Завданням відкритого УСПП у м.Брно представництва є допомога українським експортерам-промисловцям, а також пошук потенційних партнерів і інвесторів для двостороннього економічного співробітництва,- повідомляє на своєму сайті uspp.ua   Керівником чеського представництва став місцевий підприємець Георгій Ніколаєв. Відповідна угода була підписана в рамках візитупрезидента УСПП Анатолія Кінаха та віце-президента союзу Василя Крутова до м.Брно.  Українська делегація, окрім того, зустрінеться із представниками бізнесу Чехії, главою адміністрації краю тощо. Як повідомив Анатолій Кінах, представництво зосередить свою роботу переважно на розвитку ділових зв’язків між промисловцями обох країн, адже Чехія дуже перспективна в цьому напрямі, а українці мають як індустріальні  потужності, так і наукові розробки, підготовлені кадри. «Машинобудування, автомобілебудування, авіабудування, виготовлення телекомунікаційного обладнання, металургія, хімічна промисловість, фармацевтика – це сфери спільного інтересу, напрацьованого досвіду. Чехія має тут сучасний прорив: 32% її ВВП складає промисловість, в тому числі  інноваційна. В Україні, що має не менш гідний потенціал, поки відсутні  програми індустріального розвитку, натомість вона  слідує  небезпечному тренду скочування в бік сировинної економіки. Співробітництво із Чехією може стати одним із кроків з розвитку українського промислового сектору та  експорту», – підкреслив очільник УСПП. Так, наразі є зацікавлення чеської компанії «Blata»  у створенні спільного підприємства з виробництва мотоциклів, партнери з Чехії готові розпочати   спільне виробництво безпілотних літальних апаратів, опрацювати  організацію безвідходне виробництво титано-магнієвих концентратів на базі української технології. В автомобілебудування можливе налагодження кооперації виробництва трансмісії на базі зубчастих воротарів; електро-двигунів нового покоління; системи безпеки «Антисон»; швидкодіючих подушок безпеки багаторазового спрацьовування. Перспективною залишається і ІТ-сфера, де в Україні очевидні досягнення щодо  кількості та якості підготовлених фахівців. Новостворене представництво  розпочне із налагодження контактів з парламентом, урядом республіки, спільних робочих зустрічей з представниками партнерських громадських організацій (об'єднання роботодавців, ТПП, союзи підприємців та ін.), аналізу розвитку двосторонніх бізнес-контактів та економічного співробітництва. Представництво здійснюватиме консалтингові, юридичні консультації для українського бізнесу, допомагатиме із аудитом експортно-імпортних операцій. На 2019 рік вже заплановано низку заходів, сформованих на базі спільних  інтересів українських та  чеських промисловців. Джерело: uspp.ua

Все своє життя я прожив у маленьких українських містах, - у Луцьку та у Кропивницькому. У такі міста ніколи не заїжджають зірки світового масштабу. Коли я переїхав у Прагу, то у мене просто почали розбігатись очі від розмаїття концертів. Ось тільки зараз я прийшов до тями та можу зорієнтуватися на що я дійсно хотів би сходити. Muse Легендарний британський рок-гурт дасть концерт у Празі 26 травня 2019 року на Letiště Praha Letňany. Гурт відвідає Прагу у рамках світового турне з підтримкою нового альбому Simulation Theory. Ціни на квитки починаються від 1390 до 1890 крон. Квитки можна купити онлайн. Їхні треки я почав слухати ще у школі. Слухав я ці треки по дорозі у школу, а з часом у дорозі до коледжу. Від цієї музики я отримував заряд енергії на цілий день. Взагалі, треки цього гурту супроводжують мене потягом усього життєвого шляху.   Maroon 5 5 червня 2019 року у Празі виступить найпопулярніший гурт 2018 року. Для кліпу цього гурту звичайна кількість переглядів - це півмільярда, а то і більше. Наприклад, Їхній останній кліп Girls Like You назбирав 1,5 млрд переглядів. Гурт завітає у Прагу зі своїм новим альбомом Red Pill Blues. Звичайно, що будуть звучати інші хіти гурту. Концерт відбудеться на O2 Arena. Квитки продаються у діапазоні від 2000 до 3500 крон. Twenty One Pilots Ще один рок-гурт світового масштабу, який приїде у Прагу 16 лютого 2019 року. До липня 2018 року гурт не випускав нових альбомів і після більше, ніж річної перерви гурт представив новий альбом Trench та оголосив про світове турне "The bandito tour".    Запальний концерт Twenty One Pilots у Празі відбудеться на O2 Arena. Квитки коштують у межах 1500-2500 крон. Залишилось буквально 1,5 місяці, тому з кожним днем квитків все менше й менше. KISS Про цей гурт навіть нічого не буду розповідати. Вони настільки легендарні, що соромно про них не знати (без образ). Від їхніх треків моя шкіра покривається мурашками, а їхні образи заворожують неначе чародії, що намагається викрасти твою душу. І чорт забирай, у них це виходить. Останні декілька років вони регулярно кожного року викрадають душі своїх празьких фанатів і 2019 рік не став виключенням. А тепер про те скільки коштує це диво. У продажі є квитки від 1800 до 5500 крон. Якщо підете на концерт, то вашу душу вкрадуть 19 червня 2019 року на Eden Arena. ZAZ   Французька співачка Ізабель Жофруа (псевдонім ZAZ) співає найромантичніші пісні французькою мовою. У Празі вона дасть 2 концерти 17-го і 19-го лютого на Форумі Карлін.  Концерт відбудеться за півтора місяця, тому залишились виключно дорогі квитки від 4200 крон. У тиждень, у який вона виступає якраз припадає День усіх закоханих. Прекрасна можливість зробити для своєї коханої або коханого найромантичніший тиждень у житті. 14 лютого - вечеря у якомусь милому празькому ресторанчику, а 17 лютого - романтичний концерт французької музики.  Гарного Вам відпочинку    Звичайно, що у цей список не увійшли ще безліч крутих концертів. Наприклад, 2019 року Прагу відвідають такі зірки як Metallica, Backstreet boys, Pink, Ariana Grande, Elton John, Aerosmith і т.д. Тримаю пальці, щоб 2020 року вони ще раз приїхали у Прагу.   У вас скоріш за все виникло запитання “А чому це немає українських виконавців?” Не хвилюйтесь! Про них буде окрема стаття.   Напишіть у коментарях на кого б ви хотіли сходити. Для UAportal Петро Шутяк 

