Відмінності у навчанні в Празі дітей з української і нідерландської меншин Як говорить глава Української греко-католицької церкви Святослав (Шевчук), зберігати українську тотожність у всьому світі допомагають три фактори: українська церква, українська організація і українська школа. Тож всюди, де створювалися нові українські діаспори, відкривалися й українські школи. При цьому, як ми побачили з чеського досвіду, українцям зробити було це набагато важче, ніж представникам інших країн, адже оплачувати українську освіту їм зоводиться самотужки – ні потужної державної, ні підтримки приватних фірм вони не мають. Радіо Свобода дізнавалося про те, як навчаються у Празі українські діти і їхні ровесники з Нідерландів. – …У 1814 році він народився. Чому ви такі малесенькі, а вже знаєте його прізвище?   – Він був добре вихований. – Так, добре вихований він також був. Це відкритий урок у першому і третьому класах української суботньої школи у Празі, присвячений Кобзарю. Першокласники і третьокласники навчаються в одному просторому приміщенні в самому центрі міста.  Сюди щосуботи Степан приводить за руку свою 7-річну онуку. Під час відкритого уроку вона декламувала вірш «Сон», чим розчулила свого діда. Він переконаний, що головне завдання, яке стоїть перед вчителями української школи, – зробити так, аби ці рядки не втрачали своєї цінності для тих, хто може їх прочитати. «Яке б покоління не було, нас навчали з давніх-давен, і ми мусимо підтримувати й навчати їх, аби вони не забували свою рідну мову і свої традиції. Аби вони знали, що ми на чужині, аби вони, як заповідав Тарас Григорович Шевченко, могли чужого навчатися і свого не цуратися», – вважає чоловік. Він та його родина належать до близько 100-тисячної української меншини у Чехії – однієї з найчисленніших. Майже половина чеських українців живуть у Празі. Учителька початкових класів Наталя Соловчук каже, що саме для них суботня школа «Ерудит» працює вже 10 років. Попервах мало хто з заробітчан міг приїхати до Чехії з сім’єю. Дітей залишали вдома, сподівалися, що заробітки – тимчасове явище. Але коли ставало ясно, що робота в Україні з’явиться ще нескоро, багато українців шукали можливості зостатися у Чехії назавжди і перевезти сюди родини. Спочатку українська школа допомагала дітям, що переїхали сюди, подолати стрес через різку зміну середовища. Утім, як показала згодом практика, діти адаптуються доволі швидко. Наталя Соловчук   «Всі чемно пішли до чеської школи, а до української почали звертатися з тим, що виникла потреба, бо батьки розмовляють вдома українською мовою, їм бракує цього спілкування, і це спілкування саме в нас тут, у школі, вони можуть отримати», – розповідає Радіо Свобода Соловчук. Україна – в серці, українська – з любові Мама одного з учнів Вікторія Янків переїхала в Прагу з Івано-Франківщини майже десять років тому. Але відстань між чужиною і батьківщиною у понад тисячу кілометрів, каже, стає менш відчутною, коли українськість знаходить свій прояв. «Найважливіше тут – відкрити душу дітей до любові. Так як вони перебувають тут за кордоном, цю любов до України вони все одно мають відчути в своїх серцях. Ми підтримуємо українські традиції: Паска, Різдво, Свята вечеря, колядки – це те все, що наше рідне», – переконана Янків. Як розповідає директор школи Наталія Фаркаш, педагогічний склад – дев’ять постійних вчителів, охочих працювати за символічну плату для 85 учнів, які приходять сюди щосуботи. Зарплату вчителям, оренду приміщення, підручники та всі інші шкільні потреби, включно з прийомом комісії з Києва, батьки учнів української школи покривають зі власної кишені. Виїхавши з України, вони її не покинули і в цьому дусі виховують і своїх дітей. Останніми роками кількість учнів потроїлася – зростає кількість дітей, які народилися у Чехії і чиї батьки хотіли б, щоб їхні діти зберігали зв’язок з батьківщиною. Для тих, хто планує повернутися в Україну, важливо, що школа використовує українську навчальну програму і в співпраці з Міністерством освіти дає можливість отримати український атестат. Для цього діти мають скласти зимову та літню сесії під наглядом комісії з Міжнародної української школи, структурного підрозділу Міністерства освіти з Києва. Це дає їм право вступати в українські виші (за умови складання ще й зовнішнього незалежного оцінювання вже на території України). Українська школа у Празі зосереджується на тому, чого дітей не навчать у чеській школі. Адже часу обмаль: п’ятиденний графік втискають в один день. Соловчук наголошує, що вона та її колеги виховують творчу особистість, а не виконавця, намагаючись таким чином адаптувати своїх учнів до європейської реальності. «Ми не ставимося до дітей з дуже жорсткими вимогами. Ми дітей стараємося підвести до того, щоб вони хотіли дати нам потрібний результат. Ми не заставляємо їх нічого зубрити», – пояснює Соловчук.  