Чеська Республіка стала популярним місцем для тих, хто шукає роботу, в той час, як ще у 2012 і 2013 роках число іноземців у сфері зайнятості знизився. Різке зростання, швидше за все, обумовлене швидким економічним зростанням і збільшенням кількості замовлень в компаніях. Чеська економіка є однією з найбільш швидкозростаючих в Європі. Чеські компанії з кожним роком все більше і більше розраховують на допомогу гастарбайтерів. У минулому році в чеських фірмах працювало понад 382 тисячі іноземців, що на 60 тисяч більше, ніж у 2015 році. За останні два роки кількість працюючих в республіці іноземців зросла майже на 123 тисячі. Найшвидше росте кількість іноземних працівників з Угорщини, Румунії, України та Болгарії. За інформацією Міністерства праці і соціального захисту, у 2014 році в Чехії працювало 261 тисяч  іноземців, в минулому році їх було вже 383 тисячі чоловік. Ці відомості з даних обліку Біржі праці ЧР. Найбільше в Чехії працює словаків. У минулому році їх налічувалося 161 тисяч. Але чехи історично не сприймають словаків як іноземців. Відразу після словаків, чеські фірми найбільше шукають українців, яких в минулому році стало більше на 13 тисяч.  Найчастіше вони влаштовуються працювати на заводи або будівництва, а також в галузь охорони здоров'я. Швидше за все збільшується кількість іноземців, які приїжджають на роботу в Чехію з Угорщини. У минулому році їх прибуло на 3/4 більше, ніж в 2015 році. На думку директора консалтингової компанії McRoy Czech Томаша Сурки, кількість угорців у Чехії зростає і завдяки українцям, які отримують угорські паспорти. За українців чеські компанії останнім часом вели найбільшу боротьбу. Бізнес-асоціації попереджали, що існує нагальна необхідність що найшвидше прискорити приймання саме українців, тому що місцеві компанії потребують заповнити 140.000 вільних вакансій якими завгодно фахівцями. Чеська влада на початку лютого погодилась із збільшенням штату працівників консульства у Львові. Щорічна квота українців в порівнянні з теперішньою 3.800, подвоїться. Інтерес до українських робітників є з кількох причин, як стверджує Томаш Сурка,- хороший досвід з трудовою етикою, культурно добре асимілюються в чеське суспільство, швидко вчать чеську мову, також Україна від Чехії знаходиться близько. Румуни менш охоче їдуть на роботу в Чехію. Крім зарплати, вони звертають увагу на забезпечення житлом та транспортом. За рік їх кількість в республіці зросла лише на  9 тисяч всього 31 522 осіб. Болгар стало більше на 6 тисяч - всього 26 тисяч чоловік. Серед регіонів за кількістю іноземних працівників і лідирує Прага. У минулому році в столиці знайшли роботу 112 тисяч іноземців. Найменше іноземців працює в Карловарському і Оломоуцькому краях, а також на Височині. За інформацією: iDNES.cz  фото: Petr Lemberk, MAFRA Переклала Галина Андрейців для UAPORTAL.CZ

Виступ Заступника Міністра закордонних справ Олени Зеркаль на слуханнях у Міжнародному Суді ООН про застосування запобіжних заходів у справі Україна проти РФ (Гаага, 6 березня 2017 р.) Пане Президент, шановні члени поважного Суду. Це велика честь та винятковий привілей виступати сьогодні перед головним судовим органом ООН від імені України. Україна звернулася до Суду з метою захисту основних прав народу України, який зіткнувся з порушеннями міжнародного права з боку Російської Федерації. Сьогодні я прошу Суд запровадити тимчасові заходи для запобігання непоправних порушень прав людини протягом розгляду цієї справи Судом. Тисячі невинних українців вже відчули на собі смертоносні атаки, а мільйони залишаються під невідворотною загрозою. Їхні мирні повсякденні життя зруйновані, а їх фундаментальні права зухвало порушуються одним з постійних членів Ради Безпеки ООН – Російською Федерацією. Російська Федерація безперервно порушує міжнародне право та права людини. Російська Федерація продовжує надавати смертоносну підтримку незаконним збройним формуванням, які вчинили чисельні терористичні акти в Україні. В окупованому Криму Російська Федерація