User's Tags

Natali Mizukina 's Entries

9 blogs
  • 08 May 2018
    8 травня у Чехії пройшли марші "безсмертного полку". Анонс цього заходу пролунав напередодні в соц мережах. За прогнозами організаторів “полку” в Празі мало би зібратися близька 1000 людей і відзначити День Перемоги. Проте, як виявилось насправді, прихильників названого в народі "перемогобісся" в столиці Чехії зібралось не більше 300. Цього разу, на відміну від такої ж акції у 2017 році все пройшла без значних провокацій, під контролем чеської поліції.  Відзначити День Перемоги акцією "безсмертний полк" вийшли на головну площу Праги в основному місцеві і приїжджі росіяни та проросійськи налаштовані чехи. 8 травня - державне свято в Чехії, яке означає День звільнення від фашизму та скорботи за загиблими у Другій Світовій війні. В цей день в Чехії не передбачено урочистостей та святкувань на кшталт тих, що проходять в країнах колишнього СРСР. Проте, як розповідають місцеві жителі, вже кілька років поспіль саме проросійські сили влаштовують в деяких чеських містах акції на честь Дня Перемоги.  Староміська площа Праги сьогодні наповнилась родичами "переможців" з георгієвськими стрічками, які роздавали прямо на місці, російськими та  радянськими, прапорами. Несли портрети дідів які воювали разом із портретом одного із найкривавіших вбивць - Сталіна, а також прапори терористичного формування "ДНР" та Новоросії. Діти і дорослі вдягнуті у солдатську форму із червоними зірками, малюки у пілотках, меланхолійні тітки із триколорами у волоссі...  Вся ця процесія,  під звуки "смуглянки" і "катюші", вирушила на площу Ovocný trh, яка хоча і знаходиться в центрі міста, проте закрита від великого потоку туристів. На відповідно облаштованій сцені для учасників маршу і звичайних перехожих, був влаштований святковий концерт, на якому виступали місцеві та російські творчі колективи. Знайомі пісні радянських часів лунали зі сцени а публіка "безсмертного полку" ностальгічно підспівувала і плескала їм із викриками "Молодци!" В основному на сцені виступали дитячі колективи, один з яких приїхав із Росії.  Яскравим штрихом став вокальний колектив чеських козаків, які виконали кілька відомих пісень під баян у тому числі й "Катюшу". Святкова програма, як засвідчили представники поліції, мала тривати до 18:00. Проте, гості поволі розходились і вже у 15:00 свято скінчилось. Поруч із акцією "безсмертний полк" проходила мовчазна акція протесту чеських та українських активістів з плакатами проти російської агресії у світі та радянської окупації Чехословакії. В їхній бік чулась лайка та образи, час від часу до них підходили учасники "полку" із триколорами і погрозами, але чеська поліція іх вгамовувала і відводила вбік. "Важко уявити, щоб у Європі можливо було вийти на вулиці з прапором терористичного формування ІДІЛ. Вочевидь, тут слід замислитися самій Україні про недопущення поширення пропаганди терористичних формувань у Європі і про заборону їхньої символіки на інтернаціональному рівні",- вдало  зауважила міжнародна спільнота InformNapalm акція"Безсмертний полк" у Празі. Відео Роман Михальчук   автор:Наталія Мізюкіна для UAPORTAL.CZ фото: Катерина Скрипнік.   
    1898 Posted by Natali Mizukina
  • 8 травня у Чехії пройшли марші "безсмертного полку". Анонс цього заходу пролунав напередодні в соц мережах. За прогнозами організаторів “полку” в Празі мало би зібратися близька 1000 людей і відзначити День Перемоги. Проте, як виявилось насправді, прихильників названого в народі "перемогобісся" в столиці Чехії зібралось не більше 300. Цього разу, на відміну від такої ж акції у 2017 році все пройшла без значних провокацій, під контролем чеської поліції.  Відзначити День Перемоги акцією "безсмертний полк" вийшли на головну площу Праги в основному місцеві і приїжджі росіяни та проросійськи налаштовані чехи. 8 травня - державне свято в Чехії, яке означає День звільнення від фашизму та скорботи за загиблими у Другій Світовій війні. В цей день в Чехії не передбачено урочистостей та святкувань на кшталт тих, що проходять в країнах колишнього СРСР. Проте, як розповідають місцеві жителі, вже кілька років поспіль саме проросійські сили влаштовують в деяких чеських містах акції на честь Дня Перемоги.  Староміська площа Праги сьогодні наповнилась родичами "переможців" з георгієвськими стрічками, які роздавали прямо на місці, російськими та  радянськими, прапорами. Несли портрети дідів які воювали разом із портретом одного із найкривавіших вбивць - Сталіна, а також прапори терористичного формування "ДНР" та Новоросії. Діти і дорослі вдягнуті у солдатську форму із червоними зірками, малюки у пілотках, меланхолійні тітки із триколорами у волоссі...  Вся ця процесія,  під звуки "смуглянки" і "катюші", вирушила на площу Ovocný trh, яка хоча і знаходиться в центрі міста, проте закрита від великого потоку туристів. На відповідно облаштованій сцені для учасників маршу і звичайних перехожих, був влаштований святковий концерт, на якому виступали місцеві та російські творчі колективи. Знайомі пісні радянських часів лунали зі сцени а публіка "безсмертного полку" ностальгічно підспівувала і плескала їм із викриками "Молодци!" В основному на сцені виступали дитячі колективи, один з яких приїхав із Росії.  Яскравим штрихом став вокальний колектив чеських козаків, які виконали кілька відомих пісень під баян у тому числі й "Катюшу". Святкова програма, як засвідчили представники поліції, мала тривати до 18:00. Проте, гості поволі розходились і вже у 15:00 свято скінчилось. Поруч із акцією "безсмертний полк" проходила мовчазна акція протесту чеських та українських активістів з плакатами проти російської агресії у світі та радянської окупації Чехословакії. В їхній бік чулась лайка та образи, час від часу до них підходили учасники "полку" із триколорами і погрозами, але чеська поліція іх вгамовувала і відводила вбік. "Важко уявити, щоб у Європі можливо було вийти на вулиці з прапором терористичного формування ІДІЛ. Вочевидь, тут слід замислитися самій Україні про недопущення поширення пропаганди терористичних формувань у Європі і про заборону їхньої символіки на інтернаціональному рівні",- вдало  зауважила міжнародна спільнота InformNapalm акція"Безсмертний полк" у Празі. Відео Роман Михальчук   автор:Наталія Мізюкіна для UAPORTAL.CZ фото: Катерина Скрипнік.   
    May 08, 2018 1898
  • 08 Mar 2018
    Знайти роботу в Україні стає дедалі простіше, причина -  дефіцит робочої сили, свідчать експерти. Демографічний спад, брак кваліфікованих спеціалістів робочих професій, неспроможність конкурувати із закордонними роботодавцями –  причини самого дефіциту. Домінує у цьому списку заробітна плата, яка в Україні невиправдано низька у порівнянні з європейською. Хоча за 2017 рік українські оклади і зросли на 20 – 30%, вони все-таки не дотягують до європейських, повідомляє Радіо Свобода. "За неофіційними даними, близько 10 мільйонів українців виїхали на роботу за кордон. І прогнози на майбутнє не надто втішні.Чехія, Балтія спрощують для українців працевлаштування. Працівників буде все менше і менше. Молодь, якщо є можливість, їде вчитися за кордон. Працювати теж планують там. Можливо, в майбутньому, Україні теж доведеться запрошувати на роботу мешканців інших країн", -  зазначила Інна Новицька власниця компанії по підбору персоналу, пише Бізнес Інфо. За даними Держстату, середня зарплата у грудні 2017 року зросла на 35,5% порівняно з груднем 2016 року і становила 8777 грн. Приріст реальної середньої зарплати з урахуванням інфляції у грудні минулого року становив 18,9%. Утім, грудневі показники завжди зростають за рахунок мотивувальних передноворічних виплат. До кінця 2018 року в уряді очікують підвищення середньої зарплати до 10 тис. грн. За словами Тетяни Микитович, директора HR-провайдера Smart Solutions, у 2017 році спостерігалося 30% зростання зарплат у адміністративного персоналу, HR-фахівців, а також на позиціях, які класифікують як комерційні. У маркетологів, юристів та на фінансових позиціях індексація зарплат становила близько 10-15%, пише 112 ua Проте статистика заробітної плати в Україні за 2017 рік така:   Найбільша середня заробітна плата в Україні сконцентрована у столиці, як свідчить дослідження. Проте навіть 9 832 гривні в місяць у Києві важко порівняти із зарплатою, яку отримують українські заробітчани в Європі. Так, наприклад, в Чехії прості робочі професії: будівельник, комірник, прибиральниця на місяць можуть оцінюватися приблизно у 1000 євро, проте працювати буде потрібно по 12 годин на добу максимум з одним вихідним на тиждень. "Там середня заробітна плата знаходиться на рівні 20-25 тис. грн. Чим більше фізичної роботи, тим більше платять. Хоча варто відзначити, що за деякими вузькими спеціальностях і наші оклади не поступаються закордонним", – зауважила Тетяна Пашкіна експерт з парцевлаштування, повідомляє сайт Сегодня. З 1 січня 2018 року мінімальна заробітна плата в Україні збільшилась на 523 грн, тепер вона дорівнює - 3723 грн. Мінімальний час роботи в Європейському союзі, в залежності від країни, оцінюють від 5 до19 євро. В Україні одна мінімальна робоча година дорівнює - 0,80 долара. У США мінімальна плата за годину - близька 7 доларів за годину.   Найвища заробітна плата високо кваліфікованого робочого в Україні може дорівнювати 10000 гривень. На ці кошти в місяць можна: оплатити комунальні послуги, а це 2000 – 3000 гривень, Інтернет, мобільний зв’язок – 200 гривень 300 гривень, харчування від 4000 до 5000 гривень (якщо мова йде про родину). Якщо той самий робітник поїде на заробітки в Чехію, його зарплата хоча і збільшиться удвічі, але робочий час зросте до 12 годин на день і майже не буде часу на відпочинок, а головне він буде позбавлений спілкування із сім’єю. Проте на суму 20.000 крон у Чехії український робітник може: оплатити ліжко в гуртожитку, це 2.000 -3.000 крон на місяць, місце(ліжко) у квартирі у Празі на сьогодні коштує 3.000 - 5.000 крон, оплатити мобільний зв’язок та Інтернет 500 крон, харчування на місяць 2000 - 3000 крон (якщо він буде один). Також необхідно враховувати, що квитки на подорож до батьківщини коштуватимуть, в залежності від відстані, перевізника та транспорту від 45 доларів до 150, проїзд громадським транспортом  550 крон в місяць(проїздний у Празі).  Найбільш затребувані спеціалісти у мегаполісах України на даний час є ІТ-фахівці, лікарі(приватні клініки досить високі зарплати), інженери проектуальники, архітектори, маркетологи і фахівців з продажу, менеджери з реклами, фінансисти, адміністративні працівники, PR-менеджери і HR-менеджери, тощо.   У регіонах здебільшого затребувані працівники сфери продажу, ІТ і телекомунікацій, але, крім цього, пропонуються вакансії для фахівців виробничої сфери. Найвища конкуренція останніми роками досі спостерігається в категорії "Вищий менеджмент" – близько 13 осіб на одну пропозицію, мінімальна конкуренція в таких сферах, як страхування, робочий персонал, встановлення та сервіс, консультування та автобізнес.  