Увага!Чехія змінює правила в'їзду для іноземців. З 27 грудня в'їзд до Чехії для іноземців, у тому числі громадян України, буде можливий лише за умови пред'явлення негативного результату ПЛР-тесту. Це стосується, зокрема, вакцинованих від коронавірусу, повідомляється на сайті МЗС України.Іноземці, які не мають дозволу на постійне проживання в Чехії, повинні при в’їзді до Чеської Республіки пред’явити негативний результат ПЛР-тесту (не старший 72 годин). Цей обов'язок поширюється також на осіб, що мають сертифікат про вакцинацію двома дозами вакцини чи сертифікат про одужання від Covid-19.Негативний результат тесту не повинні пред’являти особи, які отримали третю дозу вакцини від Covid-19, діти до 12 років, а також діти від 12 до 18 років, які пройшли повний курс вакцинації (2 дози).Тест не потрібно пред'являти також тим, хто транзитно проїздить територію Чехії наземним транспортом і залишить територію упродовж 12 годин. Особливі правила транзитного в'їзду діятимуть в період з 30 грудня до 01 січня: у ці дня в'їзд іноземцям до Чехії буде дозволений лише з негативним ПЛР-тестом, навіть якщо вони збираються залишити її територію упродовж 12 годин.Повна інформація за посиланням: https://tripadvisor.mfa.gov.ua/?location=cz

Сон наснився. Дивний такий. Довгий... Ніби йду я широким полем. Переораний чорнозем притрушений снігом. Земля м'яка, розлізається під ногами, липне брилами до гумових чобіт. Важко втримати рівновагу, слизько. Броня стискає легені, і дихати часто й швидко не дуже вдається. Йду в темпі, жваво. Поле посічене смугами голих дерев. А звідтіля періодично лунають постріли. Ніби з паралельної дійсності. А на серці легко та радісно... Болото, як розпечена лава з гирла вулкана, засмоктувало праву ногу, стягуючи з неї гумовий чобіт. Лівим скользив у пошуках якоїсь опори. У тім сні увесь день не припинявся дощ і сніг, і кілька здоланих вздовж лінії фронту кілометрів видавалися тривалим марафоном. На мені була наскрізь промокла зимова камуфльована куртка і вода по чолі стікала із зовсім мокрої шапки. Лід, вода та болото під ногами від позиції до позиції. Маневрувати доводилось цілим тілом, аби втриматися на ногах. Скрізь - суцільне й майже нездоланне болото. Але на серці було легко й радісно... А потім наснилася ніч. І тривала вона довго-довго. А от спати у тому сні не дуже виходило. Ніч минала неспокійно. Гуркіт та клекіт зброї й постійні вибухи та розриви інколи грізно гули із-під землі, інколи розхитували своїм відлунням стіни тимчасового сховку і не дозволяли спокійно заплющити очі. Я завжди дуже дивуюся здатності людини призвичаюватися до викликів будь-якого калібру. У тім сні мене здивувало, як у нестихаючому клекотінні автоматних черг та регулярних прильотів більш значного калібру, за відсутності постійного тепла та світла продовжувало тривати зовсім людське життя: хтось пив чай перед сном, хтось нишпорив віртуальним простором глобальної мережі, носив воду, лузав насіння, сторінка за сторінкою перечитував класиків світової літератури, інколи при тьмяному мерехтінні свічки, а інколи з ліхтариком у руках. І це було зовсім справжнє життя! Можливо, навіть більш справжнє, аніж на яву. Бувають ж такі сни, в яких правди значно більше, аніж у самій дійсності. То був саме такий сон. І на серці було легко й спокійно. Одне з найбільших див війни - зорі, що втискаються у воєнні будні крізь інколи густу тишу зимової ночі. І місяць. Ясний срібний місяць у моєму сні просвітлював густу затуманену темряву. І нічна мла у срібному сяйві припорошених снігом дерев ставала такою теплою й затишною. І навіть якась куля, що раптом збивалася зі шляху, й, пролетівши десь зовсім поруч, цокала об металеві ворота сусідньої хати, не заважала цій тиші. То була така глуха тиша! Вона ніби вдиралася у самі вуха й заливала їх густим воском розтопленої храмової свічки. Лише на війні тиша буває такою тихою. І