Ми живемо в час, коли важко щось передбачити чи планувати наперед. Омріяна відпустка на морі чи квитки на концерт улюбленого гурту влітку 2020 року перейшли у розділ надій та сподівань. А в реальності — карантинні обмеження, які змінюються щотижня і за якими часто важко вcтежити.  Навіть квиток на літак не гарантує того, що на митниці Вас пропустять. Так як це сталося, зокрема, в Греції з 17 українськими туристами, що зараз перебувають в ізоляторі аеропорту. Вони прилетіли 4 липня в Афіни, попри чинні з 1 липня обмеження, і застрягли там. "Коли ми приїхали в "Жуляни" нас на реєстрації суворо розпитували і розглядали весь пакет документів (ми навіть зробили тест в лабораторії і надали з мокрою печаткою). Все показавши і розповівши, нас відпустили на паспортний контроль. І вже після прильоту на паспортному контролі нас зупинили і відправили. Поки ми були в аеропорту нас намагалися змусити підписати згоду на депортацію, ми відмовилися", - розповів в фейсбуці один із пасажирів Максим. З літака їх в автозаку відвезли до поліцейського відділку на території аеропорту, і розмістили камерах, дітей теж. Люди провели в ізоляторі ніч і залишаються там досі. Всі речі, крім мобільних телефонів, конфіскували. Але зарядні до мобільних забрали теж. За словами пасажирів, сьогодні вранці вони зв’язалися із консулом, яка сказала їм, що українці не мали права на в'їзд і повинні повертатися в Україну тими ж рейсами. Обидва рейси будуть тільки у вівторок, 7 липня. Консульство України в місті Салоніки на своїй сторінці у фейсбуці нагадало, що в'їзд на територію Греції залишається закритим для громадян України, крім тих, які мають посвідку на проживання в Греції. Хоча нещодавно було відновлено авіасполучення Київ-Салоніки-Київ, але придбання квитка не гарантує дозволу на перетин кордону.  Перед тим, як придбати квиток, необхідно ретельно перевірити актуальну ситуацію в країні, незалежно від того, чи продаються квитки в тому напрямку, чи ні. Чому так сталось і як уникнути подібних ситуацій при перетині кордону з ЄС? Давайте спробуємо розібратись. Три тижні тривали дискусії у Брюсселі щодо того, чи відкрити кордони Євросоюзу для мандрівників, зокрема, і з України. Але кордони залишаються закритими. Згідно рішення Євросоюзу, з 1 липня 2020 року держави-члени ЄС повинні почати скасування обмежень на поїздки для резидентів наступних країн: Алжир, Австралія, Грузія, Канада, Китай (якщо зробить такі самі кроки назустріч), Південна Корея, Марокко, Нова Зеландія, Сербія, Руанда, Таїланд, Туніс, Уругвай, Чорногорія І Японія. Як бачимо, України у списку немає. Громадяни Андорри, Ватикану, Монако і Сан-Маріно вважаються резидентами ЄС, тобто мають право перетину. Список країн буде оновлюватись щодватижні, залежно від обставин на перебігу карантину. Критерії, згідно яких визначають країни, що підпадають під пом'якшення обмежень, враховують епідеміологічну ситуацію, заходи зі стримування поширення коронавірусу та економічні, соціальні фактори. Для того, щоб кордони відкрились, країни мають відповідати таким критеріям: кількість нових випадків COVID-19 за останні 14 днів і на 100 тис. населення має бути близькою або нижчою за аналогічні середні показники країн-членів ЄС станом на 15 червня; тенденція виявлення нових випадків інфікування має бути стабільною або зменшуватися впродовж двох тижнів у порівнянні з попередніми 14 днями; інформація про тестування, спостереження, відстеження контактів, стримування і звітування, а також надійність цієї інформації. Рекомендація Ради ЄС не є юридично зобов'язуючим інструментом, країни-члени ЄС залишаються відповідальними за її втілення. Але, насправді мало сумнівів, що країни Євросоюзу їх дотримуватимуться. Оскільки, якщо країна-член ЄС в односторонньому порядку відкриє свої кордони для країни не зі списку дозволених, то цілком логічним буде те, що сусіди з ЄС обмежать сполучення вже для неї. Також варто звернути увагу на те, що не дарма в забороні йдеться саме про мешканців, а не громадян країни. Тому що за новими епідемічними критеріями значення має не паспорт подорожуючого, а те, де він жив останні тижні та місяці. Наприклад, громадяни України, що останні місяці провели, скажімо, в Австралії, не матимуть проблеми з перетином кордону з ЄС. Але це працює і навпаки — якщо, наприклад, громадянин/громадянка країни зі списку (скажімо, Грузії) останні 2 тижні жив в Україні (або іншій країні, що не в списку), то він не зможе перетнути кордон з ЄС. Але, Рада ЄС погодила перелік подорожуючих з країн, що не увійшли до списку дозволених, для яких перетин кордону буде можливим: сезонні робітники (яких пропускали навіть на піку епідемії, зокрема, організовуючи окремі чартерні рейси); студенти і ті, хто подорожує з метою навчання; моряки, що прямують на корабель; мандрівників, що їдуть через ЄС транзитом; високваліфіковані працівники, чия робота не може бути виконана віддалено та є необхідною з економічної точки зору; членів родин громадян ЄС; тих, хто має посвідку на проживання в країні ЄС; дипломатів; медиків; людей, запрошених міжнародними організаціями; людей, що потребують міжнародного захисту. На теперішній момент немає чіткого способу, як саме подорожувальник має довести прикордоннику мету своєї поїздки. Вірогідно, що процедури для кожної країни будуть окремо погоджуватись на місцях. Але в ЄС країна, яка змогла обійти суворі правила — Хорватія. Для цього всіх туристів, які їдуть у країну, хорватська влада віднесла до категорії “гостей, візит яких важливий з мотивів економічної безпеки Хорватії”.  Проте, скористатись подібним рецептом можуть не всі країни Євросоюзу, оскільки Хорватія не входить в зону Шенгену і на її кордонах з іншими країнами ЄС так і так є контроль. Тобто, в Австрію чи Німеччину туристи не зі списку дозволених країн, що опинились в Хорватії, не потраплять. Схоже могли б ще впровадити Румунія, Болгарія та Кіпр, які знаходяться в тих самих умовах, але ще не впровадили. Для того, щоб потрапити в Хорватію, на кордоні достатньо показати роздруковане бронювання номера у будь-якому офіційно зареєстрованому готелі або гостьовому будинку на території країни. Безвіз все ще діє. Дістатись туди можна або літаком, або автомобілем. Для українських мандрівників проїзд автомобілем можливий через Угорщину. Транзитний коридор, який угорці відкрили для громадян України, працює. Нещодавно авіакомпанія Wizz Air анонсувала відкриття рейсів з України в Чехію: Київ-Пардубіце та Львів-Пардубіце у вересні 2020 року та пропонує бронювати квитки на сайті, починаючи від 579 грн. Повідомляють, що віднедавна запровадили посилення санітарних заходів, згідно карантинних вимог. Впродовж перельоту пасажири мають бути в захисних масках, а екіпаж — в масках і рукавичках. Всі літаки авіакомпанії дезінфікуються противірусним розчином, існує графік регулярної дезінфекції салону, екіпаж роздає пасажирам гігієнічні засоби, обмежується фізичний контакт: припиняється розповсюдження журналів та заохочується безконтактна оплата. За всі послуги в аеропорту перед посадкою пасажири мають розраховуватись онлайн, персоналом забезпечується контроль за дотриманням фізичної дистанції.  Перелік європейських країн за рівнем ризику захворювання До вересня ще майже 2 місяці, цілком можливо, що до того часу Україна зможе подолати бар'єр критеріїв комісії Євросоюзу і авіасполучення з Чехією буде можливе. Але, до того часу, варто пам'ятати про досвід 17 туристів з України, які знехтували правилами та застрягли в Греції. Бережіть себе та мийте руки з милом. Карантин не назавжди. Автор: Катерина Рубан, спеціально для UAPORTAL

