Як доторкнутися до історії та проявити свою творчість В Українському центрі Nusle відбулося вже декілька майстер-класів з ліплення трипільських жіночих статуеток з глини. Їх проводить досвідчена майстриня – Аліна Волох. З 15.08.2024 вже кілька тижнів поспіль клієнтки центру Nusle збираються для того, щоби спробувати свої вміння у ліплення з глини. Після майстеркласу учасники не тільки освоюються прості методи ліплення, але й вивчають, як оздоблювати свої глиняні вироби традиційними трипільськими візерунками. Фото: Oleksandra Turanova, Radio Prague International «Трипільська мадонна» — саме так називається цей виріб, каже майстриня та організаторка заходу Аліна Волох. Вона пояснює: називають її по-різному, та головне — через можливість продовжувати рід її прирівнювали до божества. Одне з давніх свят, яке, як вважають, залишилося з часів трипільської культури, — це Івана Купала: саме у цю ніч тогочасні жінки обирали собі чоловіка, розповідає майстриня. Упродовж зустрічей Аліна Волох розповідає учасницям більше про візеруки та про трипільську культуру.  Аліна Волох|Фото: Oleksandra Turanova, Radio Prague International Готові скульптури учасниці забирають додому на згадку. Також у мам із дітьми є можливість залишити дитину в адаптаційний групі.  

Український центр Нусле регулярно організовує літні табори для дітей, які поєднують в собі відпочинок, навчання та розвиток. Ці табори – це чудова можливість для дітей не тільки відпочити та розважитися, але й поглибити свої знання української мови, культури та історії. Цього року з 8 липня до 9 серпня працівники HUB Nusle провели п’ять дитячих літніх денних таборів для дітей від 6 до 11 років.  Чим відрізняються табори Українського центру Нусле? Поєднання навчання і відпочинку: Крім розваг та ігор, в програмі таборів передбачені заняття з української мови, літератури, історії, а також різноманітні майстер-класи. Ознайомлення з українською культурою: Діти мають можливість познайомитися з українськими традиціями, святами, народними ремеслами. Комунікація з однолітками: Табори – це чудова можливість для дітей поспілкуватися з однолітками з різних куточків світу, які також цікавляться українською культурою. Досвідчені вожаті: За дітьми доглядають досвідчені вожаті, які створюють атмосферу тепла та безпеки. І цього року в програмі були руханки, танці та прогулянки. Також щодня діти грали в ігри, брали участь у майстер-класах та ходили на цікаві екскурсії в об'єкти Празької галереї. Крім того, маленькі відвідувачі табору побували в обсерваторії, музеї транспорту та навіть спробували себе в ролі журналістів чеського суспільного телебачення в Галереї ČT. Загалом участь взяло близько 60 дітей.

Виставка «Сила нескорених» відкрилася в Празі 1 жовтня, у День захисників та захисниць України. Експозиція складається з військових артефактів, речей бійців, трофеїв з деокупованих територій. Все це привезли наші волонтери. Серед особливо цікавих експонатів – уламок ракети, яка була випущена по острову Зміїний з крейсера «Москва». Також на виставці можна побачити колекцію шевронів українських військових. «Виставку військових артефактів ми проводимо вперше. За 10 років роботи «Празького майдану» у нас зібралося багато шевронів, підписаних прапорів військових підрозділів, яким ми допомагаємо, та різних артефактів. Деякі з них нам привезли чеські волонтери, щось наші, інші передали військові. Подібні заходи ми проводимо, щоб допомоги українським військовим», – розповіла очільниця Празького майдану Галина Андрійців. Виставка викликала великий ажіотаж. Чимало людей прийшли подивитися на експонати. Відкриття відвідав посол України в Чехії Василь Зварич. Він наголосив на важливості подібних заходів. «День захисників та захисниць України – це не тільки день памяті, це свято непереможних українських воїнів, які не побоялися взяти зброю в руки та піти захищати своє. Дуже важливо, щоб ми їм допомагали в цей боротьбі. Я закликаю нас всіх триматися разом далі, йти шляхом перемоги, відстоювати необхідність скасувати будь-які обмеження на застосування зброї по військових об’єктах на території росії. Я дуже радий, що нас розуміють та