Сортувати За Датою

Теги

Статистика

  • 269
    Статей
  • 28
    Активних Авторів
Колонка редакції: 10статей
  • 01 Лист 2017
     Самобутній інді-рок гурт «Vivienne Mort» зібрав у суботу на своєму концерті у Празі поціновувачів якісної сучасної музики. Захід відбувся у музичному клубі «Футурум» з ініціативи Української Європейської Перспективи та UAPORTAL.CZ, і мав скоріше «камерний» характер. Тому цифра у майже двісті п’ятдесят глядачів потішила як організаторів, так учасників гурту. Українсько-чеська публіка на льоту підхоплювала усі композиції та неслася у емоційному музичному потоці із володарями сцени. А після концерту я поспілкувалася із солісткою і лідером «Vivienne Mort» Даніелою Заюшкіною про їхню творчість у мінорі, Прагу та сьогоденний музичний український ринок.     ПРАЗЬКИЙ КОНЦЕРТ І ЗАКОРДОННІ УКРАЇНЦІ - Дано, дякуючи празькій публіці, ви сказали, що вона для вас дуже цінна. У чому полягає ця основна цінність? - Прихід людей на концерт завжди для мене багато означає. Я дивлюся по собі - для походу на концерт мені потрібно бажання і рішення. Вони обрали нас і виділили цілий вечір, щоб провести його з нами і нашими піснями. Ми з хлопцями обговорювали концерт і виявилося, що для всіх нас спочатку було незвично чути, як наші пісні співаються так далеко від дому. Ми не знали, що пісня долітає так далеко і не чекали такої сильної віддачі. Люди прийшли слухати музику, це класно. Бо якщо її не слухати, вона зникне. Музиці потрібні слухачі. - Де ще за кордоном вам доводилося виступати, і чи відрізняються між собою різні публіки у різних країнах? - Тричі їздили до Польщі. Публіка скрізь різна, але вона завжди залежить від артиста. І тому відрізняються між собою скоріше самі концерти. Концерт створює дуже багато факторів. Вдома простіше контролювати технічну підготовку залу, на фестивалях не проконтролюєш погоду. Як це не прикро, ще один з факторів, наприклад - мій настрій, який одразу з різних боків демонструє рівень мого професіоналізму. Часом я не можу відключитися від якогось свого нав'язливого стану, попереднього наповнення, не придатного для виступу. Як мінімум, так можна підвести людей, які покладають надії на цей вечір. Глобально - доки ти не розберешся з собою, тобі нічого сказати людям, окрім того, що ти зараз знаходишся в пошуку. Друга сторона «переговорів» – публіка, – у нас хороша завжди! Люди зазвичай дуже чуйні та емоційні, чекають на щось хороше. Навіть якщо на фестивалі перед нами виступав грайнд-кор і "розбаламутив народ", я з першої пісні повинна включити своє кіно, проектор тепер мій. Кожен артист – диригент своєї публіки. Як її налаштуєш, так вона і звучить.  - Яке враження справила на вас Прага? Що відвезете звідси додому? - Празькі пейзажі - це як якийсь крем для очей. Навіть фізично відчуваєш, наскільки приємно дивитися на всі ці акварелі і помпезні архітектурні композиції.  Після подорожей в красиві міста, починаю ставитися уважніше до того, як виглядає середовище, в якому живу. Хочу, щоб в нас теж було чисто і без зайвих речей. В нас дуже красиві міста, але важко побачити красу Одеси, коли вона обклеєна рекламними банерами, як холодильник в старій квартирі. Я не політик і не знаю, як це змінити. Просто згадала після Праги, що мене це непокоїть. Поки що це привід для фрустрації, але я завжди відгукнуся на ефективні методи боротьби за зміни.  З речей купила собі магніт з Францом Кафкою, олівці, блокноти і тарілочку. - Перебуваючи у Празі, можливо і раніше, ви спілкувалися із "закордонними" українцями... Як ви ставитеся до людей, які з тих чи інших причин, залишають територію України, і їдуть жити за кордон? - Хто б що не казав, для більшості людей важлива у житті гармонія. Ми всі за те, щоб почуватися добре, навіть коли не зізнаємося собі в цьому. Для оточуючих не важливо те, що ми робимо для них. Для них важливіше, як вони почуваються поряд з нами, яку енергію ми випромінюємо. Якщо комусь для того, щоб почуватися краще, потрібно виїхати, і вони відчувають, що так їхнє життя стане більш гармонійним, то для чого лишатися? Якщо їм буде краще, то й усім оточуючим буде краще. Але не знаю, чи я колись переїду в іншу країну. Здається, мені буде недостатньо спілкування і реалізації. Мені підходить жити в Києві і подорожувати. - Про вас відомо, і це засвідчує, наприклад, відеокліп на пісню «Пташечка», що ви доволі співзвучна із культурою та філософією Індії. Що близьке вам у менталітеті індусів, і чим, на вашу думку, категорично відрізняються від них українці як нація? - Ми більше поспішаємо, у нас більше амбіцій, нам важливо якось яскраво себе реалізовувати, підкреслювати свою вийнятковість. Індуси за таке переживають менше. Їх дуже багато, місця мало, доводиться рухатися більш синхронно. Можливо, вони частіше займаються саморефлексією. Можливо, ні, але в них можна повчитися спокою, терпляче ставитися  до людей, дозволяти іншому бути іншим, поважати особистий простір сусіда. Я, наприклад, зі свого боку, якщо зустріну когось, хто мені дуже подобається, то мушу час від часу пояснювати собі, що мій друг - це ще не моя власність і він мені не належить.  Ще індуси рідко бувають дратівливі. Впевнена, що в них той самий людський набір якостей, ніяких чудес, просто вони вміють себе опановувати, більше розуміють себе. Хотілося б, щоб нас з дитинства якось вчили пізнавати самих себе. Вдома або у школі. Мені нещодавно підказали, що цей предмет міг би називатися "саморефлексія». Де діти записували б свої думки: що відбулося зі мною за день, що мені подобалося, що ні, чому я посварився з сусідом по парті, чому на мене накричала вчителька, чому я потім плакав. Тоді нам легше буде у процесі життя лишатися на одинці з собою, розмовляти з собою, розуміти свої страхи і свої бар’єри, і що важливіше – свої бажання. Тому що життя не таке довге, і глибоко в середині себе ми обов'язково чогось сміливо бажаємо, але зустрічаємося із труднощами і страхами, і тоді ці бажання відходять на другий план, і починається просто існування, перехід з дня у день через ніч.   СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА СЦЕНА - Розкажіть, будь ласка, про своє ставлення до закону про мовні квоти на українському радіо- та телепросторі.   - Кажуть, стало більше української музики на радіо і телебаченні. Не маю підтверджень. Знаєте, коли справа стосується музики, то я не є «за» різного роду заборони. Мені здається, що музика – це одне з небагатьох явищ, яке, навпаки, дає свободу. В музиці можна робити, що хочеш, і вигадувати, що хочеш, це поле для творчості, польоту фантазії, вона не дає нам закам’яніти, зануритися в побут. Історично склалося, що в нас двомовна країна. Мені не хотілося б, щоб талановиті музиканти, які класно пишуть тексти російською, починали писати такі собі тексти українською, щоб попасти на радіо. А музикантам по природі потрібна увага, і через квоти вони це вже роблять. - Як ви в загальному оцінюєте сучасну українську музику і сцену?   - Вона стрімко розвивається. Музиканти багато працюють.  Також радісно, що окрім феномену Олега Винника, хранителя традицій радянської естради, в нас є артисти, які цікавляться західною музикою, а деякі взагалі в свою творчість вкладають багато свого власного досвіду і самих себе, не намагаючись нічого цілеспрямовано запозичувати. - Кого із своїх колег-виконвців ви вважаєте гідними представниками сьогоднішньої української сцени? Через кого нині звучить Україна?   - Якби я хотіла поставити іноземцям українську музику, щоб передати наші етнічні особливості, я б поставила «ДахуБраху», це ідеально для такої презентації: "Це найбільше схоже на Україну". Також «Один в каное». В Ірин голос (солістка гурту «Один в каное» Ірина Швайдак – прим. редакції) вкладено емоційний інтелект, тому не обов’язково знати українську і розуміти, про що вона співає, щоб відчути цю творчість. Для української музики історично багато значать «ВВ» та "Океан Ельзи".    ТВОРЧІСТЬ VIVIENNE MORT - З ким, передусім, співзвучна ваша музика? Як ви бачите своїх слухачів? Які вони? - Дуже дивні люди. Я не знаю, звідки вони взялися і чому це роблять. Але у них у всіх є спільне - якась беззахисна доброта. Можливо, на час концерту, але вони стають довірливими, і потім підходять і різними способами стараються дізнатися - "а ти чесно така?" Хочуть, щоб завжди була Пташечка, втілення тендітної доброти. І я стараюся показати, що ми з ними не хороші і не погані. Ми в нулі і перед нами вибір. Хочеш - старайся бути хорошим, хочеш - будь підлим, щоб бути злим і підлим - тут взагалі, ніяких перешкод. Одне ясно: між мною і слухачами - зв'язок. - Яку високу мету несе в собі творчості VIVIENNE MORT? І чому вона у мінорі? - Мені складно говорити про творчість. В момент написання я мало що усвідомлюю. Але знаю, що в мінорі мені більше вдається. Так я відчуваю.  Думаю про мету своєї творчості і навіщо вона мені. Мабуть, це те місце, де я найкраще можу проявити свої здібності. Ще до написання пісень мені подобалося бачити красу. Я не знаю, чи приношу користь людям. Можна сказати, що я створюю свою хмару і затягую в неї інших.  - А як щодо культури, літератури, мистецтва? Хто є вашими натхненниками? Які книги читає Даніела Заюшкіна? Фільми яких режисерів дивиться? - Останнім часом дивилася Андрія Звягінцева, Сергія Лобана, Юрія Бикова, планую ще трохи подивитися Сокурова, Кончаловського, все, що не бачила Лунгіна, в кінці заполірую Братом-2 і чао. Для цього можна навіть зняти квартиру на Борщагівці з видом на осінню електростанцію. Коли мене будуть провідувати в реанімації, я попрошу записати на флешку фільми з Луі де Фюнесом, всі серії "Поліцейської академії" і пригоди Містера Біна.  Читаю зараз збірку п'єс і розповідей Дмитра Ліпскерова, раджу тим, кому подобаються твори Милорада Павича і Набокова. Оксана Мойсенюк для UAPORTAL.CZ Автор фото - Tomáš Kozel 
    564 Опубліковано Оксана Мойсенюк
  •  Самобутній інді-рок гурт «Vivienne Mort» зібрав у суботу на своєму концерті у Празі поціновувачів якісної сучасної музики. Захід відбувся у музичному клубі «Футурум» з ініціативи Української Європейської Перспективи та UAPORTAL.CZ, і мав скоріше «камерний» характер. Тому цифра у майже двісті п’ятдесят глядачів потішила як організаторів, так учасників гурту. Українсько-чеська публіка на льоту підхоплювала усі композиції та неслася у емоційному музичному потоці із володарями сцени. А після концерту я поспілкувалася із солісткою і лідером «Vivienne Mort» Даніелою Заюшкіною про їхню творчість у мінорі, Прагу та сьогоденний музичний український ринок.     ПРАЗЬКИЙ КОНЦЕРТ І ЗАКОРДОННІ УКРАЇНЦІ - Дано, дякуючи празькій публіці, ви сказали, що вона для вас дуже цінна. У чому полягає ця основна цінність? - Прихід людей на концерт завжди для мене багато означає. Я дивлюся по собі - для походу на концерт мені потрібно бажання і рішення. Вони обрали нас і виділили цілий вечір, щоб провести його з нами і нашими піснями. Ми з хлопцями обговорювали концерт і виявилося, що для всіх нас спочатку було незвично чути, як наші пісні співаються так далеко від дому. Ми не знали, що пісня долітає так далеко і не чекали такої сильної віддачі. Люди прийшли слухати музику, це класно. Бо якщо її не слухати, вона зникне. Музиці потрібні слухачі. - Де ще за кордоном вам доводилося виступати, і чи відрізняються між собою різні публіки у різних країнах? - Тричі їздили до Польщі. Публіка скрізь різна, але вона завжди залежить від артиста. І тому відрізняються між собою скоріше самі концерти. Концерт створює дуже багато факторів. Вдома простіше контролювати технічну підготовку залу, на фестивалях не проконтролюєш погоду. Як це не прикро, ще один з факторів, наприклад - мій настрій, який одразу з різних боків демонструє рівень мого професіоналізму. Часом я не можу відключитися від якогось свого нав'язливого стану, попереднього наповнення, не придатного для виступу. Як мінімум, так можна підвести людей, які покладають надії на цей вечір. Глобально - доки ти не розберешся з собою, тобі нічого сказати людям, окрім того, що ти зараз знаходишся в пошуку. Друга сторона «переговорів» – публіка, – у нас хороша завжди! Люди зазвичай дуже чуйні та емоційні, чекають на щось хороше. Навіть якщо на фестивалі перед нами виступав грайнд-кор і "розбаламутив народ", я з першої пісні повинна включити своє кіно, проектор тепер мій. Кожен артист – диригент своєї публіки. Як її налаштуєш, так вона і звучить.  - Яке враження справила на вас Прага? Що відвезете звідси додому? - Празькі пейзажі - це як якийсь крем для очей. Навіть фізично відчуваєш, наскільки приємно дивитися на всі ці акварелі і помпезні архітектурні композиції.  Після подорожей в красиві міста, починаю ставитися уважніше до того, як виглядає середовище, в якому живу. Хочу, щоб в нас теж було чисто і без зайвих речей. В нас дуже красиві міста, але важко побачити красу Одеси, коли вона обклеєна рекламними банерами, як холодильник в старій квартирі. Я не політик і не знаю, як це змінити. Просто згадала після Праги, що мене це непокоїть. Поки що це привід для фрустрації, але я завжди відгукнуся на ефективні методи боротьби за зміни.  З речей купила собі магніт з Францом Кафкою, олівці, блокноти і тарілочку. - Перебуваючи у Празі, можливо і раніше, ви спілкувалися із "закордонними" українцями... Як ви ставитеся до людей, які з тих чи інших причин, залишають територію України, і їдуть жити за кордон? - Хто б що не казав, для більшості людей важлива у житті гармонія. Ми всі за те, щоб почуватися добре, навіть коли не зізнаємося собі в цьому. Для оточуючих не важливо те, що ми робимо для них. Для них важливіше, як вони почуваються поряд з нами, яку енергію ми випромінюємо. Якщо комусь для того, щоб почуватися краще, потрібно виїхати, і вони відчувають, що так їхнє життя стане більш гармонійним, то для чого лишатися? Якщо їм буде краще, то й усім оточуючим буде краще. Але не знаю, чи я колись переїду в іншу країну. Здається, мені буде недостатньо спілкування і реалізації. Мені підходить жити в Києві і подорожувати. - Про вас відомо, і це засвідчує, наприклад, відеокліп на пісню «Пташечка», що ви доволі співзвучна із культурою та філософією Індії. Що близьке вам у менталітеті індусів, і чим, на вашу думку, категорично відрізняються від них українці як нація? - Ми більше поспішаємо, у нас більше амбіцій, нам важливо якось яскраво себе реалізовувати, підкреслювати свою вийнятковість. Індуси за таке переживають менше. Їх дуже багато, місця мало, доводиться рухатися більш синхронно. Можливо, вони частіше займаються саморефлексією. Можливо, ні, але в них можна повчитися спокою, терпляче ставитися  до людей, дозволяти іншому бути іншим, поважати особистий простір сусіда. Я, наприклад, зі свого боку, якщо зустріну когось, хто мені дуже подобається, то мушу час від часу пояснювати собі, що мій друг - це ще не моя власність і він мені не належить.  Ще індуси рідко бувають дратівливі. Впевнена, що в них той самий людський набір якостей, ніяких чудес, просто вони вміють себе опановувати, більше розуміють себе. Хотілося б, щоб нас з дитинства якось вчили пізнавати самих себе. Вдома або у школі. Мені нещодавно підказали, що цей предмет міг би називатися "саморефлексія». Де діти записували б свої думки: що відбулося зі мною за день, що мені подобалося, що ні, чому я посварився з сусідом по парті, чому на мене накричала вчителька, чому я потім плакав. Тоді нам легше буде у процесі життя лишатися на одинці з собою, розмовляти з собою, розуміти свої страхи і свої бар’єри, і що важливіше – свої бажання. Тому що життя не таке довге, і глибоко в середині себе ми обов'язково чогось сміливо бажаємо, але зустрічаємося із труднощами і страхами, і тоді ці бажання відходять на другий план, і починається просто існування, перехід з дня у день через ніч.   СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА СЦЕНА - Розкажіть, будь ласка, про своє ставлення до закону про мовні квоти на українському радіо- та телепросторі.   - Кажуть, стало більше української музики на радіо і телебаченні. Не маю підтверджень. Знаєте, коли справа стосується музики, то я не є «за» різного роду заборони. Мені здається, що музика – це одне з небагатьох явищ, яке, навпаки, дає свободу. В музиці можна робити, що хочеш, і вигадувати, що хочеш, це поле для творчості, польоту фантазії, вона не дає нам закам’яніти, зануритися в побут. Історично склалося, що в нас двомовна країна. Мені не хотілося б, щоб талановиті музиканти, які класно пишуть тексти російською, починали писати такі собі тексти українською, щоб попасти на радіо. А музикантам по природі потрібна увага, і через квоти вони це вже роблять. - Як ви в загальному оцінюєте сучасну українську музику і сцену?   - Вона стрімко розвивається. Музиканти багато працюють.  Також радісно, що окрім феномену Олега Винника, хранителя традицій радянської естради, в нас є артисти, які цікавляться західною музикою, а деякі взагалі в свою творчість вкладають багато свого власного досвіду і самих себе, не намагаючись нічого цілеспрямовано запозичувати. - Кого із своїх колег-виконвців ви вважаєте гідними представниками сьогоднішньої української сцени? Через кого нині звучить Україна?   - Якби я хотіла поставити іноземцям українську музику, щоб передати наші етнічні особливості, я б поставила «ДахуБраху», це ідеально для такої презентації: "Це найбільше схоже на Україну". Також «Один в каное». В Ірин голос (солістка гурту «Один в каное» Ірина Швайдак – прим. редакції) вкладено емоційний інтелект, тому не обов’язково знати українську і розуміти, про що вона співає, щоб відчути цю творчість. Для української музики історично багато значать «ВВ» та "Океан Ельзи".    