Майже 70 тисяч українців навчається за кордоном. із кожним роком їх стає дедалі більше, і лише невелика частина українців із західною освітою повертається назад, в Україну. Найбільше українських студентів навчається у Польщі, але наздоганяють країну над Віслою інші сусідні держави, де зростає частка українських студентів. Серед них є і Чехія, де за останній час кількість українських студентів різко зросла. Якщо на початку 2000-х років студентів з України було лише 300, то нині їх стало в 10 разів більше. Чому вони виїжджають, чи планують залишитися, що б заохотило їх повертатися і як ставиться чеська держава до збільшення кількості українських студентів? Про це у Празі на запрошення чеської недержавної організації «Асоціація з міжнародних питань» дискутували українські та чеські соціологи, представники уряду та різних неурядових організацій, пов’язаних з освітою.                                             Конференція у Празі на тему «Українська студентська міграція до Чехії» В Україні б’ють на сполох – українські студенти масово виїжджають за кордон. Країну покидає найактивніша та найперспективніша група населення, яка могла б сприяти позитивним змінам, бути їхнім мотором. Натомість українці використовують освіту як спосіб емігрувати з країни, каже аналітик недержавного аналітичного центру CEDOS Марія Куделя.                                           Марія Куделя, CEDOS «Люди намагаються здобути знання і диплом європейського університету для того, щоб працювати в країнах Європейського союзу або ж повернутися назад. Не завжди рівень освіти за кордоном кращий, інколи туди просто легше вступити, бо не потрібно складати ЗНО. Можна заплатити гроші та вчитися», – пояснює українська дослідниця. Явище студентської міграції хоч і не нове, але мало вивчене. Тож для того, щоб виробити якусь стратегію, аналітичний центр CEDOS у співпраці з Вишеградським фондом замовив дослідження про українських студентів у чотирьох країнах Вишеградської групи, включно з Чехією. У Чехії дослідження проводив Інститут соціології, який з’ясував, що більшість студентів їде з України навчатися до Чехії саме тому, що, крім високого рівня освіти, Чехія пропонує цю освіту безкоштовно. Студент, який спроможний навчатися чеською мовою, вступає до чеського вишу на тих самих умовах, що і чехи. Завершивши навчання, понад третина, 37% планує тут залишитися. Інколи в Україні можна почути, що сусідні країни в пошуках кваліфікованої робочої сили вдаються до нечесної конкуренції та переманюють таким чином українських студентів.                                           Івана Ришкова, Міністерство освіти Чехії Представниця чеського Міністерства освіти Івана Ришкова каже, що чутки про наявність такої стратегії значно перебільшені. Українці ще досі становлять мінімальну кількість серед закордонних студентів. Їх лише 7%, хоча це виводить їх на третє місце за кількістю після словаків та росіян. «Як кожний ринок праці, ми б, звичайно, хотіли мати найкваліфікованіших студентів, і так є в цілому світі, але жодної концепції чи стратегії, наприклад, якихось спеціальних стипендій, які б мали на меті приваблення студентів з певних країн чи регіонів, ми не маємо. Є урядові стипендії, що існують в рамках програм розвитку, але їх мінімальна кількість – для України на 2018–2019 рік було виділено 4 стипендії з загальної кількості 120 стипендій», – каже Івана Ришкова. Активніше в Україні працюють організації, які працюють за підтримки уряду і рекламують можливості освіти у Чехії. Зокрема, «Чеський культурний центр» та «Дім закордонних служб» беруть участь у ярмарках освіти в Україні та пропонують різні навчальні можливості – як повної освіти, так і коротких навчальних обмінів.                                            