5 – 6 жовтня 2018 у Чехії пройшли вибори до Сенату і муніципальних рад. Чого можуть очікувати від результатів виборів мешканці Праги - коротко про головне.  У Празі відбуваються післявиборчі переговори, що мали б призвести до формування коаліції та призначення мера міста. Наразі схоже, що більшість на празькому магістраті (39 з 65 представників) буде належати коаліції Česká pirátská strana/Piráti (Чеська піратська партія), Praha Sobě (Прага собі) та Spojené síly pro Prahu (Об’єднані сили задля Праги), до складу яких входять: TOP 09 (Чеська ліберальна консервативна правоцентристська партія), STAN (рух Старости і незалежні) KDU-ČSL (Християнський і демократичний союз - Чехословацька народна партія).   Їржі Поспішил, голова TOP 09, зазначив, що дана коаліція – це „найбільш реалістичний та імовірний“ варіант, але наголосив, що ключовим питанням залишається програма, а конкретні посади і функції - на другому плані. Переговори би мали відбутись завтра, у середу 10 жовтня. Говоритимуть, перш за все, про спільну програму партій, і тільки після її узгодження мова піде про підписання коаліційної угоди – додав Поспішил. Основними питаннями є прозора економіка, пересування Прагою – міським та особистим транспортом, забезпеченість паркуваннями та пришвидшення будівництв задля вирішення житлової кризи. Зацікавленість у посаді мера міста висловили Piráti (із кандидатом Зденьком Гржібем) і Praha Sobě (із Яном Чіжінським). Вірогідним кандидатом, за словами Поспішила, залишається і Богуслав Соботка із ODS - Громадянської демократичної партії - що посіла перше місце у Празі, утім не змогла домовитись про створення коаліції. Партія прем’єр-міністра Чехії Андрея Бабіша у Празі посіла останнє місце у списку прохідних, і, схоже, залишиться в опозиції.   Деталізовану інформацію Ви зможете знайти на сайті Чеського статистичнго уряду Volby.cz.   За матеріалами Seznam zprávy.Головне фото: Info.cz Маргарита Голобродська для UAportal

Якщо робити все правильно, то дистанційна робота може стати справжньою знахідкою в організації особистого та професійного життя працівників. Відсутність потреби витрачати гору часу на добирання до офісу створює додаткові можливості для менеджування сімейних справ та інших важливих обов’язків. Окрім того, дослідження свідчать, що дистанційні працівники щасливіші та продуктивніші за колег, які працюють в офісі. Ось кілька порад для найкращої організації роботи вдома: Будьте чесними Довіра — основа успішних відносин для тих, хто працює дистанційно. Вашому керівнику потрібно бути впевненим, що ви виконуєте свої зобов’язання, навіть якщо за вами ніхто не спостерігає. А вам потрібно бути впевненим у тому, що вас оцінюють за тими ж мірками, що й ваших офісних колег. На початку домовленостей детально обговоріть зі своїм керівником усе, що стосується годин вашої роботи та очікуваних результатів. Для вашого керівника єдиним свідченням вашої праці поза офісом є те, що вам вдалося зробити. Тому, обговорюючи умови своєї дистанційної роботи, попередньо переконайтеся, що ви обоє правильно розумієте критерії, за якими вас оцінюватимуть. Також важливо бути чесним із собою щодо того, чи справді дистанційна робота для вас. Ви організовані? Чи легко вам вдається дотримуватися встановлених дедлайнів? Ви почуваєтеся в офісі «у своїй тарілці» чи вважаєте, що краще відгородитися від усіх відволікаючих факторів, коли вам потрібно терміново завершити якусь важливу справу? Подбайте про своє робоче місце Найважливіше, аби у вас було постійне робоче місце з надійним безперебійним доступом до інтернету. Якщо вам пощастило мати окрему кімнату (бажано з дверима), яку можна використовувати як «домашній офіс», то це прекрасно! Якщо ж ні, обладнайте свою робочу зону таким чином, щоб максимально звільнити її від будь-яких відволікаючих факторів. Щоденний прихід у ваш «офіс» дає змогу встановити чіткі межі між домом та роботою (а це необхідне вміння, яке ми детальніше розглянемо пізніше). Дистанційна робота не обов’язково повинна бути роботою вдома. Ви маєте маленьких дітей, домашніх тварин чи галасливих сусідів? Ви знаходите натхнення у взаємодії з колективом та від різноманітних веселощів офісного життя? Якщо так, то, ймовірно, коворкінг — це ваш варіант. Він дозволить поєднувати гнучкий графік роботи з перевагами офісу. У будь-якому випадку, переконайтеся, що маєте під рукою усе необхідне для виконання завдань та безперешкодного спілкування з колегами. Надійний інтернет-зв’язок, що дасть вам змогу брати участь у відеоконференціях, — це те, про що слід подбати насамперед. Також вам не завадить пара навушників для покращення якості звуку.     