У третьому кварталі минулого року нерухомість у Чехії подорожчала в порівнянні з аналогічним періодом з минулим роком на 12.3%. Це один з найшвидших показників по усьому ЄС. Одразу за Чехією з цінами наступають Ірландія та Португалія, а ще Польша, Угорщина і Нідерланди. В свою чергу в Італії ситуація складається інакше - там житло, навпаки, стало дешевшим. Середній показник подорожчання нерухомості по ЄС - 4.6%. Що стосується європейських країн, що не входять у ЄС - то у Норвегії наприклад ціна зросла на 2.3%, а от у Ісландії аж на 22%, що перевищує коефіцієнт навіть у Чехії. Що стосується самої Чеської Республіки, то ціна найшвидше зростає у Празі і Брні. Ми порівняли коефіцієнт зростання з минулим роком, але якщо взяти зростання за кілька років, наприклад порівняти з 2015 роком - ціна зросла на 21%. Ще 2 роки тому за новобудову у Празі можна було заплатити 60 тисяч крон за м², але вже наприкінці 2017 року ціна за таку ж саму квартиру склала 85 233 крони за м². Якщо попит і надалі буде перевищувати пропозицію, то у 2018 році, середня вартість за м² може зрости до 100 тисяч крон.  У Празі найдешевшими на сьогодні залишаються квартири в районах Прага 9 та Прага 4, тут вони дешевші приблизно на 20 % в порівнянні із іншими районами міста. Місцева влада дозволяє забудову не лише околиць, але й центру міста. Це стосується побудови житла на місці невикористаних підприємств і залізничних станцій. Тішить те, що місцева влада не видає дозволи на забудову житлових комплексів на місці зелених масивів і парків. Прага і надалі залишається зеленим містом з безліччю парків та відпочинкових майданчиків.   Дефіцит пропозицій – одна з характерних особливостей нинішньої економічної ситуації в країні.  Наприклад у Празі в грудні 2017 року було виставлено на продаж на первинному і вторинному ринку житла 2900 квартир, але реальний попит на них склав близько 6 000. Ціни в Чехії, як і раніше дуже відрізняються в залежності від регіону. Найдорожчі квадратні метри, після Праги - в Брні, у районах навколо столиці і в місті Градец-Кралове. Найдешевші (у 5,5 разів) в Усті над Лабем. Експерти зазначають, що зростання починає сповільнюватись, оскільки відсоткові ставки у банках починають зростати і умови отримання іпотек стають дещо складнішими.   Так, чи інакше, на сьогоднішній день, вигідніше придбати власне житло в Чехії, використовуючи іпотеку, ніж платити гроші за оренду квартири, чи будинку. Чеський національний банк рекомендує іпотечне кредитування з обмеженням 80% вартості від ринкових цін, решта грошей мають бути виплачені з власних коштів, або, що також можливо, за допомогою іншого кредиту. Для прикладу візьмемо квартиру у Празі площею 65 м², середня вартість такої квартири у хорошому районі буде десь 4,3 млн. крон(172 тисячі євро). При іпотечному кредиті 80%, де термін виплат можна встановити на 30 років, ви виплачуватимете банківські внески в розмірі 15 000 крон (600 євро) в місяць.  Оренда такого житла у Празі щомісяця вам обійдеться більше 17 000 крон (680 євро). У Брні таке житло площею 65 м² вартує приблизно 2,6 млн. крон. Оренда коштує десь 11 500 (460 євро) в місяць, а банківський внесок складе 9 500 крон (380 євро).   Якщо ви вирішили, або плануєте у майбутньому взяти іпотечний кредит в Чехії, з впевненістю рекомендуємо вам звернутись до досвідченого професіонала в області кредитування: Іпотечного та інвестиційного фахівця Юрія Остафічука tel.: +420 777 08 19 19 email: jurij@ostafichuk.cz В його портфоліо (15 банків, 6 Stavební Spořitelen, 23 страхових і 18 інвестиційних фондів), він проведе детальний аналіз всього банківського ринку Чехії і знайде для вас оптимальний варіант іпотеки, чи позики. Для користувачів UAPORTAL діють окремі знижки на послуги.  

