Процедура оформлення громадянства Чеської Республіки, практичні поради. Хто може отримати громадянство: Особа, котра відповідає певним умовам: I. Заявник, котрий інтегрований до чеського суспільства з таких причин: сімейна робоча соціальна А ТАКОЖ: II. Заявник не загрожує безпеці держави, його цілісності, демократичним основам, життю, здоров’ю чи маєтковим цінностям A ТАКОЖ:  III. Заявник виконує наступні умови: 1)     якщо він не є громадянином держави ЄС, - має постійне місце проживання мінімум 5 років 2)     якщо він є громадянином держави ЄС – має постійне місце проживання мінімум 3 роки 3)     або має дозволений ПМЖ на добу, котра разом з попереднім дозволеним проживанням на території ЧР досягає хоча б 10 років. Якщо, ви уважно, прочитавши все на сайті Міністерства внутрішніх справ, сказали собі, так, я хочу  і можу, тоді не вагайтесь, беріть паспорт і йдіть до своєї міської частини Праги (іншого міста) до відділу  Матрика (Matrika), там знайдіть працівницю відділу і повідомте їй про своє бажання стати громадянином (громадянкою) Чехії. Вона вам видасть кілька анкет - формулярів, які буде потрібно заповнити, з ними ви отримаєте список документів, які вам необхідно зібрати і віддати в руки цій пані - чиновниці. Важливо! Пам’ятайте - кожен документ має різний термін актуальності - від 30 днів до кількох  років. Відповідно, документи з найкоротшим терміном можете забезпечити аж коли будете мати зібрані основні. Які будуть необхідні документи?  Ось список по пріоритетності:   Підтвердження про успішний результат екзамену з чеської мови та реалій: Офіційне підтвердження зі складених екзаменів – тестів з чеської мови та чеських реалій (історія, географія, економіка, тощо). Як його отримати?: Потрібно записатись на певний термін - день здачі екзамену на сайті університету, який проводить ці екзамени і видає підтвердження. Після того як ви записались на екзамен (можете вибрати будь-яке місто, бо в Празі колись були черги). Після того як ви отримаєте підтвердження запису на екзамен, отримаєте потрібні дані для оплати екзамену, і підтвердження оплати мусите зберегти а потім представити на екзамені. Готуватись просто – всі відповіді на тести знайдете на Інтернеті, вивчите їх, і, в процесі намагайтесь писати чеською стільки, щоб ви вільно могли на екзамені відповідати письмово. Сам екзамен триває біля 6 годин, складається з кількох етапів – письмових та усних. Після його здачі через певний час вам приходить (в позитивному випадку) офіційне підтвердження, що ви успішно здали екзамен. А поки ви чекаєте на нього (я чекала місяць), готуємо інші документи. (Цей екзамен потрібний дорослим з тривалим побутом. Для дітей та тих, хто вчиться тут у навчальних закладах – полегшені умови, які виключають здачу такого екзамену).  Інші документи: Підтвердження про несудимість (Trestní bezúhonnost) – видає кожна пошта, де є позначка  Checkpoint. Увага, актуальність цього папірця – 6 місяців. Ціна 100 крон. У випадку, якщо ви мали проблеми з поліцією, потрібне підтвердження, що все гаразд, і вам вже все пробачили. Заява – Життєпис (Životopis) основний документ, який вважається за вашу заяву, написану вільною формою, бо вона таки має бути власноручно (може бути надрукована) написана, невигадана ваша біографія, бажано детальна, з роками, діями, та красивими обставинами і причинами чому вам так хочеться стати громадянином. Внизу підпис і дата, ставимо аж в день, коли будете подавати. Безкоштовно.    Доходи та джерела доходів - Підтвердження та копії документів, які показують ваші доходи за останніх 3 роки, якщо ви кожного року платили податки, то зробіть копію цих документів. Безкоштовно.   Довідка про не заборгованість (якщо ви OSVČ – маєте «жівностенський» лист ) - видає фінансовий уряд, Приходите на свій уряд, пишете заявку (вам видадуть формуляр) на цю довідку, подаєте в приймальню. Робиться протягом 30 днів, коштує 100 крон.   Довідка про не заборгованість з соціального уряду (socialní úřad)   Довідка про не заборгованість з медичного страхування. (zdravotní pojištovna)   Довідки з Уряду праці вашої міської частини, що ви (не)отримували соціальну допомогу та допомогу в соціальній кризі. Увага!  Це два різні документи на одному і тому ж  Уряді праці. Якщо ви в них не числитесь, тим краще – вони так і напишуть. Ця довідка потрібна для того, щоб взнати чи ви не обтяжували фінансову систему Чеської республіки.   