Сортувати За Датою

Теги

Статистика

  • 541
    Стаття
  • 41
    Активний Автор
525статей
  • 30 Жовт 2018
    «Одинадцятигодинні зміни — це не виняток» - Інтерв'ю з дослідником Міхалом Трчкою. З чеської переклав Олексій Севрук Міхал Трчка — аспірант Інституту політології при філософському факультеті Карлового університету в Празі, викладає на кафедрі філософії Технічного університету міста Ліберець, а також співпрацює з Мультикультурним центром у Празі. Він займається, зокрема, вивченнямтрудової міграції у контексті державних кордонів. Ми поговорили про відрядження працівників з України до Чехії, прекаризацію праці і безглузду чеську репресивну політику щодо іммігрантів. Ви займалися режимом так званого короткотермінового відрядження закордонних працівників у Чеську Республіку. Які особливості такого режиму відрядження людей на роботу і що конкретно він передбачає? На тему відрядження працівників ми проводили дослідження в Мультикультурному центрі. Воно стосувалося головним чином людей з України та деяких інших країн поза ЄС. Для режиму відрядження характерно те, що завдяки йому чеські фірми забезпечують себе працівниками в межах послуг, які надаються на європейському ринку. Проблема полягає в тому, що цим механізмом часто зловживають як ширмою для порушення так званої директиви про відрядження, у якій чітко прописані умови такого способу відправки працівників. При цьому виникає ціла низка неприємних явищ, які мають негативний вплив на людей, котрих відряджають на роботу. Робітників можна відправляти лише на короткий термін, і таке відрядження має чітко встановлені правила, які часто порушуються. Одне з цих правил таке: працівника можуть відправити тільки з країни ЄС, де він зазвичай працює. У випадку людей із країн поза ЄС це означає, що вони мають пропрацювати в ЄС принаймні пару місяців перед відрядженням. Людині з України необхідно офіційно приїхати, наприклад, до Польщі, там пропрацювати кілька місяців, і тільки потім вона може їхати на роботу в Чехію. Насправді ж відбувається так: українські працівники лише проїжджають через Польщу, де працюють зовсім мало або взагалі не працюють. Цим вони порушують офіційну вимогу щодо звичайного або постійного місця роботи. А по-друге, цей механізм використовують для порушення правил окремих країн ЄС. У режимі відрядження працівників часто діють фіктивні фірми, які не виплачують медичне й соціальне страхування. У результаті виникає величезна прекаризація і досить жорстока експлуатація працівників. Ви говорите про Польщу. Можна сказати, що українці використовують її як транзитну країну на шляху в Чехію? Для відрядження закордонних працівників у минулі роки було характерне використання так званих «польських віз». Чеська міграційна політика у порівнянні з польською доволі жорстка, і польські візи слугували для того, щоб її обходити. За допомогою польських віз українці потрапляли в Чехію. Проте польські візи діяли лише на короткі терміни — зазвичай усього кілька місяців. Це призводило до того, що ці люди постійно їздили туди й назад. Усе це відбувається досить цікаво. Українці, зацікавлені у роботі в Чехії, раніше мали можливість подати прохання про візу через інтернет-систему «Візапоінт». Ця система мала бути офіційним каналом, і водночас вона була пов’язана з українськими посольствами. Проте насправді можна було купити місце в черзі. У гру вступив «неформальний» сектор, тобто особи, які за хабарі продавали охочим не тільки місця в черзі, але й візи або дозволи на роботу. Уявіть: ціна за чеську робочу візу минулого року становила близько 900 євро. Чеський дозвіл на роботу можна було придбати за ціною від 270 до 450 євро. Проте навіть «Візапоінт» і ця нелегальна система не змогли задовольнити попит серед чеських роботодавців. А коли наприкінці минулого року «Візапоінт» припинив свою діяльність, замість нього не було створено жодного дієвого механізму. І з цих причин, серед іншого, українці почали потрапляти до нас напівлегальним шляхом — за допомогою польських віз, які є одним із менш дорогих і менш складних варіантів отримання дозволу на короткострокове перебування. З якими проблемами найчастіше стикаються люди з України, яких відряджають на роботу? Українці, яких до нас відряджають на роботу, часто повністю залежні від людей, які їм цю роботу знайдуть. Вони змушені приймати те, скільки їм заплатить посередник — якщо вони взагалі отримають платню. Інколи при цьому відбувається так зване ланцюгове скупчення фірм. Чеський роботодавець знайде фірму в Чехії або в Польщі, яка йому пообіцяє надати працівників, але така фірма користується послугами іншої подібної фірми, а та — ще іншої і так далі… Для чеської інспекції праці буває дуже важко — або навіть неможливо — викрити весь ланцюг таких фірм. І це ще не все. Українці, які сюди потрапляють із польськими візами, досить швидко засвоюють механізми експлуатації, примиряються з ними. Їхня поведінка ґрунтується на припущенні, що вони тут залишаться лише на кілька місяців, і за цей час вони хочуть заробити якомога більше грошей. Проте після повернення в Україну вони знову роблять польську візу і знову повертаються сюди. Велика частина з них відтворюють цей цикл. Нам навіть траплялися випадки, коли людина таким чином  їздила багато років, і не тільки з польською візою. Як виглядає щоденне життя українців, які працюють у Чехії за такою системою? Тут треба нагадати, що в Чехії живе багато українців, бо їм близька наша мова і культура, а також внаслідок різних намагань привабити сюди робочу силу з України. Вони прибувають сюди у більшій кількості, ніж до сусідньої Німеччини — попри те, що там вони могли б заробити більше грошей. Але тут їм допомагають соціальні зв’язки з українцями, які раніше осіли на території Чеської республіки. Більшість короткотермінових робітників, однак, вирізняються тим, що погано орієнтуються у нашому середовищі і працюють на роботах, за які менше платять, або взагалі на некваліфікованих роботах. Хоча вони заробляють більше, ніж в Україні, проте вони живуть відірвані від своїх родин, часто не платять соціальне і медичне страхування і перебувають у сірій, напівлегальній зоні економіки. У випадку травми або аварії під час нерегулярної роботи вони віддані на милість долі. І якщо їм роботодавець не заплатить, вони, фактично, не можуть себе захистити. Тоді вони звертаються за допомогою, наприклад, до мафії, яка залишає собі приблизно половину поверненої суми. Не є винятком і ситуація, коли ці люди працюють одинадцять і більше годин, шість днів на тиждень, тобто стають об’єктами порушення трудового законодавства. Якщо вони потрапляють сюди за польськими візами, роботодавці дотримуються польської соціальної системи, яка набагато гірша у галузі соціального забезпечення робітника, ніж чеська. Результат — з одного боку, заниження різноманітних соціальних і трудових стандартів, а з іншого — залежність від посередників і різних нелегальних структур. Тільки наприкінці минулого року чеська влада дала юридичне визначення того, як саме розпізнати режим несправжнього, фальшивого відрядження. Як такі люди можуть себе захистити — крім «допомоги» від мафії? Це важке питання. В’їзд до Чеської Республіки за польською візою є легальним. Проблеми починаються, коли робітник із України почне тут працювати. Цього в переважній більшості випадків польські візи не дозволяють — за винятком ситуацій, коли, робітник працював у Польщі тривалий час і в нього є трудові відносини з фірмою, що відправила його у відрядження в Чехію. Якщо цих людей зупинить і перевірить поліцейський на вулиці, то у них не буде проблем. А от на робочому місці вже буде не все гаразд — згадаймо, наприклад, випадок із чеською фірмою Rohlik. Робітники «у відрядженні», таким чином, живуть у напівлегальному становищі і часто не знають, куди звернутися по допомогу. Вони відрізані від офіційних установ, зазвичай живуть у страху і бояться звернутися інспекцію праці або неурядові організації. Вони бояться того, що може трапитися, якщо їх викриють. Проте не кожна нелегальна ситуація є абсолютно нелегальною: деякі умови перебування ці люди виконують, або принаймні намагаються. Коли в них, наприклад, закінчується віза, вони здебільшого повертаються в Україну за новою. Деякі з них намагаються звертатися у різні неурядові організації з метою легалізації свого перебування. Бо працедавці користуються цим їхнім становищем і платять їм за таку саму роботу менше, ніж чехам. Що має змінитися, щоб така масова експлуатація людей з України та інших країн зникла? Ситуація в Україні є катастрофічною для більшості її мешканців, тому вони й надалі будуть приїжджати до нас. На жаль, у нас малий історичний досвід з міграцією, і горизонти наших політиків у цій галузі досить обмежені. Сьогодні на чеському ринку праці високий попит на робітників із-за кордону, тому це абсурдно, що ці люди у нас перебувають у нелегальному або напівлегальному становищі. Від цього програють усі. Держава втрачає кошти за медичне і соціальне страхування, не сплачуються податки, а прибутки осідають у кишенях посередників чи фірм. Це наносить збитки чеській економіці. Працедавці, щоправда, стверджують, що працівники до нас повинні приїжджати на короткі терміни, щоб їх можна було у відповідний момент (наприклад, у час кризи) позбутися. Але це так не працює. Німеччина вже в минулому мала схожий досвід із гастарбайтерами. Вони там також мали перебувати лише короткий термін, а після закінчення роботи мали виїхати. Але коли ви десь тривалий час працюєте, ви обростаєте соціальними контактами, відбувається возз’єднання родин — зрештою, ви там осядете. Тому ці люди в Німеччині, як правило, залишились надовго. Як позитивне явище я оцінюю те, що наша влада наприкінці минулого року зробила більш жорсткими умови для працедавців і підвищила штрафи за нелегальне надання роботи. Зараз за таке надання роботи працедавцеві загрожує штраф розміром до п’яти мільйонів чеських крон. Тому я очікую, що зловживання польськими візами й експлуатація людей у цьому конкретному випадку зменшиться. Як би мала покращитися чеська політика щодо мігрантів і нелегальної роботи? Державна інспекція праці мала би більше звертати увагу на трудові права мігрантів, а не лише на їхню нелегальність. Часто це виглядає так, що карають тільки іммігрантів, тоді як погані, невигідні умови праці і посередники не несуть покарання або це покарання є відносно