Державна фіскальна служба за 2,5 роки виписала штрафів на суму понад 205,6 мільйона гривень водіям авто на іноземних номерах. Причиною є порушення митного законодавства, бо водії перевищили дозволені терміни транзиту та тимчасового ввезення таких автівок. За неофіційною інформацією, кількість автомобілів на «єврономерах» в Україні перевищує півтора мільйона. Влада заявляє, що не має можливості контролювати такі авто, бо вони використовуються в Україні, а зареєстровані в іншій країні, схема їхнього придбання є ухиленням від сплати податків, та й критичне зростання кількості таких автомобілів призводить до знецінювання українських автомобільних номерів.  Утримання авто в Європі: може, краще велосипед?  У Бельгії кажуть: «Мати авто – це як утримувати хворого члена сім’ї». Чимало витрат припадає на страхування, податок за «перший виїзд на дорогу» для нових авто і щорічний податок, не враховуючи техобслуговування та техогляду.  У деяких країнах податок доведеться сплачувати і в разі, якщо володієте більш ніж одним автомобілем.  Однією з найбільших витрат для власників авто в Європі є страхування. Так, у Чехії обов’язкове страхування цивільної відповідальності, яке одночасно є так званою «зеленою карткою», може коливатись (у перерахунку) від 500 до 800 доларів на рік. Однак в разі автоаварії «зелена картка» значною мірою покриває завдані автомобілю збитки.     За безцінь в Україну – який сенс? Користуватись старим автомобілем в Європі дорожче, ніж придбати новий. З кожним роком екологічний податок для такої машини буде все більшим, як і страхування, без якого неможливо використовувати авто. В Німеччині одні з найвищих екологічних податків. Близько 1,5-2 тисячі євро на рік може обійтися користування старою автівкою. В Чехії машину, старшу за 8 років, можна ввезти тільки з інших країн ЄС.   Що з розмитненням в Європі? В країнах ЄС діють особливі правила щодо користування автівками на реєстрації не своєї країни. Вільно пересуватисякраїнами ЄС можна протягом 6 місяців без реєстрації та сплати податків. В інакшому випадку – доведеться просто зареєструватися і сплатити податки, які встановлені в цій країні: в середньому в межах 400-600 євро. У Литві, наприклад, немає податку при перереєстрації автівки і умови користування автомобілем з європейською реєстрацією в країні досить лояльні. Якщо ви є громадянином країни ЄС і хочете купити машину в іншій країні Євросоюзу, то сплатите (чи повернете собі) різницю у ПДВ в цих країнах. Митне оформлення для автомобілів з інших країн (поза межами ЄС) разом із ПДВ обійдеться в середньому у 30-40% від вартості транспортного засобу, але слід враховувати, що національні законодавства все ж відрізняються. До того ж в європейських країнах сплачують дорожні податки, податок при реєстрації та екологічні податки. В будь-якому разі в європейських країнах законодавство побудоване таким чином, що економічно не вигідно ввозити автомобіль з країн, які не входять до ЄС, тим більше, якщо він старий. Таким чином європейський виробник захищений від американського чи японського автопрому. Однак у 2016 році було імпортовано близько 3 мільйонів автівок: переважно з Туреччини, Японії та Південної Кореї. Лазівки в європейських законах теж є, то як їх вирішують? Раніше латвійці часто їздили на авто з литовськими чи естонськими номерами. Пов’язано це з тим, що в Литві й Естонії техогляд проходять раз на два роки, а в Латвії раз на рік, отже, слід щороку платити дорожній податок. Тож в Латвії дозволили їздити на авто, зареєстрованому в іншій державі, коли за кермом перебуватиме житель Латвії, за сплати мита: за добу – 10 євро, місяць – 250 євро, рік – 1000 євро. Штраф за порушення – до 400 євро. Річна сума мита зрештою робить невигідним постійне використання авто з номерами іншої країни,- повідомляє  Радіо Свобода   Погані дороги, девальвація, високі податки. Що ж підштовхнуло українців завозити автомобілі на єврономерах. Проблема “євроблях” (автівок на єврономерах) виникла ще кілька років тому. Зараз українськими дорогами, за даними ДФС, їздить понад 383,3 тис. авто з іноземною реєстрацією. Неофіційна статистика свідчить про понад мільйон машин на єврореєстрації. Стати володарями “євроблях” не гребують і представники влади - у деклараціях чиновників за 2016 років нарахували 295 автомобілів на європейських номерах. Можливість задешево завозити такі авто розділила суспільство на два табори. В Раді зареєстровано 23 законопроекти, що покликані врегулювати це питання. Зараз власників таких автівок штрафують, машини крадуть, за розслідування їх походження взялися й закордоном. Тривають суперечки між владою та активістами щодо їх легалізації, у вересні останні навіть перекривали вулиці Києва, під Радою влаштовували “бляхомайдан”. Та все має свої причини. Що ж призвело до такого масового поширення автомобілів на євробляхах. Законодавчі колізії Митний кодекс України (частина 4 статті 380) забороняє ввезення таких авто для власного користування, але активісти люблять посилатися на Стамбульську конвенцію, яку Україна ратифікувала ще в 1997 році. Стамбульська конвенція - це міжнародний договір,тому він має вищу юридичну силу, аніж українське право. В статті 7 додатку С до конвенції йдеться про те, що для здійснення комерційної діяльності транспортні засоби можуть бути зареєстровані на особу, що фактично не перебуває в країні. Ввозити та використовувати автівки в такому випадку можуть особи, які проживають в Україні. Але якщо авто потрібне для приватного використання, його обов'язково реєструвати та розмитнювати за всіма правилами. Тобто, громадянин України, який працює комерційним агентом іноземної фірми, керуючись ст. 7 додатку до Конвенції, має право користуватися пільгами, передбаченими конвенцією, а саме ставити авто в митний режим. Митний режим, як вже зазначалось, передбачає ввезення строком виїзду до 1 року. В коментарі Еспресо Директор Всеукраїнської асоціації автомобільних імпортерів і дилерів (ВААІД) Олег Назаренко заявив, що схема завезення авто в такому режимі далеко не нова, тож вона не спричинена якимись законодавчими змінами.   