User's Tags

Галина Андрейців 's Дописи

181стаття
  • 19 Бер 2019
    Країни Центральної Європи зацікавлені в тому, аби Україна втрималась від російської окупації у будь-якій формі. І в інтересах України, аби втрималась Центральна Європа – й не стала залежною від Росії. Фронт на Донбасі стримує фізичну силу, але по неокупованій території йде російська дестабілізаційна боротьба, так само, як і по цілій Центральній Європі. Її мета – послабити інстиції влади й державий механізм як такий. Про те, як Росія непомітно знищує незалежність Чеської республіки, розповідає Ленка Віх – україніст, редактор "Українського журналу", який виходить у Чехії. Розмовляв: Роман Кульчинський – Президент Чехії Мілош Земан має проросійську позицію. Але в Україні його подають як випадкового персонажа у чеській політиці. Це так? – Ні, Мілош Земан зовсім невипадкова персона на чеській політичній арені. Він з'явився (і тут питання чи випадково) під час Оксамитової революції. Став депутатом ще федерального парламенту, очолив одну з найпотужніших політичних партій соціал-демократів, став головою Парламенту, а пізніше – головою уряду. Після невдалої спроби стати президентом відійшов на кілька років із політичного життя, в яке повернувся у 2013-му з партією, в якої не було ні членів, ні потенціалу. Зате були зв’язки із Росією, принаймні фінансові, – але я би ризикнула сказати, що не тільки. Земан надзвичайно сильний маніпулятор, який дуже добре орієнтується у чеській політичній реальності. А його проросійськість не випливає із незнання або нерозуміння ситуації. Повірте, чеські спеціальні служби працюють, так само як працюють інші гілки дежравного апарату. І йому все прекрасно відомо. Ми не знаємо, яка у нього мотивація, ми взагалі ще багато чого про нього не знаємо, але знаємо, бо за цим спостерігаємо не один рік, що він робить усе можливе, аби послабити чеські державні інституції й саму державу. – Наскільки взагалі сильний російський вплив у Чехії? – Дуже сильний. Бо окрім інформаційної атаки, якій піддався чеський інформаційний простір, як і більшість інформпросторів у Європі, й окрім сильного тиску бізнесу, передусім з енергетичної сфери, що повязаний із Росією, тут ще багато інших «земанів». Вони так само або присутні у чеській політиці десятки років, або через свої амбіції не бачать серйозних загроз для країни. Акція протесту біля Граду, офісу президента Чехії Мілоша Земана – Земан завжди був проросійським, із часів Оксамитової революції? – Не уявляю, як би мала виглядати «проросійськість» у дев'яностих чи нулевих роках. Звичайно, в його діяльності можна спостерігати певні незрозумілі кроки на користь Росії, але вони ніяк не відрізняються від інших, скажемо так, «прагматичних» кроків європейських політиків. Його мотиви нам невідомі. Тому ми й не знаємо, чи він до такої ролі готувався довго, чи, може, як вважає мій колега, в певний момент хтось зумів скористатися його патологічним нарцисизмом, жагою не до грошей, а до влади. В кожному разі, він не один, хто здивував своєю позицією. З’явилися навіть колишні дисиденти, авторитети, які нібито боролися упродовж десятиліть із комуністичною системою, а тут стали на захист «оточеної» й «атакованої зі всіх боків», «миролюбної» Росії з її «історичною правдою» і «історичними правом» на Крим. Мабуть, просто настав час, коли всі були змушені себе ідентифікувати. – Хто з дисидентів виступав з такою позицією? – Ці імена в Україні нікому невідомі, оскільки, на жаль, контактів між українськими й чеськими дисидентськкими рухами фактично не існувало. Але, для прикладу, це був вже покійний Ян Петранек, довголітній журналіст і коментатор Чеського радіо, який від 1968 року й аж до 1989-го не міг працювати за своїм фахом. А до того він був кореспондентом і в Індії, й у Радянському Союзі. Людина з високим авторитетом у суспільстві, хоча його й пов’язували з різними спецслужбами. Але саме він під кінець свого життя, будучи вже дуже хворою людиною, тиражував різного роду російські фейки й підтримував Нічних вовків (російські байкери – ред.), вказуючи на їхню любов до свободи. Наступним цікавим прикладом міг би бути так само журналіст і колишній політик Петр Угл, який під час Майдану й на початку анексії Криму розповсюджував інформацію про так звані Корсунські масові вбивства. Ви, мабуть, не знаєте, як і більшість моїх знайомих українців, про що мова – і правильно, бо такого убивства не було. Але в чеському інфопросторі цей міф певний час жив. Цікаво, що саме Петр Угл під час Оксамитової революції був розповсюдив інформацію про вбитого студента, яка пішла по цілому світові. Пізніше виявилося, що цього «вбитого» студента імітував співробітник таємної поліції. Тобто, ця людина не вперше поширювала фейк, який мав викликати емоційний струс. І питання лише в тому, чи він ці фейки поширював свідомо, чи ні. Але, якщо ви самі в певний час зрозумієте, що вашою довірливістю хтось раз вже скористався, то, мабуть, обережніше почнете ставитися до ще не підтверджених інформацій, чи не так? – Тобто, люстрація й відкриття архівів радянських спецслужб не спрацювало? – Мета люстраційного закону полягала в тому, аби на час, доки не відбудеться заміна генерацій, не допустити до важливих і високих державних посад колишніх працівників і співробітників комуністичної Служби безпеки чи представників комуністичної номенклатури. Без негативного так званого люстраційного посвідчення людина такої посади отримати не могла, хоча були випадки, десь біля сотні, коли перевірка не спрацювала. Так само виявилося, що орган, який цю перевірку реалізує, не мав доступу до архівів військової розвідки, тож ці люди могли й далі займати високі посади. Іншою проблемою є те, що виставлені за двері номеклатурники й співробітники держбезпеки через 20 років повернулися у вигляді олігархів, які скупили медіа та створили приватні партії. Економічної діяльності їм же ніхто не забороняв – а в них з часів минулого режиму залишилися неоціненні зв’язки як удома, так і за кордоном. – Можете детальніше розповісти, як Росія крок за кроком нарощувала вплив у Чехії? І чому їй це вдалося? В моєму уявленні Чехія – це країна, яка символізує спротив радянському режимові. Адже у вас були й Празька весна, й Оксамитова революція. – Росія після 1989 року нікуди не зникла. Із колишньої Чехословаччини відійшли лише радянські війська. Все інше залишилося. Ми її просто не бачили. Росія та її чеські колаборанти були тут присутні у 2008 році, коли вирішувалася доля американського радару – і їм вдалося переконати суспільство, що Чехії радар непотрібний, і що він для неї навіть небезпечний. Під час президентських виборів у 2013 році роль Росії вже не можна було не помітити, так само як і відверту проросійськійсть і російські гроші в оточенні нинішнього президента. До речі, Вратіслав Мінарж, голова секретаріату президента та його права рука, досі не отримав від Національного бюро безпеки дозвіл на доступ до державної таємниці. Тобто, він не має права працювати з секретними матеріалами й інформаціями, бо спецслужби йому не довіряють. Крім того, чеська контррозвідка вже роками в кожному своєму відкритому звіті інформує про високу активність російських спецслужб на території Чехії. Наведу цікавий приклад. За даними Містерства закордонних справ Чеської Республіки, у російському посольстві працює 140 працівників, з них – 53 дипломати. Для порівняння, в американському посольстві працює 70 працівників, і з них – 44 дипломати. Тобто, росіян набагато більше. Але, що цікаво, у 53 російських дипломатів є 71 дипломатична машина, які, як відомо, чеська поліція не має право контролювати. Постає запитання, хто користується тими машинами і в яких цілях. Уявлення українців про Чехію та її спротив проти радянському режиму – це все до певної міри ілюзія. Це добре, що ви знаєте ці кращі сторінки чеської історії й на них рівняєтеся. Але реальність трохи інша. Празька весна – це гарно, це час відлиги, коли суспільство змогло після сумних 50-их подихати свіжим повітрям, хоча й ненадовго. До слова, я погоджуюся з думкою, що чехи, на жаль, донині не змогли інтерпретувати події 68-го року по-іншому, ніж з точки зору тодішніх реформаторських комуністів. 68-й – рік це так само рік приниження, розуміння того, що у чехословацької комуністичної еліти не було жодного плану. Що гірше, в неї не було розуміння того, якими методами діють її совєтські «брати». Тож еліта виявилася цілком безсилою й непідготовленою до конфронтації з Москвою, і врешті капітулювала та частково колаборувала. До речі, для українців могло би бути цікавим, що єдиним чехословацьким політиком, який відмовився підписати так званий Московський протокол – тобто, фактично, капітуляцію – був Франтішек Крігель, який на початку минулого століття народився в родині галицьких євреїв у Станіславі, нинішньому Івано-Франківську. І єдине, чим чехословацька делегація не зганьбилася остаточно, – це відмова поїхати з Москви без Крігеля. 68-ий – це також усвідомлення того, що тодішня чеська еліта – це не лише комуністи-реформатори, але також сталіністи й колаборанти, які були готові негайно надіслати в Москву лист-запрошення, легітимізуючи прихід окупаційних військ. Усе це були чехи чи чехословаки. Це – невесела картина, якої ми не бажаємо бачити, зосереджуючись лише на тих речах, які нам подобаються і за які не соромно. Так, як нікуди не поділися колаборанти у 68-ому році – так вони нікуди не поділися й нині. А про деяких «героїв» Оксамитової революції я вже розказала вище. Так, є імена, якими можна і треба пишатися. Є Вацлав Гавел, але він був скоріше винятком із правила. За нормальних обставин людина з його характером не могла б ніколи потрапити у високу політику і стати президентом. Довгі роки окупації не можна подолати одною революцією. Й навіть двома. Цим натякаю на те, що «третій» майдан-революція, якою весь час лякають чи обіцяють певні українські політики, не замінить еволюції. – Чим пояснюється висока активність російської дипломатії та спецслужб саме в Чехії? – А я не думаю, що Чехія – якийсь великий виняток. Я, звісно, не фахівець у цьому питанні, але, скажімо, австрійський аналітик, колишній керівник стратегічного відділення Міністерства оборони Австрії Густав Грессел в одному з інтерв'ю для чеських ЗМІ заявив, що Австрія є епіцентром російського шпіонажу в Європі, оскільки в Австрії були дуже вигідні банківські умови й досі є недосконалі правила щодо банківської таємниці. І саме в австрійських банках є дуже багато рахунків незрозумілих організацій, пов'язаних із Росією. – Як діяла Росія з моменту розвалу СРСР? Є загальна думка, що Росія впливає через бізнес. Чи можете назвати конкретні механізми цього впливу, які використовувалися в Чехії? – Зі звітів чеської контррозвідки випливає, що Росія впливає на Чехію різними інструментами, і лише відстежуючи увесь цей інструментарій, можна приблизно зрозуміти шпигунські цілі Москви. Це й інформаційний вплив – вкидання в чеський інфопростір тем, пов’язаних із закордонною політикою, метою яких є вплив на внутрішню політику держави. Це й монополія на історію – до речі, контррозвідка вперше минулого року визнала, що сучасне подання історії, як її вчать у школах, дуже близьке до совєтської інтерпретації. Це, звичайно, контакт із громадськими організаціями, політиками й урядовцями. Вони часто не усвідомлюють, що якщо російські «дипломати» отримують із різних джерел велику кількість інтерної інформації, тобто, інформації невідкритого характеру, хоч і не з грифом секретно – то їм уже не потрібно красти секретну інформацію. Але одною з найбільших проблем є контроль росіян над чеськими приватними підприємствами, які опинилися в корупційних скандалах. Російський інвестор, часто колишній співпрацівник спецслужб, захований за чеськими підставними особами чи офшорами, перехоплює підприємство, яке намагається отримати державні замовлення, наприклад, від Міністерства оборони чи внутрішніх справ. На таких підприємствах можуть на менеджерських посадах працювати особи з не найкращою репуацією, які раніше фігурували в корупційних скандалах. Таким чином Росія отримує доступ до великої кількості копромату, який має потенціал послабити чехів, пов’язаних із корупційними справами. А ними часто є політики, урядовці і т.