Напередодні найчудовіших свят в році не пропустіть можливість побалувати себе справжньою казковою подорожжю в дивовижно красиву частину Європи - чарівну Баварію. Дводенна екскурсія «Мюнхен і замки Баварії» - ще одна цікава і вигідна пропозиція для Вас від компанії Eurotour Group. Під час туру ви не тільки зможете помилуватися красою історичного серця Баварії - колоритного Мюнхена, і відчути дух середньовіччя, вивчаючи прекрасні замки Нойшванштайн і Ліндерхоф, а й побуваєте на знаменитих мюнхенських святкових ярмарках, де живе справжнє різдвяне диво. Організація екскурсії Баварія - найбільш атмосферна частина Німеччини. Це окрема країна з приголомшливим старовинним колоритом, середньовічними замками, милими фахверковими будиночками і найсмачнішим в світі пивом. Коли потрапляєш сюди, створюється враження, що опиняєшся в іншому вимірі. Баварські пейзажі схожі на картинки з казки «Красуня і чудовисько». Не дивно, що прототипом замку Діснея, який ми постійно бачимо в знаменитих мультфільмах, виступив саме баварський замок Нойшванштайн. Чи варто говорити про те, що в Різдво цей дивовижний край стає ще більш чарівним. Баварія знаходиться поруч з Чехією. Тому трансфер з виїздом з Праги не займе багато часу і не буде для Вас виснажливим. Крім того, під час подорожі вас чекають красиві пейзажі старовинної Чехії і чарівної Баварії. А подивитися тут дійсно є на що. Досвідчений гід під час туру розповість багато цікавих фактів і легенд з історії цих дивовижних місць. Організація туру: • дні проведення екскурсії: середа, субота; • тривалість туру - 2 дні; • збір о 6:45 на площі Республіки у Порохових воріт в Празі; • групу зустрічає гід з табличкою EuroTour Group; • розміщення в комфортабельному автобусі; • відправлення о 7:00; • аудіосупровід в радіонавушники; • кілька санітарних зупинок по дорозі; • вільний час; З собою на екскурсію потрібно брати закордонний паспорт і страховий поліс • вартість екскурсії для дорослих - 130 €, для дітей - 125 €. Зверніть увагу, що вхідні квитки на екскурсійні об'єкти в вартість екскурсії не входять і оплачуються додатково. Записатись на екскурсію Мюнхен і замки Баварії Програма екскурсії Перший день подорожі присвячений вивченню стародавнього Мюнхена і його атмосферних різдвяних ярмарків, які вважаються найкрасивішими в Європі. Мюнхен - один з найбільш старовинних європейських міст. Ще в VII столітті ченці-бенедиктинці побудували тут невелику обитель. Сьогодні це дивовижне місто контрастів. Він дбайливо зберігає вікові традиції минулого, і, при цьому, є одним з найбільш розвинених і сучасних міст Німеччини. Фахівці визнали Мюнхен мегаполісом з найвищим рівнем життя в Європі. А ще це красиве німецьке місто, яке щорічно радо приймає понад 3 мільйонів туристів, що вдвічі перевищує населення самого Мюнхена. Цікаві місця та елегантна архітектура тут буквально на кожному кроці. Під час оглядової екскурсії по історичному центру Баварії ви відвідаєте його найбільш колоритні визначні пам'ятки, які найкраще відображають суперечливий характер міста. У другий день подорожі вас чекають красиві і найпопулярніші баварські замки Нойшванштайн і Ліндерхоф. Вони закохують в себе з першого погляду. Нойшванштайн - це німецька середньовічна фортеця, яка дуже ефектно розташувалася на стометровій скелі. Збудований з білого каменю, з безліччю візерункових вікон, балконів і бійниць, Нойшванштайн органічно зливається з навколишнім пейзажем і своїм атмосферним видом підкорює серця мільйонів туристів. У порівнянні з мужнім Нойшванштайном палац Ліндерхоф виглядає більш романтично і витончено. Це резиденція баварського короля Людвіга II. Вишукана архітектура, витончений інтер'єр, аристократичний парк, романтична штучна печера Грот Венери, дивовижної краси фонтан. Це приголомшлива Баварія і побачити її в період казкових свят варто обов'язково! Бажаємо Вам приємної подорожі, друзі! І не забувайте, що для читачів UAPORTAL.CZ діють постійні знижки ;-)  

Історія про те, як колишній «ватник», якому не вдалося потрапити до так званого «ополчення ДНР», став одним із найбільш завзятих захисників України. Старший лейтенант, помічник керівника штабу першого батальйону, командир розвідки 93-ї бригади Олександр Проскурін, за словами товаришів по службі, відрізняється тією правильною формою безбашенності, яка неодноразово дозволяла йому зберегти життя своїх людей під час виконання бойових завдань. Сам він і про війну, і про отримані поранення розповідає настільки весело, що його розповідь сприймається ще більш страшною. В інтерв’ю для сайту «24» Проскурін розповів, чому вирішив спокутувати провину перед Україною кров’ю, як опинився у ЗСУ та пояснив, чому у нього все вийшло саме так, як мало