Державна програма реформування і розвитку ЖКГ(житлово-комунального господарства) мала відбутися в Україні ще у 2009-2014 року. Проте ані Закон, ані мета, а також конкретні заходи для реалізації не зрушили її від теоретичного простору до практичного. Різкий стрибок у реформі відбувся лише за 2016 – 2017 роки. Основною причиною цього стала відмова від російського газу. Аналогічна реформа в Східній Європі почалася у 90-х, коли було покладено край радянському минулиму. За 30 років становлення та розвитку ринкової економіки Східній Європі вдалося досягти високого рівня надання комунальних послуг та утримання житлового фонду. У кожній країні ЄС в цьому питанні є спільні підходи але є і розбіжності. Основний принцип, який їх об’єднує – це перехід від державного утримання житлового фонду у відповідальність громадян, впровадження енегроефективних заходів, економія ресурсів, встановлення конкурентного ринку послуг. За два роки активного реформування ЖКГ в Україні створено близько 28 тисяч ОСББ (Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), розроблено та прийнято низку Законів, у тому числі створено фонд Енергоефективності. Вже з 2018 року українці чекатимуть на вступ в дію нового Закону про ЖКГ, який має докорінно змінити всю колишню структуру і приблизити її до європейської. Чеський та польський досвід реформування ЖКГ: «У чеській столиці комунальні послуги коштують значно дорожче, ніж в Україні, приблизно вдвічі - втричі. Тому люди мусять економити і розуміють навіщо. А в нас із радянських часів лишилася звичка: коли навіть у когось тече вода із крана, то його не закручують. Біжить – і нехай», – розповідає студент Економічного університету Праги Станіслав Бєлий. Варшава, Прага та Київ в 1989 році мали спільний соціалістичний «скарб». Усі три столиці стартували з одержавленим на 100% і загалом неефективним житлово-комуналь­ним сектором. Також Польща та Чехія з 2004 року отримали фінансову допомогу ЄС. У результаті відбулися глибокі трансформації підприємств ЖКГ, зокрема їх реструктуризація та приватизація, демонополізація, лібералізація ринку комунальних послуг, привнесення дієвих засобів управління (регулювання) й запровадження ринкових методів ціноутворення. Поляки та чехи повністю відмовились від державних ЖЕКів радянського типу. Польща пішла в цьому питанні за принципом «допоможи собі сам», передавши, згідно з ухваленим законом, повноваження керувати ЖКГ й утримувати його самим власникам помешкань, які об’єдналися в низку ОСББ. Також масова приватизація житла й комунальна реформа збіглися тут у часі, значно доповнивши одна одну. Ухвалений Закон «Про власність на приміщення», що діє від 1995-го, дав життя більш як 80 тис. житлових товариств. Їх чисельність вже у 2005-му збільшилась з 80 на 110 тис., і щороку продовжує зростати. Нині в Польщі налічується кілька мільйонів людей, які є власниками приватизованих квартир, а якщо враховувати членів їхніх сімей, то цифра збільшується вже до десятків мільйонів. На фото: Житловий комплекс у Празі, район Гурка У Празі, за словами Станіслава Бєлого, схожа ситуація: «Багато установ, які в Чехії відповідають за місцеве комунальне господарство, тобто аналоги українських ЖЕКів, є приватними. Їх створення ініціювали муніципалітети. А ще окремі компанії надають послуги з вивозу сміття. Коли трапляються аварійні ситуації, як от прориває трубу празькі комунальники реагують значно швидше за наших». Власники житла в Польщі та Чехії роблять авансові внески у формі поточних платежів до 10-го числа кожного місяця. Розмір цієї плати визначає товариство: затверджує її на основі пропозицій органів самоуправління. Тому що витрати з управління нерухомістю беруть на себе лише її власники, в них можуть з’явитися проблеми із знаходженням необхідних коштів на капітальні ремонти. Такі види робіт, як ремонт даху, встановлення водного чи газового обладнання, вимагають значних сум. Тому ОСББ накопичують гроші в окремому фонді, збираючи на плановий ремонт інколи навіть роками. В Польщі та  Чехії, немає субсидій для малозабезпечених. Таким людям надає адресну допомогу держава, а за комунальні послуги вони платять нарівні з усіма. Пише Тиждень.ua  Де ми, а де вони? Середня квартплата за комунальні послуги в однокімнатній квартирі Праги близько 3 тисячі крон, в Україні приблизно 1 тисяча. Проте, якість послуг які отримують громадяни Чехії та України важко порівняти. Гарні, чисті багатоквартирні будинки Чехії, в яких немає перебоїв в роботі ліфтів, відключення світла, води та опалення, а також багато зелені, дитячих та спортивних майданчиків, та загалом приємна атмосфера навколо – це поки що мрія для більшості українців. Проте, масовий перехід будинків України у нову форму управління та утримання – ОСББ, почав давати свої позитивні результати.  В процесі реформування структури ЖКХ в Україні створено майже 28 тисяч ОСББ, в яких працює система обліку, встановлено тарифи, створені ремонтні фонди і вже впроваджуються енергоефективні заходи. В багатьох містах в багатоквартирному секторі окремі ОСББ переходять на альтернативні джерела енергії, використовуючи сонячні панелі, твердопаливні котли, активно впроваджується утеплення будинків. Також, в Україні почав з’являтися ринок управляючих компаній, які надають комунальні послуги. Але поки що цей ринок виглядає доволі штучно, тому що створений переважно з колишніх ЖЕКів, які лишаються традиційно монополістами.   На фото: українські реаліїї житлововго фонду Прикладом ефективної програми підтримки утримання житлового фонду та державної допомоги громадянам у перехідний період реформування ЖКГ – є програма «теплий кредит». Вона розроблена для банківської системи, де держава відшкодовує відсоток по кредиту, спрямованого на енергоефективні заходи. Кредитом активно користуються ОСББ, мешканці багатоквартирних будинків та приватного сектору України. Так за 2017 рік уряд виплатив громадянам близько 2 млрдів грн., 373 тисячі сімей стали учасниками програми «теплі кредити». 