Німецький перевізник FlixBus влаштував акцію на автобусні квитки всередині Чехії! Квитки вартість 29 крон доступні для придбання через мобільний додаток та сайт. Період подорожі: весна-літо 2018 року.   Перейти на сайт FlixBus >>> FlixBus - німецький лоукостер серед автобусних перевізників, мережа напрямків якого покриває цілу Європу. 13 лютого 2013 року перші маршрути перевізник запустив у Німеччині. Через кілька років FlixBus обєднався з мережею автобусів далекого сполучення MeinFernBus, а нещодавно викупив і бюджетну лінію автобусів Megabus. В Україні FlixBus співпрацює з перевізником LeoExpress на партнерських засадах. За знижками від лоукостера FlixBus слідкуйте на нашому сайті за відповідним тегом. Дізнавайтеся, як придбати дешеві квитки на автобус в країни Європи. Слідкуйте за акціями таких популярних бюджетних автобусних компаній як PolskiBus, LeoExpress, Ecolines та LuxExpress.  

Чеські журналісти провели в Празі дослідження на предмет шахрайства щодо туристів. Вони відправили двох підставних іноземців міняти євро на крони в різних обмінних пунктах і підрахували, скільки грошей ті втратили через недобросовісних міняйл, повідомляє СВІТUA з посиланням на 420on.cz. Обмін валют досі залишається однією з головних проблем міста - поруч із нечесними таксистами. Однак, на відміну від таксистів, обмінники обманюють іноземців цілком легально і в рамках закону. Результати дослідження пригнічують: за кілька годин учасники експерименту втратили майже 50 євро з двохста, хоча практично нічого не придбали. Іноземець прилітає до Праги - і починає втрачати гроші Експеримент проходив за класичним сценарієм: іноземний турист прилітає в аеропорт Вацлава Гавела з євро і хоче розміняти їх на чеські крони. Він може зробити це в обмінному пункті відразу в аеропорту або в одному з обмінних пунктів у центрі міста. Перед відльотом з Чехії турист обмінює крони назад на євро в аеропорту. Журналісти порахували, скільки грошей іноземець може втратити на обміні валют. Спочатку вони купили 200 євро в обмінному пункті Exchange на вулиці Карповій. Цей пункт славиться одним з кращих курсів валют у Празі. Гроші віддали двом підставним іноземцям з Перу, які вирушили міняти їх вранці в аеропорту в мережі обмінних пунктів Interchange. Курс тут не найкращий: за 1 євро людина отримує всього 21,67 крони. Але виявилося, що невигідний курс - це не єдиний нюанс. Де міняти гроші в центрі Праги Найнеприємніший досвід очікував журналістів у відомому обмінному пункті Chequepoint навпроти Орлою на Староміській площі. Про цей пункт ходять чутки усією Прагою: тут за одне євро пропонують лишень 15 крон. При цьому на вході висить вивіска зі словами, що обмін проходить без комісії. Насправді ж за 40 євро журналісти отримали всього 600 крон: на 40 відсотків менше, аніж за найвигіднішим курсом обміну. Курс 15 крон за одне євро вказано в таблиці пункту. Але якщо людина не розбирається в курсах валют і щойно приїхав до Праги, вона може навіть не помітити, що втратила майже половину своїх грошей на обміні. Скасувати закінчену транзакцію не можна. Щодня до цієї пастки потрапляють десятки туристів. Але не всі обмінні пункти в центрі міста паразитують на туристах. На Целетній вулиці є обмінник Safir Crystal , який обмінює євро за курсом 24,5 крони. За 40 євро тут можна отримати 980 крон. На Карповій вулиці в обмінному пункті Exchange курс ще краще: 1012 крон за 40 євро. Цікаво, що на вивісці пункту написано Směnárna pro Čechy ("Обмінник для чехів"). Один із кращих курсів валют - у ресторанах фаст-фуду Журналісти також переконалися, що решту в кронах можна отримати й у деяких центральних ресторанах і магазинах. У KFC та магазині Žabka в центрі Праги іноземцям запропонували повернути решту за курсом 25 крон за євро. Дослідження показало, що ресторани швидкого харчування пропонують практично найкращий курс у місті. Але для обміну грошей потрібно щось придбати. За 40 євро обмінний пункт запропонував видати всього 823 крони. На питання, чому сума така мала, співробітниця відповіла, що за обмін стягується комісія в розмірі п'яти відсотків. Таким чином, реальний курс склав лише 20,58 крон за євро. Все це зазначено на таблиці з курсами валют. Але комісію неуважний турист може легко не помітити. Ще одне шахраювання на Вацлавській площі Передостанньою точкою на маршруті журналістів опинився обмінний пункт Ex.change на Вацлавській площі. Тут за одне євро пропонували 25,27 крони, однак комісія обмінного пункту склала аж 28 відсотків! Це другий найгірший варіант після Chequepoint під Орлоєм. Гроші, які залишилися, журналісти спробували обміняти назад на євро в обмінному пункті аеропорту за курсом 28,37 крон. За операцію обмінник взяв комісію в п'ять відсотків. У результаті лишень на обміні грошей кожен іноземець втратив майже по 50 євро, нічого не придбавши.

