Українці в Чехію, напевно, частіше їздять з метою роботи, ніж з метою туризму. Адже, тут є багато роботи, яку самі чехи не дуже хочуть робити. А українці ж з радістю за неї беруться, бо як для України тут можна заробити досить непогані гроші. Тим паче у Чехії на ринку праці безліч вільних вакансій і роботу можна знайти легко. Варто лише захотіти.   У цій статті якраз піде мова про пошук роботи. Де тільки її не пропонують. Пам’ятаю, мій під’їзд на Україні був обклеєний оголошеннями «Робота в Польщі, Чехії». Та що під’їзд, на кожному стовпі вони висіли, друкувались у газетах, тощо. Та й конторок багато повідкривалося з виготовлення віз та пропозицій роботи. Багато моїх знайомих знаходили роботу приблизно таким чином: « Мого кума брата син там працює». Але насправді, нескінченним джерелом пропозицій роботи є інтернет. Починаючи з офіційних сайтів і закінчуючи соціальними мережами і дошкою оголошень OLX.   Саме пошук роботи в інтернеті і розглянемо. Отож, якщо ви вирішили все таки законно, а не нелегально знайти в Чехії роботу, то почати варто з офіційних джерел. 1. Integrovaný portál Ministerstva práce a sociálních věcí.Інтегрований портал Міністерства праці і соціального захисту. Щось на зразок нашого центру зайнятості. І навіть не варто хвилюватись, що на чеській мові ви нічого не зрозумієте. Сайт розроблено так, щоб в іноземців не виникало проблем з пошуком роботи. Певні частини сайту перекладені на 6 мов, і одна з них українська.   «Іноземці мають можливість шукати роботу на території Чеської Республіки у базі даних вільних робочих місць. База даних використовує інформацію усіх державних Центрів Зайнятості в ЧР. На цій сторінці пошук влаштований так, щоб робочі місця, які підходять іноземцям, обиралися автоматично. Йдеться про ті вакансії, на які працедавець має дозвіл набирати іноземців і які він згоден зайняти іноземцями. Іноземці, зацікавлені працювати в ЧР, можуть переглянути пропозицію вільних робочих місць або зареєструватися та вкласти тут своє резюме. Роботодавці можуть переглянути пропозицію зацікавлених у працевлаштуванні або зареєструватися, і також опублікувати тут свою пропозицію вільних робочих місць, які підходять для іноземців» - вказано на їхньому сайті.   Ось так виглядає сторінка для пошуку роботи.     Тобто фільтрів і критеріїв для пошуку потрібного варіанту досить багато. А галочка біля пункту «Роботодавець готовий працевлаштувати іноземця» встановлена уже автоматично, при переключенні на будь-яку мову окрім чеської. А ось так виглядає приблизно результат пошуку вакансії, яку хотіла б я:   І так, основні параметри вакансії чітко вказані українською. Щодо приміток чеською мовою – вкладені посилання на Google-перекладач. Зручним є те, що відразу вказуються, які мови треба знати, щоб працювати на даній роботі. І відразу з оголошення відкривається форма «відіслати запит роботодавцеві». Зареєструвавшись на цьому сайті, з’являється можливість відмітити вакансії, які сподобались зеленим прапорцем, щоб потім повернутись до них.  2. www.jobs.cz – можна сказати, супермаркет вакантних місць. Більшість моїх друзів і колег по роботі, саме на цьому сайті знайшли собі роботу в ЧР.     Хоча й перекладу на українську тут немає. Але для того, щоб почати пошук варто відповісти лише на 2 запитання: Jakou práci hledáte? – Яку роботу шукаєте? Kde? – Де?   Як результат пошуку отримаємо такий список:     Тут уже кожну вакансію потрібно відкривати, щоб ознайомитися з умовами. Відкривши, отримуємо детальний опис, що потрібно знати і уміти, які будуть поставлені завдання на робочому місці, а також інформація про додаткові бонуси та заохочення. Перекладу тут немає, але думаю з перекладачем Google в сусідній вкладці проблем не виникне. На сайті є кілька фільтрів, в тому числі й мови – Jazyky. На цьому сайті також можна залишити резюме і просто переглядати вакансії кожного дня або оформити розсилку на електронну пошту.   За схожою схемою працюють ще кілька сайтів, яких видає Google на першій сторінці пошуку: -         www.prace.cz/ -         www.profesia.cz/ (партнер багатьох великих міжнародних компаній, так що можна знайти круті вакансії) -         www.gastrojobs.cz/cs/ (більшість вакансій зі сфери послуг, таких як офіціанти, покоївки, тощо) -         www.hledampraci.cz/ -         www.chcipraci.cz -         www.jenprace.cz -         cz.indeed.com -         www.monster.cz   3. Дошки оголошень https://prace.hyperinzerce.cz, https://www.annonce.cz/, https://www.seznam.cz/ - це сайти, де розміщені не тільки пропозиції роботи, а й все-все інше: купівля і продаж, оренда житла, знайомства, тощо. На цих сайтах все розкладено по розділах, так що знайти досить легко. Також тут можна знайти бригади або так звані "фушки" – короткий нестабільний заробіток.   4. Також хочу відмітити ще один сайт спрямований на допомогу у знаходженні роботи – LinkedIn. Це поєднання соціальної мережі і біржі праці. Це сайт де можна знаходити і встановлювати контакти з людьми у потрібній професійній сфері. Звичайно, для пошуку простих професій ця мережа не підходить. Але якщо у вас багато талантів і бажання, то можна знайти роботу хоч на іншому куточку планети.   Трохи про те як все працює. Як і у звичайній соц. мережі потрібно заповнити профіль – освіта, навички і уміння. Далі обрати професію, якою б хотіли займатися. І тоді вже розглядати пропозиції конкретних вакансій, або компаній, які їх пропонують. LinkedIn – розумна мережа, у вашому профілі з’являтимуться вакансії, що можуть вас зацікавити. Також список вакансій формується на основі заповнених даних профілю. Особливо корисною ця мережа буде для студентів, які знаходяться у пошуках майбутньої роботи. 5. І ще один спосіб пошуку для тих «хто знає, чого хоче». Якщо у вас віддавна є мрія працювати на якусь мегапопулярну популярну компанію, то найпростіший спосіб – стежити за вакансіями на їхньому сайті. Майже на кожному сайті компаній є розділ «кар’єра», і звісно, там гарно розписані вакансії і вимоги до них. Так що, якщо у вас диплом конкретного профілю, то план пошуку краще будувати від пошуку компаній до пошуку вакансій. І навіть, якщо нема диплому то такий спосіб пошуку буде досить ефективний, варто лише визначити бажану сферу діяльності.   