вийти. Як починалась твоя служба? До армії я прийшов у серпні 2014 року, до добровольчого батальйону «Донбас». Всьому цьому передували ті події, що розпочинались у нашій країні в березні цього ж року. Я взагалі не був прихильником Майдану. Ватник був страшний. Тобто, у мене в голові та свідомості були ось всі ті речі «Росія прийди!» та «Путін – президент світу»… Тричі намагався потрапити до «ополчення» в Краматорську. Чому аж тричі? Знаєш, постійно, як кажуть, Бог беріг. Вперше прийшов до них – нема зброї, вдруге прийшов – бланків нема, втретє теж щось не склалось, сказали пізніше підійти. І через два дні до нашого міста заходить українська армія. А нам же розповідали що? Що українська армія – це карателі, фашисти, бандерівці, котрі ще під час Другої світової війни боролися за звільнення українського народу вад радянської влади, і тепер знову до нас прийдуть із такими ж намірами! Пропаганда зі сторони Росії в нашому місті, як і у більшості східних областей, як тоді, так і зараз, дійсно якісна. Ми, у сенсі інформаційної політики, їм програли на всіх фронтах. Заходить українська армія – і? І я ж чекаю, що зараз вже шибениці на площі ставити будуть, почнуть людей відправляти у трудові команди на роботи. Минає день, два, три, чотири – а в місті нічого не відбувається. Зовсім? Ні-чо-го! Ну і з цього моменту я, як людина, котра себе позиціонує як розсудливу, замислився. Якщо нічого не відбувається, значить, нам брехали. Адже якщо в українській армії всі такі негідники, як розповідали, то хоч один якийсь епізод – коли когось зґвалтували, вбили, пограбували, зарізали – мав би статись. А його не було, жодного. Починаєш розуміти, що щось тут не так, що тебе обманювали. Якщо тебе обманювали, то який сенс одній стороні, що бореться за правду, брехати? Тобто, якщо вони брешуть – значить, вони неправі. Якщо вони неправі, а я на це клюнув – значить, я дурень, і треба спокутувати провину перед Батьківщиною кров’ю. Пішов до військкомату. Я ж офіцер запасу, у 2011 році закінчив військову кафедру в Києві, командир радіолокаційної станції. Приходжу, говорю: «Добровольців до армії набираєте?». Там дядька сидить, на мене дивиться й питає: «А ти проти кого воювати зібрався?». О, ск*а! Я розвернувся й пішов. В інтернеті тоді писали, що в Донецькій та Луганській областях мобілізації не буде. Посидів, потилицю почухав – треба ж на фронт іти, якщо вирішив, не можна назад здавати. Так вийшов батальйон «Донбас»? «Донбас» абсолютно випадково вийшов. Дивився на YouTube різну інформацію, знайшов відео, де дівчинка Маша у балаклаві розповідала про батальйон «Донбас». Потім вона знімає балаклаву – дивлюсь, а вона такою вродливою виявилась! Одразу зрозумів – треба йти в «Донбас»! Подав заявку. За кілька днів передзвонили, сказали 18 серпня прибути до Курахово, дали список, що мати із собою. Попередили, що спочатку ні документів, ні оформлення не буде. Погодився. Таким чином я і всі мої товариші, з якими зараз воюємо разом в батальйоні, прибули зі мною в один день. Національне поривання ось на той момент було, так, сильне. А потім? Потім починаєш розуміти цю кухню. Починаєш дивитися. Ми ж люди, ми звикли часто брати окремі випадки й сприймати їх як абсолютні. Припустимо, побачив офіцера-негідка, й думаєш, що у всій армії офіцери – сволоти. Побачив, що десь хтось зі складу щось тягне, і думаєш, що у всій армії щось тягнуть. Такий менталітет. Нас за два дні, числа до 21 серпня, набралась приблизно рота – 100-120 добровольців, встигли сформувати три або чотири навчальних взводи. Мене призначили командиром другого навчального взводу. Нас тоді на Іловайськ дивом не кинули. Начальник розвідки батальйону призупинив ситуацію, тому що зброї на всіх було недостатньо, а екіпірування не було взагалі.    Що було потім? Потім ми почали кочувати з батальйоном «Донбас», як цигани. З Курахово – до Дніпра. Потім мали їхати до Київської області на полігон Нацгвардії, але нас перевезли з однієї точки Дніпра на іншу – до піонертабору імені Терешкової. Ми потім сміялись і називали себе не батальйон «Донбас», а батальйон імені Терешкової. Ближче до осені перевели на полігон 93-ї бригади. На той час вже почалось розшарування. Тобто? Тобто, ми воювати хотіли, діяти, брати активну участь у звільненні та обороні своєї країни, приносити користь, а не бути на полігонах і чекати, коли, нарешті, нас відправлять до зони проведення АТО, на війну. Всі ці розмови «коли ж на фронт?». Хоча ті, хто в казармах більше за всіх кричав: «Нам би скоріше ворога дістатись, та ми їм горлянки порвемо!», ті, при першому ж обстрілі, здулись – і все. Я потім цю закономірність частенько зустрічав – ті, хто голосніше за всіх кричать, потім менше за всіх