У державній фіскальній службі склали список найпоширеніших запитань щодо процесу розмитнення автомобілів та дали відповіді на них. Про це повідомляється на офіційному сайті ДФС. Які документи необхідно подавати для митного оформлення автомобілів, ввезених в режимі тимчасового ввезення або транзиту, і на автомобілі, які ввозитимуться з Європи за новим законом? У всіх випадках, разом з митною декларацією, яка оформлюється митним брокером, необхідно подати: реєстраційні (технічні) документи на автомобіль (як правило, техпаспорт); документи, які підтверджують право власності на транспортний засіб (як правило, договір купівлі-продажу) або право ним розпоряджатися і декларувати (як правило, довіреність); рахунок-фактуру (інвойс) або інший документ, що визначає вартість товару (це може бути документ, який також підтверджує право власності). Де можна розмитнити транспортний засіб? Митне оформлення можливо на будь-якій митниці України. Чи можна не виїжджати за межі України, розмитнивши авто на митниці свого регіону? Так, але необхідно подати необхідні документи і пред'явити транспортний засіб. Чи може автомобіль бути заявленим як "імпорт" особою, яка не перетинала на ньому кордон? Так, але за умови, що будуть подані документи, які підтвердять право власності на транспортний засіб або право право розпоряджатися або декларувати (довіреність). Чи може скористатися 50-відсотковою знижкою протягом 90 днів особа, яка вже розмитнила транспортний засіб? Ні, знижка може бути використана при одному оформленні одного транспортного засобу. Оскільки авто вже було оформлене митницею раніше і платежі були сплачені, повторно оформити цей транспортний засіб неможливо. Чи може авто в'їжджати на територію України із заздалегідь підготовленою митною декларацією без оплати заставних платежів, якщо авто заявлено як "імпорт"? Якщо громадянин прийняв рішення ввезти транспортний засіб, подача попередньої митної декларації та гарантування сплати митних зборів є обов'язковими. У такому випадку використання грошового завдатку є лише одним з видів забезпечення митних зборів, але можуть бути обрані й інші способи гарантування. Грошовий завдаток обов'язковий тільки в разі, коли ввозиться автомобіль, що знаходиться на постійній реєстрації за межами України. Чи може громадянин сам звернутися на митницю і подати документи для імпорту авто або це повинен робити спеціальний митний брокер? Заповнювати митну декларацію та необхідні документи можна самостійно, однак неправильне заповнення може призвести до неприємностей, аж до складання протоколу про порушення митних правил. Інформація про митних брокерів оновлюється і знаходиться на веб-порталі ДФС в розділі "Реєстри". Чи необхідно приїжджати на автомобілі в зону митного огляду для огляду? Пред'явлення авто обов'язкове. Рішення про огляд транспортного засобу приймає посадова особа відповідно до вимог Митного кодексу. Якщо штраф за прострочений транзит оплачений, чи є необхідність платити 8,5 тис гривень, передбачених новим законом? Оплата штрафу не звільняє від виконання взятих зобов'язань щодо дотримання митного режиму. Якщо після сплати штрафу авто все одно знаходиться на території України, то є підстави вважати, що авто перебуває там з порушенням митного законодавства. Новий закон передбачає добровільну оплату в розмірі 8,5 тис гривень при оформленні в режим імпорту транспортних засобів з порушеними термінами і режимом транзиту або тимчасового ввезення. На які реквізити повинен був оплачений внесок 8,5 тис гривень і як дізнатися, чи потрібно його платити? Згідно з новим законом, добровільний внесок потрібно платити одночасно з митними зборами. Реквізити є індивідуальними для кожної митниці, цю інформацію можна знайти на сайтах територіальних підрозділів ДФС або дізнатися безпосередньо у працівників митниці. Хто і як визначає вартість авто, з якого платиться ПДВ і збори? Вартість транспортного засобу визначається документами: договором купівлі-продажу; інвойсом; банківськими або іншими платіжними документами; додатковою інформацією про вартість аналогічних транспортних засобів в країні експорту. У документах повинні бути вказані дата продажу, номер шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), номер двигуна авто, його модель, рік випуску, ім'я та прізвище особи, якій проданий автомобіль. Якщо є підстави вважати, що вартість авто вказана невірно, митниця визначає вартість самостійно. Повідомляє Європейська правда   Нагадаємо, що 25 листопада 2018 року набули чинності два закони(8487 та 8488),які передбачають зменшення вартості розмитнення в Україні автомобілів на іноземній реєстрації, а також штрафи за порушення терміну перебування авто в режимі транзиту. Цей закон запроваджує нову модель оподаткування акцизним податком легкових моторних транспортних засобів на іноземних номерах. Замість оподаткування одиниці об'єму двигуна транспортного засобу – оподаткування одиниці легкового транспортного засобу.   