підтримують у цьому наші чеські друзі. Разом ми однозначно сильніші та переможемо», – сказав Василь Зварич. Також виставку відвідали поважні чеські гості. Зокрема заступник Міністра закордонних справ Чехії Ян Мар’ян, секретар офісу Урядового уповноваженого Чехії з питань відновлення України Вацлав Каллус, радник міста Прага Міхал Гроза, представники чеських організацій. «Для нас важливо відвідувати подібні заходи, щоб продемонструвати нашу солідарність та підтримку Україні. Якщо б Європа та Захід в 2014 році відреагували на російську агресію так, як тепер, то можливо ситуація була б зовсім інша», – заявив Ян Мар’ян. «Наш внесок у боротьбу України проти рф – це найменше, що ми можемо зробити, щоб захистити українську свободу і нашу також. Якби не сміливі люди в Україні, які воюють, це загрожувало б усій Європі. Ми знаємо, як швидко могли б дійти російські танки до Праги. Якщо ми не хочемо воювати з російською армією в Братиславі, Брно, Остраві та Празі, ми повинні підтримати Україну», – зазначив Міхал Гроза. Під час виставки відбувся благодійний аукціон. Відвідувачі придбали 10 лотів. Серед них не тільки військові артефакти, а й три картини художниці з Маріуполя Юлії Веселої. Загалом завдяки аукціону вдалося зібрати 62 тис. крон. Кошти підуть на допомогу українським військовим. Зокрема на придбання дронів Mavic 3 Pro для бригади швидкого реагування Нацгвардії «Рубіж», Української добровольчої армії та 116-ї бригади. Виставка працюватиме до 12 жовтня включно. Вхід – за донат. Всі бажаючі зможуть відвідати захід та зробити свій внесок у перемогу.  

Шахраї використовують біженців, щоб отримати вкрадені гроші Шахраї використовують українських біженців, щоб непомітно дістатися до грошей людей, від яких раніше виманювали дані доступу їхніх рахунків та платіжних карток. Злочинці користуються довірливістю українців та їхньою скрутною ситуацією. Їм обіцяють кілька сотень крон, якщо вони відправлять на свої рахунки сотні тисяч крон. Ці гроші українці, в свою чергу, знімають і передають їх шахраям, навіть не підозрюючи, що гроші вкрадені. Таких фактів поліція фіксує вже більше сотні, причому перші повідомлення про них були вже в березні. Криміналісти попереджають біженців, що легалізація вкрадених грошей навіть через незнання може бути злочином. "У мене не працює банківська картка, у мене немає акаунта, і мені конче потрібно перевести гроші з України", - звернувся російськомовний чоловік до групи українських біженців в одному з празьких торгових центрів.  Він попросив номери їхніх банківських рахунків і чи може він переказати на них гроші. А також попросив їх негайно забрати гроші з банкомату і передати йому готівку. За допомогу їм обіцяли тисячу гривень.  Українці - дві подружні пари - задовольнили його прохання. Чоловік переконав їх ще й тим, що запевняв, що гроші хоче віддати на благодійність. Як тільки вони погодились, на рахунки їм почали надходити різні суми. «Загалом це було більше мільйона крон, – уточнив прес-секретар президії поліції Ондржей Моравчик.  У той же час таку саму суму втратили справжні власники грошей. Адже раніше чоловік, який звертався до українців, шахрайським шляхом виманював з інших жертв дані про доступ до їхніх рахунків. І він використав біженців, щоб отримати ці гроші. Непомітно, без слідів банківських операцій і записів камер відеоспостереження, які зазвичай охороняють банкомати. "В останні тижні ми фіксуємо випадки, коли злочинці, які шахрайським шляхом виманюють у людей дані доступу до їхніх рахунків, потім зловживають довірою українських біженців, щоб забрати ці шахрайсько отримані гроші з банкоматів", - стверджує Моравчик. Витончений обман  Більшість з цих випадків мають однаковий перебіг. Спочатку шахраї виманюють у жертв дані про рахунок і платіжну картку. За словами Андрія Капра з департаменту економічної злочинності Президії поліції, яка розслідує ці справи, зловмисники орієнтуються на оголошення. Людині, яка щось пропонує, пишуть, що вони зацікавлені в його товарах, але заплатити вони можуть тільки через платіжну систему. Продавцю пропонують забрати товар кур'єром. Через кілька хвилин вони надсилають повідомлення, що гроші вже заплатили, а також надсилають підтвердження про нібито переказ грошей.  