Українські організації Чехії 3 грудня звернулася до чеського уряду та чеського суспільства із закликом підтримати Україну. У своїй заяві 22 представники українських громадських організацій зажадали від президента Мілоша Земана і парламенту Чехії посиленої боротьби проти російської агресії на території України, а також закликали підтримати звільнення всіх українських полонених, які незаконно утримуються в Росії. «Ми хочемо цим сказати чеському суспільству, що ми об’єднані демократичною думкою. Це наша реакція на порушення міжнародного права з боку Росії про співпрацю в Азовськом морі і Керченській протоці. Ця атака означає наступний рівень російської агресії проти України, яка триває вже п'ять років. Ми хочемо нагадати і про хлопців, які залишаються в Росії, і про війну на сході України», – зазначив у розмові із Радіо Свобода голова організації «Українська ініціатива в Чеській Республіці» Богдан Райчинець.       Підтримку Україні висловили також міністри закордонних справ країн-членів Вишеградської «четвірки» – Чехії, Словаччини, Польщі та Угорщини, які обговорювали ситуацію навколо Керченської кризи. Як повідомило міністерство закордонних справ Словаччини, на зустрічі Вишеградської четвірки, яка відбулася в Братиславі 29 листопаду, у контексті обговорення проблеми «лунала сильна підтримка всіх чотирьох міністрів країн «четвірки» територіальної цілісності України в суперечці з Росією, в дусі ухвалених спільних заяв ЄС і НАТО». 25 листопада російські прикордонники у Керченській протоці відкрили вогонь по трьох українських кораблях і захопили їх. За даними української влади, шестеро українських моряків були поранені, зокрема двоє – у тяжкому стані. Підконтрольні Кремлю суди у Криму арештували всіх 24 моряків на два місяці. Українська влада визнає їх військовополоненими. Країни Заходу засудили дії Росії. В Євросоюзі закликали до «стриманості і деескалації», а генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ оприлюднив заяву з вимогою до Росії звільнити військовополонених і захоплені кораблі. У статті використані матеріали Радіо Свобода  фото: Kaputin 

Для українських громадян оформлення документів на в'їзд та працевлаштування в Чехії завжди були гострою проблемою.  Система Visapoint викликала багато нарікань, адже записатися на прийом до чеського консульства в Києві або Львові за її допомоги було практичо неможливо. "Посередники" заробляли на цьому гроші й продавали "час реєстрації" за великі грошові суми. Тепер Visapoint закрита для заробітчан й задля отримання дозволу на роботу в Чехії громадянин України має скористатися спеціальними режимами працевлаштування, які було затверджено ще 2016 року. "Проект А" було створено для кваліфікованих працівників. "Режим Україна" - програма спрощеної процедури видачі робочих віз, ухвалена за ініціативи Мінпромторгівлі, МВС та МЗС. Квота за ними складає 5 тисяч осіб на рік. Як же виглядає механізм працевлаштування тепер?  Спочатку чеські працедавці зобов'язуються запропонувати вільну вакансію через Бюро працевлаштування. Якщо протягом 30 днів до вакансії не виявили зацікавленості громадяни Чеської Республіки та країн ЄС, працедавець шукає необхідного спеціаліста в Україні. Після цього працедавець відправляє заявку до однієї з уповноважених відомством організацій (Торгівельна палата, Асоціація малих та середніх підприємств, Спілка промисловців ЧР), яка допомагає підготувати усі необхідні документи й через МЗС надсилає їх до консульства в Києві або Львові. Далі буде призначено співбесіду з потенційним робітником. За підсумками співбесіди буде ухвалено рішення про надання візи. Суспільство сприйняло таке нововведення неоднозначно. Працедавці висловили свої претензії, що квота на працевлаштування є дуже обмеженою (усього 10 200 осіб на 2017 рік). Охочі працевлаштуватися в Чехії громадяни України кажуть, що строк оформленя віз відтепер став надто тривалим (понад 109 днів). За інформацією  СВІТUA

