Чехія в найближчому майбутньому прийматиме на лікування поранених на сході українських військовослужбовців. Про це в інтерв’ю Укрінформу повідомив посол України в Чеській Республіці Євген Перебийніс. «Ми обговорили можливість підписання найближчим часом технічної угоди, яка дасть можливість забезпечити лікування наших поранених військових в чеських медичних закладах», – сказав посол. Це було обговорено під час його нещодавньої зустрічі з заступником міністра оборони Чехії.  Євген Перебийніс зазначив, що проєкт повністю фінансуватиме чеська сторона за рахунок коштів, які виділив чеський уряд. Чеське Міноборони готове буде надіслати в Україну літак з військовими медиками, які відберуть тих поранених, яким зможуть забезпечити найефективніше лікування, і доставлять їх до шпиталів. Точна кількість поранених ще не визначена, вона залежатиме від бюджету, який буде виділений. Він також поінформував, що, крім підписання відповідної угоди, потрібно дочекатися повноцінного відкриття кордонів.    

На теперешний момент багато українців живе в Чеській Республіці. Хтось працює, хтось навчається, хтось гостює. Сподіваємось, за деякий час відновиться і туризм. В цьому матеріалі спробуємо порівняти грошові витрати за  місяць проживання в Україні та Чехії для людей, які проживають тут не з туристичною метою.  Почнемо з України. З першого січня 2020 року мінімальна заробітна плата в Україні зросла на 550 гривень і  тепер стала 4723 гривні на місяць.  Мінімальна заробітна плата - це національно юридично обов'язкове зобов'язання для роботодавців, яке часто не посилається на рівень життя.  Якщо ж людина за віком, чи з якихось інших причин, вже не працює, то  мінімальна сума виплати без стажу роботи - 1644 гривні, зі стажем - 1889 гривень. У середньому, пенсіонери в Україні отримують 3064 гривні, за вислугою років - 4500 гривень. Також з початку року зріс прожитковий мінімум, що тепер складає 2027 гривень, з липня підніметься до 2118 гривень, а з грудня - до 2189 гривень.  Прожитковий мінімум - це приблизний дохід, необхідний для задоволення основних потреб сім'ї, включаючи продовольство, житло, транспорт, охорону здоров'я, освіту, податкові вирахування та інші потреби. Прожитковий мінімум описує адекватний рівень життя. Спільною метою багатьох аналітичних досліджень з прожиткового мінімуму, які зараз проводяться по всьому світу, є підвищення рівня мінімальної заробітної плати до рівня прожиткового мінімуму.  А як це в Україні? Для прикладу візьмемо Львів та Луцьк. Комунальні платежі за проживання в однокімнатній квартирі в Луцьку за квітень 2020 року складають  1200-2000 грн + орендна плата 1500-3000 грн. Комунальні платежі за проживання в однокімнатній квартирі у Львові за квітень 2020 року, згідно даних  Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг можна теж порахувати, буде 2000-3000 грн + мінімальна орендна плата 4000-5000 грн за однокімнатну квартиру. Звичайно, що ці суми за оренду та комунальні послуги, є дещо умовними і можуть бути як більшими, так і меншими. Все залежить від особистих потреб кожного мешканця, того чи він або вона орендує житло, та району де це житло розташоване. Також слід врахувати можливість оформлення субсидій. Додамо сюди проїзд. Хоча транспорт ще не запустили в усій країні, але з 1 червня вже починають відновлювати в рамках послаблення карантину.  Маршрутка в Луцьку коштує 6 грн, тролейбус 4 грн. Уявімо, що на роботу ви їдете маршруткою (поспішаєте), а назад вже можна і тролейбусом. Помножимо на стандартний робочій графік - 5 робочих днів на тиждень, тоді в середньому, в місяць, на транспорт до роботи в Луцьку ви витратите 200 грн. Львів більше місто, тут можливі пересадки. Квиток в маршрутці коштував до карантину 8 грн, в трамваї - 6 грн. Порахуємо, що в середньому на день добирання по місту ви витрачаєте 20 грн, множимо на 5 робочих днів - на місяць обійдеться десь в 400 грн. Додамо сюди їжу. Різні джерела подають цифри від 2500 грн до 5000 грн, які українець витрачає за місяць на їжу, в залежності від гастрономічних уподобань. Середній показник - 3800 грн на місяць.  Додамо ще послуги зв'язку та інтернет: 200-400 грн на місяць, в залежності від оператора мобільного зв'язку та інтернет-провайдера.  