Випадки кору потроїлись в Європі у 2018 році, і одна країна внесла найбільший внесок до цього спалаху: Україна. Минулого тижня у головному офісі Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ) прозвітували про близько 83 000 випадків захворювання на кір як і були зафіксовані в Європі у 2018, порівняно з 25 000 в 2017. За інформацією українського уряду на Україну припадає більш ніж 54 000 випадків 2018 року. Минулого року 16 Українців померли від надзвичайно заразної вірусної хвороби, якої дуже легко можна уникнути за допомогою вакцинації.   “Нинішня епідемія наймасштабніша в за весь час після винайдення вакцини”, каже Наталя Винник, спеціаліст з педіатричних інфекційних хвороб у Дитячій клінічній лікарні Києва. Більш ніж 15 000 випадків і сім смертей між 28 грудня 2018 та 1 лютого 2019, згідно статистики МОЗ, і епідемія продовжує зростати. Український уряд діє. “Це нечувано мати людей, що хворіють на кір в 21 столітті в європейській країні” говорить Уляна Супрун, лікар, яка була призначена виконувачем обов'язків міністра охорони здоров'я в серпні 2016. Вона покладає провину на десятиліття корупції, війну, брак політичної волі для підтримки вакцинації, та антивакцинні настрої. Кір є респіраторним захворювання. Більшість людей одужує, втім хвороба часом може призводити до фатальних ускладнень, включно з пневмонією та запаленням мозку. Зазвичай дітей вакцинують коли їм виповнюється рік (перед тим як вони починають відвідувати дитячий садок — примітка перекладача) і, повторно, перед тим як вони йдуть в школу. Згідно статистики ВООЗ, 95% дітей мають бути повністю вакциновані, щоб зупинити поширення хвороби. В інших країнах Європи скептичне ставлення до вакцинації сприяє поширенню вірусу. Кількість випадків в Греції подвоїлась у 2018 порівняно з 2017, а у Франції виросла в шість разів. В той же час в Сполучених Штатах 372 випадки захворювання зафіксовано за минулий рік. Спалах у Вашингтоні цього року мав наслідком 53 підтверджених випадки захворювання станом на 11 лютого, майже винятково серед невакцинованих дітей і збільшив статистику за поточний рік до 100 підтверджених випадків. За останнє десятиліття відмова від вакцин грала велику роль і в Україні також. В 2008 через день після вакцинації від кору через нез’ясовані обставини померла 17-річна дитина, що було підтверджено ВООЗ. Ця смерть призвела до великої втрати довіри серед батьків: відсоток вакцинованих серед однорічних дітей впав з 97% у 2007 до 56% у 2010. Після цього ситуація трохи покращилась — у 2012 та 2013 роках кількість вакцинованих сягала 79%. Але в 2014, Віктор Янукович, на той момент президент України, був вигнаний під час бурхливих протестів, Росія анексувала Крим, а на сході України розпочався військовий конфлікт. Паралізований уряд не міг закупити вакцини аж до кінця 2015. Через нестачу вакцини Україна змогла вакцинувати лише 42% своїх малюків в 2016 році. В той же рік лише 31% шестирічних дітей отримали рекомендовану повторну вакцинацію — це найнижчий показник в світі. “Якщо у вас великий відсоток невакцинованих дітей, вам не уникнути подібної епідемії”, говорить Вусала Аллахвердієва, експерт з питань імунізації в київському офісі ВООЗ. Є також і інші проблеми. Українська влада зіткнулась зі складнощами на найнижих рівнях. Під час розслідування спалаху, що призвів до 90 випадків захворювання в гірських районах західної України в 2018, МОЗ з’ясувало, що дітей вакцинували в клініці яка мала перебої з електрикою і не мала електрогенератора. (Щоб бути ефективною вакцина повинна зберігатись при температурі нижче 8 градусів цельсія). Справа також може бути у неякісних вакцинах. Відповідно до даних МОЗ, більш ніж 20 000 інфікованих в 2018 були дорослі, які були вакциновані десятиліття тому російською