User's Tags

Галина Андрейців 's Entries

Українці в Чехії: 15 blogs
  • 25 Feb 2021
    Леся Українка була в Празі лише одного разу, однак це місто відіграло надзвичайну роль у житті її родини. Інформації про її перебування в чеській столиці доволі небагато. Найповніше цю подорож описує дослідниця Світлана Кочерга в книзі «Листи так довго йдуть… Знадоби архіву Лесі Українки в Слов’янській бібліотеці в Празі», що вийшла в 2002 році в Нью-Йорку. У травні 1903 року по дорозі в Україну з італійського Сан-Ремо, де письменниця лікувалася, Леся Українка разом з молодшою сестрою Оксаною Косач, у заміжжі Шимановською, зупинилася на кілька днів у чоловіка ще однієї своєї сестри – Ольги Косач-Кривинюк – Михайла Кривинюка. Михайло того часу вчився в Празі в Політехнічному інституті. Мати Лесі Українки – Ольга Драгоманова-Косач – яка намагалася слідкувати за пересуваннями доньок по Європі, дуже хотіла, щоб Леся та Оксана побачили місто, яке, очевидно, справило на неї саму глибоке враження. У листі до Михайла Кривинюка вона писала: «Прага стоїть того, щоб в ній довше бути треба, щоб конечне побули у Пражському Музею. Та ще нехай конечне почують у Празі церковні співи – дуже інтересні». 15 травня Леся Українка відправила телеграму Михайлу Кривинюкові: «Приїжджаємо в п’ятницю о пів десятої вечора». Очевидно, зустрівши сестер на вокзалі, Михайло супроводив їх до свого тимчасового помешкання на вулиці На Боїшті, 12 в районі Прага-2. Настрій у Лесі Українки, мабуть, був тривожний – у Петербурзі заарештували її сестру Ольгу. Та цю тривогу розвіяла телеграма від матері, у якій ішлося, що сім’я очікує повернення Ольги з Петербургу найближчим часом.   Леся Українка пробула в Празі лише кілька днів – на Михайла чекали іспити, до яких потрібно було готуватися. 18 травня, уже готуючись у далеку дорогу в Україну, Леся Українка написала Ользі: «Любая Лілея! Ми думаєм, що ти вже вдома, тож вітаєм тебе. Оце ми всі три швендяли по Празі. Оксана і Михайло ще підуть, а я посиджу. Пиши мені до Чернівець (…). Будь здорова і весела. Леся»   1904 року Ольга Косач-Кривинюк закінчує Жіночий медичний інститут у Петербурзі і переїжджає до чоловіка в Прагу. Тут у молодого подружжя народжується первісток Михайло, його в сім’ї називали «чеський Бобрик». Після завершення освіти Михайла вони повертаються в Україну. Удруге Ольга Косач-Кривинюк повернулась до Праги влітку 1944 року. У Празі на той час вже довший час жила сестра Оксана Косач-Шимановська, якій, очевидно, сподобалося місто ще під час першої їхньої з Лесею сюди поїздки. У воєнні часи сестри Ольга та Оксана проживали в квартирі Оксани на вулиці Ломніцького, однак цей будинок не зберігся до наших часів. Тут Ольга завершувала роботу над своєю книгою про старшу сестру – Лесю Українку.     Ольга Косач привезла з собою до Праги найбільший скарб – великий родинний архів, який передала на збереження до Музею визвольної боротьби України в Празі. І хоча в 1945 році музей було ліквідовано, все ж значна частина архіву родини Косачів-Драгоманових збереглася. Листи Лесі Українки та близьких до неї людей зберігаються у Слов'янській бібліотеці в Празі та в Празькому національному архіві. Сестра Ольга Косач вирушила з Праги далі до Німеччини, де в листопаді 1945 року пішла з життя в німецькому містечку Авгсбурзі. У Празі залишилися тільки сестра Оксана, яка прожила в цьому місті довге життя і знайшла тут вічний спокій у 1975 році. Могила Оксани Косач-Шимановської знаходиться на цвинтарі Страшніце, колумбарій при крематорії, № 5235. Матеріал підготовано за книгою Листи так довго йдуть… Знадоби архіву Лесі Українки в Слов’янській бібліотеці в Празі/Упорядкування, передмова та примітки С.Кочерга, післямова О.Сліпушко. - Нью-Йорк: 2002, 308 c.   Світлини надано Музей видатних діячів української культури Головна світлина : Укрїнформ Джерело: Embassy of Ukraine in Prague     Студія Animagrad (FILM.UA Group) випустила тизер-трейлер повнометражного анімаційного фільму «Мавка. Лісова пісня». Прем’єра відео приурочена до 150-річного ювілею геніальної письменниці Лесі Українки, який країна відзначає у 2021 році. Реліз мультфільму відбудеться в 2022 році. «Мавка. Лісова пісня» – повнометражний анімаційний фільм української студії Animagrad, заснований на образах із драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» та древніх міфів. Це історія про чудодійну силу любові, яка здатна об’єднувати, рятувати і дарувати життя. У проєкті переплітаються безліч елементів традиційної та сучасної української культури: міфології, літератури, музики і танцю.  
