Весна нарешті починає перемагати холодні завірюхи і снігопади і незабаром в Україні розпочнеться черговий, насичений і палкий фестивальний рік. Команда нашого порталу підготувала для вас підбірку з найцікавіших фестивалів цієї весни. Ми обов’язково помандруємо на деякі фести з цього списку, ви з нами? Тоді поїхали! Французька Весна   Де: Київ, Дніпро, Харків, Одеса, Запоріжжя, Львів, Рівне, Івано-Франківськ, Бердичів Коли: 31 березня - 30 квітня Зміст: презентація спільних франко-українських проектів - фільмів, фото, муралів, концертів, художніх виставок. Реалізація дискусійних та творчих айданчиків для обміну досвідом. Скільки коштує: безкоштовно Детальна програма у кожному місті: https://institutfrancais-ukraine.com/programmation/printemps-regions Чому варто піти: надзвичайно насичена програма, що складається з нових фільмів, презентацій книг і фотопроектів, театральних п'єс, художніх арт проектів. Свіжий погляд на наше суспільство, історію і мистецтво. Можливість зануритись у французьку культуру та знайти у ній щось спільне зі своєю. А також шанс зав'язати цікаву дружбу з дивовижними людьми.   Dream Handmade Festival     Де: м. Львів, вул. Коперника, 17 Коли: 31 березня - 1 квітня Зміст: великий вибір екслюзивних товарів ручної роботи, дизайнерських виробів, матеріалів для рукоділля, можливість познайомитись з авторськими техніками та взяти участь майстер-класах та семінарах. Скільки коштує: 30 грн. / але якщо ви попередньо зареєструєтесь - то вхід вільний. Посилання: http://lviv-online.com/ua/events/festival/dream-handmade-festival/ (там же можна зареєструватись) Чому варто піти: це перший найбільших фестиваль ручної роботи у Західнії Україні, безліч лекцій, концертів, ринків, демонстрацій, робочих зон та унікальних заходів, а також можливість познайомитись з молодими та досвідченими українськими handmade-виробниками. Також ця подія буде цікава тим, хто хоче презентувати свої вироби і шукає майданчики для презентації.   Музичний фестиваль «Atlas Acoustic»     Де: Київ, вул. Січових Стрільців, 37-41 Коли: 1 квітня Line-up: Epolets, Bahroma, Фіолет і Brunettes Shoot Blondes Скільки коштує: 250-650 грн. Купити квиток: http://kyiv-online.net/events/music/muzychnyj-festyval-atlas-acoustic/ Чому варто піти: побачити на одній сцені - Бахарєва, Вареницю, Колоса та Ковальова, а це не так просто, оскільки Epolets, найближчим часом йде у творчу відпустку, а Bahroma і Фіолет взяли перерву після зимових виступів. Ну а Brunettes Shoot Blondes, взагалі рідко з'являються в Україні через виступи закордоном. Гуморина 2018     Де: Одеса Коли: 31 березня - 1 квітня Зміст: парад гумору, фестиваль клоунів та мімів "Комедіада", численні конкурси, розваги і виступи. Скільки коштує: вхід вільний Детальна програма: https://ua.igotoworld.com/ua/eventPage/2035_yumorina-2018-odessa.htm Чому варто піти: святкова карнавальна хода, міжнародний фестиваль "Комедіада", що цього року проходитиме вже восьме - і цього року на ньому будуть клоуни і міми з десятка європейських країн. Крім гумору можна буде поласувати смаколиками на "Фестивалі Їжі", відвідати ярмарку сувенірів, місто дитинства та відпочити на концертах і виставах, що можна буде відшукати у центрі. Мабуть для України ця подія є чимось подібним до мексиканських фестивалів, а тому, хоча б раз на життя на ній обов'язково треба побувати. Великдень у Гаю 2018. Львів  Де: Музей народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького (Шевченківський гай), Львів . Коли: 8-9 квітня 2018 року Чому варто піти: Хочете дізнатись, як святкували Великдень у давнину в західноукраїнських селах? Тоді Вам до Музею народної архітектури і побуту "Шевченківський гай" Потрапивши на територію музею, ви одразу станете учасником давньої традиційної гаївки «Кривий танець», рухаючись якою потрапите у вир святкового дійства. А там – старовинні хатки під солом'яною стріхою, хлопці у вишиванках, дівчата у віночках, веселі народні забавки, гаївки та веснянки, виступи фольклорних колективів та цікаві майстер-класи.     