Прага – Зусилля посольства та української громади в Чехії дали результат. Міська рада Праги схвалила рішення назвати новий пішохідний міст через річку Ботіч, яка є притокою Влтави, у Празькому районі Вршовіце на честь українського дисидента та борця за свободу Василя Макуха. 5 листопада 1968 року В.Макух здійснив акт самоспалення на Хрещатику у Києві на знак протесту проти окупації Чехословаччини радянськими військами. Символічно, що Прага прийняла це рішення у рік 50-х роковин Празької весни та трагічних подій серпня 1968 року. Також символічно, що прямо від цього мосту бере свій початок вулиця Українська у Празі. Віднині чимдалі більше чехів, почувши, що проходять мостом Василя Макуха, дізнаються про цього українського героя, який пожертвував своїм життям заради їхньої свободи. Дякую всім, хто доклав зусиль заради того, щоб це рішення стало реальністю,- повідомив на совї стрічці у фейсбук Посол України у Чеській Республіці Євген Перебийніс    Перший українець, що вчинив самоспалення проти влади СРСР 5 листопада 1968 року в самому центрі Києва на Хрещатику Василь Макух здійснив акт самоспалення. Його називали "живим смолоскипом" він пробіг вулицею, закликаючи земляків до боротьби за незалежну, вільну Україну та за незалежну і вільну від окупантів Чехословаччину.  Василь Макух Життя Василя Макуха, уродженця Львівщини, – це осмислена і цілеспрямована дорога, якою він йшов невідступно, незважаючи на каторгу, допити, знущання і переслідування. Він хотів лиш одного – вільного життя українців у вільній країні. В 17 років Василь Макух вступив до лав УПА, пораненого в бою з радянськими прикордонниками в 1946 році його піймали, суд з вироком не забарився: 10 років каторги в сибірських концтаборах. На волю вийшов у 1956 році, але волі не було: постійно перебував під наглядом радянських спецслужб. Плакат російською мовою «Окупанти, йдіть додому!» на вулиці чеського міста Плзень у день вторгнення в Чехословаччину військ країн Варшавського договору, 21 серпня 1968 року Про стеження за собою Василь Макух знав, однак безстрашно відкидав можливості зійти з дороги, не боявся у листуванні з родиною і однодумцями завжди написати своє гасло «Слава Україні!». Дружині Лідії родом із Дніпра, з якою познайомився на засланні, Василь Макух якось зізнався: «Нині чи пізніше, віддам своє життя за волю України». Василь Макух із дружиною Лідією Потужний імпульс до боротьби внесли події серпня 1968 року, коли військо так званого «мирного» варшавського пакту окупувало Чехословаччину. Свій вибір Василь Макух зробив без вагань: у жовтні листами розлучився з рідними і друзями, зібрав торбину, в якій, крім яблук, була ще наповнена бензином пляшка, і поїздом зі Львова 5 листопада приїхав до Києва. 1968 рік. Радянське вторгнення в Чехословаччину Василь Макух прагнув привернути увагу сучасників до підневільної русифікованої України, до окупованої радянським режимом Чехословаччини. На Хрещатику він облив себе бензином і підпалив. Охоплений вогнем, мов живий смолоскип, Василь Макух біг центром Києва, безстрашно вигукуючи гасла: «Хай живе вільна Україна!», «Геть окупантів!» Василя Макуха піймала міліція, намагалась загасити вогонь, але було пізно: Василь Макух впав і вже до тями не приходив, хоча лікарі отримали від КДБістів наказ за всяку ціну врятувати його життя.   Радянські солдати намагаються загасити палаючий танк, підпалений протестувальниками біля будівлі Чехословацького радіо в Празі, 21 серпня 1968 року Його вогонь палає й досі Життя Василя Макуха не врятували, але його вогонь палає й досі. Про героїчний вчинок Василя Макуха, про небувалий у новітній європейській історії український «живий смолоскип» заговорив світ, дізнались про нього і в Чехословаччині. Услід за Василем Макухом встав до бою «за нашу і вашу свободу» 20-річний празький студент Ян Палах. 16 січня 1969 року він, як і Василь Макух, підпалив себе і смолоскипом пробіг головною Вацлавською площею столиці Чехословаччини, щоб продемонструвати відкритий протест проти радянської окупації. На третій день, 19 січня, в лікарні Ян Палах помер.  Фотогалерея: 1968 рік. Радянське вторгнення в Чехословаччину Щороку в день загибелі Яна Палаха чехи збираються на Вацлавській площі Праги, щоб згадати свого героя, запалюють свічки, кладуть квіти. Згадують чехи і українського героя Василя Макуха, який захищав незалежність України і незалежність Чехословаччини. «Вчинок Василя Макуха повторили борці проти тоталітаризму з Литви, Польщі і Чехії. Через 10 років після Макуха самоспалення вчинив Олекса Гірник на Чернечій горі у Каневі, протестуючи проти русифікації України радянським режимом», – зазначає голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В’ятрович. 14 листопада – день народження Василя Макуха, йому б виповнилося 90 років. Рік тому група чеських активістів виступила з ініціативою присвоїти одній з празьких вулиць ім’я Василя Макуха. Однак, як зазначив у розмові з Радіо Свобода працівник Інституту з вивчення тоталітарних режимів ​Павел Риячек, «ініціативна група нас не контактувала». Меморіальна дошка Василю Макуху. Київ, Хрещатик 27, січень 2017 року «Василь Макух заслужив мати в Празі вулицю свого імені, так само, як поляк Ріхард Сівєц, на вулиці, що несе його ім’я, розташована будівля нашого Інституту. Шкода, що так і залишається невиконаною обіцянка ініціативної групи чеських активістів назвати одну з вулиць у Празі іменем українського героя Василя Макуха», – зазначив Павел Риячек. А в Києві про героїчний акт самоспалення Василя Макуха нині нагадує пам’ятна таблиця, встановлена на Хрещатику. За інформацією Радіо Свобода    До дня загибелі Василя Макуха (05.11.1968). ІскраНа диво, цього вечора метро не було переповнене. Можливо, тому що кияни вже залишили столицю Радянської України напередодні Жовтневих свят. Лариса із задоволенням сіла на місце, що звільнилося. Настрій у неї був чудовий, і не лише через вихідні, що наближалися. Справжня причина в неї на колінах. Велика картонна коробка з новенькими румунськими чобітками. Вони були такі чудові, що Лариса аж сама собі заздрила. Коричневі, замшеві, з високими до колін халявами — вони варті були тих кількох годин у черзі. Тих переживань, що їй «знову не вистачить», що «останню пару знову заберуть перед носом», що доведеться й цю зиму доношувати старі чоботи львівського «Прогресу» з вічно поламаними замками.