За даними Держслужби зайнятості, найбільшим попитом на вакансії в Україні серед кваліфікованих робітників користуються швачки, електромонтери, електрозварники, слюсарі, токарі, пекарі, водії, малярі. У сфері послуг найбільш затребуваними є продавці, кухарі, офіціанти і бармени, молодші медпрацівники тощо. Тренд останніх років -  зростання віддаленої зайнятості. Все більше компаній наймають віддалених співробітників, при цьому це не лише українські, а й міжнародні. "Люди з України виконують роботу для різних компаній у віддаленому режимі. Багато молодих людей цілеспрямовано шукають роботу віддалено як альтернативу трудової міграції, багато кандидатів віком 45+ років, котрі не отримали гідної пропозиції по роботі, все частіше шукають віддалену роботу", – резюмує Жанна Балабанюк. Головною тенденцією українського ринку праці експерти називають масову трудову міграцію за кордон. "Трудова міграція з України набуває серйозних обертів, і якщо в 2017 році це тренд, який тільки-но посилюється, то вже у 2018-2020 роках ми будемо мати катастрофічні наслідки, якщо не буде вжито заходів з утримання і розвитку людського капіталу всередині країни. Дефіцит трудових ресурсів вже відчутний сьогодні, і без вирішення цього питання економічне зростання не є можливим", – підкреслює Жанна Балабанюк генеральний директор консалтингового агентства у Києві. Для українців, які планували роботу за кордоном, останньою новиною стало те, що Чеський уряд у 2018 погодився вдвічі збільшити квоти на прийом працівників з України - до 19,600 в рік, щоб таким чином допомогти місцевим фірмам, які заявляють про дефіцит робочої сили. Про це повідомив міністр закордонних справ Чехії Мартін Стропніцький.  "За пропозицією МЗС Чехії уряд сьогодні вирішив збільшити видачу дозволів на роботу для працівників з України з 9 600 до 19 600 на рік", - написав він , зазначивши, що це реакція уряду на проблеми роботодавців щодо браку робочої сили. Згідно із методологією Євростату, Чеська Республіка має самий низький рівень безробіття в ЄС - 2,3%. У 2017 році Чехія депортувала понад 1000 громадян України, які незаконно працювали у країні з польськими дозволами на роботу. Посол України в Чехії – Євген Перебийніс в інтерв’ю Європейській правді зазначив, що йдеться переважно про так звану м’яку депортацію. Українців не хапають і вивозять, а просто ставлять у паспорт штамп, на підставі якого вони мають до певного числа залишити територію Чехії, а також забороняють в’їзд до ЄС від одного до трьох років. Перебийніс наголосив, що чеський уряд декларує бажання активніше залучати робочу силу з України. Водночас процедура працевлаштування українців є надзвичайно складною і триває в деяких випадках 5-6 місяців. Проте останні нововведення мають спростити цю систему.  Автор: Наталя Мізюкіна спеціально для UAPORTAL.CZ 
    930 Posted by Natali Mizukina
  • Знайти роботу в Україні стає дедалі простіше, причина -  дефіцит робочої сили, свідчать експерти. Демографічний спад, брак кваліфікованих спеціалістів робочих професій, неспроможність конкурувати із закордонними роботодавцями –  причини самого дефіциту. Домінує у цьому списку заробітна плата, яка в Україні невиправдано низька у порівнянні з європейською. Хоча за 2017 рік українські оклади і зросли на 20 – 30%, вони все-таки не дотягують до європейських, повідомляє Радіо Свобода. "За неофіційними даними, близько 10 мільйонів українців виїхали на роботу за кордон. І прогнози на майбутнє не надто втішні.Чехія, Балтія спрощують для українців працевлаштування. Працівників буде все менше і менше. Молодь, якщо є можливість, їде вчитися за кордон. Працювати теж планують там. Можливо, в майбутньому, Україні теж доведеться запрошувати на роботу мешканців інших країн", -  зазначила Інна Новицька власниця компанії по підбору персоналу, пише Бізнес Інфо. За даними Держстату, середня зарплата у грудні 2017 року зросла на 35,5% порівняно з груднем 2016 року і становила 8777 грн. Приріст реальної середньої зарплати з урахуванням інфляції у грудні минулого року становив 18,9%. Утім, грудневі показники завжди зростають за рахунок мотивувальних передноворічних виплат. До кінця 2018 року в уряді очікують підвищення середньої зарплати до 10 тис. грн. За словами Тетяни Микитович, директора HR-провайдера Smart Solutions, у 2017 році спостерігалося 30% зростання зарплат у адміністративного персоналу, HR-фахівців, а також на позиціях, які класифікують як комерційні. У маркетологів, юристів та на фінансових позиціях індексація зарплат становила близько 10-15%, пише 112 ua Проте статистика заробітної плати в Україні за 2017 рік така:   Найбільша середня заробітна плата в Україні сконцентрована у столиці, як свідчить дослідження. Проте навіть 9 832 гривні в місяць у Києві важко порівняти із зарплатою, яку отримують українські заробітчани в Європі. Так, наприклад, в Чехії прості робочі професії: будівельник, комірник, прибиральниця на місяць можуть оцінюватися приблизно у 1000 євро, проте працювати буде потрібно по 12 годин на добу максимум з одним вихідним на тиждень. "Там середня заробітна плата знаходиться на рівні 20-25 тис. грн. Чим більше фізичної роботи, тим більше платять. Хоча варто відзначити, що за деякими вузькими спеціальностях і наші оклади не поступаються закордонним", – зауважила Тетяна Пашкіна експерт з парцевлаштування, повідомляє сайт Сегодня. З 1 січня 2018 року мінімальна заробітна плата в Україні збільшилась на 523 грн, тепер вона дорівнює - 3723 грн. Мінімальний час роботи в Європейському союзі, в залежності від країни, оцінюють від 5 до19 євро. В Україні одна мінімальна робоча година дорівнює - 0,80 долара. У США мінімальна плата за годину - близька 7 доларів за годину.   Найвища заробітна плата високо кваліфікованого робочого в Україні може дорівнювати 10000 гривень. На ці кошти в місяць можна: оплатити комунальні послуги, а це 2000 – 3000 гривень, Інтернет, мобільний зв’язок – 200 гривень 300 гривень, харчування від 4000 до 5000 гривень (якщо мова йде про родину). Якщо той самий робітник поїде на заробітки в Чехію, його зарплата хоча і збільшиться удвічі, але робочий час зросте до 12 годин на день і майже не буде часу на відпочинок, а головне він буде позбавлений спілкування із сім’єю. Проте на суму 20.000 крон у Чехії український робітник може: оплатити ліжко в гуртожитку, це 2.000 -3.000 крон на місяць, місце(ліжко) у квартирі у Празі на сьогодні коштує 3.000 - 5.000 крон, оплатити мобільний зв’язок та Інтернет 500 крон, харчування на місяць 2000 - 3000 крон (якщо він буде один). Також необхідно враховувати, що квитки на подорож до батьківщини коштуватимуть, в залежності від відстані, перевізника та транспорту від 45 доларів до 150, проїзд громадським транспортом  550 крон в місяць(проїздний у Празі).  Найбільш затребувані спеціалісти у мегаполісах України на даний час є ІТ-фахівці, лікарі(приватні клініки досить високі зарплати), інженери проектуальники, архітектори, маркетологи і фахівців з продажу, менеджери з реклами, фінансисти, адміністративні працівники, PR-менеджери і HR-менеджери, тощо.   У регіонах здебільшого затребувані працівники сфери продажу, ІТ і телекомунікацій, але, крім цього, пропонуються вакансії для фахівців виробничої сфери. Найвища конкуренція останніми роками досі спостерігається в категорії "Вищий менеджмент" – близько 13 осіб на одну пропозицію, мінімальна конкуренція в таких сферах, як страхування, робочий персонал, встановлення та сервіс, консультування та автобізнес.  За даними Держслужби зайнятості, найбільшим попитом на вакансії в Україні серед кваліфікованих робітників користуються швачки, електромонтери, електрозварники, слюсарі, токарі, пекарі, водії, малярі. У сфері послуг найбільш затребуваними є продавці, кухарі, офіціанти і бармени, молодші медпрацівники тощо. Тренд останніх років -  зростання віддаленої зайнятості. Все більше компаній наймають віддалених співробітників, при цьому це не лише українські, а й міжнародні. "Люди з України виконують роботу для різних компаній у віддаленому режимі. Багато молодих людей цілеспрямовано шукають роботу віддалено як альтернативу трудової міграції, багато кандидатів віком 45+ років, котрі не отримали гідної пропозиції по роботі, все частіше шукають віддалену роботу", – резюмує Жанна Балабанюк. Головною тенденцією українського ринку праці експерти називають масову трудову міграцію за кордон. "Трудова міграція з України набуває серйозних обертів, і якщо в 2017 році це тренд, який тільки-но посилюється, то вже у 2018-2020 роках ми будемо мати катастрофічні наслідки, якщо не буде вжито заходів з утримання і розвитку людського капіталу всередині країни. Дефіцит трудових ресурсів вже відчутний сьогодні, і без вирішення цього питання економічне зростання не є можливим", – підкреслює Жанна Балабанюк генеральний директор консалтингового агентства у Києві. Для українців, які планували роботу за кордоном, останньою новиною стало те, що Чеський уряд у 2018 погодився вдвічі збільшити квоти на прийом працівників з України - до 19,600 в рік, щоб таким чином допомогти місцевим фірмам, які заявляють про дефіцит робочої сили. Про це повідомив міністр закордонних справ Чехії Мартін Стропніцький.  "За пропозицією МЗС Чехії уряд сьогодні вирішив збільшити видачу дозволів на роботу для працівників з України з 9 600 до 19 600 на рік", - написав він , зазначивши, що це реакція уряду на проблеми роботодавців щодо браку робочої сили. Згідно із методологією Євростату, Чеська Республіка має самий низький рівень безробіття в ЄС - 2,3%. У 2017 році Чехія депортувала понад 1000 громадян України, які незаконно працювали у країні з польськими дозволами на роботу. Посол України в Чехії – Євген Перебийніс в інтерв’ю Європейській правді зазначив, що йдеться переважно про так звану м’яку депортацію. Українців не хапають і вивозять, а просто ставлять у паспорт штамп, на підставі якого вони мають до певного числа залишити територію Чехії, а також забороняють в’їзд до ЄС від одного до трьох років. Перебийніс наголосив, що чеський уряд декларує бажання активніше залучати робочу силу з України. Водночас процедура працевлаштування українців є надзвичайно складною і триває в деяких випадках 5-6 місяців. Проте останні нововведення мають спростити цю систему.  Автор: Наталя Мізюкіна спеціально для UAPORTAL.CZ 
    Mar 08, 2018 930
  • 04 Mar 2018