раптом вкотре десь на горизонті залунала автоматна черга, а відтак у металеву симфонію звідкілясь вливалася кулеметна арія і розривалося кілька гранат. І зовсім несподівано - знову тиша і зорі. І ясний місяць у зимовому небі над війною. І тривала пауза - глибока, як саме життя. Музика ж зіткана не лише зі звуків різної тривалості, а й із пауз поміж ними. Музика війни не лише гримить грізним клекотінням зброї, а й обривається дуже людським відчуттям спокою у проміжках поміж пострілами. Раптово й глибоко... А потім наснилося, як та розстріляна місячна ніч таки минула. А сон затягнувся й тривав, як сама вічність. І вирватися з нього ніяк не вдавалося. І, можливо, не дуже навіть й хотілося... Потім мені наснилися темні й закопчені бліндажі та болотні окопи, у яких я поринав із головою в бесіди та слухання. Міцний солодкий чай парував із прозорого пластикового стаканчика на сконструйованому з випадкових дошок столі. І сповіді снилися в тих окопах, і літургія в приміщенні, освітленому кількома свічками, під гучні постріли за вікном у присутності тіней, що молилися разом із нами зі стін. І все це якось дуже природно складалося в якусь таїнственну симфонію, що ніколи не припинить лунати в моєму серці й з якої я ніколи не захочу прокидатися... Згодом стало якось дуже тепло й затишно. І мені наснилося, що я під землею, під тією самою чорною та в'язкою рідною українською землею. У кутку за моїми плечима палала лампадка у металевій банці з-під консерви. Я був там не один. У майже непроглядній темряві навколо мене горіло багато прекрасних і мужніх і дуже яскравих поглядів. Я слухав і вдивлявся. Пильно. І навіть коли мені доводилося промовляти, я не припиняв слухати. Про чиєсь дитинство без батьків, про чиїсь мрії на після війни, про плани на відпустку, про нетерпеливе очікування молодим батьком молодого поповнення в родині, про щось дуже людське й дуже справжнє. І від тієї справжньості ставало справді ясно. І людей бачилось інакше, наскрізь. І чулося їх теж якось по-іншому. І почути можна було геть усе, навіть те, що ніколи не прозвучало. І я слухав. Навіть тоді в тій маленькій затишній і зовсім темній криївці, де ледве ставало місця для нас чотирьох, я вчився слухати й чути. Сидів навшпиньках, а напроти мене три пари яскраво палаючих очей. І так ясно там було від їх світла, що й бліндажна темрява ставала ніби день. Я намагався заразити хлопців життям, а тих троє уважно слухали кожнісіньке слово, пронизуючи мене наскрізь своїм прямим і непорушним поглядом. Слухали уважно. Було зовсім по-людськи і якось дуже по-Божому. Над нами стріляло. А мені снилося, що там, у тій темряві, було так ясно і так затишно, а на серці зовсім легко й спокійно... А тоді знову наснилося, як я прямував болотними полями, важко пересуваючи ноги. У бронежилеті, з дерев'яними хрестом-розп'яттям поверх, і з подряпаним часом келваровим шоломом у руках. На серці було легко. Відчував якусь надзвичайну свободу й радість і вдячність Богові за те, що міг там бути. Болото скрізь: під чоботями, на чоботях і в чоботях. Вітер носився зимовим полем, покраяним сірими й обпаленими "зеленками", похитував роздертими та обвугленими деревами. Польова болотяна дорога з озерцями льоду втікала у напрямку ворожих позицій. Обабіч - глибокі вирви від снарядів і плями випаленої розривами сухої амвросії. Фронтові дороги - вони особливі. Спонукають до призадуми. Небо сіро вдивлялося в болотний ранок, і в болотний день, і у вечір теж болотний. Інколи рясними дощами проливаючи сльози, інколи щільно перемотуючи рани розстріляної землі ясно-білими сніговими джгутами. Багнюка, глина, сніг, вода - дорога від однієї позиції до іншої. У сні я дуже чітко чув постріли - різні й багато, у віддаленій посадці й прямісінько над головою. Було й так, що кулі встрягали в глиняні кучугури окопів прямісінько перед носом. Але на серці було якось спокійно... А потім