Чи можна повернути співвітчизників, які поїхали шукати кращої долі до Євросоюзу? Останнім часом це питання стало дуже актуальним для України. Тим важливіше врахувати досвід, набутий країнами, які ще до нас зіткнулися зі схожими проблемами. Для початку – зазирнемо на кілька років назад. У 2015 році ЄвроПравда готувала низку матеріалів про загрози проросійського сепаратизму в ЄС.  Одне з найбільших вражень за результатами спілкування із заступником мера: у цьому регіоні, дуже депресивному за латвійськими мірками, знайшли кошти, щоб організовувати безкоштовні літні табори для дітей діаспорян. Навіть за хронічної нестачі коштів на розвиток у місцевому бюджеті це питання тут вважають надпріоритетним. Логіка цього кроку проста: такі табори не дозволяють дітям остаточно відірватися від рідного середовища, а отже, залишають надію, що згодом дехто з них може повернутися на батьківщину. За три роки ми знову згадали про ці спроби у Латвії. Чи принесла їхня політика результати? Чи з’явилися нові програми для діаспори? Як виявилося, на обидва питання відповідь ствердна. Звісно, всі проблеми латиші не вирішили, але окремим регіонам є чим похвалитися. І не дарма йдеться про регіони, а не про країну. Донедавна держава майже не опікувалася цим питанням, залишивши його місцевій владі. Саме тому кожне з міст вирішувало самотужки, чи є в них можливості заохочувати своїх земляків повернутися додому і як саме це варто робити. На яких умовах ви готові повернутися? Найуспішнішим виявився Цесіс – невеличке місто майже у двох годинах їзди від Риги. "Відвідання Цесіса – як похід у гості до латвійської бабусі", – переконує рекламний проспект, що дали кореспонденту ЄвроПравди в інформаційному пункті. Місто справді виглядає дещо провінційним: невеличкий історичний центр, напівзруйнований замок, розмірене життя. Здавалося б, звідки тут взятися проривним ідеям? Та у міській думі переконують: ці враження помилкові. Нині у Цесісі – один із найменших рівнів безробіття у Латвії, лише 4,7%. А крім того, є великий попит на кваліфіковану робочу силу. І це сталося не просто так. "Ідея звернутися до земляків, які зараз мешкають у Західній Європі, виникла 2015 року під час візиту до міста спеціального посла з питань зв’язків із діаспорою Роландса Лапуті. Він серед іншого сказав, що люди, які залишили Латвію через економічні проблеми, часто зберігають образу на державу, що перешкоджає спілкуванню з ними. Але – і це важливо – негативне ставлення поширюється саме на центральну владу, а не на місцеву. Тож наступного дня на планерці ми вирішили: маємо діяти", – розповідає спеціаліст мерії з питань комунікацій Александр Абрамовс. Першим ділом у мерії перевірили соціальні мережі, насамперед Facebook, шукаючи групи на кшталт "Латвійці в Англії" чи "Латвійці в Ірландії". А потім – створили власні групи, типу "Жителі Цесіса в Англії", та розпочали спілкування з людьми. А коли у таких групах набралося достатньо учасників, у мерії запропонували їм... поспілкуватися офлайн. "Переважна більшість людей залишили країну під час останньої фінансової кризи у 2008-2009 роках. Вони не стежили за ситуацією вдома; багато хто вважав, що там нічого не змінилося. А тут мер міста пропонує їм зустрітися поруч із ними, в Лондоні, Дубліні тощо, та розповісти, на що перетворилося їхнє рідне місто", – розповідає Александр Абрамовс. Так, мер міста особисто декілька разів їздив зустрічатися з колишніми земляками. Адже якщо завданням є переконати, що цих людей дійсно хочуть бачити вдома – то опікуватися цим має перша особа. "Головне – ці зустрічі не можна проводити напередодні виборів, бо люди вирішать, що їх хочуть використати", – уточнюють у Цесіській міській думі. Протягом 