Нові ставки Ухвалений закон змінює базові ставки акцизного податку в євро за 1 штуку транспортного засобу:  - з двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та кривошипно-шатунним механізмом з об’ємом циліндрів до 3000 куб. сантиметрів – 50; - з двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та кривошипно-шатунним механізмом з об’ємом циліндрів понад 3000 куб. сантиметрів – 100;- з двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) з об’ємом циліндрів до 3500 куб. сантиметрівм – 75;- з двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) з об’ємом циліндрів понад 3500 куб. сантиметрів – 150.  До цих базових ставок застосовуються коефіцієнти. Сам розмір акцизного податку, який підлягатиме сплаті, буде дорівнювати базовій ставці, помноженій на коефіцієнт двигуна та вік машини.  Як рахувати ставку податку Розмір ставки акцизного податку для відповідного транспортного засобу визначається за формулою: Ставка = Ставка базова х К двигун х К вік,  де: К двигун - коефіцієнт, що визначається діленням об'єму циліндрів двигуна внутрішнього згоряння відповідного транспортного засобу в куб. см на 1000 куб. см; К вік - коефіцієнт, що дорівнює кількості повних календарних років з року, наступного за роком виробництва відповідного транспортного засобу, до року визначення ставки податку (для нових транспортних засобів та транспортних засобів, що використовувалися до одного повного календарного року, коефіцієнт дорівнює 1, а для транспортних засобів, що використовувалися п'ятнадцять і більше років, коефіцієнт дорівнює 15). Ставка для електричних легкових транспортних засобів, оснащених виключно електричними двигунами (одним чи декількома): 1 євро за 1 кВт ємності електричного акумулятора (сьогодні – 109,129 євро за одиницю транспортного засобу). Ставка для гібридних легкових транспортних засобів: 100 євро за 1 одиницю (сьогодні – 109,129 євро за одиницю транспортного засобу). Розмитнення "євроблях" за новим законом: як рахувати акцизний податок Що скасовують - оподаткування акцизним податком кузовів для легкових транспортних засобів (сьогодні ставка для нових кузовів складає 218 євро за одиницю та 872 євро для кузовів, що використовувалися);- тимчасово встановлені (до 31 грудня 2018 року) особливості оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів, вироблених після 1 січня 2010 року. Пільги для швидких У 2 читанні до закону внесли ще одну поблажку: встановлення термінів щодо пільгового розмитнення автомобілів, які були ввезені в Україну. Закон пропонує надати пільговий коефіцієнт 0,5 для автомобілів, які будуть розмитнені впродовж 90 днів після вступу закону у силу. Якщо розмитнення упродовж півроку – "пільга" буде 25%. Штрафи за порушення Ще один закон про "євробляхи", який підписав Порошенко, передбачає такі штрафи за порушення терміну перебування авто на єврономерах у режимі транзиту: від 10 до 20 діб – штраф 17 тисяч гривень; від 20 до 30 діб – 85 тисяч гривень; більш ніж на 30 діб (а також за втрату або розкомплектування авто) – 170 тисяч гривень, або ж авто конфісковуватимуть за рішенням суду. Окрім того, відтепер можна складати протокол про порушення митних правил за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Цей протокол у подальшому надсилатимуть людині за домашньою адресою.  У законі також прописаний механізм взаємодії митників, поліцейських і прикордонників, створення автоматизованої системи обміну інформацією. Тепер поліція отримає право перевіряти авто на єврономерах, а тих, хто не розмитнив авто, але їздить на ньому, каратимуть високими штрафами.   Автор: Яніна Ткачук  Джерело: 24 канал

«Мені здається, що коли ти допомагаєш іншим, то в першу чергу допомагаєш собі. Це радість неймовірна, коли ти прилаштовуєш тварину. Прямо насолода, коли ти бачиш як вона живе і як її люблять».   Люба з Миколаєва переїхала в Чехію, але це не змінило її покликання, а навпаки відкрило більше можливості займатися допомогою безпритульним собакам. Тут в Празі, за пів року починаючи з листопада вже прилаштувала 14 собак. Це дуже багато, зважаючи на складнощі і тривалість цього процесу. В Миколаєві ситуація з безпритульними собаками дуже складна. За даними українського філіалу міжнародної організації Animal ID у 2018 році в Миколаєві було нараховано 4503 безпритульні собаки. Миколаїв в Україні на 1 місці по кількості бездомних собак Не на словах, а як це відбувається на дії. Я приїжджаю в Миколаїв, йду по вулиці, собака лежить збита і я не можу пройти повз; або побачила цуценят і я, напевно, знаю, що вони не виживуть. В першу чергу моє завдання – взяти собаку з вулиці. Коли я за собаку берусь, то автоматично стаю її куратором. В той момент вона нікому не потрібна, за неї взяла відповідальність тільки я. Зрозуміло, що грошей на лікування в мене нема. До того ж це не одна собака, на кураторстві одночасно може бути по 5-6 собак. Далі потрібно її вилікувати. А ще для мене найважливішим є простерилізувати, щоб собаку не розмножували далі. Як тільки собаку вилікували – робимо всі необхідні щеплення, обстеження і документи. Тільки після цього собака може виїхати за кордон. Але ще потрібно її десь тримати поки все це організовується, а собака може і пів року лікуватися. Тому ми віддаємо їх на платні перетримки. Що саме роблять перетримки? Це не спеціальна організація. Це просто людина, яка погодилася взяти цю собаку тимчасово. Одна жінка, яка допомагає мені, вона в своє задоволення займається собаками. Вона взяла і організувала перетримку. Знайшла жінку, домовилась, що буде платити їй зарплату, а вона в свою чергу буде утримувати і моїх собак, яких я буду підбирати на вулиці. Бо у мене такої можливості нема. Я оплачую тільки корм. Одна собака може коштувати від 300 до 800 грн в місяць. Чарлі Чаплін (12-13 років). В Миколаєві його збила машина, довго оговтувався після переломів, а зараз бігає, хоча й храмає. Живе в Україні на платній підтримці.   