Окупація Криму та військові дії на Сході країни змусили людей залишити свої домівки, речі, а найголовніше — пам'ять, яку вже тут, на мирних територіях, вони пробують відновити завдяки творчості.

    Виставка вперше була показана в Києві в 2016 році, а зараз буде представлена   в Центрі сучасного мистецтва DOX в Празі.

    В столиці України кожен із учасників проекту розповів про досвід втрати рідної землі за допомогою художнього інструментарію. Для митців — це можливість показати той світ, який вони втратили і у який не можуть повернутися, адже як вони кажуть самі «у ситуації відірваності від свого коріння, втрати власного минулого і невпевненості у майбутньому неможливо рухатися далі, допоки ця втрата не буде усвідомлена, описана, проаналізована, а порожнеча — заповнена».

    Більшість інсталяцій залишає по собі якийсь важкий осад, оскільки відчувається напруженість, неймовірна туга за рідним домом: в кожному клаптику паперу, кожній речі, кожному звукові. Проте є витвори сучасного мистецтва, які несуть з собою світло, сонце і теплі спогади.

   Юлія Полуніна-Бут родом із Сімферополя. У співавторстві з Лією Достлєвою вона представила інсталяцію «Пляж» як згадку про найдорожче, що в неї було, — рідний Крим. Як розповідає митець, каміння та мушлі для інсталяції збирали по всій Україні — від Харкова до Ужгорода.

  — Цю інсталяцію ми створювали так, аби вона об’єднувала людей і кожен міг вкласти в неї щось своє. Ми подумали: каміння з Криму — це, напевно, те, що є в кожного, адже хто відпочивав на півострові на пам'ять обов’язково брав ракушку чи якийсь камінець, — розповіла Юлія Полуніна-Бут.

   На початку виникнення ідеї автори переживали, що українці не захочуть віддавати останнє, що поєднує їх з Кримом, проте сталося якраз навпаки. Саме переселенці, які окрім необхідних речей брали з собою частинку рідної землі, і допомогли у реалізації ідеї.

   Через фотографію закапелки своєї пам’яті представив один із кураторів виставки Андрій Достлєв. Митець родом із Луганщини, протягом останніх років проживає в Польщі. Саме з його інсталяції розпочався цей проект. Він відтворив свої родинні фотоальбоми, які залишилися в Донецьку. Для цього митець збирав різні чужі фотографії, купував на барахолках, і вже з них витинав, склеював, фарбував і відтворював свої знімки, які закарбувались в пам’яті.

  — Моя родина постійно переміщалася, тому тут представлені відтворені фотографії з Абхазії (м. Сухумі), є фотографії відпочинку в Криму, старого будинку в Брянці в Луганській області, з Донецька, дитячі фото з Кишиневу, якраз того часу, коли була Придністровська війна, — поділився спогадами автор інсталяції.

   Він наголосив, що головним завданням виставки було відтворити матеріальну пам'ять речей, з якими пов’язані спогади конкретних людей.

   Офіційний сайт: DOX