  • Леся Українка була в Празі лише одного разу, однак це місто відіграло надзвичайну роль у житті її родини. Інформації про її перебування в чеській столиці доволі небагато. Найповніше цю подорож описує дослідниця Світлана Кочерга в книзі «Листи так довго йдуть… Знадоби архіву Лесі Українки в Слов’янській бібліотеці в Празі», що вийшла в 2002 році в Нью-Йорку. У травні 1903 року по дорозі в Україну з італійського Сан-Ремо, де письменниця лікувалася, Леся Українка разом з молодшою сестрою Оксаною Косач, у заміжжі Шимановською, зупинилася на кілька днів у чоловіка ще однієї своєї сестри – Ольги Косач-Кривинюк – Михайла Кривинюка. Михайло того часу вчився в Празі в Політехнічному інституті. Мати Лесі Українки – Ольга Драгоманова-Косач – яка намагалася слідкувати за пересуваннями доньок по Європі, дуже хотіла, щоб Леся та Оксана побачили місто, яке, очевидно, справило на неї саму глибоке враження. У листі до Михайла Кривинюка вона писала: «Прага стоїть того, щоб в ній довше бути треба, щоб конечне побули у Пражському Музею. Та ще нехай конечне почують у Празі церковні співи – дуже інтересні». 15 травня Леся Українка відправила телеграму Михайлу Кривинюкові: «Приїжджаємо в п’ятницю о пів десятої вечора». Очевидно, зустрівши сестер на вокзалі, Михайло супроводив їх до свого тимчасового помешкання на вулиці На Боїшті, 12 в районі Прага-2. Настрій у Лесі Українки, мабуть, був тривожний – у Петербурзі заарештували її сестру Ольгу. Та цю тривогу розвіяла телеграма від матері, у якій ішлося, що сім’я очікує повернення Ольги з Петербургу найближчим часом.   Леся Українка пробула в Празі лише кілька днів – на Михайла чекали іспити, до яких потрібно було готуватися. 18 травня, уже готуючись у далеку дорогу в Україну, Леся Українка написала Ользі: «Любая Лілея! Ми думаєм, що ти вже вдома, тож вітаєм тебе. Оце ми всі три швендяли по Празі. Оксана і Михайло ще підуть, а я посиджу. Пиши мені до Чернівець (…). Будь здорова і весела. Леся»   1904 року Ольга Косач-Кривинюк закінчує Жіночий медичний інститут у Петербурзі і переїжджає до чоловіка в Прагу. Тут у молодого подружжя народжується первісток Михайло, його в сім’ї називали «чеський Бобрик». Після завершення освіти Михайла вони повертаються в Україну. Удруге Ольга Косач-Кривинюк повернулась до Праги влітку 1944 року. У Празі на той час вже довший час жила сестра Оксана Косач-Шимановська, якій, очевидно, сподобалося місто ще під час першої їхньої з Лесею сюди поїздки. У воєнні часи сестри Ольга та Оксана проживали в квартирі Оксани на вулиці Ломніцького, однак цей будинок не зберігся до наших часів. Тут Ольга завершувала роботу над своєю книгою про старшу сестру – Лесю Українку.     Ольга Косач привезла з собою до Праги найбільший скарб – великий родинний архів, який передала на збереження до Музею визвольної боротьби України в Празі. І хоча в 1945 році музей було ліквідовано, все ж значна частина архіву родини Косачів-Драгоманових збереглася. Листи Лесі Українки та близьких до неї людей зберігаються у Слов'янській бібліотеці в Празі та в Празькому національному архіві. Сестра Ольга Косач вирушила з Праги далі до Німеччини, де в листопаді 1945 року пішла з життя в німецькому містечку Авгсбурзі. У Празі залишилися тільки сестра Оксана, яка прожила в цьому місті довге життя і знайшла тут вічний спокій у 1975 році. Могила Оксани Косач-Шимановської знаходиться на цвинтарі Страшніце, колумбарій при крематорії, № 5235. Матеріал підготовано за книгою Листи так довго йдуть… Знадоби архіву Лесі Українки в Слов’янській бібліотеці в Празі/Упорядкування, передмова та примітки С.Кочерга, післямова О.Сліпушко. - Нью-Йорк: 2002, 308 c.   Світлини надано Музей видатних діячів української культури Головна світлина : Укрїнформ Джерело: Embassy of Ukraine in Prague     Студія Animagrad (FILM.UA Group) випустила тизер-трейлер повнометражного анімаційного фільму «Мавка. Лісова пісня». Прем’єра відео приурочена до 150-річного ювілею геніальної письменниці Лесі Українки, який країна відзначає у 2021 році. Реліз мультфільму відбудеться в 2022 році. «Мавка. Лісова пісня» – повнометражний анімаційний фільм української студії Animagrad, заснований на образах із драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» та древніх міфів. Це історія про чудодійну силу любові, яка здатна об’єднувати, рятувати і дарувати життя. У проєкті переплітаються безліч елементів традиційної та сучасної української культури: міфології, літератури, музики і танцю.  
    Feb 25, 2021 1371
  • 10 Sep 2018
    Нагадати про те, що Україна далі потерпає від агресії Росії, бореться і творить – таку мету поставили перед собою в українському посольстві у Празі, організовуючи прийняття з нагоди 100-ліття проголошення незалежності України. Презентувати сучасну високу українську культуру запросили до Праги талановитих молодих музикантів, яких зібрала до свого камерного ансамблю «Артехатта» відома українська скрипалька Мирослава Которович. Традиційно, прийом українського посольства в Чехії з нагоди Дня Незалежності України відбувається не у серпні, а на початку вересня, коли відновлюється політичне життя в країні. На цьогорічне свято український посол у Празі Євген Перебийніс покликав гостей до важливої історичної будівлі – Віфлеємської каплиці – місця, звідки почалася чеська боротьба за незалежність, місця, де виголошував свої проповіді чеський священик-реформатор Ян Гус. Український посол у Чехії Євген Перебийніс на концерті у Празі, 5 вересня 2018 «Ми хотіли надати нашому святу якогось символізму. Бо не тільки Чеська Республіка святкує цього року 100-річчя, але і Україна. І про це, на жаль, мало, хто знає. Тому таким девізом нашого прийняття було те, що Україні є 100 років, і сучасна Україна є прямою правонаступницею УНР», – розповідає український посол. Серед гостей був і міністр охорони здоров’я Чехії Адам Войтех. «Концерт був дуже гарний, мені дуже сподобався, і я радий, що Україна таким концертом нагадала про століття своєї державності. Зізнаюся, я цього не знав. Я так добре не знаю історію України у дорадянський період, так що це була і цікава і приємна інформація, бо століття України збіглося і зі 100-літтям чеської державності». Програма, яку привезли до Праги українські митці, також