User's Tags

Галина Андрейців 's Entries

Чехія Україна: 13 blogs
  • 28 Jan 2019
    Міністр закордонних справ Чехії, що обійняв цю посаду в жовтні 2018 року – нова фігура у чеській політиці. Ім’я 36-річного Томаша Петршичека ще за пару місяців до його призначення не говорило нічого навіть чеським політичним оглядачам, але саме його визнали компромісною кандидатурою і коаліція, і президент.  Томаш Петршічек фото: radio.cz Мало його знають і в Україні – хоча міністр Клімкін вже зустрічався з чеським колегою на грудневій зустрічі ОБСЄ. У ці дні новий голова МЗС вперше відвідує Україну – принаймні, в якості міністра. "Європейська правда" публікує колонку дипломата про те, як він бачить українсько-чеську співпрацю та розвиток наших взаємин. Рівно п’ять років тому українські громадяни стояли на Майдані, висловлюючи прагнення поєднати долю своєї країни з Європою. Ваше скандування "Україна – це Європа" перервали постріли, і багато хто поплатився за це прагнення своїм життям. Цьогоріч у Чехії ми також вшановуємо подібний вияв волі наших громадян. 30 років тому, в листопаді 1989 року, чехи вийшли на вулиці, щоби домогтися повернення країни до вільної та демократичної Європи. За 15 років наша держава стала членом ЄС. Та щоби здолати цей шлях, Чеська Республіка мала здійснити ґрунтовні зміни в політичній системі, житті та культурі, відкрити й модернізувати свою економіку на ринковій основі, водночас зважаючи на соціальні потреби своїх громадян. Процес такої трансформації не був ані прямолінійним, ані легким. Україна вже має документ про тісну співпрацю з Європейським Союзом – цей шлях встановлює Угода про асоціацію. Проте дорогою до реалізації цього прагнення українська влада має успішно провести реформування держави. За останні роки, перебуваючи при цьому в непростих умовах, Україна спромоглася провести більше реформ, ніж за весь час після розпаду Радянського Союзу. Та лишається багато проблем, з якими ви ще маєте впоратися – чи то йдеться про судову систему, верховенство права, чи то про покращення інвестиційного та підприємницького клімату.  Томаш Петршічек, Павло Клімкін, фото: twitter MFA of Ukraine      Впровадження реформ, які ведуть Україну до здійснення європейської мрії її громадян, передбачає і постійну співпрацю та відкрите партнерство з громадянським суспільством. Тому Чехія ще задовго до початку Революції гідності підтримувала українські неурядові організації та ініціативи і робитиме це й надалі. Нам відомо, яке значення в часи гібридних операцій мають вільні ЗМІ, освіта та мислячі люди. Тому ми вже декілька років підтримуємо реформу української освітньої системи та освітні заклади, включно з тими, що були змушені залишити Крим та постраждалий від війни Схід. Наш досвід у галузі середньої та вищої освіті використовують десятки чеських та українських спеціалістів, з якими ми перебуваємо майже у щоденному контакті. Загалом наша допомога українському демократичному оновленню та трансформації, починаючи з 2014 року, склала вже 8 мільйонів євро, і її надання буде тривати. Та нині важливою метою мого візиту до України є також посилення чесько-української співпраці у галузі європейської безпеки. Щодня ваша держава стикається з різними типами гібридних та IT-атак і має багатий досвід протистояння ним. Цей досвід України має користь для всієї Європи. Війна на сході України є жорстокою даниною за вашу європейську мрію. Ми не змиримося з тим, що кожного дня там помирають люди, і на неконтрольованій українською владою території безпідставно страждає цивільне населення. Також нам відомо, як близькість лінії зіткнення впливає на життя найменших українців, тому кожного року ми пропонуємо для них оздоровчі поїздки до Чеської Республіки та Україною. Ми знаємо, яке значення для України має збереження санкцій Європейського Союзу проти Росії, і тому я б хотів наголосити, що їх обмеження чи скасування Чеська Республіка вважає можливим лише у тому випадку, якщо зникнуть причини, які зумовили їх накладення. Тобто зняття санкцій стане можливим лише тоді, коли буде відновлено український суверенітет на сході країни та Кримському півострові. Революція гідності розпочала цілковите переродження вашої країни. Успішне завершення реформ є моральним зобов’язанням перед усіма її жертвами та необхідною умовою для щасливого майбутнього українських громадян. Чи стане реальністю гасло "Україна – це Європа"? Це вирішувати передусім вам самим. А Чехія і надалі допомагатиме вам у досягненні цієї мети. Повідомляє Європейська Правда    Томаш Петршічек, Міністр закордонних справ Чеської Республіки:  "Україна перетворилася на російське поле битви",- інтерв'ю Укрінформ. Чехія - це країна, в якій працюють понад 120 тисяч наших співвітчизників і з якою ми успішно нарощуємо торговельні відносини. Країна, яка, незважаючи на деякі «нюанси» в позиції керівництва, стала на бік України після того, як Росія анексувала Крим і почала гібридну війну на Донбасі. Країна, яка допомагає нам у міру своїх можливостей у важку для України годину. Країна, з якою нас пов'язує не завжди проста історична спадщина. Чехи, які самі пережили радянську окупацію, із симпатією ставляться до європейських і євроатлантичних устремлінь Києва. У нас багато спільних інтересів і завдань. Томаш Петршічек очолив МЗС Чехії в середині жовтня минулого року. Тридцятисемирічний соціал-демократ має чималий досвід дипломатичної роботи, зокрема й у європейських структурах. За кілька місяців перебування на посаді шеф-дипломата своєї країни вже встиг заявити про себе як про принципового політика, який має чітку позицію з ключових питань, а серед них і українське; і готовий відстоювати свою думку навіть перед главою держави. У неділю Петршічек прибув до України зі своїм першим візитом. Напередодні нього глава МЗС ЧР дав інтерв'ю Укрінформу. ЧЕСЬКИЙ БІЗНЕС ПІДТЯГУЄТЬСЯ В УКРАЇНУ - Пане міністре, це ваш перший візит до України як керівника Міністерства закордонних справ Чеської Республіки. Які цілі ви ставите перед собою, які теми плануєте порушити і з ким зустрітися? - Для мене це взагалі перший візит в Україну. Моя делегація проведе переговори з міністром закордонних справ Павлом Клімкіним. Я з нетерпінням чекаю на зустрічі з представниками українського громадянського суспільства, а також паном Мустафою Джемілєвим, до якого я ставлюся з глибокою симпатією і захопленням, не тільки через його хоробрий протест проти окупації Чехословаччини 50 років тому, але й завдяки його невтомній роботі для кримськотатарської громади. Також я обговорюватиму виклики та нові можливості на українському ринку з чеською бізнес-спільнотою в Києві. - Ви збираєтеся відвідати схід України? - Я з нетерпінням чекаю на відвідання міста і порту Маріуполя, а також лінії розмежування разом із міністром Клімкіним. Маю намір отримати безпосереднє уявлення стосовно життя населення у східній Україні, а також наслідків де-факто блокади Азовського моря та Маріупольського порту. - Довгий час високопоставлені чеські політики не відвідували Україну. Чи зміниться ситуація найближчим часом? - Це не зовсім так - заступник голови нижньої палати парламенту Чехії пан Пікал (Войтех Пікал - заступник спікера парламенту ЧР від партії «Піратів» - ред.) взяв участь у пам’ятних заходах з ушанування жертв Голодомору лише кілька тижнів тому. Крім того, у нас чудові відносини на робочому рівні з вашою дипломатією, і я впевнений, що мій візит - це лише перший візит на вищому рівні чеського політика цього року. - Як ви оцінюєте стан чесько-українських двосторонніх відносин, зокрема, у торговельно-економічній сфері? - Наші відносини вже є дуже близькими і продуктивними, але їхній потенціал набагато більший. Особливо у торгівлі чеський бізнес досі не повністю усвідомлює можливості, які представляє великий український ринок та реалізація Угоди про асоціацію/поглиблену та всеохоплюючу зону вільну торгівлі між Україною і ЄС. Ми докладаємо зусиль для розвитку взаємних економічних зв’язків, і небезуспішно. Минулого року товарообіг збільшився більш ніж на 15%. Деякі інвестори відкривають для себе український ринок як альтернативу російському, з якого вони вирішили піти. На мою думку, можна очікувати, що присутність чеського бізнесу в Україні буде більш значною у наступні роки. «СХІДНЕ ПАРТНЕРСТВО» Є БІЛЬШ ПЛІДНИМ, НІЖ РОЗРАХОВУВАЛИ - Ваш візит присвячений, серед іншого, десятій річниці програми «Східного партнерства», прийнятої, як відомо, під час головування вашої країни в ЄС. На вашу думку, чи розвивається ця програма достатньо успішно? - Ну, багато чого в Європі сталося з 2009 року, і це партнерство пройшло через свої труднощі. І все ж, воно виходить за межі того, що ми очікували 10 років тому. Для мене це унікальне партнерство є однією з найкращих зовнішньополітичних ініціатив ЄС. Воно базується на спільних цінностях, таких як демократія, верховенство права, права людини, а також на праві кожної країни вибирати своє майбутнє. Політична трансформація, можливо, ще не пройшла точку неповернення, і багато справ ще не завершено. Проте, більшість громадян цих шести країн поділяють те, що ми називаємо європейськими цінностями та європейською ідентичністю. Це є величезним об’єднавчим фактором. Угоди про вільну торгівлю з Україною, Грузією та Молдовою надихають реформи у багатьох сферах і дають поштовх економічному, соціальному та регіональному розвитку. Країни-партнери отримують доступ до ринку ЄС, який має понад 500 мільйонів споживачів, і, що більш важливо, до ринку з чіткими правилами та стандартами якості. ЄС уже є найбільшим торговим партнером для п'яти країн «Східного партнерства», для Білорусі - другим за величиною. І обсяги торгівлі постійно зростають. Тож я вірю, що програма є успішною. - ЄС активно допомагає Україні у проведенні реформ як на рівні радників, так і фінансово. Розкажіть про програми, в яких бере участь Чеська Республіка. - Чеська Республіка є багаторічним прихильником України. З 2014 року Україна отримала гуманітарну допомогу та допомогу на розвиток на загальну суму 8 мільйонів євро. Наші проекти розвитку зосереджені в основному на освіті та охороні здоров'я. Наприклад, ми надаємо фінансову допомогу освітній реформі або університетам, переміщеним із Донецької області. У сфері демократичних перетворень ми здійснюємо проекти з медійної грамотності, а також підтримуємо правозахисників з окупованого Криму. Наша гуманітарна допомога корисна людям, що живуть у безпосередній близькості від лінії розмежування. Я знаю, що, наприклад, літні табори для травмованих дітей є дуже успішними. МИ НАЛАШТОВАНІ ПРОТИДІЯТИ РОСІЙСЬКОМУ ТИСКУ - На зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО в Брюсселі 4-5 грудня, куди був запрошений і український міністр Павло Клімкін, питання про перспективи членства України та Грузії в Альянсі також порушувалося. Якими ви бачите такі перспективи? - Загальновідомо, що Чеська Республіка ставиться з симпатією до євроатлантичних прагнень України та Грузії, в тому числі до перспектив членства в НАТО, підтримує ці прагнення. Ми цінуємо, що і Грузія, і Україна розвивають своє партнерство і співпрацю з НАТО, а також проводять внутрішні реформи. Досягнення військово-технічної готовності є обов'язковою умовою для членства, і домашня робота не доведена до кінця, як ми всі знаємо. «СХІДНЕ ПАРТНЕРСТВО» Є БІЛЬШ ПЛІДНИМ, НІЖ РОЗРАХОВУВАЛИ - Ваш візит присвячений, серед іншого, десятій річниці програми «Східного партнерства», прийнятої, як відомо, під час головування вашої країни в ЄС. На вашу думку, чи розвивається ця програма достатньо успішно? - Ну, багато чого в Європі сталося з 2009 року, і це партнерство пройшло через свої труднощі. І все ж, воно виходить за межі того, що ми очікували 10 років тому. Для мене це унікальне партнерство є однією з найкращих зовнішньополітичних ініціатив ЄС. Воно базується на спільних цінностях, таких як демократія, верховенство права, права людини, а також на праві кожної країни вибирати своє майбутнє. Політична трансформація, можливо, ще не пройшла точку неповернення, і багато справ ще не завершено. Проте, більшість громадян цих шести країн поділяють те, що ми називаємо європейськими цінностями та європейською ідентичністю. Це є величезним об’єднавчим фактором. Угоди про вільну торгівлю з Україною, Грузією та Молдовою надихають реформи у багатьох сферах і дають поштовх економічному, соціальному та регіональному розвитку. Країни-партнери отримують доступ до ринку ЄС, який має понад 500 мільйонів споживачів, і, що більш важливо, до ринку з чіткими правилами та стандартами якості. ЄС уже є найбільшим торговим партнером для п'яти країн «Східного партнерства», для Білорусі - другим за величиною. І обсяги торгівлі постійно зростають. Тож я вірю, що програма є успішною. - ЄС активно допомагає Україні у проведенні реформ як на рівні радників, так і фінансово. Розкажіть про програми, в яких бере участь Чеська Республіка. - Чеська Республіка є багаторічним прихильником України. З 2014 року Україна отримала гуманітарну допомогу та допомогу на розвиток на загальну суму 8 мільйонів євро. Наші проекти розвитку зосереджені в основному на освіті та охороні здоров'я. Наприклад, ми надаємо фінансову допомогу освітній реформі або університетам, переміщеним із Донецької області. У сфері демократичних перетворень ми здійснюємо проекти з медійної грамотності, а також підтримуємо правозахисників з окупованого Криму. Наша гуманітарна допомога корисна людям, що живуть у безпосередній близькості від лінії розмежування. Я знаю, що, наприклад, літні