  Любите подорожувати і знаєте чого хочете, але (от біда) білети на поїзд чи автобус надто дорогі, а на автостоп не наважуєтесь, тоді є ще один варіант – BlaBlaCar. Чесно кажучи, про нього чула давно. Спочатку десь рекламу побачила, потім від друзів нечасто згадки чула. І нарешті, добралась до того щоб з’ясувати для себе що це таке. А з’ясувавши не можу не поділитись.   Трохи з історії заснування. Я ще пам’ятаю ті часи, коли була студенткою і часто їздила додому в інше місто. П'ятниця, після обіду в автобус було годі залізти. А перед новорічними святами білети на поїзди були розпродані ще за місяць до бажаної дати. І звісно така ситуація не лише в Україні. Отож, одного передріздвяного вечора аспірант Фредерік теж не міг дістатись додому. Він не мав машини, поїзди цілком заповненні. Але тут він помітив, що дороги також переповнені автомобілями. Люди поверталися додому в порожніх машинах. Фредерік подумав, що точно хтось із цих людей їде в напрямку його дому. Але як знайти таку людину? Він подумав, що легко би зміг когось знайти в інтернеті, але такого сайту не існує… Ну, і уже через рік виправив цю ситуацію.   Отож, що таке BlaBlaCar? «BlaBlaCar — це найбільша у світі спільнота попутників (сайт і мобільні додатки для iOS та Android), що об’єднує водіїв і пасажирів, яким по дорозі, з простою метою — подорожувати вигідно і зручно» - зазначається на їхньому сайті.   Якщо ви водій, збираєтесь у поїздку і у вас є вільні місця у вашому авто, то BlaBlaCar це чудова можливість зекономити на пальному. Цей сервіс створено не для того, щоб водій міг заробити гроші, пасажири оплачують лише вартість пального.   Якщо ви пасажир, який хоче швидко і комфортно дістатись до місця призначення, то BlaBlaCar - чудова можливість зекономити на квиточках. Та й за одно з цікавими людьми познайомитись.   Компанія BlaBlaCar отримала свою назву завдяки тому, що коли користувачі реєструються на сайті, то обирають рівень чи точніше сказати інтенсивність спілкування, де “Bla” – не балакуча людина, “BlaBla” – інколи люблю поговорити, “BlaBlaBla” – я люблю побазікати.   Звісно, настрій поговорити є не завжди, та ще й від людини залежить. Але зазвичай, ти розумієш наскільки тобі зручно з людиною уже в перші 5 хвилин. Що ж стосується ризиків, то вони звісно є. Ніколи не вгадаєш, яку людину зустрінеш. Але, якщо подумати, хто буде планувати проти тебе щось не хороше, коли вся інформація доступна публічно на сайті.   Напевно, варто почати з реєстрації. Є 2 варіанти. Перший - реєстрація за 2 секунди (вже звучить привабливо) використовуючи ваш акаунт у FaceBook. Другий варіант займе аж 30 секунд – заповнення звичайної анкети з вказанням електронної скриньки.   Зареєструвавшись, можна додати свою персональну інформацію. Також важливим моментом є вибрати "вподобання". Про це трохи детальніше. Люди бувають різні і з цим нічого не поробиш. Але можна знайти когось зі схожими вподобаннями. Для цього на сайті пропонують почати з 4 аспектів: балакучість, куріння, тварини, музика. Про решту доведеться домовлятися по телефону.   Зареєструвавшись і вказавши всю необхідну інформацію переходимо до пошуку потрібного маршруту. Для початку стандартно пропонують заповнити форму «звідки-куди», ну і звісно дату поїздки. Плюс у тому що шукати можна на своїй мові, не обов’язково на чеській. І, взагалі, сайт доступний на 22 мовах. Але коли я заради цікавості переключила на чеську, по тому самому напрямку отримала зовсім інші результати. Їх було більше, і я зрозуміла, що в Брно дістатись можна дуже легко о будь-які годині, їздять туди практично кожні 10 хв. Потім потрібно обрати що ж саме підходить. Ну окрім найголовніших часу і вартості, можна обрати водія відкривши його профіль. Там можна переглянути вподобання, досвід і відгуки.   Про вподобання мова вже йшла. Тепер "досвід" - категорія, яка включає в себе поняття від новачка на сайті до амбасадора – досвідченого учасника BlaBlaCar. Високий рівень досвіду говорить про те, що це надійний учасник спільноти.   І найголовніше, коли вже обрали підходящого кандидата – почитати відгуки про нього. Саме з них можна дізнатися інформацію про цю людину. А тоді вже приймати рішення.   Обравши найкращий для себе варіант натискаємо «Перейти до бронювання» або «Зв’язатися з водієм». Звісно, краще зв’язатися з водієм для уточнення деталей, таких як розмір багажу чи місця відправлення. А далі, як кажуть справа техніки, зібрати речі і вирушати у подорож.   Для мене трохи стало несподіванкою, що в Україні мої друзі активно користуються цим сервісом. І майже повністю ним задоволені. Траплялося кілька неприємностей. Так, наприклад, людина очікує машину, а приїжджає бусик, що явно займається перевезенням пасажирів, а не просто підвозить тих, кому по дорозі. Але, то вже таке. Що стосується поїздок по Європі, то доведеться хоча б трішки вміти спілкуватись англійською, на випадок якщо вашим водієм буде іноземець.   