За підрахунками World Shock Organization цим хворіють переважно у країнах, які пережили тяжке радянське, тоталітарне минуле. Це вірус обезцінення. Особливо сприятливим є присутність в історії нації репресій та відсутність безпеки. Чи не приїде завтра "чорний воронок" під мою хату? Чи не експропріюють мій дім? Чи не покладуть у психлікарню? Чи не влаштують знову голод? У таких важких умовах – обезцінення стає природним захистом себе, рідних та друзів від жахів режиму. Наприклад, ваш друг, хоче спробувати видати власну газету, ви говорите йому: "Петро пробував, але нічого не вийшло (вбили)". Ваш друг сідає на стільчик, замовкає і йде працювати на завод. Ніхто не рипається. Ніхто не шукає можливостей. Ніхто не мріє. Ніхто не пробує. Ніхто не намагається. Є система – обезцінення це її мастило – і її треба вбирати з молоком матері. Цей стан часто є ускладненням від важкої хвороби – "відмови від відповідальності", що дуже важливо, аби вижити в умовах тоталітарного режиму та врятувати свою родину. Коли людина відмовляється усвідомлювати свою причетність до ситуації у суспільстві і країні – її захисною оболонкою стає обезцінення. Люди починають повторювати мало зрозумілі мантри, на кшталт: "від мене все одно нічого не залежить", "вони все одно все розкрадуть", "хтось прибере". Відмовившись від відповідальності, перетворивши себе на пінопласт, який пливе у весняному струмку (чи то в річку чи то в каналізацію), людина має відмовляються бути "предметом", наполегливо проявляюти активність, позицію та намагатися змінювати середовище. Цим щитом – і стає вірус обезцінення. На кожен факт – реалізації мрій і себе – спрацьовує обезцінення, анулювання факту. Картина світу залишається захищеною. Система продовжує свою роботу. "Навіщо рипатись, вже все вирішено на "верху"; "Не переводь фарби, ти ж не вчилась на художника"; "Навіщо ти прибираєш біля під'їзду, це марно, завтра все одно хтось вивалить сміття"; "Краще б ти пішов працювати на нормальну роботу, ніж оце все (твоя мрія)". Можна приводити нескінченні приклади, але всі вони вписуються у просту формулу: "мені буде страшно, якщо в тебе щось вийде, бо я не наважився/лась, пробувати". Інкубаційний період триває стільки, скільки людина намагається не відмовлятись від власної відповідальності. За своє життя, вибір та ситуацію навколо. Коли оточення ламає відповідальність – обезцінення виходить на сцену. Лікування можна розділити на 2 рівні. Зона болю своєму оточенню та зона болю собі. Якщо раптом, ви помічаєте за собою ці симптоми під час наступної бесіди, коли у вас підніметься імпульс і захочеться погасити активність людини, з якою ви спілкуєтесь, запитайте себе, чому б просто не промовчати… Сприймайте уникнення "обламування", як марлеву пов'язку, яка зменшує ймовірність зараження. Самолікування – є єдиним відомим способом подолати цей вірус. Проводиться прийняттям відповідальності та пошуком – чого ви направду хочете від цього короткого і прекрасного життя. P.S. Можете писати, що текст "ніачьом", порадьте витрачати час на щось інше. Маю вас засмутити, на жаль, маю імунітет від цього вірусу. І про цей імунітет ми поговоримо у наступному тексті.

Вінілові пластинки, касети, диски, і нарешті, електронні носії: плеєри, смартфони, комп’ютери. Якщо раніше ми з радістю купували, наприклад, улюблений диск чи касету, то зараз простіше скачати безкоштовно з інтернету. І дійсно, зараз існує чимало платформ, де можна скачати чи слухати музику онлайн абсолютно безкоштовно. Тоді чому знаходяться люди, які все таки платять за музику? Щоб зрозуміти чому, потрібно згадати як створюється музика, яку ми так любимо. Звісно, дуже поверхнево. Потрібно, мати талант, піймати натхнення, написати музику, слова, виконати пісню, записати її, знайти спосіб донести своє творіння до людей, зняти кліп, влаштувати концерт та багато іншого. Звісно, таке не під силу одній людині. Це ціла команда людей. На все це потрібні гроші. І це нормально, що вони розраховують отримати за свою роботу плату. Висновок: заплативши за музику в інтернеті – ти підтримуєш своїх улюблених артистів і слухаєш якісну музику. Стільки змінилося з часів відколи музику почали записувати приблизно 100 років назад, а особливо за останні 20 років. Отже, як люди шукають нову музику зараз? -        Радіо -        Відео-сервіси, в тому числі і YouTube -        Безкоштовні аудіо потокові сервіси або музика онлайн -        Платні підписки на аудіо потокові сервіси Одним з найпопулярніших варіантів за останні роки є потокові сервіси. І навіть якщо ви не знаєте про них, то все одно їх використовуєте. Спершу, що це таке? Потокові сервіси (англ. streaming) – це спосіб передачі даних від провайдера до користувача, при якому контент знаходиться на сервері, і для того, щоб його відтворити на пристрої не потрібне завантаження. Щось схоже на радіо-передачі, але користувач сам може вибирати що хоче слухати і коли. А ще один великий плюс: так як музику не потрібно завантажувати на пристрій, то й пам’ять не займає, і музика завжди під рукою. Мінус: потрібен мобільний інтернет, wi-fi або ж все таки завантажувати офлайн. Розглянемо кілька, які використовують українці. Познайомилися ми з потоковими сервісами через соціальні мережі, і якщо чесно більшість через Вконтакте. Але починаючи з травня 2017 на території України ця соціальна мережа недоступна. Тому набули популярності інші потокові сервіси, які справді пропонують якісну музику: Google Play музика, Apple Music, Spotify, Soundcloud, Tidal, Deezer, Pandora, Amazon Music тощо.   