Як закарпатські студенти в Чехії розробляли штучний інтелект. Закарпаття багате на талановитих, розумних та креативних людей. У краї є ціла плеяда іменитих науковців та митців. Можливо, колись серед них будуть  і Микола Роботишин та Анатолій Потапчук. Ці два хлопці ще дуже молоді, проте вже дуже здібні. Вони – студенти УжНУ: Микола – математик, а Анатолій навчається на факультеті інформаційних технологій. Хлопцям поталанило поїхати на практику в Чехію. Університет співпрацює з вишами європейських країн і тому доволі часто студенти можуть відправитися за кордон, аби поповнити свій багаж знань. У Празі ще 1 липня стартувала літня школа з вивчення ІТ-технологій «DataLab SummerCamp 2016». Миколі та Анатолію випала нагода навчатися там аж до вересня. «Почув я про літній табір «DataLab SummerCamp» випадково. На математичному факультеті УжНУ проходила конференція, на якій про це розповідали студентам. Мене на ній не було, але ті, хто був, детально про все розповіли, – зазначає Анатолій Потапчук. – Багато студентів з різних університетів України хотіли поїхати в Чехію, але тільки у двох була віза. Цими студентами виявилися ми з Миколою». «Нам запропонували поїхати в Чехію на практику. Все відбулося дуже швидко. Конкретних деталей, що це і в якому форматі буде відбуватися ми не знали. Але вирішили ризикнути і поїхали», – каже Микола Роботишин. Програма розрахована на чеських студентів-старшокурсників, яких навчають поєднувати математичні алгоритми з виробництвом. Починалося все з лекційного курсу, відтак перейшли до практики. На вибір студентам запропонували декілька проектів від різних фірм, над якими й працюють у рамках практичної частини. Закарпатці ж обрали один із найбільш складних проектів від команди «GoodAI». Пов’язана робота з розробкою штучного інтелекту – ця галузь стає дедалі популярнішою у світі. Навчання відбувалося у форматі декількох лекцій та паралельно дослідження свого проекту. Два тижні студентам читали лекції викладачі університету та програмісти. Один приїхав аж із Сан-Франциско. Потім кожен студент обирав компанію та проект, який хотів виконувати далі. «Процес навчання і сам університет дуже відрізнявся від нашого. Всі студенти були значно старшими за мене, – зазначає Микола. – У Чехії в університет вступають пізніше. У цьому, на мою думку, є плюси і мінуси. Плюси в тому, що в 20 років ти більш свідомий, ніж в 17. Тому краще розумієш всю важливість навчання. Матеріально-технічна база також була на дуже високому рівні. Особливо нас вразила бібліотека. Крім того, майже кожен викладач паралельно працював або мав свою власну компанію. Та й ставилися до нас дуже добре. У перший день ми познайомилися із заступником декана Павелом Кордіком. Він усміхався, питав як наші справи. Всі лекції читали англійською тільки тому, що ми з Толіком не знали чеську». «Якщо брати до уваги той час, що я провів у Чеському технічному університеті, то мене приємно вразило відношення викладачів до студентів. Вони поводилися зі студентами як із рівними собі. Можливо, це пов’язано з тим, що більшість викладачів доволі молоді, – каже Анатолій. – Також у студентів-айтішників трохи інше ставлення до самого навчання, вони розуміють, що отримають достойні й корисні знання, які їм знадобляться у майбутньому. Якщо ж поглянути на мою українську групу в університеті, то більшість або йдуть працювати, навчившись чогось самі, або просто не думають про навчання взагалі, знаючи, що необхідних знань для роботи не отримають. Це, мабуть, тому, що у нас відносно старі програми, які роками не змінюються. А час не стоїть на місці». Микола зауважує, що в нього не було досвіду у сферах, які йому запропонували. Всі теми стосувалися розробки штучного інтелекту. Анатолій же мав деякий досвід: «Цією темою я почав цікавитись ще давно, обожнював читати різноманітні статті про штучний інтелект. У той момент навіть