Німецький перевізник FlixBus влаштував акцію на автобусні квитки всередині Чехії! Квитки вартість 29 крон доступні для придбання через мобільний додаток та сайт. Період подорожі: весна-літо 2018 року.   Перейти на сайт FlixBus >>> FlixBus - німецький лоукостер серед автобусних перевізників, мережа напрямків якого покриває цілу Європу. 13 лютого 2013 року перші маршрути перевізник запустив у Німеччині. Через кілька років FlixBus обєднався з мережею автобусів далекого сполучення MeinFernBus, а нещодавно викупив і бюджетну лінію автобусів Megabus. В Україні FlixBus співпрацює з перевізником LeoExpress на партнерських засадах. За знижками від лоукостера FlixBus слідкуйте на нашому сайті за відповідним тегом. Дізнавайтеся, як придбати дешеві квитки на автобус в країни Європи. Слідкуйте за акціями таких популярних бюджетних автобусних компаній як PolskiBus, LeoExpress, Ecolines та LuxExpress.  

"Уcім привіт! Мене звуть Максим Волошин, я живу і працюю в Чехії. Хотів би поділитися своїм досвідом влаштування в Amazon нетехнічним спеціалістом, а також життя у Празі",- розповідає Максим на сторінках Dou.ua  Я народився в Кривому Розі, навчався в НТУУ КПІ на факультеті електроніки. Під час навчання тимчасово працював інженером з упровадження нових технологій на заводі Procter & Gamble у Покрові (Дніпропетровська обл.), а також був віце-президентом молодіжної організації AIESEC Україна у сфері вихідних стажувань. Після закінчення університету поїхав на стажування до Швеції в компанію Husqvarna, потім знайшов позицію менеджера з поставок матеріалів на заводи у Procter&Gamble і переїхав до Варшави. Після двох років праці вирішив шукати перспективнішу роботу — зімпонував Amazon, бо компанія стрімко розвивається. Варіанти на позицію Transportation Program Manager, на яку подавався, були в Лондоні і Празі. Вибрав останню, оскільки з Польщі було зручніше переїхати до Чехії. Працюю тут із жовтня минулого року. Співбесіди Вакансії в усі транснаціональні компанії краще шукати напряму на офіційних сайтах у розділах «Кар’єра». Тут найактуальніша інформація і, як правило, більш детальна. Крім того, можна дивитися схожі вакансії в різних куточках світу. Я орієнтуюся більше на цінності і репутацію компанії, ніж на специфічну позицію. Тому спочатку визначаю, в якій компанії я би хотів працювати. У великих компаніях необхідні спеціалісти з різних сфер, тому завжди для себе можна знайти щось цікаве. Я обрав саме компанію Amazon, а вже потім дивився всі вакансії і знайшов ту, що цікава мені — Transportation Program Manager. Аmazon швидко росте в різних куточках світу, використовує передові технології в логістиці, а тому набирають багато людей різних спеціальностей (фінанси, менеджмент ризиків, бізнес-аналітика, продажі, HR, мережа поставок, операції, бази даних, розробка ПЗ — для кожного реального таланту місце знайдеться). В Amazon усі сервіси централізовані в певні хаби. У Празі, наприклад, є величезний HR-хаб (на 700-800 людей), які працюють на Європу. Людина, яка мене підбирала, — з хабу HR, розташованого у Британії. Перша моя співбесіда була з ейчаром по телефону. Розмова зайняла десь 50 хвилин, результат повідомили через кілька днів. Потім було цілоденне інтерв’ю з чотирма представниками відділу, де працюватиму (двоє на один рівень вище за той, на який подавався, і двоє — на два рівні вище). На це інтерв’ю був вибір: поїхати до Праги або до Лондона, тому що наш офіс розділений між цими двома локаціями. Вибрав Лондон, оскільки ще мав візу туди. Було чотири співбесіди, кожна тривала по 40-50 хвилин. Питання були дуже різноманітні — про емоційний інтелект і професійну сферу, але всі відповіді потрібно обґрунтовувати прикладами з досвіду. Як на мене, нічого складного, але енергії потребує багато. Подався у середині лютого 2017-го, панельне інтерв’ю було у середині березня, а офер отримав наприкінці березня. Документи Почав готувати документи на візу — і тут почалося найскладніше. До Чехії дуже важко своєчасно отримати візу. Власне довготривалої робочої візи тут, на відміну від тієї ж Польщі, практично не видають. На довготривалу роботу відразу дають work permit, але оформлення може зайняти багато часу. Я подав усі документи (з допомогою партнерської компанії Amazon, яка займається такою роботою) у середині квітня, а дозвіл отримав у середині вересня — п’ять з половиною місяців довелося чекати. Торік у травні моя дівчина теж знайшла роботу в Чехії і подала документи. Але вже минуло понад рік — і досі не отримала відповіді від чеської влади. Якщо компанії менші, ніж глобальні корпорації, то процес подачі документів може зайняти більше часу. Працедавці тут не дуже зацікавлені в людях з-за меж ЄС, бо їм треба чекати робітника до року. На мою думку, через це не вистачає кваліфікованої робочої сили. Надто довго все перевіряють. Попри те, що мені допомагала компанія, подати документи нескладно й самому. Єдиний мінус — усе чеською мовою, дещо страшні і незрозумілі форми, трохи совєтікус. Але все ж через гугл транслейт можна перекласти і все подати. Вимагають неймовірну кількість документів. У тому числі в мене просили виписку з поліції з України (хоч три роки там не жив), з Польщі, Чехії (хоч я там раніше навіть не жив) та зі Швеції (навіть апостильовану). Якби робив усе сам, то довелося б їхати до Швеції, брати там довідку з поліції, потім ще чекати на апостиль. Допомогла партнерська компанія Аmazon. Тамтешній працівник зі шведського офісу ходив у поліцію і потім надсилав документи в головний офіс компанії. Ще, як і всюди в Європі, потрібна реєстрація місця проживання, щоб отримати дозвіл на роботу. Та в Чехії незрозумілий порядок від початку. Реєстрація потрібна ще на моменті подачі документів, тобто ти ще не перебуваєш там, а вже треба бути зареєстрованим. Це нереально, бо неможливо зняти житло для реєстрації без дозволу на перебування. Тому в основному тут роблять частково фіктивну реєстрацію. Уже потім приїжджають, знаходять житло і переробляють карту. Знову треба йти в офіс служби, а це коштує додаткові 30-50 євро. Робота За 9 місяців роботи я змінив три відділи і трьох менеджерів. Спершу я працював Transportation Program Manager в Network Operations Center, який відповідає за те, щоб вантажівки з товарами приїжджали на склади Аmazon своєчасно і ефективно. Зараз працюю в програмному менеджменті та інжинірингу. Більше аналізую, працюю з базами даних. Коли товар приходить, його треба зареєструвати на складі. Зараз працюємо над встановленням обладнання, що автоматично зчитує лейбли на коробці і всю інформацію з системи, коли коробка приходить на конвеєр. У Празі є два корпоративні офіси: обидва більш-менш у центрі, на різних гілках метро. Донедавна був один, на три поверхи семиповерхового будинку, де розташовані також інші компанії. Інший відкрили місяць тому (на шість поверхів, там тільки Amazon). Офіси дуже комфортні, з сучасним дизайном, у них приємно працювати. Чай, кава, молоко (навіть соєве). Також є два склади: один маленький, де працюють із поверненнями товарів, інший — дуже великий, розташований за Прагою, недалеко від аеропорту. Там є