Чеський суд відмовив українцю в міжнародному захисті через його побоювання мобілізації
Суд постановив, що сам по собі обов’язок проходити військову службу не є підставою для надання міжнародного захисту.
Громадянин України Володимир К. оскаржив рішення Міністерства внутрішніх справ Чехії, яке відмовило йому в наданні міжнародного захисту. Чоловік заявляв, що не хоче повертатися до України через ризик призову на військову службу.
У позові він також посилався на свої моральні переконання та зазначав, що не бажає брати участь у бойових діях. На його думку, у разі повернення в Україну йому може загрожувати серйозна шкода, пов’язана з війною.
Суд із цими аргументами не погодився.
Військовий обов’язок не є переслідуванням
У рішенні суд зазначив, що військовий обов’язок та обов’язок проходити військову службу є базовими громадянськими обов’язками. Сам факт можливого призову, на думку суду, не можна вважати переслідуванням.
В судовій установі також зазначили, що навіть ухилення від військової служби або дезертирство, за які держава може передбачати кримінальну відповідальність, самі по собі не є підставою для надання міжнародного захисту.
Таким чином, суд не визнав побоювання українця щодо можливого призову достатньою причиною для того, щоб Чехія надала йому міжнародний захист.
Суд врахував військовий досвід заявника
Окрему увагу суд звернув на особисті обставини чоловіка. Володимир К. є військовозобов’язаним і перебуває в запасі. Раніше він пройшов військову підготовку та до 2021 року протягом 18 місяців служив в українській армії.
Під час розгляду справи чоловік не надав, на думку суду, достатніх доказів того, що його відмова від військової служби ґрунтується на глибоких і тривалих переконаннях.
Саме цей момент став одним із важливих у рішенні суду.
Рішення не означає автоматичної відмови всім українцям
Справа привертає увагу на тлі дискусій про становище українських чоловіків призовного віку, які перебувають за кордоном. Водночас рішення Пльзенського крайового суду стосується конкретної справи та конкретних обставин заявника.
Суд не встановив правила, за яким українець за жодних обставин не може отримати міжнародний захист через ситуацію, пов’язану з військовою службою. Йдеться про те, що самої лише загрози мобілізації або небажання проходити військову службу недостатньо.
Для оцінки заяви мають значення індивідуальні обставини людини та причини, через які вона побоюється повернення до країни походження.
Рішення Пльзенського суду показує підхід чеських органів та судів до таких справ: військовий обов’язок як такий не розглядається як переслідування, а для отримання міжнародного захисту заявник має довести наявність додаткових обставин, які відповідають встановленим законом критеріям.
На тлі повномасштабної війни Росії проти України та мобілізації в Україні подібні справи можуть залишатися предметом уваги чеських судів і надалі.