працював над одним проектом, пов’язаним із цим. Побачивши тематику цього табору, я відразу ж відправив їм своє резюме, сподіваючись навчитися чогось справді актуального». Кожна тема розв’язувала якусь конкретну практичну задачу. Зараз є тенденція, що щороку попит на спеціалістів у сфері штучного інтелекту зростає. Науковці прогнозують, що це – найпопулярніша робота майбутнього. Ідея в тому, що комп’ютери, завдяки їх потужності, можуть аналізувати і бачити ті дані, які не може людина. Студент-математик Микола вважає, що потрібно ще багато часу, аби людство придумало справжній штучний інтелект, який би зрівнявся з людським. Але прогрес помітний. Подібні літні школи надзвичайно популярні в європейських країнах. Та й Україна активно до них долучається. Щороку сотні студентів їдуть на навчання за кордон. Дехто повертається з новими, надзвичайно корисними знаннями і вдало використовує їх у своїй країні, дехто – залишається в Європі і реалізовує себе там. Однак, де б молодь не використовувала здобуті знання, в Україні чи за кордоном, як зазначає експерт «Реанімаційного пакету реформ» Володимир Бахрушин така співпраця корисна. «Студенти краще розуміють вимоги ринку праці, необхідність (чи зайвість) для майбутньої роботи тих чи інших дисциплін, тем, методів, які вони вивчають. Це полегшує їм перехід від навчання до реальної роботи, – запевняє Володимир Бахрушин. – Особливістю літньої школи з вивчення ІТ-технологій «DataLab SummerCamp 2016» є те, що вона спрямована на достатньо високий рівень підготовки учасників і дає нашим студентам змогу побачити, що в програмуванні є велика кількість задач, які не зводяться до застосування відомих шаблонів і стандартних інструментів. Важливим є і те, що молодь отримує можливість прилучитися до практики інших університетів, а також пізнати життя в інших країнах, порівняти з тим, що вони бачать вдома. А повертаючись в Україну, вони, можливо, не тільки розповідатимуть про це товаришам, але і сприятимуть поширенню в нас того, що їм сподобалося за кордоном».  Інший експерт Наталія Шульга зауважила, що участь у подібних проектах дає великі перспективи для молодих ІТ-спеціалістів: «ІТ в Україні – це можливо єдина галузь, яка бурхливо розвивається. Зарплати є конкурентними. Тому хлопці можуть працювати і в Україні, і в ЄС, США. Як то кажуть, в добру путь їм.» Двійко закарпатських студентів, яким поталанило навчатися в Чехії, вважають, що брати участь у таких школах – це великий, надзвичайно корисний досвід. «Зараз я студент третього курсу математичного факультету. А в майбутньому бачу себе саме в тій сфері, яку ми вивчали в Празі. Після Чехії я зрозумів, що потрібно ще дуже багато працювати, особливо застосовувати знання, які я отримую в університеті, на практиці, – каже студент-математик. – Зараз планую присвятити літо вивченню цієї сфери та отримати сертифікат із англійської мови. І наступного року, після здобуття бакалавра, піти на стажування за кордон. Я завжди готовий до нових випробувань та вражень. Особливо хочеться відвідати Південну Корею та Сінгапур. Кажуть, що рівень розробки штучного інтелекту в Південній Кореї набагато кращий, ніж у Чехії. А в далекому майбутньому також хочеться заснувати компанію в Ужгороді і співпрацювати з нашим факультетом». Анатолій та Микола вже зробили перші кроки у світ штучного інтелекту, який багатьом пересічним українцям поки що зрозуміти важко. У хлопців велике майбутнє і через кілька років вони досягнуть неабияких успіхів в улюбленій сфері. До речі, саме зараз компанія «GoodAI» разом із провідними світовими IT-компаніями, такими як «Microsoft» та «NVIDIA», влаштовують конкурс, який стосується  штучного інтелекту. Тому, якщо когось цікавить ця тема, можете спробувати свої сили. Відправляти власні проекти можна до 31 серпня. Можливо наступним, кому пощастить здобути знання за кордоном, станете саме Ви. Як показує досвід закарпатців, це цілком реально. Головне – бажання. За інформацією: PMG.ua  

