navbar-brand
  • Sign In
  • Sign Up
Search by Location Clear search
Menu
  • ПОДІЇ
  • СТАТТІ
    • Колонка редакції
  • БАЗА ЗНАНЬ
  • СПІЛЬНОТИ
  • ГАЛЕРЕЯ
    • Фотоальбоми
    • Відео
  • ОГОЛОШЕННЯ
  • ФОРУМ
  • УЧАСНИКИ
  • More
    • УЧАСНИКИ
    • ПОШУК
    • Business
Ірина Хмельницька
Користувач
10,723 views
5 friends
December 2
January 28, 2017

Member Info

  • Member Type: Користувач
  • Profile Views: 10,723 views
  • Friends: 1 friend
  • Last Update: December 2
  • Joined: January 28, 2017

Ірина Хмельницька

Хто буде у Києві, завтра на Майдан
  • Info
  • Albums(4)
  • Blogs(43)
  • What's New
  • Ultimate Video(35)
  • Friends(5)
    • Links (1)
    • Groups (9)
    More +

Personal Information

  • First Name Ірина
  • Last Name Хмельницька
  • Gender Female

Contact Information

  • Країна Czech Republic
  • Фотографії профілю
    1 photo by Ірина Хмельницька 153 views . 0 comments
  • Фото Бази Знань
    1 photo by Ірина Хмельницька 183 views . 0 comments
  • Blog Photos
    163 photos by Ірина Хмельницька 1,309 views . 0 comments
  • Фотографії на стінах
    75 photos by Ірина Хмельницька 846 views . 0 comments
  • Фотографії профілю by Ірина Хмельницька 153 views . 0 comments . 0 likes
  • Фото Бази Знань by Ірина Хмельницька 183 views . 0 comments . 0 likes
  • Blog Photos by Ірина Хмельницька 1,309 views . 0 comments . 0 likes
  • Фотографії на стінах by Ірина Хмельницька 846 views . 0 comments . 0 likes
  • Фотографії профілю
    by Ірина Хмельницька
    views
    comments
    likes
  • Фото Бази Знань
    by Ірина Хмельницька
    views
    comments
    likes
  • Blog Photos
    by Ірина Хмельницька
    views
    comments
    likes
  • Фотографії на стінах
    by Ірина Хмельницька
    views
    comments
    likes
  • 18 Nov 2019
    Дрезден - місто дивовижної краси, яке має побачити кожен. Подорож з EuroTour Group
    Дрезден – столиця Саксонської землі. Це місто унікальне завдяки прекрасним будівлям, зведеним у стилі бароко, які не мають аналогів у Німеччині. Під час Другої світової війни більшу частину міста було зруйновано, але сьогодні слава світового культурного центру повертається до Дрездена.  Тут знаходиться 13 000 пам'яток культури, 48 музеїв і 60 галерей. Саме тут розташована будівля, яка визнана одною з найкрасивіших на нашій планеті. Це батьківщина Лускунчика і улюбленого мільйонами фільму "Три горішки для Попелюшки". За приголомшливу пишність його називають Флоренцією на Ельбі. Помилуватися дивовижною атмосферою культурної столиці Німеччини щорічно приїжджають мільйони туристів. Тому не пропустіть вигідну пропозицію від компанії EuroTour Group! Туроператор розробив компактний і дуже зручний маршрут з Праги в Дрезден з відвідуванням кращих пам'яток цього старовинного німецького міста. Організація екскурсії Дрезден знаходиться всього в 20 км від кордону Чехії та в 118 км від Праги. Тому трансфер не буде стомлюючим і займе трохи більше години. Подорож до Дрездена з компанією EuroTour Group розрахована на 10 годин. У вашому розпорядженні комфортабельний автобус і послуги досвідченого гіда. Особливість туру з Праги до Дрездена полягає в тому, що він включає не тільки екскурсійну програму і вивчення пам'яток міста, а й передбачає вільний час. У вас буде можливість відвідування Дрезденської галереї, де ви зможете побачити знамениту Сикстинську Мадонну Рафаеля і величезну кількість унікальних культурних цінностей світового значення. Деякий час відведено і на шопінг, який буде організований на відомій дрезденській торговій вулиці Prager Strase. Тут розташована велика кількість торгових центрів, брендових бутіків, сувенірних крамниць і магазинів. Організаційні моменти: Збір: 08:15 • місце зустрічі: Вацлавська площа (біля пам. Св. Вацлаву на коні) • групу зустрічає гід з табличкою EuroTour Group • розміщення в комфортабельному автобусі • відправлення: 8:30 • санітарна зупинка по дорозі; • вільний час; • вартість екскурсії: для дорослих 35 €  для дітей - 30 € По дорозі ви зможете побачити велику кількість колоритних і атмосферних місць Устецького краю Чехії і приголомшливу Саксонію, а гід розповість багато цікавих фактів і легенд з їх історії. Екскурсія з Праги до Дрездена від компанії EuroTour Group проводиться щодня крім неділі. Оформити замовлення туру можна на сайті компанії eurotour-group.com.ua або придбати в одному з офісів та пунктів продажу EuroTour Group. Програма екскурсії У Дрездена є одна вельми трагічна історична особливість. Це красиве місто під час Другої світової війни було зруйновано дощенту масштабними бомбардуваннями американської та англійської авіації. Але німці буквально по крихтах відновили практично всі його визначні пам'ятки, і сьогодні Дрезден по праву вважається культурною столицею Німеччини і дивовижно красивим містом Європи. Екскурсійна програма по Дрездену з компанією EuroTour Group включає багато видатних унікальних пам'яток, які вражають своєю грандіозністю і самобутньою красою. У їх числі чудова Театральна площа. Тут зосереджені практично всі візитні картки міста. Також ви побачите один з видатних музейних центрів Європи, знаменитий палацовий комплекс - дрезденський Цвінгер, найгарнішу церкву в Європі - Хофкирхе, балюстрада якої прикрашена 78 фігурами святих і апостолів, популярний туристичний об'єкт - терасу Брюля, унікальну аркову галерею Лангер Ганг з 22 тосканськими колонами тощо. Поспішайте замовити тур з Праги до Дрездена від компанії EuroTour Group, і не забувайте, що для постійних клієнтів і читачів UAportal в EuroTour Group діють вигідні бонуси і знижки! Екскурсія проходить українською або російською мовою.   Приємної і цікавої подорожі Вам!   
    401 Posted by Ірина Хмельницька
  • By Ірина Хмельницька
    Дрезден - місто дивовижної краси, яке має побачити кожен. Подорож з EuroTour Group
    Дрезден – столиця Саксонської землі. Це місто унікальне завдяки прекрасним будівлям, зведеним у стилі бароко, які не мають аналогів у Німеччині. Під час Другої світової війни більшу частину міста було зруйновано, але сьогодні слава світового культурного центру повертається до Дрездена.  Тут знаходиться 13 000 пам'яток культури, 48 музеїв і 60 галерей. Саме тут розташована будівля, яка визнана одною з найкрасивіших на нашій планеті. Це батьківщина Лускунчика і улюбленого мільйонами фільму "Три горішки для Попелюшки". За приголомшливу пишність його називають Флоренцією на Ельбі. Помилуватися дивовижною атмосферою культурної столиці Німеччини щорічно приїжджають мільйони туристів. Тому не пропустіть вигідну пропозицію від компанії EuroTour Group! Туроператор розробив компактний і дуже зручний маршрут з Праги в Дрезден з відвідуванням кращих пам'яток цього старовинного німецького міста. Організація екскурсії Дрезден знаходиться всього в 20 км від кордону Чехії та в 118 км від Праги. Тому трансфер не буде стомлюючим і займе трохи більше години. Подорож до Дрездена з компанією EuroTour Group розрахована на 10 годин. У вашому розпорядженні комфортабельний автобус і послуги досвідченого гіда. Особливість туру з Праги до Дрездена полягає в тому, що він включає не тільки екскурсійну програму і вивчення пам'яток міста, а й передбачає вільний час. У вас буде можливість відвідування Дрезденської галереї, де ви зможете побачити знамениту Сикстинську Мадонну Рафаеля і величезну кількість унікальних культурних цінностей світового значення. Деякий час відведено і на шопінг, який буде організований на відомій дрезденській торговій вулиці Prager Strase. Тут розташована велика кількість торгових центрів, брендових бутіків, сувенірних крамниць і магазинів. Організаційні моменти: Збір: 08:15 • місце зустрічі: Вацлавська площа (біля пам. Св. Вацлаву на коні) • групу зустрічає гід з табличкою EuroTour Group • розміщення в комфортабельному автобусі • відправлення: 8:30 • санітарна зупинка по дорозі; • вільний час; • вартість екскурсії: для дорослих 35 €  для дітей - 30 € По дорозі ви зможете побачити велику кількість колоритних і атмосферних місць Устецького краю Чехії і приголомшливу Саксонію, а гід розповість багато цікавих фактів і легенд з їх історії. Екскурсія з Праги до Дрездена від компанії EuroTour Group проводиться щодня крім неділі. Оформити замовлення туру можна на сайті компанії eurotour-group.com.ua або придбати в одному з офісів та пунктів продажу EuroTour Group. Програма екскурсії У Дрездена є одна вельми трагічна історична особливість. Це красиве місто під час Другої світової війни було зруйновано дощенту масштабними бомбардуваннями американської та англійської авіації. Але німці буквально по крихтах відновили практично всі його визначні пам'ятки, і сьогодні Дрезден по праву вважається культурною столицею Німеччини і дивовижно красивим містом Європи. Екскурсійна програма по Дрездену з компанією EuroTour Group включає багато видатних унікальних пам'яток, які вражають своєю грандіозністю і самобутньою красою. У їх числі чудова Театральна площа. Тут зосереджені практично всі візитні картки міста. Також ви побачите один з видатних музейних центрів Європи, знаменитий палацовий комплекс - дрезденський Цвінгер, найгарнішу церкву в Європі - Хофкирхе, балюстрада якої прикрашена 78 фігурами святих і апостолів, популярний туристичний об'єкт - терасу Брюля, унікальну аркову галерею Лангер Ганг з 22 тосканськими колонами тощо. Поспішайте замовити тур з Праги до Дрездена від компанії EuroTour Group, і не забувайте, що для постійних клієнтів і читачів UAportal в EuroTour Group діють вигідні бонуси і знижки! Екскурсія проходить українською або російською мовою.   Приємної і цікавої подорожі Вам!   
    Nov 18, 2019 401
  • 18 Nov 2019
    Як у Чехії проходить фестиваль українського кіно
    У Чехії – вже втретє – розпочався фестиваль українського кіно. Протягом тижня у Празі, а з цього року ще у двох містах Чехії – Брно та Оломоуці – шанувальники українського фільму зможуть познайомитися з найновішими українськими стрічками – «Атлантида», «Іловайськ», «Додому». Будуть представлені і короткометражні, документальні фільми, а серед складних тем знайдеться місце і для усмішки – фестиваль завершиться комедією «Мої тихі думки». Та центральною подією фільмового фестивалю у Чехії став фільм Аґнєшки Холланд «Пан Джонс», який незабаром вийде в український прокат під назвою «Ціна правди». Він розповідає про те, як важко правда про Голодомор пробивала собі дорогу до світу. Цей та деякі інші фільми чеські глядачі побачить іще до їхньої прем’єри в Україні. Про це пише Радіо Свобода «Сім вечорів для України» – так у чеській пресі повідомляють про початок фестивалю українських фільмів, що проходить в основному в артгаусних кінотеатрах у центрі Праги за підтримки посольства України в Чехії і громадської організації «Рута», якою керує празька україністка Ленка Віхова. «Ми вибирали найкращі українські фільми цього року, стежили за відгуками фестивалів у Венеції, в Одесі, Карлових Варах, за оцінкою професійних критиків, – каже в інтерв’ю Радіо Свобода організаторка фестивалю Ленка Віхова. – Ми хотіли обрати для показу в Чехії найякісніший продукт, який, можливо, не розрахований на смак масового глядача, але такий, що може якнайкраще представити сьогоднішнє українське кіно – його теми і його художній бік. Ми розраховували на обізнану і вибагливу публіку». «Атлантида», фільм Валентина Васяновича, яким відкрився фестиваль у Празі, представляв виконавець головної ролі – ветеран АТО, психолог Андрій Римарук. Незважаючи на те, що дія фільму перенесена у майбутнє, коли війна на Донбасі вже скінчилася, розмова після перегляду нагадала про те, що вона ще триває. Протягом майже годинної дискусії Римарук розповів, що фільм має великий успіх – після світової прем’єри на Венеційському кінофестивалі, де стрічка отримала головну нагороду в секції «Горизонти», був Спеціальний приз журі на Токійському міжнародному кінофестивалі і «Гран-прі» на фестивалі «Лістапад» у Мінську. Остання нагорода була особливо приємною для команди фільму, бо стрічку, яку показали у кінотеатрі «Москва», побачило багато російських чи проросійських критиків, які відреагували на неї відвертим страхом – казали, що у Мінську показують «антиросійські фільми». «Це добре, бо відчутно, що в росіян «підгорає», – втішено сказав Римарук. Перший вечір фестивалю запам’ятається ще і тим, що на ньому був присутній колишній кремлівський бранець – Олександр Кольченко, чийого визволення, разом з Олегом Сенцовим та іншими полоненими, вимагали учасники попередніх двох фестивалів українського кіно. Кольченко перебував у Празі на запрошення місцевої гуманітарної організації, зустрічався з українською громадою, давав інтерв’ю місцевій пресі. Другий фільм українського тижня також, за словами чеської преси, мав принести «сильні переживання». Фільм Аґнєшки Холланд, польської режисерки, «Пан Джонс», або «Ціна правди», як він буде представлений в українському прокаті наприкінці місяця, розповідає про пошуки правди молодого валлійського журналіста Ґаррета Джонса у сталінському СРСР. Він на власні очі побачив наслідки сталінської політики в Україні, де вимирали у 1932–33 роках цілими селами, і намагався розповісти про це світові. Незважаючи на те, що фільм уже мав кілька показів у Чехії, в прокат його не закупили. Як кажуть знавці кіноринку, це – перший фільм Аґнєшки Холланд, який не пішов у чеський прокат. Можливо, тому, що «переживання» від фільму були надто сильними, а можливо, тому, що українська тема не викликає масового інтересу. З п’ятьох показів фільму в Чехії саме той, що проходив в рамках українського фестивалю, був найбільш успішним – всі квитки невеликого артгаусного залу кінотеатру «Евальд» були викуплені вже у перші дні, тож тим, кому квиток не дістався, довелося сидіти на сходах. Вихід людей з кінотеатру виглядав як вихід з похорон, тільки поспівчувати не було кому – всі, і місцеві українці, і чехи, були однаково приголомшені. Коли люди знову змогли говорити, то на вулиці вже можна було почути, що фільм був «важкий, але добрий, сильний». «Чеський глядач, який не шукає в кіно лише розваг, звик до складних фільмів, тому ми включили в програму цей фільм. Також ми хотіли показати, що Україна, яка була співпродюсером фільму, співпрацює з європейським кінематографом, є частиною європейського кінематографу», – пояснює свій задум Ленка Віхова. Далі у програмі фестивалю – кримськотатарський фільм «Evge. Додому» режисера Нарімана Алієва, який щойно вийшов в прокат в Україні. Цей фільм про повернення додому в Крим загиблого кримськотатарського воїна брав участь у Каннському міжнародному кінофестивалі, в конкурсній програмі «Особливий погляд», а у серпні Український оскарівський комітет номінував його як національного претендента від України на американську премію «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою. Тема війни на сході України пролунає і у фільмі «Іловайськ» – стрічці Івана Тимченка, а про цей регіон напередодні війни розповість стрічка «Дике поле» за мотивами роману Сергія Жадана. Задовольнили свою цікавість і любителі короткого метру – один вечір віддали їм. Глядачі побачили відразу п’ять короткометражних фільмів від різних режисерів: «Будинок «Слово» (режисера Івана Висневського), «Mia Donna» (режисера Павла Острікова), «Fingerman» (режисера Івана Шохи), «Нокдаун» (режисера Антона Скрипця) і «Лишатися не можна тікати» (режисера Марини Лопушіної). Завершується фестиваль в понеділок 18 листопада на веселішій ноті – комедією «Мої думки тихі» молодого автора Антоніо Лукіча зі знаменитою Ірмою Вітовською в головній ролі. Попри те, що фестиваль готувався вже втретє, його підготовка йшла найскладніше, каже Ленка Віхова – далися взнаки зміни в українському Держкіно. «Цього року було найскладніше організовувати фестиваль. Вакуум у керівництві Держкіно ускладнив нашу роботу, бо раніше ми могли покладатися на допомогу українського державного агентства, і фінансову, і організаційну, знати, що співпраця надійна, але цього року з цим було набагато складніше», – зазначає вона. Як каже Ленка Віхова, чеський глядач починає звикати до того, що у листопаді він може ознайомитися з новинками українського кіно, у фестивалю з’являються постійні глядачі, розширюється глядацька аудиторія, про фестиваль більше повідомляють у пресі, на радіо, на телебаченні. Присутність Андрія Римарука, який представив фільм «Атлантида», викликала додатковий інтерес, інтерв’ю з ним робили кілька чеських медіа, тож відгомін після фестивалю буде і після того, як він закінчиться. Автор:Марія Щур  
    180 Posted by Ірина Хмельницька
  • By Ірина Хмельницька
    Як у Чехії проходить фестиваль українського кіно
    У Чехії – вже втретє – розпочався фестиваль українського кіно. Протягом тижня у Празі, а з цього року ще у двох містах Чехії – Брно та Оломоуці – шанувальники українського фільму зможуть познайомитися з найновішими українськими стрічками – «Атлантида», «Іловайськ», «Додому». Будуть представлені і короткометражні, документальні фільми, а серед складних тем знайдеться місце і для усмішки – фестиваль завершиться комедією «Мої тихі думки». Та центральною подією фільмового фестивалю у Чехії став фільм Аґнєшки Холланд «Пан Джонс», який незабаром вийде в український прокат під назвою «Ціна правди». Він розповідає про те, як важко правда про Голодомор пробивала собі дорогу до світу. Цей та деякі інші фільми чеські глядачі побачить іще до їхньої прем’єри в Україні. Про це пише Радіо Свобода «Сім вечорів для України» – так у чеській пресі повідомляють про початок фестивалю українських фільмів, що проходить в основному в артгаусних кінотеатрах у центрі Праги за підтримки посольства України в Чехії і громадської організації «Рута», якою керує празька україністка Ленка Віхова. «Ми вибирали найкращі українські фільми цього року, стежили за відгуками фестивалів у Венеції, в Одесі, Карлових Варах, за оцінкою професійних критиків, – каже в інтерв’ю Радіо Свобода організаторка фестивалю Ленка Віхова. – Ми хотіли обрати для показу в Чехії найякісніший продукт, який, можливо, не розрахований на смак масового глядача, але такий, що може якнайкраще представити сьогоднішнє українське кіно – його теми і його художній бік. Ми розраховували на обізнану і вибагливу публіку». «Атлантида», фільм Валентина Васяновича, яким відкрився фестиваль у Празі, представляв виконавець головної ролі – ветеран АТО, психолог Андрій Римарук. Незважаючи на те, що дія фільму перенесена у майбутнє, коли війна на Донбасі вже скінчилася, розмова після перегляду нагадала про те, що вона ще триває. Протягом майже годинної дискусії Римарук розповів, що фільм має великий успіх – після світової прем’єри на Венеційському кінофестивалі, де стрічка отримала головну нагороду в секції «Горизонти», був Спеціальний приз журі на Токійському міжнародному кінофестивалі і «Гран-прі» на фестивалі «Лістапад» у Мінську. Остання нагорода була особливо приємною для команди фільму, бо стрічку, яку показали у кінотеатрі «Москва», побачило багато російських чи проросійських критиків, які відреагували на неї відвертим страхом – казали, що у Мінську показують «антиросійські фільми». «Це добре, бо відчутно, що в росіян «підгорає», – втішено сказав Римарук. Перший вечір фестивалю запам’ятається ще і тим, що на ньому був присутній колишній кремлівський бранець – Олександр Кольченко, чийого визволення, разом з Олегом Сенцовим та іншими полоненими, вимагали учасники попередніх двох фестивалів українського кіно. Кольченко перебував у Празі на запрошення місцевої гуманітарної організації, зустрічався з українською громадою, давав інтерв’ю місцевій пресі. Другий фільм українського тижня також, за словами чеської преси, мав принести «сильні переживання». Фільм Аґнєшки Холланд, польської режисерки, «Пан Джонс», або «Ціна правди», як він буде представлений в українському прокаті наприкінці місяця, розповідає про пошуки правди молодого валлійського журналіста Ґаррета Джонса у сталінському СРСР. Він на власні очі побачив наслідки сталінської політики в Україні, де вимирали у 1932–33 роках цілими селами, і намагався розповісти про це світові. Незважаючи на те, що фільм уже мав кілька показів у Чехії, в прокат його не закупили. Як кажуть знавці кіноринку, це – перший фільм Аґнєшки Холланд, який не пішов у чеський прокат. Можливо, тому, що «переживання» від фільму були надто сильними, а можливо, тому, що українська тема не викликає масового інтересу. З п’ятьох показів фільму в Чехії саме той, що проходив в рамках українського фестивалю, був найбільш успішним – всі квитки невеликого артгаусного залу кінотеатру «Евальд» були викуплені вже у перші дні, тож тим, кому квиток не дістався, довелося сидіти на сходах. Вихід людей з кінотеатру виглядав як вихід з похорон, тільки поспівчувати не було кому – всі, і місцеві українці, і чехи, були однаково приголомшені. Коли люди знову змогли говорити, то на вулиці вже можна було почути, що фільм був «важкий, але добрий, сильний». «Чеський глядач, який не шукає в кіно лише розваг, звик до складних фільмів, тому ми включили в програму цей фільм. Також ми хотіли показати, що Україна, яка була співпродюсером фільму, співпрацює з європейським кінематографом, є частиною європейського кінематографу», – пояснює свій задум Ленка Віхова. Далі у програмі фестивалю – кримськотатарський фільм «Evge. Додому» режисера Нарімана Алієва, який щойно вийшов в прокат в Україні. Цей фільм про повернення додому в Крим загиблого кримськотатарського воїна брав участь у Каннському міжнародному кінофестивалі, в конкурсній програмі «Особливий погляд», а у серпні Український оскарівський комітет номінував його як національного претендента від України на американську премію «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою. Тема війни на сході України пролунає і у фільмі «Іловайськ» – стрічці Івана Тимченка, а про цей регіон напередодні війни розповість стрічка «Дике поле» за мотивами роману Сергія Жадана. Задовольнили свою цікавість і любителі короткого метру – один вечір віддали їм. Глядачі побачили відразу п’ять короткометражних фільмів від різних режисерів: «Будинок «Слово» (режисера Івана Висневського), «Mia Donna» (режисера Павла Острікова), «Fingerman» (режисера Івана Шохи), «Нокдаун» (режисера Антона Скрипця) і «Лишатися не можна тікати» (режисера Марини Лопушіної). Завершується фестиваль в понеділок 18 листопада на веселішій ноті – комедією «Мої думки тихі» молодого автора Антоніо Лукіча зі знаменитою Ірмою Вітовською в головній ролі. Попри те, що фестиваль готувався вже втретє, його підготовка йшла найскладніше, каже Ленка Віхова – далися взнаки зміни в українському Держкіно. «Цього року було найскладніше організовувати фестиваль. Вакуум у керівництві Держкіно ускладнив нашу роботу, бо раніше ми могли покладатися на допомогу українського державного агентства, і фінансову, і організаційну, знати, що співпраця надійна, але цього року з цим було набагато складніше», – зазначає вона. Як каже Ленка Віхова, чеський глядач починає звикати до того, що у листопаді він може ознайомитися з новинками українського кіно, у фестивалю з’являються постійні глядачі, розширюється глядацька аудиторія, про фестиваль більше повідомляють у пресі, на радіо, на телебаченні. Присутність Андрія Римарука, який представив фільм «Атлантида», викликала додатковий інтерес, інтерв’ю з ним робили кілька чеських медіа, тож відгомін після фестивалю буде і після того, як він закінчиться. Автор:Марія Щур  
