Наші друзі з АМO (Asociace pro mezinárodní otázky) попросили нас розмістити дуже цікаве і корисне дослідження, одним із аспектів якого є вивчення мотивації, подальших планів українських студентів за кордоном та досвіду українських випускників, які вже закінчили навчання за кордоном. Окрім цього, дослідження може допомогти університетам покращити якість навчання та умови Вашого перебування в країні та університеті! Ми також хочемо використати отриману інформацію, щоб запропонувати урядам України та Чехії стратегію для більш ефективної взаємодії з українськими студентами. "Разом з партнерами ми проводимо дослідження щодо досвіду українських студентів та випускників, що навчаються/ались за кордоном. Метою даного дослідження є зібрати, структурувати та популяризувати інформацію щодо внеску в розбудову України та Чехії, який роблять та можуть робити українці, що навчались за кордоном. Також ми очікуємо зрозуміти з якими перешкодами зіштовхуються українські студенти та запропонувати урядам України та Чехії  стратегію для більш ефективної взаємодії з українськими студентами. Якщо ви українець/ка, яка навчається/алася в Чехії просимо взяти участь в опитуванні українських студентів в Чехії, яке складається з 20 питань, що займе у Вас орієнтовно 15 хвилин. Опитувальник українською доступний за лінком: http://bit.ly/studentczech.  Також, за можливості, просимо надіслати посилання на опитування знайомим студентам чи випускникам чеських університетів. Оскільки наші ресурси дуже обмежені ми не маємо можливості здійснювати персональний контакт з студентами та випускниками за кордоном, тому будемо дуже вдячні за кожне заповнене онлайн анкетування. Ми обов’язково ознайомимо Вас з результатами опитування." Дякуємо за допомогу і участь у дослідженні.  UAPORTAL.CZ 

У скількох містах України Ви бували? А до маленького села на кілька десятків хатин навідувались? Ми пропонуємо Вам познайомитись із проектом «Ukraїner»  - і відкрити для себе Україну по-новому. Ми хочемо познайомити Вас із командою ентузіастів, котрі запропонують свіжий погляд за куліси життя колоритного українського суспільства.  Із Богданом Логвиненко - автором проекту - говорила Маргарита Голобродська.  Маргарита: Ваша біографія дуже різнопланова, та ми сьогодні зосередимось на експедиції Ukraїner. Як саме правильно вимовляти цю назву? Богдан: Ми кажемо «юкраїнер». М. Тоді, «юкраїнер». Розкажіть, будь ласка, кілька слів про себе і свою роль у проекті. Як би Вас можна було представити людям? Б. Я є автором проекту. М. Скільки років проекту? Б. Півтора року. М. Як взагалі функціонує Ukraїner, який Ви маєте штат, як фінансуєтесь? Б. Це – волонтерський проект. Фактично, більшість наших людей – волонтери. Є невеличка основна команда, яка працює виключно над «Ukraїner», і власне для цієї команди у нас є певний зарплатний фонд із бізнес-спонсорства. В залежності від експедиції у нас є від трьох до шести партнерів, які долучаються до кожної конкретної експедиції. Таким чином ми покриваємо наші витрати на подорож, покриваємо витрати власне на команду. Загалом до проекту за півтора роки долучились більше 200 волонтерів. Тобто, ці 200 людей не працюють у нас постійно, але долучаються за можливості: хтось раз на тиждень, хтось раз на місяць, хтось кожного дня – є і такі волонтери. У нашій команді є людина, яка координує волонтерів, є режисер, є продюсер та я; у нас є база основних операторів, котрі з нами їздять, є фотографи та автори текстів, адже ми створюємо різноманітний мультимедійний контент: експедиції представлені на відео, і у форматі 360, на фотографіях і власне у текстах. М. А як народився проект? Він виник, скажімо, на основі «sumno.com» який Ви вели, чи, можливо, Вам ця нова ідея просто наснилась? Б. «Сумно», напевно, лежить десь у закладах цього проекту, тому що «сумно» я також робив через те, що мені не вистачало культурно-інформаційного поля в Україні. Тому мені страшенно хотілось робити щось саме про культуру. Потім я досить довго жив за кордом, п’ять років, і… власне, за кордоном дуже часто ставлять ідентифікаційні питання – запитують звідки ти і хто ти. Люди часто усвідомлюють, хто вони є, саме виїжджаючи за межі країни – тому що саме тут такі питання найчастіше і ставляться. Коли ти живеш у своєму рідному місті, на своїй вулиці, тебе нечасто про це питатимуть. У цьому також є величезна проблема України, бо дуже багато українців не виїжджають за межі… цієї території, де такі питання не з’являються. Тому в багатьох ідентифікація в принципі не присутня. І от коли вже виїжджаєш за межі Батьківщини – думаєш про те, що можна розповісти, що можна показати про свою країну. Власне, моя ідея полягала в тому, що показати нема чого… хоча насправді є й історії, є і різні неймовірні українські дива. Спочатку я вирішив про них писати просто тексти, а потім зібралася команда, і ми вирішили це робити разом. Перша ідея проекту «Ukraїner» – це показати світові Україну. Друга ідея – розповісти самим українцям, що у нас є. Здебільшого тим, які не виїжджають за межі власних міст. Третє – це показати, що подорожувати Україною – цікаво. У нас для цього є формат відео-блогу, де ми просто показуємо, як ми їздимо. Четверте – це показати, що в Україні можна щось робити, і що є дуже багато «агентів змін», які, власне, і втілюють неймовірні проекти не виїжджаючи з маленьких сіл і містечок. П’яте – це познайомити регіони один з одним, тому що у нас українців надзвичайно багато стереотипів одне про одного – це пов’язано з інфраструктурними проблемами та з проблемами політичними й економічними. Таким чином, всі ці ідеї реалізувались разом, і з них вийшов ось такий проект. М. Як Ви вважаєте, для кого платформа «Ukraїner» буде кориснішою: для українців чи для гостей-іноземців? Б. Ми хотіли б зробити її однаково корисною і для українців, і для іноземців. Для іноземців ми трошки адаптуємо інформацію. Версії трошки відрізняються. М. Що значить "адаптуємо"?   