Видавництво «Академія» видало цікаву публікацію – путівник Закарпаттям чеською мовою, написаний спеціально на замовлення видавництва українською краєзнавицею Оленою Крушинською у творчій співпраці з перекладачкою Рітою Кіндлеровою. У книзі представлені найбільш важливі архітектурні пам’ятки області, якою дуже цікавляться чеські туристи: замки, фортеці та палаци, історична забудова міст, селищ та сіл, кам’яні церкви та синагоги, й особливо дерев’яні церкви, які є унікальним архітектурним надбанням українських Карпат. Поруч із інформацією про музеї, певні пам’ятники, історичні винні підвали та специфічні пам’ятки, наприклад музейні експозиції лінії Арпада та інші об’єкти, які нагадують про першу та другу світові війни, тут також описані технічні споруди, наприклад, мости, віадуки, тунелі, цікаві залізничні шляхи, дамби, греблі, водозливи чи водні електростанції, водяні млини та гамори й інші варті уваги визначні місця. Особлива увага присвячена так званим «чеським слідам» на колишній Підкарпатській Русі. В Ужгороді, Мукачеві, Хусті та інде збереглися певні адміністративні, житлові чи промислові споруди і навіть цілі квартали, побудовані у конструктивному стилі першої Чехословацької Республіки 20-30-х років ХХ сто Путівник Закарпаттям чеською мовою ліття. Між ними чимало виразних будинків функціональної архітектури й модерного  неокласицизму на європейському рівні, оскільки у тодішньому проектуванні будівництв велику роль грали кращі чеські архітектори. Самостійний розділ присвячений пам’яткам Колочави, яка пов’язана із письменником Іваном Олбрахтом, та околицям озера Синевир, де у 1938 році був наметовий табір легендарного скаутського відділу «Двойка» Ярослава Фоґлара.   Усі статті проілюстровані актуальними історичними фотографіями описуваних об’єктів. Авторка путівника Олена Крушинська (1978) – відома публіцистка у тематичній сфері туризму, дослідниця і хімік. Публікувалася у журналах «Міжнародний туризм», «Welcome to Ukraine», заснувала проект та сайт «Дерев’яні храми України» derev.org.ua, співпрацює з проектом «Млини України». Чотири роки працювала в експедиції над виданням «Дністер. Туристичний путівник». Автор сайту «Львівські ремінісценції» – фотогалереї неофіційного Львова. Авторка понад 80-ти статей, зокрема, наукових та науково-популярних публікацій, присвячених пам’яткам архітектури, краєзнавству та подорожам, й путівників «Сорок чотири дерев’яні храми Львівщини» (2007), «Два береги Збруча» (2008, у співавторстві з Д. Малаковим та Ю. Козорізом), упорядниця двох випусків історико - краєзнавчого часопису «Галицька брама» (Львів, «Центр Європи»): «Закарпаття: від Ужоцького перевалу до Ужгорода» та «Закарпаття: від Верецького перевалу до Сваляви та Чинадієва». Путівник Закарпаттям чеською мовою можєете придбати тут:  Zakarpatí - Průvodce bývalou Podkarpatskou Rusí Пише часопис Пороги 

27 червня 1950 року, рівно 66 років тому, комуністичний режим стратив Міладу Горакову, жінку, яка стала символом всіх безвинних жертв комуністичних репресій в Чехословакії.   Горакова була єдиною жінкою з 248 осіб, засудженою до смертної кари і страченою злочинним режимом. У свої останні дні і години Мілада Горакова написала кілька листів. Прощалася з рідними, близькими, друзями, з тими, кого любила і хто любив її. Ці рядки вона написала напередодні своєї страти: “Не шкодуйте за ною! Я прожила прекрасне життя! Кару свою несу покірно і підкоряюся їй покірливо -! Перед судом власної совісті я встояла і сподіваюся, і вірю, і молюся про те, щоб встояти перед судом найвищим, перед Богом … Будьте сильними , не дозволяйте зломити себе безмірною печаллю. Не заважайте мені своїми риданнями. Ви повинні тепер жити і за мене … підете в луки і в ліс, там в пахощах квітів знайдете частинку мене, підете в поле, милуйтеся красою, і завжди будемо разом … Птахи вже прокидаються. – починає світати. Йду з піднятою головою … “     МІЛАДА ГОРАКОВА народилася 25 грудня 1901 року в Празі. У період, коли вибухнула Перша світова війна, Міладини брат і сестра померли протягом тижня. Народження ще однієї дитини, сестрички Вєри, повернуло трохи радості в життя сім’ї. Мілада вивчала право в Празі. Вона стала відомою громадською діячкою, захисницею прав жінок і демократичним політиком. Після німецької окупації вступила до підпільного руху Опору. 1940 року Міладу заарештувало гестапо, її засудили до страти, але помилували. Після 1945 року її обрано до парламенту, але після комуністичного перевороту в лютому 1948 року вона відмовилася від мандата. 1949 року її заарештували і звинуватили у замаху на комуністичний режим. Проти неї та ще дванадцятьох політиків організували показовий процес («Мілада Горакова і компанія»). Мілада Горакова була одна з четвірки засуджених на смерть і повішених у Празі 27 червня 1950 року. Цей день у Чеській Республіці відзначають як День пам’яті жертв комунізму.   ЩОБ НЕ ЗАБУЛИ. Пам’ять про тоталітаризм в Європ   Мілада Горакова Жінка, що не зрадила своїм принципам Зора Дворжакова Час добігав кінця. Менш ніж за шістдесят годин її життя скінчиться. Вони помістили її в старий шпиталь у празькій в’язниці «Панкрац». Привели її до камери смертників, маленької порожньої кімнати зі столом та стільцем. Вони спостерігали за кімнатою постійно, але дозволили їй написати листи найближчим і найріднішим людям у ці останні хвилини її життя. Написавши перший рядок, «Мій найдорожчий, мій найкращий татку», вона відчула, наче її вісімдесятиоднорічний батько сидить перед нею. Характером, способом думання та емоційно вони були дуже схожі. Все життя дотримуючись гуманістичних і демократичних принципів першого президента Чехословацької Республіки Т. Г. Масарика, він направляв її мислення, погляди на життя і політичні спрямування в цьому дусі. Вона завжди зберігала відданість цим принципам, тому для неї було природно приєднатися до руху Опору, коли німці захопили решту колишньої Чехословаччини і створили Протекторат Богемії та Моравії. Однак її заарештували, піддали німецькому суду в Дрездені. Вперше тоді над нею нависла загроза смертної кари. Того разу смерть її обминула. Однак через кілька років комуністичний суд таки відправив її на смерть. Навіть тоді вона залишилася вірною принципам, в які вірила, та не вагаючись заявила у своїй останній промові на процесі: «…Я живу за принципами, в які вірю, бо наслідую людей, яких вважаю авторитетом для себе, це, насамперед, обидва президенти Чехословацької Республіки, Т. Г. Масарик і доктор Едвард Бенеш, вплив яких я відчувала все своє життя». Така заява розлютила комуністичний суд, і вони тримали її в таємниці протягом усього періоду комуністичного тоталітаризму.     