У Празі відбувся 25-й ювілейний міжнародний фестиваль студентських театрів. Серед численних місцевих та закордонних труп були молоді актори з України. Студенти Факультету культури і мистецтв Львівського університету представили перформанс «Так чи ні» українського режисера, випускниці Празької академії сценічного мистецтва Анастасії Торос. У програмі фестивалю був і виступ студентського етно-гурту «ЯгОди», який заспівав українські та інші слов’янські пісні. Публіка, яка складалася значною мірою зі студентів та викладачів театральних факультетів, була вражена професійним рівнем та запальною енергетикою українських авторів. Ані незнайома мова, ані спека, що стояла у приміщенні театральної студії, не стали на перешкоді успіху молодих українських акторів на фестивалі студентських театрів Zlom vaz. Назва фестивалю походить від акторського побажання перед виходом на сцену, що можна перекласти як «ні пуху, ні пера». І здається, українці своїм перформансом дійсно вирішили не лишити від своєї публіки ні пуху, ні пера – стільки енергії вони вклали у свій виступ, що публіка стежила невідривно за кожним рухом, кожним словом, кожним звуком. «Це було цікаве поєднання модерну, сучасного погляду на проблеми суспільства, з елементами українського фольклору, який був і новий, і знайомий для мене одночасно. Я не розумів все, що говорилося українською, але це і не завжди було потрібно – виступ був дуже потужний», – говорить словак Адам, який працює в Академії музичних мистецтв у Брно. Сама авторка перформансу Анастасія Торос говорить, що її дипломна робота була про те, як поєднати традицію і сучасність, як нинішнє суспільство сприймає «інакшість» – стосунки чоловіка і жінки, різних культур, як долає непорозуміння. «Я дуже тішуся, що мені вдалося поставити свою дипломну працю разом з нашими львівськими молодими акторами. Я мала можливість грати з ким завгодно, але я після кількох років навчання хотіла повернутися в Україну і залучити до праці наших акторів. Я рада, що саме цю роботу було відібрано на фестиваль. Це – велика акторська група, яка була співавтором постановки. З кимось іншим вистава була б про щось інше», – розповідає режисер, яка незважаючи на молоді роки, вже встигла повчитися і в Чехії, і у Великій Британії, і в Грузії. Одна з молодих акторок говорить, що готували виставу майже рік тому, і тоді вони отримували від режисера завдання – створити перформанс із елементів реального життя. «Я пригадую, що ми ходили по вулицях і записували діалоги, підслуховували їх, підглядали, а потім приносили до класу і якісь залишалися, якісь відпадали», – ділиться вона своїми враженнями про новий для себе досвід. Адже перформанси – відносно новий для України театральний жанр, і більшість молодих акторів вперше спробували у ньому свої сили. Зате у фольклорному співі українці могли сміливо похизуватися багатою традицією. Виступ гурту «ЯгОди» проходив в одному з найгарніших концертних залів Праги – «Дзеркальній каплиці» Климентинського монастиря. Викладачка театрального факультету Празької академії Івана Востаркова, яка викладає мистецтво володіння голосом на сцені, говорить, що дуже важливо не відмовлятися від своєї традиції, а навпаки, використовувати її в театрі. «Я це називаю «клітинною сутністю» культури, місця, мови, того, що творить місцеві культурні особливості, а також добре свідомо експериментувати, позичати з інших культур. В мене, наприклад, є одна чеська студентка, якій дуже подобається українська пісня, а от чеського голосу в ньому вона ще не знайшла. Тому мені дуже подобається фольклор, бо він є чистим джерелом. Зараз ми почули українські та неукраїнські пісні, але ви можете почути, що і, попри певну стилізацію, ви маєте справу з потужною традицією – формування голосу є дуже традиційним», – ділиться своїми професійними спостереженнями Івана Востаркова. Керівник гурту «ЯгОди» Зоряна Дибовська, яка поєднує роботу в драматичному театрі з