Хто стоїть за вимогами заплатити 2000 євро за запис у чергу: «мафія», «корупційна налаштованість українців» чи банально інтернет-тролі по всьому світу, які весь час «заклікують» вільні місця? Підготували: Семен СЛУХАЙ, Петро ЗАРУЧНИК   Проблема «Візапоінту» знову обговорюється чеськими мас-медіа. Одразу у двох впливових засобах масової інформації – на Чеському радіо та у передачі журналістських розслідувань «Репортери» на Чеському телебаченні вийшли репортажі про те, що електронну систему запису на прийом українців у консульствах для подачі заяви на отримання візи контролює «мафія», яка за це бере від заявників величезні суми – від 200 до 2000 євро. Журналістам вдалося розговорити як безпосередньо заявників, так і посередницю, яка розповіла, що більша частина прибутків від цієї не надто легальної «діяльності» прямує до Польщі. За потреби посередник може забезпечити заявника й необхідними паперами, наприклад, підтвердженням про наявність коштів на рахунку. Чітко налагоджений бізнес Репортер «Радіожурналу» Янек Кроупа і через прихований запис з’ясовував принцип роботи «візапоінтових» посередників. Він нескладний – українці заплатять агентству, яке зможе записати їх у чергу на інтерв'ю й подачу документів до консульства Чехії. Самостійно заявник зробити цей запис практично не може – терміни прийому на найближчі 30 днів завжди відсутні. Кроупа поговорив з українкою Ганною, яка навчається в Чехії кілька років. Симпатична й розумна дівчина кілька тижнів намагалася зареєструватися у електронній системі – марно. «В інтернеті знайшла сайт, який обіцяв мені допомогти з реєстрацією на Visapoint», - розповіла Ганна. Ходити нікуди не потрібно було, вся комунікація відбулася в електронному вигляді. За 200 євро агентство повідомило їй термін подачі документів. Ще біля трьох тисяч крон довелося викласти безпосередньо як адміністративний внесок за довгострокову візу. Така торгівля «термінами» - неймовірно прибуткова справа, вважає Кроупа. «Якби кожен із 140 тисяч українців у Чехії дійсно повинен був би заплатити цю суму, оборот у цій «сфері» становив би приблизно 3 мільярди чеських крон», - припускає він. Репортерові вдалося переконати заявника, українця Віктора, який не злякався провести запис розмови з посередницьким агентством. На перший погляд все виглядало професійно: Віктора зустріла молода співробітниця, ввічливо роз’яснила йому про терміни у консульстві. «Просто постоїте в черзі, почекаєте на виклик, а потім вас відправлятимуть туди і туди і всюди... Зробіть це, і залагодьте ось це», - інструктує Віктора молода жінка з агентства. Віктор отримав навіть фіктивне підтвердження наявності грошей. Це – обов'язкова вимога для отримання візи. «Ось підтвердження від E-банку, що можете прогодувати себе... Воно справжнє, але його автентичність – тільки для тих, хто перевірятиме... Тобто для людей з візового центру. Тут написано, що у Вас на рахунку є достатня кількість коштів, щоб забезпечити перебування протягом цього часу», - пояснює беззастережно жінка. Черга: від «живої» до «нескінченної» В інтернеті, та й на вулицях українських міст, можна знайти чимало оголошень від таких агентств, які гарантують реєстрацію на зустріч із консульським чиновником, але просять за це навіть тисячі доларів. Все залежить від типу візи, апетитів посередника й рівня інформованості заявника. Електронна реєстрація мала на меті уникнення неприємної «живої черги», коли перед чеськими консульствами і у дощ, і у спеку товкся натовп заявників з одвічними «вас тут не стояло!», ручними списками і тим же перепродажем місць у черзі. Але проблема із записом до «Візапоінту» виникла невдовзі після його заснування у 2007 році. Про це навіть звітувала цивільна контррозвідка у 2012 році. МЗС Чехії також визнає проблему спекуляції з чергою. Одним із пропонованих рішень є так звана нескінченна черга – тобто кількість місць не буде обмежена, і кожен зацікавлений буде зареєстрованим у