Б. Ми в процесі коригування наших перекладів, в процесі збору команди, необхідної для того, аби робити цю адаптацію. Якщо текст цікавий у внутрішньо-українському контексті, це не означає, що він у світовому контексті має взагалі якесь значення. Тому ми вчимо наших авторів, по перше, писати спираючись хоча б на мінімальний європейський контекст – скажімо, щоб це було цікаво читати не лише в Україні. Власне, і коли ми перекладаємо тексти, ми також думаємо про те, як би це краще… читалось. М. А Ви могли б навести приклад такої адаптації для Чехії? Скажімо, який текст буде цікавий чеху? Б. Для Чехії найцікавіше читати про Закарпаття, про Колочаву. У нас матеріалів про Колочаву іще, на жаль, не було. Але планується. М. Чекаємо! Скажіть, Ви відслідковуєте, як вас читають за кордоном? Скажімо, чи маєте статистики того, якою із семи доступних мов вас найбільше читають? Яка країна вами найбільше цікавиться? Б. Я можу прямо зараз відкрити і сказати Вам. Ми відслідковуємо, але от актуальні за останні кілька місяців я ще не переглядав. М. Цікаво, наприклад, як читає Німеччина у порівнянні із нашою сусідкою Польщею. Б. Ок! У нас Польша складає близько 10 %, близько 10 % – Сполучені Штати, потім Німеччина, Канада, Росія. М. 10% від загальної кількості, включаючи українців? Б. Так. Сполучені Штати, Німеччина, Канада, Росія і потім сьоме місто Чехія. М. Ой-ой… окей. Скажіть, будь ласка, що саме ваша команда вкладає у слово експедиція? Це, наприклад, три людини, які їдуть однією машиною на три місяці, чи це короткі періодичні візити до певної локації? Б. Це – дослідження. Це, власне, дослідження території. Для нас сама експедиція, збір матеріалу – це надзвичайно важливий етап, тому що власне в експедиції ми знаходимо всі ті історії. Ми працюємо до експедиції, робимо аналіз кожного регіону, досліджуємо його ще до поїздки. А вже під час самої поїздки ми розуміємо, що було правдою, а що ні, порівнюємо наші очікування із реальністю і знаходимо все те, що потім стає історіями, відео, текстом. М. У вас є якась мережа «інформаторів», які до вас звертаються та кажуть: «От у нас є така цікава людина»? Чи це може бути будь хто? Б. Перед кожною експедицією ми оголошуємо збір інформації. Це нам також дуже допомагає поєднати всі місця й людей, дізнатися значно більше про регіон. Ми усвідомлюємо, що самотужки дізнатись стільки, як завдяки тим, як Ви кажете, «інформаторам», ми б не змогли. М. Як людина досвідчена, скажіть, чи можливо об’їхати Україну на чотирьох колесах? Чи доводилось вашим експедиціям діставатись локацій, наприклад, пішки? Б. Бували, звісно, різні ситуації. Особливо в горах. Мені здається, що в горах зі сполученням величезні проблеми… але ми завжди знаходили вихід. Поки що. М. На скільки люди, які живуть у віддалених зонах, селах, чи у горах, відрізняються від людей у містах? Наскільки у них інше, можливо, сприйняття світу? Б. Ми не соціологи, щоб робити такі висновки. Я вважаю, що люди в містах відрізняються від людей в горах так само, як люди в містах відрізняються від своїх міських сусідів. Я не думаю, що тут варто узагальнювати. Тим більше, ми якраз намагаємося розповісти, що всі люди надзвичайно різні у різних регіонах, і що нас об’єднує саме те, що ми всі різні. М. Тобто разючого впливу інфраструктури на людину ви не помічаєте? Б. Це дуже впливає на традиції насправді… Тут, напевне, можна швидше сказати не про людей, а про побут. Чим гірша дорога, тим краще зберігається певна автентичність. Тому, власне, з одного боку ми страшенно радіємо, коли з’являються нові дороги – їх зараз досить багато ремонтується по Україні. Але в той самий час нам часто прикро, що така якась безжалісна глобалізація вбиває автентичність в селах. М. Чи буває Вам важко або сумно писати матеріали, розкривати людей? Наскільки ці ваші експедиції емоційно навантажені?  Б. Я намагаюсь до них ставитись… з холодним серцем, як до історій. Дуже часто буває, що всім страшенно хочеться допомогти. Буває і таке, що хочеться змінити вид діяльності й почати займатися тим, чим займається кожна конкретна людина, до якої ми приїжджаємо. Адже дуже часто це люди, в яких страшенно запалені очі! Тому, напевно, і буває непросто – адже серед героїв наших історій – дуже багато людей, котрі насправді щось круте роблять. Тому доводиться дуже часто вимикати емоції і, власне, робити все так… холоднокровно. М. А може у Вас є якісь улюбленці, чи найяскравіші, найдивніші історії або місця, які Вам особливо запам’ятались? Б. Улюбленців немає, адже це б означало, що треба порівнювати людей, які стали героями наших експедицій. Напевно, завжди найкраще пам’ятаєш тих, хто були останніми… Власне, ці історії ще не вийшли. Ми знімали Карпати, і там було багато надзвичайно колоритних персонажів! Деякі з них, до речі, навіть не стануть героями наших історій, але назавжди нам запам’ятались. М. Це так круто! А розкажіть нам, де Вам особисто найбільш комфортно жити? Після того як Ви побачили фактично і практично майже всю Україну, і до того ж багато країн за кордоном? Б. Мені скрізь комфортно. Я не можу сказати, що я взагалі є людиною комфорту. Мені комфортно там, де щось діється, коли я відчуваю, що роблю щось корисне. Якщо це не так, то я починаю відчувати дискомфорт від того, що витрачаю свій час дарма. М. Скажіть, будь ласка, які плани у проекту на найближче майбутнє? Після завершення експедицій, що тривають зараз, плануєте якось продовжувати? Б. Все почнеться з нуля, знову будуть експедиції, просто їздитиме інша команда. Я сподіваюсь, що ми знайдемо відповідну команду, і все