Міхал Лоштяк, Чеський сільськогосподарський університет у Празі Присутній на обговоренні проректор із міжнародних відносин Чеського сільськогосподарського університету Міхал Лоштяк вважає, що для обох країн найвигіднішою була б наукова співпраця між університетами, коли б українські студенти могли мати доступ до чеської освіти, співпрацювати з чеськими науковцями, разом працювати над науковими темами, але при цьому залишатися в рамках української освітньої системи. «Минулого року ми були в Ужгородському та Львівському університеті і говорили якраз про можливість наукової співпраці, про публікації в добрих наукових журналах, і тут головне – знайти добрих партнерів. Я думаю, що найкраще їх шукати через докторські програми, через докторантів, які б приїхали на навчання у чеські університети і разом з їхніми науковими керівниками потім би писали наукові статті. Якраз у нас в університеті є такий студент з України на факультеті лісівництва. Він з українського Сокаля, Володимир Троцюк. За час свого навчання у докторантурі він став зіркою нашого університету, бо збирав усі нагороди за найкращі публікації. Він розумний, працьовитий і хоче займатися наукою, а це для університету найголовніше. Але таких студентів, самі розумієте, важко відпускати назад», – каже Міхал Лоштяк.                                           Яна Леонтієва - соціолог Як каже керівник дослідження Яна Леонтієва, чеські університети, які мають добрий досвід з українськими студентами, що швидко вивчають мову, інтегруються та добре вчаться, будуть і надалі з радістю приймати всіх охочих українців. І тут є про що замислитися українським політикам. «Наше дослідження показало, що дійсно відходять люди, які мають добрий потенціал, і вони, на жаль, не будуть поспішати повертатися в Україну. Після 5–8 років навчання вони вже вкорінюються в місцеву культуру, обростають соціальними зв’язками, часто мають тут уже своїх партнерів, і має бути дуже добрий стимул для того, щоб такі люди поверталися в Україну», – пояснює празький соціолог Яна Леонтієва. Автор:  Марія Щур Радіо Свобода   

Щоб побачити чому важливо "ґуґлити українською" - достатньо ввести в Google практично будь-який пошуковий запит українською і у "80% випадків засвідчити, що 80% пошукової видачі" будуть показані неукраїнською.  Водночас, як свідчать численні "лайфхаки", за умови проведення із пристроєм та/чи веб-переглядачем попередньої "мовно-стерилізаційної обробки" різних ступенів складності - пропорція може змінитися на протилежну й навіть стати 100% українськомовною.    Разом з тим, це аж ніяк не зменшує актуальність риторичного запитання:   "Чи повинен середньостатистичний україномовний користувач інтернету (таких, що природно для на 5/6 українськомовної країни - явно більше 80%) шукати способи "українізувати" пошуковик, котрий не зважаючи на державний статус мови пошукового запиту й 29-й рік з моменту відновлення суверенітету - у 80% випадків показує на 80% неукраїномовну видачу?"  Тому, аби підсумкові річні звіти не показували "ганебних трохи менш, ніж повністю" підсумків "популярності пошукових запитів", і щоб держава, медіа та бізнес створювали щоразу більше якісного/релевантного контенту українською, а система її належним чином враховувала та показувала на перших сторінках видачі - важливо, щоб об'єм буквально будь-яких запитів мовою у 2019-му році в системі - суттєво збільшився.  Саме на це й спрямований один з ескізів комунікаційного проекту "МовАрт", котрий передбачає створення, а відтак і он- та офлайн експозицію одиниць "мистецтва ствердження мови" та можливо буде започаткований до реалізації уже невдовзі завдяки співпраці спільноти Україномовний Київ (де він виник наприкінці 2018) і Міністерство культури України в цілому та Директорат державної мовної політики і Директорат стратегічного планування та європейської інтеграції Мінкультури зокрема. Додаткова інформація - за тегом у фейсбук #УКмоварт Візуалізації авторства Небожа Віталія, деталі:https://www.google.com.ua/doodle4google/vote.html#d=d3-1 Якщо вам у Гуглі видає російською мовою посилання, навіть якщо ви пишете українською, є 1 спосіб як вплинути на Гугл: внизу під пошуковими видачами є кнопка "надіслати відгук". Тисніть на неї і описуйте свою проблему. Додаємо скріншот для ясності:   Якщо кортить дізнатись більше, заходьте до спільноти Google українською - Гугл українською мовою