Фінансування. Кошти я збираю. Інколи використовую свої тоді, коли треба затикати якісь діри. Коли вже набридло писати пости, тому що це займає дуже багато часу. Тобі ще треба написати так щоб людина цим дуже сильно перейнялась, і стало жаль. Сумно ще те, що якщо собака візуально здорова тяжче зібрати необхідну суму. Наші люди звикли до місива, крові, тільки на таких можна зібрати нормальну суму, а на здорових, навіть якщо напишеш дуже сумний пост – реакції немає. Та й коли це все пишу – заново все переживаю. Ці гроші ти збираєш в Україні, чи в Чехії теж? Так як тут я цим займаюсь тільки з листопаду, то практики збирати гроші в Чехії немає. В Україні уже є певний досвід. У нас є група «Фенікс», в яку я звернулась з питанням «як допомогти собакам?». На що отримала відповідь – «пиши пост, збирай гроші». Ось так мене і зробили волонтером. «Фенікс» - це благодійна організація, яка допомагає тваринам. Там заведений спеціальний рахунок. Пишеш в цій групі пост. Гроші йдуть на той рахунок. А я потім пишу їм, коли скільки коштів поступило на цей рахунок, і вони пересилають ці гроші мені, або відразу ветеринару, залежно від ситуації. Ще мені навіть з Америки одна дівчина почала гроші присилати, по 30 доларів в місяць на PayPal. Я їй присилаю чеки куди ці гроші йдуть на що, тобто повний звіт. Інколи дають гроші нові хазяїни собак, інколи дають корм чи ще щось. Тому що тут так заведено, навіть коли береш собаку з чеського притулку.   Продовжуємо. Отже, собаку влаштували на перетримку. Раніше, коли я жила в Україні, то виставляла оголошення або на OLX або в цій же організації, наприклад: «собака шукає дім, будь ласка допоможіть». Проходить місяць, півроку, два роки і можливо собака знаходить дім. Тут ми зробили групу на Facebook. Перше, що я зробила це написала текст «Собака, стільки-то років, з чіпом, документами, кастрована, оброблена від бліх і зі щепленнями, шукає дім. З котами дружить, з собаками дружить дуже добре, дуже любить людей, дітей обожнює. Будь ласка, допоможіть знайти дім». Дали рекламу на фейсбуці, приблизно 300-400 крон, і шукаємо дім. Так ми робили, але собаки то в Україні. І  в нас нічого не виходило. Люди запитували, де можна подивитися собаку. А ти відповідаєш, що собака в Україні. І все закінчувалось на цьому. Ми зрозуміли, що так не вийде. Собаку спочатку доведеться привезти, а потім вже шукати дім. 240 євро і ми собаку привезем. А де взяти 240 євро? Допомагала спочатку дівчина, з якою ми все розпочали. В неї є манікюрний салон, і у неї були певні можливості. Плюс вона поставила будку в салоні, де написала текст, про те чим ми займаємось. Так ми отримували кошти, по копієчці ми збирали ці суми.  На одну собаку катастрофічно не вистачало коштів, тоді нам допоміг один грузин, який довгий час жив в Україні. Він дуже допоміг, оплативши перевезення 3 чи 4 собак. Отож, коли сума зібрана. Я волонтерам в Україні кажу, готуйте, будь ласка, собаку. Вони домовляються з провідниками, шукають переноски, домовляються з такими ж волонтерами в Києві, і починається подорож. Собаку в Миколаєві віддають провіднику, в Києві забирають. До речі, саме волонтери з Києва роблять велику частину роботи, що стосується документів. У них більший досвід у таких справах, бо вже давно вони перевозять собак таким способом в Німеччину. Коли все готово – домовляються з водіями. Садять собаку в клітку, стелять пелюшки, і віддають водію. Тут я її зустрічаю. Собака приїжджає, вона може бути дика, налякана, і їй потрібна реабілітація. В цьому випадку собака довго знаходиться у мене. Я тоді виставлю тільки публікацію для ознайомлення, що приїхала така собака. І тільки тоді, коли я бачу, що собака готова знайти сім’ю, я вже публікую те, що собака тут, вона готова знайти нову сім’ю, всю інформацію про неї. Далі крутиться реклама на фейсбуці. Після цього починається опрацювання повідомлень чи коментарів під постом. Зустрічаєшся з людьми, спілкуєшся. У мене на початках було просто море питань. І тут також: «з ким живете, де живете, є діти або ні, а це наймана квартира або ні». В Україні я дуже детально до цього підходила, а тут з часом я вже трохи розслабилася. Мені навіть сказали, що тут непристойно такі питання ставити. Але ж я собак віддаю, як це я віддам будь-кому, я повинна все дізнатися. Я й тут, якщо чесно, не один раз відмовляла. Бо одне питання бачити собаку, а інше з нею жити. Просто поки живеш з собакою, ти звикаєш до неї, а вона до тебе. І один песик Макс був настільки заляканий, що просто вжимався в підлогу, боявся людей. Я по-тихенько вивела його з цього стану. І потрібно було знайти для нього відповідних людей, щоб піклувалися про нього так само. А якщо я бачу що вони не справляться, я собаку не віддам. Тому довго шукала, але в результаті - знайшла саме ту людину. Я повинна знати, де собака буде жити, в яких умовах. По собаці завжди видно, коли її люблять, коли за нею доглядають. І коли я бачу, що інші собаки у людини виглядають щасливими, тоді я на 100% впевнена, що все буде добре. У тебе собак забирають чехи чи українці? З 14 собак, які приїхали, тільки двох собак я віддала не чехам. Одну собаку я віддала дівчині з Ізраїлю, і ще одну з Італії. Тут є проблема, щоб взяти собаку з притулку у тебе повинна бути карта побиту, на візі давати не хочуть. Та й чехи просто обожнюють тварин, мені здається це у них в крові, така повага. За що я поважаю чехів і обожнюю, це те що для них в першу чергу собака - це друг, а не дворняжка чи супер-мега породиста. Телефонують чехи: «хочу приїхати подивитися – супер, беру». Телефонують російськомовні: «а родовід є?» - собака ж з вулиці врятована, який родовід? - не цікавить; «а звідки собака?» – з України – не цікавить; « а порода яка, у вас є якісь документи?». Вони мене так вибісили, цей пафос, ці понти. Ще один плюс, що в нас мова схожа з чеською. Собаки сприймають перші дві букви. Навіть коли ти хочеш перейменувати собаку бажано перші дві букви імені не змінювати, тоді все вдасться. Й вони швидко всьому вчаться. Собаки реагують ще й на жести, а жести однакові. А найголовніше вони відчувають відношення людини до себе. Після того як я віддаю собак, постійно переписуюсь з новим хазяїнами, вони присилають фото, відео, часто навіть зустрічаюсь з ними.   