ми швидко рухалися вузькими, по плечі викопаними в глині окопами. Важко вдавалося втримати рівновагу, швидко пересуваючись у броні по слизькій мокрій глині. А в довжелезних і закручених лабіринтах окопів і у темних підземеллях мені зоріли їхні очі, їхні мрії, їхні усмішки... Дорога ж втікала вдаль, за лінію, за горизонт. Я прямував від позиції до позиції, від бліндажа до бліндажа. І я ніколи не був один. Поруч завжди був Він. З автоматом, перекинутим за плечі, у поношеному військовому однострої, впевнено крокуючи своєю землею, попереду йшов мій друг і брат, і вчитель - український солдат... То був дивний сон. Але снам дозволяється бути дивними. Бувають такі, з яких не хочеться прокидатися. У них, здається, значно більше правди, аніж у самій дійсності. Бо від снів таких на серці стає легко та спокійно... Насниться ж!.. Матеріал для UAPORTAL.CZ люб'язно надано військовим капеланом отцем Андрієм Зелінським  

Заява Посольства України в Чеській Республіці у зв'язку з несанкціонованим та здійсненим з порушенням українського законодавства відвіданням депутатом парламенту Чехії Ярославом Голіком Автономної Республіки Крим. В умовах, коли жодна цивілізована країна світу так і не визнала спробу анексії Росією українського Криму, російські окупанти не полишають спроб легітимізувати свій злочин хоча б очах аудиторії власних пропагандистських телеканалів. Для цього на «святкування» третьої річниці крадіжки Криму російська влада доставила на півострів купку іноземних політиків зі зниженим порогом політичної гігієни. Дуже сумно, що серед них опинився і Ярослав Голік, депутат парламенту Чехії, країни, яка на власному досвіді знає, що таке окупація і анексія. Рішуче засуджуємо несанкціоноване і здійснене з порушенням українського законодавства відвідання Я.Голіком Автономної Республіки Крим. Високо цінуємо послідовну позицію уряду Чеської Республіки щодо засудження і невизнання спроб Росії анексувати тимчасово окупований нею Крим. Тому закликаємо керівництво Палати депутатів Парламенту Чеської Республіки дати відповідну оцінку діям свого депутата. Добре задокументоване російськими ЗМІ порушення чеським депутатом законів України і міжнародного права не залишиться без реакції українських правоохоронних органів. За інформацією: МЗС України

Сучасні діти не можуть уявити  світ без технологій та інтернету, у якому поруч із корисною інформацією йде величезний потік шкідливої. За даними Інституту соціології НАН України,  понад 75% українських батьків не знають, які ресурси відвідують діти та як регулювати доступ до інтернет-контенту.   Пропонуємо кілька правил, як зробити користування інтернетом для дітей безпечнішим.    1. Встановіть конкретні правила користування Інтернетом. Враховуючи вік та заняття дитини, окресліть чіткі періоди користування, ресурси, спосіб підключення тощо. Зважайте на те, що ви і самі повинні дотримуватися цих правил, адже якщо забороняти дитині щось, а самим порушувати правила, позитивного ефекту не буде.    2. Знайте, чим цікавиться дитина. Щоб регулювати діяльність вашої дитини у мережі, ви маєте розуміти, на що вона витрачає свій час в інтернеті. Знайдіть спільні інтереси та зацікавлення, говоріть про те, що цікавого знайшли у мережі. Користуйтеся інтернетом разом.   3. Безпека – понад усе. Чи відомо вашій дитині, що у мережі краще використовувати ніки (прізвиська) та уникати оприлюднення будь-якої приватної інформації? Поясніть, що публікувати фото, контактну інформацію, будь-які особисті дані дуже небезпечно, розкажіть як «комп’ютерні» злочинці можуть цим скористатися. Допоможіть створити якомога складніший пароль для пошти чи соціальної мережі. Обов’язково наголосіть на тому, що паролі від акаунтів не можна нікому довіряти, окрім батьків.   4. Слідкуйте за поведінкою у мережі. Наголосіть дитині, що і у віртуальному житті потрібно бути ввічливими та порядними.  