Європейський парламент запланував дебати щодо надання безвізового режиму Україні на 5 квітня, а наступного дня відбудеться голосування. Такі дані містить оприлюднений Європарламентом порядок денний сесії на 3-6 квітня 2017 року. 9 березня профільний комітет Європарламенту схвалив проект безвізового режиму для України і передав документ на остаточне схвалення парламенту ЄС. Комітет з громадських свобод, правосуддя та внутрішніх справ схвалив абсолютною більшістю законодавчу пропозицію внести Україну до переліку третіх країн, громадяни яких можуть в'їжджати до ЄС без віз. Запрацювати новий режим може вже у червні 2017 року. Безвізовий режим: як, куди і коли Право на безвізові поїздки до ЄС мають отримати власники біометричних закордонних паспортів. Подорожувати без права роботи на 90 днів щопівроку можна буде до всіх країн ЄС, за винятком Великої Британії та Ірландії. Натомість українці зможуть їздити без віз до чотирьох країн, що не належать до ЄС, проте входять до шенгенської зони - Ісландії, Ліхтенштейну, Норвегії та Швейцарії. Слідом за Грузією 27 лютого 2016 року ЄС остаточно затвердив механізм призупинення безвізу, без якого українське питання гальмувалось останні півроку. Того ж дня Рада ЄС дала зелене світло безвізу Грузії, який запрацює вже 28 березня. Посол ЄС Хюг Мінгареллі обіцяє безізові подорожі вже у червні 28 лютого у ЄС провели міжінституційні перемовини щодо безвізу України і 2 березня комітет постійних представників країн-членів ЄС підтримав український проект. Тоді ж у ЄС офіційно підтвердили неформальну домовленість щодо візової лібералізації для українців. Європейські ЗМІ з посиланням на цю домовленість оприлюднили попередню дату, коли має запрацювати безвізовий режим з Україною - близько 11-12 червня 2017 року. Хоча представник ЄС в Україні Хюг Мінгареллі 16 березня заявив у Києві, що безвізові подорожі стануть доступними українцям у другій половині червня. Наступні етапи За прогнозами експертів, проблем зі схваленням безвізу у Європарламенті не виникне Після голосування Європарламентом рішення мають узгодити посли ЄС, а далі Рада ЄС має остаточно затвердили законодавчу ініціативу у середині травня. Це рішення, швидше за все, не зможуть ухвалити до президентських виборів у Франції 7 травня.  За прогнозами експертів, проблем зі схваленням безвізу у Європарламенті не виникне У Франції остерігаються, що надання безвізу Україні до виборів може дати додаткові аргументи представникам крайніх правих сил. Після схвалення Радою ЄС документ підпишуть та опублікують в офіційному журналі ЄС. Від моменту публікації безвізовий режим запрацює за 20 днів. Перемовини щодо надання безвізового режиму для України тривали з 2008 року. Як визнали у ЄС, Україна успішно виконала усі 144 зобов'язання у межах візового діалогу. 20 квітня 2016 року Єврокомісія видала законодавчу ініціативу щодо надання Україні безвізу, щоправда потім справу пригальмували до моменту схвалення нового механізму його призупинення для всіх країн. За інформацією: ВВС фото: UNIAN

Українці за кордоном закликали публічно обговорити питання подвійного громадянства Звернення до Президента та Верховної Ради України щодо створення Національної Комісії для публічного обговорення питань, пов’язаних з подвійним громадянством та захистом прав закордонних українців. 13 березня 2017 року Президент України Петро Порошенко подав до Верховної Ради законопроект №6175 про ‎внесення змін до закону України про громадянство, який пропонує позбавити українського громадянства осіб, що мають громадянство іншої країни, визначаючи цей законопроект як невідкладний для позачергового розгляду Верховною Радою України. Законопроект одразу викликав хвилю дискусій, адже стосується великої маси закордонних українців, а станом на сьогодні українська діаспора та закордонні українці – найпотужніша сила підтримки України на глобальному рівні. Члени мережі Global Ukrainians, проактивні українські лідери-експати, одразу долучилися до дискусії  численними публікаціями, а також провівши у Українському кризовому медіа-центрі 14 березня прес-конференцію на тему: “Україна – феодальна країна? Хто має право позбавити українців українського громадянства?”