вакциною, яку перестали використовувати в 2001. Міністерство намагається визначити чи втратила ця вакцина ефективність з роками, щоб за необхідності перевакцинувати тих, хто її отримав. Українське МОЗ намагалось виправити ситуацію. Вакцини закупались дешевше через UNICEF; у Львові, який серйозно постраждав від епідемії, від школи до школи їздили мобільні бригади вакцинації; запроваджена грошова винагороди для лікарів, які вакцинують усіх дітей у своїх практиках. В 2017 році кількість вакцинованих відновилась до рівня 93% серед однорічних дітей, та 91% серед шестирічних. Втім через велику кількість невакцинованих і недостатньо вакцинованих епідемія в Україні продовжує лютувати. “Нам потрібно почати мислити нестандартно” каже Супрун. Для прикладу UNICEF працює з урядом над кампанією, яка спрямована на бабусь і дідусів, які в Україні часто доглядають за онукам і заохочує їх вакцинувати своїх нащадків. Український спалах закриває рік, сплесків захворювання на кір по всьому світу. Станом на середину січня 2019 року ВООЗ отримала інформацію про більш ніж 229 000 випадків захворювання на кір по всьому світу. Ця цифра ще може вирости, оскільки, статистика за 2018 буде продовжувати надходити до червня, але навіть поточні дані говорять про зростання порівняно з 2017 на рівні 32%. “Причина спалахів кору полягає у… недостатній вакцинації” говорить Катріна Крестінгер, провідний експерт з кору в головному офісі ВООЗ. “Багато людей в багатьох країнах залишаються вразливими, а великі анклави вразливих людей можуть призводити до великих спалахів” Оригінал статті німецькою мовою опубліковано в журналі Science Авторка статті Meredith Wadman Українською переклав Oleksandr Snidalov

“Ваша дитина сильно кашляє! Притримайте її вдома, бо вона всіх тут позаражає”. Така фраза знайома багатьом і дуже ускладнює життя і дітям, і батькам. Інколи дитину справді треба залишити вдома, але в деяких випадках ці запобіжні заходи зайві. Лікар-педіатр Анастасія Бикова-Шелевицька Запитали у лікарки-педіатра Анастасія Бикова-Шелевицька чи справді кашель та нежить — вагомі причини залишатися вдома. За рекомендаціями Американської Академії Педіатрії, нежить чи кашель, який триває після перенесеної хвороби не є завадою для відвідування садочка чи школи (https://goo.gl/ZP2677). Лише у випадку якщо виконуються всі три умови: ▪ Дитину оглянув лікар і дозволив піти до навчального закладу. ▪ Температура менша за 38 градусів. Важливо, що температура має бути в нормі сама по собі, а не в результаті зниження ліками. ▪ Дитина жвава, активна та адекватна, добре почувається, сама собі зможе дати раду без допомоги вчителів чи вихователів. Винятки становлять періоди епідемії грипу. В такий час кашель, нежить, чи хворе горло — вагома причина залишити дитину вдома. Якщо водночас є один чи кілька респіраторних симптомів: хворе горло, кашель чи нежить і температура вища за 38, то потрібно йти на прийом до лікаря. Якщо ж вважаєте, що дитині складно їхати в лікарню — порадьтеся з лікарем. За потреби він може вирішити здійснити візит додому. Дитина, що перехворіла на застуду, може бути заразною ще до двох тижнів, незалежно від того, є нежить чи кашель, чи вже ні. Крім цього, людина, що поки виглядає здоровою і захворіє тільки наступного дня, також може розповсюджувати хворобу. Тому так важливо, щоби діти в колективі регулярно мили руки. Це ефективно стає на заваді інфекцій American Academy of Pediatrics Пускати дитину до навчального закладу не можна в таких випадках: Коли через хворобу дитина не може брати участь в усіх заняттях. Тобто вона втомлюється, потребує сну, в поганому гуморі, плаксива і неактивна. Зверніть увагу, що таке може бути та за відсутності респіраторних симптомів. Під час гострої фази інфекційного захворювання, коли