п. Ленка Віх, фото: heroes.sk, автор фото: Ондржей Тилчер – Ви говорите про чеську контрозвідку. Як їй вдається викривати Росію при проросійському президенті? Президент Чехії є одним із адресатів контррозвідки, тобто, одержувачів інформації. Він навіть може давати їй завдання, але лише за згоди уряду. Бо саме уряд є тим інститутом, якому контррозвідка підзвітна. Земан, після публікації останнього звіту Служби безпеки та інформації (BIS), в якому Росію й Китай названо найбільшими безпековими проблемами для країни, розпочав проти контррозвідки відкриту війну навіть у ЗМІ. Він назвав працівників спецслужб невдахами, а їхні звіти – «дурними розмовами без доказів», і вже вдруге не надав голові BIS звання генерала. На це працівники цієї спецслужби відповіли тим, що не сприймають критики Президента. Вони нагадали, що від початку минулого року всі законні адресати, включно з Президентом, були інформовані про те, що чеській контррозвідці вдалось розбити мережу шпигунів одної з російських служб, завдавши їй непоправної шкоди. За словами шефа BIS, ішлося про видворення трьох російських «дипломатів» у справі Скрипалів. – Наскільки сильні проросійські позиції в уряді та парламенті? – На це запитання важко відповісти. В уряді є такі особи, як міністриня промисловості та торгівлі Матра Новакова, яка нещодавно дала інтерв’ю російському телеканалу «Спутнік» – і, мабуть, не очікувала, що це викличе здивування. Провину за це взяла на себе її прес-секретар, але хіба можливо, аби політик на такій посаді міг не розуміти, що таке «Спутнік»? З іншого боку, є міністр закордонних справ Томаш Петржічек, який своєю, скажемо так, проукраїнською, але насправді проєвропейською, пратлантичною і прочеською позицією дуже розгнівав як президента Земана, так і чеських комуністів. Іще тиждень тому здавалося, що Петржічек не мусить втриматись ані у кріслі міністра, ані на посаді заступника голови соціал-демократів. До речі, його відважна позиція, яку він проявив саме довкола українського питання, принесла йому схвалення від журналістів і звичайних людей. Що стосується парламенту – там те саме. Є партії – як, наприклад, комуністична – у яких реалізується не чеська, а російська політика. Причому, вони не лише зачаровані політикою Москви, вони самі вкидають у чеський простір московські наративи. Є Партія прямої демократії, якій вигідно паразитувати на московських планах, бо саме ненависть до мігрантів і Заходу як такого їх привела в Парламент. Є в Парламенті нова партія Пірати, де є як проросійські чи потенційно проросійські депутати, так і явно проєвропейські. І так – у кожній партії. Незважаючи на те, йдеться про лівих чи правих. – Якщо Україна понесе поразку у війні з Росією – це якось вплине на ситуацію в Чехії? – У наших найглибших інтересах, аби Україна втрималась, так само як і в найглибших інтересах України, аби втрималась Центральна Європа. Донбас стримує фізичну силу, але по неокупованій території йде теж деструктивна і дестабілізаційна боротьба, так само, як і по цілій Центральній Європі, метою якої є послабити інституції й державний механізм як такий. Ви тільки гляньте, що коїться в Угорщині, Польщі, Чехії чи Словаччині. Послабивши остаточно інститути, ми можемо легко опинитися у позиції України 2013 року. А в таких країнах, де не працюють інститути, як каже Тімоті Снайдер, можливо все, включно з концтаборами. Але ж цю роботу роблять не росіяни. Тут, як ніколи, актуальні слова Симона Петлюри: «Нам не так страшні московські воші, нам страшні українські (чеські, польські.. – авт.) гниди». Тому це треба розуміти, але ми так само маємо мати на увазі те, що надмірна паніка теж не у наших інтересах. Бо, панікуючи над «салямовим» методом (коли території чи вплив набуваються невеликими частинами, як нарізання салямі – ред.) поступового ковтання Росією наступних територій, ми підтримуємо один з її наративів. Він полягає в тому, що не спрацює п’ята стаття Вашингтонського договору, тобто, країни НАТО не стануть воювати за малі країни – Словачинну, Чехію, та навіть за Польщу. А якщо ми перестанемо вірити у нашу єдність, то цієї єдності не буде. Тому наші політики та високі урядовці часто занадто обережно вибирають слова. Але моя порада така: не слухати те, що хто говорить, а дивитися на те, що він робить. На жаль, наші медіа не дуже готові до екстраординарного часу і подій. Полюбляють або розганяти паніку, або інтелектуально не в силі підхопити сигнали й правильно їх аналізувати. З дуже великим сумом дивлюся на часто неадекватне подавання інформації про Україну в центральноєвропейських ЗМІ. Але з таким самим сумом стежу за саркастичними висловлюваннями декотрих українських коментаторів про позицію Європи, про її вічну «стурбованість» в часи, коли українці помирають на фронті за Європу. Повірте, справа не настільки проста. Тому що без цього «слабкого» Заходу – до речі, це, знову ж таки. наратив Москви, що Захід слабкий і за Україну не постоїть – Україні було би набагато важче. Джерело: TEXTY.ORG.UA Головне фото: Aktuálně
    2365 Опубліковано Галина Андрейців
  • Країни Центральної Європи зацікавлені в тому, аби Україна втрималась від російської окупації у будь-якій формі. І в інтересах України, аби втрималась Центральна Європа – й не стала залежною від Росії. Фронт на Донбасі стримує фізичну силу, але по неокупованій території йде російська дестабілізаційна боротьба, так само, як і по цілій Центральній Європі. Її мета – послабити інстиції влади й державий механізм як такий. Про те, як Росія непомітно знищує незалежність Чеської республіки, розповідає Ленка Віх – україніст, редактор "Українського журналу", який виходить у Чехії. Розмовляв: Роман Кульчинський – Президент Чехії Мілош Земан має проросійську позицію. Але в Україні його подають як випадкового персонажа у чеській політиці. Це так? – Ні, Мілош Земан зовсім невипадкова персона на чеській політичній арені. Він з'явився (і тут питання чи випадково) під час Оксамитової революції. Став депутатом ще федерального парламенту, очолив одну з найпотужніших політичних партій соціал-демократів, став головою Парламенту, а пізніше – головою уряду. Після невдалої спроби стати президентом відійшов на кілька років із політичного життя, в яке повернувся у 2013-му з партією, в якої не було ні членів, ні потенціалу. Зате були зв’язки із Росією, принаймні фінансові, – але я би ризикнула сказати, що не тільки. Земан надзвичайно сильний маніпулятор, який дуже добре орієнтується у чеській політичній реальності. А його проросійськість не випливає із незнання або нерозуміння ситуації. Повірте, чеські спеціальні служби працюють, так само як працюють інші гілки дежравного апарату. І йому все прекрасно відомо. Ми не знаємо, яка у нього мотивація, ми взагалі ще багато чого про нього не знаємо, але знаємо, бо за цим спостерігаємо не один рік, що він робить усе можливе, аби послабити чеські державні інституції й саму державу. – Наскільки взагалі сильний російський вплив у Чехії? – Дуже сильний. Бо окрім інформаційної атаки, якій піддався чеський інформаційний простір, як і більшість інформпросторів у Європі, й окрім сильного тиску бізнесу, передусім з енергетичної сфери, що повязаний із Росією, тут ще багато інших «земанів». Вони так само або присутні у чеській політиці десятки років, або через свої амбіції не бачать серйозних загроз для країни. Акція протесту біля Граду, офісу президента Чехії Мілоша Земана – Земан завжди був проросійським, із часів Оксамитової революції? – Не уявляю, як би мала виглядати «проросійськість» у дев'яностих чи нулевих роках. Звичайно, в його діяльності можна спостерігати певні незрозумілі кроки на користь Росії, але вони ніяк не відрізняються від інших, скажемо так, «прагматичних» кроків європейських політиків. Його мотиви нам невідомі. Тому ми й не знаємо, чи він до такої ролі готувався довго, чи, може, як вважає мій колега, в певний момент хтось зумів скористатися його патологічним нарцисизмом, жагою не до грошей, а до влади. В кожному разі, він не один, хто здивував своєю позицією. З’явилися навіть колишні дисиденти, авторитети, які нібито боролися упродовж десятиліть із комуністичною системою, а тут стали на захист «оточеної» й «атакованої зі всіх боків», «миролюбної» Росії з її «історичною правдою» і «історичними правом» на Крим. Мабуть, просто настав час, коли всі були змушені себе ідентифікувати. – Хто з дисидентів виступав з такою позицією? – Ці імена в Україні нікому невідомі, оскільки, на жаль, контактів між українськими й чеськими дисидентськкими рухами фактично не існувало. Але, для прикладу, це був вже покійний Ян Петранек, довголітній журналіст і коментатор Чеського радіо, який від 1968 року й аж до 1989-го не міг працювати за своїм фахом. А до того він був кореспондентом і в Індії, й у Радянському Союзі. Людина з високим авторитетом у суспільстві, хоча його й пов’язували з різними спецслужбами. Але саме він під кінець свого життя, будучи вже дуже хворою людиною, тиражував різного роду російські фейки й підтримував Нічних вовків (російські байкери – ред.), вказуючи на їхню любов до свободи. Наступним цікавим прикладом міг би бути так само журналіст і колишній політик Петр Угл, який під час Майдану й на початку анексії Криму розповсюджував інформацію про так звані Корсунські масові вбивства. Ви, мабуть, не знаєте, як і більшість моїх знайомих українців, про що мова – і правильно, бо такого убивства не було. Але в чеському інфопросторі цей міф певний час жив. Цікаво, що саме Петр Угл під час Оксамитової революції був розповсюдив інформацію про вбитого студента, яка пішла по цілому світові. Пізніше виявилося, що цього «вбитого» студента імітував співробітник таємної поліції. Тобто, ця людина не вперше поширювала фейк, який мав викликати емоційний струс. І питання лише в тому, чи він ці фейки поширював свідомо, чи ні. Але, якщо ви самі в певний час зрозумієте, що вашою довірливістю хтось раз вже скористався, то, мабуть, обережніше почнете ставитися до ще не підтверджених інформацій, чи не так? – Тобто, люстрація й відкриття архівів радянських спецслужб не спрацювало? – Мета люстраційного закону полягала в тому, аби на час, доки не відбудеться заміна генерацій, не допустити до важливих і високих державних посад колишніх працівників і співробітників комуністичної Служби безпеки чи представників комуністичної номенклатури. Без негативного так званого люстраційного посвідчення людина такої посади отримати не могла, хоча були випадки, десь біля сотні, коли перевірка не спрацювала. Так само виявилося, що орган, який цю перевірку реалізує, не мав доступу до архівів військової розвідки, тож ці люди могли й далі займати високі посади. Іншою проблемою є те, що виставлені за двері номеклатурники й співробітники держбезпеки через 20 років повернулися у вигляді олігархів, які скупили медіа та створили приватні партії. Економічної діяльності їм же ніхто не забороняв – а в них з часів минулого режиму залишилися неоціненні зв’язки як удома, так і за кордоном. – Можете детальніше розповісти, як Росія крок за кроком нарощувала вплив у Чехії? І чому їй це вдалося? В моєму уявленні Чехія – це країна, яка символізує спротив радянському режимові. Адже у вас були й Празька весна, й Оксамитова революція. – Росія після 1989 року нікуди не зникла. Із колишньої Чехословаччини відійшли лише радянські війська. Все інше залишилося. Ми її просто не бачили. Росія та її чеські колаборанти були тут присутні у 2008 році, коли вирішувалася доля американського радару – і їм вдалося переконати суспільство, що Чехії радар непотрібний, і що він для неї навіть небезпечний. Під час президентських виборів у 2013 році роль Росії вже не можна було не помітити, так само як і відверту проросійськійсть і російські гроші в оточенні нинішнього президента. До речі, Вратіслав Мінарж, голова секретаріату президента та його права рука, досі не отримав від Національного бюро безпеки дозвіл на доступ до державної таємниці. Тобто, він не має права працювати з секретними матеріалами й інформаціями, бо спецслужби йому не довіряють. Крім того, чеська контррозвідка вже роками в кожному своєму відкритому звіті інформує про високу активність російських спецслужб на території Чехії. Наведу цікавий приклад. За даними Містерства закордонних справ Чеської Республіки, у російському посольстві працює 140 працівників, з них – 53 дипломати. Для порівняння, в американському посольстві працює 70 працівників, і з них – 44 дипломати. Тобто, росіян набагато більше. Але, що цікаво, у 53 російських дипломатів є 71 дипломатична машина, які, як відомо, чеська поліція не має право контролювати. Постає запитання, хто користується тими машинами і в яких цілях. Уявлення українців про Чехію та її спротив проти радянському режиму – це все до певної міри ілюзія. Це добре, що ви знаєте ці кращі сторінки чеської історії й на них рівняєтеся. Але реальність трохи інша. Празька весна – це гарно, це час відлиги, коли суспільство змогло після сумних 50-их подихати свіжим повітрям, хоча й ненадовго. До слова, я погоджуюся з думкою, що чехи, на жаль, донині не змогли інтерпретувати події 68-го року по-іншому, ніж з точки зору тодішніх реформаторських комуністів. 68-й – рік це так само рік приниження, розуміння того, що у чехословацької комуністичної еліти не було жодного плану. Що гірше, в неї не було розуміння того, якими методами діють її совєтські «брати». Тож еліта виявилася цілком безсилою й непідготовленою до конфронтації з Москвою, і врешті капітулювала та частково колаборувала. До речі, для українців могло би бути цікавим, що єдиним чехословацьким політиком, який відмовився підписати так званий Московський протокол – тобто, фактично, капітуляцію – був Франтішек Крігель, який на початку минулого століття народився в родині галицьких євреїв у Станіславі, нинішньому Івано-Франківську. І єдине, чим чехословацька делегація не зганьбилася остаточно, – це відмова поїхати з Москви без Крігеля. 