    З дипломами університетів Чехії випускник може розраховувати на гідне працевлаштування в будь якій країні світу. Україна також ратифікувала Лісабонську конвенцію про визнання кваліфікацій із вищої освіти здобутих випускниками вишів у європейських регіонах, що дає можливість продовження навчання за кордоном. Ставлення до вищої освіти чехів відрізняється від українського. З дипломом бакалавра, випускник чеського вишу може претендувати на гідну роботу і навіть кар’єру. Рівень магістра обирають далеко не всі студенти. Також в Чехії можна отримати освіту "третього віку", яка розрахована на літніх людей. Ця освітня система існує по всіх країнах ЄС у тому числі і в Україні. Отримати успішну, актуальну, визнану у світі освіту зі студентськими пільгами і можливостями – у Чехії цілком реальна річ. Якщо ви вперше отримаєте освіту в цій країні для вас відкривається багато можливостей у разі володіння чеською мовою: безкоштовна освіта, визнання освітніх документів України, європейська якість освіти, міжнародне визнання чеського диплому, актуальні теоретичні та практичні знання, програми міжнародного обміну для студентів, можливість безперешкодно подорожувати по всій Європі, європейська культура та міжнародне мовне середовище, стабільна економічна та політична ситуація, високий рівень життя, працевлаштування за фахом, близькість культур, високий рівень безпеки в країні, багата культурна спадщина, можливість навчатися англійською мовою, програми подвійних дипломів, - тобто отримання подвійних дипломів на англійській мові (Чехія – Швейцарія, Чехія — Великобританія) за привабливою вартістю і з великими перспективами. Студентам також пропонують досить широкий вибір англомовних програм. В середньому, навчання на англомовній програмі коштує 4000 євро на рік. На вибір абітурієнта будь-якого віку в Чехії 26 державних вузів, більше 30 приватних, а також Поліцейська академія та Університет оборони. Разом із рівними можливостями в освіті в Чехії існує спеціальна система навчання для літніх людей - університети третього віку. Університети третього віку – це спеціальна програма навчання протягом усього життя(CŽV). Система навчальних курсів у різних сферах для людей похилого віку в Чехії, стали звичайною справою.  За останні кілька років було зареєстровано близько 40 000 «старшокласників». Цікаво те, що тут існують університети віртуальної освіти, разом і звичайними вузами, до яких треба навідуватися. Зараз університети третього віку фінансує уряд Чехії: міністерство освіти та міністерство соціальних питань. Це коштує чеському уряду до 20 млн. крон в рік. У цій програмі приймають участь близько 40000 людей похилого віку. «Вісімдесят відсотків студентів університетів третього віку - жінки. По-перше, тому, що у відповідній віковій групі більше жінок, а також тому, що саме жінки мають велику потребу в об'єднанні. Протягом навчання студенти роблять багато досліджень, встановлюють нові контакти, зустрічаючись з людьми з такими ж інтересами», - зазначила менеджер віртуального університету третього віку Klára Nehodová. Курс університету третього віку, який проходить у місті Глучіні за останній рік закінчило 30 випускників, говорить керівник департаменту освіти муніципального управління в Глучіні Alena Münstrová. Місто організовує це навчання у співпраці з університетом бізнесу та права. Протягом двох семестрів, студенти вивчали комп'ютерні технології, іноземні мови, тему мистецтво навколо нас. Це один з прикладів університету третього віку, який є вже нормою для всіх, кому цікаво оновити знання, чи відкрити для себе той світ науки, на який не було часу раніше. "Ми не хотіли сумувати і сидіти вдома", - каже пані Гертруда. "Ми зробили правильно, що пішли навчатися - почали їздити, зустрічатися з людьми, дома з чоловіком обговорювали академічні теми. Це був відмінний досвід " В даний час університети третього віку працюють у більшості чеських вишів. Одна з форм такого навчання - віртуальний університет. Його студенти - люди похилого віку, які не їздять на класичні лекції в навчальний заклад, вони отримують нові знання в консультаційних центрах прослуховують лекції у запису. Це зручно для тих, хто живе за межами великих міст, тепер таким людям не потрібно їхати чи йти далеко до коледжу. В Чехії зручні умови для освіти третього віку створюють муніципальні органи влади, бібліотеки та різні культурні центри. Вони беруть участь у проекті, надаючи приміщення для студентів, це – аудиторії, комп’ютерні класи, лекційні зали та можливості користуватися необхідною літературою. Успішна програма університету третього віку існує в Чеському аграрному університеті, тобто ČZU. Цей проект був настільки успішним, що поширювався на всі регіони. "В основному для навчання в віртуальних центрах достатньо одного комп'ютера, одного проектора даних, проекційного екрану, звукової системи. Багато муніципалітетів або бібліотеки мають такі можливості ", - пояснює Klára Nehodová - менеджер віртуального університету третього віку при ČZU Також в цій програмі беруть участь більшість факультетів Карлового університету. Реєстрація на навчання коштує від 300 до 1500 крон за курс лекцій, які студенти вибирають самі. Після закінчення навчання студенти отримують сертифікат про те, що прослухали курс. Перелік тем та досліджень для студентів дуже великий. Сайт: Univerzita Karlova У чому різниця між університетом третього віку - віртуальним або традиційним та курсами, що надаються різними установами? Найбільша різниця полягає в тому, що в університеті третього віку працюють на базі фактичних університетів і коледжів. Студент реєструються в базі університету або коледжу, незважаючи на те, що за Законом такого статусу у нього не має. На відміну від інших курсів, університет третього віку дає знання високого рівня. Навчання в університеті третього віку в Чехії - безкоштовне, щороку учасник U3V зобов'язаний сплачувати лише реєстраційний внесок, сума якого за навчальний рік або семестр визначається проректором. Сайт: Masarykova univerzita Після закінчення навчання випускник не може розраховувати на отримання наукового ступеню. Він має лише підтвердження-сертифікат про те, що закінчив університет третього віку. Адже метою є не дипломи і можливості працевлаштуватися, а нові знання в області науки, історії, культури, політики і т.д., а також зустрічі з цікавими людьми, які наповнюють життя новим змістом. Умови кожного навчального закладу відрізняються. Спільне в них те, що брати участь у навчанні можуть люди пенсійного віку: непрацездатні пенсіонери та люди старші 50 років, які є безробітними та зареєстровані в центрах зайнятості, які мають атестат про закінчену середню освіту. Перелік університетів третього віку у Чехії доступний в Інтернеті:vysokeskoly.cz  Як ця система працює в Україні? В Україні також існує аналогічна система освіти. На сьогодні в територіальних центрах соціального обслуговування (надання соціальних послуг) України працюють понад 300 університетів третього віку (як соціально-педагогічна послуга), в яких вже пройшли навчання більше 30 тисяч людей похилого віку. Термін навчання триває від кількох місяців до двох років. «Старшокласники» України навчаються безкоштовно, вивчають комп’ютерні технології, історію та іноземні мови, займаються фізичними вправами, бальними танцями, вивчають право, дізнаються про тонкощі змін в сучасному законодавстві. Розвиненої бази он-лайн  навчання в Україні поки що немає. Вдосконалення системи освіти для літніх людей справа територіальних громад. Тому в кожному обласному центрі України можливості для освіти літніх людей виглядають по-різному. Наприклад в Києві університетів третього віку майже стільки, скільки районів: офіційний портал Києва  Оснащені такі столичні виші  непогано, це і  комп’ютерні класи, кімнати відпочинку, лекторії. До навчання в таких центрах залучають викладачів державних університетів чи фахових спеціалістів у різних сферах. Не всі центри України можуть похизуватися столичними можливостями. Проте все ж такі позитивних прикладів багато. Одним з яскравих прикладів такого центру є Калуський, у якому навчання розпочалось з 2017 року і користується великою популярністю: "Люди пішли, їм цікаво. Не всім вдається, декому дуже важко. Серед пенсіонерів є настирні  незважаючи на труднощі, вони продовжують вчитися. А є й такі, які бачать, що одразу не виходить і залишають навчання. Не кожен може створити документ, але, вважаю, осилити користування Інтернетом,«погуляти» по сайтах, почитати новини,переглянути якісь рецепти тощо, – кожному до снаги. Просто треба трошки наполегливості і терпіння. Ми розробили програму курсів, яка, як ми собі уявляємо, дасть кожному пенсіонеру те, що йому у першу чергу потрібно. Ми не ставимо задачу навчити пенсіонера повному користуванню комп’ютером, не пропонуємо складних більш професійних програм. Наше завдання полягає у тому, щоб навчити людину елементарних навичок користування Інтернетом, щоб після навчання пенсіонер міг самостійно користуватися, до прикладу, Приват 24, оплатити он-лайн комунальні послуги, щоб міг створити і зайти на свою сторінку у газовій службі і на сторінці «Прикарпаттяобленерго», передати показники лічильника, переглянути свої рахунки, через Skype спілкуватися з рідними., - розповіла директор терцентру Надія Рим, пише vikna.if.ua В статті використана інформація сайтів: МСМ Академия, 60.cz, сайту Вікна, офіційний портал Києва Автор: Наталя Мізюкіна, для UAPORTAL.CZ 
    924 Posted by Natali Mizukina
  • З дипломами університетів Чехії випускник може розраховувати на гідне працевлаштування в будь якій країні світу. Україна також ратифікувала Лісабонську конвенцію про визнання кваліфікацій із вищої освіти здобутих випускниками вишів у європейських регіонах, що дає можливість продовження навчання за кордоном. Ставлення до вищої освіти чехів відрізняється від українського. З дипломом бакалавра, випускник чеського вишу може претендувати на гідну роботу і навіть кар’єру. Рівень магістра обирають далеко не всі студенти. Також в Чехії можна отримати освіту "третього віку", яка розрахована на літніх людей. Ця освітня система існує по всіх країнах ЄС у тому числі і в Україні. Отримати успішну, актуальну, визнану у світі освіту зі студентськими пільгами і можливостями – у Чехії цілком реальна річ. Якщо ви вперше отримаєте освіту в цій країні для вас відкривається багато можливостей у разі володіння чеською мовою: безкоштовна освіта, визнання освітніх документів України, європейська якість освіти, міжнародне визнання чеського диплому, актуальні теоретичні та практичні знання, програми міжнародного обміну для студентів, можливість безперешкодно подорожувати по всій Європі, європейська культура та міжнародне мовне середовище, стабільна економічна та політична ситуація, високий рівень життя, працевлаштування за фахом, близькість культур, високий рівень безпеки в країні, багата культурна спадщина, можливість навчатися англійською мовою, програми подвійних дипломів, - тобто отримання подвійних дипломів на англійській мові (Чехія – Швейцарія, Чехія — Великобританія) за привабливою вартістю і з великими перспективами. Студентам також пропонують досить широкий вибір англомовних програм. В середньому, навчання на англомовній програмі коштує 4000 євро на рік. На вибір абітурієнта будь-якого віку в Чехії 26 державних вузів, більше 30 приватних, а також Поліцейська академія та Університет оборони. Разом із рівними можливостями в освіті в Чехії існує спеціальна система навчання для літніх людей - університети третього віку. Університети третього віку – це спеціальна програма навчання протягом усього життя(CŽV). Система навчальних курсів у різних сферах для людей похилого віку в Чехії, стали звичайною справою.  