    Nov 18, 2019 180
  • 13 Nov 2019
    Про про українське зубожіння, культуру бідності й "зламану систему"
    Абсолютно бідних людей, які жили б на один долар на день, у нас немає. До того ж, наші люди люблять применшувати свої доходи й прибільшувати витрати. Багато хто має доходи поза основною роботою, але не вважає їх "повноцінними" грішми. Нещодавно Центр близькосхідних досліджень детально вивчив «культуру бідності» у двох райцентрах Херсонської області. Результати виявилися дуже цікавими. Дослідження – це спроба дати відповіді на глобальні питання: хто ми є, що з нами відбувається, чому ми саме там, де ми є. «Тексти» тезово сформулювали основні пункти цього дослідження. Про бідність читав і слухав: Андрій Гарасим, джерело texty.org.ua 1. Уявна дорожнеча Люди схильні перебільшувати свої витрати. В ході проекту опитуваних попросили описати свої витрати. Йшлося про суб’єктивні відчуття людей: скільки вони отримують і скільки витрачають. У декого доходи зійшлися з витратами, або навіть витрати були меншими. Проте, у вдвічі більшої кількості людей, за їхніми ж словами, витрати перевищували доходи. Це може свідчити про те, що люди схильні вважати доходами лише регулярні грошові надходження – і не враховувати нерегулярні чи отримані неофіційним шляхом кошти. З іншого боку, це може бути і чисто психологічним фактором. Так, на прохання деталізувати витрати, наприклад, на дитсадок для дитини, називають суми у півтора-два рази більші, ніж насправді. «Люди ніби хочуть сказати – подивіться, як все дорого, подивіться, скільки нам треба грошей», – зазначила одна з виконавців проекту, професорка кафедра соціології Українського католицького університету Оксана Міхеєва. 2. Багаті, яких знають, не такі погані, як далекі «олігархи» Опитані здебільшого не мають досвіду комунікації з представниками інших верств. Відтак, вони їх міфологізують – особливо «багатих», «еліту», «олігархів». Люди бачать лише свою групу – а всі інші групи, за їхніми уявленнями, є лише вдосконаленими проекціями бідності. Також респонденти схильні перебільшувати вагу багатої верстви населення. При цьому, багатих вони поділяють на дві групи – «далеких» багатих (вся політична еліта), з якими не перетинаються особисто, та «близьких» багатих (місцевих чиновників, бізнесменів), за життям яких спостерігають безпосередньо. Якщо відносно перших думка негативна, то щодо останніх негативні оцінки поєднуються з виправдальними нотками. Наприклад: « Їм усі винні, вони кращі господарі, ну і, звичайно, як правило, це хами. Велика рідкість, коли нормальні люди». Небажання опитаних зараховувати себе до «бідних» латентно проявляється в тому, що більшість із них, маючи очевидно низькі доходи, у будь-який спосіб намагається довести, що вони не бідні, а середні – «такі як усі». 3.«Лівак» на роботі і священна трудова книга Українці обирають необтяжливу роботу з можливістю підробітку. Трудове місце часто обирають не за фахом. Люди шукають неважку роботу з низьким рівнем відповідальності. Так, щоб мати змогу оформити субсидію, і водночас – виконувати у свій робочий час неофіційну роботу. Це, в свою чергу, призводить до таких наслідків, як недостатній фаховий рівень працівників та небажання працівників братися за відповідальну роботу. Пересічний українець розраховує колись таки отримувати пенсію. Тож він цінує робоче місце з трудовою книжкою і хай навіть невеликою зарплатою. 4. Хочуть бути підприємцями, але працювати як на державній роботі Більшість опитаних заявляє про бажання займатися підприємницькою діяльністю. Але коли людина починає описувати таку роботу, то виходить звичайна бюджетна посада. Часто заявляють про невміння вести бухгалтерію. Не знають, як започаткувати бізнес, говорять про створення пільгових умов, про навчання тощо. Тобто, мають в уяві звичайне бюджетне робоче місце, але називають його підприємництвом. 5. Старший куди пошлють На роботі українці займаються усім, що трапиться. Майже ніхто не може описати свої посадові обов'язки. Скидається на те, що на своєму робочому місці людина береться за все – пише звіт, вкручує лампочку тощо. Це означає, що немає чітко визначених функцій. А отже – що людина працює неефективно. Ніби усі й зайняті – але це неефективна зайнятість. А там, де необхідна ефективність, робота починає пробуксовувати. «Сили розпорошуються, людина метушиться і зрештою втомлюється, але не отримує відчуття, що зробила щось корисне. Виникає хронічна втома, працівник впадає в депресивний стан, оскільки не бачить перед собою шляхів виходу з депресії», – зазначає професорка Оксана Міхеєва. 6. Вдома працюють, як мерзле горить. За кордоном стараються Опитані усвідомлюють відмінності роботи в Україні й за кордоном. Дуже помітно, як важко українці гарують за кордоном – і їх цінують як працівників, які вміють добре потрудитися. Але чомусь ці моделі в Україні не відтворюються. Зі слів людей стає очевидно, що за кордоном українці працюють, а сюди вони повертаються відпочивати.  «Там за кордоном треба пахать по нашим міркам…», – зазначає один із опитаних. І додає про заробітчан, що повернулися додому: «Тут вони розслабляються». Повернення в Україну сприймається, як «нарешті відпочити від роботи». Це дім, де є багато можливостей реалізувати свій побут та своє життя. 7. Пільги. Несправедливо Ставлення до пільг неоднозначне. Якраз тут відчувається порушення балансу, соціальної справедливості. Субсидії отримують і ті, хто їх потребує, і ті, хто не потребує. Те, що самі отримувачі пільг критикують механізм їх отримання, свідчить про те, що система недосконала і не працює в той спосіб, в який мала б. Ще одна дуже специфічна тема – це грошові виплати при народженні дітей. Для багатьох людей діти таким чином перетворюються на засіб для заробляння грошей. 8. Бідні, бо дурні Причиною бідності респонденти здебільшого називають особисті проблеми. І практично не виходять за межі індивідуального виміру, характеризуючи ці причини. Вони пов'язують бідність або з певними рисами характеру чи особливою ментальністю, або з життєвою ситуацією: хворобами, старістю, небажанням чи неможливістю працювати. Дуже часто причинами бідності називають алкоголізм чи наркоманію. Бідні кажуть, що їхні проблеми зумовлені невмінням управляти фінансами, планувати витрати. В цілому це свідчить про обмежений погляд на бідність, бачення її у вузькому коридорі власних повсякденних проблем та комунікацій. 9. Хочуть зламати систему Вихід із замкненого кола бідності бачать у «зламі системи». Відчуття невдоволеності, замкненого кола, відсутності перспектив формують відповідні політичні очікування: реваншистські настрої, бажання перевернути все, зламати існуючу систему. Значний акцент робиться на ролі особистості. Відтак, очікують на прихід лідера, здатного кардинально змінити наявний стан справ в країні. «Где-то бы пришел такой человек, который все бы поставил с головы на ноги…», – зазначила одна з респонденток. 10. Бідність вбиває минуле та майбутнє Життя в бідності – це замкнене коло, яке позбавляє людину як минулого, так і майбутнього. Якщо людина працює на виживання, то один день не відрізняється від іншого. Втрачається й відчуття будь-яких змін, і відчуття тяглості. Минуле зникає, але водночас немає й майбутнього, оскільки людина бігає по вічному колу одного дня, який був учора і повториться завтра. Повністю дослідження читайте тут Кого в ході дослідження вважали за бідних? Дослідження проводилося методом глибинного інтерв'ю, в яких взяли удвох районах Херсонської області. У дослідженні брали участь респонденти, які отримують соціальну допомогу, субсидії тощо. За запропонованою градацією (рівень доходу, добробуту) опитані ідентифікували себе наступним чином: злиденні – 2 особи, бідні – 11 осіб, трохи нижче середнього – 16, середні за доходом – 12 осіб, трохи вище середнього – 1 особа, та важко визначитися було 3 особам. У дослідженні увага фокусувалася на пересічній людині, її реакціях на зовнішні виклики та стратегіях захисту – тобто, на тій «культурі бідності», яку вона створює навколо себе, а також на виявленні її потенційно можливих наслідків. Це є одночасно й перевагою (бо дозволяє працювати з сенсами), і обмеженням даного дослідження (яке не дає уявлення про об’єктивні параметри бідності та структурні чинники). Як вирватися з цього кола? Від Текстів зазначимо: під час виборів логіка бідності стає вирішальною для дуже великої кількості людей. Це вони голосують, не задмислюючись, а лише аби «зламати систему». Як побороти бідність? Логічний крок – зменшити оподаткування малих зарплат. Наприклад, у Польщі працівники віком до 26 років не платять податку на прибуток. Стимулом для подолання бідності може стати заохочення до ведення малого бізнесу. І йдеться не просто про рекламні кампанії, а про навчання, кредитуваня та створення інфраструктури для такого бізнесу, як це роблять країни Південно-Східної Азії. Наприклад, у Малайзії держава дає селянам обладнання й не збирає податків, якщо дохід становить менше за $700 на місяць. Сама ідея ФОПів гарно вписується у концепцію подолання бідності, але одного лише спрощеного оподаткування (яке новий уряд зробив не таким уже й спрощеним) – мало. Людям пора дати ідею й інструменти для її реалізації.    
    1546 Posted by Ірина Хмельницька
  • By Ірина Хмельницька
    Про про українське зубожіння, культуру бідності й "зламану систему"
    Абсолютно бідних людей, які жили б на один долар на день, у нас немає. До того ж, наші люди люблять применшувати свої доходи й прибільшувати витрати. Багато хто має доходи поза основною роботою, але не вважає їх "повноцінними" грішми. Нещодавно Центр близькосхідних досліджень детально вивчив «культуру бідності» у двох райцентрах Херсонської області. Результати виявилися дуже цікавими. Дослідження – це спроба дати відповіді на глобальні питання: хто ми є, що з нами відбувається, чому ми саме там, де ми є. «Тексти» тезово сформулювали основні пункти цього дослідження. Про бідність читав і слухав: Андрій Гарасим, джерело texty.org.ua 1. Уявна дорожнеча Люди схильні перебільшувати свої витрати. В ході проекту опитуваних попросили описати свої витрати. Йшлося про суб’єктивні відчуття людей: скільки вони отримують і скільки витрачають. У декого доходи зійшлися з витратами, або навіть витрати були меншими. Проте, у вдвічі більшої кількості людей, за їхніми ж словами, витрати перевищували доходи. Це може свідчити про те, що люди схильні вважати доходами лише регулярні грошові надходження – і не враховувати нерегулярні чи отримані неофіційним шляхом кошти. З іншого боку, це може бути і чисто психологічним фактором. Так, на прохання деталізувати витрати, наприклад, на дитсадок для дитини, називають суми у півтора-два рази більші, ніж насправді. «Люди ніби хочуть сказати – подивіться, як все дорого, подивіться, скільки нам треба грошей», – зазначила одна з виконавців проекту, професорка кафедра соціології Українського католицького університету Оксана Міхеєва. 2. Багаті, яких знають, не такі погані, як далекі «олігархи» Опитані здебільшого не мають досвіду комунікації з представниками інших верств. Відтак, вони їх міфологізують – особливо «багатих», «еліту», «олігархів». Люди бачать лише свою групу – а всі інші групи, за їхніми уявленнями, є лише вдосконаленими проекціями бідності. Також респонденти схильні перебільшувати вагу багатої верстви населення. При цьому, багатих вони поділяють на дві групи – «далеких» багатих (вся політична еліта), з якими не перетинаються особисто, та «близьких» багатих (місцевих чиновників, бізнесменів), за життям яких спостерігають безпосередньо. Якщо відносно перших думка негативна, то щодо останніх негативні оцінки поєднуються з виправдальними нотками. Наприклад: « Їм усі винні, вони кращі господарі, ну і, звичайно, як правило, це хами. Велика рідкість, коли нормальні люди». Небажання опитаних зараховувати себе до «бідних» латентно проявляється в тому, що більшість із них, маючи очевидно низькі доходи, у будь-який спосіб намагається довести, що вони не бідні, а середні – «такі як усі». 3.«Лівак» на роботі і священна трудова книга Українці обирають необтяжливу роботу з можливістю підробітку. Трудове місце часто обирають не за фахом. Люди шукають неважку роботу з низьким рівнем відповідальності. Так, щоб мати змогу оформити субсидію, і водночас – виконувати у свій робочий час неофіційну роботу. Це, в свою чергу, призводить до таких наслідків, як недостатній фаховий рівень працівників та небажання працівників братися за відповідальну роботу. Пересічний українець розраховує колись таки отримувати пенсію. Тож він цінує робоче місце з трудовою книжкою і хай навіть невеликою зарплатою. 4. Хочуть бути підприємцями, але працювати як на державній роботі Більшість опитаних заявляє про бажання займатися підприємницькою діяльністю. Але коли людина починає описувати таку роботу, то виходить звичайна бюджетна посада. Часто заявляють про невміння вести бухгалтерію. Не знають, як започаткувати бізнес, говорять про створення пільгових умов, про навчання тощо. Тобто, мають в уяві звичайне бюджетне робоче місце, але називають його підприємництвом. 5. Старший куди пошлють На роботі українці займаються усім, що трапиться. Майже ніхто не може описати свої посадові обов'язки. Скидається на те, що на своєму робочому місці людина береться за все – пише звіт, вкручує лампочку тощо. Це означає, що немає чітко визначених функцій. А отже – що людина працює неефективно. Ніби усі й зайняті – але це неефективна зайнятість. А там, де необхідна ефективність, робота починає пробуксовувати. «Сили розпорошуються, людина метушиться і зрештою втомлюється, але не отримує відчуття, що зробила щось корисне. Виникає хронічна втома, працівник впадає в депресивний стан, оскільки не бачить перед собою шляхів виходу з депресії», – зазначає професорка Оксана Міхеєва. 6. Вдома працюють, як мерзле горить. За кордоном стараються Опитані усвідомлюють відмінності роботи в Україні й за кордоном. Дуже помітно, як важко українці гарують за кордоном – і їх цінують як працівників, які вміють добре потрудитися. Але чомусь ці моделі в Україні не відтворюються. Зі слів людей стає очевидно, що за кордоном українці працюють, а сюди вони повертаються відпочивати.  «Там за кордоном треба пахать по нашим міркам…», – зазначає один із опитаних. І додає про заробітчан, що повернулися додому: «Тут вони розслабляються». Повернення в Україну сприймається, як «нарешті відпочити від роботи». Це дім, де є багато можливостей реалізувати свій побут та своє життя. 7. Пільги. Несправедливо Ставлення до пільг неоднозначне. Якраз тут відчувається порушення балансу, соціальної справедливості. Субсидії отримують і ті, хто їх потребує, і ті, хто не потребує. Те, що самі отримувачі пільг критикують механізм їх отримання, свідчить про те, що система недосконала і не працює в той спосіб, в який мала б. Ще одна дуже специфічна тема – це грошові виплати при народженні дітей. Для багатьох людей діти таким чином перетворюються на засіб для заробляння грошей. 8. Бідні, бо дурні Причиною бідності респонденти здебільшого називають особисті проблеми. І практично не виходять за межі індивідуального виміру, характеризуючи ці причини. Вони пов'язують бідність або з певними рисами характеру чи особливою ментальністю, або з життєвою ситуацією: хворобами, старістю, небажанням чи неможливістю працювати. Дуже часто причинами бідності називають алкоголізм чи наркоманію. Бідні кажуть, що їхні проблеми зумовлені невмінням управляти фінансами, планувати витрати. В цілому це свідчить про обмежений погляд на бідність, бачення її у вузькому коридорі власних повсякденних проблем та комунікацій. 9. Хочуть зламати систему Вихід із замкненого кола бідності бачать у «зламі системи». Відчуття невдоволеності, замкненого кола, відсутності перспектив формують відповідні політичні очікування: реваншистські настрої, бажання перевернути все, зламати існуючу систему. Значний акцент робиться на ролі особистості. Відтак, очікують на прихід лідера, здатного кардинально змінити наявний стан справ в країні. «Где-то бы пришел такой человек, который все бы поставил с головы на ноги…», – зазначила одна з респонденток. 10. Бідність вбиває минуле та майбутнє Життя в бідності – це замкнене коло, яке позбавляє людину як минулого, так і майбутнього. Якщо людина працює на виживання, то один день не відрізняється від іншого. Втрачається й відчуття будь-яких змін, і відчуття тяглості. Минуле зникає, але водночас немає й майбутнього, оскільки людина бігає по вічному колу одного дня, який був учора і повториться завтра. Повністю дослідження читайте тут Кого в ході дослідження вважали за бідних? Дослідження проводилося методом глибинного інтерв'ю, в яких взяли удвох районах Херсонської області. У дослідженні брали участь респонденти, які отримують соціальну допомогу, субсидії тощо. За запропонованою градацією (рівень доходу, добробуту) опитані ідентифікували себе наступним чином: злиденні – 2 особи, бідні – 11 осіб, трохи нижче середнього – 16, середні за доходом – 12 осіб, трохи вище середнього – 1 особа, та важко визначитися було 3 особам. У дослідженні увага фокусувалася на пересічній людині, її реакціях на зовнішні виклики та стратегіях захисту – тобто, на тій «культурі бідності», яку вона створює навколо себе, а також на виявленні її потенційно можливих наслідків. Це є одночасно й перевагою (бо дозволяє працювати з сенсами), і обмеженням даного дослідження (яке не дає уявлення про об’єктивні параметри бідності та структурні чинники). Як вирватися з цього кола? Від Текстів зазначимо: під час виборів логіка бідності стає вирішальною для дуже великої кількості людей. Це вони голосують, не задмислюючись, а лише аби «зламати систему». Як побороти бідність? Логічний крок – зменшити оподаткування малих зарплат. Наприклад, у Польщі працівники віком до 26 років не платять податку на прибуток. Стимулом для подолання бідності може стати заохочення до ведення малого бізнесу. І йдеться не просто про рекламні кампанії, а про навчання, кредитуваня та створення інфраструктури для такого бізнесу, як це роблять країни Південно-Східної Азії. Наприклад, у Малайзії держава дає селянам обладнання й не збирає податків, якщо дохід становить менше за $700 на місяць. Сама ідея ФОПів гарно вписується у концепцію подолання бідності, але одного лише спрощеного оподаткування (яке новий уряд зробив не таким уже й спрощеним) – мало. Людям пора дати ідею й інструменти для її реалізації.    