Трапляються й проблеми. Дуже часто, коли ми прилаштовуємо собаку, у людей уже є собака, інколи й не одна. З України майже завжди приїжджають агресивні собаки, альфа-самці. І з цим були проблеми. З однією особливо. Ми віддали, а у тієї сім’ї вже був здоровенний собака. Я боялась за цю маленьку, яку ми привезли. А виявилось, що вона його так «строїла». Хазяйка не могла її взяти – «не зійшлися характерами». Але вона допомогла її перевлаштувати. І в нас є ще одне правило: якщо вам не подобається, не зійшлися характерами, то ми просимо не передавати нікому іншому просто поверніть нам. Ми завжди приймемо, тому що відповідаємо за них.   Плани на майбутнє, якщо з’являться, спонсори, можливості? Я думаю над тим, що можна би було взяти якийсь конкретний об’єкт в Миколаєві, і саме там створити перетримку, де собак будуть утримувати тимчасово і готувати до переїзду, щоб  я не залежала від інших людей. Бо буває, що у одних закрилося, в інших все зайнято. А звідси якісь питання вирішувати дуже важко. Тому дуже необхідна якась людина там, якій будемо платити зарплату. Тут з перетримкою гірше, тому що дорожче. А там можна набрати багато собак на перетримку, і вже тим врятувати їх від життя на вулиці. Бо ж Миколаїв в Україні на 1 місці по кількості бездомних собак. Їх ненавидять за те, що вони збиваються в зграї, справді кусають дітей. Їх нема куди дівати, люди їх ненавидять, собаки це відчувають і поводять себе відповідно. І це замкнутий круг. Там без проблем можуть бити ногами, лопатами, спокійно можуть знущатися, чи втопити, стріляють, можуть отруїти.   Найтяжчий випадок у мене – це коли собаку отруїли.Собакам дають або мишачу отруту або ліки від туберкульозу. Отрута впливає на мозок, собака повільно помирає у муках на протязі двох годин. Спочатку падає на підлогу, б’ється в судомах, з рота тече піна. Потім зривається на ноги і кудись біжать. Але вони не бачать куди біжать, тому деякі б’ються о дерева чи будинки. Собака стає абсолютно неадекватною. У нас під домом в Україні отруїли трьох собак. Це було вночі, мені подзвонила одна жінка розказала, що собаки б’ються в судомах. В такому випадку ще може допомогти вітамін В6, якщо вколоти собаці і швидко відвезти до ветеринара. Але ж це ніч, поки ще довезеш до тих, хто працює вночі. Тоді ми з трьох врятували тільки двох. Одна собака втекла, ми знайшли її потім мертвою. Після цього всього мені такі страшні сни снилися, я на стільки переживала. Мені взагалі не зрозуміло, як можна когось отруїти. Ці собаки довгий час лежали під капельницями, багато коштів було витрачено. Ветеринар тоді сказав, що якщо добу так овочем пролежать, то вихід тільки – приспати. А для мене це взагалі не варіант, якщо є можливість боротися, то я буду робити це до останнього. У мого хлопця також був дуже тяжкий випадок. Двоє цуценят потрапили під поїзд, одному відрізало три лапки, другому дві. Ветеринар робила операцію 5 годин. Той якому три не вижив. Залишився тільки той що без двох лапок, причому без двох з однієї сторони. Я уже в мами позичала грошей, щоб витягнути цих собак. Це цуценя дуже довго лікували, і зараз воно живе в Німеччині. І це реально страшно, стільки крові було. А зараз повноцінна щаслива собака, бігає стрибає. Багато говорять, не мучте собаку, усипіть її та й все. А він сильний хлопчик, задоволений життям.  Дейл зі своїми новими друзями і власником зараз живуть в Німечинні. Його назвали Дейл. До речі, людям є чому повчитися в собак. Людина б сказала: ти ж інвалід, в тебе лапок нема. А собака ж навіть не знає, що вона інвалід. Це люди мають звичку гнобити таким один одного. В собак такого немає. Собаки не скажуть: дивіться на нього, він не такий як всі. На нього ніхто не буде тикати пальцем. Колись в Україні собак відстрілювали, але після того як цю ситуацію показали в Італії – це викликало у всіх шок. Приїжджала в Україну організація FOUR PAWS, відловлювала собак – стерилізувала. І навчала наших як це правильно робити. І моя мрія стати якимось таким каталізатором, щоб на це звернули увагу. Природа так влаштована, що чим більше знищується, тим більше розмножується. Тому в мене на першому місці стерилізація.   Але є і позитивні сторони. Сіма і Матильда знайшли свій новій в чеській родині.   