була створена спеціально для цього вечора. Це – твори Дмитра Бортнянського, Максима Березовського, твори їхнього чеського сучасника Вацлава Водічки, і пізніших всесвітньо відомих чеських композиторів Антоніна Дворжака, Йозефа Сука. Аранжування творів готував баяніст ансамблю Ігор Саєнко, який говорить, що для ансамблю важливо було включити в програму твори сучасних українських композиторів, яких мало знають в Європі. Учасник ансамблю «Артехатта» Ігор Саєнко «Гірська легенда» Станковича – це вже сучасний композитор, в його гармонії є своє власне обличчя, коли почуєш, відразу чуєш, що це – Станкович. Його твір «Гірська легенда» – це музика з гір, саме з українських гір, і цей мелос західноукраїнський там відчувається теж», – зауважує Ігор Саєнко. Сучасні твори дуже гарно передають те, чим зараз дихає Україна, говорить керівник камерного ансамблю «Артехатта», відома українська скрипалька Мирослава Которович. «Я думаю, що «Елегію», яку зараз якраз репетирує оркестр, ми присвятимо пам’яті загиблих воїнів, і сподіваюсь, це буде кульмінаційною вершиною нашого виступу. Для мене це дуже важливо, бо і в моїй родині вже є загиблий у цій війні», – зазначила Которович. Мирослава Которович Чеське суспільство не залишається байдужим до українських проблем. Відбуваються протести, акції на підтримку українських політв’язнів, збирається гуманітарна допомога. За програмою чеського міністерства охорони здоров’я та інших урядових інституцій, у Чехії проходили лікування понад 50 українців із зони війни.​ «Ми використовуємо усі можливі засоби, щоб достукатися до чеського політикуму, до суспільства. І я б хотів сказати, що голос чеського суспільства чути. Чеське суспільство є надзвичайно активним. Ми хотіли нагадати, що в російських тюрмах перебувають українські в’язні. Олег Сенцов голодує сьогодні вже 115-й день. Щоб нагадати про це, ми зробили символічний жест – поставили стілець з написом #сенцов. І я у своєму виступі сказав, що понад 70 українських в’язнів є в Росії. Вони, як і Олег, не можуть бути сьогодні з нами, але від нас залежить їхня доля», – наголосив український посол Євген Перебийніс. Солідарність чехів дуже важлива зараз для українців, про що посол часто нагадує словами «ми були з вами, будьте з нами». Автор: Марія Щур Повідомляє Радіо Свобода   
  • Нагадати про те, що Україна далі потерпає від агресії Росії, бореться і творить – таку мету поставили перед собою в українському посольстві у Празі, організовуючи прийняття з нагоди 100-ліття проголошення незалежності України. Презентувати сучасну високу українську культуру запросили до Праги талановитих молодих музикантів, яких зібрала до свого камерного ансамблю «Артехатта» відома українська скрипалька Мирослава Которович. Традиційно, прийом українського посольства в Чехії з нагоди Дня Незалежності України відбувається не у серпні, а на початку вересня, коли відновлюється політичне життя в країні. На цьогорічне свято український посол у Празі Євген Перебийніс покликав гостей до важливої історичної будівлі – Віфлеємської каплиці – місця, звідки почалася чеська боротьба за незалежність, місця, де виголошував свої проповіді чеський священик-реформатор Ян Гус. Український посол у Чехії Євген Перебийніс на концерті у Празі, 5 вересня 2018 «Ми хотіли надати нашому святу якогось символізму. Бо не тільки Чеська Республіка святкує цього року 100-річчя, але і Україна. І про це, на жаль, мало, хто знає. Тому таким девізом нашого прийняття було те, що Україні є 100 років, і сучасна Україна є прямою правонаступницею УНР», – розповідає український посол. Серед гостей був і міністр охорони здоров’я Чехії Адам Войтех. «Концерт був дуже гарний, мені дуже сподобався, і я радий, що Україна таким концертом нагадала про століття своєї державності. Зізнаюся, я цього не знав. Я так добре не знаю історію України у дорадянський період, так що це була і цікава і приємна інформація, бо століття України збіглося і зі 100-літтям чеської державності». Програма, яку привезли до Праги українські митці, також була створена спеціально для цього вечора. Це – твори Дмитра Бортнянського, Максима Березовського, твори їхнього чеського сучасника Вацлава Водічки, і пізніших всесвітньо відомих чеських композиторів Антоніна Дворжака, Йозефа Сука. Аранжування творів готував баяніст ансамблю Ігор Саєнко, який говорить, що для ансамблю важливо було включити в програму твори сучасних українських композиторів, яких мало знають в Європі. Учасник ансамблю «Артехатта» Ігор Саєнко «Гірська легенда» Станковича – це вже сучасний композитор, в його гармонії є своє власне обличчя, коли почуєш, відразу чуєш, що це – Станкович. Його твір «Гірська легенда» – це музика з гір, саме з українських гір, і цей мелос західноукраїнський там відчувається теж», – зауважує Ігор Саєнко. Сучасні твори дуже гарно передають те, чим зараз дихає Україна, говорить керівник камерного ансамблю «Артехатта», відома українська скрипалька Мирослава Которович. «Я думаю, що «Елегію», яку зараз якраз репетирує оркестр, ми присвятимо пам’яті загиблих воїнів, і сподіваюсь, це буде кульмінаційною вершиною нашого виступу. Для мене це дуже важливо, бо і в моїй родині вже є загиблий у цій війні», – зазначила Которович. Мирослава Которович Чеське суспільство не залишається байдужим до українських проблем. Відбуваються протести, акції на підтримку українських політв’язнів, збирається гуманітарна допомога. За програмою чеського міністерства охорони здоров’я та інших урядових інституцій, у Чехії проходили лікування понад 50 українців із зони війни.​ «Ми використовуємо усі можливі засоби, щоб достукатися до чеського політикуму, до суспільства. І я б хотів сказати, що голос чеського суспільства чути. Чеське суспільство є надзвичайно активним. Ми хотіли нагадати, що в російських тюрмах перебувають українські в’язні. Олег Сенцов голодує сьогодні вже 115-й день. Щоб нагадати про це, ми зробили символічний жест – поставили стілець з написом #сенцов. І я у своєму виступі сказав, що понад 70 українських в’язнів є в Росії. Вони, як і Олег, не можуть бути сьогодні з нами, але від нас залежить їхня доля», – наголосив український посол Євген Перебийніс. Солідарність чехів дуже важлива зараз для українців, про що посол часто нагадує словами «ми були з вами, будьте з нами». Автор: Марія Щур Повідомляє Радіо Свобода   