Звістка, що в ЦУМі на Хрешатику «викинули» румунські чоботи, вимела з їхньої контори, напевно, весь жіночий колектив. І коли Лариса добігла до ЦУМу, зрозуміла — не лише їхньої контори. Черга тяглася довгим хвостом від входу і здавалася безкінечною. Вона побачила її, як тільки вийшла на Хрещатик з боку Бесарабки. Серце її геть упало: «Точно не вистачить», — і підтюпцем побігла до магазину. Дорогою зіткнулася з якимось дивним чоловіком. Він вискочив з одного з під’їздів і біг так, ніби теж нічого не бачив, тому й зачепив її, що так поспішала в бік черги. Чоловік був дуже збуджений, схоже, п’яний. Щось вигукував, тримаючи в руках якісь папірці. Коли вони зіткнулися, Лариса відчула, що від нього тхне, але не алкоголем, а бензином. Їхні погляди перетнулися. «Дивні очі, таких у п’яниць не буває», — мимохідь подумала. Чоловік ніби намагався щось сказати їй, щось сунув у руки, але Лариса лише додала темпу. Ще бракувало, щоб вона втратила шанс купити чудові чоботи.Саме стоячи в черзі, вона почула, що якийсь божевільний кілька хвилин тому підпалив себе, обливши бензином, і напевно помер. Тема лише на мить викликала жваве зацікавлення у жінок. Бо коли хтось прошепотів, що на місце прибули не лише міліціонери, але й «люди в цивільному», розмови швидко повернулися до того звичних тем: хто, що, де і як дістав. Лише тепер, сидячи у метро, Лариса усвідомила, що той божевільний, який спалив себе, коли вона була в магазині, — напевно, той самий, з яким вона зіткнулася. Їй стало не по собі. Це значить, що вона бачила того чоловіка за кілька хвилин до смерті — самогубства, самоспалення чи що воно там було. Пригадала, як він щось намагався їй сказати. Може, якби вона вислухала його, цього не сталося б? Може, вона могла б спинити цього п’яницю перед таким необачним кроком? Та ні, не був він п’яницею — не буває таких очей у п’яниць. Але вона тоді думала лише про чоботи, що зараз лежать у неї на колінах. А того чоловіка нині хтось не дочекається вдома. Хто він? Навіщо це зробив? Вона могла це зрозуміти, але не спинилася почути його.«Ще були якісь папірці в нього в руках», — промайнула думка. Лариса сунула руку в кишеню й намацала зім’ятий папірець. Тремтячими пальцями витягла та розправила на картонній коробці. Почала читати й похолола. Швидко кинула оком, чи бува хтось не заглядає в записку. Але в напівпорожньому вечірньому вагоні вона нікого не цікавила. Продовжила читати — про «Празьку весну», придушену радянськими танками, про поневолену комуністами Україну, про боротьбу за свободу. Чоловік писав, що спалює себе, щоб запалити інших, стати іскрою, яка розбудить їх зі сну. Текст закінчувався підписом — «Василь Макух, українець, політв’язень». Ларису пройняв жах. Не те, щоб вона нічого цього взагалі не знала — і про події цього літа в Чехословаччині, і про борців за вільну Україну (їх називали дисидентами) вона краєм вуха чула. Про перше часом говорили в тих же чергах, де стояли перелякані жінки відправлених до Праги. Про друге розповідали по радіо, яке по ночах слухав її батько. Він попереджав, аби Лариса десь на роботі бува про це не обмовилася. Хоча вона й так розуміла, що про таке краще мовчати. Навіть попри те, що ці «ворожі голоси» під завивання радянських глушників слухали в багатьох квартирах. Але з усіх цих радіопередач із-за кордону складалося враження, що те все відбувається десь дуже далеко. Радянська ж преса взагалі запевняла, що то все вигадки «клятих імперіалістів». А тут Лариса усвідомила: ні, все це відбувається в тому ж світі, в якому вона живе, де ось вже третій рік після інституту щодня ходить на обридлу роботу, де годинами стоїть у чергах у гонитві за дефіцитом. Виявляється, серед людей, з якими вона щоденно перетинається, є ті, кому бракує не лише масла чи чобіт, але й свободи. Виявляється, здатні на вчинки можуть жити й у цей сірий, як їй здавалося, абсолютно безликий і нецікавий час. Не просто жити — вони можуть горіти, бути іскрою, яка прагне запалити інших.«Іскра», — зачепилася думкою за це слово і згадала дивний погляд того невідомого чоловіка. Та ні, вже відомого — Василя Макуха. Тепер вона пам’ятатиме це ім’я.Встаючи, Лариса акуратно склала пропахлий бензином папірець і заховала в сумочку. Розуміла, що буде, якщо його знайдуть, але не могла й допустити думки, щоб його викинути чи знищити.Потяг зупинився. Лариса вискочила з вагона й рушила до виходу. Самотня коробка з новими чобітьми поїхала далі. Із книги «(Не)історичні миті». Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В’ятрович. UAPORTAL.CZ  

Вища освіта в Чеській Республіці завдяки своїй високій якості має світову репутацію. Це якість гарантується національною системою регулювання та контролю якості. Акцент на освіті є зрозумілим, оскільки вона завжди відігравала ключову роль у житті чеського народу. Ще в 1348 році в Празі чеським королем Карлом IV був заснований перший університет у Центральній Європі. Навчання та дослідження мають принципове значення для нового розвитку нації в її сучасній історії. Чеська Республіка, невелика країна в серці Європи, добре усвідомлює, що міжнародне співробітництво в галузі науки та інновацій є прерогативою для довгострокового успіху в глобалізованому світі.Навчання в Чеській Республіці, в країні, що є на перехресті культур, добре підходить для розвитку відкритого мислення та зміцнення здібностей кожного студента, щоб працювати разом з іншими людьми найрізноманітнішого походження. Таким чином, воно може також служити в якості концентратора для подальшої адаптації в сучасному освітньому середовищі як на європейському, так і на глобальному рівні. Рівень життя в Чехії досить високий, а вартість життя залишаються помірною.Кожного року Міністерство освіти, молоді та спорту Чеської Республіки пропонує стипендії для підтримки навчання іноземних студентів в чеських державних вузах:1. Державні стипендії (за умови іноземного співробітництва в області розвитку);2. Надання стипендій згідно з двосторонніми міжнародними угодами про співробітництво в галузі освіти.     Сертифікований іспит з чеської мови на рівень А1, А2, В1, В2. Чеський центр у Києві спільно з Карловим університетом у Празі, проводять набір для усіх бажаючих підтвердити свої знання з чеської мови.Вам потрібен сертифікат чи диплом для роботи, навчання чи візи? Бажаєте перевірити свої знання з чеської мови? У Чеському центрі Ви можете скласти сертифікований іспит на знання чеської мови, що визнається у всьому світі.Сертифікований іспит з чеської мови для іноземців перевіряє отримані знання на всіх чотирьох рівнях (читання, розуміння, писання, говоріння) у відповідності з Загальноєвропейськими критеріями ступеня володіння мовами. На іспиті перевіряються основні мовленнєві навички, їх письмовий та усний прояв (аудіювання, читання, розповідь, ведення діалогу).