Одна з найбільш помітних і жвавих книжок української воєнної літератури останніх років, оцінена також експертами і критиками. Справді гучний дебют. Читав Олег Коцарев. Про книжку «Доця» (видавництво «Білка») невідомої раніше авторки з ефектним псевдонімом Тамара Горіха Зерня (справжнє ім’я – Тамара Дуда) почали активно говорити, здається, восени. А вже взимку «посипалися» рецензії, інтерв’ю, відзнаки, нагороди. Досить згадати, наприклад, перемогу в дорослій номінації літературної премії «Книга року ВВС» або спеціальну відзнаку журі премії «ЛітАкцент року». Подекуди навіть складалося враження, що книжку перехвалюють чи дають їй своєрідну фору через воєнну тематику. Виникали побоювання, що «Доця» може виявитися надміру попсовою чи перевантаженою емоційними спекуляціями.  фото Тамара Горіха Зерня  Найкращий спосіб «розібратися» з романом – прочитати його. Цей процес ставить усе на свої місця. «Доця» – класичний динамічний пригодницький роман про українсько-російську війну в житті однієї молодої жінки з Донецька, яка з початком подій вирішує не ховатись і вичікувати, а активно стати на захист своєї країни. Книжку написано, сказати б, просто, живо і романтично, і такий підхід себе виправдовує: текст вийшов органічний, емоційно насичений. Естетичних чи світоглядних одкровень тут немає, але твір і не геть попсовий чи невиправдано примітивний. Жваве враження від тексту, щоправда, псують деякі дрібні ляпи, насамперед мовні, що їх варто було б вичистити під часу редагування. Це помилки на кшталт «сходу» замість «з ходу» чи «казнити себе» або, що особливо символічно, набрані дивною українсько-російською мішаниною прізвища коректорки, верстальниці, автора використаних фото (таки ефектних) та «фото для обкладинки»… Головна героїня «Доці» походить із нещасливої, розбитої та розкиданої родини. До Донецька вона вимушено приїздить із Волині в юності, щоб жити тут зі своєю бабусею, бо іншого житла в неї просто не залишилося. Тамара Горіха Зерня описує непростий процес «притирання» до нового міста, зовсім не схожого на рідні краї дівчини. Але гармонію таки було знайдено. Знайшла «Ельф» (прізвисько героїні, що потім стане її позивним) і улюблену справу. Маючи одночасно оригінальний художній смак, художні здібності та добрі знання з фізики, вона почала створювати ексклюзивні інтер’єри, найчастіше працюючи з об’єктами зі скла, каміння (різні матеріали як символи фігурують у заголовках розділів – наприклад, «Сердолік. Любов і голубці», «Дзеркала. Свіччине весілля» чи «Рубін. У крові моїй твої кольори»), оригінальними світильниками, вітражами і таким іншим. Утворилася компанія однодумців, яка з часом стала успішною фірмою. Через постійну загрозу кримінальних нападів новостворена бізнес-команда активно тренувалася зі зброєю, екстремальним водінням, займалась електронною безпекою та завела контакти серед силовиків. Усе це дуже знадобилось, але не зовсім там, де очікували герої «Доці». Адже розпочалася Революція Гідності, а потім Донецьк повільно та невблаганно скотився в трагедію війни й окупації. Входження у війну Тамара Горіха Зерня описує вельми детально. Як місто змінюється спершу непомітно, потім щораз безповоротніше. Як гинуть люди, будинки і цілі райони, змінюються побутові звички, починає квітнути мародерство і безжальність. Як у порожнечу «вливається» інша держава, російські окупанти. Як багато місцевих мешканців їх приймають і погоджуються з їхнім пануванням – хтось зі щирих переконань, а хтось щоб вціліти. В інтерв’ю письменниця каже, що описувала всі ці процеси, спираючись на свідчення реальних людей, очевидців і учасників подій, довго з’ясовувала всі деталі та подробиці. Власне, і головна героїня, за словами Тамари Горіха Зерня, має свою живу прототипку. Вона теж, побачивши, куди все котиться, взялася до боротьби. У книжці «Ельф» і її колеги по роботі створюють щось середнє між волонтерською групою та партизанським загоном. Із цього моменту починається суцільний екшн. Тут і переїзди через лінію фронту з продуктами і речами для наших бійців, і