температура понад 38 та є респіраторні симптоми. Коли дитина виглядає хворою: плаче, дихання ускладнене, чи є висипання, яке швидко поширюється. Надійний захист від грипу дає щеплення. Та ж Американська Академія Педіатрії наполягає на вакцинації проти грипу дітей, старших за 6 місяців. За відсутності протипоказань таке щеплення потрібно робити дітям щороку. Збираючи дитину в дитячий садок чи школу — будьте уважні. Якщо не впевнені, що дитина здорова — краще проконсультуватись з лікарем та керуватись його рекомендаціями. Радить Уляна Супрун МОЗ України      Вам така ситуація напевне знайома також. Ви тільки вилікували дитину від застуди за допомогою літрів лимонного чаю, сиропів від кашлю та збагатили свої знання новими трюками, як утримувати маленького пацієнта в ліжку, радісно біжите на роботу, звідки роботодавець бомбардує вас телефонними дзвінками протягом тижня, коли ж ви нарешті повернетеся …   Доля але знову підсовує вам свиню у вигляді нових перешкод для повернення на роботу. Як тільки ви заглянете до дитячого садочку, то одразу відчуваєте себе ніби у легеневому санаторії. Що дитина, то нежить, або кашель. І от, не пройде і тижня, як ваша малеча знову повертається додому із соплями, які звисають з носу як макарони. Що далі..?        Що радять чеські лікарі? "Якщо дитина після запалення верхніх дихальних шляхів протягом деякого часу була вдома, якщо її  лікували симптоматично, тобто без антибіотиків, швидше всього нежить відступає, вже не така інтенсивна і гнійна (з жовтим і зеленим слизом), сильний кашель змінився на покашлювання, у такому випадку це можна толерувати. Ймовірно ваша дитина, вже не є надто інфекційна для інших. », говорить Рут Адамова - практикуюча дитяча лікарка. “Інший випадок, якщо дитина приймає антибіотики. Після такого лікування, повинна щонайменше на тиждень або й довше залишатись вдома, тому що, крім іншого, організм дитини ослаблений, і якщо ви занадто швидко відправите її до інших дітей, ризикуєте, що одразу підхопить якийсь інший вірус. На жаль, на практиці батьки рідко коли дотримуються цього принципу, тому що хочуть якнайшвидше повернутись на роботу, а бабусі, які готові посидіти з малечею, це рідкість. Незважаючи на те, що роботодавець не задоволений, це необхідно для вашої дитини і правильно по відношенню до інших дітей, щоб залишити її на кілька днів вдома. Ви ж не можете вимагати від вихователя дитячого садочку, щоб вона бігала за дітьми з носовичком і примушувала їх видувати носа, що у стадії загострення, то найважливіше.», - рекомендує Адамова. Професійна література вказує на те, що у дошкільному віці дитина пройде зазвичай до десяти гострих респіраторних захворювань на рік, без будь-яких пошкоджень для імунітету. І кожна така «власними силами»(без антибіотиків) пройдена інфекція, при цьому впливає на імунну систему трохи схоже як вакцинація проти інфекційних захворювань. Близько 95 відсотків “садочкових” захворювань, на думку фахівців вірусного походження, і не вимагають антибіотичного втручання. З іншого боку,  лікарі рекомендують не ризикувати здоров'ям вашої дитини та інших дітей, і залишати її вдома, поза колективом, принаймні протягом перших кількох днів. Дитина є "найбільш небезпечною" для оточення на самому початку хвороби, тому, краще ізолювати її одразу, як тільки виникають перші ознаки застуди. Нема потреби негайно звертатися до лікаря. Вистачить ретельно видувати ніс, добре мити руки, закривати рот носовою хустинкою, приймати достатню кількість рідини, та їсти страву, багату вітамінами. Аж на другому місці ліки - краплі в ніс, які є у вільному продажі, сиропи від кашлю тощо.  Ще одна річ, яку нетерплячі батьки часто роблять, намагаючись якнайшвидше малечу одужати і повернутися до своїх робочих обов'язків, це одразу дати лікам зелене світло,і не лише тим, які вільно продаються в аптеці. "Тиск на лікаря, щоб призначити щось, що швидко дитину зцілить, щоб мама могла  повернутися до роботи, є марною і шкідливою для дитини. Тією чудотворною медициною, вони мають на увазі антибіотики. Ті але призначаються лише у тому випадку, коли стан дитини ускладнюється і лікар сам визначить, коли такий стан настав.”, - зауважує Рут Адамова. У статті використані матеріали: iDNES.czДля UAPORTAL підготувала Галина Андрейців 