Екзамен визнається багатьма роботодавцями Чеської Республіки та закордоном, більшістю вищих навчальних закладів ЧР. Іспит може допомогти Вам при вступі до ВУЗу й у кар'єрному рості, на його основі можна оцінити свої успіхи у вивченні чеської мови.Іспит проводиться викладачами Інституту мовної й професійної підготовки Карлового університету. Складові частини іспиту Читання з переказом і відповіддю на питання Аудіювання Лексико-граматичний тест (лише для рівня В2) Твір Усна частина Тривалість екзамену - за рівнями:  Рівень А1 - Читання + Твір 60 хв., Аудіювання - 20-25 хв., усна частина - 5-8 хв. На одну людину;  Рівень А2 - Читання 45 хв., Аудіювання 20-25 хв., Твір 40 хв., усна частина 10 хв. (на двох);  Рівень В1 - Читання 50 хв., Аудіювання 30-35 хв., Твір 60 хв., усна частина 15-18 хв. (на двох);  Рівень В2 - Читання 40 хв., Аудіювання 30-35 хв., Лексико-граматичний тест 30 хв., твір 80 хв., усна частина 20-24 хв. (на двох). Оцінювання екзаменуРезультати іспиту визначаються оцінками «Склав/ла» та «Не склав/ла». Для оцінки «склав/ла» необхідно набрати як мінімум 60% (це стосується і окремих частин екзамену). При цьому в одній із письмових частин екзамену можна отримати лише 50%. Сертифікат не має часових обмежень у дії та видається двома мовами: англійською та чеською. Вартість екзамену:А1 - 150 євро, А2 - 160 євро, В1 - 190 євро, В2 - 200 євро. Радимо вчити чеську мову у чеському центрі тому, що:   багаторічна традиція викладання чеської мови  курси ведуть досвідчені та кваліфіковані викладачі та носії мови сертифікований іспит з чеської мови міжнародного зразка – знижка для студентів наших курсів мають курси в Києві, Харкові, Львові, Днiпрі, Вінницi, Івано-Франківську  та Мінську доступні ціни, знижки для студентів пропонуємо ряд інших послуг (культурні акції, бібліотеку та відеотеку), котрі полегшать та зроблять вивчення чеської ще більш захоплюючим! консультації при виборі підходящого курсу. Детальнішу інформацію про курси можна дізнатися за телефонами +38(044) 230-29-64 та 095-68-73-158, е-мейлом semenova@czech.cz або в офісі Чеського центру. Умови вступу до державного університету. Хто може вступити? -  За умови знання чеської мови українці можуть на рівних умовах з громадянами Чеської Республіки вступати до університетів. Термін навчання:  бакалаврські програми – 3-4 роки  магістерські програми – 1-2 роки  докторські програми – 3 роки. Що треба зробити для того, щоб вступити? отримати відповідний академічний рівень (для бакалаврської програм – повна середня освіта, для магістерської програми – ступінь бакалавра, для докторської програми – ступінь магістра). вивчити чеську мову та здати сертифікований іспит подати електронну заявку до університету (кінцевий термін: лютий-березень) нострифікувати документи (здійснюється в Чехії) здати вступні іспити з комплексу професійно-орієнтованих дисциплін (червень) N. B. Щодо детальної інформації про подачу документів та вступні вимоги звертайтеся до відділення по роботі зі студентами конкретного факультету навчального закладу, до якого збираєтеся вступати! Список чеських університетів знайдете тут: http://www.studyin.cz/universities/   Чеський центр у Києві – єдине місце в Україні, де можна здати міжнародний сертифікований іспит. Іспит примайють та перевіряють екзаменатори Інституту мовної та професійної підготовки Карлового університету в Празі. Що дає сертифікат? визнається чеськими роботодавцями є необхідною умовою вступу до чеських університетів  потрібен для отримання дозволу на проживання та громадянства   Стипендії Стипендії Вишеградського фонду надаються на 1-4 місяці навчання на магістерських та докторських програмах чеською та англійською мовами. Сума стипендії:  € 2300 на семестр. Термін подачі заявки: щороку до 31 січня. Детальніше про умови отримання стипендії читайте на сайті Вишеградського фонду: http://www.visegradfund.org   Центр міжнародної мобільності регіону Південна Моравія надає стипендії на навчання за природничими та інженерними напрямками підготовки на магістерських та докторських програмах чотирьох партнерських університетів регіону: Університету ім. Масарика, Технологічного університету, Університету ім. Мендела й Університету ветеринарних та фармацевт наук у м. Брно. Детальніше про умови програми читайте тут: http://www.jcmm.cz/ Спільна програма Карлового Університету в Празі та Академії наук Чеської Республіки пропонує стипендію на навчання на Аспірантурі з економіки (PhD in Economics) англійською мовою. Детальніше про програму читайте тут: http://www.cerge-ei.cz/ Корисні посилання: Study in the Czech Republic   www.studyin.cz   Міністерство освіти, молоді та спорту Чеської Республіки  www.msmt.cz   Офіційна сторінка Чеської Республіки   www.czech.cz Офіційний туристичний сайт Чеської Республіки   www.czechtourism.com Представництво Чеської Республіки за кордоном   www.czechcenters.cz Посольство та консульство www.czechia.mfa.gov.ua/ua Використані джерела інформації: Посольство ЧР в Києві  Чеський Центр фото: allbooking.com.ua

Наближається 7 січня - день, коли православні християни та греко-католики святкують Різдво. Йому передує Святий Вечір - затишна вечеря 6 січня, коли за столом збирається уся родина. За українськими традиціями, на столі у Святвечір мають стояти 12 пісних страв - на честь дванадцяти апостолів.  Найголовніші цього вечора - кутя з узваром, а ось інші страви можуть варіюватись. Важливо пам’ятати головне - страви мають бут пісними, без м’яса, яєць, сметани, молока і масла, адже Святвечір припадає на останній день пилипівського посту, що дотримується з 28 листопаду до 6 січня. На столі у Святий Вечір можуть стояти, наприклад: Кутя Узвар Голубці Вареники Мариновані гриби Грибова юшка Риба смажена чи заливна Борщ з вушками Квасоля Маринований оселедець Тушкована капуста з грибами Гречана каша Пшоняна каша з грибною приправою на олії Салат із буряка і чищеного оселедця Салат із солоних огірків, кислої капусти та цибулі Пампушки Калачі Фаршировані бурячки Городина (морква, буряки, капуста), яблука, груші, сливи (інколи квашені) Гриби Шулики з медом Січеники з гороху Різдвяні зірочки Деруни (зокрема на Закарпатті) Часник Галамбець (зокрема на Закарпатті) Краплики до пісного борщу (зокрема на Івано-Франківщині) Цього року ми натрапили на рецепти нетрадиційних пісних страв на Святвечір, і хочемо поділитись ними з вами.   1. Кутя Кутя є найголовнішим з усіх 12 страв на Різдво. Саме з куті починають як скромне пісне застілля на Святвечір, так і багату трапезу на наступний день. В основі куті може бути пшениця, ячмінь або рис, які потім змішують з родзинками, маком, медом і горіхами. Вважається, що чим багатша