системі, каже заступник міністра закордонних справ Мартін Смолек. У міністерстві не остерігаються, що посередники займуть дати на кілька місяців наперед. «Якщо раптом там зареєструють навіть п'ятдесят мільйонів заяв, то я особисто вважаю, що через короткий проміжок часу їм стане нудно», - каже Смолек. Водночас додає, що в кінцевому підсумку така система також не обов’язково спрацює в Україні. Невідомо поки що, чи допоможе це Ганні, в цей момент, ніхто не знає. Вона знайшла у Чехії приятеля, і її батьки хотіли б приїхати подивитися, тож також звертатимуться по візу. «Серед знайомих не я не маю нікого, хто б не заплатив. Платять усі. На жаль», - каже сумно Ганна. Гроші йдуть «кудись далі» Через кілька днів після виходу передачі на «Радіожурналі» тему висвітлювали й на телебаченні. Тут репортерка Тереза Стрнадова «розкрутила» на розмову українську посередницю. Гроші, зібрані «за «допомогу у реєстрації в черзі», відправляють до польського міста Катовіце, сказала вона. Тридцятирічний українець Василь працює у Чеській Республіці вже півтора року, на цілком законних підставах – отримав довгострокову робочу візу. «Я заплатив 500 євро за місце у чергу до консульства, щоб подати заяву і щоб отримати візу», - розповідає Василь. Він каже, що весь час сидів перед комп'ютером, але марно – вільні терміни були відсутніми. Зрештою, знайомий порадив йому звернутися до осіб, які змогли зареєструвати у системі його прізвище – за гроші. «Я запитав, чому вони беруть так багато. Відповіли, що беруть лише 50 євро, а решта грошей йде кудись далі в інше місце». Після оплати Василь був негайно зареєстрований в системі, прийнятий у консульстві й отримав візу. Друг Василя і власник будівельної компанії Сергій займається в Чехії підприємництвом від 1993 року, і весь час його фірма має потребу у робочих руках. Оскільки місцеві безробітні або не хочуть працювати, або не хочуть далеко їздити на роботу, то Сергій приймає на роботу земляків-українців. Утім, навіть попередньо отримавши всі дозволи на роботу чи індивідуальне підприємництво, вони не можуть пройти крізь оце банальне сито «Візапоінту». «Коли ми хочемо подати офіційну заяву, то це неможливо. Але якщо хочемо по-іншому, то навколо консульств завжди є люди, які пропонують свої послуги, зокрема, розміщення в черзі... У минулому році – за 500 євро, потім за 1000, влітку навіть 1500 євро. Тепер вже хочуть 2000 євро», - каже Сергій. В Чехії на такі гроші треба місяць-два добре працювати, в Україні ж зазвичай люди отримують такі суми за рік, а то й більше. «Ті, хто бере гроші під посольством, кажуть, возять їх у Катовіце, їм же залишається тільки 100 євро», - заявив Сергій Чеському Телебаченню. Готівкою в Катовіце або У В’єтнамі ще дорожче Журналісти та Василь разом контактували посередників. Жінка по телефону охоче поділилася інформацією. Підтвердила, що на даний час місце у черзі коштує 2000 євро, всю операцію здійснює одна єдина людина, і ніхто, крім нього, не в змозі зареєструватися в системі. «Він сам створив таку систему, що в принципі ніхто інший не може зробити нічого подібного. Ніхто інший це не зуміє. Питанням є лише ціна, яка постійно зростає», - підтвердила посередниця. За її словами, за цим процесом стоїть єдина людина, яка винайшла систему навколо «Візапоінту». Але про кого саме йдеться, вона навіть не здогадується. «Ми возимо йому бабки... Навіть не знаємо, як він виглядає. Колись переводили йому на рахунок, але тепер – ні, мабуть боїться, що банки знаходяться під суворим контролем. Тож відвозимо йому готівку аж до Польщі, в місто Катовіце. Там замість нього прийде якась людина, яка забирає гроші», - описала посередниця. У В'єтнамі, як з’ясували «Репортери ЧТ», реєстрація на прийом у консульстві дотягує аж до суми 19 тисяч доларів. «Нещодавно клієнт розповів, що не зміг знайти пропозицію реєстрації менш, ніж за 10 тисяч доларів, - каже адвокат Марек Седлак. - В’єтнамці намагалися зареєструватися