продовжиться. Тому що цей проект… Я боюсь сказати що ми винайшли цей формат, бо хтось скаже, що вже таке сто років існувало, а ми не знали… [Посміхається] А, власне, мені здається, що це дуже зручний формат. По-перше, він корисний для етнографії – розповідати про те, що відбувається зараз у тому чи іншому регіоні. По-друге, він корисний для того, аби об’єднувати людей. По-третє, проект корисний як регіональне медіа, але такого собі всеукраїнського масштабу. Проект завжди привертає увагу. Бували ситуації, коли ми приїжджали до села, а там всі про наш приїзд знали заздалегідь, в усіх районних газетах про це написали. Україна змінюється, з’являються нові проекти, нові люди народжуються, і тому, власне, ця експедиція не має права зупинятися. Але зрозуміло, що це вже будуть інші люди, трошки інший кут зору, інше бачення іншими очима. Крім того, ми зараз працюємо над фільмом про Валерія з Панасівки на Полтавщині – одного з героїв нашої експедиції. М. Не збираєтесь, часом, написати книжку по матеріалах з проектів? Не виникало у Вас такої ідеї? Ви ж пишете… Б. У мене, на жаль, зараз на писання зовсім немає часу, я навіть не можу написати тексти на Ukraїner. Власне, тому у нас багато дописувачів, журналістів, які працюють з матеріалами, що ми привозимо з експедицій – тому що фізично я, на жаль, не встигаю зараз писати. Мені надзвичайно прикро з цього приводу – можливо, по закінченню експедиції я візьмусь і за такий проект, побачимо. А цього року ми ще, можливо, встигнемо втілити ідею створення путівників. [Путівників, що пропонували б туристичні маршрути Україною– ред.] М. Якби Ви мали описати свою професію, то ким би Ви себе назвали? Б. Відкривачем. Мені просто це подобається. Це якась дитяча мрія, бо я не уявляю… мені не цікаво працювати з чимось, що вже відкрито, створено, втілено. Власне, найбільший інтерес – це робити щось таке, що напевно можна відкрити, або «перевідкрити». Тобто, багатьом може здатись, що ми розповідаємо про вже відомі місця, тому що серед тих історій, які у нас є, є справді відомі… Але ми намагаємось і на них подивитись під іншим кутом – саме тому це можливо назвати «перевідкритям». Здавалося б, що ще можна відкрити на Землі, вже час освоювати космос! Але є певні значення вже відомих нам речей, які все ще можна відкривати. М. Як Ви думаєте, чому в Україні такий вакуум з внутрішнім туризмом? Хіба не вистачає відкривачів? Чи людям не цікаво, чи немає можливостей? У чому причина, на Вашу думку? Б. Я не хочу казати, що знаю – можу лише здогадуватись… Мені здається, що в основі більшості проблем в Україні лежить страх. У багатьох цей страх навіть якийсь вроджений – через дуже яскраво-негативну історичну пам'ять. Це, власне, страх змін, страх будь-яких перетворень, перевтілень. Саме тому в Україні дуже важко втілюються будь-які реформи, в Україні дуже важко тим, хто намагається створювати щось нове. Для багатьох цей страх стає перепоною, але залишаються й ті, для кого він стає викликом – і це, мені здається, дуже важливо. І мені радісно жити в час, коли є так багато людей, які прийняли цей виклик. М. Які перспективи у цій сфері українського життя Ви бачите? Чи стає більш популярним їздити, скажімо, до сусідньої області замість сусідньої країни? Б. Так-так, постійно стає! Тобто, люди, насправді, все більше і більше подорожують, і це надзвичайно надихає і нас. Нам дуже часто пишуть, що їздять нашими маршрутами. Це при тому, що ми поки що не складаємо жодних маршрутів. Люди просто дивляться, де ми були, і як це було, які історії ми вже відзняли. І вони їдуть вже просто по наших слідах. М. Це прекрасно! Дякую Вам за розмову! Б. Дякую Вам!     Для UAportal.czМаргарита Голобродська Фото: http://ukrainer.netВідео: https://www.youtube.com/c/UkrainerNet

Весна нарешті починає перемагати холодні завірюхи і снігопади і незабаром в Україні розпочнеться черговий, насичений і палкий фестивальний рік. Команда нашого порталу підготувала для вас підбірку з найцікавіших фестивалів цієї весни. Ми обов’язково помандруємо на деякі фести з цього списку, ви з нами? Тоді поїхали! Французька Весна   Де: Київ, Дніпро, Харків, Одеса, Запоріжжя, Львів, Рівне, Івано-Франківськ, Бердичів Коли: 31 березня - 30 квітня Зміст: презентація спільних франко-українських проектів - фільмів, фото, муралів, концертів, художніх виставок. Реалізація дискусійних та творчих айданчиків для обміну досвідом. Скільки коштує: безкоштовно Детальна програма у кожному місті: https://institutfrancais-ukraine.com/programmation/printemps-regions Чому варто піти: надзвичайно насичена програма, що складається з нових фільмів, презентацій книг і фотопроектів, театральних п'єс, художніх арт проектів. Свіжий погляд на наше суспільство, історію і мистецтво. Можливість зануритись у французьку культуру та знайти у ній щось спільне зі своєю. А також шанс зав'язати цікаву дружбу з дивовижними людьми.   Dream Handmade Festival     Де: м. Львів, вул. Коперника, 17 Коли: 31 березня - 1 квітня Зміст: великий вибір екслюзивних товарів ручної роботи, дизайнерських виробів, матеріалів для рукоділля, можливість познайомитись з авторськими техніками та взяти участь майстер-класах та семінарах. Скільки коштує: 30 грн. / але якщо ви попередньо зареєструєтесь - то вхід вільний. Посилання: http://lviv-online.com/ua/events/festival/dream-handmade-festival/ (там же можна зареєструватись) Чому варто піти: це перший найбільших фестиваль ручної роботи у Західнії Україні, безліч лекцій, концертів, ринків, демонстрацій, робочих зон та унікальних заходів, а також можливість познайомитись з молодими та досвідченими українськими handmade-виробниками. Також ця подія буде цікава тим, хто хоче презентувати свої вироби і шукає майданчики для презентації.   