Якщо ви матимете доступ до внутрішньої організаційної мережі компанії чи якихось важливих документів, то не забудьте подбати про безпеку. Комунікація є ключовою Організовуйте регулярні переговори зі своїм керівником та членами команди, заохочуйте їх проводити такі обговорення у форматі відеоконференцій, якщо є така можливість. Відстань може спричиняти непорозуміння між вами. Якщо ви маєте щотижневі зустрічі з керівником, то формуйте їхній порядок денний впродовж усього тижня та інформуйте колег про суть питань. Так ви не проґавите чогось важливого. Узгоджуйте наступні дії та плануйте наступні зустрічі за допомогою листування електронною поштою. Ретельно оновлюйте свій календар та інформацію. Дистанційний працівник також має право відлучитися на кілька годин через візит до лікаря чи перерву на каву, але бажано надіслати коротеньке попередження про те, що ви не на місці, членам своєї команди. Так ви зможете уникнути будь-якої плутанини, якщо раптом комусь із ваших колег не вдасться з вами сконтактувати. Підтримуйте стосунки Для дистанційного працівника підтримання гарних взаємин з іншими членами команди настільки ж важливе, як і для працівників, які трудяться пліч-о-пліч. Взаємодія дає поштовх для досягнення спільної мети. Плануйте регулярні відвідування головного офісу. Невелика кількість часу, що виділений на особисті зустрічі, допоможе зміцнити відносини та довіру, а також зробить ваші наступні переписки в чаті набагато веселішими. Одна з найбільших потенційних загроз дистанційної роботи — ізоляція. Коли більшість ваших взаємодій з головним офісом відбувається через чат, електронне листування чи відеодзвінки, то переконайтеся в тому, щоб стільки ж часу спілкуватися з людьми тет-а-тет. Це може бути похід на каву з колегою, обід із другом або ж обідня прогулянка. Якщо ви фрілансер або перебуваєте далеко від своєї організації, то подумайте про приєднання до професійної спільноти або платформи. В будь-якому випадку, вам необхідні дози взаємодії, щоб вберегтися від божевілля чи дивакуватості. Встановіть межі Робота вдома не повинна означати, що ви «постійно працюватимете». Встановіть рамки та дотримуйтеся розпорядку роботи, який схожий на офісний. Якщо у вас є певні сімейні обов’язки, то це робити навіть простіше: темп одразу змінюється, тільки-но діти повертаються додому зі школи або садочка. Оберігайте свій час. І не забувайте про відпочинок, бо у вас має знайтися вільна хвилинка, щоб у кінці робочого дня прогулятися та відволіктися від справ. Заздалегідь подбайте і про те, щоб ваші близькі ненароком не відволікли вас від виконання ваших професійних обов’язків. Повідомте колегам час, коли ви працюватимете, щоб вони знали, коли можуть вас турбувати і коли ви не можете виконувати роботу.  Будьте впевненими Завжди знайдуться співробітники, які уявлятимуть віддалену роботу як роботу у ліжку або можливість упродовж всього дня гратися з дітьми. Не хвилюйтеся щодо цього. Найкращий спосіб дати  гарну відповідь скептикам — показати результати своєї роботи. Нехай ваша праця говорить сама за себе. За інформацією: The Ukrainians Оригінал — Corinne PurtillАдаптований переклад — Ліля Гук Зображення : pixabay.com 

Чи можна повернути співвітчизників, які поїхали шукати кращої долі до Євросоюзу? Останнім часом це питання стало дуже актуальним для України. Тим важливіше врахувати досвід, набутий країнами, які ще до нас зіткнулися зі схожими проблемами. Для початку – зазирнемо на кілька років назад. У 2015 році ЄвроПравда готувала низку матеріалів про загрози проросійського сепаратизму в ЄС.  