовилися з господарем ще пожити в цій квартирі, обумовили термін 9 місяців. Уже напряму йому платимо, уклали контракт, власник платить податок. Зійшлися на сумі 750 євро за трикімнатну квартиру (у неї включені компослуги). Нам дуже пощастило з цим варіантом, бо це типова ціна для двокімнатної квартири на 50 квадратів (і це не в топ-районах). Невдовзі обумовлений термін збігає, тож плануємо переїжджати. У середньому місячна оренда двокімнатної квартири коштуватиме від 16 до 20 тисяч крон, компослуги — 3-4 тисячі крони (одна чеська крона = 1,2 гривні). Тобто в сумі буде десь 780-950 євро. Наше помешкання розташоване у районі метро Petriny, це вважається віддаленим районом. Але від дверей квартири до дверей офісу — 28 хвилин, станція метро — за 30 метрів від дому. До центру їхати 12 хвилин на метро. Спальні райони тут гарно влаштовані, комфортні: метро, транспорт, дитсадки, безпека, немає умовної Троєщини. Іпотека Коли переїжджали, хотіли брати житло в іпотеку. Але є не одне «але». По-перше, ринок дуже перегрітий через експатів. Багато німців та інших іноземців купують житло тут, щоб здавати в оренду або на перспективу мати для себе, бо Прага — місто, яке розвивається. А житло все ж не надто активно будують. Тому в середньому найслабший варіант двокімнатної квартири коштуватиме від 3 до 4 мільйонів крон (120-150 тис. євро) залежно від району. У новобудові або кращому районі — до 5,5 мільйонів (приблизно 170 тис. євро). Відсотки нараховуються в залежності від того, які в тебе зв’язки з Чеською Республікою. Якщо не маєш дозволу на проживання або робочого дозволу, то треба відразу заплатити 40-50% від загальної суми. І відсоток буде високим — 3,9-4,9%. У мене з робочим дозволом відсоток складав би 2,6% (не до порівняння з українськими), але все одно багато. Перший внесок для мене має бути 30-40%. Для чехів або тих, хто має громадянство / постійну посвідку на проживання, кредитний відсоток ще нижчий — 1,8%. А перший внесок — 15-20%. Є сенс брати іпотеку, якщо прожив певний час і маєш посвідку або громадянство. Медицина Є кілька державних медичних страхових компаній, яким усі сплачують внески. Моя називається VZP. Лікарі переважно державні, приватних небагато. Практично всі працюють зі страховими компаніями. Тобто можеш піти в будь-яку лікарню (приватну або державну), щоб отримати медичну послугу. Серед стоматологів є багато українців, вони дуже кваліфіковані. Переїжджають сюди цілими стоматологіями, оскільки низький мовний бар’єр. Одного разу я звертався до дантиста, за пломбування і повну чистку заплатив 3 000 крон (117 євро) за один зуб. Іншого разу проходив медичний огляд, потрібний для роботи. Лікарня була дещо у радянському стилі. Лікар міряв тиск ще, напевно, довоєнним механічним тонометром, в якому манжет замість кріпитися липучками перев’язується навколо руки. Тим не менше, не чув, щоб лікарям давали хабарі або намагалися «домовитися». Страхова компанія загалом стільки платить лікарю за надані послуги, що нема сенсу обходити систему. Мова Для мене чеська мова складніша, наприклад, за польську, бо у ній є багато німецьких запозичень, особливо в частині Богемії. Людей у Моравії, ближче до Польщі, розумію краще, акцент ближчий до польської мови. Поляки розуміють чехів і навпаки. Моїх побутових знань мови вистачає для того, щоб порозумітися в магазині. А загалом розумію відсотків 30 чеською із того, що чую. Глибше вчитиму, якщо знатиму напевне, що залишуся тут жити. Загалом, якщо працюєш у англомовній компанії, жодних незручностей не виникає. Трапляється, приїжджають росіяни і починають говорити російською, думаючи, що чехи її розуміють, що російська і чеська — схожі. Це не зовсім так. Старші чехи їх ще можуть розуміти, бо вивчали російську в школі, молодші — ні.     Люди Одна з причин, чому я поїхав із Польщі: час від часу стикався з негативним ставленням до себе як українця (у метро, наприклад, коли зустрічав футбольних фанатів). Чехи не дуже люблять росіян через інтервенцію радянських військ у 1968 році. Навіть коли ти спілкуєшся українською, вони можуть її не відрізнити і на слух сприйняти як схожу до російської. Але вони майже ніколи не дадуть знати, що негативно налаштовані до тебе. Чехи більш консервативні у поглядах та інтровертні в емоціях, не будуть виплескувати гнів на тебе. Вони не дуже відкриті, але розумні, практичні люди. Ще помітив, чехи не дуже модно вдягаються, у цьому плані вони ближчі до німців. Не паряться з цього приводу, їм і так комфортно. Щодо культури пива. Пиво в них хороше, місцеві п’ють його де і як завгодно, навіть посеред вулиці. Особливо мені подобається Pilsener Urquel. Якось, коли ми щойно переїхали, побачили трамвай, у якому пасажири пили вино з бокалів. Як виявилося, це реально їхні бокали з дому, вони взяли їх спеціально з