Довідка з митного управління (Celní úřad) – що ви не маєте там заборгованість. Коштує 100 крон. Можете туди написати поштою, тоді це буде довше, або приїхати особисто, видадуть на місці.   Інші обов’язкові  документи : - Закордонний паспорт і карточка ПМЖ – копії зроблять вам на місці - Свідоцтво про народження, перекладене чеською мовою і завірене нотаріусом - Свідоцтво про шлюб (розлучення) – перекладене чеською мовою і завірене - Якщо не дай боже ваш партнер вмер, свідоцтво про смерть, перекладене і завірене - Робочі договори, якщо ви працюєте за ними - «Жівностенський» лист - Диплом про освіту, якщо він нострифікований - Перегляд ваших поїздок за останніх 5 років – це можете написати на окремому папері – взяти свій паспорт і зробити коротку виписку ваших поїздок за межі ЧР. ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Якщо ви маєте всі ці документи на руках, доповніть ще заяву, анкету і подавайте в своїй міській частині у відділі Матрика. На місці в уряді вам дадуть реєстраційний номер, тому зробіть собі копію основної заяви з життєписом. І цю копію сховайте про всяк випадок (наприклад, захочете подзвонити в Міністерство внутрішніх справ,  взнати як справи з вашою заявою – тут буде потрібен  ваш реєстраційний номер,  або ідентифікаційний номер (rodné čislo). Після того, як повідомлять (це може бути дзвінок з уряду) що ви отримали громадянство, ви йдете на пошту, купуєте марку за 2000 крон – саме стільки для дорослих коштує громадянство, і йдете до своєї пані з матрики. Вона приклеїть цю марку на підтвердження і копію вам теж дасть, також повідомить дату коли ви повинні прийти скласти присягу, і аж після присяги ви вже майже громадянин Чехії. Ви отримуєте в руки це офіційне підтвердження - "Listina o udělení státního občanství České republiky".Тепер залишається тільки піти у відділ реєстрації з договором або іншим підтвердженням місця вашого проживання, а потім в паспортний відділ. На всяк випадок візьміть з собою кілька паспортних фотокарток, бо спочатку буде тимчасовий паспорт, адже ваше свідоцтво про народження буде готуватись у Брно кілька тижнів. Потім ви чекаєте на нове свідоцтво про народження – і з вашим чеським іменем йдете знову на матрику і остаточно подаєте на остаточний ваш чеський паспорт, одразу ж можете виробити і закордонний паспорт. До кількох тижнів би все це мали отримати. Звичайний коштує 100 крон, закордонний – 600. Після цього візьміть оригінал підтвердження, що вам надали громадянство, документ про ПМЖ, і йдіть в  поліцію для іноземців, в свій відділ і там вас мають викреслити з бази даних, а натомість ваш документ про ПМЖ зліквідувати. Не страшно, якщо забудете це зробити – лист з поліції з погрозою великого штрафу вам це швидко нагадає. Важливо знати! Подружжя може подавати спільну заяву. Також, якщо маєте дітей молодших 18 років, можете подавати з однією дитиною кожен спільну заяву. Посилання на сайт МВС - http://www.mvcr.cz/clanek/udeleni-statniho-obcanstvi-ceske-republiky.aspx Посилання на сайт УК (екзамен) - http://ujop.cuni.cz/zkouska/obcanstvi  Фото: G8M8  Зіна Гаврилюк Спеціально для UAPORTAL.CZ

Українська поетеса, публіцистка, діячка ОУН Олена Теліга присвятила своє коротке життя боротьбі за Україну.  Олена Іванівна Теліга (дівоче прізвище Шовгенова) народилася 21 липня 1906 року в місті Іллінську під Москвою у шляхетній родині. Мати майбутньої поетеси Уляна (Юлія) Степанівна Качковська була родом з Поділля з сім'ї священика. Батько Іван Опанасович Шовгенов (Шовгенів) з 1905 по 1911 рік жив і працював у Москві, а з 1911 року певний час виконував обов'язки професора у Санкт-Петербурзькому університеті.1918 року родина Шовгенових з трьома дітьми (в Олени були старші брати Андрій та Сергій) переїздить до Києва, де в 1918 - 1920 роках батько Олени був професором Київського політехнічного інституту (гідротехнічне та меліоративне відділення інженерного факультету). У травні 1920 року інженера Шовгенова було призначено на посаду директора департаменту водного та дорожного господарства міністерства шляхів, а 14 листопада 1920 року разом з іншими урядовцями УНР І. Шовгенов був евакуйований до Тарнова (Польща), де він жив зі старшим сином Андрієм до квітня 1922 року. У цей час І. Шовгенов обіймав посаду товариша(заступника) міністра шляхів, керував відповідним міністерством (з вересня 1921 року також пошт і телеграфів). 