викладанням в університеті та співом у гурті, каже, що молодий колектив, який існує заледве рік, свідомо обрав свій шлях у поєднанні різних традицій, бо відродження власної української традиції в Україні відбувається настільки потужно, що в ньому вже важко відшукати свій унікальний «голос». «Нас цікавлять східні мотиви, ми хочемо їх поєднати з українськими, і ми це робимо не лише співом, але хочемо ще ввести і нові інструменти – дудук, наприклад. Ми співаємо болгарські, сербські, македонські, маємо одну білоруську пісню. Здається, що в нас в репертуарі вже стає більше інших слов’янських пісень, ніж українських. Але, думаю, що буде половина на половину», – ділиться своїми планами співачка та акторка Зоряна Дибовська. Представити свою роботу на празькому міжнародному фестивалі є можливістю подивитися, що відбувається у студентському театральному світі, заявити про себе, нав’язати професійні контакти, говорить студентка Празької театральної академії Мар’яна Козак. Вона вчиться у Празі вже п’ятий рік, і в рамках навчання повернулася на два роки до України і вчилася у Київському театральному університеті імені Карпенка-Карого. «Мені шкода, що колеги з Києва не змогли приїхати, бо фестиваль проводиться з розмахом, тут не шкодують грошей на якісні речі. На трьох сценах постійно відбуваються якісь події – тут є майбутні актори з різних кінців світу, з Нідерландів, з Туреччини, з Ірану, університет живе зараз тільки цим», – розповідає празька студентка. «Це дуже цікаво порівнювати з тим, що відбувається в Україні, де також дуже багато робиться в театральному мистецтві. Я була у різних театрах, на «Гоголь-Fest». Мене вразив просто геніальний фестиваль «Порто Франко», що проходить в Івано-франківську, це тепер мій улюблений фестиваль і улюблений театр в Івано-Франківську, і я туди обов’язково повернуся. Але тут набагато більше театрів, ніж в Україні. У Києві є лише кілька великих сцен, а тут у маленькій Празі – десятки», – говорить Мар’яна Козак. Вона додає, що, на щастя, зараз завдяки стипендіям, українські студенти можуть подорожувати і поєднувати ці два світи, український, де пульсує нова театральна енергія, та чеський, славний своєю традицією, яку підтримує держава і суспільство. За статистикою, чехи є однією з найбільш «театральних» націй світу. За рік в театрі, яких є майже 200, хоч раз побуває 6 мільйонів осіб, що є більше, ніж половина мешканців 10-мільйонної країни. Пише: Радіо Свобода  

У Консульській службі України розмістили рекомендації для українських туристів, які розпочали планувати свої подорожі за кордон. Щоб уникнути ситуації, яка трапилася із вітчизняними туристами у Єгипті, у МЗС рекомендують уважно обирати туристичного оператора. Про це начальник Департаменту консульського забезпечення МЗС України Василь Кирилич повідомив у своєму Twitter. Читайте також: Українці, які застрягли в Єгипті нарешті повертаються додому, – МЗС Ситуація з повернення українців з Шарм-ель-Шейху на Батьківщину врегульована. Та краще було б її уникнути. До подорожі необхідно готуватися,– написав дипломат. Окрім цього, на сайті консульської служби України розмістили рекомендації для українців, які збираються у подорож. Українських громадян просять звернути увагу на такі поради: – ретельно планувати свої подорожі, враховуючи обставини, які можуть непередбачено виникнути;– уважно обирати туристичного оператора, отримати від нього повну інформацію щодо дій у випадку надзвичайної ситуації, контактні дані компаній та осіб, до яких цілодобово можливо звернутися у випадку виникнення форс-мажорних обставин;– уважно вивчити умови контракту щодо надання туристичних послуг;– враховувати безпекову ситуацію в країні, ситуацію в міжнародних аеропортах, через які здійснюватиметься подорож;– зареєструватися на веб-ресурсі Департаменту консульської служби МЗС України "Добровільна реєстрація українських громадян при подорожах за кордон" ("ДРУГ"), який є