Практично кожному українцю в Чехії рано чи пізно знадобляться послуги офіційного перекладу. Як і в більшості країн світу, офіційні установи ЧР приймають до розгляду документи тільки державною (чеською) мовою – єдиний виняток законом передбачено для словацької мови. Якщо ж треба подати документи, видані в оригіналі іноземною мовою, такі документи повинні бути забезпечені офіційним перекладом (ще зустрічаються назви «посвідчений», «завірений» та «судовий» – суть від цього не міняється). Найчастіше перекладають документи цивільного стану (свідоцтва про народження, шлюб та смерть), про освіту (атестати, свідоцтва, дипломи та додатки до них), довіреності, заяви, довідки про несудимість, водійські посвідчення, витяги з державних реєстрів, медичні довідки – і це далеко не повний перелік. Про те, як діяти, коли від вас вимагають офіційний переклад, розповідає ця стаття.
На відміну від України, де переклади робляться перекладачами, але посвідчуються нотаріусами або бюро перекладів, у Чехії повноваження посвідчувати переклади належить самим перекладачам. Таких офіційних перекладачів називають «судовими» або «присяжними» (soudní tlumočník). Судові перекладачі призначаються на посаду крайовим судом за місцем свого проживання. Бажаючі отримати статус судового перекладача повинні підтвердити в суді володіння відповідною мовою на професійному рівні, а також стаж перекладацької роботи (детальніше ця проблематика в даній статті не розглядається). Судові перекладачі мають статус осіб з самостійними доходами, що не вважаються підприємцями та діяльність яких регулюється особливими нормативно-правовими актами. Це означає, що вони самостійно вступають у договірні відносини з клієнтами, – зокрема, мають право самі встановлювати тарифи. І на відміну від перекладів для державних органів, де максимальні ціни визначаються Розпорядженням уряду № 37/1967 на виконання Закону «Про експертів та перекладачів» (350 чеських крон за нормосторінку письмового або годину усного перекладу), при відносинах з підприємствами та фізичними особами ніяких обмежень немає – все залежить лише від кон’юнктури ринку.
Кожен крайовий суд веде свій реєстр перекладачів. Якщо вам потрібен судовий перекладач, найпростіше його знайти на офіційному сервері чеської юстиції Justice.cz, де зведено реєстри всіх крайових судів (включаючи Празький міський суд, за статусом прирівняний до крайових). Скориставшись формою пошуку, можна знайти перекладача конкретної мови в конкретному краї (форма включає також необов’язкову опцію «Спеціалізація»). Загалом у Чехії зареєстровано 147 перекладачів української мови, майже в усіх водночас значиться також російська мова (це може виявитись важливим при перекладі мішаних українсько-російських документів – судовий перекладач не вправі перекладати з мови, не наведеної в його офіційному декреті про призначення). Натиснувши на посилання з іменем конкретного перекладача, бачимо його стаціонарний та мобільний телефон, електронну та поштову адресу, а також місце роботи (обов’язкова опція – принаймні один номер телефону).
Роздрукований список перекладачів з контактними даними можна отримати також безпосередньо в реєстратурі (podatelna) відповідного суду, де за це справляється збір 50 крон.
Крім того, офіційні переклади документів пропонує більшість бюро перекладів (agentury). Проте звертатися до них не варто. Справа в тому, що бюро (та будь-які інші юридичні особи) не мають повноважень офіційно посвідчувати переклади. Для надання клієнтам послуг згаданого характеру вони змушені звертатися до зареєстрованих судових перекладачів, виступаючи, по суті, лише посередниками. І, враховуючи те, що перекладачі, як правило, перекладають за однаковими тарифами як для кінцевих клієнтів, так і для бюро, переклади через бюро обходяться клієнтам значно дорожче. Наскільки – залежить від конкретного бюро (деякі з них виставляють клієнтам рахунки на суми, що вдвічі перевищують гонорар перекладача). Крім того, у перекладача часто виникає потреба звертатися до клієнта з питаннями та вимагати роз’яснень – через бюро це забезпечити неможливо, оскільки вони принципово не дають клієнтам контактні дані перекладачів, вважаючи їх своїм ноу-хау. Тому в будь-якому разі краще звертатися безпосередньо до перекладача та домовлятися з ним.
Дещо про тарифні одиниці послуг перекладу. Якщо для усного перекладу ціна встановлюється погодинно, для письмових перекладів одиницею розрахунку є так звана «нормосторінка» (або «стандартна сторінка» – normostrana). Традиційно застосовувалася так звана «міжнародна» нормосторінка – 1 800 символів, включаючи пробіли (приблизно відповідає одній сторінці машинопису у форматі А4). Проте при комп’ютерному наборі такий спосіб підрахунку є значно необ’єктивним – якщо в документі багато порожніх пробілів або абзаців, усе це позначається на об’ємі тексту. Тому в останні роки дедалі більше перекладачів переходить на нову тарифну одиницю – «нормосторінку Європейського Союзу» – 1 500 символів без пробілів (це приблизно дорівнює «міжнародній» нормосторінці без зайвих пробілів – різниця не перевищує 3 %).