роблять. Перша частина з батальйону «Донбас» перейшла добровольцями до 93-ї бригади наприкінці жовтня 2014 року. Тоді контрактників не було, бажаючих воювати – не було, а тут такий скарб під боком! На нашій основі повністю сформулювали одну контрактну роту, ще за старим штатом - 100 чоловік, частково АГС-ний взвод і частково протитанковий взвод. Все це було сформовано також із добровольців. Коли виїхали до зони АТО? У січні 2015 року. До Донецької області, в Очеретяне. У ніч із 16 на 17 січня нам сказали, що ми їдемо на завдання. Їхали-їхали, не зрозуміло куди. Місцевість ніхто не знав. Можливо, у командирів мапа й була, але у взводних її не було. Єдиний орієнтир – аеропорт. Він там, де стріляють. Заночували у свинарнику якомусь, тоді вперше бачив як «Гради» працюють. Був такий мандраж. Навіть не те, що страшно… Просто поки ще не знаєш, що воно таке, воно так – уууууух! Цікавенько, що ж це буде? Переночували, підняли нас о 6 ранку. Дорогою між Водяним та Тоненьким – це я зараз знаю, що це Водяне й Тоненьке, а тоді для мене це були незвідані далі: дорога, якийсь розвалений тваринницький комплекс, південь – прямо і на 10 годину аеропорт знаходиться.   Куди їхали? Нам дають завдання: «Мужики, треба взяти під контроль Свято-Іверський монастир біля нового терміналу». Нам розклали роздруковану гуглмепівську мапу – я б узагалі не зрозумів, що це таке мені показують. Почали пояснювати, мовляв, буде така-то арт-підготовка, що артилерія все просто змете. Казали: «Ви просто зайдете, зачистите приміщення від сепаратистів, займете монастир і тримайтесь, чекайте на підкріплення». На питання, який вид зброї може бути використаний проти нас, сказали, що там один, ну, максимум два крупнокаліберних кулеметів і все. На новому терміналі: нульовий і четвертий поверхи не наші, все інше – наше, прямо перед нами монастир, потім стара пожежна станція та смугастик. Звідти, можливо, по нам можуть працювати, але там не більше ручного кулемета. Зрозуміло? Зрозуміло. Завантажились. Поїхали. Механізована рота без трьох машин, плюс нам була дана танкова рота. Рота була поділена на дві групи, в кожну з яких входило по два танки та ще два як резервні були. Обмінялись частотами, все нормально працює, їдемо. Пам’ятаю, я по-похідному їхав до повороту з траси на метеостанцію. Я їду, щось пострілює, цікаво так! Потім повертаюсь – дивлюсь, вже всі позакривались, а я досі лицем торгую. Вниз зістрибнув, люк закрив. Тільки ми виїхали на злітну смугу – як понеслось звідусіль! Трах! Бах! Що відбувається – нічого не зрозуміло. Звідки стріляють – незрозуміло. У мене оператор починає нервувати, крутиться на всі боки, не розуміє, де ціль, куди стріляти. А чим більше біля мене людина нервує та панікує, тим мені простіше. Мені тоді простіше зібратись. Якщо біля мене людина буде спокійна як камінь, то я сам буду нервувати. А тут же треба тримати образ, треба підтримати людину. Ось я йому кажу: «Сергію, не панікуй! Маршрут знаєш – рухаємось». Доїхали. Одна група полетіла між диспетчерською вишкою та пожежною прямо на монастир. Наша група мусила забезпечити флангове оточення, обходячи вишку з правого боку. І? І танки нас кинули. Танкісти виїхали на злітну смугу, почався обстріл, танкісти не стріляють. Вони потім розповідали, що у них триплекси побило, і все заклинило. Коротше, вони розвернулись та поїхали. І ми такі стоїмо, типу, ось ми, вітайте! Стріляють звідкись. У мене на 15-му снаряді клинить пушку. Потім кулемет заклинило. Висадили нашу піхоту, але висадили не там, де треба. Частина закрилась на диспетчерській вежі, частина на монастирі воює. У нас пішли перші «трьохсоті». Був там такий «Мерлін», він відправив людей пішим ладом на БМП, дві щільненькі колони, вони поруч стояли. Прилетіла 28-ма міна, перелетіла БМП, перелетіла групу й упала біля основи вежі. Ну, й усім по ногах уламками дало. Трьохсотих було дуже багато. Важкі? Здебільшого – так, з перебитими ногами. Почали їх вантажити. Перших вивезли на метеостанцію до «правосеків». Це ще добре, що нам сказали, що вони там. А то виходить, що коли з’явились перші поранені, куди їх вивозити – ніхто не знав. Ніхто не знав, де хоч якийсь пункт медичний, де взагалі начальство. Зв’язку нема, заглох. Коли виникло питання, куди поранених везти – згадав, що на метео були наші. Поїхали на метеовежу? Так. Прилетіли до паркану метеостанції. Там з північної сторона була хвіртка. При тому, що в паркані плити вибиті, шматка нема. Не знаю, чому я, як порядна людина, не став ломитись до цього пролому, а почав стукати у двері хвіртки. Навколо всі стріляють, а я стою, кричу: «Гей ви! Тут поранені!». Нам відкрили, ми давай їх заносити. Завантажили «трьохсотих», а вони потім питають: «А як