Бум на євробляхи був ще в 90-ті роки, але тоді вдалося вирішити цю проблему за тиждень.   “Понад мільйон автівок в 90-ті лише за тиждень вдалося повернути назад. Було наказано спецпідрозділу “Кобра” зупиняти такі машини на кожному кроці. Водії швидко зрозуміли, що платити по 100 доларів на кожній такій зупинці - зовсім невигідна справа, тому намагалися спекатися таких авто”, - пояснює Назаренко. Девальвація гривні, дорогі кредити та банкопад Після девальвації гривні та зниження реальних доходів автомобіль для переважної більшості громадян став майже казковою розкішшю. Нове авто середнього класу коштує як невелика квартира в районному центрі. А на вживані авто в хорошому стані потрібно працювати роками. Якщо в 2013 році навіть німецьку чи японську малолітражку можна було взяти за 100-150 тис грн з салону, то в 2017 році ця сума перетворилася в мізер. Кредити для придбання автомобіля відносно дорогі - зараз за можливість користуватися 400 тис. грн для придбання авто впродовж 24 місяців доведеться виплачувати 20-30%. Джерело: finance.ua Банківська система після так званого банкопаду досі не відновила довіру населення, тож люди вирішували, що краще витратити гроші на дешеве (нехай навіть не зовсім законне) авто, аніж довірити їх банку. Протекціонізм українського виробника Підтримуючи національного виробника, в Україні роками намагалися зробити придбання імпортного авто невигідним. Наприклад, до 2008 року ввізне мито на імпортні автівки становило 25%. Потім зі вступом України до ВОТ в 2008 році мито знизили до 10%, але вже в 2009 ввели додаткове спецмито в розмірі 13%. Укравтопром вимагав підвищити ставку до 47%. Зрештою, після розслідування Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі спецмито встановили на рівні 6-13% (також введено утилізаційний збір). Повністю скасувати спецмито на імпортні авто вдалося лише в 2015 році.  Все це не допомогло українському виробникові залучити інвестиції та витримати конкуренцію. Українці зрозуміли, що Lanos без кондиціонера та подушок безпеки за 10 тис. доларів - надто дороге задоволення, тому шукали дешевші альтернативи, наприклад ввозити авто на європейських номерах. Нещодавно ЗАЗ довелося відмовитися від цієї моделі, посилаючись на неможливість конкурувати з євробляхами.  Податкове навантаження Та відміна спецмита не зробила імпортні авто значно доступнішими. Зараз українці, що хочуть придбати вживане авто закордоном, повинні сплатити акцизний збір (залежить від віку, типу палива, об’єму двигуна ТЗ), ПДВ (20% митної вартості), ввізне мито (в середньому 10%), збір до Пенсійного фонду (3-5% митної вартості) та транспортний податок (лише, якщо авто з двигуном понад 3 літрів не старше 5 років). Частина з них - взагалі штучна, вважає Назаренко. Він наводить приклад відрахування до пенсійного фонду при ввезенні автомобілів з-за кордону, яке свого часу запроваджувалося як тимчасовий захід на один рік до виплати заборгованостей перед пенсіонерами. Але тепер дія цього правила автоматично подовжується разом із ухваленням чергового закону про державний бюджет. Читайте також: З 1 січня знизиться ввізне мито на машини з ЄС. Наскільки подешевшають автівки Також тривалий час існувала проблема з подвійною сплатою ПДВ, зараз її частково вирішує система відшкодування. Податок на додану вартість платився на імпортні деталі раз на кордоні й все уже включалося у вартість деталей. Натомість автосервіси, вираховуючи людям вартість роботи, вартість деталей вдруге включали у квитанцію ПДВ. Тобто, споживач податок на додану вартість платив двічі. Висока вартість розмитнення через Євро-5 З 1 січня 2016 року в Україні запровадили стандарт екологічної безпеки Євро-5, який передбачає, що мінімальний вік ввезених в Україну автомобілів може бути не більше 7 років (2010 року випуску). Автомобілі, що відповідають Євро-5, коштують в ЄС 7-8 тис. євро. Автівку на “євробляхах” можна придбати навіть за 1,5-2 тис. євро.   Пільгове оформлення для автомобілів екологічного класу Євро-5, вироблених не пізніше 2010 року, обійдеться в плюс 40% від його вартості.   А на загальних умовах за митне оформлення часто потрібно заплатити більше, ніж за саме авто. Мережею навіть блукає іронічна історія про те, як «Запорожця» 1991 р.