    Sep 10, 2018 2164
  • 03 Sep 2018
    Цього року влітку традиційно відбулись „Чеські канікули для дітей з України“ – ми провели табір для дітей загиблих і поранених воїнів АТО, уже п’ятий наш табір. Утім, цього року він був інакшим, нового формату. По-перше, цього року діти приїхали на табір спортивного характеру, певною мірою навіть скаутського. Жили ми у районі міста Колін у селищі Воларна, практично серед лісу, у дерев’яних будиночках, а іноді спали і під відкритим небом. Ми по-справжньому оцінили незамінність доброго туристичного килимка та теплого спальника. Дівчата навчились робити зачіски за світла ліхтарів і зірок.   Вранці ми прокидались на пробіжку та руханку, усі разом накривали столи та чергували. Ми сортували сміття та оптимально організовували свій побут – адже саме на наші плечі лягла відповідальність за красиве та вразливе навколишнє середовище, що на тиждень стало нашою домівкою. Готували вечері у казанах, співали пісні біля вогнища, насолоджувались повітрям. По-друге, цього року до нас приїхали старші діти – у віці від 14 до 17 років. Тож і дружба, і розмови, і рівень відповідальності у таборі цього року були інакшими. Ми традиційно називаємо учасників табору «діти», хоча й розуміємо, що це вже не так. Це підлітки, а часом і зовсім дорослі люди. У кожного з них є своя історія, свої пріоритети і свої прагнення та амбіції стосовно майбутнього. Учасники Табору На “Чеських Канікулах” 2018! Для таких «дорослих дітей» ми підготували насичену програму: спортом, активним відпочинком, новинками та знайомствами. Одразу по прибуттю до табору ми пішли до аквапарку в Коліні, наступного дня вирушили до Чеського Раю на самокатах і сплавлялись рікою на рафтах, а днем пізніше поїхали на оглядовий майданчик на горі Єштєд та до науково-розважального центру iQLandia у місті Ліберець. Ми також були у Пардубіце, аби спробувати сапсерфінг і зіграти в боулінг, були на картингу в Кутній Горі та грали в лазертаг у Празі. Їздили ми також на ферму Старий Колін, де тримають свійських і деяких екзотичних тварин, після прогулянки катались на конях. Активний відпочинок розбавляли тим, що знайомились із новими містами: Колін, Кутна Гора і Прага. Ми були в гостях у старости міста Колін у Кутногорській срібній шахті з 14 століття, на славнозвісному Карловому мості. Бачили Колінську ратушу, церкву святої Варвари, собор святого Віта. Табір також приймав гостей. На встановленні щогл та піднятті українського і чеського прапорів із нами були Посол України у Чехії Євген Перебийніс та представники дипломатичного корпусу. Староста міста Колін – Віт Ракушан – та селища Воларна – Олдржір Когоутек – також завітали до нас на один зі сніданків поспілкуватись із дітьми та волонтерами. А потім до нас в гості прийшли чеські скаути – і це був надзвичайно насичений день! Командні ігри, настільні теніс, хокей, трампліни, купання в озері та футбол, стрільба з лука, пісні і розмови: про скаутство, про Україну і Чехію, та в принципі, про все на світі. Цікаво, що цьому не перешкоджав навіть мовний бар’єр.   Волонтерам, звісно, доводилось перекладати – особливо на початку дня. Але пізніше взаєморозуміння почало налагоджуватись: тут і мова жестів, і трохи англійської, і подібності між українською та чеською мовами. Загалом, літні «Чеські канікули» 2018 стали для нас особливими. Це – великий крок вперед до того, аби мати свій власний осередок «українськості» тут, у Чехії. Цього року ми створили не просто табір, а осередок, до якого зможемо регулярно запрошувати дітей, який для них може стати другим домом. Ми у це віримо і всім серцем цього прагнемо! Більше інформації про те, як проходив табір для дітей з України, читайте на сторінках ННО "Українська Європейська Перспектива"  Фотоальбом "Чеські канікули 2018"
  • Цього року влітку традиційно відбулись „Чеські канікули для дітей з України“ – ми провели табір для дітей загиблих і поранених воїнів АТО, уже п’ятий наш табір. Утім, цього року він був інакшим, нового формату. По-перше, цього року діти приїхали на табір спортивного характеру, певною мірою навіть скаутського. Жили ми у районі міста Колін у селищі Воларна, практично серед лісу, у дерев’яних будиночках, а іноді спали і під відкритим небом. Ми по-справжньому оцінили незамінність доброго туристичного килимка та теплого спальника. Дівчата навчились робити зачіски за світла ліхтарів і зірок.   Вранці ми прокидались на пробіжку та руханку, усі разом накривали столи та чергували. Ми сортували сміття та оптимально організовували свій побут – адже саме на наші плечі лягла відповідальність за красиве та вразливе навколишнє середовище, що на тиждень стало нашою домівкою. Готували вечері у казанах, співали пісні біля вогнища, насолоджувались повітрям. По-друге, цього року до нас приїхали старші діти – у віці від 14 до 17 років. Тож і дружба, і розмови, і рівень відповідальності у таборі цього року були інакшими. Ми традиційно називаємо учасників табору «діти», хоча й розуміємо, що це вже не так. Це підлітки, а часом і зовсім дорослі люди. У кожного з них є своя історія, свої пріоритети і свої прагнення та амбіції стосовно майбутнього. Учасники Табору На “Чеських Канікулах” 2018! Для таких «дорослих дітей» ми підготували насичену програму: спортом, активним відпочинком, новинками та знайомствами. Одразу по прибуттю до табору ми пішли до аквапарку в Коліні, наступного дня вирушили до Чеського Раю на самокатах і сплавлялись рікою на рафтах, а днем пізніше поїхали на оглядовий майданчик на горі Єштєд та до науково-розважального центру iQLandia у місті Ліберець. Ми також були у Пардубіце, аби спробувати сапсерфінг і зіграти в боулінг, були на картингу в Кутній Горі та грали в лазертаг у Празі. Їздили ми також на ферму Старий Колін, де тримають свійських і деяких екзотичних тварин, після прогулянки катались на конях. Активний відпочинок розбавляли тим, що знайомились із новими містами: Колін, Кутна Гора і Прага. Ми були в гостях у старости міста Колін у Кутногорській срібній шахті з 14 століття, на славнозвісному Карловому мості. Бачили Колінську ратушу, церкву святої Варвари, собор святого Віта. Табір також приймав гостей. На встановленні щогл та піднятті українського і чеського прапорів із нами були Посол України у Чехії Євген Перебийніс та представники дипломатичного корпусу. Староста міста Колін – Віт Ракушан – та селища Воларна – Олдржір Когоутек – також завітали до нас на один зі сніданків поспілкуватись із дітьми та волонтерами. А потім до нас в гості прийшли чеські скаути – і це був надзвичайно насичений день! Командні ігри, настільні теніс, хокей, трампліни, купання в озері та футбол, стрільба з лука, пісні і розмови: про скаутство, про Україну і Чехію, та в принципі, про все на світі. Цікаво, що цьому не перешкоджав навіть мовний бар’єр.   