збори цих-таки речей і продуктів у Донецьку, в Дніпрі, по всій Україні, і драматичні пригоди в самому Донецьку. Містичні порятунки (містики в «Доці» не надто багато, але вона присутня насамперед у загадкових збігах-везіннях і в мотиві архетипічного єднання з країною, яку захищають персонажі) й дивовижно елементарні провали, втечі та бої… Емоційно всі ці сюжети виписано дуже напружено, динамічно, пружно. Авторка чимало уваги приділяє психології, але, мабуть, не так психологічному розвитку конкретних персонажів, як загалом психології людини на війні. У книжці, звичайно, багато моментів болісних, зворушливих, важких, але, здається, все-таки домінує тут саме авантюрний дух. «Доця» так і проситься в який-небудь серіал. Надто що пригоди «волонтерів-партизан» описані «візуалізовано» і органічно складаються з серії епізодів. До речі, у Вікіпедії написано, що екранізація «Доці» й справді планується. Власне бойову й волонтерську частину своєї книжки Тамара Горіха Зерня, як вона каже, написала, використовуючи не лише розповіді прототипів, а й свій власний досвід. Адже перекладачка Тамара Дуда у 2014 році теж стала активною волонтеркою. Деякі події «Доці» ставалися безпосередньо з нею. Скажімо, епізод, у якому героїню, котра спить на горищі будинку на українських позиціях, будять невідомі солдати і кажуть спускатися. Спустившись, вона не знаходить і сліду від тих солдат, а інші бійці кажуть, що до неї на горище ніхто не піднімався. Невдовзі у місце, де дрімала волонтерка, влучив ворожий снаряд. Успіх книжки «Доця» дозволив продовжити роботу з романом. Готується друге видання, в якому має з’явитись окремий розділ документальних свідчень. Планують також англійський переклад.   Повідомляє: TEXTY.ORG.UA 

Теми, які цікавлять чеське та українське суспільство, не обмежені історією, російською агресією в Україні, чи ринком праці та інвестиціями, їх набагато більше, переконаний міністр закордонних справ Чехії Томаш Петршічек, який минулого тижня приймав перший Чесько-український форум. На його переконання, чехи та українці мають багато спільних тем, які потрібно обговорювати регулярно, проводячи засідання форуму в обох столицях. Після першої зустрічі, яку її учасники оцінили як дуже позитивну, Радіо Свобода зустрілося з чеськими міністром, щоб дізнатися про те, якими він бачить найважливіші теми для чехів та українців. Про це повідомляє Радіо Свобода  – Відбулося перше засідання Чесько-українського форуму, про який ви згадували ще під час своєї поїздки в Україну рік тому. Чого ви чекаєте від нього? – Я задоволений, що він почав працювати. Бо інтерес в обох суспільствах один до одного є, на рівні громадянського суспільства, на рівні академічних установ та дослідників є зацікавлення у тому, щоб вести цей діалог. Ми хотіли б, щоб учасники форуму могли обговорити ті питання, які є дражливими, щоб, наприклад історичні питання могли обговорити між собою історики, і таким чином з’ясувати ті питання, які можуть впливати на нинішню співпрацю та сучасну політику. Я також сподіваюся, що ми будемо обговорювати і майбутнє, що в наступних засіданнях Форуму візьмуть участь й інші зацікавлені кола/ Наприклад, я знаю про те, що чеські профспілки хотіли б налагодити прямий діалог із українськими колегами. Ми мали досвід переходу від державного планування комуністичного режиму до ринкової економіки, і мені здається, що наші профспілки грали у цьому свою позитивну роль. Тож вони могли б поділитися своїм досвідом з українськими колегами, коли в Україні плануються подальші реформи. Після проведення першого Чесько-українського форуму в Празі зліва направо: Томаш Петршічек, міністр закордонних справ Чехії, Вадим Пристайко, міністр закордонних справ України, посол України в Чехії Євген Перебийніс, посол Чехії в Україні Радек Матула, один з організаторів форуму з боку України Геннадій Максак – Наскільки історичні питання обтяжують чесько-українську співпрацю? – Є деякі питання з часів Другої світової війни, які мають вплив на погляди певної частини чеської громадськості. Саме