в. для експерименту спочатку продали в Польшу і поставили на польську реєстрацію, заплативши близько 700 євро (вартість авто, розмитнення, техогляд, постановка на облік тощо). А щоб пригнати “горбатого” назад в Україну і поставити на українську реєстрацію, довелося викласти близько 3500 євро. Близькість ринків Найпопулярніші серед українців автівки на литовських чи польських номерах. Й справа тут не лише в географічній близькості. Просто саме туди автівки віком “за 10 років” стікаються з усієї Європи. Якщо загалом у зоні Євросоюзу середній вік авто 10,7 року, то в цих країнах – 16-17 років. Середній вік автівок в ЄС А все тому, що користуватись старим автомобілем в Європі дорожче, ніж придбати новий. З кожним роком екологічний податок, страхування та обслуговування для такої машини буде все більшим, тож власники радо їх продають. Ці авто потрапляють спочатку до Литви, Польщі, Румунії, Молдови, а потім - в Україну. Щоб вести бізнес в цих країнах, навіть не потрібно знати іноземні мови (в Литві багато російськомовного населення, з поляками порозумітися не тяжко навіть, якщо говорити українськю). Та й в порівнянні з цінами в ЄС, послуги в Литві та Польщі для українців є “порівняно доступними”. Крім того, поліція не має доступудо баз Держфіскалслужби (ДФС), яка відзначає всі авто, що перетинають кордон. Термін перебування транзитної машини в країні становить 5-10 днів. Якщо більше, то фіскали на кордоні виписують штраф — 8,5 тис. грн. Та як поліцейські можуть зрозуміти, скільки часу авто перебуває в Україні? Тому вже на території країни за транзитною машиною ніхто не ганяється для перевірки документів. Погані дороги, малі ризики та прагнення жити краще З дорогами все зрозуміло: людина думає, навіщо працювати 10 років, щоб купити автівку, якщо її можна потім “вбити” за два-три роки по українських дорогах. Особливо проблема актуальна для водіїв таксі, тому навіть усвідомлюючи, що схема нелегальна, вони віддають перевагу дешевому авто. Тим паче, що ризики за кермування такими машинами - нижчі. Якщо власник автомобіля з українською реєстрацією потрапить в ДТП з вини "іноземця ", то він ризикує не отримати кошти на ремонт від винного. Також популярний аргумент серед тих, хто займається ввезенням авто: “навіть якщо ухвалять якийсь закон для заборони євроблях, автівку можна просто продати на деталі”. Й подекуди навіть залишитися в плюсі. Якщо авто конфіскують, втрати також будуть відносно невеликими. Ну й останній аргумент - прагнення жити краще, аніж можна собі дозволити. Українці часто люблять похизуватися, щоб переплюнути принаймні сусіда. Бо інших причин пояснити, чому “зубожіле” населення приганяє з-за кордону моделі Mercedes, BMW чи навіть Cadillac з двигунами понад 3 куб. м., коли бензин коштує 30 грн за літр, немає. Повідомляє УЛЯНА БУКАТЮК  espreso.tv

Ви знаходитесь у Празі та думаєте, де б посидіти над роботою, аби ніхто не відволікав? Поспішаєте із написанням есе, а вдома не можете зосередитись? Приходьте до бібліотек! Бібліотеки у Празі люблять. У них завжди можна зустріти людей, котрі позичають книжки додому або читають на місці, розшукують видання для написання дисертації або ж просто приходять зі своїми матеріалами аби повчитись чи попрацювати в урочистій тиші бібліотеки. Тут готуються до лекцій зовсім юні студенти. Тут працюють над черговими книжками поважні перекладачі. Тут збираються підготувати груповий проект. Наприклад, мешканці Праги знають – коли в університетах сесії, за вільне місце у читальній залі бібліотеки часто доводиться поборотись! Хто перший встав (у нашому випадку прийшов), того і капці, як кажуть. До бібліотек приходять і за атмосферою – адже тут «тусуються» люди, ведуться розмови у кав’ярнях, відбуваються творчі вечори та лекції. Бібліотек у Празі багато – на порталі knihovny.cz вказано, що з 6598 чеських бібліотек 421 – у Празі. Теоретично, будь-хто може потрапити до будь-якої бібліотеки. На практиці, у Празі є чотири головних великих і найбільш сповнених життя осередки, куди люди приходять вчитись і працювати.   Центральна філія міської бібліотеки – Ústřední knihovna | Městská knihovna v Praze Знаходиться вона у самісінькому центрі Праги, на Маріанській площі (Mariánské náměstí 1) в п’яти хвилинах від Староміської площі та близько набережної Влтави. Окремої читальної зали у цій бібліотеці нема, утім, є «читальний поверх» - такий-собі балкончик над однією із основних зал – а також достатня кількість столів всюди по бібліотеці. Але якщо Вам потрібна абсолютна тиша, аби зосередитись – ця бібліотека може не бути ідеальним варіантом, адже людей сюди приходить багатенько, а окремої «тихої території» немає. До бібліотеки може зайти кожен – реєстрація потрібна лише для того, аби позичити книжку додому. У бібліотеці є кафе, де за прийнятними для центру Праги цінами можна і перекусити, і випити кави чи вина. Крім того, міська бібліотека (центральна філія зокрема, але й інші також) – це своєрідний культурний центр. Тут є зали для роботи у групі і проведення лекцій, фестивалів, виступів, тут навіть показують кіно. А ще тут є 3D принтер, на якому кожен бажаючий за символічну суму може щось собі надрукувати! Якщо вам захочеться зробити перерву у роботі та подихати свіжим повітрям, обов’язково прогуляйтесь центром міста чи вийдіть на набережну. Денний вхід: вільний. Вартість реєстрації: 60 крон/рік. Можливі пільги. Відкрита: понеділок 13:00 – 20:00, вівторок – п’ятниця 09:00 – 20:00, субота 13:00 – 18:00. Wi-Fi: у вільному доступі.   