6 млрд гривень інвестовано в економіку придбання енергоефективних матеріалів та обладнання. Крім коштів з державного бюджету, в рамках урядової програми, було залучено також кошти місцевих бюджетів. На сьогодні по 156 регіональних програмах передбачено додаткове відшкодування «теплих» кредитів, що вдвічі більше порівняно із 2015 роком. Фінансування цих програм зросло більше ніж у 3 рази: з 34 мільонів гривень у 2015 р. до 115 мільонів гривень у 2017 р. Щотижня  від 20 до 30 ОСББ вдруге та втретє долучаються до програми. За інформацією експерта з питань енергоефективності Громадської мережи «ОПОРА»,- Юлії Чеберяк. Основні зміни в нарахуванні ЖК послуг в Україні у 2018 році: Затамувавши подих українці чекають другої половини 2018 року. Адже з 10 червня 2018 року набирає чинності новий Закон Украни "Про житлово-комунальні послуги". Як наслідок, українців очікують суттєві зміни в оплаті житлово-комунальних послуг. Зокрема, відповідно до Закону, вводиться поділ оплати за кожну з послуг (за винятком газу та електроенергії) на кілька частин: - плата за обсяг спожитої комунальної послуги. Тобто скільки витратили води, електроенергії тощо - оплачуємо за тарифами. - абонентська плата за обслуговування. Абонплата, яку ми раніше вносили тільки за користування стаціонарним телефоном, тепер вводиться для комунальних послуг з водопостачання, водовідведення, опалення, вивезення сміття тощо - плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкових мереж, які забезпечують надання тієї чи іншої комунальної послуги. Також, одним з нововведень буде пеня за кожен прострочений день оплати за комунальні послуги. І ще, згідного нового закону можна буде створювати своє власне опалення в квартирах, детальніше в сюжеті Факти.ictv Реформування системи ЖКГ, як свідчить досвід країн Європи, процес довготривалий. В ЄС існує три основні моделі реформування ЖКГ – це британський, французький та німецький, всі вони розроблялися з урахування особливостей економічного та соціального розвитку країн. Українські житлово-комунальні реалії поки що на старті реформи. З однієї сторони в країні створюється нова система обслуговування та утримання житлового сектору, з іншої сторони, все ще існують ЖЕкі які продовжують паразитувати цей сектор. В статті використані матеріали сайтів: Україна комунальна, Факти.ictv, Тиждень.ua, а також дані даними Громадської мережи «ОПРОРА»   Автор: Наталя Мізюкіна спеціально для UAPORTAL.CZ 

Для нас, українців, які звикли чути публічні заклики і звинувачення політиками своїх попередників, буде цікаво знати, що публічно до війни Масарик не виступав за незалежність Чеських земель, а тим більше за створення Чехословаччини. Чехія не має з нами кордонів, ніколи наші народи не воювали один з одним і, можливо, тому увага до цієї центральноєвропейської держави є невиправдано меншою, ніж до наших ближніх сусідів. Зазвичай події, що відбуваються в Європі "на захід від Росії і на схід від Німеччини", ми розглядаємо  в широкій геополітичній перспективі, тоді як внутрішні процеси, що проходять у цих країнах, залишаються на другому плані. Чим повчальний для нас чеський досвід державотворення? Розпад Австро-Угорської імперії у 1918 р., яка століттями була каркасом, що скріплював Центрально-Східну Європу, привів не тільки до зміни кордонів у Європі, а й до переформатування міжнародної системи. Це був перший для ХХ століття розпад європейської імперії, який, як і другий, пов'язаний з розпадом Радянської імперії, привів до утворення національних держав, жорсткого протистояння ідеологій, наростання  інтеграційних і дезінтеграційних процесів у регіоні. У контексті подій майже 100-літньої давності на світ народилася нова держава – Чехословаччина на чолі з президентом-філософом Томашем Гаррігом Масариком, який втілив у реальність свій соціальний проект. Доля держави, що двічі зникала з карти Європи, неодноразово змінювала назву, політичні режими й ідеологію, для нас цікава не лише тому, що на практиці був реалізований проект Платона про ідеальне правління з філософом на троні, а й тим, що Чехословаччина може служити модельним прикладом трансформацій, які відбуваються на обломках імперій. "Якщо чехи і словаки в своїй історії пережили 1000 років історії Європи, а за останні 50 років мали досвід сучасної демократії, фашизму і сталінізму, то доля цього народу, – підкреслив І. Світак, – настільки важлива для Європи і світу, що тільки  обмежений політик міг бачити в чехословацькій трагедії локальне і маргінальне явище" Чехословацька Республіка (скорочено ЧСР) була офіційно проголошена Чехословацьким національним комітетом 28 жовтня 1918 року. Саме цей день відзначається сьогодні в Чехії як державне свято. На початку Першої світової війни питання про незалежність не стояло на порядку денному жодної чеської політичної партії. Програма створення незалежної держави була публічно висунута в 1915 році Чеським закордонним комітетом, який згодом був перетворений в Чехословацьку національну раду. Штаб-квартира ради знаходилася в Парижі. На чолі ради стояли колишні депутати австрійського Рейхстагу професор Томаш Масарик і Йозеф Дюріх (останній був виведений з керівного складу в 1917 році), а також журналіст і соціолог Едвард Бенеш і словак за національностю, астроном та військовий льотчик, генерал французької армії Мілан Растіслав Штефанік. Керівником визвольної акції став філософ Т. Г. Масарик, ідеї якого лягли в основу політичної програми ради. Саме завдяки її діяльності та організації нею закордонніх акцій вдалося в державах Антанти утворити легіони – військові формування із чехів і словаків – громадян цих держав, а також військовополонених(в минулому солдат австро-угорської армії), чисельність яких поступово досягла десятків тисяч чоловік. Сам Чехословацький корпус був сформований у Російській імперії. Він дислокувався в Україні. У липні 