Музичний фестиваль «Atlas Acoustic»     Де: Київ, вул. Січових Стрільців, 37-41 Коли: 1 квітня Line-up: Epolets, Bahroma, Фіолет і Brunettes Shoot Blondes Скільки коштує: 250-650 грн. Купити квиток: http://kyiv-online.net/events/music/muzychnyj-festyval-atlas-acoustic/ Чому варто піти: побачити на одній сцені - Бахарєва, Вареницю, Колоса та Ковальова, а це не так просто, оскільки Epolets, найближчим часом йде у творчу відпустку, а Bahroma і Фіолет взяли перерву після зимових виступів. Ну а Brunettes Shoot Blondes, взагалі рідко з'являються в Україні через виступи закордоном. Гуморина 2018     Де: Одеса Коли: 31 березня - 1 квітня Зміст: парад гумору, фестиваль клоунів та мімів "Комедіада", численні конкурси, розваги і виступи. Скільки коштує: вхід вільний Детальна програма: https://ua.igotoworld.com/ua/eventPage/2035_yumorina-2018-odessa.htm Чому варто піти: святкова карнавальна хода, міжнародний фестиваль "Комедіада", що цього року проходитиме вже восьме - і цього року на ньому будуть клоуни і міми з десятка європейських країн. Крім гумору можна буде поласувати смаколиками на "Фестивалі Їжі", відвідати ярмарку сувенірів, місто дитинства та відпочити на концертах і виставах, що можна буде відшукати у центрі. Мабуть для України ця подія є чимось подібним до мексиканських фестивалів, а тому, хоча б раз на життя на ній обов'язково треба побувати. Великдень у Гаю 2018. Львів  Де: Музей народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького (Шевченківський гай), Львів . Коли: 8-9 квітня 2018 року Чому варто піти: Хочете дізнатись, як святкували Великдень у давнину в західноукраїнських селах? Тоді Вам до Музею народної архітектури і побуту "Шевченківський гай" Потрапивши на територію музею, ви одразу станете учасником давньої традиційної гаївки «Кривий танець», рухаючись якою потрапите у вир святкового дійства. А там – старовинні хатки під солом'яною стріхою, хлопці у вишиванках, дівчата у віночках, веселі народні забавки, гаївки та веснянки, виступи фольклорних колективів та цікаві майстер-класи.     Скільки коштує: дорослий вхідний квиток 30 гр., дитячий 20 гр. Посилання на подію: https://afisha.vash.ua/events/kontserty-ta-svyata/svyatkova-programa-velykden-u-gayu-2018  Свято "У гай на гаївки"  Де: Музей народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького (Шевченківський гай), Львів . Коли: 18 квітня 2018 року, початок о 12:30. Чому варто піти:  "Ми знаємо, що Ви будете робити у Львові у Світлий вівторок- Ви будете водити гаївки разом із  вокальним ансамблем "Намисто".  У програмі свята: - гаївки; - веснянки; - цікаві забави. - ансамбль "Намисто". Скільки коштує: дорослий вхідний квиток 30 гр., дитячий 20 гр.   Фестиваль писанок 2018   Де: різні локації Києва (Софійська площа, Володимирський проїзд та сквер біля нього, Михайлівська площа, Контрактова площа). Коли: 5-7 квітня Зміст: виставки традиційних, авторських писанок. Великодній ярмарок, тематичні фотозони, дитячі розваги і атракціони. Скільки коштує: безкоштовно Посилання: http://folkukraine.com/projects/ukrainian-pysanky-festival/ Чому варто піти: познайомитись з традиційними розписами писанок з різних регіонів України та зануритись у прадавню символіку і атмосферу Великодня. Крім того у вас буде чудова можливість придбати щось смачне і красиве на ярмарку майстрів.   Великдень у «Мамаєвій Слободі» 2018, Київ   Де: козацьке селище «Мамаєва Слобода», Київ (вулиця Донця, 2). Коли: 7-8 квітня 2018 р. Зміст: Традиційно у світле свято Христового Воскресіння «Мамаєва Слобода» запрошує долучитися до наших праотцівських традицій: 7 квітня о 22 годині розпочнеться нічне богослужіння у козацькій церкві Покрови Пресвятої Богородиці,  та завершиться зранку, 8 квітня, освяченням великодніх кошиків. Хто не поміститься в церкві, зможе, як це й годиться за козацькими традиціями, взяти участь у «Гоніннях смерті» з української землі. Піднятися на дзвіницю поряд із церквою, щоб вдарити в «Благовіст» та заграти на церковних дзвонах. Скільки коштує: вхід – 100 грн, для пенсіонерів, школярів та студентів – 60 грн, дошкільнята, інваліди I та II груп, солдати та сержанти-строковики, ветерани АТО – безкоштовно. Посилання: Мамаєва Слобода   Великдень у «Парку Київська Русь»     Де: с. Копачів, Київська обл. Коли: 7-9 квітня Зміст: грандіозне святкування великодня та можливість поринути у епоху раннього середньовіччя. Скільки коштує: 150 грн. для дорослих, для пенсіонерів та студентів - 100 грн, для дітей шкільного віку - 50 грн, дошкільнята - безкоштовно. Придбати квитки можна Тут Посилання: http://parkkyivrus.com/ua/ Чому варто піти: зустріч великого київського князя Володимира, частування, пасхальна хода, верхова їзда, стрільба з лука, феєричне театралізоване шоу з вокалом і танцями, фрагменти весняного мюзиклу, реконструкція кінно-пішого бою. Цей фест - є мрією будь кого, хто захоплюється далекою і романтичною добою середніх віків.   Тож які події вирішили відвідати ви? На які фестивалі ви б запросили своїх закордонних друзів? Або можливо ви хочете розповісти про подію, яка ось-ось має відбутись? Відписуйте у коментарі та діліться своїми думками :)   P.S. якщо вам сподобався цей матеріал, найкращою подякою за роботу, буде його поширення, щоб якомога більше людей дізнавались про різнобарв'я цікавезних подій, що вирують в Україні і долучилась до активної розбудови цікавого середовища :) Олекса Коба спеціально для UAPORTAL.cz  