За що я люблю займатися собаками? Це те, що вони мене зводять з дивовижними людьми. Це саме круте, що є тут. Якщо ці люди тваринам допомагають, то вони тим більше й мимо людей не пройдуть. Деякі з них друзями стали, вони завжди готові прийти на допомогу. Мені друзі часто говорять навіщо тобі це здалося? Навіть мама інколи не підтримує. А мені здається, що коли ти допомагаєш іншим, то в першу чергу допомагаєш собі. Хоча й інколи це мене виводить з себе, у мене стрес, мені тяжко, це займає час, інколи навіть особистий час, який я б могла проводити зі своїм хлопцем. Але в цілому – це радість неймовірна, коли ти прилаштовуєш тварину, прямо насолода. Коли ти бачиш як вона живе. В цілому це як покликання. Я себе так реалізовую. Мені реально хочеться всім допомогти, і я допомагаю людям якщо це потрібно. Але дуже бісить, коли мені кажуть: «навіщо ти цим помагаєш, краще би людям допомогла». І зазвичай це говорять люди, які в житті нікому не допомогли. Головне, що я вірю в те що роблю. Я цим займаюсь уже 4 роки. Тут за пів року починаючи з листопада я прилаштувала 14 собак. Це дуже багато, зважаючи на складнощі і на тривалість цього процесу. Остання собака, яка в мене була на перетримці за три дні знайшла домівку. Це просто нереально швидко. Тут результат завжди є або мега-суперський або плачевний, але завжди є. Я завжди роблю фотографії «собака до» і «собака після».   Каштанку теж збила машина, її ледве врятували. Друге фото - Люба веде Каштанку знайомитись з її новою сім'єю.    Собака немає ніякого громадянства, ніякого паспорта. Вона одна і теж всюди. Будь-яка собака має право на життя. І якщо вона тут сподобалась комусь – це не означає, що вона займає чиєсь місце. Це значить, що вона просто знайшла своє місце, свій дім. Собака не людина – у неї немає вибору.  Але у людини цей вибір є. Просто не потрібно забувати, що ми люди і хтось залежить від нас.   Тому якщо раптом з’явилось бажання допомогти, або якісь додаткові запитання, сміливо звертайтеся: https://www.facebook.com/groups/saveAlifeAnimal/ https://www.facebook.com/zachranzivot      Світлана Малецька, спеціально для UAPORTAL.CZ 

Українська поетеса, публіцистка, діячка ОУН Олена Теліга присвятила своє коротке життя боротьбі за Україну.  Олена Іванівна Теліга (дівоче прізвище Шовгенова) народилася 21 липня 1906 року в місті Іллінську під Москвою у шляхетній родині. Мати майбутньої поетеси Уляна (Юлія) Степанівна Качковська була родом з Поділля з сім'ї священика. Батько Іван Опанасович Шовгенов (Шовгенів) з 1905 по 1911 рік жив і працював у Москві, а з 1911 року певний час виконував обов'язки професора у Санкт-Петербурзькому університеті.1918 року родина Шовгенових з трьома дітьми (в Олени були старші брати Андрій та Сергій) переїздить до Києва, де в 1918 - 1920 роках батько Олени був професором Київського політехнічного інституту (гідротехнічне та меліоративне відділення інженерного факультету). У травні 1920 року інженера Шовгенова було призначено на посаду директора департаменту водного та дорожного господарства міністерства шляхів, а 14 листопада 1920 року разом з іншими урядовцями УНР І. Шовгенов був евакуйований до Тарнова (Польща), де він жив зі старшим сином Андрієм до квітня 1922 року. У цей час І. Шовгенов обіймав посаду товариша(заступника) міністра шляхів, керував відповідним міністерством (з вересня 1921 року також пошт і телеграфів). 24 квітня 1922 року І. Шовгенов з 21-річним сином прибув до Чехо-Словаччини. "Географія" ж доньки урядовця була така: у Київ Олена Шовгенова приїхала з міста Ізюм Харківської губернії, де жила, певне, у родині батька, який у вересні 1918 року перевів дочку до третього класу Київської жіночої гімназії Дучинської.Несподіваний від'їзд у 1920 році батька родини за кордон, коли Олені було лише 13 років, поклав край її безтурботному життю.У липні 1922 року 15-річна Олена з матір'ю та 18-річним братом Сергієм вирушає на еміграцію до Чехо-Словаччини, де батько сімейства на той час став першим ректором Української Подєбрадської господарської академії (УГА). Саме там навчався майбутній чоловік Олени кубанський козак Михайло Теліга.1923 року Олена Шовгенова закінчує матуральні курси у Подєбрадах і вступає до Українського педагогічного інституту імені М. Драгоманова в Празі. З невідомих причин диплому вона разом з однокурсниками - випускниками 1928/29 років не одержала. 1 серпня 1926 року Олена обвінчалася у празькому храмі св. Миколая з Михайлом Телігою. У другій половині вересня 1929 року подружжя переїздить до Варшави. Уже 1927 року у колі друзів про Олену говорять як про поетесу (щоправда, публікацій її віршів цього періоду не знайдено). Улітку 1932 і 1933 років Теліги мешкали поблизу Варшави у с. Желязна Жондова. У листах цього часу поетеса звіряється: "Вишиваю, шию, трохи читаю. Захоплююся стрільбою в ціль. З кожним днем стріляю все краще і краще" (Цит. за ст. О. Кобець "Олена Теліга: громадське і духовне покликання жінки"). Усе гострішою стає і публіцистична думка Олени Теліги - увиразнюються її культурологічні та ідеологічні рефлексії. Вона пише блискучі статті "Сліпа вулиця", "Партачі життя", "Якими нас прагнете?", що й по сьогдні не втратили своєї актуальності. Стрільба в ціль ставала безпомильною, бо не спортивними і не віртуальними були мішені, в які прагнула поціляти молода патріотка ("Я радію, що ти непохитна українка", "Наша українськість не підлягає під жодні вітри, не йде на жодні компроміси" - так означує О. Теліга свій ідеал - націоналістичну скерованість). "У далекій польській місцині, забута багатьма, борючись з неймовірними нестатками, вона сповіщає, що написала вірш про п о в о р о т на Україну" (О. Кобець). Це був вибір не на життя, а на смерть. Доля почала відлік останніх років Олени Теліги. Останніх її днів і хвилин. Життя рівнозначне чину вимагало посвяченості й жертовності, що її вона мала за найвище щастя. Дослідники життя й творчості Олени Теліги пишуть про "феномен цивільної відваги", притаманний письменниці як романтику націоналістичної ідеї і в цілому такій самій ідеалістці, яким був, до слова, і фанатично відданий Україні Олег Ольжич. "Партачі життя - це є ті люди, що не мають звичайної, не геройської, буденної цивільної відваги, без опертя якої найвищий героїзм зависав у повітрі, не пустивши коріння ані в землю, ні в маси. "...