кутя, тим більше щастя і достатку чекає сім'ю в новому році. © OlegDoroshenko/Depositphotos Пропонуємо рецепт незвичної різдвяної куті з малиною. Інгредієнти: 1 склянка пшениці 4 столових ложки малинового варення Пів склянки маку Пів склянки родзинок Пів склянки волоських горіхів Мед за смаком Цукати за бажанням Приготування: Замочіть зерна пшениці в холодній воді на кілька годин або на ніч. Потім залийте пшеницю свіжою водою і поставте на плиту. Коли вода закипить, зменшіть вогонь і варіть зерна до м'якості близько 2-3 годин. Поки вариться пшениця, підготуйте інші інгредієнти для куті. Промитий ізюм насипте в чашку і залийте окропом так, щоб вода на 2-3 см покривала сухофрукти. Залиште ізюм на 20 хвилин. Ретельно промийте і обшпарте окропом мак, залиште запарений мак під кришкою на 15 хвилин. Після цього необхідно злити воду і потовкти мак у ступці до появи білого «молочка». Потім додайте до маку трохи води та меду, перемішайте. Підготуйте горіхи: очистіть і поріжте їх на дрібні шматочки, потім трохи підсмажте на сухій гарячій сковороді. Коли буде готова пшениця, злийте з неї воду, додайте набряклі родзинки, подрібнені горіхи, заправте маком і малиновим варенням, перемішайте. За необхідності можна додати ще трохи меду. Для більш цікавого смаку можна насипати в готову кутю цукати. 2. Узвар Традиційний різдвяний компот із сухофруктів. Якщо кутя – господиня Святого вечора, то узвар – його господар. © anaumenko/Depositphotos Інгредієнти: 100 г чорносливу 100 г сушених яблук 100 сушених груш 50 г родзинок Цукор і мед за смаком 5 літрів води Приготування: Покладіть сухофрукти в друшляк і промийте теплою проточною водою. Потім покладіть в каструлю груші й залийте гарячою водою, накрийте кришкою і варіть на слабкому вогні протягом 10 хвилин. Після цього додайте сухих яблук, а ще через 10-15 хвилин додайте чорнослив. Через п'ять хвилин висипте родзинки. Після закипання води варіть узвар ще півгодини. Потім зніміть компот з вогню і настоюйте протягом кількох годин. Щоб подати на Святий вечір ідеально настояний узвар, слід зварити його з самого ранку. 3. Печені яблука Якщо ви не знаєте, що приготувати на Різдво Христове крім куті та узвару, зверніть увагу на печені яблука. Цей простий, корисний і смачний десерт прикрасить святковий стіл і неодмінно сподобається членам сім'ї. © diamant24/Depositphotos Інгредієнти: 4 великих яблука 100 г родзинок Жменя горіхів (волоських, кешью, фундука або будь-яких інших) Цукор, кориця, мед – за смаком Приготування: Промийте яблука і видаліть серцевину, акуратно приберіть з яблук насіння, не перетворюючи фрукти на «чашечки». Викладіть яблука на форму для запікання і наповніть попередньо вимоченими родзинками, горіхами, медом, цукром і корицею. Поставте в духовку і запікайте протягом 20-30 хвилин за температури 180 градусів. 4. Пісний борщ © Lovelymama/Depositphotos Інгредієнти: 2-3 шт. картоплі 1-2 шт. цибулі 1 морква 1 буряк 200 г білокачанної капусти 50 г сушених білих грибів Пів склянки квасолі 2 зубчики часнику 2 ст. л. томатної пасти Сіль, перець, лавровий лист та інші спеції за смаком Приготування: Перед приготуванням борщу на ніч замочіть у воді квасолю, а за годину до готування – намочіть сушені гриби. Налийте в каструлю два літри води, додайте мокру квасолю, щіпку солі та лавровий лист, доведіть до кипіння і зменшіть вогонь. Варіть квасолю протягом півгодини. Поки вариться квасоля, підготуйте овочі: цибулю, моркву і буряк наріжте соломкою, а часник нарубайте ножем. Додайте овочі в каструлю і варіть разом з квасолею близько 15 хвилин. Потім додайте гриби і нарізану кубиками картоплю. Доведіть пісний борщ до кипіння і варіть до готовності картоплі. Потім додайте томатну пасту і розмішайте. Через п'ять хвилин додайте подрібнену до тонкої соломки капусту. Посоліть, поперчіть, потримайте борщ на вогні ще протягом п'яти хвилин, після чого вимкніть і дайте настоятися. 5. Голубці з рисом та грибами © Seagull_l/Depositphotos Інгредієнти: 10-15 капустяних листів Пів склянки рису 1 морква 1 шт. ріпчастої цибулі 300 г печериць Сіль, перець, часник, томатна паста за смаком Приготування: Відваріть рис до напівготовності і відкладіть. Якщо в томатній пасті достатньо солі, то солити рис на етапі варіння не варто. Поставте на вогонь глибоку каструлю з водою. Листи капусти промийте під холодною водою і просушіть за допомогою чистого рушника. Опускайте листи в киплячу воду і проварюйте протягом однієї хвилини. Витягуючи капусту з окропу, одразу ж занурюйте листи в холодну воду. До наполовину готового рису додайте терту моркву і дрібно нарізані гриби. Потім викладайте начинку в центр кожного капустяного листа та загортайте в конвертики. Викладайте голубці в товстостінну каструлю, заливайте склянкою води, томатною пастою, додайте рубаний часник, сіль і перець. Тушкуйте голубці до повної готовності, поки вода не википить, а соус не загусне. 6. Фруктовий салат-десерт Інгредієнти: Банани Ківі Ананас Виноград Полуниця Яблуко Чорниця Приготування: На Різдво також можна приготувати легкий салат з фруктів та ягід. Наріжте улюблені фрукти великими шматочками, додайте до них ягоди і перемішайте. Салат також можна заправити солодким медовим соусом - просто розігрійте трохи меду і додайте його до фруктів. 7. Вінегрет Популярний і смачний салат, який може стати однією з 12 пісних страв на Різдво. © cook_inspire/Depositphotos Інгредієнти: 4-5 шт. картоплі 3 моркви 5 шт. буряка 2-3 солоних огірка Банка консервованого зеленого горошка або 350 г вареної квасолі 3-4 ст. л. рослинної олії Сіль, перець і спеції за смаком Приготування: Якщо для вінегрету ви збираєтеся використовувати квасолю, а не горошок, то її треба попередньо замочити на кілька годин, а потім зварити. Моркву, картоплю і буряк слід промити і відварити в мундирах. Коли овочі зваряться, їм потрібно дати час для охолодження. Після цього овочі потрібно очистити, порізати на кубики і висипати в миску. Далі додайте до салату подрібнені на кубики солоні огірки і відварену квасолю або консервований горошок. Перемішайте всі інгредієнти, посоліть, поперчіть, заправте олією та подавайте до різдвяного столу. 8. Теплий салат із зеленою квасолею © lenyvavsha/Depositphotos Інгредієнти: 400 г зеленої стручкової квасолі 10-15 помідорів черрі 5 листочків базиліка 1 лимон 2 ст. л. оливкової олії 1 ст. л. кунжуту Сіль, перець за смаком Приготування: Відваріть квасолю протягом 2-3 хвилин, потім перекладіть її в салатницю, додайте нарізані на половинки помідори, рубаний базилік, полийте оливковою олією і лимонним соком, посипте кунжутом, сіллю, перцем і перемішайте. Подавайте теплим. 