Пробудити ідентичність по-нідерландськи: мова – це можливості Українці – не єдині, хто не забуває свою мову на чужині. У Празі для 3-тисячної нідерландської меншини працює краєзнавчий центр, де діти з нідерландських чи змішаних родин, що живуть і працюють у Празі, можуть вдосконалити свої знання нідерландської мови та культури. Як розповідає Радіо Свобода директор центру «Нідерландська освіта у Празі» Ан-Марі Матхійсе, у центрі навчається 65 учнів віком від 4 до 15 років. Сама вона перебралася до Чехії з Нідерландів понад 20 років тому. Каже, її досвід не типовий: більшість нідерландців так надовго тут не затримуються. Зазвичай у Чехію приїжджають ті, хто працює або на міжнародні компанії та банки, що мають тут зв’язки, або у дипломатичних установах. Обидві сфери передбачають кадрову ротацію. Тож діти таких працівників, як правило, жили і в інших країнах. Їхня найсильніша мова нерідко – англійська. «Ці діти не завжди бачать себе нідерландцями. Нідерланди – це більше країна їхніх дідусів та бабусь. Це країна, яку вони відвідують час від часу, щоб побачити друзів і родину», – каже вона. На відміну від українців, які оплачують свою школу з невеликих заробітчанських зарплат, роботодавці нідерландських батьків фінансово заохочують їх пам’ятати про своє коріння, взявши на себе витрати за їхнє навчання нідерландської мови та культури. Центр нідерландської освіти функціонує як одноденний факультатив в кількох міжнародних школах у Празі. Шкільна програма розроблена нідерландським урядом. Так само, як і у випадку з українською школою, вчителі нідерландської скорочують її за рахунок предметів, які викладають дітям в основній школі. Частина групи приходить у Центр нідерландської освіти з місцевих чеських шкіл – це переважно діти змішаних пар, у кого один із батьків – нідерландець чи фламандець, адже фламандська дуже близька до нідерландської (часом навіть кажуть, що це варіант нідерландської мови, якою розмовляють у Бельгії – ред.). «Для багатьох із цих дітей Нідерланди не є чимось важливим. І це зазвичай їхні батьки хочуть, аби вони вчили нідерландську, тому що вони вважають, що це добре для їхнього майбутнього. Можливо, вони поїдуть у Нідерланди здобувати вищу освіту чи працювати. Але дітям, схоже, дуже комфортно у тій космополітичній атмосфері. Для них це дім», – ділиться спостереженнями Матхійсе. Свій «нідерландський дім» діти з центру нідерландської освіти, можливо, возитимуть з собою по всьому світу, а можливо, житимуть у ньому поруч з «українським домом», який зводиться у Празі зусиллями кількох десятків небайдужих українців. Автор: Ярослава Куцай Радіо Свобода

В Україні запустили соціальну ініціативу #SOSмайбутнє з метою порятунку історичних будівель, архітектурних споруд і місць, які є культурним надбанням. Про це йдеться на сторінці ініціативи у Facebook. "Платформа #SOSмайбутнє закликає небайдужих громадян зупинити гуманітарний дефолт. Створення платформи зумовлене критичним станом соціокультурної сфери України. Ми створили платформу, яка оголяє системні проблеми. Ці проблеми не вирішуються роками. Щоденно руйнуються інституції культури та освіти, охорони здоров’я та спорту", — зазначила організатор акції Наталія Заболотна. Ініціатори закликають українців фотографувати або знімати відео, що демонструють реальний стан культурних об'єктів у містах і селах та публікувати їх із хештегом #SOSмайбутнє. "Ми кожного дня бачимо, як з вулиць зникають історичні будівлі та соціальні й культурні заклади. Вони перетворюються або на руїни, або на фундамент для "гральних залів" (тобто, підпільних казино), ломбардів та кабаків, що швидесенько вилазять на цих ділянках. Чесно кажучи, навіть не знаю, який з цих варіантів є гіршим: бачити розвалини замість колишніх культурних центрів, бібліотек та замків, чи бачити червоні від сигаретного диму очі тих підлітків, які після чергового програшу в казино несуть у ломбард обручки батьків. І звинувачувати дітей тут нема сенсу ― бо їм випало жити у суспільстві, що наполегливо відбирає в них можливості розвитку, а натомість підкидує дешеве пиво та цигарки, а також медалі за перемогу в умовних конкурсах на поширеність дитячого алкоголізму, наркоманії та СНІДу",- наголошує Н.