За останні кілька років було зареєстровано близько 40 000 «старшокласників». Цікаво те, що тут існують університети віртуальної освіти, разом і звичайними вузами, до яких треба навідуватися. Зараз університети третього віку фінансує уряд Чехії: міністерство освіти та міністерство соціальних питань. Це коштує чеському уряду до 20 млн. крон в рік. У цій програмі приймають участь близько 40000 людей похилого віку. «Вісімдесят відсотків студентів університетів третього віку - жінки. По-перше, тому, що у відповідній віковій групі більше жінок, а також тому, що саме жінки мають велику потребу в об'єднанні. Протягом навчання студенти роблять багато досліджень, встановлюють нові контакти, зустрічаючись з людьми з такими ж інтересами», - зазначила менеджер віртуального університету третього віку Klára Nehodová. Курс університету третього віку, який проходить у місті Глучіні за останній рік закінчило 30 випускників, говорить керівник департаменту освіти муніципального управління в Глучіні Alena Münstrová. Місто організовує це навчання у співпраці з університетом бізнесу та права. Протягом двох семестрів, студенти вивчали комп'ютерні технології, іноземні мови, тему мистецтво навколо нас. Це один з прикладів університету третього віку, який є вже нормою для всіх, кому цікаво оновити знання, чи відкрити для себе той світ науки, на який не було часу раніше. "Ми не хотіли сумувати і сидіти вдома", - каже пані Гертруда. "Ми зробили правильно, що пішли навчатися - почали їздити, зустрічатися з людьми, дома з чоловіком обговорювали академічні теми. Це був відмінний досвід " В даний час університети третього віку працюють у більшості чеських вишів. Одна з форм такого навчання - віртуальний університет. Його студенти - люди похилого віку, які не їздять на класичні лекції в навчальний заклад, вони отримують нові знання в консультаційних центрах прослуховують лекції у запису. Це зручно для тих, хто живе за межами великих міст, тепер таким людям не потрібно їхати чи йти далеко до коледжу. В Чехії зручні умови для освіти третього віку створюють муніципальні органи влади, бібліотеки та різні культурні центри. Вони беруть участь у проекті, надаючи приміщення для студентів, це – аудиторії, комп’ютерні класи, лекційні зали та можливості користуватися необхідною літературою. Успішна програма університету третього віку існує в Чеському аграрному університеті, тобто ČZU. Цей проект був настільки успішним, що поширювався на всі регіони. "В основному для навчання в віртуальних центрах достатньо одного комп'ютера, одного проектора даних, проекційного екрану, звукової системи. Багато муніципалітетів або бібліотеки мають такі можливості ", - пояснює Klára Nehodová - менеджер віртуального університету третього віку при ČZU Також в цій програмі беруть участь більшість факультетів Карлового університету. Реєстрація на навчання коштує від 300 до 1500 крон за курс лекцій, які студенти вибирають самі. Після закінчення навчання студенти отримують сертифікат про те, що прослухали курс. Перелік тем та досліджень для студентів дуже великий. Сайт: Univerzita Karlova У чому різниця між університетом третього віку - віртуальним або традиційним та курсами, що надаються різними установами? Найбільша різниця полягає в тому, що в університеті третього віку працюють на базі фактичних університетів і коледжів. Студент реєструються в базі університету або коледжу, незважаючи на те, що за Законом такого статусу у нього не має. На відміну від інших курсів, університет третього віку дає знання високого рівня. Навчання в університеті третього віку в Чехії - безкоштовне, щороку учасник U3V зобов'язаний сплачувати лише реєстраційний внесок, сума якого за навчальний рік або семестр визначається проректором. Сайт: Masarykova univerzita Після закінчення навчання випускник не може розраховувати на отримання наукового ступеню. Він має лише підтвердження-сертифікат про те, що закінчив університет третього віку. Адже метою є не дипломи і можливості працевлаштуватися, а нові знання в області науки, історії, культури, політики і т.д., а також зустрічі з цікавими людьми, які наповнюють життя новим змістом. Умови кожного навчального закладу відрізняються. Спільне в них те, що брати участь у навчанні можуть люди пенсійного віку: непрацездатні пенсіонери та люди старші 50 років, які є безробітними та зареєстровані в центрах зайнятості, які мають атестат про закінчену середню освіту. Перелік університетів третього віку у Чехії доступний в Інтернеті:vysokeskoly.cz  Як ця система працює в Україні? В Україні також існує аналогічна система освіти. На сьогодні в територіальних центрах соціального обслуговування (надання соціальних послуг) України працюють понад 300 університетів третього віку (як соціально-педагогічна послуга), в яких вже пройшли навчання більше 30 тисяч людей похилого віку. Термін навчання триває від кількох місяців до двох років. «Старшокласники» України навчаються безкоштовно, вивчають комп’ютерні технології, історію та іноземні мови, займаються фізичними вправами, бальними танцями, вивчають право, дізнаються про тонкощі змін в сучасному законодавстві. Розвиненої бази он-лайн  навчання в Україні поки що немає. Вдосконалення системи освіти для літніх людей справа територіальних громад. Тому в кожному обласному центрі України можливості для освіти літніх людей виглядають по-різному. Наприклад в Києві університетів третього віку майже стільки, скільки районів: офіційний портал Києва  Оснащені такі столичні виші  непогано, це і  комп’ютерні класи, кімнати відпочинку, лекторії. До навчання в таких центрах залучають викладачів державних університетів чи фахових спеціалістів у різних сферах. Не всі центри України можуть похизуватися столичними можливостями. Проте все ж такі позитивних прикладів багато. Одним з яскравих прикладів такого центру є Калуський, у якому навчання розпочалось з 2017 року і користується великою популярністю: "Люди пішли, їм цікаво. Не всім вдається, декому дуже важко. Серед пенсіонерів є настирні  незважаючи на труднощі, вони продовжують вчитися. А є й такі, які бачать, що одразу не виходить і залишають навчання. Не кожен може створити документ, але, вважаю, осилити користування Інтернетом,«погуляти» по сайтах, почитати новини,переглянути якісь рецепти тощо, – кожному до снаги. Просто треба трошки наполегливості і терпіння. Ми розробили програму курсів, яка, як ми собі уявляємо, дасть кожному пенсіонеру те, що йому у першу чергу потрібно. Ми не ставимо задачу навчити пенсіонера повному користуванню комп’ютером, не пропонуємо складних більш професійних програм. Наше завдання полягає у тому, щоб навчити людину елементарних навичок користування Інтернетом, щоб після навчання пенсіонер міг самостійно користуватися, до прикладу, Приват 24, оплатити он-лайн комунальні послуги, щоб міг створити і зайти на свою сторінку у газовій службі і на сторінці «Прикарпаттяобленерго», передати показники лічильника, переглянути свої рахунки, через Skype спілкуватися з рідними., - розповіла директор терцентру Надія Рим, пише vikna.if.ua В статті використана інформація сайтів: МСМ Академия, 60.cz, сайту Вікна, офіційний портал Києва Автор: Наталя Мізюкіна, для UAPORTAL.CZ 
    Mar 04, 2018 924
  • 04 Feb 2018
    Приїхати в Грузію необхідно кожному, хто живе подорожами, нескінченно вивчає історію, відкритий для нового світу і готовий приймати його таким, яким він є без ілюзій і прикрас. Тбілісі - не тільки як столиця, а саме як мекка грузинської культури і історії заслуговує на окрему увагу і повільне занурення в себе. Не поспішайте за два-три дні переглянути це місто. Віддайте Тбілісі мінімум тиждень і ви залишитеся йому безмежно вдячні за все, що він з вами зробить. Так само, як і я в 2016 році, коли побувала в цьому прекрасному місті разом із родиною. Тбілісі – თბილისი (грузинською– тбілі – теплий). Це ім'я місто отримало за часів правління свого першого царя Вахтанга. Саме він, за кількома легендами, дав таку назву поселенню через теплі джерела, які били і продовжують бити з надр тбіліських гір. Тбілісі - друга столиця Сакартвело (грузинською - Грузії), першою була Мцхета - прекрасне містечко, розташоване неподалік. Тбілісі - стародавнє місто, історія якого сягає в 5 століття нашої ери. Архітектура Тбілісі ввібрала в себе всі тонкощі східного стилю, монументальних середньовічних споруд, будинків в стилі бароко, помпезних будівель сталінського періоду і сучасних космічних будівель, які однаково хвилюють очі, як вдень так і вночі. На фото: панарамний вид на Тбілісі У Тбілісі можна відвідати, як мінімум 20 пам'яток. Атмосфера міста Незабутне знайомство з Тбілісі починається на вулицях міста. Тут необхідно просто гуляти, щоб відчути аромати квітучих вулиць, хачапурі, хліба, фруктів, приправ і слухати як кричать грузинські діти, сміються і лаються грузинські жінки і чоловіки, сігналять поліцейські і співають горлиці. Проте все, що буде попадатися на очі злегка розчаровує і навіть засмучує. Старе місто, яке зберігає колорит і самобутність Тбілісі, занепадає прямо на очах.  На фото: вулиця в центрі міста та магазин де продають і печуть хліб Стіни багатьох будівель просто розвалюються. Незліченні прибудови та надбудови, зроблені тбілісцями багато років тому на вже і без того старих будівлях, просто відмирають. Частина цих будинків покинута мешканцями. Деякі з них призначені під знос. На місці знесених будуються нові для приватного використання. Дуже популярні тут  відновлені домівки під хостели, готелі, апартаменти. Також в місті йде активне будівництво доріг, підземних переходів, реконструкцій фасадів. Дуже відчувається рівень безпеки. У Тбілісі можно спокійно гуляти по нічних вулицях, забувати свої особисті речі де завгодно, залишати не закритими двері машин і будинків - поліція контролює вашу безпеку дуже чітко. У кожній авто - пробці, в незаконній парковці обов'язково з'явиться автомобіль правоохоронців і, не дивлячись на статус водія, його оштрафують, евакуатор забере це залізне «чудо» на штраф-майданчик.  На фото: центральна площа міста біля річки Але водії в Тбілісі дуже темпераментні. Їзда в цьому місті вельми екстремальна. Якщо хочете взяти машину на прокат і їздити по Тбілісі, беріть, якщо ви володієте тбіліським стилем водіння. Також, потрібно вдумливо переходити дорогу. Краще показати водіям на пішохідному переході, що ви збираєтесь йти, і тоді перемога буде на вашому боці.  Дивує в Тбілісі кількість європейських праворульних машин. Як розповіли місцеві жителі причина в тому, що в Грузії мінімізовано мито на ввезення іноземних автомобілів. Тому сюди стікаються машини всіх видів і конструкцій за дуже низькою ціною. У Грузії хороший автомобіль, не новий, можна купити за три тисячі доларів, тоді як в Україні це просто неможливо. Якість доріг в Грузії і Тбілісі - практично ідеальна. Зараз в Тбілісі їх продовжують будувати, ремонтувати по необхідності, підтримувати на гідному рівні. На фото: панарамний вид міста  Панарамний Тбілісі Найбільш незабутніми враженнями для мандрівника будь-якого віку стануть види міста з висоти пташиного польоту. Їх можна побачити по-різному: - на канатній дорозі, яка перетинає Мктварі або Куру, сучасний парк і старе місто - з гори біля символу Матері Грузії - з гори Мтацмінда (там кілька переглядових майданчиків) - з лівого берега Кури - з території Собору Святої Трійці На фото: парк Ріке та канатна дорога В подорож до Тбілісі можна сміливо брати з собою дітей. У цьому місті вони не занудьгують. Кілька парків, канатна дорога, фунікулер, парк-розваг, зоопарк, в якому живе бегемот-утікач і цілих два слона, залишать у дитини незабутні враження. Що приємно, так це те, що українців тут приймають як своїх. "Аааа - Україна", - кажуть грузини протяжно й сумно посміхаються. Деякі наливають вино, деякі погладжують по плечу, а деякі розливаються в тирадах про те, що вони патріоти України і прекрасно розуміють, хто напав на нашу країну, тому що самі втратили близьких та рідних у війсьовому конфлікті із Росією. Чого немає ніде, а є тільки в Тбілісі!  