1917 року Масарик прибув у Київ, і в результаті переговорів з Центральною Радою всі витрати на утримання легіону взяла на себе молода українська держава, існування якої він пов’язував лише з перебуванням у складі демократичній Росії. Для України повчальним є приклад активної роботи Чехословацької ради: не дивлячись на те, що вся антиавстрійська національна боротьба велася за межами країни, з нею солідаризувалися чеські і словацькі емігрантські організації, а також малочисельні учасники підпільного антиавстрійського супротиву в чеських землях. Завдяки ознайомленню лідерів європейських держав з чеським питанням, активній пропагандистській роботі в європейських столицях Чехословацька національна рада отримала визнання країн Антанти як воююча сторона і уряд де-факто. Тим самим існування національної держави  було визнано ще до формального проголошення нею незалежності. Проте, не дивлячись на авторитет професора Масарика і демократичну програму чехословацького супротиву, чехословацькі визвольні змагання до весни 1918 року розглядалися лідерами держав Антанти як одні з альтернатив майбутнього устрою Центрально-Східної Європи. Згідно з відомими "14 пунктами" В. Вільсона подальший розвиток регіону Антанта пов’язувала з федералізацією Австро-Угорщини.  Відповідно говорячи про особливе значення зовнішньополітичного фактору, варто пам’ятати, що "Чехословацьку карту" союзницькі держави почали всерйоз використовувати тільки після того, як рухнули їхні надії і плани заключити з Австро-Угорщиною сепаратний мир. Жодного руху вперед не може здійснити нація, яка не відмовиться від старих міфів? "Малий народ", що прагнув відродити власну державу, не міг розпочати її будівництво з неправди і старих міфів, а з продуманої програми дій, автором якої був професор Томаш Масарик. Тому під час "рукописного бою" щодо достовірності Краледворського і Зеленогорського рукописів учений продемонстрував примат етики в політиці. У процесі дискусії професор Чеського університету в Празі і депутат віденського парламенту звернувся до тодішнього чеського суспільства з закликом розібратися в самому собі, у власних бажаннях і дати відповіді на питання, що виникли, для чеської нації. При цьому Томаш Масарик прагне зрозуміти "сенс чеської історії" у своїх працях "Чеське питання", "Наша нинішня криза", "Ян Гус", які вийшли під час 1895-1896 рр., і викладає оригінальну концепцію чеської історії. У ній автор, уникнувши аналізу соціальної і політичної історії, подає нам історію як розвиток ідей, інтелектуальну історію нації, невіддільної від європейської цивілізації. "Чеське питання є питання всесвітнім" і тому воно немає нічого спільного з фізичним існуванням, воно невіддільне від тенденцій розвитку світу і Європи. Читаючи Масарика, переконуємося, що будь-який інший підхід породжує меншовартість і постійне повернення назад, безплідну дискусію про неправильність дій і помилки провідників, які є непродуктивними. Лише після аналізу історії ідей, сформульованої предками, і практикою їх реалізації в минулому, на думку філософа-президента, зможе формуватися загальне минуле нації, яке є ключем до її майбутнього. Минуле, як вчить Масарик, треба прикликати в свідки тільки для того, щоб обґрунтовувати сучасну політичну програму не "національними міфами", а  практичними потребами нації. При цьому, методом, яким нам слід послуговуватися, є реалізм. Розглядаючи історію як історію ідей, Масарик прагнув знайти ту традицію, якої слід дотримуватися зараз і в майбутньому. Базуючись на відкритих ним традиціях (від Гуса з його приматом етики, через Хільчицького до "чеських братів" з їх ідеями братства, до Гавлічека і Палацького) Томаш Масарик вибудовує тактику дій – постійне етичне вдосконалення, працю по вдосконаленню світу "малими ділами", а не "безплідні патріотичні кампанії". Перед Першою світовою війною Масарика важко було назвати успішним політиком, але в нього було те, чого не вистачало його опонентам: його політика була заснована на чітко визначеному ідеологічному фундаменті, а її гнучкість дозволяла успішно реагувати на зміни, не руйнуючи цього фундаменту. Чи є радикалізм і націоналізм підтвердженням нашої готовності до дії? Для нас, українців, які звикли чути публічні заклики і звинувачення політиками своїх попередників, буде цікаво знати, що публічно до війни Масарик не виступав за незалежність Чеських земель, а тим більше за створення Чехословаччини. Чеські радикальні політики навіть звинувачували його в "прохолодному" ставленні до національних питань. Та дві обставини його - як чеського інтелектуала, для якого небайдужою була доля свого народу - змусили перейти до рішучих дій. Перша з них, це практично-політичне усвідомлення того, що в разі перемоги Центральних держав(Австрії, Німеччини) буде реалізований німецький план "Серединної Європи", згідно з яким Центральна Європа попаде у сферу німецького впливу. По-друге, це були етичні мотиви, якими б варто керуватися нашим парламентаріям. Як депутат австрійського парламенту, представник чеського народу він "відчував", як про це говорить у бесідах з К. Чапеком, докори сумління від того, що наші люди йдуть на війну і в тюрми, а ми, депутати, сидимо вдома; якщо ти депутат, то роби хоч що-небудь". Відкидаючи русофільську орієнтацію чеського політикуму, Т. Масарик і керований ним закордонний комітет зайняли прозахідну позицію і розпочали активну роботу у всіх державах Антанти, включаючи Росію і Японію, але основна робота лідера Національної ради проводилася в Лондоні, Парижі та Вашингтоні. Виступаючи з публічними лекціями в університетах провідних європейських держав, випускаючи брошури та публікуючи статті в періодичних виданнях, професор Томаш Масарик знайомив західноєвропейську громадськість з  програмою національного визволення чехів. У меморандумах, направлених на адресу керівництва країн Антанти, він доводив необхідність повалення монархії Габсбургів і створення