2016-2017 років мер провів зустрічі із земляками у Великій Британії, Ірландії та Данії. У планах на наступний рік – аналогічні зустрічі у Німеччині та Норвегії. Приміром, у Лондоні мерові допомогло посольство, надавши для зустрічі приміщення. Іноді місце для зустрічі орендували, а інколи – зустрічалися вдома у когось із діаспорян. "Ще одна проблема – латвійці, які живуть у Західній Європі, працюють по 10-12 годин на добу. Їм дуже важко знайти час на зустрічі, а тим більше – знайти час, зручний для всіх. Тому ми намагалися влаштовувати ці зустрічі у дні державних свят у країнах, до яких ми їхали", – ділиться досвідом Александр Абрамовс. Ще один секрет – не можна відразу починати розмову з пропаганди повернення. Краще розповісти про життя у місті, про зміни, а потім запитати: за яких умов люди можуть теоретично замислитися про повернення? Житло, гранти та спецпрограми для вчителів Як і варто було очікувати, перш за все "повертантам" потрібна робота. Але при цьому головне – не впустити тих, хто зважився бодай подумати про повернення. У мерії згадують, як один з британських латишів знайшов підходящу вакансію у Цесісі, але потенційному роботодавцю була потрібна особиста співбесіда. Співробітники мерії одразу поїхали до нього та влаштували скайп-зв'язок з Британією, не чекаючи, доки роботодавець узгодить деталі віртуальної співбесіди (або навпаки – вирішить "не заморочуватися"). А ще – як мерія допомогла двом землякам, які вирішили відкрити у Цесісі авторемонтну майстерню. Для них влада знайшла підходящу земельну ділянку. Чого не зробиш заради повернення людей! Виявилося, що більшість діаспорян готові повернутися, щоб відкрити власну справу. Та як це зробити без початкового капіталу? Саме тому у Цесісі створили грантовий фонд, де за наявності гарного бізнес-плану можна отримати грант у 2 тис. євро. Ну і, звичайно ж, лишаються побутові проблеми: житло, школи та садочки для дітей. Із першим вирішили дуже просто: у міста є база соціального житла, яке вони готові безкоштовно на два роки надавати тим, хто останні три роки прожив за кордоном і може це довести. Єдина умова – ця пільга не може бути пролонгована. За два роки ці люди мають знайти роботу чи влаштувати свій бізнес та переїхати до нового помешкання. З дітьми дещо складніше. І питання не в тому, що немає місць у школах чи садочках – вони є. Біда в тім, що діти емігрантів призабули рідну мову. Тому були створені спеціальні програми – в першу чергу для вчителів, які мають максимально прискорити інтеграцію дітей. "Все дуже просто – ми ніколи не обіцяли золотих гір. Але все, що в наших силах, ми намагаємося зробити, щоб повернути людей", – пояснює Александр Абрамовс. Вже за перший рік програми колишні діаспоряни відкрили у місті десять підприємств. А наразі йдеться про кількасот земляків, що повернулися до Цесіса. Досвід невеликого міста став широко відомий – участь у програмі стали брати й колишні мешканці інших латвійських міст, які захотіли переїхати до Цесіса. А одночасно цю практику стали впроваджувати й інші муніципалітети.   Експеримент на державному рівні Від нинішнього року з’явилися також державні програми щодо повернення діаспори. "Пілотна програма стартувала 1 березня і допрацює у вигляді експерименту до кінця року. За нею створили п’ять посад регіональних координаторів (в чотирьох регіонах Латвії та у столиці), до яких звертаються за допомогою діаспоряни, що хочуть повернутися. А ми, за можливості, намагаємося їм допомогти", – розповідає Ія Гроза, координатор рееміграції регіону Відземе. А ще держава створила грантовий фонд для допомоги. Наразі завершився прийом заявок на фінансування проектів, за яким можна отримати грант на суму до 9 тис. євро. Щоправда, кількість переможців поки буде невеликою – кожен із регіонів може виділити лише по 36 тис. євро. "У