Скільки коштує: дорослий вхідний квиток 30 гр., дитячий 20 гр. Посилання на подію: https://afisha.vash.ua/events/kontserty-ta-svyata/svyatkova-programa-velykden-u-gayu-2018  Свято "У гай на гаївки"  Де: Музей народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького (Шевченківський гай), Львів . Коли: 18 квітня 2018 року, початок о 12:30. Чому варто піти:  "Ми знаємо, що Ви будете робити у Львові у Світлий вівторок- Ви будете водити гаївки разом із  вокальним ансамблем "Намисто".  У програмі свята: - гаївки; - веснянки; - цікаві забави. - ансамбль "Намисто". Скільки коштує: дорослий вхідний квиток 30 гр., дитячий 20 гр.   Фестиваль писанок 2018   Де: різні локації Києва (Софійська площа, Володимирський проїзд та сквер біля нього, Михайлівська площа, Контрактова площа). Коли: 5-7 квітня Зміст: виставки традиційних, авторських писанок. Великодній ярмарок, тематичні фотозони, дитячі розваги і атракціони. Скільки коштує: безкоштовно Посилання: http://folkukraine.com/projects/ukrainian-pysanky-festival/ Чому варто піти: познайомитись з традиційними розписами писанок з різних регіонів України та зануритись у прадавню символіку і атмосферу Великодня. Крім того у вас буде чудова можливість придбати щось смачне і красиве на ярмарку майстрів.   Великдень у «Мамаєвій Слободі» 2018, Київ   Де: козацьке селище «Мамаєва Слобода», Київ (вулиця Донця, 2). Коли: 7-8 квітня 2018 р. Зміст: Традиційно у світле свято Христового Воскресіння «Мамаєва Слобода» запрошує долучитися до наших праотцівських традицій: 7 квітня о 22 годині розпочнеться нічне богослужіння у козацькій церкві Покрови Пресвятої Богородиці,  та завершиться зранку, 8 квітня, освяченням великодніх кошиків. Хто не поміститься в церкві, зможе, як це й годиться за козацькими традиціями, взяти участь у «Гоніннях смерті» з української землі. Піднятися на дзвіницю поряд із церквою, щоб вдарити в «Благовіст» та заграти на церковних дзвонах. Скільки коштує: вхід – 100 грн, для пенсіонерів, школярів та студентів – 60 грн, дошкільнята, інваліди I та II груп, солдати та сержанти-строковики, ветерани АТО – безкоштовно. Посилання: Мамаєва Слобода   Великдень у «Парку Київська Русь»     Де: с. Копачів, Київська обл. Коли: 7-9 квітня Зміст: грандіозне святкування великодня та можливість поринути у епоху раннього середньовіччя. Скільки коштує: 150 грн. для дорослих, для пенсіонерів та студентів - 100 грн, для дітей шкільного віку - 50 грн, дошкільнята - безкоштовно. Придбати квитки можна Тут Посилання: http://parkkyivrus.com/ua/ Чому варто піти: зустріч великого київського князя Володимира, частування, пасхальна хода, верхова їзда, стрільба з лука, феєричне театралізоване шоу з вокалом і танцями, фрагменти весняного мюзиклу, реконструкція кінно-пішого бою. Цей фест - є мрією будь кого, хто захоплюється далекою і романтичною добою середніх віків.   Тож які події вирішили відвідати ви? На які фестивалі ви б запросили своїх закордонних друзів? Або можливо ви хочете розповісти про подію, яка ось-ось має відбутись? Відписуйте у коментарі та діліться своїми думками :)   P.S. якщо вам сподобався цей матеріал, найкращою подякою за роботу, буде його поширення, щоб якомога більше людей дізнавались про різнобарв'я цікавезних подій, що вирують в Україні і долучилась до активної розбудови цікавого середовища :) Олекса Коба спеціально для UAPORTAL.cz  

У скількох містах України Ви бували? А до маленького села на кілька десятків хатин навідувались? Ми пропонуємо Вам познайомитись із проектом «Ukraїner»  - і відкрити для себе Україну по-новому. Ми хочемо познайомити Вас із командою ентузіастів, котрі запропонують свіжий погляд за куліси життя колоритного українського суспільства.  Із Богданом Логвиненко - автором проекту - говорила Маргарита Голобродська.  