 Фаворитом серед обраних для вичення мов,  залишається англійська, саме тому їй присвячено найбульше уваги. Для того, щоб систематизувати інформацію та полегшити пошук, всі ресурси, поради та джерела, які знаходяться у вільному доступі в інтернеті, ви знайдете у цій статті. 1. ОБИРАЄМО МЕТОДИКУ НАВЧАННЯ Кожна людина володіє здатністю до вивчення мов — комусь це дається легше, комусь потрібно докласти більше часу та зусиль. Різниця також полягає в тому, який метод варто обрати для найбільш ефективного сприйняття та засвоєння правил, запам’ятовування слів та практичних навичок спілкування. За посиланням ви знайдете 5 методів вивчення іноземних мов, які найкраще себе зарекомендували. 2. САЙТИ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ Вони поділені на групи, щоб вам було легше зорієнтуватись на що робити акцент у вивченні: освоєння та практика граматики, поповнення словникового запасу, відпрацювання правильної вимови, тренування навиків сприйняття англомовного тексту на слух (аудіювання), комплексне вивчення мови, практика спілкування англійською, корисні групи у соціальних мережах. 3. ПІДРУЧНИКИ, ЯКІ МОЖНА ЗАВАНТАЖИТИ БЕЗКОШТОВНО Вивчення іноземних мов стає все популярнішим, а курси все дорожчими. Тому для тих, хто може самоорганізуватись і має непохитний намір вивчати англійську мову, підбірка із 40 підручників, посібників та словників з англійської мови, з посиланнями, за якими їх можна завантажити безкоштовно в форматі pdf.   4. БАЗОВИЙ СЛОВНИКОВИЙ НАБІР Щоб вивчити іноземну мову на базовому рівні потрібно знати близько 1000 слів та три основні часи, — саме така комбінація дозволить порозумітись з іноземцем стосовно побутових питань, дізнатись інформація, яка вам необхідна та зрозуміти, що вам відповідають. Першочергове значення має якість, а не кількість слів, які ви вивчаєте: погодьтеся, краще поступово запам’ятовувати невеликі групи слів, впевнено ними оперуючи, ніж оточити себе потоком незнайомих слів, з яких ви в кращому разі запам’ятаєте з десяток, постійно плутаючи та сумніваючись у їх значенні. 5. ЗБАГАЧУЄМО ЛЕКСИКОН Ці поради будуть цікавими тим, хто вже досяг високого рівня володіння іноземною мовою і хоче зробити свою розмову більш живою, яскравою, використовувати інструменти, якими ми користуємось щодня, спілкуючись рідною мовою, проте не надаємо їм належної ваги при вивченні англійської. Завдяки ним, варто сказати, ви можете влучно замінити кілька слів на одне, більш точне, чи навіть тривалі пояснення зменшити до одного речення. 6. ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА АНГЛІЙСЬКОЮ Читання художньої літератури іноземною мовою – одна з важливих складових її вивчення, поповнення словникового запасу, освоєння вимови та правильної побудови речень. Проте знайти книги, які будуть ідеально відповідати вашому рівню володіння іноземною мовою, буває доволі складно. Ми підібрали для вас 100 книг англійською мовою  – від класики до творів сучасних авторів, від оповідань до романів, від початкового рівня до досконалого володіння мовою – і все це можна прочитати або завантажити в Інтернеті безкоштовно. 7. ПОЧИНАЄМО З АДАПТОВАНИХ ФІЛЬМІВ ТА СЕРІАЛІВ Ось десятка серіалів, фільмів та мультфільмів, які найкраще підійдуть початківцям для вивчення англійської мови, адже мають корисні побутові діалоги, чітку та правильну вимову, а окремі з них ще й додаткові пояснення граматичних та лексичних правил. 8. МОЖНА ПЕРЕХОДИТИ ДО ПЕРЕГЛЯДУ УЛЮБЛЕНИХ КІНОСТРІЧОК Вважається, що переглядаючи фільм, а надто з субтитрами, і навіть, здавалося б, не розуміючи жодного слова, ми підсвідомо запам’ятовуємо певні слова, фрази чи цілі речення, які згодом дають можливість порозумітись з іноземцем, – це легкий і вдалий старт вивчення мови. Тому тут зібрані сайти, на яких можна переглядати фільми іноземними мовами. 