нашому регіоні дуже цікаві заявки, а от в інших є проблеми. Адже до участі у конкурсі допущені лише ті, хто має реєстрацію проживання за кордоном. А багато хто, працюючи поза країною, зберігають житло вдома та формально вважаються такими, що продовжують жити у Латвії", – розповідає Ія Гроза. Менше з тим, за три роки Латвія пройшла шлях від поодиноких ідей до державної програми повернення додому колишніх співвітчизників. А найголовніше – те, що ці ідеї мають успіх. Люди, які десять чи більше років жили за кордоном, повертаються додому. Часто – з новим досвідом та бажанням реалізовувати його на батьківщині.   Як виявилося, переїзд до Західної Європи – це не дорога в один кінець. І цей латвійський урок є принципово важливим для України.   Автор: Юрій Панченко, редактор "Європейської правди", з Латвії    

Гаряча пора – літо... Назбирати на цілий рік промінців тепла чи обпектися вогнем літа? Вибір за нами. Відпочинок – це також праця. Тож вимагає визначеної цілі, чіткої організації, мирної співпраці. Українська громада в Чехії цьогоріч вчилася відпочивати протягом десяти липневих днів (2 – 12.07.2018). Спільними зусиллями Культурно-освітнього центру «Крок» і Спілки української молоді на березі Слапського водосховища відбувся перший літній український молодіжний табір «Україна в нас одна». Ця акція відбулась за підтримки Посольства України в Чехії.   Надзвичайний і Повноважний Посол України в Чеській Республіці Євген Перебийніс також прибув на урочисте відкриття табору. Організатори зізналися, що «задля добра української справи готові докласти максимум зусиль». З двадцятьма п’ятьма дітьми, поділених на рої («Стожари», «Вареники», «Трипільці» – до останнього належало старше юнацтво), працювали представники СУМ: Соломія Кирилович, Віра Куцманд, Дем’ян Пастернак. А також педагоги з «Кроку»: Марія Шумейко, Оксана Березовська, Мирослава Степанюк, Христина Соммерова-Сіщук. Упродовж усього періоду, у ролі виховників були також солісти гурту "Друже Музико" з міста Одеси Максим Трубніков та Мирослава Степанюк.    Табір відбували за сумівським звичаєм. Кожен день мав певне гасло (наприклад, «Бог і Україна», «Бери вершину – матимеш середину», «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине», «У своїй хаті – своя правда, і сила, і воля», «Борітеся – поборете, Вам Бог помагає»). Були також і «клички» дня, перша з них: «Ми валізи розбирали, біля ватри ми співали». Неважко було зрозуміти з реакції дітей, які пункти програми були їм до вподоби, а які не дуже. На гутірках організатори спробували ознайомити таборян з правилами і порядками сумівського юнацтва, його церемоніалом та одностроєм, сумівськими посадами, гімном. Також презентували символи України, етапи становлення української держави, народний автентичний одяг. Діти також мали можливість намалювати, як вони бачать себе в суспільстві. Таборовий день розпочинався з руханки. А тривав у прогулянках, квестах (до прикладу, треба було «об'єднати всі області України та Автономну Республіку Крим в єдину державу»), плаваннях з іграми у воді, спортивних іграх (футбол, волейбол, теніс), бансах, скоромовках, кричалках, посиденьках-пострибульках біля ватри та піснях (співали здебільшого народні та патріотичні пісні). Також таборяни ляльки мотали, свій рій презентували, легенди придумували, польові квіти збирали, віночки сплітали (і не тільки віночки), вареники ліпити, сухе гілля на ватру носили, а невгамовні притарабанили суху смереку до вогнища. Спеціально для UAPORTAL очільниця «Кроку» Марія Гаврилюк розповіла, що «інколи дітям на гутірках було нудно, але результат показав те, що вони все добре чули та засвоїли, хоча і водночас гралися. Успішним табір став завдяки команді. Люди, які вперше тут зустрілися, на одному дусі спрацювалися!». Пані Марія спробувала в коментарі згадати кожного, хто доклався до цієї акції. Зокрема Посольство України в Чеській Республіці. Меценатів: двох Тарасів – Костюка та Якубовського. Христину Соммерову – «медсестру, яка завжди була на підхваті». Музичних керівників, що «забезпечили всю культурну програму табору»: Максима Трубнікова та Мирославу Степанюк, – та інших.