. Учасники дискусії у підсумку підкреслили критичну необхідність національного публічного обговорення широкого кола питань, пов’язаних з подвійним громадянством та захистом прав закордонних українців. Саме тому, міжнародна організація Global Ukraine, яка має на меті створення сприятливих умов задля розвитку мережі народних дипломатів Global Ukrainians, 15 березня 2017 р. звернулася до Президента України з проханням створення Національної Комісії для публічного експертного та громадського обговорення широкого кола питань пов’язаних з подвійним громадянством та захистом прав закордонних українців. “Шановний пане Президенте! У зв’язку з ризиками пов’язаними із законопроектом 6175 від 13.03.2017р., просимо Вас притримати розгляд законопроекту та посприяти створенню Національної Комісії для публічного експертного та громадського обговорення широкого кола питань пов’язаних з подвійним громадянством та захистом прав закордонних українців. Дана Національна Комісія працюватиме з урахуванням аналізу чинного українського законодавства та з урахуванням світового досвіду, нових тенденцій глобального світу. Українська діаспора та закордонні українці на сьогодні – найпотужніша сила підтримки України на глобальному рівні. Саме тому, держава зобов’язана піклуватись про захист прав своїх громадян”, – йдеться у заяві. В свою чергу, Українсько-Американська організація “Razom for Ukraine“ (Україна, США) спільно з Canada – Ukraine International Assistance Fund – CUIA Fund (Канада), оприлюднила свою заяву з цього приводу: “За попередніми підрахунками законопроект №6175 від 13.03.2017 про внесення змін до закону України “Про громадянство України”, внесений Президентом України на розгляд Верховної Ради, призведе до автоматичного позбавлення громадянства близько 5 мільйонів українців. Закордонні українці завжди відігравали значну роль в державотворенні України, в періоди окупації зберігаючи правові та культурні традиції України в екзилі, відстоюючи інтереси українства на міжнародній арені, фінансово і ресурсно допомагаючи молодій державі, надаючи всебічну підтримку в період революції Гідності і після неї. Ініціативу Президента по обмеженню прав закордонних українців вважаємо необдуманою, а також такою, що призведе до негативних наслідків для України через втрату значної підтримки українців в інших державах, які на сьогодні виступають форпостом лобіювання інтересів України. В період окупації Російською Федерацією частини території України, а також військових конфліктів у східних областях, вважаємо ці дії Президента такими, що суперечать державним інтересам України. Закликаємо Президента відкликати поданий законопроект, а депутатів Верховної Ради в жодному випадку не підтримувати зміни до Закону про Громадянство в поданому вигляді“. Фундація Євромайдан-Варшава висловлює також велику стурбованість змістом, способами та темпами просування законопроекту №6175, внесеним Президентом 13.03.2017 до Верховної Ради України. “Прийняття цього закону дасть можливість визнавати громадянина України таким, що втратив громадянство, якщо він добровільно отримав паспорт іншої держави. Причому, найбільше можуть постраждати українці, які мають друге громадянство однієї з країн ЄС.  Хочемо нагадати пану Президенту Petro Poroshenko, що економічна еміграція українців до країн Євросоюзу почалася саме через те, що протягом 25 років незалежності жодна українська влада – разом із нинішньою – не ставила, на жаль, своїм пріоритетом створення добробуту своїх громадян. Більшість можновладців дбала і продовжує дбати про власні кишені. Це призвело до тотального зубожіння пересічних українців, які були вимушені залишити Батьківщину і податися шукати свого щастя за її межами. Протягом усіх цих років українські мігранти дійсно отримували паспорти інших держав. Але не тому, що хотіли відмовитися від України. Паспорт країни проживання просто робить зручнішим їхнє перебування в умовах еміграції. Натомість, їхні душі і серця надалі залишаються з Україною.  