собою. Але тим не менше, я жодного разу не бачив п’яної агресивної людини, не спостерігав жодних бійок. Дуже безпечна країна і зокрема столиця. Чехія має репутацію найбільш атеїстичної країни Європи. Це насправді так. Усі різдвяні свята у чехів — щоб випити пива і продати ковбасок. Є люди, які ходять до церкви, але тут переважно не заморочуються з приводу релігійності. Транспорт Прага суперзручна, тут розвинута мережа трамваїв, метро на три гілки. Рідко коли хто добирається до роботи довше, ніж 30-40 хвилин. Навіть ті, хто живуть у віддалених районах. Разова поїздка тривалістю до півгодини коштує 24 крони (~1 євро), на півтори години — 36 крон (~1,5 євро). Я купив річний абонемент на всі види транспорту (навіть на паром і фунікулер) за 3 650 крон (~140 євро). Якщо їздиш двічі в день, одна поїздка виходить 7 крон (27 єврокопійок відповідно). Метро має три гілки, на зеленій і жовтій їздять дещо радянського типу поїзди, але вони все одно оновлені всередині, на червоній — цілком нові вагони. Метро найпопулярніше, з ним за пасажиропотік можуть конкурувати трамваї (також нові, у гарному стані), бо їдеш над землею, видно Прагу. Чисто, комфортно, у трамваях є Wi-Fi. Але в метро нема інтернету, на станціях може ловити 2/3G, у тунелях взагалі не ловить.   Є поїзди між країнами: на Варшаву, Берлін — європейська лінія досить активна. Але в основному всі їздять автобусами: FlixBus на багато напрямків. Я для закордонних подорожей беру машину в оренду, виходить 35-40 євро в день (зі страховкою). Прага зручна для подорожей автомобілем: 8 годин до Італії, 3 до Берліна, 4 — до Вроцлава. З Польщі або з Німеччини вже можна летіти лоукостом. Літати з Чехії незручно, є багато напрямів, але всі дорогі. Практично немає дешевих напрямів лоукостів, у Ryanair — достатньо напрямків, але дорогі, у Wizz Air раніше було 6-7, зараз залишилося 2 (Англія, Італія). Полетіти кудись лоукостером обійдеться від 60 до 100 євро. Є один лоукостер, який літає в Ейндховен (за 30 євро можна знайти квиток). Вартість життя Продукти тут у середньому на 20% дорожчі, ніж у тій же Польщі. Як на мене, вони гірші за якістю, і вибір менший. Є багато супермаркетів: Kaufland, Lidl, Albert Heijn, Billa — аналог нашого АТБ. Купівля продуктів і похід раз-двічі у тиждень до ресторану обійдеться приблизно в 10-12 тисяч крон (390-470 євро) у місяць. 20 тисяч достатньо, щоб зняти однокімнатну квартиру і нормально харчуватися на двох людей (але не шикувати, а вибирати, що купуєш, і готувати вдома). Усе інше витрачаємо на подорожі. Компанія надає працівникам мультиспорт картку, використовуємо я і моя дівчина. Коштує приблизно 1500 крон (58 євро) на місяць. З цією карткою можна безкоштовно відвідувати різні спортивні заклади: спортзали, басейни та інші. Відкладати зараз не вдається, бо багато подорожуємо. Але я б не сказав, що чеські зарплати дозволяють відкласти багато грошей, порівняно зі Швецією, наприклад. Бо в Празі хочеться гроші витрачати. Національна кухня Чеська, як і українська, та як будь-яка інша східноєвропейська кухня, на мою думку, трохи брутальна, все досить жирне. Головна чеська їжа — рулька, запечена свиняча нога. Її люблять їсти з кнедликами — це така собі хлібна булка, яку порізали шматками і залили соусом із рульки. Це, а також квашена капуста — класична чеська їжа. Враховуючи, що тут багато туристів, можна скуштувати страви китайської, індійської, сербської, грузинської, мексиканської, іспанської кухні. Майже всі смаки світу тут можна спробувати.       Висновки У Чехії дуже чисте повітря і гарна вода. Багато зелені, багато сонця, що корисно для здоров’я. Мені тут краще, ніж було у Варшаві. Звикаєш до певного аромату совка, але цінуєш гарну погоду. Також тут романтична атмосфера, постійний туризм, серце міста завжди живе. Мені подобається Прага ще тим, що можна щовечора вийти в центр, насолоджуватися людьми, архітектурою. Щодо цін теж також комфортно, бо зарплати хоч і менші, ніж у західноєвропейських країнах, але ціни порівняно нижчі.   Рік-два ще поживу тут, а там буде видно. Можливо, переїду кудись південніше: Іспанія, Італія, де сонце і гарний настрій. З іншого боку, поживши вже в трьох країнах, можу зробити висновок, що гарно там, де нас нема. У будь-якій країні є свої плюси і мінуси, головне — не втікати від себе, знати, хто ти є, і отримувати насолоду від будь-якої країни і її культури.   Прагу я точно рекомендую (інші регіони все ж депресивніші) для того, щоб почати рух на Захід або Північ. Тут близька до української культура, а також багато позитивних речей, які Чехія переймає від Західної Європи. Якість життя збалансована зі всіх боків: безпека, комфорт, транспорт, здоров’я, погода. Прага варта старту і навіть того, щоб тут залишитися. Матеріал підготувала Ярослава Тимощук. Джерело: Dou.ua