українці: як менеджери, так і робочі. Є така особливість в Аmazon: будь-хто з початкового рівня менеджменту має пройти тиждень роботи на складі по всіх процесах як звичайний робочий: приймати коробки, розкладати товар на полицях тощо. Це трохи виснажливо, але цікаво, вчить розуміти процеси, наближає до компанії, до людей. IT-ринок і податки На мій погляд, у Празі дуже розвинена сфера криптовалюти. Тут була створена біржа для крипти Changelly. Також у багатьох торгових центрах є біткоїн-автомати. Не пропонується хороший курс обміну, але принаймні можна поміняти біткоїни і купити за них собі ковбаси. У Чехії створені IT-проекти глобального рівня (Avast, JetBrains). Ще у Празі є хіпстерські райони, де відбуваються IT-тусовки. Там молоді люди спілкуються про крипту, займаються 3D-друком. Українських айтішників я тут не зустрічав. Можливо, тому, що я не в тусовці. Зарплати початкового і середнього рівня не порівняти, до прикладу, зі шведськими. Що вища зарплата, то більший податок, тому для сеньйорів різниця не така помітна. Років зо два тому в Чехії були вищі зарплати, ніж на аналогічних посадах у Польщі. Тепер вони зрівнялися, можливо, Польща навіть на кілька відсотків випереджає. Загалом айтішники у Чехії не виглядають особливо багатшими, ніж неайтішники — все якось рівніше. Усі сплачують схожі податки, аналогів українських ФОПів тут в IT часто не використовують. Amazon співпрацює з аудиторською компанією, її працівники допомагають нам заповнити річні податкові декларації. Самі все рахують і відправляють у податкову — нам потрібно лише надати інформацію. Податки та соціальні відрахування складають десь 32% мого заробітку. Шкала оподаткування прогресивна. Житло Порівняно з чеським, польський ринок нерухомості розвиненіший. У Чехії великого вибору нема, бо країна загалом консервативна в усьому (від моди до держсектору). Влада не дозволяє зводити багато новобудов у Празі, тому нового житла мало. Натомість сюди приходять великі компанії (можливо, для них тут є податкові пільги), перегрівають ринок зарплатами. Тобто попит набагато більший, ніж пропозиція. Ціни на житло досить високі. Є багато ріелторських компаній, які напряму працюють із забудовниками. Якщо не хочете передивлятися всі оголошення, то можна звертатися до ріелторів. Але вони просять за свою роботу суму, що дорівнює вартості одного місяця оренди житла. Є сайт Bezrealitky.cz, де люди напряму реєструють своє житло, яке хочуть здати. Але там зазвичай вищі ціни: орендодавці знають, що сайт популярний і люди краще будуть платити їм, а не ріелторам. Перші два місяці знімав квартиру на Airbnb. Якщо винаймати на такий тривалий термін, іноді дають знижку 25-50%. Ще одна перевага — маєш час оцінити ринок, підібрати варіанти, зрозуміти, який район подобається. Тому я рекомендував би всім шукати таке тимчасове житло. Опісля цього терміну домовилися з господарем ще пожити в цій квартирі, обумовили термін 9 місяців. Уже напряму йому платимо, уклали контракт, власник платить податок. Зійшлися на сумі 750 євро за трикімнатну квартиру (у неї включені компослуги). Нам дуже пощастило з цим варіантом, бо це типова ціна для двокімнатної квартири на 50 квадратів (і це не в топ-районах). Невдовзі обумовлений термін збігає, тож плануємо переїжджати. У середньому місячна оренда двокімнатної квартири коштуватиме від 16 до 20 тисяч крон, компослуги — 3-4 тисячі крони (одна чеська крона = 1,2 гривні). Тобто в сумі буде десь 780-950 євро. Наше помешкання розташоване у районі метро Petriny, це вважається віддаленим районом. Але від дверей квартири до дверей офісу — 28 хвилин, станція метро — за 30 метрів від дому. До центру їхати 12 хвилин на метро. Спальні райони тут гарно влаштовані, комфортні: метро, транспорт, дитсадки, безпека, немає умовної Троєщини. Іпотека Коли переїжджали, хотіли брати житло в іпотеку. Але є не одне «але». По-перше, ринок дуже перегрітий через експатів. Багато німців та інших іноземців купують житло тут, щоб здавати в оренду або на перспективу мати для себе, бо Прага — місто, яке розвивається. А житло все ж не надто активно будують. Тому в середньому найслабший варіант двокімнатної квартири коштуватиме від 3 до 4 мільйонів крон (120-150 тис. євро) залежно від району. У новобудові або кращому районі — до 5,5 мільйонів (приблизно 170 тис. євро). Відсотки нараховуються в залежності від того, які в тебе зв’язки з Чеською Республікою. Якщо не маєш дозволу на проживання або робочого дозволу, то треба відразу заплатити 40-50% від загальної суми. І відсоток буде високим — 3,9-4,9%. У мене з робочим дозволом відсоток складав би 2,6% (не до порівняння з українськими), але все одно багато. Перший внесок для мене має бути 30-40%. Для чехів або тих, хто має громадянство / постійну посвідку на проживання, кредитний відсоток ще нижчий — 1,8%. А перший внесок — 15-20%. Є сенс брати іпотеку, якщо прожив певний час і маєш посвідку або громадянство. Медицина Є кілька державних медичних страхових компаній, яким усі сплачують внески. Моя називається VZP. Лікарі переважно державні, приватних небагато. Практично всі працюють зі страховими компаніями. Тобто можеш піти в будь-яку лікарню (приватну або державну), щоб отримати медичну послугу. Серед стоматологів є багато українців, вони дуже кваліфіковані. Переїжджають сюди цілими стоматологіями, оскільки низький мовний бар’єр. Одного разу я звертався до дантиста, за пломбування і повну чистку заплатив 3 000 крон (117 євро) за один зуб. Іншого разу проходив медичний огляд, потрібний для роботи. Лікарня була дещо у радянському стилі. Лікар міряв тиск ще, напевно, довоєнним механічним тонометром, в якому манжет замість кріпитися липучками перев’язується навколо руки. Тим не менше, не чув, щоб лікарям давали хабарі або намагалися «домовитися». Страхова компанія загалом стільки платить лікарю за надані послуги, що нема сенсу обходити систему. Мова Для мене чеська мова складніша, наприклад, за польську, бо у ній є багато німецьких запозичень, особливо в частині Богемії. Людей у Моравії, ближче до Польщі, розумію краще, акцент ближчий до польської мови. Поляки розуміють чехів і навпаки. Моїх побутових знань мови вистачає для того, щоб порозумітися в магазині. А загалом розумію відсотків 30 чеською із того, що чую. Глибше вчитиму, якщо знатиму напевне, що залишуся тут жити. Загалом, якщо працюєш у англомовній компанії, жодних незручностей не виникає. Трапляється, приїжджають росіяни і починають говорити російською, думаючи, що чехи її розуміють, що російська і чеська — схожі. Це не зовсім так. Старші чехи їх ще можуть розуміти, бо вивчали російську в школі, молодші — ні.     