В подорожах я найбільше люблю міста. Гуляти вуличками, роздивлятись все навколо, як живуть люди, як створюють для себе місце куди хочеться повертатись де б ти не був. Коли приїжджаєш в нове місто, то йдеш в його центр. Центральні площі зазвичай наповнені людьми, але водночас просторі і на диво затишні. Завжди цікаво подивитись на архітектуру, особливо старих будівель. У кожному місті знайдеться з добрий десяток пам’яток архітектури, на які приїжджають подивитися з різних куточків світу. Хочеться залізти якомога вище і спостерігати місцеві краєвиди, які чарують своєю красотою. Але є ще одне місце, де можна побачити все це разом. Звісно, в музеї. Якось скептично я ставилася до музеїв. Ну звісно музеї це добре, вони зберігають історію і культуру, але… На перший погляд видається нудним. Музеї створені для школярів з метою навчання. Так до недавнього часу думала я. Хоча тоді вже знала, що є безліч цікавих «специфічних» музеїв націлених зазвичай на щось одне. Так, наприклад музеї кави, шоколаду… Навіть не треба пояснювати, які там експонати) І тут я добралась до технічного музею в Празі. О тут була б актуальна картинка «очікування – реальність». Що я очікувала побачити йдучи туди: ну величезну залу закладену різними старими предметами з підписами під ними, які мало хто читає. Пишучи це розумію, що в принципі все відповідає дійсності. Це справді велика будівля з величезними павільйонами, де розташовані тематичні виставки. Але чомусь у моєї уяві це було нудно. Тепер мене мучить питання: «Як я могла так подумати?». Уже перший павільйон захопив мою увагу: літачки, які висять посеред зали, мотоцикли, автомобілі і навіть паровоз з вагоном у повну величину. Не якісь там макети у натуральну величину, а справжні речі зі своїми історіями. Чотири поверхи. Очі розбігаються і хочеться з захопленням бігати хаотично від експонату до експонату. Благо, що це передбачили і стрілочками вказують маршрут. Думаю його можна змінити, якщо вас наприклад цікавлять тільки поїзди чи мотоцикли. Але навіщо дивитись щось одне, коли можна глянути на все. Бамбуковий велосипед?! Здалось, що звичайний велосипед на якому каталася в дитинстві) О, а ці прекрасні блискучі мотоцикли. Аж хочеться покататись на такому і щоб волосся розвівав вітер і сонце повільно опускалося за горизонт… Раритетні машинки, двері відчиняться і з них вийдуть кілька чоловіків у костюмах і капелюхах, озброєнні револьверами…мафія. Одним словом фантазія розігралася. Та просто поїзд посеред зали. Все як годиться навіть зі справжнім вугіллям. Літачки такі прикольні, висять просто в тебе над головою. А Etrich ніби посміхається)   Далі виставка кінематографу. Трохи цікавих постерів старого кіно. Посиділи подивились німі життєві фільми, зрозуміли, що у чехів гарне почуття гумору)   Потім потрапили у зал фотографії. Ну все як годиться від перших до сучасних моделей фотоапаратів. Деякі з них навіть у розрізі. Можна побачити як розташовані лінзи усередині фотіка. У цьому залі я навіть забула, що треба щось пофоткати, стільки цікавих речей, які можна помацати і погратись. Як утворюються кольори, яка текстура фотографій. Фото у реальному часі, коли просто проходиш повз, тебе автоматично фоткає і ти можеш переглянути свої фото. Різноманітні голограми – об’ємні зображення на тонкому склі. Ну і звісно 3D зображення. Виставка історії друку. Можна побачити принцип роботи принтера і понюхати різні типографські фарби. Це як нюхати свіжо надруковану книгу, тільки без книги) Далі трохи хімії. Польова лабораторія, така мініатюрна і така цікава.   