9. Вареники з вишнею © timolina/Depositphotos Інгредієнти: Тісто: 3 склянки борошна 1 склянка холодної води 1 ст. л. рослинної олії Пів чайної ложки солі та пів чайної ложки соди Начинка: 500 г вишні Пів чайної ложки кориці 4 ст. л. цукру 1 чайна ложка кукурудзяного крохмалю Приготування: Для тіста змішайте кефір, яйце, рослинну олію, сіль і соду. Потім поступово додавайте борошно, постійно перемішуючи тісто. Коли тісто стане щільним, його потрібно замішувати руками, поки воно не стане еластичним і не перестане липнути до рук. Після цього скачайте тісто в кулю, загорніть у харчову плівку і поставте в тепле місце на півгодини. Тим часом займіться начинкою. Видаліть з вишень кісточки. В окремій ємності змішати корицю, крохмаль і дві-три столові ложки цукру. Потім з'єднайте вишню з цукрово-крохмальною масою і перемішайте. Починайте ліпити вареники. За допомогою склянки вирізайте з розкатаного тіста кружечки, потім кожен кружечок посипайте цукром і викладайте вишневу начинку. Завертайте тісто у вареник, поєднуючи протилежні краї. Сформовані вареники викладайте на посипану борошном дошку, а потім кидайте в окріп. Варіть вареники, постійно помішуючи, протягом 5-7 хвилин. Готові вареники полийте вершковим маслом, посипте цукром і подавайте до столу. 10. Запечена картопля з авокадо © ArtCookStudio/Depositphotos Інгредієнти: 1 кг картоплі 2 шт. цибулі 1 авокадо 1 ст. л. рослинної олії 3 ст. л. сметани Сіль, перець, спеції за смаком Приготування: Очистіть картоплю і наріжте її скибочками. Відваріть картоплю до напівготовності, розкладіть по горщиках для запікання і додайте нарізану на кільця цибулю, попередньо підсмажені кубики авокадо і соус зі сметани, солі, перцю та інших спецій. Запікайте протягом 20 хвилин. Готову картоплю посипте зеленню. 11. Фруктові цукерки © Seagull_l/Depositphotos Інгредієнти: 300 г сухофруктів: курага, родзинки і чорнослив (можна взяти свої улюблені сухофрукти) 100 г горіхів: волоських і фундука Какао-порошок або кокосова стружка для декору Приготування: Промийте і обшпарте окропом сухофрукти. Потім подрібніть у блендері або м'ясорубці. Також подрібніть волоські горіхи, а фундук залиште цілим. Змішайте горіхи із сухофруктами і починайте формувати цукерки: візьміть горішок фундука і скачайте навколо нього кульку з раніше приготованої маси. Готову цукерку обваляйте в какао-порошку або кокосовій стружці. Щоб цукерки були солодшими, до начинки можна додати мед. 12. Запечений лаваш з овочами Легка та смачна закуска, яку можна приготувати на Різдво. Овочі для такого рулету можна обирати будь-які. © vkuslandia/Depositphotos Інгредієнти: 3 листи тонкого лаваша 200 г свіжої капусти 1 цибуля 1-2 помідора 150 г моркви по-корейськи 100 г маринованих грибів Томатна паста Приготування: Нашаткуйте тонкою соломкою капусту і протушкуйте на сковорідці. Помідори промийте і наріжте кубиками, дрібно нарубайте цибулю, подрібніть гриби. Якщо морква по-корейськи занадто довга, трохи подрібніть і її. Потім розкладіть на робочій поверхні лист лавашу, змастіть його томатною пастою і викладайте підготовані овочі. Акуратно загорніть лаваш в рулет і поставте у заздалегідь розігріту до 200 градусів духовку. Запікайте близько 15 хвилин до утворення золотистої скоринки.   Оформляючи стіл на Святий Вечір, після заходу сонця застилають його свіжим сіном або соломою. Поверх сіна насипають трохи зерна й покривають стіл скатертиною, під яку по кутах кладуть по зубчику часнику. Він оберігає від злої сили та хвороб. Варто подбати, щоб у домі на почесному місці стояв "дідух" - святковий сніп з пшениці ("дідух" роблять тільки на Західній Україні), жита або вівса, перев'язаний особливим чином. "Дідух" з дохристиянських часів представляв духів предків, які в цей день повинні були прийти в гості. Під час вечері, за традиціями, не можна багато розмовляти, виходити з-за столу. Хлопцю та дівчині не можна сидіти на кутах столу, щоб не залишитися без подружньої пари. Не можна, взявши ложку в руки, знову класти її на стіл, страви водою не запивають - тільки узваром. Поки трапеза не закінчиться, не можна виходити з-за столу, тим більше - з дому, щоб не впустити нечисту силу. Від кожної страви варто скуштувати хоча б трохи, щоб не було голоду. Але не можна з'їдати блюда цілком - "щоб холодильник не залишився порожнім". Перша вечірня зірка оповіщає людям про велике чудо - народження Сина Божого! Можна починати Святу Вечерю - запалити свічку, помолитися. Після вечері, яка зазвичай тривала 3-4 години, кутю та деякі інші страви зі столу не прибирали, а залишали для духів померлих предків, які, за віруванням українців, також приходили на різдвяну кутю. А от на саме Різдво Христове (7 січня) готують велику сімейну вечерю. Піст закінчився, тому на столі можуть бути різноманітні м'ясні страви: домашня ковбаса, смажене порося, порося, фаршироване гречаною кашею, гуска або качка з яблуками, качка з капустою, холодець, окіст, буженина, баранячий бік з кашею, а також млинці, заливна риба, пироги та коржики. Ми вітаємо вас, друзі, з прийдешнім Різдвом Христовим, бажаємо смачної куті та щасливого і світлого року!   Маргарита Голобродська з використанням матеріалів НB Головне фото: © belchonock/Depositphotos

Хто стоїть за вимогами заплатити 2000 євро за запис у чергу: «мафія», «корупційна налаштованість українців» чи банально інтернет-тролі по всьому світу, які весь час «заклікують» вільні місця? Підготували: Семен СЛУХАЙ, Петро ЗАРУЧНИК   Проблема «Візапоінту» знову обговорюється чеськими мас-медіа. Одразу у двох впливових засобах масової інформації – на Чеському радіо та у передачі журналістських розслідувань «Репортери» на Чеському телебаченні вийшли репортажі про те, що електронну систему запису на прийом українців у консульствах для подачі заяви на отримання візи контролює «мафія», яка за це бере від заявників величезні суми – від 200 до 2000 євро. Журналістам вдалося розговорити як безпосередньо заявників, так і посередницю, яка розповіла, що більша частина прибутків від цієї не надто легальної «діяльності» прямує до Польщі. За потреби посередник може забезпечити заявника й необхідними паперами, наприклад, підтвердженням про наявність коштів на рахунку. Чітко налагоджений бізнес Репортер «Радіожурналу» Янек Кроупа і через прихований запис з’ясовував принцип роботи «візапоінтових» посередників. Він нескладний – українці заплатять агентству, яке зможе записати їх у чергу на інтерв'ю й подачу документів до консульства Чехії. Самостійно заявник зробити цей запис практично не може – терміни прийому на найближчі 30 днів завжди відсутні. Кроупа поговорив з українкою Ганною, яка навчається в Чехії кілька років. Симпатична й розумна дівчина кілька тижнів намагалася зареєструватися у електронній системі – марно. «В інтернеті знайшла сайт, який обіцяв мені допомогти з реєстрацією на Visapoint», - розповіла Ганна. Ходити нікуди не потрібно було, вся комунікація відбулася в електронному вигляді. За 200 євро агентство повідомило їй термін подачі документів. Ще біля трьох тисяч крон довелося викласти безпосередньо як адміністративний внесок за довгострокову візу. Така