Будь-яке сучасне фото Тбілісі вже неможливе без, як мінімум, двох дивовижних будівель епохи Саакашвілі. Це міст Миру, найбільший в світі Будинок Юстиції і парк Рікі. Міст Миру - проект італійського архітектора Michele De Lucchi. Виглядає, як хвилеподібне диво зі скла і металу, яке і вночі і вдень просто вражає. Увечері міст підсвічується 30 тисячами лампочок. Це інтерактивна світлова система на двох парапетах моста Миру, яка за допомоги азбуки Морзе щогодини зображує один з елементів таблиці Менделєєва, який є в людському організмі, бо свідчить тим самим про те, що всі ми єдині, не дивлячись ні на що. На фото: мост Миру Парк Ріке- також, в рейтингу сучасних чудес Тбілісі не поступається позицій. Сучасні кам'яні скульптурні композиції: лавки, доріжки, клумби, фонтанчики, непрацюючі щупальця концертного залу - вразять будь-якого гостя міста. Сюди сміливо можна приходити з чадом і «зависнути» на цілий день. На фото: парк Ріке Будинок Юстиції - грибне царство, так я його називаю - дивовижна будова. Його розміри вражають, так само, як і функціональність. Тут об'єднані такі організації, як Палата нотаріусів Грузії, Національне агентство публічного реєстру, Агентство цивільного реєстру, Національний архів і Національне бюро по виконанню. Мета Будинки Юстиції - видача документації та здійснення обслуговування, що знаходиться у відповідальності держави. Будинок Юстиції об'єднує понад 300 сервісів. На фото: дім Юстиції Вражає своєю величчю і красою президентський палац, розташований в історичному районі Тбілісі - Авлабарі. Його можна розглянути тільки з протилежної частини міста. Підхід до палацу надійно захищений високим муром і охороною. По дорозі вище можна потрапити в найвеличніший і високий храм Грузії - Собор Святої Трійці. Гостю храмового комплексу відкриються християнська символіка Грузії - прапор з хрестом Святої Ніно, яка хрестила Грузію, колони, як символи 12 апостолів, каплиці, розкішні клумби, павичі, квіти, чудовий вид на Тбілісі і, звичайно ж, сам храм, усередині якого безліч безцінних старовинних ікон, розписаних в різних техніках і стилях. Ну і на завершення не можу не відзначити, що кожному гостю міста просто необхідно потрапити на вулицю Шавтелі. Тут ЖИВЕ театр дивовижної особистості - сценариста, художника, скульптора, режисера - Резо Габріадзе. В цьому театрі історії розповідають ляльки - маріонетки. Діти до 12 років на це дійство не допускаються, хоча, як мене, саме дітям вкрай необхідно розуміти всю не банальність та психоделізм цих вистав. На фото: фрагмент спектаклю в театри Різо Габріадзе На фото: вежа біля театру Різо Габріадзе Буквально в двох метрах від театру криво визирає вежа, яку придумав Габріадзе. Вона виконана з вмираючих тбіліських будинків, цим останкам несказанно підкортило, вони будуть продовжувати свою історію вже в казковому виконанні. На вежі є кахлі розписані Резо, величезний годинник, міні-сцена для вистави, а під куполом вежі ніша, в якій кожну годину з'являється Ангел і відбиває молоточком в дзвін час. О 12:00 і 19:00 на сцені вежі з'являються ляльки, які проїжджаючи по колу показують, яке швидкоплинне і банальне наше життя.  Отже, щоб розфарбувати життя яскравими кольорами, потрібно обов'язково приїхати в Грузію і в першу чергу в Тбілісі. Там ви дізнаєтеся про Святу Ніно і її унікальні хрести, послухаєте грузинський спів, спробуєте справжні грузинські страви, побуваєте в храмах, де продовжують відбуватися чудеса. Проїдете в одному вагончику фунікулера з галасливою ватагою грузинських дітей і з представниками вищого світу Тбілісі, тому що тільки так можна дістатися до топових ресторанів грузинської столиці і парк розваг на горі Мтацмінда. А якщо буде час, то обов'язково вийдіть на півдорозі з вагончика фунікулера, і сходіть в старовинний храм Мама Давіді, побудований в місці, де жив Святий Давид - один з засновників християнства Грузії.    Безумовно описати в одному блозі все, що мені вдалося побачити і відчути в Тбілісі - неможливо. Звичайно ж, в пам'яті кожного гостя цієї дивовижної країни залишаться свої спогади. В моєму серці назавжди тепер є місце для теплої, гостинної, простої і доброзичливої Грузії. Яку охороняє віра в Бога, Свята Ніно, Матір Грузія, Георгій Побідоносець, вірний народ і прекрасний Кавказ, який ви побачите з ілюмінатора, якщо не встигнете піднятися в гори, покидаючи цю райську землю. І нехай суворі, колючі, крижані гори, нагадають вам стражників, які оберігають свою Грузію і всіх, хто є її частиною.  საქართველო - Сакартвело, ти прекрасна! Автор: Наталя Мізюкіна
    862 Posted by Natali Mizukina
  • Приїхати в Грузію необхідно кожному, хто живе подорожами, нескінченно вивчає історію, відкритий для нового світу і готовий приймати його таким, яким він є без ілюзій і прикрас. Тбілісі - не тільки як столиця, а саме як мекка грузинської культури і історії заслуговує на окрему увагу і повільне занурення в себе. Не поспішайте за два-три дні переглянути це місто. Віддайте Тбілісі мінімум тиждень і ви залишитеся йому безмежно вдячні за все, що він з вами зробить. Так само, як і я в 2016 році, коли побувала в цьому прекрасному місті разом із родиною. Тбілісі – თბილისი (грузинською– тбілі – теплий). Це ім'я місто отримало за часів правління свого першого царя Вахтанга. Саме він, за кількома легендами, дав таку назву поселенню через теплі джерела, які били і продовжують бити з надр тбіліських гір. Тбілісі - друга столиця Сакартвело (грузинською - Грузії), першою була Мцхета - прекрасне містечко, розташоване неподалік. Тбілісі - стародавнє місто, історія якого сягає в 5 століття нашої ери. Архітектура Тбілісі ввібрала в себе всі тонкощі східного стилю, монументальних середньовічних споруд, будинків в стилі бароко, помпезних будівель сталінського періоду і сучасних космічних будівель, які однаково хвилюють очі, як вдень так і вночі. На фото: панарамний вид на Тбілісі У Тбілісі можна відвідати, як мінімум 20 пам'яток. Атмосфера міста Незабутне знайомство з Тбілісі починається на вулицях міста. Тут необхідно просто гуляти, щоб відчути аромати квітучих вулиць, хачапурі, хліба, фруктів, приправ і слухати як кричать грузинські діти, сміються і лаються грузинські жінки і чоловіки, сігналять поліцейські і співають горлиці. Проте все, що буде попадатися на очі злегка розчаровує і навіть засмучує. Старе місто, яке зберігає колорит і самобутність Тбілісі, занепадає прямо на очах.  На фото: вулиця в центрі міста та магазин де продають і печуть хліб Стіни багатьох будівель просто розвалюються. Незліченні прибудови та надбудови, зроблені тбілісцями багато років тому на вже і без того старих будівлях, просто відмирають. Частина цих будинків покинута мешканцями. Деякі з них призначені під знос. На місці знесених будуються нові для приватного використання. Дуже популярні тут  відновлені домівки під хостели, готелі, апартаменти. Також в місті йде активне будівництво доріг, підземних переходів, реконструкцій фасадів. Дуже відчувається рівень безпеки. У Тбілісі можно спокійно гуляти по нічних вулицях, забувати свої особисті речі де завгодно, залишати не закритими двері машин і будинків - поліція контролює вашу безпеку дуже чітко. У кожній авто - пробці, в незаконній парковці обов'язково з'явиться автомобіль правоохоронців і, не дивлячись на статус водія, його оштрафують, евакуатор забере це залізне «чудо» на штраф-майданчик.  На фото: центральна площа міста біля річки Але водії в Тбілісі дуже темпераментні. Їзда в цьому місті вельми екстремальна. Якщо хочете взяти машину на прокат і їздити по Тбілісі, беріть, якщо ви володієте тбіліським стилем водіння. Також, потрібно вдумливо переходити дорогу. Краще показати водіям на пішохідному переході, що ви збираєтесь йти, і тоді перемога буде на вашому боці.  Дивує в Тбілісі кількість європейських праворульних машин. Як розповіли місцеві жителі причина в тому, що в Грузії мінімізовано мито на ввезення іноземних автомобілів. Тому сюди стікаються машини всіх видів і конструкцій за дуже низькою ціною. У Грузії хороший автомобіль, не новий, можна купити за три тисячі доларів, тоді як в Україні це просто неможливо. Якість доріг в Грузії і Тбілісі - практично ідеальна. Зараз в Тбілісі їх продовжують будувати, ремонтувати по необхідності, підтримувати на гідному рівні. На фото: панарамний вид міста  Панарамний Тбілісі Найбільш незабутніми враженнями для мандрівника будь-якого віку стануть види міста з висоти пташиного польоту. Їх можна побачити по-різному: - на канатній дорозі, яка перетинає Мктварі або Куру, сучасний парк і старе місто - з гори біля символу Матері Грузії - з гори Мтацмінда (там кілька переглядових майданчиків) - з лівого берега Кури - з території Собору Святої Трійці На фото: парк Ріке та канатна дорога В подорож до Тбілісі можна сміливо брати з собою дітей. У цьому місті вони не занудьгують. Кілька парків, канатна дорога, фунікулер, парк-розваг, зоопарк, в якому живе бегемот-утікач і цілих два слона, залишать у дитини незабутні враження. Що приємно, так це те, що українців тут приймають як своїх. "Аааа - Україна", - кажуть грузини протяжно й сумно посміхаються. Деякі наливають вино, деякі погладжують по плечу, а деякі розливаються в тирадах про те, що вони патріоти України і прекрасно розуміють, хто напав на нашу країну, тому що самі втратили близьких та рідних у війсьовому конфлікті із Росією. Чого немає ніде, а є тільки в Тбілісі!  Будь-яке сучасне фото Тбілісі вже неможливе без, як мінімум, двох дивовижних будівель епохи Саакашвілі. Це міст Миру, найбільший в світі Будинок Юстиції і парк Рікі. Міст Миру - проект італійського архітектора Michele De Lucchi. Виглядає, як хвилеподібне диво зі скла і металу, яке і вночі і вдень просто вражає. Увечері міст підсвічується 30 тисячами лампочок. Це інтерактивна світлова система на двох парапетах моста Миру, яка за допомоги азбуки Морзе щогодини зображує один з елементів таблиці Менделєєва, який є в людському організмі, бо свідчить тим самим про те, що всі ми єдині, не дивлячись ні на що. На фото: мост Миру Парк Ріке- також, в рейтингу сучасних чудес Тбілісі не поступається позицій. Сучасні кам'яні скульптурні композиції: лавки, доріжки, клумби, фонтанчики, непрацюючі щупальця концертного залу - вразять будь-якого гостя міста. Сюди сміливо можна приходити з чадом і «зависнути» на цілий день. На фото: парк Ріке Будинок Юстиції - грибне царство, так я його називаю - дивовижна будова. Його розміри вражають, так само, як і функціональність. Тут об'єднані такі організації, як Палата нотаріусів Грузії, Національне агентство публічного реєстру, Агентство цивільного реєстру, Національний архів і Національне бюро по виконанню. Мета Будинки Юстиції - видача документації та здійснення обслуговування, що знаходиться у відповідальності держави. Будинок Юстиції об'єднує понад 300 сервісів. На фото: дім Юстиції Вражає своєю величчю і красою президентський палац, розташований в історичному районі Тбілісі - Авлабарі. Його можна розглянути тільки з протилежної частини міста. Підхід до палацу надійно захищений високим муром і охороною. По дорозі вище можна потрапити в найвеличніший і високий храм Грузії - Собор Святої Трійці. Гостю храмового комплексу відкриються християнська символіка Грузії - прапор з хрестом Святої Ніно, яка хрестила Грузію, колони, як символи 12 апостолів, каплиці, розкішні клумби, павичі, квіти, чудовий вид на Тбілісі і, звичайно ж, сам храм, усередині якого безліч безцінних старовинних ікон, розписаних в різних техніках і стилях. Ну і на завершення не можу не відзначити, що кожному гостю міста просто необхідно потрапити на вулицю Шавтелі. Тут ЖИВЕ театр дивовижної особистості - сценариста, художника, скульптора, режисера - Резо Габріадзе. В цьому театрі історії розповідають ляльки - маріонетки. Діти до 12 років на це дійство не допускаються, хоча, як мене, саме дітям вкрай необхідно розуміти всю не банальність та психоделізм цих вистав. На фото: фрагмент спектаклю в театри Різо Габріадзе На фото: вежа біля театру Різо Габріадзе Буквально в двох метрах від театру криво визирає вежа, яку придумав Габріадзе. Вона виконана з вмираючих тбіліських будинків, цим останкам несказанно підкортило, вони будуть продовжувати свою історію вже в казковому виконанні. На вежі є кахлі розписані Резо, величезний годинник, міні-сцена для вистави, а під куполом вежі ніша, в якій кожну годину з'являється Ангел і відбиває молоточком в дзвін час. О 12:00 і 19:00 на сцені вежі з'являються ляльки, які проїжджаючи по колу показують, яке швидкоплинне і банальне наше життя.  