68-ий – це також усвідомлення того, що тодішня чеська еліта – це не лише комуністи-реформатори, але також сталіністи й колаборанти, які були готові негайно надіслати в Москву лист-запрошення, легітимізуючи прихід окупаційних військ. Усе це були чехи чи чехословаки. Це – невесела картина, якої ми не бажаємо бачити, зосереджуючись лише на тих речах, які нам подобаються і за які не соромно. Так, як нікуди не поділися колаборанти у 68-ому році – так вони нікуди не поділися й нині. А про деяких «героїв» Оксамитової революції я вже розказала вище. Так, є імена, якими можна і треба пишатися. Є Вацлав Гавел, але він був скоріше винятком із правила. За нормальних обставин людина з його характером не могла б ніколи потрапити у високу політику і стати президентом. Довгі роки окупації не можна подолати одною революцією. Й навіть двома. Цим натякаю на те, що «третій» майдан-революція, якою весь час лякають чи обіцяють певні українські політики, не замінить еволюції. – Чим пояснюється висока активність російської дипломатії та спецслужб саме в Чехії? – А я не думаю, що Чехія – якийсь великий виняток. Я, звісно, не фахівець у цьому питанні, але, скажімо, австрійський аналітик, колишній керівник стратегічного відділення Міністерства оборони Австрії Густав Грессел в одному з інтерв'ю для чеських ЗМІ заявив, що Австрія є епіцентром російського шпіонажу в Європі, оскільки в Австрії були дуже вигідні банківські умови й досі є недосконалі правила щодо банківської таємниці. І саме в австрійських банках є дуже багато рахунків незрозумілих організацій, пов'язаних із Росією. – Як діяла Росія з моменту розвалу СРСР? Є загальна думка, що Росія впливає через бізнес. Чи можете назвати конкретні механізми цього впливу, які використовувалися в Чехії? – Зі звітів чеської контррозвідки випливає, що Росія впливає на Чехію різними інструментами, і лише відстежуючи увесь цей інструментарій, можна приблизно зрозуміти шпигунські цілі Москви. Це й інформаційний вплив – вкидання в чеський інфопростір тем, пов’язаних із закордонною політикою, метою яких є вплив на внутрішню політику держави. Це й монополія на історію – до речі, контррозвідка вперше минулого року визнала, що сучасне подання історії, як її вчать у школах, дуже близьке до совєтської інтерпретації. Це, звичайно, контакт із громадськими організаціями, політиками й урядовцями. Вони часто не усвідомлюють, що якщо російські «дипломати» отримують із різних джерел велику кількість інтерної інформації, тобто, інформації невідкритого характеру, хоч і не з грифом секретно – то їм уже не потрібно красти секретну інформацію. Але одною з найбільших проблем є контроль росіян над чеськими приватними підприємствами, які опинилися в корупційних скандалах. Російський інвестор, часто колишній співпрацівник спецслужб, захований за чеськими підставними особами чи офшорами, перехоплює підприємство, яке намагається отримати державні замовлення, наприклад, від Міністерства оборони чи внутрішніх справ. На таких підприємствах можуть на менеджерських посадах працювати особи з не найкращою репуацією, які раніше фігурували в корупційних скандалах. Таким чином Росія отримує доступ до великої кількості копромату, який має потенціал послабити чехів, пов’язаних із корупційними справами. А ними часто є політики, урядовці і т.п. Ленка Віх, фото: heroes.sk, автор фото: Ондржей Тилчер – Ви говорите про чеську контрозвідку. Як їй вдається викривати Росію при проросійському президенті? Президент Чехії є одним із адресатів контррозвідки, тобто, одержувачів інформації. Він навіть може давати їй завдання, але лише за згоди уряду. Бо саме уряд є тим інститутом, якому контррозвідка підзвітна. Земан, після публікації останнього звіту Служби безпеки та інформації (BIS), в якому Росію й Китай названо найбільшими безпековими проблемами для країни, розпочав проти контррозвідки відкриту війну навіть у ЗМІ. Він назвав працівників спецслужб невдахами, а їхні звіти – «дурними розмовами без доказів», і вже вдруге не надав голові BIS звання генерала. На це працівники цієї спецслужби відповіли тим, що не сприймають критики Президента. Вони нагадали, що від початку минулого року всі законні адресати, включно з Президентом, були інформовані про те, що чеській контррозвідці вдалось розбити мережу шпигунів одної з російських служб, завдавши їй непоправної шкоди. За словами шефа BIS, ішлося про видворення трьох російських «дипломатів» у справі Скрипалів. – Наскільки сильні проросійські позиції в уряді та парламенті? – На це запитання важко відповісти. В уряді є такі особи, як міністриня промисловості та торгівлі Матра Новакова, яка нещодавно дала інтерв’ю російському телеканалу «Спутнік» – і, мабуть, не очікувала, що це викличе здивування. Провину за це взяла на себе її прес-секретар, але хіба можливо, аби політик на такій посаді міг не розуміти, що таке «Спутнік»? З іншого боку, є міністр закордонних справ Томаш Петржічек, який своєю, скажемо так, проукраїнською, але насправді проєвропейською, пратлантичною і прочеською позицією дуже розгнівав як президента Земана, так і чеських комуністів. Іще тиждень тому здавалося, що Петржічек не мусить втриматись ані у кріслі міністра, ані на посаді заступника голови соціал-демократів. До речі, його відважна позиція, яку він проявив саме довкола українського питання, принесла йому схвалення від журналістів і звичайних людей. Що стосується парламенту – там те саме. Є партії – як, наприклад, комуністична – у яких реалізується не чеська, а російська політика. Причому, вони не лише зачаровані політикою Москви, вони самі вкидають у чеський простір московські наративи. Є Партія прямої демократії, якій вигідно паразитувати на московських планах, бо саме ненависть до мігрантів і Заходу як такого їх привела в Парламент. Є в Парламенті нова партія Пірати, де є як проросійські чи потенційно проросійські депутати, так і явно проєвропейські. І так – у кожній партії. Незважаючи на те, йдеться про лівих чи правих. – Якщо Україна понесе поразку у війні з Росією – це якось вплине на ситуацію в Чехії? – У наших найглибших інтересах, аби Україна втрималась, так само як і в найглибших інтересах України, аби втрималась Центральна Європа. Донбас стримує фізичну силу, але по неокупованій території йде теж деструктивна і дестабілізаційна боротьба, так само, як і по цілій Центральній Європі, метою якої є послабити інституції й державний механізм як такий. Ви тільки гляньте, що коїться в Угорщині, Польщі, Чехії чи Словаччині. Послабивши остаточно інститути, ми можемо легко опинитися у позиції України 2013 року. А в таких країнах, де не працюють інститути, як каже Тімоті Снайдер, можливо все, включно з концтаборами. Але ж цю роботу роблять не росіяни. Тут, як ніколи, актуальні слова Симона Петлюри: «Нам не так страшні московські воші, нам страшні українські (чеські, польські.. – авт.) гниди». Тому це треба розуміти, але ми так само маємо мати на увазі те, що надмірна паніка теж не у наших інтересах. Бо, панікуючи над «салямовим» методом (коли території чи вплив набуваються невеликими частинами, як нарізання салямі – ред.) поступового ковтання Росією наступних територій, ми підтримуємо один з її наративів. Він полягає в тому, що не спрацює п’ята стаття Вашингтонського договору, тобто, країни НАТО не стануть воювати за малі країни – Словачинну, Чехію, та навіть за Польщу. А якщо ми перестанемо вірити у нашу єдність, то цієї єдності не буде. Тому наші політики та високі урядовці часто занадто обережно вибирають слова. Але моя порада така: не слухати те, що хто говорить, а дивитися на те, що він робить. На жаль, наші медіа не дуже готові до екстраординарного часу і подій. Полюбляють або розганяти паніку, або інтелектуально не в силі підхопити сигнали й правильно їх аналізувати. З дуже великим сумом дивлюся на часто неадекватне подавання інформації про Україну в центральноєвропейських ЗМІ. Але з таким самим сумом стежу за саркастичними висловлюваннями декотрих українських коментаторів про позицію Європи, про її вічну «стурбованість» в часи, коли українці помирають на фронті за Європу. Повірте, справа не настільки проста. Тому що без цього «слабкого» Заходу – до речі, це, знову ж таки. наратив Москви, що Захід слабкий і за Україну не постоїть – Україні було би набагато важче. Джерело: TEXTY.ORG.UA Головне фото: Aktuálně
    Бер 19, 2019 2365
  • 19 Бер 2019
    Не однією Прагою може пишатись Чехія. Проїхавши трішки більше 60 кілометрів від столиці, ви опинитесь у невеликому, надзвичайно красивому середньовічному місті Кутна Гора. Це містечко, як ніяке інше, може похвалитися мальовничими краєвидами та прекрасно збереженими пам'ятниками архітектури, які своєю присутністю змінили перелік спадщини ЮНЕСКО. foto: propamatky.info Компанія EuroTour Group пропонує велику кількість цікавих турів по Чехії і Західній Європі і один з популярних маршрутів, це екскурсія в сюрреалістичне старовинне місто-музей, скарбницю Чехії - приголомшливу Кутну Гору. Кутна Гора - місто, яке нікого не залишає байдужим. Це місце з бурхливою, цікавою історією. Саме Кутна Гора багато століть формувала фінансову міць Чеської держави. Сьогодні тут зосереджена величезна кількість унікальних пам'яток архітектури та культури, які вражають своїм колоритом і пишністю. foto: zemefilmu.cz У Кутній Горі особлива атмосфера. Час тут ніби зупинився багато століть тому. Не дивно, що історичний центр міста внесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Скористайтеся вигідною пропозицією EuroTour Group і відвідайте це приголомшливе місце. У програмі туру не тільки екскурсія містом в компанії професійного досвідченого гіда з вивченням кращих пам'яток, а й вільний час. Ви собі на втіху зможете прогулятися колоритними вуличками старовинної Кутної Гори, зробити незабутні фото, випити горнятко запашного чаю у місцевій кав'ярні або спробувати щось з найсмачніших національних чеських страв в атмосферному ресторанчику. Що ви дізнаєтеся на екскурсії в Кутній Горі? Кутна Гора в першу чергу знаменита тим, що саме тут почалася перша в Європі «срібна лихоманка». Близько 700 років тому тут виявили сховища срібної руди. У зв'язку з цим Кутна Гора дуже швидко набула статус королівського міста і навіть змагалася за значимістю з самої Прагою. Тут розміщувався Королівський монетний двір, де чеканили європейську «валюту» середньовіччя - празький гріш. До речі, своєю назвою американський долар зобов'язаний саме срібному толару Кутної Гори. Багатства «срібного» міста відіграли величезну роль у розвитку Чеської держави. До середини 16 століття становище Кутної Гори істотно змінилося. Місто було зруйноване і розграбоване в ході гуситських воєн. Але головною причиною занепаду стало не це, а виснаження срібних копалень. Кутна Гора втратила свою міць і значимість. Але, незважаючи ні на що, місто зберегло для наших сучасників щось більше, ніж фінансові блага - приголомшлива архітектурна та культурна спадщина, яка перехоплює подих і захоплює своєю величчю. Що ви побачите на екскурсії в Кутну Гору Сьогодні пам'ятки Кутної Гори відомі не тільки в Чехії. Неповторна середньовічна атмосфера міста вабить сюди сотні тисяч туристів з усього світу. Під час екскурсії по Кутній Горі з туроператором EuroTour Group ви відвідаєте: одну з головних колоритних пам'яток міста - Костніцу, Кладовищенський костел Всіх Святих, де все внутрішнє оздоблення повністю оформлено людськими кістками. Вівтар і люстри з черепів викликають найрізноманітніші емоції, але нікого не залишають байдужим; монументальний і величний Собор Святої Варвари в стилі пізньої готики; приголомшливий Влашський палац, де знаходився центральний монетний двір Праги;  старовинний кам'яний водограй, який, до того ж, багато століть був частиною міського водопроводу; містичний бароковий чумний стовп із статуєю Діви Марії і унікальною хронограмою, яка в сумі позначає кількість місцевих жертв чуми; невеликий казковий замок Градек, де зараз розташований Чеський музей срібла; Каплицю Тіла Господнього. Спочатку вона була кісткосховищем, а сьогодні тут є оглядовий майданчик, з якого відкриваються чудові панорамні краєвиди на середньовічне місто. Замовляйте будь ласка тур в Кутну Гору заздалегідь, тому що програма користується великою популярністю ! Початок: 09:00 Місце зустрічі: Вацлавська площа (біля пам. Св. Вацлаву на коні) Тривалість: 8 годин Замовити екскурсію EuroTour Group    
    1364 Опубліковано Галина Андрейців
  • Не однією Прагою може пишатись Чехія. Проїхавши трішки більше 60 кілометрів від столиці, ви опинитесь у невеликому, надзвичайно красивому середньовічному місті Кутна Гора. Це містечко, як ніяке інше, може похвалитися мальовничими краєвидами та прекрасно збереженими пам'ятниками архітектури, які своєю присутністю змінили перелік спадщини ЮНЕСКО. foto: propamatky.info Компанія EuroTour Group пропонує велику кількість цікавих турів по Чехії і Західній Європі і один з популярних маршрутів, це екскурсія в сюрреалістичне старовинне місто-музей, скарбницю Чехії - приголомшливу Кутну Гору. Кутна Гора - місто, яке нікого не залишає байдужим. Це місце з бурхливою, цікавою історією. Саме Кутна Гора багато століть формувала фінансову міць Чеської держави. Сьогодні тут зосереджена величезна кількість унікальних пам'яток архітектури та культури, які вражають своїм колоритом і пишністю. foto: zemefilmu.cz У Кутній Горі особлива атмосфера. Час тут ніби зупинився багато століть тому. Не дивно, що історичний центр міста внесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Скористайтеся вигідною пропозицією EuroTour Group і відвідайте це приголомшливе місце. У програмі туру не тільки екскурсія містом в компанії професійного досвідченого гіда з вивченням кращих пам'яток, а й вільний час. Ви собі на втіху зможете прогулятися колоритними вуличками старовинної Кутної Гори, зробити незабутні фото, випити горнятко запашного чаю у місцевій кав'ярні або спробувати щось з найсмачніших національних чеських страв в атмосферному ресторанчику. Що ви дізнаєтеся на екскурсії в Кутній Горі? Кутна Гора в першу чергу знаменита тим, що саме тут почалася перша в Європі «срібна лихоманка». Близько 700 років тому тут виявили сховища срібної руди. У зв'язку з цим Кутна Гора дуже швидко набула статус королівського міста і навіть змагалася за значимістю з самої Прагою. Тут розміщувався Королівський монетний двір, де чеканили європейську «валюту» середньовіччя - празький гріш. До речі, своєю назвою американський долар зобов'язаний саме срібному толару Кутної Гори. Багатства «срібного» міста відіграли величезну роль у розвитку Чеської держави. До середини 16 століття становище Кутної Гори істотно змінилося. Місто було зруйноване і розграбоване в ході гуситських воєн. Але головною причиною занепаду стало не це, а виснаження срібних копалень. Кутна Гора втратила свою міць і значимість. Але, незважаючи ні на що, місто зберегло для наших сучасників щось більше, ніж фінансові блага - приголомшлива архітектурна та культурна спадщина, яка перехоплює подих і захоплює своєю величчю. Що ви побачите на екскурсії в Кутну Гору Сьогодні пам'ятки Кутної Гори відомі не тільки в Чехії. Неповторна середньовічна атмосфера міста вабить сюди сотні тисяч туристів з усього світу. Під час екскурсії по Кутній Горі з туроператором EuroTour Group ви відвідаєте: одну з головних колоритних пам'яток міста - Костніцу, Кладовищенський костел Всіх Святих, де все внутрішнє оздоблення повністю оформлено людськими кістками. Вівтар і люстри з черепів викликають найрізноманітніші емоції, але нікого не залишають байдужим; монументальний і величний Собор Святої Варвари в стилі пізньої готики; приголомшливий Влашський палац, де знаходився центральний монетний двір Праги;  старовинний кам'яний водограй, який, до того ж, багато століть був частиною міського водопроводу; містичний бароковий чумний стовп із статуєю Діви Марії і унікальною хронограмою, яка в сумі позначає кількість місцевих жертв чуми; невеликий казковий замок Градек, де зараз розташований Чеський музей срібла; Каплицю Тіла Господнього. Спочатку вона була кісткосховищем, а сьогодні тут є оглядовий майданчик, з якого відкриваються чудові панорамні краєвиди на середньовічне місто. Замовляйте будь ласка тур в Кутну Гору заздалегідь, тому що програма користується великою популярністю ! Початок: 09:00 Місце зустрічі: Вацлавська площа (біля пам. Св. Вацлаву на коні) Тривалість: 8 годин Замовити екскурсію EuroTour Group    