незалежної чехословацької держави. Перед нами постає не просто програма боротьби за незалежність, продумана до дрібниць піар-акція з насиченим чеським інформаційним компонентом. Завдяки політичному таланту та чіткій національній позиції Томаша Масарику вдалося обійти слизькі теми і максимально акцентувати на вигідних для чехів питаннях, які сприяли максимальному досягненню поставлених цілей. Логічно аргументуючи вигідність створення Чехословаччини для Антанти, він не вдавався до сентиментальних почуттів і  фальсифікацій, а навпаки, показав, як на користь національній справі можна використати недостатні знання в західних суспільствах і політикумі про національні проблеми, в цьому випадку – чеські та словацькі. Коли питання стосувалося німецької національної меншини в Богемії і Моравії, то він використовував зрозумілий для лідерів країн Антанти аргумент про їх відповідальність за розпалювання війни та ігнорування чеських національних інтересів. Чітка програма дій Томаша Масарика сприяла сприйняттю політичними колами союзників чехів і словаків як монолітної нації, які мають яскравих лідерів, логічну програму дій, втілену в життя Першої Чехословацької Республіки. Відповідним завданням для президента молодої Чехословацької Республіки стало піднесення національної свідомості шляхом розвитку культури. Без належної культурної роботи політична незалежність не врятує ні державу, ні народ. Саме низька культура, на думку президента Масарика, є причиною неефективного адміністрування. "Без суворого культурного цензу ні партія, ні демократія, ні парламент, ˗ пише він у роботі "Дорога демократії", ˗ не зможуть звільнитися від демагогії". Саме перед політиками, за Масариком, стоїть нелегке завдання зорієнтувати народ у дусі нових вимог часу, "щоб підняв свій погляд понад вузькі межі своєї батьківщини, не перестаючи бути вірним патріотом, щоб став уважним та обережним громадянином світу". Матеріал запозичено з сайту: http://www.istpravda.com.ua/  

Ви знаходитесь у Празі та думаєте, де б посидіти над роботою, аби ніхто не відволікав? Поспішаєте із написанням есе, а вдома не можете зосередитись? Приходьте до бібліотек! Бібліотеки у Празі люблять. У них завжди можна зустріти людей, котрі позичають книжки додому або читають на місці, розшукують видання для написання дисертації або ж просто приходять зі своїми матеріалами аби повчитись чи попрацювати в урочистій тиші бібліотеки. Тут готуються до лекцій зовсім юні студенти. Тут працюють над черговими книжками поважні перекладачі. Тут збираються підготувати груповий проект. Наприклад, мешканці Праги знають – коли в університетах сесії, за вільне місце у читальній залі бібліотеки часто доводиться поборотись! Хто перший встав (у нашому випадку прийшов), того і капці, як кажуть. До бібліотек приходять і за атмосферою – адже тут «тусуються» люди, ведуться розмови у кав’ярнях, відбуваються творчі вечори та лекції. Бібліотек у Празі багато – на порталі knihovny.cz вказано, що з 6598 чеських бібліотек 421 – у Празі. Теоретично, будь-хто може потрапити до будь-якої бібліотеки. На практиці, у Празі є чотири головних великих і найбільш сповнених життя осередки, куди люди приходять вчитись і працювати.   Центральна філія міської бібліотеки – Ústřední knihovna | Městská knihovna v Praze Знаходиться вона у самісінькому центрі Праги, на Маріанській площі (Mariánské náměstí 1) в п’яти хвилинах від Староміської площі та близько набережної Влтави. Окремої читальної зали у цій бібліотеці нема, утім, є «читальний поверх» - такий-собі балкончик над однією із основних зал – а також достатня кількість столів всюди по бібліотеці. Але якщо Вам потрібна абсолютна тиша, аби зосередитись – ця бібліотека може не бути ідеальним варіантом, адже людей сюди приходить багатенько, а окремої «тихої території» немає. До бібліотеки може зайти кожен – реєстрація потрібна лише для того, аби позичити книжку додому. У бібліотеці є кафе, де за прийнятними для центру Праги цінами можна і перекусити, і випити кави чи вина. Крім того, міська бібліотека (центральна філія зокрема, але й інші також) – це своєрідний культурний центр. Тут є зали для роботи у групі і проведення лекцій, фестивалів, виступів, тут навіть показують кіно. А ще тут є 3D принтер, на якому кожен бажаючий за символічну суму може щось собі надрукувати! Якщо вам захочеться зробити перерву у роботі та подихати свіжим повітрям, обов’язково прогуляйтесь центром міста чи вийдіть на набережну. Денний вхід: вільний. Вартість реєстрації: 60 крон/рік. Можливі пільги. Відкрита: понеділок 13:00 – 20:00, вівторок – п’ятниця 09:00 – 20:00, субота 13:00 – 18:00. Wi-Fi: у вільному доступі.   Національна бібліотека Чеської Республіки – Národní knihovna České republiky Ви колись чули про Клементинум (Klementinum)? Це відома історична бібліотека, яку часто називають найкрасивішою у світі, і знаходиться вона за адресою Klementinum 190 – буквально по сусідству із центральною філією міської бібліотеки. Потрапити до неї можна зі сторони Маріанської площі або Карлового мосту. Так ось, окрім історичної частини (яку можна, до речі, відвідати з екскурсією), у Клементинумі знаходяться і кілька відкритих читальних зал Національної бібліотеки. Головну читальну залу студенти між собою частенько називають Гоґвортсом – настільки вона урочиста й історична. У цій бібліотеці є красивий внутрішній дворик і кафе, де можна пообідати. Потрапити до Національної бібліотеки може кожен бажаючий – зареєструвавшись, або придбавши одноразовий квиток. Будьте готові до того, що більшість книг тут доступні тільки у читальній залі – позичати додому можна лиш частину. До речі, на останньому поверсі знаходиться ще одна менша Слованська бібліотека, у якій представлені книжки з країн Східної Європи, у тому числі й українською мовою! Там також є читальна зала – менша, але досить затишна. У цій бібліотеці дотримуються тиші, тому якщо Вам потрібно провести кілька годин у стовідсотковій концентрації – це хороший варіант. Однією із переваг цієї бібліотеки є і те, що тут Ви, найвірогідніше, зможете найти все, що тільки можливо у Чехії знайти – кожне видавництво має надати копію виданої книги до Національної бібліотеки. Крім того, у Національній бібліотеці зберігаються і архівні випуски преси – наприклад, за збіркою усіх номерів газети „Rude právo“ з року 1969 – Вам сюди. Доволі незручним мінусом бібліотеки є те, що до неї Вам не дозволять принести нічого окрім літератури, ручки, ноутбука – навіть водичку із собою взяти не можна. Денний вхід: 10 крон. Вартість реєстрації: 100 крон/рік. Можливі пільги. Відкрита: понеділок – п’ятниця 09:00 – 22:00, субота 09:00 – 19:00. Wi-Fi: у вільному доступі, окремий для зареєстрованих читачів.   