ТВОРЧІСТЬ VIVIENNE MORT - З ким, передусім, співзвучна ваша музика? Як ви бачите своїх слухачів? Які вони? - Дуже дивні люди. Я не знаю, звідки вони взялися і чому це роблять. Але у них у всіх є спільне - якась беззахисна доброта. Можливо, на час концерту, але вони стають довірливими, і потім підходять і різними способами стараються дізнатися - "а ти чесно така?" Хочуть, щоб завжди була Пташечка, втілення тендітної доброти. І я стараюся показати, що ми з ними не хороші і не погані. Ми в нулі і перед нами вибір. Хочеш - старайся бути хорошим, хочеш - будь підлим, щоб бути злим і підлим - тут взагалі, ніяких перешкод. Одне ясно: між мною і слухачами - зв'язок. - Яку високу мету несе в собі творчості VIVIENNE MORT? І чому вона у мінорі? - Мені складно говорити про творчість. В момент написання я мало що усвідомлюю. Але знаю, що в мінорі мені більше вдається. Так я відчуваю.  Думаю про мету своєї творчості і навіщо вона мені. Мабуть, це те місце, де я найкраще можу проявити свої здібності. Ще до написання пісень мені подобалося бачити красу. Я не знаю, чи приношу користь людям. Можна сказати, що я створюю свою хмару і затягую в неї інших.  - А як щодо культури, літератури, мистецтва? Хто є вашими натхненниками? Які книги читає Даніела Заюшкіна? Фільми яких режисерів дивиться? - Останнім часом дивилася Андрія Звягінцева, Сергія Лобана, Юрія Бикова, планую ще трохи подивитися Сокурова, Кончаловського, все, що не бачила Лунгіна, в кінці заполірую Братом-2 і чао. Для цього можна навіть зняти квартиру на Борщагівці з видом на осінню електростанцію. Коли мене будуть провідувати в реанімації, я попрошу записати на флешку фільми з Луі де Фюнесом, всі серії "Поліцейської академії" і пригоди Містера Біна.  Читаю зараз збірку п'єс і розповідей Дмитра Ліпскерова, раджу тим, кому подобаються твори Милорада Павича і Набокова. Оксана Мойсенюк для UAPORTAL.CZ Автор фото - Tomáš Kozel 
    Лист 01, 2017 564
  • 18 Вер 2017
    Дерев’яні рахівниці у крамницях, «Мерседеси» поряд з кінськими возами, високі підбори чарівних закарпаток на розбитих дорогах, черги на кордоні та «австрійська» краса закарпатських гір. Що ще вразило чехів на колишній Підкарпатській Русі?    У серпні закарпатська земля приймала незвичну для себе подію – міжнародний семінар східного бойового мистецтва Він Чун Куен Пай, чи іншими словами одного із різновидів Кунг-Фу. Сюди з’їхалося зо п’ять  десятків його прихильників з Чехії, Угорщини, Білорусі та різних куточків України.  А все тому, що її організатор – майстер четвертого дану, Президент Європейської Асоціації Він Чун Куен Пай, професійний тренер та інструктор Олександр Зубарєв, -  вихідець із Виноградівського району.  Олександр уже більше восьми років мешкає у Празі, заснував тут «Європейську асоціацію традиційних бойових мистецтв» та проводить регулярні тренування для всіх охочих. Однак коли постало питання про місце проведення літнього заходу, його вибір був очевидним. «Оскільки на цей семінар приїхали учасники з чотирьох країн, потрібно було обрати таке місце, куди було б зручно добратися усім. Закарпаття лежить у центрі Європи, тому це прекрасна геолокація. Ми везли сюди також групу чехів, які тренуються у мене в Празі, і до України приїхали вперше, тому хотілось показати їм якусь цікаву її частину. Тут, звичайно ж, дуже хороші і кліматичні умови, тож  учасники можуть не тільки потренуватися, але й добре відпочити» - пояснює Олександр.  Атестаційні семінари такого ґатунку проводяться, передусім, для того, щоб прихильники Він Чун могли з’їхатися, обмінятися інформацією та підвищити свій кваліфікаційний рівень. Оскільки це бойове мистецтво набирає популярності, на заході було чимало початківців, які тільки освоюють та поринають у нього. На противагу їм була представлена і когорта тих, які тренуються вже декілька років, тому на семінарі вони намагалися скласти іспит та здобути новий ступінь дану та колір поясу. Більш детально розповів про це Президент Міжнародної федерації традиційних бойових мистецтв, Патріарх школи, майстер десятого дану Ігор Асташев, який приймав екзамени та під наглядом якого проходив увесь семінар. «На процес здобуття поясів і данів Він Чуну можна дивитися із фізичної та філософської точок зору. На початку стоять чорні пояси. Чорний – це пітьма, незнання, людина шукає провидіння і взялася за свою фізичну активність. Далі йде синій пояс, який символізує світанок. Тобто учень вже бачить певні зміни у собі та у світі навколо. Жовтий пояс – це символ сонця у зеніті, коли адепт вже розуміє, що йому потрібно і куди він іде, але його ще чекає сумлінна робота над собою, адже він наче на половині дороги. Якщо воїн здобув червоний пояс, це означає, що у нього за спиною декілька років важких витривалісних тренувань, а отже і багато досвіду. І нарешті білий пояс – це символ мудрості та космосу. Тут можна уявити собі старезного мудреця із білою бородою, який зрозумів справжній сенс життя, і може поділитися накопиченим досвідом. ... Відома легенда розповідає, що шаолінські монахи нарахували сто вісім людських вад та недоліків. Тому хлопці і дівчата, які здають екзамен на вищий пояс, повторюють кожну вправу сто вісім разів. По-перше, так ми перевіряємо їх фізичну підготовку, по-друге, це символізує відпрацювання і позбавлення від цих ста восьми гріхів і вад».    Якщо явище Він Чуну потрібно було б охарактеризувати одним словом, це була б, напевно, «комплексність», адже це бойове мистецтво поєднує у собі фізичний, духовний та бойовий аспекти. Саме тому ним можуть займатися не лише чоловіки усіх вікових категорій, але й жінки та діти.   Під час тренування на перше місце ставиться здоров’я людини та робота з її фізичним тілом. Наступний крок веде до розуміння духовності та внутрішнього світу учня, адже Він Чун несе в собі протест проти злу та вчить добру. Вихованці розвивають не лише м’язи та фізичну силу, але й осилюють морально-етичні норми, такі як толерантність, вихованість, вдячність чи повага до партнера. І аж тоді можна переходити до прикладнго аспекту, коли послідовник цього мистецтва зустрічається в імпровізованому бої із суперником.  