Одне з найбільших вражень за результатами спілкування із заступником мера: у цьому регіоні, дуже депресивному за латвійськими мірками, знайшли кошти, щоб організовувати безкоштовні літні табори для дітей діаспорян. Навіть за хронічної нестачі коштів на розвиток у місцевому бюджеті це питання тут вважають надпріоритетним. Логіка цього кроку проста: такі табори не дозволяють дітям остаточно відірватися від рідного середовища, а отже, залишають надію, що згодом дехто з них може повернутися на батьківщину. За три роки ми знову згадали про ці спроби у Латвії. Чи принесла їхня політика результати? Чи з’явилися нові програми для діаспори? Як виявилося, на обидва питання відповідь ствердна. Звісно, всі проблеми латиші не вирішили, але окремим регіонам є чим похвалитися. І не дарма йдеться про регіони, а не про країну. Донедавна держава майже не опікувалася цим питанням, залишивши його місцевій владі. Саме тому кожне з міст вирішувало самотужки, чи є в них можливості заохочувати своїх земляків повернутися додому і як саме це варто робити. На яких умовах ви готові повернутися? Найуспішнішим виявився Цесіс – невеличке місто майже у двох годинах їзди від Риги. "Відвідання Цесіса – як похід у гості до латвійської бабусі", – переконує рекламний проспект, що дали кореспонденту ЄвроПравди в інформаційному пункті. Місто справді виглядає дещо провінційним: невеличкий історичний центр, напівзруйнований замок, розмірене життя. Здавалося б, звідки тут взятися проривним ідеям? Та у міській думі переконують: ці враження помилкові. Нині у Цесісі – один із найменших рівнів безробіття у Латвії, лише 4,7%. А крім того, є великий попит на кваліфіковану робочу силу. І це сталося не просто так. "Ідея звернутися до земляків, які зараз мешкають у Західній Європі, виникла 2015 року під час візиту до міста спеціального посла з питань зв’язків із діаспорою Роландса Лапуті. Він серед іншого сказав, що люди, які залишили Латвію через економічні проблеми, часто зберігають образу на державу, що перешкоджає спілкуванню з ними. Але – і це важливо – негативне ставлення поширюється саме на центральну владу, а не на місцеву. Тож наступного дня на планерці ми вирішили: маємо діяти", – розповідає спеціаліст мерії з питань комунікацій Александр Абрамовс. Першим ділом у мерії перевірили соціальні мережі, насамперед Facebook, шукаючи групи на кшталт "Латвійці в Англії" чи "Латвійці в Ірландії". А потім – створили власні групи, типу "Жителі Цесіса в Англії", та розпочали спілкування з людьми. А коли у таких групах набралося достатньо учасників, у мерії запропонували їм... поспілкуватися офлайн. "Переважна більшість людей залишили країну під час останньої фінансової кризи у 2008-2009 роках. Вони не стежили за ситуацією вдома; багато хто вважав, що там нічого не змінилося. А тут мер міста пропонує їм зустрітися поруч із ними, в Лондоні, Дубліні тощо, та розповісти, на що перетворилося їхнє рідне місто", – розповідає Александр Абрамовс. Так, мер міста особисто декілька разів їздив зустрічатися з колишніми земляками. Адже якщо завданням є переконати, що цих людей дійсно хочуть бачити вдома – то опікуватися цим має перша особа. "Головне – ці зустрічі не можна проводити напередодні виборів, бо люди вирішать, що їх хочуть використати", – уточнюють у Цесіській міській думі. Протягом 2016-2017 років мер провів зустрічі із земляками у Великій Британії, Ірландії та Данії. У планах на наступний рік – аналогічні зустрічі у Німеччині та Норвегії. Приміром, у Лондоні мерові допомогло посольство, надавши для зустрічі приміщення. Іноді місце для зустрічі орендували, а інколи – зустрічалися вдома у когось із діаспорян. "Ще одна проблема – латвійці, які живуть у Західній Європі, працюють по 10-12 годин на добу. Їм дуже важко знайти час на зустрічі, а тим більше – знайти час, зручний для всіх. Тому ми намагалися влаштовувати ці зустрічі у дні державних свят у країнах, до яких ми їхали", – ділиться досвідом Александр Абрамовс. Ще один секрет – не можна відразу починати розмову з пропаганди повернення. Краще розповісти про життя у місті, про зміни, а потім запитати: за яких умов люди можуть теоретично замислитися про повернення? Житло, гранти та спецпрограми для вчителів Як і варто було очікувати, перш за все "повертантам" потрібна робота. Але при цьому головне – не впустити тих, хто зважився бодай подумати про повернення. У мерії згадують, як один з британських латишів знайшов підходящу вакансію у Цесісі, але потенційному роботодавцю була потрібна особиста співбесіда. Співробітники мерії одразу поїхали до нього та влаштували скайп-зв'язок з Британією, не чекаючи, доки роботодавець узгодить деталі віртуальної співбесіди (або навпаки – вирішить "не заморочуватися"). А ще – як мерія допомогла двом землякам, які вирішили відкрити у Цесісі авторемонтну майстерню. Для них влада знайшла підходящу земельну ділянку. Чого не зробиш заради повернення людей! Виявилося, що більшість діаспорян готові повернутися, щоб відкрити власну справу. Та як це зробити без початкового капіталу? Саме тому у Цесісі створили грантовий фонд, де за наявності