Національна бібліотека Чеської Республіки – Národní knihovna České republiky Ви колись чули про Клементинум (Klementinum)? Це відома історична бібліотека, яку часто називають найкрасивішою у світі, і знаходиться вона за адресою Klementinum 190 – буквально по сусідству із центральною філією міської бібліотеки. Потрапити до неї можна зі сторони Маріанської площі або Карлового мосту. Так ось, окрім історичної частини (яку можна, до речі, відвідати з екскурсією), у Клементинумі знаходяться і кілька відкритих читальних зал Національної бібліотеки. Головну читальну залу студенти між собою частенько називають Гоґвортсом – настільки вона урочиста й історична. У цій бібліотеці є красивий внутрішній дворик і кафе, де можна пообідати. Потрапити до Національної бібліотеки може кожен бажаючий – зареєструвавшись, або придбавши одноразовий квиток. Будьте готові до того, що більшість книг тут доступні тільки у читальній залі – позичати додому можна лиш частину. До речі, на останньому поверсі знаходиться ще одна менша Слованська бібліотека, у якій представлені книжки з країн Східної Європи, у тому числі й українською мовою! Там також є читальна зала – менша, але досить затишна. У цій бібліотеці дотримуються тиші, тому якщо Вам потрібно провести кілька годин у стовідсотковій концентрації – це хороший варіант. Однією із переваг цієї бібліотеки є і те, що тут Ви, найвірогідніше, зможете найти все, що тільки можливо у Чехії знайти – кожне видавництво має надати копію виданої книги до Національної бібліотеки. Крім того, у Національній бібліотеці зберігаються і архівні випуски преси – наприклад, за збіркою усіх номерів газети „Rude právo“ з року 1969 – Вам сюди. Доволі незручним мінусом бібліотеки є те, що до неї Вам не дозволять принести нічого окрім літератури, ручки, ноутбука – навіть водичку із собою взяти не можна. Денний вхід: 10 крон. Вартість реєстрації: 100 крон/рік. Можливі пільги. Відкрита: понеділок – п’ятниця 09:00 – 22:00, субота 09:00 – 19:00. Wi-Fi: у вільному доступі, окремий для зареєстрованих читачів.   Бібліотека Академії наук Чеської Республіки – Knihovna Akademie věd ČR Ще одне чудове місце у центрі Праги. Знаходиться бібліотека на проспекті Народні (Národní 3), буквально навпроти Національного театру, майже на набережній. Коли Ви зайдете до бібліотеки, приготуйтесь побувати у минулому столітті – затишна читальна зала виглядає неймовірно урочисто, а круглий стіл та крісла із високими спинками у меншій залі додають атмосфері цієї бібліотеки особливого шарму. У читальній залі Ви зможете у тиші зосередитись над роботою. Сюди можна приходити як зі своєю літературою, так і взяти книжку на місці. Більшість книг із бібліотеки можна позичити додому, утім, значна кількість публікацій доступна і у читальній залі. До читальної зали можна принести воду і щось перекусити, але можна пообідати і в бістро. На перерві ж можна вийти на вулицю – і опинитись в історичному центрі Праги, прогулятись набережною або спуститись на Стрілецький острів – особливо у теплу пору! Денний вхід: 10 крон без підключення до мережі Wi-Fi, 30 крон із підключенням. Вартість реєстрації: 100 крон/півріччя, 170 крон/рік. Можливі пільги. Відкрита: понеділок – п’ятниця 09:00 – 19:00. Wi-Fi: для зареєстрованих читачів або читачів із денним квитком, також доступна мережа для університетів.   Національна технічна бібліотека – Národní technická knihovna Ця бібліотека знаходиться трохи далі від центру, біля станції метро Dejvická за адресою Technická 6. Якщо Ви людина, котра надає перевагу інтенсивній роботі в останню хвилину, то найкращим для Вас варіантом буде саме Національна технічна бібліотека – адже вона працює цілодобово сім днів на тиждень. Якщо позичати книжки можна лише до 8 вечора, то сидіти у бібліотеці можна до ранку. Єдиний нюанс – після другої години ночі Вам доведеться спуститись до так званої нічної зали – відносно маленької кімнати на першому поверсі, де немає книжок – лише столи та комп’ютери – і потрапити куди можуть лише зареєстровані читачі. Утім, від 8 ранку в робочі дні та від 10 у вихідні і до 2 ночі Ви зможете без проблем зайти із вільним одноразовим входом – аби, так би мовити, «оглянути бібліотеку». І «оглядати бібліотеку» можна необмежену кількість разів. НТК, як цю бібліотеку скорочено називають, в принципі, усі, люблять за її сучасність. Це шестиповерхова будівля мінімалістичного бетонно-скляного дизайну із різнокольоровими підлогами та іронічно-дотепними малюнками на стінах. З приставками для ігор! Особливістю цієї бібліотеки є її різноплановість – тут є «тихі» та «нетихі» поверхи, столи й диванчики, різні приміщення для індивідуального навчання і для роботи у групах. Сюди можна приносити свою літературу, їжу, подушки і ковдри. А на першому поверсі знаходиться кав’ярня, яка завжди сповнена життя – тут обідають, п’ють пиво, час від часу танцюють під живу музику. Хоч НТК – це технічна бібліотека, її полюбляють і студенти гуманітарних спеціальностей, і місцеві мешканці. Ось тільки іноді – особливо під час сесії та особливо якщо вам потрібна розетка – у НТК досить важко знайти вільне місце. Денний вхід: вільний. Вартість реєстрації: 50 крон/півріччя і 100 крон/рік - стандартна ціна, 25 крон/рік і 50 крон/рік – студентська. Можливі й інші пільги. Відкрита: 24/7. Wi-Fi: для зареєстрованих читачів, також доступна мережа для університетів.  Сміливо обирайте одну з цих чотирьох бібліотек, та будьте продуктивними! Використовуйте ресурси Праги, створюйте кращих себе. Бажаємо успіху! Для UAPORTAL.CZ - текст і фото - Маргарита Голобродська