Свідчить про це хоча б той зрив активності українського закордоння, який спостерігався під час Помаранчевої Революції та Революції Гідності. І який Вас, пане Президенте, приводив до влади і у 2004-му, і у 2014-му роках. Будучи відірваними від Батьківщини, українці гостріше відчувають усі виклики, з якими стикається Україна, та розуміють, яких змін вона потребує. Певно, саме тому можновладці і раніше намагалися обмежити вплив українців, які живуть за кордоном, на результати виборів в Україні. Втім, як показує історія, подібні «маніпуляції» із законодавством не приносять чиновникам очікуваної користі. Саме тому ми закликаємо пана Президента відкликати свій законопроект як такий, що може позбавити паспорта України найбільш свідомих і активних її громадян. Закликаємо депутатів Верховної Ради України не допустити можливості прийняття законопроекту №6175 в стінах українського Парламенту. Особливо наголошуємо на необхідності широкого обговорення питання подвійного громадянства в Україні перед будь-якими змінами в цій сфері чинного законодавства. Підкреслюємо, що єдиною країною, паспорт якої не повинні розділяти громадяни України, повинна бути Росія як країна-агресор. Натомість згаданий президентський законопроект – навпаки – надає привілей російському громадянству у порівнянні з європейським. Вважаємо це повним знущаннями над здоровим глуздом. Закликаємо усі закордонні організації українців об’єднатися у рішучому протесті проти прийняття законопроекту №6175 та створенні інформаційного тиску на українську владу задля вирішення питання подвійного громадянства в Україні у цивілізований спосіб, з урахуванням викликів часу та інтересів усіх верств українського суспільства. “ Одночасно, Українська Всесвітня Координаційна Рада оприлюднила заяву з приводу внесення змін в Закон ” Про громадянство в  Україні” в якій “вважає шкідливими й небезпечними зміни, що пропонуються Президентом України до Закону “Про громадянство України”, щодо реалізації права зміни громадянства.Такі зміни можуть призвести до втрати громадянства України сотень тисяч українських громадян, котрі багато років знаходяться у вимушеній міграції за межами Батьківщини.“ Із заявою до Президента України звернувся й Світовий Конгрес Українців, в якій закликав провести громадські слухання стосовно поданого ним законопроекту, що передбачає позбавлення українського громадянства тих осіб, які мають подвійне громадянство. У листі також висловлюється сумнів у відповідності законопроекту щонайменше трьом статтям Конституції України. Безперечно, чинне українське законодавство щодо подвійного громадянства є застарілим і потребує якісних змін, які б захищали не тільки національну безпеку держави, а й інтереси кожного українця, незважаючи на місце його перебування. Закордонні українці вимагають створення Національної Комісії для публічного експертного та громадського обговорення широкого кола питань пов’язаних з подвійним громадянством та захистом прав закордонних українців. Контакти: +38 068 79 68 455 office@global-ukraine.org За інформацією Global Ukraine 

15 березня в резиденції Глави Чеської Республіки – Празькому Граді - Надзвичайний і Повноважний Посол України в Чехії Євген Перебийніс вручив вірчі грамоти Президенту країни Мілошу Земану. В ході бесіди, яка відбулася після офіційної церемонії вручення грамот, сторони обговорили стан та перспективи розвитку двосторонніх відносин між двома країнами, зокрема в політичній та економічній сферах. Є.Перебийніс проінформував чеського Президента про зусилля, яких докладає Україна для відновлення своєї територіальної цілісності та протидії російській агресії, висловив сподівання на продовження підтримки України з боку Чехії на міжнародній арені.  Глава чеської держави наголосив, що підтримуватиме будь-які зусилля, які б сприяли відновленню миру і територіальної цілісності України, а також право українців самим визначати долю і шлях стратегічного розвитку своєї країни. МЗС України