“Я потрапила у Пласт досить пізно, у 21 рік. Із першого двотижневого пластового табору я закохалась у цей світ – світ реальних пригод, світ непопсових пісень, лісів, нічного аж-до-неба вогнища, світ відповідальності, завдань і лідерства”, розповідає Plastchicago.org. Якщо вашій дитині 9-11 років, саме час подумати чи варто віддати дитину у Пласт. 1. У Пласті дитина завжди буде знати, чим зайнятися. Мені здається, а може мені так тільки здається, що сучасні діти не знають, чим себе зайняти у вільний час. Коли уроки вивченні, на дворі холодно, книги читати не особливо хочеться, то відразу «виручає» телевізор або планшет. У Пласті ж діти отримують посильні цікаві завдання у формі гри, які треба виконати вдома. Але не батькам до 2 ночі робити ікебани на уроки творчості, а дійсно діти повинні це зробити самі. Участь батьків часто заохочується, але мистецька досконалість не основне, адже оцінок немає. Завдання настільки цікаві, що вони реально захоплюють фантазію дітей, і вони пишаються тим, що самі виготовили. А ще мені подобається, що діти вивчають багато ігор (на уважність, на розвиток пам’яті, рухливих і т.д. ) і самі можуть запропонувати щось вдома пограти, а не просто «давай пограємось!», – «давай. у що?», – «не знаю…». 2. Пласт – це добровільний колектив. Школа це прекрасно. Але чомусь не у всіх залишаються світлі спогади про школу. Можливо, одне із пояснень – у школі є той колектив дітей, який сформувався досить випадково: діти із сусідніх будинків ходять у найближчу школу. Звичайно, можна поміняти школу, клас, але все ж це є досить примусове об’єднання. У Пласт же ходять діти, які самі або батьки яких мають спільні цінності, про які дивись наступний пункт. 3. Пласт дає не лише знання, а й цінності. Пласт — це, в першу чергу, виховна організація. Тут дійсно виховують характер, прагнення ставати кращим щодня, допомагати іншим тощо. І, якщо діти у 10 років цього ще не до кінця розуміють, то мають розуміти батьки, які хотіли б бачити своїх дітей з міцним характером, цінностями, які плекаються тут уже понад століття. Проте не забувайте і про те, як багато знань про природу, навколишній світ, про сучасні досягнення, історію, культуру, про видатних особистостей дізнається ваша дитина. А це – знання, які подаються і вивчаються у колі однодумців у формі грі, тому без зазубрювання і втоми. 4. Пласт — це добровільний вибір, який вчить відповідальності. У Пласті усі знають, що кожна дитина має право на помилку. На одну, і навіть дві. Головне, щоб зрозуміти і виправитись. Тому у Пласті дитина буде мати свою сферу відповідальності, свою роль (скарбник, писар, гуртковий чи просто хронікар), яку треба гідно виконувати. Якщо допустився помилки – ти уже знаєш, де міра твоєї відповідальності, і що зробити наступного разу, щоб було краще. 9-12 років таки підступний вік – уже хочеться трохи уникнути домашніх обов’язків («я не чув, що ти казав», «я цього не робив, так було до мене», «ти не казав цього робити, а я сам не бачив»). У Пласті вчать діяти наперед – не коли попросять, скажуть, нагадають, а наперед). Дозвольте вашим дітям стати самостійними, а відтак – відповідальними. 5. Пласт щодня робить пластунів кращими. Це не жарт. У Пласті є таке правило — щодня, як і кожен скаут у світі, пластун повинен робити добре діло. Звичайно, всі починають із маленьких добрих діл: підлив квіти, самостійно помив посуд, почистив дорогу від снігу, заробив кишенькові гроші. Але це ті маленькі справи, які раніше просто не помічались. А тепер у них є більший сенс, їх треба навіть записати у окремий зошит. І тоді у грудні уже є список добрих менших і більших справ, і спокійно можна писати листа святому Миколаю, просячи про подарунок. Ці дитячі добрі справи переростають у хорошу звичку у дорослому житті, і стають невід’ємною частиною характеру людини і великих добрих справ. 