Що не дається багатьом героїчним зусиллям, це завжди вдається партачам життя. Псуючи життя, поборюючи не живе, а мертве, заплутуючи правду, удосконалившися просто в цьому мистецтві, партачі життя зробили з нього свій фах. Руйнуючи все живе, гаряче і незалежне, руйнуючи свою власну гідність, самі вони завжди живуть з цього і завдяки цьому - якнайліпше". Під час другої світової війни, а точніше після загибелі Голови Проводу Українських Націоналістів полковника Є. Коновальця 23 травня 1938 року під час терористичного акту у Роттердамі, Олена Теліга на заклик Олега Ольжича бере участь в утворенні й розбудові Культурної Референтури ОУН. Виконуючи завдання Проводу, в надії на національне визволення й відродження самостійної України, Олена Теліга похідною групою ОУН уже за два тижні після початку війни вирушає до Києва. Аж по трьох місяцях дороги у жовтні 1941 року вона прибуває до окупованої німцями столиці України і очолює Спілку письменників. Стає вона і членом Національної Ради ОУН - з-поміж ста тридцяти обраних до неї була й сестра Лесі Українки Ізідора Косач-Борисова. Недовгий час Теліга редагує літературно-мистецький додаток до газети "Українське слово" - журнал "Літаври".Ілюзії щодо визвольної місії німецької армії одначе швидко й трагічно розвіялися: гестапівці полювали на українських громадських діячів так само люто, як і на комуністів. Через три з чимось місяці після прибуття до Києва Олену Телігу було заарештовано у приміщенні Спілки письменників, що містилася на вулиці Трьохсвятительській. Вона не захотіла залишити Київ, незважаючи на розпорядження Проводу ОУН і попередження про арешт. 21 лютого 1942 року на тридцять п'ятому році життя Олену Телігу, разом із її чоловіком Михайлом Телігою і Іваном Ірлявським, професором Гупалом та іншими націонал-патріотами, розстріляли фашисти у зловісно-відомому Бабиному Яру... А лише п'ять років тому молода, енергійна, романтично налаштована поетеса виголошувала в Українській Студентській Громаді у Варшаві свій полум'яний реферат про нащадків Гете і Вагнера "Сила через радість". Вона щиро захоплювалася "небувалою силою", уособленням якої стали для неї носії генетичного коду арійської нації: "Праця і спочинок, сила і радість, обов'язки і пристрасті переплітаються у тих юнаків в одну цілість. Вони нічого не зрікаються в житті, живуть барвно і гостро, але живуть для Німеччини. Кожний, хто бачив ту радісну молодь під час спортивних змагань, в бальовій залі, на фабриці, в бюрах чи в струнких лавах під час маршу, бадьорих і розсміяних, відчував, що так само, як радістю є у них життя для батьківщини, - так не жертвою, а радістю буде і смерть для неї"... Певно що куля одного з таких "радісних", екзальтованих вихованців гітлерюгенду поклала край трагічним ілюзіям і молодому життю Олени Теліги. У своїй "Розповіді про Лєну" Євген Маланюк писав, що особистість цієї жінки була більша за її літературну спадщину: "Вона вся як істота, була якимось протестом проти сірости, безбарвности, нудоти життя... Це була людина, яка хотіла радости, і ще раз радости з королівськими значеннями цього слова". Відомий лише сорок один вірш з написаних О. Телігою. Твори її були видані по війні у збірці "Прапори духу" /1946/ і ще двома збірками. Окремим виданням у Нью-Йорку 1992 року представлено епістолярну спадщину Олени Теліги (Матеріали до історії літератури і громадської думки, т. 3. Листування з американських архівів, 1857 - 1933. Джерела до новітньої історії України /Ред. Богдан Струмінський, Марта Скорупська у співпраці з Едвардом Касинцем та Наталею Лівицькою-Холодною. Нью-Йорк, УВАН у США. 1992/). Та найповніше видання здійснило наприкінці століття видавництво імені О. Теліги в Києві 1999 року. Утім, це видання відразу стало раритетом. Це книга на півтисячі сторінок: "Олена Теліга: О краю мій...". Нинішнього року має вийти у світ доповнене та уточнене видання творів письменниці, приурочене вже певно до її сторічного ювілею. З метою вшанування пам'яті видатної української поетеси, громадської діячки, борця за незалежність України і пошанування визначних діячів літератури та мистецтва Всеукраїнським жіночим товариством імені О. Теліги було засновано Міжнародну літературно-мистецьку премію імені Олени Теліги. Першим її лауреатом 2000 року стала всесвітньовідома поетеса Ліна Костенко. У лауреатському дипломі №1 такий індивідуальний текст почесної відзнаки: "ПОЕТЕСІ ЛІНІ ВАСИЛІВНІ КОСТЕНКО - ЗА ЛИЦАРСТВО В ЖИТТІ, ПОДВИЖНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ В ІМ'Я УКРАЇНИ, ЗА СТВОРЕНІ ВИСОКОХУДОЖНІ ТВОРИ В ГАЛУЗІ ПОЕЗІЇ ТА ПУБЛІЦИСТИКИ, ЩО Є ЗНАЧНИМ ВНЕСКОМ У ДУХОВНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ, ЗБАГАЧУЮТЬ ЙОГО ІСТОРИЧНУ ПАМ'ЯТЬ, УТВЕРДЖУЮТЬ ВИСОКІ ГУМАНІСТИЧНІ ІДЕАЛИ". Лауреатами премії імені Олени Теліги наступних років стали письменниця Михайлина Коцюбинська, завдяки якій прийшли до нас поезії та листи багатостраждального Василя Стуса, та мати в'язня совісті, що став жертвою політичних репресій радянського режиму, Валерія Марченка Ніна Михайлівна Марченко. (матеріал взятий з інтернетового джерела - ''Стожари'') В 2017 році був відкритий пам'ятник, присвячений Олені Телізі, в місці її розстрілу, в Бабиному Яру. В Чехії знаходиться пам'ятна дошка, в місті Подєбради, місті, де працював батько Олени, та де відбулась її зустріч з своїм життєвим коханням. Дошка знаходиться в ареалі готелю Лібень, на стіні прилеглого до головної будови лікувального відділку, ліворуч від вхідних дверей.