ефективним інструментом попередження, за потреби – розшуку та надання сприяння громадянам України в разі надзвичайних подій за кордоном. Вам буде користо прочитати: Друг, якого краще завжди брати з собою у подорожі Окрім цього, у консульській службі описали, що слід робити, якщо форс-мажор трапився у міжнародному аеропорті:– слід невідкладно встановити зв’язок з туроператором, авіаперевізником або їхніми представниками в країні перебування, відповідними аеропортовими службами, з’ясувати причину затримки (скасування) рейсу, перспективи та шляхи вирішення питання, отримати інформацію про порядок розміщення в готелі, надання медичної та іншої необхідної допомоги;– інформувати про актуальний стан ситуації родичів або знайомих в Україні;– невідкладно зателефонувати на "гарячу лінію" посольства або консульської установи в країні перебування аеропорту, або на цілодобову "гарячу лінію" МЗС: +38 044 238 16 57.  foto: Pixabay

Весна нарешті починає перемагати холодні завірюхи і снігопади і незабаром в Україні розпочнеться черговий, насичений і палкий фестивальний рік. Команда нашого порталу підготувала для вас підбірку з найцікавіших фестивалів цієї весни. Ми обов’язково помандруємо на деякі фести з цього списку, ви з нами? Тоді поїхали! Французька Весна   Де: Київ, Дніпро, Харків, Одеса, Запоріжжя, Львів, Рівне, Івано-Франківськ, Бердичів Коли: 31 березня - 30 квітня Зміст: презентація спільних франко-українських проектів - фільмів, фото, муралів, концертів, художніх виставок. Реалізація дискусійних та творчих айданчиків для обміну досвідом. Скільки коштує: безкоштовно Детальна програма у кожному місті: https://institutfrancais-ukraine.com/programmation/printemps-regions Чому варто піти: надзвичайно насичена програма, що складається з нових фільмів, презентацій книг і фотопроектів, театральних п'єс, художніх арт проектів. Свіжий погляд на наше суспільство, історію і мистецтво. Можливість зануритись у французьку культуру та знайти у ній щось спільне зі своєю. А також шанс зав'язати цікаву дружбу з дивовижними людьми.   Dream Handmade Festival     Де: м. Львів, вул. Коперника, 17 Коли: 31 березня - 1 квітня Зміст: великий вибір екслюзивних товарів ручної роботи, дизайнерських виробів, матеріалів для рукоділля, можливість познайомитись з авторськими техніками та взяти участь майстер-класах та семінарах. Скільки коштує: 30 грн. / але якщо ви попередньо зареєструєтесь - то вхід вільний. Посилання: http://lviv-online.com/ua/events/festival/dream-handmade-festival/ (там же можна зареєструватись) Чому варто піти: це перший найбільших фестиваль ручної роботи у Західнії Україні, безліч лекцій, концертів, ринків, демонстрацій, робочих зон та унікальних заходів, а також можливість познайомитись з молодими та досвідченими українськими handmade-виробниками. Також ця подія буде цікава тим, хто хоче презентувати свої вироби і шукає майданчики для презентації.   Музичний фестиваль «Atlas Acoustic»     Де: Київ, вул. Січових Стрільців, 37-41 Коли: 1 квітня Line-up: Epolets, Bahroma, Фіолет і Brunettes Shoot Blondes Скільки коштує: 250-650 грн. Купити квиток: http://kyiv-online.net/events/music/muzychnyj-festyval-atlas-acoustic/ Чому варто піти: побачити на одній сцені - Бахарєва, Вареницю, Колоса та Ковальова, а це не так просто, оскільки Epolets, найближчим часом йде у творчу відпустку, а Bahroma і Фіолет взяли перерву після зимових виступів. Ну а Brunettes Shoot Blondes, взагалі рідко з'являються в Україні через виступи закордоном. Гуморина 2018     Де: Одеса Коли: 31 березня - 1 квітня Зміст: парад гумору, фестиваль клоунів та мімів "Комедіада", численні конкурси, розваги і виступи. Скільки коштує: вхід вільний Детальна програма: https://ua.igotoworld.com/ua/eventPage/2035_yumorina-2018-odessa.htm Чому варто піти: святкова карнавальна хода, міжнародний фестиваль "Комедіада", що цього року проходитиме вже восьме - і цього року на ньому будуть клоуни