Люди Одна з причин, чому я поїхав із Польщі: час від часу стикався з негативним ставленням до себе як українця (у метро, наприклад, коли зустрічав футбольних фанатів). Чехи не дуже люблять росіян через інтервенцію радянських військ у 1968 році. Навіть коли ти спілкуєшся українською, вони можуть її не відрізнити і на слух сприйняти як схожу до російської. Але вони майже ніколи не дадуть знати, що негативно налаштовані до тебе. Чехи більш консервативні у поглядах та інтровертні в емоціях, не будуть виплескувати гнів на тебе. Вони не дуже відкриті, але розумні, практичні люди. Ще помітив, чехи не дуже модно вдягаються, у цьому плані вони ближчі до німців. Не паряться з цього приводу, їм і так комфортно. Щодо культури пива. Пиво в них хороше, місцеві п’ють його де і як завгодно, навіть посеред вулиці. Особливо мені подобається Pilsener Urquel. Якось, коли ми щойно переїхали, побачили трамвай, у якому пасажири пили вино з бокалів. Як виявилося, це реально їхні бокали з дому, вони взяли їх спеціально з собою. Але тим не менше, я жодного разу не бачив п’яної агресивної людини, не спостерігав жодних бійок. Дуже безпечна країна і зокрема столиця. Чехія має репутацію найбільш атеїстичної країни Європи. Це насправді так. Усі різдвяні свята у чехів — щоб випити пива і продати ковбасок. Є люди, які ходять до церкви, але тут переважно не заморочуються з приводу релігійності. Транспорт Прага суперзручна, тут розвинута мережа трамваїв, метро на три гілки. Рідко коли хто добирається до роботи довше, ніж 30-40 хвилин. Навіть ті, хто живуть у віддалених районах. Разова поїздка тривалістю до півгодини коштує 24 крони (~1 євро), на півтори години — 36 крон (~1,5 євро). Я купив річний абонемент на всі види транспорту (навіть на паром і фунікулер) за 3 650 крон (~140 євро). Якщо їздиш двічі в день, одна поїздка виходить 7 крон (27 єврокопійок відповідно). Метро має три гілки, на зеленій і жовтій їздять дещо радянського типу поїзди, але вони все одно оновлені всередині, на червоній — цілком нові вагони. Метро найпопулярніше, з ним за пасажиропотік можуть конкурувати трамваї (також нові, у гарному стані), бо їдеш над землею, видно Прагу. Чисто, комфортно, у трамваях є Wi-Fi. Але в метро нема інтернету, на станціях може ловити 2/3G, у тунелях взагалі не ловить.   Є поїзди між країнами: на Варшаву, Берлін — європейська лінія досить активна. Але в основному всі їздять автобусами: FlixBus на багато напрямків. Я для закордонних подорожей беру машину в оренду, виходить 35-40 євро в день (зі страховкою). Прага зручна для подорожей автомобілем: 8 годин до Італії, 3 до Берліна, 4 — до Вроцлава. З Польщі або з Німеччини вже можна летіти лоукостом. Літати з Чехії незручно, є багато напрямів, але всі дорогі. Практично немає дешевих напрямів лоукостів, у Ryanair — достатньо напрямків, але дорогі, у Wizz Air раніше було 6-7, зараз залишилося 2 (Англія, Італія). Полетіти кудись лоукостером обійдеться від 60 до 100 євро. Є один лоукостер, який літає в Ейндховен (за 30 євро можна знайти квиток). Вартість життя Продукти тут у середньому на 20% дорожчі, ніж у тій же Польщі. Як на мене, вони гірші за якістю, і вибір менший. Є багато супермаркетів: Kaufland, Lidl, Albert Heijn, Billa — аналог нашого АТБ. Купівля продуктів і похід раз-двічі у тиждень до ресторану обійдеться приблизно в 10-12 тисяч крон (390-470 євро) у місяць. 20 тисяч достатньо, щоб зняти однокімнатну квартиру і нормально харчуватися на двох людей (але не шикувати, а вибирати, що купуєш, і готувати вдома). Усе інше витрачаємо на подорожі. Компанія надає працівникам мультиспорт картку, використовуємо я і моя дівчина. Коштує приблизно 1500 крон (58 євро) на місяць. З цією карткою можна безкоштовно відвідувати різні спортивні заклади: спортзали, басейни та інші. Відкладати зараз не вдається, бо багато подорожуємо. Але я б не сказав, що чеські зарплати дозволяють відкласти багато грошей, порівняно зі Швецією, наприклад. Бо в Празі хочеться гроші витрачати. Національна кухня Чеська, як і українська, та як будь-яка інша східноєвропейська кухня, на мою думку, трохи брутальна, все досить жирне. Головна чеська їжа — рулька, запечена свиняча нога. Її люблять їсти з кнедликами — це така собі хлібна булка, яку порізали шматками і залили соусом із рульки. Це, а також квашена капуста — класична чеська їжа. Враховуючи, що тут багато туристів, можна скуштувати страви китайської, індійської, сербської, грузинської, мексиканської, іспанської кухні. Майже всі смаки світу тут можна спробувати.       Висновки У Чехії дуже чисте повітря і гарна вода. Багато зелені, багато сонця, що корисно для здоров’я. Мені тут краще, ніж було у Варшаві. Звикаєш до певного аромату совка, але цінуєш гарну погоду. Також тут романтична атмосфера, постійний туризм, серце міста завжди живе. Мені подобається Прага ще тим, що можна щовечора вийти в центр, насолоджуватися людьми, архітектурою. Щодо цін теж також комфортно, бо зарплати хоч і менші, ніж у західноєвропейських країнах, але ціни порівняно нижчі.   Рік-два ще поживу тут, а там буде видно. Можливо, переїду кудись південніше: Іспанія, Італія, де сонце і гарний настрій. З іншого боку, поживши вже в трьох країнах, можу зробити висновок, що гарно там, де нас нема. У будь-якій країні є свої плюси і мінуси, головне — не втікати від себе, знати, хто ти є, і отримувати насолоду від будь-якої країни і її культури.   Прагу я точно рекомендую (інші регіони все ж депресивніші) для того, щоб почати рух на Захід або Північ. Тут близька до української культура, а також багато позитивних речей, які Чехія переймає від Західної Європи. Якість життя збалансована зі всіх боків: безпека, комфорт, транспорт, здоров’я, погода. Прага варта старту і навіть того, щоб тут залишитися. Матеріал підготувала Ярослава Тимощук. Джерело: Dou.ua    

Прага – Зусилля посольства та української громади в Чехії дали результат. Міська рада Праги схвалила рішення назвати новий пішохідний міст через річку Ботіч, яка є притокою Влтави, у Празькому районі Вршовіце на честь українського дисидента та борця за свободу Василя Макуха. 5 листопада 1968 року В.Макух здійснив акт самоспалення на Хрещатику у Києві на знак протесту проти окупації Чехословаччини радянськими військами. Символічно, що Прага прийняла це рішення у рік 50-х роковин Празької весни та трагічних подій серпня 1968 року. Також символічно, що прямо від цього мосту бере свій початок вулиця Українська у Празі. Віднині чимдалі більше чехів, почувши, що проходять мостом Василя Макуха, дізнаються про цього українського героя, який пожертвував своїм життям заради їхньої свободи. Дякую всім, хто доклав зусиль заради того, щоб це рішення стало реальністю,- повідомив на совї стрічці у фейсбук Посол України у Чеській Республіці Євген Перебийніс    Перший українець, що вчинив самоспалення проти влади СРСР 5 листопада 1968 року в самому центрі Києва на Хрещатику Василь Макух здійснив акт самоспалення. Його називали "живим смолоскипом" він пробіг вулицею, закликаючи земляків до боротьби за незалежну, вільну Україну та за незалежну і вільну від окупантів Чехословаччину.  