З дитинства любила різноманітну техніку, особливо розбирати її по частинках. Так от, підозрюю, що працівникам цього музею також притаманна така любов. До речі про телефони. Нова виставка присвячена сучасним технологіям. Еволюція телефонів від перших «кірпічів» до найсучасніших. Чесно я навіть не здогадувалась про існування багатьох моделей. Ще є виставка архітектури з макетами відомих будівель. Досягнення індустріального розвитку Чехії. Побувати у частинці шахти зі всім необхідним знаряддям праці. Виставка астрономії, де можна пошукати полярну зірку і інопланетян, глянути в телескоп. Посеред залу лежить метеорит, вагою 80 кг, що приземлився на території Аргентини. І ще багато різних і чудних речей. Щоб обійти всі виставки і поверхи потрібно майже цілий день. Для тих хто втомився і хоче перепочити є буфет зі смачним меню. Для дітей ігрова кімната. Час роботи музею: Понеділок - вихідний Вівторок – п’ятниця: 9:00 - 17:30 Субота, неділя: 10:00 - 18:00 Вартість 190 крон, для студентів 90 крон. Щоб фотографувати доведеться заплатити ще 100 крон.  Автор Світлана Малецька, для UAPORTAL.CZ

У столиці Чеської Республіки Празі знаходиться одна з найбільш приголомшливих бібліотек у світі: Бібліотека Клементінум (Clementinum). Красива будівля в стилі бароко була вперше відкрита в 1722. Колись Клементінум був відомий, як третій за величиною Єзуїтський коледж у світі. Сьогодні бібліотека займає величезну площу в 20 000 квадратних метрів і зберігає понад 22 000 рідкісних книг. Коли Ви входите в середину - не важко зрозуміти, чому це одна з найкрасивіших бібліотек у світі. Дивовижні фрески покривають навіть стелю, і навіть  найдрібніша деталь інтер'єру - це мистецтво. Фрески на стелі були намальовані Яном Хібла, який зобразив алегоричні мотиви освіти і портрети єзуїтських святих - покровителів університету і знаменитих представників цього ордену. Крім унікального інтер'єру, бібліотека по праву пишається найрідкіснішою історичною книжковою колекцією. Невелику її частину надали компанії Google для сканування, і тепер вона доступна в сервісі Google Books для ще більш численної аудиторії. Насправді Клементінум є історичним комплексом будівель в Празі. Донедавна він включав Національний університет і Технічні бібліотеки, а так само Міську Бібліотеку. Технічна бібліотека і Муніципальна бібліотека переміщені в Празьку Національну Технічну Бібліотеку з 2009. Саме вона використовується в даний час, як Національна бібліотека Чеської Республіки. У 2005 Чеська Національна бібліотека отримала приз ЮНЕСКО JIKJI. За інформацією: Bokosmart  

Відпочинок завжди буде Вам здаватися швидкоплинним, навіть якщо це не так. Цілий рік працюєш, трудишся i навіть не уявляєш, як за кілька коротких днів встигнути все. Особливо, якщо ти в Чехії. Ця невелика країна особливо барвиста на цікаві місця, які так i хочеться побачити цікавому туристу. Але досі залишається невирішеним питання – як встигнути побачити все? Ну хоча б багато чого… Думаючи над цим питання на відпочинку, мені довелося побувати у одному надзвичайному місці, яке справило на мене неабияке враження. Парк «Boheminium»! Це надзвичайний науково-пізнавальний округ на східній околиці Маріанських Лазнів з унікальними точними макетами (масштаб 1:25) відомих будівельних і технічних пам’ятників Чеської Республіки в прекрасному оточенні мальовничого парку. Хочеш побачити величний Карлштейн, неприступний Бечов чи навіть Ештед у повній красі, – та будь ласка! Все це, а ще більше вмістив у собі, невеликий за розміром, парк в одному з курортних міст Чехії, Маріанських Лазнях.  Враження неймовірні, я перенеслася у казку. У першу чергу згадалася «Аліса у країні чудес», шкода тільки чеширського кота не довелося зустріти, зате поряд з парком живе оленяче сімейство, яке чудово контактує з людьми. Ми зробили прекрасні фото, знайшли по дорозі кілька білих грибів i встигнули за кілька годин побувати у багатьох цікавих куточках Чехії, нехай навіть у форматі 1:25.   Інколи почути недостатньо… Саме так можна сказати i про Boheminium. Саме тому пропоную до огляду головну фото-подію цього номеру. Приємного перегляду! Контакти:Krakonoš 665353 01 Mariánské Lázně Telefon: +420 720 029 009E-mail: info@boheminium.cz Автор: Марія Фанта