БАТЬКОВА ДОНЬКА   З батьком у неї було глибоке взаєморозуміння. Обоє мали раціональний і незалежний спосіб мислення, та вона, на додачу, була ще наділена великою чутливістю, мабуть, успадкованою від матері, тендітної емоційної жінки, яка передчасно померла. Дівчинкою вона пережила з батьками сімейну трагедію, смерть сестри й маленького братика Мілади. Обоє пішли з життя в один тиждень, що довело матір до нервового зриву. Це трапилося у важкі часи перед початком Першої світової війни. Тільки народження ще однієї дитини, сестри Вєри, повернуло в сім’ю трохи радості. Можливо, те випробування показало Міладі, яким жорстоким і байдужим буває життя, і навіяло бажання допомагати нужденним і стражденним. Вона вирішила, що це її життєве призначення, і що найкраще вона зможе його виконати, вивчаючи медицину. Але батько знову спрямував її в інший бік. Він переконав, що, як правник із соціальних та гуманітарних питань, вона зможе ефективно надавати людям допомогу та опіку. Батько завжди був поруч; він підтримав її прагнення до знань і громадську активність. Він і сам був активний громадянин. Багато разів Міладина мати хвилювалася, коли батько йшов з дому, щоб взяти участь у різних демонстраціях. Він і в цьому був для Мілади зразком, і не дивно, що він був за неї, коли навесні 1918 року її відрахували зі школи. Якийсь поліційний інформатор доніс, що вона вручала квіти протестантам на мітингу проти продовження війни. На щастя, їй дозволили довчитися в іншій середній школі на вулиці Слезькій, куди вона вступила восени 1918 року. Однак пізніше, під час сфабрикованого проти неї процесу, комуністична пропаганда поширила абсурдну вигадку, що вона ще в юності була хуліганка, бо її, начебто, відрахували зі школи за участь у поваленні Маріанської колони на Старомєстській площі Праги 3 листопада 1918 року. Говорилося, що наче саме Мілада накинула мотузку на шию Діві Марії, хоч насправді все було не так, та й час не збігався. В останньому листі батькові вона дуже журилася, що покладає на його плечі такий тягар, але однаково просила триматися, не здаватися і розповісти її дочці Яні про їхню сім’ю та родину все, що вона не встигла. Якщо дівчина зростатиме, знаючи про свої корені і до якої сім’ї належить, безперервність збережеться, і обоє вони залишаться в її молодому житті. Поки вона закінчила листа до батька і почала писати листа до чоловіка, спливло тридцять шість годин. У цей час вона написала багато інших листів: до сестри Вєри та її чоловіка, до матері свого чоловіка, до подруг, до домогосподарки, що давала лад її дому, і, насамкінець, своїй юній дочці Яні – листа, сповненого любові та тривожних порад, адже вона усвідомлювала, що незабаром залишить дівчину-підлітка.     ПРОЩАННЯ  З ЧОЛОВІКОМ   Коли вона почала писати листа чоловікові Богуславу, в пам’яті її постали двадцять три роки, проведені разом. Вона зустріла його, коли була студенткою юридичного факультету. Він тоді вже був аграрним інженером, а пізніше здобув ступінь доктора технічних наук. Працював на чехословацькому радіо, де мав власну сільськогосподарчу програму. Їх зв’язували щирі емоційні стосунки, Богуслав виявляв глибоке розуміння роботи і громадської діяльності дружини. Для нього її інтереси завжди були на першому місці.   У своєму листі Мілада визнає, що він ніколи не стримував її політ. Вона здійснила своє бажання допомагати і бути корисною нужденним, як адвокат Центральної соціальної служби празького муніципалітету. Вона самовіддано працювала для чехословацького Червоного Хреста. Та цього було замало в її розумінні праці заради загального добра. У той період, після Першої світової війни, коли жінки завойовували дедалі більші права, Мілада, як сучасна молода жінка, долучилася до жіночого руху. Вона захоплювалася діяльністю засновниці Національної жіночої ради, сенаторки Франтішки Пламінкової, та стала її співробітницею. Увійшла до керівництва Національної жіночої ради, а також очолювала її юридичний департамент. У політичному спектрі найближчою їй була Національна соціалістична партія Едварда Бенеша. Вона вступила до неї вже за часів Першої республіки . Міладі дуже пощастило, що двоє чоловіків, які супроводжували її в житті – батько й чоловік – цілковито розуміли її та її діяльність. Чоловік був завжди поруч з нею, за добрих часів і за поганих. За німецької окупації вони обидва приєдналися до руху Опору, Політичного центру та Петиційного комітету «Лишаємося вірними». Пізніше їх обох заарештували під час літньої відпустки, 2 серпня 1940 року, в селі Горні Брадло, де по них прийшли гестапівці. Лише коротко вони побачились у «Маленькій фортеці» в Терезині та 1944 року, після вироку народного суду в Дрездені, коли вона дістала вісім років ув’язнення, а він – п’ять.   Мілада боялася, що війна зруйнує її сім’ю; на щастя, цього не сталося. Тоді вона пообіцяла своїм близьким, що присвятить себе тільки їм, що робитиме для них усе, чим нехтувала раніше. Та повоєнні події знову затягли її у коловорот справ. Вона відчувала обов’язок продовжувати роботу Франтішки Пламінкової, яку стратили під час війни. Коли створили Раду чехословацьких жінок, вона її очолила. Мілада бачила, як потрібна допомога тим, хто повертався після концентраційних таборів і тюрем. Отож, не вагаючись, стала одним з п’яти заступників голови Союзу звільнених політичних в’язнів. І зрештою, в дискусії з президентом Бенешем дала себе переконати, що такі люди, як вона, необхідні в громадському житті, та що їй слід прийняти мандат депутатки національних зборів. Вона підтвердила свій мандат на виборах 1946 року, коли балотувалася від округу Чеське Будейовіце і стала депутатом Національної конституційної асамблеї від Національної соціалістичної партії.   У такому неспокійному житті чоловік був поруч із нею. Він завжди підтримував її, і вона відчувала до нього щиру вдячність і любов. Він вніс в  її життя інший вимір. Він походив з глибоко релігійної протестантської сім’ї, і Мілада, доти католичка, перейшла до протестантизму. Вона багато розмірковувала над питаннями віри та релігії, та під час випробувань, яких їй довелося зазнати в нацистських і комуністичних тюрмах, знаходила сили у вірі в Бога. Коли в неї спитали останнє бажання перед стратою, вона запитала про долю чоловіка. Їй треба було знати, що з ним сталося. Після свого арешту вона підозрювала, що він утік; але не була певна, чи його також не заарештували, і навіть чи він живий. Їй відповіли, що нічого не знають про нього, хоч їм було відомо, що він утік з країни. Підтримуючи непевність, вони примножували її страждання. Отож, вона написала йому в листі: «…Я навіть не знаю, чи ти досі серед живих і чи зможеш колись прочитати ці рядки. Це найбільший біль мого серця, що я нічого не знаю про тебе і не маю певності, хоч би й сумної, а жити мені залишилося хіба якихось кілька годин».       