і міми з десятка європейських країн. Крім гумору можна буде поласувати смаколиками на "Фестивалі Їжі", відвідати ярмарку сувенірів, місто дитинства та відпочити на концертах і виставах, що можна буде відшукати у центрі. Мабуть для України ця подія є чимось подібним до мексиканських фестивалів, а тому, хоча б раз на життя на ній обов'язково треба побувати. Великдень у Гаю 2018. Львів  Де: Музей народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького (Шевченківський гай), Львів . Коли: 8-9 квітня 2018 року Чому варто піти: Хочете дізнатись, як святкували Великдень у давнину в західноукраїнських селах? Тоді Вам до Музею народної архітектури і побуту "Шевченківський гай" Потрапивши на територію музею, ви одразу станете учасником давньої традиційної гаївки «Кривий танець», рухаючись якою потрапите у вир святкового дійства. А там – старовинні хатки під солом'яною стріхою, хлопці у вишиванках, дівчата у віночках, веселі народні забавки, гаївки та веснянки, виступи фольклорних колективів та цікаві майстер-класи.     Скільки коштує: дорослий вхідний квиток 30 гр., дитячий 20 гр. Посилання на подію: https://afisha.vash.ua/events/kontserty-ta-svyata/svyatkova-programa-velykden-u-gayu-2018  Свято "У гай на гаївки"  Де: Музей народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького (Шевченківський гай), Львів . Коли: 18 квітня 2018 року, початок о 12:30. Чому варто піти:  "Ми знаємо, що Ви будете робити у Львові у Світлий вівторок- Ви будете водити гаївки разом із  вокальним ансамблем "Намисто".  У програмі свята: - гаївки; - веснянки; - цікаві забави. - ансамбль "Намисто". Скільки коштує: дорослий вхідний квиток 30 гр., дитячий 20 гр.   Фестиваль писанок 2018   Де: різні локації Києва (Софійська площа, Володимирський проїзд та сквер біля нього, Михайлівська площа, Контрактова площа). Коли: 5-7 квітня Зміст: виставки традиційних, авторських писанок. Великодній ярмарок, тематичні фотозони, дитячі розваги і атракціони. Скільки коштує: безкоштовно Посилання: http://folkukraine.com/projects/ukrainian-pysanky-festival/ Чому варто піти: познайомитись з традиційними розписами писанок з різних регіонів України та зануритись у прадавню символіку і атмосферу Великодня. Крім того у вас буде чудова можливість придбати щось смачне і красиве на ярмарку майстрів.   Великдень у «Мамаєвій Слободі» 2018, Київ   Де: козацьке селище «Мамаєва Слобода», Київ (вулиця Донця, 2). Коли: 7-8 квітня 2018 р. Зміст: Традиційно у світле свято Христового Воскресіння «Мамаєва Слобода» запрошує долучитися до наших праотцівських традицій: 7 квітня о 22 годині розпочнеться нічне богослужіння у козацькій церкві Покрови Пресвятої Богородиці,  та завершиться зранку, 8 квітня, освяченням великодніх кошиків. Хто не поміститься в церкві, зможе, як це й годиться за козацькими традиціями, взяти участь у «Гоніннях смерті» з української землі. Піднятися на дзвіницю поряд із церквою, щоб вдарити в «Благовіст» та заграти на церковних дзвонах. Скільки коштує: вхід – 100 грн, для пенсіонерів, школярів та студентів – 60 грн, дошкільнята, інваліди I та II груп, солдати та сержанти-строковики, ветерани АТО – безкоштовно. Посилання: Мамаєва Слобода   Великдень у «Парку Київська Русь»     Де: с. Копачів, Київська обл. Коли: 7-9 квітня Зміст: грандіозне святкування великодня та можливість поринути у епоху раннього середньовіччя. Скільки коштує: 150 грн. для дорослих, для пенсіонерів та студентів - 100 грн, для дітей шкільного віку - 50 грн, дошкільнята - безкоштовно. Придбати квитки можна Тут Посилання: http://parkkyivrus.com/ua/ Чому варто піти: зустріч великого київського князя Володимира, частування, пасхальна хода, верхова їзда, стрільба з лука, феєричне театралізоване шоу з вокалом і танцями, фрагменти весняного мюзиклу, реконструкція кінно-пішого бою. Цей фест - є мрією будь кого, хто захоплюється далекою і романтичною добою середніх віків.   Тож які події вирішили відвідати ви? На які фестивалі ви б запросили своїх закордонних друзів? Або можливо ви хочете розповісти про подію, яка ось-ось має відбутись? Відписуйте у коментарі та діліться своїми думками :)   P.S. якщо вам сподобався цей матеріал, найкращою подякою за роботу, буде його поширення, щоб якомога більше людей дізнавались про різнобарв'я цікавезних подій, що вирують в Україні і долучилась до активної розбудови цікавого середовища :) Олекса Коба спеціально для UAPORTAL.cz  