    Nov 13, 2019 1546
  • 01 Nov 2019
    Гайда з нами на каву до музичної столиці Європи, елегантного Відня
    Місто-мрія, місто-музей, місто, яке визнано кращим місцем для життя на нашій планеті. Це аристократичний, елегантний і витончений Відень. Музична столиця Європи, батьківщина сучасної архітектури і психоаналізу, місто Моцарта, Гайдна і Бетховена. Екскурсія до Відня від компанії EuroTour Group об'єднала найкращі пам'ятки блискучої столиці Австрії. Організація екскурсії Подорож з Праги до Відня розрахована на 15 годин. У вашому розпорядженні комфортабельний автобус, послуги досвідченого гіда, цікава і емоційна екскурсійна програма. Тур включає трансфер з Праги до Відня і назад, автобусну екскурсію і пішохідну прогулянку по чудовій австрійської столиці. Крім того, програма передбачає вільний час. За своїм бажанням ви зможете прогулятися колоритними віденськими сувенірними крамницями, фешенебельними бутіками або випити горнятко дивовижної запашної кави з шматочком знаменитого віденського торта Захер. А ще Відень - неймовірно фотогенічне місто, тому ефектні селфі і атмосферні фото вам гарантовані. Програма екскурсії В програму екскурсії по Відню фахівці компанії EuroTour Group включили найкращі пам'ятки цього дивовижного міста, які якнайкраще характеризують атмосферу австрійської столиці. Відень захоплює, вражає, дивує і зачаровує. Його неможливо не полюбити. У Відні величезна кількість приголомшливих пам'яток світового значення. Причому багато з них мають характеристику «сама». Тут знаходиться найбільший музейний комплекс в Європі - MuseumsQuartier. Його площа 60 км2. В австрійській столиці розташована найстаріша в світі біржа, найстаріше колесо огляду і найбільше в Європі старовинне кладовище, де поховано понад 3 млн. чоловік. У Відні ви можете почути саме захоплююче виконання безсмертного «Реквієму» Моцарта, в якому задіяно одночасно 5 органів. Під час екскурсії по Відню з компанією EuroTour Group ви побачите ефектний замок Хофбург, символ і візитну картку Відня - Собор Святого Степана, неповторну Віденську державну оперу, старовинну Віденську ратушу, величну будівлю парламенту, вражаючий Музей історії мистецтв, колоритну Дунайську вежу та ін. Всього кілька десятків чудових віденських пам'яток. Організаційні моменти: Збір: 06:45 • місце зустрічі: Вацлавська площа (біля пам. Св. Вацлаву на коні) • групу зустрічає гід з табличкою EuroTour Group • розміщення в комфортабельному автобусі • відправлення: 7:00 • кілька санітарних зупинок по дорозі; • автобусна частина екскурсії; • пішохідна частина екскурсії; • вільний час; • вартість екскурсії: для дорослих 50 €  для дітей - 45 € Трансфер з Праги до Відня не буде виснажливим. По дорозі гід розповість багато цікавих фактів з історії цих країн. Автобусна частина туру проходить в радіонавушниках, тому ви не пропустите нічого цікавого. Екскурсія до Відня від компанії EuroTour Group проводиться щодня за винятком п'ятниці. Квитки можна замовити на сайті EuroTour Group або придбати в одному з офісів та пунктів продажу EuroTour Group, які знаходяться на Вацлавській площі і Краківській вулиці у Празі. При собі необхідно мати закордонний паспорт і страхівку. І не забувайте, що для постійних клієнтів і читачів UAportal в EuroTour Group діють вигідні бонуси і знижки! Екскурсія проходить українською або російською мовою.   Приємної і цікавої подорожі Вам! 
    457 Posted by Ірина Хмельницька
  • By Ірина Хмельницька
    Гайда з нами на каву до музичної столиці Європи, елегантного Відня
    Місто-мрія, місто-музей, місто, яке визнано кращим місцем для життя на нашій планеті. Це аристократичний, елегантний і витончений Відень. Музична столиця Європи, батьківщина сучасної архітектури і психоаналізу, місто Моцарта, Гайдна і Бетховена. Екскурсія до Відня від компанії EuroTour Group об'єднала найкращі пам'ятки блискучої столиці Австрії. Організація екскурсії Подорож з Праги до Відня розрахована на 15 годин. У вашому розпорядженні комфортабельний автобус, послуги досвідченого гіда, цікава і емоційна екскурсійна програма. Тур включає трансфер з Праги до Відня і назад, автобусну екскурсію і пішохідну прогулянку по чудовій австрійської столиці. Крім того, програма передбачає вільний час. За своїм бажанням ви зможете прогулятися колоритними віденськими сувенірними крамницями, фешенебельними бутіками або випити горнятко дивовижної запашної кави з шматочком знаменитого віденського торта Захер. А ще Відень - неймовірно фотогенічне місто, тому ефектні селфі і атмосферні фото вам гарантовані. Програма екскурсії В програму екскурсії по Відню фахівці компанії EuroTour Group включили найкращі пам'ятки цього дивовижного міста, які якнайкраще характеризують атмосферу австрійської столиці. Відень захоплює, вражає, дивує і зачаровує. Його неможливо не полюбити. У Відні величезна кількість приголомшливих пам'яток світового значення. Причому багато з них мають характеристику «сама». Тут знаходиться найбільший музейний комплекс в Європі - MuseumsQuartier. Його площа 60 км2. В австрійській столиці розташована найстаріша в світі біржа, найстаріше колесо огляду і найбільше в Європі старовинне кладовище, де поховано понад 3 млн. чоловік. У Відні ви можете почути саме захоплююче виконання безсмертного «Реквієму» Моцарта, в якому задіяно одночасно 5 органів. Під час екскурсії по Відню з компанією EuroTour Group ви побачите ефектний замок Хофбург, символ і візитну картку Відня - Собор Святого Степана, неповторну Віденську державну оперу, старовинну Віденську ратушу, величну будівлю парламенту, вражаючий Музей історії мистецтв, колоритну Дунайську вежу та ін. Всього кілька десятків чудових віденських пам'яток. Організаційні моменти: Збір: 06:45 • місце зустрічі: Вацлавська площа (біля пам. Св. Вацлаву на коні) • групу зустрічає гід з табличкою EuroTour Group • розміщення в комфортабельному автобусі • відправлення: 7:00 • кілька санітарних зупинок по дорозі; • автобусна частина екскурсії; • пішохідна частина екскурсії; • вільний час; • вартість екскурсії: для дорослих 50 €  для дітей - 45 € Трансфер з Праги до Відня не буде виснажливим. По дорозі гід розповість багато цікавих фактів з історії цих країн. Автобусна частина туру проходить в радіонавушниках, тому ви не пропустите нічого цікавого. Екскурсія до Відня від компанії EuroTour Group проводиться щодня за винятком п'ятниці. Квитки можна замовити на сайті EuroTour Group або придбати в одному з офісів та пунктів продажу EuroTour Group, які знаходяться на Вацлавській площі і Краківській вулиці у Празі. При собі необхідно мати закордонний паспорт і страхівку. І не забувайте, що для постійних клієнтів і читачів UAportal в EuroTour Group діють вигідні бонуси і знижки! Екскурсія проходить українською або російською мовою.   Приємної і цікавої подорожі Вам! 
    Nov 01, 2019 457
  • 30 Sep 2019
    «КРОК» і "Вітром з України" - українські митці підкоряють дитячі серця у Чехії
    28 вересня до Праги завітав «Книжковий дворик на колесах» - мандрівний автобус з українськими майстрами, письменниками, видавцями та скульпторами. Знайомство і майстер-класи проходили у культурно-освітньому центрі "КРОК". Їх просто неможливо було роз’єднати ні на мить,  розвести ні на крок та ані стишити, щоб офіційно відкрити унікальний майстер-клас митців з України та учнів і гостей культурно-освітнього центру «Крок» у Празі. Взаємне тяжіння було непереборним.  Хлопчики заповзято творили з пластиліну могутніх  динозаврів під керівництвом молодих скульпторів Василя Лева та Сергія Грицанюка. Поруч їхня наставниця, учасниця понад 50 міжнародних симпозіумів та 70 міжнародних виставок, скульптор Наталя Лєйкіна, яку маленькі пражани  буквально  стребували до столу, коли вона відійшла на кілька хвилин, щоб перевести дух. Адже учасники  мистецької акції «Книжковий дворик на колесах», які і спровокували 28 вересня у Празі це творче шаленство,  потрапили буквально з корабля на бал – розпочали роботу з дітьми, заледве виступивши з автобусу після довгої дороги зі Львова. І от на столі майстра повстяних виробів Ніни Безпятої одне за одним починають битися пухкенькі жовто-блакитні серця, а керівник «Кроку» Марія Гаврилюк тихесенько шепоче щось молитовне, із жахом спостерігаючи, як трирічний Мар’ян Яремінець вправно орудує голкою. На що співорганізатор акції Тарас   Костюк, голова Українських профспілок в Чехії, тільки усміхається, мовляв, спокійно, все ж під контролем. Поруч  поетеса та автор власної педагогічної системи Марія Чумарна  вчить дітей малювати… пластиліном. Майстрині Марина Футерко та Любов Федоришин показують, як зробити з ниток стильних ляльок, що ними можна прикрасити шкільний наплічник. Батьки старанно оминають кипуче творче вариво, мандруючи від столу до столу, де продаються книжки «Видавництва старого Лева», «Урбіно», «Піраміди», «Українського пріоритету» та  релігійного видавництва «Святих Володимира та Ольги». Письменники роздають автографи: Марія Ткачівська, Василь Кузан, Любов Долих, Анна Хома, Іван Гентош, Валентина Семеняк, Надія Бойко, Наталія Калиновська, Тетяна П´янкова. І слова Надзвичайного і Повноважного посла України у Чехії Євгена Перебийноса дуже влучно окреслюють суть цього творчого хаосу: -        Не мені вам розповідати, наскільки потребують уваги діти в Україні, потребують донесення української мови, літератури, культури. Діти за кордоном потребують всього цього не менше. А що, як не книжка, потрібно для того, щоб діти виростали у гармонії зі своєю Батьківщиною? Попереду у митців «Книжкового дворика на колесах» Відень, Рим, Флоренція, Венеція, Любляна.  Творча мандрівка шляхами українців за кордоном.     Коментарі до теми: Тетяна Пилипець, співорганізатор акції, авторка фестивалів “Кальміус” та  “Перший всеукраїнський форум військових письменників”: Нашою метою є формування дружнього простору між інтелігенцію, що проживає в Україні та українцями, які з різних причин знаходяться за межами держави: у Чехії, в Італії, Австрії, у Словенії.  Крім того, ми хочемо залучити молодь діаспори до активнішого пропагування української літератури. Любов Хомчак, ініціатор та керівник проекту: Це наша перша закордонна поїзда. Після останніх виборів Президента я жахнулася, наскільки мало українці знають одне одного. Протилежність наших поглядів та почуттів шокувала. І це всередині країни. А що говорити про тих, хто опинився за кордоном? Ось чому так гостро захотілося з ними зустрітися. Обмінятися енергіями.  І хоч кликали нас до Риму давно, вирушаємо тільки тепер. Що ж до Праги та Відня – для мене це особливі міста. Міста, які після Першої та Другої світових війн створили особливі умови для творчого зростання наших співвітчизників:  Олександра Олеся, Олени Теліги… Так хочеться перейтися тими вуличками, якими ходили вони… Доторкнутися до історії. Марія Гаврилюк, керівник культурно-освітнього центру «Крок»: Такі зустрічі для нас є надзвичайно важливими. Ми, українці,  намагаємося зберегти за кордоном свою мову та культуру, але, на жаль, втрачаємо з останньою реальний зв’язок. Ми щось десь чуємо і читаємо, але здебільшого зберігаємо у пам’яті те, що бачили до еміграції. Живе спілкування з митцями показує нам, що Україна не стоїть на місці, що вона змінюється, стає дедалі модернішою. Наші учні бачать Батьківщину двічі на рік, на канікулах. Решту часу вона перетворюється для них на гарну казку, яку  розповідають вчителі. Зустріч з художниками та письменниками показує, що прекрасна і прогресуюча Україна – реальність, про яку можна розповісти однокласникам  у чеській школі. Ефект від такого спілкування важко переоцінити.  Авторка:Олена Лань          
    366 Posted by Ірина Хмельницька
  • By Ірина Хмельницька
    «КРОК» і "Вітром з України" - українські митці підкоряють дитячі серця у Чехії
    28 вересня до Праги завітав «Книжковий дворик на колесах» - мандрівний автобус з українськими майстрами, письменниками, видавцями та скульпторами. Знайомство і майстер-класи проходили у культурно-освітньому центрі "КРОК". Їх просто неможливо було роз’єднати ні на мить,  розвести ні на крок та ані стишити, щоб офіційно відкрити унікальний майстер-клас митців з України та учнів і гостей культурно-освітнього центру «Крок» у Празі. Взаємне тяжіння було непереборним.  Хлопчики заповзято творили з пластиліну могутніх  динозаврів під керівництвом молодих скульпторів Василя Лева та Сергія Грицанюка. Поруч їхня наставниця, учасниця понад 50 міжнародних симпозіумів та 70 міжнародних виставок, скульптор Наталя Лєйкіна, яку маленькі пражани  буквально  стребували до столу, коли вона відійшла на кілька хвилин, щоб перевести дух. Адже учасники  мистецької акції «Книжковий дворик на колесах», які і спровокували 28 вересня у Празі це творче шаленство,  потрапили буквально з корабля на бал – розпочали роботу з дітьми, заледве виступивши з автобусу після довгої дороги зі Львова. І от на столі майстра повстяних виробів Ніни Безпятої одне за одним починають битися пухкенькі жовто-блакитні серця, а керівник «Кроку» Марія Гаврилюк тихесенько шепоче щось молитовне, із жахом спостерігаючи, як трирічний Мар’ян Яремінець вправно орудує голкою. На що співорганізатор акції Тарас   Костюк, голова Українських профспілок в Чехії, тільки усміхається, мовляв, спокійно, все ж під контролем. Поруч  поетеса та автор власної педагогічної системи Марія Чумарна  вчить дітей малювати… пластиліном. Майстрині Марина Футерко та Любов Федоришин показують, як зробити з ниток стильних ляльок, що ними можна прикрасити шкільний наплічник. Батьки старанно оминають кипуче творче вариво, мандруючи від столу до столу, де продаються книжки «Видавництва старого Лева», «Урбіно», «Піраміди», «Українського пріоритету» та  релігійного видавництва «Святих Володимира та Ольги». Письменники роздають автографи: Марія Ткачівська, Василь Кузан, Любов Долих, Анна Хома, Іван Гентош, Валентина Семеняк, Надія Бойко, Наталія Калиновська, Тетяна П´янкова. І слова Надзвичайного і Повноважного посла України у Чехії Євгена Перебийноса дуже влучно окреслюють суть цього творчого хаосу: -        Не мені вам розповідати, наскільки потребують уваги діти в Україні, потребують донесення української мови, літератури, культури. Діти за кордоном потребують всього цього не менше. А що, як не книжка, потрібно для того, щоб діти виростали у гармонії зі своєю Батьківщиною? Попереду у митців «Книжкового дворика на колесах» Відень, Рим, Флоренція, Венеція, Любляна.  Творча мандрівка шляхами українців за кордоном.     Коментарі до теми: Тетяна Пилипець, співорганізатор акції, авторка фестивалів “Кальміус” та  “Перший всеукраїнський форум військових письменників”: Нашою метою є формування дружнього простору між інтелігенцію, що проживає в Україні та українцями, які з різних причин знаходяться за межами держави: у Чехії, в Італії, Австрії, у Словенії.  Крім того, ми хочемо залучити молодь діаспори до активнішого пропагування української літератури. Любов Хомчак, ініціатор та керівник проекту: Це наша перша закордонна поїзда. Після останніх виборів Президента я жахнулася, наскільки мало українці знають одне одного. Протилежність наших поглядів та почуттів шокувала. І це всередині країни. А що говорити про тих, хто опинився за кордоном? Ось чому так гостро захотілося з ними зустрітися. Обмінятися енергіями.  І хоч кликали нас до Риму давно, вирушаємо тільки тепер. Що ж до Праги та Відня – для мене це особливі міста. Міста, які після Першої та Другої світових війн створили особливі умови для творчого зростання наших співвітчизників:  Олександра Олеся, Олени Теліги… Так хочеться перейтися тими вуличками, якими ходили вони… Доторкнутися до історії. Марія Гаврилюк, керівник культурно-освітнього центру «Крок»: Такі зустрічі для нас є надзвичайно важливими. Ми, українці,  намагаємося зберегти за кордоном свою мову та культуру, але, на жаль, втрачаємо з останньою реальний зв’язок. Ми щось десь чуємо і читаємо, але здебільшого зберігаємо у пам’яті те, що бачили до еміграції. Живе спілкування з митцями показує нам, що Україна не стоїть на місці, що вона змінюється, стає дедалі модернішою. Наші учні бачать Батьківщину двічі на рік, на канікулах. Решту часу вона перетворюється для них на гарну казку, яку  розповідають вчителі. Зустріч з художниками та письменниками показує, що прекрасна і прогресуюча Україна – реальність, про яку можна розповісти однокласникам  у чеській школі. Ефект від такого спілкування важко переоцінити.  Авторка:Олена Лань          
    Sep 30, 2019 366
  • 03 Sep 2019
    "Нову Україну "Новою поштою" нам ніхто не пришле",- Капелан Андрій Зелінський