Пишучи листи своїм близьким у камері смертників, Мілада пригадувала жахливі випробування, що їй довелося пережити в нацистських в’язницях і камерах допитів. Вона думала, що таке вже ніколи не повториться в її житті, та за якихось кілька років усе повторилося, коли комуністична служба державної безпеки заарештувала її та піддала нескінченним допитам.   ВІДДАНІСТЬ ГРОМАДСЬКІЙ РОБОТІ   Та хоч які муки вона переживала, це не позначилося на її листах. Вона пише про любов, про красиві людські стосунки, про життя, що повинно було мати перспективу і було сповнене розуміння й доброти. Вона хоче (образно висловлюючись) сплатити по рахунках; хоче піти з життя без боргів. Вона просить у своїх рідних пробачення за біль, якого їм завдала. Вона піклується, насамперед про них, про їхні страждання, просить їх захистити Яну і продовжувати жити.   В листах немає нічого про складні та напружені моменти в її суспільному житті або про жахливий театр абсурду, в який вона потрапила, відколи її заарештувала держбезпека. Оті кілька повоєнних років її депутатства і очолювання Ради чехословацьких жінок були надзвичайно драматичним періодом, коли сигнали наближення комуністичного тоталітаризму ставали деда- лі помітнішими. Як демократичний політик, вона вступала в конфлікти й суперечки з комуністичним депутатами й авторами. Вони спостерігали за її діяльністю на чолі Ради чехословацьких жінок з великою ворожістю, бо їй вдавалося відмежувати жіночий рух від політики, а комуністи прагнули дістати над ним контроль та інтегрувати у так званий «Національний фронт». А через те, що Рада чехословацьких жінок мала відносини з багатьма спорідненими закордонними організаціями, вони з великою підозрою спостерігали за її міжнародними зв’язками. Потім вони спробувала навернути її. Вона мала авторитет, бездоганне минуле, харизму, що впливала на людей. Вона була талановитим промовцем. Таку людину вони хотіли мати на своєму боці. Натомість вона дратувала їх своєю рішучою критикою в парламенті та на різних публічних заходах. У парламенті вона працювала в комітетах конституційного права та закордонних справ, що знову примножувало її численні контакти. Завдяки цьому, вона завжди була чудово поінформована. Неможливо було змусити її повірити брехливим вигадкам. Вона брала участь у численних конференціях і міжнародних зустрічах за кордоном. Це збільшувало підозри проти неї. Державна безпека стежила за нею задовго до лютого 1948 року. Невдовзі після війни Мілада Горакова втратила свої початкові ілюзії щодо Радянського Союзу. Можна почитати її заяви:     «…Сталін прагне такого ж обмеження державності Чехословаччини і такого  ж поневолення народу Чехословаччини, як хотів Гітлер. Цьому треба завадити від самого початку. Шляхом систематичного зміцнення і розширення дружніх контактів із Заходом, ми повинні створити противагу цим намірам Сталіна щодо Чехословаччини». У публічних виступах вона часто висловлювала думку, що, навіть коли політично ми схиляємося до Радянського Союзу, треба провадити власну політику. Співпрацю з Радянським Союзом слід врівноважувати дружніми контактами з Заходом. Хоч її стосунки з людьми були дуже дружні, а на обличчі завжди сяяла усмішка, вона не була ні наївна, ні легковірна. Вона наважилася критикувати політику власної партії, коли довідалася, незадовго до лютого 1948 року, що деякі високі функціонери Національної соціалістичної партії почали співпрацювати з комуністами в обмін на обіцяні вигоди. З початком комуністичного тоталітаризму, в лютому 1948 року, Мілада Горакова хотіла здати свій депутатський мандат негайно. Вона збиралася зробити це, виступивши в парламенті з поясненням, чому вона не може підтримувати комуністичний уряд. Партійні товариші та чоловік відмовили її. Суспільство було пронизане страхом. Комуністи негайно почали арешти політичних опонентів. Представники демократичних партій тікали за кордон. Мілада склала свої депутатські повноваження 10 березня 1948 року, після трагічної та невиясненої смерті міністра закордонних справ Яна Масарика. На цей час деякі організації, почесним членом яких вона була, залякані, почали відмовлятися від неї. Двері Ради чехословацьких жінок закрилися для неї, хоч вона ще й лишалася головою. І вона, і чоловік залишилися без роботи, доки за якийсь час їй вдалося знайти постійну адміністративну посаду. Втім вона була певна, що комуністичний тоталітаризм не протримається довго. Проти нього почав формуватися опір, базуючись на досвіді антинацистського опору. Треба було допомагати постраждалим, допомагати тим, хто хотів утекти за кордон. Необхідно було виробити нові концепції та процедури майбутньої зміни режиму. Місцевий рух опору має бути зв’язаний інформаційним каналом з закордонним опором. Так звана «політична шістка» з членів Національної соціалістичної партії почала працювати над цими завданнями, і Мілада була в ній незамінна. Саме вона готувала новини для закордонного опору і отримувала новини від них. Думала про те, щоб поїхати за кордон, але вирішила, що важливіше їй тепер лишатися вдома. Вона підтримувала ідею про те, що добре було об’єднати силу опору всіх демократичних партій. Це обговорювалося на зустрічі у Вінорі у вересні 1948 року, але згоди не досягли. Втім держбезпека та комуністичне правосуддя визнало цю зустріч доказом існування такого підривного центру.        Коли вони заарештували Міладу Горакову 27 вересня 1949 року, то не мали переконливих доказів проти неї. Та це були часи сталінського курсу на посилення класової боротьби. Готуючись до «жахливих процесів», у  Чехословаччині почали працювати радянські експерти. Процес «Керівники диверсійної змови проти республіки: Мілада Горакова та інші» став штучно зрежисованим жахливим процесом, який нагнітав страх у суспільстві. За радянським зразком, запитання та відповіді в протоколі допитів вигадували слідчі. Вони маніпулювали фактами і переносили їх у вигаданий контекст. Обвинувачуваних змушували вчити протокол напам’ять і завчено відповідати в суді. Під час судового процесу, який розпочався 31 травня і закінчився 8 червня 1950 року, Мілада Горакова неодноразово намагалася порушити нав’язану процедуру і говорити від свого імені. Вона не захищалася, швидше пояснювала свою позицію та дії. Загалом було тринадцять підсудних, четверо з них засудили на смерть. Решта дістали різні терміни ув’язнення – від п’ятнадцяти років до пожиттєвого.   