самостійно, сиділи цілодобово перед комп’ютерами зі швидкісним інтернетом – безуспішно, щоразу виникав напис про відсутність вільних термінів». На думку адвоката, ті особи, які «продають терміни» прийому, повинні знати заздалегідь, коли будуть вільними нові місця. Цю інформацію можуть отримати або від співробітників Міністерства закордонних справ, або від компанії, яка управляє системою «Візапоінт». МЗС ЧР все заперечує і вказує на «корупційну ментальність українців» Однак міністр Лубомир Заоралек відкидає підозри щодо підлеглих. Через хабарництво за реєстрацію у системі він навіть звертався до спецслужби BIS і до Управління із зовнішніх зв'язків та інформації, щоб перевірили ці твердження. «Кілька разів вони підтверджували відсутність корупції у наших дипломатичних установах. З’ясовували, чи можна заблокувати чи зламати систему, але ніяких атак чи зламів виявлено не було. Наші працівники ніяк не вплутані в це», - стверджує міністр. «Це легально, але це не красиво, ми це не хочемо підтримувати. Не залишається нічого іншого, ніж забрати мотив. Це відбувається в таких країнах, як В'єтнам і Україна, тільки там, де є комбінація, на мою думку, певного налаштування населення на ці альтернативні способи, як зробити щось замість себе когось іншого. Це просто у менталітеті українців та в’єтнамців», - вважає заступник міністра закордонних справ Чехії Мартін Смолек. «Маєте на увазі спорідненість із корупцією?» - перепитав редактор Кроупа. «Точно так», - заявив заступник міністра. Згаданий вище принцип «безкінечної черги» мав би вплинути на ситуацію. МЗС Чехії вже тестує його в Узбекистані й зважує розповсюдити його й на інші країни. Але чому ситуацію не можна вирішити протягом семи останніх років, відколи проблема стала відомою – неясно. Один із сайтів, які гарантують реєстрацію у «Візапоінті», так і стверджує: «Ми призначаємо працівників, які будуть намагатися зареєструвати Вашу заявку, - написано на ньому і додається, що працівники є переважно з Індії та В'єтнаму, а також з Пакистану, Росії, Індонезії та інших країн. - Всі вони, не покладаючи рук, з години на годину, день у день, цілодобово намагаються зареєструвати Вашу заявку. Це цілком легально, адже не застосовується ніяких протизаконних хакерських методів. Наш багатонаціональний колектив спільними зусиллями намагається допомогти Вам потрапити в посольство». «Розвідники щорічно писали міністерству: система не працює, відбувається спекуляція, це проблема. Міністерство відповідає, що не знає, де саме проблема, що програма забезпечена, але, можливо, на системі постійно висить група з двадцяти найманих «клікунів», які кожну секунду натискають на кнопки і забивають місця. Цим «переклікують» всіх інших заявників», - розповідає журналіст Кроупа. Пише часопис Пороги  Фото: Lidovky.cz

      Кожен український уряд вважає своїм святим обов’язком пообіцяти українцям безвізовий режим з Євросоюзом. Ця епопея триває не менше, ніж впровадження 3G, причому рівень популізму і малоймовірних обіцянок переходить усі розумні межі. Тому при кожній поїздці на захід нашим співвітчизникам доводиться, скриплячи зубами, збирати необхідний пакет документів і доводити консульству мету свого візиту. Незважаючи на відносно невеликий відсоток відмов, багато українців стикаються з проблемами при перетині кордонів шенгенської зони і отриманні віз. У більшості випадків, це викликано недостатнім знанням візових правил і покупками «липових» бізнес-запрошень через третіх осіб. У цій колонці я намагався описати основні складнощі, з якими можуть зіткнутися українці при поїздці в країни Євросоюзу і США. 1. Купівля «бізнес-візи» та використання її для туризму В Україні існує безліч компаній, які пропонують свої послуги з оформлення шенгенських «бізнес-віз» на рік і більше. Вартість їхніх послуг варіюється від кількох сотень до декілька тисяч доларів, залежно від терміну дії візи. Віза оформляється на підставі запрошення від зарубіжної