Статті

Найпопулярніші Автори

Категорії

Статистика

541

Стаття
41

Активний Автор

Пошук Статей

Kлючове слово або фраза

Переглянути За

Категорія

Сортувати За Датою

#2019 (1) #Coursera (1) #covid (1) #ICP #komunitnicentrumkarlin #NNO (1) #lifestyle (1) #бар (1) #відпочинок (2) #здоров'я (1) #коронавірус (2) #Крим (1) #медицина (1) #можливості (1) #Музика (1) #Нафтогаз (1) #Новини (1) #Прага (2) #чехивукраїні #спортупразі #закарпаття #бойовімистецтва #чехитаукраїнці (1) #Чехія #чехи #національнийменталітет #державнесвято #атеїзм #гімнчехії (1) #ЧНБ (1) 100-ліття держави (1)

[показати усе]

Нові Статті

31 Жовт 2017

Українці в Чехії. Хто ми і що тут робимо

Автор Галина Андрейців 19 756 переглядів

Процес становлення української діаспори в Чеській Республіці умовно можна поділити на чотири періоди. 1. До подій 1917 року більшість емігрантів становили представники інтелігенції та студентство, які залишали Батьківщину з політичних мотивів та з метою підвищення освітнього рівня. Українські студенти вступали до Гірничого інституту в Пршібрамі та до Карлового університету Праги. У 1902-1903 роках український професор Іван Горбачевський став навіть ректором Карлового університету. 2. Нова, велика «хвиля» української еміграції (інтелігенція, військові біженці) припадає на початок 20-х років минулого століття. Вона пов’язана з поразкою у боротьбі за незалежну Україну. У міжвоєнний період завдяки, в першу чергу, Президенту Т.Масарику Чехословаччина стала найбільшим у Європі політичним, науковим, культурним та духовним центром закордонного українства. З Відня до Праги був переведений Український вільний університет. В Чехословаччині виходили українські газети, часописи, діяли видавництва, середні та вищі навчальні заклади, музеї, товариства. В Празі жили і творили поети О.Олесь, Є.Маланюк, О.Ольжич, художник В.Касіян, багато інших визначних представників української культури. Однак, після Другої світової війни, значна частина української інтелігенції під загрозою репресій з боку місцевої комуністичної влади та СРСР була змушена від’їхати далі на Захід. Чимало представників української еміграції 20-30 рр. залишили Чехословаччину також після введення військ країн Варшавського договору в серпні 1968 року. 3. Після завершення Другої світової війни до Чехії прибували військовослужбовці сформованого в СРСР 1-го Чехословацького армійського корпусу, в якому переважали жителі міжвоєнної Підкарпатської Русі (Закарпатської України), а також волинські чехи. 4. До четвертої, сучасної «хвилі» українських мігрантів в ЧР належать наші співвітчизники, які почали прибувати в пошуках роботи до цієї країни з початку 90-х років минулого століття. Станом на кінець 2016 року на території Чехії зареєстровано близько 150 тисяч українських трудових мігрантів, частина з яких одержала дозвіл на проживання в ЧР на 10 і більше років. Українські дипломатичні установи щорічно реєструють в Чеській Республіці близько 1000 новонароджених громадян України. Із зрозумілих демографічних причин нинішня українська діаспора в ЧР, що складається, головним чином, з громадян Чеської Республіки - нащадків згаданих українських емігрантів, постійно скорочується. Значну роль тут також відіграють процеси поступової асиміляції українців до чеського суспільства. Згідно з останнім переписом населення у 2011 році до української національності зголосилося понад 54 тисячі чеських громадян, або 0,5 відсотка від населення країни (під час попереднього перепису населення у 2001 році таких було близько 22 тисяч). Переважна частина «чеських» українців - це представники інтелігенції: науковці, викладачі, підприємці тощо. Проживають вони, головним чином, у містах: Прага, Карлові Вари, Дєчін, Брно, Пршеров, Острава і Хомутов. З метою реалізації своїх прав, які сформульовано у схваленому в 2001 році Законі «Про права національних меншин», українською діаспорою створено низку громадських організацій. В Празі, зокрема, діють: «Українська ініціатива в Чеській Республіці» (керівник – Василь Райчинець); «Об’єднання українців та прихильників України в Чеській Республіці» (керівник – Ольга Мандова); "Міжнародна громадська організація "Українська Європейська Перспектива" (керівник - Галина Андрейців) ; «Об’єднання українок в Чеській Республіці» (керівник – Марія Прокоп’юк); «Форум культур» (керівник – Ростислав Прокоп’юк); «Асоціація українців в Чеській Республіці» (керівник – Павло Бубряк); «Українські профспілки в Чеській Республіці» (керівник – Тарас Костюк); «Міжнародна асоціація українців «Євромайдан» (керівник – Михайло Топоров); «Український народний дім в ЧР» (керівник – В.Губчук); «Празький Майдан»; «Рута» (керівник – Богдан Копчак); «Український національно-культурний центр» (керівник – Г.Базаєв); «Український бізнес-клуб в ЧР»; «Міжнародне об’єднання «Українська свобода» (керівник – Богдан Костів); Крім того, діють самостійні громадські організації, які по своїй суті є творчими колективами: «Товариство трудової міграції українців в ЧР «Берегиня» (керівник – Марія Скиба); Танцювальний колектив «Джерело» (керівник – Дарія Любачівська); Творчий колектив «Родина» (керівник – Йосип Климкович). Українські організації діють також у м. Градець Кралове – «Регіональне українське товариство Східної Чехії» (керівник – Н.Доценко), у м. Брно – «Українська ініціатива Південної Моравії» (керівник – Ільнара Дудаш), у м. Хомутов – «Дзвони надії» (керівник – В.Кулацький), у м. Карлови Вари – «Союз українців Богемії» (керівник – В.Роговий), у м. Ліберець – «Ліберецька греко-католицька харіта» (керівник – отець Іван Семотюк), м. Тепліце – «Українська світлиця» (керівник – Калісія Федорук), у м. Пардубіце – керівник Г.Величко. Українські діти, батьки яких тимчасово перебувають у ЧР, мають можливість відвідувати українську суботню школу «Ерудит». Цей навчальний заклад працює за угодою з Міжнародною українською школою. У 2017 році розпочав роботу "Культурно-освітній центр «Крок»", метою діяльності якого є навчання дітей, які проживають разом з батьками у Чехії українській мові, літературі, культурі, географії України. Також у лютому 2017 року, відкрився інформаційний портал українців Чехії UAPORTAL.CZ - вся корисна інформація для українців, які живуть, навчаються, працюють та відпочивають в Чехії. Сайт буде цікавий і тим, хто тільки збирається відвідати цю країну. У містах Прага, Ліберець та Брно діють греко-католицькі церкви, в яких служба ведеться в т.ч. українською мовою. При чеському Уряді діє постійна Комісія з питань національних меншин, в якій українську громаду у Чехії представляє сьогодні Голова організації «Українська ініціатива в Чеській Республіці» Б.Райчинець. Уряд ЧР фінансово підтримує діяльність українських громадських об’єднань, а також видання україномовного журналу «Пороги» (заснований у 1993 році), та «Українського журналу» (заснований у 2005 році). Оновлено 22.05.2017 р За матеріалами МЗС України

08 Лист 2016

UAPORTAL.CZ - Портал українців Чехії

Автор uaportal 7 840 переглядів

Новий інформаційний портал, створений для українців, які живуть, навчаються, працюють та відпочивають в Чехії. Сайт буде цікавий і тим, хто тільки збирається познайомитись з цією чудовою країною. UAPORTAL .CZ це: - незалежний ресурс, що висвітлює заходи української громади та яскраві події в Чехії; - відповіді на важливі питання щодо віз, працевлаштування, навчання, медицини і житла; - актуальні авторські статті на безліч цікавих тем; - можливість розмістити власні безкоштовні оголошення та читати оголошення інших учасників порталу; - занурення у всі аспекти життя багаточисельної української громади в Чехії. - повноцінна соціальна мережа, що дозволяє спілкування з однодумцями та обмін досвідом у різноманітних тематичних спільнотах; Реєструйтесь, обирайте цікаву для себе тематику та долучайтесь до створення нового інформаційного простору. Запрошуємо до співпраці над розбудовою Порталу щирих та позитивних людей, які хочуть змінювати життя українців в Чехії на краще. Відео, яке допоможе вам краще орієнтуватись на нашому порталі і охопити всі його можливості: Відео про те, як швидко зареєструватись через facebook: Стандартна реєстрація:

13 Жовт 2024

Зустріч з українським героєм в Празі

Празький майдан організував зустріч з військовим медиком Євгеном Дубровським. Вона викликала неабиякий інтерес в української громади - зала була переповнена. Євген Дубровський служив в лавах ЗСУ військовим лікарем в складі 110-ї бригади, яка виконувала завдання з оборони Авдіївки. 28 серпня він приїхав до Праги, аби зустрітися з українською громадою. Захід організував Празький майдан. Він пройшов в HUB Nusle з аншлагом – зала була переповнена. Євген Дубровський розповів, як він потрапив на службу. За його словами, він зібрався буквально за годину, коли дізнався, що підрозділу необхідний медик. «Дружина досі вважає, що я її тоді покинув. Вона залишилися сама з дітьми в Києві. Але вона мене підтримувала всю війну. Військові, коли йдуть на фронт, приносять в жертву всю свою родину», – заявив він. Підрозділ Євгена відправився під Авдіївку. «Побратими, з якими я тоді служив, майже всі були добровольці. Вони приїздили з-за кордону, кидали свої бізнеси. Зі мною служили журналісти, прокурори, судді, вчителі вишів. Тобто всі, хто мав бронювання. Вони пішли свідомо. Ми одразу поїхали під Авдіївку. І в перші ж три дні третина загинула», – розповів медик. Під час зустрічі військовий презентував свою книгу «Історія, яку варто почути». Вона розповідає про героїзм захисників Авдіївки. В основі книги – записи з щоденника військового лікаря. «Ця книга про війну очима простих солдатів. Як люди живуть, сміються, плачуть, розчаровуються. Вона допоможе зрозуміти військових, які повертаються з фронту, що вони пережили та як вони це пережили», – сказав Євген Дубровський. Всі бажаючі могли придбати собі книгу та отримати автограф автора. Практично всі екземпляри були розкуплені. Завдяки події вдалося зібрати 26 тис. 900 крон. Кошти будуть направлені на допомогу військовим, а саме - на закупівлю FPV-дронів для 420 бригади та EcoFlow для бригади «Рубіж».

172 Опубліковано Ruslan Kovpak

Автор Ruslan Kovpak

Зустріч з українським героєм в Празі

Празький майдан організував зустріч з військовим медиком Євгеном Дубровським. Вона викликала неабиякий інтерес в української громади - зала була переповнена. Євген Дубровський служив в лавах ЗСУ військовим лікарем в складі 110-ї бригади, яка виконувала завдання з оборони Авдіївки. 28 серпня він приїхав до Праги, аби зустрітися з українською громадою. Захід організував Празький майдан. Він пройшов в HUB Nusle з аншлагом – зала була переповнена. Євген Дубровський розповів, як він потрапив на службу. За його словами, він зібрався буквально за годину, коли дізнався, що підрозділу необхідний медик. «Дружина досі вважає, що я її тоді покинув. Вона залишилися сама з дітьми в Києві. Але вона мене підтримувала всю війну. Військові, коли йдуть на фронт, приносять в жертву всю свою родину», – заявив він. Підрозділ Євгена відправився під Авдіївку. «Побратими, з якими я тоді служив, майже всі були добровольці. Вони приїздили з-за кордону, кидали свої бізнеси. Зі мною служили журналісти, прокурори, судді, вчителі вишів. Тобто всі, хто мав бронювання. Вони пішли свідомо. Ми одразу поїхали під Авдіївку. І в перші ж три дні третина загинула», – розповів медик. Під час зустрічі військовий презентував свою книгу «Історія, яку варто почути». Вона розповідає про героїзм захисників Авдіївки. В основі книги – записи з щоденника військового лікаря. «Ця книга про війну очима простих солдатів. Як люди живуть, сміються, плачуть, розчаровуються. Вона допоможе зрозуміти військових, які повертаються з фронту, що вони пережили та як вони це пережили», – сказав Євген Дубровський. Всі бажаючі могли придбати собі книгу та отримати автограф автора. Практично всі екземпляри були розкуплені. Завдяки події вдалося зібрати 26 тис. 900 крон. Кошти будуть направлені на допомогу військовим, а саме - на закупівлю FPV-дронів для 420 бригади та EcoFlow для бригади «Рубіж».

Жовт 13, 2024 172

13 Жовт 2024

Команда Prague Maidan Staromak взяла участь у Prague Pride 2024

В столиці Чехії відбувся щорічний фестиваль Prague Pride. Команда Prague Maidan Staromak долучилася до заходу. Фестиваль Prague Pride з 2011 року проводиться щороку в серпні. Це стало першоосновою для заснування асоціації Prague Pride. Її створили чеські ЛГБТ-активісти та експати, які тривалий час проживали в Празі. Наразі Prague Pride є одним з найбільших культурних заходів Чехії. Цьогоріч в ньому взяли участь тисячі людей. Долучилася до заходу і команда Prague Maidan Staromak. Поряд з наметом розмістили стенд з фотографіями українських військових - представників ЛГБТ-спільноти. Кожен бажаючий міг дізнатися історії цих бійців. Важливість подібних заходів важко переоцінити, адже одним із напрямків російської пропаганди є посилення гомофобії. Влада рф активно просуває обмеження прав представників ЛГБТ-спільноти. Водночас в Україні чимало з них долучилися до Збройних Сил. Зараз ці бійці ведуть боротьбу за демократичні цінності на полі бою. Представники команди Prague Maidan Staromak також інформували всіх про діяльність організації, проводили збір гуманітарної допомоги. Всі, хто донатив, отримували сувеніри.

181 Опубліковано Ruslan Kovpak

Автор Ruslan Kovpak

Команда Prague Maidan Staromak взяла участь у Prague Pride 2024

В столиці Чехії відбувся щорічний фестиваль Prague Pride. Команда Prague Maidan Staromak долучилася до заходу. Фестиваль Prague Pride з 2011 року проводиться щороку в серпні. Це стало першоосновою для заснування асоціації Prague Pride. Її створили чеські ЛГБТ-активісти та експати, які тривалий час проживали в Празі. Наразі Prague Pride є одним з найбільших культурних заходів Чехії. Цьогоріч в ньому взяли участь тисячі людей. Долучилася до заходу і команда Prague Maidan Staromak. Поряд з наметом розмістили стенд з фотографіями українських військових - представників ЛГБТ-спільноти. Кожен бажаючий міг дізнатися історії цих бійців. Важливість подібних заходів важко переоцінити, адже одним із напрямків російської пропаганди є посилення гомофобії. Влада рф активно просуває обмеження прав представників ЛГБТ-спільноти. Водночас в Україні чимало з них долучилися до Збройних Сил. Зараз ці бійці ведуть боротьбу за демократичні цінності на полі бою. Представники команди Prague Maidan Staromak також інформували всіх про діяльність організації, проводили збір гуманітарної допомоги. Всі, хто донатив, отримували сувеніри.

Жовт 13, 2024 181

10 Жовт 2024

Майстер клас з ліплення трипільських жіночих статуеток із глини

Як доторкнутися до історії та проявити свою творчість В Українському центрі Nusle відбулося вже декілька майстер-класів з ліплення трипільських жіночих статуеток з глини. Їх проводить досвідчена майстриня – Аліна Волох. З 15.08.2024 вже кілька тижнів поспіль клієнтки центру Nusle збираються для того, щоби спробувати свої вміння у ліплення з глини. Після майстеркласу учасники не тільки освоюються прості методи ліплення, але й вивчають, як оздоблювати свої глиняні вироби традиційними трипільськими візерунками. Фото: Oleksandra Turanova, Radio Prague International «Трипільська мадонна» — саме так називається цей виріб, каже майстриня та організаторка заходу Аліна Волох. Вона пояснює: називають її по-різному, та головне — через можливість продовжувати рід її прирівнювали до божества. Одне з давніх свят, яке, як вважають, залишилося з часів трипільської культури, — це Івана Купала: саме у цю ніч тогочасні жінки обирали собі чоловіка, розповідає майстриня. Упродовж зустрічей Аліна Волох розповідає учасницям більше про візеруки та про трипільську культуру. Аліна Волох|Фото: Oleksandra Turanova, Radio Prague International Готові скульптури учасниці забирають додому на згадку. Також у мам із дітьми є можливість залишити дитину в адаптаційний групі.

142 Опубліковано Ruslan Kovpak

Автор Ruslan Kovpak

Майстер клас з ліплення трипільських жіночих статуеток із глини

Як доторкнутися до історії та проявити свою творчість В Українському центрі Nusle відбулося вже декілька майстер-класів з ліплення трипільських жіночих статуеток з глини. Їх проводить досвідчена майстриня – Аліна Волох. З 15.08.2024 вже кілька тижнів поспіль клієнтки центру Nusle збираються для того, щоби спробувати свої вміння у ліплення з глини. Після майстеркласу учасники не тільки освоюються прості методи ліплення, але й вивчають, як оздоблювати свої глиняні вироби традиційними трипільськими візерунками. Фото: Oleksandra Turanova, Radio Prague International «Трипільська мадонна» — саме так називається цей виріб, каже майстриня та організаторка заходу Аліна Волох. Вона пояснює: називають її по-різному, та головне — через можливість продовжувати рід її прирівнювали до божества. Одне з давніх свят, яке, як вважають, залишилося з часів трипільської культури, — це Івана Купала: саме у цю ніч тогочасні жінки обирали собі чоловіка, розповідає майстриня. Упродовж зустрічей Аліна Волох розповідає учасницям більше про візеруки та про трипільську культуру. Аліна Волох|Фото: Oleksandra Turanova, Radio Prague International Готові скульптури учасниці забирають додому на згадку. Також у мам із дітьми є можливість залишити дитину в адаптаційний групі.

Жовт 10, 2024 142

10 Жовт 2024

П’ять незабутніх змін дитячого табору в Українському центрі Nusle

Український центр Нусле регулярно організовує літні табори для дітей, які поєднують в собі відпочинок, навчання та розвиток. Ці табори – це чудова можливість для дітей не тільки відпочити та розважитися, але й поглибити свої знання української мови, культури та історії. Цього року з 8 липня до 9 серпня працівники HUB Nusle провели п’ять дитячих літніх денних таборів для дітей від 6 до 11 років. Чим відрізняються табори Українського центру Нусле? Поєднання навчання і відпочинку: Крім розваг та ігор, в програмі таборів передбачені заняття з української мови, літератури, історії, а також різноманітні майстер-класи. Ознайомлення з українською культурою: Діти мають можливість познайомитися з українськими традиціями, святами, народними ремеслами. Комунікація з однолітками: Табори – це чудова можливість для дітей поспілкуватися з однолітками з різних куточків світу, які також цікавляться українською культурою. Досвідчені вожаті: За дітьми доглядають досвідчені вожаті, які створюють атмосферу тепла та безпеки. І цього року в програмі були руханки, танці та прогулянки. Також щодня діти грали в ігри, брали участь у майстер-класах та ходили на цікаві екскурсії в об'єкти Празької галереї. Крім того, маленькі відвідувачі табору побували в обсерваторії, музеї транспорту та навіть спробували себе в ролі журналістів чеського суспільного телебачення в Галереї ČT. Загалом участь взяло близько 60 дітей.

151 Опубліковано Ruslan Kovpak

Автор Ruslan Kovpak

П’ять незабутніх змін дитячого табору в Українському центрі Nusle

Український центр Нусле регулярно організовує літні табори для дітей, які поєднують в собі відпочинок, навчання та розвиток. Ці табори – це чудова можливість для дітей не тільки відпочити та розважитися, але й поглибити свої знання української мови, культури та історії. Цього року з 8 липня до 9 серпня працівники HUB Nusle провели п’ять дитячих літніх денних таборів для дітей від 6 до 11 років. Чим відрізняються табори Українського центру Нусле? Поєднання навчання і відпочинку: Крім розваг та ігор, в програмі таборів передбачені заняття з української мови, літератури, історії, а також різноманітні майстер-класи. Ознайомлення з українською культурою: Діти мають можливість познайомитися з українськими традиціями, святами, народними ремеслами. Комунікація з однолітками: Табори – це чудова можливість для дітей поспілкуватися з однолітками з різних куточків світу, які також цікавляться українською культурою. Досвідчені вожаті: За дітьми доглядають досвідчені вожаті, які створюють атмосферу тепла та безпеки. І цього року в програмі були руханки, танці та прогулянки. Також щодня діти грали в ігри, брали участь у майстер-класах та ходили на цікаві екскурсії в об'єкти Празької галереї. Крім того, маленькі відвідувачі табору побували в обсерваторії, музеї транспорту та навіть спробували себе в ролі журналістів чеського суспільного телебачення в Галереї ČT. Загалом участь взяло близько 60 дітей.

Жовт 10, 2024 151

09 Жовт 2024

Команда “Празького Майдану” взяла участь у благодійному ярмарку “Nusle dětem”

Зібрали на один дрон для ЗСУ на благодійному ярмарку до Дня дітей у Чехії. Усі зібрані кошти були перераховані на поточний збір для закупівлі FPV дронів. 1 червня 2024 року до Дня дітей команда “Празького Майдану” незважаючи на зливу взяла участь у благодійному ярмарку “Nusle dětem”. Щороку історичний район Праги Nusle організовує особливий день для дітей та всієї родини до Дня дітей із назвою “Нусле дітям”. У рамках заходу проводять виступи школярів і танцювальних студій, майстеркласи, спортивні заходи та інше. Однією з родзинок свята була Nuselská miniBleška, де діти створили власний стенд для продажу чи обміну своїми іграшками, книжками, настільни іграми, спортивним обладнанням та одяг, які їм вже не потрібні. Напередодні події працівники та волонтери наліпили вареників та насмажили млинців, які потім продавали на святі. Так вдалося зібрати 11 355 крон на підтримку Збройних сил України. Усі зібрані кошти були перераховані на поточний збір для закупівлі FPV дронів.

148 Опубліковано Ruslan Kovpak

Автор Ruslan Kovpak

Команда “Празького Майдану” взяла участь у благодійному ярмарку “Nusle dětem”

Зібрали на один дрон для ЗСУ на благодійному ярмарку до Дня дітей у Чехії. Усі зібрані кошти були перераховані на поточний збір для закупівлі FPV дронів. 1 червня 2024 року до Дня дітей команда “Празького Майдану” незважаючи на зливу взяла участь у благодійному ярмарку “Nusle dětem”. Щороку історичний район Праги Nusle організовує особливий день для дітей та всієї родини до Дня дітей із назвою “Нусле дітям”. У рамках заходу проводять виступи школярів і танцювальних студій, майстеркласи, спортивні заходи та інше. Однією з родзинок свята була Nuselská miniBleška, де діти створили власний стенд для продажу чи обміну своїми іграшками, книжками, настільни іграми, спортивним обладнанням та одяг, які їм вже не потрібні. Напередодні події працівники та волонтери наліпили вареників та насмажили млинців, які потім продавали на святі. Так вдалося зібрати 11 355 крон на підтримку Збройних сил України. Усі зібрані кошти були перераховані на поточний збір для закупівлі FPV дронів.

Жовт 09, 2024 148

09 Жовт 2024

Вчилися плести вінки та робити калачики до свята Івана Купала в центрі Nusle

21 червня 2024, Український Центр Нусле, Прага Учасниці дізналися більше про обряди одного з найцікавіших українських народних свят Івана Купала, а також сплели власноруч вінки та виготовили калачики. За новим календарем свято Івана Купала в Україні відзначають у ніч проти 24 червня. Так, команда Українського центру Nusle напередодні свята провела майстерклас з плетіння вінків та виготовлення калачиків. Майстриня Аліна Чернишова допомогла учасницям сплести чудові віночки з різнотрав'я, а також розповіла про історію та традиції одного з найцікавіших українських народних свят. Івана Купала має давнє коріння та поєднує, як язичницькі, так і християнські обряди. Також під час заходу лунала жива музика від виконавиці Софії Татомир, яка підготувала неймовірну музичну добірку. Учасниці разом наспівували “Чорні черешні”, “Я піду в далекі гори”, “Червону руту”, “Квіти у волоссі” та багато інших пісень. Кожен, хто взяв участь, сфотографувався з власним вінком, а також зміг забрати його додому, щоби в ніч на 24 червня пустити їх на річку та втілити давні традиції в життя. Дякуємо всім, хто долучився до заходу та разом із нами відзначив свято Івана Купала.

117 Опубліковано Ruslan Kovpak

Автор Ruslan Kovpak

Вчилися плести вінки та робити калачики до свята Івана Купала в центрі Nusle

21 червня 2024, Український Центр Нусле, Прага Учасниці дізналися більше про обряди одного з найцікавіших українських народних свят Івана Купала, а також сплели власноруч вінки та виготовили калачики. За новим календарем свято Івана Купала в Україні відзначають у ніч проти 24 червня. Так, команда Українського центру Nusle напередодні свята провела майстерклас з плетіння вінків та виготовлення калачиків. Майстриня Аліна Чернишова допомогла учасницям сплести чудові віночки з різнотрав'я, а також розповіла про історію та традиції одного з найцікавіших українських народних свят. Івана Купала має давнє коріння та поєднує, як язичницькі, так і християнські обряди. Також під час заходу лунала жива музика від виконавиці Софії Татомир, яка підготувала неймовірну музичну добірку. Учасниці разом наспівували “Чорні черешні”, “Я піду в далекі гори”, “Червону руту”, “Квіти у волоссі” та багато інших пісень. Кожен, хто взяв участь, сфотографувався з власним вінком, а також зміг забрати його додому, щоби в ніч на 24 червня пустити їх на річку та втілити давні традиції в життя. Дякуємо всім, хто долучився до заходу та разом із нами відзначив свято Івана Купала.

Жовт 09, 2024 117

Показати всі

02 Трав 2021

Міським транспортом у Празі

Празький міський транспорт – у топ-10 Європейських – так вирішили самі мешканці Праги. За даними офіційного репорту Європейського Союзу, 86% «пражаків» задоволені міським транспортом (автобусами, трамваями й метро). На власному досвіді я у зручності міського транспорту в столиці Чехії переконалась вже давно. Чотири речі, які вражають зручністю після прибуття до Праги: реально існуючий та функціонуючий розклад цілодобовий рух міського транспорту універсальність квитків відсутність турнікетів та «оплати при вході» Міський транспорт у Празі ходить за розкладом. І крапка. Настільки за розкладом, що іноді можна бачити, як водій трамваю закриває двері прямо перед носом добігаючого пасажира – адже за розкладом мусить від’їжджати вже зараз. Жарти жартами, але добігати зовсім не обов’язково, адже Ви завжди зможете розрахувати маршрут руху заздалегідь, і спокійнесенько прямувати на свій трамвай чи автобус, або метро. Цю функцію пропонують на сайті празького міського транспорту IDOS.cz, а також у спеціально розроблених мобільних додатках, наприклад Jízdní řády IDOS або Mapy Google. Задаєте пункти відправлення й прибуття – і маєте розроблений маршрут – із вказаними пересадками, якщо такі потрібні. У більшості випадків можна також обирати між найзручнішим та найшвидшим варіантами. На інформацію про розклад руху цілком можна покластись, адже транспорт у Празі надзвичайно пунктуальний. За три з половиною роки мені жодного разу не довелося стати свідком спізнення метро, і буквально разів 5 довелося чекати на трамвай чи автобус довше. Мій досвід у цьому плані не унікальний. П’ятихвилинне запізнення міського транспорту в Празі – це привід для здивування. А ось спізнення на 10 хвилин – це вже зовсім ненормально. Це стосується, між іншим, будь-якої години доби. Приблизно о першій ночі, коли перестає ходити метро, залишаються трамваї та автобуси. Чекати на нічний транспорт доведеться довше – інтервал руху становить в середньому 30 хвилин – але дістатися ним можна майже всюди десь до 5 ранку, коли знову починає діяти розклад денний. Система квитків у Празі (та у Чехії взагалі) також суттєво відрізняється від української. Суттєвість різниці полягає в тому, що квиточок або проїзний діють не певну кількість поїздок, а певний проміжок часу. І дія його розповсюджується на всі види міського транспорту. Наприклад, Ви зможете придбати квиток на 30 або 90 хвилин, один чи три дні, а також проїзний на термін від одного місяця до року. Стандартні ціни на квитки діють наступні: 24, 32, 110, 310 чеських крон відповідно. За місячний проїзний у Празі заплатите 550 крон, а за річний – 3650. А студенти, діти та літні люди зможуть їздити місяць за 260 або 5 місяців за 1200 крон в середньому. (Чеська крона наразі приблизно дорівнює гривні). Придбавши квиток чи проїзний, Ви можете вільно пересуватись Прагою, пересідаючи із одного транспортного засобу на інший скільки завгодно разів. «Навіщо купувати квитки, коли у міському транспорті немає турнікетів, а водії трамваїв та автобусів наявністю квитка не цікавляться?» - часто питають мене особливо хитрі гості міста. «Їздити «зайцем» у Празі – можливо, і навіть відносно просто…» - відповідаю я, - «…але не варто». Замість турнікетів та касирів на бажаючих проїхатися «зайцем» будуть чекати контролери, котрі можуть «навідатись у гості» в найбільш неочікуваний момент. На станціях метрополітену та у вагонах, в трамваях чи автобусах – вони мають право зобов’язати Вас продемонструвати діючий квиток або проїзний. Або виписати «зайцям» кругленьку суму штрафу у 800 крон. І якщо Вам колись буде здаватись, що у неділю о шостій ранку, коли на вулиці +1 і дощить, до квиткового автомату іти так далеко, а Вам їхати всього дві зупинки трамваєм, можна обійтись без квитка – з власного досвіду та з гаманцем на 800 крон тоншим Вам раджу цього не робити. Міський транспорт у Празі з його фінансовою доступністю (особливо за празькими фінансовими мірками) можна впевнено назвати важливим фактором втілення багатьох планів і функціонування багатьох бізнесів. Тому що у такому питанні, як опинитися у потрібному місці в потрібний час, на «громадноу доправу» чеської столиці однозначно можна покластись. Маргарита Голобродська, для UAPORTAL.CZ Фото: TN.cz

7 Опубліковано Marharyta Golobrodska

Автор Marharyta Golobrodska

Міським транспортом у Празі

Празький міський транспорт – у топ-10 Європейських – так вирішили самі мешканці Праги. За даними офіційного репорту Європейського Союзу, 86% «пражаків» задоволені міським транспортом (автобусами, трамваями й метро). На власному досвіді я у зручності міського транспорту в столиці Чехії переконалась вже давно. Чотири речі, які вражають зручністю після прибуття до Праги: реально існуючий та функціонуючий розклад цілодобовий рух міського транспорту універсальність квитків відсутність турнікетів та «оплати при вході» Міський транспорт у Празі ходить за розкладом. І крапка. Настільки за розкладом, що іноді можна бачити, як водій трамваю закриває двері прямо перед носом добігаючого пасажира – адже за розкладом мусить від’їжджати вже зараз. Жарти жартами, але добігати зовсім не обов’язково, адже Ви завжди зможете розрахувати маршрут руху заздалегідь, і спокійнесенько прямувати на свій трамвай чи автобус, або метро. Цю функцію пропонують на сайті празького міського транспорту IDOS.cz, а також у спеціально розроблених мобільних додатках, наприклад Jízdní řády IDOS або Mapy Google. Задаєте пункти відправлення й прибуття – і маєте розроблений маршрут – із вказаними пересадками, якщо такі потрібні. У більшості випадків можна також обирати між найзручнішим та найшвидшим варіантами. На інформацію про розклад руху цілком можна покластись, адже транспорт у Празі надзвичайно пунктуальний. За три з половиною роки мені жодного разу не довелося стати свідком спізнення метро, і буквально разів 5 довелося чекати на трамвай чи автобус довше. Мій досвід у цьому плані не унікальний. П’ятихвилинне запізнення міського транспорту в Празі – це привід для здивування. А ось спізнення на 10 хвилин – це вже зовсім ненормально. Це стосується, між іншим, будь-якої години доби. Приблизно о першій ночі, коли перестає ходити метро, залишаються трамваї та автобуси. Чекати на нічний транспорт доведеться довше – інтервал руху становить в середньому 30 хвилин – але дістатися ним можна майже всюди десь до 5 ранку, коли знову починає діяти розклад денний. Система квитків у Празі (та у Чехії взагалі) також суттєво відрізняється від української. Суттєвість різниці полягає в тому, що квиточок або проїзний діють не певну кількість поїздок, а певний проміжок часу. І дія його розповсюджується на всі види міського транспорту. Наприклад, Ви зможете придбати квиток на 30 або 90 хвилин, один чи три дні, а також проїзний на термін від одного місяця до року. Стандартні ціни на квитки діють наступні: 24, 32, 110, 310 чеських крон відповідно. За місячний проїзний у Празі заплатите 550 крон, а за річний – 3650. А студенти, діти та літні люди зможуть їздити місяць за 260 або 5 місяців за 1200 крон в середньому. (Чеська крона наразі приблизно дорівнює гривні). Придбавши квиток чи проїзний, Ви можете вільно пересуватись Прагою, пересідаючи із одного транспортного засобу на інший скільки завгодно разів. «Навіщо купувати квитки, коли у міському транспорті немає турнікетів, а водії трамваїв та автобусів наявністю квитка не цікавляться?» - часто питають мене особливо хитрі гості міста. «Їздити «зайцем» у Празі – можливо, і навіть відносно просто…» - відповідаю я, - «…але не варто». Замість турнікетів та касирів на бажаючих проїхатися «зайцем» будуть чекати контролери, котрі можуть «навідатись у гості» в найбільш неочікуваний момент. На станціях метрополітену та у вагонах, в трамваях чи автобусах – вони мають право зобов’язати Вас продемонструвати діючий квиток або проїзний. Або виписати «зайцям» кругленьку суму штрафу у 800 крон. І якщо Вам колись буде здаватись, що у неділю о шостій ранку, коли на вулиці +1 і дощить, до квиткового автомату іти так далеко, а Вам їхати всього дві зупинки трамваєм, можна обійтись без квитка – з власного досвіду та з гаманцем на 800 крон тоншим Вам раджу цього не робити. Міський транспорт у Празі з його фінансовою доступністю (особливо за празькими фінансовими мірками) можна впевнено назвати важливим фактором втілення багатьох планів і функціонування багатьох бізнесів. Тому що у такому питанні, як опинитися у потрібному місці в потрібний час, на «громадноу доправу» чеської столиці однозначно можна покластись. Маргарита Голобродська, для UAPORTAL.CZ Фото: TN.cz

Трав 02, 2021 7

29 Лип 2017

Подорож Македонією-Албанією.