тТакож не забула і про учасників: «діти – величезні молодці: спочатку сумували за домом, не дуже включались у процес, але потім все пройшло на одному диханні!! Ми навіть не помітили, що пролетіло десять днів табору». Літні місяці минають, генерації минають, звичаї минають… Так багато в історії прослизає між пальцями. І стиснутий кулак залишається порожнім... Попереду серпень, попереду майбутнє. Тільки б навчитися жити сьогодні. Жити з розпростертими долонями для того, що непроминальне. Жити з мудрістю, щоб відрізнити старий бурдюк від нового, а полову від зерна. І сіяти Життя без пафосних маніфестів. Сіяти проникливою піснею...   Катерина Воїнська для UAportal

  “Люба Ольго, чому, зазвичай, коли ми їдемо трамваєм абсолютно самі і є цілком зрозумілим, що  ніхто не може нас зловити на безбілетному проїзді, ми все ж – нехай і після певного внутрішнього вагання – оплачуємо квиток?”                            (Вацлав Гавел «Листи Ользі»)   Україну сьогодні залюбки порівнюють із Чехословаччиною після Оксамитової революції. Мовляв, ось він – приклад тих перетворень і реформ, які має пройти Україна. Чехословаччина зразка 1990-х років  в людській свідомості стійко асоціюється з постаттю останнього президента вже неіснуючої країни – Вацлава Гавела.   «Гавела на вас нема» – кричав один із плакатів на тоді ще студентському Майдані в листопаді-грудні 2013 року в центрі Києва. Гавел – ідеаліст. Гавел – романтик. Бо «правда і любов повинні перемогти брехню і ненависть». Все максимально просто і зрозуміло. Тільки от сам Гавел, здається, власний ідеалізм розумів значно глибше і складніше.   Запитання, яке Гавел ставить своїй дружині Ользі в листах з ув’язнення (1979-1983), – не випадкове. Ключове поняття світобачення Гавела – «відповідальність». Драматург сам відповідає на власне запитання:   «Людська поведінка завжди несе в собі сліди – яскраво виражені чи не дуже –  певного чуттєвого припущення або внутрішнього відчуття "тотальної інтеґрованості буття"; ніби людина є внутрішньо впевнена ... що "це все якось є",  що це все десь має власні джерела, свої причини, свої пояснення, свої обставини і свої сенси; що все "є" десь цілковито відомим; що все є "під" своєю поверхневою і приблизною стороною, з якою ми власне комунікуємо, вкоріненим в якомусь певному дні,  "дні буття", що все є незнищенно присутнім на "абсолютному горизонті буття" ...».    Яку б посаду не посідав і чим би не займався Гавел – він завжди залишався письменником і драматургом. Звідси його незмінна схильність до жонглювання словами –  «інтеґрованість буття», «абсолютний горизонт», в решті-решт – «Бог».  Як би Гавел не називав останню інстанцію, перед якою колись доведеться звітувати, ключовим залишається уявлення, що звітувати таки доведеться. Але ще важливішим є переконання, що людина своїми вчинками впливає на світ, формує якесь загальне «світове полотно». Всі людські вчинки вплетені в якусь причиново-наслідкову павутину. Тому будь-які, навіть найдрібніші, вчинки – мають значення.   Уже в 90-х Гавел розвивав тему відповідальності у своїх публічних промовах. Підчас присвоєння почесного докторського ступеня Гарвардського університету наголошував на темі відповідальності перед світом, перед природою і космічним порядком. Вивів просту формулу: «Ми повинні поводитись так, ніби житимемо тут вічно». Політика, на думку Гавела, – вміння взяти на себе відповідальність за непопулярні рішення, які не мусять сподобатися виборцям. Але від яких «світове полотно» стане кращим. Це – аполітична політика, «практикована моральність».   