Там все сіре. Навіть сонце. Бо там "ноль" (саме "ноль", не "нуль" - бо "нуль" не вимовляється, так не правильно). Лінія, яка позначає відлік в "плюс" і в "мінус" не може бути кольоровою - вона саме сіра, нейтральна, безколірна. Коли ти ходиш по "нолю", тобі можуть доброзичливо підказати, не шлиндати саме тут, ну, бо "нахєра, братішка, снайперу новий "партрет срісовать"? І ти, попри браваду і удаваний фаталізм, швидко-швидко "шевелиш поршнями" у напрямку добротного погребу, де Лєна (ім'я змінено!), цілком по-домашньому нарізає канапки і помішує суп у каструлі. Вона дбайливо поправляє тарілки на столі і підсовує свіжонарізані огірки та помідори, - "їжте, з дороги ж!". В її рухах стільки знайомої материнської турботливості, що незугарна кострубатість жіночої фігури в камуфляжі і домашніх капцях тебе зовсім не напружує. Про Лєну можна буде розказати потім. О шостій вечора після війни, коли вона буде вдома. А зараз, на пропозицію разом зфотатись, вона лагідно і по-доброму каже, - "давай послє війни, да?" і ти розумієш - да. Тому що Лєна - Спеціаліст, яких мало. Дорогий Спеціаліст. Хлопці кажуть: у нас два Спеціаліста - Лєна і баба. Той, що баба - "нитік", а Лєна - "мужик". Надійна. Вони за Лєну порвуть. На шмаття. Бо побратими. ..."Челєнджера" чути за пів кілометра. Він гримить, калатає і дзвонить гірше від колгоспного ЗіЛа і його поява в клубах сивого диму на Лисичанському вокзалі об одинадцятій дня стає атракцією для одинокого таксиста, кількох голубів та трьох волонтерів. Власне, ті троє єдині, хто чекав і не був вражений настільки ефективною появою "ушатаного в гамно" камуфльованого "Міцубісі" з різнорозмірними колесами та целофаном закритими задніми вікнами. Тут авта виживають тяжко – вони їдуть з цілої Європи щоби померти у важких муках прифронтової зони, на розбитих ущент дорогах. Вони крекчуть всіма своїми гайками та болтами і трусяться, як подагрики, всіма своїми суглобами. Іноді, здається, що вони майже по-людськи стогнуть, коли хтось з Найшвидших-у- світі-Таксистів гонить їх по «нулю», не зважаючи на ями та вирви. Один з таких Таксистів – Кнопа. Взагалі-то, він Ігор але Там, імена, які тобі дали тато з мамою, забирає «ноль» і видає тобі нове, таке, за яким тебе завше можна пізнати. Тому, глянувши на Ігоря зразу стає зрозуміло – то Кнопа. Він з Житомирщини, міцний і вертлявий, чіпкий, як пирій і крутий, як корінь мореного дуба. Такі колись ходили на Константинополь, гуляли Синопом і Трапезундом, таких не могли узяти живцем під Берестечком і їх доводилось розстрілювати німецьким найманцям з мушкетів, бо, пробиті наскрізь списом, сунулись до хирлявих польських піхотинців і рубались шаблями, поки не стікали кров'ю. Такі, міцні та приземкуваті, на перший погляд непоказні, як Кнопа, вгризались у вічну мерзлоту заполярної тундри і підіймали першу скибу аргентинських пампасів, такі засівали простори Саскачевану і Манітоби, і заміняли там стада бізонів на череди довгорогих Лонгхорнів, а мертва приполярна земля Канади починала плисти молоком і медом у їх жорстких, наче, дублених долонях. Зараз їх Земля стікає кров'ю і Кнопа не вганяє заступ у парку весняну ріллю і не тримає в руках сокиру чи рубанок – у нього інший Інструмент («ноль» і тут має монопольне право на найменування, він не каже «автомат», «гвинтівка», «карабін» «ноль» каже правильно – Інструмент). Інструмент Кнопи висить на плечі але він поводиться з ним так само невимушено, як з перфоратором, до якого давно-давно звик. Власне, там не велика різниця – Інструмент, як і перфоратор,також робить дірки у речах … ….Віталік (ім'я змінено!) виходить з «Челєнджера» і навіть не робить спроби зачинити дверцята – та вони і самі давно не зачиняються з першої спроби – високий у брудно-зеленій «горці», в «розгрузці», з Інструментом на плечі першим подає руку і рвучко обіймає по черзі всіх трьох давно очікуваних, ніколи раніше не бачених і тільки телефоном знайомих, гостей. -Як доїхали? -Нормально, без пригод. -Оце вона?-Так. Красуня? 