Василь Макух Життя Василя Макуха, уродженця Львівщини, – це осмислена і цілеспрямована дорога, якою він йшов невідступно, незважаючи на каторгу, допити, знущання і переслідування. Він хотів лиш одного – вільного життя українців у вільній країні. В 17 років Василь Макух вступив до лав УПА, пораненого в бою з радянськими прикордонниками в 1946 році його піймали, суд з вироком не забарився: 10 років каторги в сибірських концтаборах. На волю вийшов у 1956 році, але волі не було: постійно перебував під наглядом радянських спецслужб. Плакат російською мовою «Окупанти, йдіть додому!» на вулиці чеського міста Плзень у день вторгнення в Чехословаччину військ країн Варшавського договору, 21 серпня 1968 року Про стеження за собою Василь Макух знав, однак безстрашно відкидав можливості зійти з дороги, не боявся у листуванні з родиною і однодумцями завжди написати своє гасло «Слава Україні!». Дружині Лідії родом із Дніпра, з якою познайомився на засланні, Василь Макух якось зізнався: «Нині чи пізніше, віддам своє життя за волю України». Василь Макух із дружиною Лідією Потужний імпульс до боротьби внесли події серпня 1968 року, коли військо так званого «мирного» варшавського пакту окупувало Чехословаччину. Свій вибір Василь Макух зробив без вагань: у жовтні листами розлучився з рідними і друзями, зібрав торбину, в якій, крім яблук, була ще наповнена бензином пляшка, і поїздом зі Львова 5 листопада приїхав до Києва. 1968 рік. Радянське вторгнення в Чехословаччину Василь Макух прагнув привернути увагу сучасників до підневільної русифікованої України, до окупованої радянським режимом Чехословаччини. На Хрещатику він облив себе бензином і підпалив. Охоплений вогнем, мов живий смолоскип, Василь Макух біг центром Києва, безстрашно вигукуючи гасла: «Хай живе вільна Україна!», «Геть окупантів!» Василя Макуха піймала міліція, намагалась загасити вогонь, але було пізно: Василь Макух впав і вже до тями не приходив, хоча лікарі отримали від КДБістів наказ за всяку ціну врятувати його життя.   Радянські солдати намагаються загасити палаючий танк, підпалений протестувальниками біля будівлі Чехословацького радіо в Празі, 21 серпня 1968 року Його вогонь палає й досі Життя Василя Макуха не врятували, але його вогонь палає й досі. Про героїчний вчинок Василя Макуха, про небувалий у новітній європейській історії український «живий смолоскип» заговорив світ, дізнались про нього і в Чехословаччині. Услід за Василем Макухом встав до бою «за нашу і вашу свободу» 20-річний празький студент Ян Палах. 16 січня 1969 року він, як і Василь Макух, підпалив себе і смолоскипом пробіг головною Вацлавською площею столиці Чехословаччини, щоб продемонструвати відкритий протест проти радянської окупації. На третій день, 19 січня, в лікарні Ян Палах помер.  Фотогалерея: 1968 рік. Радянське вторгнення в Чехословаччину Щороку в день загибелі Яна Палаха чехи збираються на Вацлавській площі Праги, щоб згадати свого героя, запалюють свічки, кладуть квіти. Згадують чехи і українського героя Василя Макуха, який захищав незалежність України і незалежність Чехословаччини. «Вчинок Василя Макуха повторили борці проти тоталітаризму з Литви, Польщі і Чехії. Через 10 років після Макуха самоспалення вчинив Олекса Гірник на Чернечій горі у Каневі, протестуючи проти русифікації України радянським режимом», – зазначає голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В’ятрович. 14 листопада – день народження Василя Макуха, йому б виповнилося 90 років. Рік тому група чеських активістів виступила з ініціативою присвоїти одній з празьких вулиць ім’я Василя Макуха. Однак, як зазначив у розмові з Радіо Свобода працівник Інституту з вивчення тоталітарних режимів ​Павел Риячек, «ініціативна група нас не контактувала». Меморіальна дошка Василю Макуху. Київ, Хрещатик 27, січень 2017 року «Василь Макух заслужив мати в Празі вулицю свого імені, так само, як поляк Ріхард Сівєц, на вулиці, що несе його ім’я, розташована будівля нашого Інституту. Шкода, що так і залишається невиконаною обіцянка ініціативної групи чеських активістів назвати одну з вулиць у Празі іменем українського героя Василя Макуха», – зазначив Павел Риячек. А в Києві про героїчний акт самоспалення Василя Макуха нині нагадує пам’ятна таблиця, встановлена на Хрещатику. За інформацією Радіо Свобода    До дня загибелі Василя Макуха (05.11.1968). ІскраНа диво, цього вечора метро не було переповнене. Можливо, тому що кияни вже залишили столицю Радянської України напередодні Жовтневих свят. Лариса із задоволенням сіла на місце, що звільнилося. Настрій у неї був чудовий, і не лише через вихідні, що наближалися. Справжня причина в неї на колінах. Велика картонна коробка з новенькими румунськими чобітками. Вони були такі чудові, що Лариса аж сама собі заздрила. Коричневі, замшеві, з високими до колін халявами — вони варті були тих кількох годин у черзі. Тих переживань, що їй «знову не вистачить», що «останню пару знову заберуть перед носом», що доведеться й цю зиму доношувати старі чоботи львівського «Прогресу» з вічно поламаними замками.Звістка, що в ЦУМі на Хрешатику «викинули» румунські чоботи, вимела з їхньої контори, напевно, весь жіночий колектив. І коли Лариса добігла до ЦУМу, зрозуміла — не лише їхньої контори. Черга тяглася довгим хвостом від входу і здавалася безкінечною. Вона побачила її, як тільки вийшла на Хрещатик з боку Бесарабки. Серце її геть упало: «Точно не вистачить», — і підтюпцем побігла до магазину. Дорогою зіткнулася з якимось дивним чоловіком. Він вискочив з одного з під’їздів і біг так, ніби теж нічого не бачив, тому й зачепив її, що так поспішала в бік черги. Чоловік був дуже збуджений, схоже, п’яний. Щось вигукував, тримаючи в руках якісь папірці. Коли вони зіткнулися, Лариса відчула, що від нього тхне, але не алкоголем, а бензином. Їхні погляди перетнулися. «Дивні очі, таких у п’яниць не буває», — мимохідь подумала. Чоловік ніби намагався щось сказати їй, щось сунув у руки, але Лариса лише додала темпу. Ще бракувало, щоб вона втратила шанс купити чудові чоботи.Саме стоячи в черзі, вона почула, що якийсь божевільний кілька хвилин тому підпалив себе, обливши бензином, і напевно помер. Тема лише на мить викликала жваве зацікавлення у жінок. Бо коли хтось прошепотів, що на місце прибули не лише міліціонери, але й «люди в цивільному», розмови швидко повернулися до того звичних тем: хто, що, де і як дістав. Лише тепер, сидячи у метро, Лариса усвідомила, що той божевільний, який спалив себе, коли вона була в магазині, — напевно, той самий, з яким вона зіткнулася. Їй стало не по собі. Це значить, що вона бачила того чоловіка за кілька хвилин до смерті — самогубства, самоспалення чи що воно там було. Пригадала, як він щось намагався їй сказати. Може, якби вона вислухала його, цього не сталося б? Може, вона могла б спинити цього п’яницю перед таким необачним кроком? Та ні, не був він п’яницею — не буває таких очей у п’яниць. Але вона тоді думала лише про чоботи, що зараз лежать у неї на колінах. А того чоловіка нині хтось не дочекається вдома. Хто він? Навіщо це зробив? Вона могла це зрозуміти, але не спинилася почути його.