Маргарита: Ваша біографія дуже різнопланова, та ми сьогодні зосередимось на експедиції Ukraїner. Як саме правильно вимовляти цю назву? Богдан: Ми кажемо «юкраїнер». М. Тоді, «юкраїнер». Розкажіть, будь ласка, кілька слів про себе і свою роль у проекті. Як би Вас можна було представити людям? Б. Я є автором проекту. М. Скільки років проекту? Б. Півтора року. М. Як взагалі функціонує Ukraїner, який Ви маєте штат, як фінансуєтесь? Б. Це – волонтерський проект. Фактично, більшість наших людей – волонтери. Є невеличка основна команда, яка працює виключно над «Ukraїner», і власне для цієї команди у нас є певний зарплатний фонд із бізнес-спонсорства. В залежності від експедиції у нас є від трьох до шести партнерів, які долучаються до кожної конкретної експедиції. Таким чином ми покриваємо наші витрати на подорож, покриваємо витрати власне на команду. Загалом до проекту за півтора роки долучились більше 200 волонтерів. Тобто, ці 200 людей не працюють у нас постійно, але долучаються за можливості: хтось раз на тиждень, хтось раз на місяць, хтось кожного дня – є і такі волонтери. У нашій команді є людина, яка координує волонтерів, є режисер, є продюсер та я; у нас є база основних операторів, котрі з нами їздять, є фотографи та автори текстів, адже ми створюємо різноманітний мультимедійний контент: експедиції представлені на відео, і у форматі 360, на фотографіях і власне у текстах. М. А як народився проект? Він виник, скажімо, на основі «sumno.com» який Ви вели, чи, можливо, Вам ця нова ідея просто наснилась? Б. «Сумно», напевно, лежить десь у закладах цього проекту, тому що «сумно» я також робив через те, що мені не вистачало культурно-інформаційного поля в Україні. Тому мені страшенно хотілось робити щось саме про культуру. Потім я досить довго жив за кордом, п’ять років, і… власне, за кордоном дуже часто ставлять ідентифікаційні питання – запитують звідки ти і хто ти. Люди часто усвідомлюють, хто вони є, саме виїжджаючи за межі країни – тому що саме тут такі питання найчастіше і ставляться. Коли ти живеш у своєму рідному місті, на своїй вулиці, тебе нечасто про це питатимуть. У цьому також є величезна проблема України, бо дуже багато українців не виїжджають за межі… цієї території, де такі питання не з’являються. Тому в багатьох ідентифікація в принципі не присутня. І от коли вже виїжджаєш за межі Батьківщини – думаєш про те, що можна розповісти, що можна показати про свою країну. Власне, моя ідея полягала в тому, що показати нема чого… хоча насправді є й історії, є і різні неймовірні українські дива. Спочатку я вирішив про них писати просто тексти, а потім зібралася команда, і ми вирішили це робити разом. Перша ідея проекту «Ukraїner» – це показати світові Україну. Друга ідея – розповісти самим українцям, що у нас є. Здебільшого тим, які не виїжджають за межі власних міст. Третє – це показати, що подорожувати Україною – цікаво. У нас для цього є формат відео-блогу, де ми просто показуємо, як ми їздимо. Четверте – це показати, що в Україні можна щось робити, і що є дуже багато «агентів змін», які, власне, і втілюють неймовірні проекти не виїжджаючи з маленьких сіл і містечок. П’яте – це познайомити регіони один з одним, тому що у нас українців надзвичайно багато стереотипів одне про одного – це пов’язано з інфраструктурними проблемами та з проблемами політичними й економічними. Таким чином, всі ці ідеї реалізувались разом, і з них вийшов ось такий проект. М. Як Ви вважаєте, для кого платформа «Ukraїner» буде кориснішою: для українців чи для гостей-іноземців? Б. Ми хотіли б зробити її однаково корисною і для українців, і для іноземців. Для іноземців ми трошки адаптуємо інформацію. Версії трошки відрізняються. М. Що значить "адаптуємо"?   Б. Ми в процесі коригування наших перекладів, в процесі збору команди, необхідної для того, аби робити цю адаптацію. Якщо текст цікавий у внутрішньо-українському контексті, це не означає, що він у світовому контексті має взагалі якесь значення. Тому ми вчимо наших авторів, по перше, писати спираючись хоча б на мінімальний європейський контекст – скажімо, щоб це було цікаво читати не лише в Україні. Власне, і коли ми перекладаємо тексти, ми також думаємо про те, як би це краще… читалось. М. А Ви могли б навести приклад такої адаптації для Чехії? Скажімо, який текст буде цікавий чеху? Б. Для Чехії найцікавіше читати про Закарпаття, про Колочаву. У нас матеріалів про Колочаву іще, на жаль, не було. Але планується. М. Чекаємо! Скажіть, Ви відслідковуєте, як вас читають за кордоном? Скажімо, чи маєте статистики того, якою із семи доступних мов вас найбільше читають? Яка країна вами найбільше цікавиться? Б. Я можу прямо зараз відкрити і сказати Вам. Ми відслідковуємо, але от актуальні за останні кілька місяців я ще не переглядав. М. Цікаво, наприклад, як читає Німеччина