4.5 куба, апетит хороший але ж, МАШИНА! Очі Віталіка незвично колючі і, навіть, на знайомих йому предметах і людях спочатку наче прицілюються і, лише потім тепліють. Він уважно роздивляється чорного «Експлорера», який ще так недавно їздив мирними німецькими автобанами і гладеньким німецьким бездоріжжям. Рука у шкіряних тактичних рукавичках проходить крилом і поплескує «Експлорера» по лобовому склу – так колись запорожці поплескували по шиї доброго коня. «Експлорер» ще не знає, що скоро його звичайна крейсерська швидкість буде 120 км/год по дорогах, яких він у страшному сні не міг собі накошмарити… -Давайте за мною –кидає Віталік і, за мить, «Челєнджер» виводить за собою глухо тонованого чорного «Експлорера» за крутий скрут дороги. На «ноль». На зниділому Лисичанському вокзалі залишаються тільки голуби. Голуби не дурні – вони не літають на «ноль». …Сіре небо уважно приглядається до новачків, яких ще може здивувати провал у мості чи напівзруйнована ТЕС. Сірі околиці, яким війна додала барв у вигляді жовто-блакитних мазків прапорів на блок-постах, байдуже відсвічують у вікна «Експлорера». Вони не зараз стали сірими – вони були такими вже давно і зараз просто стає ясно, що цей навколишній пейзаж такий тільки тому, що проектує на себе колір душ, що його населяють. Тут, на Диких полях Донбасу, розумієш, що решта України таки не така. І від того стає цікаво, що ж таке хотів сказати Донбас, щоб його почули? Що ми мали почути? Що мають почути зараз хлопці, які стоять на тому ж клятому «нулі»? Злобне шипіння у спину, скрегіт зубів? Тут, на «нулі», те місце відліку, де остаточно відлітають ілюзії. Бо ілюзії кольорові, а сіра дійсність каже, що будь-яка насиченість в кольорах дає тільки чорне. Воно і правда – попри переможні прес-реляції про все більшу «українськість» Донбасу, тут розумієш: Україна не займає територій – Україна у душі тих людей, яких офіціоз називає «проукраински настроенное население». Саме так, саме цією мовою говорить Україна до своїх дітей на Донбасі. Коли спілкуєшся з українцями на прифронтових територіях – розумієш, що говориш з людьми, які чинять справді громадянський подвиг, живучи так, як живуть – не цураючись своєї мови та душі. І ще розумієш, що якщо наша армія відійде, їх просто тупо виріжуть. Фізично знищать разом з дітьми. На другому році війни українська держава не виробила для Донбасу ніякої стратегії ,яким чином оцивілізувати, окультурити, зробити придатною для життя людей, а не стад бидла, цю страдницьку землю. Зараз відбувається страшна річ з цією землею: фактично не покарані «сепаратисти» уже, навіть, повиходили з тюрми, отримавши від самогубчо-гуманного українського суду тільки умовні вироки за цілком фактичні убивства та мордування українців. Вони продовжують займати відповідальні пости у різних органах місцевої влади, прокуратурі, судах, міліції. Вони вчать у школах дітей! Вчать дітей своєї російської трупної брехні, крадучи у малих майбутнє. Вони переслідують українців, тепер уже керуючись українськими законами і відкрито погрожують ФІЗИЧНИМ знищенням усім, хто має нахабство казати, що Донбас – це Україна. Парадокс – страшні українські карателі нікого не вигнали, нікого не витісняють в Росію чи те кляте «ЛиДиНиРи», а «мирні жителі Донбасу», щодня витісняють українців в Україну, роблячи їх життя на своїй землі нестерпним. Українці виїжджають з Донбасу. Українська держава не хоче їх захистити на своїй землі. І тільки такі хлопці, у плямистих камуфляжах чи не усіх армій Європи, на убитих, подарованих народом стареньких автах, з безнадійно старими очима на молодих обличчях ще тримають, буквально руками, отой клятий «ноль», який відділяє Мінус від Плюса, Минуле від Майбутнього, Смерть від Життя. …Побут, просто щоденна важка праця – рубати дрова, ремонтувати техніку, копати окопи та бліндажі, готувати їжу та виходити на «роботу». «Ноль» не каже «бойовий вихід», «ноль» знає, що це просто «робота». Вони йдуть на «роботу». Щодня, щоночі. Вони «працюють» в околицях і читають - читають місцевість, ліс, чагарники і дорогу. Там пишуть «інші», заковиристо, симпатичним прихованими чорнилом, а часом і кров'ю. Щоб не читати