Україну на чеській мапі видно дуже виразно, українці тут залишили велику і досі ще мало відому на батьківщині духовну, інтелектуальну, культурну спадщину. Адже демократична Чехословаччина Томаша Ґарріґа Масарика впродовж міжвоєнних десятиліть (1919–1939) надала притулок багатьом тисячам українців, яких тоталітарний більшовицький режим змусив покинути батьківщину. На чеській землі за історично короткий період часу вони не тільки створили необхідні соціальні умови для повноцінного життя, а й заснували широку мережу культурних, наукових, освітніх, спортивних закладів і товариств, про це пише Радіо Свобода  Серед них найбільшим авторитетом і не тільки в Чехословаччині, але й в українському середовищі у світі користувались: Музей визвольної боротьби України у Празі, Український вільний університет, Українська мистецька академія, Український високий педагогічний інститут імені Михайла Драгоманова, Українська гімназія. Особливо важливим знаком української присутності на чеських землях були Дипломатична місія Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки у Празі. На сценах празьких театрів із великим успіхом виступали українські актори, театральні й хорові колективи, серед них хор Олександра Кошиця і театр Миколи Садовського. Яскравий слід в історії міжвоєнної Праги залишили українські архітектори і митці, серед найвидатніших, наприклад, Олександр Архипенко. У Празі працювали відомі українські вчені Іван Пулюй, Михайло Грушевський, Іван Горбачевський, архітектор Артемій Корнійчук. Прага міжвоєнних десятиліть вирізнялась виразним українським акцентом – про це більше в нашій галереї «Українська Прага». Карлів університет Один із найстарших університетів Європи. У 1902–1903 роках його ректором був український учений – хімік Іван Горбачевський, в університеті викладали відомі українські вчені Іван Панькевич та Іван Зілинський. У Карловому університеті здобула вищу освіту низка відомих українців, серед них, зокрема, поет Олег Ольжич, підполковник Армії УНР Борис Сухоручко-Хословський, історик Симон Наріжний, археолог Ярослав Пастернак. Національний музей Національний музей (Národní muzeum) – одна з найшанованіших і найбільших музейних інституцій у Чехії. За свою столітню історію музей зібрав і нині зберігає унікальні пам’ятки чеської історії й археології, а також має одну з найбільших бібліотек. Історія музею тісно пов’язана з історією України. Протягом міжвоєнного періоду працівником археологічного відділу Національного музею був історик і поет Олег Ольжич. В архіві музею зберігаються наукові роботи з археології ще одного працівника музею – відомого українського вченого-археолога Ярослава Пастернака. Окрасою музею є одна з найбільших поза межами України збірок українського народного мистецтва Гуцульщини: кераміки, писанок, різьби по дереву. Ця збірка є результатом великого інтересу до України чеського етнографа Франтішека Ржегоржа і його тісної співпраці з Іваном Франком. У бібліотеці музею зберігаються прижиттєві видання відомих українських письменників і вчених Івана Франка, Лесі Українки, Сергія Шелухіна, Юрія Русова, Олега Ольжича, Леоніда Мосендза та інші. Народний дім Народний дім (Obecní dům – муніципальний дім) – одна з найгарніших споруд у стилі сецесії в Європі. Будівля була зведена в 1905–1912 роках за проектом відомих чеських архітекторів Антоніна Балшанека і Освальда Полівки, а на оформленні її інтер’єрів працювали Альфонс Муха, Макс Швабінський, Міколаш Алеш та інші відомі чеські митці. У міжвоєнний період (1919–1939) Народний дім у Празі був одним із важливих центрів культурного життя української еміграції. Так, 9 квітня 1922 року тут відбувся концерт на честь Лесі Українки, а в грудні 1923 року українські пражани мали щасливу нагоду побувати на концерті відомої української піаністки Любки Колесси і композитора Нестора Нижанківського. 14 жовтня 1924 року в Народному домі з великим успіхом виступив український хор під керівництвом диригента Платониди Щуровської-Россіневич (дружина підполковника Армії УНР Миколи Россіневича). На українських вечорах у Народному домі 1 листопада 1925 року виступив відомий поет Євген Маланюк та історик, музеєзнавець Дмитро Антонович, а 2 червня 1928 року українська громада відзначала тут 40-ліття літературної праці Ольги Кобилянської. Письменницю, яка була присутня на вечорі, привітали літературознавець Олександр Колесса і учений-мовознавець Степан Смаль-Стоцький. Палац «Жофін» Новоренесансна пам’ятка архітектури Палац «Жофін» (Palác Žofín) є головною окрасою Слов’янського острова на Влтаві у Празі. Палац «Жофін» (назва походить від імені Жофії, тобто Софії – дружини австрійського імператора Франца Йосипа Першого) був і залишається місцем активного культурного і громадського життя столиці. Не випадково 18 травня 1891 року перший з’їзд слов’янського прогресивного студентства відбувся саме в його залі. Учасником цього зібрання був Іван Франко, якого цікавили проблеми слов’янства, зокрема, його течії – панславізму, до якої він ставився критично. Про Івана Франка – учасника з’їзду – нагадує сьогодні пам’ятна таблиця, встановлена в 1956 році «Слов’янським комітетом Чехословаччини» до 100-ліття від дня народження поета. Автор таблиці – Т. Константиновова-Амортова. Швандів театр Швандів театр (Švandovo divadlo) – один із найпопулярніших театрів драми у Празі. У червні 1922 року на його сцені дав 8 вистав театр Миколи Садовського. Грались