В цьому році не мали часу/можливостей добре напланувати відпустку. В малих канікули, в липні обов’язково треба було їхати кудись, знаючи термін(15 - 26) але ще на початку липня(!) ми не знали чи дійсно поїдемо і куди саме. Почалася легка паніка :)) Але дива трапляються. Можна сказати, що ця подорож відбулась завдяки чарівній Анастасії Дмитрук. Настя написала на своїй сторінці у ФБ пост про Албанію - “рай, доступний кожному))” Албанія??? Гм… Почали читати і загорілися :) Довідалися, що для туристів країна дуже безпечна(в топі найбезпечніших країн Європи!). Так, в них 600 000 калашів на руках і досі є кровна помста, але… гість - то гість, то святе. Ну і власники туристичного бізнесу, який стрімко розвивається, вони розуміють: будуть проблеми - бізнес накриється. В нетуристичних областях теж дуже спокійно. Але не варто провокувати. Якщо людям немає що їсти, а ви приїдете в золоті та з пачками грошей (серед наших друзів таких унікумів, здається, немає, пишу просто, щоб ви зрозуміли) - все може бути. Розпитався у Насті, що і як і… почали планувати. Тут варто пояснити, що ми не прихильники лінивого відпочинку : Х зірочок, ол інклюзів, пляж, парасолька, сніданок, обід вечеря… бррр… це не про нас. Нам хочеться їздити, знайомитися із людьми, вивчати країну(и), ходити, плавати, літати… Просто рух, драйв. Інакше вже просто не можемо. Ну і, всі наші подорожі досить бюджетні. Ми знаємо ціну грошам, економимо і категорично відмовляємось від непотребу. В Україні легше, бо є, наприклад, тур-фірма Феєрія, її всі хвалять, вона пропонує досить дешеві тури на Балкани. Це точно не реклама цієї фірми, це просто констатація - вони це роблять. В Чехії інші ціни на таке + я взагалі не впевнений, що формат нам підійшов би. Так от. Почав дивитись. KIWI.COM - зручний інструмент, спробуйте. Мені, як програмісту, потрібно саме таке : хочемо летіти приблизно звідси (+- пару сотень км) приблизно сюди(+- пару сотень км) ось в такі дати (так +- пару днів ;). Липень… Все розкуплено. Знайшли варіант, як “підлетіти” ближче до Албанії. Не ідеальний. Напишу вже зараз, що нам поїздка дуже сподобалась але тепер, маючи якийсь досвід, маршрут/транспорт ми б вибрали інший. Але мали те, що мали : Візейр Будапешт(Угорщина) - Скоп’є (Македонія) Скоп’є - Братислава На 4-х квитки обійшлися десь в 5 тис. Подивились на мапу. Скоп’є. А нам тре в Саранду. Солідна відстань але є можливість побачити 2 країни. Побачили здорові озера на кордоні між Македонією та Албанією, дізналися про Охрід, Тре відвідати :) Скоп’є - Охрід - дуже просто. 3 години автобусом. А далі? Ну… 300 - 400 км, якось доїдемо… Городами проскочимо :) Такий був “план”. Ок. Літак з Будапешту - зранку. Явно тре десь зупинитися. Знайшли там знайомих волонтерів (тепер це вже друзі Сергій та Олена). Вони нас приютили в себе, познайомили з Будапештом. Чудова дуже позитивна родина. В Будапешті ми, можна сказати, не були(я був зовсім маленьким, лише кілька годин). Сподобалось. Будапешт виглядає… більшим, світлішим, теплішим(хоч вітер і тут сильний) ніж Прага. Південне місто. Весь час думалося, що море поруч :) Тре буде їхати на кілька днів. Навіть подумалося, що ми могли б тут жити. Лука, син наших друзів, відвіз нас в аеропорт. Македонія не в ЄУ. Візи не потрібні. Але перевірки по повній. Полетіли. Аеропорт Скоп’є(Skopje). Кілометрів 25 від міста. Таксистів повно. Від 20 євро за машинку. Ми сіли в автобус(шатл). Вартість квиточків - 140 динарів з людини (ділимо на 2 отримуємо приблизну ціну в кроні/гривні). Мінус - ходять раз на 1 - 2 години. Ми про це не знали, відповідно чекали в автобусі десь годину … Приїхали в Скоп’є, tripadvisor підказав пообідати в недорогому місцевому ресторані Destan. Чевапчичі(к'ебап) з цибулею і приправами, хліб, болгарський грильований гостренький перець. Дуже просто і смачно. Походили центром годинку під дощем. З речами(!). Помилка. Камера схову на авто/жд вокзалі. 50 динарів за сумку. Скоп’є - це кіч нереальний. 150 пам’ятників на квадратний кілометр :) Мабуть, так не має бути, але… якщо абстрагуватися і сприймати це як якийсь шалений перфоманс - най буде, навіть весело. У Македонії своя складна історія. Свій совок, своя диктатура, свої революції. Почитайте. Погуляли, сіли на автобус, поїхали в Охрід(Ohrid). Через airbnb забронювали там житло на 2 ночі. Приблизно 700 крон за номер на 4х. В Чехії складно знаходити щось за такі ціни :) Господар, Саша, зустрів нас на автовокзалі, привіз в апартаменти, показав, розказав. Чудова людина. Дамо контакти, як будете їхати ;) Два дні в Охріді. Дуууже гарно. Велетенське озеро дійсно нагадує море, красиві церкви, фортеця, античний амфітеатр, вузенькі вулички, бухти, човники, монастир, балканська їжа (дешевше ніж в Празі), музика. Ну і позитивні люди. Купання в Охрідських озерах… Нмд краще брати човен, відпливати подалі від берега і там купатися. Або є пару пляжів. Народу не дуже багато. Тільки погода була… не для купання. Але нам то не сильно заважало. Схоже на звичайне місто біля моря, тільки це не море :)) Є ще там поруч місто Струґа(Struga). Проїжджали. Гарненьке. Подібне на Охрід але… інше :) Наступного разу треба туди заїхати. Ходили, ходили, ходили... Весь час. Малі троху нили, потім змирилися :) Якщо вам подобається нічне життя - в Охріді воно там є. Ми вам про нього багато не розкажемо, єдине - радимо зайти в бар Cuba Libre. Там танцюють дівчата з Куби. Так танцюють, що… майже всі відвідувачі бару приєднуються. Один вечір побули там годинку і навіть потанцювали. Дуже класно, позитивно. Ще раз, вночі Охрід гуде. Якщо у вас маленькі діти або вам таке не цікаве - краще знайти житло не на березі озера. Тоді зможете виспатися. Саша порадив нам пару ресторанчиків “не для туристів”. Чорба. Здорооооова тарілка супу із великою кількістю м’яса. Вони це їдять на … сніданок :) Такі в них традиції. Вино Tuga za jug. Риба - єдине, що там коштує не дешево. Бо в озері її мало. Не пробували. Мало сенсу. Якщо дивитись на карту, найкоротший шлях в Саранду - попід кордоном Греції, через місто Корча. Так і вирішили їхати. НЕ раджу так робити! ;) Зараз поясню чому. Саша нас відвіз в Корчу. Проїхали кордон. Візи не потрібні але перевірки, штампи в паспортах. Далі буде “суб’єктивщина”. Дивіться, ми були в кожній країні лише кілька днів. Дуже мало спілкувалися з місцевими. Всього, може пару годин розмов. Цього точно не достатньо, щоб розібратися в ситуації, в людях. Відповідно, не дуже довіряйте тому, що я зараз напишу. Здається, македонці не дуже люблять албанців. Італійці, схоже теж. Вони бачили наплив албаньських біженців, мали із ними проблеми. Якщо я вірно зрозумів, то після Першої світової, частина землі, яку македонці вважали своєю, відійшла албанцям. Там залишаються македонські поселення. Македонці скептичні, щодо розвитку, перспектив Албанії. Вважають, що там лише хаос та живуть самі “терористи”. Відповідно, Саша скептично ставився до нашої ідеї(бо… ну що там може бути в тих терористів?), але через кордон нас відвіз. Була ділянка абсолютно розбитої дороги. Я думав, що так буде всюди але… ні. Далі з’явилась справжня дорога. 90% машин на дорогах - мерседеси. Де вони їх взяли і чому саме мерседеси - то інша справа, але ніде правди діти, то сільський розум + культ. І я не знаю, чого там більше. Саша каже: їм спати немає на чому, але мерседес має бути :) На дорозі аварія. В Албанії це проблема. Джигіти. Погана статистика. Крадіжок, мабуть, менше ніж аварій. Вузенькі гірські дороги та албанський темперамент… Македонці - слов’яни. Мова зрозуміла. У албанців - ніц не розумієш. Прості фрази вивчити складно. Точно не за пару днів… Англійська. Але дуже проста. -Проблем? -Йес - Біг проблем? - Йес - еназе вей? - но Евакуатор ніхто не хтів пропускати, всі намагалися влізти перед ним. Саша посміхався: Ну я ж казав ;) Вздовж доріг продають овочі, фрукти, лісові горішки. Гарні села, акуратні будиночки, городи, виноградники, поля... Гори. Неймовірно красиві гори і полонини! Місто Корча. Ще коли були в Охріді, забронювали житло в Корчі на 1 ніч. Ціни - всюди намагалися резервувати до 1000 крон на ніч(лише в Саранді, прямо біля моря, вийшло десь 1200). В Корчі, було приблизно 800. Але половина будинку на ніч в нашому розпорядженні :) Саша довіз до центру міста і… все. “Я маю їхати, зателефонуйте господарю, най він вас забере”. Йому відверто в Албанії не подобалось. Розвернувся і поїхав собі назад в Македонію. Лізу подивитися, який там телефон в господаря і… його немає! На Букінгу немає! Круто. Ну, хоч адреса є. Беремо таксі. Завжди домовляйтеся про вартість заздалегідь. ЗАВЖДИ! Інакше будете неприємно здивовані. Взагалі, це те, до чого маєте бути готові. Вам будуть намагатися все продати значно дорожче, ніж воно є. Я це назвав “східний базар”. Ось таку модель собі придумав і… не мав із тим проблем. Є і є. Будьте готові, торгуйтеся. Будьте вперті, наполегливі, але не злі: немає чого сердитися на дощ, наприклад. Гроші. З досвіду: обмін валют знайти значно важче ніж банкомат. Мати троху євро, наприклад, не завадить. Але картка - надійніше. Давно вже користуємося схемою “два рахунки одна картка”: один рахунок без картки, на ньому зберігаються ваші заощадження. Другий рахунок з карткою. За допомогою інтернетбанкінгу перекидаєте незначну суму з основного рахунку на той, що з карткою, фактично перед самим зняттям грошей з банкомату, або будь-якою оплатою. Так безпечніше. Але є одне але: у вас має бути мобільний інтернет. Роумінг. Страшено дорогий, навіть не думайте. Завжди купуйте місцеву картку. Завжди. Ціни на інтернет в роумінгу(Македонія, Албанія) нереальні - 300 крон/грн за мб. Будьте обережні. Так от… Якось домовилися із водієм, який англійською не володіє, все “на пальцях”. Приїхали. Власник, старший пан, не володіє англійською, та його друг, той троху розуміє. Та ще парочка. Десь годину домовлялися про все (так, східний базар ;). Але потім пішли разом в місто, показали, де зупинка автобусу, де центральна вулиця, де можна повечеряти... Ще в будинку жили двоє дівчат із Голландії. Зранку вони теж мали їхати на Саранду. Познайомилися. О, то це ви були проти України в Європі? ? Ми, особисто, були за. Пересварилися із усіма знайомими. То був бій… Ага, ну ок. Дякуємо :) Пішли повечеряти. Місце, яке показав господар не сподобалось. Пішли в інше, яке нам порадив хлопчина в кав’ярні. Ніч, стрьомний район без ліхтарів, Малі сонні, Галя хвилюється ;) Але інтуїція підказувала, що все буде добре. Знайшли. Файно, купа місцевих, великі родини за столом. Музиканти. Всі співають. Проста і дуже смачна їжа: овочі, хліб, м’ясо, вино, фантастичний грильований перець з сиром... Малий вибрав спагеті. Це було надто складним блюдом, схоже, бо він чекав довше за всіх. Ми вже хотіли їхати. Принесли, вибачились, пригостили ракією. Звідки ви? Україна. О… - наливають ще. Я намагався заплатити. Без шансів. Викликали таксі. Приїхав італієць.По дорозі ділився з нами враженнями про Албанію “ Корча мені дуже подобається, але решта Албанії - так собі. Зателефонував тому бармену. Думаю, запитав в нього, скільки з нас взяти. Після розмови каже: та, скільки дасте, стільки й буде. Відвіз. Коротка ніч. О 5-й підйом. Разом з дівчатами з Голландії побігли на “автостанцію”. О 6-й їде єдиний автобус. Питалися в господаря, як довго їде. Каже - десь 5 годин. Ок. Заскочили в… більшу маршрутку, на останні вільні місця. Водій приніс стільці(!) люди посідали в проході. Кілька людей не влізло. Далі був треш, який навіть не хочеться описувати. Їхали 8 годин. Дорогою набирали ще людей. Часто зупинялися. Роздавали кінедріл, бо дорога ще та. Водій зупинився десь в горах. Зібрав гроші. Ціна неприємно здивувала, довго сварилися (не тільки ми, дівчата-голландки теж). Якось доїхали. Ви так не робіть. А… гори. Неймовірні. Там хочеться літати, хочеться їх обіймати. Казка. Але… краще там ходити пішки ніж їхати маршруткою ;) Саранда. Невеличке місто. Кілька вуличок біля моря - висотні будинки, що “лізуть на скелю”. Таке враження, що 100% квартир в тих будинках влітку здається. Готелі. Гарні пляжі. Чисте море. Повітря. Музика. Кава. Риба. Салати. Сувеніри. Кораблі(здорові лайнери підпливають). Вставали раненько, йшли на море, зустрічали схід сонця. Церкви, мечеті. Ціни дуже гуманні(переважно нижчі за празькі) але… “східний базар”. Тобто, цінників ви не побачите. Все придумають, дивлячись на вас. Будьте уважні :) Приїхали і… не змогли знайти апартаментів. Просто, немає такої адреси :) Зателефонували. Ви хто? Де ви? Ага… Зараз перевірю і зателефоную. Чекаємо. Ніц. Телефонуємо - скидають. Троху нервів але потім все владналось. Приїхали господарі. Підозріло дивилися на нас. Познайомились. Все ок. Віддали нам ключі. Ввечері ще довезли постіль. Більше ми їх не бачили. Як їхали - залишили ключі всередині і захлопнули двері. 1.5 дні відпочивали. Довше висидіти на одному місті для нас проблема :) Ксаміль. 10 км від Саранди. Селище. Пляжі + кілька невеличких островів. Взяли катамаран (значно дешевше, ніж в Празі на Влтаві). Плавали навколо островів цілий день, купались...Насолоджувались тишею, сонцем, блакитним небом і морем… Справжній Рай. Щастя є. В Ксаміль (і Бутрінт, читайте нижче) ходить автобус. Розклад є, але знайти його не так просто. Їде хвилин 30. З тих 30 хвилин, десь 20 крадеться вузенькими вуличками Саранди. Останній автобус із Ксаміля їде приблизно о 17:30. Не ризикнули(багато людей), верталися передостаннім. Таксі коштує 300 - 400 крон/грн, як домовитесь. Краще сідати в центрі в автобус. Ціна - 50 лек (10 крон/грн). Діти, теоретично, безкоштовно. Потім почалася “спека неймовірна”. +35 і більше. Планували їхати на гірське озеро “Блакитне око”. Нішмаглі. День в Саранді. Бутрінт. За Ксамілєм, ще 7 км. Процитую вікі: Бутрінті (лат. Buthrotum, алб. Butrint або алб. Butrinti) — археологічний музей-заповідник на півдні Албанії неподалік від Саранди, поблизу кордону з Грецією. Розташований на березі однойменного озера, за два кілометри від Іонічного моря, напроти острова Керкіра. Сучасне албанське селище з назвою Бутрінті розташоване неподалік. В 1992 році розкопки грецького та римського міст включені до списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. В 1999 році об'єкт розширено включенням до нього середньовічної венеціанської фортеці. Там багато цікавого, історія, легенди, рай для археологів. Албанські цикади співають так, що наш голос губиться, пахощі лаврового листя, яке тут по-всюду… Але не варто їхати сюди в +35. Нас “накрило”. Але гарно…. Повернулися в Саранду. День в Саранді і… тре вертатися. Спробую підсумувати. Албанія мені дуже нагадує Крим з мого дитинства. Знаєте, як згадується щось з дитячого життя? “Було цікаво, весело, сонце, зелена трава, купа друзів і тд” :) Море схоже, каміння, трави, цикади, запахи, свіже гірське/морське повітря, спека, люди(так, клімат та природа формує людей). Дуже позитивно. Але, тільки якщо ви таке любите. Якщо ви любите “люксус і сервіс” - це, мабуть, не для вас. Тут інше. Тут ви можете знайти спокій і набратись сил, отримати задоволення від мандрівок і близьких людей поруч з вами, забути котра година і день тижня… Приїдьте сюди, побачте все на власні очі і зробіть свої висновки… Назад, ясна річ, поїхали іншою дорогою. Автобус до Тірани. 5 годин. Здоровий автобус , кліматизація, хороша дорога. Все ок. Тірана. Столиця. Побули там десь годину. Величезне місто, яке будується, кипить життям, здорові дороги, пробки, бетон, купа людей, галас… Не пішло. Сіли на бусік до Охріду. 3.5 години. Переважно хороша дорога. Хвилин 15 провели на кордоні (Албанія/Македонія). Албанці подивились на купу паспортів і… не стали перевіряти. Їдьте собі :) Македонці отримали “хабар” від водія буса (банку редбул) і швидко все перевірили. Кордон майже біля озера Охрід. Проїхали місто Струга. Саме тоді подумалось, що воно не гірше, ніж Охрід. Саша нас зустрів і поселив в номері “лише для своїх”, бо все вже було зайнято, а ми приїхали без попередження. 20 годин в Охріді. Цього разу купалися але вже особливо ніде не гуляли… Наступного дня - бус на Скоп’є. 3 години. Приїхали, через кілька годин літак. Ми так думали :) З’ясувалося, що ми приїхали на день раніше! Довелося знайти, де переночувати. Там були свої приколи, але то не так цікаво. Накупили в маркеті продуктів, готували собі вечерю та сніданок. Потім відвезли речі на автовокзал в камеру схову. Сіли на двоповерховий автобус і поїхали на гору. Піднялися на канатній дорозі до Хреста тисячоліття, звідки відкривається фантастичний вигляд на все місто і гори. Дуже гарно. Повернулися тим самим двоповерховим автобусом. Поїли чорби: Звідки ви? Україна? Шевченко!!! Автобус до аеропорту. Виліт затримали на годину. Прилетіли в Братиславу пізно. Автобус до залізничного вокзалу. Встигли на поїзд. Поїзд Братислава - Прага я особисто вважаю найгіршою частиною подорожі в Албанію але не будемо про сумне... Щасливі. Відпочили та набралися сил. Готові працювати. Далі буде! Володимир Теленько для uaportal.cz

6 Опубліковано Володимир Теленько

Автор Володимир Теленько

Подорож Македонією-Албанією.

В цьому році не мали часу/можливостей добре напланувати відпустку. В малих канікули, в липні обов’язково треба було їхати кудись, знаючи термін(15 - 26) але ще на початку липня(!) ми не знали чи дійсно поїдемо і куди саме. Почалася легка паніка :)) Але дива трапляються. Можна сказати, що ця подорож відбулась завдяки чарівній Анастасії Дмитрук. Настя написала на своїй сторінці у ФБ пост про Албанію - “рай, доступний кожному))” Албанія??? Гм… Почали читати і загорілися :) Довідалися, що для туристів країна дуже безпечна(в топі найбезпечніших країн Європи!). Так, в них 600 000 калашів на руках і досі є кровна помста, але… гість - то гість, то святе. Ну і власники туристичного бізнесу, який стрімко розвивається, вони розуміють: будуть проблеми - бізнес накриється. В нетуристичних областях теж дуже спокійно. Але не варто провокувати. Якщо людям немає що їсти, а ви приїдете в золоті та з пачками грошей (серед наших друзів таких унікумів, здається, немає, пишу просто, щоб ви зрозуміли) - все може бути. Розпитався у Насті, що і як і… почали планувати. Тут варто пояснити, що ми не прихильники лінивого відпочинку : Х зірочок, ол інклюзів, пляж, парасолька, сніданок, обід вечеря… бррр… це не про нас. Нам хочеться їздити, знайомитися із людьми, вивчати країну(и), ходити, плавати, літати… Просто рух, драйв. Інакше вже просто не можемо. Ну і, всі наші подорожі досить бюджетні. Ми знаємо ціну грошам, економимо і категорично відмовляємось від непотребу. В Україні легше, бо є, наприклад, тур-фірма Феєрія, її всі хвалять, вона пропонує досить дешеві тури на Балкани. Це точно не реклама цієї фірми, це просто констатація - вони це роблять. В Чехії інші ціни на таке + я взагалі не впевнений, що формат нам підійшов би. Так от. Почав дивитись. KIWI.COM - зручний інструмент, спробуйте. Мені, як програмісту, потрібно саме таке : хочемо летіти приблизно звідси (+- пару сотень км) приблизно сюди(+- пару сотень км) ось в такі дати (так +- пару днів ;). Липень… Все розкуплено. Знайшли варіант, як “підлетіти” ближче до Албанії. Не ідеальний. Напишу вже зараз, що нам поїздка дуже сподобалась але тепер, маючи якийсь досвід, маршрут/транспорт ми б вибрали інший. Але мали те, що мали : Візейр Будапешт(Угорщина) - Скоп’є (Македонія) Скоп’є - Братислава На 4-х квитки обійшлися десь в 5 тис. Подивились на мапу. Скоп’є. А нам тре в Саранду. Солідна відстань але є можливість побачити 2 країни. Побачили здорові озера на кордоні між Македонією та Албанією, дізналися про Охрід, Тре відвідати :) Скоп’є - Охрід - дуже просто. 3 години автобусом. А далі? Ну… 300 - 400 км, якось доїдемо… Городами проскочимо :) Такий був “план”. Ок. Літак з Будапешту - зранку. Явно тре десь зупинитися. Знайшли там знайомих волонтерів (тепер це вже друзі Сергій та Олена). Вони нас приютили в себе, познайомили з Будапештом. Чудова дуже позитивна родина. В Будапешті ми, можна сказати, не були(я був зовсім маленьким, лише кілька годин). Сподобалось. Будапешт виглядає… більшим, світлішим, теплішим(хоч вітер і тут сильний) ніж Прага. Південне місто. Весь час думалося, що море поруч :) Тре буде їхати на кілька днів. Навіть подумалося, що ми могли б тут жити. Лука, син наших друзів, відвіз нас в аеропорт. Македонія не в ЄУ. Візи не потрібні. Але перевірки по повній. Полетіли. Аеропорт Скоп’є(Skopje). Кілометрів 25 від міста. Таксистів повно. Від 20 євро за машинку. Ми сіли в автобус(шатл). Вартість квиточків - 140 динарів з людини (ділимо на 2 отримуємо приблизну ціну в кроні/гривні). Мінус - ходять раз на 1 - 2 години. Ми про це не знали, відповідно чекали в автобусі десь годину … Приїхали в Скоп’є, tripadvisor підказав пообідати в недорогому місцевому ресторані Destan. Чевапчичі(к'ебап) з цибулею і приправами, хліб, болгарський грильований гостренький перець. Дуже просто і смачно. Походили центром годинку під дощем. З речами(!). Помилка. Камера схову на авто/жд вокзалі. 50 динарів за сумку. Скоп’є - це кіч нереальний. 150 пам’ятників на квадратний кілометр :) Мабуть, так не має бути, але… якщо абстрагуватися і сприймати це як якийсь шалений перфоманс - най буде, навіть весело. У Македонії своя складна історія. Свій совок, своя диктатура, свої революції. Почитайте. Погуляли, сіли на автобус, поїхали в Охрід(Ohrid). Через airbnb забронювали там житло на 2 ночі. Приблизно 700 крон за номер на 4х. В Чехії складно знаходити щось за такі ціни :) Господар, Саша, зустрів нас на автовокзалі, привіз в апартаменти, показав, розказав. Чудова людина. Дамо контакти, як будете їхати ;) Два дні в Охріді. Дуууже гарно. Велетенське озеро дійсно нагадує море, красиві церкви, фортеця, античний амфітеатр, вузенькі вулички, бухти, човники, монастир, балканська їжа (дешевше ніж в Празі), музика. Ну і позитивні люди. Купання в Охрідських озерах… Нмд краще брати човен, відпливати подалі від берега і там купатися. Або є пару пляжів. Народу не дуже багато. Тільки погода була… не для купання. Але нам то не сильно заважало. Схоже на звичайне місто біля моря, тільки це не море :)) Є ще там поруч місто Струґа(Struga). Проїжджали. Гарненьке. Подібне на Охрід але… інше :) Наступного разу треба туди заїхати. Ходили, ходили, ходили... Весь час. Малі троху нили, потім змирилися :) Якщо вам подобається нічне життя - в Охріді воно там є. Ми вам про нього багато не розкажемо, єдине - радимо зайти в бар Cuba Libre. Там танцюють дівчата з Куби. Так танцюють, що… майже всі відвідувачі бару приєднуються. Один вечір побули там годинку і навіть потанцювали. Дуже класно, позитивно. Ще раз, вночі Охрід гуде. Якщо у вас маленькі діти або вам таке не цікаве - краще знайти житло не на березі озера. Тоді зможете виспатися. Саша порадив нам пару ресторанчиків “не для туристів”. Чорба. Здорооооова тарілка супу із великою кількістю м’яса. Вони це їдять на … сніданок :) Такі в них традиції. Вино Tuga za jug. Риба - єдине, що там коштує не дешево. Бо в озері її мало. Не пробували. Мало сенсу. Якщо дивитись на карту, найкоротший шлях в Саранду - попід кордоном Греції, через місто Корча. Так і вирішили їхати. НЕ раджу так робити! ;) Зараз поясню чому. Саша нас відвіз в Корчу. Проїхали кордон. Візи не потрібні але перевірки, штампи в паспортах. Далі буде “суб’єктивщина”. Дивіться, ми були в кожній країні лише кілька днів. Дуже мало спілкувалися з місцевими. Всього, може пару годин розмов. Цього точно не достатньо, щоб розібратися в ситуації, в людях. Відповідно, не дуже довіряйте тому, що я зараз напишу. Здається, македонці не дуже люблять албанців. Італійці, схоже теж. Вони бачили наплив албаньських біженців, мали із ними проблеми. Якщо я вірно зрозумів, то після Першої світової, частина землі, яку македонці вважали своєю, відійшла албанцям. Там залишаються македонські поселення. Македонці скептичні, щодо розвитку, перспектив Албанії. Вважають, що там лише хаос та живуть самі “терористи”. Відповідно, Саша скептично ставився до нашої ідеї(бо… ну що там може бути в тих терористів?), але через кордон нас відвіз. Була ділянка абсолютно розбитої дороги. Я думав, що так буде всюди але… ні. Далі з’явилась справжня дорога. 90% машин на дорогах - мерседеси. Де вони їх взяли і чому саме мерседеси - то інша справа, але ніде правди діти, то сільський розум + культ. І я не знаю, чого там більше. Саша каже: їм спати немає на чому, але мерседес має бути :) На дорозі аварія. В Албанії це проблема. Джигіти. Погана статистика. Крадіжок, мабуть, менше ніж аварій. Вузенькі гірські дороги та албанський темперамент… Македонці - слов’яни. Мова зрозуміла. У албанців - ніц не розумієш. Прості фрази вивчити складно. Точно не за пару днів… Англійська. Але дуже проста. -Проблем? -Йес - Біг проблем? - Йес - еназе вей? - но Евакуатор ніхто не хтів пропускати, всі намагалися влізти перед ним. Саша посміхався: Ну я ж казав ;) Вздовж доріг продають овочі, фрукти, лісові горішки. Гарні села, акуратні будиночки, городи, виноградники, поля... Гори. Неймовірно красиві гори і полонини! Місто Корча. Ще коли були в Охріді, забронювали житло в Корчі на 1 ніч. Ціни - всюди намагалися резервувати до 1000 крон на ніч(лише в Саранді, прямо біля моря, вийшло десь 1200). В Корчі, було приблизно 800. Але половина будинку на ніч в нашому розпорядженні :) Саша довіз до центру міста і… все. “Я маю їхати, зателефонуйте господарю, най він вас забере”. Йому відверто в Албанії не подобалось. Розвернувся і поїхав собі назад в Македонію. Лізу подивитися, який там телефон в господаря і… його немає! На Букінгу немає! Круто. Ну, хоч адреса є. Беремо таксі. Завжди домовляйтеся про вартість заздалегідь. ЗАВЖДИ! Інакше будете неприємно здивовані. Взагалі, це те, до чого маєте бути готові. Вам будуть намагатися все продати значно дорожче, ніж воно є. Я це назвав “східний базар”. Ось таку модель собі придумав і… не мав із тим проблем. Є і є. Будьте готові, торгуйтеся. Будьте вперті, наполегливі, але не злі: немає чого сердитися на дощ, наприклад. Гроші. З досвіду: обмін валют знайти значно важче ніж банкомат. Мати троху євро, наприклад, не завадить. Але картка - надійніше. Давно вже користуємося схемою “два рахунки одна картка”: один рахунок без картки, на ньому зберігаються ваші заощадження. Другий рахунок з карткою. За допомогою інтернетбанкінгу перекидаєте незначну суму з основного рахунку на той, що з карткою, фактично перед самим зняттям грошей з банкомату, або будь-якою оплатою. Так безпечніше. Але є одне але: у вас має бути мобільний інтернет. Роумінг. Страшено дорогий, навіть не думайте. Завжди купуйте місцеву картку. Завжди. Ціни на інтернет в роумінгу(Македонія, Албанія) нереальні - 300 крон/грн за мб. Будьте обережні. Так от… Якось домовилися із водієм, який англійською не володіє, все “на пальцях”. Приїхали. Власник, старший пан, не володіє англійською, та його друг, той троху розуміє. Та ще парочка. Десь годину домовлялися про все (так, східний базар ;). Але потім пішли разом в місто, показали, де зупинка автобусу, де центральна вулиця, де можна повечеряти... Ще в будинку жили двоє дівчат із Голландії. Зранку вони теж мали їхати на Саранду. Познайомилися. О, то це ви були проти України в Європі? ? Ми, особисто, були за. Пересварилися із усіма знайомими. То був бій… Ага, ну ок. Дякуємо :) Пішли повечеряти. Місце, яке показав господар не сподобалось. Пішли в інше, яке нам порадив хлопчина в кав’ярні. Ніч, стрьомний район без ліхтарів, Малі сонні, Галя хвилюється ;) Але інтуїція підказувала, що все буде добре. Знайшли. Файно, купа місцевих, великі родини за столом. Музиканти. Всі співають. Проста і дуже смачна їжа: овочі, хліб, м’ясо, вино, фантастичний грильований перець з сиром... Малий вибрав спагеті. Це було надто складним блюдом, схоже, бо він чекав довше за всіх. Ми вже хотіли їхати. Принесли, вибачились, пригостили ракією. Звідки ви? Україна. О… - наливають ще. Я намагався заплатити. Без шансів. Викликали таксі. Приїхав італієць.По дорозі ділився з нами враженнями про Албанію “ Корча мені дуже подобається, але решта Албанії - так собі. Зателефонував тому бармену. Думаю, запитав в нього, скільки з нас взяти. Після розмови каже: та, скільки дасте, стільки й буде. Відвіз. Коротка ніч. О 5-й підйом. Разом з дівчатами з Голландії побігли на “автостанцію”. О 6-й їде єдиний автобус. Питалися в господаря, як довго їде. Каже - десь 5 годин. Ок. Заскочили в… більшу маршрутку, на останні вільні місця. Водій приніс стільці(!) люди посідали в проході. Кілька людей не влізло. Далі був треш, який навіть не хочеться описувати. Їхали 8 годин. Дорогою набирали ще людей. Часто зупинялися. Роздавали кінедріл, бо дорога ще та. Водій зупинився десь в горах. Зібрав гроші. Ціна неприємно здивувала, довго сварилися (не тільки ми, дівчата-голландки теж). Якось доїхали. Ви так не робіть. А… гори. Неймовірні. Там хочеться літати, хочеться їх обіймати. Казка. Але… краще там ходити пішки ніж їхати маршруткою ;) Саранда. Невеличке місто. Кілька вуличок біля моря - висотні будинки, що “лізуть на скелю”. Таке враження, що 100% квартир в тих будинках влітку здається. Готелі. Гарні пляжі. Чисте море. Повітря. Музика. Кава. Риба. Салати. Сувеніри. Кораблі(здорові лайнери підпливають). Вставали раненько, йшли на море, зустрічали схід сонця. Церкви, мечеті. Ціни дуже гуманні(переважно нижчі за празькі) але… “східний базар”. Тобто, цінників ви не побачите. Все придумають, дивлячись на вас. Будьте уважні :) Приїхали і… не змогли знайти апартаментів. Просто, немає такої адреси :) Зателефонували. Ви хто? Де ви? Ага… Зараз перевірю і зателефоную. Чекаємо. Ніц. Телефонуємо - скидають. Троху нервів але потім все владналось. Приїхали господарі. Підозріло дивилися на нас. Познайомились. Все ок. Віддали нам ключі. Ввечері ще довезли постіль. Більше ми їх не бачили. Як їхали - залишили ключі всередині і захлопнули двері. 1.5 дні відпочивали. Довше висидіти на одному місті для нас проблема :) Ксаміль. 10 км від Саранди. Селище. Пляжі + кілька невеличких островів. Взяли катамаран (значно дешевше, ніж в Празі на Влтаві). Плавали навколо островів цілий день, купались...Насолоджувались тишею, сонцем, блакитним небом і морем… Справжній Рай. Щастя є. В Ксаміль (і Бутрінт, читайте нижче) ходить автобус. Розклад є, але знайти його не так просто. Їде хвилин 30. З тих 30 хвилин, десь 20 крадеться вузенькими вуличками Саранди. Останній автобус із Ксаміля їде приблизно о 17:30. Не ризикнули(багато людей), верталися передостаннім. Таксі коштує 300 - 400 крон/грн, як домовитесь. Краще сідати в центрі в автобус. Ціна - 50 лек (10 крон/грн). Діти, теоретично, безкоштовно. Потім почалася “спека неймовірна”. +35 і більше. Планували їхати на гірське озеро “Блакитне око”. Нішмаглі. День в Саранді. Бутрінт. За Ксамілєм, ще 7 км. Процитую вікі: Бутрінті (лат. Buthrotum, алб. Butrint або алб. Butrinti) — археологічний музей-заповідник на півдні Албанії неподалік від Саранди, поблизу кордону з Грецією. Розташований на березі однойменного озера, за два кілометри від Іонічного моря, напроти острова Керкіра. Сучасне албанське селище з назвою Бутрінті розташоване неподалік. В 1992 році розкопки грецького та римського міст включені до списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. В 1999 році об'єкт розширено включенням до нього середньовічної венеціанської фортеці. Там багато цікавого, історія, легенди, рай для археологів. Албанські цикади співають так, що наш голос губиться, пахощі лаврового листя, яке тут по-всюду… Але не варто їхати сюди в +35. Нас “накрило”. Але гарно…. Повернулися в Саранду. День в Саранді і… тре вертатися. Спробую підсумувати. Албанія мені дуже нагадує Крим з мого дитинства. Знаєте, як згадується щось з дитячого життя? “Було цікаво, весело, сонце, зелена трава, купа друзів і тд” :) Море схоже, каміння, трави, цикади, запахи, свіже гірське/морське повітря, спека, люди(так, клімат та природа формує людей). Дуже позитивно. Але, тільки якщо ви таке любите. Якщо ви любите “люксус і сервіс” - це, мабуть, не для вас. Тут інше. Тут ви можете знайти спокій і набратись сил, отримати задоволення від мандрівок і близьких людей поруч з вами, забути котра година і день тижня… Приїдьте сюди, побачте все на власні очі і зробіть свої висновки… Назад, ясна річ, поїхали іншою дорогою. Автобус до Тірани. 5 годин. Здоровий автобус , кліматизація, хороша дорога. Все ок. Тірана. Столиця. Побули там десь годину. Величезне місто, яке будується, кипить життям, здорові дороги, пробки, бетон, купа людей, галас… Не пішло. Сіли на бусік до Охріду. 3.5 години. Переважно хороша дорога. Хвилин 15 провели на кордоні (Албанія/Македонія). Албанці подивились на купу паспортів і… не стали перевіряти. Їдьте собі :) Македонці отримали “хабар” від водія буса (банку редбул) і швидко все перевірили. Кордон майже біля озера Охрід. Проїхали місто Струга. Саме тоді подумалось, що воно не гірше, ніж Охрід. Саша нас зустрів і поселив в номері “лише для своїх”, бо все вже було зайнято, а ми приїхали без попередження. 20 годин в Охріді. Цього разу купалися але вже особливо ніде не гуляли… Наступного дня - бус на Скоп’є. 3 години. Приїхали, через кілька годин літак. Ми так думали :) З’ясувалося, що ми приїхали на день раніше! Довелося знайти, де переночувати. Там були свої приколи, але то не так цікаво. Накупили в маркеті продуктів, готували собі вечерю та сніданок. Потім відвезли речі на автовокзал в камеру схову. Сіли на двоповерховий автобус і поїхали на гору. Піднялися на канатній дорозі до Хреста тисячоліття, звідки відкривається фантастичний вигляд на все місто і гори. Дуже гарно. Повернулися тим самим двоповерховим автобусом. Поїли чорби: Звідки ви? Україна? Шевченко!!! Автобус до аеропорту. Виліт затримали на годину. Прилетіли в Братиславу пізно. Автобус до залізничного вокзалу. Встигли на поїзд. Поїзд Братислава - Прага я особисто вважаю найгіршою частиною подорожі в Албанію але не будемо про сумне... Щасливі. Відпочили та набралися сил. Готові працювати. Далі буде! Володимир Теленько для uaportal.cz

Лип 29, 2017 6

17 Квіт 2017

Нам 2 місяці!

Дякуємо всім, хто нас читає! Ще більше дякуємо тим, хто зареєструвався і пише, коментує, поширює... У нас виникла ідея зібрати найбільш активних авторів. Без вас ми нічого не змогли б зробити. Йдемо в кіно! :) «Привид у броні» (англ. Ghost in the Shell) — американський науково-фантастичний фільм, знятий Рупертом Сендерсом за однойменною манґою Масамуне Сіро Увага.23 квітня. 20:10. Cinema City Новий Сміхов (метро Андел)https://www.cinemacity.cz/showFeatInfo…(чеські субтитри) Запрошуємо (ми маємо для вас квитки ;) Katerina Skrypnik - 2хRoman KovbasyukYulia OkunynetsSergiy Gorash - 2хMaria FantaSvitlana Maletska - 2хОлег Курлюк - зможеш приїхати?Elina AntonovaJurij OstafičukJulia FurmanyukAlex StudenyakOlena BraikoZina Havryljuk Наші нові помічники: Маргарита Голобородськаhttps://www.facebook.com/margarita.golobrodskaya Оксана Мойсенюк https://www.facebook.com/oksana.moiseniuk !!!! Попросимо вас підтвердити участь у зустрічі !!!!Когось забули - не ображайтесь, просто нагадайте. Перед(!) переглядом пропонуємо сходити на пиво і поспілкуватися :) фото: Мирослав Зелінський

6 Опубліковано uaportal

Автор uaportal

Нам 2 місяці!