компанії відвідати їх країну з метою налагодження ділових зв’язків або пошуку клієнтів. Виглядає воно приблизно таким чином: Подібне запрошення практично гарантує отримання довгострокової бізнес-візи, але якщо мета візиту – туризм та відвідування інших країн, то у «євротуристів» можуть виникнути проблеми на кордоні і з місцевими органами правопорядку. Наприклад, польські прикордонники в останні кілька місяців досить ретельно перевіряють справжність таких запрошень, аж до дзвінка в місцеву компанію і розпитувань про мету візиту і рід бізнесу, яким займається мандрівник. У випадку найменших невідповідностей, туриста відправляють назад додому із забороною на в’їзд до країн ЄС на кілька місяців. Візу також можуть анулювати і при проходженні кордонів інших країн – наприклад, посадці в німецькому аеропорту з польською бізнес-візою і непереконливих відповідях про мету подорожі. Прикладів таких випадків безліч. Автор цієї замітки особисто бачив, як з автобуса Київ-Варшава висадили чоловіка з бізнес-візою, фірма якого не змогла підтвердити відправку запрошення йому. З того ж автобуса ледь не висадили двох вірменських проповідників, але їх врятували розмови про бога і повне незнання всіх мов світу, крім російської і вірменської. Одержувач запрошення, яке наведене на скріншоті вище, нещодавно удостоївся виклику в польську поліцію і детальних розпитувань про мету його візиту. Той чесно розповів, що за освітою він сантехнік-механік і займається тим, що добре проводить час у Польщі. В результаті польської компанії виписали останнє «китайське попередження» і пообіцяли перевірити всі їх запрошення. За словами колишнього головреда blog.imena.ua Ані Ніколенко, яка зараз живе у Польщі, проти деяких директорів місцевих компаній, помічених у продажу запрошень, зараз заведені кримінальні справи і їм загрожує до двох років в’язниці. У свою чергу, люди, які фігурують у цих запрошеннях, занесені в чорний список польської імміграційної служби. 2. Отримання візи однієї країни і поїздка в іншу Існує поширена помилка, що шенгенська віза дає право відвідувати всі європейські країни без будь-яких обмежень. Але при цьому багато хто забуває, що при отриманні одноразової візи дуже бажано безпосередньо в’їхати в країну, яка її видала, а володарі мультивізи повинні зробити в цю країну більшу частину своїх візитів. Звичайно, якщо їхати автомобілем з німецькою візою через Польщу, то проблем не виникне. Або якщо відвідати Італію з польською візою, вже маючи в паспорті штампи польської прикордонної служби. В інших випадках можуть виникнути проблеми. Наприклад, співзасновника популярного українського техноблога gagadget.com Сергія Мітяєва, більш відомого як Технослав Берегомет, депортували з Фінляндії, де у нього була пересадка на літак до Берліна. Підставою для депортації стала фінська віза і кінцева мета польоту – Німеччина. Пояснення про те, що запрошення видала фінська компанія Nokia і він журналіст, що не пом’якшили серця прикордонників і, через добу, його у супроводі вартових правопорядку доставили на борт літака «Гельсінкі-Київ», а віза була анульована. Також це може бути причиною для відмови при отриманні наступної візи. Наприклад, киянці Ользі Яцині відмовили в бельгійській візі, бо минулого разу вона за аналогічною візі їздила до Італії. Але при цьому у голландського консульства, куди вона пішла з точно таким же набором документів, питань не виникло. 