Заболотна.  "Ми хочемо на власні очі побачити, до чого довела Україну відсутність державної уваги до гуманітарної галузі. Нам потрібно зрозуміти реальний масштаб гуманітарного дефолту, щоб уникнути краху майбутнього", — додала Заболотна. Мета ініціативи SOSмайбутнє "Змусити українську державу розвивати суспільство так, як це робиться в Європі. Там, де держава не притримує зароблені на суспільстві гроші (у вигляді податків, особливо з надприбуткових бізнесів – того ж алкогольного чи азартного), а автоматично направляє їх на гуманітарний розвиток. Де стан музеїв не залежить від того, скільки гривень на них буде "наколядовано" у традиційну ніч ухвалення держбюджету перед новим роком. Де гуманітарна безпека – це і є основа держави",- Наталя Заболотна.  До акції вже долучилися філософ Мирослав Попович, режисер Роман Балаян, поет Іван Драч, літературознавець, професор Гарвардського університету Григорій Грабович, художники Олег Тістол, Борис Егизарян, Роман Мінін, Анатолій Криволап, президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександр Афонін, меценат Євген Уткін, музичний діяч Тетяна Калініченко, знаменитий диригент Роман Кофман, журналіст, представник в Центральноєвропейській ініціативі Лариса Мудрак, академік Володимир Нудельман, хор "Щедрик". Долучитися мають намір і  підприємці – ініціатори акції  вже мали кілька зустрічей із представниками бізнес-спільноти, на яких обговорювали, що робити, аби бізнес в Україні сприяв розвитку суспільства, як у західних демократіях, а не експлуатував його, як у пострадянських реаліях. Доєднайтеся до акції #SOSмайбутнє у Facebook!

Заява Посольства України в Чеській Республіці у зв'язку з несанкціонованим та здійсненим з порушенням українського законодавства відвіданням депутатом парламенту Чехії Ярославом Голіком Автономної Республіки Крим. В умовах, коли жодна цивілізована країна світу так і не визнала спробу анексії Росією українського Криму, російські окупанти не полишають спроб легітимізувати свій злочин хоча б очах аудиторії власних пропагандистських телеканалів. Для цього на «святкування» третьої річниці крадіжки Криму російська влада доставила на півострів купку іноземних політиків зі зниженим порогом політичної гігієни. Дуже сумно, що серед них опинився і Ярослав Голік, депутат парламенту Чехії, країни, яка на власному досвіді знає, що таке окупація і анексія. Рішуче засуджуємо несанкціоноване і здійснене з порушенням українського законодавства відвідання Я.Голіком Автономної Республіки Крим. Високо цінуємо послідовну позицію уряду Чеської Республіки щодо засудження і невизнання спроб Росії анексувати тимчасово окупований нею Крим. Тому закликаємо керівництво Палати депутатів Парламенту Чеської Республіки дати відповідну оцінку діям свого депутата. Добре задокументоване російськими ЗМІ порушення чеським депутатом законів України і міжнародного права не залишиться без реакції українських правоохоронних органів. За інформацією: МЗС України

Прага, 21 березня 2017 року  Шановні редактори, перш за все хотів би подякувати журналістам "Лідових новин" за об'єктивне висвітлення теми російської агресії в Україні. Ми високо цінуємо існуючу між нашим посольством і вашою газетою співпрацю. Хотів би, однак, привернути вашу увагу до того, що у виданні від 20 березня в статті "Потік українців тече з Польщі" на сторінці 13 було опубліковано зображення України, на якому відсутня її невід’ємна частина – Автономна Республіка Крим. Як Вам, очевидно, відомо, у 2014 році Росія, грубо порушивши міжнародне право та свої міжнародні зобов’язання, незаконно окупувала Крим та здійснила спробу його анексії. Цей злочин був однозначно засуджений міжнародним співтовариством в ряді резолюцій міжнародних організацій, в тому числі в резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 68/262 від 27 березня 2014 "Територіальна цілісність України». Російську окупацію Криму неодноразово засуджували МЗС та уряд Чеської Республіки. З точки зору міжнародного права, Крим був, є і завжди залишатиметься територією України. У цьому зв’язку публікація у Вашій газеті зображення України без Криму викликала здивування і занепокоєння не лише в посольстві України, але й серед представників української громадськості в Чеській Республіці. На жаль, свідомо чи несвідомо, це грає на руку російській пропаганді, яка використовує будь-яку можливість, аби ввести в оману міжнародне співтовариство у питанні щодо територіальної приналежності Криму. Хочемо вірити, що це була лише технічна помилка, а не позиція газети. Ми були б вдячні, якби ви звернули увагу ваших читачів на цю помилку в одному з наступних випусків газети. З повагою, Посол України в ЧР Євген Перебийніс Мартін Егед Петр ЗавоздаГоловні редактори газети «Лідове новіни» за ірнформацією:  МЗС України  

      Кожен український уряд вважає своїм святим обов’язком пообіцяти українцям безвізовий режим з Євросоюзом. Ця епопея триває не менше, ніж впровадження 3G, причому рівень популізму і малоймовірних обіцянок переходить усі розумні межі. Тому при кожній поїздці на захід нашим співвітчизникам доводиться, скриплячи зубами, збирати необхідний пакет документів і доводити консульству мету свого візиту. Незважаючи на відносно невеликий відсоток відмов, багато українців стикаються з проблемами при перетині кордонів шенгенської зони і отриманні віз. У більшості випадків, це викликано недостатнім знанням візових правил і покупками «липових» бізнес-запрошень через третіх осіб. У цій колонці я намагався описати основні складнощі, з якими можуть зіткнутися українці при поїздці в країни Євросоюзу і США. 1. Купівля «бізнес-візи» та використання її для туризму В Україні існує безліч компаній, які пропонують свої послуги з оформлення шенгенських «бізнес-віз» на рік і більше. Вартість їхніх послуг варіюється від кількох сотень до декілька тисяч доларів, залежно від терміну дії візи. Віза оформляється на підставі запрошення від зарубіжної компанії відвідати їх країну з метою налагодження ділових зв’язків або пошуку клієнтів. Виглядає воно приблизно таким чином: Подібне запрошення практично гарантує отримання довгострокової бізнес-візи, але якщо мета візиту – туризм та відвідування інших країн, то у «євротуристів» можуть виникнути проблеми на кордоні і з місцевими органами правопорядку. Наприклад, польські прикордонники в останні кілька місяців досить ретельно перевіряють справжність таких запрошень, аж до дзвінка в місцеву компанію і розпитувань про мету візиту і рід бізнесу, яким займається мандрівник. У випадку найменших невідповідностей, туриста відправляють назад додому із забороною на в’їзд до країн ЄС на кілька місяців. Візу також можуть анулювати і при проходженні кордонів інших країн – наприклад, посадці в німецькому аеропорту з польською бізнес-візою і непереконливих відповідях про мету подорожі. Прикладів таких випадків безліч. Автор цієї замітки особисто бачив, як з автобуса Київ-Варшава висадили чоловіка з бізнес-візою, фірма якого не змогла підтвердити відправку запрошення йому. З того ж автобуса ледь не висадили двох вірменських проповідників, але їх врятували розмови про бога і повне незнання всіх мов світу, крім російської і вірменської. Одержувач запрошення, яке наведене на скріншоті вище, нещодавно удостоївся виклику в польську поліцію і детальних розпитувань про мету його візиту. Той чесно розповів, що за освітою він сантехнік-механік і займається тим, що добре проводить час у Польщі. В результаті польської компанії виписали останнє «китайське попередження» і пообіцяли перевірити всі їх запрошення. За словами колишнього головреда blog.imena.ua Ані Ніколенко, яка зараз живе у Польщі, проти деяких директорів місцевих компаній, помічених у продажу запрошень, зараз заведені кримінальні справи і їм загрожує до двох років в’язниці. У свою чергу, люди, які фігурують у цих запрошеннях, занесені в чорний список польської імміграційної служби. 2. Отримання візи однієї країни і поїздка в іншу Існує поширена помилка, що шенгенська віза дає право відвідувати всі європейські країни без будь-яких обмежень. Але при цьому багато хто забуває, що при отриманні одноразової візи дуже бажано безпосередньо в’їхати в країну, яка її видала, а володарі мультивізи повинні зробити в цю країну більшу частину своїх візитів. Звичайно, якщо їхати автомобілем з німецькою візою через Польщу, то проблем не виникне. Або якщо відвідати Італію з польською візою, вже маючи в паспорті штампи польської прикордонної служби. В інших випадках можуть виникнути проблеми. Наприклад, співзасновника популярного українського техноблога gagadget.com Сергія Мітяєва, більш відомого як Технослав Берегомет, депортували з Фінляндії, де у нього була пересадка на літак до Берліна. Підставою для депортації стала фінська віза і кінцева мета польоту – Німеччина. Пояснення про те, що запрошення видала фінська компанія Nokia і він журналіст, що не пом’якшили серця прикордонників і, через добу, його у супроводі вартових правопорядку доставили на борт літака «Гельсінкі-Київ», а віза була анульована. Також це може бути причиною для відмови при отриманні наступної візи. Наприклад, киянці Ользі Яцині відмовили в бельгійській візі, бо минулого разу вона за аналогічною візі їздила до Італії. Але при цьому у голландського консульства, куди вона пішла з точно таким же набором документів, питань не виникло. 3. Порушення візових правил Тут все ще простіше, ніж у попередніх пунктах. За кордоном дуже не люблять, коли мандрівники з туристичною візою намагаються вести комерційну діяльність, працювати або вчитися в місцевих ВУЗах. Абсолютно епічна історія подібного роду описана на Facebook одеситом Денисом Рибальченком. Її суть у тому, то Денис разом зі своєю родиною отримав туристичну візу в США під приводом тритижневої поїздки в «Діснейленд». Але справжньою метою візиту була залишитися в цій країні, і відразу по приїзду він відкрив компанію, купив автомобіль, віддав дітей у школу і почав жити життям типового американця. Але через кілька місяців його сім’я вирішила відвідати Багамські острови, а для повернення в США потрібно було повторно пройти прикордонний контроль. На питання звідки у нього гроші, Денис розповів американцям, що у нього в США бізнес і він чесно заробляє собі на життя. В результаті, його депортували за обман консульства і порушення візових правил – через кілька годин по тому він уже летів в літаку в напрямку Європи. На Facebook ця історія описана більш докладно і ми дуже рекомендуємо прочитати її в повному викладі. У Європі також дуже не люблять перевищення терміну перебування за візою. Результат такого порушення – депортація і заборона на в’їзд. 4. Порушення законів Найпростіший спосіб отримати депортацію і заборону на в’їзд до країн ЄС і США – щось порушити. Це не стосується дрібних адміністративних правопорушень, таких як куріння або розпивання алкоголю в громадських місцях. Але абсолютно пересічні з точки зору українця речі можуть викликати важкі наслідки. Наприклад, автор цієї замітки знайомий з людиною, яка справила малу нужду в потязі берлінського будинку, за що відсиділа кілька діб в місцевій в’язниці, після чого примусово була відправлена на батьківщину. Це ж відноситься до п’яних бійок, спробам довести свою правоту стражам правопорядку, несплату штрафів та іншим подібним речам. 5. ПМС у консульства в день подачі документів Існують незрозумілі ситуації, коли українцям відмовляють в отриманні візи з абсолютно незрозумілих причин. Наприклад, киянин Руслан Хаврюта отримав відмову в отриманні голландської візи через те, що забронював квиток на літак, замість того, щоб його купити. «В якості транспорту був букінг квитка на літак, але через кілька днів із візового центру подзвонили і попросили надати вже куплений квиток. Бронь тоді вже знялася і я подав уже придбані квитки на літак плюс на поїзд, але через тиждень отримав відмову. Уже в посольстві сказали, що з мого боку була спроба фальсифікації документів і я тепер в якомусь там списку. На наступний день я подав той же набір документів, ще раз заплатив і через чотири дні отримав візу », – пише Руслан. Ще одну дивну історію розповіла екс-заступник шеф-редактора Forbes.ua Ніна Міщенко. Їй особисто зателефонував консул Угорщини і сказав, що для мультивізи потрібно показати бронювання другої поїздки, хоча на сайті про це не було ні слова. Він пояснив це якоюсь внутрішньою інструкцією. «Це моє право давати чи не давати мультивізи. А я не хочу», – заявив він. У підсумку Ніна отримала одноразову візу. Безумовно кращу історію в цій рубриці розповів відомий київський стартапер Аладдін Праведно-Щасливий. Підприємець мало не отримав довічну заборону на в’їзд до США та анулювання візи, тому, що він «підозрілий чувак, два рази змінював прізвище», а його мама нібито виїхала в США, залишилася там жити, посрочила візу і влаштувала скандал, а папу завернули на кордоні при спробі нелегальної еміграції. Що було причиною такого рішення американців – невідомо, але довести свою непричетність коштувало Аладдину чимало нервових клітин і сивого волосся. Само собою, цей список не вичерпний. Відмови у візі і заборону на в’їзд в країну можна отримати і через прозаїчніші причини – наприклад, непереконливі докази платоспроможності і прив’язки до України. Або ж відсутність страховки, готівки, фотографії в паспорті, оригіналу запрошення та інших необхідних речей при проходженні прикордонного контролю. У будь-якому випадку, щоб не потрапити в халепу, потрібно уважно читати правила подачі документів і перетину кордону – тим самим, більшість описаних вище проблем будуть просто виключені. Автор: Тимур Ворона  За матеріалами AIN.UA фото: Смак подорожника

Європейський парламент запланував дебати щодо надання безвізового режиму Україні на 5 квітня, а наступного дня відбудеться голосування. Такі дані містить оприлюднений Європарламентом порядок денний сесії на 3-6 квітня 2017 року. 9 березня профільний комітет Європарламенту схвалив проект безвізового режиму для України і передав документ на остаточне схвалення парламенту ЄС. Комітет з громадських свобод, правосуддя та внутрішніх справ схвалив абсолютною більшістю законодавчу пропозицію внести Україну до переліку третіх країн, громадяни яких можуть в'їжджати до ЄС без віз. Запрацювати новий режим може вже у червні 2017 року. Безвізовий режим: як, куди і коли Право на безвізові поїздки до ЄС мають отримати власники біометричних закордонних паспортів. Подорожувати без права роботи на 90 днів щопівроку можна буде до всіх країн ЄС, за винятком Великої Британії та Ірландії. Натомість українці зможуть їздити без віз до чотирьох країн, що не належать до ЄС, проте входять до шенгенської зони - Ісландії, Ліхтенштейну, Норвегії та Швейцарії. Слідом за Грузією 27 лютого 2016 року ЄС остаточно затвердив механізм призупинення безвізу, без якого українське питання гальмувалось останні півроку. Того ж дня Рада ЄС дала зелене світло безвізу Грузії, який запрацює вже 28 березня. Посол ЄС Хюг Мінгареллі обіцяє безізові подорожі вже у червні 28 лютого у ЄС провели міжінституційні перемовини щодо безвізу України і 2 березня комітет постійних представників країн-членів ЄС підтримав український проект. Тоді ж у ЄС офіційно підтвердили неформальну домовленість щодо візової лібералізації для українців. Європейські ЗМІ з посиланням на цю домовленість оприлюднили попередню дату, коли має запрацювати безвізовий режим з Україною - близько 11-12 червня 2017 року. Хоча представник ЄС в Україні Хюг Мінгареллі 16 березня заявив у Києві, що безвізові подорожі стануть доступними українцям у другій половині червня. Наступні етапи За прогнозами експертів, проблем зі схваленням безвізу у Європарламенті не виникне Після голосування Європарламентом рішення мають узгодити посли ЄС, а далі Рада ЄС має остаточно затвердили законодавчу ініціативу у середині травня. Це рішення, швидше за все, не зможуть ухвалити до президентських виборів у Франції 7 травня.  За прогнозами експертів, проблем зі схваленням безвізу у Європарламенті не виникне У Франції остерігаються, що надання безвізу Україні до виборів може дати додаткові аргументи представникам крайніх правих сил. Після схвалення Радою ЄС документ підпишуть та опублікують в офіційному журналі ЄС. Від моменту публікації безвізовий режим запрацює за 20 днів. Перемовини щодо надання безвізового режиму для України тривали з 2008 року. Як визнали у ЄС, Україна успішно виконала усі 144 зобов'язання у межах візового діалогу. 20 квітня 2016 року Єврокомісія видала законодавчу ініціативу щодо надання Україні безвізу, щоправда потім справу пригальмували до моменту схвалення нового механізму його призупинення для всіх країн. За інформацією: ВВС фото: UNIAN