І повідомляють продавця, що тепер йому треба лише забрати гроші. І тут настає головна і найбільш опрацьована частина обману. Продавцю надсилається форма, яка нічим не відрізняється від звичайного входу в реальну банківську установу і в якій він повинен заповнити ім'я користувача, пароль, а також код авторизації, який приходить йому на мобільний телефон. Форма, як справжня  Але насправді форма є фальшивою і служить лише для того, щоб зловмисники отримали дані облікового запису жертви. «Вони здатні виманити у рекламодавців чутливі дані банківської картки та пін-коду та SMS-підтвердження», - зазначає криміналіст Капор.  "Таким чином, зловмисники можуть викрасти не тільки всі кошти з рахунку, але й взяти на потерпілих навіть довгостроковий кредит", - попереджає він. За його словами, шахраї постійно удосконалюють свої методи. «Вони роблять це шляхом спроб – помилок. Якщо щось вийде, вони скористаються цим і наступного разу, коли ні, змінять тактику", - каже Капр. Звичайний користувач, на його думку, не має багато шансів виявити шахрайство.  У криміналіста є одна порада: «Якщо хтось хоче надіслати вам гроші, йому цілком достатньо номера вашого рахунку. Більше нічого. Завжди думайте про свої дії і не дозволяйте себе до чогось штовхати, чи піддаватись на залякувати».  Шахраї також використовують інші методи отримання даних від людей. Вони видають себе за банкірів або поліцейських, які за іронією долі попереджають саме про напади шахраїв. І вони не тільки грабують рахунки людей, але й можуть позичати на них.  "Щохвилини ми допитуємо одиноких жінок, які раптом мають виплатити триста чи навіть вісімсот тисяч крон", - каже криміналіст Карп. Адже коли хтось передає чужим людям дані свого рахунку, то збитки він повинен сплачувати сам. Як шукають легалізаторів  Якщо шахраї вже мають дані рахунку, то їм потрібно якось діставатися до грошей. Вони знають, що фінансові операції банки контролюють і що, переказуючи гроші з рахунку потерпілого на свій рахунок, вони будуть розкриті. А ще вони знають, що банкомати охороняють камери відеоспостереження. Їм потрібен хтось, хто зробить це за них. Для цього вони використовують біженців. Так, як вони удосконалюють тактику під час самої афери, вони, за словами Капра, змінюють спосіб пошуку цих «легалізаторів».  Крім звернення до людей на вулиці або в бізнес-центрах, вони також звертають увагу на людей, які шукають роботу. За словами криміналіста Капра, поліція зафіксувала вже кілька випадків, коли шахраї ошукали когось, хто шукав роботу в соціальній мережі Telegram, яка широко використовується в пострадянських країнах.  Потім їм пообіцяли невелику винагороду за переказ і зняття грошей. «Наприклад, ми записали пропозицію про роботу водія. Той потім фактично об'їжджав банкомати і знімав гроші", - розповів Капр. Поліція попереджає біженців  Чому вони використовують українців? За словами представника президії поліції Андрія Моравчика, ймовірною причиною є те, що "рекрутери" часто говорять російською, і якщо вони звертаються до українських біженців, вони не будуть такими пильними і підозрілими, як чехи в тій же ситуації. А ще через те, що біженці перебувають у набагато більш скрутній ситуації, вони легше піддаються впливу, і якщо хтось запропонує їм за таку допомогу тисячу, вони погодяться. Але не завжди вони в кінцевому підсумку отримують винагороду. Наприклад, тисячу крон, обіцяних «рекрутером» за допомогу у згаданій справі з празького торгового центру, група українців так і не отримала.  Крім того, речник Моравчика попереджає, що навіть людину, яка просто використовується для зняття грошей, можуть звинуватити в тому, що вона порушує закон.   "Таким чином, легко може статися, що ця особа може бути підозрювана в легалізації доходів від злочинної діяльності, навіть з необережності, оскільки ця легалізація є злочинною в Чеській Республіці", - сказав Моравчик. За легалізацію в крайньому випадку загрожує до п'яти років в'язниці. Поліція готує кампанію Тоді як «легалізаторів» поліція наздоганяє досить легко – завдяки переведенню грошей з рахунку потерпілого на їх рахунок і камери біля банкоматів при знятті готівки, спіймати тих, хто за всім стоїть, набагато важче.  