3. Порушення візових правил Тут все ще простіше, ніж у попередніх пунктах. За кордоном дуже не люблять, коли мандрівники з туристичною візою намагаються вести комерційну діяльність, працювати або вчитися в місцевих ВУЗах. Абсолютно епічна історія подібного роду описана на Facebook одеситом Денисом Рибальченком. Її суть у тому, то Денис разом зі своєю родиною отримав туристичну візу в США під приводом тритижневої поїздки в «Діснейленд». Але справжньою метою візиту була залишитися в цій країні, і відразу по приїзду він відкрив компанію, купив автомобіль, віддав дітей у школу і почав жити життям типового американця. Але через кілька місяців його сім’я вирішила відвідати Багамські острови, а для повернення в США потрібно було повторно пройти прикордонний контроль. На питання звідки у нього гроші, Денис розповів американцям, що у нього в США бізнес і він чесно заробляє собі на життя. В результаті, його депортували за обман консульства і порушення візових правил – через кілька годин по тому він уже летів в літаку в напрямку Європи. На Facebook ця історія описана більш докладно і ми дуже рекомендуємо прочитати її в повному викладі. У Європі також дуже не люблять перевищення терміну перебування за візою. Результат такого порушення – депортація і заборона на в’їзд. 4. Порушення законів Найпростіший спосіб отримати депортацію і заборону на в’їзд до країн ЄС і США – щось порушити. Це не стосується дрібних адміністративних правопорушень, таких як куріння або розпивання алкоголю в громадських місцях. Але абсолютно пересічні з точки зору українця речі можуть викликати важкі наслідки. Наприклад, автор цієї замітки знайомий з людиною, яка справила малу нужду в потязі берлінського будинку, за що відсиділа кілька діб в місцевій в’язниці, після чого примусово була відправлена на батьківщину. Це ж відноситься до п’яних бійок, спробам довести свою правоту стражам правопорядку, несплату штрафів та іншим подібним речам. 5. ПМС у консульства в день подачі документів Існують незрозумілі ситуації, коли українцям відмовляють в отриманні візи з абсолютно незрозумілих причин. Наприклад, киянин Руслан Хаврюта отримав відмову в отриманні голландської візи через те, що забронював квиток на літак, замість того, щоб його купити. «В якості транспорту був букінг квитка на літак, але через кілька днів із візового центру подзвонили і попросили надати вже куплений квиток. Бронь тоді вже знялася і я подав уже придбані квитки на літак плюс на поїзд, але через тиждень отримав відмову. Уже в посольстві сказали, що з мого боку була спроба фальсифікації документів і я тепер в якомусь там списку. На наступний день я подав той же набір документів, ще раз заплатив і через чотири дні отримав візу », – пише Руслан. Ще одну дивну історію розповіла екс-заступник шеф-редактора Forbes.ua Ніна Міщенко. Їй особисто зателефонував консул Угорщини і сказав, що для мультивізи потрібно показати бронювання другої поїздки, хоча на сайті про це не було ні слова. Він пояснив це якоюсь внутрішньою інструкцією. «Це моє право давати чи не давати мультивізи. А я не хочу», – заявив він. У підсумку Ніна отримала одноразову візу. Безумовно кращу історію в цій рубриці розповів відомий київський стартапер Аладдін Праведно-Щасливий. Підприємець мало не отримав довічну заборону на в’їзд до США та анулювання візи, тому, що він «підозрілий чувак, два рази змінював прізвище», а його мама нібито виїхала в США, залишилася там жити, посрочила візу і влаштувала скандал, а папу завернули на кордоні при спробі нелегальної еміграції. Що було причиною такого рішення американців – невідомо, але довести свою непричетність коштувало Аладдину чимало нервових клітин і сивого волосся. Само собою, цей список не вичерпний. Відмови у візі і заборону на в’їзд в країну можна отримати і через прозаїчніші причини – наприклад, непереконливі докази платоспроможності і прив’язки до України. Або ж відсутність страховки, готівки, фотографії в паспорті, оригіналу запрошення та інших необхідних речей при проходженні прикордонного контролю. У будь-якому випадку, щоб не потрапити в халепу, потрібно уважно читати правила подачі документів і перетину кордону – тим самим, більшість описаних вище проблем будуть просто виключені. Автор: Тимур Ворона  За матеріалами AIN.UA фото: Смак подорожника