ви поперлись напролом? У нас там все МОН-ками затягнуто, ви, якби туди пішли – вам би кінець був». Коротше, ввічливість міста завойовує. Перше поранення як отримав? Ми ще коли занесли першу партію поранених на метео – нас тоді сепари помітили та почали обстрілювати. До півбатареї 82-х, точно. Часто обкладали, але так, не прицільно. А так як у мене нема досвіду участі у бойових діях, не знаєш, що відбувається, то і не страшно, ну так, стріляють, ну так, свистить. Ось я підходжу до цієї хвіртки, а тут раптом свист такий пронизливий, що розумію – летить у мене. Тобто, це я вже потім додумав, а тоді на інстинктах просто щучкою за паркан стрибнув. Міна розірвалась на території метеостанції, а у мене половина тулуба перелетіла паркан, половина – залишилась, ну і прилетів уламок до стегна. Хоча, тоді здавалось, що просто шматком землі по нозі ляпнуло. Помацав – крові начебто нема. Ми зробили ще ходки три-чотири, вивезли людей. Коротше, за день ми вивезли всіх важко поранених, а потім, в останню ходку, забрали вже лікаря, який відбився від своїх, капелана… О першій ночі ми на Водяне поїхали. Сиджу, відчуваю, що нога замерзла – холодно так… Знімаю штани – а там крові десь з долоню напеклось, по підштаниках розтеклась. Якраз лікар цей, котрого ми вивезли, мені говорить: «О, дружок! Так у тебе уламок!» Зробив мені перев’язку. До цього я ж війну бачив тільки у фільмах, а там товариші з уламками ще воювали по три дні. Ну, ось я приходжу до лікаря, кажу: «У мене тут уламок у стегні, начебто нормально все, кістку не зачепив. Ви мені його витягніть, і я назад воювати піду». Лікар на мене подивився, сказав: «Ти дурний, чи що? Поїхали!». Я заперечив, мовляв, яке поїхали, там фронт, там люди гинуть! Лікар велів закрити рот, і таким чином я опинився в Дніпрі. 10 днів у госпіталі, 10 днів реабілітації. Загалом 20 днів… Так. Ще коли вдома, у відпустці був, батько на мене подивився, і каже: «Я теж хочу на фронт». Зателефонував одному товаришу, котрий у нас документами займався, пояснив, що є людина, яка срочку не служила, але дуже рветься країну захищати, через військкомат його не беруть, чи можемо ми його на контракт влаштувати. А це – початок 2015 року, контрактників нема, у них гостра потреба, тому тоді брали багатьох, аби було кому хоч під танк із гранатою лягти. Через 20 днів повернувся на фронт. Перші чотири дні було дуже страшно! Просто паніка, особливо коли стріляли, навіть якщо було зрозуміло, що воно не поряд лягає. Потім сказали, що треба поїхати хлопців з висоти замінити. Ну, треба, так треба. Поїхали, замінили, повернулись. Подумав: угу, начебто нічого страшного. Потім ще раз поїхали. А потім уже сам заступив на висоту. Позивний висоти «Пульсар», сепари називали «Мурашник». Мужики там власноруч зробили маленький Сталінград. Бувало, що до перемир’я, до 14 лютого, там обстріли продовжувались по шість годин, причому всім підряд. Сепари штурмом її кілька разів намагались брати, одного ми прямо там «зрізали». Ну, що ще? Беху сепарську знищили на 8 травня, якраз до свята. І собі, і їм зробили подарунок. Із ПТУРа. Одного разу на метеостанцію заїхав російський полковник. Ми по перехопленому почули. Весна, звичайний день, сидимо собі. З лівого флангу повідомляють, що БТР їде. Біжу туди, лягаю за наш ПТУР, стріляю і майже потрапляю – якби не кущ, то ракета би втрапила, а так – чисто у кущах підірвалась. По перехопленому зрозуміли, що там велика шишка їде. «Ґіві» почав горлати своїм: «Придурки! Не дай Боже із ним щось станеться!» Після цього почали метеостанцію крити зі всього: АГС-ники «насипали», мінометники, ми додавали чогось… Загалом, він там під обстрілом просидів, напевно, години три. Але валити ж треба. Наші дали команду «Відбій, буде рух – будете працювати». Вони стрибають до БТР, вилітають, я пускаю другу ракету, ракета повз пролетіла. Але відчуття ось це – наче на охоті, кров, як шампанське, піниться. Ух, я тоді злий після цього ходив! Не потрапив же! Ну і до літа 2015 року був лейтенантом, командиром взводу, потім старлея дали, поставили начальником розвідки батальйону. Ну і так, в принципі, начальником розвідки на Донецькому напрямку до березня 2016 був. Потім ми вийшли, переформування, Ширлан і потім – Луганська область. І там ти отримав друге поранення? Так. Пішли на вихід – у сірій зоні, в районі 31-го блокпоста стояв фугас із зенітно-ракетного комплексу «Куб» С-125, якщо не помиляюсь. Потрібно було фугас цей забрати. Прийшли, почали забирати. А там пнм-ок було напхано. Одну побачив, інші до цього у мене бійці зняли. От я ходив там, перевіряв і лівою ногою на одну наступив. Бах! Упав, погорлав секунд п’ять, потім думаю: «А чого кричати? Ноги все одно вже нема». Повертаюсь, так, дійсно, ноги