незначним. Ідеальним було би спростити процедуру видачі чеських віз. Міграційну політику в нас координує Міністерство внутрішніх справ, і це вказує тільки на один — часто досить жорсткий — підхід до всієї проблематики. Якби цю політику координувало, скажімо, Міністерство праці і соціальних справ, усе могло би виглядати набагато краще. Сьогодні ми звідусіль чуємо риторику про нелегальну імміграцію. Це підживлює репресивну політику, проте не вирішує проблему міграції. Бо люди будуть приїжджати постійно, і це з них тільки робить нелегалів. І саме у випадку з українцями це не мало би бути проблемою. Ми вже до них звикли: з дев’яностих років у нас є двостороння угода з Україною, і таким чином сюди приїхало багато людей, які утворили свою спільноту. Серед чеських фірм є тривалий попит на українців — до того ж, вони мають добру репутацію працьовитих робітників. Чи можуть до охорони прав трудових мігрантів долучитися чеські профспілки? Безперечно. Ми постійно чуємо, що мігранти в нас забирають роботу. Проте мігранти, насправді, рятують чеську економіку. Тут є помітний брак робітників, тому що чехи деякі роботи просто не будуть виконувати. Шкода, що чеські профспілки у своїй кампанії під назвою «Кінець дешевої роботи» говорять про небезпеку економічної міграції, але зовсім не згадують про те, що мігранти працюють у сірій економіці, тому набагато важче простежити за їхніми робочими умовами і за впливом на ціну праці у Чеській Республіці взагалі. Якби державна політика була більш ліберальна, і мігранти могли отримувати дозвіл простіше, це все було би легше контролювати. Інспекція праці не мусила би постійно перевіряти лише нелегальність іммігрантів, а могла би зосередити увагу на поганих робочих умовах і низьких зарплатах. Шлях до вищих зарплат у Чехії не лежить через жорстку міграційну політику. Вона не зупинить приїзд іммігрантів до Чеської Республіки. І якщо ці люди будуть надалі перебувати в сірій зоні як нелегали, все залишиться як і раніше — включно з низькими заробітними платами. Чи натрапляли ви колись на те, щоб українці або якісь інші іноземці самоорганізувалися для колективних перемовин і захисту своїх прав? У Празі, наприклад,  існує солідарна мережа «Соліс», яка допомагає деяким мігрантам отримати зарплату, яку їм не хочуть виплачувати. Щоправда, це одна з небагатьох організацій, які це вирішують успішно, і їхній діапазон мінімальний. Іноземці, до того ж, шукають допомогу лише в окремих випадках. Якщо іммігрант перебуває в нелегальному становищі, він рідко боротиметься за своїх права. Ситуація невдовзі має покращитись. Важливо, щоб на іммігрантів перестали звалювати провину за те, що в нас тут останні двадцять років низькі зарплати. Основною причиною є передусім політика правих урядів і наше тривале становище монтажного цеху Євросоюзу. Цей текст було створено в рамках проекту «Боротьба за трудові права для працівників, відряджених у ЄС» і «За кращу боротьбу за робітничі права по різні боки кордонів». Перекладено за: A2larm Переклад опублікований у рамках журналістського проекту «Невидима праця». Проект реалізовано за підтримки Фонду ім. Рози Люксембург в Україні.  politkrytyka
    5121 Опубліковано Галина Андрейців
  • «Одинадцятигодинні зміни — це не виняток» - Інтерв'ю з дослідником Міхалом Трчкою. З чеської переклав Олексій Севрук Міхал Трчка — аспірант Інституту політології при філософському факультеті Карлового університету в Празі, викладає на кафедрі філософії Технічного університету міста Ліберець, а також співпрацює з Мультикультурним центром у Празі. Він займається, зокрема, вивченнямтрудової міграції у контексті державних кордонів. Ми поговорили про відрядження працівників з України до Чехії, прекаризацію праці і безглузду чеську репресивну політику щодо іммігрантів. Ви займалися режимом так званого короткотермінового відрядження закордонних працівників у Чеську Республіку. Які особливості такого режиму відрядження людей на роботу і що конкретно він передбачає? На тему відрядження працівників ми проводили дослідження в Мультикультурному центрі. Воно стосувалося головним чином людей з України та деяких інших країн поза ЄС. Для режиму відрядження характерно те, що завдяки йому чеські фірми забезпечують себе працівниками в межах послуг, які надаються на європейському ринку. Проблема полягає в тому, що цим механізмом часто зловживають як ширмою для порушення так званої директиви про відрядження, у якій чітко прописані умови такого способу відправки працівників. При цьому виникає ціла низка неприємних явищ, які мають негативний вплив на людей, котрих відряджають на роботу. Робітників можна відправляти лише на короткий термін, і таке відрядження має чітко встановлені правила, які часто порушуються. Одне з цих правил таке: працівника можуть відправити тільки з країни ЄС, де він зазвичай працює. У випадку людей із країн поза ЄС це означає, що вони мають пропрацювати в ЄС принаймні пару місяців перед відрядженням. Людині з України необхідно офіційно приїхати, наприклад, до Польщі, там пропрацювати кілька місяців, і тільки потім вона може їхати на роботу в Чехію. Насправді ж відбувається так: українські працівники лише проїжджають через Польщу, де працюють зовсім мало або взагалі не працюють. Цим вони порушують офіційну вимогу щодо звичайного або постійного місця роботи. А по-друге, цей механізм використовують для порушення правил окремих країн ЄС. У режимі відрядження працівників часто діють фіктивні фірми, які не виплачують медичне й соціальне страхування. У результаті виникає величезна прекаризація і досить жорстока експлуатація працівників. Ви говорите про Польщу. Можна сказати, що українці використовують її як транзитну країну на шляху в Чехію? Для відрядження закордонних працівників у минулі роки було характерне використання так званих «польських віз». Чеська міграційна політика у порівнянні з польською доволі жорстка, і польські візи слугували для того, щоб її обходити. За допомогою польських віз українці потрапляли в Чехію. Проте польські візи діяли лише на короткі терміни — зазвичай усього кілька місяців. Це призводило до того, що ці люди постійно їздили туди й назад. Усе це відбувається досить цікаво. Українці, зацікавлені у роботі в Чехії, раніше мали можливість подати прохання про візу через інтернет-систему «Візапоінт». Ця система мала бути офіційним каналом, і водночас вона була пов’язана з українськими посольствами. Проте насправді можна було купити місце в черзі. У гру вступив «неформальний» сектор, тобто особи, які за хабарі продавали охочим не тільки місця в черзі, але й візи або дозволи на роботу. Уявіть: ціна за чеську робочу візу минулого року становила близько 900 євро. Чеський дозвіл на роботу можна було придбати за ціною від 270 до 450 євро. Проте навіть «Візапоінт» і ця нелегальна система не змогли задовольнити попит серед чеських роботодавців. А коли наприкінці минулого року «Візапоінт» припинив свою діяльність, замість нього не було створено жодного дієвого механізму. І з цих причин, серед іншого, українці почали потрапляти до нас напівлегальним шляхом — за допомогою польських віз, які є одним із менш дорогих і менш складних варіантів отримання дозволу на короткострокове перебування. З якими проблемами найчастіше стикаються люди з України, яких відряджають на роботу? Українці, яких до нас відряджають на роботу, часто повністю залежні від людей, які їм цю роботу знайдуть. Вони змушені приймати те, скільки їм заплатить посередник — якщо вони взагалі отримають платню. Інколи при цьому відбувається так зване ланцюгове скупчення фірм. Чеський роботодавець знайде фірму в Чехії або в Польщі, яка йому пообіцяє надати працівників, але така фірма користується послугами іншої подібної фірми, а та — ще іншої і так далі… Для чеської інспекції праці буває дуже важко — або навіть неможливо — викрити весь ланцюг таких фірм. І це ще не все. Українці, які сюди потрапляють із польськими візами, досить швидко засвоюють механізми експлуатації, примиряються з ними. Їхня поведінка ґрунтується на припущенні, що вони тут залишаться лише на кілька місяців, і за цей час вони хочуть заробити якомога більше грошей. Проте після повернення в Україну вони знову роблять польську візу і знову повертаються сюди. Велика частина з них відтворюють цей цикл. Нам навіть траплялися випадки, коли людина таким чином  їздила багато років, і не тільки з польською візою. Як виглядає щоденне життя українців, які працюють у Чехії за такою системою? Тут треба нагадати, що в Чехії живе багато українців, бо їм близька наша мова і культура, а також внаслідок різних намагань привабити сюди робочу силу з України. Вони прибувають сюди у більшій кількості, ніж до сусідньої Німеччини — попри те, що там вони могли б заробити більше грошей. Але тут їм допомагають соціальні зв’язки з українцями, які раніше осіли на території Чеської республіки. Більшість короткотермінових робітників, однак, вирізняються тим, що погано орієнтуються у нашому середовищі і працюють на роботах, за які менше платять, або взагалі на некваліфікованих роботах. Хоча вони заробляють більше, ніж в Україні, проте вони живуть відірвані від своїх родин, часто не платять соціальне і медичне страхування і перебувають у сірій, напівлегальній зоні економіки. У випадку травми або аварії під час нерегулярної роботи вони віддані на милість долі. І якщо їм роботодавець не заплатить, вони, фактично, не можуть себе захистити. Тоді вони звертаються за допомогою, наприклад, до мафії, яка залишає собі приблизно половину поверненої суми. Не є винятком і ситуація, коли ці люди працюють одинадцять і більше годин, шість днів на тиждень, тобто стають об’єктами порушення трудового законодавства. Якщо вони потрапляють сюди за польськими візами, роботодавці дотримуються польської соціальної системи, яка набагато гірша у галузі соціального забезпечення робітника, ніж чеська. Результат — з одного боку, заниження різноманітних соціальних і трудових стандартів, а з іншого — залежність від посередників і різних нелегальних структур. Тільки наприкінці минулого року чеська влада дала юридичне визначення того, як саме розпізнати режим несправжнього, фальшивого відрядження. Як такі люди можуть себе захистити — крім «допомоги» від мафії? Це важке питання. В’їзд до Чеської Республіки за польською візою є легальним. Проблеми починаються, коли робітник із України почне тут працювати. Цього в