«Ще були якісь папірці в нього в руках», — промайнула думка. Лариса сунула руку в кишеню й намацала зім’ятий папірець. Тремтячими пальцями витягла та розправила на картонній коробці. Почала читати й похолола. Швидко кинула оком, чи бува хтось не заглядає в записку. Але в напівпорожньому вечірньому вагоні вона нікого не цікавила. Продовжила читати — про «Празьку весну», придушену радянськими танками, про поневолену комуністами Україну, про боротьбу за свободу. Чоловік писав, що спалює себе, щоб запалити інших, стати іскрою, яка розбудить їх зі сну. Текст закінчувався підписом — «Василь Макух, українець, політв’язень». Ларису пройняв жах. Не те, щоб вона нічого цього взагалі не знала — і про події цього літа в Чехословаччині, і про борців за вільну Україну (їх називали дисидентами) вона краєм вуха чула. Про перше часом говорили в тих же чергах, де стояли перелякані жінки відправлених до Праги. Про друге розповідали по радіо, яке по ночах слухав її батько. Він попереджав, аби Лариса десь на роботі бува про це не обмовилася. Хоча вона й так розуміла, що про таке краще мовчати. Навіть попри те, що ці «ворожі голоси» під завивання радянських глушників слухали в багатьох квартирах. Але з усіх цих радіопередач із-за кордону складалося враження, що те все відбувається десь дуже далеко. Радянська ж преса взагалі запевняла, що то все вигадки «клятих імперіалістів». А тут Лариса усвідомила: ні, все це відбувається в тому ж світі, в якому вона живе, де ось вже третій рік після інституту щодня ходить на обридлу роботу, де годинами стоїть у чергах у гонитві за дефіцитом. Виявляється, серед людей, з якими вона щоденно перетинається, є ті, кому бракує не лише масла чи чобіт, але й свободи. Виявляється, здатні на вчинки можуть жити й у цей сірий, як їй здавалося, абсолютно безликий і нецікавий час. Не просто жити — вони можуть горіти, бути іскрою, яка прагне запалити інших.«Іскра», — зачепилася думкою за це слово і згадала дивний погляд того невідомого чоловіка. Та ні, вже відомого — Василя Макуха. Тепер вона пам’ятатиме це ім’я.Встаючи, Лариса акуратно склала пропахлий бензином папірець і заховала в сумочку. Розуміла, що буде, якщо його знайдуть, але не могла й допустити думки, щоб його викинути чи знищити.Потяг зупинився. Лариса вискочила з вагона й рушила до виходу. Самотня коробка з новими чобітьми поїхала далі. Із книги «(Не)історичні миті». Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В’ятрович. UAPORTAL.CZ  

У минулому матеріалі ми вже розповідали про особливості відкриття рахунку в українському банку, тепер поговоримо про чеську банківську систему.  Чехія-Україні: як безпечно та зручно переказати гроші Чеська банківська система, так само, як і українська, має два рівні: центральний банк - Чеський національний банк (Česká národní banka), який є державною установою та непідприємницькою організацією, і комерційні банки, що є бізнесом. В банків є відділення, банкомати, термінали, онлайн-кабінети, - структура подібна до української, тому простіше буде в ній розібратися.Що ж потрібно для того, щоб відкрити рахунок? На що спиратися при виборі саме Вашого банку? Як змінюється політика банків під час коронавірусу?Давайте по порядку. Відповідно до валюти, в якій ведеться рахунок, рахунки поділяються на: рахунки у національній валюті та валютні рахунки, які ведуться в іноземній валюті. Також, рахунки розрізняють за призначенням: Поточний рахунок - рахунок, який використовується, в першу чергу, для простішого керування особистими коштами (перекази, платежі, депозити). Ощадний рахунок - рахунок, який використовується для збереження вільних коштів з відсотковою ставкою . Терміновий депозит - рахунок, що використовується для депозиту власних коштів з більш високою відсотковою ставкою. Кредитний рахунок - рахунок, на якому банк записує статус наданої позики.Відкрити рахунок в чеському банку може кожен бажаючий, в тому числі й іноземець. Для цього достатньо звернутися до найближчого відділення банку і взяти з собою необхідний пакет документів.  Як правило, під час налаштування рахунку, Ви можете вибрати, чи хочете зберігати його в чеських кронах, євро чи доларах США. Банки в Чехії працюють з понеділка по п'ятницю, з 9:00 до 17:00. Але, перед візитом, краще подивитись в інтернеті графік роботи саме Вашого банку, можливі варіації. Список банків  в Чехії можна подивитись на сайті Banky v ČR.   Надалі, ми говоритимемо про поточний банківський рахунок. Оскільки це найбільш розповсюджений за вжитком вид рахунку і, маючи його, можна відкривати й інші Які ж документи Вам потрібні? Для фізичної особи:- заява на відкриття рахунку (заповнюється в банку);- два документи, що засвідчують особу: закордонний паспорт плюс, наприклад, свідоцтво про народження, водійські права або вид на проживання, виданий Міністерством внутрішніх справ Чеської Республики;- гроші для першого внеску;- іноді банки можуть запитати про контактну поштову адресу в Чехії. Процедура відкриття рахунку, у філії банку, займає не більше 1 години за умови, що ви маєте готові документи на руках. Для юридичної особи: - копії паспортів (національного та закордонного);- виписка з Торгового реєстру в Чеській Республіці (якщо фірма ще не була внесена до Торговельного реєстру, треба пред'явити установчі документи або установчій договір);- ліцензія підприємця;- всі документи, оформлені іноземною мовою, мають бути перекладені чеською та завірені.Чим ретельніше буде підготовлений пакет документів для банку, тим швидше буде відкритий операційний рахунок для ведення діяльності компанії.  Регуляторні норми вимагають від банків забезпечення виконання стандартів знання своїх клієнтів (Know Your Customer) і належної перевірки клієнтів (customer due diligence – CDD) протягом усього періоду обслуговування клієнта – від прийняття, до розірвання ділових відносин.Процедура може зайняти до 10 робочих днів, оскільки документи будуть ретельно перевірятися. Однією з умов відкриття рахунків в більшості банків Чехії є розміщення на ньому депозиту, розмір якого залежить від кожного конкретного банку. Залежно від обраного банку сума депозиту становить 500 - 1000 CZK. Важливою умовою відкриття власного рахунку в чеському банку також є досягнення 18-річного віку, якщо мова не йде про специфічні продукти (наприклад, студентські рахунки, які мають право відкривати особи віком від 15 років, але з умовою присутності законного представника). Для студента На чеській мові “студентський рахунок” - “Účet pro studenty a mladé”. Якщо потрібен саме такий тип банківського рахунку, то не варто йти в найближчий, розташований поблизу гуртожитку, банк. Можна скористатися онлайн-порівнянням і обрати. Існує такий ресурс, як Měšec.cz, де Ви можете порівняти умови оформлення рахунків в чеських банках в реальному часі онлайн та безкоштовно. Порівнюючи поточні рахунки, ви заощадите час, який би витратили на пошук інформації на веб-сайтах окремих банків, гроші, які б ви заплатили за  збори. Ще це можна зробити на сайті UŠETŘENO.CZ Практично всі банки Чехії надають  студентам можливість відкривати рахунки з пільгами, а ведення самого рахунку, як правило, здійснюється без комісії.  