у порівнянні із нашою сусідкою Польщею. Б. Ок! У нас Польша складає близько 10 %, близько 10 % – Сполучені Штати, потім Німеччина, Канада, Росія. М. 10% від загальної кількості, включаючи українців? Б. Так. Сполучені Штати, Німеччина, Канада, Росія і потім сьоме місто Чехія. М. Ой-ой… окей. Скажіть, будь ласка, що саме ваша команда вкладає у слово експедиція? Це, наприклад, три людини, які їдуть однією машиною на три місяці, чи це короткі періодичні візити до певної локації? Б. Це – дослідження. Це, власне, дослідження території. Для нас сама експедиція, збір матеріалу – це надзвичайно важливий етап, тому що власне в експедиції ми знаходимо всі ті історії. Ми працюємо до експедиції, робимо аналіз кожного регіону, досліджуємо його ще до поїздки. А вже під час самої поїздки ми розуміємо, що було правдою, а що ні, порівнюємо наші очікування із реальністю і знаходимо все те, що потім стає історіями, відео, текстом. М. У вас є якась мережа «інформаторів», які до вас звертаються та кажуть: «От у нас є така цікава людина»? Чи це може бути будь хто? Б. Перед кожною експедицією ми оголошуємо збір інформації. Це нам також дуже допомагає поєднати всі місця й людей, дізнатися значно більше про регіон. Ми усвідомлюємо, що самотужки дізнатись стільки, як завдяки тим, як Ви кажете, «інформаторам», ми б не змогли. М. Як людина досвідчена, скажіть, чи можливо об’їхати Україну на чотирьох колесах? Чи доводилось вашим експедиціям діставатись локацій, наприклад, пішки? Б. Бували, звісно, різні ситуації. Особливо в горах. Мені здається, що в горах зі сполученням величезні проблеми… але ми завжди знаходили вихід. Поки що. М. На скільки люди, які живуть у віддалених зонах, селах, чи у горах, відрізняються від людей у містах? Наскільки у них інше, можливо, сприйняття світу? Б. Ми не соціологи, щоб робити такі висновки. Я вважаю, що люди в містах відрізняються від людей в горах так само, як люди в містах відрізняються від своїх міських сусідів. Я не думаю, що тут варто узагальнювати. Тим більше, ми якраз намагаємося розповісти, що всі люди надзвичайно різні у різних регіонах, і що нас об’єднує саме те, що ми всі різні. М. Тобто разючого впливу інфраструктури на людину ви не помічаєте? Б. Це дуже впливає на традиції насправді… Тут, напевне, можна швидше сказати не про людей, а про побут. Чим гірша дорога, тим краще зберігається певна автентичність. Тому, власне, з одного боку ми страшенно радіємо, коли з’являються нові дороги – їх зараз досить багато ремонтується по Україні. Але в той самий час нам часто прикро, що така якась безжалісна глобалізація вбиває автентичність в селах. М. Чи буває Вам важко або сумно писати матеріали, розкривати людей? Наскільки ці ваші експедиції емоційно навантажені?  Б. Я намагаюсь до них ставитись… з холодним серцем, як до історій. Дуже часто буває, що всім страшенно хочеться допомогти. Буває і таке, що хочеться змінити вид діяльності й почати займатися тим, чим займається кожна конкретна людина, до якої ми приїжджаємо. Адже дуже часто це люди, в яких страшенно запалені очі! Тому, напевно, і буває непросто – адже серед героїв наших історій – дуже багато людей, котрі насправді щось круте роблять. Тому доводиться дуже часто вимикати емоції і, власне, робити все так… холоднокровно. М. А може у Вас є якісь улюбленці, чи найяскравіші, найдивніші історії або місця, які Вам особливо запам’ятались? Б. Улюбленців немає, адже це б означало, що треба порівнювати людей, які стали героями наших експедицій. Напевно, завжди найкраще пам’ятаєш тих, хто були останніми… Власне, ці історії ще не вийшли. Ми знімали Карпати, і там було багато надзвичайно колоритних персонажів! Деякі з них, до речі, навіть не стануть героями наших історій, але назавжди нам запам’ятались. М. Це так круто! А розкажіть нам, де Вам особисто найбільш комфортно жити? Після того як Ви побачили фактично і практично майже всю Україну, і до того ж багато країн за кордоном? Б. Мені скрізь комфортно. Я не можу сказати, що я взагалі є людиною комфорту. Мені комфортно там, де щось діється, коли я відчуваю, що роблю щось корисне. Якщо це не так, то я починаю відчувати дискомфорт від того, що витрачаю свій час дарма. М. Скажіть, будь ласка, які