нема, до гомілковостопного суглобу відірвало повністю. І тиша така, всі подумали, що у нас гранату кинули. Кажу їм, що на міні підірвався, треба валити – нам до сепарів метрів 800 було, нас АГС-ами могли запросто накрити. Намагаємося відходити, мужики мене закинули, протягли метрів 20, поклали. Я кажу: «Хвилиночку! Давайте джгут накладемо!». Дістали, наклали, пішли далі. Мене протягли ще метрів 20, знову поклали. Згадав, що у мене в розгрузці ІПП лежить, ще радянського зразку. Почали накладати, один боєць спочатку наклав подушку, зробив виток, потім маленьку подушку, ще виток, і, як тільки він почав затягувати – я як закричу, так він все одразу взяв і кинув. Кажу йому: «Ти розумієш, що я горланити буду в будь-якому разі? Немає різниці, мотай давай, поки в мене ще адреналін, і не дуже болить». Замотали. У хлопців питаю: знеболююче є у когось? Ні, - відповідають. Ммм, думаю, прекрасно – півтора кілометри сірою зоною! Вони мене поки тягли, думав: «Господи, хай вже скоріше або закінчиться, або хай мене вирублять!». Дотягли, прибігли пацани з передових позицій, носилки притягли, лікар підбіг. Коротше, у Светличному мене закинули до машини медроти, почали знімати ІПП, стали накладати ізраїльську, а її затягувати треба. У мене вже починається тремор, адреналін виходить, вони мені щось вколюють, воно мене не бере, тому що кров так швидко ганяється, що організм нічого не сприймає. Лікар починає перетягати… Я там ледь зуби собі не покришив усі. Потім була захоплююча поїздка до госпіталю до Сєвєродонецьку, везли мене близько чотирьох годин. Ще у самому Сєвєродонецьку водій тричі питав, як проїхати до військового госпіталю, у перехожих… У госпіталі стало легше? Поклали на стіл, лежу, вони починають задавати одразу дурні питання: де народився, хрестився, алергії, звання? А мені вже настільки хріново, що я їм обіцяю все сказати, аби тільки не чіпали. Кажу: «Ви мене вирубіть спочатку, а потім уже розмотуйте, перемотуйте. Що хочете робіть, тільки спочатку – знеболююче!». І один лікар розмотує мені культяпку, і поливає її чи то бетадином, чи ще чимось. Відчуття були, наче мені ногу у піч всунули. Я починаю кричати «Піда*и!!!». І вони мені одразу маску на обличчя, і щось у вену швиденько – вжик! Пам’ятаю, що я роблю вдих, вся картинка перед очима від’їжджає на задній план, ще вдих – і полетів космос. Це було навіть краще, ніж секс! Прокинувся я ще до кінця операції. Думав, що мені це все наснилось, зараз у себе в будиночку прокинусь. Відкриваю очі – біла стеля, купа світла. Ні, не будиночок. Починаю вставати, а мене одразу так за голову – хлоп. Питають: «Ти тут?». Кажу: «Я тут. Я де?». Потім почав трошки істерити, мені знову дали анестезію, і я вирубився. Прокинувся вранці, першим ділом подзвонив своєму товаришу, механіку-водію, котрий на протитанковій міні підірвався. Ампутація у нього була така ж, як і у мене, телефоную йому та питаю: «Ігорку, і як воно без ноги жити?». Загалом, ми ще з ним посміялись. Наступного дня мене перевезли до Харкова. На той момент батька вже комісували, але друзі у нього залишились служити, і вони йому доповіли, що ось, мовляв, Сашці ногу відірвало. Батько мені телефонує з питанням: «Що, ногу відірвало?». Я ще відморозитись намагався: «Ні! Все нормально! Що за вульгарності взагалі?»… Як родина сприйняла? Матері ввечорі подзвонив. Вона нормально сприйняла. Але у нас вся сімейка така, неординарна, скажімо. Жарти у стилі «Здраствуй, мамо, повернувся я з війни, але не весь – ось нога моя, на цвях її повішай!» були ще навіть до того, як мені ногу відірвало. Батя мене постійно підколював, питав, коли мені рубанок дадуть, щоб ногу виточував. Підірвався я 4-го листопада, а день народження у мене 26-го, і я дівчині своїй замовив подарунок – берці  "Corcoran Marauder", класні такі, з пластинами. От, дзвоню їй з Харківського госпіталю, говорю: «Привіт! Що робиш?». Вона якраз ходила подарунок мені обирала. Ммм, думаю, чарівно! Повідомляю, що у мене для неї сюрприз. Не сюрприз, а смаколик прям! Кажу: «Іди сідай в машину. Сіла? У мене все нормально, живий. В госпіталі. Ногу відірвало. Тільки не реви! Все нормально! Я цілий! Не реви!». Вона молодець, нормально все сприйняла, без соплів. Приїхали вони до мене, побачили. В принципі, весело було. Ти, здається, теж нормально ампутацію сприйняв… Я нормально до цього поставився, і коли ногу втратив, і коли мене лікували. Дуже вдячний лікарям у Сєвєродонецькому госпіталі. Мене прийняла харківська зміна, і вони якісно зробили операцію. Ось вони як закільцювали усе – судини, тканини – так воно у мене і залишилось, жодних реампутацій, нічого. Я на третій або четвертий день після операції перестав знеболююче приймати. Коли до Києва приїхав, і лікарі дізнались, що мені у Сєвєродонецькому госпіталі ампутацію робили – очманіли. Вони коли про Сєвєродонецьк чують, думають, що там людей  іржавою пилою «Дружба» перепилюють. Зараз ось думаю: якби мене взяли до сепарів, то я б давно червяків годував би, або, може, замість Едьки Басуріна зараз розповідав, які ми фашисти і як ми обстрілюємо мирний Донецьк. А так, все вийшло, як мало вийти. Фото: Едуард Крижановский Автор: Євгенія Мазур Джерело: 24 канал http://24tv.ua/ru/razvedchik_esli_by_menja_vzjali_k_separam_to_davno_chervej_kormil_by_n771884 Переклад: Маргарита Голобродська для uaportal.cz Стиль за можливості збережено.