Саме звідси – одна з найвідоміших крилатих фраз Вацлава Гавела «Надія – це не переконання, що щось добре завершиться. Надія – це впевненість, що в цьому є сенс. Незалежно від того, як воно завершиться». Це не голий ідеалізм заради ідеалізму. Це – відповідальність за власні вчинки. Перед собою і світом.    Коли мова вкотре заходить про те, що Україні, мовляв, бракує ідеалізму, варто розуміти, що ідеалізм Вацлава Гавела – це передусім закомпостований квиток. Для того, щоб «правда і любов перемогли брехню і ненависть», недостатньо ідейних конструкцій і романтичного ентузіазму. Потрібна відповідальність. І закомпостовані квитки у трамваях.   Опубліковано на https://zbruc.eu/   

Vaclav Havel Journalism Fellowships для журналістів у Празі, стажування для фотографів у Японії та волонтерство на фестивалі сонячного майбутнього ReAction.   Стажування для журналістів Vaclav Havel Journalism Fellowships   фото: Радіо Свобода Radio Free Europe / Radio Liberty організовує стажування для журналістів. Мета – підтримати видатних журналістів, які працюють у країнах з обмеженою свободою та незалежністю ЗМІ. Стажування створено на честь колишнього президента Чехії Вацлава Гавела, який вірив у величезну роль журналістики в умовах складної тиранії. Подавати заявки можуть журналісти з України, Білорусі, Росії, Молдові, Грузії, України, Вірменії, Азербайджану, які відмінно володіють англійською мовою. Учасники програми працюватимуть у штаб-квартирі радіо Radio Free Europe / Radio Liberty у Празі. У кожного учасника буде робоче місце, і він зможе пройти курс підготовки та підвищення кваліфікації працюючи разом з досвідченими професіоналами радіо. Програма допоможе учасникам позиціонувати себе як професіоналів і лідерів своєї діяльності в своїй місцевості, онлайн, в прямому ефірі і в усьому світі. 5 основних елементів з яких складається стажування: Професійний розвиток за підтримки співробітників радіо Radio Free Europe / Radio Liberty Практичні тренінги, які включають також щоденне планування і звітність. Розвиток нових навичок роботи Участь в щоденних редакційних дебатах і дискусіях. Робота з громадськістю. Стажування триває 8 місяців з 1 листопада 2017 по 30 червня 2018. Організатори стажування забезпечують учасникам: проживання щомісячне фінансову допомогу страховку транспортні витрати в Прагу і назад  Вимоги до кандидатів:  Окрім вище перерахованих країн, необхідне відмінне володіння англійською мовою.  Кандидатам необхідно відправити на розгляд такі документи: мотиваційний лист (не більше 750 слів) в якому слід описати досвід роботи і чому кандидат бажає взяти участь в цій програмі. 3 приклади робіт 2 рекомендаційні листиРезюме, в якому потрібно вказати свою контактну інформаціюЛист президенту Вацлава Гавела (не більше 300 слів).  Всі документи необхідно відправити англійською мовою на havelfellowship@rferl.org до 31 травня 2017. Кандидатам, які пройшли конкурс, про результати повідомлять до 30 червня 2017.    Всі питання щодо програми можна відправляти на англійському на havelfellowship@rferl.org.   Країна: Чехія Тривалість: 1 листопада 2017 – 30 червень 2018 Дедлайн: 31 травня     Пиши тексти англійською та німецькою для B-East Онлайн-видання B-East шукає журналістів-волонтерів, які хочуть долучитися до команди та розповісти європейцям про східно-європейський простір.Ти отримаєш можливість заявити про себе, створити професійне портфоліо та долyчитися до цікавого нетворкінгу. Робочі мови написання текстів – англійська та німецька. Деталі – contact@beastproduction.eu. Країна: робота дистанційнаТривалість: за домовленістюДедлайн: відкритий Волонтерство на фестивалі сонячного майбутнього ReAction 2017 Перший фестиваль, який живитиметься від сонця – ReAction 2017 – оголошує набір волонтерів. Подія відбудеться 24 червня в Києві на території ВДНГ.