Не рахуємо сюди ще розваги та медичні витрати. І все одно, для того щоб прожити місяць у Луцьку на зйомній однокімнатній квартирі, їздити на роботу та мати зв'язок і харчування, необхідно мінімум 5600 грн, у Львові - мінімум 9100 грн. Офіційний прожитковий мінімум в Україні на 2020 рік, нагадуємо, - 2027 грн, а мінімальна заробітна плата - 4723 гр. Подивимось, як в Чехії. З  1 квітня 2020 року урядом Чехії було прийнято рішення про підвищення прожиткового мінімуму. Тепер сума прожиткового місячного мінімуму на одну людину - 3860 чеських крон.  Інтернет-ресурс WageIndicator аналізує прожитковий мінімум разом з мінімальною заробітною платою. Таблиця показує найнижчу щомісячну мінімальну заробітну плату в країні. Звіт про щомісячний заробіток працівників низько-, середньо- та висококваліфікованих професій отримують із добровільного веб-опитування WageIndicator щодо праці та заробітної плати. Результати в таблиці округлені. Витрати на харчування - основна складова прожиткового мінімуму і визначається ціною продовольчого кошика. Ціни на продукти взяті зі статистичного аналізу WageIndicator, який збирає фактичні ціни на всі товари, необхідні для розрахунку прожиткового мінімуму. Продовольчий кошик масштабується до 2100 калорій на людину в день, що є харчовою потребою для міцного здоров'я, запропонованою Світовим банком. Є сайт, де ви можете переглянути та порівняти ціни й акції на продукти у магазинах в Чеській Республіці:  kupi.cz.  Щодо житла. Деякі роботодавці пропонують своїм працівникам безкоштовне житло. Тоді працівник суттєво заощаджує і не витрачає зайві кошти на своє проживання в країні. В середньому, у Чехії розцінки на житло будуть такими: Койко-місце у Празі – 3-5 тисяч чеських крон, у інших містах – 2-4 тисячі чеських крон; Кімната у Празі – 8 тисяч чеських крон, у інших містах  – 6-7 тисяч чеських крон;  Квартира у Празі – від 20 тисяч чеських крон, у інших містах – від 8-10 тисяч і вище. У столиці звичайно найвищі ціни на нерухомість, в регіонах вартість житла буде не такою високою.  Варто також пам’ятати про комунальні послуги – вони складають від 2700 до 4100 чеських крон, в залежності від житла та ощадливості в споживанні. У Чехії існує два види проїзних:  звичайний – 670 крон на місяць та іменний – 540 крон на місяць Одна з основних необхідних витрат - поповнення мобільного телефону. Поповнити рахунок можна від 250 крон до 1-1,5 тисячі крон за місяць. Проте, У Чехії, а особливо у Празі, майже усюди є вай-фай, до якого можна підключитися і вільно користуватись інтернетом. Витрати на проживання в Чеській Республіці  в реальному часі можна порівняти на сайті Numbeo Відійшовши від теоретичних відомостей, запитаємо в людей, які проживають в Луцьку, Львові, Празі та Брно, скільки вони витрачають за місяць на житло, продукти, транспорт, мобільний та інтернет: Катерина: “Знімаю однокімнатну квартиру в Луцьку, разом з комунальними обходиться в 2700 грн. Їжу купую в супермаркетах і на базарі, витрачаю до 2000 грн в місяць. Мобільний - 100 грн, інтернет - 100 грн. Маю велосипед, тому не користуюсь громадським транспортом”. Уляна: “Я здаю квартиру у Львові за 8 тисяч. Це студія, 2 кімнати, в новому будинку, неподалік центру. Техніка була, частину меблів (диван, ліжко, столи робочі) - були їхніми. Комунальні коливаються від 2300  (січень 2020) / міс - зима до 500/міс (липень 2019).  В середньому - 1000-1200 грн/міс. Знайомий винаймає нову однокімнатну студію за 7000 тис/місяць, неподалік залізничного вокзалу (Ольги і Єлизавети), комунальні в середньому 1 тис грн/міс. До того винаймав в тому ж районі, ближче до Скрині - 6 тис/міс. в радянському стані однокімнатну, де опалювалась лише спальня. Друзі знайшли акуратну 2 кімнатну квартиру за 3500 /міс., комунальні десь 2500 взимку, 1000 - влітку. В мене на продукти в середньому йде 3 тисячі в місяць, але я не економлю (купую червону рибу, якісь дорогі консерви чи овочі) і мало харчуюсь поза домом (кафе, ресторани). Інтернет в мене входить в комунальні, але наскільки знаю, коливається від 120 - 180 грн/місяць в залежності від оператора і умов. Телефон по тарифу оператора. Я потребую бути постійно на зв'язку, і користуюсь інтернетом, то на 2 карточки в мені йде десь 200 грн/місяць. Але є тарифи щось типу 60 грн/місяць і живи спокійно, просто рахуй хвилини. Транспорт залежить від того, як ти плануєш час. Громадський транспорт - 8 грн, трамвай 6/8 грн, то = 16 грн/день. Якщо на таксі їздити, то зараз убер