криваві стрічки, хлопці самі пишуть кілометри своїми ногами, в'яжуть літери з колючого дроту та видруковують дрібно, чергами , заклинання від смерті зі своїх «Інструментів». У них безнадійно важка робота. Там немає буднів – там суцільні свята – вижив сьогодні, отже, свято. І кожен день тих хлопціів і дівчат там, на «нулі» вартує усіх на світі свят тут, в тилу. І нема нічого такого, що було б достатньо зробити для них. Це неспівмірно мало все, що робиться тут, для них нами. Пам'ятайте це щодня, буквально щохвилини – те що у вас є нудні, важкі, монотонні будні зі щоденними клопотами – це важка свята праця «Віталіка», «Лєни», «Кнопи» та інших, чиї імена щодня ковтає «ноль». Просто, вони позичили вам своє життя, подібно до того, як старозавітній Господар позичав своїм недбалим Слугам таланти. Самі подумайте, як треба віддати цю позику?... Автор: Шершень Шершень

Українці за кордоном закликали публічно обговорити питання подвійного громадянства Звернення до Президента та Верховної Ради України щодо створення Національної Комісії для публічного обговорення питань, пов’язаних з подвійним громадянством та захистом прав закордонних українців. 13 березня 2017 року Президент України Петро Порошенко подав до Верховної Ради законопроект №6175 про ‎внесення змін до закону України про громадянство, який пропонує позбавити українського громадянства осіб, що мають громадянство іншої країни, визначаючи цей законопроект як невідкладний для позачергового розгляду Верховною Радою України. Законопроект одразу викликав хвилю дискусій, адже стосується великої маси закордонних українців, а станом на сьогодні українська діаспора та закордонні українці – найпотужніша сила підтримки України на глобальному рівні. Члени мережі Global Ukrainians, проактивні українські лідери-експати, одразу долучилися до дискусії  численними публікаціями, а також провівши у Українському кризовому медіа-центрі 14 березня прес-конференцію на тему: “Україна – феодальна країна? Хто має право позбавити українців українського громадянства?”. Учасники дискусії у підсумку підкреслили критичну необхідність національного публічного обговорення широкого кола питань, пов’язаних з подвійним громадянством та захистом прав закордонних українців. Саме тому, міжнародна організація Global Ukraine, яка має на меті створення сприятливих умов задля розвитку мережі народних дипломатів Global Ukrainians, 15 березня 2017 р. звернулася до Президента України з проханням створення Національної Комісії для публічного експертного та громадського обговорення широкого кола питань пов’язаних з подвійним громадянством та захистом прав закордонних українців. “Шановний пане Президенте! У зв’язку з ризиками пов’язаними із законопроектом 6175 від 13.03.2017р., просимо Вас притримати розгляд законопроекту та посприяти створенню Національної Комісії для публічного експертного та громадського обговорення широкого кола питань пов’язаних з подвійним громадянством та захистом прав закордонних українців. Дана Національна Комісія працюватиме з урахуванням аналізу чинного українського законодавства та з урахуванням світового досвіду, нових тенденцій глобального світу. Українська діаспора та закордонні українці на сьогодні – найпотужніша сила підтримки України на глобальному рівні. Саме тому, держава зобов’язана піклуватись про захист прав своїх громадян”, – йдеться у заяві. В свою чергу, Українсько-Американська організація “Razom for Ukraine“ (Україна, США) спільно з Canada – Ukraine International Assistance Fund – CUIA Fund (Канада), оприлюднила свою заяву з цього приводу: “За попередніми підрахунками законопроект №6175 від 13.03.2017 про внесення змін до закону України “Про громадянство України”, внесений Президентом України на розгляд Верховної Ради, призведе до автоматичного позбавлення громадянства близько 5 мільйонів українців. Закордонні українці завжди відігравали значну роль в державотворенні України, в періоди окупації зберігаючи правові та культурні традиції України в екзилі, відстоюючи інтереси українства на міжнародній арені, фінансово і