Отже, де шукати роботу чи як мінімум з чого почати – варіантів безліч. Зараз би хотіла трохи зупинитися на позначках, які найчастіше трапляються у описах чеських вакансій:  VŠ (Vysoká škola) – вища освітаSŠ (Střední školа) – середня професійна освітаAj, Čj, Rj, Nj– англійська, чеська, російська, німецька мови відповідно. Uj– не зустрічала, зазвичай пишуть повністю ukrajinština.PC – праця з комп’ютеромŘP B (řidičský průkaz skupiny B) – посвідчення водія категорії B.   Ще одне важливе питання: з якими документами можна працювати у Чехії? Якщо, у вас є: -         Робоча та синя карта, оскільки вони видаються з метою працевлаштування; -         Дозвіл на постійне проживання з метою возз’єднання родини; -         Довгострокове перебування з метою навчання. Тобто, якщо ви студент, ви можете офіційно підпрацьовувати. Однак, оплачувана робота не може бути основним заняттям під час вашого перебування. І, можливо, знадобиться дозвіл на роботу. Його буде видано тільки у разі, якщо робота не вплине на навчання. Дозвіл на роботу видає місцевий центр зайнятості. Всі деталі, щодо працевлаштування студенту краще обговорювати зі своїм навчальним закладом. -         Інші специфічні візи, такі як карта співробітника, який переводиться у межах одного підприємства - стажера, менеджера, спеціаліста -         Довгострокова віза з метою сезонного працевлаштування, тощо.   Знайти роботу – це лише перший етап. Потім чекає не менш важлива частина. А саме співбесіда з майбутнім роботодавцем. Шукаючи роботу в Чехії, я часто стикалася з позначкою «перший контакт з роботодавцем через електронну пошту». Відсилала резюме й мотиваційний лист. Доводилось підлаштовувати дані під кожного роботодавця. Але саме така форма спілкування сприймається легше, а ніж очікування дзвінка. Зараз набирає популярності, така річ як співбесіда по скайпу. Тобто, роботу й справді можна знайти перебуваючи в іншій країні.   Пошук роботи – це також робота. На це потрібно затрати свої сили і час. Але результат вартий того. Для того, хто не знає з чого почати – на допомогу є мультсеріал «Пошук роботи». Хоча він розроблений для українців, які шукають роботу в Україні, але у ньому простою мовою висвітлені важливі питання з якими рано чи пізно стикається будь-яка людина. Вам буде цікаво також прочитати: Робота в Чехії: умови працевлаштування для іноземців  Автор: Світлана Малецька, спеціально для UAPORTAL.CZ 

Заява українських організацій у Чеській Республіці стосовно обрання Зденека Ондрачека головою комісії парламенту з контролю GIBS. Українські організації у Чеській Республіці висловлюють занепокоєння з приводу обрання Зденека Ондрачека головою комісії парламенту з контролю GIBS. Значна кількість чеських депутатів виступали проти обрання З. Ондрачека головою комісії. Головним чином тому, що обраний голова брав участь у силовому придушенні демонстрацій під час Тижня Яна Палаха у січні 1989 року як член загону міліції спецпризначення «SNB». Насилля проти мирних демонстрантів – це вчинок, який не забувається. В думках українців живуть спогади про брутальний напад служби безпеки на студентську демонстрацію, з якого почалась революція і т.зв. Євромайдан, а пізніше й певні сумні події в країні, які деякі несерйозні політики ставлять під сумнів.  Чеська Республіка стала домівкою для тисяч українців, котрі у ній вбачають приклад демократії, на якому можна вчитись.  Упродовж останніх років депутат З. Ондрачек поширює спотворену чи неправдиву інформацію про події в Україні. Разом із іншими депутатами від Комуністичної партії Чехії у січні 2016 року, він відвідав окуповану українську територію в Донецькій області, чим  порушив українські закони та принципи міжнародного права. Україна від 2014 року протистоїть агресії Російської Федерації, тобто, агресії штучно створених угрупувань, які, дякуючи підтримці Російської Федерації, дестабілізують Україну. Офіційні візити окупованих територій іноземними політиками сприяють легітимізації незаконних дій зі сторони агресора. Держави західного світу, в тому числі і Чеська Республіка, офіційно засудили анексію Криму і російську агресію на сході України, яка забрала більш ніж 10 тисяч життів і примусила більш ніж 2 мільйони людей «мігрувати» всередині країни. Той факт, що одну з найбільш важливих інституцій, яка займається питаннями безпеки, очолює людина, яка порушує демократичні принципи і захищає агресію проти України, викликає певні побоювання. Ми підтримуємо думку, що цілком доречно, щоб З. Ондрачека було знято з функції голови комісії парламенту з контролю GIBS.(відповідно до § 35 Закону номер 90/1995). Віримо, що Чеська Республіка буде і надалі підтримувати стабілізацію і єдність України, адже ситуація в країні впливатиме на безпеку і стабільність Європи. Організації які підтримали Заяву: Ukrajinsko Evropská Perspektiva (Українська Європейська Перспектива) Ukrajinská tradice v České republice ( Українська традиція в ЧР) Ukrajinská iniciativa v České republice ( Українська ініціатива в ЧР) Asociace Ukrajinské hromady z. s ( Асоціація Української громади) Ukrajinská iniciativa Jižní Moravy ( Українська ініціатива південної Моровії ) Oblastní Řeckokatolická charita v Liberci ( Обласна Грекокатолицька харіта в м.Ліберць) spolek Džerelo ( творче об'єднання "Джерело" ) Sdružení Ukrajinců a příznivců Ukrajiny Оригінал Заяви чеською мовою: 

Знайти роботу в Україні стає дедалі простіше, причина -  дефіцит робочої сили, свідчать експерти. Демографічний спад, брак кваліфікованих спеціалістів робочих професій, неспроможність конкурувати із закордонними роботодавцями –  причини самого дефіциту. Домінує у цьому списку заробітна плата, яка в Україні невиправдано низька у порівнянні з європейською. Хоча за 2017 рік українські оклади і зросли на 20 – 30%, вони все-таки не дотягують до європейських, повідомляє Радіо Свобода. "За неофіційними даними, близько 10 мільйонів українців виїхали на роботу за кордон. І прогнози на майбутнє не надто втішні.