В Україні на сьогодні не існує законодавчого механізму блокування інтернет-ресурсів. Рішення РНБО, яке раніше ввів в дію президент, передбачає таку можливість у випадку поширення сайтами російської пропаганди. Відповідний законопроект доручили розробляти Міністерству внутрішніх справ. Серед депутатів, правозахисників та в громадськості є побоювання, що у прагненні позбавитися інформаційного впливу Росії ініціатива перетвориться на інструмент цензури і загрожуватиме свободі слова в Україні. Наскільки тонка межа між кібербезпекою та політичною цензурою? Одним з тих депутатів, який працює над розробкою законопроекту щодо впровадження механізму блокування сайтів, є радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко. Він пояснює, що Україна може захистити себе від агресивного впливу російської пропаганди тільки коли запровадить механізм блокування тих інтернет-ресурсів, які з території Росії чи інших країн ведуть інформаційну війну проти України. Мова йде не про заборону тих сайтів, які критикують українську владу – Геращенко Законопроект включатиме критерії, за якими можна буде здійснювати блокування сайтів. Блокування може бути застосоване і до соціальних мереж, які мають російське походження і є механізмами для розповсюдження пропаганди, зауважує депутат. Антон Геращенко припускає, що функції зі втілення в дію механізму блокування можуть бути покладені на чинний орган, такий як Нацрада з питань телебачення та радіомовлення, або може бути створений окремий орган, що має бути предметом дискусії всередині парламенту, уряду та у спілкуванні із президентом. «Має бути орган, який ухвалює рішення. Має бути суспільний демократичний контроль за тим, щоби приймались рішення лише до тих сайтів, які є шкідливими для України. На сьогодні в державі відсутні будь-які повноваження або органи, які б ухвалювали подібні рішення. І на жаль, лише зараз, на третій рік війни та агресії Росії, держава почала застосовувати заходи», – пояснює радник міністра. Антон Геращенко наводить приклади втілення заходів кібербезпеки у різних країнах. За його словами, у США є випадки, коли не блокують окремі ресурси, а силами спецслужб моніторять користувачів, які відвідують, наприклад, терористичні сайти і врешті слідкують за їхньою поведінкою. В арабських країнах – блокують терористичні сайти і в деяких випадках встановлюють відповідальність за використання технологій, які обходять блокування, пояснює Геращенко. Радник МВС запевняє, що ці технології доступні і для України, у випадку впровадження механізму. На його думку, для цього необхідна лише політична воля. «Мова йде не про заборону тих сайтів, які критикують українську владу, а її є за що критикувати і треба критикувати. Мова йде, наприклад, про такі ресурси як «Новини Новоросії» або телеканали «Лайфньюз», «Звєзда», яки заборонені в кабельних мережах України, але мовлять в інтернеті і регулярно брешуть. Нащо нам інтернет-ресурси, що мовлять з Росії та несуть розбрат в релігійний світ України, в національні почуття українців і не визнають існування України як такої?» – наголошує Антон Геращенко в коментарі Радіо Свобода. Політична карикатура Олексія Кустовського   Цей механізм необхідний не лише для блокування сайтів із російською пропагандою, але й сайтів із дитячою порнографією, порушників авторських прав тощо, додав він. Інтернет влаштований так, що захист в тисячі разів дорожчий за напад – експерт «Інтернет-асоціація України» звинуватила Раду національної безпеки та оборони України у спробі запровадити політичну цензуру в мережі. Про це йдеться в листі президентові України щодо рішення РНБО «Про загрози кібербезпеці держави та невідкладні заходи щодо їхньої нейтралізації», опублікованому на сайті організації. Марнотратством з боку влади і безглуздим заняттям вважає ініціативу український підприємець і громадський діяч у галузі інформаційних технологій, президент холдингу Internet Invest Group Олександр Ольшанський. Рано чи пізно цей механізм влада починає використовувати в політичних цілях, каже експерт посилаючись на світову практику. Каже, що механізми обходу блокування легко доступні і широко відомі користувачам інтернету. Аби протидіяти пропаганді, варто виробляти свій якісний