"Будучи ще учнем 9-го класу Київської гімназії, я вже тоді замислювався над тим, що хочу навчатися саме в Європі ,здобути європейську освіту, здобути поглиблені та професійні знання і вміння з обраної спеціальності та повернутися в Україну вже висококваліфікованим спеціалістом. Відвідуючи освітні виставки я випадково дізнався про те, що у моєму місті є Чеський центр при Посольстві Чеської Республіки в Україні. Так як мені завжди подобалась ця країна, її архітектура, історія та культура, тож стало цікаво вивчити і цю мову. А ще, коли на виставці представниця ЧЦ Любов Семенова розповіла мені про те, що при Чеському центрі діють курси з вивчення чеської мови, а також, що в подальшому, знаючи мову, у чеських державних ВНЗ можна навчатися безкоштовно, я не вагаючись вирішив піти на курси. І не помилився. За період вивчення чеської мови до рівня В2 у мене викладали три лектори. Першою моєю вчителькою стала Галина Клічак. Це дуже чудова, доброзичлива та професійна викладачка. Вона нас навчила, мабуть, усім азам чеської мови і не тільки. З нею ми провели два початкових рівні А1 та А2. За цей час вона встигала викласти не тільки корисний та цікавий матеріал, але й ознайомити із різними незвичайними аспектами чеської мови та розповісти цікаві історії з життя. Другим викладачем на рівні В1 у мене була носій мови Йітка Бучкова, з якою було непросто через те, що кожен учень мав висловлювати свої думки виключно чеською та розуміти все, про що вона говорить. Викладачка вчила нас саме правильному висловлюванню (наприклад, як правильно говорити літеру "Ř", правильно вимовляти слова тощо). Взагалі, дуже рекомендую на перший рівень А1 йти саме до україномовного лектора, у якого Ви, як студент не знаючий навіть азів мови, зможете запитати про що завгодно, що вас цікавить та що вам не зрозуміло (що стосується чеської мови, звичайно;) ) і отримати вичерпну відповідь. Викладачі-носії мови, звичайно, також знають російську або українську мову, але з мого погляду краще до них іти вже на рівень А2 та вище. Це неодмінно дасть Вам поштовх у розвитку мови, так як Ви зможете почути той справжній акцент чеської та відчути увесь її колорит і відмінності від української. Хочу також подякувати викладачці Тетяні Окопній. З нею були незабутні заняття. Юлія Польова, Радка Гарбузова, які викладають матеріал на особливо високому рівні (приходили на заміни до моєї групи). Викладачки до своєї роботи підходять вміло та професійно, а саме, до роботи зі студентами. Це дуже прекрасні викладачі Чеського центру. Плюсом Чеського центру є безкоштовний розмовний клуб. Де я також дізнався багато всього цікавого та корисного, починаючи з культурних пам'яток Чехії та закінчуючи її державним устроєм і політичною позицією.Ви маєте розуміти, що курси будь-якої мови – це не школа, де вас будуть змушувати вчитися та все контролювати. Це саме те, що потрібно тільки вам самим та вашому майбутньому. Звісно, вам допоможуть, якщо ви дійсно чогось не будете розуміти. Але якщо це не потрібно Вам, то викладачеві немає сенсу стрибати вище своєї голови, щоб донести до Вас якісь правила відмінювання слів середнього роду! Успіх кожного студента, насамперед, залежить від нього самого, його прагнення пізнати щось нове. Тому, зазвичай, набагато кращі результати має той, хто відповідально ставиться до навчання, а не той, хто відвідує (інколи) курси, тому що його батьки цього хочуть. Чеський центр і його приємна та доброзичлива команда створює усі умови для того, щоб ви правильно заговорили чеською мовою та щоб ваше перебування у центрі було зручне та затишне. Мені вдалося досягти своєї мети лише тому, що я ставився до цього дуже відповідально. Це був мій особистий вибір, а мої батьки підтримували мене. Я зміг зробити це не зважаючи на те, що всі, кого б я не запитував, казали, що вступити до ВНЗ Чехії "майже нереально" в той самий рік, як закінчив школу. Звісно ж, я не кажу, що цей шлях був простим, але він цього вартий. Я почав ходити на курси чеської мови ще на початку 10-го класу. Таким чином до кінця 11-го у мене вже був сертифікат рівня В2 – максимальний рівень мови, який може від Вас хотіти ваш університет. Якщо Ви вже знаєте, що потребуєте саме його, то я би порадив починати займатися мовою ще раніше, адже в лютому кожен абітурієнт має відіслати так звані "Přihlášky" з потрібними документами, серед яких і сертифікат про знання чеської. Мій університет (Університет Менделя у Брно) вимагав рівень нижчий за В2, тому я все встиг. Наступним важливим етапом були вступні іспити. Я складав з математики та англійської мови. Іспити складав в університеті. Але за іронією долі вчитися я пішов не на ту спеціальність, з котрої склав іспит. Тому що зваживши всі "за " і "проти" вибрав саме цю спеціальність, де зараз і навчаюся. Наступним, мабуть найважливішим, а тому і хвилюючим кроком, була нострифікація – підтвердження свого атестату. Для цього потрібно було взяти довідку зі школи про кількість годин вивчених предметів (тут, увага!, при визначенні годин з предметів для нострифікації, чим менше у вас годин з предмету, тим більший шанс, що його призначать для складання іспиту). На нострифікації я складав три іспити: географію, інформатику та англійську мову. Це був досить складний момент, але, заздалегідь підготувавшись, я впорався. При вступі та складанні іспитів у вас виникне дуже багато питань, але усі вони вирішуються. Мені у цьому допомагала знайома, яка проживає в місті Брні. Тому що, при подачі документів на нострифікацію потрібно вказувати адресу проживання в країні (саме в Чехії), куди будуть приходити листи з Міністерства, і треба особисто подавати різні документи. Але, так як я навчався ще в школі, і не міг фізично знаходитися в Чехії, мені допомагали з подачею та оформленням усієї документації, що стосується вступу та перебування в країні. Якщо у вас виникнуть питання щодо вступу, то можете писати мені на Facebook: https://www.facebook.com/profile.php?id=100008486058449Я залюбки вам допоможу. Шановні майбутні студенти, хочу вам сказати, щоб Ви не боялися випробовувати свої сили при вступі до державних університетів Чехії та безкоштовно здобувати європейську освіту, не бійтеся починати у своєму житті щось нове, та як вам може здатися на перший погляд, недосяжне! Приходьте саме до Чеського Центру при Посольстві Чеської Республіки в Україні вивчати цю чарівну та цікаву, одну із найважчих слов’янських мов. Професіонали навчать вас. І ви не пожалкуєте. Мова вам дуже сподобається, а в подальшому стане у нагоді." За інформацією Чеського центру у Києві  