Криміналіст Капр побоюється, що кількість подібних випадків найближчим часом різко зросте, тому поліція має намір зосередитися на українцях, а в центрах для біженців - попереджати їх бути обережними.  "Ми готуємо освітню кампанію проти легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, спрямовану на українських іммігрантів. І у вигляді медійних повідомлень, і таблички з попередженням у різних мовних версіях, переважно українською та російською мовами", - додає Капр.  Адміністрація притулку, за словами її прес-секретаря Яна Піроха, не знала про поліцейську кампанію до вчорашнього дня. А посольство України в Празі, до якого звернувся Радіо Свобода, поки що не відповіло. Від перекладача: взагалі, ці всі випадки шахрайства підтверджують правило - не мати справи з москалями, чи "російськомовними" навіть на еміграції. Заговорили з тобою незнайомці російською - ігноруй або посилай вслід за російським кораблем, бо нічого доброго з того не може бути.  (с)  Артур Янушек, Якуб Мікель‚Nefunguje mi platební karta.‘ Podvodníci využívají uprchlíky, aby se dostali k ukradeným penězům

Леся Українка була в Празі лише одного разу, однак це місто відіграло надзвичайну роль у житті її родини. Інформації про її перебування в чеській столиці доволі небагато. Найповніше цю подорож описує дослідниця Світлана Кочерга в книзі «Листи так довго йдуть… Знадоби архіву Лесі Українки в Слов’янській бібліотеці в Празі», що вийшла в 2002 році в Нью-Йорку. У травні 1903 року по дорозі в Україну з італійського Сан-Ремо, де письменниця лікувалася, Леся Українка разом з молодшою сестрою Оксаною Косач, у заміжжі Шимановською, зупинилася на кілька днів у чоловіка ще однієї своєї сестри – Ольги Косач-Кривинюк – Михайла Кривинюка. Михайло того часу вчився в Празі в Політехнічному інституті. Мати Лесі Українки – Ольга Драгоманова-Косач – яка намагалася слідкувати за пересуваннями доньок по Європі, дуже хотіла, щоб Леся та Оксана побачили місто, яке, очевидно, справило на неї саму глибоке враження. У листі до Михайла Кривинюка вона писала: «Прага стоїть того, щоб в ній довше бути треба, щоб конечне побули у Пражському Музею. Та ще нехай конечне почують у Празі церковні співи – дуже інтересні». 15 травня Леся Українка відправила телеграму Михайлу Кривинюкові: «Приїжджаємо в п’ятницю о пів десятої вечора». Очевидно, зустрівши сестер на вокзалі, Михайло супроводив їх до свого тимчасового помешкання на вулиці На Боїшті, 12 в районі Прага-2. Настрій у Лесі Українки, мабуть, був тривожний – у Петербурзі заарештували її сестру Ольгу. Та цю тривогу розвіяла телеграма від матері, у якій ішлося, що сім’я очікує повернення Ольги з Петербургу найближчим часом.   Леся Українка пробула в Празі лише кілька днів – на Михайла чекали іспити, до яких потрібно було готуватися. 18 травня, уже готуючись у далеку дорогу в Україну, Леся Українка написала Ользі: «Любая Лілея! Ми думаєм, що ти вже вдома, тож вітаєм тебе. Оце ми всі три швендяли по Празі. Оксана і Михайло ще підуть, а я посиджу. Пиши мені до Чернівець (…). Будь здорова і весела. Леся»   1904 року Ольга Косач-Кривинюк закінчує Жіночий медичний інститут у Петербурзі і переїжджає до чоловіка в Прагу. Тут у молодого подружжя народжується первісток Михайло, його в сім’ї називали «чеський Бобрик». Після завершення освіти Михайла вони повертаються в Україну. Удруге Ольга Косач-Кривинюк повернулась до Праги влітку 1944 року. У Празі на той час вже довший час жила сестра Оксана Косач-Шимановська, якій, очевидно, сподобалося місто ще під час першої їхньої з Лесею сюди поїздки. У воєнні часи сестри Ольга та Оксана проживали в квартирі Оксани на вулиці Ломніцького, однак цей будинок не зберігся до наших часів. Тут Ольга завершувала роботу над своєю книгою про старшу сестру – Лесю Українку.     