Бібліотека Академії наук Чеської Республіки – Knihovna Akademie věd ČR Ще одне чудове місце у центрі Праги. Знаходиться бібліотека на проспекті Народні (Národní 3), буквально навпроти Національного театру, майже на набережній. Коли Ви зайдете до бібліотеки, приготуйтесь побувати у минулому столітті – затишна читальна зала виглядає неймовірно урочисто, а круглий стіл та крісла із високими спинками у меншій залі додають атмосфері цієї бібліотеки особливого шарму. У читальній залі Ви зможете у тиші зосередитись над роботою. Сюди можна приходити як зі своєю літературою, так і взяти книжку на місці. Більшість книг із бібліотеки можна позичити додому, утім, значна кількість публікацій доступна і у читальній залі. До читальної зали можна принести воду і щось перекусити, але можна пообідати і в бістро. На перерві ж можна вийти на вулицю – і опинитись в історичному центрі Праги, прогулятись набережною або спуститись на Стрілецький острів – особливо у теплу пору! Денний вхід: 10 крон без підключення до мережі Wi-Fi, 30 крон із підключенням. Вартість реєстрації: 100 крон/півріччя, 170 крон/рік. Можливі пільги. Відкрита: понеділок – п’ятниця 09:00 – 19:00. Wi-Fi: для зареєстрованих читачів або читачів із денним квитком, також доступна мережа для університетів.   Національна технічна бібліотека – Národní technická knihovna Ця бібліотека знаходиться трохи далі від центру, біля станції метро Dejvická за адресою Technická 6. Якщо Ви людина, котра надає перевагу інтенсивній роботі в останню хвилину, то найкращим для Вас варіантом буде саме Національна технічна бібліотека – адже вона працює цілодобово сім днів на тиждень. Якщо позичати книжки можна лише до 8 вечора, то сидіти у бібліотеці можна до ранку. Єдиний нюанс – після другої години ночі Вам доведеться спуститись до так званої нічної зали – відносно маленької кімнати на першому поверсі, де немає книжок – лише столи та комп’ютери – і потрапити куди можуть лише зареєстровані читачі. Утім, від 8 ранку в робочі дні та від 10 у вихідні і до 2 ночі Ви зможете без проблем зайти із вільним одноразовим входом – аби, так би мовити, «оглянути бібліотеку». І «оглядати бібліотеку» можна необмежену кількість разів. НТК, як цю бібліотеку скорочено називають, в принципі, усі, люблять за її сучасність. Це шестиповерхова будівля мінімалістичного бетонно-скляного дизайну із різнокольоровими підлогами та іронічно-дотепними малюнками на стінах. З приставками для ігор! Особливістю цієї бібліотеки є її різноплановість – тут є «тихі» та «нетихі» поверхи, столи й диванчики, різні приміщення для індивідуального навчання і для роботи у групах. Сюди можна приносити свою літературу, їжу, подушки і ковдри. А на першому поверсі знаходиться кав’ярня, яка завжди сповнена життя – тут обідають, п’ють пиво, час від часу танцюють під живу музику. Хоч НТК – це технічна бібліотека, її полюбляють і студенти гуманітарних спеціальностей, і місцеві мешканці. Ось тільки іноді – особливо під час сесії та особливо якщо вам потрібна розетка – у НТК досить важко знайти вільне місце. Денний вхід: вільний. Вартість реєстрації: 50 крон/півріччя і 100 крон/рік - стандартна ціна, 25 крон/рік і 50 крон/рік – студентська. Можливі й інші пільги. Відкрита: 24/7. Wi-Fi: для зареєстрованих читачів, також доступна мережа для університетів.  Сміливо обирайте одну з цих чотирьох бібліотек, та будьте продуктивними! Використовуйте ресурси Праги, створюйте кращих себе. Бажаємо успіху! Для UAPORTAL.CZ - текст і фото - Маргарита Голобродська

Українці Чехії зібралися на Староміській площі Праги аби підтримати «Празький майдан» та спільно відзначити День Соборності України проведенням флешмобу «Україна Єдина», «Stop Putin, stop war».  До міжнародного флешмобу «Україна Єдина» приєдналися також Товариство українців у Чехії «Берегиня» та дитячий колектив «Світоч» при товаристві. Згадаємо сторінки історії. Вперше у ХХ столітті українська незалежність була проголошена 22 січня 1918 року ІV-м Універсалом Української Центральної Ради, 100-річчя якого відзначаємо цього року, а вже за рік, 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві відбулася не менш вагома подія – об’єднання в одну державу Української Народної Республіки (УНР) та Західно-Української Народної Республіки, які постали після Першої світової війни в результаті розпаду Російської імперії та Австро-Угорщини. Ці дві події є одними із найважливіших в історії Української революції 1917 – 1921 років і загалом історії України ХХ століття. Соборне возз’єднання або злука, означає об’єднання в одне державне ціле усіх земель, які заселяє конкретна нація на суцільній території, духовну консолідацію усіх жителів держави, згуртованість громадян, незалежно від їхньої національності і, нарешті, соборність невіддільна від державності, суверенітету й реальної незалежності народу.Сьогодні День Соборності України символізує єдність України та багатьох поколінь українців, які виборювали Соборність і Незалежність нашої держави. На центральній Староміській площі у Празі 21 січня відбулася символічна акція Stop Putin, Stop War, присвячена Дню Соборності України. З нагоди цього українського державного свята у празькому греко-католицькому храмі Святого Климентія для української громади також відбулося богослужіння. Учасники акції закликали шляхом бойкоту чемпіонату світу з футболу в Росії посилити тиск на цю країну, яка анексувала Крим та підтримує збройний конфлікт на Донбасі. Повідомляє на своїх сторінках у фейсбук  Посольство України в Чехії  Відео Радіо Свобода  «Мета (акції – ред.) – нагадати людям про те що відбувається в Україні. Це форма протистояння брехні та великій кількості неправдивої інформації в чеських ЗМІ, інтернеті та чеськомовному середовищі. І ми, українці, які тут живемо, можемо розповісти і допомогти їм розібратися в тому, що відбувається насправді», – зазначила організатор акції Катерина Скрипник. З нагоди святкування в Україні Дня Соборності у празькому греко-католицькому храмі Святого Климентія для української громади також відбулося богослужіння, - інформує Радіо Свобода 

Ви переглянули крутецьке відео про дивовижні мандри країною вашої мрії, зібрали рюкзак, сформували мапу бажаних локацій,які обов’язково треба відвідати, оформили страхування та забронювали усі готелі на маршруті, звільнили місце на фотоапараті та знайшли людину, яка буде годувати вашого кота поки ви підкорюватиме нові широти. Наче все? Майже все. Тепер сядьте та увімкніть… ну, наприклад, “No Escape”, стрічку 2015 року якщо досі не були знайомі з нею. Ні, вона не додасть мотивації до подорожей як фільм “Неймовірні пригоди Уолтера Мітті”. Це лише фільм-візія, що має реальний бекграунд та розповідає про родину, що переїхала (насправді навіть не важливо до якої країни) та потрапила у вир війни. Тепер відкрийте будь які ЗМІ та прошарудіть їх на наявність статей, про українців, що загубились в горах іншої країни, відчули на собі силу цунамі, зникли в морі чи полоні (як приклад, свіжа новина про трагедію в Кабулі). Будемо разом сподіватись, що з вами ніколи не трапиться такого лиха і щиро побажаємо вашим рідним лише щасливих подорожей. Але ми не можемо обмежитись лише побажаннями, бо почали ці (не забувайте, що вони спираються на певний бекграунд) страшні залякування не лише для того, щоб зайвий раз нагадати про обережність, а тому, що хочемо познайомити вас з новим сервісом, який може надзвичайно полегшити ваші пригоди у разі критичної чи просто проблемної ситуації. Знайомтесь – ДРУГ, який з радістю працюватиме у вашому ноутбуці чи телефоні. Портал Добровільної Реєстрації Українських Громадян при подорожах за кордон, який декларується розробниками, як ефективний інструмент у разі небезпечних ситуацій. Він допоможе у розшуку та стане гарним помічником громадянам України у разі надзвичайних подій за кордоном. Цей проект створений за ініціативи Міністерства закордонних справ України. Водночас, пропонуючи вам цей сервіс ми не могли не протестувати його та провести детальний огляд можливостей порталу. Отже, заходимо на сайт http://friend.mfa.gov.ua/ .     Завітавши з комп’ютера ми одразу помічаємо, що сервіс має додатки для android та iphone, вичерпну інформацію контактів та адреси. Інформація для розробників: посилання на соціальні мережі, на жаль , не ведуть до спільнот, а пропонують перехід до стартових сторінок twitter та facebook Переходимо до реєстрації, паралельно перевіряючи функціональність (клікабельність внутрішніх лінків порталу).   Процес реєстрації швидкий та інтуїтивний. Портал вітає нас та пропонує підтвердити поштову адресу: на вказану поштову скриньку прийде лист із посиланням, за яким необхідно перейти. Після підтвердження сервіс відкриває для нас власний кабінет. В якому ви отримуєте доступ до наступного функціоналу: 1. Можливість зареєструвати поїздку, в якій буде вказана уся потрібна інформація, на випадок надзвичайної ситуації. - інформація про вас; - людей, з якими ви подорожуватимете; - маршрут; - рідні, друзі - з якими можна зв'язатись в Україні у разі потреби.   2. Оскільки я ще не користувався цим сервісом - "Мої Подорожі" являють собою білий аркуш, який водночас буде наповнюватись інформацію з кожною вашою мандрівкою. В результаті, цю сторінку можна буде навіть показати друзям, оскільки вона буде найточнішим, після закордонного паспорту, міні-щоденником.  3. Після реєстрації та після початку вашої мандрівки, у вкладці екстренні повідомлення буде з'являтись актуальна інформація та попередження, у випадку, якщо на шляху вашого маршруту з'являються якісь ризики. 4. І, відповідно, у наступній графі "Новини" - будуть з'являтись не екстренні, але важливі та актуальні повідомлення, що можуть стати корисними у ваших мандрах. Окрім того, що ця важлива інформація буде з'являтись на самому порталі у вашому кабінеті, у разі критичної ситуації на ваш зареєстрований номер та електронну пошту так само, будуть дублюватись попередження про можливі ризики на маршруті. Окрім того, у разі надзвичайної ситуації посольство чи консульство зможе зв'язатись з вами, щоб надати допомогу, а також повідомити ваших близьких, вказаних у реєстраційній формі, у разі надзвичайної ситуації. До усіх цих бонусів, сервіс пропонує зручну інтерактивну мапу, що показує актуальні розташування посольств та консульств в різних країнах світу. Та показує(у формі таблиці) всю важливу інформацію по локаціям, де українці можуть отримати допомогу та консультацію у кожному регіоні світу. Для прикладу оберемо Азію та переглянемо інформацію по... Грузії. Перейшовши за посиланням, ми не лише отримаємо вичерпну інформацію з адресами та контактами, за якими можемо звертатись, але і корисну та цікаву порцію матеріалів з історії та культури цієї країни. А якщо б у нас не було... комп'ютера, а був лише невеличкий смартфон? Як би цей сервіс працював в такому випадку? Заходимо за адресою порталу з браузера, щоб спочатку перевірити адаптивність сайту для мобільних пристроїв. Для мого 5' дюймового смартфону сайт абсолютно підігнаний під розміри екрану і дуже швидко працює.   Одразу спускаюсь до посилань на додатки і переходжу в один клік до встановлення аплікації під android.   Програма важить близько 18 мегабайт, в мене вона встановилась дуже швидко.   Після інсталювання запускаю аплікацію, що дуже швидко вантажиться, на моєму не дуже потужному телефоні. Перша сторінка додатку за дизайном аналогічна до сайту, єдина відмінність - меню відкривається збоку, а не зверху, але в даному разі так набагато зручніше.   Перевіряємо меню реєстрації. Знаходимо ті самі пункти, що і у десктопній версії. Усі функції процесу реєстрації працюють без багів.   Оскільки ми вже маємо свій кабінет на сервісі, переходимо до авторизації. (До речі, розробникам можна було б подумати про миттєву авторизацію через соціальні мережі). Наразі вхід на сервіс відбувається через введення номеру телефону та паролю.   Дизайн у кабінеті з телефону відмінний до версії з комп'ютера, але це не робить його менш привабливим. Заливка з затемненнями дуже органічно вписується у концепцію сервісу. В мобільній версії наявні усі ті можливості, що ми розглядали раніше. Але окрім них тут ще є опція замовлення страховго полісу, з функціональним заповненням регіону мандрівки, часу та інших особливостей подорожі.   Стоп, а як зайти в оту інтерактивну мапу, її тут немає? Ні, мобільна версія не є урізаною. Для того, щоб отримати доступ до мапи і таблички з інформацією по країнам, достатньо натиснути на "бургер" зліва. Таким чином:   - це справді дуже оригінальний, та корисний сервіс, аналоги мені поки що не відомі; - у разі виникнення надзвичайної ситуації в країні, до якої Ви зареєструвалися, система надішле актуальну інформацію у формі текстового повідомлення на Ваш номер телефону або повідомлення на електронну адресу. Крім того, посольство чи консульство України матимуть можливість встановити зв’язок з Вами або з особами, яких Ви зазначили у анкеті. - тепер ви маєте чудову можливість зареєструвати страховий поліс, прямо у мережі; - сайт зручний та швидкий; - сервіс адаптовано для усіх пристроїв і адекватно відображає інформацію на різних екранах; - мобільний додаток працює так само добре, як і декстопна версія та не має вирізаних функцій, баги в його роботі знайдені не були; - сервіс підійде відкритим людям з активною життєвою позицію та бажанням мати додатковий пасок безпеки у разі надзвичайної ситуації, та не підійде для шпигунів, масонів та людей, що бачать в усьому всесвітню змову. - дизайн проекту приємний та насичений... насичений бажанням брати документи, та поклавшись на цей сервіс вирушати до нових вершин і морів.   Тому, наступним завданням у дослідженні цього сервісу, має стати перевірка реальної роботи під час мандрівок... але про це тестування ми поговоримо у інших матеріалах. А що думаєте про цей сервіс ви? Чи вже мали досвід його використання? І чи знаєте подібні проекти для мандрівників? Автор: Олекса Коба, спеціально для UAPORTAL.CZ 

Реформа медицини в Україні, як свідчать її автори, проходитиме протягом двох років. В перші дні 2018 року суттевих змін не буде. Але упродовж року кожен українець має активно визначатися із головною задачею - пошуком сімейного лікаря, якому він довіряє. Тепер кожен громадянин України повинен знайти собі лікаря сам у будь якій області України, скласти з ним договір і слідувати його рокомендаціям. Сімейний лікар стане основою медицини, без якого не відбуватиметься жодне цільове відвідання вузького спеціаліста. Ніякої плати за договір чи послугу "сімейника" надавати не потрібно. Платна медицина в Україні ще в розробці, автори реформи зараз не дають інформації, щодо кошторису. Реформа першої ланки медицини в Україні проходитиме безкоштовно для гаманців пересічних громадян, але все ж таки треба знати, по якому плану вона має відбутися.  «У 2018-му ми переходимо до зміни фінансування на первинній ланці медицини. Це не станеться за один день. Фінансування за новою системою буде проходити цілий рік. Лікування в поліклініках і лікарнях не зміниться з 1 січня 2018 року, залишиться поки що як зараз», – виконувач обовязки міністра охорони здоров'я  України, Ульна Супрун.   Що ж все ж таки має змінитися, і що із цим робити? Первинна, екстрена та паліативна допомога, а також ведення вагітності і пологи – на 100% будуть безоплатними, свідчать автори реформи. "Ось що буде входити в безоплатний пакет: Це первинна та екстрена допомоги, ведення вагітності і пологи, і паліативна медична допомога. Коли порахується вартість послуг, ми будемо розуміти, що із спеціалізованої і високоспеціалізованої буде безоплатним, а що платним. Але це буде не раніше, ніж у 2019-му році", - автори реформи медицини в Україні, Олександр Ябчанка. Спочатку пацієнт має знайти собі лікаря первинки: педіатра, терапевта, сімейного лікаря. Дуже важливо, що вибирати можна не за місцем прописки. Найпростіший варіант – знайти найкращого лікаря за місцем проживання. З цим лікарем укладається декларація про намір лікуватися саме у нього. Після цього спеціаліст починає вести пацієнта. Важливо, що лікаря можна змінювати необмежену кількість раз. Від цього виграє пацієнт, ну і той лікар, у якого їх більше. Після підписання угоди, пацієнт має надати свої документи: паспортні дані та, за бажанням, ідентифікаційний код, свідоцтво про народження дитини. Лікар зареєструє особу в єдиному електронному реєстрі, який існуватиме. У майбутньому інформація щодо стану пацієнта, призначень, відвідувань лікарів тощо, знаходитиметься в єдиній системі і, в разі потреби, лікар зможе отримати повну історію хворого. Дані щодо призначених ліків також будуть в електронній єдиній системі eHealth і хворому не потрібно буде з рецептом іти до аптеки. Фармацевт має побачити всі призначення та забезпечить всім необхідним. Якщо пацієнт змінює лікаря, то жодної втрати інформації не відбувається, автоматично в системі особа прикріплюється до іншого фахівця. Основним революційним моментом в реформі є звернення до сімейного