Ми часто зустрічаємо людей, котрі говорять про відповідальне ставлення до оточуючого середовища і зокрема до тварин, пропагують вегетаріанство і навіть веганство. Іноді буває, що ці люди здаються занадто нав’язливими зі своїми утопічними ідеями та гуманним ідеалізмом. Вегетаріанство – це не для всіх. Все-таки, ми – розумні хижаки, що розташувались на вершині харчового ланцюга. Та все ж таки, ми відрізняємось від більшості хижаків, що просто задовольняють свої біологічні потреби - ми здатні критично подивитись на себе самих. На щастя, все більше й більше людей сьогодні відмовляються від шуб із натурального хутра і визнають, що місце тваринного хутру – на тваринах. А ось ситуація з продуктами тваринного походження не настільки однозначна, адже вони є джерелом багатьох корисних для людського організму елементів. Я, наприклад, не готова поки що відмовитись від м’яса. Готова але підходити до цього з відповідальністю Для цього головне - вміти розпізнати походження продукту. Як зрозуміти, в яких умовах тримали та чим годували тварину, що дає Вам яйця, м’ясо та молоко? І що ж, у кінцевому результаті, споживаєте Ви? Відповідь часто зводиться до розмежування між біо господарствами та масовими виробництвами. На чеському ринку, на щастя, цю інформацію особливо не приховують. Максимально – намагаються приховати за яскравими і красивими слоганами на продукції. Треба лиш знати, на що звернути увагу. Найпростіше інформацію «зчитати» з яєць. Кожне яйце має бути промарковане і нести інформацію по трьох параметрах: 1. спосіб утримання птахів, 2. країна походження, 3. реєстраційний код господарства. Візьмімо, наприклад, код 2 CZ3333, і вичитаємо з нього, що ця партія яєць походить із чеського виробництва номер 3333, де кури утримуються в залах. Маркування починається найголовнішим – кодом способу утримання тварин: 1  = яйця, знесені у вигульному утриманні 2 = яйця, знесені у галах(залах) на підстилці 3 = яйця, знесені у клітковому утриманні 0  = яйця, знесені у екологічному господарстві (БІО) Код 1. Курки під час вигульного утримання мають можливість перебувати на відкритому повітрі. Птахи проводять дні на вулиці, але вночі заганяються до закритих приміщень. При цьому вони, як правило, мають сіно для гніздування і відкладання яєць. До їх раціону, окрім типових кормів, входять комахи і рослини. Утім, корми у даному випадку не сертифіковані як органічні. Код 2. Яйця, знесені у галах на підстилці з соломи чи тирси.  Кури постійно перебувають у просторих приміщеннях-великих залах(галах) (рідше - на вулиці) замість кліток та здатні вільно пересуватись і виконувати свої природні потреби, такі як грабання, гніздування, траскання крилами та чищення пір'я. Утім, цей код не означає, що тварини гарантовано мають доступ до відкритої місцевості - цілком вірогідно, що денного світла вони не бачать.   Код 3. Яйця, знесені у клітковому утриманні. Це – найдешевші яйця найгіршої якості. Кури утримуються у переповнених клітках - так званих кліткових батареях, встановлених у декілька ярусів - та отримують синтетичні корми. Простір для кожної курки трохи більше розміру паперу формату А4. Зали, де знаходяться клітки з курками, освітлюється штучним освітленням 17 годин на день, бо світло підтримує знесення яєць. Кури тут живуть близько року, вони харчуються медикаментозними кормовими сумішами і не бачать природного світла або трави все своє коротке життя. Після одного періоду знесення, вся зала з клітками буде вискладана а кури доставлені до бойні.  Цей спосіб розведення птахів був заборонений в ЄС у 2012 році, але виробники знайшли вихід у так званих «покращених» батареях – трошки більших, ніж попередні версії. Втім, у таких країнах як Австрія та Швейцарія вирощування птахів у клітковому утриманні було остаточно і повністю заборонено. Купуючи яйця із позначкою «3» на початку, будьте обережні. Вони можуть бути на кілька десятків крон дешевші аніж інші альтернативи, втім за ці кілька десятків Ви підтримаєте максимально неетичне ставлення до птахів, а також ризикуєте харчуватись антибіотиками для пришвидшення росту курки.   