Для нас, українців, які звикли чути публічні заклики і звинувачення політиками своїх попередників, буде цікаво знати, що публічно до війни Масарик не виступав за незалежність Чеських земель, а тим більше за створення Чехословаччини. Чехія не має з нами кордонів, ніколи наші народи не воювали один з одним і, можливо, тому увага до цієї центральноєвропейської держави є невиправдано меншою, ніж до наших ближніх сусідів. Зазвичай події, що відбуваються в Європі "на захід від Росії і на схід від Німеччини", ми розглядаємо  в широкій геополітичній перспективі, тоді як внутрішні процеси, що проходять у цих країнах, залишаються на другому плані. Чим повчальний для нас чеський досвід державотворення? Розпад Австро-Угорської імперії у 1918 р., яка століттями була каркасом, що скріплював Центрально-Східну Європу, привів не тільки до зміни кордонів у Європі, а й до переформатування міжнародної системи. Це був перший для ХХ століття розпад європейської імперії, який, як і другий, пов'язаний з розпадом Радянської імперії, привів до утворення національних держав, жорсткого протистояння ідеологій, наростання  інтеграційних і дезінтеграційних процесів у регіоні. У контексті подій майже 100-літньої давності на світ народилася нова держава – Чехословаччина на чолі з президентом-філософом Томашем Гаррігом Масариком, який втілив у реальність свій соціальний проект. Доля держави, що двічі зникала з карти Європи, неодноразово змінювала назву, політичні режими й ідеологію, для нас цікава не лише тому, що на практиці був реалізований проект Платона про ідеальне правління з філософом на троні, а й тим, що Чехословаччина може служити модельним прикладом трансформацій, які відбуваються на обломках імперій. "Якщо чехи і словаки в своїй історії пережили 1000 років історії Європи, а за останні 50 років мали досвід сучасної демократії, фашизму і сталінізму, то доля цього народу, – підкреслив І. Світак, – настільки важлива для Європи і світу, що тільки  обмежений політик міг бачити в чехословацькій трагедії локальне і маргінальне явище" Чехословацька Республіка (скорочено ЧСР) була офіційно проголошена Чехословацьким національним комітетом 28 жовтня 1918 року. Саме цей день відзначається сьогодні в Чехії як державне свято. На початку Першої світової війни питання про незалежність не стояло на порядку денному жодної чеської політичної партії. Програма створення незалежної держави була публічно висунута в 1915 році Чеським закордонним комітетом, який згодом був перетворений в Чехословацьку національну раду. Штаб-квартира ради знаходилася в Парижі. На чолі ради стояли колишні депутати австрійського Рейхстагу професор Томаш Масарик і Йозеф Дюріх (останній був виведений з керівного складу в 1917 році), а також журналіст і соціолог Едвард Бенеш і словак за національностю, астроном та військовий льотчик, генерал французької армії Мілан Растіслав Штефанік. Керівником визвольної акції став філософ Т. Г. Масарик, ідеї якого лягли в основу політичної програми ради. Саме завдяки її діяльності та організації нею закордонніх акцій вдалося в державах Антанти утворити легіони – військові формування із чехів і словаків – громадян цих держав, а також військовополонених(в минулому солдат австро-угорської армії), чисельність яких поступово досягла десятків тисяч чоловік. Сам Чехословацький корпус був сформований у Російській імперії. Він дислокувався в Україні. У липні 1917 року Масарик прибув у Київ, і в