User's Tags

Галина Андрейців 's Entries

185 blogs
  • 30 Apr 2019
    Краса Чехії не обмежується тільки однією Прагою. Невелика затишна країна буквально всипана дивовижними містами і селами. Також, у цій маленькій країні зуміли зберегти майже 3000 замків!   Ми пропонуємо своїм читачам скористатись вигідною акцією від EuroTour Group - Подорож казковими замками Чехії: два замки за ціною одного! Ця поїздка - чудова можливість для тих, хто бажає відчути дивовижну атмосферу середньовічних замків. Компанія-партнер EuroTour знову тішить нас вигідними цікавими пропозиціями! Черговий атмосферний і незвичайний тур колоритною Чехією. Цього разу EuroTour Group пропонує відвідати два найвідоміших, красивих і романтичних чеських замки - Карлштейн і Конопіште. Королівський замок Карлштейн Чехію не дарма називають дивовижною країною казкових замків. Їх тут майже 3000. Замок Карлштейн вважається одним з найвідоміших і найколоритніших. Карлштейн знаходиться за 30 км від Праги. Він розташований біля річки Бероунка, на верхівї скелі, і від цього виглядає ще більш вражаюче. До речі, з оглядових майданчиків королівського замку відкриваються фантастичні краєвиди околиць. Карлштейн має унікальну архітектурну особливість - замок будувався за так званим ступінчастим принципом: його кожна наступна будова здіймається над попередньою. У цього замку є ще одна дуже цікава особливість, яка відрізняє його від інших чеських фортець і палаців. Знаменитий король Карл IV - засновник Карлштейна, організував тут справжній музей цінних і цікавих речей, які привозив зі своїх подорожей по світу. Тут також зберігалися королівські регалії, в тому числі і Корона Священної Римської Імперії. Сьогодні в Карлштейні ви побачите унікальні настінні розписи XIV століття, найбільшу в країні галерею портретів чеських правителів, а також велику колекцію живопису по дереву. З гідом компанії EuroTour Group ви не пропустите нічого цікавого. Замок Карлштейн - мабуть, найбільш відомий серед замків Чехії, завдяки своїй історії з часу заснування. Незважаючи на свій досить таки елегантний вигляд, він довгий час був однією з найбільш неприступних фортець Європи. Отже, історія готичного замку Карлштейн починається з 1348 року, коли Карл IV - король Чехії і імператор Священної Римської імперії, побажав побудувати для себе літню резиденцію, а також визначив це місце для зберігання регалій, які він збирав протягом усього свого життя. Замок був побудований в досить короткі терміни за проектом француза Матвія Арраського, а будівництво велося під особистим контролем імператора. Під час розробки проекту було закладено принцип ступеневого розташування будівель, які утворюють замковий ансамбль, а в його верхній частині знаходиться Велика вежа з каплицею святого Христа, де і зберігалися королівські реліквії, в тому числі корона Священної Римської імперії. До замкового ансамблю входять унікальні споруди культового зодчества XIV століття: церква Діви Марії з розписами, Катерининська капела з поліхромним готичним вітражем і дорогоцінним облицюванням із яшми, агату і сердоліку, закінчена до 1365 року, Христова капела із зображеннями пророків і святих кисті готичного майстра Теодоріка. Уже в 1480 році замок був перебудований у пізньому готичному стилі, а в останній чверті XVI століття у стилі ренесанс. Останнім власником замку до передачі його державі був Градчанський пансіон шляхетних дівчат, яким імператриця Марія Терезія передала замок у володіння. Перші роботи із відновлення замку Карлштейн почав імператор Франц I, коли в стіні замку був виявлений скарб коштовностей XIV століття. Романтичний середньовічний замок Конопіште Конопіште - ще один приголомшливий чеський замок. Він виглядає як малюнок з казки про Середньовіччя. Конопіште розташований недалеко від Карлштейна, тому переїзд від об'єкта до об'єкта не займе багато часу. Якщо Карлштейн підкорює старовинною монументальністю і королівською міццю, то Конопіште захоплює і зворушує своєю романтичною самобутністю. У Конопіште дуже цікава і бурхлива історія. Він був заснований в XIII столітті єпископом Тобіашем з Бенешова в готичному стилі, за зразком французьких костелів. Сьогодні він являє собою красивий пам'ятник архітектури, який поєднує в своїй зовнішності риси готичного стилю і бароко. За час свого існування замок переходив у володіння від одного чеського вельможі до іншого, багато разів перебудовувався і змінював свій вигляд. Так, з 1327 по 1465 роки замком володів Здеслав з роду Штернбергів, який отримав його в подарунок від короля Яна Люксембурзького. За наступні 200 років замок двічі змінював власників, і одним з них в замку на початку XVII століття проводиться невелика реконструкція в стилі пізнього ренесансу. У період Тридцятирічної війни замок був захоплений і розграбований шведською армією, а потім занепав. Нарешті, на початку XVIII століття постарілий замок купує на аукціоні чеський дворянин Ян Йозеф Вртба, при якому замок перебудовується в стилі бароко, а замість розвідного моста будується великий кам'яний міст. У 1887 році замок купив ерцгерцог Франц Фердинанд д` Есте - спадкоємець Австро-угорського престолу, людина дивовижної і трагічної долі. У 1900 році він одружився з любові на чеській графині Софії Хотек, яка не мала високого походження, і ерцгерцог Франц Фердинанд д` Есте змушений був урочисто відректися від прав на престолонаслідування. Подружжя з трьома дітьми - дочкою Софією та синами Максиміліаном і Ернстом, жили тихим і спокійним життям, проводили весь свій час в мисливських забавах. Вбивство подружжя сербським терористом в Сараєво, в 1914 році, стало приводом для початку Першої світової війни.   Самим знаменитим власником Конопіште був ерцгерцог Франц Фердинанд. Інтер'єри та меблі в Конопіште збереглися в незайманому вигляді з часів ерцгерцога, який істотно модернізував замок в процесі докорінної реконструкції: провів електрику, водопровід і каналізацію, встановив гідравлічний ліфт. А ще тут дуже багато унікальних колекцій картин, скульптур, зброї і мисливських трофеїв, опудал екзотичних тварин. Не меншої уваги, ніж сам замок, заслуговує і величезний мальовничий англійський парк з терасами, розарієм і мармуровими статуями. Скористайтеся вигідною і цікавою пропозицією компанії EuroTour Group, і ця подорож гарантовано стане однією з найромантичніших і пам'ятних у вашому житті! В пакеті послуг туру - зручний трансфер комфортабельним автобусом, супровід професійного гіда, цікава екскурсійна програма, чітка організація подорожі. І, як завжди, приємні бонуси від EuroTour Group - два замки за ціною одного! Проведення екскурсії: у середу і неділю Збір: о 8:45 біля пам'ятника Святому Вацлаву на коні на Вацлавській площі. Представник зустрічає Вас з табличкою EuroTour Екскурсія проходить українською або російською мовою.    Тривалість екскурсії : 8 годин Вартість: дорослий 30 євро, дитячий 25 євро Замовити екскурсію EuroTour Group
  • Краса Чехії не обмежується тільки однією Прагою. Невелика затишна країна буквально всипана дивовижними містами і селами. Також, у цій маленькій країні зуміли зберегти майже 3000 замків!   Ми пропонуємо своїм читачам скористатись вигідною акцією від EuroTour Group - Подорож казковими замками Чехії: два замки за ціною одного! Ця поїздка - чудова можливість для тих, хто бажає відчути дивовижну атмосферу середньовічних замків. Компанія-партнер EuroTour знову тішить нас вигідними цікавими пропозиціями! Черговий атмосферний і незвичайний тур колоритною Чехією. Цього разу EuroTour Group пропонує відвідати два найвідоміших, красивих і романтичних чеських замки - Карлштейн і Конопіште. Королівський замок Карлштейн Чехію не дарма називають дивовижною країною казкових замків. Їх тут майже 3000. Замок Карлштейн вважається одним з найвідоміших і найколоритніших. Карлштейн знаходиться за 30 км від Праги. Він розташований біля річки Бероунка, на верхівї скелі, і від цього виглядає ще більш вражаюче. До речі, з оглядових майданчиків королівського замку відкриваються фантастичні краєвиди околиць. Карлштейн має унікальну архітектурну особливість - замок будувався за так званим ступінчастим принципом: його кожна наступна будова здіймається над попередньою. У цього замку є ще одна дуже цікава особливість, яка відрізняє його від інших чеських фортець і палаців. Знаменитий король Карл IV - засновник Карлштейна, організував тут справжній музей цінних і цікавих речей, які привозив зі своїх подорожей по світу. Тут також зберігалися королівські регалії, в тому числі і Корона Священної Римської Імперії. Сьогодні в Карлштейні ви побачите унікальні настінні розписи XIV століття, найбільшу в країні галерею портретів чеських правителів, а також велику колекцію живопису по дереву. З гідом компанії EuroTour Group ви не пропустите нічого цікавого. Замок Карлштейн - мабуть, найбільш відомий серед замків Чехії, завдяки своїй історії з часу заснування. Незважаючи на свій досить таки елегантний вигляд, він довгий час був однією з найбільш неприступних фортець Європи. Отже, історія готичного замку Карлштейн починається з 1348 року, коли Карл IV - король Чехії і імператор Священної Римської імперії, побажав побудувати для себе літню резиденцію, а також визначив це місце для зберігання регалій, які він збирав протягом усього свого життя. Замок був побудований в досить короткі терміни за проектом француза Матвія Арраського, а будівництво велося під особистим контролем імператора. Під час розробки проекту було закладено принцип ступеневого розташування будівель, які утворюють замковий ансамбль, а в його верхній частині знаходиться Велика вежа з каплицею святого Христа, де і зберігалися королівські реліквії, в тому числі корона Священної Римської імперії. До замкового ансамблю входять унікальні споруди культового зодчества XIV століття: церква Діви Марії з розписами, Катерининська капела з поліхромним готичним вітражем і дорогоцінним облицюванням із яшми, агату і сердоліку, закінчена до 1365 року, Христова капела із зображеннями пророків і святих кисті готичного майстра Теодоріка. Уже в 1480 році замок був перебудований у пізньому готичному стилі, а в останній чверті XVI століття у стилі ренесанс. Останнім власником замку до передачі його державі був Градчанський пансіон шляхетних дівчат, яким імператриця Марія Терезія передала замок у володіння. Перші роботи із відновлення замку Карлштейн почав імператор Франц I, коли в стіні замку був виявлений скарб коштовностей XIV століття. Романтичний середньовічний замок Конопіште Конопіште - ще один приголомшливий чеський замок. Він виглядає як малюнок з казки про Середньовіччя. Конопіште розташований недалеко від Карлштейна, тому переїзд від об'єкта до об'єкта не займе багато часу. Якщо Карлштейн підкорює старовинною монументальністю і королівською міццю, то Конопіште захоплює і зворушує своєю романтичною самобутністю. У Конопіште дуже цікава і бурхлива історія. Він був заснований в XIII столітті єпископом Тобіашем з Бенешова в готичному стилі, за зразком французьких костелів. Сьогодні він являє собою красивий пам'ятник архітектури, який поєднує в своїй зовнішності риси готичного стилю і бароко. За час свого існування замок переходив у володіння від одного чеського вельможі до іншого, багато разів перебудовувався і змінював свій вигляд. Так, з 1327 по 1465 роки замком володів Здеслав з роду Штернбергів, який отримав його в подарунок від короля Яна Люксембурзького. За наступні 200 років замок двічі змінював власників, і одним з них в замку на початку XVII століття проводиться невелика реконструкція в стилі пізнього ренесансу. У період Тридцятирічної війни замок був захоплений і розграбований шведською армією, а потім занепав. Нарешті, на початку XVIII століття постарілий замок купує на аукціоні чеський дворянин Ян Йозеф Вртба, при якому замок перебудовується в стилі бароко, а замість розвідного моста будується великий кам'яний міст. У 1887 році замок купив ерцгерцог Франц Фердинанд д` Есте - спадкоємець Австро-угорського престолу, людина дивовижної і трагічної долі. У 1900 році він одружився з любові на чеській графині Софії Хотек, яка не мала високого походження, і ерцгерцог Франц Фердинанд д` Есте змушений був урочисто відректися від прав на престолонаслідування. Подружжя з трьома дітьми - дочкою Софією та синами Максиміліаном і Ернстом, жили тихим і спокійним життям, проводили весь свій час в мисливських забавах. Вбивство подружжя сербським терористом в Сараєво, в 1914 році, стало приводом для початку Першої світової війни.   Самим знаменитим власником Конопіште був ерцгерцог Франц Фердинанд. Інтер'єри та меблі в Конопіште збереглися в незайманому вигляді з часів ерцгерцога, який істотно модернізував замок в процесі докорінної реконструкції: провів електрику, водопровід і каналізацію, встановив гідравлічний ліфт. А ще тут дуже багато унікальних колекцій картин, скульптур, зброї і мисливських трофеїв, опудал екзотичних тварин. Не меншої уваги, ніж сам замок, заслуговує і величезний мальовничий англійський парк з терасами, розарієм і мармуровими статуями. Скористайтеся вигідною і цікавою пропозицією компанії EuroTour Group, і ця подорож гарантовано стане однією з найромантичніших і пам'ятних у вашому житті! В пакеті послуг туру - зручний трансфер комфортабельним автобусом, супровід професійного гіда, цікава екскурсійна програма, чітка організація подорожі. І, як завжди, приємні бонуси від EuroTour Group - два замки за ціною одного! Проведення екскурсії: у середу і неділю Збір: о 8:45 біля пам'ятника Святому Вацлаву на коні на Вацлавській площі. Представник зустрічає Вас з табличкою EuroTour Екскурсія проходить українською або російською мовою.    Тривалість екскурсії : 8 годин Вартість: дорослий 30 євро, дитячий 25 євро Замовити екскурсію EuroTour Group
    Apr 30, 2019 1449
  • 25 Apr 2019
    Сьогодні Верховна Рада ухвалила закон №5670-д  “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, який почали розглядати у другому читанні ще 28 лютого. За історично-важливий для всіх нас Закон про мову проголосували 278 депутатів. Вітаємо друзі!  Бо #МоваНаЧасі   "Цей законопроект спрямовано на реалізацію вимоги статті 10 Конституції: «Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України». Вимоги, невиконання якої вже призвело до тяжких наслідків, у т.ч. сприяло російській збройній агресії в Криму й на Сході України і далі загрожує незалежності й цілісності держави. Українська мова є не просто засобом спілкування чи надбанням культури. Це важливий елемент конституційного ладу, фактор державної єдності й національної безпеки",- йдеться у відкритому Зверненні до Верховної Ради України.  Російська окупація прийшла разом зі своїми танками саме на ті території, де найбільш була поширена російська мова.  "Законопроект гарантує кожному право на отримання інформації та послуг українською мовою в усіх публічних сферах, передбачає дієву систему контролю і санкції за порушення, скасовує одіозний закон Ківалова-Колесніченка. Водночас проект не спрямований проти жодних мов чи національних меншин. Це системний якісний документ, що базується на найкращих взірцях європейського мовного законодавства і відповідає викликам часу",- йдеться далі у Зверненні Філарет про ухвалений мовний закон: «Без мови немає нації, без нації немає держави»,- пише Hromadske.UA   Згідно із законопроектом №5670-д, єдиною державною мовою в Україні є українська, а «спроби запровадження в Україні офіційної багатомовності» всупереч Конституції України й встановленій конституційній процедурі «провокують мовний розкол країни, міжетнічне протистояння та ворожнечу і спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу». Проект передбачає, що українською мовою має володіти кожен громадянин України, а також усі претенденти на українське громадянство. Водночас дія закону не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів. Українською мовою мають розмовляти усі високопосадовці та керівники силових структур. Також українська обов'язкова для депутатів усіх рівнів, суддів, адвокатів, керівників вишів, медпрацівників тощо. Відповідно до проекту закону, українською мовою мають проводитись усі засідання, зустрічі тощо у владних органах та установах – як центральних, так і регіональних. Українську мають використовувати також у сфері обслуговування, у підписах та маркуванні товарів і послуг. Так, якщо клієнт закладу просить спілкуватись із ним українською – це прохання має бути виконане. Комп’ютерні програми повинні будуть мати інтерфейс державною мовою та/або англійською або мовами країн Євросоюзу. Сайти за замовчуванням спочатку повинні будуть завантажуватися українською, але можуть мати також інші версії. Пресу можна буде видавати у кількох мовних версіях, одна з яких має бути українською. У кожному місці розповсюдження друкованих ЗМІ україномовних газет та журналів має бути не менше 50%.   Передбачене й створення посади Уповноваженого з захисту української мови, який регулюватиме впровадження цього закону. Документ також передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства у сфері застосування державної мови. Крім того, законопроектом передбачена кримінальна відповідальність «за публічне приниження і зневагу до державної мови». Вона буде аналогічною тій, яка передбачена за публічну наругу над державним прапором, гербом та гімном — штраф до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арешт до 6 місяців, або позбавлення волі на строк до 3 років. Законопроект №5670-д «Про забезпечення функціонування української мови як державної» покликаний унормувати законодавство України про мову після того, як Конституційний суд скасував ухвалений у 2012 році так званий закон «Колесніченка-Ківалова». Він передбачав можливість офіційної двомовності в регіонах, де чисельність нацменшин перевищує 10%. Низка обласних та місцевих рад визнали російську мову регіональною. Окрім того, регіональною у західних областях було визнано угорську мову, молдовську та румунську. Повідомляє Hromadske.UA     Митці, літератори, видавці, музиканти, волонтери, військові, державні та церковні діячі звернулись до народних депутатів з вимогою ухвалити історичне рішення – закон про державну мову.    На думку лідерів думок, цей законопроект надає можливості для розвитку і захисту державної мови, і саме зараз мова на часі. Також закон гарантує кожному та кожній право на отримання інформації та послуг українською мовою в усіх публічних сферах, передбачає дієву систему контролю і санкції за порушення. Водночас проект не спрямований проти жодних мов чи національних меншин. Це системний якісний документ, що базується на найкращих взірцях європейського мовного законодавства і відповідає викликам часу.      Про це йдеться на офіційному каналі громадського законопроекту “Про забезпечення функціонування української мови як державної” (№5670-д).     "Мову не можна побачити як Собор Паризької Богоматері, але вона “собор” значно більшого масштабу. Цей “собор” в Україні давно намагаються знищити і роблять це системно та цинічно. Коли українців переконують, що наша мова це не важливе питання і воно не на часі, ми не можемо побачити дим від пожежі, ніхто зі ЗМІ не може вести онлайн-трансляцію з місця катастрофи, а провідні українські та світові бізнесмени не робитимуть величезні донації на відновлення та розвиток української. Для французів і не лише для них Нотр-Дам де Парі — це невід‘ємний елемент культури французької нації. Ми знаємо про нього так багато, тому що французи не лінувались про нього всім розповідати і щиро пишаються ним. Французькою для початку. У Франції діє дуже сильне законодавство для захисту французької мови. І всі хто приїздить жити до Франції — вчать французьку без вагань. Це об‘єктивна потреба. Є «Закон 94-665 від 4 серпня 1994 року стосовно використання французької мови» (http://bit.ly/2KXWC9t) виданий французьким урядом для закріплення статусу французької мови як основної офіційної в документах уряду, на робочому місці, у вивісках та маркуванні товарів, комерційних контрактах, ділових комунікаціях і деяких інших контекстах. Такого формату законодавство є у багатьох країнах. У багатьох країнах, де політична еліта не страждає на комплекс меншовартості. Не боїться, через відверто абсурдні звинувачення, робити очевидно необхідні речі для національної безпеки",- пише на своєму профілі у фейсбук в.о. міністра охорони здоров‘я Уляна Супрун    UAportal.cz
  • Сьогодні Верховна Рада ухвалила закон №5670-д  “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, який почали розглядати у другому читанні ще 28 лютого. За історично-важливий для всіх нас Закон про мову проголосували 278 депутатів. Вітаємо друзі!  Бо #МоваНаЧасі   "Цей законопроект спрямовано на реалізацію вимоги статті 10 Конституції: «Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України». Вимоги, невиконання якої вже призвело до тяжких наслідків, у т.ч. сприяло російській збройній агресії в Криму й на Сході України і далі загрожує незалежності й цілісності держави. Українська мова є не просто засобом спілкування чи надбанням культури. Це важливий елемент конституційного ладу, фактор державної єдності й національної безпеки",- йдеться у відкритому Зверненні до Верховної Ради України.  Російська окупація прийшла разом зі своїми танками саме на ті території, де найбільш була поширена російська мова.  "Законопроект гарантує кожному право на отримання інформації та послуг українською мовою в усіх публічних сферах, передбачає дієву систему контролю і санкції за порушення, скасовує одіозний закон Ківалова-Колесніченка. Водночас проект не спрямований проти жодних мов чи національних меншин. Це системний якісний документ, що базується на найкращих взірцях європейського мовного законодавства і відповідає викликам часу",- йдеться далі у Зверненні Філарет про ухвалений мовний закон: «Без мови немає нації, без нації немає держави»,- пише Hromadske.UA   Згідно із законопроектом №5670-д, єдиною державною мовою в Україні є українська, а «спроби запровадження в Україні офіційної багатомовності» всупереч Конституції України й встановленій конституційній процедурі «провокують мовний розкол країни, міжетнічне протистояння та ворожнечу і спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу». Проект передбачає, що українською мовою має володіти кожен громадянин України, а також усі претенденти на українське громадянство. Водночас дія закону не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів. Українською мовою мають розмовляти усі високопосадовці та керівники силових структур. Також українська обов'язкова для депутатів усіх рівнів, суддів, адвокатів, керівників вишів, медпрацівників тощо. Відповідно до проекту закону, українською мовою мають проводитись усі засідання, зустрічі тощо у владних органах та установах – як центральних, так і регіональних. Українську мають використовувати також у сфері обслуговування, у підписах та маркуванні товарів і послуг. Так, якщо клієнт закладу просить спілкуватись із ним українською – це прохання має бути виконане. Комп’ютерні програми повинні будуть мати інтерфейс державною мовою та/або англійською або мовами країн Євросоюзу. Сайти за замовчуванням спочатку повинні будуть завантажуватися українською, але можуть мати також інші версії. Пресу можна буде видавати у кількох мовних версіях, одна з яких має бути українською. У кожному місці розповсюдження друкованих ЗМІ україномовних газет та журналів має бути не менше 50%.   Передбачене й створення посади Уповноваженого з захисту української мови, який регулюватиме впровадження цього закону. Документ також передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства у сфері застосування державної мови. Крім того, законопроектом передбачена кримінальна відповідальність «за публічне приниження і зневагу до державної мови». Вона буде аналогічною тій, яка передбачена за публічну наругу над державним прапором, гербом та гімном — штраф до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арешт до 6 місяців, або позбавлення волі на строк до 3 років. Законопроект №5670-д «Про забезпечення функціонування української мови як державної» покликаний унормувати законодавство України про мову після того, як Конституційний суд скасував ухвалений у 2012 році так званий закон «Колесніченка-Ківалова». Він передбачав можливість офіційної двомовності в регіонах, де чисельність нацменшин перевищує 10%. Низка обласних та місцевих рад визнали російську мову регіональною. Окрім того, регіональною у західних областях було визнано угорську мову, молдовську та румунську. Повідомляє Hromadske.UA     Митці, літератори, видавці, музиканти, волонтери, військові, державні та церковні діячі звернулись до народних депутатів з вимогою ухвалити історичне рішення – закон про державну мову.    На думку лідерів думок, цей законопроект надає можливості для розвитку і захисту державної мови, і саме зараз мова на часі. Також закон гарантує кожному та кожній право на отримання інформації та послуг українською мовою в усіх публічних сферах, передбачає дієву систему контролю і санкції за порушення. Водночас проект не спрямований проти жодних мов чи національних меншин. Це системний якісний документ, що базується на найкращих взірцях європейського мовного законодавства і відповідає викликам часу.      Про це йдеться на офіційному каналі громадського законопроекту “Про забезпечення функціонування української мови як державної” (№5670-д).     "Мову не можна побачити як Собор Паризької Богоматері, але вона “собор” значно більшого масштабу. Цей “собор” в Україні давно намагаються знищити і роблять це системно та цинічно. Коли українців переконують, що наша мова це не важливе питання і воно не на часі, ми не можемо побачити дим від пожежі, ніхто зі ЗМІ не може вести онлайн-трансляцію з місця катастрофи, а провідні українські та світові бізнесмени не робитимуть величезні донації на відновлення та розвиток української. Для французів і не лише для них Нотр-Дам де Парі — це невід‘ємний елемент культури французької нації. Ми знаємо про нього так багато, тому що французи не лінувались про нього всім розповідати і щиро пишаються ним. Французькою для початку. У Франції діє дуже сильне законодавство для захисту французької мови. І всі хто приїздить жити до Франції — вчать французьку без вагань. Це об‘єктивна потреба. Є «Закон 94-665 від 4 серпня 1994 року стосовно використання французької мови» (http://bit.ly/2KXWC9t) виданий французьким урядом для закріплення статусу французької мови як основної офіційної в документах уряду, на робочому місці, у вивісках та маркуванні товарів, комерційних контрактах, ділових комунікаціях і деяких інших контекстах. Такого формату законодавство є у багатьох країнах. У багатьох країнах, де політична еліта не страждає на комплекс меншовартості. Не боїться, через відверто абсурдні звинувачення, робити очевидно необхідні речі для національної безпеки",- пише на своєму профілі у фейсбук в.о. міністра охорони здоров‘я Уляна Супрун    UAportal.cz
    Apr 25, 2019 503
  • 18 Apr 2019
    "За всіма нашими емоційними розмовами й категоричними заявами з приводу корупції та бізнесу в Росії, кадрової політики та судової реформи, армії, економіки та зовнішньої політики, культура традиційно лишається осторонь, десь поміж спортом і прогнозом погоди",- пише Сергій Жадан на своїй офіційній сторінці у фейсбук "А поміж тим саме останні п’ять років держава має якусь бодай подобизну культурної політики. І не на рівні зібраного на офіційні свята пулу народних артистів чи просування в якості бренду трипільських артефактів. На рівні створення та підтримки інституцій і започаткування довготривалих і доволі затратних проектів, розрахованих на тяглість і закорінення. Інститут книги, Культурний фонд, Український інститут (який ще по-справжньому й не запрацював), Мистецький арсенал, Довженко-центр, Держкіно, загалом – послідовна підтримка вітчизняного кінематографу, формування та захист інформаційного простору, діяльність багатьох державних та приватних культурних структур – за всім цим справді нескладно побачити стратегічний приціл, роботу на перспективу: те, чого в нашій культурі майже ніколи не було. Щонайменше – не було в новій історії. Можна уявити, як це все може працювати надалі, можна навіть уявити, які це в перспективі може дати результати – глибокі й серйозні. Але так само доволі нескладно уявити собі, як зі зміною політичного вектору, політичних пріоритетів чи просто в результаті популістських загравань, все це формування нового культурного ландшафту буде просто нівельоване, відмотане назад – років так на п’ять, в часи єдиного гастрольного простору, і марною виявиться п’ятирічна робот тисяч причетних, які наполегливо й доволі успішно творили нове українське культурне поле – в реаліях війни, в реаліях великих суспільних трансформацій, вірячи в те, що формування цього самого поля є не менш важливим за формування, скажімо, боєздатної армії. І ось тепер цілком реальним видається обнулення ситуації. Обнулення, яке так чи інакше призведе до того, що потім знову доведеться починати все від початку. Дивує, з яким марнотратством ми ставимось до власного часу, до власних ресурсів, до власного потенціалу. Дивно спостерігати, як суспільство відмовляється від того, що має, на користь того, чого, скоріш за все, не отримає. Не дивує лише одне – те, що речі, пов’язані з культурною політикою, майже не проговорюються. Всіх куди більше цікавлять депутатські заробітки, а не дитячі бібліотеки." Джерело: Сергій Жадан / Facebook 
  • "За всіма нашими емоційними розмовами й категоричними заявами з приводу корупції та бізнесу в Росії, кадрової політики та судової реформи, армії, економіки та зовнішньої політики, культура традиційно лишається осторонь, десь поміж спортом і прогнозом погоди",- пише Сергій Жадан на своїй офіційній сторінці у фейсбук "А поміж тим саме останні п’ять років держава має якусь бодай подобизну культурної політики. І не на рівні зібраного на офіційні свята пулу народних артистів чи просування в якості бренду трипільських артефактів. На рівні створення та підтримки інституцій і започаткування довготривалих і доволі затратних проектів, розрахованих на тяглість і закорінення. Інститут книги, Культурний фонд, Український інститут (який ще по-справжньому й не запрацював), Мистецький арсенал, Довженко-центр, Держкіно, загалом – послідовна підтримка вітчизняного кінематографу, формування та захист інформаційного простору, діяльність багатьох державних та приватних культурних структур – за всім цим справді нескладно побачити стратегічний приціл, роботу на перспективу: те, чого в нашій культурі майже ніколи не було. Щонайменше – не було в новій історії. Можна уявити, як це все може працювати надалі, можна навіть уявити, які це в перспективі може дати результати – глибокі й серйозні. Але так само доволі нескладно уявити собі, як зі зміною політичного вектору, політичних пріоритетів чи просто в результаті популістських загравань, все це формування нового культурного ландшафту буде просто нівельоване, відмотане назад – років так на п’ять, в часи єдиного гастрольного простору, і марною виявиться п’ятирічна робот тисяч причетних, які наполегливо й доволі успішно творили нове українське культурне поле – в реаліях війни, в реаліях великих суспільних трансформацій, вірячи в те, що формування цього самого поля є не менш важливим за формування, скажімо, боєздатної армії. І ось тепер цілком реальним видається обнулення ситуації. Обнулення, яке так чи інакше призведе до того, що потім знову доведеться починати все від початку. Дивує, з яким марнотратством ми ставимось до власного часу, до власних ресурсів, до власного потенціалу. Дивно спостерігати, як суспільство відмовляється від того, що має, на користь того, чого, скоріш за все, не отримає. Не дивує лише одне – те, що речі, пов’язані з культурною політикою, майже не проговорюються. Всіх куди більше цікавлять депутатські заробітки, а не дитячі бібліотеки." Джерело: Сергій Жадан / Facebook 
    Apr 18, 2019 162
  • 11 Apr 2019
    Карлові Вари за популярністю серед туристів не поступається красуні Празі. Місто із майже 670-літніми традиціями курортної справи, знаходиться на заході Чехії і відоме на весь світ своїми цілющими, унікальним джерелами. Мільйони туристів їдуть сюди не тільки за оздоровленням, омолодженням і лікуванням, а й за яскравими враженнями та емоціями. У Карлових Варах безліч історичних пам'ятників і визначних пам'яток, також, це місце  проведення великих міжнародних заходів та відомих фестивалів. Місто визнане одним з найкрасивіших міст в Європі з цікавою історією, багатими інтелектуальними і культурними традиціями. Воно вражає і надихає своєю витонченою красою. Не дарма саме тут черпали натхнення Гете, Шиллер, Бетховен, Шопен, Гоголь, Дворжак та інші відомі творчі особистості. Сьогодні Карлові Вари користуються великою популярністю у монарших осіб з усього світу, мільйонерів, vip-персон і представників шоу-бізнесу. EuroTour Group - наш дружній партнер і лідер в організації турів по Чехії і Західній Європі пропонує вам взяти участь у цікавій оглядовій екскурсії цим красивим чеським містом, елітним світовим курортом - Карловими Варами. Маршрут екскурсії Карловими Варами Карлові Вари - унікальна природна лікарня. Тут на невеликій території зосереджено 12 цілющих джерел з мінеральною водою. А ще в Карлових Варах приголомшливої чистоти лікувальне повітря. Містечко причаїлося на гірських схилах, що потопають у зелені лісів. Скелясті пейзажі, розташовані на різних рівнях будинки і будиночки, храми і колонади, виглядають як казкова декорація. Карлові Вари - місто з глибокою історією, яка залишила нам у спадок велику кількість красивих пам'яток культури та архітектури. Під час екскурсії Карловими Варами разом з досвідченим гідом компанії EuroTour Group ви побачите головні визначні пам'ятки цього романтичного місця: приголомшливі колонади Карлових Варів, яких тут кілька, і кожна з них виглядає вельми вражаюче; • частина знаменитого палацу Карла IV - старовинна Замкова вежа; • величний, багатовіковий костел Святої Марії Магдалини; • блискучий храм Петра і Павла; • загадковий Чумний cтовп; • колоритні оглядові вежі Гете і Діана, звідки відкриваються панорамні види на місто. Крім того, в програмі екскурсії Карловими Варами відвідування романтичних місцевих парків і найцікавіших музеїв. У їх числі знаменитий на весь світ музей трав'яного лікеру Бехеровка. Саме Карлові Вари є батьківщиною цього особливого напою. У музеї Бехеровки ви зможете продегустувати екзотичні різновиди лікеру і придбати пляшку-другу собі або в подарунок рідним і близьким. Що ви дізнаєтесь під час екскурсії Карловими Варами? Карлові Вари - місто з не менш давньою історією, ніж у чудової чеської столиці. Карлові Вари засновані в 1350 році. Але знаменита карловарська вода з'явилася тут задовго до того, як місцевість була освоєна людиною. У Карлових Варах існує легенда про те, як були відкриті цілющі властивості місцевих джерел. Не обійшлося в цій справі без знаменитого чеського монарха Карла IV. Місця, де зараз розташовані Карлові Вари, славляться своєю унікальною природою і красивими пейзажами. Їх люблять самі чехи і мільйони туристів з різних країн. Дуже любив карловарські гірські схили і тінисті ліси Карл IV. Король постійно тут полював. Під час одного з полювань він почув різкий вереск своєї собаки і кинувся їй на допомогу. Виявляється, пес впав у джерело з гарячою водою. Здогадливий монарх припустив, що гаряча вода, що б'є з-під землі, може бути цілющою. Так і виявилося. За допомогою води з цього джерела король вилікував давні болі в суглобах. На честь чарівного зцілення Карл IV наказав збудувати тут красиве місто, яке назвали Карлсбадом. Історики і до цього часу гадають, що в цій легенді правда, а що вигадка. Подібних цікавих історій в романтичних Карлових Варах дуже багато. Під час екскурсії від досвідченого гіда компанії EuroTour Group ви дізнаєтеся найцікавіші з них. Поспішайте скористатися вигідною і зручною пропозицією екскурсії від компанії EuroTour Group! Початок: 8:30 Місце зустрічі: Вацлавська площа (біля пам. Св. Вацлаву на коні) Тривалість: 10 годин Замовити екскурсію EuroTour Group
  • Карлові Вари за популярністю серед туристів не поступається красуні Празі. Місто із майже 670-літніми традиціями курортної справи, знаходиться на заході Чехії і відоме на весь світ своїми цілющими, унікальним джерелами. Мільйони туристів їдуть сюди не тільки за оздоровленням, омолодженням і лікуванням, а й за яскравими враженнями та емоціями. У Карлових Варах безліч історичних пам'ятників і визначних пам'яток, також, це місце  проведення великих міжнародних заходів та відомих фестивалів. Місто визнане одним з найкрасивіших міст в Європі з цікавою історією, багатими інтелектуальними і культурними традиціями. Воно вражає і надихає своєю витонченою красою. Не дарма саме тут черпали натхнення Гете, Шиллер, Бетховен, Шопен, Гоголь, Дворжак та інші відомі творчі особистості. Сьогодні Карлові Вари користуються великою популярністю у монарших осіб з усього світу, мільйонерів, vip-персон і представників шоу-бізнесу. EuroTour Group - наш дружній партнер і лідер в організації турів по Чехії і Західній Європі пропонує вам взяти участь у цікавій оглядовій екскурсії цим красивим чеським містом, елітним світовим курортом - Карловими Варами. Маршрут екскурсії Карловими Варами Карлові Вари - унікальна природна лікарня. Тут на невеликій території зосереджено 12 цілющих джерел з мінеральною водою. А ще в Карлових Варах приголомшливої чистоти лікувальне повітря. Містечко причаїлося на гірських схилах, що потопають у зелені лісів. Скелясті пейзажі, розташовані на різних рівнях будинки і будиночки, храми і колонади, виглядають як казкова декорація. Карлові Вари - місто з глибокою історією, яка залишила нам у спадок велику кількість красивих пам'яток культури та архітектури. Під час екскурсії Карловими Варами разом з досвідченим гідом компанії EuroTour Group ви побачите головні визначні пам'ятки цього романтичного місця: приголомшливі колонади Карлових Варів, яких тут кілька, і кожна з них виглядає вельми вражаюче; • частина знаменитого палацу Карла IV - старовинна Замкова вежа; • величний, багатовіковий костел Святої Марії Магдалини; • блискучий храм Петра і Павла; • загадковий Чумний cтовп; • колоритні оглядові вежі Гете і Діана, звідки відкриваються панорамні види на місто. Крім того, в програмі екскурсії Карловими Варами відвідування романтичних місцевих парків і найцікавіших музеїв. У їх числі знаменитий на весь світ музей трав'яного лікеру Бехеровка. Саме Карлові Вари є батьківщиною цього особливого напою. У музеї Бехеровки ви зможете продегустувати екзотичні різновиди лікеру і придбати пляшку-другу собі або в подарунок рідним і близьким. Що ви дізнаєтесь під час екскурсії Карловими Варами? Карлові Вари - місто з не менш давньою історією, ніж у чудової чеської столиці. Карлові Вари засновані в 1350 році. Але знаменита карловарська вода з'явилася тут задовго до того, як місцевість була освоєна людиною. У Карлових Варах існує легенда про те, як були відкриті цілющі властивості місцевих джерел. Не обійшлося в цій справі без знаменитого чеського монарха Карла IV. Місця, де зараз розташовані Карлові Вари, славляться своєю унікальною природою і красивими пейзажами. Їх люблять самі чехи і мільйони туристів з різних країн. Дуже любив карловарські гірські схили і тінисті ліси Карл IV. Король постійно тут полював. Під час одного з полювань він почув різкий вереск своєї собаки і кинувся їй на допомогу. Виявляється, пес впав у джерело з гарячою водою. Здогадливий монарх припустив, що гаряча вода, що б'є з-під землі, може бути цілющою. Так і виявилося. За допомогою води з цього джерела король вилікував давні болі в суглобах. На честь чарівного зцілення Карл IV наказав збудувати тут красиве місто, яке назвали Карлсбадом. Історики і до цього часу гадають, що в цій легенді правда, а що вигадка. Подібних цікавих історій в романтичних Карлових Варах дуже багато. Під час екскурсії від досвідченого гіда компанії EuroTour Group ви дізнаєтеся найцікавіші з них. Поспішайте скористатися вигідною і зручною пропозицією екскурсії від компанії EuroTour Group! Початок: 8:30 Місце зустрічі: Вацлавська площа (біля пам. Св. Вацлаву на коні) Тривалість: 10 годин Замовити екскурсію EuroTour Group
    Apr 11, 2019 465
  • 19 Mar 2019
    Країни Центральної Європи зацікавлені в тому, аби Україна втрималась від російської окупації у будь-якій формі. І в інтересах України, аби втрималась Центральна Європа – й не стала залежною від Росії. Фронт на Донбасі стримує фізичну силу, але по неокупованій території йде російська дестабілізаційна боротьба, так само, як і по цілій Центральній Європі. Її мета – послабити інстиції влади й державий механізм як такий. Про те, як Росія непомітно знищує незалежність Чеської республіки, розповідає Ленка Віх – україніст, редактор "Українського журналу", який виходить у Чехії. Розмовляв: Роман Кульчинський – Президент Чехії Мілош Земан має проросійську позицію. Але в Україні його подають як випадкового персонажа у чеській політиці. Це так? – Ні, Мілош Земан зовсім невипадкова персона на чеській політичній арені. Він з'явився (і тут питання чи випадково) під час Оксамитової революції. Став депутатом ще федерального парламенту, очолив одну з найпотужніших політичних партій соціал-демократів, став головою Парламенту, а пізніше – головою уряду. Після невдалої спроби стати президентом відійшов на кілька років із політичного життя, в яке повернувся у 2013-му з партією, в якої не було ні членів, ні потенціалу. Зате були зв’язки із Росією, принаймні фінансові, – але я би ризикнула сказати, що не тільки. Земан надзвичайно сильний маніпулятор, який дуже добре орієнтується у чеській політичній реальності. А його проросійськість не випливає із незнання або нерозуміння ситуації. Повірте, чеські спеціальні служби працюють, так само як працюють інші гілки дежравного апарату. І йому все прекрасно відомо. Ми не знаємо, яка у нього мотивація, ми взагалі ще багато чого про нього не знаємо, але знаємо, бо за цим спостерігаємо не один рік, що він робить усе можливе, аби послабити чеські державні інституції й саму державу. – Наскільки взагалі сильний російський вплив у Чехії? – Дуже сильний. Бо окрім інформаційної атаки, якій піддався чеський інформаційний простір, як і більшість інформпросторів у Європі, й окрім сильного тиску бізнесу, передусім з енергетичної сфери, що повязаний із Росією, тут ще багато інших «земанів». Вони так само або присутні у чеській політиці десятки років, або через свої амбіції не бачать серйозних загроз для країни. Акція протесту біля Граду, офісу президента Чехії Мілоша Земана – Земан завжди був проросійським, із часів Оксамитової революції? – Не уявляю, як би мала виглядати «проросійськість» у дев'яностих чи нулевих роках. Звичайно, в його діяльності можна спостерігати певні незрозумілі кроки на користь Росії, але вони ніяк не відрізняються від інших, скажемо так, «прагматичних» кроків європейських політиків. Його мотиви нам невідомі. Тому ми й не знаємо, чи він до такої ролі готувався довго, чи, може, як вважає мій колега, в певний момент хтось зумів скористатися його патологічним нарцисизмом, жагою не до грошей, а до влади. В кожному разі, він не один, хто здивував своєю позицією. З’явилися навіть колишні дисиденти, авторитети, які нібито боролися упродовж десятиліть із комуністичною системою, а тут стали на захист «оточеної» й «атакованої зі всіх боків», «миролюбної» Росії з її «історичною правдою» і «історичними правом» на Крим. Мабуть, просто настав час, коли всі були змушені себе ідентифікувати. – Хто з дисидентів виступав з такою позицією? – Ці імена в Україні нікому невідомі, оскільки, на жаль, контактів між українськими й чеськими дисидентськкими рухами фактично не існувало. Але, для прикладу, це був вже покійний Ян Петранек, довголітній журналіст і коментатор Чеського радіо, який від 1968 року й аж до 1989-го не міг працювати за своїм фахом. А до того він був кореспондентом і в Індії, й у Радянському Союзі. Людина з високим авторитетом у суспільстві, хоча його й пов’язували з різними спецслужбами. Але саме він під кінець свого життя, будучи вже дуже хворою людиною, тиражував різного роду російські фейки й підтримував Нічних вовків (російські байкери – ред.), вказуючи на їхню любов до свободи. Наступним цікавим прикладом міг би бути так само журналіст і колишній політик Петр Угл, який під час Майдану й на початку анексії Криму розповсюджував інформацію про так звані Корсунські масові вбивства. Ви, мабуть, не знаєте, як і більшість моїх знайомих українців, про що мова – і правильно, бо такого убивства не було. Але в чеському інфопросторі цей міф певний час жив. Цікаво, що саме Петр Угл під час Оксамитової революції був розповсюдив інформацію про вбитого студента, яка пішла по цілому світові. Пізніше виявилося, що цього «вбитого» студента імітував співробітник таємної поліції. Тобто, ця людина не вперше поширювала фейк, який мав викликати емоційний струс. І питання лише в тому, чи він ці фейки поширював свідомо, чи ні. Але, якщо ви самі в певний час зрозумієте, що вашою довірливістю хтось раз вже скористався, то, мабуть, обережніше почнете ставитися до ще не підтверджених інформацій, чи не так? – Тобто, люстрація й відкриття архівів радянських спецслужб не спрацювало? – Мета люстраційного закону полягала в тому, аби на час, доки не відбудеться заміна генерацій, не допустити до важливих і високих державних посад колишніх працівників і співробітників комуністичної Служби безпеки чи представників комуністичної номенклатури. Без негативного так званого люстраційного посвідчення людина такої посади отримати не могла, хоча були випадки, десь біля сотні, коли перевірка не спрацювала. Так само виявилося, що орган, який цю перевірку реалізує, не мав доступу до архівів військової розвідки, тож ці люди могли й далі займати високі посади. Іншою проблемою є те, що виставлені за двері номеклатурники й співробітники держбезпеки через 20 років повернулися у вигляді олігархів, які скупили медіа та створили приватні партії. Економічної діяльності їм же ніхто не забороняв – а в них з часів минулого режиму залишилися неоціненні зв’язки як удома, так і за кордоном. – Можете детальніше розповісти, як Росія крок за кроком нарощувала вплив у Чехії? І чому їй це вдалося? В моєму уявленні Чехія – це країна, яка символізує спротив радянському режимові. Адже у вас були й Празька весна, й Оксамитова революція. – Росія після 1989 року нікуди не зникла. Із колишньої Чехословаччини відійшли лише радянські війська. Все інше залишилося. Ми її просто не бачили. Росія та її чеські колаборанти були тут присутні у 2008 році, коли вирішувалася доля американського радару – і їм вдалося переконати суспільство, що Чехії радар непотрібний, і що він для неї навіть небезпечний. Під час президентських виборів у 2013 році роль Росії вже не можна було не помітити, так само як і відверту проросійськійсть і російські гроші в оточенні нинішнього президента. До речі, Вратіслав Мінарж, голова секретаріату президента та його права рука, досі не отримав від Національного бюро безпеки дозвіл на доступ до державної таємниці. Тобто, він не має права працювати з секретними матеріалами й інформаціями, бо спецслужби йому не довіряють. Крім того, чеська контррозвідка вже роками в кожному своєму відкритому звіті інформує про високу активність російських спецслужб на території Чехії. Наведу цікавий приклад. За даними Містерства закордонних справ Чеської Республіки, у російському посольстві працює 140 працівників, з них – 53 дипломати. Для порівняння, в американському посольстві працює 70 працівників, і з них – 44 дипломати. Тобто, росіян набагато більше. Але, що цікаво, у 53 російських дипломатів є 71 дипломатична машина, які, як відомо, чеська поліція не має право контролювати. Постає запитання, хто користується тими машинами і в яких цілях. Уявлення українців про Чехію та її спротив проти радянському режиму – це все до певної міри ілюзія. Це добре, що ви знаєте ці кращі сторінки чеської історії й на них рівняєтеся. Але реальність трохи інша. Празька весна – це гарно, це час відлиги, коли суспільство змогло після сумних 50-их подихати свіжим повітрям, хоча й ненадовго. До слова, я погоджуюся з думкою, що чехи, на жаль, донині не змогли інтерпретувати події 68-го року по-іншому, ніж з точки зору тодішніх реформаторських комуністів. 68-й – рік це так само рік приниження, розуміння того, що у чехословацької комуністичної еліти не було жодного плану. Що гірше, в неї не було розуміння того, якими методами діють її совєтські «брати». Тож еліта виявилася цілком безсилою й непідготовленою до конфронтації з Москвою, і врешті капітулювала та частково колаборувала. До речі, для українців могло би бути цікавим, що єдиним чехословацьким політиком, який відмовився підписати так званий Московський протокол – тобто, фактично, капітуляцію – був Франтішек Крігель, який на початку минулого століття народився в родині галицьких євреїв у Станіславі, нинішньому Івано-Франківську. І єдине, чим чехословацька делегація не зганьбилася остаточно, – це відмова поїхати з Москви без Крігеля. 68-ий – це також усвідомлення того, що тодішня чеська еліта – це не лише комуністи-реформатори, але також сталіністи й колаборанти, які були готові негайно надіслати в Москву лист-запрошення, легітимізуючи прихід окупаційних військ. Усе це були чехи чи чехословаки. Це – невесела картина, якої ми не бажаємо бачити, зосереджуючись лише на тих речах, які нам подобаються і за які не соромно. Так, як нікуди не поділися колаборанти у 68-ому році – так вони нікуди не поділися й нині. А про деяких «героїв» Оксамитової революції я вже розказала вище. Так, є імена, якими можна і треба пишатися. Є Вацлав Гавел, але він був скоріше винятком із правила. За нормальних обставин людина з його характером не могла б ніколи потрапити у високу політику і стати президентом. Довгі роки окупації не можна подолати одною революцією. Й навіть двома. Цим натякаю на те, що «третій» майдан-революція, якою весь час лякають чи обіцяють певні українські політики, не замінить еволюції. – Чим пояснюється висока активність російської дипломатії та спецслужб саме в Чехії? – А я не думаю, що Чехія – якийсь великий виняток. Я, звісно, не фахівець у цьому питанні, але, скажімо, австрійський аналітик, колишній керівник стратегічного відділення Міністерства оборони Австрії Густав Грессел в одному з інтерв'ю для чеських ЗМІ заявив, що Австрія є епіцентром російського шпіонажу в Європі, оскільки в Австрії були дуже вигідні банківські умови й досі є недосконалі правила щодо банківської таємниці. І саме в австрійських банках є дуже багато рахунків незрозумілих організацій, пов'язаних із Росією. – Як діяла Росія з моменту розвалу СРСР? Є загальна думка, що Росія впливає через бізнес. Чи можете назвати конкретні механізми цього впливу, які використовувалися в Чехії? – Зі звітів чеської контррозвідки випливає, що Росія впливає на Чехію різними інструментами, і лише відстежуючи увесь цей інструментарій, можна приблизно зрозуміти шпигунські цілі Москви. Це й інформаційний вплив – вкидання в чеський інфопростір тем, пов’язаних із закордонною політикою, метою яких є вплив на внутрішню політику держави. Це й монополія на історію – до речі, контррозвідка вперше минулого року визнала, що сучасне подання історії, як її вчать у школах, дуже близьке до совєтської інтерпретації. Це, звичайно, контакт із громадськими організаціями, політиками й урядовцями. Вони часто не усвідомлюють, що якщо російські «дипломати» отримують із різних джерел велику кількість інтерної інформації, тобто, інформації невідкритого характеру, хоч і не з грифом секретно – то їм уже не потрібно красти секретну інформацію. Але одною з найбільших проблем є контроль росіян над чеськими приватними підприємствами, які опинилися в корупційних скандалах. Російський інвестор, часто колишній співпрацівник спецслужб, захований за чеськими підставними особами чи офшорами, перехоплює підприємство, яке намагається отримати державні замовлення, наприклад, від Міністерства оборони чи внутрішніх справ. На таких підприємствах можуть на менеджерських посадах працювати особи з не найкращою репуацією, які раніше фігурували в корупційних скандалах. Таким чином Росія отримує доступ до великої кількості копромату, який має потенціал послабити чехів, пов’язаних із корупційними справами. А ними часто є політики, урядовці і т.п. Ленка Віх, фото: heroes.sk, автор фото: Ондржей Тилчер – Ви говорите про чеську контрозвідку. Як їй вдається викривати Росію при проросійському президенті? Президент Чехії є одним із адресатів контррозвідки, тобто, одержувачів інформації. Він навіть може давати їй завдання, але лише за згоди уряду. Бо саме уряд є тим інститутом, якому контррозвідка підзвітна. Земан, після публікації останнього звіту Служби безпеки та інформації (BIS), в якому Росію й Китай названо найбільшими безпековими проблемами для країни, розпочав проти контррозвідки відкриту війну навіть у ЗМІ. Він назвав працівників спецслужб невдахами, а їхні звіти – «дурними розмовами без доказів», і вже вдруге не надав голові BIS звання генерала. На це працівники цієї спецслужби відповіли тим, що не сприймають критики Президента. Вони нагадали, що від початку минулого року всі законні адресати, включно з Президентом, були інформовані про те, що чеській контррозвідці вдалось розбити мережу шпигунів одної з російських служб, завдавши їй непоправної шкоди. За словами шефа BIS, ішлося про видворення трьох російських «дипломатів» у справі Скрипалів. – Наскільки сильні проросійські позиції в уряді та парламенті? – На це запитання важко відповісти. В уряді є такі особи, як міністриня промисловості та торгівлі Матра Новакова, яка нещодавно дала інтерв’ю російському телеканалу «Спутнік» – і, мабуть, не очікувала, що це викличе здивування. Провину за це взяла на себе її прес-секретар, але хіба можливо, аби політик на такій посаді міг не розуміти, що таке «Спутнік»? З іншого боку, є міністр закордонних справ Томаш Петржічек, який своєю, скажемо так, проукраїнською, але насправді проєвропейською, пратлантичною і прочеською позицією дуже розгнівав як президента Земана, так і чеських комуністів. Іще тиждень тому здавалося, що Петржічек не мусить втриматись ані у кріслі міністра, ані на посаді заступника голови соціал-демократів. До речі, його відважна позиція, яку він проявив саме довкола українського питання, принесла йому схвалення від журналістів і звичайних людей. Що стосується парламенту – там те саме. Є партії – як, наприклад, комуністична – у яких реалізується не чеська, а російська політика. Причому, вони не лише зачаровані політикою Москви, вони самі вкидають у чеський простір московські наративи. Є Партія прямої демократії, якій вигідно паразитувати на московських планах, бо саме ненависть до мігрантів і Заходу як такого їх привела в Парламент. Є в Парламенті нова партія Пірати, де є як проросійські чи потенційно проросійські депутати, так і явно проєвропейські. І так – у кожній партії. Незважаючи на те, йдеться про лівих чи правих. – Якщо Україна понесе поразку у війні з Росією – це якось вплине на ситуацію в Чехії? – У наших найглибших інтересах, аби Україна втрималась, так само як і в найглибших інтересах України, аби втрималась Центральна Європа. Донбас стримує фізичну силу, але по неокупованій території йде теж деструктивна і дестабілізаційна боротьба, так само, як і по цілій Центральній Європі, метою якої є послабити інституції й державний механізм як такий. Ви тільки гляньте, що коїться в Угорщині, Польщі, Чехії чи Словаччині. Послабивши остаточно інститути, ми можемо легко опинитися у позиції України 2013 року. А в таких країнах, де не працюють інститути, як каже Тімоті Снайдер, можливо все, включно з концтаборами. Але ж цю роботу роблять не росіяни. Тут, як ніколи, актуальні слова Симона Петлюри: «Нам не так страшні московські воші, нам страшні українські (чеські, польські.. – авт.) гниди». Тому це треба розуміти, але ми так само маємо мати на увазі те, що надмірна паніка теж не у наших інтересах. Бо, панікуючи над «салямовим» методом (коли території чи вплив набуваються невеликими частинами, як нарізання салямі – ред.) поступового ковтання Росією наступних територій, ми підтримуємо один з її наративів. Він полягає в тому, що не спрацює п’ята стаття Вашингтонського договору, тобто, країни НАТО не стануть воювати за малі країни – Словачинну, Чехію, та навіть за Польщу. А якщо ми перестанемо вірити у нашу єдність, то цієї єдності не буде. Тому наші політики та високі урядовці часто занадто обережно вибирають слова. Але моя порада така: не слухати те, що хто говорить, а дивитися на те, що він робить. На жаль, наші медіа не дуже готові до екстраординарного часу і подій. Полюбляють або розганяти паніку, або інтелектуально не в силі підхопити сигнали й правильно їх аналізувати. З дуже великим сумом дивлюся на часто неадекватне подавання інформації про Україну в центральноєвропейських ЗМІ. Але з таким самим сумом стежу за саркастичними висловлюваннями декотрих українських коментаторів про позицію Європи, про її вічну «стурбованість» в часи, коли українці помирають на фронті за Європу. Повірте, справа не настільки проста. Тому що без цього «слабкого» Заходу – до речі, це, знову ж таки. наратив Москви, що Захід слабкий і за Україну не постоїть – Україні було би набагато важче. Джерело: TEXTY.ORG.UA Головне фото: Aktuálně
  • Країни Центральної Європи зацікавлені в тому, аби Україна втрималась від російської окупації у будь-якій формі. І в інтересах України, аби втрималась Центральна Європа – й не стала залежною від Росії. Фронт на Донбасі стримує фізичну силу, але по неокупованій території йде російська дестабілізаційна боротьба, так само, як і по цілій Центральній Європі. Її мета – послабити інстиції влади й державий механізм як такий. Про те, як Росія непомітно знищує незалежність Чеської республіки, розповідає Ленка Віх – україніст, редактор "Українського журналу", який виходить у Чехії. Розмовляв: Роман Кульчинський – Президент Чехії Мілош Земан має проросійську позицію. Але в Україні його подають як випадкового персонажа у чеській політиці. Це так? – Ні, Мілош Земан зовсім невипадкова персона на чеській політичній арені. Він з'явився (і тут питання чи випадково) під час Оксамитової революції. Став депутатом ще федерального парламенту, очолив одну з найпотужніших політичних партій соціал-демократів, став головою Парламенту, а пізніше – головою уряду. Після невдалої спроби стати президентом відійшов на кілька років із політичного життя, в яке повернувся у 2013-му з партією, в якої не було ні членів, ні потенціалу. Зате були зв’язки із Росією, принаймні фінансові, – але я би ризикнула сказати, що не тільки. Земан надзвичайно сильний маніпулятор, який дуже добре орієнтується у чеській політичній реальності. А його проросійськість не випливає із незнання або нерозуміння ситуації. Повірте, чеські спеціальні служби працюють, так само як працюють інші гілки дежравного апарату. І йому все прекрасно відомо. Ми не знаємо, яка у нього мотивація, ми взагалі ще багато чого про нього не знаємо, але знаємо, бо за цим спостерігаємо не один рік, що він робить усе можливе, аби послабити чеські державні інституції й саму державу. – Наскільки взагалі сильний російський вплив у Чехії? – Дуже сильний. Бо окрім інформаційної атаки, якій піддався чеський інформаційний простір, як і більшість інформпросторів у Європі, й окрім сильного тиску бізнесу, передусім з енергетичної сфери, що повязаний із Росією, тут ще багато інших «земанів». Вони так само або присутні у чеській політиці десятки років, або через свої амбіції не бачать серйозних загроз для країни. Акція протесту біля Граду, офісу президента Чехії Мілоша Земана – Земан завжди був проросійським, із часів Оксамитової революції? – Не уявляю, як би мала виглядати «проросійськість» у дев'яностих чи нулевих роках. Звичайно, в його діяльності можна спостерігати певні незрозумілі кроки на користь Росії, але вони ніяк не відрізняються від інших, скажемо так, «прагматичних» кроків європейських політиків. Його мотиви нам невідомі. Тому ми й не знаємо, чи він до такої ролі готувався довго, чи, може, як вважає мій колега, в певний момент хтось зумів скористатися його патологічним нарцисизмом, жагою не до грошей, а до влади. В кожному разі, він не один, хто здивував своєю позицією. З’явилися навіть колишні дисиденти, авторитети, які нібито боролися упродовж десятиліть із комуністичною системою, а тут стали на захист «оточеної» й «атакованої зі всіх боків», «миролюбної» Росії з її «історичною правдою» і «історичними правом» на Крим. Мабуть, просто настав час, коли всі були змушені себе ідентифікувати. – Хто з дисидентів виступав з такою позицією? – Ці імена в Україні нікому невідомі, оскільки, на жаль, контактів між українськими й чеськими дисидентськкими рухами фактично не існувало. Але, для прикладу, це був вже покійний Ян Петранек, довголітній журналіст і коментатор Чеського радіо, який від 1968 року й аж до 1989-го не міг працювати за своїм фахом. А до того він був кореспондентом і в Індії, й у Радянському Союзі. Людина з високим авторитетом у суспільстві, хоча його й пов’язували з різними спецслужбами. Але саме він під кінець свого життя, будучи вже дуже хворою людиною, тиражував різного роду російські фейки й підтримував Нічних вовків (російські байкери – ред.), вказуючи на їхню любов до свободи. Наступним цікавим прикладом міг би бути так само журналіст і колишній політик Петр Угл, який під час Майдану й на початку анексії Криму розповсюджував інформацію про так звані Корсунські масові вбивства. Ви, мабуть, не знаєте, як і більшість моїх знайомих українців, про що мова – і правильно, бо такого убивства не було. Але в чеському інфопросторі цей міф певний час жив. Цікаво, що саме Петр Угл під час Оксамитової революції був розповсюдив інформацію про вбитого студента, яка пішла по цілому світові. Пізніше виявилося, що цього «вбитого» студента імітував співробітник таємної поліції. Тобто, ця людина не вперше поширювала фейк, який мав викликати емоційний струс. І питання лише в тому, чи він ці фейки поширював свідомо, чи ні. Але, якщо ви самі в певний час зрозумієте, що вашою довірливістю хтось раз вже скористався, то, мабуть, обережніше почнете ставитися до ще не підтверджених інформацій, чи не так? – Тобто, люстрація й відкриття архівів радянських спецслужб не спрацювало? – Мета люстраційного закону полягала в тому, аби на час, доки не відбудеться заміна генерацій, не допустити до важливих і високих державних посад колишніх працівників і співробітників комуністичної Служби безпеки чи представників комуністичної номенклатури. Без негативного так званого люстраційного посвідчення людина такої посади отримати не могла, хоча були випадки, десь біля сотні, коли перевірка не спрацювала. Так само виявилося, що орган, який цю перевірку реалізує, не мав доступу до архівів військової розвідки, тож ці люди могли й далі займати високі посади. Іншою проблемою є те, що виставлені за двері номеклатурники й співробітники держбезпеки через 20 років повернулися у вигляді олігархів, які скупили медіа та створили приватні партії. Економічної діяльності їм же ніхто не забороняв – а в них з часів минулого режиму залишилися неоціненні зв’язки як удома, так і за кордоном. – Можете детальніше розповісти, як Росія крок за кроком нарощувала вплив у Чехії? І чому їй це вдалося? В моєму уявленні Чехія – це країна, яка символізує спротив радянському режимові. Адже у вас були й Празька весна, й Оксамитова революція. – Росія після 1989 року нікуди не зникла. Із колишньої Чехословаччини відійшли лише радянські війська. Все інше залишилося. Ми її просто не бачили. Росія та її чеські колаборанти були тут присутні у 2008 році, коли вирішувалася доля американського радару – і їм вдалося переконати суспільство, що Чехії радар непотрібний, і що він для неї навіть небезпечний. Під час президентських виборів у 2013 році роль Росії вже не можна було не помітити, так само як і відверту проросійськійсть і російські гроші в оточенні нинішнього президента. До речі, Вратіслав Мінарж, голова секретаріату президента та його права рука, досі не отримав від Національного бюро безпеки дозвіл на доступ до державної таємниці. Тобто, він не має права працювати з секретними матеріалами й інформаціями, бо спецслужби йому не довіряють. Крім того, чеська контррозвідка вже роками в кожному своєму відкритому звіті інформує про високу активність російських спецслужб на території Чехії. Наведу цікавий приклад. За даними Містерства закордонних справ Чеської Республіки, у російському посольстві працює 140 працівників, з них – 53 дипломати. Для порівняння, в американському посольстві працює 70 працівників, і з них – 44 дипломати. Тобто, росіян набагато більше. Але, що цікаво, у 53 російських дипломатів є 71 дипломатична машина, які, як відомо, чеська поліція не має право контролювати. Постає запитання, хто користується тими машинами і в яких цілях. Уявлення українців про Чехію та її спротив проти радянському режиму – це все до певної міри ілюзія. Це добре, що ви знаєте ці кращі сторінки чеської історії й на них рівняєтеся. Але реальність трохи інша. Празька весна – це гарно, це час відлиги, коли суспільство змогло після сумних 50-их подихати свіжим повітрям, хоча й ненадовго. До слова, я погоджуюся з думкою, що чехи, на жаль, донині не змогли інтерпретувати події 68-го року по-іншому, ніж з точки зору тодішніх реформаторських комуністів. 68-й – рік це так само рік приниження, розуміння того, що у чехословацької комуністичної еліти не було жодного плану. Що гірше, в неї не було розуміння того, якими методами діють її совєтські «брати». Тож еліта виявилася цілком безсилою й непідготовленою до конфронтації з Москвою, і врешті капітулювала та частково колаборувала. До речі, для українців могло би бути цікавим, що єдиним чехословацьким політиком, який відмовився підписати так званий Московський протокол – тобто, фактично, капітуляцію – був Франтішек Крігель, який на початку минулого століття народився в родині галицьких євреїв у Станіславі, нинішньому Івано-Франківську. І єдине, чим чехословацька делегація не зганьбилася остаточно, – це відмова поїхати з Москви без Крігеля. 68-ий – це також усвідомлення того, що тодішня чеська еліта – це не лише комуністи-реформатори, але також сталіністи й колаборанти, які були готові негайно надіслати в Москву лист-запрошення, легітимізуючи прихід окупаційних військ. Усе це були чехи чи чехословаки. Це – невесела картина, якої ми не бажаємо бачити, зосереджуючись лише на тих речах, які нам подобаються і за які не соромно. Так, як нікуди не поділися колаборанти у 68-ому році – так вони нікуди не поділися й нині. А про деяких «героїв» Оксамитової революції я вже розказала вище. Так, є імена, якими можна і треба пишатися. Є Вацлав Гавел, але він був скоріше винятком із правила. За нормальних обставин людина з його характером не могла б ніколи потрапити у високу політику і стати президентом. Довгі роки окупації не можна подолати одною революцією. Й навіть двома. Цим натякаю на те, що «третій» майдан-революція, якою весь час лякають чи обіцяють певні українські політики, не замінить еволюції. – Чим пояснюється висока активність російської дипломатії та спецслужб саме в Чехії? – А я не думаю, що Чехія – якийсь великий виняток. Я, звісно, не фахівець у цьому питанні, але, скажімо, австрійський аналітик, колишній керівник стратегічного відділення Міністерства оборони Австрії Густав Грессел в одному з інтерв'ю для чеських ЗМІ заявив, що Австрія є епіцентром російського шпіонажу в Європі, оскільки в Австрії були дуже вигідні банківські умови й досі є недосконалі правила щодо банківської таємниці. І саме в австрійських банках є дуже багато рахунків незрозумілих організацій, пов'язаних із Росією. – Як діяла Росія з моменту розвалу СРСР? Є загальна думка, що Росія впливає через бізнес. Чи можете назвати конкретні механізми цього впливу, які використовувалися в Чехії? – Зі звітів чеської контррозвідки випливає, що Росія впливає на Чехію різними інструментами, і лише відстежуючи увесь цей інструментарій, можна приблизно зрозуміти шпигунські цілі Москви. Це й інформаційний вплив – вкидання в чеський інфопростір тем, пов’язаних із закордонною політикою, метою яких є вплив на внутрішню політику держави. Це й монополія на історію – до речі, контррозвідка вперше минулого року визнала, що сучасне подання історії, як її вчать у школах, дуже близьке до совєтської інтерпретації. Це, звичайно, контакт із громадськими організаціями, політиками й урядовцями. Вони часто не усвідомлюють, що якщо російські «дипломати» отримують із різних джерел велику кількість інтерної інформації, тобто, інформації невідкритого характеру, хоч і не з грифом секретно – то їм уже не потрібно красти секретну інформацію. Але одною з найбільших проблем є контроль росіян над чеськими приватними підприємствами, які опинилися в корупційних скандалах. Російський інвестор, часто колишній співпрацівник спецслужб, захований за чеськими підставними особами чи офшорами, перехоплює підприємство, яке намагається отримати державні замовлення, наприклад, від Міністерства оборони чи внутрішніх справ. На таких підприємствах можуть на менеджерських посадах працювати особи з не найкращою репуацією, які раніше фігурували в корупційних скандалах. Таким чином Росія отримує доступ до великої кількості копромату, який має потенціал послабити чехів, пов’язаних із корупційними справами. А ними часто є політики, урядовці і т.п. Ленка Віх, фото: heroes.sk, автор фото: Ондржей Тилчер – Ви говорите про чеську контрозвідку. Як їй вдається викривати Росію при проросійському президенті? Президент Чехії є одним із адресатів контррозвідки, тобто, одержувачів інформації. Він навіть може давати їй завдання, але лише за згоди уряду. Бо саме уряд є тим інститутом, якому контррозвідка підзвітна. Земан, після публікації останнього звіту Служби безпеки та інформації (BIS), в якому Росію й Китай названо найбільшими безпековими проблемами для країни, розпочав проти контррозвідки відкриту війну навіть у ЗМІ. Він назвав працівників спецслужб невдахами, а їхні звіти – «дурними розмовами без доказів», і вже вдруге не надав голові BIS звання генерала. На це працівники цієї спецслужби відповіли тим, що не сприймають критики Президента. Вони нагадали, що від початку минулого року всі законні адресати, включно з Президентом, були інформовані про те, що чеській контррозвідці вдалось розбити мережу шпигунів одної з російських служб, завдавши їй непоправної шкоди. За словами шефа BIS, ішлося про видворення трьох російських «дипломатів» у справі Скрипалів. – Наскільки сильні проросійські позиції в уряді та парламенті? – На це запитання важко відповісти. В уряді є такі особи, як міністриня промисловості та торгівлі Матра Новакова, яка нещодавно дала інтерв’ю російському телеканалу «Спутнік» – і, мабуть, не очікувала, що це викличе здивування. Провину за це взяла на себе її прес-секретар, але хіба можливо, аби політик на такій посаді міг не розуміти, що таке «Спутнік»? З іншого боку, є міністр закордонних справ Томаш Петржічек, який своєю, скажемо так, проукраїнською, але насправді проєвропейською, пратлантичною і прочеською позицією дуже розгнівав як президента Земана, так і чеських комуністів. Іще тиждень тому здавалося, що Петржічек не мусить втриматись ані у кріслі міністра, ані на посаді заступника голови соціал-демократів. До речі, його відважна позиція, яку він проявив саме довкола українського питання, принесла йому схвалення від журналістів і звичайних людей. Що стосується парламенту – там те саме. Є партії – як, наприклад, комуністична – у яких реалізується не чеська, а російська політика. Причому, вони не лише зачаровані політикою Москви, вони самі вкидають у чеський простір московські наративи. Є Партія прямої демократії, якій вигідно паразитувати на московських планах, бо саме ненависть до мігрантів і Заходу як такого їх привела в Парламент. Є в Парламенті нова партія Пірати, де є як проросійські чи потенційно проросійські депутати, так і явно проєвропейські. І так – у кожній партії. Незважаючи на те, йдеться про лівих чи правих. – Якщо Україна понесе поразку у війні з Росією – це якось вплине на ситуацію в Чехії? – У наших найглибших інтересах, аби Україна втрималась, так само як і в найглибших інтересах України, аби втрималась Центральна Європа. Донбас стримує фізичну силу, але по неокупованій території йде теж деструктивна і дестабілізаційна боротьба, так само, як і по цілій Центральній Європі, метою якої є послабити інституції й державний механізм як такий. Ви тільки гляньте, що коїться в Угорщині, Польщі, Чехії чи Словаччині. Послабивши остаточно інститути, ми можемо легко опинитися у позиції України 2013 року. А в таких країнах, де не працюють інститути, як каже Тімоті Снайдер, можливо все, включно з концтаборами. Але ж цю роботу роблять не росіяни. Тут, як ніколи, актуальні слова Симона Петлюри: «Нам не так страшні московські воші, нам страшні українські (чеські, польські.. – авт.) гниди». Тому це треба розуміти, але ми так само маємо мати на увазі те, що надмірна паніка теж не у наших інтересах. Бо, панікуючи над «салямовим» методом (коли території чи вплив набуваються невеликими частинами, як нарізання салямі – ред.) поступового ковтання Росією наступних територій, ми підтримуємо один з її наративів. Він полягає в тому, що не спрацює п’ята стаття Вашингтонського договору, тобто, країни НАТО не стануть воювати за малі країни – Словачинну, Чехію, та навіть за Польщу. А якщо ми перестанемо вірити у нашу єдність, то цієї єдності не буде. Тому наші політики та високі урядовці часто занадто обережно вибирають слова. Але моя порада така: не слухати те, що хто говорить, а дивитися на те, що він робить. На жаль, наші медіа не дуже готові до екстраординарного часу і подій. Полюбляють або розганяти паніку, або інтелектуально не в силі підхопити сигнали й правильно їх аналізувати. З дуже великим сумом дивлюся на часто неадекватне подавання інформації про Україну в центральноєвропейських ЗМІ. Але з таким самим сумом стежу за саркастичними висловлюваннями декотрих українських коментаторів про позицію Європи, про її вічну «стурбованість» в часи, коли українці помирають на фронті за Європу. Повірте, справа не настільки проста. Тому що без цього «слабкого» Заходу – до речі, це, знову ж таки. наратив Москви, що Захід слабкий і за Україну не постоїть – Україні було би набагато важче. Джерело: TEXTY.ORG.UA Головне фото: Aktuálně
    Mar 19, 2019 2769
  • 19 Mar 2019
    Не однією Прагою може пишатись Чехія. Проїхавши трішки більше 60 кілометрів від столиці, ви опинитесь у невеликому, надзвичайно красивому середньовічному місті Кутна Гора. Це містечко, як ніяке інше, може похвалитися мальовничими краєвидами та прекрасно збереженими пам'ятниками архітектури, які своєю присутністю змінили перелік спадщини ЮНЕСКО. foto: propamatky.info Компанія EuroTour Group пропонує велику кількість цікавих турів по Чехії і Західній Європі і один з популярних маршрутів, це екскурсія в сюрреалістичне старовинне місто-музей, скарбницю Чехії - приголомшливу Кутну Гору. Кутна Гора - місто, яке нікого не залишає байдужим. Це місце з бурхливою, цікавою історією. Саме Кутна Гора багато століть формувала фінансову міць Чеської держави. Сьогодні тут зосереджена величезна кількість унікальних пам'яток архітектури та культури, які вражають своїм колоритом і пишністю. foto: zemefilmu.cz У Кутній Горі особлива атмосфера. Час тут ніби зупинився багато століть тому. Не дивно, що історичний центр міста внесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Скористайтеся вигідною пропозицією EuroTour Group і відвідайте це приголомшливе місце. У програмі туру не тільки екскурсія містом в компанії професійного досвідченого гіда з вивченням кращих пам'яток, а й вільний час. Ви собі на втіху зможете прогулятися колоритними вуличками старовинної Кутної Гори, зробити незабутні фото, випити горнятко запашного чаю у місцевій кав'ярні або спробувати щось з найсмачніших національних чеських страв в атмосферному ресторанчику. Що ви дізнаєтеся на екскурсії в Кутній Горі? Кутна Гора в першу чергу знаменита тим, що саме тут почалася перша в Європі «срібна лихоманка». Близько 700 років тому тут виявили сховища срібної руди. У зв'язку з цим Кутна Гора дуже швидко набула статус королівського міста і навіть змагалася за значимістю з самої Прагою. Тут розміщувався Королівський монетний двір, де чеканили європейську «валюту» середньовіччя - празький гріш. До речі, своєю назвою американський долар зобов'язаний саме срібному толару Кутної Гори. Багатства «срібного» міста відіграли величезну роль у розвитку Чеської держави. До середини 16 століття становище Кутної Гори істотно змінилося. Місто було зруйноване і розграбоване в ході гуситських воєн. Але головною причиною занепаду стало не це, а виснаження срібних копалень. Кутна Гора втратила свою міць і значимість. Але, незважаючи ні на що, місто зберегло для наших сучасників щось більше, ніж фінансові блага - приголомшлива архітектурна та культурна спадщина, яка перехоплює подих і захоплює своєю величчю. Що ви побачите на екскурсії в Кутну Гору Сьогодні пам'ятки Кутної Гори відомі не тільки в Чехії. Неповторна середньовічна атмосфера міста вабить сюди сотні тисяч туристів з усього світу. Під час екскурсії по Кутній Горі з туроператором EuroTour Group ви відвідаєте: одну з головних колоритних пам'яток міста - Костніцу, Кладовищенський костел Всіх Святих, де все внутрішнє оздоблення повністю оформлено людськими кістками. Вівтар і люстри з черепів викликають найрізноманітніші емоції, але нікого не залишають байдужим; монументальний і величний Собор Святої Варвари в стилі пізньої готики; приголомшливий Влашський палац, де знаходився центральний монетний двір Праги;  старовинний кам'яний водограй, який, до того ж, багато століть був частиною міського водопроводу; містичний бароковий чумний стовп із статуєю Діви Марії і унікальною хронограмою, яка в сумі позначає кількість місцевих жертв чуми; невеликий казковий замок Градек, де зараз розташований Чеський музей срібла; Каплицю Тіла Господнього. Спочатку вона була кісткосховищем, а сьогодні тут є оглядовий майданчик, з якого відкриваються чудові панорамні краєвиди на середньовічне місто. Замовляйте будь ласка тур в Кутну Гору заздалегідь, тому що програма користується великою популярністю ! Початок: 09:00 Місце зустрічі: Вацлавська площа (біля пам. Св. Вацлаву на коні) Тривалість: 8 годин Замовити екскурсію EuroTour Group    
  • Не однією Прагою може пишатись Чехія. Проїхавши трішки більше 60 кілометрів від столиці, ви опинитесь у невеликому, надзвичайно красивому середньовічному місті Кутна Гора. Це містечко, як ніяке інше, може похвалитися мальовничими краєвидами та прекрасно збереженими пам'ятниками архітектури, які своєю присутністю змінили перелік спадщини ЮНЕСКО. foto: propamatky.info Компанія EuroTour Group пропонує велику кількість цікавих турів по Чехії і Західній Європі і один з популярних маршрутів, це екскурсія в сюрреалістичне старовинне місто-музей, скарбницю Чехії - приголомшливу Кутну Гору. Кутна Гора - місто, яке нікого не залишає байдужим. Це місце з бурхливою, цікавою історією. Саме Кутна Гора багато століть формувала фінансову міць Чеської держави. Сьогодні тут зосереджена величезна кількість унікальних пам'яток архітектури та культури, які вражають своїм колоритом і пишністю. foto: zemefilmu.cz У Кутній Горі особлива атмосфера. Час тут ніби зупинився багато століть тому. Не дивно, що історичний центр міста внесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Скористайтеся вигідною пропозицією EuroTour Group і відвідайте це приголомшливе місце. У програмі туру не тільки екскурсія містом в компанії професійного досвідченого гіда з вивченням кращих пам'яток, а й вільний час. Ви собі на втіху зможете прогулятися колоритними вуличками старовинної Кутної Гори, зробити незабутні фото, випити горнятко запашного чаю у місцевій кав'ярні або спробувати щось з найсмачніших національних чеських страв в атмосферному ресторанчику. Що ви дізнаєтеся на екскурсії в Кутній Горі? Кутна Гора в першу чергу знаменита тим, що саме тут почалася перша в Європі «срібна лихоманка». Близько 700 років тому тут виявили сховища срібної руди. У зв'язку з цим Кутна Гора дуже швидко набула статус королівського міста і навіть змагалася за значимістю з самої Прагою. Тут розміщувався Королівський монетний двір, де чеканили європейську «валюту» середньовіччя - празький гріш. До речі, своєю назвою американський долар зобов'язаний саме срібному толару Кутної Гори. Багатства «срібного» міста відіграли величезну роль у розвитку Чеської держави. До середини 16 століття становище Кутної Гори істотно змінилося. Місто було зруйноване і розграбоване в ході гуситських воєн. Але головною причиною занепаду стало не це, а виснаження срібних копалень. Кутна Гора втратила свою міць і значимість. Але, незважаючи ні на що, місто зберегло для наших сучасників щось більше, ніж фінансові блага - приголомшлива архітектурна та культурна спадщина, яка перехоплює подих і захоплює своєю величчю. Що ви побачите на екскурсії в Кутну Гору Сьогодні пам'ятки Кутної Гори відомі не тільки в Чехії. Неповторна середньовічна атмосфера міста вабить сюди сотні тисяч туристів з усього світу. Під час екскурсії по Кутній Горі з туроператором EuroTour Group ви відвідаєте: одну з головних колоритних пам'яток міста - Костніцу, Кладовищенський костел Всіх Святих, де все внутрішнє оздоблення повністю оформлено людськими кістками. Вівтар і люстри з черепів викликають найрізноманітніші емоції, але нікого не залишають байдужим; монументальний і величний Собор Святої Варвари в стилі пізньої готики; приголомшливий Влашський палац, де знаходився центральний монетний двір Праги;  старовинний кам'яний водограй, який, до того ж, багато століть був частиною міського водопроводу; містичний бароковий чумний стовп із статуєю Діви Марії і унікальною хронограмою, яка в сумі позначає кількість місцевих жертв чуми; невеликий казковий замок Градек, де зараз розташований Чеський музей срібла; Каплицю Тіла Господнього. Спочатку вона була кісткосховищем, а сьогодні тут є оглядовий майданчик, з якого відкриваються чудові панорамні краєвиди на середньовічне місто. Замовляйте будь ласка тур в Кутну Гору заздалегідь, тому що програма користується великою популярністю ! Початок: 09:00 Місце зустрічі: Вацлавська площа (біля пам. Св. Вацлаву на коні) Тривалість: 8 годин Замовити екскурсію EuroTour Group    
    Mar 19, 2019 1645