повністю зневажає права людини, впроваджуючи політику культурного знищення та дискримінації. Такі дії є неприпустимими для міжнародної спільноти. Вони були засуджені ООН. Російська Федерація здійснює свою зовнішню політику не зважаючи на людські життя, та використовує будь-які засоби для нав’язування своєї волі. Тактика Російської Федерації включає підтримку тероризму та актів расової дискримінації, пропаганду, підривну діяльність, залякування, політичну корупцію, кібер-атаки. З такою реальністю ми стикнулися в Україні. Російська Федерація продовжує таку поведінку вже протягом трьох років, увесь цей час заперечуючи свою багатоаспектну агресію проти України. Сьогодні я стою перед Судом і прошу захистити основні права українського народу. Ми вимагаємо справедливості та міжнародно-правової відповідальності, у той час як Російська Федерація продовжує демонструвати зневагу до своїх зобов’язань за міжнародними договорами. Як наслідок, український народ піддається тривалій кампанії терору та культурного знищення. Ситуація насправді жахлива. Навіть протягом останніх кількох тижнів ставки були підвищені. Підтримувані Російською Федерацією незаконні збройні формування збільшили кількість атак та посилили градус залякування мирного населення. В українському місті Авдїївка протягом тижня з 29 січня по 5 лютого моніторингова місія ОБСЄ підтвердила щонайменше 8 смертей мирних громадян та 30 випадків отримання ними поранень. В результаті невибіркових обстрілів місто зазнало значної руйнації жилих будівель та критичної інфраструктури, цивільне населення було залишене без електрики, водопостачання, і навіть опалення під час суворих морозів набагато нижче нуля градусів. Протягом лише двох місяців з початку 2017 року кількість снарядів, які використовувались для обстрілів Авдіївки, оцінюється на рівні 15 000 штук. Ця кількість відповідає 14 вагонам доверху наповненим боєприпасами. В той же час, офіційний речник російського Президента публічно виразив сподівання, що підтримувані Росією незаконні групи не залишаться без боєприпасів. Чи можуть залишатися будь-які сумніви щодо того, звідки це озброєння постачається? Ні. Воно постачається з Російської Федерації. Атаки проти мирного українського населення є логічним продовженням підтримки, яку Російська Федерація надає групам, що вчиняють акти тероризму в Україні. Збиття літака рейсу МН17 за допомогою російської системи БУК не зупинило фінансування тероризму Російською Федерацією. За такої постійної підтримки відбулася атака на автобус у Волновасі. Лише за два тижні потому був обстріляний Маріуполь, а Краматорськ – за декілька тижнів після цього. У Харкові мирне населення було залякане низкою вибухів. Ці події не трапились випадково, це наслідок підтримки Російською Федерацією тероризму в Україні. Тим часом, як на сході України мирне населення страждає від невибіркових атак, в окупованому Криму Російська Федерація продовжує втілювати в життя радянський підхід до прав людини, придушуючи групи, які вважає своїми ворогами. Нещодавно 11 кримських татар, які мирно зібрались на протест проти вибіркових обшуків, були насильно затримані. Це є черговим прикладом того, як російський режим змушує замовкнути тих, хто викликає у нього неприязнь. У цій справі Україна вимагає компенсації за триваючі порушення Росією двох міжнародних договорів: Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію усіх форм расової дискримінації. Радники України наведуть детальні обґрунтування природи нашого позову і причини, чому запровадження тимчасових заходів є невідкладною необхідністю. Перед тим як вони це зроблять, я маю намір надати короткий історичний контекст для того щоб продемонструвати, що поточні події в Україні не відбуваються ізольовано від попередніх. З моменту відновлення незалежності сучасної України після розвалу Радянського Союзу, народ України намагався втілити в життя демократичні цінності, встановити життя людини і її гідність найвищою цінністю держави і суспільства. На відміну від багатьох