плани у проекту на найближче майбутнє? Після завершення експедицій, що тривають зараз, плануєте якось продовжувати? Б. Все почнеться з нуля, знову будуть експедиції, просто їздитиме інша команда. Я сподіваюсь, що ми знайдемо відповідну команду, і все продовжиться. Тому що цей проект… Я боюсь сказати що ми винайшли цей формат, бо хтось скаже, що вже таке сто років існувало, а ми не знали… [Посміхається] А, власне, мені здається, що це дуже зручний формат. По-перше, він корисний для етнографії – розповідати про те, що відбувається зараз у тому чи іншому регіоні. По-друге, він корисний для того, аби об’єднувати людей. По-третє, проект корисний як регіональне медіа, але такого собі всеукраїнського масштабу. Проект завжди привертає увагу. Бували ситуації, коли ми приїжджали до села, а там всі про наш приїзд знали заздалегідь, в усіх районних газетах про це написали. Україна змінюється, з’являються нові проекти, нові люди народжуються, і тому, власне, ця експедиція не має права зупинятися. Але зрозуміло, що це вже будуть інші люди, трошки інший кут зору, інше бачення іншими очима. Крім того, ми зараз працюємо над фільмом про Валерія з Панасівки на Полтавщині – одного з героїв нашої експедиції. М. Не збираєтесь, часом, написати книжку по матеріалах з проектів? Не виникало у Вас такої ідеї? Ви ж пишете… Б. У мене, на жаль, зараз на писання зовсім немає часу, я навіть не можу написати тексти на Ukraїner. Власне, тому у нас багато дописувачів, журналістів, які працюють з матеріалами, що ми привозимо з експедицій – тому що фізично я, на жаль, не встигаю зараз писати. Мені надзвичайно прикро з цього приводу – можливо, по закінченню експедиції я візьмусь і за такий проект, побачимо. А цього року ми ще, можливо, встигнемо втілити ідею створення путівників. [Путівників, що пропонували б туристичні маршрути Україною– ред.] М. Якби Ви мали описати свою професію, то ким би Ви себе назвали? Б. Відкривачем. Мені просто це подобається. Це якась дитяча мрія, бо я не уявляю… мені не цікаво працювати з чимось, що вже відкрито, створено, втілено. Власне, найбільший інтерес – це робити щось таке, що напевно можна відкрити, або «перевідкрити». Тобто, багатьом може здатись, що ми розповідаємо про вже відомі місця, тому що серед тих історій, які у нас є, є справді відомі… Але ми намагаємось і на них подивитись під іншим кутом – саме тому це можливо назвати «перевідкритям». Здавалося б, що ще можна відкрити на Землі, вже час освоювати космос! Але є певні значення вже відомих нам речей, які все ще можна відкривати. М. Як Ви думаєте, чому в Україні такий вакуум з внутрішнім туризмом? Хіба не вистачає відкривачів? Чи людям не цікаво, чи немає можливостей? У чому причина, на Вашу думку? Б. Я не хочу казати, що знаю – можу лише здогадуватись… Мені здається, що в основі більшості проблем в Україні лежить страх. У багатьох цей страх навіть якийсь вроджений – через дуже яскраво-негативну історичну пам'ять. Це, власне, страх змін, страх будь-яких перетворень, перевтілень. Саме тому в Україні дуже важко втілюються будь-які реформи, в Україні дуже важко тим, хто намагається створювати щось нове. Для багатьох цей страх стає перепоною, але залишаються й ті, для кого він стає викликом – і це, мені здається, дуже важливо. І мені радісно жити в час, коли є так багато людей, які прийняли цей виклик. М. Які перспективи у цій сфері українського життя Ви бачите? Чи стає більш популярним їздити, скажімо, до сусідньої області замість сусідньої країни? Б. Так-так, постійно стає! Тобто, люди, насправді, все більше і більше подорожують, і це надзвичайно надихає і нас. Нам дуже часто пишуть, що їздять нашими маршрутами. Це при тому, що ми поки що не складаємо жодних маршрутів. Люди просто дивляться, де ми були, і як це було, які історії ми вже відзняли. І вони їдуть вже просто по наших слідах. М. Це прекрасно! Дякую Вам за розмову! Б. Дякую Вам!     Для UAportal.czМаргарита Голобродська Фото: http://ukrainer.netВідео: https://www.youtube.com/c/UkrainerNet

Наші друзі з АМO (Asociace pro mezinárodní otázky) попросили нас розмістити дуже цікаве і корисне дослідження, одним із аспектів якого є вивчення мотивації, подальших планів українських студентів за кордоном та досвіду українських випускників, які вже закінчили навчання за кордоном. Окрім цього, дослідження може допомогти університетам покращити якість навчання та умови Вашого перебування в країні та університеті! Ми також хочемо використати отриману інформацію, щоб запропонувати урядам України та Чехії стратегію для більш ефективної взаємодії з українськими студентами. "Разом з партнерами ми проводимо дослідження щодо досвіду українських студентів та випускників, що навчаються/ались за кордоном. Метою даного дослідження є зібрати, структурувати та популяризувати інформацію щодо внеску в розбудову України та Чехії, який роблять та можуть робити українці, що навчались за кордоном. Також ми очікуємо зрозуміти з якими перешкодами зіштовхуються українські студенти та запропонувати урядам України та Чехії  стратегію для більш ефективної взаємодії з українськими студентами. Якщо ви українець/ка, яка навчається/алася в Чехії просимо взяти участь в опитуванні українських студентів в Чехії, яке складається з 20 питань, що займе у Вас орієнтовно 15 хвилин. Опитувальник українською доступний за лінком: http://bit.ly/studentczech.  Також, за можливості, просимо надіслати посилання на опитування знайомим студентам чи випускникам чеських університетів. Оскільки наші ресурси дуже обмежені ми не маємо можливості здійснювати персональний контакт з студентами та випускниками за кордоном, тому будемо дуже вдячні за кожне заповнене онлайн анкетування. Ми обов’язково ознайомимо Вас з результатами опитування." Дякуємо за допомогу і участь у дослідженні.  UAPORTAL.CZ 

Інформація чеського МЗС про місце та час подачі заяв на робочу карту в рамках «Режиму Україна» з 1 травня 2018 року  Заяви будуть подаватися через візовий центр.  Інформуємо, що заявники на робочу карту, які включені до урядової програми «Режим Україна», починаючи з 1 травня 2018 року для подачі своєї заяви повинні прибувати до візового центру компанії VFS Global у Львові за адресою м. Львів, вул. Джерельна, 18. Це означає, що заявник, який подає заяву до 30 квітня 2018 року включно, прибуває безпосередньо до Генерального консульства Чеської Республіки у Львові; водночас заявник, який подає заяву після 1 травня 2018 року, повинен робити це лише у вищезгаданому візовому центрі, де будуть також присутні працівники консульства. Списки необхідних документів, терміни розгляду та інші законні норми не змінюються. Надалі діятиме правило, за яким заявник повинен прибувати для подачі заяви у візовий центр точно у день, який був призначений йому консульством. Ми рекомендуємо, щоб заявники подали свої заяви у візовому центрі у часовий період від 08:30 до 13:00. Візовий центр у Львові буде єдиним місцем, де можна подати заявку на робочу карту в рамках «Режиму Україна». Інші візові центри не будуть приймати ці заяви. Вам буде цікаво також: Довгострокове проживання в Чехії – робоча карта Повідомляє МЗС Чехії 

Умови та необхідні документи для подачі заяви з метою отримання робочої карти. Документи: анкета (PDF, 551 KB) на робочу карту дійсний закордонний паспорт, не старше 10 років, паспорт повинен мати мінімально дві вільні сторінки та строк дії паспорта повинен бути мінімально 3 місяці після завершення терміну дії візи; не повинен бути пошкоджений 3 однакові фотографії, які відповідають актуальному вигляду заявника документ про забезпечення проживання на території ЧР - відповідний документ повинен довести, що проживання буде забезпечено на термін потрібного перебування від - до та у випадку без обмеження. Такий документ може бути: трудовий договір, договір про трудову діяльність або договір про майбутній договір (у цьому випадку потрібно надати як оригінал документу, так і нотаріально завірену копію; оригінал одразу повертається заявнику), в якому сторони зобов'язуються  в узгоджений термін укласти трудовий договір, що містить положення, з якого випливає, що щомісячний розмір заробітної плати, окладу або винагороди іноземця, не буде нижчий, ніж базова ставка мінімальної місячної заробітної плати. Ці документи можуть замінити надсилаючий лист у випадку іноземних громадян, відряджених до роботи на території ЧР іноземним роботодавцем і які не укладають трудовий договір з вітчизняним роботодавцем. Щотижнева робоча доба у кожних основних  трудових відносинах повинна бути не менше 15 годин. Іноземець зобов'язаний представити цей документ чеською мовою та переклад має бути нотаріально завірений, зрозумілий іноземцеві або  має бути мовою, зрозумілою іноземцеві та бути нотаріально завіреним перекладом  на чеську мову. оригінал або завірена копія договору на проживання, договір оренди, договори суборенди або договори з подібним змістом – в таких випадках, немає необхідності засвідчувати підписи договірних сторін (на прохання заявника цей документ відразу ж після подання заяви буде повернений) aбо підтвердження фізичної особи або особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи, яка є власником або уповноваженим користувачем будинку або квартири, або документ-свідоцтво, видане іноземцю за вимогою власником - у таких випадках необхідно засвідчити підписи;  у випадку подання заяви на довгострокову візу чи дозвіл на проживання з метою навчання таке підтвердження можна також надіслати через скриньку даних МЗС ; довідка про несудимість в Україні – даний документ не вимагається від заявників молодших 15 років; у випадку, якщо іноземець за останні 3 роки перебував безперервно строком довше ніж 6 місяців  в іншій країні, тоді також повинен надати довідку про несудимість з тієї країни (у цьому сенсі вирішальне значення має те, що дозвіл на проживання, виданий цією іншою державою, перевищує 6 місяців, а не фактичне проживання заявника в цій іншій країні) документ про мету перебування (у цьому випадку потрібно надати як оригінал документу, так і нотаріально завірену копію; оригінал одразу повертається заявнику): документи, що підтверджують професійну компетентність для виконання необхідної роботи (при подачі заяви документ про нострифікацію не потрібний), або дозвіл на роботу, якщо вимагається (звертаємо увагу, що у випадку іноземця, який є партнером, статутним органом або членом статутного органу чи іншого органу комерційної корпорації, що виконує для цієї юридичної особи завдання, що виникають з предмету її діяльності, або іноземця який має намір здійснювати сезонне працевлаштування, не має права подавати заяву на робочу карту, навіть якщо він має дозвіл на роботу), або документ, який підтверджує, що мова ведеться про іноземця відповідно з §98 закону про працевлаштування  (тобто іноземці, які не потребують для виконання роботи дозвіл на роботу) і якщо мова йде про продуктивність регульованої професії, потрібно представити документ, що підтверджує виконання умов для здійснення такої професії  Дозвіл на роботу за законом № 435/2004 Sb., про працевлаштування, також вимагає: у випадку іноземця, якого роботодавцем є іноземна юридична особа і який є своїм роботодавцем на основі договору з чеською юридичною особою або фізичною особою посланий для виконання робіт на територію ЧР для виконання завдань, що випливають з цього договору або у випадку, коли іноземець буде  працівником на сезон та працевлаштований  діяльністю, яка залежить від зміни пори року, але найдовше протягом 6 місяців у календарному році, якщо між окремими роботами на території ЧР, пройде строк не менше 6 місяців; який буде працевлаштований на  певний період у цілях підвищення своїх навичок і кваліфікації в обраній роботи (стажування), але на строк не довше 6 місяців. Цей період може бути продовжено, однак не довше  ніж на термін необхідний для отримання професійної кваліфікації відповідно до законодавства, чинного в ЧР до 26 років віку працевлаштування  тимчасові та обмежені у часі роботи у рамках обміну між навчальними закладами або в рамках програми для молоді, у яких ЧР приймає участь. Важлива інформація: В’їзна віза з метою отримання дозволу на перебування надається  строком дії на 6 місяців та строком дозволеного перебування на території ЧР до 60 днів. Після в’їзду на територію ЧР з такою візою іноземець повинен до 3-х робочих днів особисто звернутися до відповідного до проживання іноземця відділу з питань притулку та міграційної політики Міністерства внутрішніх справ для подання заяви на оформлення картки дозволу на перебування. Такий дозвіл потім буде видано протягом 60 днів. Діючий дозвіл на