тому ми хотіли посилити співпрацю істориків та дати простір для історичних дебатів у межах щойно створеного Чесько-українського форуму. Ми сподіваємося, що в українських архівах наші історики зможуть знайти документи, які допоможуть нам побачити деякі наші історичні події в іншому світлі, наприклад, події 1968 року (окупація Чехословаччини військами Варшавського договору – ред.). Ми не маємо доступу до архівів у Москві, але сподіваємося, що частина документів, які нас цікавлять, можуть бути в архівах у Києві. – Дедалі більше українців прибуває до Чехії в пошуках роботи, також і чеський ринок праці потребує дедалі більше робочих рук. Але не завжди українці отримують достойні умови щодо оплати праці та умов життя. Як можна це змінити? – Наш уряд переконаний, що закордонні працівники повинні мати такі ж умови праці, як і наші громадяни. Ми не хочемо, щоб наші компанії наймали працівників з-за кордону за мінімальну заробітну платню в тих секторах, де зарплати не є мінімальними. Це, по-перше, не справедливо, а по-друге, ми не хочемо, щоб через закордонних працівників зменшувалися зарплати наших громадян. Тому в нашому рішенні влади, що передбачає збільшення квот для робітників з України до 40 тисяч, йдеться і про критерій зарплат. – Українська сторона вже довгий час працює над тим, що запросити чеських інвесторів до України, їм розповідають про те, що тих самих робітників вони можуть знайти в самій Україні, що їхні інвестиції будуть вигідніші там. Але поки що, незважаючи на значний розрив між чеськими та українськими зарплатами, дуже небагато чеських інвесторів зважуються прийти в Україну. Що стримує чеський бізнес? – Ми говоримо з українською стороною на цю тему, говорили і під час візиту українського міністра закордонних справ пана Вадима Пристайка. Я сподіваюся, що в майбутньому так і станеться, що чеські фірми зможуть використати працьовитість українських робітників прямо в їхній рідній країні, що вони відкриють Україну як вигідну країну для інвестицій. Але поки що для багатьох фірм надто великий ризик становить непередбачуваність бізнесового середовища, недотримання правових засад, тож, на мою думку, в інтересах самої України продовжити роботу щодо встановлення верховенства права. Бо для підприємця найважливіше є створення передбачуваного правового простору. – Рік тому ви побували в Україні, як один із небагатьох іноземних гостей ви побували також і на Сході, прямо на лінії розмежування поблизу Маріуполя, ви на власні очі бачили, яких збитків завдає Україні російська агресія. Нині дедалі більше голосів у Європі закликає скасувати санкції щодо Росії, включно з голосами в самій Чехії. Якою є позиція чеського уряду, чи готова Чехія підтримувати режим санкцій? – Я переконаний, що ми маємо розмовляти з Росією, але виходячи зі спільної позиції, яку поділяють всі члени Європейського союзу. Позиція Росії щодо регіону поблизу її кордонів має змінитися. Поки що цього не сталося. Без зміни поведінки Росії питання санкцій не повинно бути переоцінено. Ми запровадили санкції через нелегальну анексію Криму. Там нічого позитивного досі не відбувається, тому я переконаний, що санкції є одним з легітимних інструментів, який має Європейський союз, завдяки яким може створити тиск на російську сторону, щоб вона змінила свою позицію в низці конфліктів по сусідству з нами. – Україна є об’єктом так званої гібридної війни, де проти неї застосовується не лише конвенційна зброя, але і кібернетичні напади, що мають на меті підірвати її економіку та інфраструктуру. Пізніше ці методи застосовуються в інших країнах. Чеські недержавні організації, чеські експерти в галузі кібернетичної безпеки їздять в Україну, вивчають цей досвід, систематизують його у співпраці з українськими колегами. Чи використовує цей досвід Чехія і на державному рівні? – Обидві країни мають зацікавлення у цій співпраці, бо вона стає дедалі важливішою для суспільних інституцій. Ми живемо в той час, коли кібернетична безпека є одним з пріоритетів для держави. Ми приділяємо велику увагу