лікаря. Якщо раніше існувала можливість відразу безоплатно піти до вузькопрофільного спеціаліста, тепер безоплатно можна буде піти лише після консультації у сімейного лікаря. І тільки тоді, коли він не зможе впоратись із хворим самостійно, і вирішить, що потрібна допомога вузькопрофільного спеціаліста, направить хворого або на додаткову консультацію, або до лікарні. Якщо ж пацієнт не погодиться з рішенням свого сімейного лікаря та звернеться самостійно до потрібного спеціаліста, йому доведеться сплатити за цю послугу. Винятком тут може бути тільки травматологія, де явно не потрібна консультація із «сімейником». Травмпункти разом з усіма послугами будуть працювати у звичному режимі. Для пацієнтів з хронічними хворобами зміниться лише те, що у них з’явиться персональний сімейний лікар. Проте, за першої ж потреби, сімейний лікар одразу скеровуватиме пацієнта до вузького спеціаліста уже зі своїм описом клінічної ситуації, що буде набагато інформативнішим і кориснішим для пацієнта, ніж звернення до вузького спеціаліста на пряму.Це звична світова практика, зокрема саме так працює система у країнах ЄС. Викликана ця практика такою логікою: лікар первинки має бути партнером пацієнта у питанні збереження його здоров’я, тому що тільки він досконало знає про всі проблеми пацієнта. Винятки, це звертання до гінеколога чи травматолога. Чи відвідає лікар пацієнта дома? Згідно реформи це рішення приймає лікар, базуючись на інформації щодо стану пацієнта та клінічній ситуації. Наприклад, якщо у пацієнта неускладнене ГРВІ, тобто без дихальної і серцево-судинної недостатності з температурою в межах 38 і покашлюванням, лікар не потрібен. Адже неускладнене ГРВІ лікується теплим питтям і домашнім режимом. А от, якщо у пацієнта на четвертий день виникає кашель, то він іде до сімейного лікаря. Тобто витрачати час на зайві відвідини лікар не буде. Чи залишиться швидка? Швидка у реформі існуватиме! У необхідності пацієнт зможе зателефонувати до швидкої, яка має надати пацієнту невідкладну допомогу. А також, як і раніше, за необхідності, доставити людину до лікарні. Тобто, наразі тут нічого суттєво не міняється, окрім рівня надання невідкладної допомоги, який за два роки реформи має значно вирости. Що ж буде з пологами? Реформа в цьому напрямку стартує пізніше. Проте ведення вагітності та пологи, з того моменту, як закони про медреформу наберуть чинності, будуть безоплатні. Паліативна допомога Це третій безкоштовний гарантований державою вид послуг. Невиліковно хворі люди матимуть безкоштовну підтримку від держави у питанні отримання препаратів, які полегшують життя. Для отримання допомоги необхідно: - обрати та підписати декларацію з сімейним лікарем - вчасно проходити обстеження у сімейного лікаря - у разі загострення звертатись до свого лікаря первинки, у разі різкого погіршення стану (біль за грудиною, задишка, гостра кровотеча і т.д) викликати екстрену медичну допомогу до 2019-го стаціонари та вузькі спеціалісти працюватимуть так само, як і раніше. Поступово, по мірі обрахунку вартості послуг, держава почне купувати ці послуги у лікарень за бюджетний кошт. «Змін тарифів поки що не буде. Нічого не змінюється на цьому рівні. Поки що від 1 січня 2018 ми всі повинні знайти свого лікаря. Коли ви приходите до лікаря, ви повинні безкоштовно отримувати свої послуги, які визнані державою. Це кожен прийом лікаря, отримання листків непрацездатності, виписування рецептів, базові аналізи крові, сечі і т. д., ЕКГ. Є список таких послуг на сайті МОЗ. Це безкоштовно. Ви не повинні нічого платити за ці послуги сімейного лікаря. Лікар не може взяти від вас гроші. Ви будете його «підставляти». Тому що тоді ми від Національної служби здоров’я можемо розірвати з лікарем контракт. Навіть не давайте (грошей). Всі послуги безпосередньо покриті державою, безпосередньо лікарю прийдуть гроші. Не через головного лікаря, не через обласну раду чи інші інстанції, а йому безпосередньо. Не платіть лікарю нічого», – підкреслила Уляна Супрун. План стару рефоми: З 1 січня 2018 року почався підготовчий період до впровадження медичної реформи, а саме автономізація медичних закладів, які надають первинну допомогу. Вони мають бути реорганізовані на комунальні некомерційні підприємства, що дасть їм змогу укладати в майбутньому договори з НСЗУ та отримувати кошти з бюджету за надані послуги. У квітні 2018 року почнеться кампанія з вибору сімейного лікаря. Кожен громадянин України повинен буде обрати сімейного лікаря чи терапевта для себе, та педіатра для своїх дітей, підписати з ними декларацію. За кожного пацієнта лікар буде отримувати кошти від держави. З червня 2018 року має початися робота НСЗУ, яка буде укладати договори з медичними закладами на надання медичних послуг від імені держави. З липня 2018 почнеться функціонування нової моделі фінансування медичних закладів, які надають допомогу на первинній ланці. Поступове включення закладів у процес реформування. З жовтня по грудень 2018 року запрацює програма “Вікна можливостей” для медичних закладів для участі в реформуванні галузі. У 2019 році заплановане реформування спеціалізованої медичної допомоги. В 2020 році розпочнеться реформування високоспеціалізованої медичної допомоги, тобто стаціонарного перебування в лікарні. Також, у 2020 році має повноцінно запрацювати НСЗУ. Поки стартує реформа українці найбільше в Європі сплачують за медичні послуги з власної кишені, у порівнянні з видатками на систему, які дає держава. Проте в МОЗі запевняють, що головна мета реформи не зекономити на пацієнтах, а надати більш якісну послугу. А також збільшити фінансування системи, яка буде працювати на пацієнта, а не на заклад та певних осіб. Читайте також: Медична реформа стартує в Україні з 2018 року. Частина 1 У матеріалі викристані джерела: Реанімаційного пакету реформ, сайту "Здоров інфо", dw.com.ua, офиційна сторінка МОЗ, pogliad.ua Автор: Наталя Мізюкіна спеціально для UAPORTAL.CZ