Український культурно-освітній центр «Крок» в Празі (Аргентинська 38) започаткував Фестиваль дитячої творчості «Крок до успіху» 20 жовтня 2018 року. За словами керівника центру Марії Гаврилюк, цей фестиваль – це свято обдарованих і талановитих особистостей: «віримо, що наш зовсім юний фестиваль стане поштовхом для розвитку талантів наших молодих артистів і чудовим майданчиком для набуття сценічного досвіду» Про те, що цей фестиваль є конче потрібним для українців в Чехії засвідчила велика кількість учасників – майже сотня! Діти разом з батьками та вчителями прибули з численних міст Чеської Республіки: з міста Градець-Кралове (суботня школа «Ниточка Родоводу», керівник Наталія Доценко), з Мельника (керівники Тетяна Гуляк, Анета Стойкова), з міста Млада-Болеслав. Також завершував фестиваль піснею про маму соліст (Михайло Дакус) з вокальної студії «Ліра», що в Калуші (Україна). І, звичайно, на святі було багато празьких дітей. Зокрема, творчі колективи «Джерело», «ІнФітДАнсKлуб», а також діти, які подали заявки на участь самостійно (без належності до організацій чи шкіл): Яна Перкун, Сандра Коломієць, Злата Конончук, Ілля Манько, -  та учні культурно-освітнього центру «Крок». Журі та всі присутні стали очевидцями неординарної виставки художніх робіт і двадцяти двох різнорідних творчих номерів у номінаціях: літературна творчість, музична творчість, театральне мистецтво та художня творчість. Як повідомляє Марія Гаврилюк, «завданням фестивалю було об’єднати та познайомити творчих дітей української діаспори в Чехії, щоб разом берегти та розвивати традиції українського мистецтва. Також підтримати талановитих діток і стимулювати професійну діяльність учасників. І, звичайно, – обмін досвідом і творча співпраця! Тож за те, що фестиваль вдався, дякую команді «Кроку»: Євгенії Валовій, Світлані Рішко, Світані Бліндовській, Ані Сіщук, Галині Березовській, Любі Гриськовій, Наталі Лагетко, Марії Шумейко та Наталі Доценко. А також Посольству України в Чеській республіці та «Бізнес клубу» – головному меценатові нашого центру». Закінчився фестиваль майстер-класом від танцівниці та засновниці «ІнФітДансКлубу» Інни Бодрилової. Усі учасники синхронно танцювали під відому пісню «Десь по світу». Це треба було бачити! Діти сяяли на сцені, завзято повторюючи рухи – члени журі усміхалися – організатори раділи-пишалися, що все вдалося – а в багатьох батьків наверталися на очі сльози від того, що не мають поки що змоги будувати Україну на своїй землі. Після гарячого танцю настала ще гарячіша церемонія нагородження усіх учасників медалями, дипломами та шоколадками. На завершення викладачі з «Кроку» та гості свята заспівали «Скільки б не співали». Але люди не поспішали розходитися. Діти раділи дипломами, частувалися. Усі фотографувалися, знайомилися, ділилися враженнями. Тож вдалося підслухати таке: «Ой, велику ностальгію навело на мене це свято: так додому захотілося», «файно все так було, а ведуча – супер: така мила, приємна та розумна», «то так добре, що нікого не виокремили, що кожного нагородили. Тут справді кожен був вартий нагороди», «Надіюся, що ми регулярно зустрічатимемося на таких фестивалях», «це наш перший диплом, наша перша медаль, ми постараємося наступного року придумати ще щось». Також