Банк Česká spořitelna пропонує студентський рахунок FRESH účet,  для молодих людей  до 21 року. Якщо надати довідку про навчання, то можна буде користуватися до 30 років. Видача картки, оформлення та ведення рахунку - безкоштовно. Зручний онлайн-банкінг, але знімає комісію близько 30 крон в місяць за використання рахунку-кабінету George. ČSOB пропонує схожий тариф для студентів, називається Studentské konto. Безкоштовно ви отримаєте все те ж, що пропонує і Česká spořitelna, плюс до того -  не обмежені вхідні та вихідні онлайн платежі. У банку є додатковий сервіс  безкоштовного сповіщення про Ваші банківські транзакції за допомогою SMS або на email. І подібні пропозиції є майже в кожному чеському банку, так що можна обрати те, що підходить саме Вам. Відкриття рахунку займає від 5 до 15 хвилин. Картка буде готова через тиждень. Отримати її можна у відділенні або на звичайну поштову скриньку, за своєю адресою проживання.У празьких відділеннях великих банків таких як UniCredit Bank і Raiffeisen Bank працює персонал, який володіє англійською та російською мовою. Також, наприклад, Komerční banka пропонує іноземним клієнтам сервіс Foreign Customer Desks (FCD) - це спеціалізовані офіси для обслуговування іноземців, в яких працює персонал, який володіє англійською, німецькою, російською мовою. Список відділень для іноземців на сайті Komerční banka. Деякі банки стягують збори за наступні послуги (від більшості з яких можна відмовитись відразу):- ведення рахунку;- вхідні та вихідні платежі;- отримання виписки з банківського рахунку;- зняття грошей в банкоматі іншого банку;- внесок грошей на рахунок;- служба підтримки. Банкомати Сьогодні банкомат використовується не лише для зняття грошей карткою з рахунку, хоча це все ще є його найбільш вживаною функцією. Зараз перелік можливих операцій в банкоматах чеських банків справді широкий. Зокрема, можна: здійснити одноразовий платіж; поповнити рахунок готівкою або безготівково; змінити PIN-код платіжної картки; перевірити баланс рахунку; відправити запит на послугу чи товар, наприклад, кредитну карту, збільшення ліміту; відправити кошти на благодійність; поповнити рахунок мобільного телефону; здійснити платіж, зчитавши штрих-код або QR-код;  зняти та покласти на депозит гроші без необхідності вставляти картку (використовуючи код, сформований в інтернет-банкінгу чи у відділенні, або, використовуючи безконтактну карту чи мобільний телефон з  технологією NFC); обрати банкноти; адаптовані для сліпих функції. Також існує декілька ресурсів з онлайн-картою банкоматів, де можна подивитись розташування найближчого до Вас. Наприклад: Bankomaty v ČR, Bankomaty v ČR – Najdi svůj bankomat v České republice, Bankomaty v ČR: vyhledávání, mapa, adresy.Дії банків у зв`язку з коронавірусом Президія Чеської асоціації банківської справи (ČBA) рекомендувала банкам розглянути можливість відстрочення повернення позик споживачам та фізичним особам у виправданих випадках на три-шість місяців. Цей захід може бути поширений на малі та середні підприємства. За даними ČBA, цей має широку підтримку серед банків . Нижче перераховані банки, що  вже оголосили про надзвичайну форму допомоги споживачам або підприємцям на своїх веб-сайтах. Деталі та конкретну інформацію щодо кожного  Ви можете знайти за посиланнями: Air Bank, Česká exportní banka, Česká spořitelna, Českomoravská stavební spořitelna, ČSOB, Equa bank, Fio banka, Hello bank!, Hypoteční banka, Komerční banka, Modrá pyramida, Moneta Money Bank (vč. Moneta Auto a Moneta Leasing), Poštovní spořitelna (Era), Raiffeisen stavební spořitelna, Raiffeisenbank, Stavební spořitelna České spořitelny (Buřinka), Trinity Bank, Unicredit Bank, Wüstenrot. Погашення платежів можуть бути відтерміновані звичайними споживачами, самозайнятими особами та компаніями. Погашення платежів буде відкладено з першого дня місяця, Ви повідомляєте, що робите цей крок через негативний економічний вплив пандемії коронавірусу. Однак доводити ці причини Вам не доведеться. Погашення можуть бути відстрочені за споживчими та діловими кредитами, які були узгоджені та залучені до 26 березня 2020 року. Відстрочка за встановленим законом мораторійним режимом застосовується до позик та іпотечних кредитів у будь-якого банку та небанківського провайдера. Варіант відстрочення погашення не поширюється на кредитні картки, овердрафти та револьверні позики, операційну оренду чи позики у зв'язку з операціями на ринку капіталу. Погашення платежів також не відкладаються за кредитами, за якими ви ставили заборгованість більше 30 днів станом на 26 березня 2020 року. Ви можете відкласти платежі до кінця липня або до кінця жовтня цього року. Строк погашення повинен бути адекватно подовжений, зокрема на період, протягом якого відстрочка була відстрочена. Необхідно також врахувати, що графік погашення також буде подовжений на відсотки, які нараховуватимуться протягом пільгового періоду. Це саме те, що ваш банк або небанківський кредитор розрахує за Вас і доставить цю інформацію Вам не пізніше, ніж за 30 днів. Ви можете використовувати відстрочку в законодавчому мораторії, навіть якщо вже домовились про відстрочку платежу зі своїм кредитором. У цьому випадку, можете вибрати той варіант, який Вам зручніший. Можете або зберегти первісну угоду з кредитором про відстрочку платежу за весь період, на який він укладений, або зберегти його лише частину узгодженого періоду, а потім ввести встановлений законом режим мораторію. Відстрочка платежів за встановленим законом мораторійним режимом є безкоштовною і не призведе до негативного внесення до реєстрів боржників. Тож Вам не доведеться турбуватися, що будь-які подані заявки на позику будуть ускладнені через затримку в майбутньому. Якщо Ви хочете змінити банкЯк правило, Ваш новий банк, зацікавлений у співпраці, подбає про все самостійно. В іншому випадку, все, що потрібно зробити - заповнити форму: "Запит на зміну банку" в банку, де у Вас був поточний рахунок. Зміна займає максимум 15 днів.Проте, варто врахувати, що у деяких випадках змінити банк проблематично (наприклад, якщо Ви сплачуєте іпотеку з наявного рахунку). Але також можливо, процедура називається рефінансування. Ще, банки можуть стягувати плату за скасування.Також ми запитали думку людей, які вже мають справу з чеськими банками, який саме банк вони б порадили і чому: Зінаїда:“Користуюсь понад 9 років послугами банку Fio, гроші на рахунку, а значить і на картці. Це перший банк в Чехії який справді чеський, та перший, що скасував всі податки за всі послуги, які рахують собі інші банки. Тобто рахунок безплатний, і всі трансакції в ЧР безплатно. Ніяких інших умов, як в Райффайзен Банку. Просто маєте рахунок і все. Не треба спеціально його "підкормлювати". (Щоб оформити потрібно - ред.) Візу тут легальну. Довготривале проживання. Два документи. Паспорт і ще може бути  права, або легітку. Хоча не знаю, може упростили. Можете онлайн відкрити рахунок. Я знаю, що в Райффайзен іноді потрібно до якогось числа гроші ставити, щоб проценти не нараховували.  Але не знаю, в якому випадку. У Фіо цього немає. Ну і Фіо проводить безплатні семінари по фінансовій грамотності. Так я їх і знайшла.”Ірина:“Я користуюся послугами Райффайзен банку, бо це найближчий банк біля моєї роботи. Просто банк, я не дуже переймалась, коли обирала, бо мені просто для зарплати (я не пересилаю гроші в Україну). Чи раджу? Ну, так, звичайний банк”.Віктор:“Користуюсь цим банком (Česká spořitelna) тому що він має багато відділень обслуговування, та багато банкоматів. Деякі програми на телефоні дають полегшену систему оплати якщо користуватися Спорітелна. І коли наближається термін закінчення картки нову карту пришлють автоматично на адресу проживання, зазначену в банку”. Який банк підходить саме Вам, залежить від багатьох змінних факторів, але, сподіваємось, що ця інформація стане Вам у пригоді.Бережіть себе та мийте руки з милом.Автор: Катерина Рубан, спеціально для UAPORTAL  