Дякуємо всім, хто нас читає! Ще більше дякуємо тим, хто зареєструвався і пише, коментує, поширює... У нас виникла ідея зібрати найбільш активних авторів. Без вас ми нічого не змогли б зробити. Йдемо в кіно! :) «Привид у броні» (англ. Ghost in the Shell) — американський науково-фантастичний фільм, знятий Рупертом Сендерсом за однойменною манґою Масамуне Сіро Увага.23 квітня. 20:10. Cinema City Новий Сміхов (метро Андел)https://www.cinemacity.cz/showFeatInfo…(чеські субтитри) Запрошуємо (ми маємо для вас квитки ;) Katerina Skrypnik - 2хRoman KovbasyukYulia OkunynetsSergiy Gorash - 2хMaria FantaSvitlana Maletska - 2хОлег Курлюк - зможеш приїхати?Elina AntonovaJurij OstafičukJulia FurmanyukAlex StudenyakOlena BraikoZina Havryljuk Наші нові помічники: Маргарита Голобородськаhttps://www.facebook.com/margarita.golobrodskaya Оксана Мойсенюк https://www.facebook.com/oksana.moiseniuk !!!! Попросимо вас підтвердити участь у зустрічі !!!!Когось забули - не ображайтесь, просто нагадайте. Перед(!) переглядом пропонуємо сходити на пиво і поспілкуватися :) фото: Мирослав Зелінський

Квіт 17, 2017 6

03 Вер 2018

"Чеські канікули для дітей з України" 2018 - Новий Формат

Цього року влітку традиційно відбулись „Чеські канікули для дітей з України“ – ми провели табір для дітей загиблих і поранених воїнів АТО, уже п’ятий наш табір. Утім, цього року він був інакшим, нового формату. По-перше, цього року діти приїхали на табір спортивного характеру, певною мірою навіть скаутського. Жили ми у районі міста Колін у селищі Воларна, практично серед лісу, у дерев’яних будиночках, а іноді спали і під відкритим небом. Ми по-справжньому оцінили незамінність доброго туристичного килимка та теплого спальника. Дівчата навчились робити зачіски за світла ліхтарів і зірок. Вранці ми прокидались на пробіжку та руханку, усі разом накривали столи та чергували. Ми сортували сміття та оптимально організовували свій побут – адже саме на наші плечі лягла відповідальність за красиве та вразливе навколишнє середовище, що на тиждень стало нашою домівкою. Готували вечері у казанах, співали пісні біля вогнища, насолоджувались повітрям. По-друге, цього року до нас приїхали старші діти – у віці від 14 до 17 років. Тож і дружба, і розмови, і рівень відповідальності у таборі цього року були інакшими. Ми традиційно називаємо учасників табору «діти», хоча й розуміємо, що це вже не так. Це підлітки, а часом і зовсім дорослі люди. У кожного з них є своя історія, свої пріоритети і свої прагнення та амбіції стосовно майбутнього. Учасники Табору На “Чеських Канікулах” 2018! Для таких «дорослих дітей» ми підготували насичену програму: спортом, активним відпочинком, новинками та знайомствами. Одразу по прибуттю до табору ми пішли до аквапарку в Коліні, наступного дня вирушили до Чеського Раю на самокатах і сплавлялись рікою на рафтах, а днем пізніше поїхали на оглядовий майданчик на горі Єштєд та до науково-розважального центру iQLandia у місті Ліберець. Ми також були у Пардубіце, аби спробувати сапсерфінг і зіграти в боулінг, були на картингу в Кутній Горі та грали в лазертаг у Празі. Їздили ми також на ферму Старий Колін, де тримають свійських і деяких екзотичних тварин, після прогулянки катались на конях. Активний відпочинок розбавляли тим, що знайомились із новими містами: Колін, Кутна Гора і Прага. Ми були в гостях у старости міста Колін у Кутногорській срібній шахті з 14 століття, на славнозвісному Карловому мості. Бачили Колінську ратушу, церкву святої Варвари, собор святого Віта. Табір також приймав гостей. На встановленні щогл та піднятті українського і чеського прапорів із нами були Посол України у Чехії Євген Перебийніс та представники дипломатичного корпусу. Староста міста Колін – Віт Ракушан – та селища Воларна – Олдржір Когоутек – також завітали до нас на один зі сніданків поспілкуватись із дітьми та волонтерами. А потім до нас в гості прийшли чеські скаути – і це був надзвичайно насичений день! Командні ігри, настільні теніс, хокей, трампліни, купання в озері та футбол, стрільба з лука, пісні і розмови: про скаутство, про Україну і Чехію, та в принципі, про все на світі. Цікаво, що цьому не перешкоджав навіть мовний бар’єр. Волонтерам, звісно, доводилось перекладати – особливо на початку дня. Але пізніше взаєморозуміння почало налагоджуватись: тут і мова жестів, і трохи англійської, і подібності між українською та чеською мовами. Загалом, літні «Чеські канікули» 2018 стали для нас особливими. Це – великий крок вперед до того, аби мати свій власний осередок «українськості» тут, у Чехії. Цього року ми створили не просто табір, а осередок, до якого зможемо регулярно запрошувати дітей, який для них може стати другим домом. Ми у це віримо і всім серцем цього прагнемо! Більше інформації про те, як проходив табір для дітей з України, читайте на сторінках ННО "Українська Європейська Перспектива" Фотоальбом "Чеські канікули 2018"

6 Опубліковано Галина Андрейців

Автор Галина Андрейців

"Чеські канікули для дітей з України" 2018 - Новий Формат

Цього року влітку традиційно відбулись „Чеські канікули для дітей з України“ – ми провели табір для дітей загиблих і поранених воїнів АТО, уже п’ятий наш табір. Утім, цього року він був інакшим, нового формату. По-перше, цього року діти приїхали на табір спортивного характеру, певною мірою навіть скаутського. Жили ми у районі міста Колін у селищі Воларна, практично серед лісу, у дерев’яних будиночках, а іноді спали і під відкритим небом. Ми по-справжньому оцінили незамінність доброго туристичного килимка та теплого спальника. Дівчата навчились робити зачіски за світла ліхтарів і зірок. Вранці ми прокидались на пробіжку та руханку, усі разом накривали столи та чергували. Ми сортували сміття та оптимально організовували свій побут – адже саме на наші плечі лягла відповідальність за красиве та вразливе навколишнє середовище, що на тиждень стало нашою домівкою. Готували вечері у казанах, співали пісні біля вогнища, насолоджувались повітрям. По-друге, цього року до нас приїхали старші діти – у віці від 14 до 17 років. Тож і дружба, і розмови, і рівень відповідальності у таборі цього року були інакшими. Ми традиційно називаємо учасників табору «діти», хоча й розуміємо, що це вже не так. Це підлітки, а часом і зовсім дорослі люди. У кожного з них є своя історія, свої пріоритети і свої прагнення та амбіції стосовно майбутнього. Учасники Табору На “Чеських Канікулах” 2018! Для таких «дорослих дітей» ми підготували насичену програму: спортом, активним відпочинком, новинками та знайомствами. Одразу по прибуттю до табору ми пішли до аквапарку в Коліні, наступного дня вирушили до Чеського Раю на самокатах і сплавлялись рікою на рафтах, а днем пізніше поїхали на оглядовий майданчик на горі Єштєд та до науково-розважального центру iQLandia у місті Ліберець. Ми також були у Пардубіце, аби спробувати сапсерфінг і зіграти в боулінг, були на картингу в Кутній Горі та грали в лазертаг у Празі. Їздили ми також на ферму Старий Колін, де тримають свійських і деяких екзотичних тварин, після прогулянки катались на конях. Активний відпочинок розбавляли тим, що знайомились із новими містами: Колін, Кутна Гора і Прага. Ми були в гостях у старости міста Колін у Кутногорській срібній шахті з 14 століття, на славнозвісному Карловому мості. Бачили Колінську ратушу, церкву святої Варвари, собор святого Віта. Табір також приймав гостей. На встановленні щогл та піднятті українського і чеського прапорів із нами були Посол України у Чехії Євген Перебийніс та представники дипломатичного корпусу. Староста міста Колін – Віт Ракушан – та селища Воларна – Олдржір Когоутек – також завітали до нас на один зі сніданків поспілкуватись із дітьми та волонтерами. А потім до нас в гості прийшли чеські скаути – і це був надзвичайно насичений день! Командні ігри, настільні теніс, хокей, трампліни, купання в озері та футбол, стрільба з лука, пісні і розмови: про скаутство, про Україну і Чехію, та в принципі, про все на світі. Цікаво, що цьому не перешкоджав навіть мовний бар’єр. Волонтерам, звісно, доводилось перекладати – особливо на початку дня. Але пізніше взаєморозуміння почало налагоджуватись: тут і мова жестів, і трохи англійської, і подібності між українською та чеською мовами. Загалом, літні «Чеські канікули» 2018 стали для нас особливими. Це – великий крок вперед до того, аби мати свій власний осередок «українськості» тут, у Чехії. Цього року ми створили не просто табір, а осередок, до якого зможемо регулярно запрошувати дітей, який для них може стати другим домом. Ми у це віримо і всім серцем цього прагнемо! Більше інформації про те, як проходив табір для дітей з України, читайте на сторінках ННО "Українська Європейська Перспектива" Фотоальбом "Чеські канікули 2018"

Вер 03, 2018 6

17 Серп 2018

Як сперечатися з жінкою?

Десяток серпневих днів (8 – 18. 08. 18) відбула виставка фотографій та картин українського художника Олександра Онищенка «Краса оголеної жіночої душі» у його празькій галереї (Galerie Jakubska). Спеціально для UAPORTAL митець поділився своїми думками про цей проект і про своє приватне життя. Тож читайте про жінку, релакс, ціну мистецтва та поради для молодих матусь і не тільки. Як зародилася ідея цього проекту та які враження від «народженого»? Цією виставкою я не характеризую себе, бо ніколи не вважав себе фотографом. Я вважаю себе людиною, яка, мабуть, уміє фотографувати. Це не був комерційний проект. Цю виставку не сприймаю як якийсь період чи результат великого об’єму праці. Просто ця виставка – це реалізація прихованого бажання. Інколи потаємні бажання треба показувати… А хто, як не глядачі, можуть вас оцінити? Приходять фотографи-професіонали і кажуть: «ти бачиш там світло» або «є душевні роботи». І це приємно. Спершу задоволення. Будь-яка праця із задоволенням – це вже своєрідне щастя. А робити те, чого не любиш – це шкодити собі та іншим. Мене, власне, на відкритті запитали, як потрапити до мене на зйомку. А я відповів – ніяк. Як аматор я вибираю тільки те, що люблю. Я ніколи за фотографії не беру грошей. А зазвичай навіть плачу моделям, бо позувати – це нелегка праця. Це своєрідне віддавання себе кудись. А якщо люди роблять це професійно, то мають право отримувати за це гроші. Захоплення, дружба, кохання – це вже інші речі. Але однаково це певна історія. Адже за кожною доброю фотографією завжди є якась історія любові. Навіть в купе, в ресторанному вагоні. Чи справдилися Ваші очікування від цього проекту? Непросто заманити в галерею людей. Я знав, що наше вічне бажання жіночої краси повинно спрацювати. Так воно і вийшло. Уже стільки днів відкрита ця виставка – приходить молодь – та, яку взагалі в галерею не затягнеш. А тут дуже багато молоді, багато пар, багато іноземців. У мене очікування були приблизно такі ж. Тож маю полегшення – коли здійснив роботу. І бачив завершення якогось етапу. Тож підемо далі. А далі – це куди? Далі – це щось непізнане, щось нове. Це задоволення. З’явилося місце для нових проектів, ідей. Є ідеї. Але про них не говорять, бо обговорений проект – це вже наполовину зроблений проект. Чому саме така тема: «Краса оголеної жіночої душі»? Жінка – творіння, яке продовжує життя. Тож як сперечатися з жінкою? Якщо жінка розуміє, що вона жінка, то вона щаслива. Якщо з цим воює, то забороняє собі те, що їй природне, для чого вона створена. А це зараз дуже модно – думати, що треба кар’єру робити, що діти – крадії часу і фінансів… Жінка непередбачувана, як природа. А спробуйте посперечатися з природою? І так з жінкою. Її можна тільки споглядати і любити. Сперечатися – це марна трата часу та сили. Її треба любити або втікати від неї (сміється). Коли жінка любить, вона прекрасна. А коли не любить, то її можна розбирати по деталях. Взагалі жінки – це небезпечна тема. У нас часто кажуть «повинен». Ніхто нікому не повинен. Коли любиш, шукаєш свої бажання і бажання того, кого любиш. Важливо розвивати те, що подобається. Бо тоді люди будуть щасливими: обійматимуся – розмножуватимуся. Чи фотографували колись свою маму? У фотографіях шукаю красу. Це вивчення краси. Хочу, щоб фотографія не викликала сексуального потягу, а презентувала ніжність. А ніжність – це саме те, що жінці властиве найбільше. Мама – загадка. І старість має красу. Хтось пологи знімає і показує, а хтось – весілля. Є натуралісти, реалісти. А я романтик: завжди шукаю. Одна і та жінка може бути різною. Нема некрасивих жінок. Є ті, які себе забувають або собі не вірять. Тож пробуємо відкрити закладену красу. Часто життя змушує жінку бути грубішою. Але сльози жінці потрібні, бо їй потрібно позбавлятися від емоцій, які накручуються без її волі. Це її природа – її громи і зливи. З цим боротися неможливо. Мистецтво є можливістю вилити ці емоції. А мамам маленьких дітей це важливо. Бо від цих дітисьок треба собі трішки давати свободу, а потім знову повертатися до них. А не істерити чи депресувати, бо материнство – це величезне навантаження. Звідки так багато знаєте про потреби молодих матусь? Я тричі розлучений. Всі мої жінки були красивими. І ніхто зі мною не витримав (сміється). Всі хороші, з усіма дружу. Всім усе позалишав… Тому що нецікаво. Там, де мене хочуть, я втікаю... Я шукаю проблему, яку, мабуть, не вирішив у дитинстві. Якийсь образ ніжності є. Саме його шукаю в творчості… Взагалі вік – це обман і прикол. Тебе вже ніхто не соромиться. Можна дівчатам голову запаморочувати, а тебе вже ніхто серйозно не сприймає. А кайф той же. Вік – це прикольно (сміється). Але найкращі наші проекти – це наші діти. Маю дві доньки. Старшій донечці 38 років, а молодшій – 16. У них різні мами. Маю вже тринадцятирічну внучку. Якраз завтра їду з молодшою донею в Колорадо, там у мене вже понад сім років виставка. Колорадо – це справжня консервативна Америка, ковбої (сміється). Всі податки сплачують, поліцейські усміхаються... У мене є дві виставки в Америці: в Лос-Анджелесі та в Колорадо Як Ви стали художником? Мама якось назвала мене художником. І з цих пір усі обзивали мене художником… Так і стають люди кимось. Я ніколи про це не думав. Бо окрім малювання, більше нічого іншого не робив. Школу прогулював, бо мене звільнювали від уроків, щоб я там їм щось малював. Тож все життя малюю. Це якась підсвідома лінія. Я малюю, бо не малювати не можу. У цьому й полягає психологія моєї творчості. Переконаний, що ми народжуємося зі своїм якимось планом. Щасливі ті, які вміють його розпізнати. У когось план – помагати, у когось – бути воїном, у когось – бути лікарем. Батькам треба не вчити дітей, а допомагати діткам. Головне – дітей нагодувати і сіднички їм витерти. А потім навчити їх це робити. А решту вони зроблять самі (сміється). За дітей не потрібно боятися. Їм просто треба допомагати. Бо діти однаково ж не слухаються. У дитинстві ми не маємо страху. Тому дітям так багато вдається. Тож важливо батькам залишити дітей в спокої… Я ніколи малювати не вмів, та й зараз не вмію в принципі. Я просто маю таку професію, тому доводиться малювати. Маєте якусь художню освіту? Маю все незакінчене. З десяти почав зі студії, там – там. Потім київський інститут, якого не закінчив. Диплом купив – одружився – і забрався до Чехії (сміється). А як це – бути художником? Раніше про художників думали, що це – або алкоголік, або бідак. А художники – фантазери. До них тягнуться люди... Я коли людей бачу, одразу хочу говорити… А часто в геніальних художників не було щасливого дитинства, не було сімей. Тут щось за щось. Мистецтво забирає тебе всього. Якщо ти робиш це в проміжку між годування дітей, то твоє малювання – це вже захоплення. Це тільки радість. Хочеться – малюй. Але бути художником… Це тобі доведеться траву курити, часами напиватися, депресувати, втікати в ліс на тиждень. Але ж Катерина Білокур не курила трави? А хто знає? Та в кожному селі конопля росла. Може, вона її жувала (сміється). Це звичайно я перебільшую. Я жартую. Знаю художників, які взагалі не вживають алкоголю. Але в мистецтві часто втрачається нормальність сім’ї. Якщо входиш в робочий екстаз, місяць не виходиш з майстерні. Які там діти? Який чоловік? Він завжди буде ображений. «Щось за щось» – яка ціна Вашого мистецтва? Приватне життя. Людина любить страждати. Людини хтива. Тому стає залежною… Ціна така – треба відривати свій зад від дивану і працювати. Але інколи треба лежати і нічого не робити. Коли ти хворий і слабкий, ти нікому непотрібний. Треба себе любити, леліяти та захищати. Після тривалої праці я виснажений. Тож роблю собі подарунки – подорожі до екзотичних країн. Я ніколи не вважав себе нещасним чи бідним. Якщо тобі хтось чи щось заважає, то в тебе проблеми з розуміння довкілля. Важливо залишатися щасливою дитиною, для якої достатньо радості… Зараз полюбив Київ. Туди часто їзджу. І вважаю, що там свободи більше, ніж в Чехії. Тут усе затиснуте економічно, за все необхідно платити. А в Україні рідні стіни допомагають – можна якось викрутитися. Мої знайомі київські художники теж щасливі. Творять, мають виставки, хоч живуть за українську пенсію. Досягаємо того, чого хочемо. Тільки б ще знати, чого хотіти. Так, це точно. Що порадите тим, які ще змалечку мріють малювати, але через певні обставини не малюють? Як це – мріяти малювати і не малювати? Починати ніколи не пізно. Можна й у вісімдесят, коли вже всіх дітей виховаєш і не матимеш нічого до робити (сміється). Маю маленьку мотиваційну школу. У ній не вчу малювати, бо сам не вмію. У кожного своя техніка. І кожен оригінальний. Нічого вже не видумаєш: все придумане до нас. Але будь-який дотик новий. Не буває вчорашнього дотику. Він завжди новий, бо ти його відчуваєш. Так і з мистецтвом. Наче все зрозуміло, але воно твоє, бо це ти. Я заохочую перестати боятися. Страх нічого не змінює. Він тільки сковує. Ми часто озвучуємо те, чого боїмося. А от коли ми закохуємося, ми вже не боїмося. Ми ж не думаємо, які у нас будуть діти. Просто обіймаємося. А які потім чудові діти виходять! Але необов’язково ставати художником, щоб бути доброю і щасливою людиною. Для UAportal розмовляла Катерина Воїнська

5 Опубліковано Катерина Воїнська

Автор Катерина Воїнська

Як сперечатися з жінкою?

Десяток серпневих днів (8 – 18. 08. 18) відбула виставка фотографій та картин українського художника Олександра Онищенка «Краса оголеної жіночої душі» у його празькій галереї (Galerie Jakubska). Спеціально для UAPORTAL митець поділився своїми думками про цей проект і про своє приватне життя. Тож читайте про жінку, релакс, ціну мистецтва та поради для молодих матусь і не тільки. Як зародилася ідея цього проекту та які враження від «народженого»? Цією виставкою я не характеризую себе, бо ніколи не вважав себе фотографом. Я вважаю себе людиною, яка, мабуть, уміє фотографувати. Це не був комерційний проект. Цю виставку не сприймаю як якийсь період чи результат великого об’єму праці. Просто ця виставка – це реалізація прихованого бажання. Інколи потаємні бажання треба показувати… А хто, як не глядачі, можуть вас оцінити? Приходять фотографи-професіонали і кажуть: «ти бачиш там світло» або «є душевні роботи». І це приємно. Спершу задоволення. Будь-яка праця із задоволенням – це вже своєрідне щастя. А робити те, чого не любиш – це шкодити собі та іншим. Мене, власне, на відкритті запитали, як потрапити до мене на зйомку. А я відповів – ніяк. Як аматор я вибираю тільки те, що люблю. Я ніколи за фотографії не беру грошей. А зазвичай навіть плачу моделям, бо позувати – це нелегка праця. Це своєрідне віддавання себе кудись. А якщо люди роблять це професійно, то мають право отримувати за це гроші. Захоплення, дружба, кохання – це вже інші речі. Але однаково це певна історія. Адже за кожною доброю фотографією завжди є якась історія любові. Навіть в купе, в ресторанному вагоні. Чи справдилися Ваші очікування від цього проекту? Непросто заманити в галерею людей. Я знав, що наше вічне бажання жіночої краси повинно спрацювати. Так воно і вийшло. Уже стільки днів відкрита ця виставка – приходить молодь – та, яку взагалі в галерею не затягнеш. А тут дуже багато молоді, багато пар, багато іноземців. У мене очікування були приблизно такі ж. Тож маю полегшення – коли здійснив роботу. І бачив завершення якогось етапу. Тож підемо далі. А далі – це куди? Далі – це щось непізнане, щось нове. Це задоволення. З’явилося місце для нових проектів, ідей. Є ідеї. Але про них не говорять, бо обговорений проект – це вже наполовину зроблений проект. Чому саме така тема: «Краса оголеної жіночої душі»? Жінка – творіння, яке продовжує життя. Тож як сперечатися з жінкою? Якщо жінка розуміє, що вона жінка, то вона щаслива. Якщо з цим воює, то забороняє собі те, що їй природне, для чого вона створена. А це зараз дуже модно – думати, що треба кар’єру робити, що діти – крадії часу і фінансів… Жінка непередбачувана, як природа. А спробуйте посперечатися з природою? І так з жінкою. Її можна тільки споглядати і любити. Сперечатися – це марна трата часу та сили. Її треба любити або втікати від неї (сміється). Коли жінка любить, вона прекрасна. А коли не любить, то її можна розбирати по деталях. Взагалі жінки – це небезпечна тема. У нас часто кажуть «повинен». Ніхто нікому не повинен. Коли любиш, шукаєш свої бажання і бажання того, кого любиш. Важливо розвивати те, що подобається. Бо тоді люди будуть щасливими: обійматимуся – розмножуватимуся. Чи фотографували колись свою маму? У фотографіях шукаю красу. Це вивчення краси. Хочу, щоб фотографія не викликала сексуального потягу, а презентувала ніжність. А ніжність – це саме те, що жінці властиве найбільше. Мама – загадка. І старість має красу. Хтось пологи знімає і показує, а хтось – весілля. Є натуралісти, реалісти. А я романтик: завжди шукаю. Одна і та жінка може бути різною. Нема некрасивих жінок. Є ті, які себе забувають або собі не вірять. Тож пробуємо відкрити закладену красу. Часто життя змушує жінку бути грубішою. Але сльози жінці потрібні, бо їй потрібно позбавлятися від емоцій, які накручуються без її волі. Це її природа – її громи і зливи. З цим боротися неможливо. Мистецтво є можливістю вилити ці емоції. А мамам маленьких дітей це важливо. Бо від цих дітисьок треба собі трішки давати свободу, а потім знову повертатися до них. А не істерити чи депресувати, бо материнство – це величезне навантаження. Звідки так багато знаєте про потреби молодих матусь? Я тричі розлучений. Всі мої жінки були красивими. І ніхто зі мною не витримав (сміється). Всі хороші, з усіма дружу. Всім усе позалишав… Тому що нецікаво. Там, де мене хочуть, я втікаю... Я шукаю проблему, яку, мабуть, не вирішив у дитинстві. Якийсь образ ніжності є. Саме його шукаю в творчості… Взагалі вік – це обман і прикол. Тебе вже ніхто не соромиться. Можна дівчатам голову запаморочувати, а тебе вже ніхто серйозно не сприймає. А кайф той же. Вік – це прикольно (сміється). Але найкращі наші проекти – це наші діти. Маю дві доньки. Старшій донечці 38 років, а молодшій – 16. У них різні мами. Маю вже тринадцятирічну внучку. Якраз завтра їду з молодшою донею в Колорадо, там у мене вже понад сім років виставка. Колорадо – це справжня консервативна Америка, ковбої (сміється). Всі податки сплачують, поліцейські усміхаються... У мене є дві виставки в Америці: в Лос-Анджелесі та в Колорадо Як Ви стали художником? Мама якось назвала мене художником. І з цих пір усі обзивали мене художником… Так і стають люди кимось. Я ніколи про це не думав. Бо окрім малювання, більше нічого іншого не робив. Школу прогулював, бо мене звільнювали від уроків, щоб я там їм щось малював. Тож все життя малюю. Це якась підсвідома лінія. Я малюю, бо не малювати не можу. У цьому й полягає психологія моєї творчості. Переконаний, що ми народжуємося зі своїм якимось планом. Щасливі ті, які вміють його розпізнати. У когось план – помагати, у когось – бути воїном, у когось – бути лікарем. Батькам треба не вчити дітей, а допомагати діткам. Головне – дітей нагодувати і сіднички їм витерти. А потім навчити їх це робити. А решту вони зроблять самі (сміється). За дітей не потрібно боятися. Їм просто треба допомагати. Бо діти однаково ж не слухаються. У дитинстві ми не маємо страху. Тому дітям так багато вдається. Тож важливо батькам залишити дітей в спокої… Я ніколи малювати не вмів, та й зараз не вмію в принципі. Я просто маю таку професію, тому доводиться малювати. Маєте якусь художню освіту? Маю все незакінчене. З десяти почав зі студії, там – там. Потім київський інститут, якого не закінчив. Диплом купив – одружився – і забрався до Чехії (сміється). А як це – бути художником? Раніше про художників думали, що це – або алкоголік, або бідак. А художники – фантазери. До них тягнуться люди... Я коли людей бачу, одразу хочу говорити… А часто в геніальних художників не було щасливого дитинства, не було сімей. Тут щось за щось. Мистецтво забирає тебе всього. Якщо ти робиш це в проміжку між годування дітей, то твоє малювання – це вже захоплення. Це тільки радість. Хочеться – малюй. Але бути художником… Це тобі доведеться траву курити, часами напиватися, депресувати, втікати в ліс на тиждень. Але ж Катерина Білокур не курила трави? А хто знає? Та в кожному селі конопля росла. Може, вона її жувала (сміється). Це звичайно я перебільшую. Я жартую. Знаю художників, які взагалі не вживають алкоголю. Але в мистецтві часто втрачається нормальність сім’ї. Якщо входиш в робочий екстаз, місяць не виходиш з майстерні. Які там діти? Який чоловік? Він завжди буде ображений. «Щось за щось» – яка ціна Вашого мистецтва? Приватне життя. Людина любить страждати. Людини хтива. Тому стає залежною… Ціна така – треба відривати свій зад від дивану і працювати. Але інколи треба лежати і нічого не робити. Коли ти хворий і слабкий, ти нікому непотрібний. Треба себе любити, леліяти та захищати. Після тривалої праці я виснажений. Тож роблю собі подарунки – подорожі до екзотичних країн. Я ніколи не вважав себе нещасним чи бідним. Якщо тобі хтось чи щось заважає, то в тебе проблеми з розуміння довкілля. Важливо залишатися щасливою дитиною, для якої достатньо радості… Зараз полюбив Київ. Туди часто їзджу. І вважаю, що там свободи більше, ніж в Чехії. Тут усе затиснуте економічно, за все необхідно платити. А в Україні рідні стіни допомагають – можна якось викрутитися. Мої знайомі київські художники теж щасливі. Творять, мають виставки, хоч живуть за українську пенсію. Досягаємо того, чого хочемо. Тільки б ще знати, чого хотіти. Так, це точно. Що порадите тим, які ще змалечку мріють малювати, але через певні обставини не малюють? Як це – мріяти малювати і не малювати? Починати ніколи не пізно. Можна й у вісімдесят, коли вже всіх дітей виховаєш і не матимеш нічого до робити (сміється). Маю маленьку мотиваційну школу. У ній не вчу малювати, бо сам не вмію. У кожного своя техніка. І кожен оригінальний. Нічого вже не видумаєш: все придумане до нас. Але будь-який дотик новий. Не буває вчорашнього дотику. Він завжди новий, бо ти його відчуваєш. Так і з мистецтвом. Наче все зрозуміло, але воно твоє, бо це ти. Я заохочую перестати боятися. Страх нічого не змінює. Він тільки сковує. Ми часто озвучуємо те, чого боїмося. А от коли ми закохуємося, ми вже не боїмося. Ми ж не думаємо, які у нас будуть діти. Просто обіймаємося. А які потім чудові діти виходять! Але необов’язково ставати художником, щоб бути доброю і щасливою людиною. Для UAportal розмовляла Катерина Воїнська

Серп 17, 2018 5

06 Бер 2017

Українська режисерка отримала нагороду на фесті "Чеський лев"

За підсумками 24-го чеського кінофестивалю художніх і документальних фільмів молода українська режисер Анна Любинецька за фільм «Київ Москва» 4 березня отримала нагороду в категорії студентських документальних фільмів на фестивалі «Чеський лев». Стрічка Анни Любинецької розповідає про події на сході України у дзеркалі щоденного життя, ставлення українців до російсько-українського конфлікту. Щорічний кінофестиваль повнометражних художніх і документальних фільмів «Чеський лев» належить до найпрестижніших у Чехії. В конкурсі студентських фільмів цього року брали участь п’ять стрічок. Нагорода за студентський фільм є позастатутною, неофіційною. За матеріалами Радіо Свобода

5 Опубліковано Галина Андрейців

Автор Галина Андрейців

Українська режисерка отримала нагороду на фесті "Чеський лев"

За підсумками 24-го чеського кінофестивалю художніх і документальних фільмів молода українська режисер Анна Любинецька за фільм «Київ Москва» 4 березня отримала нагороду в категорії студентських документальних фільмів на фестивалі «Чеський лев». Стрічка Анни Любинецької розповідає про події на сході України у дзеркалі щоденного життя, ставлення українців до російсько-українського конфлікту. Щорічний кінофестиваль повнометражних художніх і документальних фільмів «Чеський лев» належить до найпрестижніших у Чехії. В конкурсі студентських фільмів цього року брали участь п’ять стрічок. Нагорода за студентський фільм є позастатутною, неофіційною. За матеріалами Радіо Свобода

Бер 06, 2017 5

Показати всі

13 Черв 2021

Топ-15 розваг для дітей в Празі

Діти та дорослі бачать світ різними очима. Для дорослих цікаве одне, а дітей можна заінтригувати зовсім іншим. Особливо гостро це видно під час відпочинку. Компроміс – це завжди вихід, а в такому колоритному місті, як старенька Прага, - проблемою це не буде. Тут можна знайти багато місць, відвідавши які, задоволеним залишиться кожен. І не важливо, приїхали Ви на екскурсію, чи живете вже тут багато років. ТОП-15 місць для відпочинку з дітьми в Празі: 1. ZOO Praha Подорожувати по зоопарку з дітьми захоплююче і легко. Дітям буде цікаво пересуватися на дерев'яній тачці або на візку, вони не втомляться і отримають море задоволення від прогулянки по зоопарку, оскільки осилити всю територію зоопарку пішки, не так, то і легко. До ваших послуг канатна дорога, а по верхньому ярусу ходить екскурсійний поїзд. У Дитячому зоопарку діти безпосередньо контактують з домашніми тваринами. В автоматах, розташованих по всій території, можна купити корм і дитина власноруч погодує домашніх. Також можна відмінно провести час з дітьми відвідавши "Зоо-кіно". Окремо платити за показ не треба, це входить у вартість квитка. Контакти: www.zoopraha.czU Trojského zámku 3/120, Praha 7 2. «Aquapalace Praha» Хочете весело провести час з дітьми, особливо, коли на вулиці літо та спека? Рішення є – аквапарк. Тут можна знайти масу водяних гірок, які в основному розраховані на дітей, піратський корабель, басейни, як для дорослих, так і для дітей, басейн з хвилями, сауни та багато іншого. Емоції гарантовані, відпочинок веселий та активний. Контакти:Pražská 138, Praha 15www.aquapalace.cz 3. Lunapark na Vystaviste У Празі, на сьогодні Луна-парк з його атракціонами і запаморочливими каруселями може відвідати та отримати купу позитивних емоцій, кожен. Маса розваг, атракціони, кілька тирів, гонки на автомобілях - важко все перерахувати, без сумніву залишається тільки той факт, що відвідування Луна-парку в Празі принесе задоволення і Вам і дітям. Контакти: Výstaviště, Praha 7 4. Dětský ostrov Сьогодні на острові обладнані два дитячі майданчики, одна з них для малюків до п'яти років, а друга для діток постарше. Для маленьких відвідувачів велика кількість різнокольорових гірок, гойдалок, драбинок. Влітку тут функціонує фонтан і працює кілька водних міні-атракціонів. На дитячому острові можна не тільки грати, тут створені прекрасні умови для занять спортом. Обладнані спортивні майданчики: баскетбольна, волейбольна, кілька тенісних кортів, відмінне поле для міні-футболу, є кілька басейнів для найменших. Контакти: Dětský ostrov, Praha 5 5. Dinopark - Harfa Дінопарк - це парк розваг, розрахований для широкого загалу, в тому числі і для дітей від 5-15 років і старше. Тут можна побачити відтворену картину з життя тварин Мезозойської ери, що проживали задовго до появи людства. У Дінопарк можна побачити як статичні моделі, так і анімовані, які видають відповідні звуки того чи іншого зниклого виду. На території Дінопарку можна знайти науково-освітні сектори, в яких можна буде познайомитися з Мезозойської ерою з іншого ракурсу. Контакти: Českomoravská 15a, Praha 9www.dinopark.cz 6. Muzeum hraček Колекція іграшок в музеї вважається однією з найбільших в світі. Відвідавши Музей Іграшок ви можете побачити плюшевих ведмедів, ляльок різних епох, металеві і дерев'яні конструктори, лялькові будинку з усіма атрибутами, іграшкові міста, роботів та багато іншого. І це лише малий список всіх чудес музею іграшок! В даному музеї можна побачити цілий іграшковий світ в самому серці Праги. Контакти: Husova 158/20, Praha 1 +420 224 372 294 7. Bobova Draha Празька «Бобова драга» - це рейково-бобслейна траса, довжина якої понад 800 метрів, дорога на протязі маршруту утворює кілька петель, дозволяючи отримати незабутні враження, отримати свою порцію адреналіну. Празька бобслейна дорога оснащена дитячим куточком, тут обладнано дитячий ігровий майданчик з безліччю гойдалок, є альпійська стінка та інші розваги для малюків. Контакти: Prosecká 906/34b, Praha 9www.bobovadraha.cz 8. Muzeum Lega Перше, що ви побачите в музеї - величезне місто іграшок, де кожен «місцевий житель» займається своїми справами: Lego-двірник прибирає Lego-сміття з вулиць, Lego-поліцейський ловить Lego-бандита, а Lego-мама няньчить своїх Lego-діток в Lego-садку і це ще не все. Таке видовище захопить не тільки дітей, а й дорослих, а ті, хто любить грати з транспортом не зможуть відірватися від експозиції за участю автовокзалу, поїздів і трамваїв. Контакти: Národní 362/31, Praha 1www.muzeumlega.cz 9. Morsky svět Атракціон Морський світ відкритий в Празі в 2002 році, за ці роки набув величезної популярності серед дітей і дорослих і значно розширив свої експозиції. Сьогодні найбільшу увагу привертає акваріум з акулами, обсяг якого 100 000 літрів морської води. Туристи, які хочуть, щоб у них залишилося нагадування про відвідування Акваріума, можуть прямо тут придбати на пам'ять сувеніри - одяг та канцтовари з зображеннями і логотипом «Морського світу», книги і фільми на морську тематику, а також диски із записом звуків підводного світу. Контакти: Výstaviště, Praha 7www.morsky-svet.cz 10. Hrad zábavy Перебуваючи в Празі з дітьми, неважливо прибули ви сюди як туристи чи живете тут постійно, обов'язково відвідайте Hrad Zabavy - дитячий розважальний центр. Тут величезний вибір атракціонів для дітей різновікової категорії. Аніматори здатні зацікавити дитину на стільки, що йому не захочеться звідси йти. Контакти: торговий центр Palladium, Praha 1www.hradzabavy.cz 11. Funpark Žiraf У парку розваг Funpark Žiraf сім'я з дітьми може в будь-яку погоду провести незабутній день, наповнений розвагами, пригодами і іграми, тут можна влаштувати для дитини та її гостей чудовий день народження або інше свято, адже розважальний парк Funpark Žiraf в Празі є одним з найбільших закладів такого роду в країні, тут представлено понад 90 сучасних атракціонів, призначених як для маленьких відвідувачів, так і для підлітків. У майбутньому в парку планується відкриття салону краси, перукарні, магазину іграшок і оптики для дітей. Контакти: Obchodní 106, Čestlicewww.funparkzirafa.cz 12. Zrcadlové bludiště Цей дзеркальний лабіринт є найсучаснішим в Празі. Він відкрився не так давно, але вже завоював симпатії всіх своїх відвідувачів. Кожен, хто входить сюди, потрапляє в чарівну країну чудес, яка дарує тільки позитивні емоції, море позитиву і посмішок. Завдяки тому, що перебування всередині лабіринту не обмежується лімітом часу, тут можна спокійно гуляти всією сім'єю протягом дня, при бажанні повертаючись до вподобаним дзеркалам. Контакти: Na Příkopě 854/14, Praha 1www.maze.cz 13. Divadlo Minor Одним з улюблених місць маленьких мандрівників в Празі є театр Minor (Divadlo Minor). Театр знаменитий своїми постановками, розрахованими на вікову категорію дітей 3-14 років. Татр працює в синтетичному жанрі - в ролі головних героїв вистави маріонеткові ляльки, але бувають вистави, в яких виступають справжні актори, професіонали своєї справи. Сьогодні театр має світову популярність, часто виїжджає на гастролі по Чехії і в країни зарубіжжя. Контакти: Vodičkova 674/6, 110 00 Praha-Nové Městowww.minor.cz 14. GUD Galerie umění pro děti У самому центрі Праги, недалеко від Староміської площі, на першому поверсі будинку Франца Кафки, ви знайдете унікальну художню галерею для дітей. Це незвичайна виставка, головною її особливістю є правила, що суперечать тим, які застосовуються в звичайних галереях. Адже головне тут не твори мистецтв, а діти від 1,5 до 15 років, яким вся виставка і присвячена. Хлопці заохочуються бути самими собою, вони можуть стосуватися, говорити і навіть створювати і змінювати художні інсталяції, що створили художники. Контакти: Franze Kafky 24/3, Praha 1www.galeriegud.cz 15. Hamleys Магазини Hamleys небезпідставно називають легендарними - вони можуть похвалитися багатою і славною історією.Найбільшим в Європі після головного - семиповерхового лондонського Hamleys став відкрився навесні 2016 року магазин в чеській столиці Празі. Він зайняв більше 6 тисяч квадратних метрів площі на трьох поверхах будівлі колишнього банку. Магазин створений в кращих традиціях компанії Hamleys і слід її основної концепції - це не просто велика торгова точка, а справжнє дитяче царство. Діти та їхні батьки приходять сюди не тільки для того, щоб зробити покупки, але і з метою просто захоплююче провести дозвілля. Магазин завжди сповнений людей і кожен з відвідувачів може знайти тут розвагу на свій смак. Це яскравий і барвисто оформлений магазин, як зовні, так і зсередини. Головною особливістю є можливість не просто милуватися багатим асортиментом іграшок, але і грати в них, навіть не роблячи покупок. Саме за це так люблять діти і дорослі. Контакти: Na Příkopě 854/14, Praha 1www.hamleys.com Автор: Марія Фанта Фото взяті з офіційних сайтів, вказаних в тексті.