Google Play музика. Сервіс, який існує у світі з 2011 року, в Україні з 2014, у Чехії – з 2012.  Має мобільні додатки для Android, iOS, можна користуватись через браузер на комп'ютері. База сервісу нараховує 40 мільйонів композицій. Сервіс платний, однак пропонує місяць безкоштовного пробного періоду. Музику можна зберігати  на пристрій та слухати в автономному режимі. Користувачі стандартних облікових записів можуть завантажувати і слухати до 50 000 треків зі своєї особистої бібліотеки на безкоштовній основі.  Як почати користуватися? 1 – потрібен обліковий запис, але так як пошта Gmail досить популярна, у багатьох він уже є; 2 – в систему потрібно буде ввести реквізити карти; 3 – вибрати улюблені жанри і композиції. Це допоможе алгоритмам сервісу підібрати плейлисти, які сподобаються саме тобі. 4 – насолоджуватись музикою. Як завжди мати під рукою улюблену музику? Дуже просто. Завантажуєш музику в хмарне сховище (cloud storage) і звідти її можеш або слухати або завантажувати на будь-який пристрій. Варто лише встановити аплікацію на свій смартфон. Хоча Google Play Music на багатьох пристроях Android вже встановлена як стандартна.   Apple Music– це сервіс для потокового прослуховування музики, розроблений компанією Apple, який відкриває доступ до композицій із бібліотеки iTunes Store. Здавалося б, що цей сервіс актуальний лише для власників iPhone. Але це далеко не так. За допомогою аплікації музику можна слухати й на смартфонах інших компаній. А за допомогою програми iTunes - як на MacOS так і на Windows. Apple Music з’явилася в 2015 році, станом на кінець 2018 – включає в себе 50 мільйонів пісень. Сервіс також платний, на початку пропонує 3 місяці безкоштовного пробного періоду. Як почати користуватися? Тут майже так само як і в Google Play Music. 1 – Якщо ви не власник iPhone, потрібно створити обліковий запис – AppleID. Його можна створити або на сайті компанії або безпосередньо у аплікації при першому відкритті; 2 – вибрати тариф та ввести реквізити карти; 3 – вибрати трьох улюблених виконавців чи гуртів, і далі можна шукати улюблену музику, створювати плейлисти. Apple Music пропонує підказки та рекомендації, що базуються на вподобаннях користувача. Так само можна слухати музику онлайн на багатьох пристроях, завантажувати в офлайн режим. Основною відмінною рисою від Google Play Music є розділ Connect -  це блог-платформа, де музиканти діляться музикою та відео зі своїми прихильниками. А також розділ лірика, тобто тексти пісень, щоб можна було б підспівувати.   SoundCloud (звукова хмара) – онлайн-платформа та веб-сайт для розповсюдження оцифрованої музики, і яка володіє функціями соціальної мережі. Тобто тут можна слухати музику, ставити лайки, слідувати за своїми улюбленими виконавцями, друзями, залишати коментарі в будь-якому місці звукового треку та інше. З’явилася ця платформа в 2008 році. Ключовими особливостями сервісу є можливість розповсюджувати кожен запис окремо, за допомогою унікального URL, що дозволяє їх вмонтовувати в популярні мережі (Twitter, Facebook). Окрім того, музику тут можна слухати абсолютно безкоштовно, для цього навіть не потрібна реєстрація. З платних функцій тільки - завантаження поверх установленого ліміту, і для завантаження все таки потрібна реєстрація. Саме на Sound Cloud здебільшого викладають нові альбоми українські музиканти. Тут можна почути багато того, особливо українського, що не знайдеш на популярних сервісах.   Spotify – найбільш популярний потоковий сервіс у світі. На жаль, в Україні офіційно недоступний. Компанія заснована в 2006 році і є першим потоковим сервісом, який дозволяє слухати музику онлайн, не завантажуючи її. В Spotify є безкоштовна версія, яка дозволяє легально прослуховувати музику майже не дратуючи рекламою. Платна версія відключає рекламу і дозволяє завантажувати в офлайн режим.Також сервіс дозволяє користувачам створювати, редагувати та ділитися своїми плейлистами один з одним. Spotify має більше, ніж 30 млн пісень, кількість яких росте з кожним днем. На кінець 2018 Spotify має більше ніж 170 мільйонів активних користувачів, майже половина з них мають платну підписку.   Чому такий популярний? Він, певно, найкраще підбирає схожу музику, робить плейлисти, рахує кількість прослуховувань треків у світі. Особлива радість для меломана – набори Daily Mix, от прям вгадує, що ви б хотіли почути. А ще можна ділитися треками, які сподобались в соціальних мережах. А також слухати подкасти, кількість яких активно збільшується.   Ну і не можу не згадати про YouTube. Так тут можна дивитися не лише на котиків. (До речі, перше відео на YouTube було опубліковано у 2005 році з зоопарку Сан Дієго). І взагалі, YouTube – це не тільки сховище онлайн-відео, але й аудіо. Також YouTube вміє самостійно складати тематичні плейлисти. Але це не важко зробити й самостійно. Загалом, на цьому сервісі можна знайти дуже багато музики цілком безкоштовно. Але в YouTube з’явилися і платні сервіси, а саме YouTube Music – цей потоковий сервіс працює через додаток на Android або iOS, а YouTube Premium забезпечує розширений доступ до відеохостингу: надає доступ до офлайн-завантаження треків, програвання музики у фоновому режимі, відключає рекламу тощо. Причому в Україні ці підписки уже працюють, в Чехії - ще ні.     