в середньому 60-70 грн. А так, то коливається від 50 до 120 грн за поїздку. Але у Львові краще шукати житло біля роботи і ходити пішки”. Ірина: “Я живу в Празі і плачу за двокімнатну квартиру 20 тис крон на місяць (це з комунальними). Їм приблизно на 3 - 3.5 тис в місяць. Переважно готую сама, продукти купую в супермаркетах. Користуюся усіма видами міського транспорту і маю річний проїзний за 3 650  крон (в рік). Інтернет в квартирі 500 крон/міс. Мобільний зв’язок - 400 крон на місяць, але не можу знайти добрий тариф і цього вистачає на коротко і на мало”. Віктор: “Живу в місті Брно в однокімнатній квартирі з кухонним куточком. Плачу в місяць 7000 крон. На їжу я трачу в районі 2000 крон. Купую їжу в основному в супермаркеті Пені або Лідл. В мене контракт з мобільним оператором T-Mobile на два телефоні числа моє та друга. Кожен з нас платить по 650 крон, за тариф з безлімітним інтернетом”. Як бачимо, жити на прожитковий мінімум, орендуючи квартиру, практично неможливо, що в Україні, що в Чехії. Сподіваємось, з часом це зміниться.  Автор: Катерина Рубан, спеціально для UAPORTAL  

Кліщі живуть в землі, залазять по траві на своїх жертв, і можуть бути переносниками бактерій борелій (Borrelia burgdorferi) та ще кількох десятків потенційних патогенів. Коли людину кусає заразний кліщ, то борелії згодом потрапляють в кров, оселяються в нашому організмі, викликають імунну реакцію та хворобу Лайма чи бореліоз. Не всі кліщі інфіковані бореліями, і не кожен укус інфікованого кліща призведе до хвороби Лайма. Крім цього, не кожен випадок хвороби починається з очевидного симптому — почервоніння місця укусу (еритеми). Все складно. То що робити? Здавати кліща на аналіз, бігти здавати аналізи самим? А що, як в цей момент ви десь в поході чи на війні? План дій такий: ми не панікуємо, дивимося на симптоматику, за потреби робимо профілактику антибіотиками, і згодом за потреби закриваємо питання “чи в мене не бореліоз” за допомогою аналізів. Тепер докладніше  ➡ Не панікуємо Це непросто. Бо в Україні приблизно кожен третій кліщ є переносником бореліозу. Це досить багато, і нашу місцевість уже можна назвати осередком гіперендемічного зоонозу. https://bit.ly/3buBRKS Однак, для передачі борелій з кишківника кліща до його ротового апарату, і звідти в кров людини — потрібно щонайменше 24 години, а щоб напевне то 72. Річ у тому, що для потрапляння з кліща в людину бореліям потрібно мігрувати з кишківника павукоподібного до слинних залоз, “переодягнутися”, тобто змінити поверхневі антигени і стати придатними для іншого “господаря”, і потрапити в кров. Навіть в ендемічних зонах хвороби Лайма частота зараження серед укушених людей становить 1-4%. Отже, чим менше кліщ був на людині (навіть занурений в шкіру) то менша ймовірність зараження. Тут постає питання, як того кліща якнайскоріше вилучити, особливо коли травмпункт далеко. В цьому разі в пригоді стане пінцет для видалення кліщів. Тягнути кліща слід вгору, перпендикулярно до шкіри, і не крутити. Схема, як це робити, тут: https://bit.ly/2Z34w7c Хвороба Лайма не завжди одразу має клінічні прояви, як-от еритема, підвищення температури та інші симптоми, про які буде згодом. Тобто можна заразитися бореліями, і нічого про це не знати. Таке буває приблизно в 6% випадках зараження. Проте надія є. За різними оцінками, з-поміж тих, хто заразився, не мав ранніх симптомів (ці 6% випадків), і ніколи не отримував терапії, кількість хворих через рік чи більше сягає до 12,5%. https://bit.ly/3fMWHID Ще раз: більшість з тих, кого вкусив кліщ, не заразяться. Якась частина заражених не захворіє ані одразу, ані згодом. З тих, хто одразу не захворів, кожен восьмий захворіє згодом. Таким чином, якщо вчасно зняти з себе кліща і провести профілактику, шанси мати хронічну хворобу Лайма досить малі. ➡ Дивимося на симптоми В англомовних настановах мова передусім йде про локальний прояв інфекції — повзучу еритему. Це кругла зона почервоніння шкіри, що згодом більшає до розміру близько 15 см в діаметрі і нагадує, подекуди, мішень. Центром еритеми буває саме місце проникнення кліща, але бувають і системні еритеми, тобто поширені шкірою в різних місцях. Еритема може не боліти і не бути гарячою. Вона розвивається приблизно у 80-89% заражених бореліями людей, і за 4 тижні минає без терапії антибіотиками. Рідше розвивається розсіяна еритема (не в місці укусу) та шкірна лімфоцитома (червоний набряк в місці укусу). https://bit.ly/2AsjLfC Чергова “зрада” полягає в тому, що: → Не всі випадки зараження бореліями викликають еритему (так звана безеритемна форма). → Еритема розвивається поволі, через тиждень-три, або ще пізніше. Тим часом бактерії успішно поширюються тілом, потрапляють з кровотоку в лімфу і тканини, і починають свою патологічну справу. Тобто, якщо ви в Україні зняли з себе кліща, який пробув у шкірі понад добу, та/або виникла червона пляма, що ширилася як кола водою, є підстави для профілактики чи лікування хвороби Лайма. Підвищення температури. Ранні загальні симптоми подекуди нагадують застуду. Інфекція викликає запалення і підвищення температури, тому людям, що зняли з себе кліща, лікарі радять міряти температуру впродовж тижня. Якщо її немає, це непогане свідчення того, що кліщ був не бореліозний. Є й інша сторона: якщо ви раптом після пікніка, дачі, походу, косовиці, збирання грибів раптом відчуваєте гарячку, і лімфовузли болять, то є підстави запідозрити укус кліща. Інші симптоми хвороби Лайма специфічніші та неприємніші: біль м’язів (міалгія), головний біль, параліч лицевого нерва, біль в суглобах, запалення міокарду (міокардит), ураження клапанів серця (ендкардит). Це уже системні прояви інфекції, і одразу їх може не бути. ➡ Профілактика Першою ланкою профілактики бореліозу в людей, старших 12 років, не вагітних і не мам, які не годують грудьми, є прийом антибіотика доксицикліну. Одні настанови говорять про одноразовий прийом 200 мг, інші — про п’ять днів прийому. Деякі українські інфекціоністи призначають 10-14-21 день прийому доксицикліну для перестраховки. 21 день прийому двічі на день по 100 мг доксицикліну є “золотим стандартом” лікування ранньої хвороби Лайма без ускладнень. https://bit.ly/2Lu3poS Аналіз клінічних настанов навів на думку, що ставлення до профілактики хвороби Лайма залежить від медичної системи в країні — діагностику і призначення ліків проводять лише в разі, коли точно треба: 1) був укус, 2) кліщ перебував у шкірі 3 доби, 3) це ендемічний регіон де буває бореліоз, і 4) є еритема. Проте, іншим боком цієї медалі є дуже поширена недодіагностика бореліозу, та, як наслідок — хронічна форма цієї хвороби. Остання може проявлятися, як біль в м’язах, суглобах, менінгіт (запалення оболонок мозку), міокардит (запалення міокарду), параліч лицевого нерва. Симптоми різні, важкі, “незбагненної етіології”, якщо не знати про хронічний бореліоз, і уже дуже погано керовані. В країнах, де профілактику антибіотиками призначають лише коли є еритема і всі інші умови, зараз є значний тиск на системи охорони здоров’я з боку людей з хронічною хворобою Лайма. Лікарів часто звинувачують в недостатній діагностиці та профілактиці цієї хвороби на ранній стадії, і є рух з адвокації призначення антибіотиків в рамках страхових програм. Крім цього, ареал поширення іксодових кліщів-переносників борелій постійно розширюється у зв’язку зі змінами клімату та міграцією природних переносників кліщів. Тому те, що раніше не було зоною ендемічного бореліозу, нині нею стає. https://bit.ly/2At0DOz ➡ Аналізи Щоб дізнатися, була чи є інфекція бореліями, використовують імуноферментний аналіз (ІФА) та/чи імуноблот. Але історія і тут непроста. Якщо вкусив кліщ, симптомів не було, то медичні настанови не радять робити діагностику, аби не витрачати час і кошти. Якщо був укус і еритема чи інші ранні симптоми, то діагностика теж не потрібна, бо клінічна картина достатня, щоб поставити діагноз. Про доставку кліща в лабораторію ніде мова не йде. Про діагностику бореліозу часто доводиться чути, що “вона нічого не дає.” Це не зовсім точний вислів. Дійсно, одразу після укусу діагностика справді нічого не дасть, адже аналізи шукають антитіла класу М (ранні, не дуже афінні до антигену, тобто погано його впізнають, з часом можуть щезнути з кровообігу), а згодом — антитіла класу G (зрілі, пізні, які будуть в крові ще довго). Після контакту з новим для організму збудником (бореліями), перші антитіла класу М з’являться днів за 10, а класу G — приблизно тижні за три. Навіть коли вони і будуть, вони можуть не впізнати компоненти тест-системи, тож отримаємо хибнонегативний результат. Антитіла можуть не з’явитися в людей з різними імуносупресивними станами. Це значить, що хвороба Лайма є, а лабораторного