Значна увага приділяється на тренуваннях практикам Дзен та Цигун. Завдяки медитації Дзен можна призупинитись після бурхливого життєвого ритму, а Цигун – система дихальних вправ, в основі якого лежить дихання – націлена на пропрацювання та зміцнення певних груп м'язів, частини тіла або органу.  Враженнями від тренувань ділиться, наприклад, власник фірми-перевізника REGABUS Євген Реґа, який не тільки практикується у цьому мистецтві, але й мав пряме відношення до семінару. «Я займаюся Він Чун десь рік і три місяці, і за цей час спостерігаю у собі дуже позитивні зміни: відчуваю прилив енергії, вітальність, мої м’язи і думки в тонусі, не турбують болі і ниття в тілі. Це допомагає мені, як в особистому житті, так при роботі. Я регулярно граю і гольф, тому після Він Чун мої рухи і удари більш пружні та точні. Я також дуже радий, що зміг посприяти і проведенню цієї акції, адже автобус нашої фірми-перевізника REGABUS привіз у Закарпаття усіх моїх колег із празької школи Він Чун».    Чехи були, безперечно, поважними учасниками семінару, адже на відміну від інших гостей, побували в Україні вперше. Тому організатори не тільки змушували їх, сумлінно відпрацьовувати усі практики та вправи, але й частували закарпатськими стравами і вином, та вивозили у визначні місця – в гори, на Водоспад Шипіт, Мукачівський замок чи Закарпатський музей народної архітектури та побуту в Ужгороді. Чеські відвідувачі запевняють, що Закарпаття справило на них неабияке враження. Передусім вони відзначають гостинність та привітність закарпатців, смачну кухню і неймовірну красу гірської місцевості. «Перші незвичні враження були вже на кордоні» - ділиться програміст Любош. «Адже ми вже трохи розпещені шенгенським простором, і перевірку паспортів востаннє проходили десь у шкільні роки під час поїздки у відпустку до Хорватії. Далі ми, звичайно ж, чули про якість українських доріг, але треба сказати, що реальність перевищила усі очікування. Думаю для певних водіїв на ці дороги потрібне було б окреме водійське посвідчення. (сміється). Один із найцікавіших для мене контрастів – розкішні авто типу Мерседесів і Порше поряд з кінськими возами. Не зовсім типове явище для Європи».  А от п’ятдесятирічна Лібуше розповідає, що часто гуляла з подругою сільською місцевістю, де її найбільше вразила скромність та порядність селян і те, з якою ретельністю та старанністю оброблені їхні поля і городи. Не зважаючи на певну бідність, люди здалися їй набагато щасливішими та життєрадіснішими, ніж більшість забезпечених чехів.   «Мукачево та Ужгород виглядали більш охайними та чистими, ніж, наприклад, міста на сході Словаччини» - каже Якуб. «А от дерев’яні рахівниці у крамницях – це справжня раритетна знахідка! Але це круто! Це означає, що люди розумні, вміють думати самі, а не використовують «мозок» сучасної техніки та машин. Музей архітектури та побуту дуже схожий на  чеський музей у Рожнові на Валашську, і по-моєму, це свідчить про те, що наші культури все-таки подібні. Мене, звісно ж, вразила природа Закарпаття! Вона нагадує мені австрійські Альпи,  і я вважаю, що у майбутньому Україна буде дуже привабливою для Заходу з точки зору природи, землі та поновлюваних джерел енергії».  Празька школа Він Чун на чолі з майстром та тренером Олександром Зубарєвим повернулася до Чехії з новими враженнями, силами та завзятістю до тренувань. Ви також можете приєднатися до неї, і потренуватися у спортзалі на Карловій площі (Karlovo náměstí) разом з міжнародною командою українців, чехів, словаків, росіян та інших національностей. Більше інформації за номером +420 775 788 667. Займайтеся та будьте здоровими! Автор: Оксана Мойсенюк для UAPORTAl.CZ     
    1185 Опубліковано Оксана Мойсенюк
  • Дерев’яні рахівниці у крамницях, «Мерседеси» поряд з кінськими возами, високі підбори чарівних закарпаток на розбитих дорогах, черги на кордоні та «австрійська» краса закарпатських гір. Що ще вразило чехів на колишній Підкарпатській Русі?    У серпні закарпатська земля приймала незвичну для себе подію – міжнародний семінар східного бойового мистецтва Він Чун Куен Пай, чи іншими словами одного із різновидів Кунг-Фу. Сюди з’їхалося зо п’ять  десятків його прихильників з Чехії, Угорщини, Білорусі та різних куточків України.  А все тому, що її організатор – майстер четвертого дану, Президент Європейської Асоціації Він Чун Куен Пай, професійний тренер та інструктор Олександр Зубарєв, -  вихідець із Виноградівського району.  Олександр уже більше восьми років мешкає у Празі, заснував тут «Європейську асоціацію традиційних бойових мистецтв» та проводить регулярні тренування для всіх охочих. Однак коли постало питання про місце проведення літнього заходу, його вибір був очевидним. «Оскільки на цей семінар приїхали учасники з чотирьох країн, потрібно було обрати таке місце, куди було б зручно добратися усім. Закарпаття лежить у центрі Європи, тому це прекрасна геолокація. Ми везли сюди також групу чехів, які тренуються у мене в Празі, і до України приїхали вперше, тому хотілось показати їм якусь цікаву її частину. Тут, звичайно ж, дуже хороші і кліматичні умови, тож  учасники можуть не тільки потренуватися, але й добре відпочити» - пояснює Олександр.  