забезпеченню кібернетичної безпеки нашого міністерства та інших інституцій держави та громадських інституцій. Нещодавній випадок з нападом на базу даних лікарні в місті Бенешов показав, як важливо є забезпечити безпеку наших громадян в цій галузі. Україна пережила низку нападів на інформаційні мережі та критичну інфраструктуру. Співпраця та обмін досвідом у цій галузі вже відбувається. На цей рік заплановано кілька подій за участю нашого агентства NÚKIB, яке займається кібербезпекою на національному рівні. І з обох боків є бажання продовжувати цю співпрацю. Автор: Марія Щур, джерело:  Радіо Свобода 

Плануючи свою поїздку з України, задля уникнення непорозумінь з митною службою на кордоні, необхідно пам'ятати про чинні митні правила та норми перевезень товарів. Ваша мандрівка за кордон передбачає не тільки наявність відповідних документів та коштів,вам також варто знати перелік та кількість особистих речей, продуктів, ліків, які не створять проблем на кордоні при в’їзді. Що і скільки дозволено перевозити через кордон?. Ця стаття допоможе Вам у цьому розібратись.   Польські правила адаптовані до вимог європейського законодавства, тому їх можна розглядати як універсальні при в'їзді до усіх країн-членів ЄС.   Особисті речі При перетині сухопутного кордону Польщі, не потрібно платити мито і податок за особисті речі, якщо їхня сумарна вартість не перевищує 300 євро. Якщо ж подорожувати до Польщі літаком, то їхня вартість не може бути більшою за 430 євро. Примітка. Особисті речі – це те, що необхідно людині чи її родині на час подорожі. До них відносять і подарунки для близьких.   Алкоголь і тютюнові вироби Ці товари до Польщі може везти тільки особа, якій виповнилося 17 років. При цьому можна брати з собою тютюнових виробів у такій кількості: сигарети – 40 шт (200)* або сигаретки (масою до 3 грам/шт) – 20 (100)* шт або сигари – 10 (50)* шт або тютюн – 50 (250)* грам. *кількість у дужках допускається при подорожі літаком. Кількість дозволених алкогольних напоїв становить: дистильовані і спиртні напої з вмістом алкоголю більше 22%, неденатурований етиловий спирт з вмістом алкоголю 80% і вище – 1 літр (0,5)* або напої з вмістом алкоголю до 22% – 2 (0,5)* літри і вино – 4 (0,5)* літри і пиво – 16 (2)* літрів. *у дужках вказана допустима кількість алкогольних напоїв для тих, хто мешкає у прикордонній зоні, працює прикордонником, входить до екіпажу транспортного засобу, який здійснює подорож з України до ЄС. Гроші До Польщі без проблем і декларацій можна везти до 10 тисяч євро або еквівалент в іншій валюті на одну особу. Читайте також: Скільки грошей треба мати при перетині кордону з Польщею та іншими країнами ЄС Їжа тваринного походження: молочні та м’ясні продукти До цих товарів у Польщі дуже строге ставлення. Без ветеринарного контролю забороняється ввіз будь-яких м'ясних, молочних продуктів або товарів що їх містять. Винятком з правил є тільки: дитяче харчування, суху молочну суміш і спеціальне харчування, необхідне з медичних показань (у тому числі і мед) – до 2 кг загальної ваги (але за умови, що упаковка з такою продукцією є запечатанную, хіба що продукт споживають в момент перетину кордону); свіжі чи перероблені рибні продукти – до 20 кг; спеціальний корм для тварин, необхідний з медичних причин – до 2 кг (у закритій упаковці, хіба що його споживають під час перетину кордону Рослинні продукти та рослини Рослини чи рослинні продукти можна перевозити до Польщі у невеликій кількості при умові, що їх не будуть використовувати для продажу. Крім того, вони мають бути такими, що не можуть поширити шкідливі організми.  