Вартість перекладу розраховується за об’ємом тексту перекладу – тобто мовою, на яку перекладається документ. Тому не радимо одразу при замовленні намагатися з’ясувати у перекладача загальну вартість перекладу – така вартість залежить від об’єму готового перекладу, який перекладачу не може бути відомий, доки весь текст перекладу не набрано на комп’ютері. Єдина інформація, яку він у змозі на даному етапі надати – це тарифна ціна. А якщо вже перекладач погодиться на попереднє визначення вартості в договірному порядку, така вартість не може не бути значно завищеною. (Для довідки: чеська мова – менш «балакуча», ніж українська та російська, тому при перекладі з української на чеську об’єм тексту, як правило, зменшується в середньому на 15–20 %, а з російської на чеську – на 20–25 %.) При цьому краще дати перекладачу достатньо часу – термінові переклади (наприклад, на наступний день) та робота у вихідні дні, як правило, розцінюються за підвищеним тарифом.
Закон вимагає, аби завірений переклад був міцно скріплений з оригіналом документу. Для цього, як правило, в обох документах робиться отвір діркопробивачем, після чого вони прошиваються триколірною ниткою кольорів чеського прапора, яка ззаду скріплюється печаткою перекладача (крім оригіналу та перекладу, комплект включає так званий «завірчий напис» (tlumočnická doložka), де наводиться ім’я перекладача, номер декрету про його призначення, суд, де його зареєстровано, а також посвідчується факт згоди перекладу з оригіналом). Тому, якщо вам необхідно перекласти документ, характер якого не є одноразовим та який шкода псувати прошиванням (наприклад, свідоцтво про народження, диплом тощо), радимо оформити засвідчену копію такого документа та дати її перекладачеві, який скріплює переклад з такою копією (на відміну від документів чеською мовою, посвідчені копії яких можна оформити, наприклад, у міському/сільському управлінні або на пошті, завірену копію іншомовного документа можна зробити лише у нотаріуса, а україномовного або виданого державними органами України – також у консульській установі України). При цьому в будь-якому разі краще разом з копією позичити перекладачеві й оригінал – він може стати в пригоді, бо в копіях далеко не завжди все розбірливе (зокрема, каменем спотикання часто стають печатки).
Пам’ятаймо, що судовий перекладач – це офіційна особа, діяльність якої чітко регламентується законодавством. Тому не слід вимагати від перекладача або радити йому, як перекладати ті чи інші частини документу. Як вже згадувалося, перекладач розписується в тому, що переклад є дослівно згідним з оригіналом, тому він повинен у першу чергу керуватися не побажаннями клієнта, а саме оригінальним текстом, критерієм для тлумачення якого є лише його професійні знання, досвід та совість. Перекладач повинен бути неупередженим. Якщо він перебуває в такому відношенні стосовно учасника або предмету провадження, що це викликає сумніви в його неупередженості, закон (ст. 11 Закону № 36/1967 «Про експертів та перекладачів») зобов’язує його відмовитись від виконання перекладу. Не треба спокушати перекладача. Завідомо неправильний переклад (křivé tlumočení) – це злочин, передбачений статтею 347 чеського Кримінального кодексу, що карається позбавленням волі строком до двох років.
Окремо варто згадати транскрипції імен та прізвищ. При їхньому транскрибуванні судові перекладачі зобов’язані керуватися Додатком до Розпорядження уряду № 594/2006, яким визначаються правила транскрипції кирилиці. Мета цього нормативного документа – максимально наблизити чеську транскрипцію до реальної вимови. Проте на практиці отримані таким чином транскрипції здебільшого відрізняються від латинської форми імен та прізвищ, наведеної в закордонних паспортах українців. Що часто спричиняє проблеми, бо деякі державні органи Чехії (наприклад, Поліція в справах іноземців – Cizinecká policie) працюють саме з паспортною версією. Тому часто клієнти бажають, аби написання їхнього імені в посвідченому перекладі відповідало українському паспорту. Якщо таке написання відрізняється від транскрипції, встановленої вищезгаданим Розпорядженням уряду, перекладач не вправі цього зробити, проте за бажанням клієнта паспортну версію імені можна навести у виносці внизу сторінки (а також деякі інші дані – наприклад, розшифровки абревіатур, відомості про перейменування міста тощо).