Атестаційні семінари такого ґатунку проводяться, передусім, для того, щоб прихильники Він Чун могли з’їхатися, обмінятися інформацією та підвищити свій кваліфікаційний рівень. Оскільки це бойове мистецтво набирає популярності, на заході було чимало початківців, які тільки освоюють та поринають у нього. На противагу їм була представлена і когорта тих, які тренуються вже декілька років, тому на семінарі вони намагалися скласти іспит та здобути новий ступінь дану та колір поясу. Більш детально розповів про це Президент Міжнародної федерації традиційних бойових мистецтв, Патріарх школи, майстер десятого дану Ігор Асташев, який приймав екзамени та під наглядом якого проходив увесь семінар. «На процес здобуття поясів і данів Він Чуну можна дивитися із фізичної та філософської точок зору. На початку стоять чорні пояси. Чорний – це пітьма, незнання, людина шукає провидіння і взялася за свою фізичну активність. Далі йде синій пояс, який символізує світанок. Тобто учень вже бачить певні зміни у собі та у світі навколо. Жовтий пояс – це символ сонця у зеніті, коли адепт вже розуміє, що йому потрібно і куди він іде, але його ще чекає сумлінна робота над собою, адже він наче на половині дороги. Якщо воїн здобув червоний пояс, це означає, що у нього за спиною декілька років важких витривалісних тренувань, а отже і багато досвіду. І нарешті білий пояс – це символ мудрості та космосу. Тут можна уявити собі старезного мудреця із білою бородою, який зрозумів справжній сенс життя, і може поділитися накопиченим досвідом. ... Відома легенда розповідає, що шаолінські монахи нарахували сто вісім людських вад та недоліків. Тому хлопці і дівчата, які здають екзамен на вищий пояс, повторюють кожну вправу сто вісім разів. По-перше, так ми перевіряємо їх фізичну підготовку, по-друге, це символізує відпрацювання і позбавлення від цих ста восьми гріхів і вад».    Якщо явище Він Чуну потрібно було б охарактеризувати одним словом, це була б, напевно, «комплексність», адже це бойове мистецтво поєднує у собі фізичний, духовний та бойовий аспекти. Саме тому ним можуть займатися не лише чоловіки усіх вікових категорій, але й жінки та діти.   Під час тренування на перше місце ставиться здоров’я людини та робота з її фізичним тілом. Наступний крок веде до розуміння духовності та внутрішнього світу учня, адже Він Чун несе в собі протест проти злу та вчить добру. Вихованці розвивають не лише м’язи та фізичну силу, але й осилюють морально-етичні норми, такі як толерантність, вихованість, вдячність чи повага до партнера. І аж тоді можна переходити до прикладнго аспекту, коли послідовник цього мистецтва зустрічається в імпровізованому бої із суперником.  Значна увага приділяється на тренуваннях практикам Дзен та Цигун. Завдяки медитації Дзен можна призупинитись після бурхливого життєвого ритму, а Цигун – система дихальних вправ, в основі якого лежить дихання – націлена на пропрацювання та зміцнення певних груп м'язів, частини тіла або органу.  Враженнями від тренувань ділиться, наприклад, власник фірми-перевізника REGABUS Євген Реґа, який не тільки практикується у цьому мистецтві, але й мав пряме відношення до семінару. «Я займаюся Він Чун десь рік і три місяці, і за цей час спостерігаю у собі дуже позитивні зміни: відчуваю прилив енергії, вітальність, мої м’язи і думки в тонусі, не турбують болі і ниття в тілі. Це допомагає мені, як в особистому житті, так при роботі. Я регулярно граю і гольф, тому після Він Чун мої рухи і удари більш пружні та точні. Я також дуже радий, що зміг посприяти і проведенню цієї акції, адже автобус нашої фірми-перевізника REGABUS привіз у Закарпаття усіх моїх колег із празької школи Він Чун».    Чехи були, безперечно, поважними учасниками семінару, адже на відміну від інших гостей, побували в Україні вперше. Тому організатори не тільки змушували їх, сумлінно відпрацьовувати усі практики та вправи, але й частували закарпатськими стравами і вином, та вивозили у визначні місця – в гори, на Водоспад Шипіт, Мукачівський замок чи Закарпатський музей народної архітектури та побуту в Ужгороді. Чеські відвідувачі запевняють, що Закарпаття справило на них неабияке враження. Передусім вони відзначають гостинність та привітність закарпатців, смачну кухню і неймовірну красу гірської місцевості. «Перші незвичні враження були вже на кордоні» - ділиться програміст Любош. «Адже ми вже трохи розпещені шенгенським простором, і перевірку паспортів востаннє проходили десь у шкільні роки під час поїздки у відпустку до Хорватії. Далі ми, звичайно ж, чули про якість українських доріг, але треба сказати, що реальність перевищила усі очікування. Думаю для певних водіїв на ці дороги потрібне було б окреме водійське посвідчення. (сміється). Один із найцікавіших для мене контрастів – розкішні авто типу Мерседесів і Порше поряд з кінськими возами. Не зовсім типове явище для Європи».  А от п’ятдесятирічна Лібуше розповідає, що часто гуляла з подругою сільською місцевістю, де її найбільше вразила скромність та порядність селян і те, з якою ретельністю та старанністю оброблені їхні поля і городи. Не зважаючи на певну бідність, люди здалися їй набагато щасливішими та життєрадіснішими, ніж більшість забезпечених чехів.   «Мукачево та Ужгород виглядали більш охайними та чистими, ніж, наприклад, міста на сході Словаччини» - каже Якуб. «А от дерев’яні рахівниці у крамницях – це справжня раритетна знахідка! Але це круто! Це означає, що люди розумні, вміють думати самі, а не використовують «мозок» сучасної техніки та машин. Музей архітектури та побуту дуже схожий на  чеський музей у Рожнові на Валашську, і по-моєму, це свідчить про те, що наші культури все-таки подібні. Мене, звісно ж, вразила природа Закарпаття! Вона нагадує мені австрійські Альпи,  і я вважаю, що у майбутньому Україна буде дуже привабливою для Заходу з точки зору природи, землі та поновлюваних джерел енергії».  Празька школа Він Чун на чолі з майстром та тренером Олександром Зубарєвим повернулася до Чехії з новими враженнями, силами та завзятістю до тренувань. Ви також можете приєднатися до неї, і потренуватися у спортзалі на Карловій площі (Karlovo náměstí) разом з міжнародною командою українців, чехів, словаків, росіян та інших національностей. Більше інформації за номером +420 775 788 667. Займайтеся та будьте здоровими! Автор: Оксана Мойсенюк для UAPORTAl.CZ     
    Вер 18, 2017 1185
  • 03 Черв 2017