Код 0. Екологічне господарство означає, що курки знаходяться на вулиці на вільному просторі, мають можливість пересуватись та доступ до сонячного світла. Крім того, їх годують виключно екологічно чистими та натуральними кормами. Корм вирощується без додавання пестицидів та антибіотиків, гербіцидів, синтетичних добрив та без використання генетично модифікованих зернових та рослин. Натомість, до раціону курки мають входити вітаміни, мінерали, протеїни, амінокислоти, жирні кислоти, джерела волокон та енергії у достатній кількості. Курки та інші птахи вважаються «органічними» тільки тоді, коли вони вирощуються у відповідних умовах протягом цілого життєвого циклу. Словом, яйця, знесені такою куркою – це яйця найвищої якості. Коштують вони, звісно, дорожче. Але ці витрати цілком можна вважати інвестицією у власне здоров’я. На другому місці у маркуванні - країна походження, тобто фактичне місцезнаходження виробництва. Країни позначено відповідно до стандарту ISO – 3166, наприклад: AT = Австрія BE = Бельгія BG = Болгарія CY = Кіпр CZ = Чехія DE = Німеччина DK = Данія EE = Естонія ES = Іспанія FI = Фінляндія FR = Франція EL = Греція HR = Хорватія HU = Угорщина IE = Ірландія IT = Італія LT = Литва LU = Люксембург LV = Латвія MT = Мальта NL = Нідерланди PL = Польща PT = Португалія RO = Румунія SE = Швеція SI = Словенія SK = Словаччина UK = Великобританія         На третьому місці – реєстраційний код господарства. Конкретного чеського виробника потім також можна знайти за цим посиланням: http://www.mtd-ustrasice.cz/vyhledavani/. Подібні реєстри існують і в інших країнах. Середня тричленна сім'я споживає близько 735 яєць на рік. Курка у масовому утриманні може знести близько 245 яєць на рік. Змінюючи свої споживацькі уподобання, кожна така сім'я може істотно вплинути на життя не менше 3-х курей на рік! Як вибирати куряче мясо: Якщо не брати до уваги «біо» курей, які найвищої якості, але і найвищою вартістю і яким, якщо дозволяє гаманець, однозначно треба віддавати перевагу, то в чеських магазинах, крім «звичайних» курей, які ніяк не означені, можна зустріти ще один вид, який називається або farmářské kuře або sedlákovo kuře (в залежності від магазину).Цей вид курей годується поліпшеними кормами (на основі кукурудзи і т.д.) і за смаком дуже помітно відрізняється в кращу сторону від «звичайних» курей.І на вигляд вони набагато «здоровіші», більш жовті і м'ясо більш природного кольору.Під час приготування їжі різниця така, що один раз спробувавши, «звичайну» курку їсти вже не хочеться.Їх вартість приблизно в два рази перевищує вартість «звичайної» курки і знаходиться в межах 80-140 крон за кілограм.Так що уважно читайте упаковку і Ви їх без зусиль знайдете практично в будь-якому гіпермаркеті. Також хочу зазначити, що «бройлерів» в Чехії взагалі немає.   Повертаючись до маркування, ситуація із м’ясом схожа, втім, опис продукції здебільшого менш деталізований. Обов’язкове маркування мусить бути на необробленому свіжому м’ясі худоби, свиней, овець, кіз і птахів. Особливої уваги при цьому варто приділити яловичині, вимоги до маркування якої суворіші через випадки захворювання на коров’ячий сказ (ГЕВРХ). Отже, яку інформацію можна «зчитати» з маркування яловичини? Категорія: теля, молодий бик, телиця, корова тощо. Ідентифікаційний номер тварини або групи тварин. Країна народження тварини. Країна відгодівлі тварини. Країна забиття тварини. Номер схвалення скотобійні. Номер схвалення ріжучого заводу. Номер лабораторного протоколу випробувань на ГЕВРХ. Пункти 2-7 обов’язкові для всіх країн членів ЄС, в тому числі і для м’яса, що походить з нечленських країн. При цьому пункти 2-4 можна замінити єдиним «походженням», якщо весь цикл життя тварини пройшов в одній країні. А ось пункти 1 і 8 вказуються тільки в Чехії, при цьому 8 – тільки якщо товар називають таким, що пройшов дослідженнями. На всіх інших видах м’яса мають бути вказані лише країна розведення та відгодівлі тварин, а також країна забиття. Що стосується етичності споживання м’яса та його впливу на людський організм – тут варто також згадати молоко – цього, на жаль, так просто в магазині з упаковки не прочитаєш. Якщо із яйцями все зрозуміло, і потрібно лише свідомо обрати більш прийнятний варіант, то з м’ясом і молоком ситуація складніша. Єдиний чіткий показник гідних і якісних умов вирощування тварин (зокрема корів та свиней) на сьогоднішній день – це позначка «Bio». На біо-господарствах тварини мають можливість рухатись і мають для того достатньо простору, можуть перебувати на свіжому повітрі та сонячному світлі, отримують якісні корми без додавання стимулятивних препаратів, антибіотиків тощо, їх корми вирощують у природній спосіб без додавання пестицидів, синтетичних добрив та інших речовин. Словом, про це вже згадувалось вище. А ось у так званих velkochovech(масовому вирощуванні) ситуація може бути критичною.   Тварини, так само і курки, часто знаходяться у клітках, і при цьому їх можливість рухатись критично обмежена. Зовсім обмежена. На свинофермах тварини часто не мають змоги навіть банально перевернутись на інший бік. По суті, вони постійно знаходяться в одній позиції. Постійно. Для збільшення об’ємів продажу виробники часто штучно запліднюють самиць, не даючи їм відновитись між потомствами. Чеське телебачення нещодавно запропонувало сюжет про ферму, де масово розмножують поросят. Раджу відео  дивитись обережно. Так само регулярно штучно запліднюють корів, аби ті постійно мали молоко. Ось тільки теля після народження забирають геть від телиці - аби не крало молоко, яке можна зцідити та продати. Це – ненормально. І це - банальна жорстока експлуатація тварин задля збільшення прибутку. У Чехії є багато фермерів, котрі продають яйця, м’ясні та молочні продукти. Знайти таких фермерів можна у маленьких магазинчиках або на ринках. Багато з цих виробництв є сімейними та мають свою історію, відповідають за якість продукції власним іменем і часто мають постійних покупців. Час від часу місцевих виробників підтримують і супермаркети, продаючи їх продукцію. Головне для нас із вами – при купівлі продуктів мати бажання поцікавитись їх походженням. Мобільний додаток, в якому можна легко знайти магазин або фермера поруч із своїм місцем проживання тут: https://www.farmanadlani.cz/ А ось посилання на інтернет-магазин фермерських продуктів: nakupzfarmy.cz М’ясо замість супермаркетів, краще купляти в малих м’ясних магазинах (Řeznictví). Чеські друзі кажуть, що найсмачніше мясо у Празі можна купити в Naše maso На цю тему проводяться численні розслідування, перевіряються ферми і фабрики, вводяться заборони або закриваються очі, захисники тварин просувають ідею обмеження і заборони певних типів виробництв на рівні Європейського Союзу. Але зміни починаються з нас із вами. Будь який конкурентний ринок, зокрема і ринок продуктів харчування – це результат збалансування попиту і пропозиції. Останнім часом, принаймні у Празі, активно зростає попит на біо-продукти і все більше людей починають замислюватись над тим, що ж вони, власне споживають в їжу. Ринок біо-товарів, безсумнівно, дорожчий. Утім, чи не краще за ті ж самі гроші споживати, наприклад, менше м’яса, але бути впевненими у його якості та етичності виробництва? Знати точно - воно не є продуктом жадібності виробників і не містить речовин, шкідливих для нашого власного організму? Сьогоднішні технології дозволяють людині досягати надзвичайно високої продуктивності. Утім, якою ціною? Реклама: Реальність:   Харчуйтесь відповідально і корисно! Дізнавайтесь, що Ви їсте - задля свого власного здоров'я, і підтримуйте етичні ферми! Маргарита Голобродська спеціально для UAportal.cz

Ви знаходитесь у Празі та думаєте, де б посидіти над роботою, аби ніхто не відволікав? Поспішаєте із написанням есе, а вдома не можете зосередитись? Приходьте до бібліотек! Бібліотеки у Празі люблять. У них завжди можна зустріти людей, котрі позичають книжки додому або читають на місці, розшукують видання для написання дисертації або ж просто приходять зі своїми матеріалами аби повчитись чи попрацювати в урочистій тиші бібліотеки. Тут готуються до лекцій зовсім юні студенти. Тут працюють над черговими книжками поважні перекладачі. Тут збираються підготувати груповий проект. Наприклад, мешканці Праги знають – коли в університетах сесії, за вільне місце у читальній залі бібліотеки часто доводиться поборотись! Хто перший встав (у нашому випадку прийшов), того і капці, як кажуть. До бібліотек приходять і за атмосферою – адже тут «тусуються» люди, ведуться розмови у кав’ярнях, відбуваються творчі вечори та лекції. Бібліотек у Празі багато – на порталі knihovny.cz вказано, що з 6598 чеських бібліотек 421 – у Празі. Теоретично, будь-хто може потрапити до будь-якої бібліотеки. На практиці, у Празі є чотири головних великих і найбільш сповнених життя осередки, куди люди приходять вчитись і працювати.   Центральна філія міської бібліотеки – Ústřední knihovna | Městská knihovna v Praze Знаходиться вона у самісінькому центрі Праги, на Маріанській площі (Mariánské náměstí 1) в п’яти хвилинах від Староміської площі та близько набережної Влтави. Окремої читальної зали у цій бібліотеці нема, утім, є «читальний поверх» - такий-собі балкончик над однією із основних зал – а також достатня кількість столів всюди по бібліотеці. Але якщо Вам потрібна абсолютна тиша, аби зосередитись – ця бібліотека може не бути ідеальним варіантом, адже людей сюди приходить багатенько, а окремої «тихої території» немає. До бібліотеки може зайти кожен – реєстрація потрібна лише для того, аби позичити книжку додому. У бібліотеці є кафе, де за прийнятними для центру Праги цінами можна і перекусити, і випити кави чи вина. Крім того, міська бібліотека (центральна філія зокрема, але й інші також) – це своєрідний культурний центр. Тут є зали для роботи у групі і проведення лекцій, фестивалів, виступів, тут навіть показують кіно. А ще тут є 3D принтер, на якому кожен бажаючий за символічну суму може щось собі надрукувати! Якщо вам захочеться зробити перерву у роботі та подихати свіжим повітрям, обов’язково прогуляйтесь центром міста чи вийдіть на набережну. Денний вхід: вільний. Вартість реєстрації: 60 крон/рік. Можливі пільги. Відкрита: понеділок 13:00 – 20:00, вівторок – п’ятниця 09:00 – 20:00, субота 13:00 – 18:00. Wi-Fi: у вільному доступі.   Національна бібліотека Чеської Республіки – Národní knihovna České republiky Ви колись чули про Клементинум (Klementinum)? Це відома історична бібліотека, яку часто називають найкрасивішою у світі, і знаходиться вона за адресою Klementinum 190 – буквально по сусідству із центральною філією міської бібліотеки. Потрапити до неї можна зі сторони Маріанської площі або Карлового мосту. Так ось, окрім історичної частини (яку можна, до речі, відвідати з екскурсією), у Клементинумі знаходяться і кілька відкритих читальних зал Національної бібліотеки. Головну читальну залу студенти між собою частенько називають Гоґвортсом – настільки вона урочиста й історична. У цій бібліотеці є красивий внутрішній дворик і кафе, де можна пообідати. Потрапити до Національної бібліотеки може кожен бажаючий – зареєструвавшись, або придбавши одноразовий квиток. Будьте готові до того, що більшість книг тут доступні тільки у читальній залі – позичати додому можна лиш частину. До речі, на останньому поверсі знаходиться ще одна менша Слованська бібліотека, у якій представлені книжки з країн Східної Європи, у тому числі й українською мовою! Там також є читальна зала – менша, але досить затишна. У цій бібліотеці дотримуються тиші, тому якщо Вам потрібно провести кілька годин у стовідсотковій концентрації – це хороший варіант. Однією із переваг цієї бібліотеки є і те, що тут Ви, найвірогідніше, зможете найти все, що тільки можливо у Чехії знайти – кожне видавництво має надати копію виданої книги до Національної бібліотеки. Крім того, у Національній бібліотеці зберігаються і архівні випуски преси – наприклад, за збіркою усіх номерів газети „Rude právo“ з року 1969 – Вам сюди. Доволі незручним мінусом бібліотеки є те, що до неї Вам не дозволять принести нічого окрім літератури, ручки, ноутбука – навіть водичку із собою взяти не можна. Денний вхід: 10 крон. Вартість реєстрації: 100 крон/рік. Можливі пільги. Відкрита: понеділок – п’ятниця 09:00 – 22:00, субота 09:00 – 19:00. Wi-Fi: у вільному доступі, окремий для зареєстрованих читачів.   Бібліотека Академії наук Чеської Республіки – Knihovna Akademie věd ČR Ще одне чудове місце у центрі Праги. Знаходиться бібліотека на проспекті Народні (Národní 3), буквально навпроти Національного театру, майже на набережній. Коли Ви зайдете до бібліотеки, приготуйтесь побувати у минулому столітті – затишна читальна зала виглядає неймовірно урочисто, а круглий стіл та крісла із високими спинками у меншій залі додають атмосфері цієї бібліотеки особливого шарму. У читальній залі Ви зможете у тиші зосередитись над роботою. Сюди можна приходити як зі своєю літературою, так і взяти книжку на місці. Більшість книг із бібліотеки можна позичити додому, утім, значна кількість публікацій доступна і у читальній залі. До читальної зали можна принести воду і щось перекусити, але можна пообідати і в бістро. На перерві ж можна вийти на вулицю – і опинитись в історичному центрі Праги, прогулятись набережною або спуститись на Стрілецький острів – особливо у теплу пору! Денний вхід: 10 крон без підключення до мережі Wi-Fi, 30 крон із підключенням. Вартість реєстрації: 100 крон/півріччя, 170 крон/рік. Можливі пільги. Відкрита: понеділок – п’ятниця 09:00 – 19:00. Wi-Fi: для зареєстрованих читачів або читачів із денним квитком, також доступна мережа для університетів.   Національна технічна бібліотека – Národní technická knihovna Ця бібліотека знаходиться трохи далі від центру, біля станції метро Dejvická за адресою Technická 6. Якщо Ви людина, котра надає перевагу інтенсивній роботі в останню хвилину, то найкращим для Вас варіантом буде саме Національна технічна бібліотека – адже вона працює цілодобово сім днів на тиждень. Якщо позичати книжки можна лише до 8 вечора, то сидіти у бібліотеці можна до ранку. Єдиний нюанс – після другої години ночі Вам доведеться спуститись до так званої нічної зали – відносно маленької кімнати на першому поверсі, де немає книжок – лише столи та комп’ютери – і потрапити куди можуть лише зареєстровані читачі. Утім, від 8 ранку в робочі дні та від 10 у вихідні і до 2 ночі Ви зможете без проблем зайти із вільним одноразовим входом – аби, так би мовити, «оглянути бібліотеку». І «оглядати бібліотеку» можна необмежену кількість разів. НТК, як цю бібліотеку скорочено називають, в принципі, усі, люблять за її сучасність. Це шестиповерхова будівля мінімалістичного бетонно-скляного дизайну із різнокольоровими підлогами та іронічно-дотепними малюнками на стінах. З приставками для ігор! Особливістю цієї бібліотеки є її різноплановість – тут є «тихі» та «нетихі» поверхи, столи й диванчики, різні приміщення для індивідуального навчання і для роботи у групах. Сюди можна приносити свою літературу, їжу, подушки і ковдри. А на першому поверсі знаходиться кав’ярня, яка завжди сповнена життя – тут обідають, п’ють пиво, час від часу танцюють під живу музику. Хоч НТК – це технічна бібліотека, її полюбляють і студенти гуманітарних спеціальностей, і місцеві мешканці. Ось тільки іноді – особливо під час сесії та особливо якщо вам потрібна розетка – у НТК досить важко знайти вільне місце. Денний вхід: вільний. Вартість реєстрації: 50 крон/півріччя і 100 крон/рік - стандартна ціна, 25 крон/рік і 50 крон/рік – студентська. Можливі й інші пільги. Відкрита: 24/7. Wi-Fi: для зареєстрованих читачів, також доступна мережа для університетів.  Сміливо обирайте одну з цих чотирьох бібліотек, та будьте продуктивними! Використовуйте ресурси Праги, створюйте кращих себе. Бажаємо успіху! Для UAPORTAL.CZ - текст і фото - Маргарита Голобродська

Повернення рідній мові державного статусу після тривалого колоніального панування іншої мови, її модернізація, забезпечення умов для її вивчення і використання в усіх сферах життя для всіх прошарків населення – це виклик, який перед Україною прийняли і успішно на нього відповіли у сусідній колишній Чехословаччині. Настільки великим був вплив ідей цього процесу на українських мислителів та державних діячів ХІХ і ХХ століття, який вони називали його «чехізацією»? Як відбувалася «чехізація» у самій Чехословаччині? Після того, як чеські землі на довгі роки потрапили до складу Австрійської імперії Габсбургів, згодом Автро-Угорської імперії, чеська мова була обмежена у повсякденному житті, користувалося нею здебільшого сільське населення. Німецька ж була мовою освіти, документації та владного апарату. Після скасування кріпацтва в останній третині ХVIII століття до міст, які були майже виключно німецькомовними, починає прибувати сільське чеськомовне населення. Там поступово формується інтелігенція та дрібна буржуазія, які мислять чеською мовою. Процес «чехізації» виріс у рух за культурно-політичну автономію чехів – «Народне відродження», кульмінацією якого стала революція 1848 року. Професор Інституту чеської літератури та компаратистики факультету філософії Карлового університету в Празі Їржі Голий називає етапи відродження мови: «Народне відродження» відновило мову, натхненне мовою нижчих прошарків населення. Впродовж ХІХ століття чеська поступово ставала мовою літератури на науки. Коли виникла Чехословацька Республіка у 1918 році, чеську почали використовувати у військовій справі, дипломатії та інших суспільних галузях, де раніше її не було. Тож процес відродження чеської мови був досить тривалим – 100-150 років». Перший президент Чехословаччини Томаш Ґарріґ Масарик у своїй книзі «Чеське питання» написав, що у боротьбі за мову чехи стали «філологічним» народом. Розпочали публікуванням творів старочеської літератури і так званих «захистів» чеської культури та мови. Юзеф Юнґман створив п’ятитомний чесько-німецький словник, який мав довести, що кожен німецький вислів має відповідний чеський, що ці мови рівноправні. Можливо, найважче тоді було німецькомовним чехам, які не могли обрати між лояльністю до свого народу і монархії, якій вони служили. Ось, як це роздвоєння описав письменник Ярослав Гашек у своєму знаменитому романі «Пригоди бравого вояка Швейка». «Надпоручик Лукаш був типовим кадровим офіцером струхлявілої Австрійської монархії. Кадетський корпус виховав з нього гібрида. У товаристві говорив німецькою, писав німецькою, але книжки читав чеські. Він дивився на чеський рух, мов на якусь таємну організацію, яку найкраще обминати десятою дорогою», – пише Гашек у своєму романі. Вироблення літературної мови Чеську мову як повноцінну почали використовувати в літературі після революції 1848 року. «Наприклад, Франтішек Палацький (чеський історик ХІХ століття – ред.) першу частину своєї «Історії чеського народу в Чехії та Моравії» написав німецькою, тому що вона була універсальною мовою інтелігенції, і вплив його твору, написаного німецькою, був набагато більшим. Після революції Палацький уже писав виключно чеською мовою. Тоді німецьку почали сприймати не як об’єднуючу, а як мову німців» – коментує Вацлав Велчовський, професор кафедри чеської мови педагогічного факультету Карлового університету в Празі. Після виникнення незалежної Першої Чехословацької Республіки у 1918 році офіційною мовою молодої країни стала чехословацька, але фактично переважала чеська. «Політична прокламація «чехословакізму» стверджувала, що чехи та словаки є єдиним народом та користуються однією мовою, яка має дві складові: чеську та словацьку. Однією з причин виникнення концепту «чехословакізму» була опозиція до німців. Німців тоді сприймали як меншину, хоча насправді словаків, наприклад, було менше. Навіть в областях, де жило 80-90% німців, звернення від громадян мусили приймати чеською мовою та чеською на них відповідати» – розповідає Вацлав Велчовський. За словами Їржі Голого, чехи та словаки сприймали відмову від німецької мови як щось позитивне. Обидві мови розквітали у сферах суспільного життя, які раніше були виділені німецькій. Але для деяких із них довелося вигадувати нову специфічну термінологію або переймати її з інших слов’янських мов. Вацлав Велчовський наводить приклади мовного планування: «В Міністерстві оборони відбулася зустріч групи мовознавців, які вигадали нову термінологію для зброї, війська, ведення бою тощо. Подібний процес відбувався і у Міністерстві внутрішніх справ, коли вирішувалося питання офіційних назв населених пунктів». «Чехізація» через освіту Важливим для відродження чеської мови стало її впровадження в освіту. Вацлав Велчовський визначає такі головні етапи у цьому: виникнення чеськомовних початкових шкіл наприкінці ХVІІІ сторіччя та гімназій після революційного 1848 року, розділення Карлового університету в Празі на німецький та чеський у році 1882-му. «Після отримання Чехословаччиною незалежності університети почали виникати в Брно, Братиславі, Оломоуці тощо. Утім і тоді все ще існували німецькі університети, як і німецькі театри. Перша Республіка все ще була певною мірою двомовною», – додає Їржі Голий. Було б наївно думати, що німецька мова зникла з ужитку раптово. Її відголосками у чеській залишились приблизно три тисячі перейнятих слів. «Чеську мову впроваджували шляхом закріплення в законі. Питанням залишається, який це мало реальний вплив. Адже, наприклад, у військовій справі люди все ще попри наказ Міністерства внутрішніх справ використовували звичні німецькі терміни. Тут стався конфлікт політичної волі та реальної ситуації» – описує ситуацію Вацлав Велчовський. Активне впровадження чеської мови призвело і до політичних ризиків для молодої Чехословацької держави. Чеський та німецький народи абсолютно відокремилися один від одного на основі мовної ідентифікації і ніколи вже не знайшли спільної мови. На території Чехословаччини було три мільйони чеських німців, для яких поширення чеської мови стало випробуванням. Невдоволення судетських німців, серед іншого, і мовною політикою Праги використала нацистська Німеччина для анексії Судетів. «Так зване «виселення», Друга світова війна, нацистська окупація стали кульмінацією того віддалення чехів та німців, мовної ідентифікації народів, єдності мови-народу-країни, яке почали відчувати все сильніше з кінця ХVІІІ сторіччя», – пояснює Велчовський. Після війни та відокремлення Словаччини Чехія вперше в своїй історії перетворилася на моноетнічну країну. Вивчення чеської мови є обов’язковим для усіх жителів країни та іноземців, які хочуть отримати чеське громадянство. Тож завдання, які ставили перед собою батьки модерної чеської нації в середині ХІХ століття, можна вважати виконаними. Томаш Ґарріґ Масарик завданням столітнього процесу відродження назвав формування власної літературної мови та самобутньої чеської культури, покращення освіти, набуття громадянської відповідальності та солідарності. Нова доба ставить нові завдання, зокрема інтеграцію іноземців, але вона вирішується вже в умовах консолідованої нації.   Автор: Маргарита Голобродська для РадіоСвободаhttps://www.radiosvoboda.org/a/27566789.htmlФото: Reuters