Водіям із пунктом «запропонувати поїздку» теж не буде жодних проблем, потрібно лише відкрити, заповнити всі необхідні поля, такі як місце посадки і висадки, проміжні пункти, дата і час. І чекати на урожай пасажирів.   Взагалі сайт зроблено дуже логічно і зручно, нічого зайвого. На все є підказки чи відповіді. Якщо виникають труднощі завжди можна поставити питання команді служби підтримки.   Трохи цікавого про логотип BlaBlaCar – це дві латинські букви «B» (bb), що символізують двох людей в автомобілі, дві точки відправлення і прибуття, а лапки нагадують розмову з попутниками під час поїздки. А ще це чудова можливість познайомитися з новими людьми, послухати їх історії, коли за вікном пролітають міста, поля, ліси.   Збираючи матеріал до статті я читала і чула багато відгуків про цей сервіс. І хороших, і поганих. Адже ніколи не може все бути однозначним. Але, одне я зрозуміла точно – ідея чудова, реалізація хороша, далі все залежить від водіїв і пасажирів. Отож, приємних поїздок і цікавих попутників   Автор: Світлана Малецька, спеціально для UAPORTAL.CZ 

У Чехії навчається велика кількість іноземних студентів, більшість із них – чеською мовою за державний кошт на денній формі бакалавріату. У минулому навчальному році серед 44 тисяч іноземних студентів було 22 тисячі словаків і майже 3000 – українців. З кожним роком все більше українських абітурієнтів приїжджають за вищою освітою саме до Чехії. Можливо, і Ви вирішили вступати до європейського університету, або плануєте відправити дитину на навчання за кордон? Ми зібрали для вас 10 лайфхаків для навчання в університеті у Європі – 10 порад, як не розгубитись і пережити зміну освітньої парадигми. №1. Приготуйтесь полюбити бібліотеки. Є велика вірогідність, що саме там Ви будете час від часу жити – шукати інформацію, знаходити її та опрацьовувати, писати проекти, робити презентації, знаходити першоджерела, читати їх і порівнювати. За останніми дослідженнями, середньостатистичний читаючий чех (таких близько 84%) прочитує 12 книжок за рік, а читаючий українець (таких 43%) – 7.  Звісно ж, це статистика – до певної міри надійна, із певною похибкою, вона різною мірою стосується різних категорій людей. І все ж, приготуйтесь за один рік, а то й семестр, в університеті прочитати річну норму середньостатистичного українця. А крім того, засвоїти техніки швидкого читання і читання декількома мовами одразу, заповнити багато листів паперу власними конспектами, зареєструватись у декількох (а, можливо, й усіх існуючих) бібліотеках та з власного досвіду знати, котра з них працює цілодобово. №2. Познайомтесь із концептом mindmaps та оберіть найзручнішу для себе. Вам більше не знадобиться просто зубрити з листочків, аби закрити сесію. Натомість, вам доведеться розуміти й аналізувати, зпівставляти й порівнювати. В університетах Європи усі вже давно знайомі із Google та електронними бібліотеками – тому вас не проситимуть зубрити речі, які можна віднайти у мережі за кілька хвилин. А навіть якщо деякі з них і проситимуть знати напам’ять, то лиш для того, аби вже зараз використати їх: а) на конкретному прикладі б) у специфічному контексті в) на підтримку власного аргументу. У вишах Європи звертатимуть увагу, перш за все, на ваші аналітичні здібності. Нікому не цікаво, скільки сторінок зошиту ви заповните конспектами, і ніхто не похвалить вас за ідеальне, але сухе цитування слів учителя. Натомість, високо оцінять здатність чітко висловити й аргументативно відстояти власну думку. Тому радимо подружитись із bulletpoints та mindmaps, різнокольоровими стікерами й таблицями – аби опрацьовувати матеріал максимально ефективно.   №3. Забудьте, як Ви колись знали, що таке «списувати». Пам’ятаєте, як у 10 класі на контрольній з історії ви вдало списали дев’ять дат із десяти? Потіштесь ще раз зі спогадів –  і забудьте! Радимо розучитись списувати вже зараз, аби не довелося засмучуватись потім. Списування у європейських університетах не толерується абсолютно. Впіймають на звичайному тесті – заберуть роботу, на екзамені – поставлять найнижчий бал і виставлять за двері, або й відправлять на дисциплінарну комісію. А ось якщо віднайдуть плагіат у рефераті або самостійному проекті, то можливі усі попередні варіанти, а на додачу – виключення з університету. Крім того, самі європейці не звикли списувати і вважають це принизливим. Люди, звісно, всюди бувають різні, але європейські культури у більшості своїй не передбачають списування, копіювання і крадіжку матеріалу у вищих навчальних закладах. №4. Навчіться жонглювати власним часом. Що Ви знаєте про ефективний тайм-менеджмент? Настав час дізнатись про нього більше, і навіть іще більше. Адже для європейських студентів час – це надзвичайно важливий ресурс. У абсолютній більшості випадків студенти мають можливість самостійно обирати значну частину предметів та конкретних пар, самостійно складати (як мінімум частково) розклад і обирати збалансоване для себе навантаження. Таким чином, Ви зможете піти на стажування, знайти роботу, більше або менше відпочивати. Часто Ви зможете обирати й зручні для Вас дати екзаменів, здавати деякі екзамени раніше чи відкладати їх на наступний семестр. Отже, маємо причину для посмішки: багато можливостей вчитись і проживати життя одночасно – зручно і збалансовано. Причина серйозно замислитись: як вдало спланувати кілька років життя і поєднати тисячу речей так, аби кожна стала на своє місце? №5. Будьте готові опинитись сам-на-сам із університетом. У європейському університеті ніхто не стоятиме над Вами із палицею, підганяючи у написанні реферату чи у підготовці до екзамену. Скоріш за все, у Вас не буде старости групи, аби регулярно нагадувати про дедлайни – а можливо, і групи як такої не буде. Немає у вишах Європи й кураторів, «мамочок курсу» або таких собі «ходячих годинників». А тому будьте готові самостійно пишатись власними досягненнями, але й так само самостійно нести відповідальність за власні промахи. «А ось той-то мені тоді-то не нагадав/не передав копію/не пояснив» - таке у ВНЗ Європи не спрацьовує. Ви маєте завдання і маєте ресурси для його виконання, а усі проміжні між ставленням і досягненням мети пункти – це Ваша відповідальність. З іншого боку, європейські виші дають можливість помилятись і сприймають помилку як нормальну складову навчального процесу. Як правило, після невдалої спроби Ви зможете без особливих труднощів перездати екзамен/переписати роботу/повторити предмет тощо. №6. Якщо всередині Вас спить поліглот – розбудіть його скоріше. Навіть якщо Ви їдете навчатись англійською – постарайтесь вивчити мову країни. Так Ви зможете стати своїм серед чужих – розпитати, де найкращі «тусовки» студентів, де найсмачніші пиво/кава/сніданки й вечері «не для туристів», відвідувати поетичні вечори та підпільні квартирники, слухати дебати місцевих активістів і політиків, та й узагалі – тримати руку, як говорять, на пульсі. «Прокачайте» свої знання сленгу – аби легше знаходити спільну мову та розуміти місцевий гумор, аби бути «в темі». А ось з дурними жартами рідною мовою будьте обережні. Навіть якщо Вам здається, що Ви далеко від дому, це зовсім не означає, що дім далеко від Вас. У світі повно українців, а у Європі (а тим паче у центральноєвропейській Чехії) «наших» ну дуже багацько! Та й деякі чехи – хто краще, а хто гірше – розуміють українську. Тож за невдалий жарт може стати дуже соромно (а може, й боляче). №7. Беріть багато джинсів і, можливо, поменше білих речей. У європейських вишах можна сидіти на підвіконнях. І на столах. І на підлогах. А за теплої пори можна повалятись у парку на газоні. Бувало таке, що викладач проводив пару на пікніку. Бувало, що студенти готувались до екзамену, гріючись на травичці перед університетом, попиваючи пиво із чіпсами. Споживання алкогольних напоїв, звісно ж, не гарантує успішної сесії. А ось що гарантує гармонійну атмосферу у вишах – так це менша зосередженість на меблях і зовнішньому вигляді, але більша – на душах і академічних успіхах. Дружня і довірлива атмосфера – критично важлива в університетах, адже викладачі не готові інвестувати свій час та енергію до студентів, які приходять «відбувати» навчання. №8. Підготуйте резюме. У Європі студенти не відповідають на питання «Ким ти будеш після закінчення університету?», але на питання «Хто ти є?». Молоді люди часто починають замислюватись над майбутньою кар’єрою вже десь на другому курсі. Можливості існують різні: можна ходити на “jobs fairs” – так звані ярмарки вакансій, можна пройти стажування, а можна скласти розклад так, аби залишався час на повноцінну роботу. Головне – мати план, або плани А, Б, В…: стати членом громадської організації, провести якусь конференцію, бути волонтером – на місці чи закордоном, писати наукові статі, читати наукові статті, редагувати наукові статті, проходити курси – навчатись, спілкуватись, практикувати – варіантів море.      №9. Купіть туристичний наплічник. Європа – це Європа. Це зона «уявних» кордонів, простір для спонтанних подорожей і територія інтер-культурного обміну. Скористайтесь відсутністю кордонів у ЄС та своєю студентською візою – подорожуйте! Перельоти й переїзди всередині ЄС часто бувають дешевшими за купейне місто у поїзді «Укрзалізниці». Придбайте міжнародну картку студента (ISIC) і насолоджуйтесь знижками й акціями! Крім того, Ваш університет (на 200%, а то і 300% точно) пропонуватиме своїм студентам різноманітні програми обміну на усіх п’яти континентах земної кулі. Так, виїжджаючи до Європи на навчання, Ви, можливо, зможете «скуштувати» освіту у всьому світі. Як мінімум, поїдьте на Erasmus – найпопулярнішу серед європейських студентів і добре відому й українцям програму. Кожна нова культура і кожне нове суспільство – це як нова призма, через яку можна подивитись на життя. І це я кажу не заради пафосу, а у найбільш прямому значенні. №10. Тримайте очі широко відкритими. Ви думали колись побути Гамлетом? А чеськомовним Гамлетом із українським акцентом, скажімо, на сцені Карлового університету в Празі? А можливо, хотіли б заграти у квідич за команду Даремського університету? Танцювати свінг? А як Вам циркове мистецтво? Веслування? Університети часто пропонують такі «хобі», про які Ви раніше тільки в книжках читали. А можливо, хочете займатись йогою та ще й отримувати за це бали? У вишах можна знайти цікаві й неординарні предмети "не зовсім за спеціальністю" – наприклад, пілатес, каліграфію або театральне мистецтво на факультеті гуманітарних наук. Відкривайте очі – і тоді Ви зможете прожити, протестувати, спробувати десятки різних образів, потішити своїх демонів, віднайти себе у чомусь новому. І цілком можливо, знайти друзів на все життя. А головне – мати можливість по-доброму «подуркувати» в перервах між становленням серйозного, готового до дорослого життя, себе. Ось так. Попереджаємо, що це – десятка суб’єктивних порад, але віримо, що (хоча б трошки) корисних ;-) Відкривайтесь новим горизонтам і тримайте курс!   Для UAPORTAL.CZ Маргарита Голобродська Фото: Маргарита Голобродська, University of York Swing Dance Society

Державні органи Чехії занепокоєні поширенням нелегальної практики у сфері трудової міграції, яка полягає у цілеспрямованому інсценуванні тимчасового відрядження українських громадян, заради уникнення необхідності отримання дозволу на роботу.  Ці громадяни України є власниками дозволів на проживання, виданих іншими державами-членами ЄС, зокрема Польщею, і до Чеської Республіки їздять так би мовити, для надання послуг. В таких випадках відбувається зловживання правом вільного пересування і надання послуг в межах Європейського Союзу та порушення захисту чеського ринку праці. Така практика не може бути прийнятна, оскільки вона суперечить законодавству Чехії та законодавству Європейського Союзу, юриспруденції Суду ЄС, та суду Чеської Республіки. Такої точки зору одноголосно дотримуються  усі  державні органами, які мають контроль та повноваження у цій сфері. В інтересах інформування чеських працедавців про характер та ризики цієї незаконної практики, державні органи видали спільну заяву, та інформаційну брошуру для громадян України про умови легального відрядження громадян третіх країн для надання послуг.     FOTO: ČT/koláž F24   ВІДРЯДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАДЯН З ІНШОЇ ДЕРЖАВИ - ЧЛЕНА ЄС ДЛЯ ВИКОНАННЯ РОБОТИ ДО ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ Ви отримали візу або дозвіл на перебування в країні, які видані якою-небудь з держав - членів Європейського Союзу, і Вас повинні відрядити для виконання роботи до Чеської Республіки? Спочатку перевірте умови, при виконанні яких Ви можете працювати в Чеській Республіці! Протиправні дії працедавців мають наслідки також  і для їх працевлаштованих штатних працівників. Ви можете бути депортовані зі всієї території Європейського Союзу. Кожна держава - член ЄС видає українським громадянам візу або дозвіл на перебування в країні для того, щоб ці документи надали їм можливість працювати на території даної держави, але у жодному випадку не для того, щоб дані іноземці працювали в іншій державі. Віза або дозвіл на перебування в країні, видані іншою державою - членом Європейського Союзу, надають українському громадянинові право на тимчасове перебування на території Чеської Республіки (максимально на період до 90 днів протягом кожних 180 днів), але це право у жодному випадку не стосується виконання роботи. Також і безвізові стосунки не надають українському громадянинові право на виконання роботи в Чеській Республіці. Виконання українським громадянином роботи в Чехії підлягає регулюванню у формі видачі дозволів чеськими органами. В разі виконання роботи:  ● на термін  до 90 днів: український громадянин повинен отримати дозвіл на працевлаштування, виданий чеським Департаментом по працевлаштуванню, а також візу для перебування в країні на строк до 90 днів з метою працевлаштування, яка видана чеським представницьким (дипломатичним) департаментом; ● на термін понад 90 днів: український громадянин повинен отримати карту працевлаштованого штатного працівника, видану чеським Міністерством внутрішніх справ (або ж „синю карту“, яка, проте, призначена лише для висококваліфікованих працівників, а в деяких встановлених законом випадках - і дозвіл на працевлаштування).   FOTO: jan Langer Aktuálně.cz Для українських громадян, які є офіційно працевлаштованими в іншій державі - членові Європейського Союзу, і є ТАКИМИ, ЩО ВІДРЯДЖАЮТЬСЯ СВОЇМ ІНОЗЕМНИМ ПРАЦЕДАВЦЕМ ДО ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ, щоб тут надали ПОСЛУГУ чеському підприємцеві або фірмі, закон встановлює виключення. В тому випадку, якщо українські громадяни в Чеській Республіці надаватимуть послуги протягом періоду, який не перевищує 90 днів, їм не потрібна наявність дозволу на працевлаштування, карти працевлаштованого штатного працівника або „синьої карти“, або ж якого-небудь іншого документа, підтверджуючого право на перебування в країні. Проте про відрядження з метою надання послуги йдеться лише в разі виконання даних умов: ● Відрядження має лише тимчасовий характер, працівник є відрядженим на період надання послуги. ● Український громадянин є відрядженим з держави - члена Європейського Союзу, де зазвичай працює. Тобто, перед відрядженням він повинен спочатку перебувати і працювати в державі - членові Європейського Союзу, яка йому видала візу або дозвіл на перебування в країні. Після закінчення відрядження український громадянин повертається назад до свого працедавця. ● Діяльність українського працевлаштованого штатного працівника полягає в наданні послуги відповідно до договору, укладеного між його працедавцем і чеським підприємцем або фірмою, до яких працівник відряджається. В тому випадку, якщо відряджений працівник виконує для чеського підприємця або фірми залежну трудову діяльність, яку виконують його власні штатні працівники, причому в статусі, який аналогічний статусу даних працівників, не йдеться про послугу. ● Український громадянин має протягом всього періоду відрядження трудові відношення, договір укладений з відряджуючим працедавцем, який за даного українського громадянина протягом всього періоду відрядження несе відповідальність. Український громадянин не має одночасно укладеного договору про трудові стосунки з чеським підприємцем або фірмою, до яких він є відрядженим. ● Український громадянин виконує роботу лише у чеського підприємця або фірми, до яких був відряджений, але у жодному випадку не у іншого чеського підприємця або фірми. ● Працедавець українського громадянина систематично здійснює в державі - членові Європейського Союзу, з якої український громадянин є відрядженим до Чеської Республіки, дійсну підприємницьку діяльність, для проведення якої працедавцеві було видано дозвіл компетентними органами даної держави.   інфографіка: Police ČR  В тому випадку, якщо вищезгадані умови не є виконаними, з найбільшою вірогідністю  йдеться про протиправне ухилення від дотримання закону, коли відрядження є лише цілеспрямовано інсценованим, щоб український громадянин уникнув необхідності отримання дозволу на його роботу з боку чеських органів.  Кожен випадок на практиці розглядається індивідуально та беруться до уваги конкретні обставини. Закони Чеської Республіки карають такі дії штрафом за нелегальну роботу, а також видворенням з країни ЄС порушника закону - українського громадянина. Український громадянин може бути депортований з країни із забороною на в‘їзд на територію Європейського Союзу строком до 5 років. Читайте також : Робота по польській візі в Чехії. Відповідь поліції ЧР                          Як самому офіційно працевлаштуватись в Чехії? Намагайтесь уникнути санкцій і перевірте характер Вашого відрядження і серйозність того, хто Вас хоче до Чеської Республіки відрядити! Не приймайте на себе наслідки протиправних дій тих, хто отримує прибуток від Вашої праці. Далі буде… Галина Андрейців для UAPORTAL.CZ  У статті використані матеріали сайту: Státní úřad inspekce práce

У монастирі Діви Марії Сніжної в центрі Праги 26 лютого відкрився фотопроект «Шляхи до свободи», в рамках якого була представлена виставка «Громадяни Підкарпатської Русі в боротьбі за свободу Чехословаччини 1938 – 1945 років». Світлини знайомлять відвідувачів із Закарпатською Україною часів Другої світової війни та приєднанням цього регіону до СРСР у 1945 році. Експозиція розповідає про боротьбу закарпатців проти нацизму, коли регіон входив до складу міжвоєнної Чехословаччини. Документи та фотографії свідчать, як закарпатські українці воювали в лавах чехословацької армії, а потім були піддані репресіям з боку радянської каральної системи. «Чеське суспільство має якесь уявлення про Закарпатську Русь (Закарпаття), але воно не сильно ознайомлене з участю закарпатців в лавах чехословацьких збройних формувань, тому ця виставка може заповнити прогалини», – сказав Радіо Свобода чеський військовий історик Їржі Плахі. Виставка також нагадує про переслідування чехословацьких військових у повоєнні роки, після встановлення в Чехословаччині комуністичного режиму. Йдеться і про першого президента міжвоєнної Чехословаччини Томаша Масарика, який симпатизував Україні та підтримував українську громаду у Чехословаччині. Повідомляє: Радіо Свобода 

З дипломами університетів Чехії випускник може розраховувати на гідне працевлаштування в будь якій країні світу. Україна також ратифікувала Лісабонську конвенцію про визнання кваліфікацій із вищої освіти здобутих випускниками вишів у європейських регіонах, що дає можливість продовження навчання за кордоном. Ставлення до вищої освіти чехів відрізняється від українського. З дипломом бакалавра, випускник чеського вишу може претендувати на гідну роботу і навіть кар’єру. Рівень магістра обирають далеко не всі студенти. Також в Чехії можна отримати освіту "третього віку", яка розрахована на літніх людей. Ця освітня система існує по всіх країнах ЄС у тому числі і в Україні. Отримати успішну, актуальну, визнану у світі освіту зі студентськими пільгами і можливостями – у Чехії цілком реальна річ. Якщо ви вперше отримаєте освіту в цій країні для вас відкривається багато можливостей у разі володіння чеською мовою: безкоштовна освіта, визнання освітніх документів України, європейська якість освіти, міжнародне визнання чеського диплому, актуальні теоретичні та практичні знання, програми міжнародного обміну для студентів, можливість безперешкодно подорожувати по всій Європі, європейська культура та міжнародне мовне середовище, стабільна економічна та політична ситуація, високий рівень життя, працевлаштування за фахом, близькість культур, високий рівень безпеки в країні, багата культурна спадщина, можливість навчатися англійською мовою, програми подвійних дипломів, - тобто отримання подвійних дипломів на англійській мові (Чехія – Швейцарія, Чехія — Великобританія) за привабливою вартістю і з великими перспективами. Студентам також пропонують досить широкий вибір англомовних програм. В середньому, навчання на англомовній програмі коштує 4000 євро на рік. На вибір абітурієнта будь-якого віку в Чехії 26 державних вузів, більше 30 приватних, а також Поліцейська академія та Університет оборони. Разом із рівними можливостями в освіті в Чехії існує спеціальна система навчання для літніх людей - університети третього віку. Університети третього віку – це спеціальна програма навчання протягом усього життя(CŽV). Система навчальних курсів у різних сферах для людей похилого віку в Чехії, стали звичайною справою.  За останні кілька років було зареєстровано близько 40 000 «старшокласників». Цікаво те, що тут існують університети віртуальної освіти, разом і звичайними вузами, до яких треба навідуватися. Зараз університети третього віку фінансує уряд Чехії: міністерство освіти та міністерство соціальних питань. Це коштує чеському уряду до 20 млн. крон в рік. У цій програмі приймають участь близько 40000 людей похилого віку. «Вісімдесят відсотків студентів університетів третього віку - жінки. По-перше, тому, що у відповідній віковій групі більше жінок, а також тому, що саме жінки мають велику потребу в об'єднанні. Протягом навчання студенти роблять багато досліджень, встановлюють нові контакти, зустрічаючись з людьми з такими ж інтересами», - зазначила менеджер віртуального університету третього віку Klára Nehodová. Курс університету третього віку, який проходить у місті Глучіні за останній рік закінчило 30 випускників, говорить керівник департаменту освіти муніципального управління в Глучіні Alena Münstrová. Місто організовує це навчання у співпраці з університетом бізнесу та права. Протягом двох семестрів, студенти вивчали комп'ютерні технології, іноземні мови, тему мистецтво навколо нас. Це один з прикладів університету третього віку, який є вже нормою для всіх, кому цікаво оновити знання, чи відкрити для себе той світ науки, на який не було часу раніше. "Ми не хотіли сумувати і сидіти вдома", - каже пані Гертруда. "Ми зробили правильно, що пішли навчатися - почали їздити, зустрічатися з людьми, дома з чоловіком обговорювали академічні теми. Це був відмінний досвід " В даний час університети третього віку працюють у більшості чеських вишів. Одна з форм такого навчання - віртуальний університет. Його студенти - люди похилого віку, які не їздять на класичні лекції в навчальний заклад, вони отримують нові знання в консультаційних центрах прослуховують лекції у запису. Це зручно для тих, хто живе за межами великих міст, тепер таким людям не потрібно їхати чи йти далеко до коледжу. В Чехії зручні умови для освіти третього віку створюють муніципальні органи влади, бібліотеки та різні культурні центри. Вони беруть участь у проекті, надаючи приміщення для студентів, це – аудиторії, комп’ютерні класи, лекційні зали та можливості користуватися необхідною літературою. Успішна програма університету третього віку існує в Чеському аграрному університеті, тобто ČZU. Цей проект був настільки успішним, що поширювався на всі регіони. "В основному для навчання в віртуальних центрах достатньо одного комп'ютера, одного проектора даних, проекційного екрану, звукової системи. Багато муніципалітетів або бібліотеки мають такі можливості ", - пояснює Klára Nehodová - менеджер віртуального університету третього віку при ČZU Також в цій програмі беруть участь більшість факультетів Карлового університету. Реєстрація на навчання коштує від 300 до 1500 крон за курс лекцій, які студенти вибирають самі. Після закінчення навчання студенти отримують сертифікат про те, що прослухали курс. Перелік тем та досліджень для студентів дуже великий. Сайт: Univerzita Karlova У чому різниця між університетом третього віку - віртуальним або традиційним та курсами, що надаються різними установами? Найбільша різниця полягає в тому, що в університеті третього віку працюють на базі фактичних університетів і коледжів. Студент реєструються в базі університету або коледжу, незважаючи на те, що за Законом такого статусу у нього не має. На відміну від інших курсів, університет третього віку дає знання високого рівня. Навчання в університеті третього віку в Чехії - безкоштовне, щороку учасник U3V зобов'язаний сплачувати лише реєстраційний внесок, сума якого за навчальний рік або семестр визначається проректором. Сайт: Masarykova univerzita Після закінчення навчання випускник не може розраховувати на отримання наукового ступеню. Він має лише підтвердження-сертифікат про те, що закінчив університет третього віку. Адже метою є не дипломи і можливості працевлаштуватися, а нові знання в області науки, історії, культури, політики і т.д., а також зустрічі з цікавими людьми, які наповнюють життя новим змістом. Умови кожного навчального закладу відрізняються. Спільне в них те, що брати участь у навчанні можуть люди пенсійного віку: непрацездатні пенсіонери та люди старші 50 років, які є безробітними та зареєстровані в центрах зайнятості, які мають атестат про закінчену середню освіту. Перелік університетів третього віку у Чехії доступний в Інтернеті:vysokeskoly.cz  Як ця система працює в Україні? В Україні також існує аналогічна система освіти. На сьогодні в територіальних центрах соціального обслуговування (надання соціальних послуг) України працюють понад 300 університетів третього віку (як соціально-педагогічна послуга), в яких вже пройшли навчання більше 30 тисяч людей похилого віку. Термін навчання триває від кількох місяців до двох років. «Старшокласники» України навчаються безкоштовно, вивчають комп’ютерні технології, історію та іноземні мови, займаються фізичними вправами, бальними танцями, вивчають право, дізнаються про тонкощі змін в сучасному законодавстві. Розвиненої бази он-лайн  навчання в Україні поки що немає. Вдосконалення системи освіти для літніх людей справа територіальних громад. Тому в кожному обласному центрі України можливості для освіти літніх людей виглядають по-різному. Наприклад в Києві університетів третього віку майже стільки, скільки районів: офіційний портал Києва  Оснащені такі столичні виші  непогано, це і  комп’ютерні класи, кімнати відпочинку, лекторії. До навчання в таких центрах залучають викладачів державних університетів чи фахових спеціалістів у різних сферах. Не всі центри України можуть похизуватися столичними можливостями. Проте все ж такі позитивних прикладів багато. Одним з яскравих прикладів такого центру є Калуський, у якому навчання розпочалось з 2017 року і користується великою популярністю: "Люди пішли, їм цікаво. Не всім вдається, декому дуже важко. Серед пенсіонерів є настирні  незважаючи на труднощі, вони продовжують вчитися. А є й такі, які бачать, що одразу не виходить і залишають навчання. Не кожен може створити документ, але, вважаю, осилити користування Інтернетом,«погуляти» по сайтах, почитати новини,переглянути якісь рецепти тощо, – кожному до снаги. Просто треба трошки наполегливості і терпіння. Ми розробили програму курсів, яка, як ми собі уявляємо, дасть кожному пенсіонеру те, що йому у першу чергу потрібно. Ми не ставимо задачу навчити пенсіонера повному користуванню комп’ютером, не пропонуємо складних більш професійних програм. Наше завдання полягає у тому, щоб навчити людину елементарних навичок користування Інтернетом, щоб після навчання пенсіонер міг самостійно користуватися, до прикладу, Приват 24, оплатити он-лайн комунальні послуги, щоб міг створити і зайти на свою сторінку у газовій службі і на сторінці «Прикарпаттяобленерго», передати показники лічильника, переглянути свої рахунки, через Skype спілкуватися з рідними., - розповіла директор терцентру Надія Рим, пише vikna.if.ua В статті використана інформація сайтів: МСМ Академия, 60.cz, сайту Вікна, офіційний портал Києва Автор: Наталя Мізюкіна, для UAPORTAL.CZ