“Я потрапила у Пласт досить пізно, у 21 рік. Із першого двотижневого пластового табору я закохалась у цей світ – світ реальних пригод, світ непопсових пісень, лісів, нічного аж-до-неба вогнища, світ відповідальності, завдань і лідерства”, розповідає Plastchicago.org. Якщо вашій дитині 9-11 років, саме час подумати чи варто віддати дитину у Пласт. 1. У Пласті дитина завжди буде знати, чим зайнятися. Мені здається, а може мені так тільки здається, що сучасні діти не знають, чим себе зайняти у вільний час. Коли уроки вивченні, на дворі холодно, книги читати не особливо хочеться, то відразу «виручає» телевізор або планшет. У Пласті ж діти отримують посильні цікаві завдання у формі гри, які треба виконати вдома. Але не батькам до 2 ночі робити ікебани на уроки творчості, а дійсно діти повинні це зробити самі. Участь батьків часто заохочується, але мистецька досконалість не основне, адже оцінок немає. Завдання настільки цікаві, що вони реально захоплюють фантазію дітей, і вони пишаються тим, що самі виготовили. А ще мені подобається, що діти вивчають багато ігор (на уважність, на розвиток пам’яті, рухливих і т.д. ) і самі можуть запропонувати щось вдома пограти, а не просто «давай пограємось!», – «давай. у що?», – «не знаю…». 2. Пласт – це добровільний колектив. Школа це прекрасно. Але чомусь не у всіх залишаються світлі спогади про школу. Можливо, одне із пояснень – у школі є той колектив дітей, який сформувався досить випадково: діти із сусідніх будинків ходять у найближчу школу. Звичайно, можна поміняти школу, клас, але все ж це є досить примусове об’єднання. У Пласт же ходять діти, які самі або батьки яких мають спільні цінності, про які дивись наступний пункт. 3. Пласт дає не лише знання, а й цінності. Пласт — це, в першу чергу, виховна організація. Тут дійсно виховують характер, прагнення ставати кращим щодня, допомагати іншим тощо. І, якщо діти у 10 років цього ще не до кінця розуміють, то мають розуміти батьки, які хотіли б бачити своїх дітей з міцним характером, цінностями, які плекаються тут уже понад століття. Проте не забувайте і про те, як багато знань про природу, навколишній світ, про сучасні досягнення, історію, культуру, про видатних особистостей дізнається ваша дитина. А це – знання, які подаються і вивчаються у колі однодумців у формі грі, тому без зазубрювання і втоми. 4. Пласт — це добровільний вибір, який вчить відповідальності. У Пласті усі знають, що кожна дитина має право на помилку. На одну, і навіть дві. Головне, щоб зрозуміти і виправитись. Тому у Пласті дитина буде мати свою сферу відповідальності, свою роль (скарбник, писар, гуртковий чи просто хронікар), яку треба гідно виконувати. Якщо допустився помилки – ти уже знаєш, де міра твоєї відповідальності, і що зробити наступного разу, щоб було краще. 9-12 років таки підступний вік – уже хочеться трохи уникнути домашніх обов’язків («я не чув, що ти казав», «я цього не робив, так було до мене», «ти не казав цього робити, а я сам не бачив»). У Пласті вчать діяти наперед – не коли попросять, скажуть, нагадають, а наперед). Дозвольте вашим дітям стати самостійними, а відтак – відповідальними. 5. Пласт щодня робить пластунів кращими. Це не жарт. У Пласті є таке правило — щодня, як і кожен скаут у світі, пластун повинен робити добре діло. Звичайно, всі починають із маленьких добрих діл: підлив квіти, самостійно помив посуд, почистив дорогу від снігу, заробив кишенькові гроші. Але це ті маленькі справи, які раніше просто не помічались. А тепер у них є більший сенс, їх треба навіть записати у окремий зошит. І тоді у грудні уже є список добрих менших і більших справ, і спокійно можна писати листа святому Миколаю, просячи про подарунок. Ці дитячі добрі справи переростають у хорошу звичку у дорослому житті, і стають невід’ємною частиною характеру людини і великих добрих справ. 6. Батьки, будьте готові — ви також трохи змінитесь. Так, ви будете купувати наплічник на перший юнацький табір, будете переживати під час літньої зливи, адже дитина у лісі ночує, будете вболівати за її пластові відзначення. Перший час вам треба буде їхати, можливо, аж через пів міста, щоб дитина відвідала пластові заняття. І це вже також трохи змінить ваші вихідні. Так, ви спільно із дитиною вивчите забуті колядки, дізнаєтесь що таке «гаївки», пригадаєте, як визначити сторони світу, як в’язати вузли, як малювати карти місцевості. Так непомітно і легко ви приєднаєтесь до Великої Пластової Гри. Зрештою, до Пласту і самому можна приєднатись у будь-якому віці. 7. Пласт підтримує авторитет батьків. Як не прикро визнавати, але у перехідному віці, часто батьки не є авторитетом для своїх дітей. Діти можуть не приймати ваших порад, недочувати ваших прохань. Тому у Пласті є виховники – це спеціально навчені старші пластуни, які всього на кілька років (5-10) старші за юнацтво, проте які є авторитетом для них. А як інакше, якщо разом у мандрівки ходили, якщо виховник знає усі найостанніші серії «Зоряних ігор», і він не мама чи тато, які ходять на батьківські збори. Пласт підтримує авторитет батьків і допомагає юнацтву та батькам безконфліктно пережити ці турбулентні роки. 8. Пласт це хороший смак, якісна музика і розвиток талантів. Знаєте, найкращі пісні, найгарніші концерти, які я коли-небудь чула, це були українські пісні під гітару у пластовому колі. Страшно подумати, якби не Пласт, я може ніколи б не знала слів до пісень «Плач Єремії», «Океан Ельзи», «Братів Гадюкіних», не слухала б «Мертвих півнів», «Тартак» і т.д. Натомість, знала б усіх зірок «Х-фактору», брррр… Окремо про гітару: Пласт і гітара — це одне ціле. Тож вашій дитині не потрібно буде додатково ходити на уроки гри на гітарі – одне літо і ваша дитина грає. При чому, гітара у руках дівчини виглядає так само гарно, як і у руках хлопця. Хоча зізнаюся — я так і не навчилася грати на гітарі, але ж я і прийшла у Пласт у 21, а ваша дитина може почати значно раніше. 9. Пласт це здОрово і здорОво. Мабуть, ви знаєте, що у Пласті дотримуються здорового способу життя. Тобто, ніяких шкідливих звичок, захоплень, експериментів зі здоров’ям. Спортивні фестивалі, змагання, а ще табори – літні, зимові, мандрівки цілий рік. Хіба це не здОрОво?) Пласт — це природа, це Карпати, це ліси, це озера, це пройдені десятки і сотні кілометрів, це простір і це така краса! А ще люблю Пласт за гумор і невтомний оптимізм. За час мого пластування я так і не зустріла жодного пластуна-песиміста, а оптимісти, як відомо, і живуть щасливіше. 10. Пласт – це друзі на усе життя. Найголовніше – Пласт це друзі на все життя. Адже ви стільки разом пережили, змайстрували, створили, переспівали, пройшли, у вас спільні жарти, спільні спогади! І де я б я не зустрічала зараз пластунів різного віку, я знаю, які пісні він чи вона співали при варті, які у них цінності, із чого почати із ним (нею) розмову. І ще знаю, чому пластуни вітаються лівою рукою, при цьому промовляючи «СКОБ!». *Контакти осередків Пласту в Україні тут Автор: ст. пл. Ліна Остапчук, Бурх / plastchicago.org Джерело: Lviv1256.com   