Празький міський транспорт – у топ-10 Європейських – так вирішили самі мешканці Праги. За даними офіційного репорту Європейського Союзу, 86% «пражаків» задоволені міським транспортом (автобусами, трамваями й метро). На власному досвіді я у зручності міського транспорту в столиці Чехії переконалась вже давно. Чотири речі, які вражають зручністю після прибуття до Праги: реально існуючий та функціонуючий розклад цілодобовий рух міського транспорту універсальність квитків відсутність турнікетів та «оплати при вході»   Міський транспорт у Празі ходить за розкладом. І крапка. Настільки за розкладом, що іноді можна бачити, як водій трамваю закриває двері прямо перед носом добігаючого пасажира – адже за розкладом  мусить від’їжджати вже зараз. Жарти жартами, але добігати зовсім не обов’язково, адже Ви завжди зможете розрахувати маршрут руху заздалегідь, і спокійнесенько прямувати на свій трамвай чи автобус, або метро. Цю функцію пропонують на сайті празького міського транспорту IDOS.cz, а також у спеціально розроблених мобільних додатках, наприклад Jízdní řády IDOS або Mapy Google. Задаєте пункти відправлення й прибуття – і маєте розроблений маршрут – із вказаними пересадками, якщо такі потрібні. У більшості випадків можна також обирати між найзручнішим та найшвидшим варіантами. На інформацію про розклад руху цілком можна покластись, адже транспорт у Празі надзвичайно пунктуальний. За три з половиною роки мені жодного разу не довелося стати свідком спізнення метро, і буквально разів 5 довелося чекати на трамвай чи автобус довше. Мій досвід у цьому плані не унікальний. П’ятихвилинне запізнення міського транспорту в Празі – це привід для здивування.  А ось спізнення на 10 хвилин – це вже зовсім ненормально. Це стосується, між іншим, будь-якої години доби. Приблизно о першій ночі, коли перестає ходити метро, залишаються трамваї та автобуси. Чекати на нічний транспорт доведеться довше – інтервал руху становить в середньому 30 хвилин – але дістатися ним можна майже всюди десь до 5 ранку, коли знову починає діяти розклад денний.    Система квитків у Празі (та у Чехії взагалі) також суттєво відрізняється від української. Суттєвість різниці полягає в тому, що квиточок або проїзний діють не певну кількість поїздок, а певний проміжок часу. І дія його розповсюджується на всі види міського транспорту. Наприклад, Ви зможете придбати квиток на 30 або 90 хвилин, один чи три дні, а також проїзний на термін від одного місяця до року. Стандартні ціни на квитки діють наступні: 24, 32, 110, 310 чеських крон  відповідно. За місячний проїзний у Празі заплатите 550 крон, а за річний – 3650. А студенти, діти та літні люди зможуть їздити місяць за 260 або  5 місяців за 1200 крон в середньому. (Чеська крона наразі приблизно дорівнює гривні). Придбавши квиток чи проїзний, Ви можете вільно пересуватись Прагою, пересідаючи із одного транспортного засобу на інший скільки завгодно разів. «Навіщо купувати квитки, коли у міському транспорті немає турнікетів, а водії трамваїв та автобусів наявністю квитка не цікавляться?» - часто питають мене особливо хитрі гості міста. «Їздити «зайцем» у Празі – можливо, і навіть відносно просто…» - відповідаю я, - «…але не варто». Замість турнікетів та касирів на бажаючих проїхатися «зайцем» будуть чекати контролери, котрі можуть «навідатись у гості» в найбільш неочікуваний момент. На станціях метрополітену та у вагонах, в трамваях чи автобусах – вони мають право зобов’язати Вас продемонструвати діючий квиток або проїзний. Або виписати «зайцям» кругленьку суму штрафу у 800 крон.  І якщо Вам колись буде здаватись, що у неділю о шостій ранку, коли на вулиці +1 і дощить, до квиткового автомату іти так далеко, а Вам їхати всього дві зупинки трамваєм, можна обійтись без квитка – з власного досвіду та з гаманцем на 800 крон тоншим Вам раджу цього не робити.     Міський транспорт у Празі з його фінансовою доступністю (особливо за празькими фінансовими мірками) можна впевнено назвати важливим фактором втілення багатьох планів і функціонування багатьох бізнесів. Тому що у такому питанні, як опинитися у потрібному місці в потрібний час, на «громадноу доправу» чеської столиці однозначно можна покластись.   Маргарита Голобродська, для UAPORTAL.CZ Фото: TN.cz