    Єдиний у країні штатний капелан, який пройшов смугу перешкод і отримав берет морпіха, вважає, що прийшов час не просто готувати захисників країни, а формувати в ЗСУ ціннісні засади вишколу військовослужбовців, - етосу воїна, що допоможе їм і після демобілізації боротися за свої мрії, долати життєві перешкоди, розвивати власний бізнес і будувати нову Україну. Авторка статті: Віолетта Кіртока, "Цензор.НЕТ" Звання Народний герой України отець Андрій отримав 4 червня 2015 року під час першої церемонії нагородження. Фото: Роман Ніколаєв   За отцем Андрієм важко встигнути. Якщо він вибирається на мирну територію, то всі його дні щільно заповнені зустрічами, подіями, лекціями. Часто військові просять саме його похрестити новонароджену дитину або повінчати пару. Довіра до Андрія Зелінського в армії України безмежна. Але зустрітися з ним і спокійно поговорити вдалося лише неподалік від передової, під Маріуполем, де він тепер несе службу у складі 36-ої окремої бригади морської піхоти. Більше того, рік тому він разом з бійцями подолав смугу перешкод і став єдиним штатним капеланом, який здобув право носити берет морського піхотинця.   Він прийшов з нуля на командно-спостережний пункт роти, зняв бронежилет і, як вміє тільки він, тепло і щиро всміхнувся. Слухати капелана дуже цікаво. Та й як інакше? Він має три освіти: філософську, богословську та політологічну, причому дві перші отримав за кордоном. Володіє декількома іноземними мовами, постійно читає, вивчає щось нове, цікавиться тим, що відбувається в світі. Він міг би робити кар‘єру, але з початком війни попросився на фронт і став першим капеланом при штабі АТО в червні 2014-го, і майже звідси не виїжджає. Він бачив різні роди військ, працював і з десантниками, і зі спецназівцями. Але став морпіхом. Хочеться вірити, що його думки про розвиток армії і підходи до формування бійця, почують і будуть підтримувати у всіх Збройних Силах України. "МОЄ ЗАВДАННЯ ЯК КАПЕЛАНА - ЗАХИЩАТИ В НАШИХ ВІЙСЬКОВИХ ЛЮДЯНІСТЬ" -Я перебуваю у військовому капеланстві з 2006 року, тобто вже дванадцать років, - говорить Андрій Зелінський. – Працював спочатку як волонтер, а з минулого року у Збройних силах України з'явився інститут військового капленства, тобто капелан став штатною посадою. Про капеланство в Україні гучно заговорили з початком бойових дій на сході країни. До того мало хто знав, що таке явище навіть існує. Серйозна спроба організувати капеланське служіння в ЗСУ відбулася в академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Мені поталанило долучитися до кола молодих священиків, які працювали лише з віськовослужбовцями. Разом із іншими духівниками ми тоді піднімали цілину в царині формування моделі системного забезпечення духовних потреб військовослужбовців. Попри тогочасні успішні спроби, значення терміну "капелан" на національному рівні все ще мало хто розумів. Багато з випускників львівської військової академії стали тими молодими офіцерами, яким на посадах командирів взводів і рот довелось першими зустріти збройну агресію – перші герої та перші полеглі. Багатьох із них добре знав особисто, з багатьма зустрічався в зоні бойових дій, багатьох ми втратили… У буремному 2014 році віталася будь-яка підтримка військ, у тому числі й духовна. Упродовж доволі короткого періоду капеланство набуло національного масштабу. Щоправда, для більшості воно тісно асоціювалося з благословенням особового складу до і після боїв. Але це лише частина того, що я називаю покликанням капелана "бути поруч". Для мене в цих двох словах ціла філософія - значно більше, аніж гасло. Не спостерігати ззовні, а стати частиною дійсності - саме в цьому суть одного із фундаментальних таїнств християнської віри Воплочення. Коли з'явилася можливість стати штатним капеланом у Збройних силах України, я підписав трудовий договір з 36-ою окремою бригадою морської піхоти. Так опинився серед тих, ким дуже пишаюся. Чому ви обрали для себе саме морську піхоту? Ви ж багато працювали з десантниками, разом з ними навіть виконували стрибки з парашутом… - Морська піхота – чи не найбільш природний для нашої держави рід військ. Адже саме від контролю за морським узбережжям, зрештою, залежала значною мірою й сама історична можливість оформлення нашої державності: так було і в часи київських князів, і в часи Козаччини, і на початку ХХ ст. Цього року ми святкували століття від виходу в світ наказу гетьмана Скоропадського про формуваня першої бригади морської піхоти. Україні завжди потрібні були воїни, які могли б її захищати на морі та на суші. У наші часи додалась іще необхідність десантування з повітря. Відтак, морський піхотинець – втілення "воїна трьох стихій". А завдання, які ставляться перед підрозділами Морської піхоти, вимагають високого рівня фаховості та підготовки. Саме тому важливою ознакою морського піхотинця, як нещодавно сказав у своєму інтерв’ю командувач МПУ генерал-майор Юрій Содоль, є наявність морального стрижня, у нього має бути характер. Щоб якісно виконувати поставлені завдання та долати існуючі перешкоди, морпіх, перш за все, має бути сильним духом. Характер морпіха має чіткі координати: відважний, відданий, вмілий, вільний, вірний (5 "В"). Особовий склад підрозділів морської піхоти доволі молодий. А молодим завжди властивий максималізм, високого рівня ідеалізм. Я це називаю здатністю на ціннісне. Коли ви приходите в один із наших підрозділів і розпочинаєте говорити про воїнську культуру, бойову звитягу, про цінності, люди реагують, вони розуміють, про що йдеться і підтримують бесіду. Неймовірним досвідом для мене особисто є наші бесіди на теми особистісного розвитку, формування характеру воїна, в якомусь із окопів на самій лінії зіткнення. У такі миті добре зрозумію, що саме тут можу бути справді корисним, тому що, вірю, завдання професійного військового капелана – не лише благословляти у бій чи відспівувати наших полеглих захисників, а значно більше. Наша місія – бути поруч, щоб боротися за дух українського воїна, за саму його людяність, здатну на дивовижного рівня відвагу та самопожертву. Воїн за своєю сутністю – особистість ціннісна. У нього завжди має бути мета, обрій, і дещо зухвала вдача, аби її досягти, попри всі можливі перешкоди. Я досить часто повторюю, що перемога – це значно більше, ніж змусити противника зупинитися на визначеній лінії, навіть більше, ніж змусити його очистити нашу землю від своєї присутності. Перемога – це відвойоване майбутнє, Україна нової якості. Саме така перемога потребує відповідних ціннісних орієнтирів і ціннісних особистостей – справжніх воїнів. Тому, вважаю, Збройні сили мають сьогодні повернути собі дуже благородний статус, надважливу для сьогоднішнього українського суспільства функцію, яку, на жаль, було дещо втрачено у роки незалежності. Збройні сили України мають знову стати школою життя, тут мають формувати особистість і гартувати характер! Сьогодні, слава Богу, ми прокинулися і зрозуміли, що майбутнього нам ніхто не подарує. Нову Україну "Новою поштою" нам ніхто не пришле. Її зможе вибороти лише людина-воїн. Сьогодні нам критично необхідні люди, які за своїм характером є воїнами – у будь-якій царині суспільного життя: в армії, в освіті та науці, в бізнесі, в мистецтві. Воїн – особа, віддана перемозі: над собою, над життєвими обставинами, над противником. Людина, яка чітко знає, чого бажає, і не вагається боротися за свою мрію, за наше спільне майбуття. Кожне майбутнє потребує визволення з полону наших сьогоднішніх страхів, непевностей та байдужості. Кожна мрія потребує воїна, готового за неї боротися. Турбота про соціальні потреби військовослужбовців необхідна, але її недостатньо: служба у війську має забезпечувати людей не лише матеріальними благами, а й сенсом. Сучасні розвинені армії воюють не лише технікою та зброєю, а й переконаннями та сенсами, які допомагають убезпечити саму особистість воїна, захистити його морально-психологічний стан, зберегти неушкодженим його найцінніший потенціал – людяність. Ефективне виконання завдань у війську можливе лише за умов постійного особистісного розвитку військовослужбовців. фото: Українська правда  Збройні сили без цінностей – це загроза людині, державі, суспільству. Ціннісне формування особистості у Збройних силах також належить до відповідальності військового капелана. Адже душпастирська опіка в ЗСУ, відповідно до нормативних документів, здійснюється в трьох основних напрямках: просвітницька діяльність, душпастирська робота та соціальне служіння. Ми живемо у вільній поліконфесійній державі та служимо у поліконфесійному війську. Я ніколи не погоджувався з традиційним твердженнями про те, що в окопах атеїстів не існує. Вони існують у сучасному українському суспільстві – вони існують в українських окопах. Якщо хтось не вірить, можу показати, у яких саме. Не слід спрощувати ситуацію з релігійними поглядами наших військовослужбовців. Як правило, питаннями державного значення в нас займаються люди старшого покоління, а їм не завжди добре помітні преференції молоді. А вони у нас сьогодні, в плані релігійних переконань, дуже змінилися. Як на мене, то кількість практикуючих християн, які усвідомлено відносять себе до однієї з наших традиційних церков на сьогоднішній день в українському війську дуже незначна. І це зовсім не питання ідеології, а швидше – глобальних тенденцій у сучасній культурі. Інституційна, конфесійна, релігійність у сучасному світі дещо втрачає свої позиції. Не виняток і Збройні сили. Цю дійсність необхідно вчасно усвідомити, аби належним чином налагодити душпастирську працю у війську та гарантувати її ефективність. На жаль, нам сьогодні бракує капеланів "професіоналів", які пояснюють собі своє служіння у війську не тим, що "в країні війна", а тим, що капеланство – їхнє покликання. Відтак, існує багато випадків, коли капелани все ще розглядають особовий склад своєї частини як аудиторію потенційних адептів власної конфесії: для них "успіх" капеланського служіння вимірюється кількістю "навернених" до власної конфесії душ. Існують також ті, для кого капеланське служіння у війську зводиться виключно до ідеологічної роботи. На жаль, дух воїна та військового підрозділу дуже рідко залишаються у фокусі душпастирських зусиль як самодостатні універсальні цінності. Адже йдеться про формування у війську ціннісно орієнтованої особистості, здатної бути якісним захисником і відповідальним громадянином, відважним воїном. Цінності у війську залишаються обладунками, здатними захистити саму людяність воїна. Капелан, як священнослужитель своєї церкви, діє в рамках довірених йому компетенцій. Як священнослужитель я можу робити те, що мені дозволяє робити моя церква. І як священнослужитель завжди з радістю готовий послужити тим, хто звертається з відповідними проханнями. Але поза тим існує особовий склад – віруючі і не дуже, православні та язичники, атеїсти та байдужі – серед якого я тепер зобов’язаний здійснювати своє служіння, турбуватися про їх внутрішній, духовний стан, про задекларовані релігійні потреби. А відтак дуже важливим для мене є участь у ціннісному формуванні особистості військовослужбовця. І цінності тут – ключовий елемент. У сучасному українському війську ми з різних традицій – моральних, етичних, релігійних. Однак, існує спільне для всіх нас ціннісне тло, один на всіх воїнський етос, що дозволяє якісно виконувати поставлені завдання, захищати свій народ та нашу державу. У Морській піхоті України ми часто говоримо про три засадничі цінності – честь, відвага, відданість. Саме цінності дозволяють військовослужбовцю залишатися людиною за будь-яких умов, помітити сенс у тому, що відбувається навколо, вистояти за будь-яких обставин, не зламатися. Гадаю, що це і є ключовим завданням нашого служіння. Бо допомогти військовослужбовцю збагнути сенс бою - означає врятувати людину від руйнівних наслідків війни. "ЩОБ УКРАЇНА ЗАЛИШИЛАСЯ НА КАРТІ СВІТУ, НАМ СЛІД СЬОГОДНІ ВИХОВАТИ ЦІЛЕПОКОЛІННЯ ВОЇНІВ: ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЧІТКО ЗНАЮТЬ, ЧОГО ВОНИ БАЖАЮТЬ, І ГОТОВИХ БОРОТИСЯ ЗА СВОЮ МРІЮ" -Мене завжди цікавили цінності, на основі яких формувалися цілі воїнські культури в Спарті та у феодальній Європі, у середньовічній Японії та на Запорізькій Січі, - продовжує отець Андрій. - Адже кодекс воїнської честі, етос воїна – це надзвичайно потужний механізм забезпечення ефективності в діяльності війська та захисту психічного здоров'я й духовного добробуту окремих військовослужбовців. На жаль, у ЗСУ станом на сьогодні вся ідеологічна робота вибудувана виключно на національно-патріотичному вихованні. Слава Богу, що це нарешті відбулось: національно-патріотичне формування свідомості українських воїнів необхідне, неминуче, та все ж, уважаю, недостатнє. Йдеться про систему переконань, якій необхідна якісна особистість. А особистість, як відомо, формують цінності. Показовим залишається слухання в сенаті США сьогоднішнього очільника Пентагону Джеймса Меттіса перед його призначенням на посаду. На запитання одного із сенаторів про значення для нього особисто воїнського етосу, генерал відповів, що "етос воїна – це не розкіш, а сама сутність війська". Це розуміє голова Пентагону! На цих засадах сьогодні вибудовується й система ідеологічної роботи в американській армії. Йдеться про перевірені столітнім досвідом механізми захисту духу воїна та бойового підрозділу, які допомагають сформувати стійку ідентичність, захистити та упередити від розвитку ПТСР, виховати громадян належної якості. Для мене особисто морська піхота - значно більше, аніж рід військ, це певна життєва філософія – на час служби і після неї. У нас чітко сформульована місія, що досягається трьома кроками: формування морпіхів, перемога в боях, виховання громадян нової якості. Такі цілі потребують певного воїнського етосу. У морського піхотинця три особистісні виміри: воїн, захисник та побратим. "Воїн" – бо відданий перемозі. У формуванні цієї якості якраз і допомагає смуга перешкод, Тут ідеться не лише про фізичні випробування, а й про необхідність злагодженого та ефективного виконання поставлених завдань, коли потрібно разом, цілою групою, в умовах високого рівня стресу досягти визначених цілей. "Захисник" – більше, аніж людина зі зброєю в руках, це – воїн з любов'ю в серці, готовий на самопожертву. Це надає глибокого сенсу, ціннісної валентності тій функції, яку військовослужбовець виконує із зброєю в руках. "Побратим" як ціннісна функція та ідентичність воїна добре відомі ще із воїнської культури стародавньої Спарти. Люблю приклад, який згадує Плутарх. Громадянських прав, а інколи і життя, у Спарті позбавляли тих воїнів, які на полі бою втрачали не спис, не меч, не шолом, а щит. Спартанці билися фалангою. Перемога гарантувалася незламною єдністю бойового строю. Кожен мав відчувати відповідальність за того, хто поруч. Відтак, щитом захищали не просто побратима, а саму Спарту. Відсутність щита – слабка фаланга. Слабка фаланга - слабка Спарта. Безвідповідальність по відношенню до бойового побратима вважалася державною зрадою. У нашому ж випадку турбота один про одного означає турботу про Україну. І це ще один ціннісній елемент, який військова служба має виховувати у громадян України, що проходять через цю школу. Отже, якщо ти військовослужбовець ЗСУ, ти – воїн, особистість віддана перемозі, ти захищаєш тих, кого любиш, і турбуєшся про тих, хто поруч із тобою виборює майбутнє для твого народу і його держави. Той, хто повертається в цивільне життя, має залишатися воїном, захисником і побратимом - в бізнесі, в освіті, в громадській діяльності, у будь-якій царині суспільного життя. Щоб Україна залишилася на карті світу, нам слід сьогодні виховати ціле покоління воїнів – людей, які чітко знають, чого бажають, і завжди готові боротися за свою мрію. Ми багато сьогодні говоримо про методи подолання ПТСРу. Так от, формування ціннісної ідентичності у військовослужбовця – це один із ефективних методів запобігання розвитку ПТСРу в розвинених арміях світу. Людина, віддана перемозі, вміє перемагати себе, життєві обставини і, зрештою, противника. Це окрема життєва філософія. До прикладу, коли військовослужбовець залишає район бойових дій, повертається додому, він одразу ж відчуває певну порожнечу, пустку, втрату. Ще вчора він був важливий у своєму підрозділі, виконував важливу функцію, у нього було багато друзів, і раптом – втрата відчуття власної значущості. Болить. А коли людина має сформовану ідентичність воїна, вона нічого не втрачає, бо залишається воїном і на інших фронтах, продовжує боротьбу за майбутнє, за втілення своєї мрії. Війна це хаос і безлад, це спотворений, деформований простір і час. Це те, де людина виходить поза рамки буденного, цивілізованого. Потім повернутися в русло дуже і дуже важко. Завжди повторюю, що війна - це більше, аніж кулі та уламки від артснарядів. Перемога над війною у власному серці потребує сенс у тому, що відбувається навколо. Коли я був на авдіївській промзоні, переходячи з позиції на позицію, звертав увагу на дірки від куль в ангарах. Таке враження було, я перебував не на війні, а в планетарії. Бачити зоряне небо крізь отвори від куль і уламків снарядів - це така алегорія пошуку сенсу в умовах війни. "МОЛИТВА – МОЯ НАЙПОТУЖНІША ЗБРОЯ, І ВІРНІ ДРУЗІ – МІЙ НАЙКРАЩИЙ ЗАХИСТ" Є два крила, якими воїн здіймається до перемоги. Це мотивація і дисципліна. Одним крилом нікуди не долетиш. Дуже потрібно над цими крильми працювати, плекати їх, аби наші воїни могли здійматися до перемоги попри будь-які життєві виклики. У військовій психології існує класичний приклад під назвою "парадокс Стокдейла". Йдеться про американського адмірала, який у 1965 році потрапив у полон у В’єтнамі. Він провів у полоні сім років! За цей час можна було вже й забути, звідки ти родом. Але офіцер таки повернувся додому, був представлений до найвищих нагород, вважається героєм у Сполучених Штатах. Коли його запитали, як йому вдалося вижити ці сім років, він сказав, що ніколи упродовж цих років не втрачав віри, що день визволення настане. Здавалися та не доживали до звільнення, як казав адмірал Стокдейл, лише оптимісти – ті, які були переконані, що їх звільнять наступного Різдва. Психологічне виснаження часто спричиняло у них фізичну смерть. Парадокс Стокдейла полягає в тім, що, з одного боку, треба думати стратегічно, не втрачаючи віри, що перемога неминуча. Така віра може мотивувати, надихати. З іншого ж боку, слід жити тут і тепер, реалістично зустрічаючи виклики сьогодення і відважно на них відповідати. У полоні Джим Стокдейл організував для американських полонених цілу систему комунікацій, схожу на азбуку Морзе, якої не розуміли в'єтнамські наглядачі. Листом дружині він передавав зашифровану інформацію, що у випадку викриття, загрожувало б йому стратою. Навіть у полоні він залишався воїном свого народу, вимагав від себе більшого. І тут іще одна важлива таємниця подолання ПТСРу: щоб вижити, необхідно вимагати від себе більшого. І від життя також! Отець Андрій з Героєм України, бійцем 79-ої десантної бригади Валерієм Чебінєєвим Військові, які повертаються з війни, повинні памя’тати, що у них просто змінилися координати їхнього фронту. Майбутнє, мрія, мета завжди потребують воїнів. І разом можна зробити завжди більше. Тому, як важливу складову воїнської культури слід плекати відчуття відповідальності за побратима, братерства, яке залишається й після повернення в мирне повсякдення. І не лише на рівні почуттів, а й у реалізації спільних проектів. У нас сьогодні вже існують успішні приклади таких проектів. Людині необхідно завжди відчувати свободу творити – себе і свій світ. -Для багатьох армія стала ще й можливістю заробити гроші.