Звісно є ще багато відмінностей між цими сервісами, які тут не вказані, але в основному вони створені для того, щоб слухати хорошу якісну музику будь-де і будь-коли.  А тепер до основної відмінності. Вартість. Ще одна річ. Поки ти платиш за музику все добре, але після припинення оплати завантажена музика з телефону стирається.    «Піратська статистика». За даними IFPI, близько 38% користувачів прослуховують "піратську" музику у всьому світі. Програмне забезпечення для захоплення аудіо чи відео з сайтів на кшталт YouTube зараз знайти не важко. 23% слухачів використовують торрент-трекери, на кшталт BitTorrent, а 17% користуються звичайними пошуковими системами для знаходження "піратського" контенту. Сумний досвід. Звісно я не проводила опитування, не складала статистики, але багато моїх знайомих навіть не знають, що вони займаються піратством, і ніколи навіть не думали над тим, що за музику можна платити. Маленький бонус. Якщо ви їхали в маршрутці, чи сиділи в кав’ярні і почули пісню, яка вам сподобалася з першої ноти – розроблена спеціальна аплікація Shazam – просто натискаєш на кнопочку в аплікації і Шазам показує хто автор, назву пісні і дає можливість додати до свого плеєра. Ну і підведемо підсумки, чому ж все таки люди в інтернеті платять за музику. Коли ти платиш за музику, то: -        підтримуєш улюблених музикантів; -        даєш їм можливість заробляти, розвиватися і продовжувати радувати своєю музикою; -        слухаєш музику легально, не порушуючи закон і не займаючись піратством, скачуючи музику з торрентів.     Світлана Малецька, спеціально для меломанів UAPORTAL.CZ

Орест Зуб - блогер, мандрівник, фанат ефективності та тайм-менеджменту, нещодавно завітав до Праги на “блогерську тусовку” з приводу відкриття філіалу українського Dream Hostel у столиці Чехії. Ми зустрілись поговорити - про свободу і роботу онлайн, про український ринок та можливості, про особисті пріоритети.    Маргарита: - Привіт, Оресте! Я би хотіла почати про твоєю професією. Ти - блогер. Це відносно новий вид діяльності, який часто сприймається як щось на межі роботи та хобі, а іноді і зовсім як розвага, на якій комусь щастить заробити копійчину. Скажи, чому саме блогерство - це професія?  Орест: - Привіт! Скажу так - тому що це передбачає роботу, підготовку та підвищення своїх кваліфікаційних здібностей. Блогерство передбачає необхідність сісти, сконцентруватися, зробити якийсь клапоть роботи. Воно вимагає постійного самовдосконалення. За нього непогано платять, якщо це робити професійно. Якщо всі згідні з тим, що журналіст - це професія, то чому блогер - не професія? Блогер - це професія, просто вона нова. І багато людей ще не до кінця розуміють механізм роботи. Але це однозначно професія. Це може бути і бізнесом.   М.: - Коли ти почав займатись блогерством?  О.: - Це був кінець 2011 року.   М.: - Розкажи про свій перехід відпрацевлаштування після університету і до блогерства.  О.: - Під час навчання в університеті я досить багато поїздив світом, навіть в Празі був на одній із конференцій. Я вчив право і був членом таких великих міжнародних студентських організацій як AIESEC та AEGEE, а після закінчення університету пройшов ряд стажувань: у Варшаві, Хорватії та в Індії. І, повернувшись, я почав працювати - на звичайній занудній роботі в державному правоохоронному органі. І ясно, що воно не співставлялося з тією реальністю, до якої я вже почав звикати. Тоді треба було придумати план відступу і контратаки. Тоді я і почав читати про тайм-менеджмент і шукати різні варіанти. Почав досліджувати онлайн-бізнес. Пройшло немало і небагато, мабуть, десь півтора року - цей період, коли ти думаєш, починаєш, пробуєш, взагалі нічого не виходить. А потім ти доходиш до певної критичної точки, коли оця чаша переповнюється. І тоді воно “пре”. Так було і у моєму випадку.   М.: - Як думаєш, які перспективи у блогерства? Чи не переживаєш, що сьогодні цей ринок росте настільки стрімко, що відносно скоро він стане перенасиченим і перестане бути цікавим?  О.: - Я думаю, що ні. Блогінг точно швидко не вмре, тому що він використовує сучасні технології, а технології розвиваються. Все більше і більше людей переходять в інтернет. Яким саме буде подальший розвиток… Очевидно, з’являтимуться інші інструменти, людям почнуть чіпи в голову вживляти - багато буде таких речей. І блогінг буде просто “перетікати”, змінювати форму. Адже блогінг - це не що інше ніж використання актуальних на данний момент медійних майданчиків і видача інформації у світ.    М.: - Ти на який майданчиках працюєш? О.: - Основний - це мій блог, окремий сайт openmind.com.ua. Це моє ядро. І його я доповнюю соціальними мережами: Facebook, Instagram, Telegram, YouTube. До того ж, у мене є мейл-розсилка. Все це формує майданчики для комунікації з аудиторією.    М.: - А яку аудиторію ти охоплюєш? О.: - Загалом - порядку 80 тисяч людей.    М.: - Українців, так? Ти ж пишеш тільки українською? О.: - Я пишу українською, так. Виключно. Тому, відповідно, лише українці мене і читають.    М: - А чи замислювався ти над англійською? Як над способом розширення аудиторії?  