підтвердження немає. Навіщо тоді ці аналізи? За динамікою появи антитіл різних класів оцінюють, коли була інфекція (давно чи нещодавно), чи була вона взагалі (особливо коли про кліщів пацієнти нічого не пригадують, а симптоми є. Нагадаємо, хронічна, розсіяна хвороба Лайма це важка хвороба з різними можливими симптомами). В разі вчасної терапії на ранній стадії, ймовірність розвитку хронічної форми досить низька, до 5%. https://bit.ly/3cuwNHu ➡ Терапія Терапію має призначити лікар, бо це терапія антибіотиками, і тому потрібно запобігти можливими побічним ефектам (як-от появи “тетрациклінових зубів” з чорними смугами в дітей). Використовують амоксіцилін, пеніцилін, цефтріаксон, макроліди, тетрациклін, доксициклін. Тривалість прийому і дози призначає лікар, і він/вона мають стежити за тим, чи допомагає, тобто чи минають симптоми. На жаль, терапія різними антибіотиками в різних випадках має різну ефективність — абсолютної гарантії, що хвороба зараз зникне назавжди не існує. https://bit.ly/3fMWHID, https://bit.ly/3cuwNHu ➡ Що слід запам’ятати? ◼ Ходіть туди, де висока трава, в закритому одязі і взутті. ◼ Оглядайте себе та один одного після перебування в місцях, де потенційно можуть бути кліщі. Вони, перш ніж зануритися у шкіру, якийсь час лазять по нас, і зрештою осідають під колінами, на межі одягу і шкіри, в пахвах, за вухами. ◼ Купіть в зоомагазині пінцет для витягування кліщів. Антисептик для обробки рани у вас вже має бути. Якщо в шкірі залишився, ротовий апарат кліща, не бійтеся і дістаньте його стерильною голкою. ◼ Щодо прийому антибіотика з метою профілактики ми не можемо дати пораду. Та схоже, що простіше поговорити з лікарем наперед, та мати план дій і рецепт на доксициклін на випадок укусу, аніж намагатися марно подужати “застуду і загальну слабкість”, які насправді є хворобою Лайма, чи згодом лікувати хронічну форму цієї хвороби. Особливо це важливо, коли передбачається ситуація, коли до лікаря та аптеки так просто не потрапити (військова служба, похід, життя за містом).Джерело: Уляна Супрун

  Dnešní Ruská federace je právním nástupcem SSSR. Platí to především pro plnění závazků z mezinárodních smluv, které Sovětský svaz podepsal. Podle všeho se však Rusko snaží přivlastnit si „právem říše“ i všechny úspěchy Sovětského svazu. A sice vítězství v německo-sovětské válce v letech 1941 až 1945. Přitom však zcela opomíjí skutečnost, že pojmy „Rusko“ a „Sovětský svaz“ nejsou zdaleka totožné, protože Sovětský svaz tvořilo nejen Rusko, ale celkem šestnáct (nezapomeňme na Karelo-finskou SSR) různých republik. Ruský prezident Vladimir Putin v roce 2010 v živém vysílání prohlásil, že by Rusko v německo-sovětské válce zvítězilo i bez pomoci dalších sovětských republik, protože „Rusko je země vítězů“. Že prý 70 % válečných ztrát Sovětského svazu připadalo na Rusko, i právě proto byla válka vyhrána díky ruským lidským a průmyslovým kapacitám. Je zřejmé, že Putinova slova postrádají logiku. Jak přece mohou souviset válečné ztráty na lidských životech a objem průmyslových kapacit, které byly použity k vydobytí vítězství? A jak mohou vůbec vysoké ztráty dokládat významné přispění k vítězství? Zde je jednoduchý a jasný příklad: Čína v Druhé světové válce také utrpěla obrovské ztráty, až 20 milionů lidských životů. O rozhodujícím čínském přispění k porážce Japonska přesto nikdo nemluví. Každý ví, že k vítězství nad Japonskem rozhodujícím způsobem přispěly Spojené státy, jejichž lidské ztráty byly menší v řadách desetinásobků. To nejhorší, co člověk dokáže vymyslet, je být pyšný na válečné ztráty svého národa! Je to přece strašná cena za vítězství! Každá z republik bývalého SSSR zaplatila za porážku nacismu a fašismu svou cenu. Třeba na Ukrajině, jejímž územím se válka několikrát přehnala jako krutá smršť, bylo mobilizováno až 7 milionů obyvatel, což tvořilo až 25 % vojáků Rudé armády. Ukrajinci měli značný početní podíl na nejvyšším velitelském sboru Rudé armády, mezi generály a admirály jich bylo přes 300. Více než polovině sovětských front veleli maršálové a generálové ukrajinského původu. V tylu německých jednotek na ukrajinském území bojovalo přes 50 tisíc sovětských partyzánů, četné ilegální organizace nebo ozbrojené formace ukrajinských nacionalistů. Za statečnost a odvahu prokázanou v bojích obdrželi Ukrajinci a rodáci z Ukrajiny jen od SSSR 2,5 milionu řádů a medailí (z celkového počtu 7 milionů). Cca 2100 Ukrajinců se stali Hrdiny Sovětského svazu, 32 dvojnásobnými Hrdiny, nejúspěšnější letecké eso protihitlerovské koalice pilot Ivan Kožedub se pak stal Hrdinou trojnásobným. Celkové nevratné ztráty mezi vojáky ukrajinského původu dosáhly 3 až 4 milionů osob (které padly v boji, zemřely v zajetí, jsou nezvěstné nebo zemřely ve vojenských nemocnicích). Každý druhý z těch, co přežili, zůstal trvalým invalidou. Na okupovaném území násilně zemřelo 4 až 5 milionů civilistů. Bylo zničeno 714 měst a městysů, přes 28 tisíc vesnic, bez střechy nad hlavou zůstalo 10 milionů lidí. Na území Ukrajiny bylo zřízeno 250 koncentračních táborů a pracovních táborů. 2,4 milionu ukrajinských rodáků bylo totálně nasazeno v Německu. Ukrajina přišla o víc než 40 % svého hospodářského potenciálu, bylo zničeno přes 419 tisíc průmyslových objektů. Toto vše na dlouhá desetiletí poznamenalo způsob rozvoje průmyslové výroby, zemědělství a hmotný blahobyt populace. Vedle Ukrajinců a Rusů válčilo v řadách Rudé armády nejvíce vojáků původem z Uzbekistánu, Běloruska, Kazachstánu, Gruzie, Ázerbájdžánu a Arménie. Z Uzbekistánu bylo k Rudé armádě mobilizováno přes 1,4 milionu osob, z nichž přes 650 tisíc padlo nebo se pohřešuje. 120 tisíc občanů této republiky bylo vyznamenáno bojovými řády nebo medailemi, 338 se stalo Hrdiny Sovětského svazu. Z Běloruska bylo k Rudé armádě mobilizováno přes 1,3 milionu osob. 300 tisícům Bělorusů byly uděleny řády nebo medaile. 441 Bělorusů se stalo Hrdiny Sovětského svazu, čtyři Hrdiny dvojnásobnými. Zároveň platí, že Bělorusko, které bylo okupováno déle než tři roky, přišlo o cca 3 miliony obyvatel. Bylo zničeno 209 měst a okresních sídel z 270, 9200 vesnic, přes 100 tisíc výrobních objektů. Z Kazachstánu bylo k Rudé armádě mobilizováno 1,2 až 1,3 milionu osob. Šlo o výjimečně vysoký počet, tvořil totiž téměř čtvrtinu celé populace této republiky. Z toho na válečných bojištích položilo životy 410 až 630 tisíc. Přes 500 rodáků z Kazachstánu bylo poctěno titulem Hrdiny Sovětského svazu, ze dvou se stali Hrdinové dvojnásobní. Gruzie dodala Rudé armádě přes 700 tisíc vojáků, z nichž přes 300 tisíc padlo. 280 rodáků z Gruzie bylo poctěno bojovými řády a medailemi, 164 se stalo Hrdiny Sovětského svazu, jeden Hrdinou dvojnásobným. Z Ázerbájdžánu bylo do řad Rudé armády mobilizováno 600 až 700 tisíc osob, z nichž každý druhý (300 až 350 tisíc) se z války nevrátil. Přes 400 tisíc ázerbájdžánských rodáků bylo vyznamenáno bojovými řády či medailemi, 123 se stali Hrdiny Sovětského svazu, dva Hrdiny dvojnásobnými. Arménie dodala Rudé armádě přes 500 tisíc osob, z nichž přes 200 tisíc padlo. Přes 70 tisíc arménských rodáků bylo vyznamenáno bojovými řády či medailemi, 107 se stalo Hrdiny Sovětského svazu. Také bychom neměli opomenout, že vítězství Sovětského svazu ve válce umožnila podpora spojenců. Především ze strany Spojených států amerických, Velké Británie i s jejími dominii a koloniemi a desítek dalších zemí v celém světě. Válečné operace proti nacistickému Německu se totiž vedly v Evropě, Africe, Asii a ve vodách všech oceánů. Pokud jde o Velkou Británii, tato země proti nacistickému Německu bojovala hned od začátku Druhé světové války až do jejího úplného konce, tzn. od září 1939 do května 1945. Tedy mnohem déle než Sovětský svaz, který do války sice vstoupil 17. září 1939, proti Německu však začal válčit teprve od června 1941. Předtím byl Sovětský svaz strategickým spojencem Německa a podporoval ho tím, že Němcům ve velkém dodával obilí, ropné produkty, nikl, manganové a chromové rudy nebo fosfáty. Zdůrazníme tedy: přímo podporoval(!) nacisty ve válce proti Britům. V této situaci po celý rok, který uplynul mezi porážkou Francie a německým útokem na SSSR, tedy v červnu 1940 až červnu 1941, Spojené království i se svými dominii a koloniemi de facto jako jediné čelilo Hitlerovi a jeho spojencům. Na rozdíl od Sovětského svazu, který nikdy nečelil německé válečné mašinérii sám. Proč tedy ruští propagandisté pořád využívají starý mýtus, že Sovětský svaz nesl „hlavní břemeno“ války proti Německu? A co Velká Británie? Od roku 1940 Britové a od roku 1942 také Američané vedli strategické letecké bombardování území Německa a jeho spojenců. To zásadním způsobem přispělo k rozvrácení hospodářství těchto zemí. Nebýt soustředěných útoků na průmyslové objekty ze vzduchu, mohla se válka protáhnout na neurčito. Za tohoto scénáře se třeba mohlo stát, že by např. Němci stihli dokončit vývoj jaderných zbraní a Američané své jaderné zbraně použít v Evropě. Nesmíme opomenout ani tu pomoc, kterou získal Sovětský svaz od spojenců v rámci programu Lend-lease (Zákon o půjčce a pronájmu). Tyto dodávky probíhaly přes Tichý oceán, Írán, Arktidu nebo Černé moře podle toho, jak se vyvíjela situace na bojištích. V letech 1941 až 1945 získal SSSR 22.150 letadel, 12.700 tanků, 51.503 osobních offroadů a terénních vozů, 375.883 nákladních automobilů, 35.170 motocyklů, 8.218 pušek, 131.633 kusů automatických zbraní, 12.997 pistolí, 345.735 tun výbušnin, 2.670.000 tun ropných produktů, 331.066 litrů lihu, obrovské množství potravin a léků. Význam Lend-leasu ilustruje třeba následující skutečnost. Za dobu války přišel Sovětský svaz o více tanků a samohybných dělostřeleckých systémů, než vyrobil sovětský průmysl: 96.500 oproti 95.252. Nebýt tedy pomoci z Lend-leasu, byla by situace s technikou katastrofální. Celkem získal Sovětský svaz jen od USA pomoc v hodnotě 11,3 miliardy USD (přes 163 miliard USD dle dnešního kurzu), z nichž bylo splaceno pouhých 0,4 % celkové částky (se započtením inflace). A k tomu byla ještě pomoc od Spojeného království! Jaký závěr můžeme ze shora popsaného vyvodit? Rusko by válku nikdy nevyhrálo bez přispění Ukrajiny a dalších republik tehdejšího Sovětského svazu. Aby toho nebylo málo, válku by nevyhrál ani Sovětský svaz, nebýt pomoci dalších států protihitlerovské koalice. Dnešní generace by si měla vážit podílu každé země na porážce nacismu a fašismu úplně stejnou mírou. A také vždy mít na paměti, jak obrovskou cenu zaplatilo lidstvo za mír. Pak nikoho nenapadnou myšlenky ve smyslu „můžeme to zopakovat“. Naopak vznikne touha vynaložit veškeré úsilí k tomu, aby „už nikdy znovu“!   Jan Roman pro UAPORTAL.CZ dle materiálu Moderator.az фото:  Радіо Свобода  

Обмеження на фінансові операції з готівкою та грошові перекази з-за кордону, що запроваджуються в Україні з 28 квітня, можуть завдати серйозної шкоди українським гуманітарним організаціям, до яких через карантин уже не доходить гуманітарна допомога з-за кордону. Чеські гуманітарні організації, які з початку війни з Росією на сході України посилали гроші, медичні препарати для поранених і хворих бійців, допомогу для їхніх родин, не можуть відправити вже зібране в Україну, а тепер не знають, чи зможуть відправити і гроші. Деякі з них відкладають свої проєкти, інші передають вже зібрані речі на допомогу місцевим гуманітарним організаціям. Про це повідомляє Радіо Свобода Закон, що має боротися з нелегальним відмиванням коштів, дозволяє переказ коштів готівкою та поповнення карткових рахунків у межах України в сумі, що є меншою ніж 5000 гривень без ідентифікації того, хто цей переказ робить. «Це буде дуже велика проблема для нас, бо мені в будь-який момент можуть заморозити мою благодійну волонтерську картку, якщо хтось перекаже на неї більше, ніж 5000 гривень», – каже засновниця «Волонтерської сотні «Доброволя» Наталія Воронкова. За її словами, після того, як влада обмежила волонтерам, котрі працюють в українських шпиталях, можливість допомагати матеріально, тепер обмежуються і фінансові можливості зібрати допомогу. «Нам посилали по кілька коробок, інколи до 20 – пелюшки, медичні препарати, обладнання, сечоприйомники, калоприйомники, але після запровадження карантину цей потік припинився», – говорить Радіо Свобода Наталія Воронкова. При цьому, вона зазначає, що потреба в допомозі не зникла – бійці у шпиталях далі потребують і якісного харчування, і одягу, і препаратів, яких державна служба не спроможна для них купити. Відомий у Чехії психолог, активіст і віднедавна художник-аматор Ростислав Прокоп’юк каже, що продаючи свої картини, він щомісяця посилав до України медичне обладнання, ліки, одяг для бійців та людей, що живуть у так звані «сірій зоні». «Кожен місяць я посилав у Київський військовий шпиталь і ліки, і якесь хірургічне обладнання, одяг для хлопців, які могли потрапити до шпиталю влітку, а виходили взимку і їм потрібен був сезонний одяг. Потім наші посилки у шпиталі сортували і частину залишали для бійців, частину пересилали у «сіру зону», багато було для дитячих будинків, для дітей, що там живуть. Я від них потім і ляльку-мотанку дістав у подарунок, і фотографії, прапор підписаний, тобто я точно знав, куди ці речі ідуть і знав, що вони доходили», – пояснює празький добродійник. Ростислав Прокоп'юк в бібліотеці імені Вацлава Гавела Коли у зв’язку з карантином закрили кордони, зібрану на той момент допомогу Ростислав Прокоп’юк віддав чеським гуманітарним організаціям. «Одяг, дитячі речі дуже пригодилися празьким безхатченкам, і чеські гуманітарні організації були дуже вдячні, що ми їм передали зібрані нами речі», – каже він. Ростислав Прокоп’юк зазначає, що зібрані гроші він ще пересилав через міжнародні банківські перекази, але тепер не впевнений, що зможе робити це далі. «Взагалі, останнім часом і без карантину стало важче допомагати, бо в Україні чинять дедалі більший тиск на волонтерів. Я чую від своїх партнерів в Україні, що від них не хочуть приймати допомогу, або по-тиху від них допомогу беруть, але попереджають: ніде про це не казати. Але ті, хто допомагали, продовжують допомагати, просто це стає складніше робити», – із сумом говорить Ростислав Прокоп’юк. До оголошення карантину посилали допомогу в Україну – воїнам та їхнім дітям – і представники організації «Українська Європейська Перспектива», говорить координаторка проєктів Галина Андрейців. Проект "Чеські канікули для дітей з України", фото: Галина Андрейців «Щороку ми готуємо дитячі оздоровчі табори для дітей загиблих та поранених воїнів. Цього року сподіваємося, що вдасться провести табір у серпні. Але складніше стало його готувати – наші місцеві жертводавці самі переживають скрутні часи у зв’язку з епідемією коронавірусу», – каже вона. Читайте також: Як у Чехії працює табір для дітей, батьки яких загинули або зазнали поранення на Донбасі Про те, що пожертв стало відчутно менше, говорить і засновник організації «Гуманітарна допомога Україні» Петр Оліва. Понад п’ять років він по три рази на рік вантажив кілька машин і разом з товаришами-однодумцями вирушав на схід України з гуманітарним вантажем. Авдіївка, Красногорівка, Мар’їнка, Новожеланне, Світлодарськ, Маріуполь, дитячі будинки у «сірій зоні» – це були цілі його поїздок. Перед карантином він знову збирався у дорогу, але подорож довелося відкласти. Щоб не гаяти часу, він взявся допомагати празьким безхатченкам, а також за власні кошти та за допомогою родини і друзів взявся за ремонт нового приміщення, куди вже наступного місяця переїжджає його гуманітарний центр. «Ми хочемо розширити нашу допомогу Україні, тут буде і більший склад і місце для зустрічей, місце, де ми будемо збирати інформацію про війну, показувати артефакти з фронту, організовувати зустрічі та культурні акції. Я дуже тішуся, що наш новий будинок на околиці Праги буде видно з траси – я планую повісити на фасаді великий банер, щоб люди бачили, що тут є люди, які не забувають про те, що в Україні іде війна, і на відміну від вірусу, ворог, російський агресор, так просто не відступить», – говорить Петр Оліва, який два роки тому отримав нагороду від України за свою волонтерську діяльність. Автор : Марія Щур, джерело Радіо Свобода 

З 1-го вересня у Чеській Республіці відновлюється обов’язок носити маску в усіх видах міського та міжміського громадського транспорту, у всіх медичних установах та аптеках, у державних установах та на виборчих дільницях. На всіх заходах та зібраннях, де очікується понад 100 відвідувачів, також обов’язково одягати маску. Максимальна кількість відвідувачів для вуличних акцій – 1000 осіб.       Більше інформації знайдете на https://koronavirus.mzcr.cz/.З огляду на погіршення епідеміологічної ситуації в окремих регіонах Чехії, зокрема у Празі, нагадуємо головні рекомендації від санепідемстанції Чехії:1. Дотримуйтеся гігієни рук. Часто й ретельно мийте руки з милом, користуйтеся дезінфікуючими засобами, особливо після поїздки в громадському транспорті.2. Уникайте скупчень людей. У громадському транспорті та публічних місцях намагайтеся утримувати дистанцію від інших людей. Рекомендована дистанція – 2 м.3. У багатолюдних місцях одягайте гігієнічну маску.4. Якщо почуваєтеся погано чи відчуваєте ознаки застуди чи хвороби, залишайтеся вдома та контактуйте свого практичного лікаря чи поліклініку, яку знайде Ваш страховий агент.Будьте здорові й бережіть свою здоров’я та своїх рідних!