торгівля «термінами» - неймовірно прибуткова справа, вважає Кроупа. «Якби кожен із 140 тисяч українців у Чехії дійсно повинен був би заплатити цю суму, оборот у цій «сфері» становив би приблизно 3 мільярди чеських крон», - припускає він. Репортерові вдалося переконати заявника, українця Віктора, який не злякався провести запис розмови з посередницьким агентством. На перший погляд все виглядало професійно: Віктора зустріла молода співробітниця, ввічливо роз’яснила йому про терміни у консульстві. «Просто постоїте в черзі, почекаєте на виклик, а потім вас відправлятимуть туди і туди і всюди... Зробіть це, і залагодьте ось це», - інструктує Віктора молода жінка з агентства. Віктор отримав навіть фіктивне підтвердження наявності грошей. Це – обов'язкова вимога для отримання візи. «Ось підтвердження від E-банку, що можете прогодувати себе... Воно справжнє, але його автентичність – тільки для тих, хто перевірятиме... Тобто для людей з візового центру. Тут написано, що у Вас на рахунку є достатня кількість коштів, щоб забезпечити перебування протягом цього часу», - пояснює беззастережно жінка. Черга: від «живої» до «нескінченної» В інтернеті, та й на вулицях українських міст, можна знайти чимало оголошень від таких агентств, які гарантують реєстрацію на зустріч із консульським чиновником, але просять за це навіть тисячі доларів. Все залежить від типу візи, апетитів посередника й рівня інформованості заявника. Електронна реєстрація мала на меті уникнення неприємної «живої черги», коли перед чеськими консульствами і у дощ, і у спеку товкся натовп заявників з одвічними «вас тут не стояло!», ручними списками і тим же перепродажем місць у черзі. Але проблема із записом до «Візапоінту» виникла невдовзі після його заснування у 2007 році. Про це навіть звітувала цивільна контррозвідка у 2012 році. МЗС Чехії також визнає проблему спекуляції з чергою. Одним із пропонованих рішень є так звана нескінченна черга – тобто кількість місць не буде обмежена, і кожен зацікавлений буде зареєстрованим у системі, каже заступник міністра закордонних справ Мартін Смолек. У міністерстві не остерігаються, що посередники займуть дати на кілька місяців наперед. «Якщо раптом там зареєструють навіть п'ятдесят мільйонів заяв, то я особисто вважаю, що через короткий проміжок часу їм стане нудно», - каже Смолек. Водночас додає, що в кінцевому підсумку така система також не обов’язково спрацює в Україні. Невідомо поки що, чи допоможе це Ганні, в цей момент, ніхто не знає. Вона знайшла у Чехії приятеля, і її батьки хотіли б приїхати подивитися, тож також звертатимуться по візу. «Серед знайомих не я не маю нікого, хто б не заплатив. Платять усі. На жаль», - каже сумно Ганна. Гроші йдуть «кудись далі» Через кілька днів після виходу передачі на «Радіожурналі» тему висвітлювали й на телебаченні. Тут репортерка Тереза Стрнадова «розкрутила» на розмову українську посередницю. Гроші, зібрані «за «допомогу у реєстрації в черзі», відправляють до польського міста Катовіце, сказала вона. Тридцятирічний українець Василь працює у Чеській Республіці вже півтора року, на цілком законних підставах – отримав довгострокову робочу візу. «Я заплатив 500 євро за місце у чергу до консульства, щоб подати заяву і щоб отримати візу», - розповідає Василь. Він каже, що весь час сидів перед комп'ютером, але марно – вільні терміни були відсутніми. Зрештою, знайомий порадив йому звернутися до осіб, які змогли зареєструвати у системі його прізвище – за гроші. «Я запитав, чому вони беруть так багато. Відповіли, що беруть лише 50 євро, а решта грошей йде кудись далі в інше місце». Після оплати Василь був негайно зареєстрований в системі, прийнятий у консульстві й отримав візу. Друг Василя і власник будівельної компанії Сергій займається в Чехії підприємництвом від 1993 року, і весь час його фірма має потребу у робочих руках. Оскільки місцеві безробітні або не хочуть працювати, або не хочуть далеко їздити на роботу, то Сергій приймає на роботу земляків-українців. Утім, навіть попередньо отримавши всі дозволи на роботу чи індивідуальне підприємництво, вони не можуть пройти крізь оце банальне сито «Візапоінту». «Коли ми хочемо подати офіційну заяву, то це неможливо. Але якщо хочемо по-іншому, то навколо консульств завжди є люди, які пропонують свої послуги, зокрема, розміщення в черзі... У минулому році – за 500 євро, потім за 1000, влітку навіть 1500 євро. Тепер вже хочуть 2000 євро», - каже Сергій. В Чехії на такі гроші треба місяць-два добре працювати, в Україні ж зазвичай люди отримують такі суми за рік, а то й більше. «Ті, хто бере гроші під посольством, кажуть, возять їх у Катовіце, їм же залишається тільки 100 євро», - заявив Сергій Чеському Телебаченню. Готівкою в Катовіце або У В’єтнамі ще дорожче Журналісти та Василь разом контактували посередників. Жінка по телефону охоче поділилася інформацією. Підтвердила, що на даний час місце у черзі коштує 2000 євро, всю операцію здійснює одна єдина людина, і ніхто, крім нього, не в змозі зареєструватися в системі. «Він сам створив таку систему, що в принципі ніхто інший не може зробити нічого подібного. Ніхто інший це не зуміє. Питанням є лише ціна, яка постійно зростає», - підтвердила посередниця. За її словами, за цим процесом стоїть єдина людина, яка винайшла систему навколо «Візапоінту». Але про кого саме йдеться, вона навіть не здогадується. «Ми возимо йому бабки... Навіть не знаємо, як він виглядає. Колись переводили йому на рахунок, але тепер – ні, мабуть боїться, що банки знаходяться під суворим контролем. Тож відвозимо йому готівку аж до Польщі, в місто Катовіце. Там замість нього прийде якась людина, яка забирає гроші», - описала посередниця. У В'єтнамі, як з’ясували «Репортери ЧТ», реєстрація на прийом у консульстві дотягує аж до суми 19 тисяч доларів. «Нещодавно клієнт розповів, що не зміг знайти пропозицію реєстрації менш, ніж за 10 тисяч доларів, - каже адвокат Марек Седлак. - В’єтнамці намагалися зареєструватися самостійно, сиділи цілодобово перед комп’ютерами зі швидкісним інтернетом – безуспішно, щоразу виникав напис про відсутність вільних термінів». На думку адвоката, ті особи, які «продають терміни» прийому, повинні знати заздалегідь, коли будуть вільними нові місця. Цю інформацію можуть отримати або від співробітників Міністерства закордонних справ, або від компанії, яка управляє системою «Візапоінт». МЗС ЧР все заперечує і вказує на «корупційну ментальність українців» Однак міністр Лубомир Заоралек відкидає підозри щодо підлеглих. Через хабарництво за реєстрацію у системі він навіть звертався до спецслужби BIS і до Управління із зовнішніх зв'язків та інформації, щоб перевірили ці твердження. «Кілька разів вони підтверджували відсутність корупції у наших дипломатичних установах. З’ясовували, чи можна заблокувати чи зламати систему, але ніяких атак чи зламів виявлено не