    Бер 19, 2019 1364
  • 26 Лют 2019
    Якщо ви найближчим часом плануєте відправитись у мандрівку до Праги, або проживаєте у цьому казковому місті, але мало знайомі зі всіма його легендами і таємницями,  запрошуємо вас взяти участь у незвичайній прогулянці, яка гарантовано стане однією з найяскравіших екскурсій в скарбничці ваших подорожей.  Недарма художники не шкодували фарб, щоб осягнути красу Праги, поети навперебій оспівували це місто з його особливою атмосферою, а письменники черпали тут натхнення для творів, які так і не вдається витлумачити однозначно. До цих пір на вулицях Праги минуле переплітається з сьогоденням, фантастичне з реальним. І коли на місто опускаються сутінки, а вулички старого міста порожніють, приходить час чарівництва. З'являється з темряви єврейського кварталу танцююча єврейка, стрімко проноситься вогняна колісниця і привид черниці починає дзвонити в дзвони Храму Божої Матері перед Тином. І це всього лише кілька прикладів того, що можливо побачити на вулицях старовинного міста, якщо будете настільки сміливі, щоб гуляти по нічній Празі. Пропонуємо вам цікаву пропозицію від компанії EuroTour Group - лідера в організації туристичних подорожей по Чехії і Західній Європі, партнера UAportal ! Фахівці компанії підготували для вас особливий екскурсійний маршрут. Це вечірня екскурсія, яка дозволить поглянути на величну середньовічну чеську столицю з вельми цікавого ракурсу. Тур називається МАГІЯ І МІСТИКА ПРАГИ і призначений для тих, хто хоче відкрити для себе особливу Прагу і здійснити подорож у інший, захоплюючий світ. Що ви побачите на екскурсії МАГІЯ І МіСТИКА ПРАГИ Прагу називають містичною європейською столицею. І це цілком обґрунтовано. Кожен старовинний будиночок з червоним черепичним дахом або вузька середньовічна вуличка зберігають свою приголомшливу легенду. Що вже говорити про стародавні замки. У кожному з них обов'язково є свій привид. Тамплієри без голови, м'ясники з палаючими сокирами, пекельні пси, вампіри, відьми, убиті монашки. Це все тут, в Празі. У екскурсійний маршрут МАГІЯ І МІСТИКА ПРАГИ фахівці компанії EuroTour Group включили місця і об'єкти чеської столиці, з якими пов'язана найбільша кількість легенд, суперечок і домислів. Багато з них не входять в стандартні пакети екскурсій по Празі. Ви побачите знаменитий Фаустів будинок, через дах якого диявол виніс душу доктора Фауста, Карлову вулицю, де бродять Божевільний Цирульник і Вогняна Людина, костел Святого Якуба, який охороняє М'ясник з вогняною сокирою, колоритний Єврейський квартал з міфічним Големом, Старе місто, вулицями якого поневіряється нещасний Тамплієр без голови. І ще багато загадкових місць з їх дивовижними історіями і легендами. Крім того, не забувайте, що подорож буде проходити вночі. А в світлі ілюмінації й газових ліхтарів Прага виглядає приголомшливо. Що ви дізнаєтеся на екскурсії МАГІЯ І МІСТИКА ПРАГИ Багатьох своїх привидів пражани дуже люблять, над деякими жартують, а окремих остерігаються і побоюються. Але кожного з них шанують не менше, аніж вікові історичні реліквії. Топ знаменитих празьких привидів, з якими вам, можливо, вдасться зустрітися під час прогулянки по нічній Празі, виглядає наступним чином: найвідоміший празький привид - глиняний монстр Голем. Його знає весь світ. Це чудовисько охороняє Єврейський квартал в Празі і оберігає всіх євреїв. Для зустрічі з ним досить поплескати по плечу будь-якого празького єврея і Голем неодмінно з'явиться, щоб покарати кривдника; найромантичніший і елегантний празький привид - Тамплієр без голови на білому коні. Його можна побачити опівночі на вулиці Liliova в Старому місті. Привид абсолютно нешкідливий. Він просто шукає допомоги і того героя, хто позбавить його від мук, встромивши власний меч лицаря в серце; барвистий празький привид - Скелет-жебрак. Він блукає околицями Каролінума. Бідолаха вночі пристає до перехожих, але не до всіх, а тільки до тих, хто перебрав спиртного. Якщо вас спіткала ця доля - не лякайтеся, Скелет просто хоче попросити у вас грошей, за які свого часу продав свій скелет, а потім прогуляв і пропив. Подібних історій в чеській столиці тисячі. І найцікавіші з них ви обов'язково дізнаєтеся на екскурсії МАГІЯ І МІСТИКА ПРАГИ з EuroTour Group. Збір о 19:45 на Вацлавській площі біля магазину New Yorker. Зустріч з табличкою EuroTour. Відправлення о 20:00.   Протягом всієї екскурсії вас супроводжує високопрофесійний гід. Екскурсія проводитися в радіонавушниках. Замовити екскурсію EuroTour Group    
    538 Опубліковано Галина Андрейців
  • Якщо ви найближчим часом плануєте відправитись у мандрівку до Праги, або проживаєте у цьому казковому місті, але мало знайомі зі всіма його легендами і таємницями,  запрошуємо вас взяти участь у незвичайній прогулянці, яка гарантовано стане однією з найяскравіших екскурсій в скарбничці ваших подорожей.  Недарма художники не шкодували фарб, щоб осягнути красу Праги, поети навперебій оспівували це місто з його особливою атмосферою, а письменники черпали тут натхнення для творів, які так і не вдається витлумачити однозначно. До цих пір на вулицях Праги минуле переплітається з сьогоденням, фантастичне з реальним. І коли на місто опускаються сутінки, а вулички старого міста порожніють, приходить час чарівництва. З'являється з темряви єврейського кварталу танцююча єврейка, стрімко проноситься вогняна колісниця і привид черниці починає дзвонити в дзвони Храму Божої Матері перед Тином. І це всього лише кілька прикладів того, що можливо побачити на вулицях старовинного міста, якщо будете настільки сміливі, щоб гуляти по нічній Празі. Пропонуємо вам цікаву пропозицію від компанії EuroTour Group - лідера в організації туристичних подорожей по Чехії і Західній Європі, партнера UAportal ! Фахівці компанії підготували для вас особливий екскурсійний маршрут. Це вечірня екскурсія, яка дозволить поглянути на величну середньовічну чеську столицю з вельми цікавого ракурсу. Тур називається МАГІЯ І МІСТИКА ПРАГИ і призначений для тих, хто хоче відкрити для себе особливу Прагу і здійснити подорож у інший, захоплюючий світ. Що ви побачите на екскурсії МАГІЯ І МіСТИКА ПРАГИ Прагу називають містичною європейською столицею. І це цілком обґрунтовано. Кожен старовинний будиночок з червоним черепичним дахом або вузька середньовічна вуличка зберігають свою приголомшливу легенду. Що вже говорити про стародавні замки. У кожному з них обов'язково є свій привид. Тамплієри без голови, м'ясники з палаючими сокирами, пекельні пси, вампіри, відьми, убиті монашки. Це все тут, в Празі. У екскурсійний маршрут МАГІЯ І МІСТИКА ПРАГИ фахівці компанії EuroTour Group включили місця і об'єкти чеської столиці, з якими пов'язана найбільша кількість легенд, суперечок і домислів. Багато з них не входять в стандартні пакети екскурсій по Празі. Ви побачите знаменитий Фаустів будинок, через дах якого диявол виніс душу доктора Фауста, Карлову вулицю, де бродять Божевільний Цирульник і Вогняна Людина, костел Святого Якуба, який охороняє М'ясник з вогняною сокирою, колоритний Єврейський квартал з міфічним Големом, Старе місто, вулицями якого поневіряється нещасний Тамплієр без голови. І ще багато загадкових місць з їх дивовижними історіями і легендами. Крім того, не забувайте, що подорож буде проходити вночі. А в світлі ілюмінації й газових ліхтарів Прага виглядає приголомшливо. Що ви дізнаєтеся на екскурсії МАГІЯ І МІСТИКА ПРАГИ Багатьох своїх привидів пражани дуже люблять, над деякими жартують, а окремих остерігаються і побоюються. Але кожного з них шанують не менше, аніж вікові історичні реліквії. Топ знаменитих празьких привидів, з якими вам, можливо, вдасться зустрітися під час прогулянки по нічній Празі, виглядає наступним чином: найвідоміший празький привид - глиняний монстр Голем. Його знає весь світ. Це чудовисько охороняє Єврейський квартал в Празі і оберігає всіх євреїв. Для зустрічі з ним досить поплескати по плечу будь-якого празького єврея і Голем неодмінно з'явиться, щоб покарати кривдника; найромантичніший і елегантний празький привид - Тамплієр без голови на білому коні. Його можна побачити опівночі на вулиці Liliova в Старому місті. Привид абсолютно нешкідливий. Він просто шукає допомоги і того героя, хто позбавить його від мук, встромивши власний меч лицаря в серце; барвистий празький привид - Скелет-жебрак. Він блукає околицями Каролінума. Бідолаха вночі пристає до перехожих, але не до всіх, а тільки до тих, хто перебрав спиртного. Якщо вас спіткала ця доля - не лякайтеся, Скелет просто хоче попросити у вас грошей, за які свого часу продав свій скелет, а потім прогуляв і пропив. Подібних історій в чеській столиці тисячі. І найцікавіші з них ви обов'язково дізнаєтеся на екскурсії МАГІЯ І МІСТИКА ПРАГИ з EuroTour Group. Збір о 19:45 на Вацлавській площі біля магазину New Yorker. Зустріч з табличкою EuroTour. Відправлення о 20:00.   Протягом всієї екскурсії вас супроводжує високопрофесійний гід. Екскурсія проводитися в радіонавушниках. Замовити екскурсію EuroTour Group    
    Лют 26, 2019 538
  • 20 Лют 2019
    Сьогодні зрозумів, що почав забувати хронологію подій. Чи може, це для мене було, як одна мить? Три дні, як одне ціле. Почалося. Стела. 20-теМи прорвалися. Щось не так. Це пастка. Не вірю, що мусора так легко відступили. При такій кількості та озброєнні. Адже ми вже знали, що в них є зброя і вони її застосують. На той час вже була інформація про поранених від вогнепальної зброї. Щось не так. Звідусіль бігли оборонці майдану. Втомлені, чорні, мокрі але в їхніх очах горить вогонь. Вогонь помсти.Чулися перші автоматні постріли. Перші крики. Все перемішалося в одне ціле. Від Жовтневого вниз скочуються люди. Когось стягують. Інститутська.Тваринний страх здавлює легені в грудях, підкочується до горла та застрягає. Здається, що хтось своєю рукою міцно стискає легені, стає важко дихати, в скронях гупає. Серце починає "жити" своїм життям. Воно, хоче вискочити з грудей на волю, вирватися з тісного та ненависного йому "приміщення". Ноги стають ватними та неслухняними...Йди, йди геть від мене, ти заважаєш мені думати, геть - кричу я. А сам, примушую себе рухатися, назустріч невідомості. Я вже розумію, що кожен крок може бути останній. Але я рухаюся, я переміщаюся ривками. Пробую оцінити свої шанси. Вони рівні ... та фіг знає, які в мене шанси. Я бачу беркут, який стріляє, я бачу хлопців, які падають. Ось, воно. Ось, ця мить ще трохи. Ще один крок. Ти мусиш. Повз пролетіло щось.. Твою ж.. це ж по мені. Інстинкт заставляє пригнутися. Страх кричить тікай. А ти на напівзігнутих колінах продовжуєш рухатися. Під курткою, "бронік". Він тебе захистить. Тоді ми вірили, що і фанерні щити нас захистять.- Стійте, кричу людям, які перескочили через барикаду та побігли вверх по Інститутській. - Стійте, бл..ь. Там стріляють. Старший чолов'яга обернувся але не зупинився, молодший навіть не повернувся. Їх було двоє. Він щось відповів, але я нічого не розчув. Тепер розумію, що він толком і не чув мене. Можливо, якби я, докричався до них.. можливо.Краєм вуха чую свист, знову і знову...ціла армія "мурах" пробіглася по спині зверху вниз, холодний піт вкрив чоло. Спокійно, тобі просто спекотно. Адреналін, заставляє серце битися з шаленою швидкістю.Хтось підбіг та всунув мені в руки, дерев'яного щита. Це був Sashko Sadovskyj. Його вчинок вартує поваги. Він вибіг ризикуючи своїм життям, щоб захистити моє. - Візьми. Ти без нічого. Мені стало навіть трохи смішно. Фанера проти 7,62. Але взяв, хоч щось. Хоч якась видимість захисту.Мить...і руки вже допомагають нести пораненого... Це ж він... Сукааа. Просив ж тебе, не бігти. Я на все життя, запам'ятав цей хрип, з його грудей. Він помирав. З грудей линув характерний хрип. Я не медик, але розумів, що поранення в груди. Навіть тепер через п'ять років, я бачу його чорне від кіптяви обличчя, закриті очі, як рожева піна поволі вкриває його губи. В мене і зараз руки трусяться від безпорадності та болю. молодого поранили в область шиї та ногу. Підбіг медик оглянув обох. Їх передали через барикаду...Потім були вевешники, молоді хлопці з переляканими від жаху очима, яких майдан хотів розірвати на шмаття. Їх вели та били по чому попало. Хтось хотів вчепитися в горло одному з них. Я вчасно відірвав. Краєм ока побачив біту, яка летіла йому ж в голову. Накрив його голову, рукою. Тут ж, і отримав сам. - Назад, су..а. Не чіпати. - Це ж мусора. Це вони стріляли.- Ні, це вевешники. Це діти, вашу мать. Назад.Для чого я це зробив? Не знаю. Мабуть хотів вберегти життя до якого зміг дотягнутися. Отримав ще раз від когось. Було боляче. Хтось збоку, накричав на того хто бив, - Не бий, це ж свої. Потім... потім був сум та усвідомлення, того що сталося. І була ненависть, яка поволі заповнювала твоє нутро. Біль.. Я почав його відчувати після майдану. Протяжний, нудний, пекучий біль в грудях, від безпорадності будь-що змінити. Це зводить з розуму. Богдан Масляк 