9. СПІЛКУЄМОСЬ З НОСІЯМИ МОВИ Що може бути ефективнішим методом вивчення іноземної мови, ніж спілкування з людиною, яка досконало володіє цією мовою, а окрім цього ще й може навчити вас сленгу, який ви навряд чи знайдете у підручниках. В продовження теми вивчення іноземних мов, як ось перегляду фільмів, виконання вправ на спеціальних сайтах та підручниках, добірка з 20 сайтів, на яких ви зможете спілкуватись з носіями мови, а також тими, хто, як і ви, вивчає ту чи іншу іноземну мову. 10. АНГЛІЙСЬКА ДЛЯ ЮРИСТ Якщо колись знання англійської мови вважалось значною перевагою, то тепер це обов’язкова умова при прийнятті на роботу в будь-яку поважаючу себе фірму. Якщо ви ще більше хочете підвищити свій статус як працівника, а може й керівника, то без знання професійної іноземної мови вам не обійтися. Для тих, хто вивчає право, мріє стати юристом, суддею, прокурором чи нотаріусом, – це зрештою не так важливо – головне бути професіоналом своєї справи, – ця добірка підручників для вивчення юридичної англійської мови. Також Вам буде цікаво прочитати:  ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ: ЯК ЕФЕКТИВНО ЗАПАМ’ЯТОВУВАТИ СЛОВА За інформацією: Мelni.me

  Останні десятиліття український правопис був наближеним до російської мови, що було зумовлено 70-і річною окупацією радянської влади, яка намагалсь стерти усі риси ідентичності українського народу і в 20-х роках зробила все, щоб прибрати вагомі відмінності у мовах. Але нарешті ми повертаємось до наших історичних міт і нещодавно Кабінет Міністрів схвалив нову-стару версію українського правопису.  Оригінал документу має більше 200 сторінок і повний текст можна відшукати за посиланням: текст документу. Uaportal.cz в свою чергу вирішив спробувати окреслити основні моменти, які відтепер зазнають змін. Числівник «пів» у значенні «половина» пишемо окремо: пів Києва, пів яблука, пів відра. Раніше було кілька варінтів написання: через дефіс, з апострофом і разом. Виняток — слова, з якими «пів» становить єдине поняття (півкуля, півмісяць, півострів тощо).       Слово «золото-валютний» тепер потрібно писати через дефіс (раніше — разом). Але з іншого боку новий правопис пропонує слова з першими іноземним частками писати разом (зараз частина з них пишеться разом, а частина через дефіс), відтак слова "попмузика", "вебсторінка" "пресконференція" і "експрезидент" писатимуться без дефісу. Повернення йотування. Ще один компроміс із правописом 1928 року. Звук [j] у сполученні із голосними буде передаватись буквами "є", "ї", "ю", "я": "проєкт", "проєкція", "траєкторія", "фоє" тощо. "И" на початку слова. Це, власне, компроміс із правописом 1928 року, який передбачав вживання літери "и" на початку слів. У проекті нового правопису надається перевага літері "і", однак перед приголосними "н" та "р" можна вживати два варіанти написання: "індик" та "индик", "ирій" та "вирій", "ірод" та "ирод" тощо. Також, наприклад, пропонується затвердити вживання "и" на початку: дієслова "икати" та іменника "икавка" та похідних від цих слів. У художніх текстах допускатиметься заміна "і" на "и" в кінці слів під час відмінювання: "смерти", "радости". Більше "Ґ" у словах Новий правопис пропонує розширити застосування "ґ" у, наприклад, іноземних власних назвах, деяких іменах. У прізвищах та іменах людей допускатиметься передавання звука [g] двома способами: як із використанням букви "г" так із використанням "ґ" – і як, наприклад, Гуллівер, і як Ґуллівер. Запозичені з європейських та деяких східних мов слова, які містять звук [h], і фонетично близькі до нього звуки передавати пропонують буквою "х" (тобто, слова "хобі", "хокей" і "холдинг" лишаться незмінними). Але, наприклад, слово "хостел" пропонується вживати як "гостел", оскільки при англійській вимові цього слова чується більше [г], ніж [х].     Деякі питомі українські і давно засвоєні слова перед приголосними н та р мають варіанти з голосним и відповідно до вимови: індик (индик), індича (индича), індиченя (индиченя), індичий (индичий), індичина (индичина), індичитися (индичитися), індичка (индичка), ирій (= вирій), ірод (ирод). У художніх текстах іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любов, осінь, сіль, Русь, Білорусь можуть набувати, як варіант, закінчення -и: гідности, незалежности, радости, смерти, чести, хоробрости, крови, любови, осени, соли, Руси, Білоруси. Складені назви інформаційних агентств пишемо з великої літері (крім родової назви) і без лапок: агентство Українські Національні Новини, агентство Франс Пресс, агентство Інтерфакс-Азербайджан. Раніше назви писали в лапках. «Гінді» та «Гельсинки» тепер пишемо саме так. Раніше ці слова писалися через «х». Фонетично близькі до h звуки передаємо через «х».     У прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами: буквою г (Васко да Гама, Вергілій, Габсбург, Гарсія, Гегель, Георг, Гете, Грегуар, Гонгадзе, Гулівер) і шляхом імітації іншомовного [g] – буквою ґ (Васко да Ґама, Верґілій, Габсбурґ, Ґарсія, Геґель, Ґеорґ, Ґете, Ґреґуар, Ґонґадзе, Ґулівер і т.ін.). У запозиченнях із давньогрецької мови, що мають стійку традицію передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, допускаються орфографічні варіанти: аудієнція і авдієнція, аудиторія і авдиторія, лауреат і лавреат, пауза і павза, фауна і фавна. Буквосполучення «th» у словах грецького походження передається варіативно: Марфа і Марта, Афіни та Атени, міфологія і мітологія, кафедра і катедра і т.д. Раніше було прийнято зазвичай вживати «ф». Більше "етерів" Пропонується кілька варіантів написання слів грецького походження, де зазвичай звук [th] передається літерою "ф": "анафема" – "анатема", "ефір "- "етер", "міф", "міфологія" – "міт" і "мітологія", "Афіни" – "Атени". Слова англійського походження ця зміна не зачіпає – Артури та Агати писатимуться традиційно. Слова «проєкція» та «проєкт» потрібно писати через «є» (раніше через «е»).     Назви виробничих марок машин, приладів і т.ін. беруться у лапки і пишуться з великої букви: літак «Руслан», автомобіль «Вольво», екскаватор «Амкодор», автобус «Богдан», трактор «Слобожанець». Але назви самих цих виробів (крім назв, що збігаються з власними назвами), беруться в лапки і пишуться з малої букви: «запорожець», «фольксваген» (автомобілі), «боїнг» (літак), «панасонік» (магнітофон), але: «Тесла», «Таврія» (від власних назв). Винятки: «жигулі», «мерседес».Примітка. У побутовому вживанні назви засобів пересування можуть вживатися без лапок: приїхали на запорожці; каталися на мерседесі. Географічні назви, що починаються зі Східно-, Західно-, Північно-, Південно-, Центрально-, пишуться з великої літери (обидва слова) і через дефіс: Східно-Китайське море (раніше Східнокитайське), Південно-Західна залізниця, Західно-Казахстанська область.       Слова із першим іншомовним компонентом анти-, контр-, віце-, екс-, лейб-, обер-, штабс-, унтер- писатимуться разом: ексміністр, віцепрем’єр, оберофіцер, унтерофіцер, онлайн, штабскапітан. Раніше ці слова писалися через дефіс. "Авдієнція" та "фавна". Новий правопис пропонує урізноманітнити традицію передавання буквосполучення "au" та розширити можливі варіанти транслітерації. Проект документу допускає орфографічні варіанти: "аудієнція" і "авдієнція", "аудиторія" та "авдиторія", "пауза" та "павза", "фауна" та "фавна". Також у новій редакції правопису є окремий пункт, присвячений утворенню фемінітивів. Укладачі пропонують утворювати жіночі форми іменників за допомогою суфіксів -к, -иц(я), -ин(я) та -ес.     Довідка: Хто розробляв новий правопис? Спеціально створена робоча група Комісії з питань правопису Міністерства освіти і науки України, до якої увійшли провідні філологи країни і урядовці. При цьому розробники наголосили: "Правописна комісія виходила із розуміння того, що Український правопис, як правопис і будь-якої іншої мови, не може бути вичерпним; він кодифікує засадничі, найбільш поширені або спірні орфографічні положення. Правописна комісія розраховує на уважне прочитання, конструктивні пропозиції і доброзичливу критику всіх зацікавлених користувачів і знавців української мови". Додатково: Також до вашої уваги, зручна інфографіка від ukrinform       Також у мережі можна відшукати чимало нового контенту, присвяченого новому-старому правопису. Автор вірша невідомий. Индик пів яблука в етеріНа Трійцю нині заточив! В Атени на ґелікоптеріПопмузикант поторохтів! Проєкт він там серйозний має І авдиторію вражає! За творчість навіть президент Йому відвалить комплімент! Філологиня впала в кому, А критикиня сяде вдома, Мисткиня міт новий напише. Без павз, як завше, а скоріше! Новий правопис всіх єднає, Бо спільний клопіт кожен має! Новий правопис вступить у силу 3 червня.

Згідно з даними Чеського статистичного уряду, станом на 31 грудня 2017 року, 117 061 українців проживає у Чехії. Легально. Тобто, це ті, хто мають у Чехії постійне місце проживання, дозвіл на довгострокове перебування чи довгострокову візу. Окрім того, є також українці, котрі отримали чеське громадянство. Є й такі, що у Чехії довгостроково знаходяться нелегально – не можемо на це закривати очі. Для порівняння: в’єтнамців у Чехії є 59 761, а росіян – 36 642, також у Чехії живуть 111 804 словаків, 21 261 німців та 20 669 поляків. Отже, легально проживаючі у Чеській Республіці українці за своєю чисельністю серед іноземців розділяють перше місце зі словаками.               Утім, мені частенько ставлять одне просте питання: а де вони? Особливо часто цікавляться ті, хто до Чехії переїхав нещодавно. Утім, не тільки вони. На жаль, значна частина української діаспори добровільно втрачає свої корені. Чому так відбувається? Чи це загострення уваги на економічних аспектах життя? Чи бажання асимілюватись у чеському суспільстві та перестати виділятись? Або ж непривабливий образ української діаспори? Одноманітність діаспори? Можливо, бажання відсторонитись від нав’язливого степеотипу українського «чорноробочого»? А можливо, прості людські лінощі?             Дуже хотілось би, аби українська діаспора стала привабливою. Перш за все, для самих українців. Але також, аби вона стала цікавою та інтригуючою для іноземців. Аби українська діаспора в Чехії міцно трималась власних коренів, але не залишалась у минулому. Аби українська діаспора виходила на демонстрації або організовувала івенти не лише задля поминань і протестів, але і для святкування власної самобутності.              Хочеться, аби діаспора плекала свою сучасність.             Українська культурна спадщина - могутня і важлива. Утім, Україна сьогодення – не менш вражаюча. Проживаючи певний ренесанс, сьогоднішня Україна – це сучасна музика та трендові дизайнери, це малі стартапи й успішні патенти, експериментальні театри та контроверсійні вистави, а також усе, що має запропонувати світові ХХІ сторіччя.             Тож дуже хочеться, аби й українська діаспора була такою. Аби часом була зовсім некласичною. Аби дивувала, провокувала. Аби була різною. Аби серед тих 117 тисяч українців у Чехії більшість знайшла щось "своє", і при цьому «українське».               А чого б хотіли ви? Чого бракує українській спільноті у Чехії? До чого їй прагнути?