Сьогодні у Чеській Республіці навчаються понад 43 000 іноземних студентів.  Чехія – країна великих можливостей, вона стає все більш популярною для міжнародних досліджень. Безумовно, є багато причин для вибору Чеської Республіки як місця навчання: університети з багаторічною репутацією, унікальні концепції та цікаві спеціалізації, доступні ціни на навчання та витрати на проживання, і, що не менш важливе , яскраве та насичене культурне життя в самому серці Європи! Варто також згадати, що Чехія є безпечною країною. Отже, батькам студентів не доведеться переживати з цього приводу. Вища освіта в Чеській Республіці завдяки своїй високій якості має світову репутацію. Це якість гарантується національною системою регулювання та контролю якості. Акцент на освіті є зрозумілим, оскільки вона завжди відігравала ключову роль у житті чеського народу. Ще в 1348 році в Празі чеським королем Карлом IV був заснований перший університет у Центральній Європі. Навчання та дослідження мають принципове значення для нового розвитку нації в її сучасній історії. Чехія, невелика країна в серці Європи, добре усвідомлює, що міжнародне співробітництво в галузі науки та інновацій є прерогативою для довгострокового успіху в глобалізованому світі. foto: Erasmus.com Навчання в Чеській Республіці, в країні, що є на перехресті культур, добре підходить для розвитку відкритого мислення та зміцнення здібностей кожного студента, щоб працювати разом з іншими людьми найрізноманітнішого походження. Таким чином, воно може також служити в якості концентратора для подальшої адаптації в сучасному освітньому середовищі як на європейському, так і на глобальному рівні. Рівень життя в Чехії досить високий, а вартість життя залишаються помірною. Кожен успішний студент України з настанням осені починає замислюватись про те до якого університету йому вступити, які університети є престижними, який прохідний бал до вступу та інше.Університети Чехії надають безкоштовну освіту чеською мовою майже по всіх напрямках підготовки. Крім того, чеські університети та інститути забезпечують широкий спектр високоякісних навчальних програм,  курсів, які охоплюють багато областей знань і досвіду, англійською мовою. Кожний навчальний заклад публікує на своєму веб-сайті  детальну інформацію щодо можливостей навчання.   Кожного року Міністерство освіти, молоді та спорту Чеської Республіки пропонує стипендії для підтримки навчання іноземних студентів в чеських державних вузах: 1. Державні стипендії (за умови іноземного співробітництва в області розвитку); 2. Надання стипендій згідно з двосторонніми міжнародними угодами про співробітництво в галузі освіти. Якщо ви ще не визначилися, в якому вищому навчальному закладі хотіли б навчатися, можете ознайомитись із навчальними закладами Чехії, термінами іспитів, роботою вузів і в який період університети Чехії мають Дні відкритих дверей, на  сторінках: vysokeskoly.com Такі відомі університети як Карлів Університет, Чеський Аграрний Університет, Вища Школа Економіки, Чеський Технічний Університет та інші, на Днях відкритих дверей  розповідають своїм відвідувачам про переваги освіти в європейських вузах, вступні іспити та життя студентів . Батьки і студенти зможуть побачити на власні очі приміщення в яких будуть навчатися студенти, студентські гуртожитки, де проживають студенти, обладнання, яке супроводжує процес навчання, технології за допомогою яких надається освіта. Вам також будуть цікаві наші попередні статті:   Один український погляд на вступ до чеського університету Система вищої освіти в Чеській Республіці  Навчання в Чехії - важлива інформація   Використані джерела інформації:  http://www.mzv.cz/kiev/uk/x2001_09_21/x2011_04_05/index.html http://www.studyin.cz/ Леся Рева для UAPORTAL.CZ головне фото: studyabroad