О.: - Думав про це. Але… фішка зовсім не в ширині аудиторії. Я не хочу бути “одним із багатьох блогерів”, для мене ця діяльність - як своєрідна місія. Я таким чином долучаюся до розвитку ua-нету. Сто років тому люди писали книги українською мовою. Сьогодні вести блог українською - це можливість підтримувати мову і продовжувати її розвивати. Вдумайтесь: в Україні всього лиш навсього 7% онлайн сторінок є українською мовою. Серед усіх українських онлайн ресурсів українською мовою - лише 7%. Решта - російською. І якщо я того не буду робити, або хтось інший… То воно, напевно, просто вмре. І тут мова не про розширення аудиторії… Це моє рішення як члена українського суспільства. Навіть якщо прагматично взяти питання бізнесу, то я вважаю це спеціалізацією, а не звуженням аудиторії.   М.: - З кого складається твоя аудиторія? Це здебільшого молоді люди, чи є звязок і зі старшим поколінням?  О.: - Враховуючи, що я вже цим досить довго займаюся, моя аудиторія росте зі мною. Я почав вести блог, коли мені було 23 або 24 роки. І тоді, очевидно, більшість моїх читачів - це були молоді спеціалісти, наприклад люди, котрі щойно закінчили університет. На сьогоднішній день левова частина моєї вудиторії - це люди 30-35-40 років. Я навіть робив дослідження аудиторії, і виявляється, що щонайменше чверть аудиторії, яка мене читає, в середньому заробляє втричі більше ніж середньостатистично по Україні. Тобто, я вважаю, що моя аудиторія - це думаючі люди, це інтелігентні люди, які хочуть бачити світ, які володіють кількома іноземними мовами. І так, моя аудиторія росте зі мною разом. Навіть тут у Празі на презентації декілька людей підходили і кажуть: “Ми тебе читаємо уже 5 років”. І це дуже приємно.    М.: - Статистику по читачах, яку ти озвучив, видає Google Analytics?  О.: - Так. Я знаю, наприклад, і звідки мене читають. Виходить десь так: понад 80% (81-82%) - це люди з України, 5% - це Польща, і потім 2-3% - США і деякі окремі країни Західної Європи, де живуть українці. Очевидно, що стовідсотково ті, хто мене читають - це українці, тому що я пишу українською мовою. Тобто, росіяни - вони не розуміють. І це можуть бути російськомовні українці, але вони читають українською, вони розуміють. Ru-нет не розуміє. І в цьому велика сила иого блогу, мені здається, тому що це дуже вузькопрофільно.    М.: - У тебе є й інші сайти. Розкажи, які ще маєш проекти?  О.: - unistudy.org.ua ще є, а також ukraine-travel-secrets.com - це мій перший сайт, він працює і сьогодні, у нього постійно іде органічний трафік. Але я ним не займаюся так, як я займаюсь openmind, бо це, все-таки моя душа. Ukraine-travel-secrets був моїм першим проектом, на якому я вчився і якому я завдячую тим, що почав активно розвиватися. Крім того, у мене є ще один ресурс, який я також розкручую - це unistudy.org.ua, онлайн портал для української молоді і студентства про міжнародні волонтерські програми, стажування та інші програми закордоном. Це інформаційний портал. Наша фішка у тому, що ми щодня публікуємо щось на кшталт: “Ось тут - стажування у Франції, тут - якась волонтерська група збирається їде до Чехії”. Ось такі речі.   М.: - Ти пишеш, що плануєш відвідати усі 193 країни. Наразі вже маєш за плечима 109. Скажи, чому саме подоржі як мета? О.: - Я завжди хотів подорожувати. Тобто, блог та вся онлайн-діяльність для мене були інструментами досягнення мети - свободи. Свобода - це моя фінальна мета. Я хочу побачити світ, хочу бути вільним і незалежним. І для того потрібно мати певні напрацювання: зокрема гроші та діяльність, яку можна здійснювати незалежно від свого місця перебування. От блог і став цією діяльністю. А подорожувати я хотів завжди. То був первийнний рушій, ця driving force. Потім я вже зрозумів, що подорожувати - це кльово, але за тим є щось далі. Є legacy, спадок, який ти можеш лишити, можливість приносити користь людям, розвиватись як професіонал - ці речі згодом уже приходять. А первинно - це просто бажання їздити і прагнення свободи.    М.: - Після всіх мандрівок, які ти маєш за плечима на сьогоднішній день, чи є у тебе своє улюблене місце, місто “номер 1”?  О.: - У світі? Україна точно. Львів.   М.: - А з відвіданих країн?  О.: - З відвіданих? Нема такого. Це схоже на те, щоб запитати у художника, яка його улюблена картина. В якийсь момент часу у тебе улюблена ця країна… Потім інша. А абсолютний номер 1 для мене - це Україна. Я пожив і побував у багатьох різних місцях, і під цим я маю на увазі “провів понад місяць часу, занурюючись у побутові речі, такі як пошук житла, прання, походи по продуктових магазинах”. Жив у Буенос-Айресі та Мексиці, у Таїланді, на Балі й у Індії, в Штатах у Каліфорнії. У мене був різний досвід, я багато дивився… і побачив, що на даному етапі життя найбільше можливостей для самореалізації та створення позитивного впливу у мене є в Україні.   М.: - Розкажи, чому?  