Отже, щоб розфарбувати життя яскравими кольорами, потрібно обов'язково приїхати в Грузію і в першу чергу в Тбілісі. Там ви дізнаєтеся про Святу Ніно і її унікальні хрести, послухаєте грузинський спів, спробуєте справжні грузинські страви, побуваєте в храмах, де продовжують відбуватися чудеса. Проїдете в одному вагончику фунікулера з галасливою ватагою грузинських дітей і з представниками вищого світу Тбілісі, тому що тільки так можна дістатися до топових ресторанів грузинської столиці і парк розваг на горі Мтацмінда. А якщо буде час, то обов'язково вийдіть на півдорозі з вагончика фунікулера, і сходіть в старовинний храм Мама Давіді, побудований в місці, де жив Святий Давид - один з засновників християнства Грузії.    Безумовно описати в одному блозі все, що мені вдалося побачити і відчути в Тбілісі - неможливо. Звичайно ж, в пам'яті кожного гостя цієї дивовижної країни залишаться свої спогади. В моєму серці назавжди тепер є місце для теплої, гостинної, простої і доброзичливої Грузії. Яку охороняє віра в Бога, Свята Ніно, Матір Грузія, Георгій Побідоносець, вірний народ і прекрасний Кавказ, який ви побачите з ілюмінатора, якщо не встигнете піднятися в гори, покидаючи цю райську землю. І нехай суворі, колючі, крижані гори, нагадають вам стражників, які оберігають свою Грузію і всіх, хто є її частиною.  საქართველო - Сакартвело, ти прекрасна! Автор: Наталя Мізюкіна
    Feb 04, 2018 862
  • 01 Feb 2018
    «Хто володіє інформацією, той володіє світом», - Вінстон Черчилль. Цю найпоширенішу тезу добре знають власники українських ЗМІ, більшість з яких представляють олігархічний та політичний "істеблішмент" країни. Політика є центром всіх рішень в Україні. І саме інформація у всіх її проявах та напрямках є основним інтересом тих, хто утримує владу. Трендом у сфері медіа-власності протягом 2017 року стало збільшення використання складних офшорних структур та збільшення впливу політиків на аудіовізуальні ЗМІ. Однак перелік власників ЗМІ не мінявся вже кілька років. Пише Інститут масової інформації. Дослідження "Політичної критики". Телеканали: Результати моніторингу концентрації ЗМІ показали, що найбільш концентрованим в Україні є ринок радіомовлення та телевізійний ринок. 76% аудиторії телеканалів покривають 4 компанії, пов’язані з одними з найбагатших людей країни: Віктором Пінчуком (СТБ, ICTV, «Новий канал», QTV, M1, M2) — 21,68% ефіру, Ігорем Коломойським (1+1, «Плюс Плюс», 2+2, ТЕТ, «Бігуді», УНІАН) — 20,49%, Дмитром Фірташем («Інтер», НТН, «Мега», К1, К2, Zoom, «Enter-Фільм», «Піксель») — 21,42% та Ринатом Ахметовим (ТРК «Україна», «НЛО TV», «Індиго ТВ») — 12,66%). Радіо: Ще більш концентрованим виглядає ринок радіомовлення, де в руках чотирьох основних гравців сконцентровані майже 93% усіх медіа. Зокрема, радіогрупа Віктора Пінчука  «Тавр Медіа» (Radio ROKS, Русское радио Украина, Хіт FM, Kiss FM, радіо «Мелодія», Радіо Relax) охоплює 39,53% аудиторії, Сергія Курченко (Ретро FM, «Наше радіо», Радіо NRJ, «Авторадіо», радіо «П’ятниця») — 30,73%, Анатолія Євтушенко (радіо «Шансон», «Любимое радио», DJFM) — 11,76% і Катерини Кіт-Садової (радіо «Люкс FM», Радіо 24) — 10,21%. Інтеренет-видання: Значно менш сконцентрованим є ринок друкованої преси та Інтернет-видань. Тут частка читацької аудиторії, яку охоплюють 4 найбільші власники, становить 18,60% для друкованих та 17,65% для Інтернет-видань, а найбільшими власниками є Сергій Курченко, Ігор Коломойський, Ринат Ахметов, Олександр Швець, Михайло Бродський, Денис Мозговий та Тетяна Олександрова. ГО «Інститут масової інформації» спільно з міжнародною організацією «Репортери без кордонів» провів своє щорічне дослідження і виявив, що основні зміни у сфері медіа-власності протягом останнього року були пов’язані з телеканалами «1+1», «Еспресо» та «Прямий» (колишній «Тоніс»). Зокрема, у кінці липня 2017 року стало відомо, що частка Ігоря Коломойського в структурі власності телеканалу «1+1» суттєво зменшилася, проте він залишається кінцевим бенефіціаром телеканалу. Згідно з інформацією на сайті Нацради з питань телебачення та радіомовлення, станом на 30 червня 2017 року частка власності Ігоря Коломойського та Ігоря Суркіса склала 24,8655% та 24,65595% відповідно (для порівняння, у квітні 2017 року частки Ігоря Коломойського та Ігоря Суркіса у структурі власності «1+1» складали 57,534% та 24,623% відповідно). Також у поданих «плюсами» до Нацради документах про зміну власності відображені попередньо описані придбання часток у статутному капіталі Олександром Ткаченко та іншими співробітниками «1+1 Медіа», які стали міноритарними власниками телеканалу «1+1» (ставши співвласниками Іноземного підприємства «1+1 Продакшн», яке володіє 30% ТОВ «Телерадіокомпанії “Студія 1+1″»). За даними експертів ІМІ та згідно з даними на сайті Нацради з питань телебачення та радіомовлення, зміни у власності «1+1» стосувалися того, що корпоративні права щодо п’яти офшорних компаній, які контролюють ІП «1+1 Продакшн» (30 % у ТОВ «ТРК Студія 1+1», блокуючий пакет) перейшли від Коломойського до групи фізосіб, кожна з яких опосередковано володіє менш як 10% у телерадіокомпанії. За словами юриста ІМІ Романа Головенка, іноді такі групи фізосіб, між якими подрібнено корпоративні права, ще називають «футбольними командами», оскільки в групі має бути мінімум 11 людей, аби на кожного припадало менше 10%, і тоді особи членів групи можуть не розкриваються у звітності. Ця ж група номінально і опосередковано контролює і телерадіокомпанію «1+1» (зокрема, через CME Ukraine Holding II B.V., Harley Trading Limited та фізособу Мічалакіса Ціцеккоса (Кіпр), що спостерігалося й до цього, але не виключено, що персональний склад групи змінився – однак це не можливо відслідкувати, бо особи членів групи не розкриваються. Іншою важливою зміною у сфері медіа-власності у 2017 році стало придбання Арсенієм Яценюком та Інною Аваковою часток у статутному капіталі ТОВ «Астра фінанс», що на 100% володіє ТОВ «Голдберрі» (телеканал «Еспресо»). Відповідну інформацію було розміщено у Держреєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців. Інна Авакова та Арсеній Яценюк стали співвласниками 40% та 30% відповідно, та замінили ТОВ «Новини ТВ», які попередньо володіли 70% ТОВ «Голдберрі» та належали Ларисі Княжицькій (99% ТОВ «Новини ТВ») та Вадиму Денисенку (1% ТОВ «Новини ТВ»).  Ще одна зміна на медіа-ринку стосувалася колишнього телеканалу «Тоніс». Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення 20 липня переоформила сім ліцензій ТОВ «ТК ТОНІС», у зв’язку зі зміною власників, кінцевого бенефіціарного власника, пов’язаних осіб, логотипа, складу редакційної ради, адреси студії та програмної концепції мовлення. Відповідно до повідомлення Нацради, одноосібним власником і кінцевим бенефіціарним власником «Прямого» став український політик Володимир Макєєнко (колишній заступник голови фракції Партії Регіонів, у 2015 балотувався на посаду мера Києва від партії «Наш край»). Оновлений канал із логотипом «Прямий» (колишній «Тоніс») вийшов в ефір 24 серпня 2017. За інформацією видання «Українська правда», Макєєнко пов’язаний з оточенням Президента Петра Порошенка. Згідно з даними дослідження ІМІ та «Репортерів без кордонів», політичний вплив на українські телеканали, як і торік, лишається надзвичайно високим. 10 з 11 національних телеканалів, які було обрано для дослідження, прямо чи опосередковано пов’язані із політичними фігурами. Структури медіа-власності у сфері аудіовізуальних медіа лишаються дуже концентрованими — за даними дослідження ІМІ, більше ніж три чверті всієї глядацької аудиторії телеканалів в Україні (понад 75%) припадає всього лише на чотирьох найбільших власників телеканалів (Пінчука, Коломойського, Фірташа, і Ахметова) і так само понад 92% аудиторії українських радіослухачів припадають на чотири найбільші групи радіостанцій.  «Приватні власники продовжують домінувати на медіа-ринку України, і якщо говорити про власників національних аудіовізуальних ЗМІ, то майже всі вони займають місце серед найбагатших людей у цій країні. Не дивлячись на те, що імена медіа-власників відомі в більшості випадків, самі корпоративні структури часто залишаються прихованими через офшорні холдинги та різні схеми. Брак прозорості призводить до того, що українські ЗМІ у редакційній політиці лишаються залежними від інтересів їхніх власників», — заявила виконавча директорка ІМІ Оксана Романюк. В матеріалі використані такі джерела: сайт Інститут масової інформації, Політична критика, фото сайту Укрінформ
    2114 Posted by Natali Mizukina