Ольга Косач привезла з собою до Праги найбільший скарб – великий родинний архів, який передала на збереження до Музею визвольної боротьби України в Празі. І хоча в 1945 році музей було ліквідовано, все ж значна частина архіву родини Косачів-Драгоманових збереглася. Листи Лесі Українки та близьких до неї людей зберігаються у Слов'янській бібліотеці в Празі та в Празькому національному архіві. Сестра Ольга Косач вирушила з Праги далі до Німеччини, де в листопаді 1945 року пішла з життя в німецькому містечку Авгсбурзі. У Празі залишилися тільки сестра Оксана, яка прожила в цьому місті довге життя і знайшла тут вічний спокій у 1975 році. Могила Оксани Косач-Шимановської знаходиться на цвинтарі Страшніце, колумбарій при крематорії, № 5235. Матеріал підготовано за книгою Листи так довго йдуть… Знадоби архіву Лесі Українки в Слов’янській бібліотеці в Празі/Упорядкування, передмова та примітки С.Кочерга, післямова О.Сліпушко. - Нью-Йорк: 2002, 308 c.   Світлини надано Музей видатних діячів української культури Головна світлина : Укрїнформ Джерело: Embassy of Ukraine in Prague     Студія Animagrad (FILM.UA Group) випустила тизер-трейлер повнометражного анімаційного фільму «Мавка. Лісова пісня». Прем’єра відео приурочена до 150-річного ювілею геніальної письменниці Лесі Українки, який країна відзначає у 2021 році. Реліз мультфільму відбудеться в 2022 році. «Мавка. Лісова пісня» – повнометражний анімаційний фільм української студії Animagrad, заснований на образах із драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» та древніх міфів. Це історія про чудодійну силу любові, яка здатна об’єднувати, рятувати і дарувати життя. У проєкті переплітаються безліч елементів традиційної та сучасної української культури: міфології, літератури, музики і танцю.  

У Чехії – вже втретє – розпочався фестиваль українського кіно. Протягом тижня у Празі, а з цього року ще у двох містах Чехії – Брно та Оломоуці – шанувальники українського фільму зможуть познайомитися з найновішими українськими стрічками – «Атлантида», «Іловайськ», «Додому». Будуть представлені і короткометражні, документальні фільми, а серед складних тем знайдеться місце і для усмішки – фестиваль завершиться комедією «Мої тихі думки». Та центральною подією фільмового фестивалю у Чехії став фільм Аґнєшки Холланд «Пан Джонс», який незабаром вийде в український прокат під назвою «Ціна правди». Він розповідає про те, як важко правда про Голодомор пробивала собі дорогу до світу. Цей та деякі інші фільми чеські глядачі побачить іще до їхньої прем’єри в Україні. Про це пише Радіо Свобода «Сім вечорів для України» – так у чеській пресі повідомляють про початок фестивалю українських фільмів, що проходить в основному в артгаусних кінотеатрах у центрі Праги за підтримки посольства України в Чехії і громадської організації «Рута», якою керує празька україністка Ленка Віхова. «Ми вибирали найкращі українські фільми цього року, стежили за відгуками фестивалів у Венеції, в Одесі, Карлових Варах, за оцінкою професійних критиків, – каже в інтерв’ю Радіо Свобода організаторка фестивалю Ленка Віхова. – Ми хотіли обрати для показу в Чехії найякісніший продукт, який, можливо, не розрахований на смак масового глядача, але такий, що може якнайкраще представити сьогоднішнє українське кіно – його теми і його художній бік. Ми розраховували на обізнану і вибагливу публіку». «Атлантида», фільм Валентина Васяновича, яким відкрився фестиваль у Празі, представляв виконавець головної ролі – ветеран АТО, психолог Андрій Римарук. Незважаючи на те, що дія фільму перенесена у майбутнє, коли війна на Донбасі вже скінчилася, розмова після перегляду нагадала про те, що вона ще триває. Протягом майже годинної дискусії Римарук розповів, що фільм має великий успіх – після світової прем’єри на Венеційському кінофестивалі, де стрічка отримала головну нагороду в секції «Горизонти», був Спеціальний приз журі на Токійському міжнародному кінофестивалі і «Гран-прі» на фестивалі «Лістапад» у Мінську. Остання нагорода була особливо приємною для команди фільму, бо стрічку, яку показали у кінотеатрі «Москва», побачило багато російських чи проросійських критиків, які відреагували на неї відвертим страхом – казали, що у Мінську показують «антиросійські фільми». «Це добре, бо відчутно, що в росіян «підгорає», – втішено сказав Римарук. Перший вечір фестивалю запам’ятається ще і тим, що на ньому був присутній колишній