6. Батьки, будьте готові — ви також трохи змінитесь. Так, ви будете купувати наплічник на перший юнацький табір, будете переживати під час літньої зливи, адже дитина у лісі ночує, будете вболівати за її пластові відзначення. Перший час вам треба буде їхати, можливо, аж через пів міста, щоб дитина відвідала пластові заняття. І це вже також трохи змінить ваші вихідні. Так, ви спільно із дитиною вивчите забуті колядки, дізнаєтесь що таке «гаївки», пригадаєте, як визначити сторони світу, як в’язати вузли, як малювати карти місцевості. Так непомітно і легко ви приєднаєтесь до Великої Пластової Гри. Зрештою, до Пласту і самому можна приєднатись у будь-якому віці. 7. Пласт підтримує авторитет батьків. Як не прикро визнавати, але у перехідному віці, часто батьки не є авторитетом для своїх дітей. Діти можуть не приймати ваших порад, недочувати ваших прохань. Тому у Пласті є виховники – це спеціально навчені старші пластуни, які всього на кілька років (5-10) старші за юнацтво, проте які є авторитетом для них. А як інакше, якщо разом у мандрівки ходили, якщо виховник знає усі найостанніші серії «Зоряних ігор», і він не мама чи тато, які ходять на батьківські збори. Пласт підтримує авторитет батьків і допомагає юнацтву та батькам безконфліктно пережити ці турбулентні роки. 8. Пласт це хороший смак, якісна музика і розвиток талантів. Знаєте, найкращі пісні, найгарніші концерти, які я коли-небудь чула, це були українські пісні під гітару у пластовому колі. Страшно подумати, якби не Пласт, я може ніколи б не знала слів до пісень «Плач Єремії», «Океан Ельзи», «Братів Гадюкіних», не слухала б «Мертвих півнів», «Тартак» і т.д. Натомість, знала б усіх зірок «Х-фактору», брррр… Окремо про гітару: Пласт і гітара — це одне ціле. Тож вашій дитині не потрібно буде додатково ходити на уроки гри на гітарі – одне літо і ваша дитина грає. При чому, гітара у руках дівчини виглядає так само гарно, як і у руках хлопця. Хоча зізнаюся — я так і не навчилася грати на гітарі, але ж я і прийшла у Пласт у 21, а ваша дитина може почати значно раніше. 9. Пласт це здОрово і здорОво. Мабуть, ви знаєте, що у Пласті дотримуються здорового способу життя. Тобто, ніяких шкідливих звичок, захоплень, експериментів зі здоров’ям. Спортивні фестивалі, змагання, а ще табори – літні, зимові, мандрівки цілий рік. Хіба це не здОрОво?) Пласт — це природа, це Карпати, це ліси, це озера, це пройдені десятки і сотні кілометрів, це простір і це така краса! А ще люблю Пласт за гумор і невтомний оптимізм. За час мого пластування я так і не зустріла жодного пластуна-песиміста, а оптимісти, як відомо, і живуть щасливіше. 10. Пласт – це друзі на усе життя. Найголовніше – Пласт це друзі на все життя. Адже ви стільки разом пережили, змайстрували, створили, переспівали, пройшли, у вас спільні жарти, спільні спогади! І де я б я не зустрічала зараз пластунів різного віку, я знаю, які пісні він чи вона співали при варті, які у них цінності, із чого почати із ним (нею) розмову. І ще знаю, чому пластуни вітаються лівою рукою, при цьому промовляючи «СКОБ!». *Контакти осередків Пласту в Україні тут Автор: ст. пл. Ліна Остапчук, Бурх / plastchicago.org Джерело: Lviv1256.com   

Знаменитий Карлів міст, Празький Град, фортеця Вишеград, Староміська площа, Нове місто. Їх знає весь світ. Якщо ви в Празі вперше, безумовно, ці дивовижні місця варто відвідати в першу чергу. Але не потрібно забувати про те, що Прага багатогранна. Це місто-загадка, і загадковий дух багатовікової історії тут химерно переплітається з сучасністю. Не пропустіть черговий цікавий і незвичайний тур по Празі від нашої дружньої компанії EuroTour Group! Найчастіше чеську столицю називають середньовічним містом бароко і готики. Це дійсно так. Празі вдалося зберегти приголомшливий середньовічний колорит. Але не варто забувати, що це місто, виткане з протиріч. Прага вражає своєю багатогранністю. Разом з багатовіковими королівськими палацами і лицарськими замками тут у дивовижній гармонії існують сучасні арт-об'єкти, які руйнують всі раціональні уявлення про дійсність. Багато з них - творіння скандального і провокаційного чеського скульптора Давида Черного.   