Коли вона закінчила писати свого десятого листа в камері смертників, був полудень 26 червня 1950 року. На її бажання, до неї прислали протестантського пастора. Потім повели в підземний коридор, де вона мала зустрітися з дочкою Яною, сестрою Вєрою та чоловіком сестри. Так вони виконали ще одне з її останніх побажань. Ця зустріч означала для неї багато; вона принесла в її душу примирення. Їй не дозволили поцілувати дочку, але Яна знаком показала їй, що тітонька Вєра при надії. Вона була вражена думкою про заміну свого життя життям дитини, яка мала прийти у цей світ, наче вона з рук до рук передавала їй смолоскип. Вона сприйняла це, як велике полегшення, як шлях до примирення зі своєю долею. Вона звірилася в цьому в своєму останньому, одинадцятому, листі, написаному о пів на третю ранку в день страти.   У вівторок, 27 червня 1950 року, її провели до місця страти, останньою з чотирьох засуджених на смерть. Її життя обірвалося о 5:45 ранку. Сьогодні Мілада Горакова стала символом антикомуністичного опору. Її доля слугує застереженням для сьогодення і майбуття. Вона йшла праведною дорогою і не зійшла з неї навіть ціною власного життя. Вона вірила у правдивість біблійної притчі: «В путі праведности є життя, і на стежці її нема смерти».   З ДОПОМОГОЮ ІНСТИТУТУ ДОСЛІДЖЕННЯ ТОТАЛІТАРНИХ РЕЖИМІВ Джерело : u-e-p.eu   

Чеське пиво без перебільшення – це чеська історія, чеська культура і чеські традиції. Чеське пиво – це також одна з найважливіших галузей чеської харчової індустрії. Скажи мені, яке пиво ти п’єш, і я скажу, хто ти. Ну, от хоча б «Десятка Старопрамен». Якщо ви без неї не обійдетесь, ну, тоді ви з Праги і напевно з тих, хто довго сидить за книжками. А як «Будвайзер-Дванадцятка»? Хто віддає перевагу цьому одному з найстарших сортів чеського пива? Говорять, що його полюбляють інтелектуали, навіть в Нью Йорку, на Манхеттені в добрих ресторанах подають Будвайзер, це пиво тут належить до елітарних світових пив. Його також залюбки замовляють англійські і шведські королівські двори. Виробляють пиво в місті Чеське-Будєйовіце . Також одне з улюблених у чоловіків марок пива –Радегаст. Вперше було зварене у 1970 році. Вже тоді воно відрізнялося сильним смаком з виразною гірчинкою. А що можна сказати про тих, хто смакує чорне оксамитове пиво? Це переважно жінки, це вони полюбляють помалесеньку, відділяючи один маленький ковток від іншого ковтка, пересипаючи їх повільно словами, перекидаючи ковточки поглядами на склянку з бурштиновим напоєм, довго-предовго тягнути трохи солодкувату рідину. Ну це вже просто дійство!  Та все ж до найпопулярніших пив належить «Праздрой», «Поповіцкі Козел» і «Прімус» – світле чи темне пиво, 10-ти чи 12-ти градусне. Ну а в цілому пиво – це чеський народний напій, споживання котрого сформувало побутову культуру, мовну традицію і риси національного характеру, і звичайно ― дуже багаті традиції виробництва пива.  Наприклад, найстарший празький пивовар ― Сміховський Старопрамен, виник в 1869- ому році, й не перериваючи виробництва, варить пиво й досі – 148 років поспіль. Сміхов – це один з районів Праги, своїм «Старопраменом» Сміхов пишається, виборюючи першість у конкурентів – інших столичних пивоварів. На Сміхові виникли одними з перших у Празі знамениті пивні «господи», тобто пивні бари. Їх ще ласкаво називають пивничками. Ну а чеська господа з пивоваром – це як країна в країні, зі своїми законами, правилами і традиціями, порушити які нікому навіть не прийде в голову. Кожна пивничка має своє коло постійних гостей, свої жарти і свого некоронованого короля. Ним найчастіше стихійно обирається якийсь шанований чоловік – простий робітник, відомий хокеїст чи письменник, місце якого за столом ніхто не займає. За гальбою пива вирішуються місцеві й глобальні проблеми - від спортивних до космічних. За гальбою пива закохуються і розлучаються, зустрічаються і прощаються назавжди. Чехи так люблять своє пиво, що за кількістю випитих літрів минулого року навіть перемогли німців, своїх найбільших суперників у вживанні цього напою. Пиво для мільйонів чехів є окрасою життя, за століття воно стало яскравим символом чехів, таким золотавим, смачним, текучим, з короною пухнастої піни національним символом Чеської Республіки.   Празькі пивоварні. Після Оксамитової революції по 41 році влади комуністів в чеській землі було знову дозволено приватне підприємництво. Поступово почали з'являтися малі пивоварні-ресторани, що готували пиво виключно для споживання в ресторані на місці виробництва. Чеською мовою пиво називають "Тekutý chléb českého národa" (текучий хліб чеського народу). Про приготування пива чеською мовою кажуть, що його "варять", як і будь-яку іншу їжу. Попит на продукцію малих броварень був спочатку лише серед туристів, бо чехи вже від них відвикли. Але з поступовою комп'ютеризацією виробництва на великих пивзаводах і чеські любителі пива поступово надають перевагу малим броварням, які, хоча і мають трохи дорожче пиво, але готують його традиційним старовинним способом.  Про деякі з них ми вам розповімо більше.   Пивовар Staropramen Найбільший пивзавод в Празі, який, як ми вже писали, був заснований у 1869 році. Зараз належить фірмі "Molson Coors Brewing Company". За кількістю виробленого пива є другим найбільшим пивзаводом в країні. Зараз пропонує наступний асортимент: Старопрамен світлий, Старопрамен Лагер, Старопрамен чорний, Старопрамен Гранат, Старопрамен Дечко, Старопрамен безалкогольний, Бранік світлий, Бранік лагер, Сладкув Мнєштян, Мнєштян Тріумф, Стелла Артуа, Старопрамен нефільтрований, Вратіслав Преміум, Вратіслав Десятка, Старопрамен 11, Бранік 11 Старопрамен Лимон, Старопрамен Грейп. На пивзаводі можливі екскурсії. Пивзавод має свою мережу ресторанів під назвою "Potrefená Husa". Крім найширшого асортименту пива "Старопрамен" мають в меню блюда чеської кухні. Адреса: Nádražní 84, Praha 5 Працює з 10 до 18 годин. http://www.staropramen.cz/     Пивовар-ресторан U Fleků Пивовар U Fleků є єдиним в Європі, де безперервно варили пиво з 1499 року. Є найстаршим в Празі і найстаршим з безперервним виробництвом в Чехії. За соціалізму був націоналізований, але на щастя не закритий, як всі інші приватні броварні. Після Оксамитової революції його в процесі реституції повернули сім'ї колишніх власників. Славу пивоварні принесли його