Волонтерам, звісно, доводилось перекладати – особливо на початку дня. Але пізніше взаєморозуміння почало налагоджуватись: тут і мова жестів, і трохи англійської, і подібності між українською та чеською мовами. Загалом, літні «Чеські канікули» 2018 стали для нас особливими. Це – великий крок вперед до того, аби мати свій власний осередок «українськості» тут, у Чехії. Цього року ми створили не просто табір, а осередок, до якого зможемо регулярно запрошувати дітей, який для них може стати другим домом. Ми у це віримо і всім серцем цього прагнемо! Більше інформації про те, як проходив табір для дітей з України, читайте на сторінках ННО "Українська Європейська Перспектива"  Фотоальбом "Чеські канікули 2018"
    Sep 03, 2018 2558
  • 05 Mar 2018
    Заява українських організацій у Чеській Республіці стосовно обрання Зденека Ондрачека головою комісії парламенту з контролю GIBS. Українські організації у Чеській Республіці висловлюють занепокоєння з приводу обрання Зденека Ондрачека головою комісії парламенту з контролю GIBS. Значна кількість чеських депутатів виступали проти обрання З. Ондрачека головою комісії. Головним чином тому, що обраний голова брав участь у силовому придушенні демонстрацій під час Тижня Яна Палаха у січні 1989 року як член загону міліції спецпризначення «SNB». Насилля проти мирних демонстрантів – це вчинок, який не забувається. В думках українців живуть спогади про брутальний напад служби безпеки на студентську демонстрацію, з якого почалась революція і т.зв. Євромайдан, а пізніше й певні сумні події в країні, які деякі несерйозні політики ставлять під сумнів.  Чеська Республіка стала домівкою для тисяч українців, котрі у ній вбачають приклад демократії, на якому можна вчитись.  Упродовж останніх років депутат З. Ондрачек поширює спотворену чи неправдиву інформацію про події в Україні. Разом із іншими депутатами від Комуністичної партії Чехії у січні 2016 року, він відвідав окуповану українську територію в Донецькій області, чим  порушив українські закони та принципи міжнародного права. Україна від 2014 року протистоїть агресії Російської Федерації, тобто, агресії штучно створених угрупувань, які, дякуючи підтримці Російської Федерації, дестабілізують Україну. Офіційні візити окупованих територій іноземними політиками сприяють легітимізації незаконних дій зі сторони агресора. Держави західного світу, в тому числі і Чеська Республіка, офіційно засудили анексію Криму і російську агресію на сході України, яка забрала більш ніж 10 тисяч життів і примусила більш ніж 2 мільйони людей «мігрувати» всередині країни. Той факт, що одну з найбільш важливих інституцій, яка займається питаннями безпеки, очолює людина, яка порушує демократичні принципи і захищає агресію проти України, викликає певні побоювання. Ми підтримуємо думку, що цілком доречно, щоб З. Ондрачека було знято з функції голови комісії парламенту з контролю GIBS.(відповідно до § 35 Закону номер 90/1995). Віримо, що Чеська Республіка буде і надалі підтримувати стабілізацію і єдність України, адже ситуація в країні впливатиме на безпеку і стабільність Європи. Організації які підтримали Заяву: Ukrajinsko Evropská Perspektiva (Українська Європейська Перспектива) Ukrajinská tradice v České republice ( Українська традиція в ЧР) Ukrajinská iniciativa v České republice ( Українська ініціатива в ЧР) Asociace Ukrajinské hromady z. s ( Асоціація Української громади) Ukrajinská iniciativa Jižní Moravy ( Українська ініціатива південної Моровії ) Oblastní Řeckokatolická charita v Liberci ( Обласна Грекокатолицька харіта в м.Ліберць) spolek Džerelo ( творче об'єднання "Джерело" ) Sdružení Ukrajinců a příznivců Ukrajiny Оригінал Заяви чеською мовою: 
  • Заява українських організацій у Чеській Республіці стосовно обрання Зденека Ондрачека головою комісії парламенту з контролю GIBS. Українські організації у Чеській Республіці висловлюють занепокоєння з приводу обрання Зденека Ондрачека головою комісії парламенту з контролю GIBS. Значна кількість чеських депутатів виступали проти обрання З. Ондрачека головою комісії. Головним чином тому, що обраний голова брав участь у силовому придушенні демонстрацій під час Тижня Яна Палаха у січні 1989 року як член загону міліції спецпризначення «SNB». Насилля проти мирних демонстрантів – це вчинок, який не забувається. В думках українців живуть спогади про брутальний напад служби безпеки на студентську демонстрацію, з якого почалась революція і т.зв. Євромайдан, а пізніше й певні сумні події в країні, які деякі несерйозні політики ставлять під сумнів.  Чеська Республіка стала домівкою для тисяч українців, котрі у ній вбачають приклад демократії, на якому можна вчитись.  Упродовж останніх років депутат З. Ондрачек поширює спотворену чи неправдиву інформацію про події в Україні. Разом із іншими депутатами від Комуністичної партії Чехії у січні 2016 року, він відвідав окуповану українську територію в Донецькій області, чим  порушив українські закони та принципи міжнародного права. Україна від 2014 року протистоїть агресії Російської Федерації, тобто, агресії штучно створених угрупувань, які, дякуючи підтримці Російської Федерації, дестабілізують Україну. Офіційні візити окупованих територій іноземними політиками сприяють легітимізації незаконних дій зі сторони агресора. Держави західного світу, в тому числі і Чеська Республіка, офіційно засудили анексію Криму і російську агресію на сході України, яка забрала більш ніж 10 тисяч життів і примусила більш ніж 2 мільйони людей «мігрувати» всередині країни. Той факт, що одну з найбільш важливих інституцій, яка займається питаннями безпеки, очолює людина, яка порушує демократичні принципи і захищає агресію проти України, викликає певні побоювання. Ми підтримуємо думку, що цілком доречно, щоб З. Ондрачека було знято з функції голови комісії парламенту з контролю GIBS.