гарного бізнес-плану можна отримати грант у 2 тис. євро. Ну і, звичайно ж, лишаються побутові проблеми: житло, школи та садочки для дітей. Із першим вирішили дуже просто: у міста є база соціального житла, яке вони готові безкоштовно на два роки надавати тим, хто останні три роки прожив за кордоном і може це довести. Єдина умова – ця пільга не може бути пролонгована. За два роки ці люди мають знайти роботу чи влаштувати свій бізнес та переїхати до нового помешкання. З дітьми дещо складніше. І питання не в тому, що немає місць у школах чи садочках – вони є. Біда в тім, що діти емігрантів призабули рідну мову. Тому були створені спеціальні програми – в першу чергу для вчителів, які мають максимально прискорити інтеграцію дітей. "Все дуже просто – ми ніколи не обіцяли золотих гір. Але все, що в наших силах, ми намагаємося зробити, щоб повернути людей", – пояснює Александр Абрамовс. Вже за перший рік програми колишні діаспоряни відкрили у місті десять підприємств. А наразі йдеться про кількасот земляків, що повернулися до Цесіса. Досвід невеликого міста став широко відомий – участь у програмі стали брати й колишні мешканці інших латвійських міст, які захотіли переїхати до Цесіса. А одночасно цю практику стали впроваджувати й інші муніципалітети.   Експеримент на державному рівні Від нинішнього року з’явилися також державні програми щодо повернення діаспори. "Пілотна програма стартувала 1 березня і допрацює у вигляді експерименту до кінця року. За нею створили п’ять посад регіональних координаторів (в чотирьох регіонах Латвії та у столиці), до яких звертаються за допомогою діаспоряни, що хочуть повернутися. А ми, за можливості, намагаємося їм допомогти", – розповідає Ія Гроза, координатор рееміграції регіону Відземе. А ще держава створила грантовий фонд для допомоги. Наразі завершився прийом заявок на фінансування проектів, за яким можна отримати грант на суму до 9 тис. євро. Щоправда, кількість переможців поки буде невеликою – кожен із регіонів може виділити лише по 36 тис. євро. "У нашому регіоні дуже цікаві заявки, а от в інших є проблеми. Адже до участі у конкурсі допущені лише ті, хто має реєстрацію проживання за кордоном. А багато хто, працюючи поза країною, зберігають житло вдома та формально вважаються такими, що продовжують жити у Латвії", – розповідає Ія Гроза. Менше з тим, за три роки Латвія пройшла шлях від поодиноких ідей до державної програми повернення додому колишніх співвітчизників. А найголовніше – те, що ці ідеї мають успіх. Люди, які десять чи більше років жили за кордоном, повертаються додому. Часто – з новим досвідом та бажанням реалізовувати його на батьківщині.   Як виявилося, переїзд до Західної Європи – це не дорога в один кінець. І цей латвійський урок є принципово важливим для України.   Автор: Юрій Панченко, редактор "Європейської правди", з Латвії    

Перед стрибком у чорну діру час зупиняється. Й неважливо, стрибаєте ви "солдатиком" чи "щучкою". Ви здобуваєте вічність, якщо до цього вас не розірве на кварки. Час, з яким бавиться чорна діра, в уявленнях письменників і самопроголошених дослідників може зупинтись, закрутитись у вузол, почати рухатись в зворотньому напрямку. Але навіть в найзбоченіших їх фантазіях він не може просто зникнути. А от отут, поблизу, на відстані, якої не існує в порівнянні з астрономічними велечинами, у світі, де не залишилось місця для магії і казки, є річ, що може розчинити час, змусити щезнути, поклавши немов кроля-короля у білого капелюха й, на відміну від вистави в Шапіто, це не буде проданою ілюзією. Імовірність, що ви пригадаєте, чим снідали одинадцять днів тому, не перевищує вірогдіність назвати колір рушника, який висів у душі в другий четвер позаминулого місяця. Якщо ті дні не були особливими для вас, шанс відтворити нещодавне минуле буде значно меншим, аніж виграти у лоторею. Пам'ять – це алкоголь у пляшці, з сильними емоціями замість корка. Коли немає щільних переживань, минуле вивітрюється, залишаючи лиш слід із запахом дежавю і кольором жамевю, по яким вже неможливо розповісти про напій, що чекав вас за склом. Буденність щосекунди огортає кожного з нас, занурює у небуття, в якому, на відміну від чорної дірки, матерія не трансформується, а без залишку вищезає. Буденність не має типового для історії чи бізнесу виміру – година-місяць-сторіччя. Ця пані харчується шматками, які ми, не закарбовуючи, збавляємо. Втрачені кавалики різного хронометражу, при