  • «Хто володіє інформацією, той володіє світом», - Вінстон Черчилль. Цю найпоширенішу тезу добре знають власники українських ЗМІ, більшість з яких представляють олігархічний та політичний "істеблішмент" країни. Політика є центром всіх рішень в Україні. І саме інформація у всіх її проявах та напрямках є основним інтересом тих, хто утримує владу. Трендом у сфері медіа-власності протягом 2017 року стало збільшення використання складних офшорних структур та збільшення впливу політиків на аудіовізуальні ЗМІ. Однак перелік власників ЗМІ не мінявся вже кілька років. Пише Інститут масової інформації. Дослідження "Політичної критики". Телеканали: Результати моніторингу концентрації ЗМІ показали, що найбільш концентрованим в Україні є ринок радіомовлення та телевізійний ринок. 76% аудиторії телеканалів покривають 4 компанії, пов’язані з одними з найбагатших людей країни: Віктором Пінчуком (СТБ, ICTV, «Новий канал», QTV, M1, M2) — 21,68% ефіру, Ігорем Коломойським (1+1, «Плюс Плюс», 2+2, ТЕТ, «Бігуді», УНІАН) — 20,49%, Дмитром Фірташем («Інтер», НТН, «Мега», К1, К2, Zoom, «Enter-Фільм», «Піксель») — 21,42% та Ринатом Ахметовим (ТРК «Україна», «НЛО TV», «Індиго ТВ») — 12,66%). Радіо: Ще більш концентрованим виглядає ринок радіомовлення, де в руках чотирьох основних гравців сконцентровані майже 93% усіх медіа. Зокрема, радіогрупа Віктора Пінчука  «Тавр Медіа» (Radio ROKS, Русское радио Украина, Хіт FM, Kiss FM, радіо «Мелодія», Радіо Relax) охоплює 39,53% аудиторії, Сергія Курченко (Ретро FM, «Наше радіо», Радіо NRJ, «Авторадіо», радіо «П’ятниця») — 30,73%, Анатолія Євтушенко (радіо «Шансон», «Любимое радио», DJFM) — 11,76% і Катерини Кіт-Садової (радіо «Люкс FM», Радіо 24) — 10,21%. Інтеренет-видання: Значно менш сконцентрованим є ринок друкованої преси та Інтернет-видань. Тут частка читацької аудиторії, яку охоплюють 4 найбільші власники, становить 18,60% для друкованих та 17,65% для Інтернет-видань, а найбільшими власниками є Сергій Курченко, Ігор Коломойський, Ринат Ахметов, Олександр Швець, Михайло Бродський, Денис Мозговий та Тетяна Олександрова. ГО «Інститут масової інформації» спільно з міжнародною організацією «Репортери без кордонів» провів своє щорічне дослідження і виявив, що основні зміни у сфері медіа-власності протягом останнього року були пов’язані з телеканалами «1+1», «Еспресо» та «Прямий» (колишній «Тоніс»). Зокрема, у кінці липня 2017 року стало відомо, що частка Ігоря Коломойського в структурі власності телеканалу «1+1» суттєво зменшилася, проте він залишається кінцевим бенефіціаром телеканалу. Згідно з інформацією на сайті Нацради з питань телебачення та радіомовлення, станом на 30 червня 2017 року частка власності Ігоря Коломойського та Ігоря Суркіса склала 24,8655% та 24,65595% відповідно (для порівняння, у квітні 2017 року частки Ігоря Коломойського та Ігоря Суркіса у структурі власності «1+1» складали 57,534% та 24,623% відповідно). Також у поданих «плюсами» до Нацради документах про зміну власності відображені попередньо описані придбання часток у статутному капіталі Олександром Ткаченко та іншими співробітниками «1+1 Медіа», які стали міноритарними власниками телеканалу «1+1» (ставши співвласниками Іноземного підприємства «1+1 Продакшн», яке володіє 30% ТОВ «Телерадіокомпанії “Студія 1+1″»). За даними експертів ІМІ та згідно з даними на сайті Нацради з питань телебачення та радіомовлення, зміни у власності «1+1» стосувалися того, що корпоративні права щодо п’яти офшорних компаній, які контролюють ІП «1+1 Продакшн» (30 % у ТОВ «ТРК Студія 1+1», блокуючий пакет) перейшли від Коломойського до групи фізосіб, кожна з яких опосередковано володіє менш як 10% у телерадіокомпанії. За словами юриста ІМІ Романа Головенка, іноді такі групи фізосіб, між якими подрібнено корпоративні права, ще називають «футбольними командами», оскільки в групі має бути мінімум 11 людей, аби на кожного припадало менше 10%, і тоді особи членів групи можуть не розкриваються у звітності. Ця ж група номінально і опосередковано контролює і телерадіокомпанію «1+1» (зокрема, через CME Ukraine Holding II B.V., Harley Trading Limited та фізособу Мічалакіса Ціцеккоса (Кіпр), що спостерігалося й до цього, але не виключено, що персональний склад групи змінився – однак це не можливо відслідкувати, бо особи членів групи не розкриваються. Іншою важливою зміною у сфері медіа-власності у 2017 році стало придбання Арсенієм Яценюком та Інною Аваковою часток у статутному капіталі ТОВ «Астра фінанс», що на 100% володіє ТОВ «Голдберрі» (телеканал «Еспресо»). Відповідну інформацію було розміщено у Держреєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців. Інна Авакова та Арсеній Яценюк стали співвласниками 40% та 30% відповідно, та замінили ТОВ «Новини ТВ», які попередньо володіли 70% ТОВ «Голдберрі» та належали Ларисі Княжицькій (99% ТОВ «Новини ТВ») та Вадиму Денисенку (1% ТОВ «Новини ТВ»).  Ще одна зміна на медіа-ринку стосувалася колишнього телеканалу «Тоніс». Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення 20 липня переоформила сім ліцензій ТОВ «ТК ТОНІС», у зв’язку зі зміною власників, кінцевого бенефіціарного власника, пов’язаних осіб, логотипа, складу редакційної ради, адреси студії та програмної концепції мовлення. Відповідно до повідомлення Нацради, одноосібним власником і кінцевим бенефіціарним власником «Прямого» став український політик Володимир Макєєнко (колишній заступник голови фракції Партії Регіонів, у 2015 балотувався на посаду мера Києва від партії «Наш край»). Оновлений канал із логотипом «Прямий» (колишній «Тоніс») вийшов в ефір 24 серпня 2017. За інформацією видання «Українська правда», Макєєнко пов’язаний з оточенням Президента Петра Порошенка. Згідно з даними дослідження ІМІ та «Репортерів без кордонів», політичний вплив на українські телеканали, як і торік, лишається надзвичайно високим. 10 з 11 національних телеканалів, які було обрано для дослідження, прямо чи опосередковано пов’язані із політичними фігурами. Структури медіа-власності у сфері аудіовізуальних медіа лишаються дуже концентрованими — за даними дослідження ІМІ, більше ніж три чверті всієї глядацької аудиторії телеканалів в Україні (понад 75%) припадає всього лише на чотирьох найбільших власників телеканалів (Пінчука, Коломойського, Фірташа, і Ахметова) і так само понад 92% аудиторії українських радіослухачів припадають на чотири найбільші групи радіостанцій.  «Приватні власники продовжують домінувати на медіа-ринку України, і якщо говорити про власників національних аудіовізуальних ЗМІ, то майже всі вони займають місце серед найбагатших людей у цій країні. Не дивлячись на те, що імена медіа-власників відомі в більшості випадків, самі корпоративні структури часто залишаються прихованими через офшорні холдинги та різні схеми. Брак прозорості призводить до того, що українські ЗМІ у редакційній політиці лишаються залежними від інтересів їхніх власників», — заявила виконавча директорка ІМІ Оксана Романюк. В матеріалі використані такі джерела: сайт Інститут масової інформації, Політична критика, фото сайту Укрінформ
    Feb 01, 2018 2114
  • 30 Jan 2018
    Державна програма реформування і розвитку ЖКГ(житлово-комунального господарства) мала відбутися в Україні ще у 2009-2014 року. Проте ані Закон, ані мета, а також конкретні заходи для реалізації не зрушили її від теоретичного простору до практичного. Різкий стрибок у реформі відбувся лише за 2016 – 2017 роки. Основною причиною цього стала відмова від російського газу. Аналогічна реформа в Східній Європі почалася у 90-х, коли було покладено край радянському минулиму. За 30 років становлення та розвитку ринкової економіки Східній Європі вдалося досягти високого рівня надання комунальних послуг та утримання житлового фонду. У кожній країні ЄС в цьому питанні є спільні підходи але є і розбіжності. Основний принцип, який їх об’єднує – це перехід від державного утримання житлового фонду у відповідальність громадян, впровадження енегроефективних заходів, економія ресурсів, встановлення конкурентного ринку послуг. За два роки активного реформування ЖКГ в Україні створено близько 28 тисяч ОСББ (Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), розроблено та прийнято низку Законів, у тому числі створено фонд Енергоефективності. Вже з 2018 року українці чекатимуть на вступ в дію нового Закону про ЖКГ, який має докорінно змінити всю колишню структуру і приблизити її до європейської. Чеський та польський досвід реформування ЖКГ: «У чеській столиці комунальні послуги коштують значно дорожче, ніж в Україні, приблизно вдвічі - втричі. Тому люди мусять економити і розуміють навіщо. А в нас із радянських часів лишилася звичка: коли навіть у когось тече вода із крана, то його не закручують. Біжить – і нехай», – розповідає студент Економічного університету Праги Станіслав Бєлий. Варшава, Прага та Київ в 1989 році мали спільний соціалістичний «скарб». Усі три столиці стартували з одержавленим на 100% і загалом неефективним житлово-комуналь­ним сектором. Також Польща та Чехія з 2004 року отримали фінансову допомогу ЄС. У результаті відбулися глибокі трансформації підприємств ЖКГ, зокрема їх реструктуризація та приватизація, демонополізація, лібералізація ринку комунальних послуг, привнесення дієвих засобів управління (регулювання) й запровадження ринкових методів ціноутворення. Поляки та чехи повністю відмовились від державних ЖЕКів радянського типу. Польща пішла в цьому питанні за принципом «допоможи собі сам», передавши, згідно з ухваленим законом, повноваження керувати ЖКГ й утримувати його самим власникам помешкань, які об’єдналися в низку ОСББ. Також масова приватизація житла й комунальна реформа збіглися тут у часі, значно доповнивши одна одну. Ухвалений Закон «Про власність на приміщення», що діє від 1995-го, дав життя більш як 80 тис. житлових товариств. Їх чисельність вже у 2005-му збільшилась з 80 на 110 тис., і щороку продовжує зростати. Нині в Польщі налічується кілька мільйонів людей, які є власниками приватизованих квартир, а якщо враховувати членів їхніх сімей, то цифра збільшується вже до десятків мільйонів. На фото: Житловий комплекс у Празі, район Гурка У Празі, за словами Станіслава Бєлого, схожа ситуація: «Багато установ, які в Чехії відповідають за місцеве комунальне господарство, тобто аналоги українських ЖЕКів, є приватними. Їх створення ініціювали муніципалітети. А ще окремі компанії надають послуги з вивозу сміття. Коли трапляються аварійні ситуації, як от прориває трубу празькі комунальники реагують значно швидше за наших». Власники житла в Польщі та Чехії роблять авансові внески у формі поточних платежів до 10-го числа кожного місяця. Розмір цієї плати визначає товариство: затверджує її на основі пропозицій органів самоуправління. Тому що витрати з управління нерухомістю беруть на себе лише її власники, в них можуть з’явитися проблеми із знаходженням необхідних коштів на капітальні ремонти. Такі види робіт, як ремонт даху, встановлення водного чи газового обладнання, вимагають значних сум. Тому ОСББ накопичують гроші в окремому фонді, збираючи на плановий ремонт інколи навіть роками. В Польщі та  Чехії, немає субсидій для малозабезпечених. Таким людям надає адресну допомогу держава, а за комунальні послуги вони платять нарівні з усіма. Пише Тиждень.ua  Де ми, а де вони? Середня квартплата за комунальні послуги в однокімнатній квартирі Праги близько 3 тисячі крон, в Україні приблизно 1 тисяча. Проте, якість послуг які отримують громадяни Чехії та України важко порівняти. Гарні, чисті багатоквартирні будинки Чехії, в яких немає перебоїв в роботі ліфтів, відключення світла, води та опалення, а також багато зелені, дитячих та спортивних майданчиків, та загалом приємна атмосфера навколо – це поки що мрія для більшості українців. Проте, масовий перехід будинків України у нову форму управління та утримання – ОСББ, почав давати свої позитивні результати.  В процесі реформування структури ЖКХ в Україні створено майже 28 тисяч ОСББ, в яких працює система обліку, встановлено тарифи, створені ремонтні фонди і вже впроваджуються енергоефективні заходи. В багатьох містах в багатоквартирному секторі окремі ОСББ переходять на альтернативні джерела енергії, використовуючи сонячні панелі, твердопаливні котли, активно впроваджується утеплення будинків. Також, в Україні почав з’являтися ринок управляючих компаній, які надають комунальні послуги. Але поки що цей ринок виглядає доволі штучно, тому що створений переважно з колишніх ЖЕКів, які лишаються традиційно монополістами.   