п’єси української класики: «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», «Ой не ходи, Грицю», «Бондарівна», «Суєта». Опубліковані рецензії свідчать, що вистави театру мали великий успіх серед української й чеської публіки. Національний театр Національний театр (Národní divadlo) в Празі – ця велика неоренесансна будівля, зведена в 1868–1881 роках, є однією з найгарніших на берегах Влтави. Театр і нині відіграє провідну роль в чеському культурному житті. На сцені театру 11 травня 1919 року відбувся перший за межами України виступ прославленої у світі Української республіканської капели Олександра Кошиця. Серед почесних гостей на першому концерті Капели були Михайло Грушевський і військовий міністр УНР Олександр Жуковський. Церква Святого Архангела Михаїла Одна з найкрасивіших пам’яток української дерев’яної архітектури в Чехії розташована в парку Кінських у Празі. Церква зведена в другій половині 17-го століття в селі Великі Лучки, що поблизу Мукачева. У 1793 році її купили і перевезли парафіяни недалекого, але більш заможного села Медведівці. А в 1928 році відбулося друге перевезення: церкву з Медведівців перевезли до Праги як експонат для краєзнавчої збірки Національного музею в Празі. В 1929 році церква була встановлена у парку Кінських у Празі, храм нині належить Чехословацькій православній церкві. Національна бібліотека Чеської Республіки У фондах Національної бібліотеки, зокрема, в її відділі – Слов’янській бібліотеці, яка розташована в ареалі пам’ятки архітектури Клементинумі, – зберігається унікальна збірка українських стародруків 16–18-го соліть, історичної літератури 19-го століття, багата літературна Шевченкіана, до якої входить, зокрема, перше нецензуроване видання празького «Кобзаря» (1876 рік). Серед книг прижиттєві видання Івана Франка, Лесі Українки, Дмитра Чижевського, Софії Русової, Олександра Олеся, Євгена Маланюка, Оксани Лятуринської. У Слов’янській бібліотеці зберігаються також твори українських художників Галини Мазепи, Василя Касіяна, Миколи Битинського, багатьох інших, а також великий архів матеріалів, який стосується історії української еміграції в міжвоєнній Чехословаччині. Ольшанський цвинтар Це найбільше і найвідоміше чеське кладовище, місце спочинку багатьох відомих українців, життєвий шлях яких закінчився у Празі. На кладовищі поховані президент Гуцульської Республіки Степан Клочурак, дипломат Люцій Кобилянський, заступник міністра закордонних справ Уряду УНР, один із авторів Конституції УНР Отто Ейхельман, член Української Центральної Ради, посол УНР у Фінляндії, Швеції та Норвегії Кость Лоський, учений і педагог Софія Русова, видавець і громадський діяч Степан Сірополко, міністр пошти і телеграфу Уряду УНР, посол УНР у Відні Григорій Сидоренко, член Української Центральної Ради, генеральний суддя УНР Сергій Шелухін, учений, заступник міністра фінансів в Уряді УНР Аполінарій Маршинський, посол УНР у Лондоні Микола Стаховський, історик, член Української Центральної Ради Іван Мірний і його дружина, громадська діячка Зінаїда Мірна. Є також могили художника Юрія Вовка, сина Миколи Садовського – підполковника Армії УНР Мікі (Миколи) Тобілевича, письменника і драматурга Спиридона Черкасенка, винахідника і мецената Олександра Ярошевського, митця та архітектора Степана Дзидза, архітектора Артемія Корнійчука, скульптора Ніни Левитської та її чоловіка – композитораБориса Левитського, диригента і першого адміністратора Української республіканської капели Олекси Приходька. На Ольшанському цвинтарі також похований видатний археолог Іван Борковський. Національна галерея в Празі Одна з найстарших і найбільших мистецьких інституцій у Чехії свою історію пише з 1796 року, коли група освітян і чеської шляхти заснувала Товариство патріотичних друзів мистецтва. Нині збірка зосереджує твори мистецтва з Європи, Азії й Америки, її складовою є невелика, але надзвичайно виразна колекція творів українських митців. Окрасою збірки є твори Олександра Архипенка, Івана Кульця, Василя Касіяна, Сергія Мака. Пам’ятник Тарасу Шевченкові у Празі Пам’ятник Тарасу Шевченкові на площі Кінських у Празі. Відкритий 25 березня 2009 р. Автор пам’ятника Микола Зноба, архітектор Вероніка Дірова. Тарас Шевченко в чеській столиці не бував, та з Прагою пов’язана одна з найважливіших подій його творчої біографії: саме в Празі у 1876 році вийшло перше, нецензуроване видання «Кобзаря». Пам’ятна таблиця Михайлові Грушевському Пам’ятна таблиця Михайлові Грушевському (1866–1934) на будинку в Празі, в якому в 1920 році жив Грушевський (вул. Добровськего 28, Прага 7-Голешовіце – Dobrovského 28, Praha 7-Holešovice). Відкрита 14 жовтня 1996 року за підтримки громадської організації «Українська ініціатива в Чеській Республіці» та посольства України у Чехії (скульптор Олександр Шлапак, архітектор Леонід Малий).     Автор: Оксана Пеленська Радіо Свобода 