конвертаціі на кінематографічну плівку, покажуть до біса гіпнотичний своєю порожністю і однотонністю фільм, у якому кожен впізнає кожного. Ви, я, отой дядько, який щойно шмарконув у вас за вікном, жоден з нас не може сказати скільки наспрадві прожив днів у цьому конкретному тижні й не менш конкретному житті. Наш час вимірюється не обертами навколо небесних сфер. Наш вік не можна вирахувати арифметично. Прожити – це не значить "існувати у часі". Робочий тиждень, з якого ви можете пригадати кілька яскравих моментів – це всього лиш ці двадцять-тридцять хвилин, які відклались у вашій пам'яті. Решта безслідно зникла для вас, для мене і для світу. Викресліть з доби сон і кожен ваш день вже щонайменш на чверть скоротиться. Викресліть двохтомні розмови, що можна вмістити у пів речення, трафаретні справи, монотонні розваги і все те, зміст чого ви забуваєте вже завтра і робите для того, щоб воно швидше прийшло. Тоді, лише тоді, ви отримаєте реальну кількість часу, що прожили. О ні, не сприйміть ці слова за заклик кидати роботу, пряжену як молоко прокрастинацію й вдаватись до депрівіації сну, аби поклонятись щосекунді, й закохувати її усвідомленням реальності. Проживати секунду можна в будь-яких умовах, так само, як і губити. Осмислюючи втрачене, можна відчути велич миттєвостей, що залишились у пам'яті. Неважливо, що ти робиш й де ти, важлива твоя присутність у миті. А мить в кожному вимірі змінює свою тривалість. На війні вона мабуть найкоротша й дорівнює швидкості польоту кулі чи снаряду. Не менше, не більше. Кожен проміжок польоту кулі - це мірило для сприйняття реальності у пеклі, яке людство вигадує для себе з появи неандертальців. "Привіт, мене звати", "тух", й людина, яка простягала тобі руку, тільки-но приїхавши у світ Ареса, вже дивиться на тебе порожніми, як життя багатьох з нас, очима. "Передай цигарку", "шух", й цигарка твоєму побратиму більше не потрібна. Шматок міни позбавив його цієї потреби. Коли ти стоїш на позиції, й над тобою граються в пінг-понг артилеристи, час з буденного виміру де є "завтра", перетікає у "через одну десяту секунди тебе може на стати". На перший погляд може здатись, що бойові дії можуть навчити цінувати буття. Але історія вчить тільки тому, що нічому не вчить. А деталізація кожної миті призводить до того, що кожен день перетворюється для вас на кілька діб-тижнів і у 20/30 років, вам здається, що все позаду бо по внутрішніх відчуттях вік підскакує до семидесяти-вісімдесяти. Врешті, цей стан породжує, при поверненні, конфронтації і посттравматичні розлади. Адже ветерани і відсторонені спостерігачі війни живуть у різних часових форматах, а тому ніяк не можуть зрозуміти один одного. В звичному для нас середовищі одиниця сприйнятя часу, яка підсвідомо танцює навколо можливості загинути часто є світанком наступного дня, який сповнюється химерних сподівань і якогось особливого значення. В бойових діях час рухається геть по іншому. Й потім солдати немов мандрівники космічних галактик, повертаючись на свою планету виявляють, що постаріли на кілька десятків років, бо кожного дня, мали кілька тисяч світанків з іще химернішими сподіваннями. Статистики розбоїв і самогубств після повернення з будь яких полів Марса голосно промовляє: "можливість щосекунди загинути не вчить поважати життя й дзенівської мудрості". Бо існування у вимірі з кожною черговою миттю, яка може стати роковою змушує отримувати від усього усе і негайно. Усі інстинкти на чолі з необхідністю продовжити рід загострюються, як у лихоманці, або навпаки повністю атрофуються народжуючи всесильну апатію. Політики змушують людей жити у геть інших законах часу, а коли вони повертаються додому ніхто не переводить назад годинникову стрілку. Найсильніше суспільне явище так само безсиле, щоб врятувати наш час від моря небуття. Тому не потрібно ризикувати на фронті, або заражатись від путан звабливими мікроорганізмами, щоб почати відчувати щосекунду. Достатньо лиш відповісти на одне маленьке питання. Але в кожного з нас воно своє... Автор Олекса Коба 