Офіційні перекладачі роблять переклади не тільки з іноземної мови на чеську, але й навпаки. Проте, перш ніж замовляти такий переклад на іноземну мову, радимо переконатися в тому, що компетентні органи держави, де буде пред’являтись перекладений документ, визнають повноваження перекладача. Що стосується українсько-чеських відносин, взаємовизнання посвідчених документів (включаючи офіційні переклади) між обома державами передбачено Статтею 18 Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах. При цьому відомий принаймні один випадок, коли український держслужбовець відмовився визнавати офіційний переклад, зроблений чеським перекладачем, мотивуючи це чеською мовою печатки перекладача, текст якої йому незрозумілий. Проте, враховуючи ту обставину, що такий випадок був єдиним на кілька тисяч перекладів, такі ситуації можна вважати справді поодинокими.
Переклади можуть здійснюватися також з однією іноземної мови на іншу. Така необхідність постає перед українцями в Чехії частіше, ніж може здаватись. Справа в тому, що багато з них має на руках ще старі документи цивільного стану радянського зразка, видані російською мовою. І при перекладі таких документів транскрипція імен та прізвищ здійснюється відповідно за правилами транскрипції з російської мови. Таким чином, одна людина може бути в одних документах Mykola Hryhorovyč, а в інших – Nikolaj Grigorjevič, і така ситуація чеським чиновникам не завжди зрозуміла. До того ж, при деяких провадженнях (наприклад, з питань громадянства) суворо вимагається відповідність транскрипції імен громадян України саме українському варіанту. Найбільш юридично бездоганна можливість вирішення такої ситуації – повідомити до компетентних органів України про втрату документа та отримати дублікат вже українською мовою. Проте, по-перше, не для всіх зручно заради цього їздити в Україну, а по-друге – такий порядок не поширюється на записи актів цивільного стану, зроблені в інших союзних республіках колишнього СРСР. Тому на практиці часто робиться подвійний переклад – спочатку документ перекладається з російської мови на українську, аби отримати українські версії імен, а потім – вже з української – на чеську; усе зшивається разом та забезпечується двома завірчими написами.
Отже, чим цікавитись, звертаючись до судового перекладача:
ціна (для письмових перекладів – за нормосторінку, для усних – за годину);
мінімальний об’єм послуг, на який виставляється рахунок (такі ліміти часто встановлюються перекладачами, аби їм не доводилось працювати за символічні суми) – наприклад, 0,5 НС або 1 година;
термін виконання;
наявність та розмір експрес-доплат за термінове виконання.
Яку інформацію надавати перекладачеві при зв’язку:
мовна комбінація – вихідна мова (якою оформлено наявний документ) та мова перекладу (на яку його треба перекласти) – багато перекладачів працює з кількома мовами, тому ця інформація важлива;
уточнити вид та кількість документів, – наприклад, свідоцтво про шлюб, диплом спеціаліста (інформація типу «один такий документ» або «один аркуш паперу» особливої користі перекладачу не приносить);
строк, коли вам необхідно отримати переклад;
кількість примірників перекладу та наявність посвідчених копій (якщо це необхідно);
якщо документ вже перекладався конкретним перекладачем, вказати цю обставину (у цьому разі, як правило, рахунок виставляється лише на вартість дублікату, що відповідає копії).
Як, правило, вже при зустрічі перекладач вимагає від клієнта повідомити своє ім’я та прізвище, а також адресу, де той зареєстрований. Не треба дивуватись – це нормально. Відповідно до закону судові перекладачі зобов’язані вести журнал перекладів (tlumočnický deník), де реєструється інформація про кожен переклад та згадані дані клієнтів.
Наші поради:
Якщо йдеться про переклад документа багаторазового застосування (наприклад, свідоцтво про народження, диплом), нікому такий переклад не віддавайте, якщо у вас немає впевненості, що відповідна установа його поверне. Оригінал перекладу залишіть собі, а в державні установи надавайте посвідчені копії всього комплекту (оригінал з перекладом та завірчим написом).
Якщо вам потрібно кілька примірників перекладу, дайте перекладачеві відповідну кількість завірених копій. (З деяких видів документів завірені копії не оформлюються – наприклад, паспорти, трудові книжки тощо; в таких випадках переклад прикріплюється до звичайної ксерокопії.)
Сватослав Щиголь спеціально для UAPORTAL.CZ
Автор Світлана Малецька 
Автор Ірина Хмельницька 
Автор Сватослав Щиголь 
Автор Галина Андрейців 
Vyměnit za český řidičský průkaz lze pouze řidičský průkaz vydaný cizím státem podle Úmluvy o silničním provozu – Vídeň 1968, nebo Úmluvy o silničním provozu – Ženeva 1949, či řidičský průkaz Evropských společenství.
Řidič,... більше