Не пивом єдиним! Так хочеться відповісти туристам, які вважать, що в Чехію варто їхати тільки за цим. Столиця Чехії Прага, що розкинулась на річці Влтава, - це не просто культурний та історичний центр країни, а й місце, де кожен знайде щось для себе. Батьківщина відомих на весь світ письменників Ярослава Гашека та Франца Кафки на кожному кроці дивує, захоплює та закохує у себе. Ви неодмінно відчуйте це на собі.      Знайомство з Прагою можна розпочати з Вацлавської площі. Це торговий і діловий центр, а також один з історичних районів Праги, традиційне місце для демонстрацій, святкувань та громадських зібрань. Саме тут сконцентровані елітні ресторани з вишуканою кухнею, найпрестижніші готелі та бутіки всесвітньо відомих брендів.   foto: Pixabay   Цілий калейдоскоп архітектурних стилів і напрямків представлені тут. Тільки подумайте – ар-деко, конструктивізм, футуризм, орієнталізм, кубізм, бароко, необароко, псевдорококо ... І це далеко не повний перелік! Така ось енциклопедія архітектури, але головне тут – все ж дух народу, який любить Вацлавську площу як жодну з вулиць, пам'ятників або костьолів Праги.  Далі можна попрямувати на Старомістську площу з відомою ратушею та астрономічним годинником. Він третій за віком астрономічний годинник у світі та найстаріший серед тих, які все ще працюють.     Мандруючи далі вулицями міста, можна побачити «Танцюючий будинок». У народі його називають ще «п'яний будинок». Будівництво його велося з 1994 по 1996 рік, при особистому курируванні Вацлава Гавела. Основною архітектурною ідеєю будівлі була аналогія з найвідомішим танцювальним дуетом Фреда Астера і Джинджер Роджерс, відомих як «Джинджер і Фред».     А далі пройти крізь один із найвизначніших пам’яток пізньої готики Праги 1475 року - Порохові ворота та вийти на Карлів міст. Карлів міст – це символ Праги, найпопулярніша пам'ятка всіх гостів міста і другий в історії кам'яний міст через Влтаву. Він досі привертає людей не тільки своєю красою і тридцятьма бароковими статуями XVII століття, але й безліччю легенд і загадок. Його історія пов'язана з магією, астрологією і нерозгаданими таємницями.  Тут у вас буде можливість загадати бажання, кажуть, що воно неодмінно збудеться.     І жодна подорож до Праги не може обійтись без відвідування Празького граду, який є найбільшим замком Чехії, що знаходиться на лівому березі Влтави. З різних часів на його території збереглося кілька палаців і храмів у різних архітектурних стилях. Саме тут ви знайдете величний готичний Собор Святого Віта. Сьогодні Празький град – це резиденція президента Чехії.  Кожного дня біля головних воріт змінюється почесна варта. Так що, неодмінно подивіться на це дійство, яке є частиною звичного життя пражан. Неодмінна частина прогулянок по Празі – це відвідини Єврейського кварталу у серці Старого міста. Його історія почалася в XIII столітті, коли єврейську громаду в Празі змусили залишити свої домівки і перебратися в один район, оточений стіною. Так утворилося єврейське гетто – «місто», де євреї облаштовували своє життя і розвивали свою культуру, не маючи таких привілеїв, як інші пражани.     Від колишнього гетто залишилися тільки 6 синагог, ратуша і знамените старе кладовище. Все це входить до складу другого за величиною в світі Єврейського музею. Старонова синагога – одна з найкрасивіших готичних будівель Праги і, крім того, європейська синагога (вона все ще використовується в релігійних цілях). Особливо цінна східна сторона святилища, де міститься Тора – П'ятикнижжя Мойсея, яке євреї вважають священним. З синагогою пов'язана легенда про Голема – людина з глини, створена раббі Левом. Голем був призначений для захисту євреїв і володів величезною силою. Але, боячись темної сторони Голема, рабин якось вийняв глину у нього з рота і більше не оживив. За місцевим повір’ям, Голем спочиває в Староновой синагозі.     А щоб поглянути на місто з висоти, підніміться на фортецю Вишеград, що знаходиться на правому березі річки. Ще в X столітті слов'яни заснували тут городище, а пізніше тут була зведена базиліка святих Петра і Павла. Вишеград став важливою оборонно-стратегічною спорудою і резиденцією чеських королів. Прогуляйтеся парками Вишеграду, тут тиша і спокій. Помилуйтеся краєвидами на місто з кріпосних стін. Насправді у Празі стільки цікавих місць, що не один путівник не зможе їх описати. Тут вам і Музей алхімії та магії, неймовірний Чорний театр (де ви станете частиною вистави), найменша Вуличка чеської столиці, обладнана спеціальним світлофором, щоб люди змогли на ній розійтись; музей секс- машин та пивна-депо. Багато чого вас здивує у Празі, тому не зволікайте та подорожуйте!     Феєрія мандрів

Одна справа розуміти чеську мову чи вміти нею читати, інша справа скласти іспит на її знання. На нашому порталі ви можете знайти чимало цікавих статей, про те як самотужки вивчати цю мову. Але найважливішим тут є мета, для чого вона вам потрібна. Якщо ви визначились, і ваша мета серйозна - отримання права на постійне проживання чи освіта у Чеській Республіці, той цей матеріал беззаперечно для вас.  Це важливо: сертифікат на знання чеської мови, є передумоваю для подачі документів на отримання дозволу для постійного проживання, або безкоштовне навчання. Готуємось: Для старту, вам потрібно хоча б знати основи мови. Це не складно і ви можете вивчити їх самостійно. В Україні є чимало курсів, де ви зможете зорієнтуватись та навчитись азам.   Навчальні матеріали: Усі необхідні матеріали: підручники, додаткова інформація доступні в мережі для вільного доступу. Найцікавіше можна знайти на офіційному сайті, який власне присвячений іспиту: cestina-pro-cizince.cz. Там ви відшукаєте алгоритм для успішної здачі тестування:   Безпосередньо вам запропонують здати тестування на знання основ. Його можна знайти на голонвій сторінці у  правій верхній частині або в меню зліва.  