вдячність переповнювала викладачів з Градця-Кралове (Наталію Страшідлову (музичний керівник), Олександру Щур (вчитель англійської та української мови), Ольгу Якимцьо (вчитель танців), Оксану Дудлу (вчитель 1 класу)): «виступи наших дітей приймали оплесками, кожна дитина отримала солодощі та медаль. Після смачного обіду всіх гостей запросили на екскурсію Прагою, яку організувала і провадила пані Марія Гаврилюк. Екскурсійний катер і прогулянка Прагою запам’ятається нам особливо. Ми дуже вдячні!». А ось відгуки про фестиваль членів журі:  «Можу впевнено сказати, що свято вдалося. Вдячна кожній дитині за ці емоції, які вони нам сьогодні подарували. Вони найталановитіші, найуспішніші. Вдячна батькам, які попри свою зайнятість долучилися до свята. Вдячна викладачам і керівникам, які так багато вкладають у майбутнє України. Цей фестиваль – це також чудово нагода дізнатися, що ми – українці – є в різних містах Чехії. Бажаю, щоб цей фестиваль продовжувався та мав гарні традиції» (культурний аташе Посольства України в Чеській республіці Тетяна Горупович) «Для багатьох дітей і гуртів сьогодні відбулася прем’єра. Це велика прем’єра. Я вперше побувала на такому українському дитячому фестивалі. І вразила мене різнорідність. Тут було все: спів, танці, театр, живопис. Найбільше мені сподобалося, шо всі діти були відважні. Там були прекрасні жести. Можна було побачити, що з багатьох будуть актори, співаки, танцюристи. Хоч сьогодні переможців визначати не будемо. Але для мене тут є один переможець – це дівчинка, яка повторила свій виступ: забула слова, але почала співати спочатку. Для мене відвага – це дуже важливо. Мистецтво – одне, це прекрасно, що всі тут показали, що вони вміють. А ця дівчинка показала, що вона не боїться. Що коли щось не вдається, вона спробує ще раз» (викладач кафедри україністики Карлового університету докторка Тереза Хланьова)   «На цьому святі я не мала зовсім відчуття, що я десь далеко від України. Просто хочеться плакати від щастя, що в нас є такі діти, які бережуть нашу культуру, наші пісні, танці. Всі вони молодці. Від найменшого до найбільшого. Вразив цей фінальний танець «Десь по світу». Слова до цієї пісні написав мій друг, одногрупник з дрогобицького училища – Роман Стахнів. Є ця Україна! Ми всі разом, як одна родина! (викладач вокалу та співачка Оксана Нагірна)  «Мені дуже сподобалося. Дякую цим дітям, Марії та всім, хто підтримав нас сьогодні. Усі просто молодці і, справді, заслуговують гарячих оплесків» (професійна танцівниця, засновник та провідний «ІнФітДансКлубу» Інна Бодрилова)  «Велика подяка батькам, що привели дітей на конкурс. Що діти мають вишиванки, що віддали свій час. Це велика радість. Молодці!» (хореограф Наталія Колва) Таким був Перший фестиваль дитячої творчості «Крок до успіху», тож далі буде :)   Спеціально для UAPORTAL Катерина Воїнська

Зі «Свята мрій» розпочався навчальний рік в українському культурно-освітньому центрі «Крок» у Празі (Аргентинська 38) 22 вересня 2018 року. Ця урочистість була також присвячена сторіччю відновлення української державності та Дню незалежності.           Свято розпочалося з гімну України та хвилини мовчання за тих, хто береже наш спокій, жертвуючи власним життям. Для першачків пролунав перший дзвоник, вони розповіли віршики про мрії. Учні «Кроку» продемонстрували танець, Марія Болеховська – пісні, а Станіслав Рішко – гумореску «Кухлик» П. Глазового. Святкування закінчилося спільним фото біля спеціальної фотозони, в якій діти разом з вчителями мали нагоду прокричали «миш-ка». Всі частувалися величезним тортом.             Чому Свято мрії? А як же без неї? Про це розповідали віршики: «бо хто повірить, той ввійде», «що робить Мрія у житті? Вона долає перешкоди і вказує нам шлях до перемоги»,«тож мріймо стільки душа наша просить, вона нам в майбутньому щастя приносить».  