Без фітосанітарного контролю до Польщі можна везти: свіжі фрукти – до 5 кг; свіжі овочі, крім картоплі – до 5 кг; зрізані декоративні рослини – до 50 штук; зрізане хвойне дерево – 1 штука; частини рослин хвойних порід – 5 штук. Починаючи з 14 грудня 2019 року, ЄС обмежив ввезення овочів, фруктів та рослин з третіх країн. Відтепер без документів можна ввозити лише ананаси, кокоси, банани, фініки та дуріан. Ліки Не потрібно платити мито і податки за ліки, необхідні для власних потреб подорожуючих. Але дозволяють мати не більше п’яти найменших упакувань одного лікарського засобу. Проте, не можна перевозити до Польщі наркотичні засоби, психотропні речовини, включно з обезболюючими препаратами. Крім того, заборонена пересилка через польський кордон лікарських засобів поштовим відправленням між фізичними особами. Домашні тварини Якщо плануєте подорожувати зі своїми псами, котами чи хом’яками, то можна взяти не більше, ніж п’ять своїх улюбленців. Більше дозволяють ввозити до Польщі, якщо їх везуть на змагання, конкурс чи виставку і є відповідне підтвердження реєстрації цих тварин учасниками таких заходів. Крім того, таким домашнім улюбленцям повинно бути не менше ніж 6 місяців. Домашня тварина, яка перетинає польський кордон повинна мати ідентифікаційний документ (паспорт) та свідоцтво про стан здоров’я, відповідно до міжнародного зразка.  Крім того, потрібно показати підтвердження, що тварина має антитіла від сказу чи перед поїздкою була провакцинована від нього. Свідоцтво треба доповнити підписаною письмовою заявою власника чи відповідальної особи про те, що переміщення цих тварин відбувається не для продажу.  Документи повинні бути оформлені на одній із офіційних мов країн ЄС або англійською. Читайте також: Правила перетину кордону з домашніми тваринами Пальне Приватне авто чи автобус при перетині кордону може мати до 200 літрів пального у своєму стандартному (заводському) баку. Вантажівки спеціального призначення (з рефрижератором) можуть мати додатково 200 літрів пального, необхідного для функціонування мобільної холодильної установки. У переносній ємності можна везти до 10 літрів пального.   Успішного Вам перетину кордону та щасливої подорожі! У статті використані матеріали: Державної фіскальної служба України Закупи в Польщі granica.gov.pl    

Напередодні найчудовіших свят в році не пропустіть можливість побалувати себе справжньою казковою подорожжю в дивовижно красиву частину Європи - чарівну Баварію. Дводенна екскурсія «Мюнхен і замки Баварії» - ще одна цікава і вигідна пропозиція для Вас від компанії Eurotour Group. Під час туру ви не тільки зможете помилуватися красою історичного серця Баварії - колоритного Мюнхена, і відчути дух середньовіччя, вивчаючи прекрасні замки Нойшванштайн і Ліндерхоф, а й побуваєте на знаменитих мюнхенських святкових ярмарках, де живе справжнє різдвяне диво. Організація екскурсії Баварія - найбільш атмосферна частина Німеччини. Це окрема країна з приголомшливим старовинним колоритом, середньовічними замками, милими фахверковими будиночками і найсмачнішим в світі пивом. Коли потрапляєш сюди, створюється враження, що опиняєшся в іншому вимірі. Баварські пейзажі схожі на картинки з казки «Красуня і чудовисько». Не дивно, що прототипом замку Діснея, який ми постійно бачимо в знаменитих мультфільмах, виступив саме баварський замок Нойшванштайн. Чи варто говорити про те, що в Різдво цей дивовижний край стає ще більш чарівним. Баварія знаходиться поруч з Чехією. Тому трансфер з виїздом з Праги не займе багато часу і не буде для Вас виснажливим. Крім того, під час подорожі вас чекають красиві пейзажі старовинної Чехії і чарівної Баварії. А подивитися тут дійсно є на що. Досвідчений гід під час туру розповість багато цікавих фактів і легенд з історії цих дивовижних місць. Організація туру: • дні проведення екскурсії: середа, субота; • тривалість туру - 2 дні; • збір о 6:45 на площі Республіки у Порохових воріт в Празі; • групу зустрічає гід з табличкою EuroTour Group; • розміщення в комфортабельному автобусі; • відправлення о 7:00; • аудіосупровід в радіонавушники; • кілька санітарних зупинок по дорозі; • вільний час; З собою на екскурсію потрібно брати закордонний паспорт і страховий поліс • вартість екскурсії для дорослих - 130 €, для дітей - 125 €. Зверніть увагу, що вхідні квитки на екскурсійні об'єкти в вартість екскурсії не входять і оплачуються додатково. Записатись на екскурсію Мюнхен і замки Баварії Програма екскурсії