«Шановний Пане Президенте, допоможіть, прошу, українським воякам», – писав у березні 1921 року Михайло Грушевський Томашу Масарикові – першому президентові демократичної Чехословаччини, з яким був знайомий і погляди якого поважав. Томаш Масарик допоміг: кілька тисяч українських вояків, вигнаних з рідного дому більшовицьким переворотом, знайшли свій притулок на чеських землях. Лист сьогодні зберігається в Інституті Масарика – Архіві Академії наук Чехії в Празі. Михайла Грушевського в Чехословаччині знали добре, великий резонанс у наукових і політичних колах робила передусім його праця над «Історією України-Руси». Ще 1911 року Грушевського прийняли членом Чеської Академії наук і мистецтва, і досі він залишається єдиним українським ученим у складі цієї шанованої інституції. Рятуючись від переслідувань більшовицького режиму, Михайло Грушевський змушений був емігрувати, до Праги він приїхав у квітні 1919 року, зупинився в готелі «Central» і відразу зайнявся українськими справами. Мало хто тоді знав, яку особисту драму пережив він на початку того року, 24 січня в рідному Києві. Пізніше, у «Щоденнику» в 1926 році Михайло Грушевський лиш залишив лаконічний запис: «Сидів і працював в Ц. Раді під час облоги Києва большевиками, коли головний комендант розстріляв нашу хату запальними кулями так, що вона згоріла до тла з усіма колекціями і творами штуки української, моїми і мойого приятеля В.Г. Кричевського» (тут і далі цитати за правописом оригіналу). Покинувши все, Грушевський емігрував, щоб почати все з початку: «Мені здається, що те, що переживаю я так гостро в сім моменті, переживає й уся України. Що Україна, як і я, стоять на сій руїні тепер, і перед нею встають зовсім нові перспективи і вигляди». Ці «нові перспективи» для України обмірковував у Празі, про них говорив 20 серпня під час зустрічі з чехословацьким президентом Томашем Масариком. В особистих розмовах, у кореспонденціях Грушевського з Масариком, чеськими вченими розгортались дебати про становлення української державності, місце України на європейській мапі. «Україна-Русь» Важливо, що стосовно історичної назви країни у Грушевського сумнівів не було: «Україна-Русь». Тема «украденого імені», як згодом це влучно сформулював український історик Євген Наконечний, резонує й сьогодні. Крім Праги, протягом 1919–1920 років Михайло Грушевський побував також у Карлсбаді, як тоді називались Карлові Вари. Авторитет Грушевського в чеських наукових колах допомагав українським емігрантам, сприяв підтримці імені України, відкривав перспективи українській науці. З іменем Грушевського пов’язані початки роботи у Відні, а потім у Празі Українського вільного університету, Українського соціологічного інституту, становлення видавничої справи. У Празі в 1918 році в перекладі на чеську мову вийшла в світ праця «Україна та українці», а наступного року в серії «Пізнаймо Україну» побачила світ праця Грушевського «Україна і Росія». У Празі 18 квітня 1919 року Михайло Грушевський разом із військовим міністром УНР Олександром Жуковським став свідком першого закордонного виступу Української Республіканської капели Олександра Кошиця. Прага була місцем численних зустрічей з лідерами української еміграції – ученим Іваном Горбачевським, мовознавцем Олександром Колессою, соціологом і політологом Ольгердом Бочковським. Під час одного з приїздів до Праги в травні 1920 року Грушевський зупинився на приватній квартирі на вулиці Добровского 28, нині про подію нагадує пам’ятна таблиця, встановлена на будинку в 1996 році. Протягом усього життя, і тоді, коли працював над історією України, яка, за словами Грушевського, стала його «задушевною гадкою, до певної міри питанням чести своєї і свого покоління», так само потім на еміграції у Відні й Празі, і після повернення до Києва, так само згодом у засланні Михайло Грушевський не переставав вірити в «соборну нероздільну Україну», «самостійну Державу робочого українського люду, озброєного твердим залізом європейської культури». Михайло Грушевський вірив у перемогу українського народу в боротьбі «з непокликаними опікунами й володарями за волю, рівність і самоуправу», у цій боротьбі він вбачав «нашу гордість перед світом, нашу народну традицію, наш заповіт». Дорога до Михайла Грушевського у Празі відкрита кожному. Його прижиттєві видання й кореспонденції дбайливо зберігає Слов’янська бібліотека-Національна бібліотека Чеської Республіки. Зблизька торкнутись листування, прочитати думки Грушевського про Україну можна і в празькому Музеї – «Пам’ятнику національної писемності», де зберігається листування Грушевського з чеськими вченими. Автор: Оксана Пеленська Радіо Свобода фото: Tomáš Kozel   Меморіальна дошка Михайлові Грушевському у Празі