переважній більшості випадків польські візи не дозволяють — за винятком ситуацій, коли, робітник працював у Польщі тривалий час і в нього є трудові відносини з фірмою, що відправила його у відрядження в Чехію. Якщо цих людей зупинить і перевірить поліцейський на вулиці, то у них не буде проблем. А от на робочому місці вже буде не все гаразд — згадаймо, наприклад, випадок із чеською фірмою Rohlik. Робітники «у відрядженні», таким чином, живуть у напівлегальному становищі і часто не знають, куди звернутися по допомогу. Вони відрізані від офіційних установ, зазвичай живуть у страху і бояться звернутися інспекцію праці або неурядові організації. Вони бояться того, що може трапитися, якщо їх викриють. Проте не кожна нелегальна ситуація є абсолютно нелегальною: деякі умови перебування ці люди виконують, або принаймні намагаються. Коли в них, наприклад, закінчується віза, вони здебільшого повертаються в Україну за новою. Деякі з них намагаються звертатися у різні неурядові організації з метою легалізації свого перебування. Бо працедавці користуються цим їхнім становищем і платять їм за таку саму роботу менше, ніж чехам. Що має змінитися, щоб така масова експлуатація людей з України та інших країн зникла? Ситуація в Україні є катастрофічною для більшості її мешканців, тому вони й надалі будуть приїжджати до нас. На жаль, у нас малий історичний досвід з міграцією, і горизонти наших політиків у цій галузі досить обмежені. Сьогодні на чеському ринку праці високий попит на робітників із-за кордону, тому це абсурдно, що ці люди у нас перебувають у нелегальному або напівлегальному становищі. Від цього програють усі. Держава втрачає кошти за медичне і соціальне страхування, не сплачуються податки, а прибутки осідають у кишенях посередників чи фірм. Це наносить збитки чеській економіці. Працедавці, щоправда, стверджують, що працівники до нас повинні приїжджати на короткі терміни, щоб їх можна було у відповідний момент (наприклад, у час кризи) позбутися. Але це так не працює. Німеччина вже в минулому мала схожий досвід із гастарбайтерами. Вони там також мали перебувати лише короткий термін, а після закінчення роботи мали виїхати. Але коли ви десь тривалий час працюєте, ви обростаєте соціальними контактами, відбувається возз’єднання родин — зрештою, ви там осядете. Тому ці люди в Німеччині, як правило, залишились надовго. Як позитивне явище я оцінюю те, що наша влада наприкінці минулого року зробила більш жорсткими умови для працедавців і підвищила штрафи за нелегальне надання роботи. Зараз за таке надання роботи працедавцеві загрожує штраф розміром до п’яти мільйонів чеських крон. Тому я очікую, що зловживання польськими візами й експлуатація людей у цьому конкретному випадку зменшиться. Як би мала покращитися чеська політика щодо мігрантів і нелегальної роботи? Державна інспекція праці мала би більше звертати увагу на трудові права мігрантів, а не лише на їхню нелегальність. Часто це виглядає так, що карають тільки іммігрантів, тоді як погані, невигідні умови праці і посередники не несуть покарання або це покарання є відносно незначним. Ідеальним було би спростити процедуру видачі чеських віз. Міграційну політику в нас координує Міністерство внутрішніх справ, і це вказує тільки на один — часто досить жорсткий — підхід до всієї проблематики. Якби цю політику координувало, скажімо, Міністерство праці і соціальних справ, усе могло би виглядати набагато краще. Сьогодні ми звідусіль чуємо риторику про нелегальну імміграцію. Це підживлює репресивну політику, проте не вирішує проблему міграції. Бо люди будуть приїжджати постійно, і це з них тільки робить нелегалів. І саме у випадку з українцями це не мало би бути проблемою. Ми вже до них звикли: з дев’яностих років у нас є двостороння угода з Україною, і таким чином сюди приїхало багато людей, які утворили свою спільноту. Серед чеських фірм є тривалий попит на українців — до того ж, вони мають добру репутацію працьовитих робітників. Чи можуть до охорони прав трудових мігрантів долучитися чеські профспілки? Безперечно. Ми постійно чуємо, що мігранти в нас забирають роботу. Проте мігранти, насправді, рятують чеську економіку. Тут є помітний брак робітників, тому що чехи деякі роботи просто не будуть виконувати. Шкода, що чеські профспілки у своїй кампанії під назвою «Кінець дешевої роботи» говорять про небезпеку економічної міграції, але зовсім не згадують про те, що мігранти працюють у сірій економіці, тому набагато важче простежити за їхніми робочими умовами і за впливом на ціну праці у Чеській Республіці взагалі. Якби державна політика була більш ліберальна, і мігранти могли отримувати дозвіл простіше, це все було би легше контролювати. Інспекція праці не мусила би постійно перевіряти лише нелегальність іммігрантів, а могла би зосередити увагу на поганих робочих умовах і низьких зарплатах. Шлях до вищих зарплат у Чехії не лежить через жорстку міграційну політику. Вона не зупинить приїзд іммігрантів до Чеської Республіки. І якщо ці люди будуть надалі перебувати в сірій зоні як нелегали, все залишиться як і раніше — включно з низькими заробітними платами. Чи натрапляли ви колись на те, щоб українці або якісь інші іноземці самоорганізувалися для колективних перемовин і захисту своїх прав? У Празі, наприклад,  існує солідарна мережа «Соліс», яка допомагає деяким мігрантам отримати зарплату, яку їм не хочуть виплачувати. Щоправда, це одна з небагатьох організацій, які це вирішують успішно, і їхній діапазон мінімальний. Іноземці, до того ж, шукають допомогу лише в окремих випадках. Якщо іммігрант перебуває в нелегальному становищі, він рідко боротиметься за своїх права. Ситуація невдовзі має покращитись. Важливо, щоб на іммігрантів перестали звалювати провину за те, що в нас тут останні двадцять років низькі зарплати. Основною причиною є передусім політика правих урядів і наше тривале становище монтажного цеху Євросоюзу. Цей текст було створено в рамках проекту «Боротьба за трудові права для працівників, відряджених у ЄС» і «За кращу боротьбу за робітничі права по різні боки кордонів». Перекладено за: A2larm Переклад опублікований у рамках журналістського проекту «Невидима праця». Проект реалізовано за підтримки Фонду ім. Рози Люксембург в Україні.  politkrytyka
    Жовт 30, 2018 5121
  • 30 Жовт 2018
    Майже 70 тисяч українців навчається за кордоном. із кожним роком їх стає дедалі більше, і лише невелика частина українців із західною освітою повертається назад, в Україну. Найбільше українських студентів навчається у Польщі, але наздоганяють країну над Віслою інші сусідні держави, де зростає частка українських студентів. Серед них є і Чехія, де за останній час кількість українських студентів різко зросла. Якщо на початку 2000-х років студентів з України було лише 300, то нині їх стало в 10 разів більше. Чому вони виїжджають, чи планують залишитися, що б заохотило їх повертатися і як ставиться чеська держава до збільшення кількості українських студентів? Про це у Празі на запрошення чеської недержавної організації «Асоціація з міжнародних питань» дискутували українські та чеські соціологи, представники уряду та різних неурядових організацій, пов’язаних з освітою.                                             Конференція у Празі на тему «Українська студентська міграція до Чехії» В Україні б’ють на сполох – українські студенти масово виїжджають за кордон. Країну покидає найактивніша та найперспективніша група населення, яка могла б сприяти позитивним змінам, бути їхнім мотором. Натомість українці використовують освіту як спосіб емігрувати з країни, каже аналітик недержавного аналітичного центру CEDOS Марія Куделя.                                           Марія Куделя, CEDOS «Люди намагаються здобути знання і диплом європейського університету для того, щоб працювати в країнах Європейського союзу або ж повернутися назад. Не завжди рівень освіти за кордоном кращий, інколи туди просто легше вступити, бо не потрібно складати ЗНО. Можна заплатити гроші та вчитися», – пояснює українська дослідниця. Явище студентської міграції хоч і не нове, але мало вивчене. Тож для того, щоб виробити якусь стратегію, аналітичний центр CEDOS у співпраці з Вишеградським фондом замовив дослідження про українських студентів у чотирьох країнах Вишеградської групи, включно з Чехією. У Чехії дослідження проводив Інститут соціології, який з’ясував, що більшість студентів їде з України навчатися до Чехії саме тому, що, крім високого рівня освіти, Чехія пропонує цю освіту безкоштовно. Студент, який спроможний навчатися чеською мовою, вступає до чеського вишу на тих самих умовах, що і чехи. Завершивши навчання, понад третина, 37% планує тут залишитися. Інколи в Україні можна почути, що сусідні країни в пошуках кваліфікованої робочої сили вдаються до нечесної конкуренції та переманюють таким чином українських студентів.                                           Івана Ришкова, Міністерство освіти Чехії Представниця чеського Міністерства освіти Івана Ришкова каже, що чутки про наявність такої стратегії значно перебільшені. Українці ще досі становлять мінімальну кількість серед закордонних студентів. Їх лише 7%, хоча це виводить їх на третє місце за кількістю після словаків та росіян. «Як кожний ринок праці, ми б, звичайно, хотіли мати найкваліфікованіших студентів, і так є в цілому світі, але жодної концепції чи стратегії, наприклад, якихось спеціальних стипендій, які б мали на меті приваблення студентів з певних країн чи регіонів, ми не маємо. Є урядові стипендії, що існують в рамках програм розвитку, але їх мінімальна кількість – для України на 2018–2019 рік було виділено 4 стипендії з загальної кількості 120 стипендій», – каже Івана Ришкова. Активніше в Україні працюють організації, які працюють за підтримки уряду і рекламують можливості освіти у Чехії. Зокрема, «Чеський культурний центр» та «Дім закордонних служб» беруть участь у ярмарках освіти в Україні та пропонують різні навчальні можливості – як повної освіти, так і коротких навчальних обмінів.                                            