ресурсно допомагаючи молодій державі, надаючи всебічну підтримку в період революції Гідності і після неї. Ініціативу Президента по обмеженню прав закордонних українців вважаємо необдуманою, а також такою, що призведе до негативних наслідків для України через втрату значної підтримки українців в інших державах, які на сьогодні виступають форпостом лобіювання інтересів України. В період окупації Російською Федерацією частини території України, а також військових конфліктів у східних областях, вважаємо ці дії Президента такими, що суперечать державним інтересам України. Закликаємо Президента відкликати поданий законопроект, а депутатів Верховної Ради в жодному випадку не підтримувати зміни до Закону про Громадянство в поданому вигляді“. Фундація Євромайдан-Варшава висловлює також велику стурбованість змістом, способами та темпами просування законопроекту №6175, внесеним Президентом 13.03.2017 до Верховної Ради України. “Прийняття цього закону дасть можливість визнавати громадянина України таким, що втратив громадянство, якщо він добровільно отримав паспорт іншої держави. Причому, найбільше можуть постраждати українці, які мають друге громадянство однієї з країн ЄС.  Хочемо нагадати пану Президенту Petro Poroshenko, що економічна еміграція українців до країн Євросоюзу почалася саме через те, що протягом 25 років незалежності жодна українська влада – разом із нинішньою – не ставила, на жаль, своїм пріоритетом створення добробуту своїх громадян. Більшість можновладців дбала і продовжує дбати про власні кишені. Це призвело до тотального зубожіння пересічних українців, які були вимушені залишити Батьківщину і податися шукати свого щастя за її межами. Протягом усіх цих років українські мігранти дійсно отримували паспорти інших держав. Але не тому, що хотіли відмовитися від України. Паспорт країни проживання просто робить зручнішим їхнє перебування в умовах еміграції. Натомість, їхні душі і серця надалі залишаються з Україною.  Свідчить про це хоча б той зрив активності українського закордоння, який спостерігався під час Помаранчевої Революції та Революції Гідності. І який Вас, пане Президенте, приводив до влади і у 2004-му, і у 2014-му роках. Будучи відірваними від Батьківщини, українці гостріше відчувають усі виклики, з якими стикається Україна, та розуміють, яких змін вона потребує. Певно, саме тому можновладці і раніше намагалися обмежити вплив українців, які живуть за кордоном, на результати виборів в Україні. Втім, як показує історія, подібні «маніпуляції» із законодавством не приносять чиновникам очікуваної користі. Саме тому ми закликаємо пана Президента відкликати свій законопроект як такий, що може позбавити паспорта України найбільш свідомих і активних її громадян. Закликаємо депутатів Верховної Ради України не допустити можливості прийняття законопроекту №6175 в стінах українського Парламенту. Особливо наголошуємо на необхідності широкого обговорення питання подвійного громадянства в Україні перед будь-якими змінами в цій сфері чинного законодавства. Підкреслюємо, що єдиною країною, паспорт якої не повинні розділяти громадяни України, повинна бути Росія як країна-агресор. Натомість згаданий президентський законопроект – навпаки – надає привілей російському громадянству у порівнянні з європейським. Вважаємо це повним знущаннями над здоровим глуздом. Закликаємо усі закордонні організації українців об’єднатися у рішучому протесті проти прийняття законопроекту №6175 та створенні інформаційного тиску на українську владу задля вирішення питання подвійного громадянства в Україні у цивілізований спосіб, з урахуванням викликів часу та інтересів усіх верств українського суспільства. “ Одночасно, Українська Всесвітня Координаційна Рада оприлюднила заяву з приводу внесення змін в Закон ” Про громадянство в  Україні” в якій “вважає шкідливими й небезпечними зміни, що пропонуються Президентом України до Закону “Про громадянство України”, щодо реалізації права зміни громадянства.Такі зміни можуть призвести до втрати громадянства України сотень тисяч українських громадян, котрі багато років знаходяться у вимушеній міграції за межами Батьківщини.“ Із заявою до Президента України звернувся й Світовий Конгрес Українців, в якій закликав провести громадські слухання стосовно поданого ним законопроекту, що передбачає позбавлення українського громадянства тих осіб, які мають подвійне громадянство. У листі також висловлюється сумнів у відповідності законопроекту щонайменше трьом статтям Конституції України. Безперечно, чинне українське законодавство щодо подвійного громадянства є застарілим і потребує якісних змін, які б захищали не тільки національну безпеку держави, а й інтереси кожного українця, незважаючи на місце його перебування. Закордонні українці вимагають створення Національної Комісії для публічного експертного та громадського обговорення широкого кола питань пов’язаних з подвійним громадянством та захистом прав закордонних українців. Контакти: +38 068 79 68 455 office@global-ukraine.org За інформацією Global Ukraine 

15 березня в резиденції Глави Чеської Республіки – Празькому Граді - Надзвичайний і Повноважний Посол України в Чехії Євген Перебийніс вручив вірчі грамоти Президенту країни Мілошу Земану. В ході бесіди, яка відбулася після офіційної церемонії вручення грамот, сторони обговорили стан та перспективи розвитку двосторонніх відносин між двома країнами, зокрема в політичній та економічній сферах. Є.Перебийніс проінформував чеського Президента про зусилля, яких докладає Україна для відновлення своєї територіальної цілісності та протидії російській агресії, висловив сподівання на продовження підтримки України з боку Чехії на міжнародній арені.  Глава чеської держави наголосив, що підтримуватиме будь-які зусилля, які б сприяли відновленню миру і територіальної цілісності України, а також право українців самим визначати долю і шлях стратегічного розвитку своєї країни. МЗС України

Із Чехії депортують групу українців. Чеська фірма, де ті працювали і потрапили під облаву поліції, як з’ясовується, використовувала їхню працю з порушенням законодавства. Як повідомила поліція Чехії, празьке управління поліції у справах іноземців вирішило депортувати 74 із 85 затриманих на робочому місці іноземців, іще проти 11 продовжують адміністративні процедури, що теж, найімовірніше, завершаться депортацією. Такий результат облави, яку влаштували минулого тижня на складі чеської продуктової інтернет-крамниці Rohlik.cz. Майже всі ці іноземці – громадяни України. За словами речника поліції Томаша Гулана, це наразі наймасовіше затримання нелегальних працівників в одній фірмі. У Rohlik.cz переконують, що закону не порушили. Чеське законодавство, що ґрунтується на нормах Європейського союзу, передбачає право іноземців із-поза меж Євросоюзу і з правом на працю в інших країнах-членах ЄС короткий час працювати і в Чехії – це вимагає виконання чіткої умови: іноземний працедавець має направити такого працівника у відрядження до іншої країни. Але, як сказав Радіо Свобода президент чеської Асоціації агентств працевлаштування Радован Буркович, у цьому випадку українці й інші іноземці стали жертвами порушення чеського законодавства з боку компанії, де вони працювали – по суті, нелегально. Керівник компанії Томаш Чупр в одному з телеінтерв’ю сам назвав польську фірму, яка надала йому тих працівників – і та фірма не мала на це права. Польська фірма, за словами Бурковича, числиться будівельною, тож не має права «послати у відрядження» своїх працівників, нібито будівельників, працювати в Чехії робітниками продуктового складу. У Чехії бракує своєї робочої сили, «чужу» використовують із порушеннями Чеські ж фірми іноді ладні нехтувати нормами, щоб узяти іноземців на працю в обхід закону. Це, зокрема, дає можливість добре зекономити на платні – адже легальне працевлаштування вимагає платити іноземцям не менше, ніж чеським громадянам. Тим часом, за словами президента чеської Асоціації агентств працевлаштування, нині на ринку праці в Чехії бракує робочої сили: у празькому регіоні громадяни країни не підуть на роботу простим працівником складу менш ніж за суму в перерахунку у 25 з половиною тисяч гривень, чи майже 950 доларів США, на місяць. Радован Буркович каже, що, за його словами, останніми роками, коли почалися події у Криму й на сході України, Польща на знак солідарності стала видавати українським громадянам «доброчинні візи» з правом на працевлаштування. (Йдеться про запроваджену в Польщі спрощену процедуру працевлаштування, що стосується громадян шести східноєвропейських країн – України, Росії, Білорусі, Молдови, Грузії і Вірменії – ред.) Тепер, за його словами, сотні тисяч українців, які отримали такі польські візи, насправді їдуть працювати до інших держав Європейського союзу, серед того чи не в першу чергу до Чехії. «Незнання закону не звільняє від відповідальності» Останнім часом у Чехії і працедавці, і уряд, і президент говорять про необхідність відкрити доступ до ринку праці для іноземців із країн із-поза меж ЄС, і в першу чергу виокремлюють саме українців. Але тим часом тих українців, що потрапили під шахрайську схему, нині депортують. Фото з офіційного сайту поліції Чеської Республіки  За словами речника поліції, їм заборонять в’їзд до країн Євросоюзу на один рік. Вони мають 30 днів, щоб виїхати з Чехії, і право оскаржити ухвалу про депортацію. Але в поліції зі свого досвіду кажуть, що, найімовірніше, більшість не скористається з цього права. І хоча українці стали жертвами порушення закону працедавцем, у поліції нагадують: кожна особа несе власну відповідальність, кожен має сам усвідомлювати, наскільки його чи її дії або дії працедавців відповідають вимогам закону Чехії. Нині в Чехії перебуває 130 тисяч українців, які стали найбільшою національною меншиною. В лютому цього року чеський уряд удвічі збільшив квоту на працівників з України з майже чотирьох тисяч на приблизно ще таку ж кількість, передовсім для робітників з нижчою і середньою кваліфікацією. Оксана Пеленська, Сергій Драчук Радіо Свобода

Нещодавно, чеська компанія  Isolit-Bravo, з містечка Яблонне Над Орліці, відправила в Україну чергову вантажівку з гуманітарною допомогою для України. 24 тонни якісного борошна поїхало до закарпатського містечка Воловець. Як каже власник і генеральний директор  фірми Квідо Штєпанек: « Коли  людина має більше, ніж потребує, вона повинна допомагати іншим». Квідо Штєпанек – філантроп і меценат, людина, яка має мужність і добре, відкрите серце. Насправді в першій лізі чеського бізнесу немає багато тих, хто б відкрито критикував Росію і щиро допомагав Україні. Квідо інший. Власник чеської машинобудівної фірми Ізоліт-Браво, має 11 вантажівок, які після анексії Криму почали возити в Україну гуманітарну допомогу. В його цеху висить український прапор, він пам’ятає окупацію 1968 року і знає, наскільки важлива підтримка і допомога для нас.     Isolit-Bravo виробляє кухонні прилади і деталі до автомобілів. Про неї в Чехії багато говорять не тільки тому, що її річний дохід становить більше мільярди доларів, але також тому, що її власник Квідо Штєпанек, з цього прибутку постійно виділяє мільйонні суми на благодійні цілі. Допомагає Україні, також в таборах для біженців. Коли була нагальна потреба і політики в Брюсселі становили Чехії квоту прийняти 1591 осіб, Квідо запропонував біженцям роботу і проживання  в своїх гуртожитках. Галина Андрейців для UAPORTA.CZ  

Прага + Середньочеська область Архідієцезна благодійна організація у Празі – Центр міграції (Arcidiecézní charita Praha – Středisko migrace) Центр з інтеграції іноземців (CIC) (Centrum pro integraci cizinců, o.p.s. (CIC)) Європейська контактна група (EKS) (Evropská kontaktní skupina (EKS)) Інтеграційний центр у Празі (ICP) (Integrační centrum Praha o.p.s. (ICP)) ІнБазе (InBáze, o. s.) ІНФО-ДРАЧЕК (INFO-DRÁČEK, o. s.) Клуб «Ханой» (Klub Hanoi, o. s.) МЕТА – Товариство у справах молодих мігрантів (META, o.p.s. - Společnost pro příležitosti mladých migrantů) Організація з допомоги біженцям (OPU) у Празі (Organizace pro pomoc uprchlíkům (OPU) Praha) Консультація з питань інтеграції (PPI) у Празі (Poradna pro integraci, o.s. (PPI) Praha) Консультація з питань