Українці які постійно проживають у Чехії, напевне неодноразово задавалися питанням про пенсії. Можливо, деякі навіть не знають, які виплати їм належать і що вони повинні зробити, щоб отримувати пенсійні виплати в Чехії, або Україні.   Питання пенсійного забезпечення громадян України, які здійснювали або продовжують здійснювати трудову діяльність на території Чехії, регулюється Договором між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення, який був укладений  04.07.2001р. і набув чинності для України з 01.04.2003. Цей договір поширюється на такі види пенсійного забезпечення як пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія в разі втрати годувальника. Пунктом 4 статті 39 Договору передбачено, що страховий стаж, набутий згідно з правовими нормами Договірних Сторін до дня набуття чинності цим Договором, тобто до 01.04.2003, зараховується тією країною, на території якої громадянин на вказану дату постійно проживав. Починаючи з 01.04.2003, кожна з сторін сплачує пенсію за страховий стаж, набутий виключно на її території.   Якщо ж страховий стаж, набутий на території Чехії становить менше 1 року, то він підсумовується до загального страхового стажу при призначенні пенсії в Україні. Також для встановлення права на пенсію, в разі нестачі необхідного страхового стажу при призначені пенсії в Україні, може бути врахований страховий стаж, набутий на території Чехії, за умови його підтвердження компетентними органами цієї країни і, за умови, що періоди страхування не перекриваються у часі.  Для встановлення розміру пенсії кожна з сторін обчислює середню заробітну плату за період страхового стажу, набутий тільки на її території (стаття 6 Договору).  За умови постійного проживання громадянина на території України станом на 01.04.2003 р., українська сторона враховує чеський стаж, як український, проте не враховується заробітна плата. Якщо громадянин України отримав право на постійне проживання в Чехії до 01.04.2003р. то чеська сторона призначає пенсію за весь період чеського страхового стажу, при цьому враховує страховий стаж, набутий на території України. Мінімальний страховий стаж, який розглядається для призначення пенсії – один рік. Відповідно до пункту 2 статті 40 Договору, якщо український пенсіонер переїде на постійне місце проживання в Чехію, то переказ призначеної йому пенсії в Україні буде здійснюватись щоквартально на поточний рахунок за місцем проживання в Чехії. Для цього потрібно самостійно, або за посередництвом Чеського управління соціального забезпечення, надіслати в Пенсійний фонд України заяву про переказ пенсії в Чеську Республіку, офіційно посвідчену копію документа про постійне проживання на території Чехії та інформацію, засвідчену банківською установою, про реквізити банку та номер особистого рахунку.  Якщо особа, яка постійно проживає на території України, має стаж, набутий на території Чехії з 01.04.2003, то для порушення клопотання про призначення пенсії в Чехії потрібно звертатися в територіальне управління Пенсійного фонду України за місцем проживання для оформлення необхідних формулярів та подальшого направлення Чеській стороні.   Повна версія Договору:  Договір між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення  Для UAportal підготувалаГалина Андрейців      

Працевлаштування за кордоном є однією із найбільш розповсюджених причин для міграції по всьому світу. Щороку тисячі людей із різною освітою та різними професіями вирушають в інші країни у пошуках робочого місця, вищого заробітку та кращих перспектив на майбутнє. Історії успіху, результативної праці та реалізації мрій надихають нас на пошук роботи за кордоном. Водночас, попит на послуги з посередництва при працевлаштуванні за кордоном та недостатня поінформованість людей відкриває простір для розмаїття шахрайських схем, які не лише ошукують людей фінансово, але й являють реальну загрозу потрапити в ситуацію експлуатації, яка є однією із форм торгівлі людьми. Саме тому на кожному етапі пошуку роботи за кордоном та працевлаштування, наявність достатньої інформації про законодавство, візові регуляції, власні права за кордоном та правила безпеки стає такою ж необхідністю, як і наявність закордонного паспорту чи грошей на зворотній шлях. РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ: До від’їзду Ознайомтесь із наступною інформацією про країну в’їзду: її чинним законодавством; умовами перебування на її території; медичним обслуговуванням (особливо питанням страхування життя і здоров’я від нещасних випадків, що можуть статися під час подорожі); особливостями дорожнього руху (для водіїв); календарем святкових та вихідних днів тощо.   