Міхал Лоштяк, Чеський сільськогосподарський університет у Празі Присутній на обговоренні проректор із міжнародних відносин Чеського сільськогосподарського університету Міхал Лоштяк вважає, що для обох країн найвигіднішою була б наукова співпраця між університетами, коли б українські студенти могли мати доступ до чеської освіти, співпрацювати з чеськими науковцями, разом працювати над науковими темами, але при цьому залишатися в рамках української освітньої системи. «Минулого року ми були в Ужгородському та Львівському університеті і говорили якраз про можливість наукової співпраці, про публікації в добрих наукових журналах, і тут головне – знайти добрих партнерів. Я думаю, що найкраще їх шукати через докторські програми, через докторантів, які б приїхали на навчання у чеські університети і разом з їхніми науковими керівниками потім би писали наукові статті. Якраз у нас в університеті є такий студент з України на факультеті лісівництва. Він з українського Сокаля, Володимир Троцюк. За час свого навчання у докторантурі він став зіркою нашого університету, бо збирав усі нагороди за найкращі публікації. Він розумний, працьовитий і хоче займатися наукою, а це для університету найголовніше. Але таких студентів, самі розумієте, важко відпускати назад», – каже Міхал Лоштяк.                                           Яна Леонтієва - соціолог Як каже керівник дослідження Яна Леонтієва, чеські університети, які мають добрий досвід з українськими студентами, що швидко вивчають мову, інтегруються та добре вчаться, будуть і надалі з радістю приймати всіх охочих українців. І тут є про що замислитися українським політикам. «Наше дослідження показало, що дійсно відходять люди, які мають добрий потенціал, і вони, на жаль, не будуть поспішати повертатися в Україну. Після 5–8 років навчання вони вже вкорінюються в місцеву культуру, обростають соціальними зв’язками, часто мають тут уже своїх партнерів, і має бути дуже добрий стимул для того, щоб такі люди поверталися в Україну», – пояснює празький соціолог Яна Леонтієва. Автор:  Марія Щур Радіо Свобода   
    3972 Опубліковано Галина Андрейців
  • Майже 70 тисяч українців навчається за кордоном. із кожним роком їх стає дедалі більше, і лише невелика частина українців із західною освітою повертається назад, в Україну. Найбільше українських студентів навчається у Польщі, але наздоганяють країну над Віслою інші сусідні держави, де зростає частка українських студентів. Серед них є і Чехія, де за останній час кількість українських студентів різко зросла. Якщо на початку 2000-х років студентів з України було лише 300, то нині їх стало в 10 разів більше. Чому вони виїжджають, чи планують залишитися, що б заохотило їх повертатися і як ставиться чеська держава до збільшення кількості українських студентів? Про це у Празі на запрошення чеської недержавної організації «Асоціація з міжнародних питань» дискутували українські та чеські соціологи, представники уряду та різних неурядових організацій, пов’язаних з освітою.                                             Конференція у Празі на тему «Українська студентська міграція до Чехії» В Україні б’ють на сполох – українські студенти масово виїжджають за кордон. Країну покидає найактивніша та найперспективніша група населення, яка могла б сприяти позитивним змінам, бути їхнім мотором. Натомість українці використовують освіту як спосіб емігрувати з країни, каже аналітик недержавного аналітичного центру CEDOS Марія Куделя.                                           Марія Куделя, CEDOS «Люди намагаються здобути знання і диплом європейського університету для того, щоб працювати в країнах Європейського союзу або ж повернутися назад. Не завжди рівень освіти за кордоном кращий, інколи туди просто легше вступити, бо не потрібно складати ЗНО. Можна заплатити гроші та вчитися», – пояснює українська дослідниця. Явище студентської міграції хоч і не нове, але мало вивчене. Тож для того, щоб виробити якусь стратегію, аналітичний центр CEDOS у співпраці з Вишеградським фондом замовив дослідження про українських студентів у чотирьох країнах Вишеградської групи, включно з Чехією. У Чехії дослідження проводив Інститут соціології, який з’ясував, що більшість студентів їде з України навчатися до Чехії саме тому, що, крім високого рівня освіти, Чехія пропонує цю освіту безкоштовно. Студент, який спроможний навчатися чеською мовою, вступає до чеського вишу на тих самих умовах, що і чехи. Завершивши навчання, понад третина, 37% планує тут залишитися. Інколи в Україні можна почути, що сусідні країни в пошуках кваліфікованої робочої сили вдаються до нечесної конкуренції та переманюють таким чином українських студентів.                                           Івана Ришкова, Міністерство освіти Чехії Представниця чеського Міністерства освіти Івана Ришкова каже, що чутки про наявність такої стратегії значно перебільшені. Українці ще досі становлять мінімальну кількість серед закордонних студентів. Їх лише 7%, хоча це виводить їх на третє місце за кількістю після словаків та росіян. «Як кожний ринок праці, ми б, звичайно, хотіли мати найкваліфікованіших студентів, і так є в цілому світі, але жодної концепції чи стратегії, наприклад, якихось спеціальних стипендій, які б мали на меті приваблення студентів з певних країн чи регіонів, ми не маємо. Є урядові стипендії, що існують в рамках програм розвитку, але їх мінімальна кількість – для України на 2018–2019 рік було виділено 4 стипендії з загальної кількості 120 стипендій», – каже Івана Ришкова. Активніше в Україні працюють організації, які працюють за підтримки уряду і рекламують можливості освіти у Чехії. Зокрема, «Чеський культурний центр» та «Дім закордонних служб» беруть участь у ярмарках освіти в Україні та пропонують різні навчальні можливості – як повної освіти, так і коротких навчальних обмінів.                                            Міхал Лоштяк, Чеський сільськогосподарський університет у Празі Присутній на обговоренні проректор із міжнародних відносин Чеського сільськогосподарського університету Міхал Лоштяк вважає, що для обох країн найвигіднішою була б наукова співпраця між університетами, коли б українські студенти могли мати доступ до чеської освіти, співпрацювати з чеськими науковцями, разом працювати над науковими темами, але при цьому залишатися в рамках української освітньої системи. «Минулого року ми були в Ужгородському та Львівському університеті і говорили якраз про можливість наукової співпраці, про публікації в добрих наукових журналах, і тут головне – знайти добрих партнерів. Я думаю, що найкраще їх шукати через докторські програми, через докторантів, які б приїхали на навчання у чеські університети і разом з їхніми науковими керівниками потім би писали наукові статті. Якраз у нас в університеті є такий студент з України на факультеті лісівництва. Він з українського Сокаля, Володимир Троцюк. За час свого навчання у докторантурі він став зіркою нашого університету, бо збирав усі нагороди за найкращі публікації. Він розумний, працьовитий і хоче займатися наукою, а це для університету найголовніше. Але таких студентів, самі розумієте, важко відпускати назад», – каже Міхал Лоштяк.                                           Яна Леонтієва - соціолог Як каже керівник дослідження Яна Леонтієва, чеські університети, які мають добрий досвід з українськими студентами, що швидко вивчають мову, інтегруються та добре вчаться, будуть і надалі з радістю приймати всіх охочих українців. І тут є про що замислитися українським політикам. «Наше дослідження показало, що дійсно відходять люди, які мають добрий потенціал, і вони, на жаль, не будуть поспішати повертатися в Україну. Після 5–8 років навчання вони вже вкорінюються в місцеву культуру, обростають соціальними зв’язками, часто мають тут уже своїх партнерів, і має бути дуже добрий стимул для того, щоб такі люди поверталися в Україну», – пояснює празький соціолог Яна Леонтієва. Автор:  Марія Щур Радіо Свобода   
    Жовт 30, 2018 3972
  • 29 Жовт 2018
    Український культурно-освітній центр «Крок» в Празі (Аргентинська 38) започаткував Фестиваль дитячої творчості «Крок до успіху» 20 жовтня 2018 року. За словами керівника центру Марії Гаврилюк, цей фестиваль – це свято обдарованих і талановитих особистостей: «віримо, що наш зовсім юний фестиваль стане поштовхом для розвитку талантів наших молодих артистів і чудовим майданчиком для набуття сценічного досвіду» Про те, що цей фестиваль є конче потрібним для українців в Чехії засвідчила велика кількість учасників – майже сотня! Діти разом з батьками та вчителями прибули з численних міст Чеської Республіки: з міста Градець-Кралове (суботня школа «Ниточка Родоводу», керівник Наталія Доценко), з Мельника (керівники Тетяна Гуляк, Анета Стойкова), з міста Млада-Болеслав. Також завершував фестиваль піснею про маму соліст (Михайло Дакус) з вокальної студії «Ліра», що в Калуші (Україна). І, звичайно, на святі було багато празьких дітей. Зокрема, творчі колективи «Джерело», «ІнФітДАнсKлуб», а також діти, які подали заявки на участь самостійно (без належності до організацій чи шкіл): Яна Перкун, Сандра Коломієць, Злата Конончук, Ілля Манько, -  та учні культурно-освітнього центру «Крок». Журі та всі присутні стали очевидцями неординарної виставки художніх робіт і двадцяти двох різнорідних творчих номерів у номінаціях: літературна творчість, музична творчість, театральне мистецтво та художня творчість. Як повідомляє Марія Гаврилюк, «завданням фестивалю було об’єднати та познайомити творчих дітей української діаспори в Чехії, щоб разом берегти та розвивати традиції українського мистецтва. Також підтримати талановитих діток і стимулювати професійну діяльність учасників. І, звичайно, – обмін досвідом і творча співпраця! Тож за те, що фестиваль вдався, дякую команді «Кроку»: Євгенії Валовій, Світлані Рішко, Світані Бліндовській, Ані Сіщук, Галині Березовській, Любі Гриськовій, Наталі Лагетко, Марії Шумейко та Наталі Доценко. А також Посольству України в Чеській республіці та «Бізнес клубу» – головному меценатові нашого центру». Закінчився фестиваль майстер-класом від танцівниці та засновниці «ІнФітДансКлубу» Інни Бодрилової. Усі учасники синхронно танцювали під відому пісню «Десь по світу». Це треба було бачити! Діти сяяли на сцені, завзято повторюючи рухи – члени журі усміхалися – організатори раділи-пишалися, що все вдалося – а в багатьох батьків наверталися на очі сльози від того, що не мають поки що змоги будувати Україну на своїй землі. Після гарячого танцю настала ще гарячіша церемонія нагородження усіх учасників медалями, дипломами та шоколадками. На завершення викладачі з «Кроку» та гості свята заспівали «Скільки б не співали». Але люди не