результаті переговорів з Центральною Радою всі витрати на утримання легіону взяла на себе молода українська держава, існування якої він пов’язував лише з перебуванням у складі демократичній Росії. Для України повчальним є приклад активної роботи Чехословацької ради: не дивлячись на те, що вся антиавстрійська національна боротьба велася за межами країни, з нею солідаризувалися чеські і словацькі емігрантські організації, а також малочисельні учасники підпільного антиавстрійського супротиву в чеських землях. Завдяки ознайомленню лідерів європейських держав з чеським питанням, активній пропагандистській роботі в європейських столицях Чехословацька національна рада отримала визнання країн Антанти як воююча сторона і уряд де-факто. Тим самим існування національної держави  було визнано ще до формального проголошення нею незалежності. Проте, не дивлячись на авторитет професора Масарика і демократичну програму чехословацького супротиву, чехословацькі визвольні змагання до весни 1918 року розглядалися лідерами держав Антанти як одні з альтернатив майбутнього устрою Центрально-Східної Європи. Згідно з відомими "14 пунктами" В. Вільсона подальший розвиток регіону Антанта пов’язувала з федералізацією Австро-Угорщини.  Відповідно говорячи про особливе значення зовнішньополітичного фактору, варто пам’ятати, що "Чехословацьку карту" союзницькі держави почали всерйоз використовувати тільки після того, як рухнули їхні надії і плани заключити з Австро-Угорщиною сепаратний мир. Жодного руху вперед не може здійснити нація, яка не відмовиться від старих міфів? "Малий народ", що прагнув відродити власну державу, не міг розпочати її будівництво з неправди і старих міфів, а з продуманої програми дій, автором якої був професор Томаш Масарик. Тому під час "рукописного бою" щодо достовірності Краледворського і Зеленогорського рукописів учений продемонстрував примат етики в політиці. У процесі дискусії професор Чеського університету в Празі і депутат віденського парламенту звернувся до тодішнього чеського суспільства з закликом розібратися в самому собі, у власних бажаннях і дати відповіді на питання, що виникли, для чеської нації. При цьому Томаш Масарик прагне зрозуміти "сенс чеської історії" у своїх працях "Чеське питання", "Наша нинішня криза", "Ян Гус", які вийшли під час 1895-1896 рр., і викладає оригінальну концепцію чеської історії. У ній автор, уникнувши аналізу соціальної і політичної історії, подає нам історію як розвиток ідей, інтелектуальну історію нації, невіддільної від європейської цивілізації. "Чеське питання є питання всесвітнім" і тому воно немає нічого спільного з фізичним існуванням, воно невіддільне від тенденцій розвитку світу і Європи. Читаючи Масарика, переконуємося, що будь-який інший підхід породжує меншовартість і постійне повернення назад, безплідну дискусію про неправильність дій і помилки провідників, які є непродуктивними. Лише після аналізу історії ідей, сформульованої предками, і практикою їх реалізації в минулому, на думку філософа-президента, зможе формуватися загальне минуле нації, яке є ключем до її майбутнього. Минуле, як вчить Масарик, треба прикликати в свідки тільки для того, щоб обґрунтовувати сучасну політичну програму не "національними міфами", а  практичними потребами нації. При цьому, методом, яким нам слід послуговуватися, є реалізм. Розглядаючи історію як історію ідей, Масарик прагнув знайти ту традицію, якої слід дотримуватися зараз і в майбутньому. Базуючись на відкритих ним традиціях (від Гуса з його приматом етики, через Хільчицького до "чеських братів" з їх ідеями братства, до Гавлічека і Палацького) Томаш Масарик вибудовує тактику дій – постійне етичне вдосконалення, працю по вдосконаленню світу "малими ділами", а не "безплідні патріотичні кампанії". Перед Першою світовою війною Масарика важко було назвати успішним політиком, але в нього було те, чого не вистачало його опонентам: його політика була