Про це звістила й керівник центру Марія Гаврилюк у слові до всіх присутніх: «Мрії бувають різні: вони можуть бути далекоглядними, а можуть бути і миттєвими. Вірю, що мрії збуваються. Чимало людей довгі роки мріяли про незалежність нашої країни. Вони вклали в цю мрію всю свою енергію. Я також маю мрію: щоб проживаючи далеко від рідної країни, ми зберігали рідну мову та культуру. І ця моя мрія здійснюється кожного року – в учнях нашого центру. Маленькі усміхнені обличчя дають можливість бути впевненим у тому, що робимо добру справу. Тому дякуємо малюкам та батькам за відданість і любов до нашої країни. Бажаємо міцного здоров'я та натхнення, а батькам – витримки та мужності на спільному шкільному шляху».             Про мрії звіщали й родичі учнів «Кроку»:  «Все мені тут подобається. Точно все! Ми на чужині, а так хочеться, щоб наша культура, наші традиції та письменники не були дітям чужі. Спочатку було важко кожної суботи їздити. Але тепер моя дитина дуже добре читає та пише. Вже другий рік тут вчимося. І поки буде «Крок», ходитимемо. До останнього ходитимемо!» (Тарас Дусан) «Я мама трьох діток. Привела сюди свою найстаршеньку, щоб дитина навчилася читати і писати по-українськи, бо ми вже в Чехії достатньо довго. Ми сьогодні першачки! Дізналися про «Крок» у церкві Климента, там роздавали рекламки» (Ольга Семчук) «Я тітка першачка. Мені тут дуже подобається. Свято чудово організовано! Дітки молодці – виступають. Приємно чути рідну мову. Це свято – просто як українське натхнення!» (Ірина Триліс) «Я тут учитель гри на гітарі. Цей «Крок» – дуже потрібна річ у Празі. Нашу культуру, мову, традиції необхідно плекати, а це нелегко, коли ти далеко від Батьківщини. Тут чудовий педагогічний колектив. Учителі знаходять підхід. Дають необхідну інформацію діткам про все добре, що стосується України» (Олександр Стеблюк) «Уже третій рік моя донька – їй 11 років – вчиться тут. Воджу її сюди щосуботи, бо я українець. Хай пізнає Україну! Треба вчитися! Маємо тут дуже файну вчительку – Галину Березовську. Вона дуже гарно все пояснює, вчить правильно спілкуватися, знайомить зі символами України, поетами. Якби я у свій час мав таку вчительку! Вразило сьогодні, що так багато дітей в «Кроці». Я розповідаю друзям і знайомим про цей центр. Сам привів уже двох сюди. Маю 4-річного сина – він теж тут буде вчитися. Ми від початку створення «Кроку»!» Усе мені тут подобається. Єдине, що би хотів поліпшити… Трохи довго сидимо: з 10-ої до 13-ої. А мої діти привикли їсти о 12-ій годині – поки заїдемо, поки щось підігріємо. То я вирішив привозити зі собою торбу з їжею, щоб ще в «Кроці» годувати дітей» (Іван Минда) Також спеціально для UAportal-у Марія Гаврилюк розповіла про передісторію «Кроку»: «десь, напевно, з п'ятого класу я складала сценарії свят, різні конкурси придумувала. Завжди щось таке любила, воно так і до кінця школи протяглося, що завжди мала відношення до планування свят. Радію з того. що можу привити дітям любов до України навіть на відстані, щоб вони вміли правильно розмовляти рідною мовою. Хочеться зробити щось таке, що залишиться на покоління після нас. Тож щиро дякую всім за допомогу в підготувці сьогоднішнього свята: Посольству України в Чехії , Тарасу Якубовському, Тарасу Костюку, Mарії Шумейко, Світлані Рішко, Марії Лагетко, Світлані Бліндовській, Анні Сіщук, Любові Гриськовій, Наталі Лагетко. Також дякуємо за тортика Іванні Лешанич. Життя змушує нас цінувати кожну мить, бо незнаємо, котра секудна буде останньою... Тому, напевно, потрібно жити так, немов проживаємо останній день, і в цьому дні цінувати кожну мить радості та щастя, щоб разом творити велику історію добра». Автор Катерина Воїнська для UAportal.

 Уже понад півстоліття світову спільноту щороку об’єднує День дітей як спроба почути та побачити дитину. Її потреби, особливості та права. Почути-побачити, щоб не мовчати, а діяти. Дати життя і плекати життя. Організувати безпечний простір розвитку та свободи для усіх дітей. Особливо для тих, які опинилися без опіки рідних і близьких. Це одне з найстарших міжнародних свят. З нагоди Дня дітей 9 червня 2018 року культурно-освітній центр "Крок" у Празі організував на Аргентинській 38 гучне шоу під назвою «Цікавий та захопливий світ науки». Це був суцільний інтерактив від київських гостей (Ольги Беспоясної та Павла Кружкова) зі студії "Еврика", яку очолює Антоніна Долгополюк. Разом з «мудрими чарівниками» діти з «Кроку» експериментували, розважалися та дивувалися. Для уродинника Євгенчика вистукували кольоровими трубами мелодію «З Днем народження тебе». Намагалися проштрикнути паличкою кульку так, щоб вона не тріснула.   Кожен мав нагоду потримати на носі «стійку» пташку, а в долоньках – теплий сніг. Одягти загадкові окуляри, щоб побачити веселку прямісінько в залі. Смакувати холодну пару, вхопити загадкову бульбашку з колби. І побачити, як з маленької миски виростає туман на весь зал. P.S. Зізнаюся, вразило мене в тому "Кроці" якась дуже особлива та виважена вільність. Під час привітального танцю, яким «кроківські» діти зустріли гостей, маленький глядач вирішив долучитися до гарцю – вихилявся-кружляв разом з танцюристами. Ніхто не хвилювався через цей експромт, бо всі раділи спільно. Це, справді, створило родинну атмосферу, де кожного приймають такого, як він є. Ніхто нікого не мусить вражати. Немає видовищ, показух, зайвого напруження.   Діти мають право бути справжніми. На те, щоб пізнавати світ з його глибинами і берегами. І «кроківські» діти мають береги. Підслухала поміж дітьми такі балачки: «пані вчителько, але той сніг не холодний. Як таке може бути? Певно, то не сніг». А ще: - Вийдемо на хвильку? - Ні, директорці це не сподобається! Або: -         Диви, хтось залишив сочок, може візьмемо? -         Ти що? Тебе мама не вчила чужого не брати? Це ж може бути приманка-отрута! Засвідчити дітям, що вони чудові та бажані. Що нам, дорослим, цікаво та приємно бути з дітьми. Що ми залюбки можемо розважитися та пізнаватимемо світ разом з дітьми. Бо життя – це дивовижна пригода, яку можемо досвідчити спільно. Ступати вільно, без вишколеного «ліва-ліва-раз-два-три». Робити крок, невпевнений, важкий, але такий необхідний для близькості. Крок, щоб наблизиться. Крок, щоб підтримати.   Катерина Воїнська    

Законодавством України, зокрема п. 3 ст. 313 Цивільного кодексу, передбачено право дитини, яка досягла шістнадцяти років, на вільний самостійний виїзд за межі країни. Однак, незалежно від мети подорожі (лікування за кордоном, оздоровлення, туристична екскурсія, поїздка до родичів і т.д.), діти до 16 років мають право на виїзд за кордон тільки за згодою батьків і в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними. У цій статті мова йде про особливості виїзду малолітніх громадян за межі України у супроводі мами і тата, одного з батьків або з іншими членами сім’ї. Також, найбільш актуальні питання і проблеми, що супроводжують вивезення дитини. Який порядок вивезення дитини за межі України? Процедура вивезення дітей, які не досягли шістнадцяти років, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених ними, відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України, здійснюється за нотаріально посвідченим дозволом другого з батьків. Документ обов’язково повинен містити маршрут прямування і часові рамки даної поїздки. foto MČ Praha 4 Покинути Україну без згоди батька (матері) на виїзд дитини за кордон можна в таких випадках: батько є іноземцем або особою без громадянства та відсутній у пункті пропуску в закордонному паспорті матері або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України до іншої держави чи відмітка про взяття на постійний консульський облік (Постанова Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 733) Згода батька на вивезення дітей за кордон не потрібна при пред’явленні таких документів: довідка про народження дитини, видана органом РАЦСу, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України рішення суду про надання дозволу на вивезення дитини з України судове рішення про визнання другого з батьків недієздатним рішення суду про визнання батька безвісно відсутнім судове рішення про позбавлення батьківських прав свідоцтво про смерть другого з батьків Як оформити довіреність на виїзд дитини за кордон? Нотаріальна згода батьків на вивезення дітей за кордон є юридичним документом, що запобігає незаконному вивезенню (викраденню) дітей з України. Дозвіл батька (матері) на перетин дитиною кордону потрібно тільки громадянам України. Діти, які мають громадянство інших держав, виїжджають з України без пред’явлення довіреності. Процедура оформлення довіреності (заяви) на вивезення дітей за кордон займає близько 15-20 хвилин. Для цього нотаріусу знадобиться мінімум документів: оригінали паспортів батьків, їх ІПН та свідоцтво про народження дитини. При цьому, форма довіреності залежить від того, хто супроводжує дитину в подорожі. Якщо малеча виїжджає з країни в супроводі близьких родичів (бабусі, дідуся, дядьки, тітки, брата, сестри), нотаріально завірений дозвіл на перетин дитиною кордону повинен надаватися і батьком, і матір’ю. При складанні нотаріально завіреної заяви на виїзд малолітньої (неповнолітньої) дитини з України обов’язково вказується інформація про особу що супроводжує малюка (довіреність оформляється на її ім’я), країни подорожі (в т.ч. транзитні), цілі і терміни поїздки. Увага! Перетин кордону здійснюється виключно за оригіналом довіреності. Який термін дії довіреності на вивезення дитини за кордон? Строк дії довіреності на дитину для виїзду за кордон прописується індивідуально, так як безпосередньо залежить від цілей подорожі. На законодавчому рівні передбачено оформлення батьківської згоди на кожну поїздку окремо. Однак в ряді випадків (лікування, навчання, змагання, спілкування з родичами і т.д.) довіреність може бути оформлена на серію поїздок. Вартість довіреності на виїзд дитини за кордон у 2018 році становить близько 200-250 гривень. Які документи потрібні для поїздки за кордон з дитиною? Неповнолітні громадяни України виїжджають з України за наявності паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта, службового паспорта, проїзного документа дитини, який видається дітям у віці до 18 років, або якщо вони вписані в закордонний паспорт одного з батьків, та у його супроводі. Таким чином, переймаючи європейську практику, закордонний паспорт для дитини є єдиним діючим документом для перетину кордону. При цьому оформити його можна і новонародженим, але термін дії документа для дітей, які не досягли 16 років, обмежений чотирма роками. Після досягнення 16-річного віку закордонний паспорт видається на 10 років. Чи можливо вивезти дитину за кордон без згоди батька(матері)? В юридичній практиці зустрічаються випадки, коли батько(матір) не дає згоду на виїзд неповнолітніх дітей з України. Це може бути викликано розлученням і подальшим конфліктом з дружиною(чоловіком), або місце проживання батька(матері) невідомо. Якщо мирним шляхом досягти компромісу не вдається, єдиним варіантом вирішення проблеми є звернення до суду. Особливу увагу слід приділити складанню позовної заяви, оскільки від переконливої аргументації необхідності вивезення дитини за кордон залежить результат судового розгляду. Доказом може послужити довідка з медичної установи про потребу в лікуванні за кордоном, якщо метою поїздки є оздоровлення, або письмовий доказ родинних зв’язків, якщо подорож викликана бажання відвідати родичів, які живуть в іншій країні. Який перелік документів потрібен для отримання дозволу на виїзд дітей за кордон України через суд? Процедура надання судового дозволу на вивезення дитини з України (список документів): позовна заява про виїзд дитини за кордон копія внутрішнього паспорта, ІПН позивача копія рішення суду про розірвання шлюбу копія свідоцтва про народження дитини позовна заява та додатки до неї докази доцільності поїздки В'їзд неповнолітніх громадян ЄС до України. Чи потрібно мати дозвіл батьків, якщо діти в'їжджають з третьою особою? Чи потрібен при в'їзді з одним із батьків дозвіл другого з батьків? Для в’їзду в Україну важливо,щоб неповнолітні громадяни ЄС мали дійсний паспорт для подорожей та не були в Україні більш, ніж 90 днів протягом 180 днів. Однак, радимо обов’язково звертатися до уповноважених органів відповідних держав-членів ЄС (як правило, це поліція) для з’ясування чи потрібен дозвіл батьків на виїзд з відповідної держави.  Вам буде корисно прочитати також: Дитячий безвіз та паспорти: деталі сімейних поїздок в ЄС Ірина Хмельницька для UAportal У статті використані матеріали Державної прикордонної служби України та Юридичного порталу України.   фото: pixabay.com