92705 Опубліковано Maria Fanta

Автор Maria Fanta

Топ-15 розваг для дітей в Празі

Діти та дорослі бачать світ різними очима. Для дорослих цікаве одне, а дітей можна заінтригувати зовсім іншим. Особливо гостро це видно під час відпочинку. Компроміс – це завжди вихід, а в такому колоритному місті, як старенька Прага, - проблемою це не буде. Тут можна знайти багато місць, відвідавши які, задоволеним залишиться кожен. І не важливо, приїхали Ви на екскурсію, чи живете вже тут багато років. ТОП-15 місць для відпочинку з дітьми в Празі: 1. ZOO Praha Подорожувати по зоопарку з дітьми захоплююче і легко. Дітям буде цікаво пересуватися на дерев'яній тачці або на візку, вони не втомляться і отримають море задоволення від прогулянки по зоопарку, оскільки осилити всю територію зоопарку пішки, не так, то і легко. До ваших послуг канатна дорога, а по верхньому ярусу ходить екскурсійний поїзд. У Дитячому зоопарку діти безпосередньо контактують з домашніми тваринами. В автоматах, розташованих по всій території, можна купити корм і дитина власноруч погодує домашніх. Також можна відмінно провести час з дітьми відвідавши "Зоо-кіно". Окремо платити за показ не треба, це входить у вартість квитка. Контакти: www.zoopraha.czU Trojského zámku 3/120, Praha 7 2. «Aquapalace Praha» Хочете весело провести час з дітьми, особливо, коли на вулиці літо та спека? Рішення є – аквапарк. Тут можна знайти масу водяних гірок, які в основному розраховані на дітей, піратський корабель, басейни, як для дорослих, так і для дітей, басейн з хвилями, сауни та багато іншого. Емоції гарантовані, відпочинок веселий та активний. Контакти:Pražská 138, Praha 15www.aquapalace.cz 3. Lunapark na Vystaviste У Празі, на сьогодні Луна-парк з його атракціонами і запаморочливими каруселями може відвідати та отримати купу позитивних емоцій, кожен. Маса розваг, атракціони, кілька тирів, гонки на автомобілях - важко все перерахувати, без сумніву залишається тільки той факт, що відвідування Луна-парку в Празі принесе задоволення і Вам і дітям. Контакти: Výstaviště, Praha 7 4. Dětský ostrov Сьогодні на острові обладнані два дитячі майданчики, одна з них для малюків до п'яти років, а друга для діток постарше. Для маленьких відвідувачів велика кількість різнокольорових гірок, гойдалок, драбинок. Влітку тут функціонує фонтан і працює кілька водних міні-атракціонів. На дитячому острові можна не тільки грати, тут створені прекрасні умови для занять спортом. Обладнані спортивні майданчики: баскетбольна, волейбольна, кілька тенісних кортів, відмінне поле для міні-футболу, є кілька басейнів для найменших. Контакти: Dětský ostrov, Praha 5 5. Dinopark - Harfa Дінопарк - це парк розваг, розрахований для широкого загалу, в тому числі і для дітей від 5-15 років і старше. Тут можна побачити відтворену картину з життя тварин Мезозойської ери, що проживали задовго до появи людства. У Дінопарк можна побачити як статичні моделі, так і анімовані, які видають відповідні звуки того чи іншого зниклого виду. На території Дінопарку можна знайти науково-освітні сектори, в яких можна буде познайомитися з Мезозойської ерою з іншого ракурсу. Контакти: Českomoravská 15a, Praha 9www.dinopark.cz 6. Muzeum hraček Колекція іграшок в музеї вважається однією з найбільших в світі. Відвідавши Музей Іграшок ви можете побачити плюшевих ведмедів, ляльок різних епох, металеві і дерев'яні конструктори, лялькові будинку з усіма атрибутами, іграшкові міста, роботів та багато іншого. І це лише малий список всіх чудес музею іграшок! В даному музеї можна побачити цілий іграшковий світ в самому серці Праги. Контакти: Husova 158/20, Praha 1 +420 224 372 294 7. Bobova Draha Празька «Бобова драга» - це рейково-бобслейна траса, довжина якої понад 800 метрів, дорога на протязі маршруту утворює кілька петель, дозволяючи отримати незабутні враження, отримати свою порцію адреналіну. Празька бобслейна дорога оснащена дитячим куточком, тут обладнано дитячий ігровий майданчик з безліччю гойдалок, є альпійська стінка та інші розваги для малюків. Контакти: Prosecká 906/34b, Praha 9www.bobovadraha.cz 8. Muzeum Lega Перше, що ви побачите в музеї - величезне місто іграшок, де кожен «місцевий житель» займається своїми справами: Lego-двірник прибирає Lego-сміття з вулиць, Lego-поліцейський ловить Lego-бандита, а Lego-мама няньчить своїх Lego-діток в Lego-садку і це ще не все. Таке видовище захопить не тільки дітей, а й дорослих, а ті, хто любить грати з транспортом не зможуть відірватися від експозиції за участю автовокзалу, поїздів і трамваїв. Контакти: Národní 362/31, Praha 1www.muzeumlega.cz 9. Morsky svět Атракціон Морський світ відкритий в Празі в 2002 році, за ці роки набув величезної популярності серед дітей і дорослих і значно розширив свої експозиції. Сьогодні найбільшу увагу привертає акваріум з акулами, обсяг якого 100 000 літрів морської води. Туристи, які хочуть, щоб у них залишилося нагадування про відвідування Акваріума, можуть прямо тут придбати на пам'ять сувеніри - одяг та канцтовари з зображеннями і логотипом «Морського світу», книги і фільми на морську тематику, а також диски із записом звуків підводного світу. Контакти: Výstaviště, Praha 7www.morsky-svet.cz 10. Hrad zábavy Перебуваючи в Празі з дітьми, неважливо прибули ви сюди як туристи чи живете тут постійно, обов'язково відвідайте Hrad Zabavy - дитячий розважальний центр. Тут величезний вибір атракціонів для дітей різновікової категорії. Аніматори здатні зацікавити дитину на стільки, що йому не захочеться звідси йти. Контакти: торговий центр Palladium, Praha 1www.hradzabavy.cz 11. Funpark Žiraf У парку розваг Funpark Žiraf сім'я з дітьми може в будь-яку погоду провести незабутній день, наповнений розвагами, пригодами і іграми, тут можна влаштувати для дитини та її гостей чудовий день народження або інше свято, адже розважальний парк Funpark Žiraf в Празі є одним з найбільших закладів такого роду в країні, тут представлено понад 90 сучасних атракціонів, призначених як для маленьких відвідувачів, так і для підлітків. У майбутньому в парку планується відкриття салону краси, перукарні, магазину іграшок і оптики для дітей. Контакти: Obchodní 106, Čestlicewww.funparkzirafa.cz 12. Zrcadlové bludiště Цей дзеркальний лабіринт є найсучаснішим в Празі. Він відкрився не так давно, але вже завоював симпатії всіх своїх відвідувачів. Кожен, хто входить сюди, потрапляє в чарівну країну чудес, яка дарує тільки позитивні емоції, море позитиву і посмішок. Завдяки тому, що перебування всередині лабіринту не обмежується лімітом часу, тут можна спокійно гуляти всією сім'єю протягом дня, при бажанні повертаючись до вподобаним дзеркалам. Контакти: Na Příkopě 854/14, Praha 1www.maze.cz 13. Divadlo Minor Одним з улюблених місць маленьких мандрівників в Празі є театр Minor (Divadlo Minor). Театр знаменитий своїми постановками, розрахованими на вікову категорію дітей 3-14 років. Татр працює в синтетичному жанрі - в ролі головних героїв вистави маріонеткові ляльки, але бувають вистави, в яких виступають справжні актори, професіонали своєї справи. Сьогодні театр має світову популярність, часто виїжджає на гастролі по Чехії і в країни зарубіжжя. Контакти: Vodičkova 674/6, 110 00 Praha-Nové Městowww.minor.cz 14. GUD Galerie umění pro děti У самому центрі Праги, недалеко від Староміської площі, на першому поверсі будинку Франца Кафки, ви знайдете унікальну художню галерею для дітей. Це незвичайна виставка, головною її особливістю є правила, що суперечать тим, які застосовуються в звичайних галереях. Адже головне тут не твори мистецтв, а діти від 1,5 до 15 років, яким вся виставка і присвячена. Хлопці заохочуються бути самими собою, вони можуть стосуватися, говорити і навіть створювати і змінювати художні інсталяції, що створили художники. Контакти: Franze Kafky 24/3, Praha 1www.galeriegud.cz 15. Hamleys Магазини Hamleys небезпідставно називають легендарними - вони можуть похвалитися багатою і славною історією.Найбільшим в Європі після головного - семиповерхового лондонського Hamleys став відкрився навесні 2016 року магазин в чеській столиці Празі. Він зайняв більше 6 тисяч квадратних метрів площі на трьох поверхах будівлі колишнього банку. Магазин створений в кращих традиціях компанії Hamleys і слід її основної концепції - це не просто велика торгова точка, а справжнє дитяче царство. Діти та їхні батьки приходять сюди не тільки для того, щоб зробити покупки, але і з метою просто захоплююче провести дозвілля. Магазин завжди сповнений людей і кожен з відвідувачів може знайти тут розвагу на свій смак. Це яскравий і барвисто оформлений магазин, як зовні, так і зсередини. Головною особливістю є можливість не просто милуватися багатим асортиментом іграшок, але і грати в них, навіть не роблячи покупок. Саме за це так люблять діти і дорослі. Контакти: Na Příkopě 854/14, Praha 1www.hamleys.com Автор: Марія Фанта Фото взяті з офіційних сайтів, вказаних в тексті.

Черв 13, 2021 92705

24 Бер 2020

Інформація про перебування іноземців в Чехії на період дії надзвичайного стану

Чеський уряд ухвалив рішення про оголошення надзвичайного стану в Чехії з 12 березня до 12 квітня. Іноземці, які в день оголошення надзвичайного стану в Чеській Республіці, знаходилися легально на території країни, можуть законно залишатися до завершення надзвичайного стану без потреби отримувати додаткові дозволи (Зб. законів 71/2020, пункт ІІ). Перед завершенням надзвичайного стану (станом на зараз 12 квітня) рекомендуємо звернутися за додатковими роз’ясненнями щодо виїзду до Міністерства внутрішніх справ Чехії (контакти на окремі відділення в Чехії тут: https://www.mvcr.cz/clanek/sluzby-pro-verejnost-informace-pro-cizince-kontakty.aspx?fbclid=IwAR3GJ9apDvdi_ifxP__9dvyG789CrrR6yYAZiAqoJip7qMUMvLjBEaLOSgg Онлайн-реєстрація: https://frs.gov.cz/ Якщо в Чехії ви працюєте по робочій карті (zaměstnanecká karta), з 20 березня до закінчення надзвичайного стану ви можете змінити свого роботодавця і швидше, ніж через 6 місяців після приїзду. Про цю зміну Ви повинні повідомити в МВС Чехії за встановленою процедурою. Бланк повідомлення можна скачати тут: https://www.mvcr.cz/mvcren/article/third-country-nationals-application-requirements-application-forms.aspx?q=Y2hudW09Mw%3D%3D&fbclid=IwAR34D5J18iDr5O7ITeEV51v9suIRVAvbm2JjMujIVGqj9ApcophkPg0Ytaw Якщо Ваш роботодавець був змушений зачинитися через карантин, урядом передбачено, що він повинен Вам виплатити 100% зарплатні. Джерело: https://www.mpsv.cz/informace-ke-koronaviru#Program Якщо Ваш роботодавець відправив Вас на карантин, Ви отримаєте 60% своєї зарплатні. https://www.mpsv.cz/informace-ke-koronaviru#Program Якщо ж ви перебуваєте в Чехії на основі короткострокової робочої шенгенської візи, до якої вам видали дозвіл на роботу, і термін дії візи й дозволу закінчилися в період надзвичайного стану, - це не страшно. Ви можете щонайменше до завершення надзвичайного стану в Чехії легально працювати й перебувати в країні. Єдина умова – потрібно мати дійсний трудовий договір із роботодавцем. Якщо ви перебуваєте в Чехії на основі робочої карти, синьої карти чи дозволу на тимчасове перебування в рамках переведення всередині підприємства і виконуєте всі умови для їхнього продовження, надішліть поштою заяву про продовження і можете на території легально перебувати і працювати аж до отримання рішення щодо Вашої заяви. Якщо у Вас закінчується безвіз, Ви можете залишатися в Чехії до завершення надзвичайного стану. Після 12 квітня звернутися до Міністерства внутрішніх справ та виїхати з Чехії без санкцій: https://www.zakonyprolidi.cz/cs/2020-71 Якщо у Вас є запитання до Міністерства внутрішніх справ щодо Вашого перебування в Чехії на період надзвичайного стану, Ви можете надсилати їх на e-mail чеською або англійською мовами: pobyty@mvcr.cz, або звернутися за допомогою до інтеграційних центрів: https://icpraha.com/uk/ Якщо Ви перебуваєте в Чехії з польською візою, слідкуйте за оновленнями на сайті Посольства України в Польщі. За останньою інформацією, громадяни України, чий термін легального перебування у Польщі завершується у період оголошеного у Польщі стану епідемії, та які не мають можливості залишити територію Польщі, можуть звертатися з клопотанням про продовження візи або отримання дозволу на тимчасове перебування в РП.Детальні роз'яснення подає Urząd do spraw cudzoziemców: https://udsc.gov.pl/skladanie-wnioskow-za-posrednictwem-poczty/?fbclid=IwAR0f0D0m2bGFY1GtvXkHwg6KEN2mbPY3VaRt_gXlzvoGZxx_Uii0vgLc2d0 Також повідомляємо, що керівництво Міністерства закордонних справ України прийняло рішення про призупинення консульського прийому громадян в закордонних дипломатичних та консульських установах України з метою мінімізації ризику поширення коронавірусу COVID-19. З огляду на це та зважаючи на запроваджений в Чеській Республіці надзвичайний стан, консульський прийом при Посольстві України в Чехії призупинено. Про відновлення режиму роботи буде повідомлено додатково. Якщо Ви опинилися у надзвичайній ситуації (втрата паспорта, нещасні випадки тощо), звертайтеся за тел.: +420 602 224 938 (з 08.00 до 17.00) або письмово на email: konzulat@volny.cz. Громадяни України, які опинилися на території Чехії у скрутному становищі, мають можливість отримати гаряче харчування, що організовується товариством FNB кілька раз на тиждень у містах, Прага, Брно, Плзень, Їглава, Ліберець, Дєчін, Градець Гралове, Карлови Вари, Колін, Оломоуц, Острава, Усті над Лабем, Пардубіце, Простєйов, Ческа Ліпа, Кладно, Фрідек Містек. Адреси пунктів гарячого харчування можна знайти за посиланням: https://food-not-bombs.cz/praha.Крім цього допомога громадянам України надається благодійною організацією «Харіта Чеської Республіки», тел.: +420 731432431, телефонувати можна по понеділках, середах та п’ятницях з 9:00 до 12:00 та з 14:00 до 17:00. У місті Ліберець за допомогою можна звертатися до Ліберецької греко-католицької харіти, зокрема, отця Івана Семотюка, тел.: +420 603 321 578. У Чехії з введенням надзвичайного стану, заборонено виходити на вулицю без маски. Якщо у Вас немає маски, не бійтеся звернутися за допомогою. По всій Чехії з'явилися добровольці, які шиють маски й приносять у спеціальні місця збору, де їх можна отримати безкоштовно абсолютно всім.Заходьте на сайт https://www.damerousky.cz/, знаходьте своє місто чи район на карті та звертайтеся до найближчого до вас центру роздачі масок. Авіакомпанія SkyUp Airlines 27 березня здійснила останній із запланованих рейсів з Праги до Києва та Львова для евакуації українських громадян Посольству України в Чехії вдалось домовитись про 13 рейсів з Чехії в Україну. Від завтра припиняється повітряне сполучення між Чехією та Україною. Всі заплановані рейси авіакомпанії Sky Up, якщо вони не були перенесені на 27 березня, будуть скасовані. Щоб повернути собі вартість квитків, звертайтеся, будь ласка, до перевізника letstalk@skyup.aero.Після 27 березня залишається можливість в’їхати на територію України автомобільним транспортом або перейти кордон пішки на тих пунктах перетину, де це дозволено. Для побудови маршруту, будь ласка, скористайтесь картою на сайті Державної прикордонної служби України https://dpsu.gov.ua/ua/mapПоки що з Чехії залишаються два актуальні шляхи повернення: на автомобілі через Австрію та Угорщину, або переліт до Мінська і наземним транспортом з Мінська в Україну. Як можна потрапити в Україну, якщо справді це для Вас нагальна необхідність, читайте в нашій статті за посиланням: https://uaportal.cz/blogs/3/819?fbclid=IwAR3TqfDaYZ6OGBFd-afcPLT9N1WcO1UEKS3O13Ofs8dYdcFlvD-NlF6aX3k#.Xnzel5G6_Bw.facebook Відповідно до норм, встановлених МОЗ, усі пасажири проходять температурний скринінг та медичний огляд. Вони також надають свої персональні дані та підтверджують факт самоізоляції на майбутні 14 діб. У випадку, якщо пасажир має ознаки недуги, він проходить експрес-тест на COVID-19. Нагадуємо про рішення чеського уряду про заборону в'їзду іноземців на територію Чехії, в тому числі й тих, хто має дозвіл на проживання (pobyt), якщо вони виїхали з Чехії після запровадження надзвичайного стану (12 березня). Наголошуємо, що громадянам України, які мають в Чехії trvalý nebo s přechodný pobyt nad 90 dnů, Чеська республіка заборонила виїзд з країни від 16 березня 2020 року, так само, як і своїм громадянам. Для них #евакуація неможлива.Є ряд виключень з цього правила, наприклад, можуть виїжджати і повертатись водії міжнародного вантажного транспорту, або хворі на екстренне лікування, але загалом ті, хто має в Чехії громадянство, "тривалий длоугодобий побит", виїхати з країни не можуть. Можна по території Чехії проїхати транзитом, але кордони Польщі і Словакії закриті, можливол проїхати через Угорщину і Австрію. Більше про це читайте тут: https://www.seznamzpravy.cz/clanek/doprava-do-zahranici-z-cr-a-moznosti-cestovani-mimo-cr-93658 Від 25 березня 2020 року Міністерством охорони здоров’я Чехії запроваджено нові заходи, спрямовані на запобігання поширення коронавірусу.Так, обмеження на вільне пересування осіб тепер доповнюється додатковим пунктом, в якому прямо говориться, що "пропонується перебування в громадських місцях не більше двох осіб, за винятком членів одного домогосподарства, випадків ведення підприємницької чи іншої аналогічної діяльності, участі у похороні з дотриманням дистанції не менше двох метрів". Робітникам, які працюють за кордоном в Німеччині або Австрії, а живуть в Чехії, можна перетинати кордон лише раз на 21 день, а не щоденно, як вони робили до цього часу: https://www.mvcr.cz/clanek/coronavirus-informace-mv.aspx Звертаємося до всіх вас із проханням зрозуміти, у який складний період ми зараз живемо. Будь ласка, приймайте раціональні рішення. Подумайте, чи маєте справді нагальну потребу виїжджати з Чехії. Якщо є можливість перечекати надзвичайний стан тут, радимо нею скористатися, бо повернутися до Чехії через кілька тижнів, а можливо й місяців, якщо Ви знову цього захочете, буде неможливо. І останнє: Зараз на порядку денному життя і здоров'я тисяч людей, а не візи й депортації. Не забувайте про це.

77218 Опубліковано Галина Андрейців

Автор Галина Андрейців

Інформація про перебування іноземців в Чехії на період дії надзвичайного стану

Чеський уряд ухвалив рішення про оголошення надзвичайного стану в Чехії з 12 березня до 12 квітня. Іноземці, які в день оголошення надзвичайного стану в Чеській Республіці, знаходилися легально на території країни, можуть законно залишатися до завершення надзвичайного стану без потреби отримувати додаткові дозволи (Зб. законів 71/2020, пункт ІІ). Перед завершенням надзвичайного стану (станом на зараз 12 квітня) рекомендуємо звернутися за додатковими роз’ясненнями щодо виїзду до Міністерства внутрішніх справ Чехії (контакти на окремі відділення в Чехії тут: https://www.mvcr.cz/clanek/sluzby-pro-verejnost-informace-pro-cizince-kontakty.aspx?fbclid=IwAR3GJ9apDvdi_ifxP__9dvyG789CrrR6yYAZiAqoJip7qMUMvLjBEaLOSgg Онлайн-реєстрація: https://frs.gov.cz/ Якщо в Чехії ви працюєте по робочій карті (zaměstnanecká karta), з 20 березня до закінчення надзвичайного стану ви можете змінити свого роботодавця і швидше, ніж через 6 місяців після приїзду. Про цю зміну Ви повинні повідомити в МВС Чехії за встановленою процедурою. Бланк повідомлення можна скачати тут: https://www.mvcr.cz/mvcren/article/third-country-nationals-application-requirements-application-forms.aspx?q=Y2hudW09Mw%3D%3D&fbclid=IwAR34D5J18iDr5O7ITeEV51v9suIRVAvbm2JjMujIVGqj9ApcophkPg0Ytaw Якщо Ваш роботодавець був змушений зачинитися через карантин, урядом передбачено, що він повинен Вам виплатити 100% зарплатні. Джерело: https://www.mpsv.cz/informace-ke-koronaviru#Program Якщо Ваш роботодавець відправив Вас на карантин, Ви отримаєте 60% своєї зарплатні. https://www.mpsv.cz/informace-ke-koronaviru#Program Якщо ж ви перебуваєте в Чехії на основі короткострокової робочої шенгенської візи, до якої вам видали дозвіл на роботу, і термін дії візи й дозволу закінчилися в період надзвичайного стану, - це не страшно. Ви можете щонайменше до завершення надзвичайного стану в Чехії легально працювати й перебувати в країні. Єдина умова – потрібно мати дійсний трудовий договір із роботодавцем. Якщо ви перебуваєте в Чехії на основі робочої карти, синьої карти чи дозволу на тимчасове перебування в рамках переведення всередині підприємства і виконуєте всі умови для їхнього продовження, надішліть поштою заяву про продовження і можете на території легально перебувати і працювати аж до отримання рішення щодо Вашої заяви. Якщо у Вас закінчується безвіз, Ви можете залишатися в Чехії до завершення надзвичайного стану. Після 12 квітня звернутися до Міністерства внутрішніх справ та виїхати з Чехії без санкцій: https://www.zakonyprolidi.cz/cs/2020-71 Якщо у Вас є запитання до Міністерства внутрішніх справ щодо Вашого перебування в Чехії на період надзвичайного стану, Ви можете надсилати їх на e-mail чеською або англійською мовами: pobyty@mvcr.cz, або звернутися за допомогою до інтеграційних центрів: https://icpraha.com/uk/ Якщо Ви перебуваєте в Чехії з польською візою, слідкуйте за оновленнями на сайті Посольства України в Польщі. За останньою інформацією, громадяни України, чий термін легального перебування у Польщі завершується у період оголошеного у Польщі стану епідемії, та які не мають можливості залишити територію Польщі, можуть звертатися з клопотанням про продовження візи або отримання дозволу на тимчасове перебування в РП.Детальні роз'яснення подає Urząd do spraw cudzoziemców: https://udsc.gov.pl/skladanie-wnioskow-za-posrednictwem-poczty/?fbclid=IwAR0f0D0m2bGFY1GtvXkHwg6KEN2mbPY3VaRt_gXlzvoGZxx_Uii0vgLc2d0 Також повідомляємо, що керівництво Міністерства закордонних справ України прийняло рішення про призупинення консульського прийому громадян в закордонних дипломатичних та консульських установах України з метою мінімізації ризику поширення коронавірусу COVID-19. З огляду на це та зважаючи на запроваджений в Чеській Республіці надзвичайний стан, консульський прийом при Посольстві України в Чехії призупинено. Про відновлення режиму роботи буде повідомлено додатково. Якщо Ви опинилися у надзвичайній ситуації (втрата паспорта, нещасні випадки тощо), звертайтеся за тел.: +420 602 224 938 (з 08.00 до 17.00) або письмово на email: konzulat@volny.cz. Громадяни України, які опинилися на території Чехії у скрутному становищі, мають можливість отримати гаряче харчування, що організовується товариством FNB кілька раз на тиждень у містах, Прага, Брно, Плзень, Їглава, Ліберець, Дєчін, Градець Гралове, Карлови Вари, Колін, Оломоуц, Острава, Усті над Лабем, Пардубіце, Простєйов, Ческа Ліпа, Кладно, Фрідек Містек. Адреси пунктів гарячого харчування можна знайти за посиланням: https://food-not-bombs.cz/praha.Крім цього допомога громадянам України надається благодійною організацією «Харіта Чеської Республіки», тел.: +420 731432431, телефонувати можна по понеділках, середах та п’ятницях з 9:00 до 12:00 та з 14:00 до 17:00. У місті Ліберець за допомогою можна звертатися до Ліберецької греко-католицької харіти, зокрема, отця Івана Семотюка, тел.: +420 603 321 578. У Чехії з введенням надзвичайного стану, заборонено виходити на вулицю без маски. Якщо у Вас немає маски, не бійтеся звернутися за допомогою. По всій Чехії з'явилися добровольці, які шиють маски й приносять у спеціальні місця збору, де їх можна отримати безкоштовно абсолютно всім.Заходьте на сайт https://www.damerousky.cz/, знаходьте своє місто чи район на карті та звертайтеся до найближчого до вас центру роздачі масок. Авіакомпанія SkyUp Airlines 27 березня здійснила останній із запланованих рейсів з Праги до Києва та Львова для евакуації українських громадян Посольству України в Чехії вдалось домовитись про 13 рейсів з Чехії в Україну. Від завтра припиняється повітряне сполучення між Чехією та Україною. Всі заплановані рейси авіакомпанії Sky Up, якщо вони не були перенесені на 27 березня, будуть скасовані. Щоб повернути собі вартість квитків, звертайтеся, будь ласка, до перевізника letstalk@skyup.aero.Після 27 березня залишається можливість в’їхати на територію України автомобільним транспортом або перейти кордон пішки на тих пунктах перетину, де це дозволено. Для побудови маршруту, будь ласка, скористайтесь картою на сайті Державної прикордонної служби України https://dpsu.gov.ua/ua/mapПоки що з Чехії залишаються два актуальні шляхи повернення: на автомобілі через Австрію та Угорщину, або переліт до Мінська і наземним транспортом з Мінська в Україну. Як можна потрапити в Україну, якщо справді це для Вас нагальна необхідність, читайте в нашій статті за посиланням: https://uaportal.cz/blogs/3/819?fbclid=IwAR3TqfDaYZ6OGBFd-afcPLT9N1WcO1UEKS3O13Ofs8dYdcFlvD-NlF6aX3k#.Xnzel5G6_Bw.facebook Відповідно до норм, встановлених МОЗ, усі пасажири проходять температурний скринінг та медичний огляд. Вони також надають свої персональні дані та підтверджують факт самоізоляції на майбутні 14 діб. У випадку, якщо пасажир має ознаки недуги, він проходить експрес-тест на COVID-19. Нагадуємо про рішення чеського уряду про заборону в'їзду іноземців на територію Чехії, в тому числі й тих, хто має дозвіл на проживання (pobyt), якщо вони виїхали з Чехії після запровадження надзвичайного стану (12 березня). Наголошуємо, що громадянам України, які мають в Чехії trvalý nebo s přechodný pobyt nad 90 dnů, Чеська республіка заборонила виїзд з країни від 16 березня 2020 року, так само, як і своїм громадянам. Для них #евакуація неможлива.Є ряд виключень з цього правила, наприклад, можуть виїжджати і повертатись водії міжнародного вантажного транспорту, або хворі на екстренне лікування, але загалом ті, хто має в Чехії громадянство, "тривалий длоугодобий побит", виїхати з країни не можуть. Можна по території Чехії проїхати транзитом, але кордони Польщі і Словакії закриті, можливол проїхати через Угорщину і Австрію. Більше про це читайте тут: https://www.seznamzpravy.cz/clanek/doprava-do-zahranici-z-cr-a-moznosti-cestovani-mimo-cr-93658 Від 25 березня 2020 року Міністерством охорони здоров’я Чехії запроваджено нові заходи, спрямовані на запобігання поширення коронавірусу.Так, обмеження на вільне пересування осіб тепер доповнюється додатковим пунктом, в якому прямо говориться, що "пропонується перебування в громадських місцях не більше двох осіб, за винятком членів одного домогосподарства, випадків ведення підприємницької чи іншої аналогічної діяльності, участі у похороні з дотриманням дистанції не менше двох метрів". Робітникам, які працюють за кордоном в Німеччині або Австрії, а живуть в Чехії, можна перетинати кордон лише раз на 21 день, а не щоденно, як вони робили до цього часу: https://www.mvcr.cz/clanek/coronavirus-informace-mv.aspx Звертаємося до всіх вас із проханням зрозуміти, у який складний період ми зараз живемо. Будь ласка, приймайте раціональні рішення. Подумайте, чи маєте справді нагальну потребу виїжджати з Чехії. Якщо є можливість перечекати надзвичайний стан тут, радимо нею скористатися, бо повернутися до Чехії через кілька тижнів, а можливо й місяців, якщо Ви знову цього захочете, буде неможливо. І останнє: Зараз на порядку денному життя і здоров'я тисяч людей, а не візи й депортації. Не забувайте про це.