Чехія, Балтія спрощують для українців працевлаштування. Працівників буде все менше і менше. Молодь, якщо є можливість, їде вчитися за кордон. Працювати теж планують там. Можливо, в майбутньому, Україні теж доведеться запрошувати на роботу мешканців інших країн", -  зазначила Інна Новицька власниця компанії по підбору персоналу, пише Бізнес Інфо. За даними Держстату, середня зарплата у грудні 2017 року зросла на 35,5% порівняно з груднем 2016 року і становила 8777 грн. Приріст реальної середньої зарплати з урахуванням інфляції у грудні минулого року становив 18,9%. Утім, грудневі показники завжди зростають за рахунок мотивувальних передноворічних виплат. До кінця 2018 року в уряді очікують підвищення середньої зарплати до 10 тис. грн. За словами Тетяни Микитович, директора HR-провайдера Smart Solutions, у 2017 році спостерігалося 30% зростання зарплат у адміністративного персоналу, HR-фахівців, а також на позиціях, які класифікують як комерційні. У маркетологів, юристів та на фінансових позиціях індексація зарплат становила близько 10-15%, пише 112 ua Проте статистика заробітної плати в Україні за 2017 рік така:   Найбільша середня заробітна плата в Україні сконцентрована у столиці, як свідчить дослідження. Проте навіть 9 832 гривні в місяць у Києві важко порівняти із зарплатою, яку отримують українські заробітчани в Європі. Так, наприклад, в Чехії прості робочі професії: будівельник, комірник, прибиральниця на місяць можуть оцінюватися приблизно у 1000 євро, проте працювати буде потрібно по 12 годин на добу максимум з одним вихідним на тиждень. "Там середня заробітна плата знаходиться на рівні 20-25 тис. грн. Чим більше фізичної роботи, тим більше платять. Хоча варто відзначити, що за деякими вузькими спеціальностях і наші оклади не поступаються закордонним", – зауважила Тетяна Пашкіна експерт з парцевлаштування, повідомляє сайт Сегодня. З 1 січня 2018 року мінімальна заробітна плата в Україні збільшилась на 523 грн, тепер вона дорівнює - 3723 грн. Мінімальний час роботи в Європейському союзі, в залежності від країни, оцінюють від 5 до19 євро. В Україні одна мінімальна робоча година дорівнює - 0,80 долара. У США мінімальна плата за годину - близька 7 доларів за годину.   Найвища заробітна плата високо кваліфікованого робочого в Україні може дорівнювати 10000 гривень. На ці кошти в місяць можна: оплатити комунальні послуги, а це 2000 – 3000 гривень, Інтернет, мобільний зв’язок – 200 гривень 300 гривень, харчування від 4000 до 5000 гривень (якщо мова йде про родину). Якщо той самий робітник поїде на заробітки в Чехію, його зарплата хоча і збільшиться удвічі, але робочий час зросте до 12 годин на день і майже не буде часу на відпочинок, а головне він буде позбавлений спілкування із сім’єю. Проте на суму 20.000 крон у Чехії український робітник може: оплатити ліжко в гуртожитку, це 2.000 -3.000 крон на місяць, місце(ліжко) у квартирі у Празі на сьогодні коштує 3.000 - 5.000 крон, оплатити мобільний зв’язок та Інтернет 500 крон, харчування на місяць 2000 - 3000 крон (якщо він буде один). Також необхідно враховувати, що квитки на подорож до батьківщини коштуватимуть, в залежності від відстані, перевізника та транспорту від 45 доларів до 150, проїзд громадським транспортом  550 крон в місяць(проїздний у Празі).  Найбільш затребувані спеціалісти у мегаполісах України на даний час є ІТ-фахівці, лікарі(приватні клініки досить високі зарплати), інженери проектуальники, архітектори, маркетологи і фахівців з продажу, менеджери з реклами, фінансисти, адміністративні працівники, PR-менеджери і HR-менеджери, тощо.   У регіонах здебільшого затребувані працівники сфери продажу, ІТ і телекомунікацій, але, крім цього, пропонуються вакансії для фахівців виробничої сфери. Найвища конкуренція останніми роками досі спостерігається в категорії "Вищий менеджмент" – близько 13 осіб на одну пропозицію, мінімальна конкуренція в таких сферах, як страхування, робочий персонал, встановлення та сервіс, консультування та автобізнес.  За даними Держслужби зайнятості, найбільшим попитом на вакансії в Україні серед кваліфікованих робітників користуються швачки, електромонтери, електрозварники, слюсарі, токарі, пекарі, водії, малярі. У сфері послуг найбільш затребуваними є продавці, кухарі, офіціанти і бармени, молодші медпрацівники тощо. Тренд останніх років -  зростання віддаленої зайнятості. Все більше компаній наймають віддалених співробітників, при цьому це не лише українські, а й міжнародні. "Люди з України виконують роботу для різних компаній у віддаленому режимі. Багато молодих людей цілеспрямовано шукають роботу віддалено як альтернативу трудової міграції, багато кандидатів віком 45+ років, котрі не отримали гідної пропозиції по роботі, все частіше шукають віддалену роботу", – резюмує Жанна Балабанюк. Головною тенденцією українського ринку праці експерти називають масову трудову міграцію за кордон. "Трудова міграція з України набуває серйозних обертів, і якщо в 2017 році це тренд, який тільки-но посилюється, то вже у 2018-2020 роках ми будемо мати катастрофічні наслідки, якщо не буде вжито заходів з утримання і розвитку людського капіталу всередині країни. Дефіцит трудових ресурсів вже відчутний сьогодні, і без вирішення цього питання економічне зростання не є можливим", – підкреслює Жанна Балабанюк генеральний директор консалтингового агентства у Києві. Для українців, які планували роботу за кордоном, останньою новиною стало те, що Чеський уряд у 2018 погодився вдвічі збільшити квоти на прийом працівників з України - до 19,600 в рік, щоб таким чином допомогти місцевим фірмам, які заявляють про дефіцит робочої сили. Про це повідомив міністр закордонних справ Чехії Мартін Стропніцький.  "За пропозицією МЗС Чехії уряд сьогодні вирішив збільшити видачу дозволів на роботу для працівників з України з 9 600 до 19 600 на рік", - написав він , зазначивши, що це реакція уряду на проблеми роботодавців щодо браку робочої сили. Згідно із методологією Євростату, Чеська Республіка має самий низький рівень безробіття в ЄС - 2,3%. У 2017 році Чехія депортувала понад 1000 громадян України, які незаконно працювали у країні з польськими дозволами на роботу. Посол України в Чехії – Євген Перебийніс в інтерв’ю Європейській правді зазначив, що йдеться переважно про так звану м’яку депортацію. Українців не хапають і вивозять, а просто ставлять у паспорт штамп, на підставі якого вони мають до певного числа залишити територію Чехії, а також забороняють в’їзд до ЄС від одного до трьох років. Перебийніс наголосив, що чеський уряд декларує бажання активніше залучати робочу силу з України. Водночас процедура працевлаштування українців є надзвичайно складною і триває в деяких випадках 5-6 місяців. Проте останні нововведення мають спростити цю систему.  Автор: Наталя Мізюкіна спеціально для UAPORTAL.CZ 