Це також своєрідна мотивація… -Навіть якщо хтось і прийшов аби "заробити гроші", військо має залишатися школою життя. До цього потрібно докладати максимум зусиль. Тоді, навіть якщо людина й мала на меті якісь власні цілі, звідси вона вийде воїном, захисником і побратимом. Тому, як на мене, не має значення, за чим сюди приходять, значення має те, ким звідси виходять. -Чому вам було важливо пройти смугу перешкод разом з морпіхами? Що зазначить для вас це випробування? -Це інтеграція в родину. Я хотів бути частиною сім'ї. "Бути поруч" – це бути поруч у всіх аспектах військової служби. Смугу перешкод формально не зобов'язують проходити всіх. Але це традиційна вимога, щоб "бути справжнім". Відтак, проходження смуги перешкод, отримання берета морського піхотинця, складання клятви – це ті елементи, які дозволяють стати повноправни членом родини в Морській піхоті. А капелан у морській піхоті має і сам бути морським піхотинцем. Невід'ємна риса морської піхоти – бути там, де найгірше; де інші, можливо, й змогли б показати надзвичайні результати, ми ж маємо залишатися до кінця – завжди вірними. Смуга перешкод – також тест на командну роботу. Її можна пройти лише спільно, з турботою один про одного. У цьому її ціннісний елемент. А от Клятва морського піхотинця – більше, аніж текст. Тут конкретними словами зафіксовані цінності воїна. Під час їхнього урочистого проголошення народжується нова ідентичність, нова особистість в присутності командира і бойових побратимів. Ти декларуєш у їхній присутності, що стаєш "відважним воїном", "вірним захисником України", "щирим побратимом", і в основі твого життя тепер – честь, відвага та відданність як засадничі ціннісні орієнтири. Це має бути викарбуване, як на камені, в свідомості кожного морського піхотинця. Берет морського піхотинця стає промовистим символом цінностей, які перетворюють людину на справжнього воїна. Під час вручення берета морського піхотинця. Його Андрій Зелінський отримав від командира батальйону Вадима Сухаревського   -Наскільки розвивається інститут капеланів в Україні і чи вистачає їх на фронті?   - Станом на сьогодні на основі трудового договору в армії працюють 70 капеланів. Ми можемо говорити про забезпечення великих підрозділів рівня бригад, полків і окремих батальйонів капеланами. Але те, як капелани здійснюють свою роботу, дуже різниться. Капеланство – це особливий тип служіння і воно вимагає відповідної підготовки, досвіду та жертовності. Нам іще слід сформувати інститут вишколу військових капеланів для узгодження ціннісних засад і методології праці. Капеланство – це завжди служіння. Служіння тим, хто служить своєму народові. Сьогодні ми робимо лише перші кроки. У нас попереду іще довгий шлях.   -Капелани мають володіти зброєю?   -Відповідно до наказу МОУ, військовим капеланам заборонено використовувати зброю.   Молитва - це моя найпотужніша зброя, а вірні друзі – мій найкращий захист. Щодня молюся за мою бригаду, командування, особовий склад.   -Що найважче для вас особисто на війні?   -На війні найважче втрачати.   Віолетта Кіртока, "Цензор.НЕТ"  
    508 Posted by Ірина Хмельницька
  • By Ірина Хмельницька
    "Нову Україну "Новою поштою" нам ніхто не пришле",- Капелан Андрій Зелінський
    Єдиний у країні штатний капелан, який пройшов смугу перешкод і отримав берет морпіха, вважає, що прийшов час не просто готувати захисників країни, а формувати в ЗСУ ціннісні засади вишколу військовослужбовців, - етосу воїна, що допоможе їм і після демобілізації боротися за свої мрії, долати життєві перешкоди, розвивати власний бізнес і будувати нову Україну. Авторка статті: Віолетта Кіртока, "Цензор.НЕТ" Звання Народний герой України отець Андрій отримав 4 червня 2015 року під час першої церемонії нагородження. Фото: Роман Ніколаєв   За отцем Андрієм важко встигнути. Якщо він вибирається на мирну територію, то всі його дні щільно заповнені зустрічами, подіями, лекціями. Часто військові просять саме його похрестити новонароджену дитину або повінчати пару. Довіра до Андрія Зелінського в армії України безмежна. Але зустрітися з ним і спокійно поговорити вдалося лише неподалік від передової, під Маріуполем, де він тепер несе службу у складі 36-ої окремої бригади морської піхоти. Більше того, рік тому він разом з бійцями подолав смугу перешкод і став єдиним штатним капеланом, який здобув право носити берет морського піхотинця.   Він прийшов з нуля на командно-спостережний пункт роти, зняв бронежилет і, як вміє тільки він, тепло і щиро всміхнувся. Слухати капелана дуже цікаво. Та й як інакше? Він має три освіти: філософську, богословську та політологічну, причому дві перші отримав за кордоном. Володіє декількома іноземними мовами, постійно читає, вивчає щось нове, цікавиться тим, що відбувається в світі. Він міг би робити кар‘єру, але з початком війни попросився на фронт і став першим капеланом при штабі АТО в червні 2014-го, і майже звідси не виїжджає. Він бачив різні роди військ, працював і з десантниками, і зі спецназівцями. Але став морпіхом. Хочеться вірити, що його думки про розвиток армії і підходи до формування бійця, почують і будуть підтримувати у всіх Збройних Силах України. "МОЄ ЗАВДАННЯ ЯК КАПЕЛАНА - ЗАХИЩАТИ В НАШИХ ВІЙСЬКОВИХ ЛЮДЯНІСТЬ" -Я перебуваю у військовому капеланстві з 2006 року, тобто вже дванадцать років, - говорить Андрій Зелінський. – Працював спочатку як волонтер, а з минулого року у Збройних силах України з'явився інститут військового капленства, тобто капелан став штатною посадою. Про капеланство в Україні гучно заговорили з початком бойових дій на сході країни. До того мало хто знав, що таке явище навіть існує. Серйозна спроба організувати капеланське служіння в ЗСУ відбулася в академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Мені поталанило долучитися до кола молодих священиків, які працювали лише з віськовослужбовцями. Разом із іншими духівниками ми тоді піднімали цілину в царині формування моделі системного забезпечення духовних потреб військовослужбовців. Попри тогочасні успішні спроби, значення терміну "капелан" на національному рівні все ще мало хто розумів. Багато з випускників львівської військової академії стали тими молодими офіцерами, яким на посадах командирів взводів і рот довелось першими зустріти збройну агресію – перші герої та перші полеглі. Багатьох із них добре знав особисто, з багатьма зустрічався в зоні бойових дій, багатьох ми втратили… У буремному 2014 році віталася будь-яка підтримка військ, у тому числі й духовна. Упродовж доволі короткого періоду капеланство набуло національного масштабу. Щоправда, для більшості воно тісно асоціювалося з благословенням особового складу до і після боїв. Але це лише частина того, що я називаю покликанням капелана "бути поруч". Для мене в цих двох словах ціла філософія - значно більше, аніж гасло. Не спостерігати ззовні, а стати частиною дійсності - саме в цьому суть одного із фундаментальних таїнств християнської віри Воплочення. Коли з'явилася можливість стати штатним капеланом у Збройних силах України, я підписав трудовий договір з 36-ою окремою бригадою морської піхоти. Так опинився серед тих, ким дуже пишаюся. Чому ви обрали для себе саме морську піхоту? Ви ж багато працювали з десантниками, разом з ними навіть виконували стрибки з парашутом… - Морська піхота – чи не найбільш природний для нашої держави рід військ. Адже саме від контролю за морським узбережжям, зрештою, залежала значною мірою й сама історична можливість оформлення нашої державності: так було і в часи київських князів, і в часи Козаччини, і на початку ХХ ст. Цього року ми святкували століття від виходу в світ наказу гетьмана Скоропадського про формуваня першої бригади морської піхоти. Україні завжди потрібні були воїни, які могли б її захищати на морі та на суші. У наші часи додалась іще необхідність десантування з повітря. Відтак, морський піхотинець – втілення "воїна трьох стихій". А завдання, які ставляться перед підрозділами Морської піхоти, вимагають високого рівня фаховості та підготовки. Саме тому важливою ознакою морського піхотинця, як нещодавно сказав у своєму інтерв’ю командувач МПУ генерал-майор Юрій Содоль, є наявність морального стрижня, у нього має бути характер. Щоб якісно виконувати поставлені завдання та долати існуючі перешкоди, морпіх, перш за все, має бути сильним духом. Характер морпіха має чіткі координати: відважний, відданий, вмілий, вільний, вірний (5 "В"). Особовий склад підрозділів морської піхоти доволі молодий. А молодим завжди властивий максималізм, високого рівня ідеалізм. Я це називаю здатністю на ціннісне. Коли ви приходите в один із наших підрозділів і розпочинаєте говорити про воїнську культуру, бойову звитягу, про цінності, люди реагують, вони розуміють, про що йдеться і підтримують бесіду. Неймовірним досвідом для мене особисто є наші бесіди на теми особистісного розвитку, формування характеру воїна, в якомусь із окопів на самій лінії зіткнення. У такі миті добре зрозумію, що саме тут можу бути справді корисним, тому що, вірю, завдання професійного військового капелана – не лише благословляти у бій чи відспівувати наших полеглих захисників, а значно більше. Наша місія – бути поруч, щоб боротися за дух українського воїна, за саму його людяність, здатну на дивовижного рівня відвагу та самопожертву. Воїн за своєю сутністю – особистість ціннісна. У нього завжди має бути мета, обрій, і дещо зухвала вдача, аби її досягти, попри всі можливі перешкоди. Я досить часто повторюю, що перемога – це значно більше, ніж змусити противника зупинитися на визначеній лінії, навіть більше, ніж змусити його очистити нашу землю від своєї присутності. Перемога – це відвойоване майбутнє, Україна нової якості. Саме така перемога потребує відповідних ціннісних орієнтирів і ціннісних особистостей – справжніх воїнів. Тому, вважаю, Збройні сили мають сьогодні повернути собі дуже благородний статус, надважливу для сьогоднішнього українського суспільства функцію, яку, на жаль, було дещо втрачено у роки незалежності. Збройні сили України мають знову стати школою життя, тут мають формувати особистість і гартувати характер! Сьогодні, слава Богу, ми прокинулися і зрозуміли, що майбутнього нам ніхто не подарує. Нову Україну "Новою поштою" нам ніхто не пришле. Її зможе вибороти лише людина-воїн. Сьогодні нам критично необхідні люди, які за своїм характером є воїнами – у будь-якій царині суспільного життя: в армії, в освіті та науці, в бізнесі, в мистецтві. Воїн – особа, віддана перемозі: над собою, над життєвими обставинами, над противником. Людина, яка чітко знає, чого бажає, і не вагається боротися за свою мрію, за наше спільне майбуття. Кожне майбутнє потребує визволення з полону наших сьогоднішніх страхів, непевностей та байдужості. Кожна мрія потребує воїна, готового за неї боротися. Турбота про соціальні потреби військовослужбовців необхідна, але її недостатньо: служба у війську має забезпечувати людей не лише матеріальними благами, а й сенсом. Сучасні розвинені армії воюють не лише технікою та зброєю, а й переконаннями та сенсами, які допомагають убезпечити саму особистість воїна, захистити його морально-психологічний стан, зберегти неушкодженим його найцінніший потенціал – людяність. Ефективне виконання завдань у війську можливе лише за умов постійного особистісного розвитку військовослужбовців. фото: Українська правда  Збройні сили без цінностей – це загроза людині, державі, суспільству. Ціннісне формування особистості у Збройних силах також належить до відповідальності військового капелана. Адже душпастирська опіка в ЗСУ, відповідно до нормативних документів, здійснюється в трьох основних напрямках: просвітницька діяльність, душпастирська робота та соціальне служіння. Ми живемо у вільній поліконфесійній державі та служимо у поліконфесійному війську. Я ніколи не погоджувався з традиційним твердженнями про те, що в окопах атеїстів не існує. Вони існують у сучасному українському суспільстві – вони існують в українських окопах. Якщо хтось не вірить, можу показати, у яких саме. Не слід спрощувати ситуацію з релігійними поглядами наших військовослужбовців. Як правило, питаннями державного значення в нас займаються люди старшого покоління, а їм не завжди добре помітні преференції молоді. А вони у нас сьогодні, в плані релігійних переконань, дуже змінилися. Як на мене, то кількість практикуючих християн, які усвідомлено відносять себе до однієї з наших традиційних церков на сьогоднішній день в українському війську дуже незначна. І це зовсім не питання ідеології, а швидше – глобальних тенденцій у сучасній культурі. Інституційна, конфесійна, релігійність у сучасному світі дещо втрачає свої позиції. Не виняток і Збройні сили. Цю дійсність необхідно вчасно усвідомити, аби належним чином налагодити душпастирську працю у війську та гарантувати її ефективність. На жаль, нам сьогодні бракує капеланів "професіоналів", які пояснюють собі своє служіння у війську не тим, що "в країні війна", а тим, що капеланство – їхнє покликання. Відтак, існує багато випадків, коли капелани все ще розглядають особовий склад своєї частини як аудиторію потенційних адептів власної конфесії: для них "успіх" капеланського служіння вимірюється кількістю "навернених" до власної конфесії душ. Існують також ті, для кого капеланське служіння у війську зводиться виключно до ідеологічної роботи. На жаль, дух воїна та військового підрозділу дуже рідко залишаються у фокусі душпастирських зусиль як самодостатні універсальні цінності. Адже йдеться про формування у війську ціннісно орієнтованої особистості, здатної бути якісним захисником і відповідальним громадянином, відважним воїном. Цінності у війську залишаються обладунками, здатними захистити саму людяність воїна. Капелан, як священнослужитель своєї церкви, діє в рамках довірених йому компетенцій. Як священнослужитель я можу робити те, що мені дозволяє робити моя церква. І як священнослужитель завжди з радістю готовий послужити тим, хто звертається з відповідними проханнями. Але поза тим існує особовий склад – віруючі і не дуже, православні та язичники, атеїсти та байдужі – серед якого я тепер зобов’язаний здійснювати своє служіння, турбуватися про їх внутрішній, духовний стан, про задекларовані релігійні потреби. А відтак дуже важливим для мене є участь у ціннісному формуванні особистості військовослужбовця. І цінності тут – ключовий елемент. У сучасному українському війську ми з різних традицій – моральних, етичних, релігійних. Однак, існує спільне для всіх нас ціннісне тло, один на всіх воїнський етос, що дозволяє якісно виконувати поставлені завдання, захищати свій народ та нашу державу. У Морській піхоті України ми часто говоримо про три засадничі цінності – честь, відвага, відданість. Саме цінності дозволяють військовослужбовцю залишатися людиною за будь-яких умов, помітити сенс у тому, що відбувається навколо, вистояти за будь-яких обставин, не зламатися. Гадаю, що це і є ключовим завданням нашого служіння. Бо допомогти військовослужбовцю збагнути сенс бою - означає врятувати людину від руйнівних наслідків війни. "ЩОБ УКРАЇНА ЗАЛИШИЛАСЯ НА КАРТІ СВІТУ, НАМ СЛІД СЬОГОДНІ ВИХОВАТИ ЦІЛЕПОКОЛІННЯ ВОЇНІВ: ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЧІТКО ЗНАЮТЬ, ЧОГО ВОНИ БАЖАЮТЬ, І ГОТОВИХ БОРОТИСЯ ЗА СВОЮ МРІЮ" -Мене завжди цікавили цінності, на основі яких формувалися цілі воїнські культури в Спарті та у феодальній Європі, у середньовічній Японії та на Запорізькій Січі, - продовжує отець Андрій. - Адже кодекс воїнської честі, етос воїна – це надзвичайно потужний механізм забезпечення ефективності в діяльності війська та захисту психічного здоров'я й духовного добробуту окремих військовослужбовців. На жаль, у ЗСУ станом на сьогодні вся ідеологічна робота вибудувана виключно на національно-патріотичному вихованні. Слава Богу, що це нарешті відбулось: національно-патріотичне формування свідомості українських воїнів необхідне, неминуче, та все ж, уважаю, недостатнє. Йдеться про систему переконань, якій необхідна якісна особистість. А особистість, як відомо, формують цінності. Показовим залишається слухання в сенаті США сьогоднішнього очільника Пентагону Джеймса Меттіса перед його призначенням на посаду. На запитання одного із сенаторів про значення для нього особисто воїнського етосу, генерал відповів, що "етос воїна – це не розкіш, а сама сутність війська". Це розуміє голова Пентагону! На цих засадах сьогодні вибудовується й система ідеологічної роботи в американській армії. Йдеться про перевірені столітнім досвідом механізми захисту духу воїна та бойового підрозділу, які допомагають сформувати стійку ідентичність, захистити та упередити від розвитку ПТСР, виховати громадян належної якості. Для мене особисто морська піхота - значно більше, аніж рід військ, це певна життєва філософія – на час служби і після неї. У нас