знамените 13° пиво і чудова чеська кухня. Вариться тут останні два століття тільки один вид пива, що не є типово чеський, але є їхній власний - чорний Флековський лагер. Вечорами в залах, що нагадують інтер'єри чеських пивних початку минулого століття, грають музиканти на тубі і акордеоні. Одна з найпопулярніших празьких пивних є одночасно і цікавою історичною пам'яткою. Найближча зупинка Мислікова (Myslíkova) трамвай № 3. Адреса: Křemencova 11, Praha 1 Працює з 10 до 23 годин. http://ufleku.cz/   Strahovský Klášterní Pivovar Пивоварня знаходиться на території діючого третього найстаршого в Празі Страговського монастиря ордена премонстрантів, який був заснований у 1140 році. Монастирський пивовар є місцевою пам’яткою і пиво тут подається в залежності від сезону. Цілий рік можна спробувати бурштинове і темне нефільтроване. До свят, таким як Великдень і Різдво, варять особливі сорти - пшеничне нефільтроване і напівтемне різдвяне. Найвідоміший сорт - «Святий Норберт». Багатий смак цього власного сорту пива не залишає байдужим нікого.  Крім пива і їжі на території монастиря обов’язково скористайтесь можливістю відвідатихрам Діви Марії, музей мініатюр з підкованою блохою, унікальну Страговську бібліотеку і Страговську картинну галерею, одну з найзначніших центральноєвропейських колекцій готичного живопису, мистецтва епохи імператора Рудольфа, полотен часів бароко і рококо.   Найближча зупинка Погоржелец (Pohořelec) трамвай № 22. Адреса: Strahovské nádvoří 10, Praha 1-Hradčany Працює з 10:00 до 22:00. http://www.klasterni-pivovar.cz/   Броварня  U medvidků Пивоварня тут існувала  безперервно з 1466 до 1898 року. Потім не витримала сильної конкуренції таких великих заводів, як "Старопрамен". Більш як через століття у 2004 році діяльність пивоварні відновилась. В асортименті світле живе пиво "1466", пшеничне медвідковське світле, чорне "Blackgott", з дубових бочок "Oldgott barique", з медом з дубових бочок "Medvídek", а головне - найміцніше пиво на світі "X-beer 33". В останньому є 33% густоти і 12% алкоголю. Найближча зупинка Národní třída жовтої лінії метро і трамваїв №№ 18, 20, 22. Адреса: NaPerštýně 7, Praha 1 -Staré Město Працює: понеділок-п'ятниця 11:00-23:00; субота 11:30-23:00; неділя 11:30-22:00. http://umedvidku.cz/   Novoměstský pivovar Це є перша приватна броварня у Празі, що відкрилася після Оксамитової революції. В ресторані є загалом 10 залів, разом з літньою верандою на 400 місць. В деяких залах можна безпосередньо спостерігати за тим, як варять пиво або хоча б бачити техніку броварні. В асортименті є Новомнєстскій лагер світлий, Новомнєстскій лагер темний і часом виробляють деякі ексклюзиви. Ресторан теж пропонує традиційну чеську кухню і екскурсії по пивоварні. Найближча зупинка "Водічкова" (Vodíčkova) трамваїв №№ 3, 9, 14, 24. Адреса: Vodičkova 20, Praha 1 Працює: понеділок-п'ятниця 10:00-23:30; субота 11:30-23:30; неділя 12:00-22:00 http://www.npivovar.cz/cz/   Броварня U Tří růží .Належить до найновіших приватних броварень, яка відкрилась лише у 2012 році. Але відразу здобула популярність, як добрим пивом, так і зручним розташуванням безпосередньо в центрі міста біля головних туристичних шляхів. Хоча пивоварня  знаходиться у помірно малій триповерховій будівлі, проте, пропонує одночасно декілька сортів пива власного виробництва.  Поруч в будівлі домініканського монастиря є фірмовий пивний магазин. Пішки від будь-якої зупинки в районі Старе Мнєсто. Адреса: Husova 10/232, Praha 1 -Staré Město Працює: п'ятниця-субота 11:00-24:00; неділя-четвер 11:00-23:00. http://www.u3r.cz/cz/   Ресторан і пивоварня Pivovarský Dům Відразу після відкриття на весні 1998 року, ця броварня-рестораном стала одним з найпопулярніших закладів в Празі. Pivovarský Dům  пропонує власний великий вибір, як класичних сортів пива, так і досить екзотичних: зелене кропив'яне, пивне шампанське, вишневе, димне, пшеничне пиво, бананове і інші. Інтер'єр з фрагментами варильного цеху і бочками, де бродить ще зовсім молодий напій, а також пульт розливу пива – вам запам’ятаються на довго. Адреса: Ječná 15, 120 44 Nové Město Працює: з 11:00-24:00 http://www.pivovarskydum.com/   Мала броварня Sousedský Pivovar Bašta Пивоварня заснована в 2007 році, бере участь в пивних фестивалях, займаючи призові перші місця. Броварня пишається своїм світлим витриманим пивом і напівтемним зрілим  12% - ці високоякісні сорти можна покуштувати як в самій пивоварні, так і в сусідньому ресторанчику Restaurace u Bansethů. Окрім пива власного виробництва, ви тут можете посмакувати і бельгійським пивом. Адреса: Táborská 389/49, 140 00 Praha 4-Nusle Працює: з 11:00-24:00 http://www.ubansethu.cz/   Празький Корабель Пивовар Чехи стали варити пиво не тільки на землі, а й на воді! На двох палубах корабля, який кинув якір під Штефаніковим мостом, нещодавно відкрився незвичайний пароплав – Корабель Пивовар.  13 пивних танків розливає гостям пароплаву кілька сортів пива: 10 ° LEGIE  12 ° REPUBLIKA  і  13 ° темне  MONARCHIE , а також  ще два фірмові. На закуску пропонують: чеську традиційну їжу на верхній палубі, і холодні закуски (включаючи найсвіжіші делікатеси з місцевої коптильні) - на нижній. Ціни достатньо  демократичні.  З корабля ви матимете чудовий вигляд на Празький Град. http://www.pivolod.cz/v2.0/   Сумно тобі - випий кухлик пива, весело - випий два   Галина Андейців для UAPORTAL.CZ Використані джерела інформації: https://www.radiosvoboda.org/a/884064.html http://www.praga-gid.info/pyvo_praha.html http://www.prague.eu/uk головне фото: Česká televize  

Чехія – важливий партнер України в Європі, країна, де проживає величезна українська громада. Нині відносини між державами у різних галузях розвиваються по висхідній. Лише за три місяці поточного року об'єми торгівлі зросли на третину у порівнянні з минулим роком. Про перспективи в економіці, політичному діалозі, а також гуманітарній площині в інтерв'ю Укрінформу розповів Надзвичайний та Повноважний Посол України в Чеській Республіці Євген Перебийніс. ТОВАРООБІГ ЗА КВАРТАЛ ЗРІС НА ТРЕТИНУ - Пане Посол, днями у Києві пройшло засідання Українсько-чеської міжурядової змішаної комісії з економічного, промислового та науково-технічного співробітництва, а також бізнес-форум. Ви були там. Які основні підсумки цього засідання? - Це засідання стало першим за 5 років. Воно стало надзвичайно важливим кроком, який дав нам можливість після довгої перерви визначити напрямки того, як ми будемо далі рухатися в плані активізації торговельно-економічної співпраці. Після мого приїзду до Праги наприкінці лютого одним з основних завдань було реанімувати роботу двосторонньої міжурядової комісії. Радий, що це вдалося зробити дуже швидко. Крім того, ми підвищили рівень головування до віце-прем'єра з української сторони і міністра з чеської (раніше комісію очолювали заступники міністрів). Це дає можливість більш ефективно впроваджувати прийняті рішення.  