перебування дає можливість власнику у терміну дії перебувати на території інших країн шенгенської угоди крім ЧР до 90 днів у будь-якому коридорі 180 днів. Документи для оформлення довгострокового перебування не повинні бути старші 180 днів від дати видачі – єдиним виключеням є закордонні паспорти, матричні документи та фотографії, якщо відповідають теперешньому вигляду заявника. Всі документи повинні бути на чеській мові або офіційно перекладені до чеської мови. У випадку українських документів не вимагається апостиль, достатньо нотаріального засвідчення. Заявник повинен сплатити встановлений збір, якщо його заява підлягає оплати. Заяву на отримання робочої карти розглядає Міністерство внутрішніх справ до 60 днів  від дня подачі заяви, в особливих випадках до 90 днів.  У випадку, якщо розгляд заяви призупинено, наприклад на підставі необхідності додати документи, яких не вистачає, строк не зараховується. Робоча карта надається на строк, на який було укладено робочий договір або договір про робочу діяльність, будь-який не більш ніж на 2 роки; у випадку якщо іноземець надає дозвіл на працевлаштування, робоча карта надається на строк зазначений у дозволі на працевлаштування. У статті використана інформація МЗС Чехії 

У самому серці Праги, у майже казковому буднику «У кам’яного дзвону» на Староміській площі у п’ятницю ввечері лунало українське слово. Українські родини зібралися, щоб почути нові казки Лірника Сашка і зануритися в неповторну атмосферу його розповідей. Відомий український казкар вже вдруге приїхав до Праги на запрошення недержавної організації «​Українська Європейська Перспектива»​ Готичний будинок «У кам’яного дзвону» має вже понад 600 років, і за цей час наслухався різних історій, але українські казки наповнили його старі стіни веселим дитячим сміхом, здивованими вигуками і щемливими звуками українських народних пісень. То «козак-характерник» Сашко Лірник зачарував своїми розповідями цілу аудиторію. І малі, і старі не просто слухали, вони грали казку – про сміливих козаків і працьовитих дівчат, про жадібних панів та недолугих чотрів, про лисичок і котиків. Сашко Лірник схопив «лисичику-сестричку» За дві години спілкування Сашко Лірник перетворив на акторів мало не пів-аудиторії. В імпровізованій виставі грали всі: і діти, і мами з татами, і навіть пан посол – йому дісталася роль козака Миколи. Ще б пак! З таким славним козацьким прізвищем, як Перебийніс – Сашко Лірник не розглядав для пана Євгена жодної іншої ролі. Сашко Лірник представляє «козака Миколу», одинадцятилітній «дід» Данило у зеленій футболці У цій же ж казці одинадцятилітній Данило Студеняк грав старого діда. «Я дуже люблю казки Лірника Сашка. Я сам читаю його книжки, а раніше читали батьки. Вчора дивився його по Youtube», – каже Данило. Як і більшість присутніх дітей, він живе в Празі вже довше, ніж в Україні і завдяки українським книжкам і відео з інтернету зберігає і зв’язок з Україною і українську мову. Задоволений виступом був і сам казкар, каже, що українці за кордоном – особлива аудиторія, але він почувався як удома, як у рідній родині, бо для нього Україна є там, де є українці. У великій залі майже не було порожніх місць «Вони не «загодовані» артистами, вони спраглі до українського слова, до казки. Самі бачите, яке тут єднання відбулося – всі відчули себе однією родиною. Я дуже ціную такі виступи за кордоном, бо я сам жив за кордоном довго і знаю, що Україну починаєш цінувати особливо, коли ти відірваний від неї», – говорить Олександр Власюк, якого більшість дітей і дорослих по всьому світу знають під псевдонімом Сашко Лірник. Захоплені слухачі відклали навіть мобільні телефони А з празькими українцями його зв’язує вже тривала дружба. Вперше він побував у Празі на Різдво три роки тому. Тоді «Українська Європейська Перспектива» запрошувала з України дітей загиблих бійців. Разом з Сашком Лірником вони і Різдво зустрічали і колядували на головній площі Чехії. Тоді ж і Прага, щоб підтримати українську громаду, що збирала допомогу для фронту, надала безкоштовно одне з найкращих своїх приміщень.   Сашко Лірник з дружиною після виступу в будинку «У Кам’яного дзвону» Автор: Марія Щур - Радіо Свобода  Фото: Роман Михальчук