Пісяючі чоловіки, святий Вацлав, що сидить на пузі перевернутого мертвого коня, велетенська дзеркальна голова Франца Кафки, яка постійно рухається, величезні повзаючі по Жижковській телевежі і у парку Кампа малюки ...   Роботи Давида Черного у одних викликають обурення, у інших - захоплення, але, безумовно, нікого не залишають байдужим. Незважаючи на неоднозначність і епатажність, мистецтво чеського скульптора отримало світове визнання. Подібних арт-об'єктів в чеській столиці дуже багато. У програмі екскурсії компанії EuroTour Group - кращі з них.  Це унікальна подорож для справжніх гурманів, тих, хто шукає яскравих емоцій і незабутніх вражень. Ми пропонуємо вивчити найекстравагантніший і епатажний образ чеської столиці. У програмі екскурсії - фантастичні, провокаційні і навіть скандальні арт-об'єкти Праги. Таку Прагу ви ще не бачили! Організація екскурсії Це дуже зручна індивідуальна екскурсія, яка розрахована на 2,5 години. Тільки у вашому розпорядженні комфортабельний автомобіль і тільки для вас працює професійний гід, з яким ви не пропустите нічого цікавого. Крім того, ви можете вносити свої пропозиції щодо регулювання ходу екскурсії і визначати тривалість перебування на об'єктах. Місце збору і закінчення туру визначаєте ви самі і заздалегідь погоджуєте з оператором. Вхідні квитки на об'єкти не потрібні, вартість екскурсії оплачується єдиної сумою при замовленні туру. Маршрут екскурсії Маршрут екскурсії включає кілька десятків найцікавіших арт-об'єктів, які отримали світове визнання. До багатьох з них відношення вельми неоднозначне як з боку художніх критиків і цінителів сучасних творів мистецтва, так і з боку жителів Праги. До речі, багато хто з арт-об'єктів чеської столиці поміняли своє первісне розташування саме тому, що пражани побажали їх «заховати» куди-небудь подалі і не виносити на загальний огляд. У їх числі і епатажні твори скандально відомого чеського скульптора Давида Черного. Але як би не старалися мешканці Праги «приховати» провокаційні скульптури, вже багато років вони викликають величезний резонанс. Під час екскурсії з компанією EuroTour Group ви побачите: скульптуру мертвого перевернутого коня, підвішеного на маківці пасажу Луцерна, на пузі якого сидить Святий Вацлав; величезну обертову голову Франца Кафки вагою в 45 тонн; двотонну воскову інсталяцію «Серце для Вацлава Гавела», зроблену із залишків свічок, які скорботні чехи запалювали в пам'ять про улюбленого президента; скандальних і неоднозначних «Пісяючих чоловіків» Давида Черного; мерехтливого рожевим світлом Ембріона, пуповиною якому служить звичайна водостічна труба одного з празьких будинків; зловісного «шибеника», який високо над землею тримається однією рукою за сталеву щоглу, що стирчить з даху будинку. І це ще далеко не все. У програмі екскурсії - незвичайний і стильний готель Mosaic house, знаменитий празький Танцюючий будинок, меморіал Жертвам комунізму, легендарна Стіна Джона Ленона, маршируючі через Влтаву Жовті пінгвіни та ін. Дух і настрій цих творінь можна відчути, тільки побачивши їх на власні очі. У Празі комфортно в будь-який сезон, тому екскурсії по сучасним арт-об'єктів ми проводимо цілий рік. Записуйтеся, і ми покажемо вам Прагу із зовсім іншого ракурсу. Такою ви її ще не бачили. І як завжди,ми пропонуємо Вам приємні ціни від EuroTour Group!   Початок: 14:00   Місце зустрічі: Вацлавська площа (біля пам. Св. Вацлаву на коні)   Тривалість: 2,5 години   Вартість екскурсії: 19 євро   Екскурсія проходить українською або російською мовою.    Приємної і цікавої подорожі Вам!   