контент та підвищувати рівень медіаграмотності українців, а не застосовувати заборони, переконаний підприємець. «Я цей приклад часто наводжу: коли винайшли гармати, люди перестали будувати кріпосні стіни. Не з причини, що гармата може зруйнувати стіну. Причина в іншому: побудувати стіну вартує в тисячу разів дорожче, ніж гармату, яка її пробиває. Інтернет влаштований таким самим чином – в ньому захист вартує в тисячі разів дорожче за напад. Якщо ви намагаєтесь щось заблокувати, ви витратите не в тисячу, а в мільйон разів більше, ніж той, хто ваш захист подолає. Будь-які ресурси, витрачені дарма, йдуть на користь ворогові», – пояснює Ольшанський. В цивілізованому світі заходи у кібербезпеці здійснюються шляхом судового контролю, зауважує заступник директора Харківської правозахисної групи Олександр Павліченко. В Україні достатньо інструментів для врегулювання ситуації, як, наприклад, відповідальність за поширення інформації забороненої кримінальним законодавством, пояснює правозахисник і додає, що ними не надто часто користуються. Олександр Павліченко вважає, що в демократичній країні не може рішення щодо блокування ресурсів одноосібно ухвалюватися та вводитися в дію одним окремим органом. По суті, це спецслужба, яка може перетворитися на тоталітарний орган. «Технології ідуть вперед, і право не встигає за ними, аби регулювати ці відносини. І тут можуть працювати лише ці усталені демократичні інститути, а передовсім судовий захист права», – зазначає Павліченко. Практика блокування сайтів становить ризики свободі вираження поглядів. Такі заходи можуть бути виправдані лише коли держава доводить, що вона діє в межах захисту свого законного інтересу і правовими засобами. Правозахисник розповів, що відсоток пропаганди в соцмережах російського походження є мізерним, в порівнянні із обсягами обміну інформацією. Чи готові депутати проголосувати? Депутати по різному сприймають дану ініціативу. Якщо щодо блокування сепаратисьтських сайтів знайти порозуміння легше, то щодо заборони російських соціальних мереж таких як «ВКонтакте» та «Одноклассники» думки кардинально різняться.  УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №47/2017 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про Доктрину інформаційної безпеки України» Дмитро Добродомов, позафракційний депутат, вважає, що все ж таки рішення про блокування сайтів має ухвалюватися в судовому порядку, і зазначає, що механізм блокування сайтів є все ж таки необхідним з точки зору інформаційної безпеки. Також виступає категорично за те, щоб обмежити доступ до соціальних мереж російського походження. «Якщо ми говоримо про сайти, які мають сепаратистський та навіть екстремістський характер, то блокування є нормальною практикою в усьому світі. Тільки розробникам в МВС необхідно бути дуже обережними, аби цей механізм не став приводом для цензури і закривання тих сайтів, які неугодні владі. В нас дуже часто під благими намірами вмонтовують речі, які просто неприпустимі до прийняття», – розповідає в коментарі Радіо Свобода Дмитро Добродомов. Депутат від «Блоку Петра Порошенка»​ Ольга Червакова висловлювала думку, що блокування соцмереж може принести більше шкоди, ніж користі. Адже саме з цих мереж часто отримують важливу інформацію та доказову базу як спецслужби, так і журналісти й аналітики. Депутат Сергій Лещенко вважає, що разом з інформаційною безпекою є ризик запровадження цензури, адже виникає можливість контролювати засоби масової інформації в інтернеті. Тож депутати сходяться на тому, що механізм має бути ретельно прописаний таким чином, аби унеможливити всі ризики. Автор Ольга Комарова Радіо Свобода 