інших пост-комуністичних країн, в Україні ніколи не було напруженості на етнічному підґрунті. Конституція України та відповідне законодавство встановлюють всеохоплюючу систему захисту прав етнічних груп, що підтверджується спостерігачами ООН та ЄС. Жахливі новини про терор проти мирного населення здавалися чимось, що відбувається далеко від нас. Трансформація України та посилення зв’язків з Європейським Союзом стали причиною особливого роздратування Росії. Російська Федерація погрожувала знищити економіку України шляхом запровадження каральних односторонніх торговельних обмежень, намагалася заморозити українських людей шляхом припинення поставок газу протягом холодного зимнього сезону, ставила під сумнів територіальну цілісність України. Протягом останнього десятиліття втручання Російської Федерації у справи України постійно поглиблювалося. Воно досягло небезпечних нових рівнів у 2014 році. Російська Федерація вирішила втрутитися в Україну із застосуванням військової сили; підтримувати незаконні угруповання, які здійснюють акти тероризму на українській землі; і порушувати права людини мільйонів українських громадян, включаючи, для багатьох із них, право на життя. Така поведінка відображає більш широку кампанію Російської Федерації, з якою, на жаль, ми всі знайомі. Як заступник Міністра закордонних справ я маю справу з усіма цими питаннями. Але сьогодні я тут як Агент України, і у такій якості моїм пріоритетом є право, а не політика. Протягом майже трьох років я особисто проводила переговори з Російською Федерацією щодо цих правових спорів. Я визнаю, що це було дуже складно. Час від часу Російська Федерація відхиляла протести України щодо порушень положень міжнародних договорів. Наші заперечення не сприймалися всерйоз, і нам повторювали раз за разом, що у нас немає реального спору. Після цього я поверталася додому та на власні очі бачила, як Російська Федерація продовжує свою кампанію проти українського народу. Після численних спроб, настав час визнати, що вже досить. Це те, що привело нас сюди, в Міжнародний суд ООН. У цей складний час ми маємо довіритися міжнародно-правовим інституціям для захисту. Ця справа стане меседжем, що міжнародний правовий порядок може протистояти могутнім державам, які зневажають міжнародне право та права людини. Водночас, наше прохання сьогодні є дуже скромним. Все, чого ми шукаємо – це стабільність і спокій у непередбачуваній та небезпечній ситуації. Пане Президент, члени Суду, в світлі невідворотної небезпеки, яка нависла над народом України, я закликаю вас встановити тимчасові заходи. Наш шановний юридичний радник пояснить причини, чому Суд має гарантувати нам цей захист. По-перше, Профессор Гарольд Хонджі Ко надасть загальний огляд заяв України та нашого клопотання про введення тимчасових заходів. По-друге, пані Марні Чік пояснить необхідність введення тимчасових заходів відносно Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, та продемонструє, що усі критерії для їх введення виконані. По-третє, пан Джонатан Гімблетт пояснить необхідність введення тимчасових заходів відносно Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, та продемонструє, що усі критерії для введення тимчасових заходів за цією конвенцією також виконані. Дякую, пане Президент та шановні члени Суду. Я прошу передати слово професору Ко для продовження усного виступу України. Джерело:МЗС України фото Peace Palace Library

18 дітей зі Львівської та Волинської областей, батьки яких загинули під час російсько-української війни героїчно захищаючи свою землю від агресора,  протягом тижня відпочиватимуть у Чеській Республіці за запрошенням Міжнародної громадської організації «Українська Європейська Перспектива» в рамках реалізації проекту «Допомагаємо Україні разом». Для дітей підготовлено цікаву, насичену враженнями та мандрівками програму, до урізноманітнення або допомоги в організації якої ви також можете долучитись. Під час відвідання Посольства діти поділилися своїми враженнями від перебування в Чехії.  Посол Євген Перебийніс розповів дітям про Чеську Республіку, вручив на згадку про перебування в Празі подарунки, подякував організаторам за реалізацію проекту. А програма "Допомагаємо Україні разом" продовжує свою діяльність і ви можете до неї долучитись та допомогти у будь який спосіб для реалізації благодійних проектів.Контактну інформацію ви можете відшукати на офіційній сторінці: https://www.facebook.com/uepeuМатеріали запозичено з офіційного сайту посольства України у Чеській Республіці

Угоду про науково-технологічне співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Урядом Чеської Республіки буде подано на ратифікацію Верховною Радою України. Відповідне розпорядження, підготоване Міністерством освіти і науки України, ухвалив 29 березня Уряд України. Угода про науково-технологічне співробітництво була підписана у Празі 19 грудня 2011 року між Кабінетом Міністрів України та Урядом Чеської Республіки. Однак для того, щоб документ набув чинності, Угода має бути ратифікована Верховною Радою. Уже передбачено, що в межах Угоди Україна та Чехія разом готуватимуть фахівців у сфері технологій,спільно виконуватимуть наукові дослідження та братимуть участь у міжнародних програмах. Також сторони обмінюватимуться науково-технологічною інформацією, науковцями та проводитимуть спільні семінари, конференції, виставки. Щоб координувати зазначені заходи, буде створено Спільний комітет з питань науково-технологічного співробітництва.У публікації використано матеріали з урядового порталу.

Вплив мігрантів на розвиток країни в Україні лише починають усвідомлювати – експерт. Понад 60% українців, які працюють за кордоном, хотіли б повернутися додому і вкласти гроші у розвиток рідної країни, але поки що вона не створила для цього достатніх можливостей, говорить дослідниця Міжнародної організації з міграції Анастасія Винниченко. Координаторка ґрунтовного дослідження про міграцію як чинник розвитку, вона говорить, що Україна лише почала усвідомлювати, наскільки велику роль у її розвитку відіграють трудові мігранти, але ще не підступала ані до детальнішого вивчення цього явища, ані до створення програм повернення своїх трудових мігрантів. – Як показує наше дослідження про трудову міграцію і вплив цього процесу на соціально-економічний розвиток у країні, по-перше, ми бачимо прямий такий вплив через грошові перекази трудових мігрантів, які, за нашим дослідженням, становили 2,8 мільярда доларів США за 2014 рік. З іншого боку, є аспект, на який недостатньо уваги звертає як міжнародна спільнота, організації, які займаються питанням трудової міграції, і також уряд України, – це є заощадження трудових мігрантів, які, в основному, на сьогодні вони тримають у країнах, де працюють. За результатами дослідження МОН, заощадження за 2014 рік цієї ж групи людей, трудових мігрантів, склали 4 мільярди доларів США. Тут, дійсно, є великий потенціал при створенні відповідних сприятливих умов в Україні для інвестування цих фінансових ресурсів для більш продуктивного їх використання. Наше опитування показало, що 60 відсотків трудових мігрантів мають намір повертатися в Україну. Додатково також дослідження показало, що на сьогодні активно інвестують свої кошти лише 1 відсоток трудових мігрантів. – Що б їм допомогло інвестувати більше, і куди б вони хотіли інвестувати свої кошти? – Ключове питання – це довіра, довіра і до уряду, і до фінансового сектору. До уряду, я маю на увазі, як до центрального, так і на місцевому рівні. Тому що міграція – це дуже місцевий феномен. Мігранти їдуть зі своєї громади, і це підтверджують репрезентативні дані нашого дослідження. Зі своєї громади вони їдуть працювати до певної громади. І якщо вони повертаються, то вони також повертаються до своєї громади. Тобто вони дійсно мислять такими локальними категоріями, тому тут дуже важливою є роль місцевої влади і довіра до місцевої влади, і до бізнес-структур, і до фінансового сектору. По-друге це способи, механізми для таких інвестицій, для переказу коштів і для інвестування в Україні. Тут варто, дійсно, подивитися на досвід інших країн, як це залучення відбувається, як розбудовується співпраця з трудовими мігрантами, з діаспорою, і залучення їх як партнерів. Тому що ми говоримо про людей, ми говоримо абсолютно про їхні персональні фінансові ресурси. Ми як Міжнародна організація з міграції цілком це визнаємо і підтримуємо ідею того, що лише розбудовою довіри і створенням сприятливих умов можна вибудувати такі партнерські відносини і залучати як фінансовий, так і соціальний капітал трудових мігрантів. – В Україні існує стереотип, що люди, які поїхали за кордон, працюють переважно на низькооплачуваній і некваліфікованій роботі. З іншого боку, досвід Польщі говорить про те, що навіть люди, які працювали на невисококваліфікованій роботі, повертаються зовсім з іншим людським капіталом, із зовсім іншою робочою етикою, змінюється їхній менталітет, змінюються їхні підходи, навіть їхні життєві цінності. Наскільки Ви це помічаєте у своєму дослідженні, як це проявляється в Україні? – Дослідження не сфокусувало повністю свою увагу на тих, хто повертається. І це також одна із таких прогалин, на яку потрібно більше звертати увагу. Потрібно проводити цільові опитування тих, хто повертається, оцінювати їхні потреби і цей капітал детальніше. Але звичайно, що трудові мігранти, які працюють за кордоном, набувають нові навички, нові знання, нові контакти, нові зв’язки. І це все той соціальний капітал, на який потрібно Україні подивитися детальніше і виробити шляхи, як цей капітал залучати. Як приклад можу навести кілька країн, які вибудовують цю політику, одна з них – це Філіппіни. Дуже яскравий приклад, звичайно трошки далеко, але ці механізми, які держава пропонує для підтримки трудових мігрантів протягом усього міграційного циклу, це і підготовка перед від’їздом, підтримка їх упродовж перебування за кордоном, і після повернення підтримка їх під час реінтеграції. Також цільова робота з сім’ями трудових мігрантів, коли вони залишаються для того, щоб не втрачати цей зв’язок, і цей соціальний капітал ефективно використовувати. Інший приклад більш конкретного механізму можу навести: Марокко. Країна, яка працює, активно розвиває партнерство між приватними структурами і державою, йде активна співпраця з банками, розробка спеціальних продуктів, які орієнтуються на мігрантів для того, щоб вони могли тримати свої заощадження не в країнах призначення, а в своїй країні походження. А там уже ці ресурси у співпраці з мігрантами при цілковитій прозорості використовуються на інвестування. Автор: Марія Щур Радіо Свобода  

Українець, Святослав Винник переміг у міжнародному конкрсі вокалістів у Чехії. В змаганнях брало участь 15 країн.  Святослав Винник привіз до України одразу чотири нагороди з міжнародного конкурсу вокалістів ім. А. Дворжака у Карлових Варах. Таким чином виконавець став не лише лауреатом першої премії в категорії ЮНІОР (від 20 до 24 років), а й одержав премію від члена журі, італійського оперного співака і педагога Антоніо Каранджело за найкраще виконання арії з опери Дж. Верді (виконав арію Жермона з опери "Травіата" з симфонічним оркестром), а також приз глядацьких симпатій і титул абсолютного переможця конкурсу 2017 року. Це не єдиний успіх хлопця на конкурсах міжнародного рівня. Святослав Винник – лауреат першої премії Міжнародного фестивалю дитячо-молодіжної творчості "Литовська феєрія" у Вільнюсі, другої премії Міжнародного вокального конкурсу "Impreza. Опера в мініатюрі" в Кам’янець-Подільському, дипломант  Мінського  міжнародного Різдвяного конкурсу вокалістів. OperaPlus і HaloNovyny прокоментували це так: "22-річний баритон з України  виглядав дуже добре. Володіє надзвичайно звучним, рухливим, барвистим, мужнім голосом, блискуче поставленим, з широкою кантиленою, природною артикуляцією і правильною  вимовою. Навіть в конкуренції зі старшими конкурсантами (категорія "Опера" від 25 до 35 років) він виглядав надзвичайно добре. Львівський співак дуже технічний і дає перспективні надії".