Із Чехії депортують групу українців. Чеська фірма, де ті працювали і потрапили під облаву поліції, як з’ясовується, використовувала їхню працю з порушенням законодавства. Як повідомила поліція Чехії, празьке управління поліції у справах іноземців вирішило депортувати 74 із 85 затриманих на робочому місці іноземців, іще проти 11 продовжують адміністративні процедури, що теж, найімовірніше, завершаться депортацією. Такий результат облави, яку влаштували минулого тижня на складі чеської продуктової інтернет-крамниці Rohlik.cz. Майже всі ці іноземці – громадяни України. За словами речника поліції Томаша Гулана, це наразі наймасовіше затримання нелегальних працівників в одній фірмі. У Rohlik.cz переконують, що закону не порушили. Чеське законодавство, що ґрунтується на нормах Європейського союзу, передбачає право іноземців із-поза меж Євросоюзу і з правом на працю в інших країнах-членах ЄС короткий час працювати і в Чехії – це вимагає виконання чіткої умови: іноземний працедавець має направити такого працівника у відрядження до іншої країни. Але, як сказав Радіо Свобода президент чеської Асоціації агентств працевлаштування Радован Буркович, у цьому випадку українці й інші іноземці стали жертвами порушення чеського законодавства з боку компанії, де вони працювали – по суті, нелегально. Керівник компанії Томаш Чупр в одному з телеінтерв’ю сам назвав польську фірму, яка надала йому тих працівників – і та фірма не мала на це права. Польська фірма, за словами Бурковича, числиться будівельною, тож не має права «послати у відрядження» своїх працівників, нібито будівельників, працювати в Чехії робітниками продуктового складу. У Чехії бракує своєї робочої сили, «чужу» використовують із порушеннями Чеські ж фірми іноді ладні нехтувати нормами, щоб узяти іноземців на працю в обхід закону. Це, зокрема, дає можливість добре зекономити на платні – адже легальне працевлаштування вимагає платити іноземцям не менше, ніж чеським громадянам. Тим часом, за словами президента чеської Асоціації агентств працевлаштування, нині на ринку праці в Чехії бракує робочої сили: у празькому регіоні громадяни країни не підуть на роботу простим працівником складу менш ніж за суму в перерахунку у 25 з половиною тисяч гривень, чи майже 950 доларів США, на місяць. Радован Буркович каже, що, за його словами, останніми роками, коли почалися події у Криму й на сході України, Польща на знак солідарності стала видавати українським громадянам «доброчинні візи» з правом на працевлаштування. (Йдеться про запроваджену в Польщі спрощену процедуру працевлаштування, що стосується громадян шести східноєвропейських країн – України, Росії, Білорусі, Молдови, Грузії і Вірменії – ред.) Тепер, за його словами, сотні тисяч українців, які отримали такі польські візи, насправді їдуть працювати до інших держав Європейського союзу, серед того чи не в першу чергу до Чехії. «Незнання закону не звільняє від відповідальності» Останнім часом у Чехії і працедавці, і уряд, і президент говорять про необхідність відкрити доступ до ринку праці для іноземців із країн із-поза меж ЄС, і в першу чергу виокремлюють саме українців. Але тим часом тих українців, що потрапили під шахрайську схему, нині депортують. Фото з офіційного сайту поліції Чеської Республіки  За словами речника поліції, їм заборонять в’їзд до країн Євросоюзу на один рік. Вони мають 30 днів, щоб виїхати з Чехії, і право оскаржити ухвалу про депортацію. Але в поліції зі свого досвіду кажуть, що, найімовірніше, більшість не скористається з цього права. І хоча українці стали жертвами порушення закону працедавцем, у поліції нагадують: кожна особа несе власну відповідальність, кожен має сам усвідомлювати, наскільки його чи її дії або дії працедавців відповідають вимогам закону Чехії. Нині в Чехії перебуває 130 тисяч українців, які стали найбільшою національною меншиною. В лютому цього року чеський уряд удвічі збільшив квоту на працівників з України з майже чотирьох тисяч на приблизно ще таку ж кількість, передовсім для робітників з нижчою і середньою кваліфікацією. Оксана Пеленська, Сергій Драчук Радіо Свобода