Пам’ятайте, що для легальної роботи за кордоном Ви повинні мати: дійсний закордонний паспорт, відповідну робочу візу, трудову угоду (контракт) із закордонним роботодавцем та дозвіл на роботу в країні призначення;   Переконайтесь, що трудовий договір складений мовою, яку Ви розумієте, та містить максимально повну інформацію про обов’язки, робочий графік, розмір заробітної платні, медичне й соціальне страхування, відпустку та вихідні дні;   Обов’язково переконайтесь, що Ваша робота за кордоном має законний статус. Ще до виїзду Ви маєте отримати дозвіл на роботу або робочу візу – робочу, а не туристичну!   Трудова діяльність за туристичною, діловою (бізнес) або гостьовою візою є порушенням закону. Як правило, виїхати за кордон за туристичною чи гостьовою візою і вже за кордоном переоформити її на робочу неможливо. Для отримання робочої візи обов’язково звертайтесь до консульської установи країни призначення особисто   Зазвичай неможливо оформити робочу візу через посередників. Уточніть у відповідному консульстві, чи справді можливо посередництво при оформленні візи та яка вартість цієї послуги;   Якщо Ви все ж вирішили скористатися послугами фірми-посередника, перевірте її легальність на веб-сторінці Державної служби зайнятості України http://www.dcz.gov.ua/ у розділі «Перелiк фiрм, якi отримали лiцензiю на працевлаштування за кордоном»;   У жодному разі не погоджуйтеся надавати фальшиві документи або неправдиву інформацію під час інтерв’ю зі співробітниками консульства   Переговори та укладання договору із агенцією з посередництва при працевлаштування намагайтесь не вести наодинці з агентом. Запросіть із собою взяти участь у переговорах свою довірену особу (це може бути хтось із Ваших близьких).    Обов’язково ознайомтесь з правами працівників та мігрантів у відповідній країні призначення; у більшості країн встановлені стандарти мінімального рівня оплати праці, максимальної тривалості робочого дня та компенсацій у випадку нещасних випадків на виробництві.   Обов’язково запитайте свого закордонного роботодавця про медичне обслуговування та соціальний захист, на які ви можете сподіватись. Пам’ятайте, що роботодавці мають обов’язки по відношенню до своїх працівників.   Обов’язково запишіть перелік умов угоди з роботодавцем щоб до виїзду чітко усвідомити свій зиск від працевлаштуванням за кордоном та свої обов’язки.   Обов’язково запишіть контактну інформацію організацій,які можуть допомогти вам захиститись від зловживань. Цей перелік контактної інформації має включати амбасади/консульства України за кордоном та, якщо можливо, урядові та неурядові організації, які займаються захистом прав мігрантів у відповідній країні призначення. Негайно зв’яжіться зі співробітниками відповідної установи в скрутній ситуації.   Зробіть та візьміть із собою копії усіх важливих документів (національного та закордонного паспорту, коду, полісу медичного страхування, візи, договору про роботу / навчання, тощо). Зберігайте їх у безпечному місці окремо від оригіналів;   Залиште своїм рідним чи близьким копії своїх документів, нещодавно зроблену фотокартку та інформацію про майбутнє місце перебування; Заздалегідь домовтеся з рідними про «кодову фразу», яка стане сигналом, що Ви потрапили в небезпеку;   Знайдіть та візьміть із собою контактну інформацію посольства або консульства України та інших організацій, що надають допомогу мігрантам у країні, до якої збираєтесь;   Не виїздіть із країни, доки не отримаєте чіткої контактної інформації про місце, де Ви будете працювати та про безпечне й надійне місце проживання. Повідомте рідним та/або друзям про детальне місце свого перебування за кордоном, а також залишіть їм детальну інформацію про Вашого роботодавця. Поділіться цією інформацією щонайменше з трьома рідними та близькими людьми!Довідайтеся, як убезпечити себе від потрапляння до тенет торгівців людьми – stoptrafficking.org  Під час перебування в іншій країні Довіряйте свої документи лише уповноваженим посадовим особам (працівникам прикордонної служби, поліції); У жодному разі не залишайте свій паспорт у якості застави та не віддавайте його роботодавцям «для реєстрації» або з інших причин;   Зареєструйтеся в українському посольстві/консульстві, якщо плануєте перебувати в країні довше, ніж три місяці;   Підтримуйте постійний контакт із родичами та повідомляйте їм про зміну Вашого місця перебування або роботи;   Намагайтеся мати при собі мобільний телефон та кошти на зворотній квиток додому. ЯКЩО: У Вас забрали паспорт або інші документи; Вас контролювали, обмежували свободу пересування та спілкування; Вам погрожували, Вас