заснована на чітко визначеному ідеологічному фундаменті, а її гнучкість дозволяла успішно реагувати на зміни, не руйнуючи цього фундаменту. Чи є радикалізм і націоналізм підтвердженням нашої готовності до дії? Для нас, українців, які звикли чути публічні заклики і звинувачення політиками своїх попередників, буде цікаво знати, що публічно до війни Масарик не виступав за незалежність Чеських земель, а тим більше за створення Чехословаччини. Чеські радикальні політики навіть звинувачували його в "прохолодному" ставленні до національних питань. Та дві обставини його - як чеського інтелектуала, для якого небайдужою була доля свого народу - змусили перейти до рішучих дій. Перша з них, це практично-політичне усвідомлення того, що в разі перемоги Центральних держав(Австрії, Німеччини) буде реалізований німецький план "Серединної Європи", згідно з яким Центральна Європа попаде у сферу німецького впливу. По-друге, це були етичні мотиви, якими б варто керуватися нашим парламентаріям. Як депутат австрійського парламенту, представник чеського народу він "відчував", як про це говорить у бесідах з К. Чапеком, докори сумління від того, що наші люди йдуть на війну і в тюрми, а ми, депутати, сидимо вдома; якщо ти депутат, то роби хоч що-небудь". Відкидаючи русофільську орієнтацію чеського політикуму, Т. Масарик і керований ним закордонний комітет зайняли прозахідну позицію і розпочали активну роботу у всіх державах Антанти, включаючи Росію і Японію, але основна робота лідера Національної ради проводилася в Лондоні, Парижі та Вашингтоні. Виступаючи з публічними лекціями в університетах провідних європейських держав, випускаючи брошури та публікуючи статті в періодичних виданнях, професор Томаш Масарик знайомив західноєвропейську громадськість з  програмою національного визволення чехів. У меморандумах, направлених на адресу керівництва країн Антанти, він доводив необхідність повалення монархії Габсбургів і створення незалежної чехословацької держави. Перед нами постає не просто програма боротьби за незалежність, продумана до дрібниць піар-акція з насиченим чеським інформаційним компонентом. Завдяки політичному таланту та чіткій національній позиції Томаша Масарику вдалося обійти слизькі теми і максимально акцентувати на вигідних для чехів питаннях, які сприяли максимальному досягненню поставлених цілей. Логічно аргументуючи вигідність створення Чехословаччини для Антанти, він не вдавався до сентиментальних почуттів і  фальсифікацій, а навпаки, показав, як на користь національній справі можна використати недостатні знання в західних суспільствах і політикумі про національні проблеми, в цьому випадку – чеські та словацькі. Коли питання стосувалося німецької національної меншини в Богемії і Моравії, то він використовував зрозумілий для лідерів країн Антанти аргумент про їх відповідальність за розпалювання війни та ігнорування чеських національних інтересів. Чітка програма дій Томаша Масарика сприяла сприйняттю політичними колами союзників чехів і словаків як монолітної нації, які мають яскравих лідерів, логічну програму дій, втілену в життя Першої Чехословацької Республіки. Відповідним завданням для президента молодої Чехословацької Республіки стало піднесення національної свідомості шляхом розвитку культури. Без належної культурної роботи політична незалежність не врятує ні державу, ні народ. Саме низька культура, на думку президента Масарика, є причиною неефективного адміністрування. "Без суворого культурного цензу ні партія, ні демократія, ні парламент, ˗ пише він у роботі "Дорога демократії", ˗ не зможуть звільнитися від демагогії". Саме перед політиками, за Масариком, стоїть нелегке завдання зорієнтувати народ у дусі нових вимог часу, "щоб підняв свій погляд понад вузькі межі своєї батьківщини, не перестаючи бути вірним патріотом, щоб став уважним та обережним громадянином світу". Матеріал запозичено з сайту: http://www.istpravda.com.ua/