Бер 24, 2020 77218

20 Жовт 2018

Аптеки та аптечки в Чехії

Продовжуючи тему медицини і здоров’я - є ще одна тема варта уваги, а саме – аптеки. Здавалося б, що такого? Аптеку легко можна знайти і без знання мови. Але навіть тут є свої нюанси. Далі мова піде про те, що треба знати про аптеки в Чехії. Чеською аптека називається - «lékárna». Почнемо з того, що тут аптек не так багато у порівнянні з Україною. Та й години роботи приблизно у всіх однакові з 7:00-8:00 по 19:00-20:00. Інколи п’ятниця чи субота скорочений робочий день, десь до 14:00. Але в основному субота-неділя – вихідні. Проте в торгових центрах аптеки працюють і у вихідні. Цілодобових аптек в Чехії мало, десь по одній на один-два райони. Допомогти з пошуком аптеки може сайт sukl.cz. Тут можна шукати або за назвою міста чи регіону, чи просто знайти найближчу на мапі. Обравши аптеку можете подивитись про неї всю необхідну інформацію – від годин роботи до офіційного сайту. А там уже можна глянути на весь асортимент і ціни. Також з таким запитом чудово справляється Google.cz, якщо ввести в пошук «Lekarna Praha». А там вже можна вибрати необхідний час роботи аптеки. Ось кілька цілодобових аптек у Празі, щоб не витрачати час на пошуки: Praha 1 - Palackého 5, 115 92 Praha 2 - Belgická 37, 120 00 Praha 4 - Vídeňská 800, 140 59 Praha 5 - V Úvalu 84, 150 06 Praha 6 - Vítězné náměstí 13, 160 00 Praha 8 - Budínova 2, 180 81 Деякі аптеки можуть здійснювати доставку ліків. Цим же займаються і інтернет аптеки: https://www.drmax.cz/ https://www.benu.cz/ https://www.lekarna.cz/ https://www.pilulka.cz/ www.mojelekarna.cz У кожної з цих інтернет аптек є свої умови безкоштовної доставки при купівлі на певну суму та свої карти знижок або заохочень. Отримати посилку можна або в найближчому (чи обраному) відділенні пошти, або кур’єр доставить додому.Часто інтернет магазини пропонують нижчі ціни ніж в аптеках. Чим корисні такі сайти? – Тут можна спокійно вибрати потрібні ліки, почитавши усю необхідну інформацію. Потім просто записати собі назву ліків і піти купити в аптеці. Якщо у нас звикли консультуватися з аптекарями з приводу вибору ліків для лікування своїх недуг, то в Чехії це не прийнято, для цього є лікар. У вітринах ви не побачите велику кількість препаратів. Більшість з них, навіть безрецептурні препарати, зберігаються поза зоною видимості, так що краще знати заздалегідь, за чим ви йдете. Місцеві аптекарі можуть вам порадити, який препарат краще обрати, та як його вживати, ще й на упаковці напишуть. Зазвичай, вони раді відгукуються на запити. Але краще знати заздалегідь назви ліків, які вам потрібні. В чеських аптеках є лінія, за якою потрібно чекати своєї черги, щоб не товпитись біля віконця. А ще у більшості аптек бачила розподілені каси. Наприклад, одна каса продає ліки лише по рецепту( na předpis), іншe - ті, що у вільному продажі(volný prodej). Тому і ліки поділені на дві категорії: - у вільному доступі ( Volně prodejné léky); - по рецепту ( Léky na předpis). Список ліків, що знаходяться у вільному доступі можна глянути тут. Вітаміни, жарознижуючі, легкі знеболюючі, краплі в ніс, антисептики для ран, пластирі, спреї від болю в горлі, лікувальні чаї та подібні засоби можна купити без рецепта. В аптеках продаються і предмети гігієни. Більшість «серйозних» ліків - антибіотики, сильні знеболюючі, спазмолітики, гормональні препарати, інсулін, деякі антигістамінні засоби - продаються тільки за рецептом. Аптекарі ведуть по ним сувору звітність. Тим паче тепер в Чехії діють електронні рецепти «eRecept». Всі рецепти вносяться в одну електронну базу, що робить неможливим підробку рецептів. Останнього разу, коли була в лікаря отримала рецепти смс-кою у вигляді посилань. Відкривались вони з QR-кодом, так що я навіть не знала назву ліків поки мені їх не видали в аптеці. Також електронний рецепт лікар може надіслати електронною почтою, чи в мобільний додаток. Поки що є можливість отримати і паперовий варіант рецепту, якщо щось раптом не відкриється на телефоні. Дрібні поранення вдома, на роботі, під час заняття спортом, чи в подорожах - кожен з нас вже коли-небуть це пережив. Проте, з кожною дрібною травмою, чи застудою, не потрібно негайно звертатись до лікаря, можемо подбати про себе самі. Для цього вам буде потрібна вдома добре укомплектована аптечка, яка не містить вживаних ліків та медичних препаратів. Вміст аптечки частково збігатиметься, але існують, скажімо, відмінності між аптечками першої допомоги в сім'ях з маленькими дітьми, і укомплектацією аптечок спортсменів, активних мандрівників, водіїв, тощо. Вміст домашньої аптечки має бути адаптований до певної родини, її складу, хобі чи способу життя. Важливо, щоб всі ліки перебували в оригінальній упаковці, на якій вказано термін їх придатності, і мали інструкцію. Так, ви зможете регулярно проводити ревізію своєї аптечки і викидати вже непридатні для використання препарати. Крім цього, тримайте ліки подалі від дітей та тварин. Не робіть великі засоби ліків, укомплектуйте собі одну аптечку, не тримайте ліки в декількох місцях. Поставте в свою аптечку перелік необхідних телефонних номерів - рятувальної служби, дитячого лікаря і лікаря-терапевта для дорослих, телефони невідкладної медичної служби. Також вам знадобиться в аптечці і посібник з першої допомоги. Знайшла цікаву інформацію, які ліки мали б бути у чеській домашній аптечці: жарознижуючі ліки та знеболюючі – Paralen (парацитамол), Aspirin, Coldrex, Valetol, Ibalgin тощо; ліки при застуді – сиропи від кашлю (Mucosolvan, Stoptusin, Sinecod), каплі проти нежиті (Olynth, Nasivin, Otrivin), ліки при болі в горлі (Jox sprej, Septolete, Drill, Strepsils, Strepfen); ліки при алергії - Zyrtec, Zodac, Xyzal, Analergin, Fenistil; ліки при проблемах зі шлунком - Smecta, активоване вугілля – Carbosorb; ліки проти печії – харчова сода - jedlá soda, Rennie; у подорожі, від тошноти чи рвоти - Kinedryl; при опіках – Panthenol спрей, Bepanthen; для дизенфекціх при пораненні - (peroxid vodíku, roztok s jódem – наприклад, Betadine, який не викликає опіків і алергічних реакцій). Із медичних матеріалів, в аптечці має бути пластирі, бинт для перевязок і еластичний бинт, який використовують при вивихах, фіксації при переломах, трикутні шарфи, гумовий джгут, одноразові латексні рукавички, пінцет, ножиці, шпильки і термометр. І хоча важливо, щоб ці ліки були в кожній аптечці, але краще, звісно, не хворіти Світлана Малецька для UAportal

75735 Опубліковано Світлана Малецька

Автор Світлана Малецька

Аптеки та аптечки в Чехії

Продовжуючи тему медицини і здоров’я - є ще одна тема варта уваги, а саме – аптеки. Здавалося б, що такого? Аптеку легко можна знайти і без знання мови. Але навіть тут є свої нюанси. Далі мова піде про те, що треба знати про аптеки в Чехії. Чеською аптека називається - «lékárna». Почнемо з того, що тут аптек не так багато у порівнянні з Україною. Та й години роботи приблизно у всіх однакові з 7:00-8:00 по 19:00-20:00. Інколи п’ятниця чи субота скорочений робочий день, десь до 14:00. Але в основному субота-неділя – вихідні. Проте в торгових центрах аптеки працюють і у вихідні. Цілодобових аптек в Чехії мало, десь по одній на один-два райони. Допомогти з пошуком аптеки може сайт sukl.cz. Тут можна шукати або за назвою міста чи регіону, чи просто знайти найближчу на мапі. Обравши аптеку можете подивитись про неї всю необхідну інформацію – від годин роботи до офіційного сайту. А там уже можна глянути на весь асортимент і ціни. Також з таким запитом чудово справляється Google.cz, якщо ввести в пошук «Lekarna Praha». А там вже можна вибрати необхідний час роботи аптеки. Ось кілька цілодобових аптек у Празі, щоб не витрачати час на пошуки: Praha 1 - Palackého 5, 115 92 Praha 2 - Belgická 37, 120 00 Praha 4 - Vídeňská 800, 140 59 Praha 5 - V Úvalu 84, 150 06 Praha 6 - Vítězné náměstí 13, 160 00 Praha 8 - Budínova 2, 180 81 Деякі аптеки можуть здійснювати доставку ліків. Цим же займаються і інтернет аптеки: https://www.drmax.cz/ https://www.benu.cz/ https://www.lekarna.cz/ https://www.pilulka.cz/ www.mojelekarna.cz У кожної з цих інтернет аптек є свої умови безкоштовної доставки при купівлі на певну суму та свої карти знижок або заохочень. Отримати посилку можна або в найближчому (чи обраному) відділенні пошти, або кур’єр доставить додому.Часто інтернет магазини пропонують нижчі ціни ніж в аптеках. Чим корисні такі сайти? – Тут можна спокійно вибрати потрібні ліки, почитавши усю необхідну інформацію. Потім просто записати собі назву ліків і піти купити в аптеці. Якщо у нас звикли консультуватися з аптекарями з приводу вибору ліків для лікування своїх недуг, то в Чехії це не прийнято, для цього є лікар. У вітринах ви не побачите велику кількість препаратів. Більшість з них, навіть безрецептурні препарати, зберігаються поза зоною видимості, так що краще знати заздалегідь, за чим ви йдете. Місцеві аптекарі можуть вам порадити, який препарат краще обрати, та як його вживати, ще й на упаковці напишуть. Зазвичай, вони раді відгукуються на запити. Але краще знати заздалегідь назви ліків, які вам потрібні. В чеських аптеках є лінія, за якою потрібно чекати своєї черги, щоб не товпитись біля віконця. А ще у більшості аптек бачила розподілені каси. Наприклад, одна каса продає ліки лише по рецепту( na předpis), іншe - ті, що у вільному продажі(volný prodej). Тому і ліки поділені на дві категорії: - у вільному доступі ( Volně prodejné léky); - по рецепту ( Léky na předpis). Список ліків, що знаходяться у вільному доступі можна глянути тут. Вітаміни, жарознижуючі, легкі знеболюючі, краплі в ніс, антисептики для ран, пластирі, спреї від болю в горлі, лікувальні чаї та подібні засоби можна купити без рецепта. В аптеках продаються і предмети гігієни. Більшість «серйозних» ліків - антибіотики, сильні знеболюючі, спазмолітики, гормональні препарати, інсулін, деякі антигістамінні засоби - продаються тільки за рецептом. Аптекарі ведуть по ним сувору звітність. Тим паче тепер в Чехії діють електронні рецепти «eRecept». Всі рецепти вносяться в одну електронну базу, що робить неможливим підробку рецептів. Останнього разу, коли була в лікаря отримала рецепти смс-кою у вигляді посилань. Відкривались вони з QR-кодом, так що я навіть не знала назву ліків поки мені їх не видали в аптеці. Також електронний рецепт лікар може надіслати електронною почтою, чи в мобільний додаток. Поки що є можливість отримати і паперовий варіант рецепту, якщо щось раптом не відкриється на телефоні. Дрібні поранення вдома, на роботі, під час заняття спортом, чи в подорожах - кожен з нас вже коли-небуть це пережив. Проте, з кожною дрібною травмою, чи застудою, не потрібно негайно звертатись до лікаря, можемо подбати про себе самі. Для цього вам буде потрібна вдома добре укомплектована аптечка, яка не містить вживаних ліків та медичних препаратів. Вміст аптечки частково збігатиметься, але існують, скажімо, відмінності між аптечками першої допомоги в сім'ях з маленькими дітьми, і укомплектацією аптечок спортсменів, активних мандрівників, водіїв, тощо. Вміст домашньої аптечки має бути адаптований до певної родини, її складу, хобі чи способу життя. Важливо, щоб всі ліки перебували в оригінальній упаковці, на якій вказано термін їх придатності, і мали інструкцію. Так, ви зможете регулярно проводити ревізію своєї аптечки і викидати вже непридатні для використання препарати. Крім цього, тримайте ліки подалі від дітей та тварин. Не робіть великі засоби ліків, укомплектуйте собі одну аптечку, не тримайте ліки в декількох місцях. Поставте в свою аптечку перелік необхідних телефонних номерів - рятувальної служби, дитячого лікаря і лікаря-терапевта для дорослих, телефони невідкладної медичної служби. Також вам знадобиться в аптечці і посібник з першої допомоги. Знайшла цікаву інформацію, які ліки мали б бути у чеській домашній аптечці: жарознижуючі ліки та знеболюючі – Paralen (парацитамол), Aspirin, Coldrex, Valetol, Ibalgin тощо; ліки при застуді – сиропи від кашлю (Mucosolvan, Stoptusin, Sinecod), каплі проти нежиті (Olynth, Nasivin, Otrivin), ліки при болі в горлі (Jox sprej, Septolete, Drill, Strepsils, Strepfen); ліки при алергії - Zyrtec, Zodac, Xyzal, Analergin, Fenistil; ліки при проблемах зі шлунком - Smecta, активоване вугілля – Carbosorb; ліки проти печії – харчова сода - jedlá soda, Rennie; у подорожі, від тошноти чи рвоти - Kinedryl; при опіках – Panthenol спрей, Bepanthen; для дизенфекціх при пораненні - (peroxid vodíku, roztok s jódem – наприклад, Betadine, який не викликає опіків і алергічних реакцій). Із медичних матеріалів, в аптечці має бути пластирі, бинт для перевязок і еластичний бинт, який використовують при вивихах, фіксації при переломах, трикутні шарфи, гумовий джгут, одноразові латексні рукавички, пінцет, ножиці, шпильки і термометр. І хоча важливо, щоб ці ліки були в кожній аптечці, але краще, звісно, не хворіти Світлана Малецька для UAportal

Жовт 20, 2018 75735

31 Трав 2017

Робота по польській візі в Чехії. Відповідь поліції ЧР

Березнь 2017 для українських трудових мігрантів в Чехії видався дуже складним – сталося те, що одного разу мало статися. Після того, коли консульські представництва Польщі в Україні видали українцям близько 1,3 мільйони віз, що на 27% перевищувало результати 2015 року (близько 922 тисячі віз), чеські підприємства почали масово працевлаштовувати українців із польськими робочими візами. Отримати такі візи набагато легше, ніж чеські. Не обійшлось тут і без винахідливих українських посередників, які на своїх земляках давно навчились робити бізнес. Чеським державним органам такий масовий наплив іноземців із польськими візами не подобався, і вони вдалися до радикальних дій. На фірмі «Роглік» затримали майже сотню заробітчан, і 81 з них депортували з Чехії. Про це можете прочитати в нашій попередній статті: Скандальний "Роглік"-робота по польській візі в Чехії Чеські роботодавці, які через польські агентства «беруть у відрядження» українських працівників, прокоментували цю ситуацію так: «Ми керуємося чеським Законом про працевлаштування, § 98 пунктк), в якому сказано, що на період до 90 днів працівник з візою однієї країни-члена ЄС може працювати в іншій країні-члені ЄС без дозволу на роботу цільової країни. Це так, якби вас «Роглік» вислав тимчасово працювати в іншій фірмі в Німеччині, і це діє також для громадян з країн, які не є членами ЄС. Працюють до 90 днів, бо за § 42 Закону про перебування іноземців в ЧР понад цей термін потрібно мати довготривалу візу», - заявив Томаш Чупр засновник фірми Rohlik.cz UAPORTAL.CZ раніше викладав інформацію, котру вдалося зібрати нашому автору Олександру Студеняку щодо правил працевлаштування в Чехії при наявності польської робочої візи чи польського дозволу на проживання. Зібрана інформація не давала вичерпну відповідь на питання: Легальною чи ні є робота українців в Чехії з польською візою? Якщо так, то за яких обставин? Більше читайте в статті: Робота в Чехії при наявності польської візи Після цих подій виникла ідея зробити офіційний запит до Управління служби поліції у справах іноземців, із проханням роз'яснити ситуацію а також, дати вичерпні відповіді на важливі для нас запитання. Запит підготували професійні юристи з адвокатського бюро Libor Petříček, які зацікавились цією проблематикою. Пропонуємо вашій увазі результат їх роботи. Переклад з чеської підготував Сватослав Шчигол. Запит на надання інформації відповідно до Закону № 106/1999 Зведення законів «Про вільний доступ до інформації» в редакції подальших актів – повідомлення» Управління служби поліції в справах іноземців як зобов’язаний суб’єкт відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 106/1999 Зведення законів «Про вільний доступ до інформації» в редакції подальших актів за Вашим запитом на надання інформації, що надійшов 27 квітня 2017 р., повідомляє наступне: на питання 1 Скільки громадян України затримано при облаві на так званих «працевлаштованих через агентства зайнятості», що працюють у службі доставки Rohlík.cz компанії VELKÁ PECKA, s.r.o., ІН 03024130, юридична адреса: Sokolovská 100/94, Karlín, 186 00 Praha 8, у березні 2017 р.? Затримано 86 осіб, що є громадянами України. на питання 2 Скільки з них депортовано? На сьогоднішній день стосовно 81 іноземця винесено рішення про адміністративне видворення відповідно до Закону № 326/1999 Зведення законів «Про перебування іноземців на території Чеської Республіки та внесення в деякі закони змін» (далі – «Закон № 326/1999 Зведення законів»). Провадження стосовно інших п’яти ще не завершено. на питання 3 Скільки депортованих оскаржило рішення про видворення в судовому порядку, в якому суді та за якими номерами розглядаються їхні справи (якщо вам відомі такі дані)? За станом на сьогоднішній день проти вищезгаданих рішень про адміністративне видворення позовів не подавалося. на питання 4 Які наслідки матиме така депортація для громадян України, яких вона стосується, у плані можливостей їздити в Європейський Союз та Чеську Республіку – як у статусі туристів, так і в статусі заявників на видачу дозволу на працевлаштування та дозволу на проживання в ЧР? Після винесення рішення про адміністративне видворення Поліцією в справах іноземців розпочато так звану процедуру консультацій, передбачену в ч. 2 ст. 25 Шенгенської виконавчої угоди, з державою-учасником, якою видано відповідні дозволи. Якщо згадана держава такі візи або дозволи на проживання анулює, заборона на в’їзд та перебування поширюватиметься на всі країни, в яких Шенгенська угода застосовується в повному обсязі. Якщо така держава візи або дозволи на проживання не анулює, заборона на в’їзд та перебування поширюватиметься тільки на територію Чеської Республіки. на питання 5 Чи вжито Поліцією в справах іноземців якихось особливих заходів інформаційного характеру для підвищення поінформованості громадян України про те, якими є умови так званого «працевлаштування через агентства зайнятості» на території ЧР? Працевлаштування через агентства зайнятості та вирішення цієї проблеми знаходиться в повній компетенції Міністерства праці та соціальних справ, тому Поліція в справах іноземців ніяких особливих заходів інформаційного характеру не вживатиме. на питання 6 Які положення правових норм ЧР порушено депортованими особами? Виконуючи трудову діяльність без дійсного дозволу на працевлаштування, іноземці порушили положення ч. 1 ст. 178б Закону № 326/1999 Зведення законів, відповідно до якого працевлаштуванням вважається діяльність, для якої іноземцю необхідний дозвіл на працевлаштування, «картка працівника» або «синя картка». Згідно з вищезгаданими положеннями закону як працевлаштування розглядається також виконання завдань, що випливають з предмету діяльності юридичної особи, забезпечуваних засновником, виконавчим органом, членом виконавчого або іншого органу торговельного товариства (для торговельних товариств), членом кооперативу, виконавчого або іншого органу кооперативу (для кооперативів). Громадянина третьої держави можна прийняти на роботу та працевлаштовувати за наявності в нього дійсного дозволу на працевлаштування, дійсної «картки працівника» або «синьої картки», якщо Законом № 435/2004 Зведення законів не передбачено інше. Один з винятків, коли працевлаштування іноземця допускається без дозволу на працевлаштування, «картки працівника» або «синьої картки», закріплено в положеннях п. к) ст. 98 Закону № 435/2004 Зведення законів: «Відповідно до п. к) ст. 98 Закону № 435/2004 Зведення законів згадані в цьому Законі дозвіл на працевлаштування, «картка працівника» та «синя картка» не вимагаються для працевлаштування іноземця, направленого на територію Чеської Республіки в порядку надання послуг роботодавцем, штаб-квартира якого знаходиться в іншій державі-учасниці Європейського Союзу». Призначенням та метою положень п. к) ст. 98 Закону № 435/2004 Зведення законів є дозволити іноземному суб’єкту з юридичною адресою в країні Європейського Союзу направляти своїх працівників у Чеську Республіку в порядку транснаціонального надання послуг, при цьому для виконання робіт такими працівниками не вимагається дозвіл на працевлаштування. Виняток діє за умови надання іноземним суб’єктом послуг безпосередньо чеському споживачу без проміжних ланок. Розглянувши зібрані матеріали окремих справ як самостійно, так і у взаємозв’язку, орган управління дійшов однозначного висновку: - Для виконання іноземцями трудової діяльності у виробничому об’єкті, де проводилася перевірка, вимагався дозвіл на працевлаштування, «картка працівника» або «синя картка» - У зв’язку з відсутністю вищезгаданого виконання трудової діяльності суперечило закону - Орган управління вважає доведеним, що в даному випадку мало місце намагання підпорядкувати роботи положенням про направлення на територію ЧР у порядку надання послуг роботодавцем, штаб-квартира якого знаходиться в іншій державі-учасниці ЄС, в ув’язці з положеннями п. к) ст. 98 Закону № 435/2004 Зведення законів, з цільовим обходженням Закону № 435/2004 Зведення законів. - Орган управління констатує, що направлення згідно з ч. к) ст. 98 Закону № 435/2004 Зведення законів не мало місця. на питання 7 Чи вжито або буде вжито Поліцією в справах іноземців якихось особливих заходів для попередження порушення згаданих чеських правових норм у майбутньому, а якщо так – яких саме? Поліція в справах іноземців діє відповідно до закону, а згадані заходи в плані зайнятості входять у повноваження Міністерства праці та соціальних справ. Оформила: капітан Магістр Поспішіл Камінска Їндржішка Підписала: полковник Магістр Рендлова Катержіна Чеський оргигінал: Читайте також: Як самому офіційно працевлаштуватись в Чехії? Інформацію підготовлено у співпраці із Адвокатським бюро Libor Petříček Březenská 2466/4, Libeň, 182 00 Praha 82 Контактна особа Андрій Криштоп kryshtop@aklp.cz Тел.: +420 777 339 408 Основні напрямки діяльності: Цивільне право, кримінальне право, конституційне право. Поважайте закони країни, до якої Ви приїхали і не забувайте, що Ви і Ваша поведінка, це візитівка України. Успіхів Вам у легальному працевлаштуванні в Чехії! Автор Галина Андрейців, для UAPORTAL.CZ

61380 Опубліковано Галина Андрейців

Автор Галина Андрейців

Робота по польській візі в Чехії. Відповідь поліції ЧР

Березнь 2017 для українських трудових мігрантів в Чехії видався дуже складним – сталося те, що одного разу мало статися. Після того, коли консульські представництва Польщі в Україні видали українцям близько 1,3 мільйони віз, що на 27% перевищувало результати 2015 року (близько 922 тисячі віз), чеські підприємства почали масово працевлаштовувати українців із польськими робочими візами. Отримати такі візи набагато легше, ніж чеські. Не обійшлось тут і без винахідливих українських посередників, які на своїх земляках давно навчились робити бізнес. Чеським державним органам такий масовий наплив іноземців із польськими візами не подобався, і вони вдалися до радикальних дій. На фірмі «Роглік» затримали майже сотню заробітчан, і 81 з них депортували з Чехії. Про це можете прочитати в нашій попередній статті: Скандальний "Роглік"-робота по польській візі в Чехії Чеські роботодавці, які через польські агентства «беруть у відрядження» українських працівників, прокоментували цю ситуацію так: «Ми керуємося чеським Законом про працевлаштування, § 98 пунктк), в якому сказано, що на період до 90 днів працівник з візою однієї країни-члена ЄС може працювати в іншій країні-члені ЄС без дозволу на роботу цільової країни. Це так, якби вас «Роглік» вислав тимчасово працювати в іншій фірмі в Німеччині, і це діє також для громадян з країн, які не є членами ЄС. Працюють до 90 днів, бо за § 42 Закону про перебування іноземців в ЧР понад цей термін потрібно мати довготривалу візу», - заявив Томаш Чупр засновник фірми Rohlik.cz UAPORTAL.CZ раніше викладав інформацію, котру вдалося зібрати нашому автору Олександру Студеняку щодо правил працевлаштування в Чехії при наявності польської робочої візи чи польського дозволу на проживання. Зібрана інформація не давала вичерпну відповідь на питання: Легальною чи ні є робота українців в Чехії з польською візою? Якщо так, то за яких обставин? Більше читайте в статті: Робота в Чехії при наявності польської візи Після цих подій виникла ідея зробити офіційний запит до Управління служби поліції у справах іноземців, із проханням роз'яснити ситуацію а також, дати вичерпні відповіді на важливі для нас запитання. Запит підготували професійні юристи з адвокатського бюро Libor Petříček, які зацікавились цією проблематикою. Пропонуємо вашій увазі результат їх роботи. Переклад з чеської підготував Сватослав Шчигол. Запит на надання інформації відповідно до Закону № 106/1999 Зведення законів «Про вільний доступ до інформації» в редакції подальших актів – повідомлення» Управління служби поліції в справах іноземців як зобов’язаний суб’єкт відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 106/1999 Зведення законів «Про вільний доступ до інформації» в редакції подальших актів за Вашим запитом на надання інформації, що надійшов 27 квітня 2017 р., повідомляє наступне: на питання 1 Скільки громадян України затримано при облаві на так званих «працевлаштованих через агентства зайнятості», що працюють у службі доставки Rohlík.cz компанії VELKÁ PECKA, s.r.o., ІН 03024130, юридична адреса: Sokolovská 100/94, Karlín, 186 00 Praha 8, у березні 2017 р.? Затримано 86 осіб, що є громадянами України. на питання 2 Скільки з них депортовано? На сьогоднішній день стосовно 81 іноземця винесено рішення про адміністративне видворення відповідно до Закону № 326/1999 Зведення законів «Про перебування іноземців на території Чеської Республіки та внесення в деякі закони змін» (далі – «Закон № 326/1999 Зведення законів»). Провадження стосовно інших п’яти ще не завершено. на питання 3 Скільки депортованих оскаржило рішення про видворення в судовому порядку, в якому суді та за якими номерами розглядаються їхні справи (якщо вам відомі такі дані)? За станом на сьогоднішній день проти вищезгаданих рішень про адміністративне видворення позовів не подавалося. на питання 4 Які наслідки матиме така депортація для громадян України, яких вона стосується, у плані можливостей їздити в Європейський Союз та Чеську Республіку – як у статусі туристів, так і в статусі заявників на видачу дозволу на працевлаштування та дозволу на проживання в ЧР? Після винесення рішення про адміністративне видворення Поліцією в справах іноземців розпочато так звану процедуру консультацій, передбачену в ч. 2 ст. 25 Шенгенської виконавчої угоди, з державою-учасником, якою видано відповідні дозволи. Якщо згадана держава такі візи або дозволи на проживання анулює, заборона на в’їзд та перебування поширюватиметься на всі країни, в яких Шенгенська угода застосовується в повному обсязі. Якщо така держава візи або дозволи на проживання не анулює, заборона на в’їзд та перебування поширюватиметься тільки на територію Чеської Республіки. на питання 5 Чи вжито Поліцією в справах іноземців якихось особливих заходів інформаційного характеру для підвищення поінформованості громадян України про те, якими є умови так званого «працевлаштування через агентства зайнятості» на території ЧР? Працевлаштування через агентства зайнятості та вирішення цієї проблеми знаходиться в повній компетенції Міністерства праці та соціальних справ, тому Поліція в справах іноземців ніяких особливих заходів інформаційного характеру не вживатиме. на питання 6 Які положення правових норм ЧР порушено депортованими особами? Виконуючи трудову діяльність без дійсного дозволу на працевлаштування, іноземці порушили положення ч. 1 ст. 178б Закону № 326/1999 Зведення законів, відповідно до якого працевлаштуванням вважається діяльність, для якої іноземцю необхідний дозвіл на працевлаштування, «картка працівника» або «синя картка». Згідно з вищезгаданими положеннями закону як працевлаштування розглядається також виконання завдань, що випливають з предмету діяльності юридичної особи, забезпечуваних засновником, виконавчим органом, членом виконавчого або іншого органу торговельного товариства (для торговельних товариств), членом кооперативу, виконавчого або іншого органу кооперативу (для кооперативів). Громадянина третьої держави можна прийняти на роботу та працевлаштовувати за наявності в нього дійсного дозволу на працевлаштування, дійсної «картки працівника» або «синьої картки», якщо Законом № 435/2004 Зведення законів не передбачено інше. Один з винятків, коли працевлаштування іноземця допускається без дозволу на працевлаштування, «картки працівника» або «синьої картки», закріплено в положеннях п. к) ст. 98 Закону № 435/2004 Зведення законів: «Відповідно до п. к) ст. 98 Закону № 435/2004 Зведення законів згадані в цьому Законі дозвіл на працевлаштування, «картка працівника» та «синя картка» не вимагаються для працевлаштування іноземця, направленого на територію Чеської Республіки в порядку надання послуг роботодавцем, штаб-квартира якого знаходиться в іншій державі-учасниці Європейського Союзу». Призначенням та метою положень п. к) ст. 98 Закону № 435/2004 Зведення законів є дозволити іноземному суб’єкту з юридичною адресою в країні Європейського Союзу направляти своїх працівників у Чеську Республіку в порядку транснаціонального надання послуг, при цьому для виконання робіт такими працівниками не вимагається дозвіл на працевлаштування. Виняток діє за умови надання іноземним суб’єктом послуг безпосередньо чеському споживачу без проміжних ланок. Розглянувши зібрані матеріали окремих справ як самостійно, так і у взаємозв’язку, орган управління дійшов однозначного висновку: - Для виконання іноземцями трудової діяльності у виробничому об’єкті, де проводилася перевірка, вимагався дозвіл на працевлаштування, «картка працівника» або «синя картка» - У зв’язку з відсутністю вищезгаданого виконання трудової діяльності суперечило закону - Орган управління вважає доведеним, що в даному випадку мало місце намагання підпорядкувати роботи положенням про направлення на територію ЧР у порядку надання послуг роботодавцем, штаб-квартира якого знаходиться в іншій державі-учасниці ЄС, в ув’язці з положеннями п. к) ст. 98 Закону № 435/2004 Зведення законів, з цільовим обходженням Закону № 435/2004 Зведення законів. - Орган управління констатує, що направлення згідно з ч. к) ст. 98 Закону № 435/2004 Зведення законів не мало місця. на питання 7 Чи вжито або буде вжито Поліцією в справах іноземців якихось особливих заходів для попередження порушення згаданих чеських правових норм у майбутньому, а якщо так – яких саме? Поліція в справах іноземців діє відповідно до закону, а згадані заходи в плані зайнятості входять у повноваження Міністерства праці та соціальних справ. Оформила: капітан Магістр Поспішіл Камінска Їндржішка Підписала: полковник Магістр Рендлова Катержіна Чеський оргигінал: Читайте також: Як самому офіційно працевлаштуватись в Чехії? Інформацію підготовлено у співпраці із Адвокатським бюро Libor Petříček Březenská 2466/4, Libeň, 182 00 Praha 82 Контактна особа Андрій Криштоп kryshtop@aklp.cz Тел.: +420 777 339 408 Основні напрямки діяльності: Цивільне право, кримінальне право, конституційне право. Поважайте закони країни, до якої Ви приїхали і не забувайте, що Ви і Ваша поведінка, це візитівка України. Успіхів Вам у легальному працевлаштуванні в Чехії! Автор Галина Андрейців, для UAPORTAL.CZ

Трав 31, 2017 61380

23 Лют 2017

Постійне проживання з метою возз’єднання родини (Чехія)

Шукаючи інформацію на дану тему, я передивилась велику кількість сайтів, перечитала безліч статтей, але все одно не знайшла всього необхідного. Тут я хочу поділитись своїм досвідом у цьому питтанні. Отож... Основним джерелом інформації, звісно, був сайт «Генерального консульства Чеської республіки у Львові» (http://www.mzv.cz/lvov/uk/x2004_02_03/x2004_08_31_2/x2015_10_16_1/x2015_10_16_1.html) . Там наданий перелік необхідних документів і пояснення, які мають бути документи. Але розпочавши збір документів виникло безліч питань, відповідей на які я там не знайшла. Можна було поїхати на консультацію у саме консульство і там допомогли б зі заповненням анкет, розповіли про інші необхідні документи. Але про те я дізналася згодом, коли вже подавала документи. Або ж біля консульства є як мінімум дві «конторки», які охоче вам допоможуть з оформленням, навіть якщо у вас немає всіх необхідних документів за відповідну оплату. Перш ніж перейду до опису документів потрібно знати, що подавати на постійне проживання з метою возз’єднання родини можна лише якщо член родини (у моєму випадку чоловік) офіційно знаходиться за кордоном на протязі певного часу. Для тих хто на роботі точно не знаю, але цей термін може бути в межах року. Для тих хто навчається цей термін повинен складати не менше півтора року. І з собою бажано мати копію паспорта чоловіка, мабуть із візами, які засвідчують те перебування. При собі копію паспорта чоловіка я не мала, але сказавши, що він подавав документи тут же мені відповіли, що в базі знайдуть його дані. Заяву на постійне проживання можна подати у дипломатичному представництві Чехії за кордоном, або прямо у відділенні Міністерства внутрішніх справ Чехії, якщо іноземець, який очікує на видання дозволу на постійне проживання, тимчасово перебуває в країні (наприклад, за шенгенською візою). 1. Далі перейдемо до анкет. На сайті просять заповнити два види бланків: на постійне проживання і на отримання довгострокової візи. Натискаєш ссилку і відправляє на сайт, там можна вибрати два варіанти čeština + angličtina або čeština + ruština. Я вибрала другий варіант (фото 1-5), який всеодно має бути заповнений латинецею. Подаючи документи я заповнила не всі графи. Уже при прийомі документів мені вказали як їх правильно заповнити, і навіть дещо дописали самі. А ще у всіх незаповнених графах має бути написано «ne» (чеською) або «no» (англійською). Бланк заяви на отримання довгострокової візи (фото 6-10) - Formulář žádosti o povolení k dlouhodobému pobytu тільки на чеській/англійській мові і має бути заповнений чеською. 2. Закордонний паспорт. Копія першої сторінки і шенгенських віз за минулі 3 роки. Оскільки подається два види заяв, то і копій паспорта має бути два комплекти. 3. 2 фотографії 3,5 х 4,5 см. 4. Документ, який підтверджує родинний зв'язок. У моєму випадку це було свідоцтво про одруження перекладене на чеську мову і завірене нотаріусом. 5. Документ про наявність достатніх коштів для проживання в Чеській Республіці. Так як матеріально мене забезпечував чоловік, то цим документом – була виписка з його банківського рахунку в Чехії. На рахунку має бути досить велика сума, оскільки рахується що він мене утримує і коштів має вистачати на нас обох. Детальніше про це можна почитати тут http://www.mzv.cz/lvov/uk/x2004_02_03/x2004_08_31_2/x2009_09_03/x2016_12_08_3.html 6. Документ про забезпечення житла на період проживання в Чеській Республіці. У мене цим документом була оплачена резервація гуртожитку. Цього виявилося достатньо, оскільки така резервація еквівалентна договору про оренду житла. 7. Довідку про несудимість видає Управління міністерства внутрішніх справ області, до якої Ви належите. При собі треба мати український паспорт і його копію. Термін виготовлення довідки приблизно 10 днів безкоштовно, термінова довідка оплачується. 8. Конверт з поштовою маркою і написати своєю адресу. 9. 2 копії українського паспорту. Документи повинні бути перекладені на чеську мову і завірені. Призначеної дати у посольстві потрібно спочатку стати в чергу, у спеціальному віконечку видають номерки і перевіряють наявність усіх потрібних документів для подачі. Якщо чогось немає можуть не видати номерок. Потім довге чекання своєї черги перед дверима посольства... У процесі подання документів ще раз перепитують інформацію написану у заявах і кілька інших питань на зразок «як ви познайомились?». Оплата подачі документів здійснюється у тому ж приміщенні у євро. З мене взяли 18 євро, оскільки мені ще не було 26 років. Можливо для тих кому більше 26 років оплата буде вищою. На результати я чекала трохи більше двох місяців, подзвонили того числа, що в мене вказано в анкеті як «в’їзд на територію Чехії». Можливо співпадіння, а можливо так і було задумано. Отримати готову візу теж виявилося довгою справою. Отож, спочатку подзвонили, сказали, що візу мені відкрили і на протязі 7 днів прийшов лист у якому вказана дата видачі віз. З тим підтвердженням потрібного числа треба прийти зі страховкою. Її легко і швидко можна отримати в «конторці» безпосередньо біля самого посольства. Коштує не дешево, залежить від кількості днів перебування. Моя коштувала приблизно 1200 грн. Далі стаєш у чергу на видачу віз. Там у віконечко віддаєш копію страховки і закордонний паспорт. І тільки після обіду того ж дня нарешті отримуєш паспорт з візою. Отож, усім хто вирішив самостійно оформляти документи бажаю удачі і терпіння у цій клопіткій і довгій справі, бо воно того варте! Світлана Малецька для UAPORTAL.CZ

55357 Опубліковано Світлана Малецька

Автор Світлана Малецька

Постійне проживання з метою возз’єднання родини (Чехія)

Шукаючи інформацію на дану тему, я передивилась велику кількість сайтів, перечитала безліч статтей, але все одно не знайшла всього необхідного. Тут я хочу поділитись своїм досвідом у цьому питтанні. Отож... Основним джерелом інформації, звісно, був сайт «Генерального консульства Чеської республіки у Львові» (http://www.mzv.cz/lvov/uk/x2004_02_03/x2004_08_31_2/x2015_10_16_1/x2015_10_16_1.html) . Там наданий перелік необхідних документів і пояснення, які мають бути документи. Але розпочавши збір документів виникло безліч питань, відповідей на які я там не знайшла. Можна було поїхати на консультацію у саме консульство і там допомогли б зі заповненням анкет, розповіли про інші необхідні документи. Але про те я дізналася згодом, коли вже подавала документи. Або ж біля консульства є як мінімум дві «конторки», які охоче вам допоможуть з оформленням, навіть якщо у вас немає всіх необхідних документів за відповідну оплату. Перш ніж перейду до опису документів потрібно знати, що подавати на постійне проживання з метою возз’єднання родини можна лише якщо член родини (у моєму випадку чоловік) офіційно знаходиться за кордоном на протязі певного часу. Для тих хто на роботі точно не знаю, але цей термін може бути в межах року. Для тих хто навчається цей термін повинен складати не менше півтора року. І з собою бажано мати копію паспорта чоловіка, мабуть із візами, які засвідчують те перебування. При собі копію паспорта чоловіка я не мала, але сказавши, що він подавав документи тут же мені відповіли, що в базі знайдуть його дані. Заяву на постійне проживання можна подати у дипломатичному представництві Чехії за кордоном, або прямо у відділенні Міністерства внутрішніх справ Чехії, якщо іноземець, який очікує на видання дозволу на постійне проживання, тимчасово перебуває в країні (наприклад, за шенгенською візою). 1. Далі перейдемо до анкет. На сайті просять заповнити два види бланків: на постійне проживання і на отримання довгострокової візи. Натискаєш ссилку і відправляє на сайт, там можна вибрати два варіанти čeština + angličtina або čeština + ruština. Я вибрала другий варіант (фото 1-5), який всеодно має бути заповнений латинецею. Подаючи документи я заповнила не всі графи. Уже при прийомі документів мені вказали як їх правильно заповнити, і навіть дещо дописали самі. А ще у всіх незаповнених графах має бути написано «ne» (чеською) або «no» (англійською). Бланк заяви на отримання довгострокової візи (фото 6-10) - Formulář žádosti o povolení k dlouhodobému pobytu тільки на чеській/англійській мові і має бути заповнений чеською. 2. Закордонний паспорт. Копія першої сторінки і шенгенських віз за минулі 3 роки. Оскільки подається два види заяв, то і копій паспорта має бути два комплекти. 3. 2 фотографії 3,5 х 4,5 см. 4. Документ, який підтверджує родинний зв'язок. У моєму випадку це було свідоцтво про одруження перекладене на чеську мову і завірене нотаріусом. 5. Документ про наявність достатніх коштів для проживання в Чеській Республіці. Так як матеріально мене забезпечував чоловік, то цим документом – була виписка з його банківського рахунку в Чехії. На рахунку має бути досить велика сума, оскільки рахується що він мене утримує і коштів має вистачати на нас обох. Детальніше про це можна почитати тут http://www.mzv.cz/lvov/uk/x2004_02_03/x2004_08_31_2/x2009_09_03/x2016_12_08_3.html 6. Документ про забезпечення житла на період проживання в Чеській Республіці. У мене цим документом була оплачена резервація гуртожитку. Цього виявилося достатньо, оскільки така резервація еквівалентна договору про оренду житла. 7. Довідку про несудимість видає Управління міністерства внутрішніх справ області, до якої Ви належите. При собі треба мати український паспорт і його копію. Термін виготовлення довідки приблизно 10 днів безкоштовно, термінова довідка оплачується. 8. Конверт з поштовою маркою і написати своєю адресу. 9. 2 копії українського паспорту. Документи повинні бути перекладені на чеську мову і завірені. Призначеної дати у посольстві потрібно спочатку стати в чергу, у спеціальному віконечку видають номерки і перевіряють наявність усіх потрібних документів для подачі. Якщо чогось немає можуть не видати номерок. Потім довге чекання своєї черги перед дверима посольства... У процесі подання документів ще раз перепитують інформацію написану у заявах і кілька інших питань на зразок «як ви познайомились?». Оплата подачі документів здійснюється у тому ж приміщенні у євро. З мене взяли 18 євро, оскільки мені ще не було 26 років. Можливо для тих кому більше 26 років оплата буде вищою. На результати я чекала трохи більше двох місяців, подзвонили того числа, що в мене вказано в анкеті як «в’їзд на територію Чехії». Можливо співпадіння, а можливо так і було задумано. Отримати готову візу теж виявилося довгою справою. Отож, спочатку подзвонили, сказали, що візу мені відкрили і на протязі 7 днів прийшов лист у якому вказана дата видачі віз. З тим підтвердженням потрібного числа треба прийти зі страховкою. Її легко і швидко можна отримати в «конторці» безпосередньо біля самого посольства. Коштує не дешево, залежить від кількості днів перебування. Моя коштувала приблизно 1200 грн. Далі стаєш у чергу на видачу віз. Там у віконечко віддаєш копію страховки і закордонний паспорт. І тільки після обіду того ж дня нарешті отримуєш паспорт з візою. Отож, усім хто вирішив самостійно оформляти документи бажаю удачі і терпіння у цій клопіткій і довгій справі, бо воно того варте! Світлана Малецька для UAPORTAL.CZ