Перший день подорожі присвячений вивченню стародавнього Мюнхена і його атмосферних різдвяних ярмарків, які вважаються найкрасивішими в Європі. Мюнхен - один з найбільш старовинних європейських міст. Ще в VII столітті ченці-бенедиктинці побудували тут невелику обитель. Сьогодні це дивовижне місто контрастів. Він дбайливо зберігає вікові традиції минулого, і, при цьому, є одним з найбільш розвинених і сучасних міст Німеччини. Фахівці визнали Мюнхен мегаполісом з найвищим рівнем життя в Європі. А ще це красиве німецьке місто, яке щорічно радо приймає понад 3 мільйонів туристів, що вдвічі перевищує населення самого Мюнхена. Цікаві місця та елегантна архітектура тут буквально на кожному кроці. Під час оглядової екскурсії по історичному центру Баварії ви відвідаєте його найбільш колоритні визначні пам'ятки, які найкраще відображають суперечливий характер міста. У другий день подорожі вас чекають красиві і найпопулярніші баварські замки Нойшванштайн і Ліндерхоф. Вони закохують в себе з першого погляду. Нойшванштайн - це німецька середньовічна фортеця, яка дуже ефектно розташувалася на стометровій скелі. Збудований з білого каменю, з безліччю візерункових вікон, балконів і бійниць, Нойшванштайн органічно зливається з навколишнім пейзажем і своїм атмосферним видом підкорює серця мільйонів туристів. У порівнянні з мужнім Нойшванштайном палац Ліндерхоф виглядає більш романтично і витончено. Це резиденція баварського короля Людвіга II. Вишукана архітектура, витончений інтер'єр, аристократичний парк, романтична штучна печера Грот Венери, дивовижної краси фонтан. Це приголомшлива Баварія і побачити її в період казкових свят варто обов'язково! Бажаємо Вам приємної подорожі, друзі! І не забувайте, що для читачів UAPORTAL.CZ діють постійні знижки ;-)  

Додай яскравих вражень в своє життя! На цей раз наша компанія-партнер пропонує взяти участь в турі, в якому об'єднала дві найпопулярніші чеські пам'ятки. Це романтичний замок Сіхров, який називають «перлиною» Північної Чехії та «різьбленим чеським дивом», і старовинне середньовічне містечко Турнов, де багато століть добували унікальний коштовний камінь - чеський гранат. Тут і сьогодні випускають ексклюзивні прикраси з чеським гранатом. У Турнові кожен турист може придбати їх за собівартістю, тому пропозиція від EuroTour Group вдвічі вигідна. Організація екскурсії Замок Сіхров і містечко Турнов знаходяться в 100 км від Праги, тому трансфер для вас не буде виснажливим. Під час подорожі ви побачите багато цікавого. Маршрут проходить по колоритним місцям Північної Чехії, яка славиться фантастично-красивими природними пейзажами і казковою атмосферою середньовіччя. Тут знаходиться знаменитий природний заповідник Чеський Рай, «серцем» якого і є містечко Турнов. Екскурсія Сіхров-Турнов проводиться щотижня по вівторках. Її тривалість 7 годин. Як завжди, в подорожі разом з EuroTour Group в вашому розпорядженні зручний комфортабельний автобус, послуги досвідченого гіда і чітка організація туру: • збір о 8:45 Вацлавська площа (біля пам. Св. Вацлаву на коні); • вас зустріне представник компанії з табличкою EuroTour Group; • відправлення о 9:00; • вартість екскурсії Сихров-Турнов для дорослих - 30 €, для дітей - 25 €; • вхідні квитки на екскурсійні об'єкти в вартість туру не входять і оплачуються додатково на місці. Замовити екскурсію Сіхров-Турнов можна на сайті туроператора eurotour-group.com.ua або в офісах компанії в Празі. Проведення екскурсії Перша зупинка подорожі - чудовий замок Сіхров. Серед усіх знаменитих чеських замків він - один з наймолодших, але, при цьому, - один з найпопулярніших. Це не дивно, адже в списку найкрасивіших замків Європи Сіхров займає верхні позиції. Його ще називають романтичним куточком Франції в середньовічній Чехії. Власниками Сіхрова були представники французького роду Роганів, які, свого часу входили в десятку найвпливовіших вельмож Франції. Рогани надали замку витончений аристократичний вигляд. За особливий шарм Сіхров свого часу дуже любили композитор Антонін Дворжак, французький