Якщо ви успішно склали Інтерактивний модельний іспит, тоді Ви можете записатися на іспит з чеської мови для постійного проживання у Чеській Республіці. (Посилання на локації також можна відшукати на сайті). Що робити, якщо ви не склали іспит? Готуємось самостійно! без вчителя. Це не складно! Статті про те, як вчитись самому ви можете відшукати на нашому порталі. самі, але разом з вчителем (ним може бути хтось із родини). або ідемо на мовні курси. Серед усіх варіантів, одним з найкращих мабуть є курси при чеському центрі, адже це офіційна установа. Там можна отримати знання від носіїв та скористатись послугами бібліотеки. Це важливо! Перед іспитом ознайомтеся з модельною версією іспиту (її можна відшукатип на сайті, доданому вище) і з підручником «Připravte se s námi na zkoušku z českého jazyka pro trvalý pobyt v ČR», який можна відшукати у мережі. Здача екзамену Після підготовки, практики та перевірки знань самостійно ви можете спробувати скласти іспит. Інформацію про те де і коли це можна зробити, ви також можете відшукати на сайті cestina-pro-cizince.cz Також буде корисно прочитати: Іспит з чеської мови про Trvalý pobyt                                                 Поради для вивчення чеської без репетиторів У статті використані напрацювання Ярослава Поліщука з ресурсу http://www.zhyvo.in.ua Олекса Коба для UAPORTAL

Не однією Прагою може пишатись Чехія. Проїхавши трішки більше 60 кілометрів від столиці, ви опинитесь у невеликому, надзвичайно красивому середньовічному місті Кутна Гора. Це містечко, як ніяке інше, може похвалитися мальовничими краєвидами та прекрасно збереженими пам'ятниками архітектури, які своєю присутністю змінили перелік спадщини ЮНЕСКО. foto: propamatky.info Компанія EuroTour Group пропонує велику кількість цікавих турів по Чехії і Західній Європі і один з популярних маршрутів, це екскурсія в сюрреалістичне старовинне місто-музей, скарбницю Чехії - приголомшливу Кутну Гору. Кутна Гора - місто, яке нікого не залишає байдужим. Це місце з бурхливою, цікавою історією. Саме Кутна Гора багато століть формувала фінансову міць Чеської держави. Сьогодні тут зосереджена величезна кількість унікальних пам'яток архітектури та культури, які вражають своїм колоритом і пишністю. foto: zemefilmu.cz У Кутній Горі особлива атмосфера. Час тут ніби зупинився багато століть тому. Не дивно, що історичний центр міста внесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Скористайтеся вигідною пропозицією EuroTour Group і відвідайте це приголомшливе місце. У програмі туру не тільки екскурсія містом в компанії професійного досвідченого гіда з вивченням кращих пам'яток, а й вільний час. Ви собі на втіху зможете прогулятися колоритними вуличками старовинної Кутної Гори, зробити незабутні фото, випити горнятко запашного чаю у місцевій кав'ярні або спробувати щось з найсмачніших національних чеських страв в атмосферному ресторанчику. Що ви дізнаєтеся на екскурсії в Кутній Горі? Кутна Гора в першу чергу знаменита тим, що саме тут почалася перша в Європі «срібна лихоманка». Близько 700 років тому тут виявили сховища срібної руди. У зв'язку з цим Кутна Гора дуже швидко набула статус королівського міста і навіть змагалася за значимістю з самої Прагою. Тут розміщувався Королівський монетний двір, де чеканили європейську «валюту» середньовіччя - празький гріш. До речі, своєю назвою американський долар зобов'язаний саме срібному толару Кутної Гори. Багатства «срібного» міста відіграли величезну роль у розвитку Чеської держави. До середини 16 століття становище Кутної Гори істотно змінилося. Місто було зруйноване і розграбоване в ході гуситських воєн. Але головною причиною занепаду стало не це, а виснаження срібних копалень. Кутна Гора втратила свою міць і значимість. Але, незважаючи ні на що, місто зберегло для наших сучасників щось більше, ніж фінансові блага - приголомшлива архітектурна та культурна спадщина, яка перехоплює подих і захоплює своєю величчю. Що ви побачите на екскурсії в Кутну Гору Сьогодні пам'ятки Кутної Гори відомі не тільки в Чехії. Неповторна середньовічна атмосфера міста вабить сюди сотні тисяч туристів з усього світу. Під час екскурсії по Кутній Горі з туроператором EuroTour Group ви відвідаєте: одну з головних колоритних пам'яток міста - Костніцу, Кладовищенський костел Всіх Святих, де все внутрішнє оздоблення повністю оформлено людськими кістками. Вівтар і люстри з черепів викликають найрізноманітніші емоції, але нікого не залишають байдужим; монументальний і величний Собор Святої Варвари в стилі пізньої готики; приголомшливий Влашський палац, де знаходився центральний монетний двір Праги;  старовинний кам'яний водограй, який, до того ж, багато століть був частиною міського водопроводу; містичний бароковий чумний стовп із статуєю Діви Марії і унікальною хронограмою, яка в сумі позначає кількість місцевих жертв чуми; невеликий казковий замок Градек, де зараз розташований Чеський музей срібла; Каплицю Тіла Господнього. Спочатку вона була кісткосховищем, а сьогодні тут є оглядовий майданчик, з якого відкриваються чудові панорамні краєвиди на середньовічне місто. Замовляйте будь ласка тур в Кутну Гору заздалегідь, тому що програма користується великою популярністю ! Початок: 09:00 Місце зустрічі: Вацлавська площа (біля пам. Св. Вацлаву на коні) Тривалість: 8 годин Замовити екскурсію EuroTour Group