Лют 23, 2017 55357

24 Трав 2017

Оформлення документів при народженні дитини в Чехії

Народження дитини – хвилююча і надзвичайно важлива подія у житті кожної сім'ї. Оформлення документів новонародженої дитини є неминучою формальністю, яку неможливо уникнути. Я спробую Вам допомогти в цьому розібратись. Варто відзначити, що всі заяви подаються одним із батьків, тому, якщо у Вас є можливість скористатьсь допомогою близької людини у паперовій бігатні, зробіть це обовязково. Для оформлення першого документа - Свідоцтва про народження(rodný list) Вам потрібно підготуватись заздалегіть. Попердній запис даних до свідоцтва проводиться ще у пологовому будинку. До пологового будинку Вам потрібно підготувати: - копію візи і паспорта; - оригінал або нотаріально засвідчену копію Свідоцтва про шлюб (у випадку цивільного шлюбу нотарільно засвідчене підтвердження від батька про визнання дитини). Через десять днів після народження дитини свідоцтво зможете забрати на найближчій від пологового будинку матриці. Наступним кроком є отримання Довідки про громадянство України у консульстві України в Чехії. Ця довідка видається лише один раз у житті, тому варто зробити собі копії щоб її не загубити. Для оформлення набуття громадянства України за народженням особою, батьки (один із них) якої на момент її народження були громадянами України подає такі документи: - заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням; - нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження особи з перекладом українською мовою; - копію паспорта громадянина України або іншого документа, що підтверджує факт перебування одного з батьків особи у громадянстві України на момент її народження. Діти народжені в Чехії отримують такий самий Дозвіл на проживання як їхні батьки. Тобто якщо у Вас статус ПМЖ (постійне місце проживання) в дитини автоматично буде ПМЖ. Якщо у Вас довгострокова віза тоді аналогічно. Оформлення дитини в поліції Чехії у справах іноземних громадян необхідно здійснити протягом 60 днів після її народження. Це не стосується тих, хто після народження дитини. протягом 60 днів виїде з Чехії. Візьміть до уваги, що якщо даний термін буде порушено, не залежно від причин цього порушення, дитину доведеться вивозити з країни і подавати документи на отримання дозволу на проживання через відділення консульства Чехії в Україні. Якщо причини порушення були такими, які не залежали на вашії особистій волі, то Ви повинні без зволікань повідомити про це відділення чужинецької поліції у справах іноземних громадян. Це досить важливе порушення і Вам можуть через це навіть анулювати власний дозвіл на перебування в ЧР. Більше читайте на сайті MV ČR Для оформлення Дозволу на проживання дитини в Чехії потрібно подати наступні документи в Міністерство внутрішніх справ(MV ČR): - заява(Žádosti o povolení k dlouhodobému pobytu); - кольорова фотокартка 3,5 х 4,5 см; - свідоцтво про народження дитини; - паспорт дитини. Дітей вже не вписують в паспорт батьків, як це було колись. Кожному маленькому громадянину України видається власний закордонний паспорт, який Ви повинні додати протягом встановленого терміну в основному від трьох до шести місяців. Дозвіл на проживання Ви отримаєте від 1 до 14 днів після подачі документів. Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон проводиться консульською установою. Для цього подаються наступні документи: - заява-анкета; - дві кольорові фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см та одна фотокартка розміром 10 х 15 см. Важливо дотримуватись вимог що до фотографії для паспорта. Раджу скористатись послугами професійного фотосалону, адже не так легко зробити правильну фотографію новонародженому малюку; - нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження особи з перекладом на українську мову; - копію довідки про реєстрацію особи громадянина України; - підтвердження з Міністерства внутрішніх справ про подачу заяви на отримання Дозволу на проживання; - заяву про відмову від внесення інформації (у тому числі відцифрованих відбитків пальців рук). Заяву від імені дитини подають її батьки; - квитанція про сплату консульського збору. Паспорт виробляється до трьох місяців з дня подання заяви-анкети та сплати консульського збору. Проживаючи в Чехії більше одного року Ви маєте можливість отримати соціальну допомогу при народженні дитини. Для отримання допомоги потрібно звернутись на соціальний уряд по місцю прописки. Бажаю запастись терпінням і з легкістю приступати до цього кропітливого процесу. Хай Вам щастить! Використані матеріли: http://czechia.mfa.gov.ua/ua/consular-affairs/services/passport/registration http://www.mvcr.cz/clanek/obcane-tretich-zemi-dite-narozene-na-uzemi.aspx Зоряна Петрова для UAPORTAL.CZ

49638 Опубліковано Зоряна Петрова

Автор Зоряна Петрова

Оформлення документів при народженні дитини в Чехії

Народження дитини – хвилююча і надзвичайно важлива подія у житті кожної сім'ї. Оформлення документів новонародженої дитини є неминучою формальністю, яку неможливо уникнути. Я спробую Вам допомогти в цьому розібратись. Варто відзначити, що всі заяви подаються одним із батьків, тому, якщо у Вас є можливість скористатьсь допомогою близької людини у паперовій бігатні, зробіть це обовязково. Для оформлення першого документа - Свідоцтва про народження(rodný list) Вам потрібно підготуватись заздалегіть. Попердній запис даних до свідоцтва проводиться ще у пологовому будинку. До пологового будинку Вам потрібно підготувати: - копію візи і паспорта; - оригінал або нотаріально засвідчену копію Свідоцтва про шлюб (у випадку цивільного шлюбу нотарільно засвідчене підтвердження від батька про визнання дитини). Через десять днів після народження дитини свідоцтво зможете забрати на найближчій від пологового будинку матриці. Наступним кроком є отримання Довідки про громадянство України у консульстві України в Чехії. Ця довідка видається лише один раз у житті, тому варто зробити собі копії щоб її не загубити. Для оформлення набуття громадянства України за народженням особою, батьки (один із них) якої на момент її народження були громадянами України подає такі документи: - заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням; - нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження особи з перекладом українською мовою; - копію паспорта громадянина України або іншого документа, що підтверджує факт перебування одного з батьків особи у громадянстві України на момент її народження. Діти народжені в Чехії отримують такий самий Дозвіл на проживання як їхні батьки. Тобто якщо у Вас статус ПМЖ (постійне місце проживання) в дитини автоматично буде ПМЖ. Якщо у Вас довгострокова віза тоді аналогічно. Оформлення дитини в поліції Чехії у справах іноземних громадян необхідно здійснити протягом 60 днів після її народження. Це не стосується тих, хто після народження дитини. протягом 60 днів виїде з Чехії. Візьміть до уваги, що якщо даний термін буде порушено, не залежно від причин цього порушення, дитину доведеться вивозити з країни і подавати документи на отримання дозволу на проживання через відділення консульства Чехії в Україні. Якщо причини порушення були такими, які не залежали на вашії особистій волі, то Ви повинні без зволікань повідомити про це відділення чужинецької поліції у справах іноземних громадян. Це досить важливе порушення і Вам можуть через це навіть анулювати власний дозвіл на перебування в ЧР. Більше читайте на сайті MV ČR Для оформлення Дозволу на проживання дитини в Чехії потрібно подати наступні документи в Міністерство внутрішніх справ(MV ČR): - заява(Žádosti o povolení k dlouhodobému pobytu); - кольорова фотокартка 3,5 х 4,5 см; - свідоцтво про народження дитини; - паспорт дитини. Дітей вже не вписують в паспорт батьків, як це було колись. Кожному маленькому громадянину України видається власний закордонний паспорт, який Ви повинні додати протягом встановленого терміну в основному від трьох до шести місяців. Дозвіл на проживання Ви отримаєте від 1 до 14 днів після подачі документів. Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон проводиться консульською установою. Для цього подаються наступні документи: - заява-анкета; - дві кольорові фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см та одна фотокартка розміром 10 х 15 см. Важливо дотримуватись вимог що до фотографії для паспорта. Раджу скористатись послугами професійного фотосалону, адже не так легко зробити правильну фотографію новонародженому малюку; - нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження особи з перекладом на українську мову; - копію довідки про реєстрацію особи громадянина України; - підтвердження з Міністерства внутрішніх справ про подачу заяви на отримання Дозволу на проживання; - заяву про відмову від внесення інформації (у тому числі відцифрованих відбитків пальців рук). Заяву від імені дитини подають її батьки; - квитанція про сплату консульського збору. Паспорт виробляється до трьох місяців з дня подання заяви-анкети та сплати консульського збору. Проживаючи в Чехії більше одного року Ви маєте можливість отримати соціальну допомогу при народженні дитини. Для отримання допомоги потрібно звернутись на соціальний уряд по місцю прописки. Бажаю запастись терпінням і з легкістю приступати до цього кропітливого процесу. Хай Вам щастить! Використані матеріли: http://czechia.mfa.gov.ua/ua/consular-affairs/services/passport/registration http://www.mvcr.cz/clanek/obcane-tretich-zemi-dite-narozene-na-uzemi.aspx Зоряна Петрова для UAPORTAL.CZ

Трав 24, 2017 49638

Показати всі

24 Лют 2017

Чеська Республіка бажає приймати ще більше іноземних студентів

Чехія є однією із тих країн, яка зацікавлена в збільшенні іноземних студентів. Вже не єдиний рік країна має програму надання освіти для іноземних студентів. Це вирішує деякі проблеми: 1. Недостатня кількість абітурієнтів-чехів. Це спостерігається в останні роки в зв'язку з демографічною кризою і впливає на якість освіти. 2. Необхідність у висококваліфікованих фахівцях, яку можна вирішити за допомогою іноземних студентів. 3. Іноземці, це велика оцінка якості освіти країни і є своєрідною рекламою країни. Чехія планує приймати в першу чергу вихідцев із слов'янських країн, тому що вони щвидко вивчають чеську мову і можуть безкоштовно отримувати освіту. Якщо ви вирішили навчатися у Чехії, то вам потрібно знати деякі особливості: - ви можете складати іспити яе на бакалаврські програми (якщо ви маєте середню освіту вашої країни) так і на магістревські програми (якщо ви маєте диплом бакалавра вашої країни); - іноземні студенти повинні зробити нострифікацію своїх атестатів. У зв'язку с тим, що в Україні навчаються 11 років, а у Чехії - 13 років, завжди виникає академічна різниця в обсязі отриманих знань. Тому абітурієнтам потрібно здавати деякі предмети для того щоб їх атестат був визнаний у Чехії. До речі, більшість державих університетів не допускають до істпитів, якщо ви не маєте ностріфікації; - іноземні студенти повинні зробити нострифікацію своїх дипломів бакалаврів або магістрів. Як правило, це робиться без проблем, але якщо ви маєте диплом з права або медицини, то процедура більш складніша і має свої нюанси; - на відміну від України, студенти мають менше годин навчання у семестрах, але щоб вивчити необхідний об'єм знань треба багато часу проводити у бібліотеках, які мають весь необхідний матеріал для навчання; - під час навчання студенти можуть працювати, але години праці обмежені. Це дуже цінується, коли студент вже навчається на магістерській програмі, тому що у нього є можливість придбати необхідний досвід праці за своєю спеціальністю; - під час навчання усі іноземні студенти моють можливість отримати фінансову допомогу. Вона надається державою Чехія 1 раз у 3 місяці і складає близько 2000 крон. Еліна Антонова для UAPORTAL.CZ

9 Опубліковано Elina Antonova

Автор Elina Antonova

Чеська Республіка бажає приймати ще більше іноземних студентів

Чехія є однією із тих країн, яка зацікавлена в збільшенні іноземних студентів. Вже не єдиний рік країна має програму надання освіти для іноземних студентів. Це вирішує деякі проблеми: 1. Недостатня кількість абітурієнтів-чехів. Це спостерігається в останні роки в зв'язку з демографічною кризою і впливає на якість освіти. 2. Необхідність у висококваліфікованих фахівцях, яку можна вирішити за допомогою іноземних студентів. 3. Іноземці, це велика оцінка якості освіти країни і є своєрідною рекламою країни. Чехія планує приймати в першу чергу вихідцев із слов'янських країн, тому що вони щвидко вивчають чеську мову і можуть безкоштовно отримувати освіту. Якщо ви вирішили навчатися у Чехії, то вам потрібно знати деякі особливості: - ви можете складати іспити яе на бакалаврські програми (якщо ви маєте середню освіту вашої країни) так і на магістревські програми (якщо ви маєте диплом бакалавра вашої країни); - іноземні студенти повинні зробити нострифікацію своїх атестатів. У зв'язку с тим, що в Україні навчаються 11 років, а у Чехії - 13 років, завжди виникає академічна різниця в обсязі отриманих знань. Тому абітурієнтам потрібно здавати деякі предмети для того щоб їх атестат був визнаний у Чехії. До речі, більшість державих університетів не допускають до істпитів, якщо ви не маєте ностріфікації; - іноземні студенти повинні зробити нострифікацію своїх дипломів бакалаврів або магістрів. Як правило, це робиться без проблем, але якщо ви маєте диплом з права або медицини, то процедура більш складніша і має свої нюанси; - на відміну від України, студенти мають менше годин навчання у семестрах, але щоб вивчити необхідний об'єм знань треба багато часу проводити у бібліотеках, які мають весь необхідний матеріал для навчання; - під час навчання студенти можуть працювати, але години праці обмежені. Це дуже цінується, коли студент вже навчається на магістерській програмі, тому що у нього є можливість придбати необхідний досвід праці за своєю спеціальністю; - під час навчання усі іноземні студенти моють можливість отримати фінансову допомогу. Вона надається державою Чехія 1 раз у 3 місяці і складає близько 2000 крон. Еліна Антонова для UAPORTAL.CZ

Лют 24, 2017 9

03 Трав 2017

Заміна українських водійських прав в Чехії

Шлях до заміни українських прав на керування автомобілем я вже пройшла. Все було легко i швидко. Жодної складної бюрократії. Права я міняла в маленькому місті біля Праги, у самій столиці процес може затягнутися. Але все по порядку. У чеському законі прописано, що кожен громадянин третіх країн після проживання в одній з країн Євросоюзу зобов’язаний замінити своє водійське посвідчення (ВП) на водійське посвідчення тієї країни, в якій живе, в нашому випадку це Чехія. При цьому, звісно, у вас має бути довгострокова віза i заявку на обмін прав ви мусите подати до 180 днів перебування на території Чеської республіки. Щоб замінити ВП(řidičský průkaz) в Празі, потрібно відправитися в магістрат, який розташований за адресою Na Pankráci 1685 / 17,19 (Business Centrum Vyšehrad) або у поліцію по місцю приписки (якщо ви не прописані у Празі). Необхідно зібрати повний пакет документів: посвідчення водія нового зразка (рожеві вже не міняють, доведеться виміняти їх на зелені, для цього я спеціально їздила в Україну); фото 35х45 мм (краще звернутися у фотоательє, адже мені сказали, що фото з автомату не підходить); заповнена анкета (анкету видають в магістраті на інформації); документ, що підтверджує ваше легальне проживання в Чехії (наприклад, картка ВНЖ, термін дії якої не менше 90 днів; 500 крон(прискорений термін виготовлення-до 5 робочих днів) На сайті магістрату завжди доступний актуальний список необхідних документів: Výměna cizího řidičského průkazu za český Після того як ви зібрали всі документи, можна сміливо йти в магістрат, там потрібно взяти номерок і дочекатися своєї черги. Записатися на прийом в магістрат також можна заздалегідь через форму онлайн. Якщо ви здали всі документи, то починається момент очікування. Як тільки ваші документи розглянуть, у мене це зайняло лише 22 дні (хоча цей процес у Празі може зайняти кілька місяців) вам подзвонять з магістрату і скажуть, коли ви зможете забрати ваше чеське посвідчення водія. Також ви можете перевірити чи ваше посвідчення готове на сайті: Aktuální stav podaných žádostí o vydání řidičského průkazu У призначений день ви просто приходите в магістрат. Необхідно мати з собою українське водійське посвідчення, яке у вас вилучать, а натомість видадуть чеські права. На просторах інтернету можна зустріти посередників, які пропонують з допомогти у даному питанні. Ціни на такі послуги відверто дивують, адже все робиться легко i просто. Водійське посвідчення змініть обов’язково i не затягуйте з термінами, адже чеське законодавство у цьому питанні особливо сурове. За порушення закону вам загрожує штраф у розмірі 25 000 крон i заборона керувати автомобілем на 1 рік. Це реальні штрафи, які активно практикуються. I, повірте, це того не вартує. Успіху! Марія Фанта, для UAPORTAL.CZ

5 Опубліковано Maria Fanta

Автор Maria Fanta

Заміна українських водійських прав в Чехії

Шлях до заміни українських прав на керування автомобілем я вже пройшла. Все було легко i швидко. Жодної складної бюрократії. Права я міняла в маленькому місті біля Праги, у самій столиці процес може затягнутися. Але все по порядку. У чеському законі прописано, що кожен громадянин третіх країн після проживання в одній з країн Євросоюзу зобов’язаний замінити своє водійське посвідчення (ВП) на водійське посвідчення тієї країни, в якій живе, в нашому випадку це Чехія. При цьому, звісно, у вас має бути довгострокова віза i заявку на обмін прав ви мусите подати до 180 днів перебування на території Чеської республіки. Щоб замінити ВП(řidičský průkaz) в Празі, потрібно відправитися в магістрат, який розташований за адресою Na Pankráci 1685 / 17,19 (Business Centrum Vyšehrad) або у поліцію по місцю приписки (якщо ви не прописані у Празі). Необхідно зібрати повний пакет документів: посвідчення водія нового зразка (рожеві вже не міняють, доведеться виміняти їх на зелені, для цього я спеціально їздила в Україну); фото 35х45 мм (краще звернутися у фотоательє, адже мені сказали, що фото з автомату не підходить); заповнена анкета (анкету видають в магістраті на інформації); документ, що підтверджує ваше легальне проживання в Чехії (наприклад, картка ВНЖ, термін дії якої не менше 90 днів; 500 крон(прискорений термін виготовлення-до 5 робочих днів) На сайті магістрату завжди доступний актуальний список необхідних документів: Výměna cizího řidičského průkazu za český Після того як ви зібрали всі документи, можна сміливо йти в магістрат, там потрібно взяти номерок і дочекатися своєї черги. Записатися на прийом в магістрат також можна заздалегідь через форму онлайн. Якщо ви здали всі документи, то починається момент очікування. Як тільки ваші документи розглянуть, у мене це зайняло лише 22 дні (хоча цей процес у Празі може зайняти кілька місяців) вам подзвонять з магістрату і скажуть, коли ви зможете забрати ваше чеське посвідчення водія. Також ви можете перевірити чи ваше посвідчення готове на сайті: Aktuální stav podaných žádostí o vydání řidičského průkazu У призначений день ви просто приходите в магістрат. Необхідно мати з собою українське водійське посвідчення, яке у вас вилучать, а натомість видадуть чеські права. На просторах інтернету можна зустріти посередників, які пропонують з допомогти у даному питанні. Ціни на такі послуги відверто дивують, адже все робиться легко i просто. Водійське посвідчення змініть обов’язково i не затягуйте з термінами, адже чеське законодавство у цьому питанні особливо сурове. За порушення закону вам загрожує штраф у розмірі 25 000 крон i заборона керувати автомобілем на 1 рік. Це реальні штрафи, які активно практикуються. I, повірте, це того не вартує. Успіху! Марія Фанта, для UAPORTAL.CZ

Трав 03, 2017 5

13 Трав 2018

Про Євробачення і "бик-вокали"

Та ну вас з тим Євровіжином! Ні голосу, ні слуху. І класика жанру: нема вокалу, то покажемо цицьки і дупи. Надувні. Або чесно заявимо про нетрадиційку в ліжку, бо це на євросценах помагає краще за сопрано, тенор і вміння прив`язати голосовими звязками всі ноти вищої октави. А піпл і бек-вокал схаває, ні? Моя думка така: хоч би вже навчились на тих бек-вокалах виїжджати, чи що? І таланти шукати за якимись іншими критеріями. Бо апаратура - то, ясна річ, добре. Але ж, якщо голосовий апарат працює в режимі мінету, то робіть те, що вмієте по маленькому і не пробуйте співати з великої сцени.От в нас у Кременці є Сірожа. Виходить він ночами на гору Звіринець та й співає все і любе. І таким низьким гортанно-прокуреним баритоном, що солов`ї з дерев падають, кури несуть яйця з трьома жовтками, корови несамовито дояться, а собаки бентежно по селі валують.Коли Сірожа співає на горі Звіринець, то в дівок аж на Калинівці та Бонівці майтки і станики злітають самі собою. І з багатьма відбувається непорочне зачаття. Правду кажу, бо в тих околицях купа дітей схожі на Сірожу, як дві краплі води. Цього феномену вчені і доктори кременецькі досі не можуть пояснити. Тобто: всі знають, що капнуло в Сірожі, але як воно стало дитиною на другому кінці села - ніхто не знає. От що таке бик-вокал, люди. А не те, що нам показують і дають послухати. Але то таке. Євровіжин - то так собі. Забавка. Набагато цікавіші його обговорення. Там. У них, в Домодєдовських єбєнях.Колись, як не було телевізора, то каже мій Пращур, що всі ̶п̶р̶и̶д̶у̶р̶к̶и̶ експерти сходились коло криниці. Так було, коли Маруся Чурай презентувала пісню "Ой, не ходи, Грицю!". Навіть, чоловіки тоді пішли до криниці погомоніти. З коромислами, аякже. Коромисло - то був вагомий аргумент для відвертої розмови з опонентом. Бо пан отаман забороняв у культурних дискусіях вживати шаблі та пістолі.Маруся тоді не виграла фінал. Але пісню її досі співають. Але я не про те. Я про домодєдовські канали. Це такий треш, що слів немає. Паралельна реальність.Sru.TV.Сидять в студії ̶п̶р̶и̶д̶у̶р̶к̶и̶ експерти їхні, щелепами узкими цьмакають, пики свої ̶т̶у̶п̶е̶з̶н̶і̶ музикознавчі в розумні лиця покривили, очима на суфлерське табло втупились і пальчиками "Дєньпабєди" по столу вицокують. - Ето бил сімвол домодєдовских єбєнєй! - Каже якийсь іскуствовєд по фамілії Разносол.- Даааа... Лєдяная гара на сценє і на нєй дєвачька-інвалід - ето наш Запорєбрік ... - Тягне за ним балєріна Дома офіцерів з Тобольська з рожою парторга общепіта.- Живая, пающяя душа в бесчувствєнном лєдяном океанє нєнавісті, - продовжує ̶к̶у̶р̶в̶а̶ дуже відома співачка з України.- Наши дєди нікагда б такого нє дапустілі! - Хрипить ветеран совєцкого естрадного мінету і гримає кулаком по столу.Від чого у балєріни з рожою партогра відпадає накладний ніготь.- Клєй нєкачествєнний, - вибачається балєріна.- Наши дєди нікагдаби не разрєшилі молодьожі такой клєй! - Виголошує ветеран.- Всьо такі, - перебиває їх ведучий. - Как случілось так, что ми пролєтєлі?- Ето уже ставіцца закономєрностью, пачєму-то! - Вигукує депутат Госдуми, женоподібна істота з обличчям цілковитої дури в гімнастерці і пілотці, прикрученій до шиньйону невидимками з булижниками від Сваровскі.- Нє знаю! - Кричить з монітора в студії продюсер. - Всьо же учлі. Всьо, чьто прокатіло би в Європє. Поющая дєвачька-інвалід, одьожку єй купілі у циган на вокзалє, кольца, серьожкі, коляска, несправєдлівая ізоляция страни - льод на сценє і лужа.- І чьто? - Тоном інвізитора питає ведучий.- Нє прокатіло, - червоніє продюсер.- Пачєму? Может там турнікєтов не било?- Билі, - виправдовується продюсер. - Ми на коляскє дєвачькі спєциально кальоса мєнялі в Чопє.- Дєди нікагда би нє разрєшилі такіє кальоса! - Кричить ветеран.- Нам єщьо в Чопє мєстниє сказалі, что нє прокатіт, - Витирає замацаним шмаркальником піт із чола продюсер.- Зглазілі! - Репетує депутат Госдуми. - Ето украінци нас в Чопє сглазілі.- А давайтє спросім в украінцев! - Каже ведучий.На моніторі з`являється Чопська митниця і її головний стрілочник пан Фоштер.- Пачєму ми нє прашлі? - Питає його власкор Sru.TV.- А бо я годен знати? - Каже пан Фоштер. - То ж ви поребрики по самі помідори вистроїли, а як через них калікам та убогим ходити не подумали.- Зглазілі! - Кричить депутат Госдуми. - Ето он і сглазіл! Бєшений! Смотрітє: у нево на усах красная пєна. Фашист!- Тю! Дурна, - каже пан Фоштер. - То мені юшка з паприкашу присохла. Але його ніхто не слухає. Студія зайнята голосуванням на тему: наврочили їх українці, чи ми просто фашисти. 86% кажуть, що питання можна поєднати.- Патаму я і уєхала с Украіни! - Схлипує к̶у̶р̶в̶а̶ відома українська співачка. - Нас такіх міліони. Каториє вот ето вот нє смоглі винєсті.- Бєднєнькая! - співчуває їй балерина.- Ми тєбє вєрньом всьо в зад! - Заспокоює та обіймає співачку ветеран.- Спасіба! - Каже ̶к̶у̶р̶в̶а̶ співачка і вдячно відсовується від нього.- А давайтє спросім у простих людєй! - Оголошує ведучий. - У самих простих домодєвцев.На екрані з`являється домодєдовська глибинка. На порозі багатоповерхівки, перебудованої по технології пожежі в курну ізбу, сидить мужик в камуфлі, жлуктить щось мутне з пляшки і курить чинарика. Поряд з ним на пеньку знаходяться оселедець і нещасний зашмульганий кіт.- Мущіна! - звертається до нього кореспондент. - Как ви думаєтє: пачєму ми не взялі Євровідєніє?Мужик піднімає на нього посоловілі очі, допиває з пляшки, свистить в горлечко і смачно занюхує котом.Після чого дає коту шматок оселедця, простягує ведучому пляшку і каже:- Дуй!Ведучий дує.- Да нє в бутилку, а по бутилку! - Ірже мужик. - Дєнь пабєди! - Ви нє понялі, - каже креспондент. - Я спрашиваю: пачєму ми нє взялі Євровідєніє?- Патаму шо гарючеє кончілось!- Вот она - прічіна всєх наших нєудач! - Каже ведучий в студії. І ето прі том, что сідім то ми на трубє!.- Дєди Бєрлін бралі бєз горючєго! - Наставляє ветеран.- А давайтє спросім саміх європєйцев! - Оголошує ведучий. На екрані з`являється шляхетна Варшава і пан Мар`янек- Ви знаєтє, - звертається до нього власкор Sru.TV, - чьто ми не взялі Евровіденіє?- Tak. I miałem to w dupie, proszę pana!- Чьто он гаваріт? - Питає ведучий.- Гаваріт, чьто поддєрживает Ірландію.- Ato! - Киває головою пан Мар`янек.- Ви поддєрживаєтє Ірландію? Страна консєрватівного католіцизма поддєрживаєт гєєв?- Самі ви - консерви лупані. А я підримую бійців АТО!В студії починається немислимий хаос і какофонія. У ветерана починається напад побєдобєсія, ̶к̶у̶р̶в̶а̶ відома українська співачка нервово пригадує мову, депутатка Госдуми падає в обморок, а країна, котра плаче над цим серіалом, втрачає свідомість.Коли все трохи втихомирюється, ведучий дивиться в камеру очима дохлої камбали:- А чьто думают в самой Португаліі прастиє люді?На екрані святковий Лісабон і Хосе з радісною посмішкою.- Как ви думаєтє, дон Хосе, пачєму ми пралєтєлі на Євровідєніі? - питає його власкор Sru.TV.- Essa é a lei da madeira compensada! - Радісно відповідає Хосе.- Чьто? - Перепитує його ведучий.- О! - Лускає себе по чолу Хосе! Você não entende o idioma! - Чьто? - Не розуміє ведучий.- То в нас у Теребовлі в подібних ситуаціях так кажуть. - Пояснює Хосе.- Чьто? - Витріщається на нього ведучий? - Чьто ето?- Закон фанери! - Регочеться Хосе. - Вона завжди пролітає.В студії зависає могильна тиша. Чути, як скриплять опори Останкінської вежі і ворушаться костомахи в мавзолеї.Щось дзвенить. Ведучий дістає телефона з кишені.- Да! Да! Владімір Владімірич! Да!І зі щасливою посмішкою втонулого в пубертатних ілюзіях ідіота, оголошує на камеру:- У нас на связі наш дорогой і любімий прєзідєнт.На моніторі з`являється козявкувата постать власника Запорєбрика, який оголошує, що по приїзді дамой, дівчинка-інвалід отримає в подарунок вимпел, грамоту, перехідний прапор, якісь таблетки, рулон бумаги з його президентським портретом, право довічно співати на сходах собору Василія Блаженного і бантик з переможної стрічки.Студія ридає і голосує за мір во всьом мірє. Депутатка Госдуми обіцяє подарити їй пілотку, але без заколки. Наша ̶к̶у̶р̶в̶а̶ відома українська співачка своє плаття з фестивалю "Червона рута -1992", якщо знайде його, а мужик із домодєдовської глибинки обіцяє написати заповіт на ізбу, оселедця і кота.Всі аплодують стоячи. - Ми єщьо всєм покажем! - Кричить депутат Госдуми. Ветеран естрадного мінету затягує :- Дєньпабєди! Как он бил от нас дальок!- Как в ізбє патухшей таял угольок! - Тягне за ним мужик.Кіт і оселедець промовисто мовчать...*****NB Я не сміюся над дівчинкою в інвалідному візку. Я, взагалі, не сміюсь. Бо це не смішно. Це страшно і показово. Колос на глиняних ногах. Країна з пробуханими і промитими дурнуватною пропагандою мізками в інвалідному візку історії. Котра розповзлась на 1/6 частину суші, але ніяк не може знайти собі місця в людській спільноті.Вони ще покажуть... Вірю - покажуть. В когось вкрадуть і покажуть. Бо на своє не здатні. ПС. А наш Сірожа, таки, краще співає! В нього такий бик-вокал, що Євровіжину вашому і не снилось! Оповідання надане UAPORTAL Дзвінкою Торохтушко Публікується мовою оригіналу з дозволу авторки. фото "День"

4 Опубліковано Галина Андрейців

Автор Галина Андрейців

Про Євробачення і "бик-вокали"