(відповідно до § 35 Закону номер 90/1995). Віримо, що Чеська Республіка буде і надалі підтримувати стабілізацію і єдність України, адже ситуація в країні впливатиме на безпеку і стабільність Європи. Організації які підтримали Заяву: Ukrajinsko Evropská Perspektiva (Українська Європейська Перспектива) Ukrajinská tradice v České republice ( Українська традиція в ЧР) Ukrajinská iniciativa v České republice ( Українська ініціатива в ЧР) Asociace Ukrajinské hromady z. s ( Асоціація Української громади) Ukrajinská iniciativa Jižní Moravy ( Українська ініціатива південної Моровії ) Oblastní Řeckokatolická charita v Liberci ( Обласна Грекокатолицька харіта в м.Ліберць) spolek Džerelo ( творче об'єднання "Джерело" ) Sdružení Ukrajinců a příznivců Ukrajiny Оригінал Заяви чеською мовою: 
    Mar 05, 2018 13051
  • 23 Jan 2018
    Українці Чехії зібралися на Староміській площі Праги аби підтримати «Празький майдан» та спільно відзначити День Соборності України проведенням флешмобу «Україна Єдина», «Stop Putin, stop war».  До міжнародного флешмобу «Україна Єдина» приєдналися також Товариство українців у Чехії «Берегиня» та дитячий колектив «Світоч» при товаристві. Згадаємо сторінки історії. Вперше у ХХ столітті українська незалежність була проголошена 22 січня 1918 року ІV-м Універсалом Української Центральної Ради, 100-річчя якого відзначаємо цього року, а вже за рік, 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві відбулася не менш вагома подія – об’єднання в одну державу Української Народної Республіки (УНР) та Західно-Української Народної Республіки, які постали після Першої світової війни в результаті розпаду Російської імперії та Австро-Угорщини. Ці дві події є одними із найважливіших в історії Української революції 1917 – 1921 років і загалом історії України ХХ століття. Соборне возз’єднання або злука, означає об’єднання в одне державне ціле усіх земель, які заселяє конкретна нація на суцільній території, духовну консолідацію усіх жителів держави, згуртованість громадян, незалежно від їхньої національності і, нарешті, соборність невіддільна від державності, суверенітету й реальної незалежності народу.Сьогодні День Соборності України символізує єдність України та багатьох поколінь українців, які виборювали Соборність і Незалежність нашої держави. На центральній Староміській площі у Празі 21 січня відбулася символічна акція Stop Putin, Stop War, присвячена Дню Соборності України. З нагоди цього українського державного свята у празькому греко-католицькому храмі Святого Климентія для української громади також відбулося богослужіння. Учасники акції закликали шляхом бойкоту чемпіонату світу з футболу в Росії посилити тиск на цю країну, яка анексувала Крим та підтримує збройний конфлікт на Донбасі. Повідомляє на своїх сторінках у фейсбук  Посольство України в Чехії  Відео Радіо Свобода  «Мета (акції – ред.) – нагадати людям про те що відбувається в Україні. Це форма протистояння брехні та великій кількості неправдивої інформації в чеських ЗМІ, інтернеті та чеськомовному середовищі. І ми, українці, які тут живемо, можемо розповісти і допомогти їм розібратися в тому, що відбувається насправді», – зазначила організатор акції Катерина Скрипник. З нагоди святкування в Україні Дня Соборності у празькому греко-католицькому храмі Святого Климентія для української громади також відбулося богослужіння, - інформує Радіо Свобода 
  • Українці Чехії зібралися на Староміській площі Праги аби підтримати «Празький майдан» та спільно відзначити День Соборності України проведенням флешмобу «Україна Єдина», «Stop Putin, stop war».  До міжнародного флешмобу «Україна Єдина» приєдналися також Товариство українців у Чехії «Берегиня» та дитячий колектив «Світоч» при товаристві. Згадаємо сторінки історії. Вперше у ХХ столітті українська незалежність була проголошена 22 січня 1918 року ІV-м Універсалом Української Центральної Ради, 100-річчя якого відзначаємо цього року, а вже за рік, 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві відбулася не менш вагома подія – об’єднання в одну державу Української Народної Республіки (УНР) та Західно-Української Народної Республіки, які постали після Першої світової війни в результаті розпаду Російської імперії та Австро-Угорщини. Ці дві події є одними із найважливіших в історії Української революції 1917 – 1921 років і загалом історії України ХХ століття. Соборне возз’єднання або злука, означає об’єднання в одне державне ціле усіх земель, які заселяє конкретна нація на суцільній території, духовну консолідацію усіх жителів держави, згуртованість громадян, незалежно від їхньої національності і, нарешті, соборність невіддільна від державності, суверенітету й реальної незалежності народу.Сьогодні День Соборності України символізує єдність України та багатьох поколінь українців, які виборювали Соборність і Незалежність нашої держави. На центральній Староміській площі у Празі 21 січня відбулася символічна акція Stop Putin, Stop War, присвячена Дню Соборності України. З нагоди цього українського державного свята у празькому греко-католицькому храмі Святого Климентія для української громади також відбулося богослужіння. Учасники акції закликали шляхом бойкоту чемпіонату світу з футболу в Росії посилити тиск на цю країну, яка анексувала Крим та підтримує збройний конфлікт на Донбасі. Повідомляє на своїх сторінках у фейсбук  Посольство України в Чехії  Відео Радіо Свобода  «Мета (акції – ред.) – нагадати людям про те що відбувається в Україні. Це форма протистояння брехні та великій кількості неправдивої інформації в чеських ЗМІ, інтернеті та чеськомовному середовищі. І ми, українці, які тут живемо, можемо розповісти і допомогти їм розібратися в тому, що відбувається насправді», – зазначила організатор акції Катерина Скрипник. З нагоди святкування в Україні Дня Соборності у празькому греко-католицькому храмі Святого Климентія для української громади також відбулося богослужіння, - інформує Радіо Свобода 
    Jan 23, 2018 1913