було. Наші працівники ніяк не вплутані в це», - стверджує міністр. «Це легально, але це не красиво, ми це не хочемо підтримувати. Не залишається нічого іншого, ніж забрати мотив. Це відбувається в таких країнах, як В'єтнам і Україна, тільки там, де є комбінація, на мою думку, певного налаштування населення на ці альтернативні способи, як зробити щось замість себе когось іншого. Це просто у менталітеті українців та в’єтнамців», - вважає заступник міністра закордонних справ Чехії Мартін Смолек. «Маєте на увазі спорідненість із корупцією?» - перепитав редактор Кроупа. «Точно так», - заявив заступник міністра. Згаданий вище принцип «безкінечної черги» мав би вплинути на ситуацію. МЗС Чехії вже тестує його в Узбекистані й зважує розповсюдити його й на інші країни. Але чому ситуацію не можна вирішити протягом семи останніх років, відколи проблема стала відомою – неясно. Один із сайтів, які гарантують реєстрацію у «Візапоінті», так і стверджує: «Ми призначаємо працівників, які будуть намагатися зареєструвати Вашу заявку, - написано на ньому і додається, що працівники є переважно з Індії та В'єтнаму, а також з Пакистану, Росії, Індонезії та інших країн. - Всі вони, не покладаючи рук, з години на годину, день у день, цілодобово намагаються зареєструвати Вашу заявку. Це цілком легально, адже не застосовується ніяких протизаконних хакерських методів. Наш багатонаціональний колектив спільними зусиллями намагається допомогти Вам потрапити в посольство». «Розвідники щорічно писали міністерству: система не працює, відбувається спекуляція, це проблема. Міністерство відповідає, що не знає, де саме проблема, що програма забезпечена, але, можливо, на системі постійно висить група з двадцяти найманих «клікунів», які кожну секунду натискають на кнопки і забивають місця. Цим «переклікують» всіх інших заявників», - розповідає журналіст Кроупа. Пише часопис Пороги  Фото: Lidovky.cz

Мої знайомі часто запитують мене про життя в Чехії. Їм здається, ніби десь там далеко все інше. Я знаю, бо самій так здавалося. Будинки сучасніші, дороги рівніші, їжа смачніша. Справді, одне з найчастіших питань, що виникає це про їжу. Звучить приблизно так: «Мабуть там все смачне? А на скільки якість продуктів відрізняється? Що там є чого в нас нема? (і звісно) Які ціни?» Чесно кажучи відколи переїхала не задумувалась над тим і кожен раз я навіть не знала, що сказати. «Ну нічим таким не відрізняється» - говорила я. Правда, мені здавалося, що я продовжую харчуватись як звичайно. Хіба що їм трохи менше жирної їжі. Але трохи подумавши я таки побачила зміни.  В Україні ранок я могла почати навіть з макаронів по-флотьськи чи з смаженої картоплі. Хоча начитавшись статтей по правильне харчування старалась їсти вівсянку з молоком і медом. Я з тих людей, що люблять різні каші, тому мені не було це важко. Переїхавши в Прагу відкрила для себе мюслі і інші сухі сніданки. Ні я не кажу, що в Україні їх нема. Вони є, десь там на поличках магазинів. І купляла я їх зазвичай як додаток до йогуртів.  Що стосується гарнірів. Картопля, рис, макаронні вироби, різні каші. Правда довгий час не могла знайти гречку. Називається вона тут «поганка» (pohanka). А що? Справді багато людей так і думають про цю крупу. Але я її люблю.  Щодо овочів, в принципі все те саме. У великих магазинах можна скільки завгодно набрати на вагу, або ж упаковані по певній вазі (часто за акційною ціною). Єдине що спробувала нове – це авокадо. Чесно не знала, чи то овоч це фрукт. Почитала в інтернеті, що більшість продавців так і не можуть визначитись, а по біологічних властивостях більше схиляється до фрукта. Хоча прочитала що деякі думають, що це горіх. Для мене авокадо було чимось екзотичним. Смак дивний і я ще досі не можу визначитись подобається мені чи ні. Але салати з них супер смачні. А зважаючи на його корисні властивості тепер часто його купую.  Що стосується овочів, хочеться згадати ще огірок або ж «окурка» (okurka) і так огірок тут жіночого роду. Кожен огірок обмотаний своєю плівкою.Поки що я їх купляла лише в магазині. Але кажуть на фермерських базарах є ї звичайні огірки, вирощені на городі).  Приправи. Як і в нас їх величезна кількість до всього, що тільки можна придумати. Але одна з них мені особливо подобається. Це копчена паприка. Після цієї приправи все смачне.  Фрукти. Я почала їх їсти значно більше. Завжди дома є або банани, або яблука, або мандаринки. Ананасом на прилавці нікого не здивуєш, а от кокосом можна. При чому не таким як в фільмах – коричневий, схожий на м’яч для боулінгу. Тут продають молоді кокоси, що схожі на білі коробочки з гострим вершечком.  М’ясні вироби майже нічим не відрізняються. Ну хіба, що тим що тут можна купити фарш у формі котлет чи фрикадельок, що надзвичайно зручно. Також можна купити нарізану ковбасу чи сир. Дома так тоненько точно не наріжеш. Ще тут дуже смачна ковбаска, яка називається папрікаш. Мабуть, я просто люблю все, що зв’язано з червоною паприкою. Молочні вироби. Зазвичай смачні всі, окрім творогу. Певно просто звикла до українського, при чому магазинного, а не домашнього. Але також кажуть, що добрий творог можна купити на фермерських базарах, не знаю, ще не зустрічала. Тішить різноманітність смаків йогуртів. Ще ніколи не пробувала такого смачного йогурту, як той, що зі смаком чізкейку зі шматочками печива. І, так кефір у нас є тільки без наповнювачів. Тут можна попити кефір, наприклад з банановим смаком. Ну і не можу не згадати шоколадне молоко, або ж молочні коктелі. Вони є всюди, і всюди смачні. Ще одна річ, яку я ніколи не їла, але тепер їм майже кожного тижня – це сир гермелін. Сир з білою пліснявою, який можна підсмажити на сковороді і отримаєш зовні тверду підсмажену шкірочку, а всередині розтоплений сир. Ще його дуже смачно маринують. Тофу або «соєвий сир» тепер став невід’ємною частиною раціону. Смак у нього нейтральний, але гарно поєднується з будь-якими продуктами, завдяки чому його можна додавати у будь-яку страву. Чи то в салат, чи то в суп. Коротко кажучи, універсальна річ. Трохи про солодке, якого я стараюсь не їсти. Воно дороге, але смачне. Шоколадки з різними наповнювачами, печиво з мармеладом всередині, вафельки…Але ще я спробувала кокосові кульки в шоколаді. Нагадує наші кокосові цукерки. Їх продають пакетиками і їх хочеться і хочеться їсти.  Ще одна річ, що мені тут дуже подобається це ice-coffe, тобто холодна кава. Серед напоїв відрізняється мабуть «кофола». Така собі смачна спроба поєднання кока-коли з кавою. Якісні соки тут дорогі і важко знайти томатний.  Серед дивних речей харчового промислу тут можна побачити мариновані сосиски. Довго стояла і думала…навіщо???  Це далеко не все, тільки основне (і те, що попалося мені на очі, коли заглянула в холодильник). Багато цікавого і смачного ще залишилось поза увагою. Але рано чи пізно доберусь й до того.  Світлана Малецька для UAPORTAL.CZ