били, ґвалтували, над Вами знущалися або чинили психологічний тиск; Вас за допомогою фізичного чи психологічного насильства примушували виконувати роботу, якою Ви не хотіли займатися; Ваш роботодавець повідомив Вам, що «заплатив» за Вас, і Ви повинні були «відпрацьовувати» ці гроші. Вашу працю використовували, не виплативши повністю або частково обіцяної заробітної плати; Вас примушували працювати понад норму, при цьому реальні умови роботи були значно гірше, ніж обіцяні   МОЖЛИВО, ВИ ПОТРАПИЛИ У СИТУАЦІЮ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ. ЗВЕРНІТЬСЯ ПО ДОПОМОГУ! ЗВЕРНІТЬСЯ ПО ДОПОМОГУ, ЯКЩО ВИ ПОСТРАЖДАЛИ ВІД ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ: До Представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні: м. Київ, вул. Михайлівська, 8 тел: (044) 568-50-15 До найближчої місцевої державної адміністрації за місцем проживання, контакти в регіонах можна знайти на веб-сторінці Міністерства соціальної політики України http://www.msp.gov.ua До Департаменту боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми Національної поліції України: (044) 254 74 30 (пн.-сб. з 09:00 до 18:00) Працевлаштування іноземців у Чеській Республіці Іноземець може легально влаштуватися на роботу у Чеській Республіці за наявності у нього дійсного дозволу на роботу та дійсної візи на перебування з метою працевлаштування. Право наймати на роботу іноземців можуть лише ті роботодавці, які отримали дозвіл на працевлаштування іноземців від чеського Центру зайнятості. Дозвіл на працевлаштування іноземців видається роботодавцю, якщо на зголошене ним до чеського Центру зайнятості вакантне місце не знайшлося працівника з відповідними кваліфікаціями серед громадян ЧР або ЄС. Порядок дій роботодавця при наборі працівників з-за кордону можна знайти на порталі Міністерства праці та соціальної політики Чеської Республіки (українською, англійською, російською, чеською та іншими мовами). Якщо роботодавець отримає дозвіл працевлаштовувати працівників з-за кордону, іноземець може негайно звернутися із заявою до чеського Центру зайнятості про видачу дозволу на роботу. Він може особисто подати заяву або за допомогою довіреної особи (роботодавця чи іншого уповноваженого представника, який має письмове доручення від іноземця). Порядок дій іноземного громадянина також можна прочитати тут. На порталі Міністерства праці та соціальної політики Чеської Республіки також можна скачати бланки для різних необхідних заяв: http://portal.mpsv.cz/sz/zahr_zam/tiskopisy. Отримавши дозвіл на роботу іноземець має звернутися до Посольства Чеської Республіки для отримання візи з метою працевлаштування. Список необхідних документів для отримання робочої візи та процедуру подачі документи Ви можете знайти тут. Пошук роботи Іноземні громадяни для пошуку роботи у Чеській Республіці можуть скористатися базою даних вільних робочих місць, яка використовує інформацію усіх державних Центрів зайнятості (у базі даних вакансії публікуються від роботодавців, які вже отримали дозвіл на працевлаштування іноземців).Крім того пошукати потенційних роботодавців можна на сайтах www.jobpilot.cz, www.monster.cz. Більше інформації на порталі Міністерства праці та соціальної політики Чеської Республіки. Вам буде цікаво: Робота в Чехії: з чого почати пошук Дозвіл на працевлаштування у Чехії: містить ідентифікаційні дані іноземця, місце роботи, вид роботи, ідентифікаційні дані роботодавця, період, на який видано та інші дані, необхідні для працевлаштування; не може бути передано та видається на певний визначений термін, максимально на один рік; іноземець може подавати заяву щодо видачі дозволу на працевлаштування повторно; у випадку сезонних робітників, зайнятих на роботах, які залежать від пор року, дозвіл видається максимально на 6 місяців календарного рогу та його можна видати повторно лише за умови, що між окремими роботами пройшов термін 6 місяців; дійсний лише для роботи у того роботодавця, що вказаний у дозволі. Це розповсюджується також на вид та місце роботи. Якщо в період дії дозволу змінюються деякі з умов, вказаних у дозволі, іноземний громадянин повинен подати у відповідний орган заяву щодо видачі нового дозволу. Читайте також: Робота по польській візі в Чехії. Відповідь поліції ЧР                            Як самому офіційно працевлаштуватись в Чехії? У статті використані матеріали Представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні