Сортувати За Датою

Теги

Статистика

  • 532
    Статті
  • 40
    Активних Авторів
516статей
  • 02 Лют 2021
    У зв'язку із поширенням нових мутацій коронавірусу,  з п'ятниці, 5 лютого, правила в’їзду до Чеської Республіки будуть жорсткішими. Вводиться категорія країн з дуже високим ризиком. По приїзду з таких країн, потрібен ПЛР-тест, п’ятиденний карантин, який може завершити ще один ПЛР-тест, та обов’язок щонайменше 10 днів носити респіратор.  Про це повідомила прес-служба чеського МЗС. Згідно із новими правилами, Україна, як і переважна більшість інших країн світу, належить до групи країн темно-червоного кольору - дуже високий ризик інфікування коронавірусом. Відповідно, до громадян, що, починаючи з 5 лютого, приїздитимуть до Чехії з темно-червоної зони, висуватимуться наступні вимоги: При перетині кордону з Чеською Республікою пред’явити підтвердження про негативний ПЛР-тест на коронавірус, зроблений не раніше, ніж за 48 годин до в’їзду; Не раніше, ніж через 5 днів після приїзду до Чехії, зробити на території Чеської Республіки повторний ПЛР-тест на коронавірус. До отримання результатів повторного тесту перебувати на домашній самоізоляції; Упродовж 10 днів після приїзду, поза межами свого помешкання. носити респіратор FFP2. Окрім цього, перед в’їздом до Чехії необхідно заповнити онлайн анкету (https://plf.uzis.cz/). При в'їзді з червоної зони, країн з високим ризиком, подорожуючі будуть зобов'язані: Пред'явити негативний ПЛР-тест або антигенний тест на коронавірус не старший 48 годин Заповнити онлайн-анкету   Не пізніше п'яти днів після в'їзду зробити ПЛР-тест При в'їзді з помаранчевої зони, країн з помірним ризиком інфікування, подорожуючі зобов'язані: Пред'явити негативний ПЛР-тест або антигенний тест на коронавірус не старші 48 годин Заповнити онлайн-анкету, яку, разом із тестом будуть контролювати при в'їзді в Чехію За недотримання цих вимог передбачено штраф, а в окремих випадках і кримінальну відповідальність. При поверненні із зелених країн, з низьким ризиком інфікування, подорожуючі можуть в'їжджати на територію Чехіії вільно. Правда таких на карті світу залишилося зовсім небагато. До них відносяться: Австралія, Ватикан, Південна Корея, Нова Зеландія, Сінгапур і Таїланд. Продовжує діяти заборона на в’їзд до Чехії переважній більшості категорій іноземних громадян. Винятки становлять лише ті іноземці, які мають дозвіл на проживання в Чехії, або ж окремі категорії чеських віз, зокрема, з метою працевлаштування або навчання.  Ряд винятків залишаються дійсними також для міжнародних перевезень, транзитних поїздок, або для тих, кому потрібно подорожувати через кордон через догляд за дітьми. Необхідні поїздки доведеться виконати упродовж 12 годин. Міністерство закордонних справ Чеської Республіки не рекомендує здійснювати поїздки, якщо це не є вкрай необхідним.УВАГА! Кожна країна має свої правила в’їзду на її територію. Вищевказана інформація стосується лише в’їзду на територію Чеської Республіки. фото: АР Радіо Свобода
    16936 Опубліковано Галина Андрейців
  • У зв'язку із поширенням нових мутацій коронавірусу,  з п'ятниці, 5 лютого, правила в’їзду до Чеської Республіки будуть жорсткішими. Вводиться категорія країн з дуже високим ризиком. По приїзду з таких країн, потрібен ПЛР-тест, п’ятиденний карантин, який може завершити ще один ПЛР-тест, та обов’язок щонайменше 10 днів носити респіратор.  Про це повідомила прес-служба чеського МЗС. Згідно із новими правилами, Україна, як і переважна більшість інших країн світу, належить до групи країн темно-червоного кольору - дуже високий ризик інфікування коронавірусом. Відповідно, до громадян, що, починаючи з 5 лютого, приїздитимуть до Чехії з темно-червоної зони, висуватимуться наступні вимоги: При перетині кордону з Чеською Республікою пред’явити підтвердження про негативний ПЛР-тест на коронавірус, зроблений не раніше, ніж за 48 годин до в’їзду; Не раніше, ніж через 5 днів після приїзду до Чехії, зробити на території Чеської Республіки повторний ПЛР-тест на коронавірус. До отримання результатів повторного тесту перебувати на домашній самоізоляції; Упродовж 10 днів після приїзду, поза межами свого помешкання. носити респіратор FFP2. Окрім цього, перед в’їздом до Чехії необхідно заповнити онлайн анкету (https://plf.uzis.cz/). При в'їзді з червоної зони, країн з високим ризиком, подорожуючі будуть зобов'язані: Пред'явити негативний ПЛР-тест або антигенний тест на коронавірус не старший 48 годин Заповнити онлайн-анкету   Не пізніше п'яти днів після в'їзду зробити ПЛР-тест При в'їзді з помаранчевої зони, країн з помірним ризиком інфікування, подорожуючі зобов'язані: Пред'явити негативний ПЛР-тест або антигенний тест на коронавірус не старші 48 годин Заповнити онлайн-анкету, яку, разом із тестом будуть контролювати при в'їзді в Чехію За недотримання цих вимог передбачено штраф, а в окремих випадках і кримінальну відповідальність. При поверненні із зелених країн, з низьким ризиком інфікування, подорожуючі можуть в'їжджати на територію Чехіії вільно. Правда таких на карті світу залишилося зовсім небагато. До них відносяться: Австралія, Ватикан, Південна Корея, Нова Зеландія, Сінгапур і Таїланд. Продовжує діяти заборона на в’їзд до Чехії переважній більшості категорій іноземних громадян. Винятки становлять лише ті іноземці, які мають дозвіл на проживання в Чехії, або ж окремі категорії чеських віз, зокрема, з метою працевлаштування або навчання.  Ряд винятків залишаються дійсними також для міжнародних перевезень, транзитних поїздок, або для тих, кому потрібно подорожувати через кордон через догляд за дітьми. Необхідні поїздки доведеться виконати упродовж 12 годин. Міністерство закордонних справ Чеської Республіки не рекомендує здійснювати поїздки, якщо це не є вкрай необхідним.УВАГА! Кожна країна має свої правила в’їзду на її територію. Вищевказана інформація стосується лише в’їзду на територію Чеської Республіки. фото: АР Радіо Свобода
    Лют 02, 2021 16936
  • 28 Бер 2017
    Нижче подана інформація, котру вдалося зібрати щодо правил працевлаштування в Чехії при наявності польської робочої візи чи польського дозволу на проживання. Інформація взята з відкритих джерел і не претендує на стовідсоткову точність. По мірі поступлення нових даних текст статті буде редагуватися З польського боку: Pracownicy z państw trzecich (np. obywatele Ukrainy) zatrudnieni stale przez usługodawcę z siedzibą w państwie członkowskim mogą być delegowani do pracy do innego kraju Unii, bez konieczności uzyskania tam zezwolenia na pracę. Potwierdza to np. wyrok Trybunału Sprawiedliwości UE z 11 września 2014 r. w sprawie C-91/13. (Працівники з третіх країн (наприклад, громадяни України) постійно працевлаштовані постачальником послуг, котрий знаходиться в державі-члені ЄС можуть бути відправлені на роботу до іншої країни ЄС без необхідності отримання дозволу на роботу там. Це підтверджується вироком ЄС Суду рішення від 11 вересня 2014 Справа C-91/13. (справа про громадян Туреччини, котрих німецька компанія відправила на роботу в Нідерланди)) Trzeba przy tym spełnić kilka warunków (При цьому потрібно виконати кілька умов): Po pierwsze obywatele z państwa trzeciego muszą być legalnie zatrudnieni na terenie Polski (По-перше, громадяни третіх країн повинні бути легально працевлаштовані на території Польщі). ... Cudzoziemcy (obywatele Ukrainy), którzy będą wykonywać pracę na podstawie tego oświadczenia, muszą być ubezpieczeni w ZUS przez co najmniej miesiąc, by można było mówić o możliwości ich oddelegowania do innego kraju członkowskiego. Dopiero po spełnieniu tego warunku możliwe jest wydanie przez ZUS zaświadczenia A1. Jest to dokument niezbędny przy delegowaniu pracowników, który potwierdza właściwe ustawodawstwo w zakresie ubezpieczeń społecznych. (Іноземці (громадяни України), які будуть виконувати роботу на підставі цієї заяви, повинні бути застраховані в соціальному страхуванні, принаймні місяць, щоб можна було говорити про можливість переміщення в іншу державу ЄС. Тільки після виконання цієї умови може бути виданий ZUS (= Zakład Ubezpieczeń Społecznych = Орган Соціального Страхування) сертифікат А1. Це документ необхідний для переміщення робочих, в котрому написано де людина застрахована, де вона працює і т.д. Ось посилання  на пдф формуляр -  http://www.zus.pl/documents/10181/58667/A1-7.0.pdf)) Дані взяті з цієї статті (вона відносно нова - 3 листопада 2016 і видавництво Gofin видається досить надійним - https://pl.wikipedia.org/wiki/Gofin http://www.gofin.pl/firma/17,2,119,159415,zatrudnienie-obcokrajowca-i-oddelegowanie-do-pracy-do-innego.html (Gazeta Podatkowa nr 88 (1338) z dnia 3.11.2016 ) З чеського боку: Виглядає так, що в Законі про працевлаштування прописані два випадки коли українці можуть легально працювати в Чехії з польськими документами ZÁKON o zaměstnanosti: § 98 Povolení k zaměstnání, zaměstnanecká karta nebo modrá karta se podle tohoto zákona nevyžaduje k zaměstnání cizince .... k) který byl vyslán na území České republiky v rámci poskytování služeb zaměstnavatelem usazeným v jiném členském státu Evropské unie ... m) který na území České republiky pobývá na základě povolení k dlouhodobému pobytu rezidenta jiného členského státu Evropské unie Я думав, що пункт m) дозволяє тут працювати до 6 місяців на рік особам, котрі мають статус резидента в іншій країні ЄС (після 5 років проживання чи з іншої причини) а пункт k) дозволяє особам офіційно працевлаштованим в компанію в іншій країні працювати тут при наявності контракту між фірмою, котра їх відправила  в Чехію, і чеською стороною (правда як довго вони можуть тут працювати теж незрозуміло) В обох випадках потрібно наскільки я розумію інформувати відповідний уряд праці, ось посилання на формуляр - http://portal.mpsv.cz/sz/zahr_zam/tiskopisy/informace_o_nastupu_zamestnani_-_o_vyslani_k_vykonu_prace.pdf Але в прес-релізі Asociace pracovních agentur (APA) за 12 березня написано чомусь таке: "a) Ukrajince s platnými vízy dočasně přidělila v režimu legálního agenturního zaměstnávání polská agentura práce s platným polským povolením k agenturnímu zaměstnávání... Ze strany MPSV jde o legální způsob (disponujeme v tomto smyslu písemným prohlášením MPSV). Ale pozor: proti bude Policie ČR, která dle Zákona o pobytu cizinců polská pracovní víza neuznává. Pokud cizinec ze země mimo EU nemá české pracovní povolení, bere ho jako turistu." Тобто чомусь Поліція ЧР не визнає жодного варіанту роботи без чеського дозволу на роботу. Чим це аргументується невідомо. Напевно існує якийсь інший закон, котрий заперечує чи має більшу вагу ніж "Закон про працевлаштування"? До того ж в наступному прес-релізі тієї APA за 15 березня точка зору вже помінялася: a) Ukrajince dočasně přidělila v režimu legálního agenturního zaměstnávání polská agentura práce s platným polským povolením k agenturnímu zaměstnávání. Což může být nakonec legální (повний текст прес-релізу APA- http://www.apa.cz/tiskove_zpravy.htm Жодних аргументів знову не наведено. До того ж формулювання "Což může být nakonec legální." видається дуже дивним. При отриманні детальнішого роз'яснення від Поліції ЧР текст статті буде оновлений. Олександр Студеняк для UAPORTAL.CZ фото: Наш вибір  
    16740 Опубліковано Alex Studenyak
  • Автор Alex Studenyak
    Нижче подана інформація, котру вдалося зібрати щодо правил працевлаштування в Чехії при наявності польської робочої візи чи польського дозволу на проживання. Інформація взята з відкритих джерел і не претендує на стовідсоткову точність. По мірі поступлення нових даних текст статті буде редагуватися З польського боку: Pracownicy z państw trzecich (np. obywatele Ukrainy) zatrudnieni stale przez usługodawcę z siedzibą w państwie członkowskim mogą być delegowani do pracy do innego kraju Unii, bez konieczności uzyskania tam zezwolenia na pracę. Potwierdza to np. wyrok Trybunału Sprawiedliwości UE z 11 września 2014 r. w sprawie C-91/13. (Працівники з третіх країн (наприклад, громадяни України) постійно працевлаштовані постачальником послуг, котрий знаходиться в державі-члені ЄС можуть бути відправлені на роботу до іншої країни ЄС без необхідності отримання дозволу на роботу там. Це підтверджується вироком ЄС Суду рішення від 11 вересня 2014 Справа C-91/13. (справа про громадян Туреччини, котрих німецька компанія відправила на роботу в Нідерланди)) Trzeba przy tym spełnić kilka warunków (При цьому потрібно виконати кілька умов): Po pierwsze obywatele z państwa trzeciego muszą być legalnie zatrudnieni na terenie Polski (По-перше, громадяни третіх країн повинні бути легально працевлаштовані на території Польщі). ... Cudzoziemcy (obywatele Ukrainy), którzy będą wykonywać pracę na podstawie tego oświadczenia, muszą być ubezpieczeni w ZUS przez co najmniej miesiąc, by można było mówić o możliwości ich oddelegowania do innego kraju członkowskiego. Dopiero po spełnieniu tego warunku możliwe jest wydanie przez ZUS zaświadczenia A1. Jest to dokument niezbędny przy delegowaniu pracowników, który potwierdza właściwe ustawodawstwo w zakresie ubezpieczeń społecznych. (Іноземці (громадяни України), які будуть виконувати роботу на підставі цієї заяви, повинні бути застраховані в соціальному страхуванні, принаймні місяць, щоб можна було говорити про можливість переміщення в іншу державу ЄС. Тільки після виконання цієї умови може бути виданий ZUS (= Zakład Ubezpieczeń Społecznych = Орган Соціального Страхування) сертифікат А1. Це документ необхідний для переміщення робочих, в котрому написано де людина застрахована, де вона працює і т.д. Ось посилання  на пдф формуляр -  http://www.zus.pl/documents/10181/58667/A1-7.0.pdf)) Дані взяті з цієї статті (вона відносно нова - 3 листопада 2016 і видавництво Gofin видається досить надійним - https://pl.wikipedia.org/wiki/Gofin http://www.gofin.pl/firma/17,2,119,159415,zatrudnienie-obcokrajowca-i-oddelegowanie-do-pracy-do-innego.html (Gazeta Podatkowa nr 88 (1338) z dnia 3.11.2016 ) З чеського боку: Виглядає так, що в Законі про працевлаштування прописані два випадки коли українці можуть легально працювати в Чехії з польськими документами ZÁKON o zaměstnanosti: § 98 Povolení k zaměstnání, zaměstnanecká karta nebo modrá karta se podle tohoto zákona nevyžaduje k zaměstnání cizince .... k) který byl vyslán na území České republiky v rámci poskytování služeb zaměstnavatelem usazeným v jiném členském státu Evropské unie ... m) který na území České republiky pobývá na základě povolení k dlouhodobému pobytu rezidenta jiného členského státu Evropské unie Я думав, що пункт m) дозволяє тут працювати до 6 місяців на рік особам, котрі мають статус резидента в іншій країні ЄС (після 5 років проживання чи з іншої причини) а пункт k) дозволяє особам офіційно працевлаштованим в компанію в іншій країні працювати тут при наявності контракту між фірмою, котра їх відправила  в Чехію, і чеською стороною (правда як довго вони можуть тут працювати теж незрозуміло) В обох випадках потрібно наскільки я розумію інформувати відповідний уряд праці, ось посилання на формуляр - http://portal.mpsv.cz/sz/zahr_zam/tiskopisy/informace_o_nastupu_zamestnani_-_o_vyslani_k_vykonu_prace.pdf Але в прес-релізі Asociace pracovních agentur (APA) за 12 березня написано чомусь таке: "a) Ukrajince s platnými vízy dočasně přidělila v režimu legálního agenturního zaměstnávání polská agentura práce s platným polským povolením k agenturnímu zaměstnávání... Ze strany MPSV jde o legální způsob (disponujeme v tomto smyslu písemným prohlášením MPSV). Ale pozor: proti bude Policie ČR, která dle Zákona o pobytu cizinců polská pracovní víza neuznává. Pokud cizinec ze země mimo EU nemá české pracovní povolení, bere ho jako turistu." Тобто чомусь Поліція ЧР не визнає жодного варіанту роботи без чеського дозволу на роботу. Чим це аргументується невідомо. Напевно існує якийсь інший закон, котрий заперечує чи має більшу вагу ніж "Закон про працевлаштування"? До того ж в наступному прес-релізі тієї APA за 15 березня точка зору вже помінялася: a) Ukrajince dočasně přidělila v režimu legálního agenturního zaměstnávání polská agentura práce s platným polským povolením k agenturnímu zaměstnávání. Což může být nakonec legální (повний текст прес-релізу APA- http://www.apa.cz/tiskove_zpravy.htm Жодних аргументів знову не наведено. До того ж формулювання "Což může být nakonec legální." видається дуже дивним. При отриманні детальнішого роз'яснення від Поліції ЧР текст статті буде оновлений. Олександр Студеняк для UAPORTAL.CZ фото: Наш вибір  
    Бер 28, 2017 16740
  • 21 Серп 2019
    Якщо Ви власник робочої карти то ні в якому разі Ви не раб. І ніхто не має права тримати Вас силоміць на роботі. Є правила припинення роботи визначені державою. Є два варіанти як звільнитися. Уважно перечитайте Ваш договір про роботу! Зазвичай в договорі вказаний випробувальний термін. По закону цей термін не може бути довшим 3 місяців , винятком є працівники на керівних посадах, в них випробувальний термін максимально 6 місяців. Якщо в договорі прописаний випробувальний термін і він ще не закінчився, то Ви можете написати заяву на звільнення без пояснення причини. Візьмемо за приклад що до роботи Ви приступили  1.1.2019 . В договорі прописаний випробувальний термін 3 місяці. До 31.3.2019 Ви можете написати заяву на звільнення. Обов'язковою умовою є письмова заява, власноруч підписана і надана керівнику. Від нього вимагайте підписану копію.Якщо написали 8.3.2019. зранку то ви зобов'язані відпрацювати цей день. Наступного дня можете не виходити на роботу.У випадку якщо випробувальний термін вже пройшов , то після написання заяви роботодавець може вимагати від Вас відпрацювати два місяці. А можете домовитися за згодою обох сторін на іншому терміні. Якщо Ви написали заяву 31 березня то працювати зобов'язані до 31 травня включно.Але якщо написали 1 квітня то працювати доведеться до 30 червня включно. По закону термін відпрацювання обов'язкових двох місяців починається з першого числа наступного місяця . Тобто якщо написали заяву в перших числах то відпрацьовуєте майже три місяці, якщо наприкінці місяця, то лише два. Такий от хитрий нюанс.Після того як звільнилися у Вас є лише 60 днів аби змінити роботодавця. Інакше Ваша карта анулюється. Всім добра. Збирайте інформацію. Знайте свої права. Автор: Володимир Корда   
    16649 Опубліковано Ірина Хмельницька
  • Якщо Ви власник робочої карти то ні в якому разі Ви не раб. І ніхто не має права тримати Вас силоміць на роботі. Є правила припинення роботи визначені державою. Є два варіанти як звільнитися. Уважно перечитайте Ваш договір про роботу! Зазвичай в договорі вказаний випробувальний термін. По закону цей термін не може бути довшим 3 місяців , винятком є працівники на керівних посадах, в них випробувальний термін максимально 6 місяців. Якщо в договорі прописаний випробувальний термін і він ще не закінчився, то Ви можете написати заяву на звільнення без пояснення причини. Візьмемо за приклад що до роботи Ви приступили  1.1.2019 . В договорі прописаний випробувальний термін 3 місяці. До 31.3.2019 Ви можете написати заяву на звільнення. Обов'язковою умовою є письмова заява, власноруч підписана і надана керівнику. Від нього вимагайте підписану копію.Якщо написали 8.3.2019. зранку то ви зобов'язані відпрацювати цей день. Наступного дня можете не виходити на роботу.У випадку якщо випробувальний термін вже пройшов , то після написання заяви роботодавець може вимагати від Вас відпрацювати два місяці. А можете домовитися за згодою обох сторін на іншому терміні. Якщо Ви написали заяву 31 березня то працювати зобов'язані до 31 травня включно.Але якщо написали 1 квітня то працювати доведеться до 30 червня включно. По закону термін відпрацювання обов'язкових двох місяців починається з першого числа наступного місяця . Тобто якщо написали заяву в перших числах то відпрацьовуєте майже три місяці, якщо наприкінці місяця, то лише два. Такий от хитрий нюанс.Після того як звільнилися у Вас є лише 60 днів аби змінити роботодавця. Інакше Ваша карта анулюється. Всім добра. Збирайте інформацію. Знайте свої права. Автор: Володимир Корда   
    Серп 21, 2019 16649
  • 06 Серп 2019
    Десята ранку. Біля Генерального консульства Чеської Республіки у Львові зібралось кілька десятків людей. Майже кожен тримає в руках файл із документами та номерок, спостерігаючи за даними на табло, що над входом, в очікуванні свого номера. Їх можна вважати щасливчиками, адже вже зареєстровані на сайті консульства й цього дня подадуть документи на отримання робочої візи. Набираю, запитую. «За оформлення всього пакету документів ми беремо 800 євро, — пояснює жіночий голос. — А за реєстрацію — тисячу євро. Можна спробувати встигнути зареєструватись на через один місяць». На замовлення UAPORTAL.CZ ,  texty.org.ua провели розслідування і підготували матеріал.   Автор: Сергій Прусак, опубліковано разом з texty.org.ua - Медія для розумних.  Біля посольства «Чехія зацікавлена в працівниках з України»... «У Чехії збільшили квоту на працевлаштування українців»... Подібні заголовки останнім часом тішать охочих попрацювати й покращити свої доходи та економіку й бюджет Чеської Республіки (адже там платяться податки), проте здійснити бажане вдається далеко не всім. Чи не найбільшою перешкодою на цьому шляху є процес отримання візи, точніше реєстрація на прийом у консульство. Більшість людей під консульством розділились по групах, щось обговорюють. Підходжу до трьох жінок, запитую, як їм вдалось зареєструватись. «Нам привезли готові документи з реєстрацією», — неохоче відповідає одна з них. — А скільки це коштувало? — Не можу вам нічого більше сказати. Розпитайте он того молодика у світлій футболці... Прямую до групи, в чий бік спрямувала мене жінка, там жваво щось обговорюють, переглядаючи документи. Звертаюсь до чоловіка, який, судячи з усього, консультує інших. Прошу підказати, як зареєструватись на прийом у консульстві для отримання дворічної робочої карти. «Це дуже складно, — відповідає чоловік. — Реєстрація проводиться у визначений день о 10-й ранку, максимум через 10 хвилин завершується. При тім за місяць консульство приймає лише 45 заявок, а охочих суттєво більше. Тож мінімальна вартість такої послуги — 1200 євро, але я вам допомогти не зможу, пошукайте інших». Хтось із присутніх підсунув мені номер телефону, за яким, мовляв, можуть допомогти. Набираю, запитую. «За оформлення всього пакету документів ми беремо 800 євро, — пояснює жіночий голос. — А за реєстрацію — тисячу євро. Можна спробувати встигнути зареєструватись на серпень (розмова відбувалася в червні), але майте на увазі, що розгляд ваших документів можуть перенести на один чи навіть шість місяців. Тому весь процес може зайняти від півроку до 9 місяців. І ще одне, якщо у вас не було сезонних чеських віз, швидше за все отримаєте відмову на дворічну робочу карту. Грошей ми не повертаємо». Невесела перспектива... Звертаю увагу на чоловіка, який стоїть подалі від більшості, документів у руках немає. Повторюю йому своє питання. «Простому смертному зробити це неможливо. Я працюю в консульстві і знаю, про що говорю, — підтвердження цієї інформації я не питав, бо розмову було б одразу завершено. — На липень реєстрацію закрили давно, на серпень розпочнеться 23 липня. Але зареєструватись самому неможливо. Тому тут так багато „добродіїв“, які з легкістю оформляють усі потрібні документи й реєструють. Якщо вам потрібна дворічна робоча карта в Чехію, то максимум, що за це правлять, — 2,5 тисячі євро. Якщо ж отримаєте в консульстві відмову (а таке час від часу стається), гроші назад не повернете. Та й ви після відмови не зможете більше розраховувати на виїзд до Чехії». То що ж робити тим, хто вже має домовленість про роботу, а от часу на очікування катма?! Нам вдалося поговорити з українцями, які стали заручниками саме таких обставин. Вони мали намір поїхати на роботу до Чеської Республіки, але так і не змогли самостійно подужати процес реєстрації в консульстві. У робочій силі там зацікавлені, але питання — як отримати візу?! 100 спроб додзвонитися і нелегальний посередник Бізнес Чехії (мова як про заводи, так і про невеликі компанії, що займаються прибиранням приміщень, пранням тощо) дуже зацікавлений у працівниках з інших країн, у тому числі з України. У цьому нас запевнила пані Оксана, яка, перебуваючи в Чехії, консультує місцевих працедавців, як отримати робочу силу з нашої країни. «Є кілька способів отримати робочу візу, — розповідає вона. — Можна скористатись проектом „Режим Україна“, але тоді доведеться чекати на візу щонайменше півроку. А можна оформити документи через чеське консульство. Важливо, що документи на довготривалу робочу візу приймають лише у Львові. Але для того, аби вам призначили дату для подання документів, треба подзвонити в консульство чи написати мейл (консульство регулярно змінює ці правила). «Уже на цьому етапі починається найбільший жах, — провадить пані Оксана. — Адже виконати цю вимогу немає жодної можливості. Одразу ж після відправлення листа з оновленим кодом людина отримує відповідь з інформацією про те, що всі місця, на жаль, уже зайняті. А на дзвінок відповіді ви взагалі не отримаєте». Попри це, українці якось потрапляють до Чехії на роботу. Виявляється, чимала кількість таких заробітчан робить це нелегально, а саме працюють по польській візі чи мають лише біометричний паспорт. Проте є й чимало, так би мовити, щасливчиків, яким вдалось-таки знайти можливість потрапити на роботу до чеського працедавця легально. «Є чимало посередників в Україні, які за певну плату допомагають оформити увесь пакет потрібних документів і зареєструватись у консульстві, себто потрапити в чергу, — пояснює пані Оксана. — Залежно від терміну робочої візи, за це правлять від 300 євро (за тримісячну візу) до 2 тисяч євро, після чого в тритижневий термін людина потрапляє в чергу». Ми дізнались про поневіряння українки, яка торік намагалась отримати дворічну робочу візу в Чехії. Вона погодилась розповісти про це анонімно, тож умовно назвемо її Лесею. Минулого літа жінка вирішила поїхати працювати в чеську клінінгову компанію, про що вже мала домовленість. Здавалося б, головне в такій ситуації — знайти роботу. Тож їй потрібно було всього лише зареєструватись на сайті чеського консульства, після чого на оформлення пакету документів у неї було б близько двох місяців до призначеної дати прийому в консульстві. Тоді реєстрація відбувалась за вказаним номером телефону. Та спершу треба було дочекатись дати запису, яку повідомляли на сайті. Дочекавшись цієї інформації, у визначений день Леся зробила понад 100 спроб додзвонитись, та щоразу у слухавці лунали короткі гудки — зайнято. А після п’ятої вечора увімкнувся автовідповідач: «На жаль, місць більше немає, усі заявки вже прийнято»... На сьогодні реєстрацію через телефон скасовано. Зрозумівши, що зареєструватись власними зусиллями не вдасться, українка звернулась до посередників, які запевнили: за 2000 доларів зроблять усе самі, а вона отримає дворічну карту. Іншого виходу жінка не знайшла і довелось заплатити, аби не втратити можливість попрацювати в Чеській Республіці й заробити. «Мені вдалось обхитрити цю схему — вимушено»   Проблема із записом у консульство не нова. Громадське ТБ ще в 2013 році робило репортаж на цю тему, як бачимо мало, що змінилося. У Чехії легалізуватися легше А от 49-річному Миколі Семенюку з Житомира допомогти оформити робочу візу взялась його співмешканка, громадянка Чехії, яка спеціально для цього прибула до України. «Минулого року під час перебування в Чехії, де я працював за тримісячною робочою візою, познайомився з місцевою жителькою, — розповідає пан Микола. — Ми жили разом». Тоді, до речі, аби отримати тримісячну візу, чоловікові довелось заплатити за посередництво 3000 крон (чеській фірмі) і ще 1200 гривень львів’янину, який допомагав зареєструватись. Плюс 35 євро, які треба офіційно заплатити в консульстві. «Відтак, сподіваючись отримати довготривалу візу, я зібрав необхідні документи, у тому числі запрошення з Чехії на роботу і про те, що матиму місце для проживання, — ділиться пан Микола. — Разом із коханою приїхав до Києва, аби подати пакет документів на виготовлення візи на два роки. Ми тоді ще не знали, що на такий термін візу можна отримати лише у Львові. Отже, спершу потрібно було зареєструватись на сайті чеського консульства для прийому. Але виявилось, що реєстрація починається о 10-й годині ранку, а о 10:10 вже всі місця були зайняті... Цей сценарій повторювався протягом трьох місяців — увесь цей час чоловік безуспішно намагався зареєструватись на подання документів. Тож жінка пана Миколи вирішила сама піти в консульство. І хоча вона є чешкою, її не пропустили, і охоронець вимагав дані про реєстрацію на сайті. На жоден номер телефону в консульстві додзвонитись не вдалося, навіть на номер для SOS-повідомлення (коли громадянам Чеської Республіки потрібна допомога). І пара почала шукати фірми, які допомагають зареєструватись — за гроші, звісно. Тоді й виявили, що дворічну візу можна отримати лише у Львові і за це, залежно від умов посередника, потрібно заплатити від 1200 до 2000 доларів... Віддавати такі гроші за фактично здирництво чоловік не захотів. Тому поїхав до Чехії як турист з надією вирішити це питання на місці. І не прогадав, адже там дізнався, що є можливість подати документи до поліції на возз'єднання сім’ї. «Тож 11 травня я приїхав до Чехії, — провадить українець, — де дізнався про можливість оформлення документів на місці про те, що ми проживаємо разом. Так ми і зробили, це сталося наприкінці травня, і мені одразу видали робочу візу на три місяці». А протягом наступних 270 днів після цього додому до пари має прибути комісія для підтвердження даних про спільне проживання. Якщо цього не станеться (тобто комісія не приїде), українцю автоматично продовжать візу ще на три місяці і так далі, поки члени комісії не зроблять потрібного висновку. Після цього пан Микола може розраховувати на робочу візу на 10-річний термін. Тож наразі чоловік спокійно працює легально, очікуючи на візит членів комісії й подальший позитивний розвиток подій. Попередження від консульства У чеському відомстві, вочевидь, знають про проблему, що склалась, оскільки на сайті зазначено таке: «Наполегливо рекомендуємо не користуватися пропозиціями різних посередників або агентств чи третіх осіб, які пропонують платні послуги в інтернеті або біля приміщення Генерального консульства ЧР у Львові чи візових центрів. Наголошуємо, що вищезгадані особи, які можуть поширювати брехливу інформацію, що вони здатні забезпечити співбесіду з консульським працівником, видачу бажаної візи або ж реєстрацію, не мають ніякого відношення до співробітників Генерального консульства. Генеральне консульство ЧР у Львові звертає Вашу увагу, що реєстрація на будь-який тип візи або проживання безкоштовна. Абсолютно непотрібним і небажаним є платити за цю послугу посередникам. У випадку, якщо з Вами зв'язується хтось, хто пропонує Вам цю послугу за винагороду, будь ласка, звертайтеся до Генерального консульства на електронну пошту. (вкажіть Ваше ім'я та контактні дані особи, яка вимагала від Вас гроші)». Тож ми відправили у консульство запит із проханням прокоментувати ситуацію. І отримали відповідь: «Іноземці можуть подати у Консульстві заяву на отримання робочої карти, при дотриманні всіх інших умов, лише двома способами — або через урядову програму „Режим Україна“, коли їм не потрібно реєструватися, але очікувати, доки з ними зв’яжуться, або шляхом стандартної реєстрації на e-mail zamkarta_lvov@mzv.cz, причому жодні винятки у цьому порядку не застосовуються. Телефонна реєстрація неможлива. Відносно кожного з двох вищезазначених методів реєстрації також вказано, якій кількості заявників може бути призначений термін подання заяви на отримання робочої карти. Через урядову програму „Режим Україна“ заяви набираються щодня, і подати заяву таким способом мають змогу 2000 заявників на місяць. Заявники, які планують працювати у чеського роботодавця, який не відповідає критеріям для включення у вищезгадану урядову програму, повинні використовувати реєстраційну e-mail адресу zamkarta_lvov@mzv.cz. Заявки цих осіб приймаються в обсязі 15 на тиждень (кожного понеділка). Про включення заявника до урядової програми „Режим Україна“ може клопотати роботодавець, який провадить діяльність у Чеській Республіці не менше двох років, є податковим резидентом у ЧР згідно Закону про податок на прибуток № 586/1992 Зб., зареєстрований у ЧР як платник медичного та соціального страхування, не має жодних невиплачених зобов’язань перед державою і має у своєму штаті принаймні 6 постійно працевлаштованих осіб. Додамо, що до грудня 2018 року вимогою було 10 осіб, тобто відбулася зміна і заявки на включення до програми можуть подавати більше фірм, ніж раніше. На веб-сайті також зазначаємо, що e-mail адреса zamkarta_lvov@mzv.cz адмініструється виключно візовим відділом Міністерства закордонних справ у Празі, тому Консульство не володіє жодною інформацією про перебіг реєстраційного процесу, а відтак не може реагувати на питання чи повідомлення заявників, пов’язані з ним. Дійсний перебіг реєстрації засвідчує, що перевищення ліміту заявників при цьому способі є значним. У випадку, якщо заявка надходить над лімітом, заявнику не залишається нічого іншого, ніж спробувати зареєструватися в одному з наступних місяців. В обох вищезгаданих способах йдеться про абсолютно прозорий спосіб реєстрації, до якого співробітники Консульства ніяк не можуть втручатися. На нашому сайті ми просимо громадськість уникати контактів з різними посередниками, які можуть пропонувати за оплату свої послуги поблизу Консульства або, наприклад, через Інтернет. Якщо заявникам відомі такі треті особи, які заявляють протилежне і пропонують свої послуги за оплату, ми рекомендуємо передати відповідну інформацію або безпосередньо до Консульства, або до українських поліцейських органів. На закінчення додаємо, що уряд Чеської Республіки усвідомлює зацікавленість чеських роботодавців у робочій силі з України і своїм недавнім рішенням схвалив збільшення кількості прийнятих заяв на робочу карту в рамках урядової програми „Режим Україна“ вдвічі (40 тис. на рік) з осені цього року. На даний час забезпечується кадрове посилення відповідних відомств, аби вони могли обробляти таку збільшену кількість заявок на робочі карти». Ми надіслали запит до львівської поліції щодо того, чи звертався хтось зі скаргою на посередників, котрі пропонують за гроші записатися в чергу до консульства Чехії, та відповіді до цього часу ще не отримали.  UAPORTAL.CZ разом з Тексти.org.ua 
    15588 Опубліковано Oleksa K.
  • Автор Oleksa K.
    Десята ранку. Біля Генерального консульства Чеської Республіки у Львові зібралось кілька десятків людей. Майже кожен тримає в руках файл із документами та номерок, спостерігаючи за даними на табло, що над входом, в очікуванні свого номера. Їх можна вважати щасливчиками, адже вже зареєстровані на сайті консульства й цього дня подадуть документи на отримання робочої візи. Набираю, запитую. «За оформлення всього пакету документів ми беремо 800 євро, — пояснює жіночий голос. — А за реєстрацію — тисячу євро. Можна спробувати встигнути зареєструватись на через один місяць». На замовлення UAPORTAL.CZ ,  texty.org.ua провели розслідування і підготували матеріал.   Автор: Сергій Прусак, опубліковано разом з texty.org.ua - Медія для розумних.  Біля посольства «Чехія зацікавлена в працівниках з України»... «У Чехії збільшили квоту на працевлаштування українців»... Подібні заголовки останнім часом тішать охочих попрацювати й покращити свої доходи та економіку й бюджет Чеської Республіки (адже там платяться податки), проте здійснити бажане вдається далеко не всім. Чи не найбільшою перешкодою на цьому шляху є процес отримання візи, точніше реєстрація на прийом у консульство. Більшість людей під консульством розділились по групах, щось обговорюють. Підходжу до трьох жінок, запитую, як їм вдалось зареєструватись. «Нам привезли готові документи з реєстрацією», — неохоче відповідає одна з них. — А скільки це коштувало? — Не можу вам нічого більше сказати. Розпитайте он того молодика у світлій футболці... Прямую до групи, в чий бік спрямувала мене жінка, там жваво щось обговорюють, переглядаючи документи. Звертаюсь до чоловіка, який, судячи з усього, консультує інших. Прошу підказати, як зареєструватись на прийом у консульстві для отримання дворічної робочої карти. «Це дуже складно, — відповідає чоловік. — Реєстрація проводиться у визначений день о 10-й ранку, максимум через 10 хвилин завершується. При тім за місяць консульство приймає лише 45 заявок, а охочих суттєво більше. Тож мінімальна вартість такої послуги — 1200 євро, але я вам допомогти не зможу, пошукайте інших». Хтось із присутніх підсунув мені номер телефону, за яким, мовляв, можуть допомогти. Набираю, запитую. «За оформлення всього пакету документів ми беремо 800 євро, — пояснює жіночий голос. — А за реєстрацію — тисячу євро. Можна спробувати встигнути зареєструватись на серпень (розмова відбувалася в червні), але майте на увазі, що розгляд ваших документів можуть перенести на один чи навіть шість місяців. Тому весь процес може зайняти від півроку до 9 місяців. І ще одне, якщо у вас не було сезонних чеських віз, швидше за все отримаєте відмову на дворічну робочу карту. Грошей ми не повертаємо». Невесела перспектива... Звертаю увагу на чоловіка, який стоїть подалі від більшості, документів у руках немає. Повторюю йому своє питання. «Простому смертному зробити це неможливо. Я працюю в консульстві і знаю, про що говорю, — підтвердження цієї інформації я не питав, бо розмову було б одразу завершено. — На липень реєстрацію закрили давно, на серпень розпочнеться 23 липня. Але зареєструватись самому неможливо. Тому тут так багато „добродіїв“, які з легкістю оформляють усі потрібні документи й реєструють. Якщо вам потрібна дворічна робоча карта в Чехію, то максимум, що за це правлять, — 2,5 тисячі євро. Якщо ж отримаєте в консульстві відмову (а таке час від часу стається), гроші назад не повернете. Та й ви після відмови не зможете більше розраховувати на виїзд до Чехії». То що ж робити тим, хто вже має домовленість про роботу, а от часу на очікування катма?! Нам вдалося поговорити з українцями, які стали заручниками саме таких обставин. Вони мали намір поїхати на роботу до Чеської Республіки, але так і не змогли самостійно подужати процес реєстрації в консульстві. У робочій силі там зацікавлені, але питання — як отримати візу?! 100 спроб додзвонитися і нелегальний посередник Бізнес Чехії (мова як про заводи, так і про невеликі компанії, що займаються прибиранням приміщень, пранням тощо) дуже зацікавлений у працівниках з інших країн, у тому числі з України. У цьому нас запевнила пані Оксана, яка, перебуваючи в Чехії, консультує місцевих працедавців, як отримати робочу силу з нашої країни. «Є кілька способів отримати робочу візу, — розповідає вона. — Можна скористатись проектом „Режим Україна“, але тоді доведеться чекати на візу щонайменше півроку. А можна оформити документи через чеське консульство. Важливо, що документи на довготривалу робочу візу приймають лише у Львові. Але для того, аби вам призначили дату для подання документів, треба подзвонити в консульство чи написати мейл (консульство регулярно змінює ці правила). «Уже на цьому етапі починається найбільший жах, — провадить пані Оксана. — Адже виконати цю вимогу немає жодної можливості. Одразу ж після відправлення листа з оновленим кодом людина отримує відповідь з інформацією про те, що всі місця, на жаль, уже зайняті. А на дзвінок відповіді ви взагалі не отримаєте». Попри це, українці якось потрапляють до Чехії на роботу. Виявляється, чимала кількість таких заробітчан робить це нелегально, а саме працюють по польській візі чи мають лише біометричний паспорт. Проте є й чимало, так би мовити, щасливчиків, яким вдалось-таки знайти можливість потрапити на роботу до чеського працедавця легально. «Є чимало посередників в Україні, які за певну плату допомагають оформити увесь пакет потрібних документів і зареєструватись у консульстві, себто потрапити в чергу, — пояснює пані Оксана. — Залежно від терміну робочої візи, за це правлять від 300 євро (за тримісячну візу) до 2 тисяч євро, після чого в тритижневий термін людина потрапляє в чергу». Ми дізнались про поневіряння українки, яка торік намагалась отримати дворічну робочу візу в Чехії. Вона погодилась розповісти про це анонімно, тож умовно назвемо її Лесею. Минулого літа жінка вирішила поїхати працювати в чеську клінінгову компанію, про що вже мала домовленість. Здавалося б, головне в такій ситуації — знайти роботу. Тож їй потрібно було всього лише зареєструватись на сайті чеського консульства, після чого на оформлення пакету документів у неї було б близько двох місяців до призначеної дати прийому в консульстві. Тоді реєстрація відбувалась за вказаним номером телефону. Та спершу треба було дочекатись дати запису, яку повідомляли на сайті. Дочекавшись цієї інформації, у визначений день Леся зробила понад 100 спроб додзвонитись, та щоразу у слухавці лунали короткі гудки — зайнято. А після п’ятої вечора увімкнувся автовідповідач: «На жаль, місць більше немає, усі заявки вже прийнято»... На сьогодні реєстрацію через телефон скасовано. Зрозумівши, що зареєструватись власними зусиллями не вдасться, українка звернулась до посередників, які запевнили: за 2000 доларів зроблять усе самі, а вона отримає дворічну карту. Іншого виходу жінка не знайшла і довелось заплатити, аби не втратити можливість попрацювати в Чеській Республіці й заробити. «Мені вдалось обхитрити цю схему — вимушено»   Проблема із записом у консульство не нова. Громадське ТБ ще в 2013 році робило репортаж на цю тему, як бачимо мало, що змінилося. У Чехії легалізуватися легше А от 49-річному Миколі Семенюку з Житомира допомогти оформити робочу візу взялась його співмешканка, громадянка Чехії, яка спеціально для цього прибула до України. «Минулого року під час перебування в Чехії, де я працював за тримісячною робочою візою, познайомився з місцевою жителькою, — розповідає пан Микола. — Ми жили разом». Тоді, до речі, аби отримати тримісячну візу, чоловікові довелось заплатити за посередництво 3000 крон (чеській фірмі) і ще 1200 гривень львів’янину, який допомагав зареєструватись. Плюс 35 євро, які треба офіційно заплатити в консульстві. «Відтак, сподіваючись отримати довготривалу візу, я зібрав необхідні документи, у тому числі запрошення з Чехії на роботу і про те, що матиму місце для проживання, — ділиться пан Микола. — Разом із коханою приїхав до Києва, аби подати пакет документів на виготовлення візи на два роки. Ми тоді ще не знали, що на такий термін візу можна отримати лише у Львові. Отже, спершу потрібно було зареєструватись на сайті чеського консульства для прийому. Але виявилось, що реєстрація починається о 10-й годині ранку, а о 10:10 вже всі місця були зайняті... Цей сценарій повторювався протягом трьох місяців — увесь цей час чоловік безуспішно намагався зареєструватись на подання документів. Тож жінка пана Миколи вирішила сама піти в консульство. І хоча вона є чешкою, її не пропустили, і охоронець вимагав дані про реєстрацію на сайті. На жоден номер телефону в консульстві додзвонитись не вдалося, навіть на номер для SOS-повідомлення (коли громадянам Чеської Республіки потрібна допомога). І пара почала шукати фірми, які допомагають зареєструватись — за гроші, звісно. Тоді й виявили, що дворічну візу можна отримати лише у Львові і за це, залежно від умов посередника, потрібно заплатити від 1200 до 2000 доларів... Віддавати такі гроші за фактично здирництво чоловік не захотів. Тому поїхав до Чехії як турист з надією вирішити це питання на місці. І не прогадав, адже там дізнався, що є можливість подати документи до поліції на возз'єднання сім’ї. «Тож 11 травня я приїхав до Чехії, — провадить українець, — де дізнався про можливість оформлення документів на місці про те, що ми проживаємо разом. Так ми і зробили, це сталося наприкінці травня, і мені одразу видали робочу візу на три місяці». А протягом наступних 270 днів після цього додому до пари має прибути комісія для підтвердження даних про спільне проживання. Якщо цього не станеться (тобто комісія не приїде), українцю автоматично продовжать візу ще на три місяці і так далі, поки члени комісії не зроблять потрібного висновку. Після цього пан Микола може розраховувати на робочу візу на 10-річний термін. Тож наразі чоловік спокійно працює легально, очікуючи на візит членів комісії й подальший позитивний розвиток подій. Попередження від консульства У чеському відомстві, вочевидь, знають про проблему, що склалась, оскільки на сайті зазначено таке: «Наполегливо рекомендуємо не користуватися пропозиціями різних посередників або агентств чи третіх осіб, які пропонують платні послуги в інтернеті або біля приміщення Генерального консульства ЧР у Львові чи візових центрів. Наголошуємо, що вищезгадані особи, які можуть поширювати брехливу інформацію, що вони здатні забезпечити співбесіду з консульським працівником, видачу бажаної візи або ж реєстрацію, не мають ніякого відношення до співробітників Генерального консульства. Генеральне консульство ЧР у Львові звертає Вашу увагу, що реєстрація на будь-який тип візи або проживання безкоштовна. Абсолютно непотрібним і небажаним є платити за цю послугу посередникам. У випадку, якщо з Вами зв'язується хтось, хто пропонує Вам цю послугу за винагороду, будь ласка, звертайтеся до Генерального консульства на електронну пошту. (вкажіть Ваше ім'я та контактні дані особи, яка вимагала від Вас гроші)». Тож ми відправили у консульство запит із проханням прокоментувати ситуацію. І отримали відповідь: «Іноземці можуть подати у Консульстві заяву на отримання робочої карти, при дотриманні всіх інших умов, лише двома способами — або через урядову програму „Режим Україна“, коли їм не потрібно реєструватися, але очікувати, доки з ними зв’яжуться, або шляхом стандартної реєстрації на e-mail zamkarta_lvov@mzv.cz, причому жодні винятки у цьому порядку не застосовуються. Телефонна реєстрація неможлива. Відносно кожного з двох вищезазначених методів реєстрації також вказано, якій кількості заявників може бути призначений термін подання заяви на отримання робочої карти. Через урядову програму „Режим Україна“ заяви набираються щодня, і подати заяву таким способом мають змогу 2000 заявників на місяць. Заявники, які планують працювати у чеського роботодавця, який не відповідає критеріям для включення у вищезгадану урядову програму, повинні використовувати реєстраційну e-mail адресу zamkarta_lvov@mzv.cz. Заявки цих осіб приймаються в обсязі 15 на тиждень (кожного понеділка). Про включення заявника до урядової програми „Режим Україна“ може клопотати роботодавець, який провадить діяльність у Чеській Республіці не менше двох років, є податковим резидентом у ЧР згідно Закону про податок на прибуток № 586/1992 Зб., зареєстрований у ЧР як платник медичного та соціального страхування, не має жодних невиплачених зобов’язань перед державою і має у своєму штаті принаймні 6 постійно працевлаштованих осіб. Додамо, що до грудня 2018 року вимогою було 10 осіб, тобто відбулася зміна і заявки на включення до програми можуть подавати більше фірм, ніж раніше. На веб-сайті також зазначаємо, що e-mail адреса zamkarta_lvov@mzv.cz адмініструється виключно візовим відділом Міністерства закордонних справ у Празі, тому Консульство не володіє жодною інформацією про перебіг реєстраційного процесу, а відтак не може реагувати на питання чи повідомлення заявників, пов’язані з ним. Дійсний перебіг реєстрації засвідчує, що перевищення ліміту заявників при цьому способі є значним. У випадку, якщо заявка надходить над лімітом, заявнику не залишається нічого іншого, ніж спробувати зареєструватися в одному з наступних місяців. В обох вищезгаданих способах йдеться про абсолютно прозорий спосіб реєстрації, до якого співробітники Консульства ніяк не можуть втручатися. На нашому сайті ми просимо громадськість уникати контактів з різними посередниками, які можуть пропонувати за оплату свої послуги поблизу Консульства або, наприклад, через Інтернет. Якщо заявникам відомі такі треті особи, які заявляють протилежне і пропонують свої послуги за оплату, ми рекомендуємо передати відповідну інформацію або безпосередньо до Консульства, або до українських поліцейських органів. На закінчення додаємо, що уряд Чеської Республіки усвідомлює зацікавленість чеських роботодавців у робочій силі з України і своїм недавнім рішенням схвалив збільшення кількості прийнятих заяв на робочу карту в рамках урядової програми „Режим Україна“ вдвічі (40 тис. на рік) з осені цього року. На даний час забезпечується кадрове посилення відповідних відомств, аби вони могли обробляти таку збільшену кількість заявок на робочі карти». Ми надіслали запит до львівської поліції щодо того, чи звертався хтось зі скаргою на посередників, котрі пропонують за гроші записатися в чергу до консульства Чехії, та відповіді до цього часу ще не отримали.  UAPORTAL.CZ разом з Тексти.org.ua 
    Серп 06, 2019 15588
  • 26 Вер 2017
    Наша співрозмовниця – Оксана Пеленська, славіст, мистецтвознавець, культуролог, автор дослідження «Український портрет на тлі Праги». З пані Оксаною ми зустрічаємось в улюбленому кафе колишнього легендарного президента Чехії Вацлава Гавела «Славія», яке розташоване поруч з Національним театром – Народним Дівадлом, як називають його чехи. Й до сьогодні це найулюбленіше місце творчої інтелігенції Праги. – Пані Оксано, Україна та Чехія мають дещо схожі історії мовного поневолення. Як чехам вдалося виграти?– Фактично з 1620 року і аж до 1918 року, коли почалося життя нової Чехословацької Республіки, тобто без 2 років аж 3 століття чехи були під владою свого сусіда, країни набагато сильнішої у всіх відношеннях – економічному, політичному, інших. Велика потужна держава династії Габсбургів і маленька Чехословаччина. Та ці 3 століття чехи не сиділи склавши руки. Вони терпіли – терпіли, потім всередині 19 століття еліта народу (а це були філософи, письменники) зібралися докупи і стали вирішувати: як же нам рятувати мову? І почали вигадувати, наприклад, новий чеський словник, те, що навіть видається сьогодні смішно згадувати, але є такі слова, і їх дуже багато, які живуть успішно по нинішній день. Чеською мовою створили майже всю військову термінологію, вони відкинули всі ці обер-лейтенанти, запровадили своє. Весь народ в Європі грає в волейбол, чехи – в одбієну(те, що відбивається). Усі ходять на футбол, а чехи грають в копану (копають м’яча), всі – в баскетбол, чехи грають в кошікову(кидають в кошик).   – Тобто завчасно очищували мову від інтернаціоналізмів? – Вони хотіли зберегти своє і робили, здавалося б, багато штучного. Але знову ж таки: ось ми поруч із Національним театром. Усі ходять до театру, тільки не чехи. Вони ходять до дівадла, вони ходять дивитися. Було багато вигадано і чимало збереглося слів, пов’язаних з військовою термінологією, спортом, побутом від середини 19 століття. Завдяки лідерам, які відроджували, групі людей – ентузіастів, які вирішили зберегти чеську мову. Тому мовна проблематика в Чехії і по сьогоднішній день дуже й дуже чутлива. Останній приклад – всі ми працюємо на чому? На комп’ютері. А чехи – на почітачі, дослівно – це інструмент, на якому ви рахуєте. Усі сідають за комп’ютер, чех – за почітач, і йому дуже добре при цьому. У мене таке ставлення чехів до своєї мови викликає велику повагу. Скільки українців – 43 мільйони? А чехів – 10. І вони зберегли свою мову, культуру, історію. І тому кожен наїзд, якась спроба щось виправити, перекривити або сказати неправильно – тут же вас виправлять, дуже коректно, дуже гарно поправлять, скажуть, що ви не мали рації, що треба говорити ось так, так і так. І одним із тих, хто ставився до цього дуже коректно, був Томаш Гарріг Масарик, перший Президент Чехословаччини. У цьому причина, можливо, чому його поважають як першого Президента незалежної Чехословаччини. Дуже-дуже шанують. І, мабуть, ще Вацлава Гавела. Це – та людина, яка перехопила це знамено ставлення до історії, людей і по нинішній день до нього тут дуже велика повага. Будете мати хвильку часу, трішечки далі пройдіть вперед, побачите велике червоне серце біля Національного Театру. Це«серце Гавела». Він коли підписувався, писав Вацлав Гавел і креслив сердечко. І ось тепер ця площа так і називається – площа Вацлава Гавела. І там велике червоне серце. Ви на нього можете поглянути. – Чехам пощастило з Гавелом, правда? – Напевне, так. – Українці, на жаль, не мають такого рівня національного лідера…– Мені пощастило, я мала нагоду з Вацлавом Гавелом зустрічатись доволі часто. Зустрічей сім, за різних обставин. Одного разу тут, недалеко. Звідси видно пагорб, на ньому є щось таке як Ейфелева вежа. Називається Петршін, там дуже гарні парки. І коли підніматись на Петршін, де можна відпочивати, десь в половині дороги можна побачити дуже гарний пам’ятник Карелу Гінеку Масі. Маха – поет, історик, в німецький час писав чеською мовою і Гавел завжди на його день народження ходив до його пам’ятника покласти квіти. Я згадую таку зустріч, у мене були мої знайомі, яким я показувала Прагу, і запропонувала піти на Петршін. От піднімаємось, підійшли до пам’ятника Масі, я їм щось розповідаю, дивимось, прийшов Гавел з маленьким букетиком, не ті наші совєтські«мітли», а маленький скромний букетик. Гавел став собі скромно, схилив голову, поклонився, постояв 5 хвилин і пішов. У мене і у всіх інших був шок. – Це він був ще Президентом на той час?– Так. Звісно, була і охорона, але це не ті бодігарди, які вичищають площу, бо якісь VIPи мають прийти. Всі стояли в шоці. Прийшов пан Президент поклонитися поету. Поклонився й пішов. – Чехи мають добру історичну пам’ять, якщо так завзято відстоюють свою ідентичність…– Отже, що я вам розповіла про Білу Гору – 1620 і 1918, оці 3 століття – думаю, про це треба якомога більше говорити українцям, тому що подібну історію мали й вони. Не завжди вдавалося зберегти ставлення до мови чи до історії. Тому що чехи не переживали Голодомор, вони були менше на 30 років під владою більшовиків. Це колосальна для нас втрата – 30-і роки: розстріляне Відродження, багато всього. Але і чехи теж мали складні стосунки. Вони по нинішній день, скажімо, вважають: так, Німеччина – добрий сусід, але давайте будемо коректними і все. Тому що ця історична пам’ять – вона збереглася. Хоча нинішній німець від того «білогорського» німця відрізняється, між ними колосальна різниця й століття між ними, але чех пам’ятає. Вони можуть говорити: давайте зробимо як у Німеччині, але за тим немає отакого поклоніння. Просто треба раціонально відібрати те, що треба, але ми лишимося чехами. А німці хай собі живуть. Я говорю, що це було б несправедливо: українців порівнювати з чехами, тому що та історична катастрофа, яку пережила Україна – ніхто такої в Європі не переживав. Але оці уроки – ставлення до історії і прагнення понад усе зберегти своє – вони у чехів залишились. По сьогоднішній день вони працюють на «почітачі», вони вигадують всю термінологію на комп’ютері – вона вся чеською мовою. Вони шанують іноземців, але вважають себе найкращими. – В Україні довго насаджувалась думка, що українська мова – це мова селян. Чи не було чогось подібного в Чехії? Адже німецька так само, як у нас російська, була мовою освіти, бюрократії, державних установ. – Не кажіть чехові, що в нього селянська мова. Це мова цивілізованого народу. Все. Це не можна так говорити – селянська мова. Як і не можна говорити, що українська мова –селянська. Це неправильно. Є міський діалект і є діалект села, і вони між собою різняться. Те, що Україна була переважно сільською країною – не означає, що й мова сільська. І ніколи не можна так казати, це – мова цивілізованого народу, так само як і українська. Люди говорили й намагались зберегти своє. Як би не було тяжко, і в селі, і в місті. У чехів нема того, що має Україна – колосальна земля, дуже багата земля. І, відповідно, населення сільське преважало над міським. Я не знаю, яке зараз співвідношення, здається, уже немає такого. Але так бувало завжди.– Здається, зараз 31 % сільського населення в Україні, відповідно 69% – міського.– Сільське населення і в нас, і в чехів, і скрізь переважно підживлює мови. Той же фольклор – це скарб невикористаний. – А в чехів дуже популярні народні звичаї, народні гуляння. Розкажіть про це.– У кожному селі є день – свято патрона – якогось святого, чи народне. Тоді всі одягають народний одяг, і хай це буде всього 200 людей, вони будуть святкувати у себе на площі, і до них приїде телебачення, і про це село будуть розповідатиі всім показувати, який стиль одягу народного, і якою говіркою вони про щось розмовляють, кажуть, наприклад, не вино, а «вінко», або якось інакше. І з великим захопленням все це роблять, на відміну від українців. – Тобто вони кращі промоутери чеського, ніж ми – українського?– Розумієте, народна драма – поневолення на 3 століття – вона консолідувала чехів, не розбила, а консолідувала. Вони якось згуртувалися, їм було цікавіше, потихеньку. Подивіться на фото Праги кінця 19 століття: хмара вивісок німецькою мовою, але вони заходили все одно по своє «півечко», до своєї кантини і розмовляли по-своєму, по-чеськи. – Діяч чеського відродження Йосип Юнгман колись сказав, що чехом є той, хто розмовляє чеською.– Любити свою мову й культуру може будь-хто: росіянин, чех, німець. Але чомусь якщо хтось в Україні заявляє, що любить власну країну, мову й культуру, чомусь відразу прикріплюють йому ярлик націоналіста. – В Україні актуальна боротьба з суржиком. Чи є у чехів подібна проблема?– У чехів суржику нема. Престижно розмовляти чеською. Міста мають свої особливості, є, звісно, й діалекти. Дуже гарно розмовляють на Мораві – там тягуча, співуча мова. І вони надсміхаються над пражанами: мовляв, вони розмовляють, наче стріляють. Отож, ті «стріляють», а ті «тягнуть». Але є набута властивість – зберегти своє: нас мало, якщо ми не будемо себе берегти – то нас не стане. Треба своє шанувати. – Цікаво, а в часи Чехословаччини яким чином співіснували чеська й словацька? Наскільки я знаю, на телебаченні було, як у нас зараз – хтось говорить українською, хтось – російською. Так само було і тут, так?– Дуже-дуже чітко було, не можна сказати – виміряно, але вивчено співставлення. Приблизно якщо можна говорити про нинішню Словаччину – це 5 млн. Нинішня Чехія – 10 млн. Може, трішечки більше. Всі радіоканали, пригадую, говорили по-чеськи й по-словацьки, так і так. Словаки з великою радістю, коли тільки настав момент від’єднатися, чи, скажімо, мати свою країну, вони це зробили. Бо ментальність: вони відчували себе таким немовби «молодшим братом». Не хотілося їм цього. Були чехословаки, не словаки. По-різному воно відбувалося, але хотілося мати своє. Тому вони від’єдналися і зберегли мову. Розумієте? Під тим «старшим братом» вони зберегли мову, свою словацьку. – Ви як фахівець у цій сфері, культуролог, як ви вважаєте, чому мова така важлива? Чому серед політиканів вона буває таким дражливим фактором?– Я не скажу нічого нового: якщо є мова – є нація. Якщо немає мови – ви перестаєте існувати. Все. Якщо ви йдете до крамниці в Києві, заходите до книгарні – і не можете знайти книжки українською мовою, то варто задуматись, кому це потрібно і на чию це користь грає? Тут такої проблеми немає і ніколи не було. За німців, у ті часи – так. Але були ті будителі, які завжди закликали, власне, те, що ви сказали – не забувати мову. Перестане існувати чеська мова – перестане існувати чеська нація і держава. Тому вигадували, як здавалось, смішні слова. І це були недаремні зусилля, мова їх прийняла. Якщо б я знала, що ви мене про це запитаєте, знайшла б приклади – дуже й дуже смішні слова, котрими вони хотіли замінити оці інтернаціоналізми. Якось так хустинка смішно називалась, не згадаю зараз.– Але вони не прижилися?– Деякі не прижилися, інші – використовуються. Наприклад, у спортивній термінології, культурі. От є бібліотека, у чехів – «кніговна». Ми можемо, слава Богу, вже зараз говорити книгарня. А вони давно говорять. – А чому нема в українців, як Ви думаєте, отакого самодостоїнства сприйняти свою мову? Не вважається це предметом гордості, як у чехів? –Навіть якщо піти тут на уроки танців, то й там навіть іноземці з інших країн говорять чеською. У них є розуміння, якщо вони в Чехії, то їхнім обов’язком є спілкування чеською. Їх би чехи не прийняли на навчання до Чеської Республіки,це перша умова – вивчити чеську. По нинішній день. Хочете тут жити й працювати? Перше, що зроблять, вас навчать мови.  – А як щодо шкіл національних меншин?– Є повністю українські, російські і т.д. Але якщо ви тут – обов’язковою є чеська мова. Навіть ніхто не буде питатись. Спочатку мова, а потім працюйте, і т.д. Якщо ви захочете навчатись на своїй, то це вам буде коштувати дуже й дуже дорого – платне навчання.– Це дражливе питання для України: мова російської, угорської меншин…– Якщо ви вступаєте, наприклад, в Карлів університет, ви будете слухати лекції чеською мовою. Нема такого, щоб викладач Карлового університету з історії, фізики, математики чи географії читав лекції німецькою чи будь-якою іншою іноземною. Чеською, звичайно. Якщо ви хочете вчитись на загальних умовах в університеті, ви повинні володіти чеською мовою. Якщо ви цього не зробите, ви будете вчитися, скажімо, українською, англійською, але це навчання платне. Все.– Дорого платне?– Дорого. Для студентів, якщо в нього немає якоїсь підтримки, то якщо ви навчаєтесь за кордоном, мусите мати якусь підтримку. А це платне, це дуже дороге навчання. І це закон. Хочете отримати чеське громадянство? Перше, що вам треба – здати іспит з чеської мови. Без цього іспиту ви, наприклад, якщо й були б головою якоїсь великої корпорації, й у вас би тут був банк – ви повинні здати іспит з чеської мови. –  Де ще, окрім цього, запобіжники збереження мови у чехів?–  Побутує скрізь, у побуті всюди чеська мова. Ви питали, чому ми не маємо такої гордості? Бо в українців у крові ще страх, цей пострадянський, дуже важливий гіркий синдром. Він ще довго буде існувати. За захист свого загинули покоління, за захист своєї мови, історії, культури. На Сибіру – десятки тисяч, і не просто українців, а цвіту нації, відомий «матвєєвський»розстрільний список 1111 осіб. Це відомі імена. Ніхто такого не пережив, як пережила Україна. Голодомор, НКВС… Слава Богу, що зараз вже з’явилися джерела, відкрились архіви, і ми змогли про це дізнатись.В Чехії, наприклад, дуже раді піти до архіву, вивчати, писати, говорити. На чеському громадському ТБ є програма, яка називається «Історія». Вона мене дуже багато чому навчила. Йдеться про речі, які стосуються колишніх чи нинішніх фактів, але в основному це криваве 20 століття. І, звісно ж, розмовляють лише чеською мовою відомі фахівці, відомі знавці. Це півгодинна програма з повторами, дуже повчально й цікаво. І кожного разу після цієї програми мені прикро, чому в нас немає такої програми. Це по-перше. А, по-друге, нема усвідомлення того, що це потрібно. Без цього просто не вижити. Поки не будуть названі імена всіх, хто загинув, не буде чітко сказано, хто в цьому винний. – Тут ще й інше ставлення до цінності життя, мені здається. У нас культивується жертвоприношення, продукуються гасла. Напевне, визначення патріотизму у нас і тут відрізняються?– Відрізняються. Тому що тут цілком інша історія. Хоча слов’янські народи і не так дуже географічно віддалені один від одного. Але в історичному розвитку це абсолютно дві різні лінії. Цілком. І передусім це власне совєтський період, який на Україні позначився катастрофічно. Адам Міхнік висловив дуже гарну думку:  найстрашніше в комунізмі – те, що після нього залишилось. Тому що це перекручена, знищена свідомість українського народу як чогось гіршого. І страх. Оце є 2 такі фактори. От зараз народилось перше покоління. Тим людям зараз – 20 – 25 років. Вони лише входять в історію. Хоча би ще 2 – 3 покоління. Хоча б ще 20 – 25 років.– Якщо вони не втечуть.– Думаю, не втечуть. Будемо разом жити в Європейському Союзі, дружно, без кордонів. Будемо мігрувати. Але бачите, що діється в Європі – з однієї крайнощі в іншу. – Але ж Чехія займає особливу нішу щодо міграції.– Бо вони знають – що то таке, чужий у своїй хаті. Вони це мали 300 років, вони цього не хочуть. Тому вони дуже й дуже обережні. Тут є табори для мігрантів, біженців, в яких 20 осіб, докупи – 700 – 800. Багато розголосу довкола цього, ніби біженців Бог знає скільки. Чехи дуже упереджені щодо цього. І це – наслідок їхнього історичного досвіду. – Через те вони більше й залучають українців, бо ми ментально близькі.– Це по-перше. По-друге, вони мають щодо цього добрий досвід. Коли після Перщої світової війни прийшла Велика Жовтнева Революція, а після того більшовики захопили Україну, а вже опісля у 1918-у перестала існувати УНР, і ті люди, які мали можливість, вони рятувались, емігрували. Скажімо, члени Української Центральної Ради, тому що ті, які не виїхали, їхнє життя закінчилось або в ГУЛАГах, або їх розстріляли. Тож велика кількість українців, які все ж виїхали, опинилася тут, у Чехословаччині Масарика, приблизно понад 20 тисяч. Можете собі уявити, країна, яка тільки-тільки записалася на карті, почала існувати, президент Масарик розумів, що цим людям, які тікають не від того, що їм погано і вони шукають щось краще, а від того, що рятують своє життя від комуністичного режиму. Хоча уявлення Масарика про незалежну Україну не було ще до кінця сформоване, він думав, що можна було лишатись автономією у складі Росії. Але це вже інша тема. І він прийняв отих 20 тисяч українських утікачів, серед них були й поети, й письменники, вчені, науковці, педагоги. І протягом 2 десятиліть – з 1919 по 1939, до початку війни, українці тут створили Український вільний університет, Український педагогічний інститут імені Драгоманова, Українську господарську академію, Українську мистецьку академію (вона називалась Студія образотворчого мистецтва), були свої театри, школи, громадські товариства, видавництва. Українці видавали неймовірну кількість друкованої періодики. Є така Мар’яна Савка, вона про це навіть книжку написала. Тому українці мають тут своє історичне коріння. Навіть Президент Мілош Земан, я сама була свідком, чула, сказав: треба приймати на роботу українців, вони працьовиті, і вони нам культурно близькі. Так що отаке ставлення до українців має історичне підгрунтя, тут багато українських архівів, українських бібліотек і т.д. Це те, що зібрала українська міжвоєнна громада, що вдалося зберегти. – Нині, коли Чехія в ЄСі всі знають та вивчають англійську – чи немає знову проблеми збереження мовної ідентичності?– Цілком ні. Це чужа мова. Чужі мови треба знати, але свою передусім. – А в радянський період чи були утиски чеської мови?– Ні, не було. Єдине те, що серед іноземних мов превалювала російська. Старше покоління її знає.Знайома журналіст з України розповідала, що, беручи недавно в чеського посадовця інтерв’ю англійською, побачила, що той засмутився трохи, що не чеською, хоч він і прекрасно володіє англійською. В Україні ми зазвичай дуже поблажливо ставимось до іноземців і відразу переходимо на їхню мову, включно з російською. – Хотіла спитати: ви собі уявляєте подібну ситуацію в Україні, щоб там хтось так відреагував? –Наша 45-мільйонна нація не може собі такого уявити, а 10-мільйонна, з такою історією, може. Чехи пишаються своєю мовою. Розумієте, от те, що вони вижили, дало їм привід усвідомити себе народом, який здатен чинити опір і зберегти найдорожче – мову. І вони тим пишаються. Якийсь там німець приїхав. Ну Боже мій, їх 80 мільйонів, нас – 10, ну і що? –Вони пишаються й минулим, і сучасним. Українці зазвичай – минулим. Процвітає таке собі пишаторство: шаровари, глечики, вареники. Не вистачає глибинності. – Тому що треба вчити вчителів. Нема кому про це розповісти. Мало хто про це знає. І немає людей, які б про це знали. Вони лежать десь там між Москвою і ГУЛАГом в Сибіру. –Відомий чеський художник – Альфонс Муха – намагався створити фундамент ідентичності, мешкаючи у Франції. У нас є Шевченко, який теж тривалий час творив на чужині. Виходить, чужина допомагає усвідомити ідентичність.– Це питання складне. Залежить від того, з якою метою і як. В Мухи це був власний вибір, це була ще й країна, яка його навчила фаху. Але він лишився тут, для нього чеське було елементом натхнення. Візьміть,наприклад, нашого Олександра Архипенка. Якщо ви зараз поглянете в довідники, навіть в інтернет, то прочитаєте, що Архипенко – росіянин. Українці ніколи не крали і не хотіли мати чужого. Але повернути своє потрібно. Тут, в Чехії, я бачила твори Архипенка, які має Національна галерея Чехії. Чому б не поговорити тій громаді, що тут є, про ці цінності – як вони сюди потрапили, чому вони можуть нас навчити і зрештою повернути їх додому. Архипенко не російський, а український скульптор. І таких прикладів багато: українець чи росіянин? У чехів такого немає. Візьміть Божену Нємцову і її «Бабусю»: якщо читати цей твір, то з першої літери і до останнього рядочка – це дуже чеська література. І не лише в мовному відношенні. Як можна загорнути дитинку, говорити зі старшими, пройтися селом, які паралелі викликає погода? Але це все в чеському контексті. Герой цього твору ніколи не зробить порівняння з німцями, ще з кимось, тому, коли говорять про Божену і «Бабусю» – це квінтесенція чеського. Дуже потрібного, без цього не вижити, не підете далі, не будете рухатись. Чи виїдете за кордон, як Муха, але зі своїм, а не з чужим. Якби не було трагедії, яка перервала ланцюг поколінь, була б і в Україні ситуація інша. Але була перервана традиція, ланцюг традицій. У нас є люди, які поняття не мають про історію, і не хочуть знати, і не хочуть принципово до цього наближатись. Але треба, бо інакше буде тяжко рухатись далі. Ну, може, Шевченко, Франко – все. На цьому все закінчується. Називаєте в мистецтві пару імен – будуть говорити, що це російські композитори, художники. Нам непотрібно чужого брати, але своє потрібно повернути.   – Наприклад, відомий чех Франц Кафка –з єврейським корінням, при цьому писав німецькою. Яке до нього ставлення?– Чеське. Так як Бруно Шульц – український письменник, який писав німецькою. Або той же Гоголь, який писав російською.Це називається російська школа в українській літературі. Микола Гоголь не може бути однозначно російським письменником. Був тут такий поет – Євген Маланюк. До речі, дуже наполягав, щоб його називали Евген, бо колись так говорилось українською. Він говорив про Гоголя, назвав це явище – «українськість». Вийшла його «Книга спостережень», вже за кордоном, в Америці, в 1954 році, а з 1923 по 1945 рік Маланюк жив у Чехословаччині. Написав розкішне есе, яке увійшло в цю книгу, і там він пише про «українськість» Гоголя, про ланцюг української культурної традиції. – Які зараз нові виклики має українська громада в Чехії, адже хвилі еміграції інші?– Ви дуже слушно зауважили – інші покоління, хвилі. Перед нашим посольством, як ніколи, сьогодні дуже великі й серйозні завдання. Громада велика – 120 тисяч, найбільша після словаків. Тільки у Празі – 52 тисяч українців. Ці люди – переважно вихованці вже радянської школи. Мало знають про історію, але спраглі до історії, культури, і з ними треба працювати, проводити літературні вечори, є потреба запрошувати письменників, говорити про історію. Потрібно урізноманітнювати роботу. – Сприятлива економічна ситуація в Чехії спонукає українців сюди їхати?– Так, чехи шанують працю українців, вони дуже дисципліновані, у Чехії реноме успішної та цікавої туристичної країни, туризм – важливе джерело надходжень. Вони пережили економічну кризу й пішли далі. І на вістрі буму зацікавлені в робочій силі з України, щоб набрати людей і заповнити вільні місця.Загалом те мовне й культурне просвітництво, яким займається СловОпис – це дуже цікаво. В Україні загалом мала поінформованість про власну історію, культуру. І треба вчити вчителів. Я не можу уявити, щоб тут говорили викладачі з помилками. Увесь би світ уже знав, що такий професор зробив помилку, і завтра він би вже не викладав. А в нас може бути титулована особа, і за 10 хвилин зробити тисячу помилок. – Так, у нас ще відсутня лінгвоекологія.– Немає запиту, але думаю, що це прийде. Вірю в нове вільне покоління. Вони хочуть і в них це вийде. Інтерв’ю записала Тамара Куцай СловОпис
    15522 Опубліковано Галина Андрейців
  • Наша співрозмовниця – Оксана Пеленська, славіст, мистецтвознавець, культуролог, автор дослідження «Український портрет на тлі Праги». З пані Оксаною ми зустрічаємось в улюбленому кафе колишнього легендарного президента Чехії Вацлава Гавела «Славія», яке розташоване поруч з Національним театром – Народним Дівадлом, як називають його чехи. Й до сьогодні це найулюбленіше місце творчої інтелігенції Праги. – Пані Оксано, Україна та Чехія мають дещо схожі історії мовного поневолення. Як чехам вдалося виграти?– Фактично з 1620 року і аж до 1918 року, коли почалося життя нової Чехословацької Республіки, тобто без 2 років аж 3 століття чехи були під владою свого сусіда, країни набагато сильнішої у всіх відношеннях – економічному, політичному, інших. Велика потужна держава династії Габсбургів і маленька Чехословаччина. Та ці 3 століття чехи не сиділи склавши руки. Вони терпіли – терпіли, потім всередині 19 століття еліта народу (а це були філософи, письменники) зібралися докупи і стали вирішувати: як же нам рятувати мову? І почали вигадувати, наприклад, новий чеський словник, те, що навіть видається сьогодні смішно згадувати, але є такі слова, і їх дуже багато, які живуть успішно по нинішній день. Чеською мовою створили майже всю військову термінологію, вони відкинули всі ці обер-лейтенанти, запровадили своє. Весь народ в Європі грає в волейбол, чехи – в одбієну(те, що відбивається). Усі ходять на футбол, а чехи грають в копану (копають м’яча), всі – в баскетбол, чехи грають в кошікову(кидають в кошик).   – Тобто завчасно очищували мову від інтернаціоналізмів? – Вони хотіли зберегти своє і робили, здавалося б, багато штучного. Але знову ж таки: ось ми поруч із Національним театром. Усі ходять до театру, тільки не чехи. Вони ходять до дівадла, вони ходять дивитися. Було багато вигадано і чимало збереглося слів, пов’язаних з військовою термінологією, спортом, побутом від середини 19 століття. Завдяки лідерам, які відроджували, групі людей – ентузіастів, які вирішили зберегти чеську мову. Тому мовна проблематика в Чехії і по сьогоднішній день дуже й дуже чутлива. Останній приклад – всі ми працюємо на чому? На комп’ютері. А чехи – на почітачі, дослівно – це інструмент, на якому ви рахуєте. Усі сідають за комп’ютер, чех – за почітач, і йому дуже добре при цьому. У мене таке ставлення чехів до своєї мови викликає велику повагу. Скільки українців – 43 мільйони? А чехів – 10. І вони зберегли свою мову, культуру, історію. І тому кожен наїзд, якась спроба щось виправити, перекривити або сказати неправильно – тут же вас виправлять, дуже коректно, дуже гарно поправлять, скажуть, що ви не мали рації, що треба говорити ось так, так і так. І одним із тих, хто ставився до цього дуже коректно, був Томаш Гарріг Масарик, перший Президент Чехословаччини. У цьому причина, можливо, чому його поважають як першого Президента незалежної Чехословаччини. Дуже-дуже шанують. І, мабуть, ще Вацлава Гавела. Це – та людина, яка перехопила це знамено ставлення до історії, людей і по нинішній день до нього тут дуже велика повага. Будете мати хвильку часу, трішечки далі пройдіть вперед, побачите велике червоне серце біля Національного Театру. Це«серце Гавела». Він коли підписувався, писав Вацлав Гавел і креслив сердечко. І ось тепер ця площа так і називається – площа Вацлава Гавела. І там велике червоне серце. Ви на нього можете поглянути. – Чехам пощастило з Гавелом, правда? – Напевне, так. – Українці, на жаль, не мають такого рівня національного лідера…– Мені пощастило, я мала нагоду з Вацлавом Гавелом зустрічатись доволі часто. Зустрічей сім, за різних обставин. Одного разу тут, недалеко. Звідси видно пагорб, на ньому є щось таке як Ейфелева вежа. Називається Петршін, там дуже гарні парки. І коли підніматись на Петршін, де можна відпочивати, десь в половині дороги можна побачити дуже гарний пам’ятник Карелу Гінеку Масі. Маха – поет, історик, в німецький час писав чеською мовою і Гавел завжди на його день народження ходив до його пам’ятника покласти квіти. Я згадую таку зустріч, у мене були мої знайомі, яким я показувала Прагу, і запропонувала піти на Петршін. От піднімаємось, підійшли до пам’ятника Масі, я їм щось розповідаю, дивимось, прийшов Гавел з маленьким букетиком, не ті наші совєтські«мітли», а маленький скромний букетик. Гавел став собі скромно, схилив голову, поклонився, постояв 5 хвилин і пішов. У мене і у всіх інших був шок. – Це він був ще Президентом на той час?– Так. Звісно, була і охорона, але це не ті бодігарди, які вичищають площу, бо якісь VIPи мають прийти. Всі стояли в шоці. Прийшов пан Президент поклонитися поету. Поклонився й пішов. – Чехи мають добру історичну пам’ять, якщо так завзято відстоюють свою ідентичність…– Отже, що я вам розповіла про Білу Гору – 1620 і 1918, оці 3 століття – думаю, про це треба якомога більше говорити українцям, тому що подібну історію мали й вони. Не завжди вдавалося зберегти ставлення до мови чи до історії. Тому що чехи не переживали Голодомор, вони були менше на 30 років під владою більшовиків. Це колосальна для нас втрата – 30-і роки: розстріляне Відродження, багато всього. Але і чехи теж мали складні стосунки. Вони по нинішній день, скажімо, вважають: так, Німеччина – добрий сусід, але давайте будемо коректними і все. Тому що ця історична пам’ять – вона збереглася. Хоча нинішній німець від того «білогорського» німця відрізняється, між ними колосальна різниця й століття між ними, але чех пам’ятає. Вони можуть говорити: давайте зробимо як у Німеччині, але за тим немає отакого поклоніння. Просто треба раціонально відібрати те, що треба, але ми лишимося чехами. А німці хай собі живуть. Я говорю, що це було б несправедливо: українців порівнювати з чехами, тому що та історична катастрофа, яку пережила Україна – ніхто такої в Європі не переживав. Але оці уроки – ставлення до історії і прагнення понад усе зберегти своє – вони у чехів залишились. По сьогоднішній день вони працюють на «почітачі», вони вигадують всю термінологію на комп’ютері – вона вся чеською мовою. Вони шанують іноземців, але вважають себе найкращими. – В Україні довго насаджувалась думка, що українська мова – це мова селян. Чи не було чогось подібного в Чехії? Адже німецька так само, як у нас російська, була мовою освіти, бюрократії, державних установ. – Не кажіть чехові, що в нього селянська мова. Це мова цивілізованого народу. Все. Це не можна так говорити – селянська мова. Як і не можна говорити, що українська мова –селянська. Це неправильно. Є міський діалект і є діалект села, і вони між собою різняться. Те, що Україна була переважно сільською країною – не означає, що й мова сільська. І ніколи не можна так казати, це – мова цивілізованого народу, так само як і українська. Люди говорили й намагались зберегти своє. Як би не було тяжко, і в селі, і в місті. У чехів нема того, що має Україна – колосальна земля, дуже багата земля. І, відповідно, населення сільське преважало над міським. Я не знаю, яке зараз співвідношення, здається, уже немає такого. Але так бувало завжди.– Здається, зараз 31 % сільського населення в Україні, відповідно 69% – міського.– Сільське населення і в нас, і в чехів, і скрізь переважно підживлює мови. Той же фольклор – це скарб невикористаний. – А в чехів дуже популярні народні звичаї, народні гуляння. Розкажіть про це.– У кожному селі є день – свято патрона – якогось святого, чи народне. Тоді всі одягають народний одяг, і хай це буде всього 200 людей, вони будуть святкувати у себе на площі, і до них приїде телебачення, і про це село будуть розповідатиі всім показувати, який стиль одягу народного, і якою говіркою вони про щось розмовляють, кажуть, наприклад, не вино, а «вінко», або якось інакше. І з великим захопленням все це роблять, на відміну від українців. – Тобто вони кращі промоутери чеського, ніж ми – українського?– Розумієте, народна драма – поневолення на 3 століття – вона консолідувала чехів, не розбила, а консолідувала. Вони якось згуртувалися, їм було цікавіше, потихеньку. Подивіться на фото Праги кінця 19 століття: хмара вивісок німецькою мовою, але вони заходили все одно по своє «півечко», до своєї кантини і розмовляли по-своєму, по-чеськи. – Діяч чеського відродження Йосип Юнгман колись сказав, що чехом є той, хто розмовляє чеською.– Любити свою мову й культуру може будь-хто: росіянин, чех, німець. Але чомусь якщо хтось в Україні заявляє, що любить власну країну, мову й культуру, чомусь відразу прикріплюють йому ярлик націоналіста. – В Україні актуальна боротьба з суржиком. Чи є у чехів подібна проблема?– У чехів суржику нема. Престижно розмовляти чеською. Міста мають свої особливості, є, звісно, й діалекти. Дуже гарно розмовляють на Мораві – там тягуча, співуча мова. І вони надсміхаються над пражанами: мовляв, вони розмовляють, наче стріляють. Отож, ті «стріляють», а ті «тягнуть». Але є набута властивість – зберегти своє: нас мало, якщо ми не будемо себе берегти – то нас не стане. Треба своє шанувати. – Цікаво, а в часи Чехословаччини яким чином співіснували чеська й словацька? Наскільки я знаю, на телебаченні було, як у нас зараз – хтось говорить українською, хтось – російською. Так само було і тут, так?– Дуже-дуже чітко було, не можна сказати – виміряно, але вивчено співставлення. Приблизно якщо можна говорити про нинішню Словаччину – це 5 млн. Нинішня Чехія – 10 млн. Може, трішечки більше. Всі радіоканали, пригадую, говорили по-чеськи й по-словацьки, так і так. Словаки з великою радістю, коли тільки настав момент від’єднатися, чи, скажімо, мати свою країну, вони це зробили. Бо ментальність: вони відчували себе таким немовби «молодшим братом». Не хотілося їм цього. Були чехословаки, не словаки. По-різному воно відбувалося, але хотілося мати своє. Тому вони від’єдналися і зберегли мову. Розумієте? Під тим «старшим братом» вони зберегли мову, свою словацьку. – Ви як фахівець у цій сфері, культуролог, як ви вважаєте, чому мова така важлива? Чому серед політиканів вона буває таким дражливим фактором?– Я не скажу нічого нового: якщо є мова – є нація. Якщо немає мови – ви перестаєте існувати. Все. Якщо ви йдете до крамниці в Києві, заходите до книгарні – і не можете знайти книжки українською мовою, то варто задуматись, кому це потрібно і на чию це користь грає? Тут такої проблеми немає і ніколи не було. За німців, у ті часи – так. Але були ті будителі, які завжди закликали, власне, те, що ви сказали – не забувати мову. Перестане існувати чеська мова – перестане існувати чеська нація і держава. Тому вигадували, як здавалось, смішні слова. І це були недаремні зусилля, мова їх прийняла. Якщо б я знала, що ви мене про це запитаєте, знайшла б приклади – дуже й дуже смішні слова, котрими вони хотіли замінити оці інтернаціоналізми. Якось так хустинка смішно називалась, не згадаю зараз.– Але вони не прижилися?– Деякі не прижилися, інші – використовуються. Наприклад, у спортивній термінології, культурі. От є бібліотека, у чехів – «кніговна». Ми можемо, слава Богу, вже зараз говорити книгарня. А вони давно говорять. – А чому нема в українців, як Ви думаєте, отакого самодостоїнства сприйняти свою мову? Не вважається це предметом гордості, як у чехів? –Навіть якщо піти тут на уроки танців, то й там навіть іноземці з інших країн говорять чеською. У них є розуміння, якщо вони в Чехії, то їхнім обов’язком є спілкування чеською. Їх би чехи не прийняли на навчання до Чеської Республіки,це перша умова – вивчити чеську. По нинішній день. Хочете тут жити й працювати? Перше, що зроблять, вас навчать мови.  – А як щодо шкіл національних меншин?– Є повністю українські, російські і т.д. Але якщо ви тут – обов’язковою є чеська мова. Навіть ніхто не буде питатись. Спочатку мова, а потім працюйте, і т.д. Якщо ви захочете навчатись на своїй, то це вам буде коштувати дуже й дуже дорого – платне навчання.– Це дражливе питання для України: мова російської, угорської меншин…– Якщо ви вступаєте, наприклад, в Карлів університет, ви будете слухати лекції чеською мовою. Нема такого, щоб викладач Карлового університету з історії, фізики, математики чи географії читав лекції німецькою чи будь-якою іншою іноземною. Чеською, звичайно. Якщо ви хочете вчитись на загальних умовах в університеті, ви повинні володіти чеською мовою. Якщо ви цього не зробите, ви будете вчитися, скажімо, українською, англійською, але це навчання платне. Все.– Дорого платне?– Дорого. Для студентів, якщо в нього немає якоїсь підтримки, то якщо ви навчаєтесь за кордоном, мусите мати якусь підтримку. А це платне, це дуже дороге навчання. І це закон. Хочете отримати чеське громадянство? Перше, що вам треба – здати іспит з чеської мови. Без цього іспиту ви, наприклад, якщо й були б головою якоїсь великої корпорації, й у вас би тут був банк – ви повинні здати іспит з чеської мови. –  Де ще, окрім цього, запобіжники збереження мови у чехів?–  Побутує скрізь, у побуті всюди чеська мова. Ви питали, чому ми не маємо такої гордості? Бо в українців у крові ще страх, цей пострадянський, дуже важливий гіркий синдром. Він ще довго буде існувати. За захист свого загинули покоління, за захист своєї мови, історії, культури. На Сибіру – десятки тисяч, і не просто українців, а цвіту нації, відомий «матвєєвський»розстрільний список 1111 осіб. Це відомі імена. Ніхто такого не пережив, як пережила Україна. Голодомор, НКВС… Слава Богу, що зараз вже з’явилися джерела, відкрились архіви, і ми змогли про це дізнатись.В Чехії, наприклад, дуже раді піти до архіву, вивчати, писати, говорити. На чеському громадському ТБ є програма, яка називається «Історія». Вона мене дуже багато чому навчила. Йдеться про речі, які стосуються колишніх чи нинішніх фактів, але в основному це криваве 20 століття. І, звісно ж, розмовляють лише чеською мовою відомі фахівці, відомі знавці. Це півгодинна програма з повторами, дуже повчально й цікаво. І кожного разу після цієї програми мені прикро, чому в нас немає такої програми. Це по-перше. А, по-друге, нема усвідомлення того, що це потрібно. Без цього просто не вижити. Поки не будуть названі імена всіх, хто загинув, не буде чітко сказано, хто в цьому винний. – Тут ще й інше ставлення до цінності життя, мені здається. У нас культивується жертвоприношення, продукуються гасла. Напевне, визначення патріотизму у нас і тут відрізняються?– Відрізняються. Тому що тут цілком інша історія. Хоча слов’янські народи і не так дуже географічно віддалені один від одного. Але в історичному розвитку це абсолютно дві різні лінії. Цілком. І передусім це власне совєтський період, який на Україні позначився катастрофічно. Адам Міхнік висловив дуже гарну думку:  найстрашніше в комунізмі – те, що після нього залишилось. Тому що це перекручена, знищена свідомість українського народу як чогось гіршого. І страх. Оце є 2 такі фактори. От зараз народилось перше покоління. Тим людям зараз – 20 – 25 років. Вони лише входять в історію. Хоча би ще 2 – 3 покоління. Хоча б ще 20 – 25 років.– Якщо вони не втечуть.– Думаю, не втечуть. Будемо разом жити в Європейському Союзі, дружно, без кордонів. Будемо мігрувати. Але бачите, що діється в Європі – з однієї крайнощі в іншу. – Але ж Чехія займає особливу нішу щодо міграції.– Бо вони знають – що то таке, чужий у своїй хаті. Вони це мали 300 років, вони цього не хочуть. Тому вони дуже й дуже обережні. Тут є табори для мігрантів, біженців, в яких 20 осіб, докупи – 700 – 800. Багато розголосу довкола цього, ніби біженців Бог знає скільки. Чехи дуже упереджені щодо цього. І це – наслідок їхнього історичного досвіду. – Через те вони більше й залучають українців, бо ми ментально близькі.