Кіборг Ігор Брановицький потрапив у полон під час оборони Донецького аеропорту. Аби врятувати від тортур своїх побратимів, він назвав себе тим кулеметником, якого розшукували російські бойовики. Після жорстоких катувань Ігор був застрелений у полоні одним із ватажків бойовиків. "Кімната вся була в засохлій крові — стеля і стіни. Мене били вчотирьох. По всіх частинах тіла. Особливо ногами в груди. Мене били близько 15 хвилин, потім втратив свідомість. Я опритомнів в іншій кімнаті. Це був колишній холодильник. Заходили якісь люди, пинали мене ногами — перевіряли, чи я живий. Мене не годували, води не давали, в туалет не виводили. Холодильник був герметичним. Повітря вистачало на кілька годин. Так я пролежав три доби". А це спогади чоловіка, який пройшов “підвали” бойовиків і вижив. http://bit.ly/31VhLpx foto: pravda.com.ua За 5 років гібридної війни з Росією ми знаємо про багато випадків нелюдського поводження з полоненими — військовими та цивільними, знаємо про катування та психологічний тиск. Імітації страт, удушення, побиття та підпалювання тіла, здерту шкіру, відрізані кінцівки та поламані кістки, зґвалтування та застосування електричного струму — про все свідчать українці, які пройшли полон російських бойовиків на окупованих територіях. http://bit.ly/2RA63f8 Це також документують свідки та міжнародні правозахисні організації. За даними правозахисників, кожен другий цивільний та майже 90% військових, які потрапили в полон, зазнали катувань. http://bit.ly/2KGfbhE, http://bit.ly/2Fwi0Oi foto: ©Shutterstock Росія уже 5 років вчиняє злочини проти українських громадян — катує полонених військових та цивільних, вбиває поранених, вдається до психологічного тиску та позбавляє людей критично необхідної медичної допомоги. Катують також вагітних жінок і дітей. Це стосується й українських полонених, яких утримують у російських тюрмах та окупованому Криму. Важкохворого Едема Бекірова, попри рішення Європейського суду з прав людини, Росія так і не доправляє до лікарні. Поранені українські моряки за 7 місяців так і не отримали якісної медичної допомоги. Павло Гриб, якого російська ФСБ підступно викрала, довгий час не мав доступу до необхідних медикаментів та медичної допомоги. Мало не всі українські бранці розповідають про катування і психологічний тиск. Сьогодні Міжнародний день на підтримку жертв катувань. Маємо вкотре вимагати від Росії виконувати свої міжнародні зобов’язання в повному обсязі. Адже вона є стороною Конвенції проти катувань та Європейської конвенції про запобігання катуванням. Вимагати звільнення українських полонених — моряків, військових, активістів — всіх, кого Кремль роками тримає в полоні. Маємо і всередині країни працювати над притягненням до відповідальності причетних до катувань. Важливим кроком є зокрема ухвалення законопроекту про військових злочинців. На шостий рік війни Верховна Рада підтримала його в першому читанні — очікуємо остаточного затвердження законопроекту #9438. Він виокремить злочини проти людяності та дасть змогу карати винних у катуванні полонених, обстрілах житлових кварталів Маріуполя та маршрутки під Волновахою. Маємо притягнути до відповідальності воєнних злочинців та тих, хто скоював злочини проти людяності. Повідомляє в.о. міністра охорони здоров'я України Уляна Супруп на своїй сторінці у facebook

Як зазначає Інтернет - видання Novinky.cz, число громадян України(значна частина,яких є закарпатці), які шукають роботу в Чеській Республіці, постійно зростає, і державні структури не справляються з потоком бажаючих отримати так звану «Робочу карту».  Це цікаво: протягом двох останніх років чеський уряд підвищив квоту на прийом заяв з 170 до 1000 в місяць. Припливу трудових ресурсів сприяє програма «Режим Україна», що дозволяє чеським працедавцям підшукувати собі працівників безпосередньо в Україні. Ті, хто отримав запрошення від чеської компанії можуть отримати дозвіл на роботу в прискореному режимі. За 2016-17 рр. в програмі взяло участь 10 104 українських громадян. Спочатку планувалося залучати до Чехії в рік 3 800 українців. Але замість очікуваних кваліфікованих фахівців з України прибуває, в основному, дешева робоча сила, на яку існує попит серед місцевих фірм на тлі низького безробіття в країні. В свою чергу МЗС і МВС Чехії, які виступають гарантами програми, характеризують