кремлівський бранець – Олександр Кольченко, чийого визволення, разом з Олегом Сенцовим та іншими полоненими, вимагали учасники попередніх двох фестивалів українського кіно. Кольченко перебував у Празі на запрошення місцевої гуманітарної організації, зустрічався з українською громадою, давав інтерв’ю місцевій пресі. Другий фільм українського тижня також, за словами чеської преси, мав принести «сильні переживання». Фільм Аґнєшки Холланд, польської режисерки, «Пан Джонс», або «Ціна правди», як він буде представлений в українському прокаті наприкінці місяця, розповідає про пошуки правди молодого валлійського журналіста Ґаррета Джонса у сталінському СРСР. Він на власні очі побачив наслідки сталінської політики в Україні, де вимирали у 1932–33 роках цілими селами, і намагався розповісти про це світові. Незважаючи на те, що фільм уже мав кілька показів у Чехії, в прокат його не закупили. Як кажуть знавці кіноринку, це – перший фільм Аґнєшки Холланд, який не пішов у чеський прокат. Можливо, тому, що «переживання» від фільму були надто сильними, а можливо, тому, що українська тема не викликає масового інтересу. З п’ятьох показів фільму в Чехії саме той, що проходив в рамках українського фестивалю, був найбільш успішним – всі квитки невеликого артгаусного залу кінотеатру «Евальд» були викуплені вже у перші дні, тож тим, кому квиток не дістався, довелося сидіти на сходах. Вихід людей з кінотеатру виглядав як вихід з похорон, тільки поспівчувати не було кому – всі, і місцеві українці, і чехи, були однаково приголомшені. Коли люди знову змогли говорити, то на вулиці вже можна було почути, що фільм був «важкий, але добрий, сильний». «Чеський глядач, який не шукає в кіно лише розваг, звик до складних фільмів, тому ми включили в програму цей фільм. Також ми хотіли показати, що Україна, яка була співпродюсером фільму, співпрацює з європейським кінематографом, є частиною європейського кінематографу», – пояснює свій задум Ленка Віхова. Далі у програмі фестивалю – кримськотатарський фільм «Evge. Додому» режисера Нарімана Алієва, який щойно вийшов в прокат в Україні. Цей фільм про повернення додому в Крим загиблого кримськотатарського воїна брав участь у Каннському міжнародному кінофестивалі, в конкурсній програмі «Особливий погляд», а у серпні Український оскарівський комітет номінував його як національного претендента від України на американську премію «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою. Тема війни на сході України пролунає і у фільмі «Іловайськ» – стрічці Івана Тимченка, а про цей регіон напередодні війни розповість стрічка «Дике поле» за мотивами роману Сергія Жадана. Задовольнили свою цікавість і любителі короткого метру – один вечір віддали їм. Глядачі побачили відразу п’ять короткометражних фільмів від різних режисерів: «Будинок «Слово» (режисера Івана Висневського), «Mia Donna» (режисера Павла Острікова), «Fingerman» (режисера Івана Шохи), «Нокдаун» (режисера Антона Скрипця) і «Лишатися не можна тікати» (режисера Марини Лопушіної). Завершується фестиваль в понеділок 18 листопада на веселішій ноті – комедією «Мої думки тихі» молодого автора Антоніо Лукіча зі знаменитою Ірмою Вітовською в головній ролі. Попри те, що фестиваль готувався вже втретє, його підготовка йшла найскладніше, каже Ленка Віхова – далися взнаки зміни в українському Держкіно. «Цього року було найскладніше організовувати фестиваль. Вакуум у керівництві Держкіно ускладнив нашу роботу, бо раніше ми могли покладатися на допомогу українського державного агентства, і фінансову, і організаційну, знати, що співпраця надійна, але цього року з цим було набагато складніше», – зазначає вона. Як каже Ленка Віхова, чеський глядач починає звикати до того, що у листопаді він може ознайомитися з новинками українського кіно, у фестивалю з’являються постійні глядачі, розширюється глядацька аудиторія, про фестиваль більше повідомляють у пресі, на радіо, на телебаченні. Присутність Андрія Римарука, який представив фільм «Атлантида», викликала додатковий інтерес, інтерв’ю з ним робили кілька чеських медіа, тож відгомін після фестивалю буде і після того, як він закінчиться. Автор:Марія Щур