Гість передачі «Ваша Свобода»: Святослав (Шевчук), верховний архієпископ Києво-Галицький, митрополит Київський, предстоятель Української греко-католицької церкви. Наталія Чурікова: Вітаю Вас, Ваше Блаженство у Празі, де Ви вже не вперше, але вперше як автор книжки «Майдан і греко-католики в Україні», яка була перекладена чеською мовою і видана у Празі. У Чехії пильно стежили за подіями в Україні і я пригадую, як під час Майдану доводилося по кілька разів на тиждень коментувати те, що відбувалося у Києві на Чеському телебаченні. І колеги вони все шукали, чи там були екстремісти. І коли я розповідала про те, що це була мирна акція людей, які знову віднайшли свою гідність і що на Майдані присутні практично всі конфесії, і люди моляться щогодини, то я зустрічала якийсь порожній погляд. Чи Вам вдалося пояснити, чому Майдан був справді важливий для України і не лише для України?   – Феномен Майдану для багатьох є загадкою. Багато хто має спокусу маніпулювати цими подіями чи почуттями, які виникали. Але Майдан поставив дуже високі моральні вимоги і перед українським суспільством назагал, і перед християнами, перед церквами зокрема. Революція гідності була нічим іншим, як виявом, з одного боку, християнських, суспільних цінностей, які ми називаємо європейськими, а з іншого – саме ці події винесли на всеукраїнську дискусію ключові моменти соціальної доктрини церкви. І саме повага до гідності людської особи є найпершим принципом такої доктрини. Глава Української греко-католицької церкви Святослав (Шевчук) – У кривому дзеркалі гібридної війни винний у кровопролитті, не той, хто почав агресію, а той, хто почав оборонятися. Чи Вам не доводиться чути звинувачення, що церква, яка пішла за своєю паствою в окопи, підтримує війну? – Це звинувачення звучало з дуже високих трибун, зокрема навіть в контексті папського Синоду 2014 року, де голова відділу зовнішніх церковних відносин Московського патріархату прямо сказав, що «уніати і розкольники» є причиною війни в Україні. Хоча знаємо, що Україна у тих обставинах є жертвою зовнішньої несправедливої агресії. Сьогодні не існує в Україні жодної сили, навіть церковної, яка могла би вивести на Майдани мільйони людей. Так було і в кінці 2013 року. Сьогодні, коли ми зі своїм народом навіть на передовій, дуже часто закидають, що ми підтримуємо тільки одну частину українського суспільства, таким чином де-факто підтримуємо «громадянський конфлікт». Такими термінами сьогодні оперує агресор, який має на меті з жертви зробити винного у війні.   Насправді жодна з українських церков ніколи не підтримувала жодної агресії, ненависті і ніколи не підтримувала війни. В часи Майдану Всеукраїнська рада церков намагалася все зробити, щоб зберегти характер мирного протесту, не допустити агресії влади проти людей на Майдані. Нам цього не вдалося. Ми були з тими людьми, які готові були віддати своє життя за справедливість. Так само і сьогодні – всі українські церкви, навіть у тому числі і церква Московського патріархату хоче бути поруч із солдатами, які захищають Україну. Майдан – це не був якийсь «націоналістичний переворот», бо говорив різними мовами, молився різними мовами, були присутні священнослужителі різних церков, представники різних національностей. І сьогодні солдати, які захищають Україну, у великій частині розмовляють російською. Це не тільки моральне право, але й громадянський обов’язок. Тому церква поруч. Наші військові капелани поділяють з ними всі ті тяготи військового часу, є і в радості, і в смутку і з ними, і з їхніми родинами. Виставка військової техніки до Дня захисника України неподалік від кафедрального собору Української греко-католицької церкви. Київ, 13 жовтня, 2016 року   – Що ви можете зробити для пастви, яка залишилася на окупованих територіях – в Криму, на Донбасі і в самій Росії? – Найперше – ми є разом з ними. На окупованій території присутні наші священики. Це був наш вибір. По ту лінію розмежування залишилося 11 парохій. І не всі вони сьогодні функціонують належним чином. Але є чотири священики, які душпастирюють у Луганську і Донецьку. Є п’ять наших парохій у Криму, які вдалося зберегти і захистити, навіть при допомозі дипломатичного втручання у справу римської Апостольської столиці. Один із видів служіння – просто бути поруч, з іншого боку, бути голосом людей і мостиком, який єднає ті території з великою українською родиною. – Чи можливе існування сильної православної церкви поруч із сильною греко-католицькою церквою? – Сильні українські церкви є силою українського суспільства і