Я вам розповім не просто про хороший бар, а взагалі про один з найлегендарніших барів Праги. У цей бар люди заходять зі словами: “О!Да! Це той самий бар!”.   Сподіваюсь ви не очікуєте статтю, де будуть послідовно викладені плюси і мінуси даного закладу, а у кінці буде аргументований висновок. Я  розповім про свої суб’єктивні враження, і ще й про місце, де я щасливий і розумію за що так люблять життя. Про бар Бар знаходиться буквально у 2 хвилинах ходьби від станції метро Staroměstská. Зараз розповім вам секрет як знайти цей бар. Якщо у вас раптом немає можливості скористатись Google Maps, то на допомогу прийде ваш нюх. Так! Саме він! Зосередьтесь і намагайтесь відчути запах марихуани. Як тільки ви вловили ці нотки не дуже законної речовини, то прямуйте за запахом і він приведе вас до бару.   Відкриваючи двері ви поринаєте у той бар, що ви бачили у якомусь фільмі про круте студентське життя, а ви стаєте головним героєм цього фільму. На фоні грає легендарна музика, всюди гомін на різних мовах, сміх і радощі. Не дивно, що у такому місці вечором у звичайний будній день просто не знайти вільного столика. Резервують місця навіть біля барної стійки. І вам рекомендую так робити, тому що доведеться шукати інший бар. Алкоголь і меню   Бар не відрізняється від інших якимось особливим крафтовим пивом. У барі наливають Старопрамен (світле, темне, нефільтроване), Пілзнер та два бельгійських пива Гугарден і Леффе. Найдешевше пиво Старопрамен світле і темне коштує 33 крони за келих.   У барі є майже всі види алкоголю і також роблять коктейлі. Не буду на цьому концентруватись, тому що список вийде занадто довгим. Я вам гарантую, що ви знайдете свій улюблений напій.   Кухня бару звичайна. Вони пропонують типові страви для чеського бару -  картопля фрі зі смаженим сиром Гермелін, смажене м'ясо, різні бургери і т.д. Атмосфера   Знаєте, іноді у барах намагаються створити якусь штучну атмосферу, вигадують для барів різні тематики, підбирають спеціальний персонал, дизайном інтер’єру займаються професійні дизайнери, а люди все рівно не йдуть. Трьом друзям (засновникам бару) вдалось відкрити такий простий і крутий бар, що туди почала з'їжджатись молодь з усієї Праги. Складається враження, що ці хлопці відкривали бар своєї мрії. На щастя, їхня мрія співпала із мріями тисячі інших студентів.   Атмосферу цього бару роблять відвідувачі. Основна аудиторія бару - це молоді люди, в основному студенти з університетів що поблизу. Вони сповнені енергією, внутрішнім протестом, мріями і все це передається іншим неначе якийсь вірус.  Якщо ви курите, то на курильні завжди знайдете цікавого співрозмовника, який поділиться з вами своїм косяком.   А коли ви сидите з друзями, то ніхто не буде на весь бар п’яним кричати через кожне слово “Ty vole!”. Для бару важливо, щоб було якнайменше неадекватних п’яних людей. У барі можна відзняти цілу серію роликів соціальної реклами “Споживай відповідально!”.   При такому поєднані алкоголю, легких наркотиків та енергії заклад не перетворився на дешевий наркопритон, а став одним з найлегендарніших барів Праги.   Для кого бар Я не з тих, хто я йде у бар заради пива. Я з тих, хто шукає нові враження, нові знайомства і гарного відпочинку. Якщо ви один з тих пивних задротів і вважаєте, що при барі має бути власна пивоварня, то це місце не для вас - ви розчаруєтесь. Але якщо ви так само як і шукаєте вражень і знайомств, то повірте мені, - бар Hany Bany ваш бар. Додаткова інформація Бар відчинено кожного дня: у будні дні: з 10:00 до 00:00 у вихідні: з 15:00 до 00:00 Скажу з досвіду, що може працювати і довше. При резервуванні просіть столик із диванчиками - це найкраще місце у барі.    Бар має акцію “Щаслива годинка”, яка починається о 15:00 і закінчується о 16:00. У цю годину ви замовляєте одне пиво Старопрамен і вам приносять ще одне безкоштовно, тобто 2 пива за ціною одного. У барі залу для курців немає, тому доведеться ходити на вулицю. Оцінка на Google Places - 4,6 Оцінка на Facebook - 4,7 Оцінка на TripAdvisor - 4,5   Я підготував 3 треки, які найкраще передають атмосферу цього місця   Автор: Петро Шутяк, спеціально для UAportal.cz

Чи знаєте ви, що на сайті можна розміщувати безкоштовні оголошення?Вакансії, резюме, нерухомість, послуги, продаж...Модуль ще тестується але вже цілком придатний до використання.Ваше оголошення буде доступним протягом тижня від дати публікації.Зараз, майже немає обмежень на зміст: наприклад, ми бачимо оголошення агенції нерухомості але толеруємо це, бо... ми тестуємо :)Пізніше правила розділу "Оголошення" буде доповнено: за задумом, там мають бути оголошення людей, не бізнесу. Вибираєте пункт "Оголошення" в головному меню. Заходите в потрібний розділ, натискаєте "Створити Нове Оголошення", відповідаєте на декілька запитань і... ваше оголошення опубліковано на сайті :) Дивіться приклад(скріншот). PS ціну треба вводити у форматі xx,0 . Якщо не бажаєте вказувати ціну, пишить 0,0.