Сучасні ігри та соціальні мережі дають можливість не лише обмінюватися повідомленнями, але й вести аудіо- чи відеозв’язок. Тож слідкуйте за тим, чи користується ваша дитина цими додатковими функціями, адже невідомо, ким виявиться її співрозмовник та чи нормативною буде його лексика.    5. Витрачання грошей у мережі теж потребує уваги. Багато ігор чи ресурсів вимагають за послуги оплату, наприклад, у вигляді SMS. І часто вартість цих повідомлень вказана меншою, ніж є насправді. Нехай у таких ситуаціях дитина порадиться з батьками, чи варто вносити подібну оплату.   6. Зробіть домашній інтернет безпечним. Слідкуйте, щоб у доступних місцях на комп’ютері (робочий стіл, електронна скринька, закладки у браузерах тощо) не було файлів, не призначених для дітей. Найкраще створіть на комп’ютері кілька профілів користувачів з різними паролями для дітей та для батьків.   7. Захистіть від вірусів та обманів. Часто на різних ресурсах з’являється сила-силенна різноманітних посилань, які можуть «заразити» комп’ютер вірусами. Зараження може відбутися і під час завантаження файлів від невідомих відправників. Поясніть дитині, що небезпечно завантажувати невідомі файли. Якщо ж дитина отримає лист з вимогою особистих даних чи грошей, нехай відразу звернеться до батьків.   8. Порекомендуйте дитині користуватися спеціальними ресурсами, наприклад, kidsclick.org, askkids.com.Перелік безпечних ресурсів для дітей    9. Передивляйтесь контент ресурсів, які відвідує дитина. Сучасне програмне забезпечення дозволяє контролювати час використання дітьми Інтернету, фільтрувати сайти з небезпечним наповненням тощо. Не шкодуйте часу,  ознайомтеся та користуйтеся такими сервісами, наприклад, PC TimeLimit, McGruffSafeGuard, Net NannyParentalControls, McAfeeSafeEyes, CYBERsitter.    10. Найважливішим правилом є довірливі стосунки батьків і дітей. Поясніть дитині, що якщо вона чогось не розуміє на тих чи інших ресурсах, або ж відчуває небезпеку, вона може звернутися до вас за допомогою чи порадою.   А ще можете придбати для своєї дитини книгу Тетяни Шербаченко «Як не заблукати в Павутині», що вийшла у «Видавництві Старого Лева» та познайомить юних користувачів інтернету з можливостями Всесвітньої мережі.    За інформацією: Видавництво старого лева   Для теперішніх дітей інтернет є такою самою звичною річчю, як для нас були телевізори. Діти дуже швидко на рівні інтуітивного сприйняття розбираються, як дати собі раду з усілякими ґаджетами: смартфонами, планшетами, ноутбуками. Проте їхньої інтуіції зовсім недостатньо для того, щоб убезпечити себе від загроз, що несе інтернет-простір. До найпоширеніших можна віднести: - поширення особистих даних (імені, фото, адреси, номеру телефону, тощо); - залякування; - порноматеріали; - насильство; - сумнівні знайомства; - шахрайство; - зловмисне ПЗ (віруси, фішингові сайти, трояни, шпигунські програми, тощо). Про кожну з цих потенційних загроз варто говорити з дітьми окремо, на доступному для них рівні розуміння. Загальні фрази типу «Не лізь, куди не слід» або «Не спілкуйся з поганими людьми» звучать непереконливо і неоднозначно. Адже дитина в більшості випадків не може відрізнити хороше від поганого, яке маскується під хороше. Не варто довіряти технічним засобам безпеку своєї дитини. Тісний контакт, щирі стосунки дають більше гарантії, що дитина омине інтернет-ризики, ніж всі найсучасніші засоби разом узяті. Цитати із : Sittersglobal.com