Після парламентських виборів у Чехії, що відбулися 20-21 жовтня, перемогу з майже 30-відсотковим результатом святкувала популістська партія «Союз невдоволених громадян» (АNО), яку очолює Андрей Бабіш. Він є другою найбагатшою людиною Чехії зі статками у майже чотири мільярди доларів та бізнес-інтересами в аграрній, хімічній та медійній галузях. Не всі партії, які пройшли до парламенту (а їх дев’ять), висловлювали готовність формувати коаліцію з АNО. І ще менше тих, хто хоче йти в коаліцію за умови що прем’єром буде саме Андрей Бабіш, проти якого відкрито справу за нібито зловживання з фондами ЄС після того, як в травні цього року він змушений був подати у відставку з посади міністра фінансів Чехії. Про підсумки чеських виборів – зокрема і для України – Радіо Свобода розмовляло з Радком Мокриком, докторантом Карлового університету в Празі, редактором часопису Na Vychod, який висвітлює східну політику Чехії.   ​– Яка найбільша сенсація цих виборів, що Вас вразило? – Те, що кидається найбільше в очі – це провал, звичайно, правлячої партії, тобто уряду соціал-демократів. Власне кажучи, в країні, де в принципі цілком пристойний рівень життя і низьке безробіття, правляча партія отримує 7%. Це досить несподівано! Звичайно, можна говорити про відносну несподіванку – достатньо високий відсоток право-радикальної партії Томіо Окамури. Все-таки соціологія давала їм дещо менший результат, ніж 11%. І, звичайно, Бабіш. Перемога Бабіша очікувалася, але в світлі тих скандалів, які були останнім часом, напевно, настільки переконливий результат все-таки став несподіванкою. Тому що 30% – це дуже серйозно. – Чи вже гарантовано партії-переможцю АNO – «Союзу незадоволених громадян» – те, що її лідер Андрей Бабіш буде прем’єр-міністром? Чи це питання ще відкрите? – Насправді тут ситуація достатньо складна. Бо перед виборами фактично лідери всіх партій заявили, що не будуть співпрацювати з Бабішем, оскільки було відкрите кримінальне провадження, і вони не уявляють собі, щоб людина під кримінальним провадженням могла бути прем’єр-міністром. Тобто мова йшла про те, що будуть якісь домовленості. Інша справа в тому, що результат дуже переконливий, і уявити собі, що Бабіш, власне, буде подавати когось іншого на прем’єра насправді складно. А те, що президент Мілош Земан його запропонує як прем’єр-міністра – це цілком очевидно. – Для багатьох зовнішньо-політичні погляди Андрея Бабіша залишаються повною загадкою. Що Ви можете сказати про його зовнішньо-політичну орієнтацію? – Насправді це так. Щоб ми розуміли, сама партія ANО – загалом достатньо такий зрозумілий проект буде для українців в тому сенсі, що цей проект зроблений під лідера і визначити якусь ідеологію партії достатньо складно. Тому що Бабіш йшов на вибори швидше як євроскептик. Він проти впровадження євро, він проти міграції, але одразу ж після оголошення перших результатів – він заявляє, що його партія європейська і вони будуть співпрацювати (з Брюсселем) тощо. Бабіш – підприємець, і він дуже практично, прагматично ставиться до політики, тому якось визначити, куди він буде рухатися, наразі складно. Я думаю, що багато чого залежатиме, власне, від складу коаліції, тобто, з ким йому вдасться домовитися і на які поступки він піде. Але, відверто кажучи, очікувати якогось серйозного розвороту в зовнішній політиці Чехії не варто. Хоча є певна схильність до таких поворотів – Бабіша часто порівнюють з Угорщиною чи Польщею та їхніми лідерами. Тобто, швидше очікування йдуть на якесь таке, можливо, не дуже сильне ускладнення відносин з Брюсселем. – Бабіш вже після виборів сказав, що не буде формувати проросійську коаліцію з комуністами і крайньою правою партією Томіо Окамури «Свобода і пряма демократія». Це важлива заява? – Знову ж таки, до заяв Бабіша треба ставитися достатньо обережно. Тому що дійсно була така заява. Навряд чи він піде в коаліцію з комуністами. Але в той же час він заявив, що він буде шукати точки дотику з усіма політичними партіями і, попри ці заяви, що він не буде співпрацювати з Окамурою. Потім він додав, що, наприклад, в питаннях міграційної політики вони можуть знайти якусь спільну мову з крайніми правими. Тобто виключати в планах Бабіша співпрацю з будь-ким напевно не варто. Хоч для нього буде непросто, адже Окамура є небажаним партнером, тому що з Окамурою не хоче співпрацювати ніхто, за великим рахунком – занадто його політика радикальна. Окамура не перший рік балансує на рівні якогось расизму, і тому альянс з ним не буде вітатися.   – Які Ви бачите відносини між Прагою за нового уряду, коли вже буде коаліція і уряд сформовані, та Брюсселем? Чи буде якась євроскептична хвиля йти з Праги? – Знову ж таки, я думаю швидше так. Бабіш – якщо він справді очолить уряд – євроскептицизм очевидно буде посилюватися, незважаючи на те, що сам Бабіш залюбки приймає гроші з Брюсселя, але ця політика якогось скепсису щодо Брюсселю загалом є достатньо популярною. Я би не драматизував, власне, якісь ускладнення з Брюсселем. Але без сумніву, що риторика Бабіша швидше є все-таки проти Брюсселя. І цю хвилю вони залюбки розганяють у суспільстві. Що оця бюрократія Брюсселя, «диктат Брюсселя» і що Чехія повинна бути міцною і самостійною... Тобто – якогось ускладнення, швидше за все, варто очікувати. Але нічого драматичного. – І якими Ви бачите, до речі, відносини між Чехією й Україною вже після цих виборів? – Знову ж таки, відносини загалом попереднього уряду були достатньо хороші. Налагоджувалися співпраця як економічна, так і зрештою після цих відомих заяв Земана про Крим практично весь політикум на чолі з прем’єром Богуславом Соботкою відмежувався від цього, засудили цю заяву. Як вже було сказано, якось визначити конкретний майбутній вектор, гіпотетичний, влади Бабіша складно. Але були в нього заяви, що санкції проти Росії не працюють. Тобто, він не виступає за скасування санкцій, але він говорить про те, що вони не дуже ефективні. Загалом він максимально обережний в питаннях зовнішньої політики. Якщо порівнювати з попереднім урядом, то можна чекати якихось ускладнень, але, знову ж таки, Бабіш – людина максимально прагматична. Я думаю, що він буде керуватися практичними і конкретними інтересами. Говорити про те, що ANО (при всій своїй суперечливості) – це якась відверта проросійська сила, я б все-таки не наважився. – Тобто, Чеська Республіка залишиться другом України і прихильником української євроінтеграції? – Можливо, лобістом української євроінтеграції Чехія не буде, але я думаю, що якась економічна співпраця і загалом політичний діалог буде триматися цілком в нормальних межах. І очікувати якихось серйозних ускладнень тут не варто. Тому що на перший план, очевидно, будуть виходити конкретні економічні інтереси в конкретних сферах. Ростислав Хотин, Радіо Свобода