поспішали розходитися. Діти раділи дипломами, частувалися. Усі фотографувалися, знайомилися, ділилися враженнями. Тож вдалося підслухати таке: «Ой, велику ностальгію навело на мене це свято: так додому захотілося», «файно все так було, а ведуча – супер: така мила, приємна та розумна», «то так добре, що нікого не виокремили, що кожного нагородили. Тут справді кожен був вартий нагороди», «Надіюся, що ми регулярно зустрічатимемося на таких фестивалях», «це наш перший диплом, наша перша медаль, ми постараємося наступного року придумати ще щось». Також вдячність переповнювала викладачів з Градця-Кралове (Наталію Страшідлову (музичний керівник), Олександру Щур (вчитель англійської та української мови), Ольгу Якимцьо (вчитель танців), Оксану Дудлу (вчитель 1 класу)): «виступи наших дітей приймали оплесками, кожна дитина отримала солодощі та медаль. Після смачного обіду всіх гостей запросили на екскурсію Прагою, яку організувала і провадила пані Марія Гаврилюк. Екскурсійний катер і прогулянка Прагою запам’ятається нам особливо. Ми дуже вдячні!». А ось відгуки про фестиваль членів журі:  «Можу впевнено сказати, що свято вдалося. Вдячна кожній дитині за ці емоції, які вони нам сьогодні подарували. Вони найталановитіші, найуспішніші. Вдячна батькам, які попри свою зайнятість долучилися до свята. Вдячна викладачам і керівникам, які так багато вкладають у майбутнє України. Цей фестиваль – це також чудово нагода дізнатися, що ми – українці – є в різних містах Чехії. Бажаю, щоб цей фестиваль продовжувався та мав гарні традиції» (культурний аташе Посольства України в Чеській республіці Тетяна Горупович) «Для багатьох дітей і гуртів сьогодні відбулася прем’єра. Це велика прем’єра. Я вперше побувала на такому українському дитячому фестивалі. І вразила мене різнорідність. Тут було все: спів, танці, театр, живопис. Найбільше мені сподобалося, шо всі діти були відважні. Там були прекрасні жести. Можна було побачити, що з багатьох будуть актори, співаки, танцюристи. Хоч сьогодні переможців визначати не будемо. Але для мене тут є один переможець – це дівчинка, яка повторила свій виступ: забула слова, але почала співати спочатку. Для мене відвага – це дуже важливо. Мистецтво – одне, це прекрасно, що всі тут показали, що вони вміють. А ця дівчинка показала, що вона не боїться. Що коли щось не вдається, вона спробує ще раз» (викладач кафедри україністики Карлового університету докторка Тереза Хланьова)   «На цьому святі я не мала зовсім відчуття, що я десь далеко від України. Просто хочеться плакати від щастя, що в нас є такі діти, які бережуть нашу культуру, наші пісні, танці. Всі вони молодці. Від найменшого до найбільшого. Вразив цей фінальний танець «Десь по світу». Слова до цієї пісні написав мій друг, одногрупник з дрогобицького училища – Роман Стахнів. Є ця Україна! Ми всі разом, як одна родина! (викладач вокалу та співачка Оксана Нагірна)  «Мені дуже сподобалося. Дякую цим дітям, Марії та всім, хто підтримав нас сьогодні. Усі просто молодці і, справді, заслуговують гарячих оплесків» (професійна танцівниця, засновник та провідний «ІнФітДансКлубу» Інна Бодрилова)  «Велика подяка батькам, що привели дітей на конкурс. Що діти мають вишиванки, що віддали свій час. Це велика радість. Молодці!» (хореограф Наталія Колва) Таким був Перший фестиваль дитячої творчості «Крок до успіху», тож далі буде :)   Спеціально для UAPORTAL Катерина Воїнська
    2328 Опубліковано Катерина Воїнська
  • Український культурно-освітній центр «Крок» в Празі (Аргентинська 38) започаткував Фестиваль дитячої творчості «Крок до успіху» 20 жовтня 2018 року. За словами керівника центру Марії Гаврилюк, цей фестиваль – це свято обдарованих і талановитих особистостей: «віримо, що наш зовсім юний фестиваль стане поштовхом для розвитку талантів наших молодих артистів і чудовим майданчиком для набуття сценічного досвіду» Про те, що цей фестиваль є конче потрібним для українців в Чехії засвідчила велика кількість учасників – майже сотня! Діти разом з батьками та вчителями прибули з численних міст Чеської Республіки: з міста Градець-Кралове (суботня школа «Ниточка Родоводу», керівник Наталія Доценко), з Мельника (керівники Тетяна Гуляк, Анета Стойкова), з міста Млада-Болеслав. Також завершував фестиваль піснею про маму соліст (Михайло Дакус) з вокальної студії «Ліра», що в Калуші (Україна). І, звичайно, на святі було багато празьких дітей. Зокрема, творчі колективи «Джерело», «ІнФітДАнсKлуб», а також діти, які подали заявки на участь самостійно (без належності до організацій чи шкіл): Яна Перкун, Сандра Коломієць, Злата Конончук, Ілля Манько, -  та учні культурно-освітнього центру «Крок». Журі та всі присутні стали очевидцями неординарної виставки художніх робіт і двадцяти двох різнорідних творчих номерів у номінаціях: літературна творчість, музична творчість, театральне мистецтво та художня творчість. Як повідомляє Марія Гаврилюк, «завданням фестивалю було об’єднати та познайомити творчих дітей української діаспори в Чехії, щоб разом берегти та розвивати традиції українського мистецтва. Також підтримати талановитих діток і стимулювати професійну діяльність учасників. І, звичайно, – обмін досвідом і творча співпраця! Тож за те, що фестиваль вдався, дякую команді «Кроку»: Євгенії Валовій, Світлані Рішко, Світані Бліндовській, Ані Сіщук, Галині Березовській, Любі Гриськовій, Наталі Лагетко, Марії Шумейко та Наталі Доценко. А також Посольству України в Чеській республіці та «Бізнес клубу» – головному меценатові нашого центру». Закінчився фестиваль майстер-класом від танцівниці та засновниці «ІнФітДансКлубу» Інни Бодрилової. Усі учасники синхронно танцювали під відому пісню «Десь по світу». Це треба було бачити! Діти сяяли на сцені, завзято повторюючи рухи – члени журі усміхалися – організатори раділи-пишалися, що все вдалося – а в багатьох батьків наверталися на очі сльози від того, що не мають поки що змоги будувати Україну на своїй землі. Після гарячого танцю настала ще гарячіша церемонія нагородження усіх учасників медалями, дипломами та шоколадками. На завершення викладачі з «Кроку» та гості свята заспівали «Скільки б не співали». Але люди не поспішали розходитися. Діти раділи дипломами, частувалися. Усі фотографувалися, знайомилися, ділилися враженнями. Тож вдалося підслухати таке: «Ой, велику ностальгію навело на мене це свято: так додому захотілося», «файно все так було, а ведуча – супер: така мила, приємна та розумна», «то так добре, що нікого не виокремили, що кожного нагородили. Тут справді кожен був вартий нагороди», «Надіюся, що ми регулярно зустрічатимемося на таких фестивалях», «це наш перший диплом, наша перша медаль, ми постараємося наступного року придумати ще щось». Також вдячність переповнювала викладачів з Градця-Кралове (Наталію Страшідлову (музичний керівник), Олександру Щур (вчитель англійської та української мови), Ольгу Якимцьо (вчитель танців), Оксану Дудлу (вчитель 1 класу)): «виступи наших дітей приймали оплесками, кожна дитина отримала солодощі та медаль. Після смачного обіду всіх гостей запросили на екскурсію Прагою, яку організувала і провадила пані Марія Гаврилюк. Екскурсійний катер і прогулянка Прагою запам’ятається нам особливо. Ми дуже вдячні!». А ось відгуки про фестиваль членів журі:  «Можу впевнено сказати, що свято вдалося. Вдячна кожній дитині за ці емоції, які вони нам сьогодні подарували. Вони найталановитіші, найуспішніші. Вдячна батькам, які попри свою зайнятість долучилися до свята. Вдячна викладачам і керівникам, які так багато вкладають у майбутнє України. Цей фестиваль – це також чудово нагода дізнатися, що ми – українці – є в різних містах Чехії. Бажаю, щоб цей фестиваль продовжувався та мав гарні традиції» (культурний аташе Посольства України в Чеській республіці Тетяна Горупович) «Для багатьох дітей і гуртів сьогодні відбулася прем’єра. Це велика прем’єра. Я вперше побувала на такому українському дитячому фестивалі. І вразила мене різнорідність. Тут було все: спів, танці, театр, живопис. Найбільше мені сподобалося, шо всі діти були відважні. Там були прекрасні жести. Можна було побачити, що з багатьох будуть актори, співаки, танцюристи. Хоч сьогодні переможців визначати не будемо. Але для мене тут є один переможець – це дівчинка, яка повторила свій виступ: забула слова, але почала співати спочатку. Для мене відвага – це дуже важливо. Мистецтво – одне, це прекрасно, що всі тут показали, що вони вміють. А ця дівчинка показала, що вона не боїться. Що коли щось не вдається, вона спробує ще раз» (викладач кафедри україністики Карлового університету докторка Тереза Хланьова)   «На цьому святі я не мала зовсім відчуття, що я десь далеко від України. Просто хочеться плакати від щастя, що в нас є такі діти, які бережуть нашу культуру, наші пісні, танці. Всі вони молодці. Від найменшого до найбільшого. Вразив цей фінальний танець «Десь по світу». Слова до цієї пісні написав мій друг, одногрупник з дрогобицького училища – Роман Стахнів. Є ця Україна! Ми всі разом, як одна родина! (викладач вокалу та співачка Оксана Нагірна)  «Мені дуже сподобалося. Дякую цим дітям, Марії та всім, хто підтримав нас сьогодні. Усі просто молодці і, справді, заслуговують гарячих оплесків» (професійна танцівниця, засновник та провідний «ІнФітДансКлубу» Інна Бодрилова)  «Велика подяка батькам, що привели дітей на конкурс. Що діти мають вишиванки, що віддали свій час. Це велика радість. Молодці!» (хореограф Наталія Колва) Таким був Перший фестиваль дитячої творчості «Крок до успіху», тож далі буде :)   Спеціально для UAPORTAL Катерина Воїнська
    Жовт 29, 2018 2328
  • 26 Жовт 2018
    28 жовтня, у день сторіччя виникнення незалежної Чехословацької Республіки,  після тривалої реконструкції свої двері знову відкрив найбільший, найстаріший і найвідвідуваніший державний музей у столиці Чехії м.Прага - Національний музей(Národní muzeum). Нагадаємо, що Національний музей – це не лише одна історична будівля, але цілий музейний комплекс, який складається із замків, бібліотек, пам'ятників, експозицій та виставок, які розташовані не тільки у Празі.  Головна історична будівля музею знаходиться у самому центрі Праги за адресою Вацлавська площа 68 і є однією із найбільш значущих та важливих символів Праги. Сам Національний музей було закладено 200 років тому, у 1818. Історичну ж будівлю відкрили в році 1891. Над художнім оформленням музею протягом 16 років працювали митці так званого покоління Національного театру, зокрема троє скульпторів та три художники. Під час Празького повстання у 1945 році вестибюль музею був пошкоджений бомбою, яка, утім, не вибухнула.1962 року головна будівля Національного музею отримала почесний статус національної культурної пам’ятки. У серпні 1968 фронтальний фасад будівлі було пошкоджено пострілами військ країн Варшавського договору, зокрема радянської армії. Статика будівлі була пошкоджена під час будівництва станції метро під музеєм – було зруйновано західну вежу та деякі стіни будівлі. Неодноразово були подані проекти реконструкції будівлі, втім жоден із них не був втілений у життя. На початку 21 сторіччя центральна будівля Національного музею була у досить поганому стані, і 8 липня 2011 року була закрита на реставрацію. Як виглядала головна будівля Національного музею – 200 років історії: Тож багато хто з нас, власне, ніколи не був всередині даної пам’ятки, та й не бачив її у всій красі, незакриту лісами та огорожами.    Своїм відвідувачам Національний музей зараз пропонує дві експозиції: «Чесько-Словацька/Словацько-Чеська виставка» (історія спільної держави) та «Виставка 2 × 100» (сбірка двохста найцікавіших та найвизначніших предметів з колекції музею).  На лютий 2019 заплановане відкриття всього ареалу музею, також поступово протягом 2019 і 2020 років відкриватимуть інші експозиції. До речі, до кінця 2018 року вхід для всіх відвідувачів буде безкоштовни. Тривалість однієї екскурсії приблизно 90 хвилин. З приводу великої відвідуваності музею, краще зарезервуйте собі екскурсію заздалегідь. Останній вхід до експозицій буде можливий за 60 хвилин до закриття музею.  Більше інформації ви можете знайти на офіційній сторінці Національного музею. Маргарита Голобродська Фото: Національий музей   
    3549 Опубліковано Marharyta Golobrodska
  • 28 жовтня, у день сторіччя виникнення незалежної Чехословацької Республіки,  після тривалої реконструкції свої двері знову відкрив найбільший, найстаріший і найвідвідуваніший державний музей у столиці Чехії м.Прага - Національний музей(Národní muzeum). Нагадаємо, що Національний музей – це не лише одна історична будівля, але цілий музейний комплекс, який складається із замків, бібліотек, пам'ятників, експозицій та виставок, які розташовані не тільки у Празі.  Головна історична будівля музею знаходиться у самому центрі Праги за адресою Вацлавська площа 68 і є однією із найбільш значущих та важливих символів Праги. Сам Національний музей було закладено 200 років тому, у 1818. Історичну ж будівлю відкрили в році 1891. Над художнім оформленням музею протягом 16 років працювали митці так званого покоління Національного театру, зокрема троє скульпторів та три художники. Під час Празького повстання у 1945 році вестибюль музею був пошкоджений бомбою, яка, утім, не вибухнула.1962 року головна будівля Національного музею отримала почесний статус національної культурної пам’ятки. У серпні 1968 фронтальний фасад будівлі було пошкоджено пострілами військ країн Варшавського договору, зокрема радянської армії. Статика будівлі була пошкоджена під час будівництва станції метро під музеєм – було зруйновано західну вежу та деякі стіни будівлі. Неодноразово були подані проекти реконструкції будівлі, втім жоден із них не був втілений у життя. На початку 21 сторіччя центральна будівля Національного музею була у досить поганому стані, і 8 липня 2011 року була закрита на реставрацію. Як виглядала головна будівля Національного музею – 200 років історії: Тож багато хто з нас, власне, ніколи не був всередині даної пам’ятки, та й не бачив її у всій красі, незакриту лісами та огорожами.    Своїм відвідувачам Національний музей зараз пропонує дві експозиції: «Чесько-Словацька/Словацько-Чеська виставка» (історія спільної держави) та «Виставка 2 × 100» (сбірка двохста найцікавіших та найвизначніших предметів з колекції музею).  На лютий 2019 заплановане відкриття всього ареалу музею, також поступово протягом 2019 і 2020 років відкриватимуть інші експозиції. До речі, до кінця 2018 року вхід для всіх відвідувачів буде безкоштовни. Тривалість однієї екскурсії приблизно 90 хвилин. З приводу великої відвідуваності музею, краще зарезервуйте собі екскурсію заздалегідь. Останній вхід до експозицій буде можливий за 60 хвилин до закриття музею.  Більше інформації ви можете знайти на офіційній сторінці Національного музею. Маргарита Голобродська Фото: Національий музей   
    Жовт 26, 2018 3549
  • 20 Жовт 2018
    Продовжуючи тему медицини і здоров’я - є ще одна тема варта уваги, а саме – аптеки. Здавалося б, що такого? Аптеку легко можна знайти і без знання мови. Але навіть тут є свої нюанси. Далі мова піде про те, що треба знати про аптеки в Чехії. Чеською аптека називається - «lékárna». Почнемо з того, що тут аптек не так багато у порівнянні з Україною. Та й години роботи приблизно у всіх однакові з 7:00-8:00 по 19:00-20:00. Інколи п’ятниця чи субота скорочений робочий день, десь до 14:00. Але в основному субота-неділя – вихідні. Проте в торгових центрах аптеки працюють і у вихідні. Цілодобових аптек в Чехії мало, десь по одній на один-два райони. Допомогти з пошуком аптеки може сайт sukl.cz. Тут можна шукати або за назвою міста чи регіону, чи просто знайти найближчу на мапі. Обравши аптеку можете подивитись про неї всю необхідну інформацію – від годин роботи до офіційного сайту. А там уже можна глянути на весь асортимент і ціни. Також з таким запитом чудово справляється Google.cz, якщо ввести в пошук «Lekarna Praha». А там вже можна вибрати необхідний час роботи аптеки. Ось кілька цілодобових аптек у Празі, щоб не витрачати час на пошуки: Praha 1 - Palackého 5, 115 92    Praha 2 - Belgická 37, 120 00    Praha 4 - Vídeňská 800, 140 59    Praha 5 - V Úvalu 84, 150 06  Praha 6 - Vítězné náměstí 13, 160 00  Praha 8 - Budínova 2, 180 81  Деякі аптеки можуть здійснювати доставку ліків. Цим же займаються і інтернет аптеки: https://www.drmax.cz/ https://www.benu.cz/ https://www.lekarna.cz/ https://www.pilulka.cz/ www.mojelekarna.cz У кожної з цих інтернет аптек є свої умови безкоштовної доставки при купівлі на певну суму та свої карти знижок або заохочень. Отримати посилку можна або в найближчому (чи обраному) відділенні пошти, або кур’єр доставить додому.Часто інтернет магазини пропонують нижчі ціни ніж в аптеках. Чим корисні такі сайти? – Тут можна спокійно вибрати потрібні ліки, почитавши усю необхідну інформацію. Потім просто записати собі назву ліків і піти купити в аптеці. Якщо  у нас звикли консультуватися з аптекарями з приводу вибору ліків для лікування своїх недуг, то в Чехії це не прийнято, для цього є лікар. У вітринах ви не побачите велику кількість препаратів. Більшість з них, навіть безрецептурні препарати, зберігаються поза зоною видимості, так що краще знати заздалегідь, за чим ви йдете. Місцеві аптекарі можуть вам порадити, який препарат краще обрати, та як його вживати, ще й на упаковці напишуть. Зазвичай, вони раді відгукуються на запити.  Але краще знати заздалегідь назви ліків, які вам потрібні. В чеських аптеках є лінія, за якою потрібно чекати  своєї черги, щоб не товпитись біля віконця. А ще у більшості аптек бачила розподілені каси. Наприклад, одна каса продає ліки лише по рецепту( na předpis), іншe - ті, що у вільному продажі(volný prodej).   Тому і ліки поділені на дві категорії: -        у вільному доступі ( Volně prodejné léky); -        по рецепту ( Léky na předpis). Список ліків, що знаходяться у вільному доступі можна глянути тут.  Вітаміни, жарознижуючі, легкі знеболюючі, краплі в ніс, антисептики для ран, пластирі, спреї від болю в горлі, лікувальні чаї та подібні засоби можна купити без рецепта. В аптеках продаються і предмети гігієни.  Більшість «серйозних» ліків - антибіотики, сильні знеболюючі, спазмолітики, гормональні препарати, інсулін, деякі антигістамінні засоби - продаються тільки за рецептом. Аптекарі ведуть по ним сувору звітність. Тим паче тепер в Чехії діють електронні рецепти «eRecept». Всі рецепти вносяться в одну електронну базу, що робить неможливим підробку рецептів. Останнього разу, коли була в лікаря отримала рецепти смс-кою у вигляді посилань. Відкривались вони з QR-кодом, так що я навіть не знала назву ліків поки мені їх не видали в аптеці. Також електронний рецепт лікар може надіслати електронною почтою, чи в мобільний додаток. Поки що є можливість отримати і паперовий варіант рецепту, якщо щось раптом не відкриється на телефоні.  Дрібні поранення вдома, на роботі, під час заняття спортом, чи в подорожах - кожен з нас вже коли-небуть це пережив. Проте, з кожною дрібною травмою, чи застудою, не потрібно негайно звертатись до лікаря,  можемо подбати про себе самі.  Для цього вам буде потрібна вдома добре укомплектована аптечка, яка не містить вживаних ліків та медичних препаратів.  Вміст аптечки частково збігатиметься, але існують, скажімо, відмінності між аптечками першої допомоги в сім'ях з маленькими дітьми, і укомплектацією аптечок спортсменів, активних мандрівників, водіїв, тощо.   Вміст домашньої аптечки має бути адаптований до певної родини, її складу, хобі чи способу життя. Важливо, щоб всі ліки перебували в оригінальній упаковці, на якій вказано термін їх придатності, і мали інструкцію. Так, ви зможете регулярно проводити ревізію своєї аптечки і викидати вже непридатні для використання препарати. Крім цього, тримайте ліки подалі від дітей та тварин. Не робіть великі засоби ліків, укомплектуйте собі одну аптечку, не тримайте ліки в декількох місцях. Поставте в свою аптечку перелік необхідних телефонних номерів - рятувальної служби, дитячого лікаря і  лікаря-терапевта для дорослих, телефони невідкладної медичної служби. Також вам знадобиться в аптечці і посібник з першої допомоги. Знайшла цікаву інформацію, які ліки мали б бути у чеській домашній аптечці: жарознижуючі ліки та знеболюючі  – Paralen (парацитамол), Aspirin, Coldrex, Valetol, Ibalgin тощо; ліки при застуді – сиропи від кашлю (Mucosolvan, Stoptusin, Sinecod), каплі проти нежиті (Olynth, Nasivin, Otrivin), ліки при болі в горлі (Jox sprej, Septolete, Drill, Strepsils, Strepfen); ліки при алергії - Zyrtec, Zodac, Xyzal, Analergin, Fenistil; ліки при проблемах зі шлунком - Smecta, активоване вугілля – Carbosorb; ліки проти печії – харчова сода -  jedlá soda, Rennie; у подорожі, від тошноти чи рвоти -  Kinedryl; при опіках – Panthenol спрей, Bepanthen; для дизенфекціх при пораненні - (peroxid vodíku, roztok s jódem – наприклад, Betadine, який не викликає опіків і алергічних реакцій). Із медичних матеріалів, в аптечці має бути пластирі, бинт для перевязок і еластичний бинт, який використовують при вивихах, фіксації при переломах, трикутні шарфи, гумовий джгут, одноразові латексні рукавички, пінцет, ножиці, шпильки і термометр. І хоча важливо, щоб ці ліки були в кожній аптечці, але краще, звісно, не хворіти Світлана Малецька для UAportal