Було обговорено величезне коло питань торговельно-економічного плану – співпраці у фінансовій сфері, в енергетиці, в т.ч. ядерній; взаємодія на напрямку енергоефективності, у промисловості й сільському господарстві, в галузі транспорту, науки та технологій, освіти і туризму. Зокрема, ми домовилися попрацювати над відкриттям прямого залізничного сполучення між нашими країнами. Україна пропонує для Чехії використання наших газових сховищ і можливостей транспортування нафти, в тому числі каспійської.  Важливим є розвиток міжрегіонального співробітництва. Гарними прикладами тут є взаємодія між краєм Височина і Закарпаттям, Ліберецьким краєм і Вінницькою областю.  - Якi в нас зараз показники товарообігу? Які великі двосторонні проекти можна назвати? - Позитивні тенденції наразі демонструє як українська економіка, так і чеська. Це закладає добру основу для активізації двосторонньої торгівлі, яка зараз перебуває на висхідній траєкторії. Якщо в 2014-15 рр. показники торгівлі зазнали серйозного спаду, то в 2016-му вона зросла майже на 20%, до більш як 1,2 млрд доларів. При цьому український експорт становив 560 млн (зростання майже на 4%), а імпорт – 654 млн (приріст на 36%).  Але якщо ми подивимося на торгівлю за три місяці цього року, то побачимо ще кращу тенденцію: товарообіг за цей період склав 315 млн дол., що на 32% більше у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. І, що дуже приємно, український експорт у порівнянні з трьома місяцями 2016 року зріс на 40%.  Є великий інтерес до України з боку чеських інвесторів. Один з найуспішніших прикладів – Skoda Auto, яка має завод Eurocar на Закарпатті. Ми закликаємо чеський бізнес продовжувати інвестиційну співпрацю, створювати інші підприємства на території України.  У Чехії існує дуже серйозний дефіцит робочої сили, за деякими оцінками – 150 тисяч робочих місць. Тому тут існує програма залучення українських робітників, кваліфікацію і працьовитість яких у Чехії дуже цінують. Але я чеським підприємцям завжди кажу: якщо ви відкриватимете своє виробництво в Україні й пропонуватимете українцям співмірну заробітну плату в них на батьківщині, то від цього виграють усі. Сподіваюся, що невдовзі ми станемо свідками нових подібних проектів.  - А що стосується політичної площини? Вже давно було анонсовано візит до України прем'єра Богуслава Соботки. Чи він відбудеться?  - Загалом, з кінця 2016-го п'ять чеських міністрів відвідали Україну: культури, сільського господарства, МЗС, оборони, промисловості й торгівлі.  Питання про візит прем'єр-міністра стоїть на порядку денному. Але оскільки зараз чехи входять в період передвиборчої кампанії, то, очевидно, до парламентських виборів, які відбудуться у жовтні, такий візит, скоріше за все, не відбудеться. Але сподіваємося, що це станеться невдовзі після формування нового складу чеського уряду.  На початку липня планується візит в Україну голови чеського парламенту. Чехія відзначає 100-річчя Зборівської битви, а тому він відвідає Зборів у Тернопільській області, де візьме участь у пам'ятних заходах. Там у 1917-му році відбулася відома битва, що стала першим бойовим залученням чехословацького легіону, який фактично потім відіграв важливу роль у створенні незалежної чехословацької держави.  ВЕЛИЧЕЗНІ ВТРАТИ КРАЇН ЄС ЧЕРЕЗ САНКЦІЇ - ЦЕ ПЕРЕБІЛЬШЕННЯ - Чехія наближається до виборів. Так вийшло, що саме тут серед усіх держав Європейського Союзу ведеться чи не найактивніша робота з протидії російській пропаганді. Наскільки це мінімізує ризик втручання Москви у вибори в країні нинішнього року?  - Останнім часом як у середовищі чеських неурядових організацій, так і в уряді, з'являється усвідомлення серйозності ситуації і необхідності вжиття заходів проти російської пропаганди і взагалі гібридних впливів та загроз. Зокрема, при МВС створено відповідний підрозділ протидії гібридним та інформаційним загрозам.  Відбуваються контакти між відповідними чеськими й українськими фахівцями на різних рівнях з метою обміну досвідом, адже Україна була фактично першою жертвою цих гібридних загроз, в тому числі інформаційних.  Ця співпраця між Україною і державами ЄС, намагання виробити спільні засоби протидії, надзвичайно важлива і буде продовжуватися.  - А на рівні керівництва республіки? Президент Мілош Земан не раз виступав із заявами, які проукраїнськими назвати важко... - У Чеській Республіці за реалізацію зовнішньої політики відповідає уряд, позиція якого стосовно територіальної цілісності України й нашої боротьби проти російської агресії є чіткою і безкомпромісною. З усіх цих питань ми відчуваємо однозначну підтримку Чехії як на двосторонньому рівні, так і в рамках міжнародних організацій.  Що стосується висловлювань окремих чеських політиків, які йдуть урозріз з офіційною позицією ЄС щодо України, то ми завжди реагуємо на них, роз'яснюємо нашу позицію, пов'язану з окупацією Росією Криму, її агресивними діями на сході України.      - Якою є на сьогодні позиція Праги щодо санкцій? Чи чутні “страждання” про втрати від них для чеської економіки? - Чеський уряд послідовно підтримує накладені проти Росії в рамках ЄС та інших міжнародних організацій санкції за порушення нею територіальної цілісності України та міжнародного права. Треба віддати належне чеському уряду – він дуже уважно стежить за дотриманням санкцій і вважає, що вести мову про будь-яке їх скасування можна буде лише після того, як Росія виконає Мінські домовленості, а Крим повернеться під контроль України. Взагалі, це, м'яко кажучи, перебільшення, міф російської пропаганди, що європейські економіки чи не завтра розваляться через санкції проти Росії та її антисанкції. Негативний вплив санкцій на чеську економіку звичайно є, але він досить незначний. Чеський бізнес вже давно зміг адаптуватися до цієї ситуації й активно шукає нові ринки.  - Чехiя головує в Комітеті міністрів Ради Європи. На яку підтримку може тут розраховувати Київ? - Справді, в найближчі півроку, з травня по листопад, Чехія головує в Раді Європи. Минулого місяця в Празі відбулися двосторонні консультації на рівні заступників міністрів закордонних справ, під час яких ми обговорили з чеською стороною її пріоритети, в тому числі з акцентом на ситуацію в Україні, на права людини на окупованих Росією територіях. Сподіваємося, що цим питанням чеське головування надаватиме належну увагу.    