  • 31 Oct 2017
    Процес становлення української діаспори в Чеській Республіці умовно можна поділити на чотири періоди. 1. До подій 1917 року більшість емігрантів становили представники інтелігенції та студентство, які залишали Батьківщину з політичних мотивів та з метою підвищення освітнього рівня. Українські студенти вступали до Гірничого інституту в Пршібрамі та до Карлового університету Праги. У 1902-1903 роках український професор Іван Горбачевський став навіть ректором Карлового університету. 2. Нова, велика «хвиля» української еміграції (інтелігенція, військові біженці) припадає на початок 20-х років минулого століття. Вона пов’язана з поразкою у боротьбі за незалежну Україну. У міжвоєнний період завдяки, в першу чергу, Президенту Т.Масарику Чехословаччина стала найбільшим у Європі політичним, науковим, культурним та духовним центром закордонного українства. З Відня до Праги був переведений Український вільний університет. В Чехословаччині виходили українські газети, часописи, діяли видавництва, середні та вищі навчальні заклади, музеї, товариства. В Празі жили і творили поети О.Олесь, Є.Маланюк, О.Ольжич, художник В.Касіян, багато інших визначних представників української культури. Однак, після Другої світової війни, значна частина української інтелігенції під загрозою репресій з боку місцевої комуністичної влади та СРСР була змушена від’їхати далі на Захід. Чимало представників української еміграції 20-30 рр. залишили Чехословаччину також після введення військ країн Варшавського договору в серпні 1968 року. 3. Після завершення Другої світової війни до Чехії прибували військовослужбовці сформованого в СРСР 1-го Чехословацького армійського корпусу, в якому переважали жителі міжвоєнної Підкарпатської Русі (Закарпатської України), а також волинські чехи. 4. До четвертої, сучасної «хвилі» українських мігрантів в ЧР належать наші співвітчизники, які почали прибувати в пошуках роботи до цієї країни з початку 90-х років минулого століття. Станом на кінець 2016 року на території Чехії зареєстровано близько 150 тисяч українських трудових мігрантів, частина з яких одержала дозвіл на проживання в ЧР на 10 і більше років. Українські дипломатичні установи щорічно реєструють в Чеській Республіці близько 1000 новонароджених громадян України. Із зрозумілих демографічних причин нинішня українська діаспора в ЧР, що складається, головним чином, з громадян Чеської Республіки - нащадків згаданих українських емігрантів, постійно скорочується. Значну роль тут також відіграють процеси поступової асиміляції українців до чеського суспільства. Згідно з останнім переписом населення у 2011 році до української національності зголосилося понад 54 тисячі чеських громадян, або 0,5 відсотка від населення країни (під час попереднього перепису населення у 2001 році таких було близько 22 тисяч). Переважна частина «чеських» українців - це представники інтелігенції: науковці, викладачі, підприємці тощо. Проживають вони, головним чином, у містах: Прага, Карлові Вари, Дєчін, Брно, Пршеров, Острава і Хомутов.   З метою реалізації своїх прав, які сформульовано у схваленому в 2001 році Законі «Про права національних меншин», українською діаспорою створено низку громадських організацій. В Празі, зокрема, діють:  «Українська ініціатива в Чеській Республіці» (керівник – Василь Райчинець); «Об’єднання українців та прихильників України в Чеській Республіці» (керівник – Ольга Мандова); "Міжнародна громадська організація "Українська Європейська Перспектива" (керівник - Галина Андрейців) ; «Об’єднання українок в Чеській Республіці» (керівник – Марія Прокоп’юк); «Форум культур» (керівник – Ростислав Прокоп’юк); «Асоціація українців в Чеській Республіці» (керівник – Павло Бубряк); «Українські профспілки в Чеській Республіці» (керівник – Тарас Костюк); «Міжнародна асоціація українців «Євромайдан» (керівник – Михайло Топоров); «Український народний дім в ЧР» (керівник – В.Губчук); «Празький Майдан»; «Рута» (керівник – Богдан Копчак);  «Український національно-культурний центр» (керівник – Г.Базаєв); «Український бізнес-клуб в ЧР»;  «Міжнародне об’єднання «Українська свобода» (керівник – Богдан Костів); Крім того, діють самостійні громадські організації, які по своїй суті є творчими колективами: «Товариство трудової міграції українців в ЧР «Берегиня» (керівник – Марія Скиба); Танцювальний колектив «Джерело» (керівник – Дарія Любачівська); Творчий колектив «Родина» (керівник – Йосип Климкович).     Українські організації діють також у м. Градець Кралове – «Регіональне українське товариство Східної Чехії» (керівник – Н.Доценко), у м. Брно – «Українська ініціатива Південної Моравії» (керівник – Ільнара Дудаш), у м. Хомутов – «Дзвони надії» (керівник – В.Кулацький), у м. Карлови Вари – «Союз українців Богемії» (керівник – В.Роговий), у м. Ліберець – «Ліберецька греко-католицька харіта» (керівник – отець Іван Семотюк), м. Тепліце – «Українська світлиця» (керівник – Калісія Федорук), у м. Пардубіце – керівник Г.Величко. Українські діти, батьки яких тимчасово перебувають у ЧР, мають можливість відвідувати українську суботню школу «Ерудит». Цей навчальний заклад працює за угодою з Міжнародною українською школою. У 2017 році розпочав роботу "Культурно-освітній центр «Крок»", метою діяльності якого є навчання дітей, які проживають разом з батьками у Чехії українській мові, літературі, культурі, географії України. Також у лютому 2017 року, відкрився інформаційний портал українців Чехії UAPORTAL.CZ  - вся корисна інформація для українців, які живуть, навчаються, працюють та відпочивають в Чехії. Сайт буде цікавий і тим, хто тільки збирається відвідати цю країну.  У містах Прага, Ліберець та Брно діють греко-католицькі церкви, в яких служба ведеться в т.ч. українською мовою.   При чеському Уряді діє постійна Комісія з питань національних меншин, в якій українську громаду у Чехії представляє сьогодні Голова організації «Українська ініціатива в Чеській Республіці» Б.Райчинець. Уряд ЧР фінансово підтримує діяльність українських громадських об’єднань, а також видання україномовного журналу «Пороги» (заснований у 1993 році), та «Українського журналу» (заснований у 2005 році). Оновлено 22.05.2017 р За матеріалами МЗС України 