О.: - На своєму полі завжди легше грати - це в першу чергу. У тебе більше контактів, знайомств і знань, ти краще відчуваєш ринок. У себе - ти як риба у воді. Часто говорять про те як люди виїжджають. Наприклад у Чехії більшість людей - емігранти. Принаймні серед тих, котрі зустрічались мені. Ясно, що в кожного є своя особиста причина для виїзду. Але якщо взяти з точки зору фінансів та економічних показників, то… У нас ринок іще не настільки наповнений, як у західних країнах. Відповідно, легше “вирулити”. Тобто піднятися у фінансовому плані в Україні можна швидше ніж у багатьох країнах Західної Європи. Сюди ти приїжджаєш уже на готове і стаєш частинкою системи. Я розумію, звісно, що є окремі історії успіху, але абсолютна більшість українців тут - це стандартні випадки. В Україні твоя цінність на ринку може бути більшою за рахунок незаповнення ринку і за рахунок отриманих закордоном знань і досвіду, коли ти приїжджаєш до України та імплементовуєш досвід, отриманий в розвинутих економіках. До того ж, мені подобається відчуття причетності до змін. Я бачу, як змінюються міста, як змінюються люди. І для мене особисто це важливо.   М.: - От скажи, що б ти, котрий одного дня вирішив змінити своє життя, порадив молодим випускникам університетів? Адже часто ми в Україні ідемо до університету у 17-18 років і зовсім іще не знажмо, чим саме прагнемо займатись у житті. І після випускного вечора опиняємось на роздоріжжі. Куди іти? О.: - Треба шукати. Це чудовий час, коли можна шукати, за що взятись. І, швидше за все, спроб буде значно більше, ніж ми собі могли передбачити. Я особисто займався купою різних справ до того, ніж знайшов свій формат діяльності. Практична штука, з якої почати - це принцип ікігай - варіант, коли ви холоднокровно накладаєте те, що любите, на те, що вмієте або чому можете навчитися, на те, що потрібно Всесвіту і на те, за що платять. Принцип ікігай - це найбільш практичний у даному випадку підхід до пошуку справи життя.    М.: - Розкажи, як народилась книга “Формула продуктивності”? О.: - Книжка - це частина моєї професійної діяльності. Я почав вести openmind.com.ua на тему саморозвитку, писати власні думки, певні напрацювання та роздуми. Якщо в архіві відмотати назад і подивитись статті за 11 і 12 рік, більшість із них були про саморозвиток, ця тематика мене дуже цікавила. Я почав напрошуватися проводити лекції до різних студентських організацій та й будь-куди, де мене могли брати. Я всюди приходив зі словами: “Давайте я вам розкажу, проведу тренінг - ось такий, такий і такий”. Пізніше почав проводити онлайн-тренінги, згодом - вже на комерційній основі. В результаті всі мої напрацювання у тайм-менеджменті стали книгою.    М.: - Скільки в цій книзі аналізу вичитаного матеріалу, а скільки - твоїх  особистих доопрацювань?  О.: - Однозначно абсолютна більшість - це вже існуючі речі. В світі все вже є. Все вже вигадано. Будь-яке нове - це вже не зовсім нове, але більш грамотне і вдале поєднання ознак чогось попереднього. Перед Facebook були інші соціальні мережі, перед iPhone - інші телефони. Це просто більш довершені форми. Так і моя книга - це своєрідна витяжка найефективніших, на мою думку, фішок тайм-менеджменту. А те, як я їх поєднав і подав читачеві - ось це вже, напевно, своєрідне ноу-хау. У книзі - стопроцентна практика. Її фішка в простоті - багато хто мені це каже. Книжка проста, і коли її читаєш, складається враження, наче Орест тут поряд із тобою сидить і з тобою спілкується. М.: - Скільки екземплярів ви вже продали? Чи перевидаєте книгу повторно? О.: - Вже продали понад 5 тисяч примірників, це бестселер українського сегменту. Вже вийшло пару тиражів. Ми завантажуємо примірники до книгарні, люди розкуповують - і ми друкуємо новий тираж.   М.: - Ти згадував, що нещодавно став почесним амбасадором Львова. Розкажи, будь ласка, що це означає і що входить у твої “обов’язки”? О.: - Я став амбасадором в листопаді 2018 року. Люди звикли, що амбасадор - це офіційний представник, і для такої позиції найкраще підходять якісь відомі публічні люди: спортсмени, культурні діячі тощо. Але в даному контексті Інтституту Почесного Амбасадора Львову фішка полягає в тому, щоби популяризувати Львів як напрямок для ділового туризму. І тут амбасадорів вибирають за критерієм, який я називаю “широко відомий у вузьких колах”. Тобто це люди, які користуються повагою та авторитетом у якійсь своїй вузькопрофільній індустрії, і які здатні привернути увагу цієї індустрії до свого міста. Я спеціалізуюсь на онлан-підприємництві. У світі є категорія людей, які називають себе digital nomad, які подорожують світом і працюють, як правило, у різних медійних індустріях - типу блогери, онлайн-підприємці, фрілансери і так далі. І вони десь тусять, зустрічаються в різних локаціях по цілому світі, і Львів, на мою думку, є чудовим напрямком для збільшення цього трафіку. Ми ведемо перемовини і працюємо над тим, аби привернути увагу цих людей до Львова. Бо це не так просто - коли на радарі є Нью-Йорк, Лісабон, Ріо-де-Жанейро, тяжко привезти людей до Львова.    М.: - Чим заманюєте?  О.: - Перш за все, потрібно самому проявити лояльність. Я перший іду на певні події як учасник, знайомлюсь із людьми, починаю із ними вести діалог і запрошую їх. Вони спочатку часто кажуть: “Ех, ти знаєш, щось я не дуже…” Тобто, ти мусиш показати людям, що Львів для них буде вигідним, що там можна провести якусь подію. Тому існує Lviv Convention Bureau - це окремий департамент міської ради, який займається розвитком ділового туризму. І вони мають змогу запросити людей і провести ознайомчий тур - це коли прилітає якийсь потенційний делегат, його зустрічають в аеропорту і возять, показують місця під конференц-зали, готельну та ресторанну індустрії, аби людина переконалася, що Львів - це класне місце для проведення заходу.   