Українці в Чехію, напевно, частіше їздять з метою роботи, ніж з метою туризму. Адже, тут є багато роботи, яку самі чехи не дуже хочуть робити. А українці ж з радістю за неї беруться, бо як для України тут можна заробити досить непогані гроші. Тим паче у Чехії на ринку праці безліч вільних вакансій і роботу можна знайти легко. Варто лише захотіти.   У цій статті якраз піде мова про пошук роботи. Де тільки її не пропонують. Пам’ятаю, мій під’їзд на Україні був обклеєний оголошеннями «Робота в Польщі, Чехії». Та що під’їзд, на кожному стовпі вони висіли, друкувались у газетах, тощо. Та й конторок багато повідкривалося з виготовлення віз та пропозицій роботи. Багато моїх знайомих знаходили роботу приблизно таким чином: « Мого кума брата син там працює». Але насправді, нескінченним джерелом пропозицій роботи є інтернет. Починаючи з офіційних сайтів і закінчуючи соціальними мережами і дошкою оголошень OLX.   Саме пошук роботи в інтернеті і розглянемо. Отож, якщо ви вирішили все таки законно, а не нелегально знайти в Чехії роботу, то почати варто з офіційних джерел. 1. Integrovaný portál Ministerstva práce a sociálních věcí.Інтегрований портал Міністерства праці і соціального захисту. Щось на зразок нашого центру зайнятості. І навіть не варто хвилюватись, що на чеській мові ви нічого не зрозумієте. Сайт розроблено так, щоб в іноземців не виникало проблем з пошуком роботи. Певні частини сайту перекладені на 6 мов, і одна з них українська.   «Іноземці мають можливість шукати роботу на території Чеської Республіки у базі даних вільних робочих місць. База даних використовує інформацію усіх державних Центрів Зайнятості в ЧР. На цій сторінці пошук влаштований так, щоб робочі місця, які підходять іноземцям, обиралися автоматично. Йдеться про ті вакансії, на які працедавець має дозвіл набирати іноземців і які він згоден зайняти іноземцями. Іноземці, зацікавлені працювати в ЧР, можуть переглянути пропозицію вільних робочих місць або зареєструватися та вкласти тут своє резюме. Роботодавці можуть переглянути пропозицію зацікавлених у працевлаштуванні або зареєструватися, і також опублікувати тут свою пропозицію вільних робочих місць, які підходять для іноземців» - вказано на їхньому сайті.   Ось так виглядає сторінка для пошуку роботи.     Тобто фільтрів і критеріїв для пошуку потрібного варіанту досить багато. А галочка біля пункту «Роботодавець готовий працевлаштувати іноземця» встановлена уже автоматично, при переключенні на будь-яку мову окрім чеської. А ось так виглядає приблизно результат пошуку вакансії, яку хотіла б я:   І так, основні параметри вакансії чітко вказані українською. Щодо приміток чеською мовою – вкладені посилання на Google-перекладач. Зручним є те, що відразу вказуються, які мови треба знати, щоб працювати на даній роботі. І відразу з оголошення відкривається форма «відіслати запит роботодавцеві». Зареєструвавшись на цьому сайті, з’являється можливість відмітити вакансії, які сподобались зеленим прапорцем, щоб потім повернутись до них.  2. www.jobs.cz – можна сказати, супермаркет вакантних місць. Більшість моїх друзів і колег по роботі, саме на цьому сайті знайшли собі роботу в ЧР.     Хоча й перекладу на українську тут немає. Але для того, щоб почати пошук варто відповісти лише на 2 запитання: Jakou práci hledáte? – Яку роботу шукаєте? Kde? – Де?   Як результат пошуку отримаємо такий список:     Тут уже кожну вакансію потрібно відкривати, щоб ознайомитися з умовами. Відкривши, отримуємо детальний опис, що потрібно знати і уміти, які будуть поставлені завдання на робочому місці, а також інформація про додаткові бонуси та заохочення. Перекладу тут немає, але думаю з перекладачем Google в сусідній вкладці проблем не виникне. На сайті є кілька фільтрів, в тому числі й мови – Jazyky. На цьому сайті також можна залишити резюме і просто переглядати вакансії кожного дня або оформити розсилку на електронну пошту.   За схожою схемою працюють ще кілька сайтів, яких видає Google на першій сторінці пошуку: -         www.prace.cz/ -         www.profesia.cz/ (партнер багатьох великих міжнародних компаній, так що можна знайти круті вакансії) -         www.gastrojobs.cz/cs/ (більшість вакансій зі сфери послуг, таких як офіціанти, покоївки, тощо) -         www.hledampraci.cz/ -         www.chcipraci.cz -         www.jenprace.cz -         cz.indeed.com -         www.monster.cz   3. Дошки оголошень https://prace.hyperinzerce.cz, https://www.annonce.cz/, https://www.seznam.cz/ - це сайти, де розміщені не тільки пропозиції роботи, а й все-все інше: купівля і продаж, оренда житла, знайомства, тощо. На цих сайтах все розкладено по розділах, так що знайти досить легко. Також тут можна знайти бригади або так звані "фушки" – короткий нестабільний заробіток.   4. Також хочу відмітити ще один сайт спрямований на допомогу у знаходженні роботи – LinkedIn. Це поєднання соціальної мережі і біржі праці. Це сайт де можна знаходити і встановлювати контакти з людьми у потрібній професійній сфері. Звичайно, для пошуку простих професій ця мережа не підходить. Але якщо у вас багато талантів і бажання, то можна знайти роботу хоч на іншому куточку планети.   