  • Процес становлення української діаспори в Чеській Республіці умовно можна поділити на чотири періоди. 1. До подій 1917 року більшість емігрантів становили представники інтелігенції та студентство, які залишали Батьківщину з політичних мотивів та з метою підвищення освітнього рівня. Українські студенти вступали до Гірничого інституту в Пршібрамі та до Карлового університету Праги. У 1902-1903 роках український професор Іван Горбачевський став навіть ректором Карлового університету. 2. Нова, велика «хвиля» української еміграції (інтелігенція, військові біженці) припадає на початок 20-х років минулого століття. Вона пов’язана з поразкою у боротьбі за незалежну Україну. У міжвоєнний період завдяки, в першу чергу, Президенту Т.Масарику Чехословаччина стала найбільшим у Європі політичним, науковим, культурним та духовним центром закордонного українства. З Відня до Праги був переведений Український вільний університет. В Чехословаччині виходили українські газети, часописи, діяли видавництва, середні та вищі навчальні заклади, музеї, товариства. В Празі жили і творили поети О.Олесь, Є.Маланюк, О.Ольжич, художник В.Касіян, багато інших визначних представників української культури. Однак, після Другої світової війни, значна частина української інтелігенції під загрозою репресій з боку місцевої комуністичної влади та СРСР була змушена від’їхати далі на Захід. Чимало представників української еміграції 20-30 рр. залишили Чехословаччину також після введення військ країн Варшавського договору в серпні 1968 року. 3. Після завершення Другої світової війни до Чехії прибували військовослужбовці сформованого в СРСР 1-го Чехословацького армійського корпусу, в якому переважали жителі міжвоєнної Підкарпатської Русі (Закарпатської України), а також волинські чехи. 4. До четвертої, сучасної «хвилі» українських мігрантів в ЧР належать наші співвітчизники, які почали прибувати в пошуках роботи до цієї країни з початку 90-х років минулого століття. Станом на кінець 2016 року на території Чехії зареєстровано близько 150 тисяч українських трудових мігрантів, частина з яких одержала дозвіл на проживання в ЧР на 10 і більше років. Українські дипломатичні установи щорічно реєструють в Чеській Республіці близько 1000 новонароджених громадян України. Із зрозумілих демографічних причин нинішня українська діаспора в ЧР, що складається, головним чином, з громадян Чеської Республіки - нащадків згаданих українських емігрантів, постійно скорочується. Значну роль тут також відіграють процеси поступової асиміляції українців до чеського суспільства. Згідно з останнім переписом населення у 2011 році до української національності зголосилося понад 54 тисячі чеських громадян, або 0,5 відсотка від населення країни (під час попереднього перепису населення у 2001 році таких було близько 22 тисяч). Переважна частина «чеських» українців - це представники інтелігенції: науковці, викладачі, підприємці тощо. Проживають вони, головним чином, у містах: Прага, Карлові Вари, Дєчін, Брно, Пршеров, Острава і Хомутов.   З метою реалізації своїх прав, які сформульовано у схваленому в 2001 році Законі «Про права національних меншин», українською діаспорою створено низку громадських організацій. В Празі, зокрема, діють:  «Українська ініціатива в Чеській Республіці» (керівник – Василь Райчинець); «Об’єднання українців та прихильників України в Чеській Республіці» (керівник – Ольга Мандова); "Міжнародна громадська організація "Українська Європейська Перспектива" (керівник - Галина Андрейців) ; «Об’єднання українок в Чеській Республіці» (керівник – Марія Прокоп’юк); «Форум культур» (керівник – Ростислав Прокоп’юк); «Асоціація українців в Чеській Республіці» (керівник – Павло Бубряк); «Українські профспілки в Чеській Республіці» (керівник – Тарас Костюк); «Міжнародна асоціація українців «Євромайдан» (керівник – Михайло Топоров); «Український народний дім в ЧР» (керівник – В.Губчук); «Празький Майдан»; «Рута» (керівник – Богдан Копчак);  «Український національно-культурний центр» (керівник – Г.Базаєв); «Український бізнес-клуб в ЧР»;  «Міжнародне об’єднання «Українська свобода» (керівник – Богдан Костів); Крім того, діють самостійні громадські організації, які по своїй суті є творчими колективами: «Товариство трудової міграції українців в ЧР «Берегиня» (керівник – Марія Скиба); Танцювальний колектив «Джерело» (керівник – Дарія Любачівська); Творчий колектив «Родина» (керівник – Йосип Климкович).     Українські організації діють також у м. Градець Кралове – «Регіональне українське товариство Східної Чехії» (керівник – Н.Доценко), у м. Брно – «Українська ініціатива Південної Моравії» (керівник – Ільнара Дудаш), у м. Хомутов – «Дзвони надії» (керівник – В.Кулацький), у м. Карлови Вари – «Союз українців Богемії» (керівник – В.Роговий), у м. Ліберець – «Ліберецька греко-католицька харіта» (керівник – отець Іван Семотюк), м. Тепліце – «Українська світлиця» (керівник – Калісія Федорук), у м. Пардубіце – керівник Г.Величко. Українські діти, батьки яких тимчасово перебувають у ЧР, мають можливість відвідувати українську суботню школу «Ерудит». Цей навчальний заклад працює за угодою з Міжнародною українською школою. У 2017 році розпочав роботу "Культурно-освітній центр «Крок»", метою діяльності якого є навчання дітей, які проживають разом з батьками у Чехії українській мові, літературі, культурі, географії України. Також у лютому 2017 року, відкрився інформаційний портал українців Чехії UAPORTAL.CZ  - вся корисна інформація для українців, які живуть, навчаються, працюють та відпочивають в Чехії. Сайт буде цікавий і тим, хто тільки збирається відвідати цю країну.  У містах Прага, Ліберець та Брно діють греко-католицькі церкви, в яких служба ведеться в т.ч. українською мовою.   При чеському Уряді діє постійна Комісія з питань національних меншин, в якій українську громаду у Чехії представляє сьогодні Голова організації «Українська ініціатива в Чеській Республіці» Б.Райчинець. Уряд ЧР фінансово підтримує діяльність українських громадських об’єднань, а також видання україномовного журналу «Пороги» (заснований у 1993 році), та «Українського журналу» (заснований у 2005 році). Оновлено 22.05.2017 р За матеріалами МЗС України 
    Oct 31, 2017 17802