Також важливою є роль Чехії в питанні підготовки нового плану дій щодо України в Раді Європи. Загалом маю сказати, що наша співпраця з Прагою в РЄ є дуже конструктивною.  ЗАРОБІТЧАНИ ЧАСТО СТАЮТЬ ЖЕРТВАМИ НЕДОБРОСОВІСНИХ ПРАЦЕДАВЦІВ - Понад 2 тижні пройшло після запровадження безвізового режиму. У чеській пресі подекуди висловлюються побоювання щодо можливого зростання кількості нелегальних українських заробітчан у ЧР. Яких «превентивних заходів» можна вжити, щоби запобігти цьому?  - Ситуація з заробітчанами ніяк не пов'язана з безвізом. Він якраз працює дуже добре.  Що стосується питання з нелегальним працевлаштуванням українців у Чехії, то йдеться передусім про людей, які в'їжджають до Чехії з польськими дозволами на роботу. Чеські міграційні й правоохоронні органи розглядують це як порушення законодавства ЄС. Треба сказати, що ці українські громадяни не є нелегалами. Вони дістаються до ЄС абсолютно легально, але потім стають жертвами недобросовісних посередників, працедавців, які їх запевняють, що працювати з польськими дозволами в Чехії не суперечить законодавству.  Ми підтримуємо тісні контакти з відповідними чеськими органами влади з тим, щоб їхні зусилля насамперед були спрямовані на покарання тих недобросовісних посередників, які штовхають українських громадян на такі дії, а не українців, які часто й не усвідомлюють, що роблять щось незаконне. В другій половині червня в Києві відбудуться консульські консультації між МЗС двох країн, на яких, зокрема, обговорюватиметься і ця тема. Ми зацікавлені в тому, щоб система працевлаштування українців була якомога більш прозорою і простою, щоб можна було мінімалізувати можливості того, коли на цьому «гріють руки» всякого роду посередники.  Як запобігти? Посиленням роз'яснювальної роботи. Таку роботу серед наших громадян проводимо й самі, і тісно співпрацюємо на цьому напрямку з чеською стороною, зокрема, дипломатичними і консульськими установами Чехії в Україні.  - Але ж рейди подекуди проводяться, і наших співвітчизників затримують... - Час від часу спецоперації з боку чеської поліції, спрямовані на виявлення тих, хто працює нелегально, проводяться. У нас із чеською стороною існує досить непогана взаємодія: нас одразу ж повідомляють про затримання наших громадян за порушення міграційного режиму. Ми стежимо, щоб їхні права не порушувалися, у разі необхідності надаємо допомогу в поверненні додому. Незважаючи не те, що такі випадки трапляються, це насправді не є масовим явищем. За останні тижні бачимо зменшення кількості таких затримань.  В принципі, чеська сторона не розглядає Україну як якийсь серйозний міграційний ризик після запровадження безвізового режиму. Якщо в окремих ЗМІ ця тема в такому плані й звучала, то початок дії безвізового режиму довів, що такі побоювання є абсолютно безпідставними. Перші дні безвізу показали, що кількість українців, які приїжджають до Чехії, якщо й збільшилася, то дуже незначно. При перетині ними кордону не виникало жодних проблем, а саме оформлення відбувається практично за хвилину. Безвізовий режим – це можливість для українців подорожувати достойно, цивілізовано, як це роблять громадяни інших країн. Особливо це важливо для молоді.    УКРАЇНСЬКА ГРОМАДА В ЧР - НАЙБІЛЬША З УСІХ ІНШИХ ГРОМАД - Чи багато українських студентів навчається у Чехії?  - Орієнтовно 4 тисячі. Чехія – дуже популярний напрямок для українського студентства. Навчання чеською мовою тут безкоштовне.    Треба зазначити, що Чехія є зараз однією з найбільш активних країн, які надають нам допомогу в реформуванні сфери освіти. Ця допомога стосується запозичення відповідного чеського досвіду, надання фінансової допомоги для переміщення вишів з окупованих територій на підконтрольні українському уряду території тощо.  - Деякі країни запрошують на лікування воїнів АТО. Чи бере участь Чехія у таких проектах? - Нещодавно чеським урядом було прийняте рішення про виділення коштів на лікування поранених українських військовослужбовців, про що оголосив міністр оборони ЧР Мартін Стропніцкий під час свого візиту в Україну наприкінці травня.  - Українська громада в Чеській Республіці – найбільша з усіх інших громад. Чи дружно живуть українці в Чехії?  - Українці, які живуть у Чехії, є представниками кількох хвиль еміграції. Є так звана класична діаспора – нащадки тих, хто приїхав до Чехословаччини у 1920-30-х роках. Є люди, які приїхали на початку 1990-х, дехто з них вже стали громадянами Чехії. Є нова хвиля, їх навіть важко назвати діаспорою, бо це громадяни України, які мають дозвіл на проживання в Чехії. Таких тут зараз близько 120 тисяч. Це – найбільша за кількістю нацменшина в країні. А якщо ми ще додамо тих українців, які є громадянами Чехії, то це може скласти до 170 тисяч.  Українських організацій у Чехії багато, понад 30. Ми нещодавно реанімували Координаційну раду керівників українських організацій. Вона періодично збирається у Посольстві для обговорення найбільш важливих питань, які об'єднують всіх українців, що проживають у Чехії.  Мені здається, атмосфера в діаспорі досить конструктивна. Звичайно, існують питання, в яких окремі організації не погоджуються одна з одною, але в стратегічних, об'єднуючих питаннях розбіжностей практично немає.  Ольга Танасійчук, УКРІНФОРМ фото: denik.cz   

У Донецьку зник безвісти журналіст – пише у власному блозі на сторінках видання «Українська правда» народний депутат України VII та VIII скликань Єгор Фірсов. Цю звістку 11 червня у коментарі Громадському підтвердила й СБУ. Станіслав Асєєв, котрий працював під псевдонімом Станіслав Васін, зник на початку червня – повідомляє екс-депутат Фірсов: «Востаннє він [Асєєв] виходив на зв’язок із матір’ю у другій половині дня 2 червня. Сказав, що наближається до Донецька та навідається до неї наступного дня. Але не прийшов». Місцева влада ДНР родичам зниклого жодної інформації про його місцезнаходження не надала. Утім, за даними неофіційних джерел, Станіслава утримують представники так званого Міністерства державної безпеки ДНР. Цілком можливо, його піддають тортурам, і ніхто не може гарантувати, що Станіслав залишиться живим - пише у своєму зверненні Єгор Фірсов. Протягом трьох років окупації територій Донбасу Станіслав Асєєв працював журналістом на непідконтрольних Україні територіях, надаючи матеріали провідним українським медіа: «Радіо Свобода», «Дзеркало тижня»,  «Українська Правда», «Український тиждень», «Остров» тощо. Найбільш вірогідною причиною затримання Станіслава Асєєва є саме робота, адже серед деяких зниклих із його квартири речей – робочий ноутбук. Підозріло активним є і профіль Станіслава у мережі Facebook, де від його імені були розіслані повідомлення із запитаннями стосовно розслідувань та контактів. Про це йдеться у пості Фірсова. До вимог розслідувати зникнення та звільнити Станіслава Асєєва долучаються міжнародні організації. Радіо Свобода повідомляє, що над пошуком Станіслава працює спеціальна моніторингова комісія ООН, та посилається на голову місії Фіону Фрейзер: «Ми досі намагаємося отримати доступ туди, щоб зрозуміти, де він перебуває, і що з ним». До вимог звільнити донецького журналіста закликає і Комітет захисту журналістів, базований у Нью-Йорку, а також головний редактор RFE/RL Ненад Пеїч – про це йдеться на сторінках Радіо Свобода. Вимогу негайного звільнення журналіста на своєму сайті опублікувала й міжнародна організація «Репортери без кордонів». Під час конференції ОБСЄ щодо свободи медіа у Відні до заклику сприяти звільненню Асєєва приєдналась і Спілка журналістів Росії – зазначає Радіо Свобода.   Посилання на джерела інформації: Українська правда блоги http://blogs.pravda.com.ua/authors/firsov/593bd88be7bce/ Громадське https://hromadske.ua/posts/v-sbu-pidtverdyly-znyknennia-publitsysta-asieieva-u-donetsku-i-povidomyly-pro-ioho-poshuky Радіо Свобода https://www.radiosvoboda.org/a/news/28544718.html https://www.radiosvoboda.org/a/news/28559396.html   https://www.radiosvoboda.org/a/news/28566785.html Reporters without borders https://rsf.org/en/news/journalist-missing-separatist-eastern-ukraine Маргарита Голобродська для uaportal.cz  

Які необхідно мати підтверджуючі документи для безперешкодного #безвізового перетину кордону ЄС? Крім біометричного паспорта, необхідно мати підтверджуючі документи, набір яких визначається метою поїздки.Прикордонні служби держав-членів ЄС можуть вимагати від громадян України підтвердження мети та умов перебування в Євросоюзі, а також достатніх фінансових засобів. Чинне законодавство ЄС і держав-членів не містить вичерпного переліку підтверджуючих документів, які прикордонні служби країн-членів ЄС матимуть право вимагати на кордоні від громадян третіх країн, що мають право безвізового в’їзду на територію Євросоюзу.Водночас, у Додатку І до Шенгенського кодексу наводиться перелік документів, які можуть використовуватись для підтвердження мети подорожі та умов перебування, зокрема:a) для ділових поїздок:- запрошення від фірми або органу влади відвідати зустрічі, конференції або події, пов’язані з торгівлею, промисловістю або роботою;- інші документи, які демонструють наявність торговельних або робочих відносин;- вхідні квитки на ярмарки і конгреси, якщо ви плануєте їх відвідати.(b) для подорожей з метою навчання в університеті чи інших видів навчання та вдосконалення навичок:- сертифікат про зарахування/реєстрацію до навчального закладу/курсів/школи з метою відвідання професійних або теоретичних курсів у рамках базового та інших рівнів навчання;- студентські картки або сертифікати відвідуваних курсів.(с) для подорожей з метою туризму або з особистих причин:- супровідні документи щодо проживання (запрошення від приймаючої сторони (господаря), якщо ви зупинитеся в нього (неї), супровідний документ від установи, що надає помешкання, або будь-який інший прийнятний документ, що свідчить про наявність помешкання для проживання;- супровідні документи щодо маршруту, підтвердження замовлення організованої подорожі або будь-якого іншого прийнятного документа, що свідчить про наявність плану подорожі;- супровідні документи щодо повернення: зворотній квиток або квиток туди-назад.(d) для подорожей з метою участі в політичних, наукових, культурних, спортивних чи релігійних заходах або з іншою метою: запрошення, вхідні квитки, дані про реєстрацію (enrolments) або ж програми, в яких зазначено за можливості назву приймаючої організації і тривалість перебування, або будь-які інші прийнятні документи, що засвідчують мету візиту.В свою чергу для перетину кордону з собою необхідно мати певну суму коштів на одну добу. Ми дізнались, скільки коштів необхідно для того, щоб потрапити до Чеської Республіки. Про це розповіла в коментарі кореспондентові Укрінформу заступник начальника прес-служби МЗС Чеської Республіки Ірена Валентова. Згідно зі ст. 6 п.1 Шенгенського кодексу, іноземець під час в'їзду має чітко обгрунтувати мету і умови планованого перебування і довести, що він забезпечений достатніми коштами для існування як під час запланованого перебування, так і для повернення в країну походження або в третю країну, в якій буде гарантовано його перебування і забезпечення. У нашій країні вищезгадані кошти розраховані на основі прожиткового мінімуму в Чеській Республіці, - сказала Валентова. Вона пояснила, що для перебування в ЧР строком до 30 днів особо, яка приїжджає, має довести наявність у неї на день не менше ніж 1100 чеських крон (тобто половини прожиткового рівня, який встановлений в країні на рівні 2200 крон), що еквівалентно 1220 грн або 42 євро. Якщо передбачуване перебування перевищує 30 днів, то гість країни має засвідчити, що він має в своєму розпорядженні суму в, щонайменше, 30Х1100 крон плюс по 4400 крон (два прожиткові мінімуми) за кожен подальший місяць. Представник МЗС передбачила, що відміна віз для короткострокового перебування без мети працевлаштування і ведення бізнесу підвищить кількість туристів з України в країни Шенгенської зони, включаючи Чехію. За її словами, зараз складно передбачити, наскільки збільшиться кількість туристів. Проте це не має вплинути на роботу повітряної гавані Праги і міжнародний аеропорт Вацлава Гавела не планує вживати жодних спеціальних заходів у контексті лібералізації візового режиму для України. У чеському МЗС також звернули увагу на те, що консульства країн Шенгенської зони в Україні видали в 2016 році в цілому майже 1,4 млн "шенгенських віз", з яких близько 60%, - багаторазові. Крім того, громадяни України могли їздити в країни Шенгенської угоди з національними довгостроковими візами і дозволом на перебування в окремих державах-членах, число яких було, за наявною інформацією, навіть вище, ніж кількість "шенгенських віз". У публікації використані матеріали з наступних джерел: https://www.facebook.com/ukraine.embassy.in.czechia https://www.ukrinform.ua/rubric-tourism/2244309-u-mzs-cehii-skazali-aku-sumu-treba-mati-ukrainskim-turistam.html