– Це по-перше. По-друге, вони мають щодо цього добрий досвід. Коли після Перщої світової війни прийшла Велика Жовтнева Революція, а після того більшовики захопили Україну, а вже опісля у 1918-у перестала існувати УНР, і ті люди, які мали можливість, вони рятувались, емігрували. Скажімо, члени Української Центральної Ради, тому що ті, які не виїхали, їхнє життя закінчилось або в ГУЛАГах, або їх розстріляли. Тож велика кількість українців, які все ж виїхали, опинилася тут, у Чехословаччині Масарика, приблизно понад 20 тисяч. Можете собі уявити, країна, яка тільки-тільки записалася на карті, почала існувати, президент Масарик розумів, що цим людям, які тікають не від того, що їм погано і вони шукають щось краще, а від того, що рятують своє життя від комуністичного режиму. Хоча уявлення Масарика про незалежну Україну не було ще до кінця сформоване, він думав, що можна було лишатись автономією у складі Росії. Але це вже інша тема. І він прийняв отих 20 тисяч українських утікачів, серед них були й поети, й письменники, вчені, науковці, педагоги. І протягом 2 десятиліть – з 1919 по 1939, до початку війни, українці тут створили Український вільний університет, Український педагогічний інститут імені Драгоманова, Українську господарську академію, Українську мистецьку академію (вона називалась Студія образотворчого мистецтва), були свої театри, школи, громадські товариства, видавництва. Українці видавали неймовірну кількість друкованої періодики. Є така Мар’яна Савка, вона про це навіть книжку написала. Тому українці мають тут своє історичне коріння. Навіть Президент Мілош Земан, я сама була свідком, чула, сказав: треба приймати на роботу українців, вони працьовиті, і вони нам культурно близькі. Так що отаке ставлення до українців має історичне підгрунтя, тут багато українських архівів, українських бібліотек і т.д. Це те, що зібрала українська міжвоєнна громада, що вдалося зберегти. – Нині, коли Чехія в ЄСі всі знають та вивчають англійську – чи немає знову проблеми збереження мовної ідентичності?– Цілком ні. Це чужа мова. Чужі мови треба знати, але свою передусім. – А в радянський період чи були утиски чеської мови?– Ні, не було. Єдине те, що серед іноземних мов превалювала російська. Старше покоління її знає.Знайома журналіст з України розповідала, що, беручи недавно в чеського посадовця інтерв’ю англійською, побачила, що той засмутився трохи, що не чеською, хоч він і прекрасно володіє англійською. В Україні ми зазвичай дуже поблажливо ставимось до іноземців і відразу переходимо на їхню мову, включно з російською. – Хотіла спитати: ви собі уявляєте подібну ситуацію в Україні, щоб там хтось так відреагував? –Наша 45-мільйонна нація не може собі такого уявити, а 10-мільйонна, з такою історією, може. Чехи пишаються своєю мовою. Розумієте, от те, що вони вижили, дало їм привід усвідомити себе народом, який здатен чинити опір і зберегти найдорожче – мову. І вони тим пишаються. Якийсь там німець приїхав. Ну Боже мій, їх 80 мільйонів, нас – 10, ну і що? –Вони пишаються й минулим, і сучасним. Українці зазвичай – минулим. Процвітає таке собі пишаторство: шаровари, глечики, вареники. Не вистачає глибинності. – Тому що треба вчити вчителів. Нема кому про це розповісти. Мало хто про це знає. І немає людей, які б про це знали. Вони лежать десь там між Москвою і ГУЛАГом в Сибіру. –Відомий чеський художник – Альфонс Муха – намагався створити фундамент ідентичності, мешкаючи у Франції. У нас є Шевченко, який теж тривалий час творив на чужині. Виходить, чужина допомагає усвідомити ідентичність.– Це питання складне. Залежить від того, з якою метою і як. В Мухи це був власний вибір, це була ще й країна, яка його навчила фаху. Але він лишився тут, для нього чеське було елементом натхнення. Візьміть,наприклад, нашого Олександра Архипенка. Якщо ви зараз поглянете в довідники, навіть в інтернет, то прочитаєте, що Архипенко – росіянин. Українці ніколи не крали і не хотіли мати чужого. Але повернути своє потрібно. Тут, в Чехії, я бачила твори Архипенка, які має Національна галерея Чехії. Чому б не поговорити тій громаді, що тут є, про ці цінності – як вони сюди потрапили, чому вони можуть нас навчити і зрештою повернути їх додому. Архипенко не російський, а український скульптор. І таких прикладів багато: українець чи росіянин? У чехів такого немає. Візьміть Божену Нємцову і її «Бабусю»: якщо читати цей твір, то з першої літери і до останнього рядочка – це дуже чеська література. І не лише в мовному відношенні. Як можна загорнути дитинку, говорити зі старшими, пройтися селом, які паралелі викликає погода? Але це все в чеському контексті. Герой цього твору ніколи не зробить порівняння з німцями, ще з кимось, тому, коли говорять про Божену і «Бабусю» – це квінтесенція чеського. Дуже потрібного, без цього не вижити, не підете далі, не будете рухатись. Чи виїдете за кордон, як Муха, але зі своїм, а не з чужим. Якби не було трагедії, яка перервала ланцюг поколінь, була б і в Україні ситуація інша. Але була перервана традиція, ланцюг традицій. У нас є люди, які поняття не мають про історію, і не хочуть знати, і не хочуть принципово до цього наближатись. Але треба, бо інакше буде тяжко рухатись далі. Ну, може, Шевченко, Франко – все. На цьому все закінчується. Називаєте в мистецтві пару імен – будуть говорити, що це російські композитори, художники. Нам непотрібно чужого брати, але своє потрібно повернути.   – Наприклад, відомий чех Франц Кафка –з єврейським корінням, при цьому писав німецькою. Яке до нього ставлення?– Чеське. Так як Бруно Шульц – український письменник, який писав німецькою. Або той же Гоголь, який писав російською.Це називається російська школа в українській літературі. Микола Гоголь не може бути однозначно російським письменником. Був тут такий поет – Євген Маланюк. До речі, дуже наполягав, щоб його називали Евген, бо колись так говорилось українською. Він говорив про Гоголя, назвав це явище – «українськість». Вийшла його «Книга спостережень», вже за кордоном, в Америці, в 1954 році, а з 1923 по 1945 рік Маланюк жив у Чехословаччині. Написав розкішне есе, яке увійшло в цю книгу, і там він пише про «українськість» Гоголя, про ланцюг української культурної традиції. – Які зараз нові виклики має українська громада в Чехії, адже хвилі еміграції інші?– Ви дуже слушно зауважили – інші покоління, хвилі. Перед нашим посольством, як ніколи, сьогодні дуже великі й серйозні завдання. Громада велика – 120 тисяч, найбільша після словаків. Тільки у Празі – 52 тисяч українців. Ці люди – переважно вихованці вже радянської школи. Мало знають про історію, але спраглі до історії, культури, і з ними треба працювати, проводити літературні вечори, є потреба запрошувати письменників, говорити про історію. Потрібно урізноманітнювати роботу. – Сприятлива економічна ситуація в Чехії спонукає українців сюди їхати?– Так, чехи шанують працю українців, вони дуже дисципліновані, у Чехії реноме успішної та цікавої туристичної країни, туризм – важливе джерело надходжень. Вони пережили економічну кризу й пішли далі. І на вістрі буму зацікавлені в робочій силі з України, щоб набрати людей і заповнити вільні місця.Загалом те мовне й культурне просвітництво, яким займається СловОпис – це дуже цікаво. В Україні загалом мала поінформованість про власну історію, культуру. І треба вчити вчителів. Я не можу уявити, щоб тут говорили викладачі з помилками. Увесь би світ уже знав, що такий професор зробив помилку, і завтра він би вже не викладав. А в нас може бути титулована особа, і за 10 хвилин зробити тисячу помилок. – Так, у нас ще відсутня лінгвоекологія.– Немає запиту, але думаю, що це прийде. Вірю в нове вільне покоління. Вони хочуть і в них це вийде. Інтерв’ю записала Тамара Куцай СловОпис
    Вер 26, 2017 15522
  • 05 Бер 2018
    Заява українських організацій у Чеській Республіці стосовно обрання Зденека Ондрачека головою комісії парламенту з контролю GIBS. Українські організації у Чеській Республіці висловлюють занепокоєння з приводу обрання Зденека Ондрачека головою комісії парламенту з контролю GIBS. Значна кількість чеських депутатів виступали проти обрання З. Ондрачека головою комісії. Головним чином тому, що обраний голова брав участь у силовому придушенні демонстрацій під час Тижня Яна Палаха у січні 1989 року як член загону міліції спецпризначення «SNB». Насилля проти мирних демонстрантів – це вчинок, який не забувається. В думках українців живуть спогади про брутальний напад служби безпеки на студентську демонстрацію, з якого почалась революція і т.зв. Євромайдан, а пізніше й певні сумні події в країні, які деякі несерйозні політики ставлять під сумнів.  Чеська Республіка стала домівкою для тисяч українців, котрі у ній вбачають приклад демократії, на якому можна вчитись.  Упродовж останніх років депутат З. Ондрачек поширює спотворену чи неправдиву інформацію про події в Україні. Разом із іншими депутатами від Комуністичної партії Чехії у січні 2016 року, він відвідав окуповану українську територію в Донецькій області, чим  порушив українські закони та принципи міжнародного права. Україна від 2014 року протистоїть агресії Російської Федерації, тобто, агресії штучно створених угрупувань, які, дякуючи підтримці Російської Федерації, дестабілізують Україну. Офіційні візити окупованих територій іноземними політиками сприяють легітимізації незаконних дій зі сторони агресора. Держави західного світу, в тому числі і Чеська Республіка, офіційно засудили анексію Криму і російську агресію на сході України, яка забрала більш ніж 10 тисяч життів і примусила більш ніж 2 мільйони людей «мігрувати» всередині країни. Той факт, що одну з найбільш важливих інституцій, яка займається питаннями безпеки, очолює людина, яка порушує демократичні принципи і захищає агресію проти України, викликає певні побоювання. Ми підтримуємо думку, що цілком доречно, щоб З. Ондрачека було знято з функції голови комісії парламенту з контролю GIBS.(відповідно до § 35 Закону номер 90/1995). Віримо, що Чеська Республіка буде і надалі підтримувати стабілізацію і єдність України, адже ситуація в країні впливатиме на безпеку і стабільність Європи. Організації які підтримали Заяву: Ukrajinsko Evropská Perspektiva (Українська Європейська Перспектива) Ukrajinská tradice v České republice ( Українська традиція в ЧР) Ukrajinská iniciativa v České republice ( Українська ініціатива в ЧР) Asociace Ukrajinské hromady z. s ( Асоціація Української громади) Ukrajinská iniciativa Jižní Moravy ( Українська ініціатива південної Моровії ) Oblastní Řeckokatolická charita v Liberci ( Обласна Грекокатолицька харіта в м.Ліберць) spolek Džerelo ( творче об'єднання "Джерело" ) Sdružení Ukrajinců a příznivců Ukrajiny Оригінал Заяви чеською мовою: 
    13699 Опубліковано Галина Андрейців
  • Заява українських організацій у Чеській Республіці стосовно обрання Зденека Ондрачека головою комісії парламенту з контролю GIBS. Українські організації у Чеській Республіці висловлюють занепокоєння з приводу обрання Зденека Ондрачека головою комісії парламенту з контролю GIBS. Значна кількість чеських депутатів виступали проти обрання З. Ондрачека головою комісії. Головним чином тому, що обраний голова брав участь у силовому придушенні демонстрацій під час Тижня Яна Палаха у січні 1989 року як член загону міліції спецпризначення «SNB». Насилля проти мирних демонстрантів – це вчинок, який не забувається. В думках українців живуть спогади про брутальний напад служби безпеки на студентську демонстрацію, з якого почалась революція і т.зв. Євромайдан, а пізніше й певні сумні події в країні, які деякі несерйозні політики ставлять під сумнів.  Чеська Республіка стала домівкою для тисяч українців, котрі у ній вбачають приклад демократії, на якому можна вчитись.  Упродовж останніх років депутат З. Ондрачек поширює спотворену чи неправдиву інформацію про події в Україні. Разом із іншими депутатами від Комуністичної партії Чехії у січні 2016 року, він відвідав окуповану українську територію в Донецькій області, чим  порушив українські закони та принципи міжнародного права. Україна від 2014 року протистоїть агресії Російської Федерації, тобто, агресії штучно створених угрупувань, які, дякуючи підтримці Російської Федерації, дестабілізують Україну. Офіційні візити окупованих територій іноземними політиками сприяють легітимізації незаконних дій зі сторони агресора. Держави західного світу, в тому числі і Чеська Республіка, офіційно засудили анексію Криму і російську агресію на сході України, яка забрала більш ніж 10 тисяч життів і примусила більш ніж 2 мільйони людей «мігрувати» всередині країни. Той факт, що одну з найбільш важливих інституцій, яка займається питаннями безпеки, очолює людина, яка порушує демократичні принципи і захищає агресію проти України, викликає певні побоювання. Ми підтримуємо думку, що цілком доречно, щоб З. Ондрачека було знято з функції голови комісії парламенту з контролю GIBS.(відповідно до § 35 Закону номер 90/1995). Віримо, що Чеська Республіка буде і надалі підтримувати стабілізацію і єдність України, адже ситуація в країні впливатиме на безпеку і стабільність Європи. Організації які підтримали Заяву: Ukrajinsko Evropská Perspektiva (Українська Європейська Перспектива) Ukrajinská tradice v České republice ( Українська традиція в ЧР) Ukrajinská iniciativa v České republice ( Українська ініціатива в ЧР) Asociace Ukrajinské hromady z. s ( Асоціація Української громади) Ukrajinská iniciativa Jižní Moravy ( Українська ініціатива південної Моровії ) Oblastní Řeckokatolická charita v Liberci ( Обласна Грекокатолицька харіта в м.Ліберць) spolek Džerelo ( творче об'єднання "Джерело" ) Sdružení Ukrajinců a příznivců Ukrajiny Оригінал Заяви чеською мовою: 
    Бер 05, 2018 13699