    75379 Опубліковано Світлана Малецька
  • Продовжуючи тему медицини і здоров’я - є ще одна тема варта уваги, а саме – аптеки. Здавалося б, що такого? Аптеку легко можна знайти і без знання мови. Але навіть тут є свої нюанси. Далі мова піде про те, що треба знати про аптеки в Чехії. Чеською аптека називається - «lékárna». Почнемо з того, що тут аптек не так багато у порівнянні з Україною. Та й години роботи приблизно у всіх однакові з 7:00-8:00 по 19:00-20:00. Інколи п’ятниця чи субота скорочений робочий день, десь до 14:00. Але в основному субота-неділя – вихідні. Проте в торгових центрах аптеки працюють і у вихідні. Цілодобових аптек в Чехії мало, десь по одній на один-два райони. Допомогти з пошуком аптеки може сайт sukl.cz. Тут можна шукати або за назвою міста чи регіону, чи просто знайти найближчу на мапі. Обравши аптеку можете подивитись про неї всю необхідну інформацію – від годин роботи до офіційного сайту. А там уже можна глянути на весь асортимент і ціни. Також з таким запитом чудово справляється Google.cz, якщо ввести в пошук «Lekarna Praha». А там вже можна вибрати необхідний час роботи аптеки. Ось кілька цілодобових аптек у Празі, щоб не витрачати час на пошуки: Praha 1 - Palackého 5, 115 92    Praha 2 - Belgická 37, 120 00    Praha 4 - Vídeňská 800, 140 59    Praha 5 - V Úvalu 84, 150 06  Praha 6 - Vítězné náměstí 13, 160 00  Praha 8 - Budínova 2, 180 81  Деякі аптеки можуть здійснювати доставку ліків. Цим же займаються і інтернет аптеки: https://www.drmax.cz/ https://www.benu.cz/ https://www.lekarna.cz/ https://www.pilulka.cz/ www.mojelekarna.cz У кожної з цих інтернет аптек є свої умови безкоштовної доставки при купівлі на певну суму та свої карти знижок або заохочень. Отримати посилку можна або в найближчому (чи обраному) відділенні пошти, або кур’єр доставить додому.Часто інтернет магазини пропонують нижчі ціни ніж в аптеках. Чим корисні такі сайти? – Тут можна спокійно вибрати потрібні ліки, почитавши усю необхідну інформацію. Потім просто записати собі назву ліків і піти купити в аптеці. Якщо  у нас звикли консультуватися з аптекарями з приводу вибору ліків для лікування своїх недуг, то в Чехії це не прийнято, для цього є лікар. У вітринах ви не побачите велику кількість препаратів. Більшість з них, навіть безрецептурні препарати, зберігаються поза зоною видимості, так що краще знати заздалегідь, за чим ви йдете. Місцеві аптекарі можуть вам порадити, який препарат краще обрати, та як його вживати, ще й на упаковці напишуть. Зазвичай, вони раді відгукуються на запити.  Але краще знати заздалегідь назви ліків, які вам потрібні. В чеських аптеках є лінія, за якою потрібно чекати  своєї черги, щоб не товпитись біля віконця. А ще у більшості аптек бачила розподілені каси. Наприклад, одна каса продає ліки лише по рецепту( na předpis), іншe - ті, що у вільному продажі(volný prodej).   Тому і ліки поділені на дві категорії: -        у вільному доступі ( Volně prodejné léky); -        по рецепту ( Léky na předpis). Список ліків, що знаходяться у вільному доступі можна глянути тут.  Вітаміни, жарознижуючі, легкі знеболюючі, краплі в ніс, антисептики для ран, пластирі, спреї від болю в горлі, лікувальні чаї та подібні засоби можна купити без рецепта. В аптеках продаються і предмети гігієни.  Більшість «серйозних» ліків - антибіотики, сильні знеболюючі, спазмолітики, гормональні препарати, інсулін, деякі антигістамінні засоби - продаються тільки за рецептом. Аптекарі ведуть по ним сувору звітність. Тим паче тепер в Чехії діють електронні рецепти «eRecept». Всі рецепти вносяться в одну електронну базу, що робить неможливим підробку рецептів. Останнього разу, коли була в лікаря отримала рецепти смс-кою у вигляді посилань. Відкривались вони з QR-кодом, так що я навіть не знала назву ліків поки мені їх не видали в аптеці. Також електронний рецепт лікар може надіслати електронною почтою, чи в мобільний додаток. Поки що є можливість отримати і паперовий варіант рецепту, якщо щось раптом не відкриється на телефоні.  Дрібні поранення вдома, на роботі, під час заняття спортом, чи в подорожах - кожен з нас вже коли-небуть це пережив. Проте, з кожною дрібною травмою, чи застудою, не потрібно негайно звертатись до лікаря,  можемо подбати про себе самі.  Для цього вам буде потрібна вдома добре укомплектована аптечка, яка не містить вживаних ліків та медичних препаратів.  Вміст аптечки частково збігатиметься, але існують, скажімо, відмінності між аптечками першої допомоги в сім'ях з маленькими дітьми, і укомплектацією аптечок спортсменів, активних мандрівників, водіїв, тощо.   Вміст домашньої аптечки має бути адаптований до певної родини, її складу, хобі чи способу життя. Важливо, щоб всі ліки перебували в оригінальній упаковці, на якій вказано термін їх придатності, і мали інструкцію. Так, ви зможете регулярно проводити ревізію своєї аптечки і викидати вже непридатні для використання препарати. Крім цього, тримайте ліки подалі від дітей та тварин. Не робіть великі засоби ліків, укомплектуйте собі одну аптечку, не тримайте ліки в декількох місцях. Поставте в свою аптечку перелік необхідних телефонних номерів - рятувальної служби, дитячого лікаря і  лікаря-терапевта для дорослих, телефони невідкладної медичної служби. Також вам знадобиться в аптечці і посібник з першої допомоги. Знайшла цікаву інформацію, які ліки мали б бути у чеській домашній аптечці: жарознижуючі ліки та знеболюючі  – Paralen (парацитамол), Aspirin, Coldrex, Valetol, Ibalgin тощо; ліки при застуді – сиропи від кашлю (Mucosolvan, Stoptusin, Sinecod), каплі проти нежиті (Olynth, Nasivin, Otrivin), ліки при болі в горлі (Jox sprej, Septolete, Drill, Strepsils, Strepfen); ліки при алергії - Zyrtec, Zodac, Xyzal, Analergin, Fenistil; ліки при проблемах зі шлунком - Smecta, активоване вугілля – Carbosorb; ліки проти печії – харчова сода -  jedlá soda, Rennie; у подорожі, від тошноти чи рвоти -  Kinedryl; при опіках – Panthenol спрей, Bepanthen; для дизенфекціх при пораненні - (peroxid vodíku, roztok s jódem – наприклад, Betadine, який не викликає опіків і алергічних реакцій). Із медичних матеріалів, в аптечці має бути пластирі, бинт для перевязок і еластичний бинт, який використовують при вивихах, фіксації при переломах, трикутні шарфи, гумовий джгут, одноразові латексні рукавички, пінцет, ножиці, шпильки і термометр. І хоча важливо, щоб ці ліки були в кожній аптечці, але краще, звісно, не хворіти Світлана Малецька для UAportal
    Жовт 20, 2018 75379
  • 14 Жовт 2018
    З приходом осені і холодів завжди збільшується можливість захворіти. Звісно, хворіти ніхто не любить, але тут вже нічого не вдієш. Інколи буває. Тому завжди варто знати до кого потрібно звернутись, якщо знадобиться. Так що мова піде саме про лікарів-терапевтів, або ж звичний нам термін «сімейних лікарів» (Praktický lékař). Але перш ніж приступити до пошуку свого лікаря потрібно спочатку отримати медичне страхування. У Чехії є державне страхування і комерційне.   Державне страхування надається державними компаніями по страхуванню здоров'я. Таких компаній є декілька, і кожна людина, яка проживає в Чехії, повинна бути, згідно закону, застрахованою в одній з них. Найбільша з цих страхових компаній називається VZP (Všeobecná Zdravotní Pojišťovna - Загальна компанія медичного страхування ЧР). Іноземці, які прибувають на тимчасове або постійне проживання до ЧР, отримують державну страховку при влаштуванні на офіційну роботу з допомогою працедавця. Особи, які ведуть підприємницьку діяльність, зобов'язані самі реєструватись в страховій компанії і самостійно сплачувати страхові внески.  З цим видом страхування іноземцям можна отримати такі карточки: Синя видається громадянам Чехії, Євросоюзу або тим іноземцям, що мають постійне місце проживання. Зелена – тим, у кого ще не має постійного місця проживання. По факту, діють вони однаково. З VZP  співпрацює найбільша кількість лікарів і лікарень в Чехії. Зручність цієї компанії полягає у тому, що лікарю за послуги не потрібно платити. Всі розрахунки між собою проводять страхова компанія і медична установа. Відрахування податків у страхову компанію зазвичай здійснює роботодавець. Виплати на VZP складають 13,5% від заробітної плати, при чому роботодавець оплачує 2/3 на страхові внески, а 1/3 перечислює із зарплати працівника. Кожна застрахована особа має право на проведення профілактичного медичного огляду у практичного лікаря (1 раз на 2 роки), у стоматолога (2 рази на рік), і жінки у гінеколога (1 раз на рік).   Комерційне страхування – це укладання договору між вами і страховою компанією. В загальному є кілька великих компанії, наприклад - PVZP, MAXIMA, SLAVIA, UNIQA, і безліч маленьких. Перш ніж звернутися до лікаря потрібно звернутися в службу підтримки своєї страхової компанії (Asistenční služby). Зазвичай, такі служби працюють цілодобово і розмовляють на більшості світових мов. У них можна дізнатися актуальний список лікарів і медичних закладів, куди можна звернутися. При необхідності надати медичному закладу підтвердження оплати. Контактні номери таких служб завжди повинні бути в страховій картці. При комерційному страхуванні важливо звертатися саме до лікарів, які співпрацюють з обраною компанією, інакше можна залишитись з лікуванням без страховки. І звісно ж, завжди треба уважно перечитати всі умови контракту комерційного страхування. Також можна оплатити лікарю по факту без будь-якої страховки, але такий варіант зазвичай дуже дорого обходиться.   