Волонтери працюватимуть зі спікерами та гостями фестивалю, братимуть участь у створенні креативних промо-акцій, залучатимуться до роботи у різних тематичних зонах фестивалю. Країна: УкраїнаТривалість: 24 червняДедлайн: 21 травня KeepSolid Summer Internship KeepSolid – міжнародна інноваційна IT-компанія, яка розробляє iOS, Android, MacOS, Windows, Linux і Web додатки, а також складні серверні рішення KeepSolid – проводить набір на Summer Internship 2017 за 10 напрямами, включаючи нетехнічні. Заняття проходитимуть у офісі KeepSolid (Одеса). Подати заявку можуть студенти та випускники університетів, а також фахівці, які планують працювати в IТ-сферi. Деталі – v.lyubchenko@keepsolid.com або телефонуй 050 392 21 50 (Віра). Країна: УкраїнаТривалість: протягом літаДедлайн: 31 травня Компанія WaveUp шукає фінансового аналітика Кандидати повинні вільно володіти англійською мовою та мати досвід роботи в галузі фінансів і консалтингу. Робота дистанційна. CV надсилай на apply@lobbyx.com.ua Країна: робота дистанційнаТривалість: за домовленістюДедлайн: 15 червня Програма ім. Гамфрі на стажування в США Програма ім. Гамфрі пропонує стажування в США, яке включає академічну програму та професійне стажування фахівців на середньому етапі професійної кар’єри. Усі кандидати повинні мати щонайменше закінчену вищу освіту (ідеально – у тій галузі, на яку вони подають заявку), щонайменш п’ять повних років досвіду роботи (бажано у тій галузі, на яку подають заявку), обмежений або жодного досвіду навчання в США. Країна: СШАТривалість: 1 рікДедлайн: 14 липня Global Good Fund Fellowship Стажування для молодих підприємців Global Good Fund Fellowship – програма тривалістю 12 місяців, спрямована на підтримку молодих соціальних підприємців по всьому світу. Організатори пропонують учасникам можливість отримати наставництво досвідчених менторів, ресурси для керівництва, мережу нових знайомств, досвід і фінансову підтримку. Кожен учасник програми отримає грант розміром у 10 000 $. Ці фінанси можуть бути витрачені на розвиток лідерського потенціалу з особливим акцентом на практичне навчання. Країна: СШАТривалість: 1 рікДедлайн: 30 червня Програма стажувань від ЮНЕСКО «Confitea» Institute for Lifelong Learning пропонує стажування, за якого основну роль при відборі кандидатів відіграватиме їхнє прагнення до розвитку національної стратегії у рідній країні. Кожен учасник програми буде мати робоче місце і повноцінний доступ до бібліотечних архівів інституту ЮНЕСКО. UNESCO Institute for Lifelong Learning також забезпечує учасників медичним страхуванням, оплатою транспортних витрат і проживанням поряд з інститутом. Після прибуття учасники отримують одноразову виплату для покриття різноманітних витрат. Країна: НімеччинаТривалість: протягом місяцяДедлайн: 15 червня Стажування для істориків у США Подавай заявку на стипендію та стажування в Історичному товаристві ім. Джона Фільсона в США. Стипендії призначені для заохочення наукових досліджень з історії південних штатів. Заяви від студентів розглядаються двічі на рік. Країна: СШАТривалість: від 2 тижнів до 3 місяців (залежно від типу стажування)Дедлайн: 15 жовтня Стажування в Японії для фотожурналістів Програма стажувань для фотожурналістів. Учасники отримають досвід у написанні статей, зйомці фото та відео, познайомляться з місцевими жителями та подивляться на Японію по-новому, опублікують свої роботи, зануряться в місцеву культуру. Організатори стажування оплачують транспортні витрати та проживання. Учасники можуть самостійно визначити маршрут подорожі по Японії. Країна: ЯпоніяТривалість: 4 тижніДедлайн: 31 жовтня Використані матерали:   studway.com.ua , Radio Free Europe/Radio Liberty Леся Рева для UAPORTAL.CZ головне фото: mladiinfo.eu