Чехія - країна чудових середньовічних замків і смачного старовинного пива. Компанія EuroTour Group пропонує ексклюзивну подорож для справжніх цінителів динамічного відпочинку, в якій об'єднано ці дві чеські візитівки. Під час туру ви відвідаєте атмосферний королівський замок Орлик і старовинну пивоварню «Велкопоповицький козел», де варять знамените пиво, у якого сотні тисяч шанувальників по всьому світі.   Організація екскурсії Екскурсія в замок Орлик і пивовар Козел - емоційний і дуже зручний тур. Ці дві знамениті чеські пам'ятки знаходяться поруч з Прагою. Трансфер займає трохи більше години і не буде виснажливим. У вашому розпорядженні комфортабельний автобус і послуги досвідченого гіда, який дорогою розповість багато цікавого з історії дивовижної Чехії. Організація туру: дні проведення: середа та субота; тривалість: 8 годин; зустріч о 8:45 біля пам'ятника Святому Вацлаву на Вацлавській площі; відправлення о 9:00; вартість екскурсії: дорослий квиток – 30 €, дитячий квиток – 25 €. Квитки можна забронювати на сайті https://eurotour-group.com.ua/ або придбати в офісі компанії EuroTour Group в Празі за адресою Вацлавська площа, 62. При оплаті онлайн, будь ласка, уточніть наявність вільних місць у менеджерів компанії. Зверніть увагу, що вхідні квитки на туристичні об'єкти не входять у вартість екскурсії та оплачуються додатково. Старовинний замок Орлик Замок Орлик - перша зупинка подорожі. Це один з найбільш популярних і знаменитих чеських замків. Щорічно Орлик відвідують десятки тисяч мандрівників з усього світу. Туристи люблять його за неповторний середньовічний колорит і приголомшливі панорамні краєвиди, які відкриваються з оглядових майданчиків фортеці. У перекладі Орлик - «орлине гніздо». Побачивши цей білосніжний замок, розташований на високому мальовничому скелястому березі Влтави, стає очевидним, що іншої назви у нього і бути не може. Він виглядає як мальовнича ілюстрація з казки про середньовічних лицарів. У замку дуже цікава історія. Він був побудований в XIII столітті як оборонна фортеця, яка охороняла брід через Влтаву. За такий довгий час Орлик багато разів реконструювався, але не втратив своєї старовинної чарівності. Уже дві сотні років старовинний замок належить відомому роду Шварценбергів. Князі надали фортеці благородного дворянського лоску. І сьогодні Орлик є приватним володінням, він знаходиться у власності Карла VII Шварценберга. Гостинний господар не має наміру приховувати пишність старовинної фортеці і радо запрошує сюди всіх бажаючих. Під час екскурсії замком і околицями ви побачите безліч унікальних колекцій домашнього княжого начиння, зброї, картин, унікальну бібліотеку, археологічний музей, акваріум, міні-зоопарк і красивий аристократичний парк. До речі, серед експонатів колекції є подарунки Наполеона і Олександра. Гостинний пивовар Велкопоповицький Козел Пиво Козел - чеська легенда і одна з головних визначних пам'яток країни. Цю марку пінного напою цінують і люблять у всьому світі. Компанія EuroTour Group надає унікальну можливість побувати на пивоварні, де вже багато століть готують цей легендарний напій. Пивовар Велкопоповицький Козел гостинно зустрічає кожного гостя. Секретом старовинних рецептів еталонного пива тут, звичайно, не поділяться, але із задоволенням покажуть процес його приготування і продемонструють музей, де зібрано безліч цікавих речей, пов'язаних з історією розвитку марки Козел. І, звичайно ж, тут ви спробуєте ексклюзивні сорти свіжого нефільтрованого пива Козел, а також зможете придбати подарункові набори для себе і близьких. А ще на пивоварні ви познайомитеся з живими символами марки Козел - доморощеними вгодованими козлами, яких тут дуже люблять і балують. Одного з домочадців пивоварні звуть Януш, так само як і директора. І відчуває він тут себе не менш впевнено, ніж керівник заводу.   Початок екскурсії: 09:00 Місце зустрічі: Вацлавська площа (біля пам. Св. Вацлаву на коні) Тривалість: 8 годин Вартість екскурсії: дорослий квиток – 30 €, дитячий квиток – 25 €.   Екскурсія проходить українською або російською мовою.    Приємної і цікавої подорожі Вам!