24 квітня 1922 року І. Шовгенов з 21-річним сином прибув до Чехо-Словаччини. "Географія" ж доньки урядовця була така: у Київ Олена Шовгенова приїхала з міста Ізюм Харківської губернії, де жила, певне, у родині батька, який у вересні 1918 року перевів дочку до третього класу Київської жіночої гімназії Дучинської.Несподіваний від'їзд у 1920 році батька родини за кордон, коли Олені було лише 13 років, поклав край її безтурботному життю.У липні 1922 року 15-річна Олена з матір'ю та 18-річним братом Сергієм вирушає на еміграцію до Чехо-Словаччини, де батько сімейства на той час став першим ректором Української Подєбрадської господарської академії (УГА). Саме там навчався майбутній чоловік Олени кубанський козак Михайло Теліга.1923 року Олена Шовгенова закінчує матуральні курси у Подєбрадах і вступає до Українського педагогічного інституту імені М. Драгоманова в Празі. З невідомих причин диплому вона разом з однокурсниками - випускниками 1928/29 років не одержала. 1 серпня 1926 року Олена обвінчалася у празькому храмі св. Миколая з Михайлом Телігою. У другій половині вересня 1929 року подружжя переїздить до Варшави. Уже 1927 року у колі друзів про Олену говорять як про поетесу (щоправда, публікацій її віршів цього періоду не знайдено). Улітку 1932 і 1933 років Теліги мешкали поблизу Варшави у с. Желязна Жондова. У листах цього часу поетеса звіряється: "Вишиваю, шию, трохи читаю. Захоплююся стрільбою в ціль. З кожним днем стріляю все краще і краще" (Цит. за ст. О. Кобець "Олена Теліга: громадське і духовне покликання жінки"). Усе гострішою стає і публіцистична думка Олени Теліги - увиразнюються її культурологічні та ідеологічні рефлексії. Вона пише блискучі статті "Сліпа вулиця", "Партачі життя", "Якими нас прагнете?", що й по сьогдні не втратили своєї актуальності. Стрільба в ціль ставала безпомильною, бо не спортивними і не віртуальними були мішені, в які прагнула поціляти молода патріотка ("Я радію, що ти непохитна українка", "Наша українськість не підлягає під жодні вітри, не йде на жодні компроміси" - так означує О. Теліга свій ідеал - націоналістичну скерованість). "У далекій польській місцині, забута багатьма, борючись з неймовірними нестатками, вона сповіщає, що написала вірш про п о в о р о т на Україну" (О. Кобець). Це був вибір не на життя, а на смерть. Доля почала відлік останніх років Олени Теліги. Останніх її днів і хвилин. Життя рівнозначне чину вимагало посвяченості й жертовності, що її вона мала за найвище щастя. Дослідники життя й творчості Олени Теліги пишуть про "феномен цивільної відваги", притаманний письменниці як романтику націоналістичної ідеї і в цілому такій самій ідеалістці, яким був, до слова, і фанатично відданий Україні Олег Ольжич. "Партачі життя - це є ті люди, що не мають звичайної, не геройської, буденної цивільної відваги, без опертя якої найвищий героїзм зависав у повітрі, не пустивши коріння ані в землю, ні в маси. "...Що не дається багатьом героїчним зусиллям, це завжди вдається партачам життя. Псуючи життя, поборюючи не живе, а мертве, заплутуючи правду, удосконалившися просто в цьому мистецтві, партачі життя зробили з нього свій фах. Руйнуючи все живе, гаряче і незалежне, руйнуючи свою власну гідність, самі вони завжди живуть з цього і завдяки цьому - якнайліпше". Під час другої світової війни, а точніше після загибелі Голови Проводу Українських Націоналістів полковника Є. Коновальця 23 травня 1938 року під час терористичного акту у Роттердамі, Олена Теліга на заклик Олега Ольжича бере участь в утворенні й розбудові Культурної Референтури ОУН. Виконуючи завдання Проводу, в надії на національне визволення й відродження самостійної України, Олена Теліга похідною групою ОУН уже за два тижні після початку війни вирушає до Києва. Аж по трьох місяцях дороги у жовтні 1941 року вона прибуває до окупованої німцями столиці України і очолює Спілку письменників. Стає вона і членом Національної Ради ОУН - з-поміж ста тридцяти обраних до неї була й сестра Лесі Українки Ізідора Косач-Борисова. Недовгий час Теліга редагує літературно-мистецький додаток до газети "Українське слово" - журнал "Літаври".