    313 Опубліковано Галина Андрейців
  • Сьогодні зрозумів, що почав забувати хронологію подій. Чи може, це для мене було, як одна мить? Три дні, як одне ціле. Почалося. Стела. 20-теМи прорвалися. Щось не так. Це пастка. Не вірю, що мусора так легко відступили. При такій кількості та озброєнні. Адже ми вже знали, що в них є зброя і вони її застосують. На той час вже була інформація про поранених від вогнепальної зброї. Щось не так. Звідусіль бігли оборонці майдану. Втомлені, чорні, мокрі але в їхніх очах горить вогонь. Вогонь помсти.Чулися перші автоматні постріли. Перші крики. Все перемішалося в одне ціле. Від Жовтневого вниз скочуються люди. Когось стягують. Інститутська.Тваринний страх здавлює легені в грудях, підкочується до горла та застрягає. Здається, що хтось своєю рукою міцно стискає легені, стає важко дихати, в скронях гупає. Серце починає "жити" своїм життям. Воно, хоче вискочити з грудей на волю, вирватися з тісного та ненависного йому "приміщення". Ноги стають ватними та неслухняними...Йди, йди геть від мене, ти заважаєш мені думати, геть - кричу я. А сам, примушую себе рухатися, назустріч невідомості. Я вже розумію, що кожен крок може бути останній. Але я рухаюся, я переміщаюся ривками. Пробую оцінити свої шанси. Вони рівні ... та фіг знає, які в мене шанси. Я бачу беркут, який стріляє, я бачу хлопців, які падають. Ось, воно. Ось, ця мить ще трохи. Ще один крок. Ти мусиш. Повз пролетіло щось.. Твою ж.. це ж по мені. Інстинкт заставляє пригнутися. Страх кричить тікай. А ти на напівзігнутих колінах продовжуєш рухатися. Під курткою, "бронік". Він тебе захистить. Тоді ми вірили, що і фанерні щити нас захистять.- Стійте, кричу людям, які перескочили через барикаду та побігли вверх по Інститутській. - Стійте, бл..ь. Там стріляють. Старший чолов'яга обернувся але не зупинився, молодший навіть не повернувся. Їх було двоє. Він щось відповів, але я нічого не розчув. Тепер розумію, що він толком і не чув мене. Можливо, якби я, докричався до них.. можливо.Краєм вуха чую свист, знову і знову...ціла армія "мурах" пробіглася по спині зверху вниз, холодний піт вкрив чоло. Спокійно, тобі просто спекотно. Адреналін, заставляє серце битися з шаленою швидкістю.Хтось підбіг та всунув мені в руки, дерев'яного щита. Це був Sashko Sadovskyj. Його вчинок вартує поваги. Він вибіг ризикуючи своїм життям, щоб захистити моє. - Візьми. Ти без нічого. Мені стало навіть трохи смішно. Фанера проти 7,62. Але взяв, хоч щось. Хоч якась видимість захисту.Мить...і руки вже допомагають нести пораненого... Це ж він... Сукааа. Просив ж тебе, не бігти. Я на все життя, запам'ятав цей хрип, з його грудей. Він помирав. З грудей линув характерний хрип. Я не медик, але розумів, що поранення в груди. Навіть тепер через п'ять років, я бачу його чорне від кіптяви обличчя, закриті очі, як рожева піна поволі вкриває його губи. В мене і зараз руки трусяться від безпорадності та болю. молодого поранили в область шиї та ногу. Підбіг медик оглянув обох. Їх передали через барикаду...Потім були вевешники, молоді хлопці з переляканими від жаху очима, яких майдан хотів розірвати на шмаття. Їх вели та били по чому попало. Хтось хотів вчепитися в горло одному з них. Я вчасно відірвав. Краєм ока побачив біту, яка летіла йому ж в голову. Накрив його голову, рукою. Тут ж, і отримав сам. - Назад, су..а. Не чіпати. - Це ж мусора. Це вони стріляли.- Ні, це вевешники. Це діти, вашу мать. Назад.Для чого я це зробив? Не знаю. Мабуть хотів вберегти життя до якого зміг дотягнутися. Отримав ще раз від когось. Було боляче. Хтось збоку, накричав на того хто бив, - Не бий, це ж свої. Потім... потім був сум та усвідомлення, того що сталося. І була ненависть, яка поволі заповнювала твоє нутро. Біль.. Я почав його відчувати після майдану. Протяжний, нудний, пекучий біль в грудях, від безпорадності будь-що змінити. Це зводить з розуму. Богдан Масляк 
    Лют 20, 2019 313
  • 18 Лют 2019
    “Ваша дитина сильно кашляє! Притримайте її вдома, бо вона всіх тут позаражає”. Така фраза знайома багатьом і дуже ускладнює життя і дітям, і батькам. Інколи дитину справді треба залишити вдома, але в деяких випадках ці запобіжні заходи зайві. Лікар-педіатр Анастасія Бикова-Шелевицька Запитали у лікарки-педіатра Анастасія Бикова-Шелевицька чи справді кашель та нежить — вагомі причини залишатися вдома. За рекомендаціями Американської Академії Педіатрії, нежить чи кашель, який триває після перенесеної хвороби не є завадою для відвідування садочка чи школи (https://goo.gl/ZP2677). Лише у випадку якщо виконуються всі три умови: ▪ Дитину оглянув лікар і дозволив піти до навчального закладу. ▪ Температура менша за 38 градусів. Важливо, що температура має бути в нормі сама по собі, а не в результаті зниження ліками. ▪ Дитина жвава, активна та адекватна, добре почувається, сама собі зможе дати раду без допомоги вчителів чи вихователів. Винятки становлять періоди епідемії грипу. В такий час кашель, нежить, чи хворе горло — вагома причина залишити дитину вдома. Якщо водночас є один чи кілька респіраторних симптомів: хворе горло, кашель чи нежить і температура вища за 38, то потрібно йти на прийом до лікаря. Якщо ж вважаєте, що дитині складно їхати в лікарню — порадьтеся з лікарем. За потреби він може вирішити здійснити візит додому. Дитина, що перехворіла на застуду, може бути заразною ще до двох тижнів, незалежно від того, є нежить чи кашель, чи вже ні. Крім цього, людина, що поки виглядає здоровою і захворіє тільки наступного дня, також може розповсюджувати хворобу. Тому так важливо, щоби діти в колективі регулярно мили руки. Це ефективно стає на заваді інфекцій American Academy of Pediatrics Пускати дитину до навчального закладу не можна в таких випадках: Коли через хворобу дитина не може брати участь в усіх заняттях. Тобто вона втомлюється, потребує сну, в поганому гуморі, плаксива і неактивна. Зверніть увагу, що таке може бути та за відсутності респіраторних симптомів. Під час гострої фази інфекційного захворювання, коли температура понад 38 та є респіраторні симптоми. Коли дитина виглядає хворою: плаче, дихання ускладнене, чи є висипання, яке швидко поширюється. Надійний захист від грипу дає щеплення. Та ж Американська Академія Педіатрії наполягає на вакцинації проти грипу дітей, старших за 6 місяців. За відсутності протипоказань таке щеплення потрібно робити дітям щороку. Збираючи дитину в дитячий садок чи школу — будьте уважні. Якщо не впевнені, що дитина здорова — краще проконсультуватись з лікарем та керуватись його рекомендаціями. Радить Уляна Супрун МОЗ України      Вам така ситуація напевне знайома також. Ви тільки вилікували дитину від застуди за допомогою літрів лимонного чаю, сиропів від кашлю та збагатили свої знання новими трюками, як утримувати маленького пацієнта в ліжку, радісно біжите на роботу, звідки роботодавець бомбардує вас телефонними дзвінками протягом тижня, коли ж ви нарешті повернетеся …   Доля але знову підсовує вам свиню у вигляді нових перешкод для повернення на роботу. Як тільки ви заглянете до дитячого садочку, то одразу відчуваєте себе ніби у легеневому санаторії. Що дитина, то нежить, або кашель. І от, не пройде і тижня, як ваша малеча знову повертається додому із соплями, які звисають з носу як макарони. Що далі..?        Що радять чеські лікарі? "Якщо дитина після запалення верхніх дихальних шляхів протягом деякого часу була вдома, якщо її  лікували симптоматично, тобто без антибіотиків, швидше всього нежить відступає, вже не така інтенсивна і гнійна (з жовтим і зеленим слизом), сильний кашель змінився на покашлювання, у такому випадку це можна толерувати. Ймовірно ваша дитина, вже не є надто інфекційна для інших. », говорить Рут Адамова - практикуюча дитяча лікарка. “Інший випадок, якщо дитина приймає антибіотики. Після такого лікування, повинна щонайменше на тиждень або й довше залишатись вдома, тому що, крім іншого, організм дитини ослаблений, і якщо ви занадто швидко відправите її до інших дітей, ризикуєте, що одразу підхопить якийсь інший вірус. На жаль, на практиці батьки рідко коли дотримуються цього принципу, тому що хочуть якнайшвидше повернутись на роботу, а бабусі, які готові посидіти з малечею, це рідкість. Незважаючи на те, що роботодавець не задоволений, це необхідно для вашої дитини і правильно по відношенню до інших дітей, щоб залишити її на кілька днів вдома. Ви ж не можете вимагати від вихователя дитячого садочку, щоб вона бігала за дітьми з носовичком і примушувала їх видувати носа, що у стадії загострення, то найважливіше.», - рекомендує Адамова. Професійна література вказує на те, що у дошкільному віці дитина пройде зазвичай до десяти гострих респіраторних захворювань на рік, без будь-яких пошкоджень для імунітету. І кожна така «власними силами»(без антибіотиків) пройдена інфекція, при цьому впливає на імунну систему трохи схоже як вакцинація проти інфекційних захворювань. Близько 95 відсотків “садочкових” захворювань, на думку фахівців вірусного походження, і не вимагають антибіотичного втручання. З іншого боку,  лікарі рекомендують не ризикувати здоров'ям вашої дитини та інших дітей, і залишати її вдома, поза колективом, принаймні протягом перших кількох днів. Дитина є "найбільш небезпечною" для оточення на самому початку хвороби, тому, краще ізолювати її одразу, як тільки виникають перші ознаки застуди. Нема потреби негайно звертатися до лікаря. Вистачить ретельно видувати ніс, добре мити руки, закривати рот носовою хустинкою, приймати достатню кількість рідини, та їсти страву, багату вітамінами. Аж на другому місці ліки - краплі в ніс, які є у вільному продажі, сиропи від кашлю тощо.  Ще одна річ, яку нетерплячі батьки часто роблять, намагаючись якнайшвидше малечу одужати і повернутися до своїх робочих обов'язків, це одразу дати лікам зелене світло,і не лише тим, які вільно продаються в аптеці. "Тиск на лікаря, щоб призначити щось, що швидко дитину зцілить, щоб мама могла  повернутися до роботи, є марною і шкідливою для дитини. Тією чудотворною медициною, вони мають на увазі антибіотики. Ті але призначаються лише у тому випадку, коли стан дитини ускладнюється і лікар сам визначить, коли такий стан настав.”, - зауважує Рут Адамова. У статті використані матеріали: iDNES.czДля UAPORTAL підготувала Галина Андрейців 
    498 Опубліковано Галина Андрейців
  • “Ваша дитина сильно кашляє! Притримайте її вдома, бо вона всіх тут позаражає”. Така фраза знайома багатьом і дуже ускладнює життя і дітям, і батькам. Інколи дитину справді треба залишити вдома, але в деяких випадках ці запобіжні заходи зайві. Лікар-педіатр Анастасія Бикова-Шелевицька Запитали у лікарки-педіатра Анастасія Бикова-Шелевицька чи справді кашель та нежить — вагомі причини залишатися вдома. За рекомендаціями Американської Академії Педіатрії, нежить чи кашель, який триває після перенесеної хвороби не є завадою для відвідування садочка чи школи (https://goo.gl/ZP2677). Лише у випадку якщо виконуються всі три умови: ▪ Дитину оглянув лікар і дозволив піти до навчального закладу. ▪ Температура менша за 38 градусів. Важливо, що температура має бути в нормі сама по собі, а не в результаті зниження ліками. ▪ Дитина жвава, активна та адекватна, добре почувається, сама собі зможе дати раду без допомоги вчителів чи вихователів. Винятки становлять періоди епідемії грипу. В такий час кашель, нежить, чи хворе горло — вагома причина залишити дитину вдома. Якщо водночас є один чи кілька респіраторних симптомів: хворе горло, кашель чи нежить і температура вища за 38, то потрібно йти на прийом до лікаря. Якщо ж вважаєте, що дитині складно їхати в лікарню — порадьтеся з лікарем. За потреби він може вирішити здійснити візит додому. Дитина, що перехворіла на застуду, може бути заразною ще до двох тижнів, незалежно від того, є нежить чи кашель, чи вже ні. Крім цього, людина, що поки виглядає здоровою і захворіє тільки наступного дня, також може розповсюджувати хворобу. Тому так важливо, щоби діти в колективі регулярно мили руки. Це ефективно стає на заваді інфекцій American Academy of Pediatrics Пускати дитину до навчального закладу не можна в таких випадках: Коли через хворобу дитина не може брати участь в усіх заняттях. Тобто вона втомлюється, потребує сну, в поганому гуморі, плаксива і неактивна. Зверніть увагу, що таке може бути та за відсутності респіраторних симптомів. Під час гострої фази інфекційного захворювання, коли температура понад 38 та є респіраторні симптоми. Коли дитина виглядає хворою: плаче, дихання ускладнене, чи є висипання, яке швидко поширюється. Надійний захист від грипу дає щеплення. Та ж Американська Академія Педіатрії наполягає на вакцинації проти грипу дітей, старших за 6 місяців. За відсутності протипоказань таке щеплення потрібно робити дітям щороку. Збираючи дитину в дитячий садок чи школу — будьте уважні. Якщо не впевнені, що дитина здорова — краще проконсультуватись з лікарем та керуватись його рекомендаціями. Радить Уляна Супрун МОЗ України      Вам така ситуація напевне знайома також. Ви тільки вилікували дитину від застуди за допомогою літрів лимонного чаю, сиропів від кашлю та збагатили свої знання новими трюками, як утримувати маленького пацієнта в ліжку, радісно біжите на роботу, звідки роботодавець бомбардує вас телефонними дзвінками протягом тижня, коли ж ви нарешті повернетеся …   Доля але знову підсовує вам свиню у вигляді нових перешкод для повернення на роботу. Як тільки ви заглянете до дитячого садочку, то одразу відчуваєте себе ніби у легеневому санаторії. Що дитина, то нежить, або кашель. І от, не пройде і тижня, як ваша малеча знову повертається додому із соплями, які звисають з носу як макарони. Що далі..?        Що радять чеські лікарі? "Якщо дитина після запалення верхніх дихальних шляхів протягом деякого часу була вдома, якщо її  лікували симптоматично, тобто без антибіотиків, швидше всього нежить відступає, вже не така інтенсивна і гнійна (з жовтим і зеленим слизом), сильний кашель змінився на покашлювання, у такому випадку це можна толерувати. Ймовірно ваша дитина, вже не є надто інфекційна для інших. », говорить Рут Адамова - практикуюча дитяча лікарка. “Інший випадок, якщо дитина приймає антибіотики. Після такого лікування, повинна щонайменше на тиждень або й довше залишатись вдома, тому що, крім іншого, організм дитини ослаблений, і якщо ви занадто швидко відправите її до інших дітей, ризикуєте, що одразу підхопить якийсь інший вірус. На жаль, на практиці батьки рідко коли дотримуються цього принципу, тому що хочуть якнайшвидше повернутись на роботу, а бабусі, які готові посидіти з малечею, це рідкість. Незважаючи на те, що роботодавець не задоволений, це необхідно для вашої дитини і правильно по відношенню до інших дітей, щоб залишити її на кілька днів вдома. Ви ж не можете вимагати від вихователя дитячого садочку, щоб вона бігала за дітьми з носовичком і примушувала їх видувати носа, що у стадії загострення, то найважливіше.», - рекомендує Адамова. Професійна література вказує на те, що у дошкільному віці дитина пройде зазвичай до десяти гострих респіраторних захворювань на рік, без будь-яких пошкоджень для імунітету. І кожна така «власними силами»(без антибіотиків) пройдена інфекція, при цьому впливає на імунну систему трохи схоже як вакцинація проти інфекційних захворювань. Близько 95 відсотків “садочкових” захворювань, на думку фахівців вірусного походження, і не вимагають антибіотичного втручання. З іншого боку,  лікарі рекомендують не ризикувати здоров'ям вашої дитини та інших дітей, і залишати її вдома, поза колективом, принаймні протягом перших кількох днів. Дитина є "найбільш небезпечною" для оточення на самому початку хвороби, тому, краще ізолювати її одразу, як тільки виникають перші ознаки застуди. Нема потреби негайно звертатися до лікаря. Вистачить ретельно видувати ніс, добре мити руки, закривати рот носовою хустинкою, приймати достатню кількість рідини, та їсти страву, багату вітамінами. Аж на другому місці ліки - краплі в ніс, які є у вільному продажі, сиропи від кашлю тощо.  Ще одна річ, яку нетерплячі батьки часто роблять, намагаючись якнайшвидше малечу одужати і повернутися до своїх робочих обов'язків, це одразу дати лікам зелене світло,і не лише тим, які вільно продаються в аптеці. "Тиск на лікаря, щоб призначити щось, що швидко дитину зцілить, щоб мама могла  повернутися до роботи, є марною і шкідливою для дитини. Тією чудотворною медициною, вони мають на увазі антибіотики. Ті але призначаються лише у тому випадку, коли стан дитини ускладнюється і лікар сам визначить, коли такий стан настав.”, - зауважує Рут Адамова. У статті використані матеріали: iDNES.czДля UAPORTAL підготувала Галина Андрейців 
    Лют 18, 2019 498
  • 28 Січ 2019
    Міністр закордонних справ Чехії, що обійняв цю посаду в жовтні 2018 року – нова фігура у чеській політиці. Ім’я 36-річного Томаша Петршичека ще за пару місяців до його призначення не говорило нічого навіть чеським політичним оглядачам, але саме його визнали компромісною кандидатурою і коаліція, і президент.  Томаш Петршічек фото: radio.cz Мало його знають і в Україні – хоча міністр Клімкін вже зустрічався з чеським колегою на грудневій зустрічі ОБСЄ. У ці дні новий голова МЗС вперше відвідує Україну – принаймні, в якості міністра. "Європейська правда" публікує колонку дипломата про те, як він бачить українсько-чеську співпрацю та розвиток наших взаємин. Рівно п’ять років тому українські громадяни стояли на Майдані, висловлюючи прагнення поєднати долю своєї країни з Європою. Ваше скандування "Україна – це Європа" перервали постріли, і багато хто поплатився за це прагнення своїм життям. Цьогоріч у Чехії ми також вшановуємо подібний вияв волі наших громадян. 30 років тому, в листопаді 1989 року, чехи вийшли на вулиці, щоби домогтися повернення країни до вільної та демократичної Європи. За 15 років наша держава стала членом ЄС. Та щоби здолати цей шлях, Чеська Республіка мала здійснити ґрунтовні зміни в політичній системі, житті та культурі, відкрити й модернізувати свою економіку на ринковій основі, водночас зважаючи на соціальні потреби своїх громадян. Процес такої трансформації не був ані прямолінійним, ані легким. Україна вже має документ про тісну співпрацю з Європейським Союзом – цей шлях встановлює Угода про асоціацію. Проте дорогою до реалізації цього прагнення українська влада має успішно провести реформування держави. За останні роки, перебуваючи при цьому в непростих умовах, Україна спромоглася провести більше реформ, ніж за весь час після розпаду Радянського Союзу. Та лишається багато проблем, з якими ви ще маєте впоратися – чи то йдеться про судову систему, верховенство права, чи то про покращення інвестиційного та підприємницького клімату.  Томаш Петршічек, Павло Клімкін, фото: twitter MFA of Ukraine      Впровадження реформ, які ведуть Україну до здійснення європейської мрії її громадян, передбачає і постійну співпрацю та відкрите партнерство з громадянським суспільством. Тому Чехія ще задовго до початку Революції гідності підтримувала українські неурядові організації та ініціативи і робитиме це й надалі. Нам відомо, яке значення в часи гібридних операцій мають вільні ЗМІ, освіта та мислячі люди. Тому ми вже декілька років підтримуємо реформу української освітньої системи та освітні заклади, включно з тими, що були змушені залишити Крим та постраждалий від війни Схід. Наш досвід у галузі середньої та вищої освіті використовують десятки чеських та українських спеціалістів, з якими ми перебуваємо майже у щоденному контакті. Загалом наша допомога українському демократичному оновленню та трансформації, починаючи з 2014 року, склала вже 8 мільйонів євро, і її надання буде тривати. Та нині важливою метою мого візиту до України є також посилення чесько-української співпраці у галузі європейської безпеки. Щодня ваша держава стикається з різними типами гібридних та IT-атак і має багатий досвід протистояння ним. Цей досвід України має користь для всієї Європи. Війна на сході України є жорстокою даниною за вашу європейську мрію. Ми не змиримося з тим, що кожного дня там помирають люди, і на неконтрольованій українською владою території безпідставно страждає цивільне населення. Також нам відомо, як близькість лінії зіткнення впливає на життя найменших українців, тому кожного року ми пропонуємо для них оздоровчі поїздки до Чеської Республіки та Україною. Ми знаємо, яке значення для України має збереження санкцій Європейського Союзу проти Росії, і тому я б хотів наголосити, що їх обмеження чи скасування Чеська Республіка вважає можливим лише у тому випадку, якщо зникнуть причини, які зумовили їх накладення. Тобто зняття санкцій стане можливим лише тоді, коли буде відновлено український суверенітет на сході країни та Кримському півострові. Революція гідності розпочала цілковите переродження вашої країни. Успішне завершення реформ є моральним зобов’язанням перед усіма її жертвами та необхідною умовою для щасливого майбутнього українських громадян. Чи стане реальністю гасло "Україна – це Європа"? Це вирішувати передусім вам самим. А Чехія і надалі допомагатиме вам у досягненні цієї мети. Повідомляє Європейська Правда    Томаш Петршічек, Міністр закордонних справ Чеської Республіки:  "Україна перетворилася на російське поле битви",- інтерв'ю Укрінформ. Чехія - це країна, в якій працюють понад 120 тисяч наших співвітчизників і з якою ми успішно нарощуємо торговельні відносини. Країна, яка, незважаючи на деякі «нюанси» в позиції керівництва, стала на бік України після того, як Росія анексувала Крим і почала гібридну війну на Донбасі. Країна, яка допомагає нам у міру своїх можливостей у важку для України годину. Країна, з якою нас пов'язує не завжди проста історична спадщина. Чехи, які самі пережили радянську окупацію, із симпатією ставляться до європейських і євроатлантичних устремлінь Києва. У нас багато спільних інтересів і завдань. Томаш Петршічек очолив МЗС Чехії в середині жовтня минулого року. Тридцятисемирічний соціал-демократ має чималий досвід дипломатичної роботи, зокрема й у європейських структурах. За кілька місяців перебування на посаді шеф-дипломата своєї країни вже встиг заявити про себе як про принципового політика, який має чітку позицію з ключових питань, а серед них і українське; і готовий відстоювати свою думку навіть перед главою держави. У неділю Петршічек прибув до України зі своїм першим візитом. Напередодні нього глава МЗС ЧР дав інтерв'ю Укрінформу. ЧЕСЬКИЙ БІЗНЕС ПІДТЯГУЄТЬСЯ В УКРАЇНУ - Пане міністре, це ваш перший візит до України як керівника Міністерства закордонних справ Чеської Республіки. Які цілі ви ставите перед собою, які теми плануєте порушити і з ким зустрітися? - Для мене це взагалі перший візит в Україну. Моя делегація проведе переговори з міністром закордонних справ Павлом Клімкіним. Я з нетерпінням чекаю на зустрічі з представниками українського громадянського суспільства, а також паном Мустафою Джемілєвим, до якого я ставлюся з глибокою симпатією і захопленням, не тільки через його хоробрий протест проти окупації Чехословаччини 50 років тому, але й завдяки його невтомній роботі для кримськотатарської громади. Також я обговорюватиму виклики та нові можливості на українському ринку з чеською бізнес-спільнотою в Києві. - Ви збираєтеся відвідати схід України? - Я з нетерпінням чекаю на відвідання міста і порту Маріуполя, а також лінії розмежування разом із міністром Клімкіним. Маю намір отримати безпосереднє уявлення стосовно життя населення у східній Україні, а також наслідків де-факто блокади Азовського моря та Маріупольського порту. - Довгий час високопоставлені чеські політики не відвідували Україну. Чи зміниться ситуація найближчим часом? - Це не зовсім так - заступник голови нижньої палати парламенту Чехії пан Пікал (Войтех Пікал - заступник спікера парламенту ЧР від партії «Піратів» - ред.) взяв участь у пам’ятних заходах з ушанування жертв Голодомору лише кілька тижнів тому. Крім того, у нас чудові відносини на робочому рівні з вашою дипломатією, і я впевнений, що мій візит - це лише перший візит на вищому рівні чеського політика цього року. - Як ви оцінюєте стан чесько-українських двосторонніх відносин, зокрема, у торговельно-економічній сфері? - Наші відносини вже є дуже близькими і продуктивними, але їхній потенціал набагато більший. Особливо у торгівлі чеський бізнес досі не повністю усвідомлює можливості, які представляє великий український ринок та реалізація Угоди про асоціацію/поглиблену та всеохоплюючу зону вільну торгівлі між Україною і ЄС. Ми докладаємо зусиль для розвитку взаємних економічних зв’язків, і небезуспішно. Минулого року товарообіг збільшився більш ніж на 15%. Деякі інвестори відкривають для себе український ринок як альтернативу російському, з якого вони вирішили піти. На мою думку, можна очікувати, що присутність чеського бізнесу в Україні буде більш значною у наступні роки. «СХІДНЕ ПАРТНЕРСТВО» Є БІЛЬШ ПЛІДНИМ, НІЖ РОЗРАХОВУВАЛИ - Ваш візит присвячений, серед іншого, десятій річниці програми «Східного партнерства», прийнятої, як відомо, під час головування вашої країни в ЄС. На вашу думку, чи розвивається ця програма достатньо успішно? - Ну, багато чого в Європі сталося з 2009 року, і це партнерство пройшло через свої труднощі. І все ж, воно виходить за межі того, що ми очікували 10 років тому. Для мене це унікальне партнерство є однією з найкращих зовнішньополітичних ініціатив ЄС. Воно базується на спільних цінностях, таких як демократія, верховенство права, права людини, а також на праві кожної країни вибирати своє майбутнє. Політична трансформація, можливо, ще не пройшла точку неповернення, і багато справ ще не завершено. Проте, більшість громадян цих шести країн поділяють те, що ми називаємо європейськими цінностями та європейською ідентичністю. Це є величезним об’єднавчим фактором. Угоди про вільну торгівлю з Україною, Грузією та Молдовою надихають реформи у багатьох сферах і дають поштовх економічному, соціальному та регіональному розвитку. Країни-партнери отримують доступ до ринку ЄС, який має понад 500 мільйонів споживачів, і, що більш важливо, до ринку з чіткими правилами та стандартами якості. ЄС уже є найбільшим торговим партнером для п'яти країн «Східного партнерства», для Білорусі - другим за величиною. І обсяги торгівлі постійно зростають. Тож я вірю, що програма є успішною. - ЄС активно допомагає Україні у проведенні реформ як на рівні радників, так і фінансово. Розкажіть про програми, в яких бере участь Чеська Республіка. - Чеська Республіка є багаторічним прихильником України. З 2014 року Україна отримала гуманітарну допомогу та допомогу на розвиток на загальну суму 8 мільйонів євро. Наші проекти розвитку зосереджені в основному на освіті та охороні здоров'я. Наприклад, ми надаємо фінансову допомогу освітній реформі або університетам, переміщеним із Донецької області. У сфері демократичних перетворень ми здійснюємо проекти з медійної грамотності, а також підтримуємо правозахисників з окупованого Криму. Наша гуманітарна допомога корисна людям, що живуть у безпосередній близькості від лінії розмежування. Я знаю, що, наприклад, літні табори для травмованих дітей є дуже успішними. МИ НАЛАШТОВАНІ ПРОТИДІЯТИ РОСІЙСЬКОМУ ТИСКУ - На зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО в Брюсселі 4-5 грудня, куди був запрошений і український міністр Павло Клімкін, питання про перспективи членства України та Грузії в Альянсі також порушувалося. Якими ви бачите такі перспективи? - Загальновідомо, що Чеська Республіка ставиться з симпатією до євроатлантичних прагнень України та Грузії, в тому числі до перспектив членства в НАТО, підтримує ці прагнення. Ми цінуємо, що і Грузія, і Україна розвивають своє партнерство і співпрацю з НАТО, а також проводять внутрішні реформи. Досягнення військово-технічної готовності є обов'язковою умовою для членства, і домашня робота не доведена до кінця, як ми всі знаємо. «СХІДНЕ ПАРТНЕРСТВО» Є БІЛЬШ ПЛІДНИМ, НІЖ РОЗРАХОВУВАЛИ - Ваш візит присвячений, серед іншого, десятій річниці програми «Східного партнерства», прийнятої, як відомо, під час головування вашої країни в ЄС. На вашу думку, чи розвивається ця програма достатньо успішно? - Ну, багато чого в Європі сталося з 2009 року, і це партнерство пройшло через свої труднощі. І все ж, воно виходить за межі того, що ми очікували 10 років тому. Для мене це унікальне партнерство є однією з найкращих зовнішньополітичних ініціатив ЄС. Воно базується на спільних цінностях, таких як демократія, верховенство права, права людини, а також на праві кожної країни вибирати своє майбутнє. Політична трансформація, можливо, ще не пройшла точку неповернення, і багато справ ще не завершено. Проте, більшість громадян цих шести країн поділяють те, що ми називаємо європейськими цінностями та європейською ідентичністю. Це є величезним об’єднавчим фактором. Угоди про вільну торгівлю з Україною, Грузією та Молдовою надихають реформи у багатьох сферах і дають поштовх економічному, соціальному та регіональному розвитку. Країни-партнери отримують доступ до ринку ЄС, який має понад 500 мільйонів споживачів, і, що більш важливо, до ринку з чіткими правилами та стандартами якості. ЄС уже є найбільшим торговим партнером для п'яти країн «Східного партнерства», для Білорусі - другим за величиною. І обсяги торгівлі постійно зростають. Тож я вірю, що програма є успішною. - ЄС активно допомагає Україні у проведенні реформ як на рівні радників, так і фінансово. Розкажіть про програми, в яких бере участь Чеська Республіка. - Чеська Республіка є багаторічним прихильником України. З 2014 року Україна отримала гуманітарну допомогу та допомогу на розвиток на загальну суму 8 мільйонів євро. Наші проекти розвитку зосереджені в основному на освіті та охороні здоров'я. Наприклад, ми надаємо фінансову допомогу освітній реформі або університетам, переміщеним із Донецької області. У сфері демократичних перетворень ми здійснюємо проекти з медійної грамотності, а також підтримуємо правозахисників з окупованого Криму. Наша гуманітарна допомога корисна людям, що живуть у безпосередній близькості від лінії розмежування. Я знаю, що, наприклад, літні табори для травмованих дітей є дуже успішними. МИ НАЛАШТОВАНІ ПРОТИДІЯТИ РОСІЙСЬКОМУ ТИСКУ - На зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО в Брюсселі 4-5 грудня, куди був запрошений і український міністр Павло Клімкін, питання про перспективи членства України та Грузії в Альянсі також порушувалося. Якими ви бачите такі перспективи? - Загальновідомо, що Чеська Республіка ставиться з симпатією до євроатлантичних прагнень України та Грузії, в тому числі до перспектив членства в НАТО, підтримує ці прагнення. Ми цінуємо, що і Грузія, і Україна розвивають своє партнерство і співпрацю з НАТО, а також проводять внутрішні реформи. Досягнення військово-технічної готовності є обов'язковою умовою для членства, і домашня робота не доведена до кінця, як ми всі знаємо. - У Брюсселі ви тоді також сказали, що «російська загроза та гібридні дії на сході України, в Азовському морі та в Грузії підривають європейську безпеку». Який внесок може зробити Прага і що вона робить, аби протистояти таким загрозам? - Я вважаю, що питання швидше в тому, як ми можемо допомогти один одному. Російський військовий та гібридний тиск стає дедалі більш інтенсивним та диверсифікованим, особливо щодо її сусідів, а також щодо Європи в більш широкому сенсі; і ми твердо налаштовані протидіяти йому. Це вимагає більших ресурсів, нових можливостей і, що важливо, більших колективних зусиль, зокрема й для покращення обізнаності щодо ситуації та координації наших дій у відповідь. Україна перетворилася на поле бою для Росії не тільки в класичному військовому сенсі, а й з погляду застосування гібридних методів. Альянс також повинен приймати поради експертів і обмінюватися інформацією та досвідом. Загалом, партнерство і консультації щодо нашої діяльності є очевидним вибором. Альянс, у свою чергу, може підтримувати Україну в конкретних сферах, таких як кіберпростір, стратегічні комунікації або зміцнення стійкості населення, наприклад, через підтримку незалежних ЗМІ або викриття фейкових новин. І це саме ті питання, на яких ми зосереджуємося у нашій співпраці з Україною, або двосторонній, або наприклад, у рамках Платформи НАТО – Україна з протидії гібридній війні. КРАЇНИ ЄС ПОВИННІ ГРАТИ ЗА ОДНИМИ ПРАВИЛАМИ - У сусідній Німеччині точиться жвава дискусія щодо газопроводу «Північний Потік 2». Чеська Республіка практично не бере участі в ній, і через те, що він безпосередньо не зачіпає республіку, і тому, що чеські компанії не беруть участі в проекті. І все ж: якою є позиція Праги з цього питання? - Наша позиція є такою ж, як і в будь-якому іншому проекті - набагато важливіше, за те, скільки трубопроводів буде побудовано, є те, щоби норми і законодавство ЄС дотримувалися. Чеська Республіка є частиною газового ринку ЄС, де всі гравці повинні дотримуватися правил. І, наостанок, газ, який споживається в Чехії, походить зі спотового ринку в Роттердамі. - Ні для кого не є таємницею, що позиція Президента Чехії часто відрізняється від позиції чеського Уряду та МЗС у тому, що стосується української та російської політики. Такий «розкол» існує, зокрема, у підході до санкцій: Милош Земан проти них, уряд і прем'єр-міністр Андрій Бабіш - за. Чи бентежить вас ця ситуація? Чи відчуваєте ви будь-який тиск? - Погляд мого Президента полягає в тому, що будь-які санкції як інструмент зовнішньої політики не працюють. Однак саме уряд Чеської Республіки відповідає за зовнішні відносини нашої країни. Більше того, всі найвищі представники нашої країни, включаючи Президента, погодилися на зустрічі у вересні 2018 року, що причини для запровадження обмежувальних заходів все ще існують. КВОТА ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ РОБІТНИКІВ МОЖЕ БУТИ ЗБІЛЬШЕНА ДО 40 ТИСЯЧ - У Чехії мешкає велика й дуже активна українська громада, багато українських фахівців приїжджають працювати у вашу країну. Як ви оцінюєте загальну ситуацію у цій сфері? - Українці є найбільшою національною меншиною в Чехії, і я радий, що вони знайшли новий дім у нашій країні. Крім того, кілька тисяч молодих людей навчаються в чеських університетах, і це є особливо багатообіцяючим для нашої співпраці в майбутньому. - Днями уряд Чехії вирішив розширити штат співробітників, які задіяні у розгляді заяв громадян України, оскільки квота для українців, яка наразі становить 20 тисяч чоловік на рік, може бути подвоєна. Наскільки ефективною є «Програма Україна», що стартувала у 2016 році? - Завдяки постійному економічному зростанню Чехії на ринку праці існує високий попит на кваліфікованих працівників, який неможливо задовольнити за рахунок внутрішніх ресурсів. Це відкриває можливість для українських робітників, які вважаються кваліфікованими та працелюбними, отримати новий досвід роботи в різних (зазвичай високотехнологічних) компаніях Чеської Республіки, який згодом може бути використаний в Україні. Унікальна та надзвичайно успішна програма сприяння, що реалізується, дає змогу претендентам з України подавати заявки на отримання дозволу на проживання у зв’язку з працевлаштуванням (так звані трудові картки). Поточна щорічна потужність – 21 тисяч осіб. Уряд Чехії розглядає можливість розширення квоти до 40 тисяч осіб щорічно, однак остаточне рішення ще не прийнято. Автор: Ольга Танасійчук, повідомляє Укрінформ    
    871 Опубліковано Галина Андрейців
  • Міністр закордонних справ Чехії, що обійняв цю посаду в жовтні 2018 року – нова фігура у чеській політиці. Ім’я 36-річного Томаша Петршичека ще за пару місяців до його призначення не говорило нічого навіть чеським політичним оглядачам, але саме його визнали компромісною кандидатурою і коаліція, і президент.  Томаш Петршічек фото: radio.cz Мало його знають і в Україні – хоча міністр Клімкін вже зустрічався з чеським колегою на грудневій зустрічі ОБСЄ. У ці дні новий голова МЗС вперше відвідує Україну – принаймні, в якості міністра. "Європейська правда" публікує колонку дипломата про те, як він бачить українсько-чеську співпрацю та розвиток наших взаємин. Рівно п’ять років тому українські громадяни стояли на Майдані, висловлюючи прагнення поєднати долю своєї країни з Європою. Ваше скандування "Україна – це Європа" перервали постріли, і багато хто поплатився за це прагнення своїм життям. Цьогоріч у Чехії ми також вшановуємо подібний вияв волі наших громадян. 30 років тому, в листопаді 1989 року, чехи вийшли на вулиці, щоби домогтися повернення країни до вільної та демократичної Європи. За 15 років наша держава стала членом ЄС. Та щоби здолати цей шлях, Чеська Республіка мала здійснити ґрунтовні зміни в політичній системі, житті та культурі, відкрити й модернізувати свою економіку на ринковій основі, водночас зважаючи на соціальні потреби своїх громадян. Процес такої трансформації не був ані прямолінійним, ані легким. Україна вже має документ про тісну співпрацю з Європейським Союзом – цей шлях встановлює Угода про асоціацію. Проте дорогою до реалізації цього прагнення українська влада має успішно провести реформування держави. За останні роки, перебуваючи при цьому в непростих умовах, Україна спромоглася провести більше реформ, ніж за весь час після розпаду Радянського Союзу. Та лишається багато проблем, з якими ви ще маєте впоратися – чи то йдеться про судову систему, верховенство права, чи то про покращення інвестиційного та підприємницького клімату.  Томаш Петршічек, Павло Клімкін, фото: twitter MFA of Ukraine      Впровадження реформ, які ведуть Україну до здійснення європейської мрії її громадян, передбачає і постійну співпрацю та відкрите партнерство з громадянським суспільством. Тому Чехія ще задовго до початку Революції гідності підтримувала українські неурядові організації та ініціативи і робитиме це й надалі. Нам відомо, яке значення в часи гібридних операцій мають вільні ЗМІ, освіта та мислячі люди. Тому ми вже декілька років підтримуємо реформу української освітньої системи та освітні заклади, включно з тими, що були змушені залишити Крим та постраждалий від війни Схід. Наш досвід у галузі середньої та вищої освіті використовують десятки чеських та українських спеціалістів, з якими ми перебуваємо майже у щоденному контакті. Загалом наша допомога українському демократичному оновленню та трансформації, починаючи з 2014 року, склала вже 8 мільйонів євро, і її надання буде тривати. Та нині важливою метою мого візиту до України є також посилення чесько-української співпраці у галузі європейської безпеки. Щодня ваша держава стикається з різними типами гібридних та IT-атак і має багатий досвід протистояння ним. Цей досвід України має користь для всієї Європи. Війна на сході України є жорстокою даниною за вашу європейську мрію. Ми не змиримося з тим, що кожного дня там помирають люди, і на неконтрольованій українською владою території безпідставно страждає цивільне населення. Також нам відомо, як близькість лінії зіткнення впливає на життя найменших українців, тому кожного року ми пропонуємо для них оздоровчі поїздки до Чеської Республіки та Україною. Ми знаємо, яке значення для України має збереження санкцій Європейського Союзу проти Росії, і тому я б хотів наголосити, що їх обмеження чи скасування Чеська Республіка вважає можливим лише у тому випадку, якщо зникнуть причини, які зумовили їх накладення. Тобто зняття санкцій стане можливим лише тоді, коли буде відновлено український суверенітет на сході країни та Кримському півострові. Революція гідності розпочала цілковите переродження вашої країни. Успішне завершення реформ є моральним зобов’язанням перед усіма її жертвами та необхідною умовою для щасливого майбутнього українських громадян. Чи стане реальністю гасло "Україна – це Європа"? Це вирішувати передусім вам самим. А Чехія і надалі допомагатиме вам у досягненні цієї мети. Повідомляє Європейська Правда    Томаш Петршічек, Міністр закордонних справ Чеської Республіки:  "Україна перетворилася на російське поле битви",- інтерв'ю Укрінформ. Чехія - це країна, в якій працюють понад 120 тисяч наших співвітчизників і з якою ми успішно нарощуємо торговельні відносини. Країна, яка, незважаючи на деякі «нюанси» в позиції керівництва, стала на бік України після того, як Росія анексувала Крим і почала гібридну війну на Донбасі. Країна, яка допомагає нам у міру своїх можливостей у важку для України годину. Країна, з якою нас пов'язує не завжди проста історична спадщина. Чехи, які