    В минулу суботу пройшов феситваль RefuFest. Особлива атмосфера бувшої вантажної станції, музика і смачна їжа. В цьому році організацію українського намету займався Празький Майдан . Це не лише розвага, це можливість заробити гроші які, цього року, підуть на ремонтні роботи в харківському реабілітаційному центрі. На фестивалі були наші друзі із чудового журналу NaVychod . Багато хороших людей долучилося. Друзі та нові знайомі, чудова погода, класна музика, танці, смачні страви та розуміння того, що робимо корисну справу - таким був для нас цьогорічний Refufest.   Відвідали виставку бонсай, що прохотила у празькому ботанічному саду. Дерева просто прекрасні :)      Відбулося відкриття фотовиставки воєнного кореспондента Олеся Кромпляса "ПРОМКА" про захисників промзони містечка Авдіївка, яке і донині є напруженою точкою на сході України, звідки щодня надходять жахливі новини про загиблих та поранених. У відкритті виставки взяли участь Посол України в Чехії Євген Перебийніс, депутат Парламенту ЧР Анна Зеленкова, автор виставки Олесь Кромпляс, керівник секції Національного кіноархіву ЧР Дагмар Остржанська, представники Міністерства культури ЧР, дипломати, громадські діячі, представники української діаспори, журналісти. У своїх виступах Посол та депутат чеського парламенту зазначили, що саме зараз українські герої творять історію України та всієї Європи. Експозицію виставки складає серія чорно-білих фотографій про українських героїв, котрі щодня під постійними обстрілами виконують свій обов'язок з оборони української державності. Виставка покликана нагадати, що російська агресія проти України триває. Щодня гинуть кращі сини України, котрі захищають не лише свою землю, а й безпеку всієї Європи, щодня гинуть мирні мешканці. Виставка триватиме до 15 червня за адресою: Jana Želievského 2, Praha 3.         Ну а в нас... Є 300 зареєстрованих учасників!   Стаття "Робота по польській візі в Чехії. Відповідь поліції ЧР" має більше 6000 переглядів! Це рекорд :) Нас читають, це приємно ;)   Дякуємо всім вам! Давайте разом робити Портал популярним, цікавим та корисним ресурсом.    Гарних вихідних!
    352 Опубліковано uaportal
  • Автор uaportal
    В минулу суботу пройшов феситваль RefuFest. Особлива атмосфера бувшої вантажної станції, музика і смачна їжа. В цьому році організацію українського намету займався Празький Майдан . Це не лише розвага, це можливість заробити гроші які, цього року, підуть на ремонтні роботи в харківському реабілітаційному центрі. На фестивалі були наші друзі із чудового журналу NaVychod . Багато хороших людей долучилося. Друзі та нові знайомі, чудова погода, класна музика, танці, смачні страви та розуміння того, що робимо корисну справу - таким був для нас цьогорічний Refufest.   Відвідали виставку бонсай, що прохотила у празькому ботанічному саду. Дерева просто прекрасні :)      Відбулося відкриття фотовиставки воєнного кореспондента Олеся Кромпляса "ПРОМКА" про захисників промзони містечка Авдіївка, яке і донині є напруженою точкою на сході України, звідки щодня надходять жахливі новини про загиблих та поранених. У відкритті виставки взяли участь Посол України в Чехії Євген Перебийніс, депутат Парламенту ЧР Анна Зеленкова, автор виставки Олесь Кромпляс, керівник секції Національного кіноархіву ЧР Дагмар Остржанська, представники Міністерства культури ЧР, дипломати, громадські діячі, представники української діаспори, журналісти. У своїх виступах Посол та депутат чеського парламенту зазначили, що саме зараз українські герої творять історію України та всієї Європи. Експозицію виставки складає серія чорно-білих фотографій про українських героїв, котрі щодня під постійними обстрілами виконують свій обов'язок з оборони української державності. Виставка покликана нагадати, що російська агресія проти України триває. Щодня гинуть кращі сини України, котрі захищають не лише свою землю, а й безпеку всієї Європи, щодня гинуть мирні мешканці. Виставка триватиме до 15 червня за адресою: Jana Želievského 2, Praha 3.         Ну а в нас... Є 300 зареєстрованих учасників!   Стаття "Робота по польській візі в Чехії. Відповідь поліції ЧР" має більше 6000 переглядів! Це рекорд :) Нас читають, це приємно ;)   Дякуємо всім вам! Давайте разом робити Портал популярним, цікавим та корисним ресурсом.    Гарних вихідних!
    Черв 03, 2017 352
  • 26 Трав 2017
    З'явилась наступна ідея: кожної п'ятниці будемо розказувати вам про найважливіші події(на Порталі і не тільки) тижня. Тож... починаємо :)   В Прагу приїзжали дівчата з Донбас SOS. Вони неймовірні! Мудрі, сильні, дружні. Дуже раді знайомству. Віримо, що колись зможемо зробити якісь спільні проекти.   З нагоди Дня пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу провели акцію солідарності з кримськими татарами. Кількадесят представників української громади зібралися біля Меморіалу жертвам комунізму з портретами кримчан, які наразі перебувають у в’язницях через відкриті проти них російською владою справи. Учасники заходу вимагали звільнення ув’язнених кримчан.   В Празі пройшов День Вишиванки. Нас було багато :)  Роздавали рекламні листівки Порталу. Знайшли нових друзів та зустріли людей, яких давно не бачили. Поспілкувалися стосовно роботи над порталом. Євген Царегородцев, вітаємо, чекаємо ;)     До нас приєдналися нові автори: Зоряна Петрова, Ярослава Куцай. Вже почали публікувати свої статті, дописи на сайті, за що ми їм дуже вдячні :)   Посольство України в Чехії продовжує нас підтримувати: на сайті посольства з'явився наш банер! ДЯКУЄМО!   Вже кілька статей на Порталі мають БІЛЬШЕ НІЖ 4000 ПЕРЕГЛЯДІВ! Вважаємо, що для 3х місяців роботи - чудовий результат.   Виявили "баг": помітили, що перегляд світлин в альбомах відбувався дуже повільно.  Полагодили! Вибачте за тимчасові незручності. Не забувайте повідомляти нам про помилки в роботі сайту.   Дякуємо всім вам! Давайте разом робити Портал популярним, цікавим та корисним ресурсом.    Гарних вихідних!