"Ми познайомились в Пісках. Виходить хлопець в підкатаних шортах, в тапках, на голому торсі в розвалочку. Я думаю, офігеть, от це тут ходять бійці. Він протяг руку, каже: “Добрий день, командир 9-ї роти “Оса”. Для багатьох, хто знає Вову, ці тапки, якась там кофта адідас – норма, ніхто не звертав уваги. Ми разом зустрічали Новий рік і Різдво, я була у нього вдома на Закарпатті. Ми дуже тісно спілкувались. Більшість емоцій які я мала добрі на війні, то це було пов’язано з ним, з його ротою”, – розповіла Gazeta.ua волонтер “Армії SOS” Аліна Михайлова. 18.07.1603:40 Прокурена кімната, я сиджу в кріслі, навколо хлопці з 9 роти (версія 1.0), грає тихенько музика, всі розмовляють. Зі спини мене обіймає Оса, добрим і ніжним поглядом, посміхаючись куточком губ ставить питання : "Ти прийдеш на мої поховання?". Отримує удар в плече і моє збентежене : "що за брєд ти говориш?"."Я завтра загину. Не залишай маму. Приїдь." Я просинаюсь. 18.07.1612:30 Ми говоримо. Останній раз. Ти обіцяєш ввечері набрати.Ти обіцяєш "до вечора)".Я прошу бути обережним, бо снився поганий сон.На це ти тоді сказав - "Ти переживала через мене?)", зв'язок обірвався і я нічого не відповіла. 18.07.1620:03. Дзвінок."Оса загинув." Два слова. Десять букв.Точка._____________________________________________ Вовина війна почалася з Пісок 2015 року. Після академії сухопутних військ, з завчасним випуском. Буквально через декілька днів, як 9 рота зайшла на позиції - ворог навпроти вже охрестив їх "шаленими гуцулами". Він вів свою війну, якусь власну, з власною тактикою, власним баченням, "новим" баченням і "непохитністю". Головним для нього завжди було зберегти життя особового складу. Повернути живими матерям, дружинам, діткам їх синів, чоловіків, тат.За всю ротацію 9 роти в Пісках (а це майже рік), де велися запеклі бої ледве не щодня, він втратив двох бійців. Маючи за спиною десятки успішних "вилазок", з яких він повертався зі зброєю ворога; розбитих позицій русні; закріплених нових власних позицій. В свої 23 роки для багатьох зміг стати прикладом "якісного" офіцера.А ми його кликали - "наш генерал Оса". Бо дійсно така людина - вона мала всі "данні" для того, шоб стати елітою нашої армії. Стати рушійною силою до змін в совковій армійській системі. Часом здавалося, що народжений він був саме для цього. "Шалаш - Осі. По нам обстріл. Мені по@уй - я відкриваю вогонь. Кінець зв'язку" - і так було завжди... За цю сміливість, "непрогибність", рішучість - його поважала велика кількість військових, навіть ті, хто ніколи б собі не зміг такого дозволити.А на інших позиціях часто говорили - "Особисто Осу ми не знаємо, але багато про нього чули. По радєйкє завжди йому плюсуємо". Смерть Вову знайшла на нових позиціях в відносно спокійному Кримському. Це мав бути його крайній "вихід" за декілька днів до відпустки, на яку він ледве погодився, бо страх як не любив покидати свою роту. А вихід став останнім. Отримав уламкове поранення, яке, можливо, могло бути сумісним життям, проте не стало - по дорозі в лікарню він сказав "я втрачаю світло", посміхнувся востаннє, (якби міг, я впевнена, засміявся б своїм неймовірно дурнуватим сміхом) і пішов від нас назавжди. Ти змінив багатьох людей. Ти зміг перевернути бачення багатьох про "кадрового офіцера". Ти став людиною, бути поряд з яким, в роту якого прагнули потрапити багато бійців. Ти був найкращим, що сталося зі мною в цю кляту війну.За честь знати таку людину як ти. За честь стати тобі цімбором, фатьовом, мацурям і безліччю інших слів, в які ми вкладали значно більший зміст. Оса, ти просив запам'ятати одне. Що ти завжди поряд.Сьогодні тебе нема поряд ось вже як рік. 365 днів, з яких жодного не було без думки про тебе. Ти казав, що для мене ти в будь який час, будь де : "на прийомі". Вова. В пам'ять про легендарного Осу - Володимира Цірика - командира 9 роти 93 бригади Джерело: facebook  Alina Mykhailova фото Alina Mykhailova