Ілюзії щодо визвольної місії німецької армії одначе швидко й трагічно розвіялися: гестапівці полювали на українських громадських діячів так само люто, як і на комуністів. Через три з чимось місяці після прибуття до Києва Олену Телігу було заарештовано у приміщенні Спілки письменників, що містилася на вулиці Трьохсвятительській. Вона не захотіла залишити Київ, незважаючи на розпорядження Проводу ОУН і попередження про арешт. 21 лютого 1942 року на тридцять п'ятому році життя Олену Телігу, разом із її чоловіком Михайлом Телігою і Іваном Ірлявським, професором Гупалом та іншими націонал-патріотами, розстріляли фашисти у зловісно-відомому Бабиному Яру... А лише п'ять років тому молода, енергійна, романтично налаштована поетеса виголошувала в Українській Студентській Громаді у Варшаві свій полум'яний реферат про нащадків Гете і Вагнера "Сила через радість". Вона щиро захоплювалася "небувалою силою", уособленням якої стали для неї носії генетичного коду арійської нації: "Праця і спочинок, сила і радість, обов'язки і пристрасті переплітаються у тих юнаків в одну цілість. Вони нічого не зрікаються в житті, живуть барвно і гостро, але живуть для Німеччини. Кожний, хто бачив ту радісну молодь під час спортивних змагань, в бальовій залі, на фабриці, в бюрах чи в струнких лавах під час маршу, бадьорих і розсміяних, відчував, що так само, як радістю є у них життя для батьківщини, - так не жертвою, а радістю буде і смерть для неї"... Певно що куля одного з таких "радісних", екзальтованих вихованців гітлерюгенду поклала край трагічним ілюзіям і молодому життю Олени Теліги. У своїй "Розповіді про Лєну" Євген Маланюк писав, що особистість цієї жінки була більша за її літературну спадщину: "Вона вся як істота, була якимось протестом проти сірости, безбарвности, нудоти життя... Це була людина, яка хотіла радости, і ще раз радости з королівськими значеннями цього слова". Відомий лише сорок один вірш з написаних О. Телігою. Твори її були видані по війні у збірці "Прапори духу" /1946/ і ще двома збірками. Окремим виданням у Нью-Йорку 1992 року представлено епістолярну спадщину Олени Теліги (Матеріали до історії літератури і громадської думки, т. 3. Листування з американських архівів, 1857 - 1933. Джерела до новітньої історії України /Ред. Богдан Струмінський, Марта Скорупська у співпраці з Едвардом Касинцем та Наталею Лівицькою-Холодною. Нью-Йорк, УВАН у США. 1992/). Та найповніше видання здійснило наприкінці століття видавництво імені О. Теліги в Києві 1999 року. Утім, це видання відразу стало раритетом. Це книга на півтисячі сторінок: "Олена Теліга: О краю мій...". Нинішнього року має вийти у світ доповнене та уточнене видання творів письменниці, приурочене вже певно до її сторічного ювілею. З метою вшанування пам'яті видатної української поетеси, громадської діячки, борця за незалежність України і пошанування визначних діячів літератури та мистецтва Всеукраїнським жіночим товариством імені О. Теліги було засновано Міжнародну літературно-мистецьку премію імені Олени Теліги. Першим її лауреатом 2000 року стала всесвітньовідома поетеса Ліна Костенко. У лауреатському дипломі №1 такий індивідуальний текст почесної відзнаки: "ПОЕТЕСІ ЛІНІ ВАСИЛІВНІ КОСТЕНКО - ЗА ЛИЦАРСТВО В ЖИТТІ, ПОДВИЖНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ В ІМ'Я УКРАЇНИ, ЗА СТВОРЕНІ ВИСОКОХУДОЖНІ ТВОРИ В ГАЛУЗІ ПОЕЗІЇ ТА ПУБЛІЦИСТИКИ, ЩО Є ЗНАЧНИМ ВНЕСКОМ У ДУХОВНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ, ЗБАГАЧУЮТЬ ЙОГО ІСТОРИЧНУ ПАМ'ЯТЬ, УТВЕРДЖУЮТЬ ВИСОКІ ГУМАНІСТИЧНІ ІДЕАЛИ". Лауреатами премії імені Олени Теліги наступних років стали письменниця Михайлина Коцюбинська, завдяки якій прийшли до нас поезії та листи багатостраждального Василя Стуса, та мати в'язня совісті, що став жертвою політичних репресій радянського режиму, Валерія Марченка Ніна Михайлівна Марченко. (матеріал взятий з інтернетового джерела - ''Стожари'') В 2017 році був відкритий пам'ятник, присвячений Олені Телізі, в місці її розстрілу, в Бабиному Яру. В Чехії знаходиться пам'ятна дошка, в місті Подєбради, місті, де працював батько Олени, та де відбулась її зустріч з своїм життєвим коханням. Дошка знаходиться в ареалі готелю Лібень, на стіні прилеглого до головної будови лікувального відділку, ліворуч від вхідних дверей.