Трохи про те як все працює. Як і у звичайній соц. мережі потрібно заповнити профіль – освіта, навички і уміння. Далі обрати професію, якою б хотіли займатися. І тоді вже розглядати пропозиції конкретних вакансій, або компаній, які їх пропонують. LinkedIn – розумна мережа, у вашому профілі з’являтимуться вакансії, що можуть вас зацікавити. Також список вакансій формується на основі заповнених даних профілю. Особливо корисною ця мережа буде для студентів, які знаходяться у пошуках майбутньої роботи. 5. І ще один спосіб пошуку для тих «хто знає, чого хоче». Якщо у вас віддавна є мрія працювати на якусь мегапопулярну популярну компанію, то найпростіший спосіб – стежити за вакансіями на їхньому сайті. Майже на кожному сайті компаній є розділ «кар’єра», і звісно, там гарно розписані вакансії і вимоги до них. Так що, якщо у вас диплом конкретного профілю, то план пошуку краще будувати від пошуку компаній до пошуку вакансій. І навіть, якщо нема диплому то такий спосіб пошуку буде досить ефективний, варто лише визначити бажану сферу діяльності.   Отже, де шукати роботу чи як мінімум з чого почати – варіантів безліч. Зараз би хотіла трохи зупинитися на позначках, які найчастіше трапляються у описах чеських вакансій:  VŠ (Vysoká škola) – вища освітаSŠ (Střední školа) – середня професійна освітаAj, Čj, Rj, Nj– англійська, чеська, російська, німецька мови відповідно. Uj– не зустрічала, зазвичай пишуть повністю ukrajinština.PC – праця з комп’ютеромŘP B (řidičský průkaz skupiny B) – посвідчення водія категорії B.   Ще одне важливе питання: з якими документами можна працювати у Чехії? Якщо, у вас є: -         Робоча та синя карта, оскільки вони видаються з метою працевлаштування; -         Дозвіл на постійне проживання з метою возз’єднання родини; -         Довгострокове перебування з метою навчання. Тобто, якщо ви студент, ви можете офіційно підпрацьовувати. Однак, оплачувана робота не може бути основним заняттям під час вашого перебування. І, можливо, знадобиться дозвіл на роботу. Його буде видано тільки у разі, якщо робота не вплине на навчання. Дозвіл на роботу видає місцевий центр зайнятості. Всі деталі, щодо працевлаштування студенту краще обговорювати зі своїм навчальним закладом. -         Інші специфічні візи, такі як карта співробітника, який переводиться у межах одного підприємства - стажера, менеджера, спеціаліста -         Довгострокова віза з метою сезонного працевлаштування, тощо.   Знайти роботу – це лише перший етап. Потім чекає не менш важлива частина. А саме співбесіда з майбутнім роботодавцем. Шукаючи роботу в Чехії, я часто стикалася з позначкою «перший контакт з роботодавцем через електронну пошту». Відсилала резюме й мотиваційний лист. Доводилось підлаштовувати дані під кожного роботодавця. Але саме така форма спілкування сприймається легше, а ніж очікування дзвінка. Зараз набирає популярності, така річ як співбесіда по скайпу. Тобто, роботу й справді можна знайти перебуваючи в іншій країні.   Пошук роботи – це також робота. На це потрібно затрати свої сили і час. Але результат вартий того. Для того, хто не знає з чого почати – на допомогу є мультсеріал «Пошук роботи». Хоча він розроблений для українців, які шукають роботу в Україні, але у ньому простою мовою висвітлені важливі питання з якими рано чи пізно стикається будь-яка людина. Вам буде цікаво також прочитати: Робота в Чехії: умови працевлаштування для іноземців  Автор: Світлана Малецька, спеціально для UAPORTAL.CZ 

Для того, щоб працювати на території Чеської Республіки треба знати багато…або ж мало. Усе залежить від того офіційне працевлаштування чи ні.   Почнімо з того, що іноземці, у яких є дозвіл на постійне перебування на території Чехії, з точки зору прийому на роботу, мають такі ж права, як і громадяни ЧР. Це означає, що при виборі місця роботи немає ніяких обмежень, окрім тих робочих місць, де наявність чеського громадянства регулюється правовими нормами.   Прийом на роботу іноземців місцевим роботодавцем (трудові відносини) регламентуються Трудовим кодексом. Тим же що й для громадян Чехії. Крім того, умови прийому на роботу установлені в законі про зайнятість, відповідно до якого іноземці можуть бути прийняті на роботу: - отримавши дозвіл на працевлаштування, якщо він необхідний і дозвіл на перебування; - отримавши трудову або синю карту;  - між роботодавцем і працівником заключний договір у письмовій формі на термін виконання роботи, при умові, що роботодавець зареєструє іноземця для виплати внесків в соціальне і медичне страхування.   Видача трудової карти, синьої карти і дозволу на працевлаштування пов’язана з конкретною вакансією у конкретного роботодавця. З точки зору режиму працевлаштування ці документи рівноцінні. Кожен з цих дозволів видається на конкретних умовах.   Дозвіл на працевлаштування Щоб отримати дозвіл на роботу іноземний громадянин повинен подати заяву в письмовій формі до відповідного територіального крайового відділення Департаменту з працевлаштування (ÚP), як правило, перед своїм в'їздом на територію ЧР. Дозвіл на працевлаштування потрібен, якщо: Ви перебуваєте на території ЧР по короткостроковій візі та бажаєте працювати; Ви відправлені до Чехії на роботу своїм роботодавцем, штаб-квартира якого знаходиться не в країнах ЄС, Ісландії, Ліхтенштейні, Норвегії чи Швейцарії; перебуваєте на території ЧР на підставі дозволу на довгострокове перебування з метою підприємницької діяльності; бажаєте виконувати «сезонні роботи» на строк не більше 6 місяців на рік, працюєте в якості стажера в трудових відносинах з роботодавцем в ЧР - не більше 6 місяців; Ви подали заяву про міжнародну охорону, і ця заява розглядається вже 12 місяців; Вам була видана віза з метою вимушеного перебування; Вам не більше 26 років, і ви виконуєте непостійну роботу за договором між навчальними закладами; ви працюєте на підставі міжнародного договору. Дозвіл