Минулого року за підтримки Українських профспілок у Чеській Республіці в Празі був заснований український культурно-освітній центр «Крок». Центр працює за фінансової підтримки меценатів і батьків. Місяць навчання у центрі коштує 500 крон, і прийти може кожна дитина у віці від 6 до 12 років. UAportal говорив зі співзасновницею і директором Центру Марією Гаврилюк – про місію Центру, про дітей діаспори, про бачення України закордоном.   UAportal: Що саме Ви вкладаєте у термін «культурно-освітній» центр? Марія:На першому місці у нас саме «культурний». Головна мета Центру – зберегти українську мову, зберегти українську культуру, зберегти українську історію, донести їх до дітей, навчити дітей читати і писати українською. Тобто, ми за основу Центру не взяли мету поставите оцінку. Ми взяли за основу дати дітям можливість пізнати, що таке Україна – за це не ставляться оцінки, за це, як кажуть, не карається. [Посміхається] UAportal: Де Ви знаходите натхнення для складання програми? Адже ви не йдете за програмою Міністерства? Марія: Багато ідей виникають самі собою – наприклад, коли ми сідаємо разом із вчителями щось обговорити. Другий, можна сказати, «мішок з ідеями» - це світова спільнота. Я спілкуюсь із представниками різних українських організацій у Європі, і ми часто ділимось ідеями та досвідом. За основу, що стосується освітньої частини, ми беремо програми українського Міністерства освіти і дотримуємось їх – але, звичайно, не оцінюємо дітей. У нас діти не пишуть масу тестів і контрольних робіт, нашим завданням є навчити дітей українській грамотності – у мові, літературі, культурі й історії. І тому це не є освітньо-культурний центр, а саме культурно-освітній. Наприклад, у молодших групах перший урок – це букварик чи українська мова, другий – українська література, а третій – українська традиція, історія України. UAportal: Які матеріали ви використовуєте? Марія: Найбільше ми використовуємо відео. Наразі не маємо потреби використовувати електронні книжки, тому що ми забезпечені усіма підручниками. Цього року ми отримали і підтримку з боку України – дотацію від Міністерства закордонних справ – на закупівлю матеріалів. Тому ми маємо усі нові підручники й робочі зошити з української мови й літератури, з історії, маємо букварики. Для менших діток ми, наприклад, маємо книжку «Історія України в казках та легендах», а для старших -  підручники «Історія України». Ми також читаємо твори, які нам рекомендує українське Міністерство освіти. UAportal: Розкажіть про структуру Центру, будь ласка. Марія: Зазвичай у нас займаються близько 20-30 дітей, які розділені до трьох груп. Найменша група – це дітки шести-семи років, які тільки починають учитися читати й писати.  Друга група – це приблизно 2-4 класи чеської школи. І третя група – це учні 5-6-7 класів чеської школи. UAportal: Як довго тривають уроки? Скільки взагалі часу ви проводите разом із дітьми у центрі? Марія: По суботах – від десятої і приблизно до третьої.  Це стосується усіх трьох груп. До того ж, старша група у суботу має ще й художню студію – там художники мають свою стратегію ведення уроків і свою програму. Діти починали з комплементарних кольорів, а зараз уже працюють над малюванням людських рис обличчя. А у молодшій групі батьки вирішили більше уваги звернути саме на історію, до художньої студії зможуть піти лиш ті, хто захоче. Хоча дітки ще маленькі, тож історія у нас у доволі ігровій формі, «ігрово-легендарно-казковій» формі. UAportal: Ви пропонуєте ще якісь додаткові гуртки у центрі? Марія: У п’ятницю у нас є гуртки співу та інформатики. А в середу маємо українознавчу студію – це для тих діток, які не можуть ходити по суботах. Маємо також гуртки художнього ткацтва та IT технологій. UAportal: Діти отримують якусь відзнаку наприкінці року? Марія: Подяки. Ми даємо персональні подяки – із фотографією для кожної дитини. Таким чином ми їх хочемо відзначити і підтримати. Можемо також дати якісь малесенькі подаруночки. UAportal: Які ви проводите свята? Для дітей і батьків? Марія: Так, святкуємо і з дітьми, і з батьками… Ми у березні минулого року відсвяткували відкриття, а у травні зробили свято матері, яке вдалось на славу. Ми влаштували багато цікавих конкурсів для матусь, тож діти й татусі були фанатами обох команд. Перше вересня у нас також було святом. Для дітей  це було великим емоційним піднесенням – з одного боку, почалось навчання, а з іншого, ми для них організували не «лінійку», а справжнє свято.  Діти прочитали буквально по одному віршику, а потім був художник, що малював на обличчях, майстер по надуванню кульок і виробленню фігур із них, був величезний торт і солодкий стіл. Важливим святом був і День захисника вітчизни 14 жовтня, коли ми провели маленький концерт Марини Маковій – вона працювала тоді з дітьми, і діти співали й танцювали під її пісні. Діти і кожний гість також написали листи-подяки нашим захисникам та воїнам, котрі зараз на передовій, а ми їх потім надіслали на схід України. Минулий семестр ми закінчили святом Миколая – прийшов Миколай з подарунками, завдяки нашим спонсорам. [Сміється] Ми з дітками ставили казкову виставу «Різдвяна казка доброти», а також зробили інсценізацію вечора у родинному колі перед приходом Миколая. UAportal: Ви часто ходите на виставки, або їздите на екскурсії разом із дітьми? Марія: Так, якщо є щось важливе, що стосується українського культурного життя, у Празі. За межі Праги ми їздили лиш раз – на могилу Бандери до Мюнхена. Це була одноденна поїздка для дітей із батьками, і дітям було надзвичайно цікаво. Багато із них побували там вперше, почули, побачили, що справді така людина була, що це важлива особистість. Я, до речі, також була на цій могилі вперше. Хоча дітки були іще маленькі, по 6-7 рочків, вони іще багато чого не розуміли... Ще, стосовно екскурсій…Навчальний рік ми, наприклад, закінчували не у школі «лінійкою», а на кораблику на Влтаві. Нещодавно у Празі була виставка «Переможці», і ми з дітками пішли. Була дуже серйозна реакція з боку дітей – вони розпитували «А чому? А як? А взагалі це можливо, щоб люди на таких залізяках ходили?» І коли ми сказали, що ця людина бігає марафони по 10 кілометрів, вони кажуть: «Як це можливо?» Вразило і те, що ми почули від дітей «Ненавиджу Росію. Чому проти нас воюють?» Такі ось були у них думки після цієї виставки… «Чому це так відбувається? Чому? Чому хтось має ось до такої біди дістатися, а комусь має бути дуже добре?» Ми також запрошуємо різних гостей до нас. Коли був рок-фестиваль українських гуртів, то до нас прийшли хлопці з гурту «Друже Музико». Діти були просто в захваті! Вони вперше в житті взагалі взяли кобзу до рук. Для них