громадянства, громадянських прав та прав людини (PPO) (Poradna pro občanství, občanská a lidská práva (PPO)) Об'єднання з питань інтеграції та міграції (SIMI) (Sdružení pro integraci a migraci (SIMI)) Південночеська область Центр підтримки інтеграції іноземців – Південночеський край (Centrum na podporu integrace cizinců – Jihočeský kraj) Дієцезна благодійна організація у Ческе-Будейовіце – Консультація для іноземців і мігрантів (Diecézní charita České Budějovice - Poradna pro cizince a migranty) Південноморавська область Дієцезна благодійна організація у Брно – Celsuz – Послуги для іноземців (Diecézní charita Brno - Celsuz - Služby pro cizince) Південноморавський регіональний центр підтримки інтеграції іноземців (Jihomoravské regionální centrum na podporu integrace cizinců) Організація з допомоги біженцям (OPU) у Брно (Organizace pro pomoc uprchlíkům (OPU) Brno) Громадське об'єднання з питань емігрантів (SOZE) у Брно (Sdružení občanů zabývajících se emigranty (SOZE) Brno) Карловарська область Центр підтримки інтеграції іноземців – Карловарський край (Centrum na podporu integrace cizinců - Karlovarský kraj) Краловеградецька область Дієцезна благодійна організація у Градец-Кралове – Консультація для іноземців і біженців (Diecézní charita Hradec Králové - Poradna pro cizince a uprchlíky) Центр для іноземців у Градец-Кралове (Centrum pro cizince Hradec Králové) Ліберецька область Центр підтримки інтеграції іноземців – Ліберецький край (Centrum na podporu integrace cizinců - Liberecký kraj) Моравсько-Сілезька область Центр підтримки інтеграції іноземців – Моравсько-Сілезький край (Centrum na podporu integrace cizinců - Moravskoslezský kraj) Оломоуцька область Центр підтримки інтеграції іноземців – Оломоуцький край (Centrum na podporu integrace cizinců - Olomoucký kraj) Центр підтримки іноземців «Жебржік», Простєйов (Centrum podpory cizinců Žebřík o.s., Prostějov) Громадське об'єднання з питань емігрантів (SOZE) в Оломоуці (Sdružení občanů zabývajících se emigranty (SOZE) Olomouc) Пардубицька область Центр підтримки інтеграції іноземців – Пардубицький край (Centrum na podporu integrace cizinců - Pardubický kraj) МОСТ ПРО (MOST PRO o.p.s.) Плзенська область Центр підтримки інтеграції іноземців – Пльзеньський край (Centrum na podporu integrace cizinců – Plzeňský kraj) Дієцезна благодійна організація у Пльзені (Diecézní charita Plzeň - Pomoc cizincům a uprchlíkům) Організація з допомоги біженцям (OPU) у Пльзені (Organizace pro pomoc uprchlíkům (OPU) Plzeň) Устецька область  Центр підтримки інтеграції іноземців в Устецькому краї (Centrum na podporu integrace cizinců v Ústeckém kraji) Contact Line o.p.s. Дієцезна благодійна організація у Літомєржіце – Poradenské centrum (Diecézní charita Litoměřice - Poradenské centrum) Консультація з питань інтеграції (PPI) в Усті-над-Лабем (Poradna pro integraci, o. s. (PPI) Ústí nad Labem) Край Височина Центр мультикультурної освіти в Їглаві (Centrum multikulturního vzdělávání Jihlava) Центр підтримки інтеграції іноземців – Край Височина (Centrum na podporu integrace cizinců - Kraj Vysočina) Злінська область Центр підтримки інтеграції іноземців – Злинський край (Centrum na podporu integrace cizinců - Zlínský kraj) Організації, що діють на всій території Чеської Республіки Центри підтримки інтеграції іноземців – підпорядковані Управлінню закладів для біженців Міністерства внутрішніх справ (Centra na podporu integrace cizinců - provozovaná Správou uprchlických zařízení Ministerstva vnitra) Благодійна організація Чеської Республіки – допомога мігрантам (Charita Česká republika - pomoc migrantům) Організація з допомоги біженцям (OPU) (Organizace pro pomoc uprchlíkům (OPU)) Консультація з питань інтеграції (PPI) (Poradna pro integraci, o. s. (PPI)) Консультація з питань громадянства, громадянських прав та прав людини (PPO) (Poradna pro občanství, občanská a lidská práva (PPO)) Грекокатолицька благодійна організація (Řeckokatolická charita) Громадське об'єднання з питань емігрантів (SOZE) (Sdružení občanů zabývajících se emigranty (SOZE))