її як успішну і вважають, що необхідно продовжувати її реалізацію. Цю позицію сформулював у своїй доповіді новий міністр закордонних справ Мартін Стропніцький. Зростаючий потік заяв створює складності в роботі міністерств, незважаючи на збільшення числа співробітників в посольстві ЧР в Києві, в консульстві у Львові і в відповідних відділах МВС. Якщо в серпні 2016 р розгляд заяви займало тиждень, то в грудні 2017 року на це потрібно вже 114 днів. За словами міністра Мартіна Стропніцького, цей термін може і надалі зростати. Колишній глава МЗС Любомир Заоралек, що займає зараз посаду голови парламентського Комітету з питань зовнішньої політики, зі свого боку, відзначає, що «програма відступила від своїх початкових задач». Її метою було привернути до Чехії кваліфіковані кадри і фахівців, а зараз, за ​​словами політика, «сюди прямує дешева робоча сила». «Ми домовлялися на розумній кількості людей, щоб це не призвело до руйнування нашої економіки за рахунок припливу дешевої робочої сили. Тобто людей, які будуть селитися в гуртожитках, не маючи можливості нормально інтегруватися в суспільство», – підкреслює Любомир Заоралек. На його думку, в Чехії формуються два типи робочої сили – «першої» і «другої категорії», і до останньої часто відносяться саме українці, що нагадує ситуацію, що склалася раніше з турками в Німеччині. При цьому чеські компанії наполягають на залученні українських трудових ресурсів. Представники професійних організацій і палат вказують, що чеській економіці потрібно 150 000 працівників з-за кордону, насамперед саме з України. Ця позиція наводиться також у доповіді Мартіна Стропніцького, де сказано, що задоволення попиту роботодавців на працівників з України є «одним з базових умов конкурентоспроможності та подальшого розвитку чеської економіки». Профспілки, зі свого боку, вказують на «зниження загального рівня зарплат у зв’язку з припливом дешевої робочої сили зі Сходу». Повідомляє Радіо Прага  фото: Jan Handrejch, Právo

У серпні 2017 року вступила в силу новела закону № 326/1999 Sb., про перебування іноземців на території Чеської Республіки, та її ухвала № 223/2017Sb., про встановлення подробиць, пов’язаних з видачею та продовженням довгострокового дозволу на проживання з метою інвестування. Яким чином Чехія підтримуватиме нових інвесторів і про які зміни в чеському законодавстві їм потрібно знати ? В § 42 нової новели закону про довгострокове проживання понад 90 днів з метою інвестування, для підприємців і офіційних представників компаній, передбачається отримання ними так званої «карти інвестора»(kartainvestor), яка видаватиметься в прискореному порядку – до 30 днів. Метою нововведень є регулювання ряду практичних аспектів ( конкретний обсяг і спосіб інвестування в Чеській Республіці) та інші умови, пов’язані з видачею або продовженням довгострокового проживання з метою інвестування. Також члени сімей інвесторів мають змогу отримати дозвіл на довгострокове проживання з метою возз’єднання сім’ї, на підставі якого вони можуть жити і працювати в Чехії. Зміни в законодавстві також визначають значимість цих інвестицій, щоб уникнути будь-яких сумнівів з цього приводу. Іноземний інвестор (громадянин третіх країн) може отримати карту інвестора, якщо задовольнить ряд вимог. Наприклад, розмір його інвестицій досягне мінімально 75 млн. чеських крон і в рамках інвестиції буде створено мінімально 20 нових робочих місць. Згідно попереднього Положення Закону, інвестори, які відповідали певним вимогам, користувались існуючим проектом Уряду Чеської Республіки «Welcome Package» для отримання трудової картки. Також, до ухвали нової новели Закону, громадяни третіх країн, які є офіційними представниками чеських компаній (jednatel), могли здійснювати свої повноваження на основі підприємницької візи або дозволу на роботу і трудової картки. Відповідно до нових правил, офіційні представники компаній здійснюватимуть свої повноваження лише на основі підприємницьких віз, або карти інвестора. Разом з поданням заяви на карту інвестора, інвестор повинен буде, окрім необхідних документів, докласти свій інвестиційний проект та бізнес-план. Взірець такого проекту можете знайти за посиланням:  Šablona k podnikatelskému záměru [doc, 64 kB] В статті використані матеріали mpo.cz Фото: E15 Автор: Галина Андрейців, для UAPORTAL.CZ