кобза взагалі була чимось неймовірним, вони цього інструменту раніше не знали! Вони її всю обмацали з різних боків, далі ще й трошки пограли. Ми якраз готувалися до Різдва, тому коли гості заспівали «Добрий вечір тобі», яку всі діти знають – тут, як кажуть, спів був на цілий наш поверх! [Сміється] Заспівали також «Червону руту», і так далі – це було надзвичайно для дітей цікаво! До нас також приходили хлопці з АТО. Вони показали багато фотографій з Майдану. І якщо старші дітки, яким близько 10 років, уже хоча би чули про Майдан, і щось починають розуміти, то найменші розпитували: «Ой, а що це, таке було в Україні? А як це так…» Для них це також було великим «А чому?» UAportal: Як хлопцям із АТО вдалось пояснити ситуацію дітям? Усе ж-таки, це не дорослі… Марія: Мені страшенно сподобалось, тому що вони сказали так… легко. «Ось це було. Так, ось тут загинули люди. Так, ми маємо свої цінності, за які стоїмо». Діти ще не розуміють усіх деталей та статистику, їм не показували ті найжахливіші фотографії з Майдану… Це розмова була би, звісно, для дітей старших 7 класу. Хоча й наші діти вже мають власну позицію. Діти з нашої старшої групи – це 5-6 клас – ситуацію сприймають доволі жорстко. UAportal: У чому ж проявляються позиції та ставлення дітей? Марія: Наприклад, у нас буквально сьогодні була розмова на тему «українська казка», і ми порівнювали українську «Марійка і Ведмідь» та російську «Маша и Медведь». А потім мова зайшла про «Фіксиків». З одного боку, у мультику висвітлюється робота механічних пристроїв, а з іншого, реакцією дітей було: «Ми не хочемо це дивитись, тому що це російське». Тож ми починаємо пояснювати дітям, у чому є користь, на що дивитися, а на що не звертати уваги, тому що це зомбування, і так далі… Діти іще, можливо, чогось не розуміють, але своїм походженням пишаються. От ми минулого тижня ходили із ними на футбол на траві, і вони вболівали: «У-кра-ї-на!». І справді, тішить, що вони не стидаються кричати «Україна!», не стидаються сказати, що вони українці – тобто, для них це справді високо. Тому що на них, Богу дякувати, немає відбитку того соціалізму, у якому всі рівні й однакові. Ці діти, вони… «Ми інші». Тобто, вони розуміють, що вони з України, але живуть у іншому суспільстві – і намагаються це доносити до власного оточення. UAportal: Де шукати корені певного ставлення дітей до України, до Росії? Це походить з родини? Марія: Скоріш за все. У будь-якому випадку, якщо в родині говориться, що «ось там бідна-нещасна Україна, вона ніколи з того не вибереться» - ми тут не маємо шансів це змінити. Це насправді дуже боляче і дуже сильно відчувається. Деякі діти прийшли до центру, навчились кільком буквам, навчились читати, і на цьому сказали: «Мені вистачить. Більше я не хочу знати нічого про Україну, мені вистачить того, що я вмію читати. Писати – не дуже. Але я навчився читати, і мені цього вистачає». Це йде з родини. Буває, в родині кажуть, що  сюди достатньо піти хоча б заради спілкування – аби знайти коло спілкування саме українських дітей. Я навіть по собі суджу – я, наприклад, не маючи «Кроку», чи будь-якої іншої освітньої установи, стільки уваги не приділяла б українським традиціям. Вдома є набагато більше іншої роботи, аби виділити цей час, щоб сісти й поговорити про українські традиції. Тому і для моїх дітей «Крок» - це важлива платформа для спілкування й навчання українською мовою. UAportal: Ви вважаєте, що про традиції в українській діаспорі у Чехії говориться мало? Марія: Тут, закордоном, вони, на жаль, зникають. Залишилась тільки різдвяна традиція. І Пасха. А традиції вишивки, ткацтва, наприклад, просто нівелювались. І коли ти дітям починаєш розказувати про свято Івана Купала, починаєш їм показувати картинки… Коли ми плавали на кораблику, діти запитали: «Ой, а що це, тут купалися колись на Івана Купала?» Розумієте, ми про це говорили місяць перед тим, а вони на річці, коли ми їм давали подяки, про Івана Купала згадали! Тобто, у них вже це помаленьку відкладається в голові. Ще у кого є бабусі – це щастя, напевно, цінніше за золото. Мама прибігає – домашнє завдання, «Так-так-так, ми все зробили до чеської школи»… А бабусям чеська школа зовсім не цікава – бабусі цікаво сісти й поговорити: «А колись як було на Україні…» От у кого тут є бабуся – це просто неймовірний скарб! І це відчувається на дітях. Ті, у котрих бабусі тут – українські казки розказують тільки так! Вони знають масу казок, просто масу казок! UAportal: Ті дітки, котрі до вас приходять – вони взагалі асоціюють себе із українцями? Називають себе українцями, чехами, чи десь посередині? Марія: Більшість дітей, які до нас прийшли, називають себе українцями. У нас є, наприклад і дівчинка, у котрої мама – українка, тато – грузин, а живуть вони у Чехії. Тобто, там узагалі дуже кумедна ситуація. [Посміхається] Діти просто унікальні! Вони кажуть: «Так, ми українці, нам це цікаво». У нас нещодавно зайшла розмова про «Щедрик». І коли я їм сказала, що це одна з найвідоміших українських пісень у світі, один хлопчина включив англійську версію «Щедрика» і каже: «Ой, а нам у чеській школі включали цю пісню». У чеських школах, особливо з англійським спрямуванням, у різдвяну добу «Щедрика» доволі таки часто дають дітям слухати. Але діти не знають, що це є українська пісня. Тому і це для них також велике відкриття. Ми зараз дивимось велику кількість фільмів про Україну – наприклад, «ДНК - код нації». Коли діти дивились про склад української крові, вони казали «Боже, це неймовірно!» Так само і коли їм розказували, що українська вишивка – це не лише красива квітка, а що у ній зашифровані з давніх давен різні послання, діти казали: «Як так можна? Де там та буква?» А коли придивлялись до візерунка – насправді, там та буква була. А наші маленькі – вони більше по казках. Ми читали казку по Трипільській культурі – то батьки нам потім казали: «Ми й самі не знали, що таке було». Тобто ці маленькі щось таки додому принесуть, принесуть і розкажуть. А тим більш, як ми створили групу для спілкування батьків і вчителів у Viber, з’явилась реакція і з боку батьків: «А дайте нам посилання! А ми ось таке знайшли, що Ви на то скажете?» Ось така буває комунікація. Наприклад, коли до нас приїжджав представник закордонних справ Спілки Української Молоді Андрій Несмачний, ми організували зустріч із батьками. І коли Андрій показував, за якими традиціями живе так звана «стара діаспора», і як вони