Та ну вас з тим Євровіжином! Ні голосу, ні слуху. І класика жанру: нема вокалу, то покажемо цицьки і дупи. Надувні. Або чесно заявимо про нетрадиційку в ліжку, бо це на євросценах помагає краще за сопрано, тенор і вміння прив`язати голосовими звязками всі ноти вищої октави. А піпл і бек-вокал схаває, ні? Моя думка така: хоч би вже навчились на тих бек-вокалах виїжджати, чи що? І таланти шукати за якимись іншими критеріями. Бо апаратура - то, ясна річ, добре. Але ж, якщо голосовий апарат працює в режимі мінету, то робіть те, що вмієте по маленькому і не пробуйте співати з великої сцени.От в нас у Кременці є Сірожа. Виходить він ночами на гору Звіринець та й співає все і любе. І таким низьким гортанно-прокуреним баритоном, що солов`ї з дерев падають, кури несуть яйця з трьома жовтками, корови несамовито дояться, а собаки бентежно по селі валують.Коли Сірожа співає на горі Звіринець, то в дівок аж на Калинівці та Бонівці майтки і станики злітають самі собою. І з багатьма відбувається непорочне зачаття. Правду кажу, бо в тих околицях купа дітей схожі на Сірожу, як дві краплі води. Цього феномену вчені і доктори кременецькі досі не можуть пояснити. Тобто: всі знають, що капнуло в Сірожі, але як воно стало дитиною на другому кінці села - ніхто не знає. От що таке бик-вокал, люди. А не те, що нам показують і дають послухати. Але то таке. Євровіжин - то так собі. Забавка. Набагато цікавіші його обговорення. Там. У них, в Домодєдовських єбєнях.Колись, як не було телевізора, то каже мій Пращур, що всі ̶п̶р̶и̶д̶у̶р̶к̶и̶ експерти сходились коло криниці. Так було, коли Маруся Чурай презентувала пісню "Ой, не ходи, Грицю!". Навіть, чоловіки тоді пішли до криниці погомоніти. З коромислами, аякже. Коромисло - то був вагомий аргумент для відвертої розмови з опонентом. Бо пан отаман забороняв у культурних дискусіях вживати шаблі та пістолі.Маруся тоді не виграла фінал. Але пісню її досі співають. Але я не про те. Я про домодєдовські канали. Це такий треш, що слів немає. Паралельна реальність.Sru.TV.Сидять в студії ̶п̶р̶и̶д̶у̶р̶к̶и̶ експерти їхні, щелепами узкими цьмакають, пики свої ̶т̶у̶п̶е̶з̶н̶і̶ музикознавчі в розумні лиця покривили, очима на суфлерське табло втупились і пальчиками "Дєньпабєди" по столу вицокують. - Ето бил сімвол домодєдовских єбєнєй! - Каже якийсь іскуствовєд по фамілії Разносол.- Даааа... Лєдяная гара на сценє і на нєй дєвачька-інвалід - ето наш Запорєбрік ... - Тягне за ним балєріна Дома офіцерів з Тобольська з рожою парторга общепіта.- Живая, пающяя душа в бесчувствєнном лєдяном океанє нєнавісті, - продовжує ̶к̶у̶р̶в̶а̶ дуже відома співачка з України.- Наши дєди нікагда б такого нє дапустілі! - Хрипить ветеран совєцкого естрадного мінету і гримає кулаком по столу.Від чого у балєріни з рожою партогра відпадає накладний ніготь.- Клєй нєкачествєнний, - вибачається балєріна.- Наши дєди нікагдаби не разрєшилі молодьожі такой клєй! - Виголошує ветеран.- Всьо такі, - перебиває їх ведучий. - Как случілось так, что ми пролєтєлі?- Ето уже ставіцца закономєрностью, пачєму-то! - Вигукує депутат Госдуми, женоподібна істота з обличчям цілковитої дури в гімнастерці і пілотці, прикрученій до шиньйону невидимками з булижниками від Сваровскі.- Нє знаю! - Кричить з монітора в студії продюсер. - Всьо же учлі. Всьо, чьто прокатіло би в Європє. Поющая дєвачька-інвалід, одьожку єй купілі у циган на вокзалє, кольца, серьожкі, коляска, несправєдлівая ізоляция страни - льод на сценє і лужа.- І чьто? - Тоном інвізитора питає ведучий.- Нє прокатіло, - червоніє продюсер.- Пачєму? Может там турнікєтов не било?- Билі, - виправдовується продюсер. - Ми на коляскє дєвачькі спєциально кальоса мєнялі в Чопє.- Дєди нікагда би нє разрєшилі такіє кальоса! - Кричить ветеран.- Нам єщьо в Чопє мєстниє сказалі, что нє прокатіт, - Витирає замацаним шмаркальником піт із чола продюсер.- Зглазілі! - Репетує депутат Госдуми. - Ето украінци нас в Чопє сглазілі.- А давайтє спросім в украінцев! - Каже ведучий.На моніторі з`являється Чопська митниця і її головний стрілочник пан Фоштер.- Пачєму ми нє прашлі? - Питає його власкор Sru.TV.- А бо я годен знати? - Каже пан Фоштер. - То ж ви поребрики по самі помідори вистроїли, а як через них калікам та убогим ходити не подумали.- Зглазілі! - Кричить депутат Госдуми. - Ето он і сглазіл! Бєшений! Смотрітє: у нево на усах красная пєна. Фашист!- Тю! Дурна, - каже пан Фоштер. - То мені юшка з паприкашу присохла. Але його ніхто не слухає. Студія зайнята голосуванням на тему: наврочили їх українці, чи ми просто фашисти. 86% кажуть, що питання можна поєднати.- Патаму я і уєхала с Украіни! - Схлипує к̶у̶р̶в̶а̶ відома українська співачка. - Нас такіх міліони. Каториє вот ето вот нє смоглі винєсті.- Бєднєнькая! - співчуває їй балерина.- Ми тєбє вєрньом всьо в зад! - Заспокоює та обіймає співачку ветеран.- Спасіба! - Каже ̶к̶у̶р̶в̶а̶ співачка і вдячно відсовується від нього.- А давайтє спросім у простих людєй! - Оголошує ведучий. - У самих простих домодєвцев.На екрані з`являється домодєдовська глибинка. На порозі багатоповерхівки, перебудованої по технології пожежі в курну ізбу, сидить мужик в камуфлі, жлуктить щось мутне з пляшки і курить чинарика. Поряд з ним на пеньку знаходяться оселедець і нещасний зашмульганий кіт.- Мущіна! - звертається до нього кореспондент. - Как ви думаєтє: пачєму ми не взялі Євровідєніє?Мужик піднімає на нього посоловілі очі, допиває з пляшки, свистить в горлечко і смачно занюхує котом.Після чого дає коту шматок оселедця, простягує ведучому пляшку і каже:- Дуй!Ведучий дує.- Да нє в бутилку, а по бутилку! - Ірже мужик. - Дєнь пабєди! - Ви нє понялі, - каже креспондент. - Я спрашиваю: пачєму ми нє взялі Євровідєніє?- Патаму шо гарючеє кончілось!- Вот она - прічіна всєх наших нєудач! - Каже ведучий в студії. І ето прі том, что сідім то ми на трубє!.- Дєди Бєрлін бралі бєз горючєго! - Наставляє ветеран.- А давайтє спросім саміх європєйцев! - Оголошує ведучий. На екрані з`являється шляхетна Варшава і пан Мар`янек- Ви знаєтє, - звертається до нього власкор Sru.TV, - чьто ми не взялі Евровіденіє?- Tak. I miałem to w dupie, proszę pana!- Чьто он гаваріт? - Питає ведучий.- Гаваріт, чьто поддєрживает Ірландію.- Ato! - Киває головою пан Мар`янек.- Ви поддєрживаєтє Ірландію? Страна консєрватівного католіцизма поддєрживаєт гєєв?- Самі ви - консерви лупані. А я підримую бійців АТО!В студії починається немислимий хаос і какофонія. У ветерана починається напад побєдобєсія, ̶к̶у̶р̶в̶а̶ відома українська співачка нервово пригадує мову, депутатка Госдуми падає в обморок, а країна, котра плаче над цим серіалом, втрачає свідомість.Коли все трохи втихомирюється, ведучий дивиться в камеру очима дохлої камбали:- А чьто думают в самой Португаліі прастиє люді?На екрані святковий Лісабон і Хосе з радісною посмішкою.- Как ви думаєтє, дон Хосе, пачєму ми пралєтєлі на Євровідєніі? - питає його власкор Sru.TV.- Essa é a lei da madeira compensada! - Радісно відповідає Хосе.- Чьто? - Перепитує його ведучий.- О! - Лускає себе по чолу Хосе! Você não entende o idioma! - Чьто? - Не розуміє ведучий.- То в нас у Теребовлі в подібних ситуаціях так кажуть. - Пояснює Хосе.- Чьто? - Витріщається на нього ведучий? - Чьто ето?- Закон фанери! - Регочеться Хосе. - Вона завжди пролітає.В студії зависає могильна тиша. Чути, як скриплять опори Останкінської вежі і ворушаться костомахи в мавзолеї.Щось дзвенить. Ведучий дістає телефона з кишені.- Да! Да! Владімір Владімірич! Да!І зі щасливою посмішкою втонулого в пубертатних ілюзіях ідіота, оголошує на камеру:- У нас на связі наш дорогой і любімий прєзідєнт.На моніторі з`являється козявкувата постать власника Запорєбрика, який оголошує, що по приїзді дамой, дівчинка-інвалід отримає в подарунок вимпел, грамоту, перехідний прапор, якісь таблетки, рулон бумаги з його президентським портретом, право довічно співати на сходах собору Василія Блаженного і бантик з переможної стрічки.Студія ридає і голосує за мір во всьом мірє. Депутатка Госдуми обіцяє подарити їй пілотку, але без заколки. Наша ̶к̶у̶р̶в̶а̶ відома українська співачка своє плаття з фестивалю "Червона рута -1992", якщо знайде його, а мужик із домодєдовської глибинки обіцяє написати заповіт на ізбу, оселедця і кота.Всі аплодують стоячи. - Ми єщьо всєм покажем! - Кричить депутат Госдуми. Ветеран естрадного мінету затягує :- Дєньпабєди! Как он бил от нас дальок!- Как в ізбє патухшей таял угольок! - Тягне за ним мужик.Кіт і оселедець промовисто мовчать...*****NB Я не сміюся над дівчинкою в інвалідному візку. Я, взагалі, не сміюсь. Бо це не смішно. Це страшно і показово. Колос на глиняних ногах. Країна з пробуханими і промитими дурнуватною пропагандою мізками в інвалідному візку історії. Котра розповзлась на 1/6 частину суші, але ніяк не може знайти собі місця в людській спільноті.Вони ще покажуть... Вірю - покажуть. В когось вкрадуть і покажуть. Бо на своє не здатні. ПС. А наш Сірожа, таки, краще співає! В нього такий бик-вокал, що Євровіжину вашому і не снилось! Оповідання надане UAPORTAL Дзвінкою Торохтушко Публікується мовою оригіналу з дозволу авторки. фото "День"

Трав 13, 2018 4

23 Лют 2017

Постійне проживання з метою возз’єднання родини (Чехія)

Шукаючи інформацію на дану тему, я передивилась велику кількість сайтів, перечитала безліч статтей, але все одно не знайшла всього необхідного. Тут я хочу поділитись своїм досвідом у цьому питтанні. Отож... Основним джерелом інформації, звісно, був сайт «Генерального консульства Чеської республіки у Львові» (http://www.mzv.cz/lvov/uk/x2004_02_03/x2004_08_31_2/x2015_10_16_1/x2015_10_16_1.html) . Там наданий перелік необхідних документів і пояснення, які мають бути документи. Але розпочавши збір документів виникло безліч питань, відповідей на які я там не знайшла. Можна було поїхати на консультацію у саме консульство і там допомогли б зі заповненням анкет, розповіли про інші необхідні документи. Але про те я дізналася згодом, коли вже подавала документи. Або ж біля консульства є як мінімум дві «конторки», які охоче вам допоможуть з оформленням, навіть якщо у вас немає всіх необхідних документів за відповідну оплату. Перш ніж перейду до опису документів потрібно знати, що подавати на постійне проживання з метою возз’єднання родини можна лише якщо член родини (у моєму випадку чоловік) офіційно знаходиться за кордоном на протязі певного часу. Для тих хто на роботі точно не знаю, але цей термін може бути в межах року. Для тих хто навчається цей термін повинен складати не менше півтора року. І з собою бажано мати копію паспорта чоловіка, мабуть із візами, які засвідчують те перебування. При собі копію паспорта чоловіка я не мала, але сказавши, що він подавав документи тут же мені відповіли, що в базі знайдуть його дані. Заяву на постійне проживання можна подати у дипломатичному представництві Чехії за кордоном, або прямо у відділенні Міністерства внутрішніх справ Чехії, якщо іноземець, який очікує на видання дозволу на постійне проживання, тимчасово перебуває в країні (наприклад, за шенгенською візою). 1. Далі перейдемо до анкет. На сайті просять заповнити два види бланків: на постійне проживання і на отримання довгострокової візи. Натискаєш ссилку і відправляє на сайт, там можна вибрати два варіанти čeština + angličtina або čeština + ruština. Я вибрала другий варіант (фото 1-5), який всеодно має бути заповнений латинецею. Подаючи документи я заповнила не всі графи. Уже при прийомі документів мені вказали як їх правильно заповнити, і навіть дещо дописали самі. А ще у всіх незаповнених графах має бути написано «ne» (чеською) або «no» (англійською). Бланк заяви на отримання довгострокової візи (фото 6-10) - Formulář žádosti o povolení k dlouhodobému pobytu тільки на чеській/англійській мові і має бути заповнений чеською. 2. Закордонний паспорт. Копія першої сторінки і шенгенських віз за минулі 3 роки. Оскільки подається два види заяв, то і копій паспорта має бути два комплекти. 3. 2 фотографії 3,5 х 4,5 см. 4. Документ, який підтверджує родинний зв'язок. У моєму випадку це було свідоцтво про одруження перекладене на чеську мову і завірене нотаріусом. 5. Документ про наявність достатніх коштів для проживання в Чеській Республіці. Так як матеріально мене забезпечував чоловік, то цим документом – була виписка з його банківського рахунку в Чехії. На рахунку має бути досить велика сума, оскільки рахується що він мене утримує і коштів має вистачати на нас обох. Детальніше про це можна почитати тут http://www.mzv.cz/lvov/uk/x2004_02_03/x2004_08_31_2/x2009_09_03/x2016_12_08_3.html 6. Документ про забезпечення житла на період проживання в Чеській Республіці. У мене цим документом була оплачена резервація гуртожитку. Цього виявилося достатньо, оскільки така резервація еквівалентна договору про оренду житла. 7. Довідку про несудимість видає Управління міністерства внутрішніх справ області, до якої Ви належите. При собі треба мати український паспорт і його копію. Термін виготовлення довідки приблизно 10 днів безкоштовно, термінова довідка оплачується. 8. Конверт з поштовою маркою і написати своєю адресу. 9. 2 копії українського паспорту. Документи повинні бути перекладені на чеську мову і завірені. Призначеної дати у посольстві потрібно спочатку стати в чергу, у спеціальному віконечку видають номерки і перевіряють наявність усіх потрібних документів для подачі. Якщо чогось немає можуть не видати номерок. Потім довге чекання своєї черги перед дверима посольства... У процесі подання документів ще раз перепитують інформацію написану у заявах і кілька інших питань на зразок «як ви познайомились?». Оплата подачі документів здійснюється у тому ж приміщенні у євро. З мене взяли 18 євро, оскільки мені ще не було 26 років. Можливо для тих кому більше 26 років оплата буде вищою. На результати я чекала трохи більше двох місяців, подзвонили того числа, що в мене вказано в анкеті як «в’їзд на територію Чехії». Можливо співпадіння, а можливо так і було задумано. Отримати готову візу теж виявилося довгою справою. Отож, спочатку подзвонили, сказали, що візу мені відкрили і на протязі 7 днів прийшов лист у якому вказана дата видачі віз. З тим підтвердженням потрібного числа треба прийти зі страховкою. Її легко і швидко можна отримати в «конторці» безпосередньо біля самого посольства. Коштує не дешево, залежить від кількості днів перебування. Моя коштувала приблизно 1200 грн. Далі стаєш у чергу на видачу віз. Там у віконечко віддаєш копію страховки і закордонний паспорт. І тільки після обіду того ж дня нарешті отримуєш паспорт з візою. Отож, усім хто вирішив самостійно оформляти документи бажаю удачі і терпіння у цій клопіткій і довгій справі, бо воно того варте! Світлана Малецька для UAPORTAL.CZ

3 Опубліковано Світлана Малецька

Автор Світлана Малецька

Постійне проживання з метою возз’єднання родини (Чехія)

Шукаючи інформацію на дану тему, я передивилась велику кількість сайтів, перечитала безліч статтей, але все одно не знайшла всього необхідного. Тут я хочу поділитись своїм досвідом у цьому питтанні. Отож... Основним джерелом інформації, звісно, був сайт «Генерального консульства Чеської республіки у Львові» (http://www.mzv.cz/lvov/uk/x2004_02_03/x2004_08_31_2/x2015_10_16_1/x2015_10_16_1.html) . Там наданий перелік необхідних документів і пояснення, які мають бути документи. Але розпочавши збір документів виникло безліч питань, відповідей на які я там не знайшла. Можна було поїхати на консультацію у саме консульство і там допомогли б зі заповненням анкет, розповіли про інші необхідні документи. Але про те я дізналася згодом, коли вже подавала документи. Або ж біля консульства є як мінімум дві «конторки», які охоче вам допоможуть з оформленням, навіть якщо у вас немає всіх необхідних документів за відповідну оплату. Перш ніж перейду до опису документів потрібно знати, що подавати на постійне проживання з метою возз’єднання родини можна лише якщо член родини (у моєму випадку чоловік) офіційно знаходиться за кордоном на протязі певного часу. Для тих хто на роботі точно не знаю, але цей термін може бути в межах року. Для тих хто навчається цей термін повинен складати не менше півтора року. І з собою бажано мати копію паспорта чоловіка, мабуть із візами, які засвідчують те перебування. При собі копію паспорта чоловіка я не мала, але сказавши, що він подавав документи тут же мені відповіли, що в базі знайдуть його дані. Заяву на постійне проживання можна подати у дипломатичному представництві Чехії за кордоном, або прямо у відділенні Міністерства внутрішніх справ Чехії, якщо іноземець, який очікує на видання дозволу на постійне проживання, тимчасово перебуває в країні (наприклад, за шенгенською візою). 1. Далі перейдемо до анкет. На сайті просять заповнити два види бланків: на постійне проживання і на отримання довгострокової візи. Натискаєш ссилку і відправляє на сайт, там можна вибрати два варіанти čeština + angličtina або čeština + ruština. Я вибрала другий варіант (фото 1-5), який всеодно має бути заповнений латинецею. Подаючи документи я заповнила не всі графи. Уже при прийомі документів мені вказали як їх правильно заповнити, і навіть дещо дописали самі. А ще у всіх незаповнених графах має бути написано «ne» (чеською) або «no» (англійською). Бланк заяви на отримання довгострокової візи (фото 6-10) - Formulář žádosti o povolení k dlouhodobému pobytu тільки на чеській/англійській мові і має бути заповнений чеською. 2. Закордонний паспорт. Копія першої сторінки і шенгенських віз за минулі 3 роки. Оскільки подається два види заяв, то і копій паспорта має бути два комплекти. 3. 2 фотографії 3,5 х 4,5 см. 4. Документ, який підтверджує родинний зв'язок. У моєму випадку це було свідоцтво про одруження перекладене на чеську мову і завірене нотаріусом. 5. Документ про наявність достатніх коштів для проживання в Чеській Республіці. Так як матеріально мене забезпечував чоловік, то цим документом – була виписка з його банківського рахунку в Чехії. На рахунку має бути досить велика сума, оскільки рахується що він мене утримує і коштів має вистачати на нас обох. Детальніше про це можна почитати тут http://www.mzv.cz/lvov/uk/x2004_02_03/x2004_08_31_2/x2009_09_03/x2016_12_08_3.html 6. Документ про забезпечення житла на період проживання в Чеській Республіці. У мене цим документом була оплачена резервація гуртожитку. Цього виявилося достатньо, оскільки така резервація еквівалентна договору про оренду житла. 7. Довідку про несудимість видає Управління міністерства внутрішніх справ області, до якої Ви належите. При собі треба мати український паспорт і його копію. Термін виготовлення довідки приблизно 10 днів безкоштовно, термінова довідка оплачується. 8. Конверт з поштовою маркою і написати своєю адресу. 9. 2 копії українського паспорту. Документи повинні бути перекладені на чеську мову і завірені. Призначеної дати у посольстві потрібно спочатку стати в чергу, у спеціальному віконечку видають номерки і перевіряють наявність усіх потрібних документів для подачі. Якщо чогось немає можуть не видати номерок. Потім довге чекання своєї черги перед дверима посольства... У процесі подання документів ще раз перепитують інформацію написану у заявах і кілька інших питань на зразок «як ви познайомились?». Оплата подачі документів здійснюється у тому ж приміщенні у євро. З мене взяли 18 євро, оскільки мені ще не було 26 років. Можливо для тих кому більше 26 років оплата буде вищою. На результати я чекала трохи більше двох місяців, подзвонили того числа, що в мене вказано в анкеті як «в’їзд на територію Чехії». Можливо співпадіння, а можливо так і було задумано. Отримати готову візу теж виявилося довгою справою. Отож, спочатку подзвонили, сказали, що візу мені відкрили і на протязі 7 днів прийшов лист у якому вказана дата видачі віз. З тим підтвердженням потрібного числа треба прийти зі страховкою. Її легко і швидко можна отримати в «конторці» безпосередньо біля самого посольства. Коштує не дешево, залежить від кількості днів перебування. Моя коштувала приблизно 1200 грн. Далі стаєш у чергу на видачу віз. Там у віконечко віддаєш копію страховки і закордонний паспорт. І тільки після обіду того ж дня нарешті отримуєш паспорт з візою. Отож, усім хто вирішив самостійно оформляти документи бажаю удачі і терпіння у цій клопіткій і довгій справі, бо воно того варте! Світлана Малецька для UAPORTAL.CZ

Лют 23, 2017 3

09 Серп 2018

«Краса оголеної жіночої душі» у галереї Олександра Оніщенка

8 серпня у Празі, в галереї Якубська (Galerie Jakubska) українського художника Олександра Оніщенка відбувся вернісаж виставки фотографій та картин, присвячених красі жінки. «Краса оголеної жіночої душі» або «Жінки в житті Олександра» - так називалась виставка, що розпочалась вчора і триватиме до 18 серпня. Також у галереї виз можете побачити скульптури колеги і хорошого знайомого Олександра – Ласло Кутаса. Від себе особисто можу сказати наступне – дуже чуттєво і нічого зайвого. У галереї ви знайдете авторські полотна у стилі нового імпресіонізму – написані технікою чорного полотна. Не поспішайте. Зупиніться. Подивіться до очей жінок на картинах. Уявіть їх. Адже за кожним із імпресіністичних зображень – справжня, жива муза Олександра, її історія та її правда. А тоді прогляньте фотографії – і я впевнена, ви не раз здивуєтесь, як багато краси тут і зараз. Фото Олександра – це також у певному сенсі імпресіонізм. На них – момент, бачення і відчуття, сприйняття жінки. На них немає нічого зайвого, немає громіздких композицій, немає скланих контекстів. І тим не менш, на них – цілий спектр почуттів і пристрасті, дикості, природності. І якимось чином ви будете знати напевне, які на фото почуття. Ці фото – роботи людини, яка живе. «Ми так сподіваємось на життя, плануємо. Чому ми не можемо просто жити?» – ось такий він, у житті, на картинах, за об’єктивом камери. Колись ми говорили із Олександром – і про творчість, і про жінок, і про життя. І тому я вас можу запевнити: роботи у галереї Якубській – це не вигадки і не фантазії. Це світ, яким він є для митця нового імпресіонізму Олександра Оніщенка. Маргарита Голобродськадля UAportal.cz

3 Опубліковано Marharyta Golobrodska

Автор Marharyta Golobrodska

«Краса оголеної жіночої душі» у галереї Олександра Оніщенка

8 серпня у Празі, в галереї Якубська (Galerie Jakubska) українського художника Олександра Оніщенка відбувся вернісаж виставки фотографій та картин, присвячених красі жінки. «Краса оголеної жіночої душі» або «Жінки в житті Олександра» - так називалась виставка, що розпочалась вчора і триватиме до 18 серпня. Також у галереї виз можете побачити скульптури колеги і хорошого знайомого Олександра – Ласло Кутаса. Від себе особисто можу сказати наступне – дуже чуттєво і нічого зайвого. У галереї ви знайдете авторські полотна у стилі нового імпресіонізму – написані технікою чорного полотна. Не поспішайте. Зупиніться. Подивіться до очей жінок на картинах. Уявіть їх. Адже за кожним із імпресіністичних зображень – справжня, жива муза Олександра, її історія та її правда. А тоді прогляньте фотографії – і я впевнена, ви не раз здивуєтесь, як багато краси тут і зараз. Фото Олександра – це також у певному сенсі імпресіонізм. На них – момент, бачення і відчуття, сприйняття жінки. На них немає нічого зайвого, немає громіздких композицій, немає скланих контекстів. І тим не менш, на них – цілий спектр почуттів і пристрасті, дикості, природності. І якимось чином ви будете знати напевне, які на фото почуття. Ці фото – роботи людини, яка живе. «Ми так сподіваємось на життя, плануємо. Чому ми не можемо просто жити?» – ось такий він, у житті, на картинах, за об’єктивом камери. Колись ми говорили із Олександром – і про творчість, і про жінок, і про життя. І тому я вас можу запевнити: роботи у галереї Якубській – це не вигадки і не фантазії. Це світ, яким він є для митця нового імпресіонізму Олександра Оніщенка. Маргарита Голобродськадля UAportal.cz

Серп 09, 2018 3

14 Лют 2018

"Нашим завданням є дати дітям тут часточку України" - українська суботня школа у Празі

Суботня українська школа "Ерудит" існує у Празі від 2007 року за підтримки Української греко-католицької церкви та Всеукраїнського об’єднання «Свобода» – саме вони свого часу надали школі перше фінансування для закупівлі підручників. Того ж 2007 року за наказом Міністерства освіти України було засновано Міжнародну українську школу – орган, що надає українським освітнім організаціям за кордоном право видавати офіційні документи: свідоцтво про базову середню освіту за 9 клас та атестат про повну загальну середню освіту і табель за 1 - 10 класи. UAportal говорив із директоркою школи Наталією Фаркаш - про реалії та особливості навчання за кордоном, мотивацію вчителів, труднощі та успіхи дітей. UA: За якою програмою ви працюєте? Наталія: Ми працюємо за програмою Міністерства освіти України. Програма одна – як для дітей, котрі в Україні навчаються стаціонарно, так і для наших – котрі навчаються тільки у суботу. UA.: Але ж ви маєте вп’ятеро менше часу. Як вдається встигати? Н.: Це, звичайно, правильне запитання… Як можливо за один день вивчити той чи інший предмет? Скажімо, вчителі наші – віртуози, що намагаються це зробити. Якщо, наприклад, на вивчення іменника української мови у 5-6 класі маємо 17 годин, ми його вивчаємо приблизно за 5. Тому я "воду" опускаю, а основні теми опрацьовую. На подання теми субот достатньо. А ось закріплювати матеріал та виконувати вправи діти вже мають вдома. Питання у тому, хто робить, а хто не робить – це залежить від батьків, від кожної дитини особисто. Діти, буває, питають: «Як нам встигнути?». Буває так, що наприкінці навчального року діти і додому приходять, і ми разом допрацьовуємо. Буває й таке, що ми працюємо паралельно із чеською школою. Я навіть на уроках української кажу: «Діти, якщо ви мені відмінки напишете в «чештінє», я вам зараз покажу, як в «українштінє», і ми то все зведемо». Діти, буває, плутають. Наприклад, якщо плутають буквочку із чеською, я це не зараховую за помилку. Я завжди зараховую тільки граматичну або орфографічну помилку. Батьки часто переживають: «Ой, дитина плутає…» Нічого страшного! Дитина сьогодні плутає, а завтра вона буде добре знати. UA: Які матеріали ви використовуєте? Н.: Підручники з України, звісно, маємо. Також інтернет – практично вся старша школа працює з онлайн-підручниками. Вчитель на «інтерактивці» включає онлайн-підручник, подає матеріал у вигляді лекцій та може запропонувати додатково документальну хроніку чи вже підготовлені приклади до тієї чи іншої теми. Нашим учителям-предметникам, наприклад, підручники на уроках аж так не потрібні……Діти весь матеріал записують, а вже вдома виконують домашні завдання, вже вдома їм потрібен підручник. UA: А бібліотека у школі є? Н.: Бібліотека – це дуже тяжка історія. У нас є в основному тільки шкільні підручники. Щось є особисто у мене вдома, щось є в особистих бібліотеках усіх вчителів. Та на жаль, ми не маємо постійного приміщення, маємо тільки договір [із чеською школою – ред.] на навчальний рік. Тож доводиться кожного року домовлятися та продовжувати договір. У мене є зараз на складі 400 підручників, які потрібно утилізувати – це підручники для початкової та старшої школи за старою програмою. Для користування вони нам не потрібні... UA: У яких іще країнах є великі суботні українські школи? Н.: Італія, Португалія, Австрія, Греція – їх багато. У Португалії, наприклад, є велика кількість шкіл. Хоча у них є свої проблеми із нострифікацією…. Ми, наприклад, у Чехії можемо пройти процес нострифікації - тобто Міністерство освіти Чехії додатково назначає екзамени з тих чи інших дисциплін. Якщо дитина має рівень знань – то звичйно, здає успішно всі екзамени. Тому наше завдання боротися за високий рівень знань. Полиця з українськими казками у центральному відділі міської бібліотеки у Празі. UA: А чи є у вас такі дітки, що не ходять до чеської школи, а лише до суботньої української? Н.: Ні, до чеської ходять всі. Виключення – це практично одиниці. Це ті дітки, котрі, наприклад, посеред навчального року приїхали та ще не адаптувались до чеської мови. Я і наполягаю, що діти мають відвідувати навчальні заклади. Це дуже погано, коли дитина серед тижня сидить вдома ... Тому я батькам наголошую, коли вони приїжджають, що дітки повинні відвідувати чеську школу та, звичайно, відвідувати українську школу, якщо вони бажають отримати український документ про освіту. UA: Що отримають діти по закінченню української суботньої школи? Н.: Школа у нас із 1 по 11 клас – після випускного одинадцятого класу діти отримають свідоцтво про середню освіту за 9 клас та атестат про повну загальну середню освіту і табель за 1-10 класи. Відверто кажучи, українська освіта трохи не дотягує до рівня європейської. Є розбіжності у багатьох предметах та темах - у чомусь наша освіта випереджає, у чомусь відстає. Тому діткам доводиться допрацьовувати багато матеріалу. Я також працюю в чеській школі і бачу дуже велику різницю між українською та чеською школами. Є і щось хороше у нас, що варто було б запозичити чехам… Утім, це все ж переважно недоліки. Але ми намагаємось процес якось налагоджувати – все-таки, є діти, яким потрібне це навчання, є діти, яким потрібний цей документ. UA: Із атестатом із вашої школи можна, наприклад, їхати до України, здавати ЗНО та вступати до університету? Н.: Так, звичайно, наш атестат рівносильний атестату, отриманому на Україні – адже його видає Міністерство освіти. Діти ведені не у нас, у Празі, а саме у Міжнародній школі в Києві. Комісія з Міжнародної школи приїжджає до нас у кінці навчального року та проводить ДПА та річне оцінювання всіх дітей. Вся документація ведеться в МУШ. UA: Чи часто випускники вашої школи їздять вступати до українських університетів? Н.: Бувають такі, що їдуть, що повертаються. Бувало й таке, що дітки вчилися у двох навчальних закладах. У Львівському національному університеті імені Івана Франка, наприклад, вчилася дівчинка. Але таких діток меншість – їх може бути двоє, троє, максимум четверо. Практично всі діти залишаються тут і намагаються продовжити навчання в Чехії. Я з одного боку вважаю, що у якійсь мірі це покоління вже є для України втраченим. На жаль, як би ми не крутили, складна економічна ситуація сприяє цьому. Нашим завданням є дати їм тут часточку України. UA: А чому Ви називаєте це покоління втраченим? Н.: Тому що ці діти уже практично себе бачать тут, тут навчаються, тут працюють їхні батьки. Я їм завжди кажу: «Учіться, учіться правильно писати – адже ви ніколи не знаєте, що на вас у житті чекає. Ви можете через 10 років повернутись в Україну молодими спеціалістами зі знанням чеської, української мови та працювати в успішних фірмах. Життя іде вперед, і ми ніколи не знаємо, коли і де зупинимось. Тому ми не можемо так категорично заперечувати, що «нам не потрібна українська мова». Мене завжди вражають батьки, котрі говорять, що «нам не потрібно вивчати мову». Ніхто не може знати – що нам буде потрібно, а що ні, як життя складеться у майбутньому. UA: Якщо дитина одночасно ходить і до чеської школи, і до української, то вона все-одно мусить нострифікувати український атестат для чеського університету? Н.: Якщо дитина хоче використати свій атестат [у Чехії – ред.], то так, обов’язково. Так само і коли дитина приїжджає з України до Чехії. Це вимога Міністерства освіти Чехії. Утім, якщо у дитини є і чеський документ, то це враховують – в залежності від того, скільки років дитина провчилась у чеській школі. Чеські діти на два роки довше навчаються, і Міністерство освіти Чехії вважає, що нашим дітям бракує цих двох років. UA: А Ви як вважаєте? Н.: Вважаю, що так, бракує. Діти ще незрілі в одинадцятому класі, вони не знають, чого вони хочуть, часто це вирішують батьки. Ще не мають достатньої самостійності. От чеські діти – самостійніші, уже можуть самі за себе вирішити. Вони їдуть у світ, вступають в університети і навчаються. Ось я заходжу в наш 11 клас – вони наче дорослі… але вони все ж іще діти. Ці два роки, про які постійно говориться в Україні… Як би із цим не воювали, вони потрібні, аби діти ще трошки дозріли і стали самостійними. У нас чомусь поспішають навчатися. UA: А чого іще не вистачає нашій освіті? Які бачите недоліки в українській сфері освіти? Н.: Їх дуже багато. Перше, що надзвичайно важливе для української освіти – це повернення статусу і поваги до вчителя і до професії. Це дуже важливо, тому що вчитель формує ціле суспільство. Тому і суспільство у нас хворе – тому що таке ставлення до вчителів. Тут школи закриті – батьки привели дітей, і діти цілий день навчаються. А ось у нас батьки пробують приходити і пробують при дітях повчати вчителя і пояснювати, як той має працювати – що неприпустимо. У Чехії неможливо, щоб батько собі міг у будь-який момент зайти до класу і почати щось вирішувати. Батьки, які приїжджають із України, часто просто не розуміють, чому двері школи закриті. Доводиться пояснювати – ось такі умови у Чеській Республіці. Все. Це треба толерувати і цього треба дотримуватись. І ще одна дуже велика відмінність – у питанні самостійності. Чехів із першого класу навчають самостійності. У нас все роблять батьки! Від першого класу батьки сидять із дітками та виконують домашні завдання – це я бачу навіть по тестах, які нам надсилають. Ми суботня школа, тому діти мають допрацьовувати вдома. Але так само працюють і в Україні – перевантаженість програми практично лягає на плечі батьків. У чеській школі дитина вчиться працювати самостійно – це є величезна відмінність. Такі дрібниці формують суспільство, коли вони збираються докупочки. UA: А якщо порівняти українську програму із чеською? Н.: У програмах є розбіжності. Українська програма перевантажена – це основне. Настільки, що дітям попросту забивають голови, і вони абсолютно нічого з того… не отримують. Програму варто розгрузити. У чехів простіше – у них простіша програма. Особливо це помітно у точних науках, у переліках тем. Міністерством освіти Чехії встановлено, наприклад, що конкретні теми з математики потрібні певним чином для того, аби вступити у внз. А у нас такого чіткого переліку немає. Україна, на мою думку, має просто провести паралель переліку всіх тем з кожної дисципліни європейської освіти – аби не перевантажувати дітей додатковими матеріалами. UA: Чого ж забагато, як Ви вважаєте? Н.: У нашій українській освіті треба багато тем шкільної програми залишити на виші, тому що діти там потім багато повторюють. От, наприклад, наш учитель із фізики – студент. І те, що діти у школі зараз пишуть в 10 і в 11 класі, студенти вивчають на 2му курсі університету. Ті самі тести, ті самі теми. Дітям непросто, тому що це вже достатньо складний ревінь. Проблема зокрема у точних науках, хоча і гуманітарні треба розгрузити. Наші читають дуже багато творів – які є завеликим навантаженням для дітей у школі, складні, діти їх просто не розуміють. Чехи ці твори читають пізніше. Наприклад, «Майстер і Маргарита» Булгакова – це складний твір для дітей в 11 класі. Особисто я Булгакова читала вже у досить дорослому віці. Люди перечитують Булгакова – це достатньо складний для розуміння автор. Тобто, такі твори у програмі варто трошечки переглянути. UA: Як взагалі читають діти у школі? Люблять читати? Н.: Із зарубіжною літературою простіше, тому що багато творів перетинаються із чеською програмою у старших класах – наприклад, «Анна Кареніна», чи «Гобсек». А ось з українською літературою важче – діти не хочуть читати. З України приїжджають – і не хочуть читати. Для того, щоб провести урок, потрібно знаходити якісь цікаві моменти, щоб їм розказати. От візьмімо, наприклад, Шевченка. Скажеш дітям – і вони одразу: «Ну Шевченко… ми у школі вже чули від першого класу». А візьмемо, наприклад, тему «Шевченко і жінки» - о! це вже цікаво. Намагаємось зацікавити дітей, щоб цей автор залишився в пам’яті. Для мене основне, щоб діти відрізняли поезію Шевченка від поезії Франка, щоб знали, хто такий Григорій Сковорода. А із творами складніше. Скільки я билася, що «не прочитавши «Кайдашеву сім’ю», не будете знати ментальність українського народу», що це важливо! У нас немає часу читати твори вголос. Наприклад, на Франка чи на Шевченка я залишаю більше часу, все ж таки це основні автори. А ось на «Празьку школу» в 11 класі – всього одна година. А хотілось би більше розповізти, показати, все ж таки Прага була основним осередком української еміграції в 20 роках минулого століття. UA: Які ж переваги є в українській освіті? Адже не може усе бути настільки… Н.: Драматично? Ні, ні. Перевага у тому, що наші діти талановиті. Наші діти ходять щодня до чеської школи, потім приходять в суботу до нас. У більшості своїй українці такі – намагаються тягнути усе, впоратись і у чеській школі, і у нас. Мені один хлопчик так казав: «Ви мені маєте ставити оцінку за те, що я в суботу встаю і приходжу до вас. Бо я цілий тиждень ходжу до чеської школи». Певною мірою він має рацію…. (посміхається) UA: А ви можете адаптувати якось програму, чи зобов’язані іти за Міністерством освіти? Н.: Поки ми отримуємо атестат з української освіти, ми зобов’язані іти за Міністерством освіти. На жаль, ми не можемо нічого змінювати. UA: Де ви займаєтесь? Чи допомагає вам у пошуку шкільних приміщень Міжнародна школа? Н.: Міжнародна школа знаходиться в Києві та з пошуком приміщення нам допомогти не може. Ми є громадською організацією, яка власними силами усе це організовує. Це, скажімо, волонтерство наших вчителів. Я витрачаю свій особистий час влітку на те, щоб знайти приміщення і домовитись. UA: Батьки платять за школу? Н.: Школа платна, коштує це тисячу крон на місяць. Головним чином тому, що ми повинні заплатити за оренду. Приміщення ми повинні мати у стінах школи, ми не можемо займатись у офісних приміщеннях – адже кожному вчителю потрібна дошка, кожному вчителю потрібна інтерактивна дошка. І парти. Дітям все-одно ближча по духу саме школа, коли вони знаходяться у стінах школи. В офісному приміщенні немає духу навчання, який повинен бути. Тобто, школа, приміщення, дошка – усе це важливо, усе повинно бути. Інакше не виходить навчальний процес, не отримати результат. UA: Скільки дітей приблизно ходить до школи? Н.: Їх кількість коливається, зазвичай це близько 60-70 дітей. Усі класи у нас окремі – від 1 до 11 – але працюємо комплектом, тобто в одному класі сидять 1 і 3, 2 і 4, 5 і 6 класи, тощо. Тільки випускні класи сидять окремо, від дев’ятого по одинадцятий. Утім, це залежить від кількості дітей… Зазвичай, випускні класи найбільші – це ті, кому потрібен атестат. UA: А хотілось би вам мати більше учнів? Чи наразі це саме той формат? Н.: Якщо буде більше діток, то будемо розширювати і штат, адже це велика кількість роботи. До того ж, це і більша відповідальність, адже кожна дитина індивідуальна. Почнемо з того, що тут кожна родина індивідуальна. Дітей забирають із українського суспільства сюди, діти не завжди адаптуються у чеських школах. Часто це просто маса проблем, які виливаються тут і стають нашими внутрішніми проблемами. Тому що тут діти можуть сказати, що вони думають. От ми зараз запросили психолога, який працює зі старшими дітьми. Діти часто бувають замкнуті у чеських школах, вони себе не реалізовують. А тут намагаються себе реалізувати – з різних боків, і з негативних також. Цю ситуацію треба також контролювати. UA: Чи проводите Ви із дітками культурно-розважальні заходи? Н.: Проводимо, але знову ж, маємо лише одну суботу – у неділю мені дітей уже не зібрати. Я вірю, що їм важко, що у них один вихідний, коли вони хочуть поспати, хочуть побути вдома. Та ми все ж проводимо акції. Наприклад, у суботу напередодні Дня Злуки у нас був Посол України в ЧР. Різдвяні свята ми також відмічали гучно – практично всі були зняті з уроків. (сміється) UA: Що плануєте відсвяткувати наступним? Н.: Зараз ми, наприклад, думаємо, що організувати на Шевченківські дні. Діти твори слабенько вивчають, читають з листочка – тож іще думаємо, яким чином це зробити. Хотілося б, аби хлопчики з 5-6 класу нам заспівали «Тополю». Може, вікторину зробимо – вікторина іде краще, із більшою зацікавленістю. Пробували ми і документальний фільм включати – студія «1+1» презентувала «Таємниці генія Шевченка» дуже цікавий фільм, варто подивитись. Можливо, щось зробимо у стилі відкритого уроку. Утім, це класичний урок, який проводиться постійно, тож не знаю. Маленькі дітки у молодшій школі щось співають, цитують напам’ять. Конкурс малюнків можемо зробити у молодшій школі – старшій це вже нецікаво. Хотілося б щось робити таке, щоб діти були зацікавлені, щоб певним чином прожили себе у цьому. Не просто класичний «Заповіт» біля дошки. (посміхається) Хотілося б їм дати щось таке, аби вони зрозуміли цього автора, аби цей автор їм став близьким – ось так би мені хотілось це бачити…. UA: А на свої шкільні гуртки ви маєте час? Н.: Так, ми маємо гуртки у початковій школі – є дітки, що займаються музикою, англійською та чеською після суботніх зайнять. А от у старшій школі – без шансів, тому що у них уроки до четвертої, а то і до п’ятої. Це якщо я учнів старших класів зніму з уроків та відправлю на музику, аби вони навчилися співати – таке може статись. Але це означає, що я у якогось вчителя маю забрати урок. Тому, розумієте, ось такі нюанси. UA: Коли, у якому класі дитина може прийти до української суботньої школи? Н.: Щоб зарахувати дитину до певного класу, мені потрібні українські класи, документи з України. Наприклад, якщо дитина приходить до 5 класу, то мені потрібні документи про закінчення четвертого класу. Якщо дитина не має жодного класу закінченого в Україні, то, на жаль, вона має розпочти з першого класу. Утім, бувають і такі ситуації, що дитина за віком має бути у четвертому або п’ятому класі, і хоче навчатись, але не має жодного закінченого українського класу – тільки пише українською, якось розмовляє. Та я ж не посаджу дитину у віці п’ятикласника до першачків – це смішно. У такому випадку батьки можуть написати заяву, ми відправимо її до Міжнародної школи, і дитина зможе написати екзамен за 4 клас. Без ДПА за 4 клас до старшої школи не потрапиш. Кожен випадок особливий. Крім того, діти ходять сюди ще йзаради спілкування – так само як і ми, дорослі. Діти приходять до школи, аби висловити свої емоції, порадитись і так далі. Як старші, так і менші – тут немає різниці. UA: Дітки, які приходять до школи – наскільки вони себе усвідомлюють як українці? Чи говорять про себе, як про українців? Н.: Старші всі про себе так говорять. А ті найменші, що були народжені тут – залежно від родини, від середовища, у якому вони живуть. З найменшими трошки інша історія, адже їм не так близька українська освіта взагалі - зазвичай вони тільки навчаться читати й писати і закінчують початковою школою. Усі наші старшокласники навчались в Україні – у старших класах немає дітей, які навчались би в нашій суботній школі з першого класу. Це всі діти, привезені з України. Якщо української школи було мінімум 2-3 роки, або як кажуть наші вчителі «хоча б один рік української школи» – то ми вже можемо працювати, уже накладемо на ті знання усе, що потрібно. А меншеньким важко – вони вже здебільшого походять із двомовних родин. Вони зазвичай навчаться читати, писати, чомусь у мовному жанрі – і на цьому кінець. Ці дітки у нас часто навчаються на українознавчих предметах – це українська мова та історія України. А вже якщо потрібен документ – то потрібно працювати. UA: Тобто, є можливість обирати? Н.: Так, можливість вибору є, батьки можуть обирати. Є багато таких, що у початковій школі відмовляються від тестування, наприклад, а погоджуються тільки на українську мову та історію. UA: Як бути із мовним питанням у випадку українських дітей, котрі живуть за кордоном? Н.: Діток у початковій школі, котрі народжені у змішаних шлюбах, дуже важко чогось навчити – коли вдома розмовляють іншою мовою. Та у нашому випадку, все-таки, українська і чеська – це близькі, слов’янські мови – діти скажуть слово чеською, слово українською, але все-таки якось даємо все докупи. У мене дитина народжена тут, ходить до чеського садочка, вдома ми розмовляємо виключно українською мовою, ще й англійську трохи повторюємо. Тобто, я розумію, що у неї в голові трошки гуляш. Наприклад, може казати і «блу», і «модрий», і «синій». Але я вважаю, що це їй не зашкодить – рано чи пізно вона собі це по поличках розкладе. Просто так є. Вона живе у цьому суспільстві, і має володіти цією мовою. Але батьки – українці, ми розмовляємо українською мовою, то вона повинна володіти й цією мовою. Я думаю, що колись моя дитина мені буде вдячна за те, що мала можливість вивчати кілька мов. Ми свого часу такої можливості практично не мали. Я і сама здавала екзамени і нострифікацію, тож я знаю, що це таке – це колосальний об’єм роботи, як і вивчення чеської мови в цілому. Вивчити чеську мову непросто – але реально! Все ж це слов’янська мова, одна із мов, які найлегше «лягають» на українську мову. Так само і для діток, що виростають у чеськомовному середовищі та вчать українську мову. UA: Як Ви підбираєте вчителів? Н.: Правда у тому, що тут спеціалістів із вищою освітою - достатньо. Але одиниці з них будуть працювати. Одиниці із них здатні працювати. Ті, що вчилися десять років тому, вже все забули. Ми, наприклад, довгий час шукали фізика, бо наш фізик пішов у декретну відпустку. У Празі можна знайти вчителя фізики – мені телефонувало багато спеціалістів. Але це люди, які вже відійшли від роботи. Я одному фізику давала тести – і він каже «Вибач, але я вже забув. А сидіти згадувати – я на це не маю ані часу, ані бажання». Тобто, тут потрібна людина, яка реально може щось робити. Те саме і з математикою – треба просто сідати й рішати приклади. І ще й орієнтуватися у чеській математиці, тому що діти приходять і запитують чеською мовою. Тести за програмою складні, потрібно сідати і виконувати їх. Я даю тести для кожного вчителя. Якщо вчитель здатен виконати ці тести – то він може працювати. Якщо він уже забув, то… До того ж, це субота. От ми зараз шукаємо вчителя музики – але вчителя музики для школи, не просто музиканта. Такого, що за одну суботу міг би із цих діток щось зліпити, знайти таланти. Щоб реально взяв інструмент, грав і співав із ними, щоб знав українські традиції, пісні, орієнтувався – ось такого ми шукаємо. Робота вчителя – це клопітка робота, що забирає дуже багато часу, у тому числі й особистого. Взагалі, робота у школі – це постійне, нон-стоп вирішення якихось питань. Від ранку до вечора на телефоні, постійно вирішуючи якісь проблеми. UA: Яка зарплатня вчителя у вашій школі? Н.: Ми платимо 150 крон на годину – класика, як і усім вчителям. У чеській школі так само – я отримую 150-200 крон. Та все одно, наші вчителі мають дві, три, чотири години у суботу – тобто, це мінімальний заробіток. Але при цьому вони мають бути присутні щосуботи. UA: Які плани у школи? Н.: Ми не хочемо полишати цю справу. Все залежить від кількості дітей, від того, скільки залишиться ентузіазму. Взагалі, ми тут усі існуємо як громадська організація – аби існувала школа денна, або школа кожного дня – для цього потрібні ліцензії. Ліцензії – це є фінансування. А фінансування – це Міністерство освіти. Якщо ліцензія від чеського міністерства, то чеське міністерство має надавати кошти, на що ж вони, звичайно, коштів не мають – тим паче для України. Ми якимось чином хоч так існуємо і даємо цим діткам можливість, право вибору. А вони вже можуть собі обрати, де вони будуть краще почуватись – чи в Україні, чи тут. Утім, школа – це не лише пані директорка, а й цілий колектив – така-собі «родина за інтересом». Є у ній діти, є вчителі-батьки, а є і старші брати й сестри, котрі допомагають батькам. Асистентка вчителя у 2 і 4 класах Наталя каже, що вона у школі для того, аби бути старшим товаришем для дітей: «Вони можуть мене не послухати. Але дуже люблять давати мені п’ять або такі приколи». Головний авторитет у класі – це пані вчителька. Діти, за її словами, сприймають суботню українську школу як нормальну частину тижня – це їх рутина. Хоч діти й зустрічаються лиш раз на тиждень, але дружать, дуже сильно дружать – дивується Наталя і додає: «Це для них українське середовище однолітків», куди дітей приводять, аби вміли писати і читати українською, і щоб мали якусь культурно-історичну базу знань про Україну. Владислав, учитель фізики у 7 – 11 класах, вважає, що діти ходять до української школи за «ріднішим» спілкуванням, але у старших класах також за тим, аби раніше отримати шкільний атестат. Сам Влад навчається на факультеті машинобудування у Чеському технічному університеті в Празі. Каже, що українська шкільна програма з фізики дуже схожа на програму перших студентських років у Чехії – йому особисто вже засвоєні у школі знання знадобились, коли у виші довелось розуміти й вивчати ті ж самі теми, але тепер іноземною мовою. Наголошує, що поглядів на навантаження в українській програмі є дуже багато, але у будь-якому разі – для наших діток в чеських університетах це як подвійне повторення матеріалу. Суботня українська школа – це своєрідний острів української грамотності у чеському культурному морі. Запропонувати дітям повноцінну українську шкільну програму, запропонувати їм офіційний документ про освіту, маючи обмежені ресурси, зокрема часові – це завдання з непростих. Утім, школа розпочинає друге десятиріччя своєї діяльності та продовжує розвивати своєрідний осередок, у якому маленькі українці з Праги можуть віднайти зв’язок з власним корінням. Шкільна родина за читанням українських казок у міській бібліотеці. Школа знаходиться за адресою:Praha 3, 130 00, Nám. Jiřího z Poděbrad 7, 8/1685 ZŠ(будівля чеської школи) Контакти: Телефони: +420774497994+420733104054+420734205381 Е-mail адреса:susherudyt@gmail.com Веб-сторінка: http://erudyt.webs.com/ Фото:архів української суботньої школи, 24tv.ua

