30 квітня 1883 р. у Празі народився Ярослав Гашек. Син празьких викладачів гімназії; затятий мандрівник: без копійки у кишені обійшов усю Центральну та Південну Європу.
Коли вибухнула світова війна, Гашека мобілізували до 91-го Будейовицького піхотного полку, якому відтоді судилася слава, бо саме з цим полком пов'язані всі Швейкові подвиги. У червні 1915 р. Гашек вирушив на фронт до Галичини, а у вересні добровільно здався в російський полон. 500 км від Дубна до Києва пішки важким осіннім бездоріжжям пройшов Гашек. Як військовополонений № 294 217 він побував у таборі військовополонених у Дарниці під Києвом.
Двадцять дев’ять місяців жив Ярослав Гашек на землі України. У липні 1916-го він став фейлетоністом київського тижневика «Чехослован», який виходив чеською. Офіційно видавався він Президією Союзу Чехословацьких товариств (вул. Володимирська, 36, згодом у буд. №104 по вул. Жилянській). Мешкав Ярослав у редакції, спав на канапі в приймальні, підклавши під голову підшивку газети та накрившись шинеллю. Згодом переїхав до готелю «Прага», власником якого був чех В. Вондрак. Увесь день Гашек був із земляками: в таборі, в казармі, в генделиках. Усюди навколо нього було гамірно та весело. Пив Гашек багато, в основному пиво, замість горілки погоджувався на будь-яке вино. Як і в Празі, писав між ковтками пива.
Улюбленою кав’ярнею була «У чеської корони» (вул. Б. Хмельницького, 19), навпроти театру. 20 січня 1917 року Гашек випадково зустрів Йозефа Майєра, брата колишньої дружини Ярмили. Швагро здався в полон, став офіцером російської армії. Вони пішли на «пивечко» до київської ресторації «Семадені», що на Хрещатику і влаштували там бій.
24 лютого 1917 р. на вул. Ярославів Вал, 1, у кав’ярні «Біля Золотих воріт», що біля редакції, Гашек зайшов разом із колишнім сербським офіцером Талавані. Сподіваючись, що його тут знають, солдат Гашек без дозволу опустився на стілець. Офіцер мирно запитав, чому солдат сів без дозволу. Гашек повівся як ображений, відмовився вийти. Коли ж офіцер спробував оголити шаблю, Гашек пляшкою розбив йому голову. Так письменник потрапив до гарнізонної буцегарні в Борисполі. Там, без пива та співбесідників, згадав «ідіота у військовій частині» на ім'я Швейк, якого вигадав 1911-го. Звідти передав друзям записку: «Сиджу тут у безпеці й пишу Швейка». За 11 днів він створив повість «Бравий вояк Швейк у полоні». «Пригоди бравого вояка Швейка», повна назва: «Пригоди доброго вояка Швейка під час світової війни», чеськ. Osudy dobrého vojáka Švejka za světové války. Твір написано у 1920–1922 роках і не завершено.
У Києві, восени 1917-го, у друкарні видавництва «Чехослован» вийшла повість Гашека «Бравий вояка Швейк у полоні».
— Шкода, що в Борисполі мене не протримали довше, — бідкався романіст. — Я не закінчив «Швейка».
Новий 1918 рік Гашек разом із майбутніми генералами Ланегером і Медеком зустрічали у пана Винаржа в пивному ресторані на Інститутській. Коли розходились, Гашек підбив друзів піти на Софіївську площу, встати навколішки, молитися та кланятися пам’ятнику українському гетьману Богдану Хмельницькому.
До Центральної Ради автор «Швейка» поставився позитивно (твори «Різдвяний фейлетон», віршоване «Послання першому полку»), але очікував продовження збройної боротьби з німцями та австрійцями.
Коли у січні 1918-го на вулиці Києва Гашека зупинив червоний патруль, він пред’явив документ, виданий українською владою. Червоноармійці розглядали документ, передавали з рук в руки. Вирок був короткий: «Білий, контрреволюціонер! Розстріляти!» Скільки не пояснював Гашек, що він чех і нейтрал, у відповідь чув: «Все одно буржуй! До стінки його!» І повели до найближчого рівчака. Хоча Гашеку небо маковим зернятком здалося, він усе ж таки зумів переконати, що має право на останнє бажання, а саме — випити. Погодилися. Гашек повів патруль у грузинський винний погрібець «Замок Тамари», а там, за підмогою господаря винарні, досхочу напоїв своїх конвоїрів. Так Гашек урятувався і прийняв рішення терміново залишити Київ і відступив разом із червоними на схід.
У себе на батьківщині він харчувався тільки пивом, ніде не огинався, крім пивних генделиків: там знаходив теми, персонажів. При цьому Гашек творив одразу без виправлень та редагувань. Гашек посилено рекламував книжку про Швейка у празьких трактирах. 25 серпня 1921 року художник Ярослав Панушка забрав письменника до містечка Липниця.
Вони оселилися в трактирі «У чеської корони». Там Гашек півтора року дописував роман. Він погладшав, почав задихатися, потерпав від безсоння, сил ставало все менше. Гашек уже не міг писати сам, а диктував найнятому секретареві, востаннє секретар записував 29 грудня 1922 р.
У ніч на 3 січня Ярослав Гашек продиктував лікареві духівницю і підписав її. Уранці він помер від паралічу серця, до 40-річчя не дожив три місяці.
Автор - Ганна Черкаська
фото ZN.UA