намагаються пропагувати роботу національно-патріотичних таборів, наші батьки цим зацікавились. UAportal: Можливо, і діти у «Кроці» вже мають якийсь таборовий досвід? Марія: Минулого року ми возили наших дітей на Міжнародний табір миру в Україні, куди приїхала делегація з Чехії – ми – а також з Греції, Молдови і 15 дітей з Волновахи. Це досвід, який багато чого дав зрозуміти. Діти зі Сходу України, хоча й доволі патріотично підковані діти, на четвертий день скриплячи зубами почали переходити на українську мову у розмовах з нашими дітками. Молдова розмовляла тільки російською – вони не знають українську, їм там надзвичайно важко було. А Греція та Чехія не розмовляє взагалі російською. То діти з Волновахи були змушені перейти і потім казали: «Боже, як важко просто у буденному спілкуванні говорити українською!» Так, вони співають вільно пісні, вони розказують вірші українською, але у буденному спілкуванні їм дуже важко було. Ситуація була трошки напруженою, але одного вечора ми сіли, поговорили, і я кажу: «Знаєте, наші діти вас просто не розуміють… Ви як говорите російською, і тим паче якщо ви говорите швидко, то більшість з них вас просто не зрозуміють». І якщо, дай Бог, знову ж цей табір миру буде, то я з радістю би знову поїхала. Надзвичайно важливою складовою цього табору є робота із дітьми зі східної України, які у буденному житті практично без виключення російськомовні. Цей табір і зустрічі з дітьми із діаспори їх починають стимулювати переходити на українську мову. Українці українців російською розуміють прекрасно. А коли вже приїдуть діти-діаспоряни, то виникають ситуації – тому що тебе російськомовного просто не розуміють. UAportal: А тут у вас є діти з російськомовних родин? Марія: Є. В нас є дівчинка-грузинка – вона з російськомовної родини. І ще, мені здається, один хлопчик. UAportal: І як, їм комфортно? Марія: Тільки так! Вони щось питають вчителів на уроках тільки так! Це молодші, маленькі діти. І вони вже щось ламаною українською починають говорити. Але діти прекрасні! От дівчинка інколи так питається: «А що це… означает?» [Посміхається] Але дитина настільки старанна! І вона просто в захваті від цього. Вона приходить, каже: «Мені тут дуже цікаво». У неї, як кажуть, ось це зерно України вже посіяно у тому серденьку. UAportal: Хто у вас займається з дітками? Марія: Вчителі. Кваліфіковані вчителі з України – деякі з них мають звання Народний вчитель України. Наприклад, наша Галина Василівна – у неї педагогічний досвід в Україні, якщо я не помиляюсь, становить 17 років, вона вчитель області, вчитель-виховник, і так далі. Друга наша вчителька молода, у неї є українська педагогічна освіта, але працювала і працює вона здебільшого тут – вчителем-початківцем із англійської мови. Наші художники обидва академічні художники. У нас також є вчителька танців, молоденька дівчинка-хореограф, яка в Україні закінчила танцювальну школу, а тут зараз є студенткою. Вона займається з нашими дітками, допомагає. Отже, маємо і танцювальні виступи на наших святах. У нас є і вчителька англійської мови, котра проводить щосуботи півторагодинні лекції для батьків (і не тільки). UAportal: Ходять батьки? Марія: Батьки… так – сьогодні є, завтра немає. [Посміхається] Але у будь-якому випадку, цей курс читається, його веде Тетянка, яка навчалась тут у Нью-Йоркському університеті.  UAportal: Наскільки добре Вам вдається налагодити роботу з батьками? Батьки активну взагалі беруть участь у житті «Кроку»? Марія: У нас робота з батьками налагоджена дуже добре. Ми із ними бачимось на зборах досить рідко, але маємо у Viber власну групу, куди надсилається усе: звіт за день чи за гуртки – що сьогодні було зроблено та як воно було зроблено, що група має на домашнє завдання. Крім того, ми туди надсилаємо масу фотографій, які доступні таким чином лише «своїм», які ми не виставляємо на сторінці у Facebook. Це фото, наприклад, із виставок, зі свят, з уроків: як дітки там букви складають, що пишуть, що читають по складах. У цій групі зручно вирішувати і організаційні моменти – тож на практиці так речі як «Я не чув, я не знаю» знімаються взагалі. Вони просто не виникають. UAportal: Наскільки у вас суворо із відвідуваністю? Марія: А ми не можемо бути строгими із відвідуваністю. Це є, як кажуть, на добрій волі батьків. Вони знають: дитина прийшла – дитина навчилась. Знову ж таки, діти ідуть за програмою. Тобто, якщо дитина пропустила, то батьки допрацьовують із нею самостійно. На щастя, ми маємо дуже хороших батьків, відповідальних батьків. UAportal: Скажіть, а Ви особисто давно в освітній сфері? Марія: Я, можна сказати, із першого класу – і не виходила. [Сміється] Завжди займаюсь освітою – тобто після аспірантури, яку я закінчила ще в Україні, почала викладати. А потім переїхала до Чехії і так… до сьогоднішнього дня. UAportal: Крім центру «Крок» Ви наразі працюєте іще над чимось? Марія: Так. Нещодавно Україна підтримала проект, який називається «Україна до чеських шкіл» – фінансово його підтримало Міністерство закордонних справ. Ми започаткували проект і вже частину його реалізували в листопаді-грудні минулого року. Для цього уроку нам у чеських школах давали різні класи, від 5 по 9, на звичайний 45-хвилинний урок – і ми (я та двоє помічників) розповідали дітям про Україну та українські традиції. Ми також діткам давали солодкий український батончик із мапою України та дарували блокнотики. І таким чином ось [посміхається] ми ходили по школах. Наразі ми працюємо над створенням, власне, уже «дошліфовуємо», власне відео про Україну. Цей відео-ролик буде зорієнтований саме на чеське суспільство, на чеських дітей. Ми у ньому хочемо розпочати тим, де Україна знаходиться. Коли ми нещодавно робили презентацію в рамках цього проекту у чеських школах, і коли ми дітям казали, що Україна знаходиться у центрі Європи, одразу ж виникало питання: «Що? Звідки така інформація?» Ми кажемо: «Україна знаходиться в центрі Європи». І якщо ми це кажемо учням 7, 8, 9 класів, то чуємо: «Ні». А я кажу: «А чому ні?» І тоді починається дискусія: де є географічний центр, де є політичний центр Європи, і так далі. У власному ролику ми хочемо відобразити саме положення України – географічне й політичне, далі буквально коротесенько представити історію розвитку України – від найдавніших часів через Трипілля і грецькі міста-держави, київську Русь і до сьогодення. Далі хочемо використати відео від Міністерства закордонних справ про сучасну Україну. Розкажемо і про знамениті досягнення українців. UAportal: Чи зацікавились чеські діти презентаціями? Марія: Зацікавились. Дуже багато дітей нас розпитували: «Чому? Як? Звідки?»   Культурно-освітній центр «Крок» нам видався місцем атмосферним і привітним, у якому намагаються виховати любов до українського – здорову любов, підковану знаннями. Коли ми закінчували інтерв’ю, до кабінету зазирнув батько, і запитав: «А ви правда тут тільки до третьої години? Бо мій син іще не хоче, аби я його забирав…» На цьому і поставимо сьогодні крапку.     Центр «Крок» знаходиться за адресою: Argentinská 286 / 38, Praha 7 Контактні телефони: +420 773 333 643, +420 775 056 131 E-mail: uakrokcz@gmail.com Веб-сторінка: http://www.uakrok.cz/ Facebook: https://www.facebook.com/uakrokcz/    