3 Опубліковано Marharyta Golobrodska

Автор Marharyta Golobrodska

"Нашим завданням є дати дітям тут часточку України" - українська суботня школа у Празі

Суботня українська школа "Ерудит" існує у Празі від 2007 року за підтримки Української греко-католицької церкви та Всеукраїнського об’єднання «Свобода» – саме вони свого часу надали школі перше фінансування для закупівлі підручників. Того ж 2007 року за наказом Міністерства освіти України було засновано Міжнародну українську школу – орган, що надає українським освітнім організаціям за кордоном право видавати офіційні документи: свідоцтво про базову середню освіту за 9 клас та атестат про повну загальну середню освіту і табель за 1 - 10 класи. UAportal говорив із директоркою школи Наталією Фаркаш - про реалії та особливості навчання за кордоном, мотивацію вчителів, труднощі та успіхи дітей. UA: За якою програмою ви працюєте? Наталія: Ми працюємо за програмою Міністерства освіти України. Програма одна – як для дітей, котрі в Україні навчаються стаціонарно, так і для наших – котрі навчаються тільки у суботу. UA.: Але ж ви маєте вп’ятеро менше часу. Як вдається встигати? Н.: Це, звичайно, правильне запитання… Як можливо за один день вивчити той чи інший предмет? Скажімо, вчителі наші – віртуози, що намагаються це зробити. Якщо, наприклад, на вивчення іменника української мови у 5-6 класі маємо 17 годин, ми його вивчаємо приблизно за 5. Тому я "воду" опускаю, а основні теми опрацьовую. На подання теми субот достатньо. А ось закріплювати матеріал та виконувати вправи діти вже мають вдома. Питання у тому, хто робить, а хто не робить – це залежить від батьків, від кожної дитини особисто. Діти, буває, питають: «Як нам встигнути?». Буває так, що наприкінці навчального року діти і додому приходять, і ми разом допрацьовуємо. Буває й таке, що ми працюємо паралельно із чеською школою. Я навіть на уроках української кажу: «Діти, якщо ви мені відмінки напишете в «чештінє», я вам зараз покажу, як в «українштінє», і ми то все зведемо». Діти, буває, плутають. Наприклад, якщо плутають буквочку із чеською, я це не зараховую за помилку. Я завжди зараховую тільки граматичну або орфографічну помилку. Батьки часто переживають: «Ой, дитина плутає…» Нічого страшного! Дитина сьогодні плутає, а завтра вона буде добре знати. UA: Які матеріали ви використовуєте? Н.: Підручники з України, звісно, маємо. Також інтернет – практично вся старша школа працює з онлайн-підручниками. Вчитель на «інтерактивці» включає онлайн-підручник, подає матеріал у вигляді лекцій та може запропонувати додатково документальну хроніку чи вже підготовлені приклади до тієї чи іншої теми. Нашим учителям-предметникам, наприклад, підручники на уроках аж так не потрібні……Діти весь матеріал записують, а вже вдома виконують домашні завдання, вже вдома їм потрібен підручник. UA: А бібліотека у школі є? Н.: Бібліотека – це дуже тяжка історія. У нас є в основному тільки шкільні підручники. Щось є особисто у мене вдома, щось є в особистих бібліотеках усіх вчителів. Та на жаль, ми не маємо постійного приміщення, маємо тільки договір [із чеською школою – ред.] на навчальний рік. Тож доводиться кожного року домовлятися та продовжувати договір. У мене є зараз на складі 400 підручників, які потрібно утилізувати – це підручники для початкової та старшої школи за старою програмою. Для користування вони нам не потрібні... UA: У яких іще країнах є великі суботні українські школи? Н.: Італія, Португалія, Австрія, Греція – їх багато. У Португалії, наприклад, є велика кількість шкіл. Хоча у них є свої проблеми із нострифікацією…. Ми, наприклад, у Чехії можемо пройти процес нострифікації - тобто Міністерство освіти Чехії додатково назначає екзамени з тих чи інших дисциплін. Якщо дитина має рівень знань – то звичйно, здає успішно всі екзамени. Тому наше завдання боротися за високий рівень знань. Полиця з українськими казками у центральному відділі міської бібліотеки у Празі. UA: А чи є у вас такі дітки, що не ходять до чеської школи, а лише до суботньої української? Н.: Ні, до чеської ходять всі. Виключення – це практично одиниці. Це ті дітки, котрі, наприклад, посеред навчального року приїхали та ще не адаптувались до чеської мови. Я і наполягаю, що діти мають відвідувати навчальні заклади. Це дуже погано, коли дитина серед тижня сидить вдома ... Тому я батькам наголошую, коли вони приїжджають, що дітки повинні відвідувати чеську школу та, звичайно, відвідувати українську школу, якщо вони бажають отримати український документ про освіту. UA: Що отримають діти по закінченню української суботньої школи? Н.: Школа у нас із 1 по 11 клас – після випускного одинадцятого класу діти отримають свідоцтво про середню освіту за 9 клас та атестат про повну загальну середню освіту і табель за 1-10 класи. Відверто кажучи, українська освіта трохи не дотягує до рівня європейської. Є розбіжності у багатьох предметах та темах - у чомусь наша освіта випереджає, у чомусь відстає. Тому діткам доводиться допрацьовувати багато матеріалу. Я також працюю в чеській школі і бачу дуже велику різницю між українською та чеською школами. Є і щось хороше у нас, що варто було б запозичити чехам… Утім, це все ж переважно недоліки. Але ми намагаємось процес якось налагоджувати – все-таки, є діти, яким потрібне це навчання, є діти, яким потрібний цей документ. UA: Із атестатом із вашої школи можна, наприклад, їхати до України, здавати ЗНО та вступати до університету? Н.: Так, звичайно, наш атестат рівносильний атестату, отриманому на Україні – адже його видає Міністерство освіти. Діти ведені не у нас, у Празі, а саме у Міжнародній школі в Києві. Комісія з Міжнародної школи приїжджає до нас у кінці навчального року та проводить ДПА та річне оцінювання всіх дітей. Вся документація ведеться в МУШ. UA: Чи часто випускники вашої школи їздять вступати до українських університетів? Н.: Бувають такі, що їдуть, що повертаються. Бувало й таке, що дітки вчилися у двох навчальних закладах. У Львівському національному університеті імені Івана Франка, наприклад, вчилася дівчинка. Але таких діток меншість – їх може бути двоє, троє, максимум четверо. Практично всі діти залишаються тут і намагаються продовжити навчання в Чехії. Я з одного боку вважаю, що у якійсь мірі це покоління вже є для України втраченим. На жаль, як би ми не крутили, складна економічна ситуація сприяє цьому. Нашим завданням є дати їм тут часточку України. UA: А чому Ви називаєте це покоління втраченим? Н.: Тому що ці діти уже практично себе бачать тут, тут навчаються, тут працюють їхні батьки. Я їм завжди кажу: «Учіться, учіться правильно писати – адже ви ніколи не знаєте, що на вас у житті чекає. Ви можете через 10 років повернутись в Україну молодими спеціалістами зі знанням чеської, української мови та працювати в успішних фірмах. Життя іде вперед, і ми ніколи не знаємо, коли і де зупинимось. Тому ми не можемо так категорично заперечувати, що «нам не потрібна українська мова». Мене завжди вражають батьки, котрі говорять, що «нам не потрібно вивчати мову». Ніхто не може знати – що нам буде потрібно, а що ні, як життя складеться у майбутньому. UA: Якщо дитина одночасно ходить і до чеської школи, і до української, то вона все-одно мусить нострифікувати український атестат для чеського університету? Н.: Якщо дитина хоче використати свій атестат [у Чехії – ред.], то так, обов’язково. Так само і коли дитина приїжджає з України до Чехії. Це вимога Міністерства освіти Чехії. Утім, якщо у дитини є і чеський документ, то це враховують – в залежності від того, скільки років дитина провчилась у чеській школі. Чеські діти на два роки довше навчаються, і Міністерство освіти Чехії вважає, що нашим дітям бракує цих двох років. UA: А Ви як вважаєте? Н.: Вважаю, що так, бракує. Діти ще незрілі в одинадцятому класі, вони не знають, чого вони хочуть, часто це вирішують батьки. Ще не мають достатньої самостійності. От чеські діти – самостійніші, уже можуть самі за себе вирішити. Вони їдуть у світ, вступають в університети і навчаються. Ось я заходжу в наш 11 клас – вони наче дорослі… але вони все ж іще діти. Ці два роки, про які постійно говориться в Україні… Як би із цим не воювали, вони потрібні, аби діти ще трошки дозріли і стали самостійними. У нас чомусь поспішають навчатися. UA: А чого іще не вистачає нашій освіті? Які бачите недоліки в українській сфері освіти? Н.: Їх дуже багато. Перше, що надзвичайно важливе для української освіти – це повернення статусу і поваги до вчителя і до професії. Це дуже важливо, тому що вчитель формує ціле суспільство. Тому і суспільство у нас хворе – тому що таке ставлення до вчителів. Тут школи закриті – батьки привели дітей, і діти цілий день навчаються. А ось у нас батьки пробують приходити і пробують при дітях повчати вчителя і пояснювати, як той має працювати – що неприпустимо. У Чехії неможливо, щоб батько собі міг у будь-який момент зайти до класу і почати щось вирішувати. Батьки, які приїжджають із України, часто просто не розуміють, чому двері школи закриті. Доводиться пояснювати – ось такі умови у Чеській Республіці. Все. Це треба толерувати і цього треба дотримуватись. І ще одна дуже велика відмінність – у питанні самостійності. Чехів із першого класу навчають самостійності. У нас все роблять батьки! Від першого класу батьки сидять із дітками та виконують домашні завдання – це я бачу навіть по тестах, які нам надсилають. Ми суботня школа, тому діти мають допрацьовувати вдома. Але так само працюють і в Україні – перевантаженість програми практично лягає на плечі батьків. У чеській школі дитина вчиться працювати самостійно – це є величезна відмінність. Такі дрібниці формують суспільство, коли вони збираються докупочки. UA: А якщо порівняти українську програму із чеською? Н.: У програмах є розбіжності. Українська програма перевантажена – це основне. Настільки, що дітям попросту забивають голови, і вони абсолютно нічого з того… не отримують. Програму варто розгрузити. У чехів простіше – у них простіша програма. Особливо це помітно у точних науках, у переліках тем. Міністерством освіти Чехії встановлено, наприклад, що конкретні теми з математики потрібні певним чином для того, аби вступити у внз. А у нас такого чіткого переліку немає. Україна, на мою думку, має просто провести паралель переліку всіх тем з кожної дисципліни європейської освіти – аби не перевантажувати дітей додатковими матеріалами. UA: Чого ж забагато, як Ви вважаєте? Н.: У нашій українській освіті треба багато тем шкільної програми залишити на виші, тому що діти там потім багато повторюють. От, наприклад, наш учитель із фізики – студент. І те, що діти у школі зараз пишуть в 10 і в 11 класі, студенти вивчають на 2му курсі університету. Ті самі тести, ті самі теми. Дітям непросто, тому що це вже достатньо складний ревінь. Проблема зокрема у точних науках, хоча і гуманітарні треба розгрузити. Наші читають дуже багато творів – які є завеликим навантаженням для дітей у школі, складні, діти їх просто не розуміють. Чехи ці твори читають пізніше. Наприклад, «Майстер і Маргарита» Булгакова – це складний твір для дітей в 11 класі. Особисто я Булгакова читала вже у досить дорослому віці. Люди перечитують Булгакова – це достатньо складний для розуміння автор. Тобто, такі твори у програмі варто трошечки переглянути. UA: Як взагалі читають діти у школі? Люблять читати? Н.: Із зарубіжною літературою простіше, тому що багато творів перетинаються із чеською програмою у старших класах – наприклад, «Анна Кареніна», чи «Гобсек». А ось з українською літературою важче – діти не хочуть читати. З України приїжджають – і не хочуть читати. Для того, щоб провести урок, потрібно знаходити якісь цікаві моменти, щоб їм розказати. От візьмімо, наприклад, Шевченка. Скажеш дітям – і вони одразу: «Ну Шевченко… ми у школі вже чули від першого класу». А візьмемо, наприклад, тему «Шевченко і жінки» - о! це вже цікаво. Намагаємось зацікавити дітей, щоб цей автор залишився в пам’яті. Для мене основне, щоб діти відрізняли поезію Шевченка від поезії Франка, щоб знали, хто такий Григорій Сковорода. А із творами складніше. Скільки я билася, що «не прочитавши «Кайдашеву сім’ю», не будете знати ментальність українського народу», що це важливо! У нас немає часу читати твори вголос. Наприклад, на Франка чи на Шевченка я залишаю більше часу, все ж таки це основні автори. А ось на «Празьку школу» в 11 класі – всього одна година. А хотілось би більше розповізти, показати, все ж таки Прага була основним осередком української еміграції в 20 роках минулого століття. UA: Які ж переваги є в українській освіті? Адже не може усе бути настільки… Н.: Драматично? Ні, ні. Перевага у тому, що наші діти талановиті. Наші діти ходять щодня до чеської школи, потім приходять в суботу до нас. У більшості своїй українці такі – намагаються тягнути усе, впоратись і у чеській школі, і у нас. Мені один хлопчик так казав: «Ви мені маєте ставити оцінку за те, що я в суботу встаю і приходжу до вас. Бо я цілий тиждень ходжу до чеської школи». Певною мірою він має рацію…. (посміхається) UA: А ви можете адаптувати якось програму, чи зобов’язані іти за Міністерством освіти? Н.: Поки ми отримуємо атестат з української освіти, ми зобов’язані іти за Міністерством освіти. На жаль, ми не можемо нічого змінювати. UA: Де ви займаєтесь? Чи допомагає вам у пошуку шкільних приміщень Міжнародна школа? Н.: Міжнародна школа знаходиться в Києві та з пошуком приміщення нам допомогти не може. Ми є громадською організацією, яка власними силами усе це організовує. Це, скажімо, волонтерство наших вчителів. Я витрачаю свій особистий час влітку на те, щоб знайти приміщення і домовитись. UA: Батьки платять за школу? Н.: Школа платна, коштує це тисячу крон на місяць. Головним чином тому, що ми повинні заплатити за оренду. Приміщення ми повинні мати у стінах школи, ми не можемо займатись у офісних приміщеннях – адже кожному вчителю потрібна дошка, кожному вчителю потрібна інтерактивна дошка. І парти. Дітям все-одно ближча по духу саме школа, коли вони знаходяться у стінах школи. В офісному приміщенні немає духу навчання, який повинен бути. Тобто, школа, приміщення, дошка – усе це важливо, усе повинно бути. Інакше не виходить навчальний процес, не отримати результат. UA: Скільки дітей приблизно ходить до школи? Н.: Їх кількість коливається, зазвичай це близько 60-70 дітей. Усі класи у нас окремі – від 1 до 11 – але працюємо комплектом, тобто в одному класі сидять 1 і 3, 2 і 4, 5 і 6 класи, тощо. Тільки випускні класи сидять окремо, від дев’ятого по одинадцятий. Утім, це залежить від кількості дітей… Зазвичай, випускні класи найбільші – це ті, кому потрібен атестат. UA: А хотілось би вам мати більше учнів? Чи наразі це саме той формат? Н.: Якщо буде більше діток, то будемо розширювати і штат, адже це велика кількість роботи. До того ж, це і більша відповідальність, адже кожна дитина індивідуальна. Почнемо з того, що тут кожна родина індивідуальна. Дітей забирають із українського суспільства сюди, діти не завжди адаптуються у чеських школах. Часто це просто маса проблем, які виливаються тут і стають нашими внутрішніми проблемами. Тому що тут діти можуть сказати, що вони думають. От ми зараз запросили психолога, який працює зі старшими дітьми. Діти часто бувають замкнуті у чеських школах, вони себе не реалізовують. А тут намагаються себе реалізувати – з різних боків, і з негативних також. Цю ситуацію треба також контролювати. UA: Чи проводите Ви із дітками культурно-розважальні заходи? Н.: Проводимо, але знову ж, маємо лише одну суботу – у неділю мені дітей уже не зібрати. Я вірю, що їм важко, що у них один вихідний, коли вони хочуть поспати, хочуть побути вдома. Та ми все ж проводимо акції. Наприклад, у суботу напередодні Дня Злуки у нас був Посол України в ЧР. Різдвяні свята ми також відмічали гучно – практично всі були зняті з уроків. (сміється) UA: Що плануєте відсвяткувати наступним? Н.: Зараз ми, наприклад, думаємо, що організувати на Шевченківські дні. Діти твори слабенько вивчають, читають з листочка – тож іще думаємо, яким чином це зробити. Хотілося б, аби хлопчики з 5-6 класу нам заспівали «Тополю». Може, вікторину зробимо – вікторина іде краще, із більшою зацікавленістю. Пробували ми і документальний фільм включати – студія «1+1» презентувала «Таємниці генія Шевченка» дуже цікавий фільм, варто подивитись. Можливо, щось зробимо у стилі відкритого уроку. Утім, це класичний урок, який проводиться постійно, тож не знаю. Маленькі дітки у молодшій школі щось співають, цитують напам’ять. Конкурс малюнків можемо зробити у молодшій школі – старшій це вже нецікаво. Хотілося б щось робити таке, щоб діти були зацікавлені, щоб певним чином прожили себе у цьому. Не просто класичний «Заповіт» біля дошки. (посміхається) Хотілося б їм дати щось таке, аби вони зрозуміли цього автора, аби цей автор їм став близьким – ось так би мені хотілось це бачити…. UA: А на свої шкільні гуртки ви маєте час? Н.: Так, ми маємо гуртки у початковій школі – є дітки, що займаються музикою, англійською та чеською після суботніх зайнять. А от у старшій школі – без шансів, тому що у них уроки до четвертої, а то і до п’ятої. Це якщо я учнів старших класів зніму з уроків та відправлю на музику, аби вони навчилися співати – таке може статись. Але це означає, що я у якогось вчителя маю забрати урок. Тому, розумієте, ось такі нюанси. UA: Коли, у якому класі дитина може прийти до української суботньої школи? Н.: Щоб зарахувати дитину до певного класу, мені потрібні українські класи, документи з України. Наприклад, якщо дитина приходить до 5 класу, то мені потрібні документи про закінчення четвертого класу. Якщо дитина не має жодного класу закінченого в Україні, то, на жаль, вона має розпочти з першого класу. Утім, бувають і такі ситуації, що дитина за віком має бути у четвертому або п’ятому класі, і хоче навчатись, але не має жодного закінченого українського класу – тільки пише українською, якось розмовляє. Та я ж не посаджу дитину у віці п’ятикласника до першачків – це смішно. У такому випадку батьки можуть написати заяву, ми відправимо її до Міжнародної школи, і дитина зможе написати екзамен за 4 клас. Без ДПА за 4 клас до старшої школи не потрапиш. Кожен випадок особливий. Крім того, діти ходять сюди ще йзаради спілкування – так само як і ми, дорослі. Діти приходять до школи, аби висловити свої емоції, порадитись і так далі. Як старші, так і менші – тут немає різниці. UA: Дітки, які приходять до школи – наскільки вони себе усвідомлюють як українці? Чи говорять про себе, як про українців? Н.: Старші всі про себе так говорять. А ті найменші, що були народжені тут – залежно від родини, від середовища, у якому вони живуть. З найменшими трошки інша історія, адже їм не так близька українська освіта взагалі - зазвичай вони тільки навчаться читати й писати і закінчують початковою школою. Усі наші старшокласники навчались в Україні – у старших класах немає дітей, які навчались би в нашій суботній школі з першого класу. Це всі діти, привезені з України. Якщо української школи було мінімум 2-3 роки, або як кажуть наші вчителі «хоча б один рік української школи» – то ми вже можемо працювати, уже накладемо на ті знання усе, що потрібно. А меншеньким важко – вони вже здебільшого походять із двомовних родин. Вони зазвичай навчаться читати, писати, чомусь у мовному жанрі – і на цьому кінець. Ці дітки у нас часто навчаються на українознавчих предметах – це українська мова та історія України. А вже якщо потрібен документ – то потрібно працювати. UA: Тобто, є можливість обирати? Н.: Так, можливість вибору є, батьки можуть обирати. Є багато таких, що у початковій школі відмовляються від тестування, наприклад, а погоджуються тільки на українську мову та історію. UA: Як бути із мовним питанням у випадку українських дітей, котрі живуть за кордоном? Н.: Діток у початковій школі, котрі народжені у змішаних шлюбах, дуже важко чогось навчити – коли вдома розмовляють іншою мовою. Та у нашому випадку, все-таки, українська і чеська – це близькі, слов’янські мови – діти скажуть слово чеською, слово українською, але все-таки якось даємо все докупи. У мене дитина народжена тут, ходить до чеського садочка, вдома ми розмовляємо виключно українською мовою, ще й англійську трохи повторюємо. Тобто, я розумію, що у неї в голові трошки гуляш. Наприклад, може казати і «блу», і «модрий», і «синій». Але я вважаю, що це їй не зашкодить – рано чи пізно вона собі це по поличках розкладе. Просто так є. Вона живе у цьому суспільстві, і має володіти цією мовою. Але батьки – українці, ми розмовляємо українською мовою, то вона повинна володіти й цією мовою. Я думаю, що колись моя дитина мені буде вдячна за те, що мала можливість вивчати кілька мов. Ми свого часу такої можливості практично не мали. Я і сама здавала екзамени і нострифікацію, тож я знаю, що це таке – це колосальний об’єм роботи, як і вивчення чеської мови в цілому. Вивчити чеську мову непросто – але реально! Все ж це слов’янська мова, одна із мов, які найлегше «лягають» на українську мову. Так само і для діток, що виростають у чеськомовному середовищі та вчать українську мову. UA: Як Ви підбираєте вчителів? Н.: Правда у тому, що тут спеціалістів із вищою освітою - достатньо. Але одиниці з них будуть працювати. Одиниці із них здатні працювати. Ті, що вчилися десять років тому, вже все забули. Ми, наприклад, довгий час шукали фізика, бо наш фізик пішов у декретну відпустку. У Празі можна знайти вчителя фізики – мені телефонувало багато спеціалістів. Але це люди, які вже відійшли від роботи. Я одному фізику давала тести – і він каже «Вибач, але я вже забув. А сидіти згадувати – я на це не маю ані часу, ані бажання». Тобто, тут потрібна людина, яка реально може щось робити. Те саме і з математикою – треба просто сідати й рішати приклади. І ще й орієнтуватися у чеській математиці, тому що діти приходять і запитують чеською мовою. Тести за програмою складні, потрібно сідати і виконувати їх. Я даю тести для кожного вчителя. Якщо вчитель здатен виконати ці тести – то він може працювати. Якщо він уже забув, то… До того ж, це субота. От ми зараз шукаємо вчителя музики – але вчителя музики для школи, не просто музиканта. Такого, що за одну суботу міг би із цих діток щось зліпити, знайти таланти. Щоб реально взяв інструмент, грав і співав із ними, щоб знав українські традиції, пісні, орієнтувався – ось такого ми шукаємо. Робота вчителя – це клопітка робота, що забирає дуже багато часу, у тому числі й особистого. Взагалі, робота у школі – це постійне, нон-стоп вирішення якихось питань. Від ранку до вечора на телефоні, постійно вирішуючи якісь проблеми. UA: Яка зарплатня вчителя у вашій школі? Н.: Ми платимо 150 крон на годину – класика, як і усім вчителям. У чеській школі так само – я отримую 150-200 крон. Та все одно, наші вчителі мають дві, три, чотири години у суботу – тобто, це мінімальний заробіток. Але при цьому вони мають бути присутні щосуботи. UA: Які плани у школи? Н.: Ми не хочемо полишати цю справу. Все залежить від кількості дітей, від того, скільки залишиться ентузіазму. Взагалі, ми тут усі існуємо як громадська організація – аби існувала школа денна, або школа кожного дня – для цього потрібні ліцензії. Ліцензії – це є фінансування. А фінансування – це Міністерство освіти. Якщо ліцензія від чеського міністерства, то чеське міністерство має надавати кошти, на що ж вони, звичайно, коштів не мають – тим паче для України. Ми якимось чином хоч так існуємо і даємо цим діткам можливість, право вибору. А вони вже можуть собі обрати, де вони будуть краще почуватись – чи в Україні, чи тут. Утім, школа – це не лише пані директорка, а й цілий колектив – така-собі «родина за інтересом». Є у ній діти, є вчителі-батьки, а є і старші брати й сестри, котрі допомагають батькам. Асистентка вчителя у 2 і 4 класах Наталя каже, що вона у школі для того, аби бути старшим товаришем для дітей: «Вони можуть мене не послухати. Але дуже люблять давати мені п’ять або такі приколи». Головний авторитет у класі – це пані вчителька. Діти, за її словами, сприймають суботню українську школу як нормальну частину тижня – це їх рутина. Хоч діти й зустрічаються лиш раз на тиждень, але дружать, дуже сильно дружать – дивується Наталя і додає: «Це для них українське середовище однолітків», куди дітей приводять, аби вміли писати і читати українською, і щоб мали якусь культурно-історичну базу знань про Україну. Владислав, учитель фізики у 7 – 11 класах, вважає, що діти ходять до української школи за «ріднішим» спілкуванням, але у старших класах також за тим, аби раніше отримати шкільний атестат. Сам Влад навчається на факультеті машинобудування у Чеському технічному університеті в Празі. Каже, що українська шкільна програма з фізики дуже схожа на програму перших студентських років у Чехії – йому особисто вже засвоєні у школі знання знадобились, коли у виші довелось розуміти й вивчати ті ж самі теми, але тепер іноземною мовою. Наголошує, що поглядів на навантаження в українській програмі є дуже багато, але у будь-якому разі – для наших діток в чеських університетах це як подвійне повторення матеріалу. Суботня українська школа – це своєрідний острів української грамотності у чеському культурному морі. Запропонувати дітям повноцінну українську шкільну програму, запропонувати їм офіційний документ про освіту, маючи обмежені ресурси, зокрема часові – це завдання з непростих. Утім, школа розпочинає друге десятиріччя своєї діяльності та продовжує розвивати своєрідний осередок, у якому маленькі українці з Праги можуть віднайти зв’язок з власним корінням. Шкільна родина за читанням українських казок у міській бібліотеці. Школа знаходиться за адресою:Praha 3, 130 00, Nám. Jiřího z Poděbrad 7, 8/1685 ZŠ(будівля чеської школи) Контакти: Телефони: +420774497994+420733104054+420734205381 Е-mail адреса:susherudyt@gmail.com Веб-сторінка: http://erudyt.webs.com/ Фото:архів української суботньої школи, 24tv.ua

Лют 14, 2018 3

Показати всі