табори для травмованих дітей є дуже успішними. МИ НАЛАШТОВАНІ ПРОТИДІЯТИ РОСІЙСЬКОМУ ТИСКУ - На зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО в Брюсселі 4-5 грудня, куди був запрошений і український міністр Павло Клімкін, питання про перспективи членства України та Грузії в Альянсі також порушувалося. Якими ви бачите такі перспективи? - Загальновідомо, що Чеська Республіка ставиться з симпатією до євроатлантичних прагнень України та Грузії, в тому числі до перспектив членства в НАТО, підтримує ці прагнення. Ми цінуємо, що і Грузія, і Україна розвивають своє партнерство і співпрацю з НАТО, а також проводять внутрішні реформи. Досягнення військово-технічної готовності є обов'язковою умовою для членства, і домашня робота не доведена до кінця, як ми всі знаємо. - У Брюсселі ви тоді також сказали, що «російська загроза та гібридні дії на сході України, в Азовському морі та в Грузії підривають європейську безпеку». Який внесок може зробити Прага і що вона робить, аби протистояти таким загрозам? - Я вважаю, що питання швидше в тому, як ми можемо допомогти один одному. Російський військовий та гібридний тиск стає дедалі більш інтенсивним та диверсифікованим, особливо щодо її сусідів, а також щодо Європи в більш широкому сенсі; і ми твердо налаштовані протидіяти йому. Це вимагає більших ресурсів, нових можливостей і, що важливо, більших колективних зусиль, зокрема й для покращення обізнаності щодо ситуації та координації наших дій у відповідь. Україна перетворилася на поле бою для Росії не тільки в класичному військовому сенсі, а й з погляду застосування гібридних методів. Альянс також повинен приймати поради експертів і обмінюватися інформацією та досвідом. Загалом, партнерство і консультації щодо нашої діяльності є очевидним вибором. Альянс, у свою чергу, може підтримувати Україну в конкретних сферах, таких як кіберпростір, стратегічні комунікації або зміцнення стійкості населення, наприклад, через підтримку незалежних ЗМІ або викриття фейкових новин. І це саме ті питання, на яких ми зосереджуємося у нашій співпраці з Україною, або двосторонній, або наприклад, у рамках Платформи НАТО – Україна з протидії гібридній війні. КРАЇНИ ЄС ПОВИННІ ГРАТИ ЗА ОДНИМИ ПРАВИЛАМИ - У сусідній Німеччині точиться жвава дискусія щодо газопроводу «Північний Потік 2». Чеська Республіка практично не бере участі в ній, і через те, що він безпосередньо не зачіпає республіку, і тому, що чеські компанії не беруть участі в проекті. І все ж: якою є позиція Праги з цього питання? - Наша позиція є такою ж, як і в будь-якому іншому проекті - набагато важливіше, за те, скільки трубопроводів буде побудовано, є те, щоби норми і законодавство ЄС дотримувалися. Чеська Республіка є частиною газового ринку ЄС, де всі гравці повинні дотримуватися правил. І, наостанок, газ, який споживається в Чехії, походить зі спотового ринку в Роттердамі. - Ні для кого не є таємницею, що позиція Президента Чехії часто відрізняється від позиції чеського Уряду та МЗС у тому, що стосується української та російської політики. Такий «розкол» існує, зокрема, у підході до санкцій: Милош Земан проти них, уряд і прем'єр-міністр Андрій Бабіш - за. Чи бентежить вас ця ситуація? Чи відчуваєте ви будь-який тиск? - Погляд мого Президента полягає в тому, що будь-які санкції як інструмент зовнішньої політики не працюють. Однак саме уряд Чеської Республіки відповідає за зовнішні відносини нашої країни. Більше того, всі найвищі представники нашої країни, включаючи Президента, погодилися на зустрічі у вересні 2018 року, що причини для запровадження обмежувальних заходів все ще існують. КВОТА ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ РОБІТНИКІВ МОЖЕ БУТИ ЗБІЛЬШЕНА ДО 40 ТИСЯЧ - У Чехії мешкає велика й дуже активна українська громада, багато українських фахівців приїжджають працювати у вашу країну. Як ви оцінюєте загальну ситуацію у цій сфері? - Українці є найбільшою національною меншиною в Чехії, і я радий, що вони знайшли новий дім у нашій країні. Крім того, кілька тисяч молодих людей навчаються в чеських університетах, і це є особливо багатообіцяючим для нашої співпраці в майбутньому. - Днями уряд Чехії вирішив розширити штат співробітників, які задіяні у розгляді заяв громадян України, оскільки квота для українців, яка наразі становить 20 тисяч чоловік на рік, може бути подвоєна. Наскільки ефективною є «Програма Україна», що стартувала у 2016 році? - Завдяки постійному економічному зростанню Чехії на ринку праці існує високий попит на кваліфікованих працівників, який неможливо задовольнити за рахунок внутрішніх ресурсів. Це відкриває можливість для українських робітників, які вважаються кваліфікованими та працелюбними, отримати новий досвід роботи в різних (зазвичай високотехнологічних) компаніях Чеської Республіки, який згодом може бути використаний в Україні. Унікальна та надзвичайно успішна програма сприяння, що реалізується, дає змогу претендентам з України подавати заявки на отримання дозволу на проживання у зв’язку з працевлаштуванням (так звані трудові картки). Поточна щорічна потужність – 21 тисяч осіб. Уряд Чехії розглядає можливість розширення квоти до 40 тисяч осіб щорічно, однак остаточне рішення ще не прийнято. Автор: Ольга Танасійчук, повідомляє Укрінформ    
  • Міністр закордонних справ Чехії, що обійняв цю посаду в жовтні 2018 року – нова фігура у чеській політиці. Ім’я 36-річного Томаша Петршичека ще за пару місяців до його призначення не говорило нічого навіть чеським політичним оглядачам, але саме його визнали компромісною кандидатурою і коаліція, і президент.  Томаш Петршічек фото: radio.cz Мало його знають і в Україні – хоча міністр Клімкін вже зустрічався з чеським колегою на грудневій зустрічі ОБСЄ. У ці дні новий голова МЗС вперше відвідує Україну – принаймні, в якості міністра. "Європейська правда" публікує колонку дипломата про те, як він бачить українсько-чеську співпрацю та розвиток наших взаємин. Рівно п’ять років тому українські громадяни стояли на Майдані, висловлюючи прагнення поєднати долю своєї країни з Європою. Ваше скандування "Україна – це Європа" перервали постріли, і багато хто поплатився за це прагнення своїм життям. Цьогоріч у Чехії ми також вшановуємо подібний вияв волі наших громадян. 30 років тому, в листопаді 1989 року, чехи вийшли на вулиці, щоби домогтися повернення країни до вільної та демократичної Європи. За 15 років наша держава стала членом ЄС. Та щоби здолати цей шлях, Чеська Республіка мала здійснити ґрунтовні зміни в політичній системі, житті та культурі, відкрити й модернізувати свою економіку на ринковій основі, водночас зважаючи на соціальні потреби своїх громадян. Процес такої трансформації не був ані прямолінійним, ані легким. Україна вже має документ про тісну співпрацю з Європейським Союзом – цей шлях встановлює Угода про асоціацію. Проте дорогою до реалізації цього прагнення українська влада має успішно провести реформування держави. За останні роки, перебуваючи при цьому в непростих умовах, Україна спромоглася провести більше реформ, ніж за весь час після розпаду Радянського Союзу. Та лишається багато проблем, з якими ви ще маєте впоратися – чи то йдеться про судову систему, верховенство права, чи то про покращення інвестиційного та підприємницького клімату.  Томаш Петршічек, Павло Клімкін, фото: twitter MFA of Ukraine      Впровадження реформ, які ведуть Україну до здійснення європейської мрії її громадян, передбачає і постійну співпрацю та відкрите партнерство з громадянським суспільством. Тому Чехія ще задовго до початку Революції гідності підтримувала українські неурядові організації та ініціативи і робитиме це й надалі. Нам відомо, яке значення в часи гібридних операцій мають вільні ЗМІ, освіта та мислячі люди. Тому ми вже декілька років підтримуємо реформу української освітньої системи та освітні заклади, включно з тими, що були змушені залишити Крим та постраждалий від війни Схід. Наш досвід у галузі середньої та вищої освіті використовують десятки чеських та українських спеціалістів, з якими ми перебуваємо майже у щоденному контакті. Загалом наша допомога українському демократичному оновленню та трансформації, починаючи з 2014 року, склала вже 8 мільйонів євро, і її надання буде тривати. Та нині важливою метою мого візиту до України є також посилення чесько-української співпраці у галузі європейської безпеки. Щодня ваша держава стикається з різними типами гібридних та IT-атак і має багатий досвід протистояння ним. Цей досвід України має користь для всієї Європи. Війна на сході України є жорстокою даниною за вашу європейську мрію. Ми не змиримося з тим, що кожного дня там помирають люди, і на неконтрольованій українською владою території безпідставно страждає цивільне населення. Також нам відомо, як близькість лінії зіткнення впливає на життя найменших українців, тому кожного року ми пропонуємо для них оздоровчі поїздки до Чеської Республіки та Україною. Ми знаємо, яке значення для України має збереження санкцій Європейського Союзу проти Росії, і тому я б хотів наголосити, що їх обмеження чи скасування Чеська Республіка вважає можливим лише у тому випадку, якщо зникнуть причини, які зумовили їх накладення. Тобто зняття санкцій стане можливим лише тоді, коли буде відновлено український суверенітет на сході країни та Кримському півострові. Революція гідності розпочала цілковите переродження вашої країни. Успішне завершення реформ є моральним зобов’язанням перед усіма її жертвами та необхідною умовою для щасливого майбутнього українських громадян. Чи стане реальністю гасло "Україна – це Європа"? Це вирішувати передусім вам самим. А Чехія і надалі допомагатиме вам у досягненні цієї мети. Повідомляє Європейська Правда    Томаш Петршічек, Міністр закордонних справ Чеської Республіки:  "Україна перетворилася на російське поле битви",- інтерв'ю Укрінформ. Чехія - це країна, в якій працюють понад 120 тисяч наших співвітчизників і з якою ми успішно нарощуємо торговельні відносини. Країна, яка, незважаючи на деякі «нюанси» в позиції керівництва, стала на бік України після того, як Росія анексувала Крим і почала гібридну війну на Донбасі. Країна, яка допомагає нам у міру своїх можливостей у важку для України годину. Країна, з якою нас пов'язує не завжди проста історична спадщина. Чехи, які самі пережили радянську окупацію, із симпатією ставляться до європейських і євроатлантичних устремлінь Києва. У нас багато спільних інтересів і завдань. Томаш Петршічек очолив МЗС Чехії в середині жовтня минулого року. Тридцятисемирічний соціал-демократ має чималий досвід дипломатичної роботи, зокрема й у європейських структурах. За кілька місяців перебування на посаді шеф-дипломата своєї країни вже встиг заявити про себе як про принципового політика, який має чітку позицію з ключових питань, а серед них і українське; і готовий відстоювати свою думку навіть перед главою держави. У неділю Петршічек прибув до України зі своїм першим візитом. Напередодні нього глава МЗС ЧР дав інтерв'ю Укрінформу. ЧЕСЬКИЙ БІЗНЕС ПІДТЯГУЄТЬСЯ В УКРАЇНУ - Пане міністре, це ваш перший візит до України як керівника Міністерства закордонних справ Чеської Республіки. Які цілі ви ставите перед собою, які теми плануєте порушити і з ким зустрітися? - Для мене це взагалі перший візит в Україну. Моя делегація проведе переговори з міністром закордонних справ Павлом Клімкіним. Я з нетерпінням чекаю на зустрічі з представниками українського громадянського суспільства, а також паном Мустафою Джемілєвим, до якого я ставлюся з глибокою симпатією і захопленням, не тільки через його хоробрий протест проти окупації Чехословаччини 50 років тому, але й завдяки його невтомній роботі для кримськотатарської громади. Також я обговорюватиму виклики та нові можливості на українському ринку з чеською бізнес-спільнотою в Києві. - Ви збираєтеся відвідати схід України? - Я з нетерпінням чекаю на відвідання міста і порту Маріуполя, а також лінії розмежування разом із міністром Клімкіним. Маю намір отримати безпосереднє уявлення стосовно життя населення у східній Україні, а також наслідків де-факто блокади Азовського моря та Маріупольського порту. - Довгий час високопоставлені чеські політики не відвідували Україну. Чи зміниться ситуація найближчим часом? - Це не зовсім так - заступник голови нижньої палати парламенту Чехії пан Пікал (Войтех Пікал - заступник спікера парламенту ЧР від партії «Піратів» - ред.) взяв участь у пам’ятних заходах з ушанування жертв Голодомору лише кілька тижнів тому. Крім того, у нас чудові відносини на робочому рівні з вашою дипломатією, і я впевнений, що мій візит - це лише перший візит на вищому рівні чеського політика цього року. - Як ви оцінюєте стан чесько-українських двосторонніх відносин, зокрема, у торговельно-економічній сфері? - Наші відносини вже є дуже близькими і продуктивними, але їхній потенціал набагато більший. Особливо у торгівлі чеський бізнес досі не повністю усвідомлює можливості, які представляє великий український ринок та реалізація Угоди про асоціацію/поглиблену та всеохоплюючу зону вільну торгівлі між Україною і ЄС. Ми докладаємо зусиль для розвитку взаємних економічних зв’язків, і небезуспішно. Минулого року товарообіг збільшився більш ніж на 15%. Деякі інвестори відкривають для себе український ринок як альтернативу російському, з якого вони вирішили піти. На мою думку, можна очікувати, що присутність чеського бізнесу в Україні буде більш значною у наступні роки. «СХІДНЕ ПАРТНЕРСТВО» Є БІЛЬШ ПЛІДНИМ, НІЖ РОЗРАХОВУВАЛИ - Ваш візит присвячений, серед іншого, десятій річниці програми «Східного партнерства», прийнятої, як відомо, під час головування вашої країни в ЄС. На вашу думку, чи розвивається ця програма достатньо успішно? - Ну, багато чого в Європі сталося з 2009 року, і це партнерство пройшло через свої труднощі. І все ж, воно виходить за межі того, що ми очікували 10 років тому. Для мене це унікальне партнерство є однією з найкращих зовнішньополітичних ініціатив ЄС. Воно базується на спільних цінностях, таких як демократія, верховенство права, права людини, а також на праві кожної країни вибирати своє майбутнє. Політична трансформація, можливо, ще не пройшла точку неповернення, і багато справ ще не завершено. Проте, більшість громадян цих шести країн поділяють те, що ми називаємо європейськими цінностями та європейською ідентичністю. Це є величезним об’єднавчим фактором. Угоди про вільну торгівлю з Україною, Грузією та Молдовою надихають реформи у багатьох сферах і дають поштовх економічному, соціальному та регіональному розвитку. Країни-партнери отримують доступ до ринку ЄС, який має понад 500 мільйонів споживачів, і, що більш важливо, до ринку з чіткими правилами та стандартами якості. ЄС уже є найбільшим торговим партнером для п'яти країн «Східного партнерства», для Білорусі - другим за величиною. І обсяги торгівлі постійно зростають. Тож я вірю, що програма є успішною. - ЄС активно допомагає Україні у проведенні реформ як на рівні радників, так і фінансово. Розкажіть про програми, в яких бере участь Чеська Республіка. - Чеська Республіка є багаторічним прихильником України. З 2014 року Україна отримала гуманітарну допомогу та допомогу на розвиток на загальну суму 8 мільйонів євро. Наші проекти розвитку зосереджені в основному на освіті та охороні здоров'я. Наприклад, ми надаємо фінансову допомогу освітній реформі або університетам, переміщеним із Донецької області. У сфері демократичних перетворень ми здійснюємо проекти з медійної грамотності, а також підтримуємо правозахисників з окупованого Криму. Наша гуманітарна допомога корисна людям, що живуть у безпосередній близькості від лінії розмежування. Я знаю, що, наприклад, літні табори для травмованих дітей є дуже успішними. МИ НАЛАШТОВАНІ ПРОТИДІЯТИ РОСІЙСЬКОМУ ТИСКУ - На зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО в Брюсселі 4-5 грудня, куди був запрошений і український міністр Павло Клімкін, питання про перспективи членства України та Грузії в Альянсі також порушувалося. Якими ви бачите такі перспективи? - Загальновідомо, що Чеська Республіка ставиться з симпатією до євроатлантичних прагнень України та Грузії, в тому числі до перспектив членства в НАТО, підтримує ці прагнення. Ми цінуємо, що і Грузія, і Україна розвивають своє партнерство і співпрацю з НАТО, а також проводять внутрішні реформи. Досягнення військово-технічної готовності є обов'язковою умовою для членства, і домашня робота не доведена до кінця, як ми всі знаємо. «СХІДНЕ ПАРТНЕРСТВО» Є БІЛЬШ ПЛІДНИМ, НІЖ РОЗРАХОВУВАЛИ - Ваш візит присвячений, серед іншого, десятій річниці програми «Східного партнерства», прийнятої, як відомо, під час головування вашої країни в ЄС. На вашу думку, чи розвивається ця програма достатньо успішно? - Ну, багато чого в Європі сталося з 2009 року, і це партнерство пройшло через свої труднощі. І все ж, воно виходить за межі того, що ми очікували 10 років тому. Для мене це унікальне партнерство є однією з найкращих зовнішньополітичних ініціатив ЄС. Воно базується на спільних цінностях, таких як демократія, верховенство права, права людини, а також на праві кожної країни вибирати своє майбутнє. Політична трансформація, можливо, ще не пройшла точку неповернення, і багато справ ще не завершено. Проте, більшість громадян цих шести країн поділяють те, що ми називаємо європейськими цінностями та європейською ідентичністю. Це є величезним об’єднавчим фактором. Угоди про вільну торгівлю з Україною, Грузією та Молдовою надихають реформи у багатьох сферах і дають поштовх економічному, соціальному та регіональному розвитку. Країни-партнери отримують доступ до ринку ЄС, який має понад 500 мільйонів споживачів, і, що більш важливо, до ринку з чіткими правилами та стандартами якості. ЄС уже є найбільшим торговим партнером для п'яти країн «Східного партнерства», для Білорусі - другим за величиною. І обсяги торгівлі постійно зростають. Тож я вірю, що програма є успішною. - ЄС активно допомагає Україні у проведенні реформ як на рівні радників, так і фінансово. Розкажіть про програми, в яких бере участь Чеська Республіка. - Чеська Республіка є багаторічним прихильником України. З 2014 року Україна отримала гуманітарну допомогу та допомогу на розвиток на загальну суму 8 мільйонів євро. Наші проекти розвитку зосереджені в основному на освіті та охороні здоров'я. Наприклад, ми надаємо фінансову допомогу освітній реформі або університетам, переміщеним із Донецької області. У сфері демократичних перетворень ми здійснюємо проекти з медійної грамотності, а також підтримуємо правозахисників з окупованого Криму. Наша гуманітарна допомога корисна людям, що живуть у безпосередній близькості від лінії розмежування. Я знаю, що, наприклад, літні табори для травмованих дітей є дуже успішними. МИ НАЛАШТОВАНІ ПРОТИДІЯТИ РОСІЙСЬКОМУ ТИСКУ - На зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО в Брюсселі 4-5 грудня, куди був запрошений і український міністр Павло Клімкін, питання про перспективи членства України та Грузії в Альянсі також порушувалося. Якими ви бачите такі перспективи? - Загальновідомо, що Чеська Республіка ставиться з симпатією до євроатлантичних прагнень України та Грузії, в тому числі до перспектив членства в НАТО, підтримує ці прагнення. Ми цінуємо, що і Грузія, і Україна розвивають своє партнерство і співпрацю з НАТО, а також проводять внутрішні реформи. Досягнення військово-технічної готовності є обов'язковою умовою для членства, і домашня робота не доведена до кінця, як ми всі знаємо. - У Брюсселі ви тоді також сказали, що «російська загроза та гібридні дії на сході України, в Азовському морі та в Грузії підривають європейську безпеку». Який внесок може зробити Прага і що вона робить, аби протистояти таким загрозам? - Я вважаю, що питання швидше в тому, як ми можемо допомогти один одному. Російський військовий та гібридний тиск стає дедалі більш інтенсивним та диверсифікованим, особливо щодо її сусідів, а також щодо Європи в більш широкому сенсі; і ми твердо налаштовані протидіяти йому. Це вимагає більших ресурсів, нових можливостей і, що важливо, більших колективних зусиль, зокрема й для покращення обізнаності щодо ситуації та координації наших дій у відповідь. Україна перетворилася на поле бою для Росії не тільки в класичному військовому сенсі, а й з погляду застосування гібридних методів. Альянс також повинен приймати поради експертів і обмінюватися інформацією та досвідом. Загалом, партнерство і консультації щодо нашої діяльності є очевидним вибором. Альянс, у свою чергу, може підтримувати Україну в конкретних сферах, таких як кіберпростір, стратегічні комунікації або зміцнення стійкості населення, наприклад, через підтримку незалежних ЗМІ або викриття фейкових новин. І це саме ті питання, на яких ми зосереджуємося у нашій співпраці з Україною, або двосторонній, або наприклад, у рамках Платформи НАТО – Україна з протидії гібридній війні. КРАЇНИ ЄС ПОВИННІ ГРАТИ ЗА ОДНИМИ ПРАВИЛАМИ - У сусідній Німеччині точиться жвава дискусія щодо газопроводу «Північний Потік 2». Чеська Республіка практично не бере участі в ній, і через те, що він безпосередньо не зачіпає республіку, і тому, що чеські компанії не беруть участі в проекті. І все ж: якою є позиція Праги з цього питання? - Наша позиція є такою ж, як і в будь-якому іншому проекті - набагато важливіше, за те, скільки трубопроводів буде побудовано, є те, щоби норми і законодавство ЄС дотримувалися. Чеська Республіка є частиною газового ринку ЄС, де всі гравці повинні дотримуватися правил. І, наостанок, газ, який споживається в Чехії, походить зі спотового ринку в Роттердамі. - Ні для кого не є таємницею, що позиція Президента Чехії часто відрізняється від позиції чеського Уряду та МЗС у тому, що стосується української та російської політики. Такий «розкол» існує, зокрема, у підході до санкцій: Милош Земан проти них, уряд і прем'єр-міністр Андрій Бабіш - за. Чи бентежить вас ця ситуація? Чи відчуваєте ви будь-який тиск? - Погляд мого Президента полягає в тому, що будь-які санкції як інструмент зовнішньої політики не працюють. Однак саме уряд Чеської Республіки відповідає за зовнішні відносини нашої країни. Більше того, всі найвищі представники нашої країни, включаючи Президента, погодилися на зустрічі у вересні 2018 року, що причини для запровадження обмежувальних заходів все ще існують. КВОТА ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ РОБІТНИКІВ МОЖЕ БУТИ ЗБІЛЬШЕНА ДО 40 ТИСЯЧ - У Чехії мешкає велика й дуже активна українська громада, багато українських фахівців приїжджають працювати у вашу країну. Як ви оцінюєте загальну ситуацію у цій сфері? - Українці є найбільшою національною меншиною в Чехії, і я радий, що вони знайшли новий дім у нашій країні. Крім того, кілька тисяч молодих людей навчаються в чеських університетах, і це є особливо багатообіцяючим для нашої співпраці в майбутньому. - Днями уряд Чехії вирішив розширити штат співробітників, які задіяні у розгляді заяв громадян України, оскільки квота для українців, яка наразі становить 20 тисяч чоловік на рік, може бути подвоєна. Наскільки ефективною є «Програма Україна», що стартувала у 2016 році? - Завдяки постійному економічному зростанню Чехії на ринку праці існує високий попит на кваліфікованих працівників, який неможливо задовольнити за рахунок внутрішніх ресурсів. Це відкриває можливість для українських робітників, які вважаються кваліфікованими та працелюбними, отримати новий досвід роботи в різних (зазвичай високотехнологічних) компаніях Чеської Республіки, який згодом може бути використаний в Україні. Унікальна та надзвичайно успішна програма сприяння, що реалізується, дає змогу претендентам з України подавати заявки на отримання дозволу на проживання у зв’язку з працевлаштуванням (так звані трудові картки). Поточна щорічна потужність – 21 тисяч осіб. Уряд Чехії розглядає можливість розширення квоти до 40 тисяч осіб щорічно, однак остаточне рішення ще не прийнято. Автор: Ольга Танасійчук, повідомляє Укрінформ    
    Jan 28, 2019 914
  • 04 Dec 2018
    Українські організації Чехії 3 грудня звернулася до чеського уряду та чеського суспільства із закликом підтримати Україну. У своїй заяві 22 представники українських громадських організацій зажадали від президента Мілоша Земана і парламенту Чехії посиленої боротьби проти російської агресії на території України, а також закликали підтримати звільнення всіх українських полонених, які незаконно утримуються в Росії. «Ми хочемо цим сказати чеському суспільству, що ми об’єднані демократичною думкою. Це наша реакція на порушення міжнародного права з боку Росії про співпрацю в Азовськом морі і Керченській протоці. Ця атака означає наступний рівень російської агресії проти України, яка триває вже п'ять років. Ми хочемо нагадати і про хлопців, які залишаються в Росії, і про війну на сході України», – зазначив у розмові із Радіо Свобода голова організації «Українська ініціатива в Чеській Республіці» Богдан Райчинець.       Підтримку Україні висловили також міністри закордонних справ країн-членів Вишеградської «четвірки» – Чехії, Словаччини, Польщі та Угорщини, які обговорювали ситуацію навколо Керченської кризи. Як повідомило міністерство закордонних справ Словаччини, на зустрічі Вишеградської четвірки, яка відбулася в Братиславі 29 листопаду, у контексті обговорення проблеми «лунала сильна підтримка всіх чотирьох міністрів країн «четвірки» територіальної цілісності України в суперечці з Росією, в дусі ухвалених спільних заяв ЄС і НАТО». 25 листопада російські прикордонники у Керченській протоці відкрили вогонь по трьох українських кораблях і захопили їх. За даними української влади, шестеро українських моряків були поранені, зокрема двоє – у тяжкому стані. Підконтрольні Кремлю суди у Криму арештували всіх 24 моряків на два місяці. Українська влада визнає їх військовополоненими. Країни Заходу засудили дії Росії. В Євросоюзі закликали до «стриманості і деескалації», а генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ оприлюднив заяву з вимогою до Росії звільнити військовополонених і захоплені кораблі. У статті використані матеріали Радіо Свобода  фото: Kaputin 
  • Українські організації Чехії 3 грудня звернулася до чеського уряду та чеського суспільства із закликом підтримати Україну. У своїй заяві 22 представники українських громадських організацій зажадали від президента Мілоша Земана і парламенту Чехії посиленої боротьби проти російської агресії на території України, а також закликали підтримати звільнення всіх українських полонених, які незаконно утримуються в Росії. «Ми хочемо цим сказати чеському суспільству, що ми об’єднані демократичною думкою. Це наша реакція на порушення міжнародного права з боку Росії про співпрацю в Азовськом морі і Керченській протоці. Ця атака означає наступний рівень російської агресії проти України, яка триває вже п'ять років. Ми хочемо нагадати і про хлопців, які залишаються в Росії, і про війну на сході України», – зазначив у розмові із Радіо Свобода голова організації «Українська ініціатива в Чеській Республіці» Богдан Райчинець.       Підтримку Україні висловили також міністри закордонних справ країн-членів Вишеградської «четвірки» – Чехії, Словаччини, Польщі та Угорщини, які обговорювали ситуацію навколо Керченської кризи. Як повідомило міністерство закордонних справ Словаччини, на зустрічі Вишеградської четвірки, яка відбулася в Братиславі 29 листопаду, у контексті обговорення проблеми «лунала сильна підтримка всіх чотирьох міністрів країн «четвірки» територіальної цілісності України в суперечці з Росією, в дусі ухвалених спільних заяв ЄС і НАТО». 25 листопада російські прикордонники у Керченській протоці відкрили вогонь по трьох українських кораблях і захопили їх. За даними української влади, шестеро українських моряків були поранені, зокрема двоє – у тяжкому стані. Підконтрольні Кремлю суди у Криму арештували всіх 24 моряків на два місяці. Українська влада визнає їх військовополоненими. Країни Заходу засудили дії Росії. В Євросоюзі закликали до «стриманості і деескалації», а генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ оприлюднив заяву з вимогою до Росії звільнити військовополонених і захоплені кораблі. У статті використані матеріали Радіо Свобода  фото: Kaputin 
    Dec 04, 2018 900
  • 06 Aug 2018
    Портрети перших президентів – Михайла Грушевського й Томаша Ґарріга Масарика – можна було побачити в празькій галереї «Манес».  3 серпня тут відбулося відкриття першого на теренах Чеської Республіки Міжнародного фестивалю акварелі, участь у якому взяли художники з 64 країн світу, а в експозиції представлено понад 400 робіт. Організаторкою фестивалю стала чеська художниця українського походження Олександра Брикса, а сам фестиваль присвячено 100-річчю чесько-українських відносин.  Фестиваль відкривали 13 найкращих українських акварелістів, які впродовж трьох годин демонстрували свої вміння численним відвідувачам галереї, на очах яких народжувалися нові роботи, які увійдуть у велику «живу книгу» фестивалю.  Підтримати художників з України прийшли Посол України в Чехії Євген Перебийніс з дружиною. Пан Перебийніс подякував учасникам за  представлення українського мистецтва за кордоном, а також побажав творчого натхнення та енергії.Побачити роботи видатних акварелістів можна було з 3 до 5 серпня в галереї «Манес» у Празі. Після цього 100 найкращих робіт вирушать у мандрівку галереями інших чеських міст і містечок. «Це дуже символічно: 100 років Чехословаччині, 100 років Українській Народній Республіці, 100 років нашим відносинам, 100 робіт», - пояснює свій задум Олександра Брикса. Повідомляє Посольство України в Чехії. Фото: Alexandra Bryksa
  • Портрети перших президентів – Михайла Грушевського й Томаша Ґарріга Масарика – можна було побачити в празькій галереї «Манес».  3 серпня тут відбулося відкриття першого на теренах Чеської Республіки Міжнародного фестивалю акварелі, участь у якому взяли художники з 64 країн світу, а в експозиції представлено понад 400 робіт. Організаторкою фестивалю стала чеська художниця українського походження Олександра Брикса, а сам фестиваль присвячено 100-річчю чесько-українських відносин.  Фестиваль відкривали 13 найкращих українських акварелістів, які впродовж трьох годин демонстрували свої вміння численним відвідувачам галереї, на очах яких народжувалися нові роботи, які увійдуть у велику «живу книгу» фестивалю.  Підтримати художників з України прийшли Посол України в Чехії Євген Перебийніс з дружиною. Пан Перебийніс подякував учасникам за  представлення українського мистецтва за кордоном, а також побажав творчого натхнення та енергії.Побачити роботи видатних акварелістів можна було з 3 до 5 серпня в галереї «Манес» у Празі. Після цього 100 найкращих робіт вирушать у мандрівку галереями інших чеських міст і містечок. «Це дуже символічно: 100 років Чехословаччині, 100 років Українській Народній Республіці, 100 років нашим відносинам, 100 робіт», - пояснює свій задум Олександра Брикса. Повідомляє Посольство України в Чехії. Фото: Alexandra Bryksa
    Aug 06, 2018 663
  • 30 Jul 2018
    Давид Стулік приїхав з Чехії 11 років тому працювати у Представництві ЄС в Україні. За ці роки він об'їздив всю країну і на собі відчув усі аспекти побуту, приховані від очей туристів. Про те, чи складно звикнути до життя в Україні, її відмінностях від Чехії, враженнях від ЖЕКів і маршруток Давид розповів в ексклюзивному інтерв'ю CityOboz. Особистий архів Давида Стуліка Чи пам'ятаєте ви свої перші емоції після приїзду в Україну? Я бував в Україні ще в радянські часи, тому знав, куди їду. Не можу сказати, що це мене здивувало, але це було іншим - відвідати Україну не як турист, а жити тут тривалий час. Стикаєшся з багатьма щоденними проблемами, які туристи не бачать. Наприклад, з оформленням різних документів місцевими органами влади. Паркуванням автомобілів на вулицях, яке дратувало завжди і дратує досі. Часом бувають проблеми з охороною здоров'я, складнощі з тим, щоб знайти хорошого лікаря. Це ті моменти, на які турист не звертає уваги. Фото з особистого архіву Давида Стуліка Пам'ятайте перші роки роботи? Яким було враження від України? Приємне чи шокуюче? Ні, шоку не було (сміється). Україна не дуже відрізняється менталітетом, культурою, підходами людей. Скоріше навпаки. На кожному кроці я зустрічав нормальних, хороших людей, і не тільки у Києві, а й в інших містах. На початку мене ще може трохи дивувало те, що багато людей не знали іноземних мов. Для мене це не було проблемою, але я звертав увагу, що, наприклад, на робочих заходах далеко не всі знали англійську мову, навіть молодь. Друге - ставлення українців до себе самих. Ось цей поділ на "ми" і "ви, європейці". І це залишилося до сьогодні. Тут поки що є люди, хоча їх все менше і менше, які не вважають себе частиною Європи. Для них Європа - це щось чуже. А ще мене дивує те, що тут люди досі не дуже багато подорожують. Я розумію, що грошей немає, погана інфраструктура, транспортне сполучення. Але багато людей навіть не знають свою країну, не бачили інші області цієї країни. Я приїхав в Україну у 2007 році. Тоді Київ був дуже зелений. Він і зараз такий, але тоді зелені було більше. Я пам'ятаю, тоді ще не було цих проблем з каштанами, липами, які потрібно зрізати. Тоді в місті не було такої мегазабудови. Але ось негативно ще тоді вразили затори у Києві. Вони були божевільні, жах. Їхати на автомобілі в годину пік - це було щось страшне. foto : Vojtěch Marek Aktuálně.cz Як швидко освоїлися? Чи багато часу минуло, поки ви тут відчули себе комфортно? Ми сюди приїхали з дружиною. І нам було дуже комфортно від самого початку. Ми любили різні культурні події, займалися спортом. І тут це було більш-менш на тому рівні, що і у нас, в Чехії. Так, звісно, коли виникали якісь питання з оформленням документів або з місцевою владою, була потреба отримати якусь довідку, то це було вже неприємно. У нас тут діти народилися, потрібне було свідоцтво про народження. У Чехії це відбувається автоматично, ти навіть майже не бачиш жодного чиновника. А тут я витратив два дні відпустки, щоб всі ці документи оформити. Потрібно було багато різних довідок, були натяки на те, що краще дати хабар і все піде швидше. Але я ніколи принципово не давав хабарі. Ось у такі миті я розумів, наскільки важке щоденне життя українців. І я зрозумів, на жаль, що часто в українців немає вибору цей хабар не дати, якщо вони хочуть прискорити, наприклад, такі процеси. І ця система мене дратувала, це дуже неприємний досвід. Комфортного в цьому мало. Якщо порівнювати Україну і Чехію, в чому кардинальна різниця? В Чехії набагато комфортніше жити як громадянину. Там дійсно все створене для комфорту людини, для того, щоб вона була задоволена. Наприклад, в Україні ніхто не сортує сміття. Починали, звісно, ​​але немає державної політики. Є ініціативи знизу, громадські, бізнес намагається щось робити, а держава - ні. В цьому плані в Україні важко, мені іноді здається, що це щоденна битва за виживання. Люди іноді бувають трохи агресивними один щодо одного. Хоча знову, раніше з цим було гірше - суперечки, конфлікти у громадському транспорті або на дорогах. А ще в Чехії немає соціальної різниці між багатими і бідними, а тут вона дуже помітна. Мені не подобається те, з якою зневагою люди, по яких видно, що вони багаті, дивляться на інших. В Чехії в суспільстві такої соціальної різниці немає. А що виділяє Україну в позитивному ключі? Українська креативність (сміється). Неймовірна здатність завжди знайти вихід з будь-якої ситуації. В українців є величезний потенціал винахідливості, креативності, інноваційності. Але ж і це теж склалося історично, в силу стратегії виживання. Адже ті, кому вдавалося виживати, - це були люди, які могли дати собі раду в таких умовах. А є у вас щось, що асоціюється саме з Україною? Шаровари, сало, горілка (сміється). Я зараз жартую, але нас дуже вразило, наскільки тут люди цінують свою культуру та історичну спадщину. У нас немає такого, як День вишиванки, таких етнофестивалів, як тут. Тут майже у кожного є вишиванка. У Чехії була традиція щодо національного одягу, але десь до 20-х років XX століття. Зараз такого немає. В Україні суспільство частково урбанізоване, є багато людей, які приїздять до великих міст із сіл або невеликих містечок. У Чехії з 90-х років XIX століття основна маса населення жила в містах, і люди втратили цей зв'язок з народною культурою, творчістю. В Україні таке збереглося, і я думаю, що дуже добре, що це є. Фото з особистого архіву Давида Стуліка По роботі ви, напевно, побували в різних регіонах України. Що запам'яталося найбільше? Я був в усіх областях, включно з Кримом до його нелегальної анексії, і в Донецьку і Луганську до подій на сході. Дійсно, проїхав усю Україну. Дуже люблю гори. Гори у вас класні, але і у нас теж є (сміється). Але мені сподобалися східно- та південноукраїнські степи, наприклад у Херсонській області заповідник "Асканія-Нова". Він мене дуже вразив. Ви постійно живете у Києві. Є якесь улюблене місце у ньому? Однозначно Поділ. Походити там. Там атмосфера така спокійна, там тихо, невисокі будинки. Там багато студентів, адже там Києво-Могилянська академія. На цих маленьких вуличках немає великої кількості автомобілів. У мене таке враження, що там час зупинився. Конкретних улюблених закладів там немає, але коли гуляємо, заходимо в якісь місця. Там весь час закриваються старі, відкриваються нові, і, мені здається, часто там можна знайти щось специфічне, цікаве, нове. І це теж приємно - коли не завжди знаєш, що там можеш знайти. Давайте поговоримо про їжу. В Україні побутує думка, що національна кухня дуже приваблює іноземців. Що ви про це думаєте? Це одна з небагатьох профанованих речей, всі про це розповідають (сміється). Звичайно, ваша їжа дуже ситна і смачна, неймовірно смачна. Що нас здивувало - це кількість сметани і кропу. Найбільше ми здивувалися, коли побачили кріп на картоплі. У нас кріп додають до квашених огірків. А тут багато чого зі сметаною і кропом (сміється). Але воно все дуже смачне. А, іще гречка! У нас гречку особливо ніхто не їсть, хіба що останнім часом вона стала більш модною. Я знайшов навіть в якійсь книзі, що колись гречка вважалася давньослов'янською їжею, яку потім замінили пшеницею та іншими зерновими. Останнім часом вона в Чехії стає популярною, тому що дієтична, але вона дуже дорога. А в Україні - дешева і смачна. Тут ми навчилися їсти гречку. Навіть додому привозимо. До речі, про гроші. Чи справді в Україні настільки все дешеве, як вважають у Європі? Так, однозначно. Але тут є два боки медалі. З одного боку Україна дуже "дешева" для іноземців, тому що курс валюти такий. З іншого боку, купівельна спроможність українців дуже низька. Заробітні плати тут низькі, а для іноземців, які в рази більше заробляють, ця різниця в цінах просто вражаюча. Можна судити навіть по пиву (сміється). Тут у супермаркеті воно десь в 4-5 разів дешевше, ніж у Європі. А як щодо якості життя? Продуктів, інфраструктури, комфорту вашого будинку? Якщо говорити про м'ясо, яйця, молочні і подібні продукти, то тут ми вже знайшли людей, які це привозять із сіл і продають на ринках. І якість цих продуктів набагато вища, ніж у Європі. Хоча і в Європі зараз дуже популярні фермерські ярмарки, де все це можна купити. А в Україні це збереглося саме по собі, ці продукти можна купити на будь-якому ринку, треба лише знати нормальних постачальників, які не обдурять. А в магазинах, супермаркетах ми не купуємо найдешевші товари. І нікому не раджу такі купувати. У нас кажуть: "ми не настільки бідні, щоб купувати дешеві продукти". Їхня якість значно гірша. А товари середньої цінової категорії смачніші і якісніші. І це однозначно плюс. У мене є друзі, які по роботі з Києва переїхали до Мінська, і вони раз на два тижні приїздять до Чернігова, щоб купити українську продукцію. Кажуть, що там, у них, не так смачно. А якщо говорити про житло - то тут страшна проблема з вашими ЖЕКами. Такий патологізм з комуністичних часів. Які вони негнучкі, як же там все повільно робиться, лагодиться! Корупція, знову ж таки, помітна навіть на перший погляд. У Чехії, наприклад, є компанії, які забезпечують сервіс для будинків і конкурують між собою якістю обслуговування. Трохи схоже на нинішні ОСББ. І власники квартир можуть проводити власний конкурс і вибирати компанію, яка їм запропонує кращий сервіс. І в таких умовах ці компанії намагаються зробити все максимально якісно, ​​щоб їм дали обслуговувати ці будинки. А тут це щось страшне. Якщо у нас тут щось ламалося у квартирі, ми іноді чекали кілька днів, а то і тижнів, щоб хтось приїхав і полагодив. Фото з особистого архіву Давида Стуліка Давайте уявимо, що ваш близький друг, який хоче відвідати Україну, запитує у вас поради. Що б ви йому порекомендували, а від чого б застерегли? Хочу зазначити, що Україна і Київ - дуже безпечні місця. Мене тут ніколи ніхто не пограбував. У міському транспорті набагато менше кишенькових злодіїв, ніж у європейських країнах. Безпекою ми були приємно здивовані, бо чули, що злочинність тут висока, і очікування були відповідні. Тому першою порадою було б те, що боятися їхати сюди не треба. І що навіть у зв'язку з війною ситуація в країні не відрізняється. На схід, звичайно, краще не їхати, але у Львові або Чернівцях, на жаль чи на щастя, війна не помічається. Ще б порадив не їздити в маршрутках (сміється). Я вважаю, що те, в яких умовах у них треба їхати - це нижче людської гідності. Така спадщина кредитних років з 90-х. Треба розвивати громадський транспорт. А маршрутки - в якому вони технічному стані? Як їздять їхні водії? Часто там важко навіть дихати! А ще б порадив подорожувати нічними поїздами. В Європі це не дуже популярно. Але по Україні це найкращий спосіб їздити. Нічні поїзди комфортні, у мене не було жодних проблем з тим, щоб у них спати. І не витрачається час на те, щоб проїхати великі відстані. Теоретично, можна навіть не затримуватися в готелях, а ночувати у поїздах. І вони набагато безпечніші, ніж автомобільні дороги. Наступне, що б відзначив, - це якраз не їздити тут на автомобілі, хіба що по головних трасах. Тому що це жах, дороги в поганому стані. А ще, звичайно, можна порадити не боятися йти на контакт із людьми. Люди в Україні неймовірно доброзичливі. В Європі це вже нечасто зустрічається. З яким стереотипом про Україну ви згодні, а з яким ні? Велика проблема українців у тому, що у них є комплекс меншовартості. Вони не вірять самі в себе. Наприклад, у кого не спитай, чи знає він іноземну мову, він відповість: ні, тільки пару слів. А потім починаєте спілкуватися, і виявляється, що ця людина добре розмовляє, хоч і вважає, що цього недостатньо. А що стосується стереотипів, то іноді правдивим буває такий: "де два українці, там три гетьмани" (сміється). І це є, і це мене дуже дратує. І іноді мені здається, що багато українців цим навіть пишаються. Далі, в українському соціумі існує думка про "гру з нульовим рахунком" - якщо я програю, це означає, що хтось виграв, хтось на мені заробив. І краще я когось перехитрю, ніж мене. Це, до речі, дуже помічається на дорогах, коли деякі водії нахабно об'їжджають затор, вклинюються перед іншими, лізуть на зустрічну смугу або тротуар, виштовхують інших з ряду. Неначе вважають, що якщо не виштовхнуть вони, то виштовхнуть їх (сміється). Якщо озирнутися на прожиті тут роки - не шкодуєте, що вас занесло працювати саме в Україну? Сам факт, що ми тут уже 11 років - це відповідь на питання. Я ж міг будь-якої миті поїхати в іншу країну. Автор: Дар'я Нинько За інформацією : CityOboz  
  • Давид Стулік приїхав з Чехії 11 років тому працювати у Представництві ЄС в Україні. За ці роки він об'їздив всю країну і на собі відчув усі аспекти побуту, приховані від очей туристів. Про те, чи складно звикнути до життя в Україні, її відмінностях від Чехії, враженнях від ЖЕКів і маршруток Давид розповів в ексклюзивному інтерв'ю CityOboz. Особистий архів Давида Стуліка Чи пам'ятаєте ви свої перші емоції після приїзду в Україну? Я бував в Україні ще в радянські часи, тому знав, куди їду. Не можу сказати, що це мене здивувало, але це було іншим - відвідати Україну не як турист, а жити тут тривалий час. Стикаєшся з багатьма щоденними проблемами, які туристи не бачать. Наприклад, з оформленням різних документів місцевими органами влади. Паркуванням автомобілів на вулицях, яке дратувало завжди і дратує досі. Часом бувають проблеми з охороною здоров'я, складнощі з тим, щоб знайти хорошого лікаря. Це ті моменти, на які турист не звертає уваги. Фото з особистого архіву Давида Стуліка Пам'ятайте перші роки роботи? Яким було враження від України? Приємне чи шокуюче? Ні, шоку не було (сміється). Україна не дуже відрізняється менталітетом, культурою, підходами людей. Скоріше навпаки. На кожному кроці я зустрічав нормальних, хороших людей, і не тільки у Києві, а й в інших містах. На початку мене ще може трохи дивувало те, що багато людей не знали іноземних мов. Для мене це не було проблемою, але я звертав увагу, що, наприклад, на робочих заходах далеко не всі знали англійську мову, навіть молодь. Друге - ставлення українців до себе самих. Ось цей поділ на "ми" і "ви, європейці". І це залишилося до сьогодні. Тут поки що є люди, хоча їх все менше і менше, які не вважають себе частиною Європи. Для них Європа - це щось чуже. А ще мене дивує те, що тут люди досі не дуже багато подорожують. Я розумію, що грошей немає, погана інфраструктура, транспортне сполучення. Але багато людей навіть не знають свою країну, не бачили інші області цієї країни. Я приїхав в Україну у 2007 році. Тоді Київ був дуже зелений. Він і зараз такий, але тоді зелені було більше. Я пам'ятаю, тоді ще не було цих проблем з каштанами, липами, які потрібно зрізати. Тоді в місті не було такої мегазабудови. Але ось негативно ще тоді вразили затори у Києві. Вони були божевільні, жах. Їхати на автомобілі в годину пік - це було щось страшне. foto : Vojtěch Marek Aktuálně.cz Як швидко освоїлися? Чи багато часу минуло, поки ви тут відчули себе комфортно? Ми сюди приїхали з дружиною. І нам було дуже комфортно від самого початку. Ми любили різні культурні події, займалися спортом. І тут це було більш-менш на тому рівні, що і у нас, в Чехії. Так, звісно, коли виникали якісь питання з оформленням документів або з місцевою владою, була потреба отримати якусь довідку, то це було вже неприємно. У нас тут діти народилися, потрібне було свідоцтво про народження. У Чехії це відбувається автоматично, ти навіть майже не бачиш жодного чиновника. А тут я витратив два дні відпустки, щоб всі ці документи оформити. Потрібно було багато різних довідок, були натяки на те, що краще дати хабар і все піде швидше. Але я ніколи принципово не давав хабарі. Ось у такі миті я розумів, наскільки важке щоденне життя українців. І я зрозумів, на жаль, що часто в українців немає вибору цей хабар не дати, якщо вони хочуть прискорити, наприклад, такі процеси. І ця система мене дратувала, це дуже неприємний досвід. Комфортного в цьому мало. Якщо порівнювати Україну і Чехію, в чому кардинальна різниця? В Чехії набагато комфортніше жити як громадянину. Там дійсно все створене для комфорту людини, для того, щоб вона була задоволена. Наприклад, в Україні ніхто не сортує сміття. Починали, звісно, ​​але немає державної політики. Є ініціативи знизу, громадські, бізнес намагається щось робити, а держава - ні. В цьому плані в Україні важко, мені іноді здається, що це щоденна битва за виживання. Люди іноді бувають трохи агресивними один щодо одного. Хоча знову, раніше з цим було гірше - суперечки, конфлікти у громадському транспорті або на дорогах. А ще в Чехії немає соціальної різниці між багатими і бідними, а тут вона дуже помітна. Мені не подобається те, з якою зневагою люди, по яких видно, що вони багаті, дивляться на інших. В Чехії в суспільстві такої соціальної різниці немає. А що виділяє Україну в позитивному ключі? Українська креативність (сміється). Неймовірна здатність завжди знайти вихід з будь-якої ситуації. В українців є величезний потенціал винахідливості, креативності, інноваційності. Але ж і це теж склалося історично, в силу стратегії виживання. Адже ті, кому вдавалося виживати, - це були люди, які могли дати собі раду в таких умовах. А є у вас щось, що асоціюється саме з Україною? Шаровари, сало, горілка (сміється). Я зараз жартую, але нас дуже вразило, наскільки тут люди цінують свою культуру та історичну спадщину. У нас немає такого, як День вишиванки, таких етнофестивалів, як тут. Тут майже у кожного є вишиванка. У Чехії була традиція щодо національного одягу, але десь до 20-х років XX століття. Зараз такого немає. В Україні суспільство частково урбанізоване, є багато людей, які приїздять до великих міст із сіл або невеликих містечок. У Чехії з 90-х років XIX століття основна маса населення жила в містах, і люди втратили цей зв'язок з народною культурою, творчістю. В Україні таке збереглося, і я думаю, що дуже добре, що це є. Фото з особистого архіву Давида Стуліка По роботі ви, напевно, побували в різних регіонах України. Що запам'яталося найбільше? Я був в усіх областях, включно з Кримом до його нелегальної анексії, і в Донецьку і Луганську до подій на сході. Дійсно, проїхав усю Україну. Дуже люблю гори. Гори у вас класні, але і у нас теж є (сміється). Але мені сподобалися східно- та південноукраїнські степи, наприклад у Херсонській області заповідник "Асканія-Нова". Він мене дуже вразив. Ви постійно живете у Києві. Є якесь улюблене місце у ньому? Однозначно Поділ. Походити там. Там атмосфера така спокійна, там тихо, невисокі будинки. Там багато студентів, адже там Києво-Могилянська академія. На цих маленьких вуличках немає великої кількості автомобілів. У мене таке враження, що там час зупинився. Конкретних улюблених закладів там немає, але коли гуляємо, заходимо в якісь місця. Там весь час закриваються старі, відкриваються нові, і, мені здається, часто там можна знайти щось специфічне, цікаве, нове. І це теж приємно - коли не завжди знаєш, що там можеш знайти. Давайте поговоримо про їжу. В Україні побутує думка, що національна кухня дуже приваблює іноземців. Що ви про це думаєте? Це одна з небагатьох профанованих речей, всі про це розповідають (сміється). Звичайно, ваша їжа дуже ситна і смачна, неймовірно смачна. Що нас здивувало - це кількість сметани і кропу. Найбільше ми здивувалися, коли побачили кріп на картоплі. У нас кріп додають до квашених огірків. А тут багато чого зі сметаною і кропом (сміється). Але воно все дуже смачне. А, іще гречка! У нас гречку особливо ніхто не їсть, хіба що останнім часом вона стала більш модною. Я знайшов навіть в якійсь книзі, що колись гречка вважалася давньослов'янською їжею, яку потім замінили пшеницею та іншими зерновими. Останнім часом вона в Чехії стає популярною, тому що дієтична, але вона дуже дорога. А в Україні - дешева і смачна. Тут ми навчилися їсти гречку. Навіть додому привозимо. До речі, про гроші. Чи справді в Україні настільки все дешеве, як вважають у Європі? Так, однозначно. Але тут є два боки медалі. З одного боку Україна дуже "дешева" для іноземців, тому що курс валюти такий. З іншого боку, купівельна спроможність українців дуже низька. Заробітні плати тут низькі, а для іноземців, які в рази більше заробляють, ця різниця в цінах просто вражаюча. Можна судити навіть по пиву (сміється). Тут у супермаркеті воно десь в 4-5 разів дешевше, ніж у Європі. А як щодо якості життя? Продуктів, інфраструктури, комфорту вашого будинку? Якщо говорити про м'ясо, яйця, молочні і подібні продукти, то тут ми вже знайшли людей, які це привозять із сіл і продають на ринках. І якість цих продуктів набагато вища, ніж у Європі. Хоча і в Європі зараз дуже популярні фермерські ярмарки, де все це можна купити. А в Україні це збереглося саме по собі, ці продукти можна купити на будь-якому ринку, треба лише знати нормальних постачальників, які не обдурять. А в магазинах, супермаркетах ми не купуємо найдешевші товари. І нікому не раджу такі купувати. У нас кажуть: "ми не настільки бідні, щоб купувати дешеві продукти". Їхня якість значно гірша. А товари середньої цінової категорії смачніші і якісніші. І це однозначно плюс. У мене є друзі, які по роботі з Києва переїхали до Мінська, і вони раз на два тижні приїздять до Чернігова, щоб купити українську продукцію. Кажуть, що там, у них, не так смачно. А якщо говорити про житло - то тут страшна проблема з вашими ЖЕКами. Такий патологізм з комуністичних часів. Які вони негнучкі, як же там все повільно робиться, лагодиться! Корупція, знову ж таки, помітна навіть на перший погляд. У Чехії, наприклад, є компанії, які забезпечують сервіс для будинків і конкурують між собою якістю обслуговування. Трохи схоже на нинішні ОСББ. І власники квартир можуть проводити власний конкурс і вибирати компанію, яка їм запропонує кращий сервіс. І в таких умовах ці компанії намагаються зробити все максимально якісно, ​​щоб їм дали обслуговувати ці будинки. А тут це щось страшне. Якщо у нас тут щось ламалося у квартирі, ми іноді чекали кілька днів, а то і тижнів, щоб хтось приїхав і полагодив. Фото з особистого архіву Давида Стуліка Давайте уявимо, що ваш близький друг, який хоче відвідати Україну, запитує у вас поради. Що б ви йому порекомендували, а від чого б застерегли? Хочу зазначити, що Україна і Київ - дуже безпечні місця. Мене тут ніколи ніхто не пограбував. У міському транспорті набагато менше кишенькових злодіїв, ніж у європейських країнах. Безпекою ми були приємно здивовані, бо чули, що злочинність тут висока, і очікування були відповідні. Тому першою порадою було б те, що боятися їхати сюди не треба. І що навіть у зв'язку з війною ситуація в країні не відрізняється. На схід, звичайно, краще не їхати, але у Львові або Чернівцях, на жаль чи на щастя, війна не помічається. Ще б порадив не їздити в маршрутках (сміється). Я вважаю, що те, в яких умовах у них треба їхати - це нижче людської гідності. Така спадщина кредитних років з 90-х. Треба розвивати громадський транспорт. А маршрутки - в якому вони технічному стані? Як їздять їхні водії? Часто там важко навіть дихати! А ще б порадив подорожувати нічними поїздами. В Європі це не дуже популярно. Але по Україні це найкращий спосіб їздити. Нічні поїзди комфортні, у мене не було жодних проблем з тим, щоб у них спати. І не витрачається час на те, щоб проїхати великі відстані. Теоретично, можна навіть не затримуватися в готелях, а ночувати у поїздах. І вони набагато безпечніші, ніж автомобільні дороги. Наступне, що б відзначив, - це якраз не їздити тут на автомобілі, хіба що по головних трасах. Тому що це жах, дороги в поганому стані. А ще, звичайно, можна порадити не боятися йти на контакт із людьми. Люди в Україні неймовірно доброзичливі. В Європі це вже нечасто зустрічається. З яким стереотипом про Україну ви згодні, а з яким ні? Велика проблема українців у тому, що у них є комплекс меншовартості. Вони не вірять самі в себе. Наприклад, у кого не спитай, чи знає він іноземну мову, він відповість: ні, тільки пару слів. А потім починаєте спілкуватися, і виявляється, що ця людина добре розмовляє, хоч і вважає, що цього недостатньо. А що стосується стереотипів, то іноді правдивим буває такий: "де два українці, там три гетьмани" (сміється). І це є, і це мене дуже дратує. І іноді мені здається, що багато українців цим навіть пишаються. Далі, в українському соціумі існує думка про "гру з нульовим рахунком" - якщо я програю, це означає, що хтось виграв, хтось на мені заробив. І краще я когось перехитрю, ніж мене. Це, до речі, дуже помічається на дорогах, коли деякі водії нахабно об'їжджають затор, вклинюються перед іншими, лізуть на зустрічну смугу або тротуар, виштовхують інших з ряду. Неначе вважають, що якщо не виштовхнуть вони, то виштовхнуть їх (сміється). Якщо озирнутися на прожиті тут роки - не шкодуєте, що вас занесло працювати саме в Україну? Сам факт, що ми тут уже 11 років - це відповідь на питання. Я ж міг будь-якої миті поїхати в іншу країну. Автор: Дар'я Нинько За інформацією : CityOboz  
    Jul 30, 2018 628
  • 27 Apr 2018
    Оскарження, подане самопроголошеним «Позаштатним консулом Донецької Народної Республіки» Нелою Лісковою в Оломоуцький вищий суд, виявилося марним. Останній підтвердив рішення суду першої інстанції та остаточно припинив діяльність громадської організації «Представницький центр ДНР», створеної Лісковою в місті Острава два роки тому. Ліскова з’явилася до суду в останній момент та без адвоката. Протягом засідання, що тривало приблизно півгодини, навіть не знімала пальто та лише повторювала слова, сказані нею на захист свого товариства в Остравському крайовому суді. «З цього приводу не скажу вам нічого нового. Гадаю, що при попередньому судовому провадженні я висловила свої думки цілком чітко. Свою заяву підтримую. В мене немає що додати», – сказала Ліскова в суді. Товариство рибалок, товариство собачників та Представницький центр… На питання судді Анни Єжікової про те, чи бажає Ліскова своє оскарження зачитати або будь-яким чином доповнити, остання відповіла, що не розуміє підстав анулювання товариства, оскільки суд попередньо схвалив його створення. Судовий процес назвала політичною справою, ініціатором якої є Міністерство закордонних справ. ©HlídacíPes.org/Якуб Мікел «Це сприймається мною як тиск на судочинство. Адже в нашій країні діють різноманітні об’єднання громадян, – наприклад, товариство рибалок, товариство любителів собак, моє товариство «Представницький центр ДНР» – і всі вони повинні задовольняти якимось нормам, що дозволяють об’єднанню розпочати діяльність», – заявила Ліскова, підкресливши, що не бачить нічого поганого в дружбі між двома слов’янськими народами. Зміна статуту через два дні після створення товариства Аргумент Ліскової щодо відсутності підстав для припинення діяльності товариства в зв’язку з тим, що його створення було попередньо схвалено судом, суддя відкинула, посилаючись на те, що «Представницький центр ДНР» через два дні після свого створення вніс зміни в свій статут. Якщо в початковій редакції говорилося про те, що об’єднання співпрацює з Донецькою областю України, у новій вже значилася співпраця з «Донецькою Народною Республікою». У зміні статуту Ліскова не вбачає ніяких проблем. «Це нормальний процес. Враховуючи те, що об’єднання громадян проходить певний розвиток, у його статут можуть вноситися зміни. Якщо належним чином скликано загальні збори, і всі члени товариства підтримують відповідну пропозицію, нічого незаконного в цьому немає» – заявила Ліскова. Проте, як уже раніше повідомив серверу HlídacíPes.org колишній член товариства Петр Вікторин, ніяких зборів товариства перед зміною статуту явно не проводилося. «Ніякі офіційні збори не проводилися та не могли проводитись. Згідно зі статутом голова зобов’язаний повідомляти про скликання зборів за тридцять днів до їхнього проведення. У даному випадку це неможливо, оскільки тоді Ліскова мала вчинити таке повідомлення за двадцять вісім днів до створення товариства як такого», – пояснив Вікторин, додавши, що його підпис у документі явно підроблено. foto: Michal Polášek «Буду продовжувати роботу» Ліскова заявила, що таке рішення суду очікувала. «Це мене не здивувало. Щодо подальших дій проконсультуюся зі своїм повіреним», – повідомила вона, підкресливши, що обміркує можливість звернення у Верховний суд. За її словами, закриття «Представницького центра ДНР» не справить ніякого випливу на її власну діяльність. Допускає і можливість створення нового об’єднання громадян. «Що стосується моєї діяльності, я обов’язково продовжу свою роботу», – підсумувала Ліскова. За темою читайте також: Представництво донецьких сепаратистів у Чехії. Фікція та реальність, 12 липня 2016 р. В Остраві відкрилося «консульство ДНР». Люди протестують, 1 вересня 2016 р. Суд закрив «консульство ДНР» у Чехії, 29 червня 2017 р. Член «Національної самооборони» не здається – продовжує боротися за «консульство ДНР» у Чехії, 27 вересня 2017 р. Автор: Томаш ПікаДжерело: HlídacíPes.org, 26 квітня 2018 р.Переклад: Сватослав Щиголь InformNapalm Головне фото: Michal Polášek
  • Оскарження, подане самопроголошеним «Позаштатним консулом Донецької Народної Республіки» Нелою Лісковою в Оломоуцький вищий суд, виявилося марним. Останній підтвердив рішення суду першої інстанції та остаточно припинив діяльність громадської організації «Представницький центр ДНР», створеної Лісковою в місті Острава два роки тому. Ліскова з’явилася до суду в останній момент та без адвоката. Протягом засідання, що тривало приблизно півгодини, навіть не знімала пальто та лише повторювала слова, сказані нею на захист свого товариства в Остравському крайовому суді. «З цього приводу не скажу вам нічого нового. Гадаю, що при попередньому судовому провадженні я висловила свої думки цілком чітко. Свою заяву підтримую. В мене немає що додати», – сказала Ліскова в суді. Товариство рибалок, товариство собачників та Представницький центр… На питання судді Анни Єжікової про те, чи бажає Ліскова своє оскарження зачитати або будь-яким чином доповнити, остання відповіла, що не розуміє підстав анулювання товариства, оскільки суд попередньо схвалив його створення. Судовий процес назвала політичною справою, ініціатором якої є Міністерство закордонних справ. ©HlídacíPes.org/Якуб Мікел «Це сприймається мною як тиск на судочинство. Адже в нашій країні діють різноманітні об’єднання громадян, – наприклад, товариство рибалок, товариство любителів собак, моє товариство «Представницький центр ДНР» – і всі вони повинні задовольняти якимось нормам, що дозволяють об’єднанню розпочати діяльність», – заявила Ліскова, підкресливши, що не бачить нічого поганого в дружбі між двома слов’янськими народами. Зміна статуту через два дні після створення товариства Аргумент Ліскової щодо відсутності підстав для припинення діяльності товариства в зв’язку з тим, що його створення було попередньо схвалено судом, суддя відкинула, посилаючись на те, що «Представницький центр ДНР» через два дні після свого створення вніс зміни в свій статут. Якщо в початковій редакції говорилося про те, що об’єднання співпрацює з Донецькою областю України, у новій вже значилася співпраця з «Донецькою Народною Республікою». У зміні статуту Ліскова не вбачає ніяких проблем. «Це нормальний процес. Враховуючи те, що об’єднання громадян проходить певний розвиток, у його статут можуть вноситися зміни. Якщо належним чином скликано загальні збори, і всі члени товариства підтримують відповідну пропозицію, нічого незаконного в цьому немає» – заявила Ліскова. Проте, як уже раніше повідомив серверу HlídacíPes.org колишній член товариства Петр Вікторин, ніяких зборів товариства перед зміною статуту явно не проводилося. «Ніякі офіційні збори не проводилися та не могли проводитись. Згідно зі статутом голова зобов’язаний повідомляти про скликання зборів за тридцять днів до їхнього проведення. У даному випадку це неможливо, оскільки тоді Ліскова мала вчинити таке повідомлення за двадцять вісім днів до створення товариства як такого», – пояснив Вікторин, додавши, що його підпис у документі явно підроблено. foto: Michal Polášek «Буду продовжувати роботу» Ліскова заявила, що таке рішення суду очікувала. «Це мене не здивувало. Щодо подальших дій проконсультуюся зі своїм повіреним», – повідомила вона, підкресливши, що обміркує можливість звернення у Верховний суд. За її словами, закриття «Представницького центра ДНР» не справить ніякого випливу на її власну діяльність. Допускає і можливість створення нового об’єднання громадян. «Що стосується моєї діяльності, я обов’язково продовжу свою роботу», – підсумувала Ліскова. За темою читайте також: Представництво донецьких сепаратистів у Чехії. Фікція та реальність, 12 липня 2016 р. В Остраві відкрилося «консульство ДНР». Люди протестують, 1 вересня 2016 р. Суд закрив «консульство ДНР» у Чехії, 29 червня 2017 р. Член «Національної самооборони» не здається – продовжує боротися за «консульство ДНР» у Чехії, 27 вересня 2017 р. Автор: Томаш ПікаДжерело: HlídacíPes.org, 26 квітня 2018 р.Переклад: Сватослав Щиголь InformNapalm Головне фото: Michal Polášek
    Apr 27, 2018 588
  • 18 Jan 2018
      Результати парламентських виборів у Чехії породили побоювання, що Прага увійде у гостру конфронтацію із Брюсселем та може поповнити список європейських "друзів Кремля". Такий ризик посилюється можливістю переобрання на другий термін чинного президента Мілоша Земана.  Втім, існує чимала вірогідність протилежного сценарію – поразка дружнього до РФ президента може додатково посилити підтримку України Чехією. Тим більше, що до цього спонукають і нинішній стан економічних зв'язків, і поступова руйнація стереотипів.  Про виклики та можливості чесько-українських відносин ЄвроПравда поспілкувалася з послом України у Чехії Євгеном Перебийносом.    – У Чехії вже пройшов перший тур президентських виборів. Що він означає для України? – Поки результати виборів підтверджують прогнози чеських соціологів. Президент Мілош Земан отримав трохи менше, ніж очікувалося, проте це перевищує межі похибки. Боротьба ще не завершена. Конкурент Земана має високі шанси на перемогу, але навряд чи можна розраховувати, що всі виборці, які голосували за кандидатів, котрі згодом підтримали Драгоша, прийдуть знову на дільниці і проголосують саме за нього. – Їржі Драгош є більш дружнім до України політиком, аніж Земан. Однак чи можливо розраховувати на зміну курсу Чехії у випадку його перемоги? – Не варто забувати інше питання – яким буде уряд. Адже ситуація з ним досі нестабільна (16 січня парламент проголосував за вотум недовіри уряду. – Ред.). Втім, переконаний – у разі перемоги Їржі Драгоша можна очікувати більш проєвропейського курсу уряду і, мабуть, також і більш проукраїнського. – А як ви оцінюєте станом на зараз урядовий курс щодо України? – Перш за все, нинішній уряд працює лише трохи більше місяця, і на цей місяць припали свята. Тому особливих нагод для озвучення своєї позиції в нього не було. Важливо, що новий уряд дотримується принаймні не менш чіткої і жорсткої позиції щодо російської окупації в Україні, російської агресії щодо України, ніж попередній. Тому позиція Чехії щодо ключових для нас питань не змінилася.  "Чехія давно обрана російською пропагандою як один із форпостів у Центральній Європі" – Вважається, що Чехія – це країна, де російська пропаганда досить успішна. Наскільки це відповідає дійсності? – Складно сказати, з яких причин, але Чехія давно обрана російською пропагандою як один із форпостів у Центральній Європі. Мабуть, недаремно російське посольство у Празі за кількістю співробітників і представників різних російських спецслужб є одним із найбільших у світі. Звичайно, тут надзвичайно потужним є проросійське лобі. Однак у Чехії зараз працює дуже багато неурядових організацій, які займаються темою російської пропаганди, а при Міністерстві внутрішніх справ створено Центр протидії тероризму і гібридним загрозам. Тут є серйозні побоювання щодо впливу РФ на внутрішню політику і, зокрема, на перебіг президентських виборів. – Чехія була першою країною, де була спроба відкриття так званого "представництва ДНР", що могло стати прецедентом для інших країн… – Це справді невипадково, адже у Чехії історично існують певні проросійські сентименти. Недаремно ж, мабуть, у Чехії вже 25 років стабільно у парламенті засідає комуністична партія, чого немає в жодній іншій країні Центральної Європи, а комуністична партія тут завжди була пов’язана саме з проросійськими настроями. Але треба віддати належне чеському МЗС, яке знайшло можливість протистояти таким спробам саме демократичними інструментами – через звернення до суду. Влітку цей центр був ліквідований, хоча зараз ще триває процедура апеляції. – Нещодавно з’явилась інформація щодо притягнення до відповідальності громадян Чехії, які воюють на боці терористів на Донбасі. Чи є це поодиноким випадком чи системним? Адже в деяких країнах уряди відмовляються це помічати… – В Чехії уряд це помічає. Більше того, ми маємо досить тісну співпрацю по лінії правоохоронних органів, відбувається обмін інформацією про таких громадян. Наразі звинувачення було висунуто одному з тих чеських громадян, які воювали на боці Росії на Донбасі. Справа ще не дійшла до суду, оскільки є проблеми з доказовою базою. Крім того, чеське законодавство забороняє брати участь у бойових діях у військових підрозділах інших держав. Втім, якщо йдеться про незаконні формування на території окупованої частини Донбасу, то тут чеські правоохоронці змушені застосовувати інші статті, оскільки державними ці формування назвати не можна. Зараз вже є пропозиції щодо внесення змін у законодавство і розширення тлумачення цієї норми й на незаконні формування. Але поки що розслідування відбуваються за статтями про підтримку терористичної діяльності або участь у підготовці терористичних актів. – Скільки зараз відкритих справ і, за вашою оцінкою, скільки в принципі громадян Чехії воюють чи воювали на Донбасі? – Щодо доведених справ я можу сказати про одну. Але, наскільки мені відомо, чеські правоохоронні органи розслідують понад 10 таких справ. Що стосується кількості тих чеських громадян, які брали участь у бойових діях на Донбасі, думаю, що таких може бути близько 20. Можливо, обвинувачень пред’явлено ще не так багато, але справи розслідуються, і в разі, якщо буде зібрано достатню кількість доказів, обвинувачення будуть висунуті. Із міністром промисловості і торгівлі Чехії Томашем Гінером – Повертаючись до нового чеського уряду... Ви казали, що в принципі орієнтація фактично не змінилася, тобто він залишається не менш дружнім до України. У чому це проявляється? – Минулий рік був досить продуктивним з точки зору нашої економічної співпраці. Зокрема, наш експорт зріс на 25%. Чехія надзвичайно зацікавлена у продовженні економічної співпраці з Україною. Є сфери, в яких ми бачимо значні перспективи. Це і енергетика, наприклад, участь Чехії, чеських компаній, у добудові реакторів на Хмельницькій атомній електростанції, і участь у модернізації електромереж та їхній інтеграції до європейських, в модернізації наших газотранспортних мереж. Крім того, у нас є інтереси щодо закупівлі деяких видів військової техніки у Чехії. До речі, Чехія є однією з тих небагатьох держав, які зняли всі обмеження на можливий продаж зброї та військової техніки Україні. – Проте завжди є ризик, що Росія здатна запропонувати більше, ніж Україна. Зрештою, Чехія – серед країн, що найбільше потерпають від російських харчових контрсанкцій. – Це не зовсім так, хоча така інформація часто вкидається у суспільство. Насправді шкода від російських санкцій є, але вона, якщо подивитися в цифровому вираженні, є мінімальною. Падіння, пов’язане з санкціями, складає менше 1%. Більшу шкоду товарообігу з РФ спричинило падіння вартості рубля – багатьом чеським підприємствам стало невигідно поставляти продукцію до Росії. Станом на сьогодні Чеська Республіка є тією країною, яка чітко стоїть на позиціях солідарності та спільної позиції ЄС стосовно антиросійських санкцій. І прем’єр-міністр Чехії Андрей Бабіш був серед тих лідерів держав, які в грудні на саміті ЄС одностайно підтримали продовження антиросійських санкцій ще на півроку. – А з іншого боку, президент Земан під час візиту до Москви та Сочі заявив, що з ним прибуло 130 чеських бізнесменів підписувати контракти. – Справді, інтерес до співпраці з Росією серед чеського бізнесу досить високий. Але потрібно сказати й те, що Чехія дуже чітко дотримується санкційного режиму. Тобто всі ті контракти, які хтось укладав або має намір укладати з Росією, проходять через відповідні структури чеського уряду і аналізуються на предмет того, чи не порушують вони санкції. Було кілька випадків, коли потенційні контракти, які порушували санкційне законодавство, призупинялися чеським урядом. "Чимало українських громадян, які легко отримують дозволи на роботу в Польщі, потім опиняються в Чехії" – Чи може вплинути на курс Чехії конфлікт із Брюсселем щодо прийому мігрантів? – Я не бачу тут прямого зв’язку. Дійсно, нинішній чеський уряд дуже чітко виступає проти квот на розподіл мігрантів та за формування Євросоюзом інших підходів до міграційної політики – вкладення коштів у попередження міграції. Але незважаючи на це, нинішній чеський уряд навіть виразніше, аніж попередній, виступає за більш активне залучення української робочої сили в чеську економіку. З одного боку, він виступає проти мігрантів з країн Близького Сходу й Африки, а з іншого боку – готовий робити конкретні кроки для того, щоб спрощувати працевлаштування українців, оскільки Чехія традиційно має надзвичайно позитивну історію залучення української робочої сили. – Чи можливе повторення польського кейсу? Тобто поки що Польща – єдина країна, де українці можуть працювати без додаткових дозволів, лише за наявності біометричного паспорту? – Не думаю. Хоча чеський уряд декларує бажання активніше залучати робочу силу з України, проте процедура працевлаштування українців є надзвичайно складною. І в деяких випадках вона триває десь 5-6 місяців. Через це уряд критикують ті чеські підприємці, які зацікавлені отримати робочу силу з України, вони закликають спростити цю систему. У відповідь на це чеський уряд ініціював спеціальні проекти, якими передбачено збільшення кількості дозволів на роботу саме для громадян України з 3,5 тисяч до 7 тисяч на рік. – Не так і багато… – Так, тут не йдеться про ті масштаби, які сьогодні існують у Польщі, де видаються сотні тисяч дозволів. До речі, це надзвичайно ускладнює роботу і нам, тому що чимало українських громадян, які легко отримують дозволи на роботу в Польщі, потім опиняються в Чехії. А працювати тут з польськими дозволами – незаконно. Тому громадяни, які ведуться на такі пропозиції з боку деяких недобросовісних посередників і роботодавців, потім часто отримують заборону на перебування в Чехії за незаконне працевлаштування і депортацію. – Скільки наших громадян так депортували? – За минулий рік йдеться про десь трохи більше ніж тисячу осіб. Йдеться переважно про так звану м’яку депортацію. Тобто їх не хапають і вивозять, а просто ставлять у паспорт штамп, на підставі якого вони мають до певного числа залишити територію Чехії. – Без права в’їзду в ЄС? – Так, без права в’їзду в ЄС. Залежно від того, за яких обставин було порушення – від року до трьох. Тож ситуація, яка сьогодні існує в Польщі, Чехії не загрожує, хоча у деяких чеських політиків також інколи проскакує така риторика, яку ми нерідко чуємо в Польщі: "Ось, мовляв, дивіться, для чого нам мігранти зі Сходу, ми тут вже приймаємо українців". – Чи можливе збільшення цієї квоти? – Судячи з того, що декларує новий уряд, збільшення цієї квоти можливе. Наразі в уряді декларується, що чеська економіка потребує 200 тисяч робочих рук. Фактично, в чеському суспільстві є консенсус про те, що саме українці є найбільш комфортними для них людьми, які з точки зору адаптації до місцевих умов, можливості швидкого вивчення мови, а також того, що це надзвичайно працьовиті люди, могли б заповнити ці робочі місця. З іншого боку, коли заходить мова про це зі мною, я наголошую, що у нас немає жодного наміру штучно стимулювати цей процес, оскільки ми зацікавлені в тому, щоб ці люди залишалися в Україні і працювали на нашу економіку. Тому я закликаю чеських підприємців не намагатися вивозити українських громадян на роботу сюди, а навпаки, відкривати підприємства в Україні і платити їм ту саму зарплатню в Україні. Крім того, якщо вже чеський уряд хоче отримати більше українських працівників тут, у Чехії, то необхідно зробити більш прозорим процес працевлаштування. Ми, як посольство, будемо уважно стежити за тим, щоб права наших громадян повністю дотримувалися, щоб вони мали належні соціальні гарантії і таку саму зарплатню, як і громадяни Чехії. "Чеські стереотипи про українців вже змінилися після Революції гідності" – Ще одна тема, яка минулого року з’явилася у відносинах між Україною та Чехією – перепоховання видатних українців або рятування їхніх могил. Що зараз із цим відбувається? – Після того, що рік тому відбулося з могилою Олександра Олеся, ми зрозуміли, що мусимо взяти цю ситуацію під контроль. Протягом року була активізована робота Товариства охорони українських пам’яток у Чехії, зокрема, зі створення реєстру українських поховань. Також ми розпочали процес адопції тих могил видатних українців, які зараз перебувають без опіки, тобто в яких немає власників, оскільки в Чехії кожна могила повинна мати власника. Якщо могила не має власника, вона може бути виставлена на продаж. Для того щоб уникнути цього, ми разом з українськими організаціями і за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ минулого року цей процес почали, і було адоптовано уже кілька могил видатних українців.   – А скільки це коштує? – Це коштує 7,5 тисяч крон на 10 років. На різних кладовищах по-різному, але ми зараз ведемо мову насамперед про Ольшанське кладовище у Празі, на якому поховано найбільше видатних українців. І тільки після того, як могила є адоптованою, ми можемо її ремонтувати. – Яка кількість таких могил? – Сьогодні йдеться десь про 15 могил видатних українців, які відкриті для адопції. Є домовленість, що це буде або українське посольство, або українські організації, які зможуть ці могили адоптувати, щоб мати гарантію того, що в найближчі 10 років з цими похованнями нічого не станеться. – Ще одна проблема – українці часто стають героями чеських фільмів або серіалів, але, як правило, це негативні персонажі, що формує відповідне сприйняття у глядачів. Як із цим можна боротися? – Є стереотипи, і вони викликані тим, що у свідомості чехів за останні 30 років українці – це ті, хто працює на некваліфікованій роботі: або на будівництві, або прибиральницями. І цей образ, на жаль, міцно вкорінився у свідомості звичайного чеха. А з іншого боку, тут є чимало українців, яких можна назвати успішними, тому що вони працюють як вчені, лікарі, художники, співаки, менеджери… Я, наприклад, хотів би реалізувати такий проект: видати журнал про українців, які досягли успіху в Чехії, і зробили внесок у чеську науку, культуру, бізнес. Мені здається, що такі проекти могли б потихеньку ламати існуючі стереотипи. І, до речі, ці стереотипи вже змінилися після Революції гідності. Те, як українці вийшли на захист свого європейського вибору і демократії, трохи відкрило очі чехам і значною мірою надихає багатьох чеських громадських діячів. – Тобто український приклад у чеському дискурсі є позитивним? – Так! Попри те, що певна частина чеського суспільства перебуває під впливом російської пропаганди, мені здається, що переважна більшість чехів нас підтримує. Ми це відчули після антиукраїнських заяв президента Земана, коли отримали сотні листів із вибаченнями та з підтримкою. – Це були листи від політиків? – І від багатьох політиків, і від простих громадян. Коли ми говоримо про політиків, то після тих заяв чеського президента навіть була спеціальна резолюція чеського сенату із засудженням цих висловлювань і з підтримкою України. Тобто солідарність чеського суспільства, чеського політикуму, громадськості ми відчуваємо тут надзвичайно сильно, тому це мене і надихає в роботі і переконує в тому, що підтримка Чехією України буде продовжена.   Інтерв'ю взяв Юрій Панченко, редактор "Європейської правди"  головне фото: deník.cz 
  •   Результати парламентських виборів у Чехії породили побоювання, що Прага увійде у гостру конфронтацію із Брюсселем та може поповнити список європейських "друзів Кремля". Такий ризик посилюється можливістю переобрання на другий термін чинного президента Мілоша Земана.  Втім, існує чимала вірогідність протилежного сценарію – поразка дружнього до РФ президента може додатково посилити підтримку України Чехією. Тим більше, що до цього спонукають і нинішній стан економічних зв'язків, і поступова руйнація стереотипів.  Про виклики та можливості чесько-українських відносин ЄвроПравда поспілкувалася з послом України у Чехії Євгеном Перебийносом.    – У Чехії вже пройшов перший тур президентських виборів. Що він означає для України? – Поки результати виборів підтверджують прогнози чеських соціологів. Президент Мілош Земан отримав трохи менше, ніж очікувалося, проте це перевищує межі похибки. Боротьба ще не завершена. Конкурент Земана має високі шанси на перемогу, але навряд чи можна розраховувати, що всі виборці, які голосували за кандидатів, котрі згодом підтримали Драгоша, прийдуть знову на дільниці і проголосують саме за нього. – Їржі Драгош є більш дружнім до України політиком, аніж Земан. Однак чи можливо розраховувати на зміну курсу Чехії у випадку його перемоги? – Не варто забувати інше питання – яким буде уряд. Адже ситуація з ним досі нестабільна (16 січня парламент проголосував за вотум недовіри уряду. – Ред.). Втім, переконаний – у разі перемоги Їржі Драгоша можна очікувати більш проєвропейського курсу уряду і, мабуть, також і більш проукраїнського. – А як ви оцінюєте станом на зараз урядовий курс щодо України? – Перш за все, нинішній уряд працює лише трохи більше місяця, і на цей місяць припали свята. Тому особливих нагод для озвучення своєї позиції в нього не було. Важливо, що новий уряд дотримується принаймні не менш чіткої і жорсткої позиції щодо російської окупації в Україні, російської агресії щодо України, ніж попередній. Тому позиція Чехії щодо ключових для нас питань не змінилася.  "Чехія давно обрана російською пропагандою як один із форпостів у Центральній Європі" – Вважається, що Чехія – це країна, де російська пропаганда досить успішна. Наскільки це відповідає дійсності? – Складно сказати, з яких причин, але Чехія давно обрана російською пропагандою як один із форпостів у Центральній Європі. Мабуть, недаремно російське посольство у Празі за кількістю співробітників і представників різних російських спецслужб є одним із найбільших у світі. Звичайно, тут надзвичайно потужним є проросійське лобі. Однак у Чехії зараз працює дуже багато неурядових організацій, які займаються темою російської пропаганди, а при Міністерстві внутрішніх справ створено Центр протидії тероризму і гібридним загрозам. Тут є серйозні побоювання щодо впливу РФ на внутрішню політику і, зокрема, на перебіг президентських виборів. – Чехія була першою країною, де була спроба відкриття так званого "представництва ДНР", що могло стати прецедентом для інших країн… – Це справді невипадково, адже у Чехії історично існують певні проросійські сентименти. Недаремно ж, мабуть, у Чехії вже 25 років стабільно у парламенті засідає комуністична партія, чого немає в жодній іншій країні Центральної Європи, а комуністична партія тут завжди була пов’язана саме з проросійськими настроями. Але треба віддати належне чеському МЗС, яке знайшло можливість протистояти таким спробам саме демократичними інструментами – через звернення до суду. Влітку цей центр був ліквідований, хоча зараз ще триває процедура апеляції. – Нещодавно з’явилась інформація щодо притягнення до відповідальності громадян Чехії, які воюють на боці терористів на Донбасі. Чи є це поодиноким випадком чи системним? Адже в деяких країнах уряди відмовляються це помічати… – В Чехії уряд це помічає. Більше того, ми маємо досить тісну співпрацю по лінії правоохоронних органів, відбувається обмін інформацією про таких громадян. Наразі звинувачення було висунуто одному з тих чеських громадян, які воювали на боці Росії на Донбасі. Справа ще не дійшла до суду, оскільки є проблеми з доказовою базою. Крім того, чеське законодавство забороняє брати участь у бойових діях у військових підрозділах інших держав. Втім, якщо йдеться про незаконні формування на території окупованої частини Донбасу, то тут чеські правоохоронці змушені застосовувати інші статті, оскільки державними ці формування назвати не можна. Зараз вже є пропозиції щодо внесення змін у законодавство і розширення тлумачення цієї норми й на незаконні формування. Але поки що розслідування відбуваються за статтями про підтримку терористичної діяльності або участь у підготовці терористичних актів. – Скільки зараз відкритих справ і, за вашою оцінкою, скільки в принципі громадян Чехії воюють чи воювали на Донбасі? – Щодо доведених справ я можу сказати про одну. Але, наскільки мені відомо, чеські правоохоронні органи розслідують понад 10 таких справ. Що стосується кількості тих чеських громадян, які брали участь у бойових діях на Донбасі, думаю, що таких може бути близько 20. Можливо, обвинувачень пред’явлено ще не так багато, але справи розслідуються, і в разі, якщо буде зібрано достатню кількість доказів, обвинувачення будуть висунуті. Із міністром промисловості і торгівлі Чехії Томашем Гінером – Повертаючись до нового чеського уряду... Ви казали, що в принципі орієнтація фактично не змінилася, тобто він залишається не менш дружнім до України. У чому це проявляється? – Минулий рік був досить продуктивним з точки зору нашої економічної співпраці. Зокрема, наш експорт зріс на 25%. Чехія надзвичайно зацікавлена у продовженні економічної співпраці з Україною. Є сфери, в яких ми бачимо значні перспективи. Це і енергетика, наприклад, участь Чехії, чеських компаній, у добудові реакторів на Хмельницькій атомній електростанції, і участь у модернізації електромереж та їхній інтеграції до європейських, в модернізації наших газотранспортних мереж. Крім того, у нас є інтереси щодо закупівлі деяких видів військової техніки у Чехії. До речі, Чехія є однією з тих небагатьох держав, які зняли всі обмеження на можливий продаж зброї та військової техніки Україні. – Проте завжди є ризик, що Росія здатна запропонувати більше, ніж Україна. Зрештою, Чехія – серед країн, що найбільше потерпають від російських харчових контрсанкцій. – Це не зовсім так, хоча така інформація часто вкидається у суспільство. Насправді шкода від російських санкцій є, але вона, якщо подивитися в цифровому вираженні, є мінімальною. Падіння, пов’язане з санкціями, складає менше 1%. Більшу шкоду товарообігу з РФ спричинило падіння вартості рубля – багатьом чеським підприємствам стало невигідно поставляти продукцію до Росії. Станом на сьогодні Чеська Республіка є тією країною, яка чітко стоїть на позиціях солідарності та спільної позиції ЄС стосовно антиросійських санкцій. І прем’єр-міністр Чехії Андрей Бабіш був серед тих лідерів держав, які в грудні на саміті ЄС одностайно підтримали продовження антиросійських санкцій ще на півроку. – А з іншого боку, президент Земан під час візиту до Москви та Сочі заявив, що з ним прибуло 130 чеських бізнесменів підписувати контракти. – Справді, інтерес до співпраці з Росією серед чеського бізнесу досить високий. Але потрібно сказати й те, що Чехія дуже чітко дотримується санкційного режиму. Тобто всі ті контракти, які хтось укладав або має намір укладати з Росією, проходять через відповідні структури чеського уряду і аналізуються на предмет того, чи не порушують вони санкції. Було кілька випадків, коли потенційні контракти, які порушували санкційне законодавство, призупинялися чеським урядом. "Чимало українських громадян, які легко отримують дозволи на роботу в Польщі, потім опиняються в Чехії" – Чи може вплинути на курс Чехії конфлікт із Брюсселем щодо прийому мігрантів? – Я не бачу тут прямого зв’язку. Дійсно, нинішній чеський уряд дуже чітко виступає проти квот на розподіл мігрантів та за формування Євросоюзом інших підходів до міграційної політики – вкладення коштів у попередження міграції. Але незважаючи на це, нинішній чеський уряд навіть виразніше, аніж попередній, виступає за більш активне залучення української робочої сили в чеську економіку. З одного боку, він виступає проти мігрантів з країн Близького Сходу й Африки, а з іншого боку – готовий робити конкретні кроки для того, щоб спрощувати працевлаштування українців, оскільки Чехія традиційно має надзвичайно позитивну історію залучення української робочої сили. – Чи можливе повторення польського кейсу? Тобто поки що Польща – єдина країна, де українці можуть працювати без додаткових дозволів, лише за наявності біометричного паспорту? – Не думаю. Хоча чеський уряд декларує бажання активніше залучати робочу силу з України, проте процедура працевлаштування українців є надзвичайно складною. І в деяких випадках вона триває десь 5-6 місяців. Через це уряд критикують ті чеські підприємці, які зацікавлені отримати робочу силу з України, вони закликають спростити цю систему. У відповідь на це чеський уряд ініціював спеціальні проекти, якими передбачено збільшення кількості дозволів на роботу саме для громадян України з 3,5 тисяч до 7 тисяч на рік. – Не так і багато… – Так, тут не йдеться про ті масштаби, які сьогодні існують у Польщі, де видаються сотні тисяч дозволів. До речі, це надзвичайно ускладнює роботу і нам, тому що чимало українських громадян, які легко отримують дозволи на роботу в Польщі, потім опиняються в Чехії. А працювати тут з польськими дозволами – незаконно. Тому громадяни, які ведуться на такі пропозиції з боку деяких недобросовісних посередників і роботодавців, потім часто отримують заборону на перебування в Чехії за незаконне працевлаштування і депортацію. – Скільки наших громадян так депортували? – За минулий рік йдеться про десь трохи більше ніж тисячу осіб. Йдеться переважно про так звану м’яку депортацію. Тобто їх не хапають і вивозять, а просто ставлять у паспорт штамп, на підставі якого вони мають до певного числа залишити територію Чехії. – Без права в’їзду в ЄС? – Так, без права в’їзду в ЄС. Залежно від того, за яких обставин було порушення – від року до трьох. Тож ситуація, яка сьогодні існує в Польщі, Чехії не загрожує, хоча у деяких чеських політиків також інколи проскакує така риторика, яку ми нерідко чуємо в Польщі: "Ось, мовляв, дивіться, для чого нам мігранти зі Сходу, ми тут вже приймаємо українців". – Чи можливе збільшення цієї квоти? – Судячи з того, що декларує новий уряд, збільшення цієї квоти можливе. Наразі в уряді декларується, що чеська економіка потребує 200 тисяч робочих рук. Фактично, в чеському суспільстві є консенсус про те, що саме українці є найбільш комфортними для них людьми, які з точки зору адаптації до місцевих умов, можливості швидкого вивчення мови, а також того, що це надзвичайно працьовиті люди, могли б заповнити ці робочі місця. З іншого боку, коли заходить мова про це зі мною, я наголошую, що у нас немає жодного наміру штучно стимулювати цей процес, оскільки ми зацікавлені в тому, щоб ці люди залишалися в Україні і працювали на нашу економіку. Тому я закликаю чеських підприємців не намагатися вивозити українських громадян на роботу сюди, а навпаки, відкривати підприємства в Україні і платити їм ту саму зарплатню в Україні. Крім того, якщо вже чеський уряд хоче отримати більше українських працівників тут, у Чехії, то необхідно зробити більш прозорим процес працевлаштування. Ми, як посольство, будемо уважно стежити за тим, щоб права наших громадян повністю дотримувалися, щоб вони мали належні соціальні гарантії і таку саму зарплатню, як і громадяни Чехії. "Чеські стереотипи про українців вже змінилися після Революції гідності" – Ще одна тема, яка минулого року з’явилася у відносинах між Україною та Чехією – перепоховання видатних українців або рятування їхніх могил. Що зараз із цим відбувається? – Після того, що рік тому відбулося з могилою Олександра Олеся, ми зрозуміли, що мусимо взяти цю ситуацію під контроль. Протягом року була активізована робота Товариства охорони українських пам’яток у Чехії, зокрема, зі створення реєстру українських поховань. Також ми розпочали процес адопції тих могил видатних українців, які зараз перебувають без опіки, тобто в яких немає власників, оскільки в Чехії кожна могила повинна мати власника. Якщо могила не має власника, вона може бути виставлена на продаж. Для того щоб уникнути цього, ми разом з українськими організаціями і за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ минулого року цей процес почали, і було адоптовано уже кілька могил видатних українців.   – А скільки це коштує? – Це коштує 7,5 тисяч крон на 10 років. На різних кладовищах по-різному, але ми зараз ведемо мову насамперед про Ольшанське кладовище у Празі, на якому поховано найбільше видатних українців. І тільки після того, як могила є адоптованою, ми можемо її ремонтувати. – Яка кількість таких могил? – Сьогодні йдеться десь про 15 могил видатних українців, які відкриті для адопції. Є домовленість, що це буде або українське посольство, або українські організації, які зможуть ці могили адоптувати, щоб мати гарантію того, що в найближчі 10 років з цими похованнями нічого не станеться. – Ще одна проблема – українці часто стають героями чеських фільмів або серіалів, але, як правило, це негативні персонажі, що формує відповідне сприйняття у глядачів. Як із цим можна боротися? – Є стереотипи, і вони викликані тим, що у свідомості чехів за останні 30 років українці – це ті, хто працює на некваліфікованій роботі: або на будівництві, або прибиральницями. І цей образ, на жаль, міцно вкорінився у свідомості звичайного чеха. А з іншого боку, тут є чимало українців, яких можна назвати успішними, тому що вони працюють як вчені, лікарі, художники, співаки, менеджери… Я, наприклад, хотів би реалізувати такий проект: видати журнал про українців, які досягли успіху в Чехії, і зробили внесок у чеську науку, культуру, бізнес. Мені здається, що такі проекти могли б потихеньку ламати існуючі стереотипи. І, до речі, ці стереотипи вже змінилися після Революції гідності. Те, як українці вийшли на захист свого європейського вибору і демократії, трохи відкрило очі чехам і значною мірою надихає багатьох чеських громадських діячів. – Тобто український приклад у чеському дискурсі є позитивним? – Так! Попри те, що певна частина чеського суспільства перебуває під впливом російської пропаганди, мені здається, що переважна більшість чехів нас підтримує. Ми це відчули після антиукраїнських заяв президента Земана, коли отримали сотні листів із вибаченнями та з підтримкою. – Це були листи від політиків? – І від багатьох політиків, і від простих громадян. Коли ми говоримо про політиків, то після тих заяв чеського президента навіть була спеціальна резолюція чеського сенату із засудженням цих висловлювань і з підтримкою України. Тобто солідарність чеського суспільства, чеського політикуму, громадськості ми відчуваємо тут надзвичайно сильно, тому це мене і надихає в роботі і переконує в тому, що підтримка Чехією України буде продовжена.   Інтерв'ю взяв Юрій Панченко, редактор "Європейської правди"  головне фото: deník.cz 
    Jan 18, 2018 986