Усі ми любимо подорожувати, але іноді брак інформації чи неуважність можуть зіпсувати враження від поїздки. Ми підготували для вас кілька порад, що допоможуть провести відпустку без неприємних сюрпризів. Куди летимо? Цей пункт стосується передусім тих, хто любить користуватися лоукостами. Зазвичай, вони не літають до головних аеропортів, а тому доведеться добряче заплатити за трансфер з летовищ, які часто знаходяться у менших містах. Перед тим як купувати квитки, перевірте відстань від аеропорту до центру міста. Іноді дешевше виходить летіти дорожчим літаком до головного аеропорту, а потім доїхати до центру міста на метро хвилин за 20 та за 2 євро. Якщо ж плануєте добиратися до міста автобусом, який пропонує аеропорт, купуйте квитки онлайн заздалегідь. Це дозволить зекономити час і кошти. Уся інформація є на сторінках аеропортів. Погода «Де сонце? Де спека? Тут ще холодніше, ніж у Празі» – скаржився мені знайомий, що тікав від празької осені до Іспанії. Тільки він забув про одну деталь: Іспанія – величезна країна, температурні показники на півночі й на півдні, біля моря та в горах кардинально відрізняються. Отже, купивши дешеві квитки на літак до Сантандера, він опинився в чудовому місці, але не в ту пору. Те саме може трапитися з будь-ким, особливо, якщо вдається знайти неймовірно вигідні пропозиції. Перед покупкою дешевих авіаквитків чи «туристичних пакетів» поцікавтесь, яка погода на вас чекає, адже у багатьох країнах є так звані «сезони дощів» та «сезони вітрів». Часто саме погана погода є причиною різкого зниження цін на квитки чи житло, а тому перевірте заздалегідь, що варто з собою брати: купальник чи пуховик. Житло Користуйтеся такими перевіреними сервісами, як booking.com та airbnb.com. Якщо подорожуєте Європою, ці сервіси суттєво полегшать життя, але потрібно пам’ятати, що, хостели виправдовують себе в Європі, але, скажімо, в Латинській Америці дешевшим варіантом є місцеві готелі. За таку ж або й меншу ціну можна винайняти приватний номер, особливо якщо подорожує кілька осіб. Натомість хостели тут вважаються модною послугою для закордонних туристів і зазвичай коштують дорожче, а тому місцеві там ніколи не зупиняються. Дешеві готелі часто не мають своїх сторінок в Інтернеті – їх можна знайти, просто гуляючи містом. Проїзд У багатьох містах зараз переходять із паперових одноразових квитків на проїзні пластикові картки. На неї «закидається» потрібна кількість поїздок, а далі, щоразу при користуванні публічним транспортом, карта активується в спеціальному автоматі. Для туристів, що приїздять сюди на кілька днів, – це створює певний дискомфорт, адже окрім звичайного квитка, за картку потрібно додатково доплатити. І якщо в деяких країнах картку можна повернути та отримати кошти назад, то в інших вона лишається на згадку. Дехто ризикує і намагається проїхатися «зайцем», але варто знати, що в метро деяких міст квиток потрібно активувати двічі: і щоб зайти, і щоб вийти. Покупки Якщо купуєте щось на місцевому базарі, перевірте, що ціну вам називають за кілограм, а не за штуку чи сто грамів. Також не бійтеся відмовляти настирливим продавцям, якщо не потребуєте того, що вони пропонують. Інакше повернетеся додому з купою безглуздих дешевих сувенірів і порожнім гаманцем. Неочікувані подарунки Немісцевих видно відразу, а тому як би ви не намагалися видати себе за місцевого – вам це навряд чи вдасться. І якщо про кишенькових злодіїв усі ми добре знаємо й міцно тримаємо цінні речі, то підлітки, що в центрі міста дарують троянди, чи усміхнені хлопці, які зав’язують вам на зап’ясті «браслет дружби», не викликають підозр. Варто пам’ятати, що за подаровану від чистого серця троянду чи сплетений для вас браслет вимагатимуть гроші. Аби не псувати собі настрій та не виясняти стосунків, краще відразу чітко сказати «ні» і йти далі. Будьте уважними і приємної Вам подорожі!   Автор: Юлія ЛАЩУК Наш вибір

Для того, щоб працювати на території Чеської Республіки треба знати багато…або ж мало. Усе залежить від того офіційне працевлаштування чи ні.   Почнімо з того, що іноземці, у яких є дозвіл на постійне перебування на території Чехії, з точки зору прийому на роботу, мають такі ж права, як і громадяни ЧР. Це означає, що при виборі місця роботи немає ніяких обмежень, окрім тих робочих місць, де наявність чеського громадянства регулюється правовими нормами.   Прийом на роботу іноземців місцевим роботодавцем (трудові відносини) регламентуються Трудовим кодексом. Тим же що й для громадян Чехії. Крім того, умови прийому на роботу установлені в законі про зайнятість, відповідно до якого іноземці можуть бути прийняті на роботу: - отримавши дозвіл на працевлаштування, якщо він необхідний і дозвіл на перебування; - отримавши трудову або синю карту;  - між роботодавцем і працівником заключний договір у письмовій формі на термін виконання роботи, при умові, що роботодавець зареєструє іноземця для виплати внесків в соціальне і медичне страхування.   Видача трудової карти, синьої карти і дозволу на працевлаштування пов’язана з конкретною вакансією у конкретного роботодавця. З точки зору режиму працевлаштування ці документи рівноцінні. Кожен з цих дозволів видається на конкретних умовах.   