король Карл Х, імператор Франц Йозеф I і інші члени сім'ї династії Габсбургів, а сьогодні замок приваблює мільйони туристів. У Сіхрові представлена величезна кількість цінних історичних реліквій та експонатів. У їх числі найбільша в Європі колекція французького портретного живопису, колекція годинників, зброї, посуду, венеціанського скла. Також тут зібрана унікальна колекція рідкісних і цінних книг. Тут є своя каплиця з органом, музей імені Антоніна Дворжака, приголомшливий замковий парк в англійському стилі, оранжерея, водонапірна вежа, голубник, басейни, китайський ставок і містичні підземні коридори. Після аристократичного і романтичного Сіхрова вас чекає старовинне середньовічне містечко Турнов, засноване в XIII столітті. Це особлива чеська пам'ятка. Крім того, що тут збереглося багато цікавих історичних об'єктів світового значення, Турнов знаменитий завдяки видобутку і обробці унікального дорогоцінного каменю - чеського граната. Такого більше немає ніде в світі. У Турнові ви відвідаєте музей граната і зможете недорого купити прикраси з цього каменю. А ще в Турнові під час екскурсії ви побачите старовинний замок Грубий Рогозец, загадкову Ратушу епохи Відродження, самобутній музей Чеського Раю і найбільший неоготичний храм Європи - костел Народження Діви Марії. І не забудьте при замовленні туру поцікавитися можливими знижками і бонусами. EuroTour Group постійно радує своїх клієнтів приємними сюрпризами! Екскурсія проходить українською або російською мовою.  Приємної і цікавої подорожі Вам, друзі! 

Скільки сильних людей за ці складні роки згасали, як зірки. Скільки з них замовкли, відійшли в сторону. Чого їм не вистачило? Віри? Підтримки? Тихий двір, висока цегляна огорожа. Мовчазні постаті, майже ніхто не говорить. Довга чоловіча мовчанка, куріння як медитація, голоси з вулиці. Знайомий сидить напроти, намагається говорити впевнено й спокійно, хоча йому не дуже виходить. Я роблю вигляд, що все гаразд. В таких випадках прийнято робити вигляд, що все гаразд. Навіть попри те, що в співрозмовника дуже втомлений погляд. Хворий погляд. Але з вулиці лунають веселі голоси, але тиша, нікотин і спокій. Психіатричне відділення військового госпіталя. Ми сидимо й говоримо про релігію. Виходить не дуже. Це щоразу важко — бачити втому дорослих людей. Дорослих, розумних, завжди в собі впевнених. Бачити їхню втому від життя, бачити їхню втому від самих себе. Ніколи не знаєш, як бути з чужою зневірою, з чужим відчаєм. До такого ніколи не готовий наперед, чужа слабкість щоразу приголомшує. Ти підбираєш слова, намагаєшся підтримати, допомогти, хоча слова в таких випадках підбирати особливо складно. Які слова спонукають нас вірити? Які надають нам упевненості? Я, чесно кажучи, не знаю. Хоча хотів би знати. Звісно, хотів би. Я знаю, що стоїть за цим його поглядом. Зима 14-го, Київ, вулиця Грушевського. Потім весна, потім Донбас, війна. Власне, п’ять років війни, яка то відпускала, то знову затягувала. Очевидно, що втоми ставало все більше. Очевидно, що в якийсь момент вона переважила. Чогось не вистачило. Чого саме? Сил, зосередженості, підтримки? Складно сказати. Життя ламає нас по-різному, у нього до всіх є свій підхід, воно це робить із натхненням. Постійно трапляється стикатись із подібними історіями. Довга зарядженість на протистояння, на боротьбу, на опір часто завершується внутрішнім вигоранням і спустошеністю. Нашої віри не завжди вистачає, аби говорити переконливо, наша впевненість має обмежені ресурси, до того ж ми не завжди вміємо ними користуватись. Скільки сильних, сповнених віри й упертості чудових людей, із якими пощастило бути знайомим, за ці роки згасли, ніби зірки. Скільки з них замовкли, відійшли в бік. Скількох із них не стало. Комусь забракло терпіння, комусь любові. Любові передусім. Що нас загалом здатне зламати? Джерелом сили, безперечно, може бути і віра, і сподівання, і навіть ненависть. Так само і причиною нашого згасання, нашого випадання може бути будь-що. Тут головне, щоби поруч був хтось, хто здатен підтримати, хто