М.: - І переконала інших.  О.: - Саме так. А у Львова є дуже класна властивість - Львів дуже легко у себе закохує. Тобто, як тільки ти потрапляєш до Львова - “всьо”. Ти вже поплив, ти розтанув. Я народився та виріс у Львові. Я це місто дуже добре знаю.   М.: - А як ти взагалі вважаєш, чи стала Україна більш відкритою та привабливою для світу після запровадження безвізу та появи нових лоукостів у країні? Словом, після того як світ став відкритішим для України та почався безперервний рух мандрівників? О.: - Той факт, що зараз кожен українець може собі за тисячу гривень зробити біометричний паспорт і просто ось так поїхати собі куди він хоче - це колосальний прорив, якого не було в нас із часів Незалежності. З’являється дуже багато можливостей. Я не маю статистичних даних, але, те що люди почали значно більше їздити - це факт. З’являються прямі поїзди до Польщі, у Львові стрімко зростає аеропорт. За 2018 рік у нас було більше ніж півтора мільйони перевезених пасажирів - це зростання у 47% за рік, це дуже багато. Тобто тенденція колосальна! І це напряму впливає на все! Люди поїхали, подивились, вони мають з чим порівняти, вони якісь цікаві ідеї привезли назад. Зараз кажуть: “Ооо, всі повиїжджають”. О’кей! Ми живемо у вільній країні. Добре, що та можливість є. Ти поїхав, подивився, які є можливості. Хочеш - лишився, не хочеш - то попрацював, заробив якісь гроші, можеш потім інвестувати їх у себе вдома. Або приїхати з новими знаннями. Це круто, я вважаю! Так має бути! Так що світ відкритий для всіх, варто просто скористатись можливостями, які у ньому є доступні!   Спілкувалась Маргарита ГолобродськаІлюстраційне фото - openmind.com.ua

Чехія із року в рік посідає перше місце у світі за кількістю споживання пива. Нічого дивного, тому що чехи вміють варити пиво. Чеське пиво - це вже жива легенда відома на весь світ. Перша згадка про пивоваріню в Чехії датована 993 роком у Бржевноському монастирі. До речі, пивоварня у цьому монастирі працює по сьогоднішній день, і пиво варять там смачне. Чеське пиво як міжнародний бренд Науково-дослідний інститут пивоваріння наприкінці 90-х провів дослідження хімічного складу пива звареного у Чехії, Європі, США і Японії. Результати дослідження показали, що чеське пиво відрізняється від інших високою якістю сировини та особливими смаковими характеристиками. Пиво відносно простий напій, - це пінний напій отриманий шляхом бродіння солоду, води та хмелю, але чехи вивели це на рівень мистецтва. Як відомо, вишукане мистецтво потрібно оберігати, тому чеське пиво було внесено до європейського реєстру географічних марок. Це було зроблено для того, щоб зберегти автентичний смак і виключити можливість появи низькоякісних копій. Виробник отримує право називатись чеським пивом після проходження цілої серії перевірок якості сировини, процесу варіння і смакових властивостей пива. Весь процес проходить неймовірно ретельну перевірку. Перевірку здійснює Державна сільськогосподарська та продовольча інспекція Чеської республіки. Позначають таке пиво на пляшках жовто-синім кружечком з повідомленням, що дане пиво є охоронюваною позначкою. Наявність цієї позначки повідомляє покупцеві про те, що саме це пиво було зварене за класичною рецептурою та саме смак цього пива є “чеським”.   На сьогодні "печатку" “České pivo” мають 12 виробників, а це 52 марки пива. Із відомих виробників таку позначку мають Pilsner, Radegast, Gambrinus, Kozel, Krušovice і Budweiser. У 2008 році чеські пивовари та відповідні органи ЄС дійшли згоди, які сорти чеського пива можуть мати позначку “České pivo”: світлий лежак (10°), темний лежак (10°), світле вичепні (12°), темне вичепні (12°) і легке пиво (міцністю 2,5% і щільністю 8°). Щільність пива Багато туристів зі Східної Європи які приїжджають у Прагу заходять у чеський бар й бачать пиво, де пише 10° або 12°. У них помилково складається враження, що це йде мова про міцність напою, а насправді міцність такого пива не перевищує 5%. Зараз вам розповім, як орієнтуватись у цих цифрах. Якщо в Україні у барах орієнтуються на алкогольну міцність пива, то у Чехії звертають увагу на щільність. Саме це і позначається на чеському пиві, а не міцність напою.   Щільність пива - це вміст сухих речовин у пиві (сусла). Кількість цієї речовин прямо впливає на два показники: на алкогольну міцність і на калорійну поживність пива.   За щільністю чеське пиво поділяють на два основні типи: десятка (чеськ. desítká/výčepní)  - у пиві є до 10% сухої речовини; цикл бродіння триває приблизно один місяць; алкогольна міцність 3,5-4,5%. дванадцятка/лагер (чеськ. ležák) - у пиві є до 12% сухої речовини; цикл бродіння триває три місяці; міцність такого пива не перебільшує 5%. Внаслідок більшої кількості сухої речовини світле пиво має більш темний відтінок, більшу калорійність і більш насичений смак. Чеський лежак - пиво класичного світлого відтінку. Його відрізняє глибокий бурштиновий колір. Має невелику хмільною гіркуватістю. Іноді може відчуватись карамельний присмак. Також пиво має насичену білу піну.   "Výčep" чеською мовою - це місце, де розливають (čepovat) пиво. Раніше після варіння пиво, яке проводилось влітку, тягли на вичеп, а іншу частину відкладали лежати до більш холодної пори року і за цей час воно набиралось міцності. Лагер (лежак) - це у свою чергу пиво, яке більш довгий час "лежало" (бродило) і набирало більшої міцності. Температура процесу підтримується на рівні 2-8 градусів. Останнім часом набула популярності одинадцятка. Це відносно новий тип пива. Чим воно радикально відрізняється від десятки чи дванадцятки важко сказати. Скоріш за все пиво було створене, щоб обійти законодавство, а саме продавати майже дванадцятку, але платити менші акцизи.   Окрім згаданих, також є й інші варіанти щільності.  Столове (stolní) - щільність 6°; speciální (спеціальне) - 13° і більше; portery (портери) - 18°.   Чеський особливий пивний “коктейль” Писати про чеське пиво і не згадати про ржезане (řezané/різане) означає взагалі нічого не написати. “Різане” пиво - це світле і темне пиво налите в один келих у пропорції 50 на 50, але не змішане, а ніби розрізане на дві половини. Можна змішувати пиво тільки з однаковою щільністю. Роблять таке пиво практично у кожному барі. Просто замовте це пиво в офіціанта або бармена. Приватні міні-броварні Ви вже в курсі, що Чехія відома на весь світ як пивна держава не тільки через те, що має декілька високоякісних виробників, а ще й завдяки тисячам дрібних броварень розкиданих по всій Чехії. Якщо в Україні кожне порядне село мусить мати церкву, то в Чехії обов’язково має бути своя броварня. Їх відкриває або приватний сектор, або мешканці селища “скидаються” на відкриття власної. Наприклад, Пілзнер про який ми говорили вище, відкрився саме так. Ще у першій половині 19 століття мешканці, тоді ще містечка, Пльзень вирішили почати пити пиво власного виробництва і з часом маленька пивоварня переросла у найбільшого виробника пива. Раніше зрозуміло чому відкривали власні броварні, а зараз чому Прага ними переповнена? Ось уявіть, що ви кожного тижня протягом кількох місяців чи навіть років п’єте один і той самий томатний сік. З часом вас вже буде нудити від одного вигляду цього соку. Так само і з пивом. Тому рятують різні маленькі виробники, які постійно шукають новий смак. У таких місцях ви знайдете різні варіації рецептів. Прага є однією зі світових туристичних центрів, тому тут, як гриби  з'являються нові броварні, і кожна з них пропонує щось своє особливе (про найцікавіші пивоварні Праги потрібно писати окрему статтю). Наприклад, у Празі варять одне з найміцніших пив у світі (11,5%); також варять різні сорти пива: кавове, вишневе, бананове, пшеничне і т.д; експериментують із щільністю (є броварня, яка варить 8°, 13°, 14°, 15° і 17°). Вам буде цікаво також: Про чеське пиво без перебільшення. Пивоварні.   Топ-5 пив, які слід спробувати у Чехії: Нижче наведені одні з найпопулярніших пивних марок Чехії. Їх ви можете знайти у кожному супермаркеті, а взагалі у Чехії тисячі різних пив й у кожного свій особливий смак. Серед цього всього розмаїття ви обов’язково знайдете щось своє. 1. Pilsner (Prazdroj) 2. Velkopopovický Kozel 3.Budějovický Budvar 4. Gambrinus 5. Bernard Na zdraví! Та вдалих вам пошуків свого пива ;) Петро Шутяк, для UAPORTAL.CZ  

Все своє життя я прожив у маленьких українських містах, - у Луцьку та у Кропивницькому. У такі міста ніколи не заїжджають зірки світового масштабу. Коли я переїхав у Прагу, то у мене просто почали розбігатись очі від розмаїття концертів. Ось тільки зараз я прийшов до тями та можу зорієнтуватися на що я дійсно хотів би сходити. Muse Легендарний британський рок-гурт дасть концерт у Празі 26 травня 2019 року на Letiště Praha Letňany. Гурт відвідає Прагу у рамках світового турне з підтримкою нового альбому Simulation Theory. Ціни на квитки починаються від 1390 до 1890 крон. Квитки можна купити онлайн. Їхні треки я почав слухати ще у школі. Слухав я ці треки по дорозі у школу, а з часом у дорозі до коледжу. Від цієї музики я отримував заряд енергії на цілий день. Взагалі, треки цього гурту супроводжують мене потягом усього життєвого шляху.   Maroon 5 5 червня 2019 року у Празі виступить найпопулярніший гурт 2018 року. Для кліпу цього гурту звичайна кількість переглядів - це півмільярда, а то і більше. Наприклад, Їхній останній кліп Girls Like You назбирав 1,5 млрд переглядів. Гурт завітає у Прагу зі своїм новим альбомом Red Pill Blues. Звичайно, що будуть звучати інші хіти гурту. Концерт відбудеться на O2 Arena. Квитки продаються у діапазоні від 2000 до 3500 крон. Twenty One Pilots Ще один рок-гурт світового масштабу, який приїде у Прагу 16 лютого 2019 року. До липня 2018 року гурт не випускав нових альбомів і після більше, ніж річної перерви гурт представив новий альбом Trench та оголосив про світове турне "The bandito tour".    Запальний концерт Twenty One Pilots у Празі відбудеться на O2 Arena. Квитки коштують у межах 1500-2500 крон. Залишилось буквально 1,5 місяці, тому з кожним днем квитків все менше й менше. KISS Про цей гурт навіть нічого не буду розповідати. Вони настільки легендарні, що соромно про них не знати (без образ). Від їхніх треків моя шкіра покривається мурашками, а їхні образи заворожують неначе чародії, що намагається викрасти твою душу. І чорт забирай, у них це виходить. Останні декілька років вони регулярно кожного року викрадають душі своїх празьких фанатів і 2019 рік не став виключенням. А тепер про те скільки коштує це диво. У продажі є квитки від 1800 до 5500 крон. Якщо підете на концерт, то вашу душу вкрадуть 19 червня 2019 року на Eden Arena. ZAZ   Французька співачка Ізабель Жофруа (псевдонім ZAZ) співає найромантичніші пісні французькою мовою. У Празі вона дасть 2 концерти 17-го і 19-го лютого на Форумі Карлін.  Концерт відбудеться за півтора місяця, тому залишились виключно дорогі квитки від 4200 крон. У тиждень, у який вона виступає якраз припадає День усіх закоханих. Прекрасна можливість зробити для своєї коханої або коханого найромантичніший тиждень у житті. 14 лютого - вечеря у якомусь милому празькому ресторанчику, а 17 лютого - романтичний концерт французької музики.  Гарного Вам відпочинку    Звичайно, що у цей список не увійшли ще безліч крутих концертів. Наприклад, 2019 року Прагу відвідають такі зірки як Metallica, Backstreet boys, Pink, Ariana Grande, Elton John, Aerosmith і т.д. Тримаю пальці, щоб 2020 року вони ще раз приїхали у Прагу.   У вас скоріш за все виникло запитання “А чому це немає українських виконавців?” Не хвилюйтесь! Про них буде окрема стаття.   Напишіть у коментарях на кого б ви хотіли сходити. Для UAportal Петро Шутяк 

Я вам розповім не просто про хороший бар, а взагалі про один з найлегендарніших барів Праги. У цей бар люди заходять зі словами: “О!Да! Це той самий бар!”.   Сподіваюсь ви не очікуєте статтю, де будуть послідовно викладені плюси і мінуси даного закладу, а у кінці буде аргументований висновок. Я  розповім про свої суб’єктивні враження, і ще й про місце, де я щасливий і розумію за що так люблять життя. Про бар Бар знаходиться буквально у 2 хвилинах ходьби від станції метро Staroměstská. Зараз розповім вам секрет як знайти цей бар. Якщо у вас раптом немає можливості скористатись Google Maps, то на допомогу прийде ваш нюх. Так! Саме він! Зосередьтесь і намагайтесь відчути запах марихуани. Як тільки ви вловили ці нотки не дуже законної речовини, то прямуйте за запахом і він приведе вас до бару.   Відкриваючи двері ви поринаєте у той бар, що ви бачили у якомусь фільмі про круте студентське життя, а ви стаєте головним героєм цього фільму. На фоні грає легендарна музика, всюди гомін на різних мовах, сміх і радощі. Не дивно, що у такому місці вечором у звичайний будній день просто не знайти вільного столика. Резервують місця навіть біля барної стійки. І вам рекомендую так робити, тому що доведеться шукати інший бар. Алкоголь і меню   Бар не відрізняється від інших якимось особливим крафтовим пивом. У барі наливають Старопрамен (світле, темне, нефільтроване), Пілзнер та два бельгійських пива Гугарден і Леффе. Найдешевше пиво Старопрамен світле і темне коштує 33 крони за келих.   У барі є майже всі види алкоголю і також роблять коктейлі. Не буду на цьому концентруватись, тому що список вийде занадто довгим. Я вам гарантую, що ви знайдете свій улюблений напій.   Кухня бару звичайна. Вони пропонують типові страви для чеського бару -  картопля фрі зі смаженим сиром Гермелін, смажене м'ясо, різні бургери і т.д. Атмосфера   Знаєте, іноді у барах намагаються створити якусь штучну атмосферу, вигадують для барів різні тематики, підбирають спеціальний персонал, дизайном інтер’єру займаються професійні дизайнери, а люди все рівно не йдуть. Трьом друзям (засновникам бару) вдалось відкрити такий простий і крутий бар, що туди почала з'їжджатись молодь з усієї Праги. Складається враження, що ці хлопці відкривали бар своєї мрії. На щастя, їхня мрія співпала із мріями тисячі інших студентів.   Атмосферу цього бару роблять відвідувачі. Основна аудиторія бару - це молоді люди, в основному студенти з університетів що поблизу. Вони сповнені енергією, внутрішнім протестом, мріями і все це передається іншим неначе якийсь вірус.  Якщо ви курите, то на курильні завжди знайдете цікавого співрозмовника, який поділиться з вами своїм косяком.   А коли ви сидите з друзями, то ніхто не буде на весь бар п’яним кричати через кожне слово “Ty vole!”. Для бару важливо, щоб було якнайменше неадекватних п’яних людей. У барі можна відзняти цілу серію роликів соціальної реклами “Споживай відповідально!”.   При такому поєднані алкоголю, легких наркотиків та енергії заклад не перетворився на дешевий наркопритон, а став одним з найлегендарніших барів Праги.   Для кого бар Я не з тих, хто я йде у бар заради пива. Я з тих, хто шукає нові враження, нові знайомства і гарного відпочинку. Якщо ви один з тих пивних задротів і вважаєте, що при барі має бути власна пивоварня, то це місце не для вас - ви розчаруєтесь. Але якщо ви так само як і шукаєте вражень і знайомств, то повірте мені, - бар Hany Bany ваш бар. Додаткова інформація Бар відчинено кожного дня: у будні дні: з 10:00 до 00:00 у вихідні: з 15:00 до 00:00 Скажу з досвіду, що може працювати і довше. При резервуванні просіть столик із диванчиками - це найкраще місце у барі.    Бар має акцію “Щаслива годинка”, яка починається о 15:00 і закінчується о 16:00. У цю годину ви замовляєте одне пиво Старопрамен і вам приносять ще одне безкоштовно, тобто 2 пива за ціною одного. У барі залу для курців немає, тому доведеться ходити на вулицю. Оцінка на Google Places - 4,6 Оцінка на Facebook - 4,7 Оцінка на TripAdvisor - 4,5   Я підготував 3 треки, які найкраще передають атмосферу цього місця   Автор: Петро Шутяк, спеціально для UAportal.cz