самі пережили радянську окупацію, із симпатією ставляться до європейських і євроатлантичних устремлінь Києва. У нас багато спільних інтересів і завдань. Томаш Петршічек очолив МЗС Чехії в середині жовтня минулого року. Тридцятисемирічний соціал-демократ має чималий досвід дипломатичної роботи, зокрема й у європейських структурах. За кілька місяців перебування на посаді шеф-дипломата своєї країни вже встиг заявити про себе як про принципового політика, який має чітку позицію з ключових питань, а серед них і українське; і готовий відстоювати свою думку навіть перед главою держави. У неділю Петршічек прибув до України зі своїм першим візитом. Напередодні нього глава МЗС ЧР дав інтерв'ю Укрінформу. ЧЕСЬКИЙ БІЗНЕС ПІДТЯГУЄТЬСЯ В УКРАЇНУ - Пане міністре, це ваш перший візит до України як керівника Міністерства закордонних справ Чеської Республіки. Які цілі ви ставите перед собою, які теми плануєте порушити і з ким зустрітися? - Для мене це взагалі перший візит в Україну. Моя делегація проведе переговори з міністром закордонних справ Павлом Клімкіним. Я з нетерпінням чекаю на зустрічі з представниками українського громадянського суспільства, а також паном Мустафою Джемілєвим, до якого я ставлюся з глибокою симпатією і захопленням, не тільки через його хоробрий протест проти окупації Чехословаччини 50 років тому, але й завдяки його невтомній роботі для кримськотатарської громади. Також я обговорюватиму виклики та нові можливості на українському ринку з чеською бізнес-спільнотою в Києві. - Ви збираєтеся відвідати схід України? - Я з нетерпінням чекаю на відвідання міста і порту Маріуполя, а також лінії розмежування разом із міністром Клімкіним. Маю намір отримати безпосереднє уявлення стосовно життя населення у східній Україні, а також наслідків де-факто блокади Азовського моря та Маріупольського порту. - Довгий час високопоставлені чеські політики не відвідували Україну. Чи зміниться ситуація найближчим часом? - Це не зовсім так - заступник голови нижньої палати парламенту Чехії пан Пікал (Войтех Пікал - заступник спікера парламенту ЧР від партії «Піратів» - ред.) взяв участь у пам’ятних заходах з ушанування жертв Голодомору лише кілька тижнів тому. Крім того, у нас чудові відносини на робочому рівні з вашою дипломатією, і я впевнений, що мій візит - це лише перший візит на вищому рівні чеського політика цього року. - Як ви оцінюєте стан чесько-українських двосторонніх відносин, зокрема, у торговельно-економічній сфері? - Наші відносини вже є дуже близькими і продуктивними, але їхній потенціал набагато більший. Особливо у торгівлі чеський бізнес досі не повністю усвідомлює можливості, які представляє великий український ринок та реалізація Угоди про асоціацію/поглиблену та всеохоплюючу зону вільну торгівлі між Україною і ЄС. Ми докладаємо зусиль для розвитку взаємних економічних зв’язків, і небезуспішно. Минулого року товарообіг збільшився більш ніж на 15%. Деякі інвестори відкривають для себе український ринок як альтернативу російському, з якого вони вирішили піти. На мою думку, можна очікувати, що присутність чеського бізнесу в Україні буде більш значною у наступні роки. «СХІДНЕ ПАРТНЕРСТВО» Є БІЛЬШ ПЛІДНИМ, НІЖ РОЗРАХОВУВАЛИ - Ваш візит присвячений, серед іншого, десятій річниці програми «Східного партнерства», прийнятої, як відомо, під час головування вашої країни в ЄС. На вашу думку, чи розвивається ця програма достатньо успішно? - Ну, багато чого в Європі сталося з 2009 року, і це партнерство пройшло через свої труднощі. І все ж, воно виходить за межі того, що ми очікували 10 років тому. Для мене це унікальне партнерство є однією з найкращих зовнішньополітичних ініціатив ЄС. Воно базується на спільних цінностях, таких як демократія, верховенство права, права людини, а також на праві кожної країни вибирати своє майбутнє. Політична трансформація, можливо, ще не пройшла точку неповернення, і багато справ ще не завершено. Проте, більшість громадян цих шести країн поділяють те, що ми називаємо європейськими цінностями та європейською ідентичністю. Це є величезним об’єднавчим фактором. Угоди про вільну торгівлю з Україною, Грузією та Молдовою надихають реформи у багатьох сферах і дають поштовх економічному, соціальному та регіональному розвитку. Країни-партнери отримують доступ до ринку ЄС, який має понад 500 мільйонів споживачів, і, що більш важливо, до ринку з чіткими правилами та стандартами якості. ЄС уже є найбільшим торговим партнером для п'яти країн «Східного партнерства», для Білорусі - другим за величиною. І обсяги торгівлі постійно зростають. Тож я вірю, що програма є успішною. - ЄС активно допомагає Україні у проведенні реформ як на рівні радників, так і фінансово. Розкажіть про програми, в яких бере участь Чеська Республіка. - Чеська Республіка є багаторічним прихильником України. З 2014 року Україна отримала гуманітарну допомогу та допомогу на розвиток на загальну суму 8 мільйонів євро. Наші проекти розвитку зосереджені в основному на освіті та охороні здоров'я. Наприклад, ми надаємо фінансову допомогу освітній реформі або університетам, переміщеним із Донецької області. У сфері демократичних перетворень ми здійснюємо проекти з медійної грамотності, а також підтримуємо правозахисників з окупованого Криму. Наша гуманітарна допомога корисна людям, що живуть у безпосередній близькості від лінії розмежування. Я знаю, що, наприклад, літні табори для травмованих дітей є дуже успішними. МИ НАЛАШТОВАНІ ПРОТИДІЯТИ РОСІЙСЬКОМУ ТИСКУ - На зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО в Брюсселі 4-5 грудня, куди був запрошений і український міністр Павло Клімкін, питання про перспективи членства України та Грузії в Альянсі також порушувалося. Якими ви бачите такі перспективи? - Загальновідомо, що Чеська Республіка ставиться з симпатією до євроатлантичних прагнень України та Грузії, в тому числі до перспектив членства в НАТО, підтримує ці прагнення. Ми цінуємо, що і Грузія, і Україна розвивають своє партнерство і співпрацю з НАТО, а також проводять внутрішні реформи. Досягнення військово-технічної готовності є обов'язковою умовою для членства, і домашня робота не доведена до кінця, як ми всі знаємо. «СХІДНЕ ПАРТНЕРСТВО» Є БІЛЬШ ПЛІДНИМ, НІЖ РОЗРАХОВУВАЛИ - Ваш візит присвячений, серед іншого, десятій річниці програми «Східного партнерства», прийнятої, як відомо, під час головування вашої країни в ЄС. На вашу думку, чи розвивається ця програма достатньо успішно? - Ну, багато чого в Європі сталося з 2009 року, і це партнерство пройшло через свої труднощі. І все ж, воно виходить за межі того, що ми очікували 10 років тому. Для мене це унікальне партнерство є однією з найкращих зовнішньополітичних ініціатив ЄС. Воно базується на спільних цінностях, таких як демократія, верховенство права, права людини, а також на праві кожної країни вибирати своє майбутнє. Політична трансформація, можливо, ще не пройшла точку неповернення, і багато справ ще не завершено. Проте, більшість громадян цих шести країн поділяють те, що ми називаємо європейськими цінностями та європейською ідентичністю. Це є величезним об’єднавчим фактором. Угоди про вільну торгівлю з Україною, Грузією та Молдовою надихають реформи у багатьох сферах і дають поштовх економічному, соціальному та регіональному розвитку. Країни-партнери отримують доступ до ринку ЄС, який має понад 500 мільйонів споживачів, і, що більш важливо, до ринку з чіткими правилами та стандартами якості. ЄС уже є найбільшим торговим партнером для п'яти країн «Східного партнерства», для Білорусі - другим за величиною. І обсяги торгівлі постійно зростають. Тож я вірю, що програма є успішною. - ЄС активно допомагає Україні у проведенні реформ як на рівні радників, так і фінансово. Розкажіть про програми, в яких бере участь Чеська Республіка. - Чеська Республіка є багаторічним прихильником України. З 2014 року Україна отримала гуманітарну допомогу та допомогу на розвиток на загальну суму 8 мільйонів євро. Наші проекти розвитку зосереджені в основному на освіті та охороні здоров'я. Наприклад, ми надаємо фінансову допомогу освітній реформі або університетам, переміщеним із Донецької області. У сфері демократичних перетворень ми здійснюємо проекти з медійної грамотності, а також підтримуємо правозахисників з окупованого Криму. Наша гуманітарна допомога корисна людям, що живуть у безпосередній близькості від лінії розмежування. Я знаю, що, наприклад, літні табори для травмованих дітей є дуже успішними. МИ НАЛАШТОВАНІ ПРОТИДІЯТИ РОСІЙСЬКОМУ ТИСКУ - На зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО в Брюсселі 4-5 грудня, куди був запрошений і український міністр Павло Клімкін, питання про перспективи членства України та Грузії в Альянсі також порушувалося. Якими ви бачите такі перспективи? - Загальновідомо, що Чеська Республіка ставиться з симпатією до євроатлантичних прагнень України та Грузії, в тому числі до перспектив членства в НАТО, підтримує ці прагнення. Ми цінуємо, що і Грузія, і Україна розвивають своє партнерство і співпрацю з НАТО, а також проводять внутрішні реформи. Досягнення військово-технічної готовності є обов'язковою умовою для членства, і домашня робота не доведена до кінця, як ми всі знаємо. - У Брюсселі ви тоді також сказали, що «російська загроза та гібридні дії на сході України, в Азовському морі та в Грузії підривають європейську безпеку». Який внесок може зробити Прага і що вона робить, аби протистояти таким загрозам? - Я вважаю, що питання швидше в тому, як ми можемо допомогти один одному. Російський військовий та гібридний тиск стає дедалі більш інтенсивним та диверсифікованим, особливо щодо її сусідів, а також щодо Європи в більш широкому сенсі; і ми твердо налаштовані протидіяти йому. Це вимагає більших ресурсів, нових можливостей і, що важливо, більших колективних зусиль, зокрема й для покращення обізнаності щодо ситуації та координації наших дій у відповідь. Україна перетворилася на поле бою для Росії не тільки в класичному військовому сенсі, а й з погляду застосування гібридних методів. Альянс також повинен приймати поради експертів і обмінюватися інформацією та досвідом. Загалом, партнерство і консультації щодо нашої діяльності є очевидним вибором. Альянс, у свою чергу, може підтримувати Україну в конкретних сферах, таких як кіберпростір, стратегічні комунікації або зміцнення стійкості населення, наприклад, через підтримку незалежних ЗМІ або викриття фейкових новин. І це саме ті питання, на яких ми зосереджуємося у нашій співпраці з Україною, або двосторонній, або наприклад, у рамках Платформи НАТО – Україна з протидії гібридній війні. КРАЇНИ ЄС ПОВИННІ ГРАТИ ЗА ОДНИМИ ПРАВИЛАМИ - У сусідній Німеччині точиться жвава дискусія щодо газопроводу «Північний Потік 2». Чеська Республіка практично не бере участі в ній, і через те, що він безпосередньо не зачіпає республіку, і тому, що чеські компанії не беруть участі в проекті. І все ж: якою є позиція Праги з цього питання? - Наша позиція є такою ж, як і в будь-якому іншому проекті - набагато важливіше, за те, скільки трубопроводів буде побудовано, є те, щоби норми і законодавство ЄС дотримувалися. Чеська Республіка є частиною газового ринку ЄС, де всі гравці повинні дотримуватися правил. І, наостанок, газ, який споживається в Чехії, походить зі спотового ринку в Роттердамі. - Ні для кого не є таємницею, що позиція Президента Чехії часто відрізняється від позиції чеського Уряду та МЗС у тому, що стосується української та російської політики. Такий «розкол» існує, зокрема, у підході до санкцій: Милош Земан проти них, уряд і прем'єр-міністр Андрій Бабіш - за. Чи бентежить вас ця ситуація? Чи відчуваєте ви будь-який тиск? - Погляд мого Президента полягає в тому, що будь-які санкції як інструмент зовнішньої політики не працюють. Однак саме уряд Чеської Республіки відповідає за зовнішні відносини нашої країни. Більше того, всі найвищі представники нашої країни, включаючи Президента, погодилися на зустрічі у вересні 2018 року, що причини для запровадження обмежувальних заходів все ще існують. КВОТА ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ РОБІТНИКІВ МОЖЕ БУТИ ЗБІЛЬШЕНА ДО 40 ТИСЯЧ - У Чехії мешкає велика й дуже активна українська громада, багато українських фахівців приїжджають працювати у вашу країну. Як ви оцінюєте загальну ситуацію у цій сфері? - Українці є найбільшою національною меншиною в Чехії, і я радий, що вони знайшли новий дім у нашій країні. Крім того, кілька тисяч молодих людей навчаються в чеських університетах, і це є особливо багатообіцяючим для нашої співпраці в майбутньому. - Днями уряд Чехії вирішив розширити штат співробітників, які задіяні у розгляді заяв громадян України, оскільки квота для українців, яка наразі становить 20 тисяч чоловік на рік, може бути подвоєна. Наскільки ефективною є «Програма Україна», що стартувала у 2016 році? - Завдяки постійному економічному зростанню Чехії на ринку праці існує високий попит на кваліфікованих працівників, який неможливо задовольнити за рахунок внутрішніх ресурсів. Це відкриває можливість для українських робітників, які вважаються кваліфікованими та працелюбними, отримати новий досвід роботи в різних (зазвичай високотехнологічних) компаніях Чеської Республіки, який згодом може бути використаний в Україні. Унікальна та надзвичайно успішна програма сприяння, що реалізується, дає змогу претендентам з України подавати заявки на отримання дозволу на проживання у зв’язку з працевлаштуванням (так звані трудові картки). Поточна щорічна потужність – 21 тисяч осіб. Уряд Чехії розглядає можливість розширення квоти до 40 тисяч осіб щорічно, однак остаточне рішення ще не прийнято. Автор: Ольга Танасійчук, повідомляє Укрінформ    
    Січ 28, 2019 871