Дозвіл на працевлаштування Щоб отримати дозвіл на роботу іноземний громадянин повинен подати заяву в письмовій формі до відповідного територіального крайового відділення Департаменту з працевлаштування (ÚP), як правило, перед своїм в'їздом на територію ЧР. Дозвіл на працевлаштування потрібен, якщо: Ви перебуваєте на території ЧР по короткостроковій візі та бажаєте працювати; Ви відправлені до Чехії на роботу своїм роботодавцем, штаб-квартира якого знаходиться не в країнах ЄС, Ісландії, Ліхтенштейні, Норвегії чи Швейцарії; перебуваєте на території ЧР на підставі дозволу на довгострокове перебування з метою підприємницької діяльності; бажаєте виконувати «сезонні роботи» на строк не більше 6 місяців на рік, працюєте в якості стажера в трудових відносинах з роботодавцем в ЧР - не більше 6 місяців; Ви подали заяву про міжнародну охорону, і ця заява розглядається вже 12 місяців; Вам була видана віза з метою вимушеного перебування; Вам не більше 26 років, і ви виконуєте непостійну роботу за договором між навчальними закладами; ви працюєте на підставі міжнародного договору. Дозвіл на працевлаштування не потрібен, якщо ви маєте: дозвіл на довгострокове проживання члена сім'ї громадянина ЄС; якщо Ви громадянин ЄС; якщо Ви знаходитесь на території ЧР на підставі дозволу на довгострокове перебування з метою возз'єднання сім'ї; якщо Вам було в Чехії надано притулок чи додатковий захист; якщо Ви проживаєте на території ЧР на підставі дозволу на довгострокове перебування з метою возз'єднання сім'ї з іноземцем, який має статус довгостроково проживаючого резидента на території Європейського Союзу Сам дозвіл на працевлаштування не дає іноземному громадянину права на роботу - спочатку необхідно отримати дозвіл на проживання. Трудова карта та синя карта є одночасно і дозволом на проживання і на працевлаштування. Для порівняння:    Якщо роботодавець вирішив взяти на роботу іноземця, то зобов’язаний повідомити у відповідний відділ по працевлаштуванню про наявність вакансії і її опис. Такі вакансії можна знайти тут. У випадку офіційного прийому на роботу роботодавець зобов’язаний надати іноземному працівнику робочі умови і заробітну платню, звичні для громадянина ЧР на такій же посаді.   Отже, офіційний прийом на роботу починається з укладання договору (Pracovní smlouva). Це дуже важливий момент не тільки для отримання трудової карти чи візи, фактично у ньому має бути вся інформація про роботу, яку ви будете виконувати у найближчий рік чи два. Тому у багатьох статтях я зустрічала, що перед підписанням будь-якого договору краще проконсультуватися з юристом. З власного досвіду можу сказати, що підписання трудового договору і інших необхідних паперів тривало цілий день. Я влаштовувалася на роботу в міжнародну компанію, і відповідно договір був продубльований на двох мовах: чеській і англійській. Підписувала відповідно документи у двох екземплярах, один залишився у мене, один в роботодавця.   В Чехії є 3 основні типи договорів, що найчастіше трапляються в оголошеннях на вакантне місце: Hlavní prácovní poměr (HPP) – робота на повну ставку – найпопулярніший вид договору між роботодавцем та працівником. Умови: 40 робочих годин/тиждень, 20 днів відпустки. Підписується на певний термін, для іноземців - максимум на 2 роки або на термін дії дозволу на працевлаштування. Зазвичай, випробувальний період складає 3 місяці. У цей термін можливе розірвання договору без пояснення причин як з боку працівника, так і з боку роботодавця. Після закінчення випробувального терміну для розірвання договору потрібно написати заяву і відпрацювати ще 2 місяці. Цікаво, що те саме стосується і роботодавця. Тобто, у будь-якому випадку буде час знайти роботу на заміну.       2. Dohoda o provedení práce (DPP) – угода на проведення робіт. Підходить для невеличкої роботи або підробітку. Умови: не більше 300 годин/рік у одного роботодавця. Вигода такого договору полягає у тому, що при зарплатні в 10 тис не платиться податок на соціальне та медичне страхування. Оплата начисляється за відроблені години. Права на відпустку чи будь-які інші бонуси при цьому немає.         3. Dohoda o pracovní činnosti (DPČ) – домовленість про трудову діяльність, щось середнє між HPP і DPP, має характеристики обох типів договорів.  Умови: 20 годин/тиждень. При зарплатні в 2,5 тис не платиться податок на соціальний фонд та страховку. Також не можна працювати більше 12 годин на день. І немає відпустки. Але можна претендувати на оплату лікарняного.   Все таки найкращим типом договору є HPP, так як при цьому ви повністю захищені. Але і податки платяться найбільші. Роботодавець зобов'язаний за Вас платити соціальне страхування - включає платіж на медичне страхування, платіж на пенсійне страхування і внесок в державну політику зайнятості. Тариф соціального страхування працівника становить 6,5%, роботодавця 25%, в загальній складності 31,5% від номінальної заробітної плати. Медичне страхування - тариф медичного страхування роботодавця 9%, працівник сплачує 4,5%, в загальній складності 13,5% від номінальної заробітної плати. Тому у договорах зазвичай прописується Hrubá mzda, а на руки працівник отримує Čistá mzda – чисту зарплатню, після вирахування всіх податків. У Чехії існує навіть спеціальний сайт, де можна ввести розмір своєї грубої зарплатні і дізнатися скільки отримаєте на руки чистими - vypocet.cz/cista-mzda. Якось у своєму зарплатному листку я побачила досить велику суму. Як виявилось існує й Superhrubá mzda = чиста зарплата + податки, які сплачує робітник + податки, які сплачує роботодавець. Так що справді досить багато треба дізнатися, перш ніж влаштовуватись на роботу в Чехії. Але дізнавшись, досить легко обрати те, що підходить саме Вам. Особисто для мене працювати офіційно досить важливо. Це приносить якусь стабільність і впевненість. У моєму трудовому договорі чітко прописані всі деталі співпраці, що маю зробити я і що отримаю від роботодавця. Однак, дуже багато людей працюють неофіційно. Багато з них, їдучи на роботу знають тільки одну деталь – розмір заробітної плати; і повна відсутність будь-яких гарантій. Немає можливості навіть звернутися до лікаря в разі чого, а робота ж зазвичай важка і травмонебезпечна. Хочу поділитися своїм спостереженням, шукаючи матеріал до даної статті я помітила те, що офіційна робота оплачується дещо менше, порівняно з неофіційною. Це певно якраз пов’язано з податками. І тут вже варто приймати рішення чи потрібні якісь гарантії чи йти на ризик заради грошей. Багато корисних матеріалів, що стосується влаштування на роботу можна знайти на Інтегрованому порталі Міністерства праці і соціального захисту - Zaměstnávání cizinců.  Шкода, що українською цей розділ порталу не перекладено. Але вся інформація є на чеській, англійській та російській мовах.    Автор: Світлана Малецька, спеціально для UAPORTAL.CZ