Пошук лікаря Тепер приступимо до основної частини, а саме пошук свого лікаря. Прив’язки до місця проживання тут немає, можна шукати в будь-якому районі. Існує спеціальний сайт, призначений для цього – znamylekar.cz. Цей сайт зручний тим, що можна обрати вид послуг, які надає лікар, район, і навіть тип страхування. Також можна почитати інформацію і відгуки про лікарів. Таким чином можна знайти лікаря, який розмовляє вашою мовою. Кожен лікар має певний ліміт на прийом нових пацієнтів. Тому просто прийшовши у найближчу лікарню можна почути, що лікар не приймає нових пацієнтів. Зробивши вибір, варто спочатку зателефонувати і запитати чи приймає лікар нових пацієнтів ("Dobrý den, přijímáte nové pacienty?") У свого лікаря-терапевта можна брати підтвердження про хворобу, тобто лікарняне на роботу чи навчальний заклад, різного виду довідки, направлення до потрібного лікаря чи на проведення аналізів. Змінювати лікаря-терапевта можна раз на 3 місяці. При цьому виписуватися від лікаря не треба, потрібно лише записатися до нового, і ваша минула реєстрація автоматично анолюється. Кожен чеський лікар – це самостійна медична одиниця. Тому кабінети (ordinace) лікарів можуть бути розміщені будь-де. Це може орендоване приміщення в поліклініці, а може бути і в особистому будинку.   Перше відвідування лікаря – це первинний медичний огляд (vstupní prohlídka). Доведеться заповнити невеличку анкету з контактною інформацією та основними показниками, типу вага, ріст. Відповісти на прості запитання, наприклад чи ви курите, п’єте алкоголь, як часто, чи є якісь спадкові хвороби, дані про щеплення, стан зору і загальне самопочуття. Доведеться здати аналіз крові і сечі. Пройти стандартні процедури, виміри температури, тиску, кардіограму. Цікавим є те, що існує розподіл годин прийому, а саме, для прикладу, розповім як працює мій лікар. Зранку, з 8 до 10 год приймає пацієнтів, які не записані на прийом, але терміново потребують медичної допомоги (v akutním připadě). Далі, йдуть пацієнти по запису. Домовлятись про зустріч потрібно по телефону чи онлайн. Прийшовши на свій час потрібно чекати поки не вийде медсестра і не запросить вас на прийом. У моїй лікарні, коли приходиш на прийом, потрібно у спеціальний автомат вставити картку страхової компанії. І автомат зчитавши її видає надпис «Тепер ми знаємо про вас»   Наступне відвідування лікаря Якщо завітали до лікаря з самою простою застудою чи ГРВІ, медсестра на місці робить експрес аналізи і поки ви спілкуєтесь з лікарем за кілька хвилин отримуєте точний аналіз і відповідно діагноз. Далі стандартно отримуєте рецепт, ну і лікарняне (nemocenská), якщо необхідно. Лікарняне виписується у 3 екземплярах різного кольору. Один залишається у лікаря, другий потрібно віднести на роботу для підтвердження хвороби, і третій також на роботу, коли вже лікарняне закрите. Перші 3 дні лікарняного не оплачуються, далі оплачується 60% від заробітної плати. Важливо! Отримавши лікарняне у лікаря потрібно уточнити години, коли можна виходити з дому. Під час хвороби потрібно знаходитись дома. Може прийти спеціальна перевірка і якщо вас не буде вдома, то вони запросто можуть відмінити дію лікарняного. Що стосується рецептів. Тут все серйозно. Більшість ліків продаються тільки по рецептах. З 2018 року лікарів зобов’язали видавати електронні рецепти, або з вносити їх в головну електронну базу. Такі рецепти видаються зі штрих кодом. Зроблено це для того, щоб зменшити кількість підроблених рецептів. Купити ліки по виписаному рецепту можна на протязі 2х тижнів. При покупці рецепт забирають, тому варто зробити копію рецепту, якщо він потрібен для медичної страховки. Міністерство охорони здоров’я Чеської Республіки  підготувало «Порадник пацієнта» на українській мові, для покращення орієнтації пацієнтів у медичних послугах. Автор: Світлана Малецька спеціально для UAportal.
    29134 Опубліковано Світлана Малецька
  • З приходом осені і холодів завжди збільшується можливість захворіти. Звісно, хворіти ніхто не любить, але тут вже нічого не вдієш. Інколи буває. Тому завжди варто знати до кого потрібно звернутись, якщо знадобиться. Так що мова піде саме про лікарів-терапевтів, або ж звичний нам термін «сімейних лікарів» (Praktický lékař). Але перш ніж приступити до пошуку свого лікаря потрібно спочатку отримати медичне страхування. У Чехії є державне страхування і комерційне.   Державне страхування надається державними компаніями по страхуванню здоров'я. Таких компаній є декілька, і кожна людина, яка проживає в Чехії, повинна бути, згідно закону, застрахованою в одній з них. Найбільша з цих страхових компаній називається VZP (Všeobecná Zdravotní Pojišťovna - Загальна компанія медичного страхування ЧР). Іноземці, які прибувають на тимчасове або постійне проживання до ЧР, отримують державну страховку при влаштуванні на офіційну роботу з допомогою працедавця. Особи, які ведуть підприємницьку діяльність, зобов'язані самі реєструватись в страховій компанії і самостійно сплачувати страхові внески.  З цим видом страхування іноземцям можна отримати такі карточки: Синя видається громадянам Чехії, Євросоюзу або тим іноземцям, що мають постійне місце проживання. Зелена – тим, у кого ще не має постійного місця проживання. По факту, діють вони однаково. З VZP  співпрацює найбільша кількість лікарів і лікарень в Чехії. Зручність цієї компанії полягає у тому, що лікарю за послуги не потрібно платити. Всі розрахунки між собою проводять страхова компанія і медична установа. Відрахування податків у страхову компанію зазвичай здійснює роботодавець. Виплати на VZP складають 13,5% від заробітної плати, при чому роботодавець оплачує 2/3 на страхові внески, а 1/3 перечислює із зарплати працівника. Кожна застрахована особа має право на проведення профілактичного медичного огляду у практичного лікаря (1 раз на 2 роки), у стоматолога (2 рази на рік), і жінки у гінеколога (1 раз на рік).   Комерційне страхування – це укладання договору між вами і страховою компанією. В загальному є кілька великих компанії, наприклад - PVZP, MAXIMA, SLAVIA, UNIQA, і безліч маленьких. Перш ніж звернутися до лікаря потрібно звернутися в службу підтримки своєї страхової компанії (Asistenční služby). Зазвичай, такі служби працюють цілодобово і розмовляють на більшості світових мов. У них можна дізнатися актуальний список лікарів і медичних закладів, куди можна звернутися. При необхідності надати медичному закладу підтвердження оплати. Контактні номери таких служб завжди повинні бути в страховій картці. При комерційному страхуванні важливо звертатися саме до лікарів, які співпрацюють з обраною компанією, інакше можна залишитись з лікуванням без страховки. І звісно ж, завжди треба уважно перечитати всі умови контракту комерційного страхування. Також можна оплатити лікарю по факту без будь-якої страховки, але такий варіант зазвичай дуже дорого обходиться.   Пошук лікаря Тепер приступимо до основної частини, а саме пошук свого лікаря. Прив’язки до місця проживання тут немає, можна шукати в будь-якому районі. Існує спеціальний сайт, призначений для цього – znamylekar.cz. Цей сайт зручний тим, що можна обрати вид послуг, які надає лікар, район, і навіть тип страхування. Також можна почитати інформацію і відгуки про лікарів. Таким чином можна знайти лікаря, який розмовляє вашою мовою. Кожен лікар має певний ліміт на прийом нових пацієнтів. Тому просто прийшовши у найближчу лікарню можна почути, що лікар не приймає нових пацієнтів. Зробивши вибір, варто спочатку зателефонувати і запитати чи приймає лікар нових пацієнтів ("Dobrý den, přijímáte nové pacienty?") У свого лікаря-терапевта можна брати підтвердження про хворобу, тобто лікарняне на роботу чи навчальний заклад, різного виду довідки, направлення до потрібного лікаря чи на проведення аналізів. Змінювати лікаря-терапевта можна раз на 3 місяці. При цьому виписуватися від лікаря не треба, потрібно лише записатися до нового, і ваша минула реєстрація автоматично анолюється. Кожен чеський лікар – це самостійна медична одиниця. Тому кабінети (ordinace) лікарів можуть бути розміщені будь-де. Це може орендоване приміщення в поліклініці, а може бути і в особистому будинку.   Перше відвідування лікаря – це первинний медичний огляд (vstupní prohlídka). Доведеться заповнити невеличку анкету з контактною інформацією та основними показниками, типу вага, ріст. Відповісти на прості запитання, наприклад чи ви курите, п’єте алкоголь, як часто, чи є якісь спадкові хвороби, дані про щеплення, стан зору і загальне самопочуття. Доведеться здати аналіз крові і сечі. Пройти стандартні процедури, виміри температури, тиску, кардіограму. Цікавим є те, що існує розподіл годин прийому, а саме, для прикладу, розповім як працює мій лікар. Зранку, з 8 до 10 год приймає пацієнтів, які не записані на прийом, але терміново потребують медичної допомоги (v akutním připadě). Далі, йдуть пацієнти по запису. Домовлятись про зустріч потрібно по телефону чи онлайн. Прийшовши на свій час потрібно чекати поки не вийде медсестра і не запросить вас на прийом. У моїй лікарні, коли приходиш на прийом, потрібно у спеціальний автомат вставити картку страхової компанії. І автомат зчитавши її видає надпис «Тепер ми знаємо про вас»   Наступне відвідування лікаря Якщо завітали до лікаря з самою простою застудою чи ГРВІ, медсестра на місці робить експрес аналізи і поки ви спілкуєтесь з лікарем за кілька хвилин отримуєте точний аналіз і відповідно діагноз. Далі стандартно отримуєте рецепт, ну і лікарняне (nemocenská), якщо необхідно. Лікарняне виписується у 3 екземплярах різного кольору. Один залишається у лікаря, другий потрібно віднести на роботу для підтвердження хвороби, і третій також на роботу, коли вже лікарняне закрите. Перші 3 дні лікарняного не оплачуються, далі оплачується 60% від заробітної плати. Важливо! Отримавши лікарняне у лікаря потрібно уточнити години, коли можна виходити з дому. Під час хвороби потрібно знаходитись дома. Може прийти спеціальна перевірка і якщо вас не буде вдома, то вони запросто можуть відмінити дію лікарняного. Що стосується рецептів. Тут все серйозно. Більшість ліків продаються тільки по рецептах. З 2018 року лікарів зобов’язали видавати електронні рецепти, або з вносити їх в головну електронну базу. Такі рецепти видаються зі штрих кодом. Зроблено це для того, щоб зменшити кількість підроблених рецептів. Купити ліки по виписаному рецепту можна на протязі 2х тижнів. При покупці рецепт забирають, тому варто зробити копію рецепту, якщо він потрібен для медичної страховки. Міністерство охорони здоров’я Чеської Республіки  підготувало «Порадник пацієнта» на українській мові, для покращення орієнтації пацієнтів у медичних послугах. Автор: Світлана Малецька спеціально для UAportal.
    Жовт 14, 2018 29134