зможе поділитися своєю вірою. Хто допоможе тобі лишитися сильним, лишитися собою. Ми тримаємося своєї внутрішньої сили, розраховуємо на неї, намагаємось нею керувати. Це те, що у нас всередині, це те, що належить нам. Але сила полягає також і в тому, аби не боятися розділити з кимось свою слабкість. Не соромитися говорити про неї, не соромитися звертатися за підтримкою. Адже найнадійнішим і найдоступнішим джерелом сили є той, на кого ти можеш покластися. Це така проста річ, що, здавалося б, і нагадувати про неї зайвий раз недоречно. А втім, саме про такі прості речі ми зазвичай і забуваємо. Ми ж часто боїмося просити про допомогу, чужа допомога видається нам свідченням власної слабкості, а немає нічого безнадійнішого, аніж зізнатися у слабкості. Хай навіть ця слабкість тимчасова й цілком зрозуміла. І ось, власне — з ким ти можеш ділитися найважливішим? З ким ти загалом можеш бути собою? Ми ж усі, за великим рахунком, перебуваємо нині в постійному пошуку «своїх», у виозначенні цих своїх, їх ідентифікації. Розумію, що сам поділ на своїх та чужих свідчить щонайменше про доволі неспокійні й не надто прості часи, в які нам трапилося жити, а втім потреба в присутності свого саме в такі часи багато важить. Інша річ — наскільки ми загалом здатні й готові приймати своїх, робити цей крок назустріч, заговорювати першими, не боячись утратити своїх позицій, не боячись видатися слабкими. Себто, наскільки нам усім сьогодні вистачає сили не боятися бути відвертими, не боятись ділитися тим, у що ми віримо? Недовіра ослаблює, робить нас беззахисними, позбавляє рівноваги. Ми ж це знаємо, правда ж? Знаємо, а все одно не довіряємо. І ще подумав про таку річ. Я часто говорю «ми». Знаю, що це декого дратує, а все одно далі говорю «ми». Не те, щоби кимось прикривався, не те, щоби мав марнославство говорити від чийогось імені. Просто мені справді подобається відчувати себе частиною цієї спільноти — спільноти, що формує довкола себе простір, спільноти, що намагається втримати країну, спільноти, що опирається й не здається. Бути посеред цих людей — велика удача, щедрий подарунок долі. Попри те, що обставини, за яких ця спільнота сформувалась і означилась, далеко не радісні й не сентиментальні, попри те, що смерть в цьому випадку є невід'ємною частиною життя, попри те, що постійно доводиться бачити цю втому в очах, злість у голосі, нервовість у рухах. Попри все це — велика радість бути з ними в одному просторі, жити з ними в один час. Це те, що робить тебе сильнішим — присутність поруч із тобою людей, які вперто й наполегливо змінюють світ, роблять його бодай трішки прийнятнішим для життя. Мені подобається бути з ними поруч, говорити з ними однією мовою. Трішки пафосно, згоден. Ну, але це та річ, якої за останні роки багато хто перестав соромитись — щирість, яку часто плутають із пафосом, відвертість, яку не хочеться забивати іронією. Хай буде пафосно, я не проти. Можливо, це загалом найважливіше, що в нас сьогодні є - відчуття свого, відчуття спільного, того, що варте нашої впертості й наших розчарувань, того, за що ти готовий триматися до останнього, того, без чого ти себе не уявляєш. Мені дає силу розуміння того, що я не сам, мене тримає присутність поруч зі мною тих, кому я вірю, мене заряджає можливість говорити з ними серйозно й відверто. Я, власне, і вчуся в них говорити серйозно й відверто. Таке, здавалося б, нехитре вміння, якого насправді дуже часто бракує. Говорити й слухати. Навіть коли не вистачає сил говорити впевнено й вірити почутому.  Їх насправді дуже багато. Їх достатньо для того, аби витримати й перемогти. Вони нікуди не зникли, вони далі тут. Люди з утомленими очима, люди з запеклою мовою, люди, яким дуже важливо лишатися сильними. Особливо сьогодні. Особливо тут, в цій країні, під цим небом, в цьому повітрі.   Есей написаний у рамках фокус-теми Українського ПЕН та НВ 2019—2020 «Що дасть нам силу?» Проект реалізується за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні     Автор: Сергій Жадан, письменник, поет Джерело: NV.ua