чітко сформульована місія, що досягається трьома кроками: формування морпіхів, перемога в боях, виховання громадян нової якості. Такі цілі потребують певного воїнського етосу. У морського піхотинця три особистісні виміри: воїн, захисник та побратим. "Воїн" – бо відданий перемозі. У формуванні цієї якості якраз і допомагає смуга перешкод, Тут ідеться не лише про фізичні випробування, а й про необхідність злагодженого та ефективного виконання поставлених завдань, коли потрібно разом, цілою групою, в умовах високого рівня стресу досягти визначених цілей. "Захисник" – більше, аніж людина зі зброєю в руках, це – воїн з любов'ю в серці, готовий на самопожертву. Це надає глибокого сенсу, ціннісної валентності тій функції, яку військовослужбовець виконує із зброєю в руках. "Побратим" як ціннісна функція та ідентичність воїна добре відомі ще із воїнської культури стародавньої Спарти. Люблю приклад, який згадує Плутарх. Громадянських прав, а інколи і життя, у Спарті позбавляли тих воїнів, які на полі бою втрачали не спис, не меч, не шолом, а щит. Спартанці билися фалангою. Перемога гарантувалася незламною єдністю бойового строю. Кожен мав відчувати відповідальність за того, хто поруч. Відтак, щитом захищали не просто побратима, а саму Спарту. Відсутність щита – слабка фаланга. Слабка фаланга - слабка Спарта. Безвідповідальність по відношенню до бойового побратима вважалася державною зрадою. У нашому ж випадку турбота один про одного означає турботу про Україну. І це ще один ціннісній елемент, який військова служба має виховувати у громадян України, що проходять через цю школу. Отже, якщо ти військовослужбовець ЗСУ, ти – воїн, особистість віддана перемозі, ти захищаєш тих, кого любиш, і турбуєшся про тих, хто поруч із тобою виборює майбутнє для твого народу і його держави. Той, хто повертається в цивільне життя, має залишатися воїном, захисником і побратимом - в бізнесі, в освіті, в громадській діяльності, у будь-якій царині суспільного життя. Щоб Україна залишилася на карті світу, нам слід сьогодні виховати ціле покоління воїнів – людей, які чітко знають, чого бажають, і завжди готові боротися за свою мрію. Ми багато сьогодні говоримо про методи подолання ПТСРу. Так от, формування ціннісної ідентичності у військовослужбовця – це один із ефективних методів запобігання розвитку ПТСРу в розвинених арміях світу. Людина, віддана перемозі, вміє перемагати себе, життєві обставини і, зрештою, противника. Це окрема життєва філософія. До прикладу, коли військовослужбовець залишає район бойових дій, повертається додому, він одразу ж відчуває певну порожнечу, пустку, втрату. Ще вчора він був важливий у своєму підрозділі, виконував важливу функцію, у нього було багато друзів, і раптом – втрата відчуття власної значущості. Болить. А коли людина має сформовану ідентичність воїна, вона нічого не втрачає, бо залишається воїном і на інших фронтах, продовжує боротьбу за майбутнє, за втілення своєї мрії. Війна це хаос і безлад, це спотворений, деформований простір і час. Це те, де людина виходить поза рамки буденного, цивілізованого. Потім повернутися в русло дуже і дуже важко. Завжди повторюю, що війна - це більше, аніж кулі та уламки від артснарядів. Перемога над війною у власному серці потребує сенс у тому, що відбувається навколо. Коли я був на авдіївській промзоні, переходячи з позиції на позицію, звертав увагу на дірки від куль в ангарах. Таке враження було, я перебував не на війні, а в планетарії. Бачити зоряне небо крізь отвори від куль і уламків снарядів - це така алегорія пошуку сенсу в умовах війни. "МОЛИТВА – МОЯ НАЙПОТУЖНІША ЗБРОЯ, І ВІРНІ ДРУЗІ – МІЙ НАЙКРАЩИЙ ЗАХИСТ" Є два крила, якими воїн здіймається до перемоги. Це мотивація і дисципліна. Одним крилом нікуди не долетиш. Дуже потрібно над цими крильми працювати, плекати їх, аби наші воїни могли здійматися до перемоги попри будь-які життєві виклики. У військовій психології існує класичний приклад під назвою "парадокс Стокдейла". Йдеться про американського адмірала, який у 1965 році потрапив у полон у В’єтнамі. Він провів у полоні сім років! За цей час можна було вже й забути, звідки ти родом. Але офіцер таки повернувся додому, був представлений до найвищих нагород, вважається героєм у Сполучених Штатах. Коли його запитали, як йому вдалося вижити ці сім років, він сказав, що ніколи упродовж цих років не втрачав віри, що день визволення настане. Здавалися та не доживали до звільнення, як казав адмірал Стокдейл, лише оптимісти – ті, які були переконані, що їх звільнять наступного Різдва. Психологічне виснаження часто спричиняло у них фізичну смерть. Парадокс Стокдейла полягає в тім, що, з одного боку, треба думати стратегічно, не втрачаючи віри, що перемога неминуча. Така віра може мотивувати, надихати. З іншого ж боку, слід жити тут і тепер, реалістично зустрічаючи виклики сьогодення і відважно на них відповідати. У полоні Джим Стокдейл організував для американських полонених цілу систему комунікацій, схожу на азбуку Морзе, якої не розуміли в'єтнамські наглядачі. Листом дружині він передавав зашифровану інформацію, що у випадку викриття, загрожувало б йому стратою. Навіть у полоні він залишався воїном свого народу, вимагав від себе більшого. І тут іще одна важлива таємниця подолання ПТСРу: щоб вижити, необхідно вимагати від себе більшого. І від життя також! Отець Андрій з Героєм України, бійцем 79-ої десантної бригади Валерієм Чебінєєвим Військові, які повертаються з війни, повинні памя’тати, що у них просто змінилися координати їхнього фронту. Майбутнє, мрія, мета завжди потребують воїнів. І разом можна зробити завжди більше. Тому, як важливу складову воїнської культури слід плекати відчуття відповідальності за побратима, братерства, яке залишається й після повернення в мирне повсякдення. І не лише на рівні почуттів, а й у реалізації спільних проектів. У нас сьогодні вже існують успішні приклади таких проектів. Людині необхідно завжди відчувати свободу творити – себе і свій світ. -Для багатьох армія стала ще й можливістю заробити гроші.Це також своєрідна мотивація… -Навіть якщо хтось і прийшов аби "заробити гроші", військо має залишатися школою життя. До цього потрібно докладати максимум зусиль. Тоді, навіть якщо людина й мала на меті якісь власні цілі, звідси вона вийде воїном, захисником і побратимом. Тому, як на мене, не має значення, за чим сюди приходять, значення має те, ким звідси виходять. -Чому вам було важливо пройти смугу перешкод разом з морпіхами? Що зазначить для вас це випробування? -Це інтеграція в родину. Я хотів бути частиною сім'ї. "Бути поруч" – це бути поруч у всіх аспектах військової служби. Смугу перешкод формально не зобов'язують проходити всіх. Але це традиційна вимога, щоб "бути справжнім". Відтак, проходження смуги перешкод, отримання берета морського піхотинця, складання клятви – це ті елементи, які дозволяють стати повноправни членом родини в Морській піхоті. А капелан у морській піхоті має і сам бути морським піхотинцем. Невід'ємна риса морської піхоти – бути там, де найгірше; де інші, можливо, й змогли б показати надзвичайні результати, ми ж маємо залишатися до кінця – завжди вірними. Смуга перешкод – також тест на командну роботу. Її можна пройти лише спільно, з турботою один про одного. У цьому її ціннісний елемент. А от Клятва морського піхотинця – більше, аніж текст. Тут конкретними словами зафіксовані цінності воїна. Під час їхнього урочистого проголошення народжується нова ідентичність, нова особистість в присутності командира і бойових побратимів. Ти декларуєш у їхній присутності, що стаєш "відважним воїном", "вірним захисником України", "щирим побратимом", і в основі твого життя тепер – честь, відвага та відданність як засадничі ціннісні орієнтири. Це має бути викарбуване, як на камені, в свідомості кожного морського піхотинця. Берет морського піхотинця стає промовистим символом цінностей, які перетворюють людину на справжнього воїна. Під час вручення берета морського піхотинця. Його Андрій Зелінський отримав від командира батальйону Вадима Сухаревського   -Наскільки розвивається інститут капеланів в Україні і чи вистачає їх на фронті?   - Станом на сьогодні на основі трудового договору в армії працюють 70 капеланів. Ми можемо говорити про забезпечення великих підрозділів рівня бригад, полків і окремих батальйонів капеланами. Але те, як капелани здійснюють свою роботу, дуже різниться. Капеланство – це особливий тип служіння і воно вимагає відповідної підготовки, досвіду та жертовності. Нам іще слід сформувати інститут вишколу військових капеланів для узгодження ціннісних засад і методології праці. Капеланство – це завжди служіння. Служіння тим, хто служить своєму народові. Сьогодні ми робимо лише перші кроки. У нас попереду іще довгий шлях.   -Капелани мають володіти зброєю?   -Відповідно до наказу МОУ, військовим капеланам заборонено використовувати зброю.   Молитва - це моя найпотужніша зброя, а вірні друзі – мій найкращий захист. Щодня молюся за мою бригаду, командування, особовий склад.   -Що найважче для вас особисто на війні?   -На війні найважче втрачати.   Віолетта Кіртока, "Цензор.НЕТ"  
    Sep 03, 2019 508
  • 22 Aug 2019
    Казковий замок Орлик і старовинний пивовар Козел. Найкраще надбання Чехії в одній екскурсії EuroTour
    Чехія - країна чудових середньовічних замків і смачного старовинного пива. Компанія EuroTour Group пропонує ексклюзивну подорож для справжніх цінителів динамічного відпочинку, в якій об'єднано ці дві чеські візитівки. Під час туру ви відвідаєте атмосферний королівський замок Орлик і старовинну пивоварню «Велкопоповицький козел», де варять знамените пиво, у якого сотні тисяч шанувальників по всьому світі.   Організація екскурсії Екскурсія в замок Орлик і пивовар Козел - емоційний і дуже зручний тур. Ці дві знамениті чеські пам'ятки знаходяться поруч з Прагою. Трансфер займає трохи більше години і не буде виснажливим. У вашому розпорядженні комфортабельний автобус і послуги досвідченого гіда, який дорогою розповість багато цікавого з історії дивовижної Чехії. Організація туру: дні проведення: середа та субота; тривалість: 8 годин; зустріч о 8:45 біля пам'ятника Святому Вацлаву на Вацлавській площі; відправлення о 9:00; вартість екскурсії: дорослий квиток – 30 €, дитячий квиток – 25 €. Квитки можна забронювати на сайті https://eurotour-group.com.ua/ або придбати в офісі компанії EuroTour Group в Празі за адресою Вацлавська площа, 62. При оплаті онлайн, будь ласка, уточніть наявність вільних місць у менеджерів компанії. Зверніть увагу, що вхідні квитки на туристичні об'єкти не входять у вартість екскурсії та оплачуються додатково. Старовинний замок Орлик Замок Орлик - перша зупинка подорожі. Це один з найбільш популярних і знаменитих чеських замків. Щорічно Орлик відвідують десятки тисяч мандрівників з усього світу. Туристи люблять його за неповторний середньовічний колорит і приголомшливі панорамні краєвиди, які відкриваються з оглядових майданчиків фортеці. У перекладі Орлик - «орлине гніздо». Побачивши цей білосніжний замок, розташований на високому мальовничому скелястому березі Влтави, стає очевидним, що іншої назви у нього і бути не може. Він виглядає як мальовнича ілюстрація з казки про середньовічних лицарів. У замку дуже цікава історія. Він був побудований в XIII столітті як оборонна фортеця, яка охороняла брід через Влтаву. За такий довгий час Орлик багато разів реконструювався, але не втратив своєї старовинної чарівності. Уже дві сотні років старовинний замок належить відомому роду Шварценбергів. Князі надали фортеці благородного дворянського лоску. І сьогодні Орлик є приватним володінням, він знаходиться у власності Карла VII Шварценберга. Гостинний господар не має наміру приховувати пишність старовинної фортеці і радо запрошує сюди всіх бажаючих. Під час екскурсії замком і околицями ви побачите безліч унікальних колекцій домашнього княжого начиння, зброї, картин, унікальну бібліотеку, археологічний музей, акваріум, міні-зоопарк і красивий аристократичний парк. До речі, серед експонатів колекції є подарунки Наполеона і Олександра. Гостинний пивовар Велкопоповицький Козел Пиво Козел - чеська легенда і одна з головних визначних пам'яток країни. Цю марку пінного напою цінують і люблять у всьому світі. Компанія EuroTour Group надає унікальну можливість побувати на пивоварні, де вже багато століть готують цей легендарний напій. Пивовар Велкопоповицький Козел гостинно зустрічає кожного гостя. Секретом старовинних рецептів еталонного пива тут, звичайно, не поділяться, але із задоволенням покажуть процес його приготування і продемонструють музей, де зібрано безліч цікавих речей, пов'язаних з історією розвитку марки Козел. І, звичайно ж, тут ви спробуєте ексклюзивні сорти свіжого нефільтрованого пива Козел, а також зможете придбати подарункові набори для себе і близьких. А ще на пивоварні ви познайомитеся з живими символами марки Козел - доморощеними вгодованими козлами, яких тут дуже люблять і балують. Одного з домочадців пивоварні звуть Януш, так само як і директора. І відчуває він тут себе не менш впевнено, ніж керівник заводу.   Початок екскурсії: 09:00 Місце зустрічі: Вацлавська площа (біля пам. Св. Вацлаву на коні) Тривалість: 8 годин Вартість екскурсії: дорослий квиток – 30 €, дитячий квиток – 25 €.   Екскурсія проходить українською або російською мовою.    Приємної і цікавої подорожі Вам!   
    564 Posted by Ірина Хмельницька
  • By Ірина Хмельницька
    Казковий замок Орлик і старовинний пивовар Козел. Найкраще надбання Чехії в одній екскурсії EuroTour
    Чехія - країна чудових середньовічних замків і смачного старовинного пива. Компанія EuroTour Group пропонує ексклюзивну подорож для справжніх цінителів динамічного відпочинку, в якій об'єднано ці дві чеські візитівки. Під час туру ви відвідаєте атмосферний королівський замок Орлик і старовинну пивоварню «Велкопоповицький козел», де варять знамените пиво, у якого сотні тисяч шанувальників по всьому світі.   Організація екскурсії Екскурсія в замок Орлик і пивовар Козел - емоційний і дуже зручний тур. Ці дві знамениті чеські пам'ятки знаходяться поруч з Прагою. Трансфер займає трохи більше години і не буде виснажливим. У вашому розпорядженні комфортабельний автобус і послуги досвідченого гіда, який дорогою розповість багато цікавого з історії дивовижної Чехії. Організація туру: дні проведення: середа та субота; тривалість: 8 годин; зустріч о 8:45 біля пам'ятника Святому Вацлаву на Вацлавській площі; відправлення о 9:00; вартість екскурсії: дорослий квиток – 30 €, дитячий квиток – 25 €. Квитки можна забронювати на сайті https://eurotour-group.com.ua/ або придбати в офісі компанії EuroTour Group в Празі за адресою Вацлавська площа, 62. При оплаті онлайн, будь ласка, уточніть наявність вільних місць у менеджерів компанії. Зверніть увагу, що вхідні квитки на туристичні об'єкти не входять у вартість екскурсії та оплачуються додатково. Старовинний замок Орлик Замок Орлик - перша зупинка подорожі. Це один з найбільш популярних і знаменитих чеських замків. Щорічно Орлик відвідують десятки тисяч мандрівників з усього світу. Туристи люблять його за неповторний середньовічний колорит і приголомшливі панорамні краєвиди, які відкриваються з оглядових майданчиків фортеці. У перекладі Орлик - «орлине гніздо». Побачивши цей білосніжний замок, розташований на високому мальовничому скелястому березі Влтави, стає очевидним, що іншої назви у нього і бути не може. Він виглядає як мальовнича ілюстрація з казки про середньовічних лицарів. У замку дуже цікава історія. Він був побудований в XIII столітті як оборонна фортеця, яка охороняла брід через Влтаву. За такий довгий час Орлик багато разів реконструювався, але не втратив своєї старовинної чарівності. Уже дві сотні років старовинний замок належить відомому роду Шварценбергів. Князі надали фортеці благородного дворянського лоску. І сьогодні Орлик є приватним володінням, він знаходиться у власності Карла VII Шварценберга. Гостинний господар не має наміру приховувати пишність старовинної фортеці і радо запрошує сюди всіх бажаючих. Під час екскурсії замком і околицями ви побачите безліч унікальних колекцій домашнього княжого начиння, зброї, картин, унікальну бібліотеку, археологічний музей, акваріум, міні-зоопарк і красивий аристократичний парк. До речі, серед експонатів колекції є подарунки Наполеона і Олександра. Гостинний пивовар Велкопоповицький Козел Пиво Козел - чеська легенда і одна з головних визначних пам'яток країни. Цю марку пінного напою цінують і люблять у всьому світі. Компанія EuroTour Group надає унікальну можливість побувати на пивоварні, де вже багато століть готують цей легендарний напій. Пивовар Велкопоповицький Козел гостинно зустрічає кожного гостя. Секретом старовинних рецептів еталонного пива тут, звичайно, не поділяться, але із задоволенням покажуть процес його приготування і продемонструють музей, де зібрано безліч цікавих речей, пов'язаних з історією розвитку марки Козел. І, звичайно ж, тут ви спробуєте ексклюзивні сорти свіжого нефільтрованого пива Козел, а також зможете придбати подарункові набори для себе і близьких. А ще на пивоварні ви познайомитеся з живими символами марки Козел - доморощеними вгодованими козлами, яких тут дуже люблять і балують. Одного з домочадців пивоварні звуть Януш, так само як і директора. І відчуває він тут себе не менш впевнено, ніж керівник заводу.   Початок екскурсії: 09:00 Місце зустрічі: Вацлавська площа (біля пам. Св. Вацлаву на коні) Тривалість: 8 годин Вартість екскурсії: дорослий квиток – 30 €, дитячий квиток – 25 €.   Екскурсія проходить українською або російською мовою.    Приємної і цікавої подорожі Вам!   
    Aug 22, 2019 564
  • 21 Aug 2019
    Розповімо Вам про те, як звільнитися з роботи в Чехії, яка виявилася не такою як обіцяли
    Якщо Ви власник робочої карти то ні в якому разі Ви не раб. І ніхто не має права тримати Вас силоміць на роботі. Є правила припинення роботи визначені державою. Є два варіанти як звільнитися. Уважно перечитайте Ваш договір про роботу! Зазвичай в договорі вказаний випробувальний термін. По закону цей термін не може бути довшим 3 місяців , винятком є працівники на керівних посадах, в них випробувальний термін максимально 6 місяців. Якщо в договорі прописаний випробувальний термін і він ще не закінчився, то Ви можете написати заяву на звільнення без пояснення причини. Візьмемо за приклад що до роботи Ви приступили  1.1.2019 . В договорі прописаний випробувальний термін 3 місяці. До 31.3.2019 Ви можете написати заяву на звільнення. Обов'язковою умовою є письмова заява, власноруч підписана і надана керівнику. Від нього вимагайте підписану копію.Якщо написали 8.3.2019. зранку то ви зобов'язані відпрацювати цей день. Наступного дня можете не виходити на роботу.У випадку якщо випробувальний термін вже пройшов , то після написання заяви роботодавець може вимагати від Вас відпрацювати два місяці. А можете домовитися за згодою обох сторін на іншому терміні. Якщо Ви написали заяву 31 березня то працювати зобов'язані до 31 травня включно.Але якщо написали 1 квітня то працювати доведеться до 30 червня включно. По закону термін відпрацювання обов'язкових двох місяців починається з першого числа наступного місяця . Тобто якщо написали заяву в перших числах то відпрацьовуєте майже три місяці, якщо наприкінці місяця, то лише два. Такий от хитрий нюанс.Після того як звільнилися у Вас є лише 60 днів аби змінити роботодавця. Інакше Ваша карта анулюється. Всім добра. Збирайте інформацію. Знайте свої права. Автор: Володимир Корда   
    1898 Posted by Ірина Хмельницька
  • By Ірина Хмельницька
    Розповімо Вам про те, як звільнитися з роботи в Чехії, яка виявилася не такою як обіцяли
    Якщо Ви власник робочої карти то ні в якому разі Ви не раб. І ніхто не має права тримати Вас силоміць на роботі. Є правила припинення роботи визначені державою. Є два варіанти як звільнитися. Уважно перечитайте Ваш договір про роботу! Зазвичай в договорі вказаний випробувальний термін. По закону цей термін не може бути довшим 3 місяців , винятком є працівники на керівних посадах, в них випробувальний термін максимально 6 місяців. Якщо в договорі прописаний випробувальний термін і він ще не закінчився, то Ви можете написати заяву на звільнення без пояснення причини. Візьмемо за приклад що до роботи Ви приступили  1.1.2019 . В договорі прописаний випробувальний термін 3 місяці. До 31.3.2019 Ви можете написати заяву на звільнення. Обов'язковою умовою є письмова заява, власноруч підписана і надана керівнику. Від нього вимагайте підписану копію.Якщо написали 8.3.2019. зранку то ви зобов'язані відпрацювати цей день. Наступного дня можете не виходити на роботу.У випадку якщо випробувальний термін вже пройшов , то після написання заяви роботодавець може вимагати від Вас відпрацювати два місяці. А можете домовитися за згодою обох сторін на іншому терміні. Якщо Ви написали заяву 31 березня то працювати зобов'язані до 31 травня включно.Але якщо написали 1 квітня то працювати доведеться до 30 червня включно. По закону термін відпрацювання обов'язкових двох місяців починається з першого числа наступного місяця . Тобто якщо написали заяву в перших числах то відпрацьовуєте майже три місяці, якщо наприкінці місяця, то лише два. Такий от хитрий нюанс.Після того як звільнилися у Вас є лише 60 днів аби змінити роботодавця. Інакше Ваша карта анулюється. Всім добра. Збирайте інформацію. Знайте свої права. Автор: Володимир Корда   
    Aug 21, 2019 1898
  • 26 Jun 2019
    Сьогодні Міжнародний день на підтримку жертв катувань
    Кіборг Ігор Брановицький потрапив у полон під час оборони Донецького аеропорту. Аби врятувати від тортур своїх побратимів, він назвав себе тим кулеметником, якого розшукували російські бойовики. Після жорстоких катувань Ігор був застрелений у полоні одним із ватажків бойовиків. "Кімната вся була в засохлій крові — стеля і стіни. Мене били вчотирьох. По всіх частинах тіла. Особливо ногами в груди. Мене били близько 15 хвилин, потім втратив свідомість. Я опритомнів в іншій кімнаті. Це був колишній холодильник. Заходили якісь люди, пинали мене ногами — перевіряли, чи я живий. Мене не годували, води не давали, в туалет не виводили. Холодильник був герметичним. Повітря вистачало на кілька годин. Так я пролежав три доби". А це спогади чоловіка, який пройшов “підвали” бойовиків і вижив. http://bit.ly/31VhLpx foto: pravda.com.ua За 5 років гібридної війни з Росією ми знаємо про багато випадків нелюдського поводження з полоненими — військовими та цивільними, знаємо про катування та психологічний тиск. Імітації страт, удушення, побиття та підпалювання тіла, здерту шкіру, відрізані кінцівки та поламані кістки, зґвалтування та застосування електричного струму — про все свідчать українці, які пройшли полон російських бойовиків на окупованих територіях. http://bit.ly/2RA63f8 Це також документують свідки та міжнародні правозахисні організації. За даними правозахисників, кожен другий цивільний та майже 90% військових, які потрапили в полон, зазнали катувань. http://bit.ly/2KGfbhE, http://bit.ly/2Fwi0Oi foto: ©Shutterstock Росія уже 5 років вчиняє злочини проти українських громадян — катує полонених військових та цивільних, вбиває поранених, вдається до психологічного тиску та позбавляє людей критично необхідної медичної допомоги. Катують також вагітних жінок і дітей. Це стосується й українських полонених, яких утримують у російських тюрмах та окупованому Криму. Важкохворого Едема Бекірова, попри рішення Європейського суду з прав людини, Росія так і не доправляє до лікарні. Поранені українські моряки за 7 місяців так і не отримали якісної медичної допомоги. Павло Гриб, якого російська ФСБ підступно викрала, довгий час не мав доступу до необхідних медикаментів та медичної допомоги. Мало не всі українські бранці розповідають про катування і психологічний тиск. Сьогодні Міжнародний день на підтримку жертв катувань. Маємо вкотре вимагати від Росії виконувати свої міжнародні зобов’язання в повному обсязі. Адже вона є стороною Конвенції проти катувань та Європейської конвенції про запобігання катуванням. Вимагати звільнення українських полонених — моряків, військових, активістів — всіх, кого Кремль роками тримає в полоні. Маємо і всередині країни працювати над притягненням до відповідальності причетних до катувань. Важливим кроком є зокрема ухвалення законопроекту про військових злочинців. На шостий рік війни Верховна Рада підтримала його в першому читанні — очікуємо остаточного затвердження законопроекту #9438. Він виокремить злочини проти людяності та дасть змогу карати винних у катуванні полонених, обстрілах житлових кварталів Маріуполя та маршрутки під Волновахою. Маємо притягнути до відповідальності воєнних злочинців та тих, хто скоював злочини проти людяності. Повідомляє в.о. міністра охорони здоров'я України Уляна Супруп на своїй сторінці у facebook
    345 Posted by Ірина Хмельницька
  • By Ірина Хмельницька
    Сьогодні Міжнародний день на підтримку жертв катувань
    Кіборг Ігор Брановицький потрапив у полон під час оборони Донецького аеропорту. Аби врятувати від тортур своїх побратимів, він назвав себе тим кулеметником, якого розшукували російські бойовики. Після жорстоких катувань Ігор був застрелений у полоні одним із ватажків бойовиків. "Кімната вся була в засохлій крові — стеля і стіни. Мене били вчотирьох. По всіх частинах тіла. Особливо ногами в груди. Мене били близько 15 хвилин, потім втратив свідомість. Я опритомнів в іншій кімнаті. Це був колишній холодильник. Заходили якісь люди, пинали мене ногами — перевіряли, чи я живий. Мене не годували, води не давали, в туалет не виводили. Холодильник був герметичним. Повітря вистачало на кілька годин. Так я пролежав три доби". А це спогади чоловіка, який пройшов “підвали” бойовиків і вижив. http://bit.ly/31VhLpx foto: pravda.com.ua За 5 років гібридної війни з Росією ми знаємо про багато випадків нелюдського поводження з полоненими — військовими та цивільними, знаємо про катування та психологічний тиск. Імітації страт, удушення, побиття та підпалювання тіла, здерту шкіру, відрізані кінцівки та поламані кістки, зґвалтування та застосування електричного струму — про все свідчать українці, які пройшли полон російських бойовиків на окупованих територіях. http://bit.ly/2RA63f8 Це також документують свідки та міжнародні правозахисні організації. За даними правозахисників, кожен другий цивільний та майже 90% військових, які потрапили в полон, зазнали катувань. http://bit.ly/2KGfbhE, http://bit.ly/2Fwi0Oi foto: ©Shutterstock Росія уже 5 років вчиняє злочини проти українських громадян — катує полонених військових та цивільних, вбиває поранених, вдається до психологічного тиску та позбавляє людей критично необхідної медичної допомоги. Катують також вагітних жінок і дітей. Це стосується й українських полонених, яких утримують у російських тюрмах та окупованому Криму. Важкохворого Едема Бекірова, попри рішення Європейського суду з прав людини, Росія так і не доправляє до лікарні. Поранені українські моряки за 7 місяців так і не отримали якісної медичної допомоги. Павло Гриб, якого російська ФСБ підступно викрала, довгий час не мав доступу до необхідних медикаментів та медичної допомоги. Мало не всі українські бранці розповідають про катування і психологічний тиск. Сьогодні Міжнародний день на підтримку жертв катувань. Маємо вкотре вимагати від Росії виконувати свої міжнародні зобов’язання в повному обсязі. Адже вона є стороною Конвенції проти катувань та Європейської конвенції про запобігання катуванням. Вимагати звільнення українських полонених — моряків, військових, активістів — всіх, кого Кремль роками тримає в полоні. Маємо і всередині країни працювати над притягненням до відповідальності причетних до катувань. Важливим кроком є зокрема ухвалення законопроекту про військових злочинців. На шостий рік війни Верховна Рада підтримала його в першому читанні — очікуємо остаточного затвердження законопроекту #9438. Він виокремить злочини проти людяності та дасть змогу карати винних у катуванні полонених, обстрілах житлових кварталів Маріуполя та маршрутки під Волновахою. Маємо притягнути до відповідальності воєнних злочинців та тих, хто скоював злочини проти людяності. Повідомляє в.о. міністра охорони здоров'я України Уляна Супруп на своїй сторінці у facebook
    Jun 26, 2019 345
  • 12 Jun 2019
    Сучасне мистецтво і арт-об'єкти Праги - екскурсія з EuroTour Group
    Знаменитий Карлів міст, Празький Град, фортеця Вишеград, Староміська площа, Нове місто. Їх знає весь світ. Якщо ви в Празі вперше, безумовно, ці дивовижні місця варто відвідати в першу чергу. Але не потрібно забувати про те, що Прага багатогранна. Це місто-загадка, і загадковий дух багатовікової історії тут химерно переплітається з сучасністю. Не пропустіть черговий цікавий і незвичайний тур по Празі від нашої дружньої компанії EuroTour Group! Найчастіше чеську столицю називають середньовічним містом бароко і готики. Це дійсно так. Празі вдалося зберегти приголомшливий середньовічний колорит. Але не варто забувати, що це місто, виткане з протиріч. Прага вражає своєю багатогранністю. Разом з багатовіковими королівськими палацами і лицарськими замками тут у дивовижній гармонії існують сучасні арт-об'єкти, які руйнують всі раціональні уявлення про дійсність. Багато з них - творіння скандального і провокаційного чеського скульптора Давида Черного.   Пісяючі чоловіки, святий Вацлав, що сидить на пузі перевернутого мертвого коня, велетенська дзеркальна голова Франца Кафки, яка постійно рухається, величезні повзаючі по Жижковській телевежі і у парку Кампа малюки ...   Роботи Давида Черного у одних викликають обурення, у інших - захоплення, але, безумовно, нікого не залишають байдужим. Незважаючи на неоднозначність і епатажність, мистецтво чеського скульптора отримало світове визнання. Подібних арт-об'єктів в чеській столиці дуже багато. У програмі екскурсії компанії EuroTour Group - кращі з них.  Це унікальна подорож для справжніх гурманів, тих, хто шукає яскравих емоцій і незабутніх вражень. Ми пропонуємо вивчити найекстравагантніший і епатажний образ чеської столиці. У програмі екскурсії - фантастичні, провокаційні і навіть скандальні арт-об'єкти Праги. Таку Прагу ви ще не бачили! Організація екскурсії Це дуже зручна індивідуальна екскурсія, яка розрахована на 2,5 години. Тільки у вашому розпорядженні комфортабельний автомобіль і тільки для вас працює професійний гід, з яким ви не пропустите нічого цікавого. Крім того, ви можете вносити свої пропозиції щодо регулювання ходу екскурсії і визначати тривалість перебування на об'єктах. Місце збору і закінчення туру визначаєте ви самі і заздалегідь погоджуєте з оператором. Вхідні квитки на об'єкти не потрібні, вартість екскурсії оплачується єдиної сумою при замовленні туру. Маршрут екскурсії Маршрут екскурсії включає кілька десятків найцікавіших арт-об'єктів, які отримали світове визнання. До багатьох з них відношення вельми неоднозначне як з боку художніх критиків і цінителів сучасних творів мистецтва, так і з боку жителів Праги. До речі, багато хто з арт-об'єктів чеської столиці поміняли своє первісне розташування саме тому, що пражани побажали їх «заховати» куди-небудь подалі і не виносити на загальний огляд. У їх числі і епатажні твори скандально відомого чеського скульптора Давида Черного. Але як би не старалися мешканці Праги «приховати» провокаційні скульптури, вже багато років вони викликають величезний резонанс. Під час екскурсії з компанією EuroTour Group ви побачите: скульптуру мертвого перевернутого коня, підвішеного на маківці пасажу Луцерна, на пузі якого сидить Святий Вацлав; величезну обертову голову Франца Кафки вагою в 45 тонн; двотонну воскову інсталяцію «Серце для Вацлава Гавела», зроблену із залишків свічок, які скорботні чехи запалювали в пам'ять про улюбленого президента; скандальних і неоднозначних «Пісяючих чоловіків» Давида Черного; мерехтливого рожевим світлом Ембріона, пуповиною якому служить звичайна водостічна труба одного з празьких будинків; зловісного «шибеника», який високо над землею тримається однією рукою за сталеву щоглу, що стирчить з даху будинку. І це ще далеко не все. У програмі екскурсії - незвичайний і стильний готель Mosaic house, знаменитий празький Танцюючий будинок, меморіал Жертвам комунізму, легендарна Стіна Джона Ленона, маршируючі через Влтаву Жовті пінгвіни та ін. Дух і настрій цих творінь можна відчути, тільки побачивши їх на власні очі. У Празі комфортно в будь-який сезон, тому екскурсії по сучасним арт-об'єктів ми проводимо цілий рік. Записуйтеся, і ми покажемо вам Прагу із зовсім іншого ракурсу. Такою ви її ще не бачили. І як завжди,ми пропонуємо Вам приємні ціни від EuroTour Group!   Початок: 14:00   Місце зустрічі: Вацлавська площа (біля пам. Св. Вацлаву на коні)   Тривалість: 2,5 години   Вартість екскурсії: 19 євро   Екскурсія проходить українською або російською мовою.    Приємної і цікавої подорожі Вам!   
    754 Posted by Ірина Хмельницька
  • By Ірина Хмельницька
    Сучасне мистецтво і арт-об'єкти Праги - екскурсія з EuroTour Group
    Знаменитий Карлів міст, Празький Град, фортеця Вишеград, Староміська площа, Нове місто. Їх знає весь світ. Якщо ви в Празі вперше, безумовно, ці дивовижні місця варто відвідати в першу чергу. Але не потрібно забувати про те, що Прага багатогранна. Це місто-загадка, і загадковий дух багатовікової історії тут химерно переплітається з сучасністю. Не пропустіть черговий цікавий і незвичайний тур по Празі від нашої дружньої компанії EuroTour Group! Найчастіше чеську столицю називають середньовічним містом бароко і готики. Це дійсно так. Празі вдалося зберегти приголомшливий середньовічний колорит. Але не варто забувати, що це місто, виткане з протиріч. Прага вражає своєю багатогранністю. Разом з багатовіковими королівськими палацами і лицарськими замками тут у дивовижній гармонії існують сучасні арт-об'єкти, які руйнують всі раціональні уявлення про дійсність. Багато з них - творіння скандального і провокаційного чеського скульптора Давида Черного.   Пісяючі чоловіки, святий Вацлав, що сидить на пузі перевернутого мертвого коня, велетенська дзеркальна голова Франца Кафки, яка постійно рухається, величезні повзаючі по Жижковській телевежі і у парку Кампа малюки ...   Роботи Давида Черного у одних викликають обурення, у інших - захоплення, але, безумовно, нікого не залишають байдужим. Незважаючи на неоднозначність і епатажність, мистецтво чеського скульптора отримало світове визнання. Подібних арт-об'єктів в чеській столиці дуже багато. У програмі екскурсії компанії EuroTour Group - кращі з них.  Це унікальна подорож для справжніх гурманів, тих, хто шукає яскравих емоцій і незабутніх вражень. Ми пропонуємо вивчити найекстравагантніший і епатажний образ чеської столиці. У програмі екскурсії - фантастичні, провокаційні і навіть скандальні арт-об'єкти Праги. Таку Прагу ви ще не бачили! Організація екскурсії Це дуже зручна індивідуальна екскурсія, яка розрахована на 2,5 години. Тільки у вашому розпорядженні комфортабельний автомобіль і тільки для вас працює професійний гід, з яким ви не пропустите нічого цікавого. Крім того, ви можете вносити свої пропозиції щодо регулювання ходу екскурсії і визначати тривалість перебування на об'єктах. Місце збору і закінчення туру визначаєте ви самі і заздалегідь погоджуєте з оператором. Вхідні квитки на об'єкти не потрібні, вартість екскурсії оплачується єдиної сумою при замовленні туру. Маршрут екскурсії Маршрут екскурсії включає кілька десятків найцікавіших арт-об'єктів, які отримали світове визнання. До багатьох з них відношення вельми неоднозначне як з боку художніх критиків і цінителів сучасних творів мистецтва, так і з боку жителів Праги. До речі, багато хто з арт-об'єктів чеської столиці поміняли своє первісне розташування саме тому, що пражани побажали їх «заховати» куди-небудь подалі і не виносити на загальний огляд. У їх числі і епатажні твори скандально відомого чеського скульптора Давида Черного. Але як би не старалися мешканці Праги «приховати» провокаційні скульптури, вже багато років вони викликають величезний резонанс. Під час екскурсії з компанією EuroTour Group ви побачите: скульптуру мертвого перевернутого коня, підвішеного на маківці пасажу Луцерна, на пузі якого сидить Святий Вацлав; величезну обертову голову Франца Кафки вагою в 45 тонн; двотонну воскову інсталяцію «Серце для Вацлава Гавела», зроблену із залишків свічок, які скорботні чехи запалювали в пам'ять про улюбленого президента; скандальних і неоднозначних «Пісяючих чоловіків» Давида Черного; мерехтливого рожевим світлом Ембріона, пуповиною якому служить звичайна водостічна труба одного з празьких будинків; зловісного «шибеника», який високо над землею тримається однією рукою за сталеву щоглу, що стирчить з даху будинку. І це ще далеко не все. У програмі екскурсії - незвичайний і стильний готель Mosaic house, знаменитий празький Танцюючий будинок, меморіал Жертвам комунізму, легендарна Стіна Джона Ленона, маршируючі через Влтаву Жовті пінгвіни та ін. Дух і настрій цих творінь можна відчути, тільки побачивши їх на власні очі. У Празі комфортно в будь-який сезон, тому екскурсії по сучасним арт-об'єктів ми проводимо цілий рік. Записуйтеся, і ми покажемо вам Прагу із зовсім іншого ракурсу. Такою ви її ще не бачили. І як завжди,ми пропонуємо Вам приємні ціни від EuroTour Group!   Початок: 14:00   Місце зустрічі: Вацлавська площа (біля пам. Св. Вацлаву на коні)   Тривалість: 2,5 години   Вартість екскурсії: 19 євро   Екскурсія проходить українською або російською мовою.    Приємної і цікавої подорожі Вам!   
    Jun 12, 2019 754
View All Entries
Nothing has been posted here yet - be the first!
  • Ірина Хмельницька
    Ірина Хмельницька → Твоє право знати: Людина з філософією переможця заступниця міністра закордонних справ Lana Zerkal іде з посади. Нагадуємо, що це вона вигравала суди у Росії по наших моряках , а також по державі, яка підтримує тероризм. Вона іде, бо, за її словами, не може чинити спротив в середині МЗС, яке виконує рішення Зеленського. Це вам іще один приклад того, що змінилася ціла філософія держави.
    45:14
    Про російський курс Коломойського і мир Зеленського - замміністра МЗС Олена Зеркаль, Он воно як
    Заступниця міністра закордонних справ відповідає за суди з Росією через злочини на Донбасі, в Криму і в морі. Нещодавно Олена Зеркаль привезла з Гааги чергову перемогу. Але попри це вона почуває себе зайвою у МЗС - через орієнтацію Банкової на мир з Росією. І застерігає від зупинки наших міжнародних судів, які мають зафіксувати роль агресора і “вжарити” Москву на гроші. 1:55 - хто має реагувати на проросійські заяви Коломойського? 5:40, 10:24 - чому Банкова не помітила заяви Путіна про реверс газу?.. 11:35 - і не пораділа перемозі України в Гаазі? 26:28 - запит на мир з Росією і намір Банкової виконати цей запит. 26:48 - які наслідки матиме відмова від судових позовів проти Росії? 32:00 - що сказав міністр Пристайко з приводу міжнародних судів? 30:45 - як Зеркаль призначали в Адміністрацію Зеленського, а вона відмовилась. “Указ вийшов до того, як зі мною поговорили”. 35:39 - чому Зеркаль іде з МЗС. “З точки зору “ми будемо дружити з Росією'', я не той персонаж, який про дружбу”. 37:58 - де межа, далі якої Офіс Зеленського не готовий дружити з Росією? 38:37 - “Останніми місяцями я була залучена тільки до судових процесів і виключена з інших”. 41:02 - як “Українагейт” впливає на ставлення США до України. Підтримати команду можна тут: https://donate.bihus.info/ Підписатись на канал: http://bit.ly/2G5AqGM Офіційний сайт: https://bihus.info/ Ми в соцмережах: Facebook: https://www.facebook.com/bihus.info/ Twitter: https://twitter.com/BihusInfo Instagram: https://www.instagram.com/bihus.info/ Telegram: https://t.me/bihusinfo
    • November 20
      Роман Ковбасюк and 2 others like this.
Angel Angry Bear hug Beer Blush Bow Boxing Broken heart Cake Call me Cash Cellphone Clapping Coffee Cool Crying Dance Devil Doh Drink Dull Emo Evil grin Flex Flower Giggle Handshake Happy Heart Hi In love It wasn Jealous Kiss Laughing Mail Make up Mmm Music Nerd No Nod No speak Party Puke Rolf Sad Shake no Smile Speechless Sweating Thinking Tongue Out Wait Whew Wink Worried Yes
View More
There are no more posts to show.