    373 Опубліковано uaportal
  • Автор uaportal
    З'явилась наступна ідея: кожної п'ятниці будемо розказувати вам про найважливіші події(на Порталі і не тільки) тижня. Тож... починаємо :)   В Прагу приїзжали дівчата з Донбас SOS. Вони неймовірні! Мудрі, сильні, дружні. Дуже раді знайомству. Віримо, що колись зможемо зробити якісь спільні проекти.   З нагоди Дня пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу провели акцію солідарності з кримськими татарами. Кількадесят представників української громади зібралися біля Меморіалу жертвам комунізму з портретами кримчан, які наразі перебувають у в’язницях через відкриті проти них російською владою справи. Учасники заходу вимагали звільнення ув’язнених кримчан.   В Празі пройшов День Вишиванки. Нас було багато :)  Роздавали рекламні листівки Порталу. Знайшли нових друзів та зустріли людей, яких давно не бачили. Поспілкувалися стосовно роботи над порталом. Євген Царегородцев, вітаємо, чекаємо ;)     До нас приєдналися нові автори: Зоряна Петрова, Ярослава Куцай. Вже почали публікувати свої статті, дописи на сайті, за що ми їм дуже вдячні :)   Посольство України в Чехії продовжує нас підтримувати: на сайті посольства з'явився наш банер! ДЯКУЄМО!   Вже кілька статей на Порталі мають БІЛЬШЕ НІЖ 4000 ПЕРЕГЛЯДІВ! Вважаємо, що для 3х місяців роботи - чудовий результат.   Виявили "баг": помітили, що перегляд світлин в альбомах відбувався дуже повільно.  Полагодили! Вибачте за тимчасові незручності. Не забувайте повідомляти нам про помилки в роботі сайту.   Дякуємо всім вам! Давайте разом робити Портал популярним, цікавим та корисним ресурсом.    Гарних вихідних!
    Трав 26, 2017 373
  • 23 Квіт 2017
    Чудовий вечір :) Стільки класних, цікавих, красивих людей... Дякуємо всім, хто прийшов. Дякуємо всім, хто намагається і таки робить цей світ кращим.Разом нас багато! ;)Фільм більшості сподобався, раді, що обрали саме його.Далі буде! 
    358 Опубліковано uaportal
  • Автор uaportal
    Чудовий вечір :) Стільки класних, цікавих, красивих людей... Дякуємо всім, хто прийшов. Дякуємо всім, хто намагається і таки робить цей світ кращим.Разом нас багато! ;)Фільм більшості сподобався, раді, що обрали саме його.Далі буде! 
    Квіт 23, 2017 358
  • 17 Квіт 2017
    Дякуємо всім, хто нас читає! Ще більше дякуємо тим, хто зареєструвався і пише, коментує, поширює...   У нас виникла ідея зібрати найбільш активних авторів.  Без вас ми нічого не змогли б зробити. Йдемо в кіно! :) «Привид у броні» (англ. Ghost in the Shell) — американський науково-фантастичний фільм, знятий Рупертом Сендерсом за однойменною манґою Масамуне Сіро Увага.23 квітня. 20:10. Cinema City Новий Сміхов (метро Андел)https://www.cinemacity.cz/showFeatInfo…(чеські субтитри) Запрошуємо (ми маємо для вас квитки ;) Katerina Skrypnik - 2хRoman KovbasyukYulia OkunynetsSergiy Gorash - 2хMaria FantaSvitlana Maletska - 2хОлег Курлюк - зможеш приїхати?Elina AntonovaJurij OstafičukJulia FurmanyukAlex StudenyakOlena BraikoZina Havryljuk Наші нові помічники: Маргарита Голобородськаhttps://www.facebook.com/margarita.golobrodskaya Оксана Мойсенюк https://www.facebook.com/oksana.moiseniuk !!!! Попросимо вас підтвердити участь у зустрічі !!!!Когось забули - не ображайтесь, просто нагадайте. Перед(!) переглядом пропонуємо сходити на пиво і поспілкуватися :)     фото: Мирослав Зелінський  
    257 Опубліковано uaportal
  • Автор uaportal
    Дякуємо всім, хто нас читає! Ще більше дякуємо тим, хто зареєструвався і пише, коментує, поширює...   У нас виникла ідея зібрати найбільш активних авторів.  Без вас ми нічого не змогли б зробити. Йдемо в кіно! :) «Привид у броні» (англ. Ghost in the Shell) — американський науково-фантастичний фільм, знятий Рупертом Сендерсом за однойменною манґою Масамуне Сіро Увага.23 квітня. 20:10. Cinema City Новий Сміхов (метро Андел)https://www.cinemacity.cz/showFeatInfo…(чеські субтитри) Запрошуємо (ми маємо для вас квитки ;) Katerina Skrypnik - 2хRoman KovbasyukYulia OkunynetsSergiy Gorash - 2хMaria FantaSvitlana Maletska - 2хОлег Курлюк - зможеш приїхати?Elina AntonovaJurij OstafičukJulia FurmanyukAlex StudenyakOlena BraikoZina Havryljuk Наші нові помічники: Маргарита Голобородськаhttps://www.facebook.com/margarita.golobrodskaya Оксана Мойсенюк https://www.facebook.com/oksana.moiseniuk !!!! Попросимо вас підтвердити участь у зустрічі !!!!Когось забули - не ображайтесь, просто нагадайте. Перед(!) переглядом пропонуємо сходити на пиво і поспілкуватися :)     фото: Мирослав Зелінський  
    Квіт 17, 2017 257