На фото: українські реаліїї житлововго фонду Прикладом ефективної програми підтримки утримання житлового фонду та державної допомоги громадянам у перехідний період реформування ЖКГ – є програма «теплий кредит». Вона розроблена для банківської системи, де держава відшкодовує відсоток по кредиту, спрямованого на енергоефективні заходи. Кредитом активно користуються ОСББ, мешканці багатоквартирних будинків та приватного сектору України. Так за 2017 рік уряд виплатив громадянам близько 2 млрдів грн., 373 тисячі сімей стали учасниками програми «теплі кредити». 6 млрд гривень інвестовано в економіку придбання енергоефективних матеріалів та обладнання. Крім коштів з державного бюджету, в рамках урядової програми, було залучено також кошти місцевих бюджетів. На сьогодні по 156 регіональних програмах передбачено додаткове відшкодування «теплих» кредитів, що вдвічі більше порівняно із 2015 роком. Фінансування цих програм зросло більше ніж у 3 рази: з 34 мільонів гривень у 2015 р. до 115 мільонів гривень у 2017 р. Щотижня  від 20 до 30 ОСББ вдруге та втретє долучаються до програми. За інформацією експерта з питань енергоефективності Громадської мережи «ОПОРА»,- Юлії Чеберяк. Основні зміни в нарахуванні ЖК послуг в Україні у 2018 році: Затамувавши подих українці чекають другої половини 2018 року. Адже з 10 червня 2018 року набирає чинності новий Закон Украни "Про житлово-комунальні послуги". Як наслідок, українців очікують суттєві зміни в оплаті житлово-комунальних послуг. Зокрема, відповідно до Закону, вводиться поділ оплати за кожну з послуг (за винятком газу та електроенергії) на кілька частин: - плата за обсяг спожитої комунальної послуги. Тобто скільки витратили води, електроенергії тощо - оплачуємо за тарифами. - абонентська плата за обслуговування. Абонплата, яку ми раніше вносили тільки за користування стаціонарним телефоном, тепер вводиться для комунальних послуг з водопостачання, водовідведення, опалення, вивезення сміття тощо - плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкових мереж, які забезпечують надання тієї чи іншої комунальної послуги. Також, одним з нововведень буде пеня за кожен прострочений день оплати за комунальні послуги. І ще, згідного нового закону можна буде створювати своє власне опалення в квартирах, детальніше в сюжеті Факти.ictv Реформування системи ЖКГ, як свідчить досвід країн Європи, процес довготривалий. В ЄС існує три основні моделі реформування ЖКГ – це британський, французький та німецький, всі вони розроблялися з урахування особливостей економічного та соціального розвитку країн. Українські житлово-комунальні реалії поки що на старті реформи. З однієї сторони в країні створюється нова система обслуговування та утримання житлового сектору, з іншої сторони, все ще існують ЖЕкі які продовжують паразитувати цей сектор. В статті використані матеріали сайтів: Україна комунальна, Факти.ictv, Тиждень.ua, а також дані даними Громадської мережи «ОПРОРА»   Автор: Наталя Мізюкіна спеціально для UAPORTAL.CZ 
    800 Posted by Natali Mizukina
  • Державна програма реформування і розвитку ЖКГ(житлово-комунального господарства) мала відбутися в Україні ще у 2009-2014 року. Проте ані Закон, ані мета, а також конкретні заходи для реалізації не зрушили її від теоретичного простору до практичного. Різкий стрибок у реформі відбувся лише за 2016 – 2017 роки. Основною причиною цього стала відмова від російського газу. Аналогічна реформа в Східній Європі почалася у 90-х, коли було покладено край радянському минулиму. За 30 років становлення та розвитку ринкової економіки Східній Європі вдалося досягти високого рівня надання комунальних послуг та утримання житлового фонду. У кожній країні ЄС в цьому питанні є спільні підходи але є і розбіжності. Основний принцип, який їх об’єднує – це перехід від державного утримання житлового фонду у відповідальність громадян, впровадження енегроефективних заходів, економія ресурсів, встановлення конкурентного ринку послуг. За два роки активного реформування ЖКГ в Україні створено близько 28 тисяч ОСББ (Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), розроблено та прийнято низку Законів, у тому числі створено фонд Енергоефективності. Вже з 2018 року українці чекатимуть на вступ в дію нового Закону про ЖКГ, який має докорінно змінити всю колишню структуру і приблизити її до європейської. Чеський та польський досвід реформування ЖКГ: «У чеській столиці комунальні послуги коштують значно дорожче, ніж в Україні, приблизно вдвічі - втричі. Тому люди мусять економити і розуміють навіщо. А в нас із радянських часів лишилася звичка: коли навіть у когось тече вода із крана, то його не закручують. Біжить – і нехай», – розповідає студент Економічного університету Праги Станіслав Бєлий. Варшава, Прага та Київ в 1989 році мали спільний соціалістичний «скарб». Усі три столиці стартували з одержавленим на 100% і загалом неефективним житлово-комуналь­ним сектором. Також Польща та Чехія з 2004 року отримали фінансову допомогу ЄС. У результаті відбулися глибокі трансформації підприємств ЖКГ, зокрема їх реструктуризація та приватизація, демонополізація, лібералізація ринку комунальних послуг, привнесення дієвих засобів управління (регулювання) й запровадження ринкових методів ціноутворення. Поляки та чехи повністю відмовились від державних ЖЕКів радянського типу. Польща пішла в цьому питанні за принципом «допоможи собі сам», передавши, згідно з ухваленим законом, повноваження керувати ЖКГ й утримувати його самим власникам помешкань, які об’єдналися в низку ОСББ. Також масова приватизація житла й комунальна реформа збіглися тут у часі, значно доповнивши одна одну. Ухвалений Закон «Про власність на приміщення», що діє від 1995-го, дав життя більш як 80 тис. житлових товариств. Їх чисельність вже у 2005-му збільшилась з 80 на 110 тис., і щороку продовжує зростати. Нині в Польщі налічується кілька мільйонів людей, які є власниками приватизованих квартир, а якщо враховувати членів їхніх сімей, то цифра збільшується вже до десятків мільйонів. На фото: Житловий комплекс у Празі, район Гурка У Празі, за словами Станіслава Бєлого, схожа ситуація: «Багато установ, які в Чехії відповідають за місцеве комунальне господарство, тобто аналоги українських ЖЕКів, є приватними. Їх створення ініціювали муніципалітети. А ще окремі компанії надають послуги з вивозу сміття. Коли трапляються аварійні ситуації, як от прориває трубу празькі комунальники реагують значно швидше за наших». Власники житла в Польщі та Чехії роблять авансові внески у формі поточних платежів до 10-го числа кожного місяця. Розмір цієї плати визначає товариство: затверджує її на основі пропозицій органів самоуправління. Тому що витрати з управління нерухомістю беруть на себе лише її власники, в них можуть з’явитися проблеми із знаходженням необхідних коштів на капітальні ремонти. Такі види робіт, як ремонт даху, встановлення водного чи газового обладнання, вимагають значних сум. Тому ОСББ накопичують гроші в окремому фонді, збираючи на плановий ремонт інколи навіть роками. В Польщі та  Чехії, немає субсидій для малозабезпечених. Таким людям надає адресну допомогу держава, а за комунальні послуги вони платять нарівні з усіма. Пише Тиждень.ua  Де ми, а де вони? Середня квартплата за комунальні послуги в однокімнатній квартирі Праги близько 3 тисячі крон, в Україні приблизно 1 тисяча. Проте, якість послуг які отримують громадяни Чехії та України важко порівняти. Гарні, чисті багатоквартирні будинки Чехії, в яких немає перебоїв в роботі ліфтів, відключення світла, води та опалення, а також багато зелені, дитячих та спортивних майданчиків, та загалом приємна атмосфера навколо – це поки що мрія для більшості українців. Проте, масовий перехід будинків України у нову форму управління та утримання – ОСББ, почав давати свої позитивні результати.  В процесі реформування структури ЖКХ в Україні створено майже 28 тисяч ОСББ, в яких працює система обліку, встановлено тарифи, створені ремонтні фонди і вже впроваджуються енергоефективні заходи. В багатьох містах в багатоквартирному секторі окремі ОСББ переходять на альтернативні джерела енергії, використовуючи сонячні панелі, твердопаливні котли, активно впроваджується утеплення будинків. Також, в Україні почав з’являтися ринок управляючих компаній, які надають комунальні послуги. Але поки що цей ринок виглядає доволі штучно, тому що створений переважно з колишніх ЖЕКів, які лишаються традиційно монополістами.   На фото: українські реаліїї житлововго фонду Прикладом ефективної програми підтримки утримання житлового фонду та державної допомоги громадянам у перехідний період реформування ЖКГ – є програма «теплий кредит». Вона розроблена для банківської системи, де держава відшкодовує відсоток по кредиту, спрямованого на енергоефективні заходи. Кредитом активно користуються ОСББ, мешканці багатоквартирних будинків та приватного сектору України. Так за 2017 рік уряд виплатив громадянам близько 2 млрдів грн., 373 тисячі сімей стали учасниками програми «теплі кредити». 6 млрд гривень інвестовано в економіку придбання енергоефективних матеріалів та обладнання. Крім коштів з державного бюджету, в рамках урядової програми, було залучено також кошти місцевих бюджетів. На сьогодні по 156 регіональних програмах передбачено додаткове відшкодування «теплих» кредитів, що вдвічі більше порівняно із 2015 роком. Фінансування цих програм зросло більше ніж у 3 рази: з 34 мільонів гривень у 2015 р. до 115 мільонів гривень у 2017 р. Щотижня  від 20 до 30 ОСББ вдруге та втретє долучаються до програми. За інформацією експерта з питань енергоефективності Громадської мережи «ОПОРА»,- Юлії Чеберяк. Основні зміни в нарахуванні ЖК послуг в Україні у 2018 році: Затамувавши подих українці чекають другої половини 2018 року. Адже з 10 червня 2018 року набирає чинності новий Закон Украни "Про житлово-комунальні послуги". Як наслідок, українців очікують суттєві зміни в оплаті житлово-комунальних послуг. Зокрема, відповідно до Закону, вводиться поділ оплати за кожну з послуг (за винятком газу та електроенергії) на кілька частин: - плата за обсяг спожитої комунальної послуги. Тобто скільки витратили води, електроенергії тощо - оплачуємо за тарифами. - абонентська плата за обслуговування. Абонплата, яку ми раніше вносили тільки за користування стаціонарним телефоном, тепер вводиться для комунальних послуг з водопостачання, водовідведення, опалення, вивезення сміття тощо - плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкових мереж, які забезпечують надання тієї чи іншої комунальної послуги. Також, одним з нововведень буде пеня за кожен прострочений день оплати за комунальні послуги. І ще, згідного нового закону можна буде створювати своє власне опалення в квартирах, детальніше в сюжеті Факти.ictv Реформування системи ЖКГ, як свідчить досвід країн Європи, процес довготривалий. В ЄС існує три основні моделі реформування ЖКГ – це британський, французький та німецький, всі вони розроблялися з урахування особливостей економічного та соціального розвитку країн. Українські житлово-комунальні реалії поки що на старті реформи. З однієї сторони в країні створюється нова система обслуговування та утримання житлового сектору, з іншої сторони, все ще існують ЖЕкі які продовжують паразитувати цей сектор. В статті використані матеріали сайтів: Україна комунальна, Факти.ictv, Тиждень.ua, а також дані даними Громадської мережи «ОПРОРА»   Автор: Наталя Мізюкіна спеціально для UAPORTAL.CZ 
    Jan 30, 2018 800