на працевлаштування не потрібен, якщо ви маєте: дозвіл на довгострокове проживання члена сім'ї громадянина ЄС; якщо Ви громадянин ЄС; якщо Ви знаходитесь на території ЧР на підставі дозволу на довгострокове перебування з метою возз'єднання сім'ї; якщо Вам було в Чехії надано притулок чи додатковий захист; якщо Ви проживаєте на території ЧР на підставі дозволу на довгострокове перебування з метою возз'єднання сім'ї з іноземцем, який має статус довгостроково проживаючого резидента на території Європейського Союзу Сам дозвіл на працевлаштування не дає іноземному громадянину права на роботу - спочатку необхідно отримати дозвіл на проживання. Трудова карта та синя карта є одночасно і дозволом на проживання і на працевлаштування. Для порівняння:    Якщо роботодавець вирішив взяти на роботу іноземця, то зобов’язаний повідомити у відповідний відділ по працевлаштуванню про наявність вакансії і її опис. Такі вакансії можна знайти тут. У випадку офіційного прийому на роботу роботодавець зобов’язаний надати іноземному працівнику робочі умови і заробітну платню, звичні для громадянина ЧР на такій же посаді.   Отже, офіційний прийом на роботу починається з укладання договору (Pracovní smlouva). Це дуже важливий момент не тільки для отримання трудової карти чи візи, фактично у ньому має бути вся інформація про роботу, яку ви будете виконувати у найближчий рік чи два. Тому у багатьох статтях я зустрічала, що перед підписанням будь-якого договору краще проконсультуватися з юристом. З власного досвіду можу сказати, що підписання трудового договору і інших необхідних паперів тривало цілий день. Я влаштовувалася на роботу в міжнародну компанію, і відповідно договір був продубльований на двох мовах: чеській і англійській. Підписувала відповідно документи у двох екземплярах, один залишився у мене, один в роботодавця.   В Чехії є 3 основні типи договорів, що найчастіше трапляються в оголошеннях на вакантне місце: Hlavní prácovní poměr (HPP) – робота на повну ставку – найпопулярніший вид договору між роботодавцем та працівником. Умови: 40 робочих годин/тиждень, 20 днів відпустки. Підписується на певний термін, для іноземців - максимум на 2 роки або на термін дії дозволу на працевлаштування. Зазвичай, випробувальний період складає 3 місяці. У цей термін можливе розірвання договору без пояснення причин як з боку працівника, так і з боку роботодавця. Після закінчення випробувального терміну для розірвання договору потрібно написати заяву і відпрацювати ще 2 місяці. Цікаво, що те саме стосується і роботодавця. Тобто, у будь-якому випадку буде час знайти роботу на заміну.       2. Dohoda o provedení práce (DPP) – угода на проведення робіт. Підходить для невеличкої роботи або підробітку. Умови: не більше 300 годин/рік у одного роботодавця. Вигода такого договору полягає у тому, що при зарплатні в 10 тис не платиться податок на соціальне та медичне страхування. Оплата начисляється за відроблені години. Права на відпустку чи будь-які інші бонуси при цьому немає.         3. Dohoda o pracovní činnosti (DPČ) – домовленість про трудову діяльність, щось середнє між HPP і DPP, має характеристики обох типів договорів.  Умови: 20 годин/тиждень. При зарплатні в 2,5 тис не платиться податок на соціальний фонд та страховку. Також не можна працювати більше 12 годин на день. І немає відпустки. Але можна претендувати на оплату лікарняного.   Все таки найкращим типом договору є HPP, так як при цьому ви повністю захищені. Але і податки платяться найбільші. Роботодавець зобов'язаний за Вас платити соціальне страхування - включає платіж на медичне страхування, платіж на пенсійне страхування і внесок в державну політику зайнятості. Тариф соціального страхування працівника становить 6,5%, роботодавця 25%, в загальній складності 31,5% від номінальної заробітної плати. Медичне страхування - тариф медичного страхування роботодавця 9%, працівник сплачує 4,5%, в загальній складності 13,5% від номінальної заробітної плати. Тому у договорах зазвичай прописується Hrubá mzda, а на руки працівник отримує Čistá mzda – чисту зарплатню, після вирахування всіх податків. У Чехії існує навіть спеціальний сайт, де можна ввести розмір своєї грубої зарплатні і дізнатися скільки отримаєте на руки чистими - vypocet.cz/cista-mzda. Якось у своєму зарплатному листку я побачила досить велику суму. Як виявилось існує й Superhrubá mzda = чиста зарплата + податки, які сплачує робітник + податки, які сплачує роботодавець. Так що справді досить багато треба дізнатися, перш ніж влаштовуватись на роботу в Чехії. Але дізнавшись, досить легко обрати те, що підходить саме Вам. Особисто для мене працювати офіційно досить важливо. Це приносить якусь стабільність і впевненість. У моєму трудовому договорі чітко прописані всі деталі співпраці, що маю зробити я і що отримаю від роботодавця. Однак, дуже багато людей працюють неофіційно. Багато з них, їдучи на роботу знають тільки одну деталь – розмір заробітної плати; і повна відсутність будь-яких гарантій. Немає можливості навіть звернутися до лікаря в разі чого, а робота ж зазвичай важка і травмонебезпечна. Хочу поділитися своїм спостереженням, шукаючи матеріал до даної статті я помітила те, що офіційна робота оплачується дещо менше, порівняно з неофіційною. Це певно якраз пов’язано з податками. І тут вже варто приймати рішення чи потрібні якісь гарантії чи йти на ризик заради грошей. Багато корисних матеріалів, що стосується влаштування на роботу можна знайти на Інтегрованому порталі Міністерства праці і соціального захисту - Zaměstnávání cizinců.  Шкода, що українською цей розділ порталу не перекладено. Але вся інформація є на чеській, англійській та російській мовах.    Автор: Світлана Малецька, спеціально для UAPORTAL.CZ