8 травня у Празі, біля меморіалу воїнам 1-го Українського фронту на Ольшанському кладовищі, покласти вінки і вшанувати пам’ять прийшли чеські ветерани Другої світової війни, заступник голови Палати депутатів Парламенту Чеської Республіки Войтєх Пікал та заступник голови Комітету у закордонних справах Палати депутатів Парламенту ЧР Ян Ліпавський, міністр закордонних справ ЧР Томаш Петршічек, начальник відділу у справах ветеранів війни Міністерства оборони ЧР Павел Куглер та радниця начальника Генерального штабу Армії ЧР бригадний генерал Ленка Шмердова, мер Праги Зденєк Гржіб, посли Сполучених Штатів Америки, Канади, Нідерландів, Словаччини, дипломати та військові аташе посольств Молдови, Хорватії, Франції та Польщі. відео Радіо Свобода Посол України в Чехії Євген Перебийніс у своїй промові наголосив на втратах України в роки Другої світової війни та внеску українців у перемогу над нацизмом. Він висловив слова подяки союзникам України, ветеранам Другої світової війни, побажав їм міцного здоров’я та довгих років життя. Пам’ять загиблих була вшанована хвилиною мовчання. На завершення акції пролунали гімни України та Чеської Республіки. Акція була організована Посольством України в Чеській Республіці спільно з ветеранською організацією «Спілка чехословацьких легіонерів» та за підтримки Міністерства оборони Чехії. 8 травня в Україні відзначається як День пам’яті та примирення, символом якого є мак пам’яті. Напередодні свята учні Української суботньої школи «Ерудит» та вихованці Українського культурно-освітнього центру «Крок» м.Прага власноруч виготовили символічні маки, які дарувалися ветеранам та гостям акції. Відзначення Дня пам’яті та примирення продовжилося у приміщенні Посольства України в ЧР, де відбулася зустріч з ветеранами та їх частування. Пам'ятаємо, перемагаємо! Повідомляє Посольство України в Чехії 

Хочу сказати, що серед тих людей, які гуртуються навколо наших церков, наших парафій за кордоном, я не побачив зрадників України. Про це сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав в ефірі інтерактивної програми «Відкрита Церква» на тему «Еміграція».  «Це чесні працьовиті люди, які представляють обличчя нашої України в дуже гідний спосіб. Вони дуже люблять Україну. І дуже шкода, що багато людей не може в себе вдома заробити гідно на своє життя. Бо ця доля заробітчан є дуже непроста, часом драматична. Наші парафії, наші громади часто перетворюються на центри соціальної опіки й допомоги нашим людям, які шукають себе в чужій країні», – сказав Блаженніший Святослав. Говорячи про труднощі, з якими зіштовхуються наші люди, виїжджаючи на заробітки, Глава Церкви зазначив, що дуже добре обізнаний з цими проблемами, бо йому довелося організовувати першу парафію УГКЦ серед наших заробітчан в Афінах. «Тому я добре знаю, у чому полягає пошук чесної праці і жертвування собою задля своїх дітей та їхнього майбутнього. Я дуже добре знаю, що таке ностальгія. Не можна десь за океаном знайти собі справжньої батьківщини. Ти завжди будеш відчувати, що рідною є та земля, на якій ти народився», – вважає Предстоятель. Люди виїжджають з різних причин, але Глава Церкви відзначив, що хто втікає від проблем в Україні, знаходить нові проблеми. «Повірте мені, за кордоном на вас ніхто не чекає. Ми там повинні відвоювати собі місце під сонцем і право бути там... Праця заробітчан і життя емігрантів надзвичайно складні. За їхні права треба воювати: їм самим, Церкві і Державі Україна. Часом чекають набагато більші упокорення і приниження, ніж ті, які ми переживаємо в Україні», – додав Блаженніший Святослав. Говорячи про певну душпастирську тактику УГКЦ щодо українських емігрантів, то вона, за словами Предстоятель, полягає в золотому правилі, «яке ми винесли з досвіду попередніх хвиль еміграції: інтеграція, але не асиміляція». «Коли наші люди потрапляють в інші країни, то наша відповідь на ці обставини є допомогти їм інтегруватися, здобути місце в тому суспільстві, але в жодному разі така інтеграція не може перерости в асиміляцію. Це те гасло, з яким будуються, розвиваються нові громади в нових країнах поселення, зокрема в Західній Європі», – сказав Глава Церкви. «Зберігати українську тотожність у всьому світі допомагають три фактори: українська церква, українська організація і українська школа», – резюмував Глава УГКЦ.   Департамент інформації УГКЦ