  • Про російський курс Коломойського і мир Зеленського - замміністра МЗС Олена Зеркаль, Он воно як by Ірина Хмельницька
    45:14
    Про російський курс Коломойського і мир Зеленського - замміністра МЗС Олена Зеркаль, Он воно як
    by Ірина Хмельницька 14 3 0
    Заступниця міністра закордонних справ відповідає за суди з Росією через злочини на Донбасі, в Криму і в морі. Нещодавно Олена Зеркаль привезла з Гааги чергову перемогу. Але попри це вона почуває себе зайвою у МЗС - через орієнтацію Банкової на мир з Росією. І застерігає від зупинки наших міжнародних судів, які мають зафіксувати роль агресора і “вжарити” Москву на гроші. 1:55 - хто має реагувати на проросійські заяви Коломойського? 5:40, 10:24 - чому Банкова не помітила заяви Путіна про реверс газу?.. 11:35 - і не пораділа перемозі України в Гаазі? 26:28 - запит на мир з Росією і намір Банкової виконати цей запит. 26:48 - які наслідки матиме відмова від судових позовів проти Росії? 32:00 - що сказав міністр Пристайко з приводу міжнародних судів? 30:45 - як Зеркаль призначали в Адміністрацію Зеленського, а вона відмовилась. “Указ вийшов до того, як зі мною поговорили”. 35:39 - чому Зеркаль іде з МЗС. “З точки зору “ми будемо дружити з Росією'', я не той персонаж, який про дружбу”. 37:58 - де межа, далі якої Офіс Зеленського не готовий дружити з Росією? 38:37 - “Останніми місяцями я була залучена тільки до судових процесів і виключена з інших”. 41:02 - як “Українагейт” впливає на ставлення США до України. Підтримати команду можна тут: https://donate.bihus.info/ Підписатись на канал: http://bit.ly/2G5AqGM Офіційний сайт: https://bihus.info/ Ми в соцмережах: Facebook: https://www.facebook.com/bihus.info/ Twitter: https://twitter.com/BihusInfo Instagram: https://www.instagram.com/bihus.info/ Telegram: https://t.me/bihusinfo
    14 views 3 likes 0 comments
    by Ірина Хмельницька
  • ПРИГОДИ УКРАЇНСЬКИХ СКАУТІВ. 24 серія «Книга-мандрівка. Україна». by Ірина Хмельницька
    03:18
    ПРИГОДИ УКРАЇНСЬКИХ СКАУТІВ. 24 серія «Книга-мандрівка. Україна».
    by Ірина Хмельницька 18 1 0
    Нова серія присвячена найбільшій молодіжній організації України – «Пласту»! Багато років тому пластунами називали козаків-розвідників, а сьогодні – українських скаутів, які продовжують славетні козацькі традиції. Тож, якщо ви прагнете мандрів найкрасивішими куточками країни, пригод, що збурюють уяву та змушують серце битися швидше, вірних друзів, поряд з якими хочеться рости й розвиватися – вам у «Пласт», одним із засновником якого був молодший син Івана Франка – Петро. А от як дістатися до скаутів, яких правил притримуватися, щоб вижити в дикій природі та що потрібно зробити, щоб увійти до організації, членам якої надано честь привозити в Україну Віфліємський вогонь – розказує лісовий житель, котрий щороку зустрічається з пластунами - ведмідь голосом телеведучого Володимира Остапчука. «Книга-мандрівка. Україна» — перший український мультсеріал, заснований на реальних подіях і нереальних пригодах. Чому «книга»? Бо серіал створено на основі бестселера «Книга-мандрівка. Україна», — а тепер його персонажі, історії та відкриття оживають в українському Youtube! Героями й героїнями мультсеріалу є всесвітньо відомі українці й українки, пам’ятки та події, — на жаль, не завжди добре знані земляками. Знай більше — підписуйся на канал мультсеріалу «Книга-мандрівка. Україна» просто зараз! Мультсеріал «Книга-мандрівка. Україна» створено креативним агентством Green Penguin за підтримки Українського культурного фонду. Стікери з персонажами проекту «Книга-мандрівка.Україна» в Telegram https://telegram.me/addstickers/travelbook_ukraine Новини проекту на Facebook https://www.facebook.com/read.and.travel/ та в Instagram https://www.instagram.com/read.and.travel.ukraine/ #книгамандрівка #мультфільми #мандрівка #мультфільмиукраїнською
    18 views 1 like 0 comments
    by Ірина Хмельницька
  • Фільм-розслідування «Я-бот» by Ірина Хмельницька
    51:56
    Фільм-розслідування «Я-бот»
    by Ірина Хмельницька 20 0 0
    «Я-бот» – фільм-розслідування про те, як працюють українські ботоферми та хто з політиків користується їхніми послугами. Щодня в соцмережах з'являються тисячі улесливих або образливих коментарів про українських політиків — але хто пише ці дописи? Під час парламентської кампанії журналіст «Слідства.Інфо» Василь Бідун влаштувався на роботу в офіс столичної ботоферми, аби розповісти, як влаштована ця індустрія в Україні. Фільм-розслідування «Я-бот» — спільний проєкт hromadske та Слідство.Інфо. Підпишіться на hromadske, щоб не пропустити головних новин України та світу: ➡️ https://goo.gl/Vt2i4n _ Сайт Громадського: https://hromadske.ua/ Також ви можете підтримати наш проект і перерахувати гроші тут: https://bit.ly/2lJzejZ. Ми існуємо завдяки саме вашій підтримці. _ Громадське у соцмережах: Фейсбук: https://fb.com/hromadskeua Твіттер: https://twitter.com/HromadskeUA Телеграм: https://t.me/hromadske_ua Інстаграм: https://instagram.com/hromadske.ua Телеграм «Нині вже»: https://t.me/nynivzhe _ #hromadske #ботоферми #розслідування
    20 views 0 likes 0 comments
    by Ірина Хмельницька
  • Українське козацтво: міфи і реальність by Ірина Хмельницька
    01:59:05
    Українське козацтво: міфи і реальність
    by Ірина Хмельницька 69 1 0
    Напередодні Дня українського козацтва та Дня захисника України в Празі відбулася зустріч із українським дослідником історії українського козацтва Віталієм Павленком. Він займається історією козацтва давно і не приховує свого захоплення темою, так само як і прагнення довідатись якомога більше про цю одну з найцікавіших сторінок історії України. Зрештою, на зустріч із слухачами – представниками української громади в Празі – Віталій Павленко прийшов в козацькому каптані і з шапкою, обшитою хутром. Зустріч українського дослідника Віталія Павленка з українською громадою відбулась під патронатом Посольства України в Чехії та громадської організації «Українська європейська перспектива».
    69 views 1 like 0 comments
    by Ірина Хмельницька
  • Україна з неба • Ukraïner by Ірина Хмельницька
    35:47
    Україна з неба • Ukraïner
    by Ірина Хмельницька 40 1 0
    Україна святкує 28-й День Незалежності. Зі святом, друзі! Це 35-хвилинне відео — усі регіони України, які ми відвідали за останні три роки. Хочете дізнатися більше про те, як працює проект, допомогти та підтримати? Це тут
    40 views 1 like 0 comments
    by Ірина Хмельницька
  • Prague (1967) by Ірина Хмельницька
    04:05
    Prague (1967)
    by Ірина Хмельницька 112 2 0
    Prague, Czechoslovakia. Several shots of Wenceslas Square in Prague; C/U of statue of King Wenceslas; general street scenes showing traffic, trams and people crossing a road. People buy nuts (?) and oranges from a fruit stall in the street; a woman counts money on a small flower stall; people look in a shop window. Several shots of St Vitus' Cathedral; large crowds of people come out of a service there. Numerous shots of a very crowded Jewish cemetery; a man walks past looking at the Hebrew inscriptions on the tombstones; there is patchy snow on the ground. Several views of the old town square; the ornate clock that is all that is left of the old town hall that the Nazis burnt down. We see a street in the Lesser Town, where the houses had names instead of numbers; several house signs on the walls. L/S looking over the river to the Charles Bridge, with the castle and St Vitus' Cathedral in the background; view from the bridge looking towards the old town and Cathedral; C/U of a statue of a Bishop on the bridge. Several shots of beautiful architecture in the streets around the Castle; views of the Cathedral; the 'Fairy Street' behind the cathedral, with small, candy-coloured cottages covered with snow; C/Us of windows and doorways in this street. Various shots of a snow clearing machine in the street, funnelling snow into a lorry. Lovely M/S of the river in a golden light; a boy stands on a small boat beside the snowy bank; C/U of icicles on plants on the riverbank. Several shots show men and women in trunks and swimming costumes, getting into the river on Boxing Day - it looks freezing!. On a wooden jetty, they rub snow on their faces and chests to warm up. Various shots of people on a crowded outdoor ice-rink; children put on ice-skates beside the rink. Cuts exist - see separate records. FILM ID:425.03 A VIDEO FROM BRITISH PATHÉ. EXPLORE OUR ONLINE CHANNEL, BRITISH PATHÉ TV. IT'S FULL OF GREAT DOCUMENTARIES, FASCINATING INTERVIEWS, AND CLASSIC MOVIES. http://www.britishpathe.tv/ FOR LICENSING ENQUIRIES VISIT http://www.britishpathe.com/ British Pathé also represents the Reuters historical collection, which includes more than 120,000 items from the news agencies Gaumont Graphic (1910-1932), Empire News Bulletin (1926-1930), British Paramount (1931-1957), and Gaumont British (1934-1959), as well as Visnews content from 1957 to the end of 1979. All footage can be viewed on the British Pathé website. https://www.britishpathe.com/
    112 views 2 likes 0 comments
    by Ірина Хмельницька
  • Про російський курс Коломойського і мир Зеленського - замміністра МЗС Олена Зеркаль, Он воно як by Ірина Хмельницька
    45:14
    Про російський курс Коломойського і мир Зеленського - замміністра МЗС Олена Зеркаль, Он воно як
    by Ірина Хмельницька 14 3 0
    Заступниця міністра закордонних справ відповідає за суди з Росією через злочини на Донбасі, в Криму і в морі. Нещодавно Олена Зеркаль привезла з Гааги чергову перемогу. Але попри це вона почуває себе зайвою у МЗС - через орієнтацію Банкової на мир з Росією. І застерігає від зупинки наших міжнародних судів, які мають зафіксувати роль агресора і “вжарити” Москву на гроші. 1:55 - хто має реагувати на проросійські заяви Коломойського? 5:40, 10:24 - чому Банкова не помітила заяви Путіна про реверс газу?.. 11:35 - і не пораділа перемозі України в Гаазі? 26:28 - запит на мир з Росією і намір Банкової виконати цей запит. 26:48 - які наслідки матиме відмова від судових позовів проти Росії? 32:00 - що сказав міністр Пристайко з приводу міжнародних судів? 30:45 - як Зеркаль призначали в Адміністрацію Зеленського, а вона відмовилась. “Указ вийшов до того, як зі мною поговорили”. 35:39 - чому Зеркаль іде з МЗС. “З точки зору “ми будемо дружити з Росією'', я не той персонаж, який про дружбу”. 37:58 - де межа, далі якої Офіс Зеленського не готовий дружити з Росією? 38:37 - “Останніми місяцями я була залучена тільки до судових процесів і виключена з інших”. 41:02 - як “Українагейт” впливає на ставлення США до України. Підтримати команду можна тут: https://donate.bihus.info/ Підписатись на канал: http://bit.ly/2G5AqGM Офіційний сайт: https://bihus.info/ Ми в соцмережах: Facebook: https://www.facebook.com/bihus.info/ Twitter: https://twitter.com/BihusInfo Instagram: https://www.instagram.com/bihus.info/ Telegram: https://t.me/bihusinfo
    14 views 3 likes 0 comments
    by Ірина Хмельницька
  • ПРИГОДИ УКРАЇНСЬКИХ СКАУТІВ. 24 серія «Книга-мандрівка. Україна». by Ірина Хмельницька
    03:18
    ПРИГОДИ УКРАЇНСЬКИХ СКАУТІВ. 24 серія «Книга-мандрівка. Україна».
    by Ірина Хмельницька 18 1 0
    Нова серія присвячена найбільшій молодіжній організації України – «Пласту»! Багато років тому пластунами називали козаків-розвідників, а сьогодні – українських скаутів, які продовжують славетні козацькі традиції. Тож, якщо ви прагнете мандрів найкрасивішими куточками країни, пригод, що збурюють уяву та змушують серце битися швидше, вірних друзів, поряд з якими хочеться рости й розвиватися – вам у «Пласт», одним із засновником якого був молодший син Івана Франка – Петро. А от як дістатися до скаутів, яких правил притримуватися, щоб вижити в дикій природі та що потрібно зробити, щоб увійти до організації, членам якої надано честь привозити в Україну Віфліємський вогонь – розказує лісовий житель, котрий щороку зустрічається з пластунами - ведмідь голосом телеведучого Володимира Остапчука. «Книга-мандрівка. Україна» — перший український мультсеріал, заснований на реальних подіях і нереальних пригодах. Чому «книга»? Бо серіал створено на основі бестселера «Книга-мандрівка. Україна», — а тепер його персонажі, історії та відкриття оживають в українському Youtube! Героями й героїнями мультсеріалу є всесвітньо відомі українці й українки, пам’ятки та події, — на жаль, не завжди добре знані земляками. Знай більше — підписуйся на канал мультсеріалу «Книга-мандрівка. Україна» просто зараз! Мультсеріал «Книга-мандрівка. Україна» створено креативним агентством Green Penguin за підтримки Українського культурного фонду. Стікери з персонажами проекту «Книга-мандрівка.Україна» в Telegram https://telegram.me/addstickers/travelbook_ukraine Новини проекту на Facebook https://www.facebook.com/read.and.travel/ та в Instagram https://www.instagram.com/read.and.travel.ukraine/ #книгамандрівка #мультфільми #мандрівка #мультфільмиукраїнською
    18 views 1 like 0 comments
    by Ірина Хмельницька
  • Фільм-розслідування «Я-бот» by Ірина Хмельницька
    51:56
    Фільм-розслідування «Я-бот»
    by Ірина Хмельницька 20 0 0
    «Я-бот» – фільм-розслідування про те, як працюють українські ботоферми та хто з політиків користується їхніми послугами. Щодня в соцмережах з'являються тисячі улесливих або образливих коментарів про українських політиків — але хто пише ці дописи? Під час парламентської кампанії журналіст «Слідства.Інфо» Василь Бідун влаштувався на роботу в офіс столичної ботоферми, аби розповісти, як влаштована ця індустрія в Україні. Фільм-розслідування «Я-бот» — спільний проєкт hromadske та Слідство.Інфо. Підпишіться на hromadske, щоб не пропустити головних новин України та світу: ➡️ https://goo.gl/Vt2i4n _ Сайт Громадського: https://hromadske.ua/ Також ви можете підтримати наш проект і перерахувати гроші тут: https://bit.ly/2lJzejZ. Ми існуємо завдяки саме вашій підтримці. _ Громадське у соцмережах: Фейсбук: https://fb.com/hromadskeua Твіттер: https://twitter.com/HromadskeUA Телеграм: https://t.me/hromadske_ua Інстаграм: https://instagram.com/hromadske.ua Телеграм «Нині вже»: https://t.me/nynivzhe _ #hromadske #ботоферми #розслідування
    20 views 0 likes 0 comments
    by Ірина Хмельницька
  • Українське козацтво: міфи і реальність by Ірина Хмельницька
    01:59:05
    Українське козацтво: міфи і реальність
    by Ірина Хмельницька 69 1 0
    Напередодні Дня українського козацтва та Дня захисника України в Празі відбулася зустріч із українським дослідником історії українського козацтва Віталієм Павленком. Він займається історією козацтва давно і не приховує свого захоплення темою, так само як і прагнення довідатись якомога більше про цю одну з найцікавіших сторінок історії України. Зрештою, на зустріч із слухачами – представниками української громади в Празі – Віталій Павленко прийшов в козацькому каптані і з шапкою, обшитою хутром. Зустріч українського дослідника Віталія Павленка з українською громадою відбулась під патронатом Посольства України в Чехії та громадської організації «Українська європейська перспектива».
    69 views 1 like 0 comments
    by Ірина Хмельницька
  • Україна з неба • Ukraïner by Ірина Хмельницька
    35:47
    Україна з неба • Ukraïner
    by Ірина Хмельницька 40 1 0
    Україна святкує 28-й День Незалежності. Зі святом, друзі! Це 35-хвилинне відео — усі регіони України, які ми відвідали за останні три роки. Хочете дізнатися більше про те, як працює проект, допомогти та підтримати? Це тут
    40 views 1 like 0 comments
    by Ірина Хмельницька
  • Prague (1967) by Ірина Хмельницька
    04:05
    Prague (1967)
    by Ірина Хмельницька 112 2 0
    Prague, Czechoslovakia. Several shots of Wenceslas Square in Prague; C/U of statue of King Wenceslas; general street scenes showing traffic, trams and people crossing a road. People buy nuts (?) and oranges from a fruit stall in the street; a woman counts money on a small flower stall; people look in a shop window. Several shots of St Vitus' Cathedral; large crowds of people come out of a service there. Numerous shots of a very crowded Jewish cemetery; a man walks past looking at the Hebrew inscriptions on the tombstones; there is patchy snow on the ground. Several views of the old town square; the ornate clock that is all that is left of the old town hall that the Nazis burnt down. We see a street in the Lesser Town, where the houses had names instead of numbers; several house signs on the walls. L/S looking over the river to the Charles Bridge, with the castle and St Vitus' Cathedral in the background; view from the bridge looking towards the old town and Cathedral; C/U of a statue of a Bishop on the bridge. Several shots of beautiful architecture in the streets around the Castle; views of the Cathedral; the 'Fairy Street' behind the cathedral, with small, candy-coloured cottages covered with snow; C/Us of windows and doorways in this street. Various shots of a snow clearing machine in the street, funnelling snow into a lorry. Lovely M/S of the river in a golden light; a boy stands on a small boat beside the snowy bank; C/U of icicles on plants on the riverbank. Several shots show men and women in trunks and swimming costumes, getting into the river on Boxing Day - it looks freezing!. On a wooden jetty, they rub snow on their faces and chests to warm up. Various shots of people on a crowded outdoor ice-rink; children put on ice-skates beside the rink. Cuts exist - see separate records. FILM ID:425.03 A VIDEO FROM BRITISH PATHÉ. EXPLORE OUR ONLINE CHANNEL, BRITISH PATHÉ TV. IT'S FULL OF GREAT DOCUMENTARIES, FASCINATING INTERVIEWS, AND CLASSIC MOVIES. http://www.britishpathe.tv/ FOR LICENSING ENQUIRIES VISIT http://www.britishpathe.com/ British Pathé also represents the Reuters historical collection, which includes more than 120,000 items from the news agencies Gaumont Graphic (1910-1932), Empire News Bulletin (1926-1930), British Paramount (1931-1957), and Gaumont British (1934-1959), as well as Visnews content from 1957 to the end of 1979. All footage can be viewed on the British Pathé website. https://www.britishpathe.com/
    112 views 2 likes 0 comments
    by Ірина Хмельницька
  • Previous
    Next
    • Галина Андрейців День пам’яті і примирення у Празі. 8 травня о 13:00. Друзі, приходьте завтра на Ольшанське кладовище м.Прага вшанувати пам’ять мільйонів українців, які загинули в роки Другої світової війни, віддавши своє життя у боротьбі з нацизмом. Спільно з Посольством України в Чехії, та вищим керівництвом Чеської Республіки, керівниками іноземних дипломатичних місій, акредитованих в ЧР, згадаємо загиблих наших співвітчизників у цій страшній війні. Зустрічаємось біля пам’ятника воїнам 1-го Українського фронту Червоної Армії о 12:45. Будемо вдячні, якщо візьмете з собою українські прапори і символіку, а також червоний мак – український символ Пам’яті. https://www.facebook.com/events/462292014311536/
    • Олег Курлюк
    • Анатолій Романюк
    • Андрій Бялас
    • Артем Ренгач Друзі! Доброго дня! Зараз знаходжусь у Києві, шукаю кошти на дорогу. Планую найближчим часом приїхати до Праги в пошуках роботи та житла. З 2012 року по цей час займався приватним будівництвом та ремонтом приміщень, але дуже багато чого вмію робити. Конче потрібна будь яка робота, я дуже працелюбивий. Якщо є змога, допоможіть, будь ласка, працевлаштуватись. Буду дуже вдячний. Мій тел +380668882680 (вотсап та вайбер прайює)
    Previous
    Next
    • Італійська авіакомпанія запускає зі Львова рейси у Мілан, Венецію і Неаполь - ZAXID.NET
      Італійська авіакомпанія Ernest Airlines цього року почне здійснювати польоти з київського аеропорту Жуляни в Мілан і Неаполь, а також зі Львова в
    Previous
    Next
    • Вчимось
      15 members
      Курси. Поради. Навчання Спільноту створено в освітніх цілях-для допомоги в навчанні і вирішенні завдань.  Кидайте сюди посилання на корисні курси, цікаві семінари і тренінги, навчальні ...
    • Мандри по світу
      19 members
      Ця спільнота для тих, хто любить подорожувати і хоче поділитись своїм досвідом з нами.   - Наші улюбленi місця Чехії?  - Які куточки світу ми вже для себе відкрили а в яких ще мріємо ...
    • Наша кухня
      10 members
      Найкраща їжа та, яка приготовлена власними руками.  Ми готуємо дома, ділимось своїми кулінарними шедеврами, рецептами приготування страв та таємницями кулінарії. Запрошуємо в гості і ...
    • Кіно - що подивитись
      17 members
      Ми любимо якісне кіно, розповідаємо іншим про свої улюблені фільми, пишемо власні рецензії на нові фільми, або просто ділимось враженнями від переглянутого фільму. А ще ходимо разом на ...
    • Книги - що почитати
      23 members
      До спільноти пишете власні враження, відгуки від прочитаних книг. Обовязково вказуємо автора, назву і додаємо ВАШУ фотографію книги.  Тут також Ви можете продати, позичити або ...

    Previous
    Next
    Ukrajinsko Evropská Perspektiva
    КОМПАНІЯ REGABUS - найсучасні автобуси, обладнані технологіями майбутнього вже сьогодні
    NIKOLO - автобусні перевезення
    RADIO 1
    Časopis Navýchod se věnuje zemím střední a východní Evropy, Balkánu, Pobaltí, Kavkazu a Střední Asie.
    Prague Maidan
    © 2019 Purity Template Privacy Terms of Service Умови надання послуг Contact Допомогти сайту
    Share