народу. Треба нам взаємно побажати, щоб всі церкви в Україні стали сильними, щоб Україна навіть у своєму новому історичному періоді лишилася християнською державою. УГКЦ ніколи не була державною, але завжди була церквою свого народу, який більше 300 років не мав своєї держави. У різних історичних моментах наша церква перебирала силою факту певні функції держави. Ми ніколи не були і не хочемо бути простим інструментом в руках чи то політиків, чи державної машини. Ми хочемо мати свободу сказати правду і політикам, і державним чиновникам. Співіснування різних церков в Україні – один із елементів держбезпеки. Сьогодні Україна є поліконфесійним суспільством. І є дуже небезпечно, коли держава починає фаворизувати одну церкву. Це створює напругу у релігійному суспільстві. Засада відокремлення церкви від держави є досить позитивною і має зберігатися в українському суспільстві незалежно, які вітри віють на тому владному Олімпі. Я дуже стурбовано дивлюся на внутрішні кризи, які переживають православні церкви, зокрема УПЦ (МП). Дуже багато людей відходять від церкви. Частина собі шукає іншої церкви, але велика частина людей розчаровується. Якщо сучасна людина відчуває себе зрадженою своєю церквою, то у неї виникає недовіра до будь-якої іншої. Сьогодні дуже часто можна почути в Україні вираз: а, всі ті попи однакові! Це дуже небезпечний феном, феномен секуляризації, втрачання моральних орієнтирів. Ми не втручаємося у внутрішні православні процеси, хоча молимося за об’єднання українського православ’я, працюємо над тим, щоб була відновлена єдність всіх церков володимирового хрещення, щоб можна було говорити про існування єдиної помісної церкви в Україні. Ми повинні втілювати християнські цінності в життя українського суспільства. Як ми займемося своїми вузькокорпоративними питаннями, будемо воювати за владу, майно, сфери впливу, то зрадимо потреби українського суспільства і не виконаємо своєї місії – навчати людей Божому слову. – Чи Ви хотіли б об’єднати всіх українців греко-католиків під одним омофором? – Моє служіння не обмежується Київською митрополією чи територією України. Я очолюю церкву, яка є глобальною. Церкву глобального масштабу зробили саме наші емігранти, рознесли церкву по всіх континентах – Північна і Південна Америка, Австралія, Західна Європа, Росія, Казахстан. Ми сьогодні відкриваємо вірних у Японії, в Китаї, в Африці, на Близькому Сході. Нашим прагненням не є мати владу над усіма українцями греко-католиками по цілому світі, а мати необхідні ресурси, щоб кожен українець греко-католик мав можливість доступу до свого священика. Наталія Чурікова За інформацією: Радіо Свобода 

Міністр закордонних справ Чеської Республіки Любомир Заоралек сьогодні зустрівся із Архієпископом Української греко-католицької церкви, Святославом Шевчуком. Зустріч відбулась в Чернінському палаці в Празі.  Отець Святослав подякував уряду і громадянам Чеської Республіки за підтримку українського громадського суспільства, демократичних реформ і зближення з Європейським Союзом, також за скасування короткострокових віз для поїздок до країн Шенгену. Міністр Заоралек розпитував про нинішню ситуацію в Україні і проведення реформ. Він  висловив готовність Чехії продовжувати підтримувати незалежність і територіальну цілісність України, також допомагати проводити політичні і економічні реформи в контексті спільної відповідальності за розвиток подій в Європі.  Отець Святослав висвітлив складний процес діалогу громадського суспільства, який є основною рушійною силою процесу реформ, з українською виконавчою і законодавчою владою. В бесіді також обговорювали ситуацію і перспективи подальшого розвитку подій в Росії.   Чеська Республіка вже довший час підтримує демократичні перетворення і стабілізацію України. У минулому році загальна допомога Україні перевищила 60 млн.Крон. Українська греко-католицька церква є найбільшою зі східних церков, які визнають авторитет Папи Римського і Римсько-католицької церкви, поділяють догматичне вчення, і користуються високим рівнем довіри серед українців. За інформацією: МЗС Чехії  фото: МЗС Чехії