User's Tags

Світлана Малецька 's Дописи

23статті
  • 26 Трав 2017
    Люди з давніх часів мріяли літати, що добре відомо нам з міфів і легенд. Потім був Леонардо Да Вінчі, який як мінімум додумався до ідеї аероплану, вивчаючи польоти птахів. І досягли мети у 1903 році, коли було здійснено перший офіційний політ. В кожній країні є своя історія розвитку авіації. Подивитись одну з таких історій можна абсолютно безкоштовно в музеї авіації у Празі (Letecke muzeum Kbely). У павільйонах експонати розміщені у хронологічному порядку, що дозволяє побачити розвиток авіації, навіть не читаючи опис до кожної моделі. Мені наприклад було цікаво дізнатись як змінювалась потужність і швидкість польоту літаків. Від гвинтових до поршневих та реактивних двигунів, особливо на скільки швидше вони літали. На огляд представлені унікальні моделі літаків Першої та Другої світової війни. Літаки з власним іменем та стилем, як ото наприклад «Hell Fighter». Ще цікавим експонатом є космічна капсула з обгорілими краями після входу в атмосферу.  Частина літаків і вертольотів знаходиться під відкритим небом. На території музею є магазинчик з сувенірами і вуличне кафе, де можна перекусити і попити каву) Відвідати музей можна з кінця квітня до кінця жовтня, в усі дні окрім понеділка з 10 до 18 год. Дістатись можна на метро, до станції «Letňany», а далі автобусом (185, 280, 259, 302, 375, 376) до зупинки «Letecké muzeum».   Світлана Малецька для UAPORTAL.CZ  
    3165 Опубліковано Світлана Малецька
  • Люди з давніх часів мріяли літати, що добре відомо нам з міфів і легенд. Потім був Леонардо Да Вінчі, який як мінімум додумався до ідеї аероплану, вивчаючи польоти птахів. І досягли мети у 1903 році, коли було здійснено перший офіційний політ. В кожній країні є своя історія розвитку авіації. Подивитись одну з таких історій можна абсолютно безкоштовно в музеї авіації у Празі (Letecke muzeum Kbely). У павільйонах експонати розміщені у хронологічному порядку, що дозволяє побачити розвиток авіації, навіть не читаючи опис до кожної моделі. Мені наприклад було цікаво дізнатись як змінювалась потужність і швидкість польоту літаків. Від гвинтових до поршневих та реактивних двигунів, особливо на скільки швидше вони літали. На огляд представлені унікальні моделі літаків Першої та Другої світової війни. Літаки з власним іменем та стилем, як ото наприклад «Hell Fighter». Ще цікавим експонатом є космічна капсула з обгорілими краями після входу в атмосферу.  Частина літаків і вертольотів знаходиться під відкритим небом. На території музею є магазинчик з сувенірами і вуличне кафе, де можна перекусити і попити каву) Відвідати музей можна з кінця квітня до кінця жовтня, в усі дні окрім понеділка з 10 до 18 год. Дістатись можна на метро, до станції «Letňany», а далі автобусом (185, 280, 259, 302, 375, 376) до зупинки «Letecké muzeum».   Світлана Малецька для UAPORTAL.CZ  
    Трав 26, 2017 3165
  • 26 Трав 2017
    Мої знайомі часто запитують мене про життя в Чехії. Їм здається, ніби десь там далеко все інше. Я знаю, бо самій так здавалося. Будинки сучасніші, дороги рівніші, їжа смачніша. Справді, одне з найчастіших питань, що виникає це про їжу. Звучить приблизно так: «Мабуть там все смачне? А на скільки якість продуктів відрізняється? Що там є чого в нас нема? (і звісно) Які ціни?» Чесно кажучи відколи переїхала не задумувалась над тим і кожен раз я навіть не знала, що сказати. «Ну нічим таким не відрізняється» - говорила я. Правда, мені здавалося, що я продовжую харчуватись як звичайно. Хіба що їм трохи менше жирної їжі. Але трохи подумавши я таки побачила зміни.  В Україні ранок я могла почати навіть з макаронів по-флотьськи чи з смаженої картоплі. Хоча начитавшись статтей по правильне харчування старалась їсти вівсянку з молоком і медом. Я з тих людей, що люблять різні каші, тому мені не було це важко. Переїхавши в Прагу відкрила для себе мюслі і інші сухі сніданки. Ні я не кажу, що в Україні їх нема. Вони є, десь там на поличках магазинів. І купляла я їх зазвичай як додаток до йогуртів.  Що стосується гарнірів. Картопля, рис, макаронні вироби, різні каші. Правда довгий час не могла знайти гречку. Називається вона тут «поганка» (pohanka). А що? Справді багато людей так і думають про цю крупу. Але я її люблю.  Щодо овочів, в принципі все те саме. У великих магазинах можна скільки завгодно набрати на вагу, або ж упаковані по певній вазі (часто за акційною ціною). Єдине що спробувала нове – це авокадо. Чесно не знала, чи то овоч це фрукт. Почитала в інтернеті, що більшість продавців так і не можуть визначитись, а по біологічних властивостях більше схиляється до фрукта. Хоча прочитала що деякі думають, що це горіх. Для мене авокадо було чимось екзотичним. Смак дивний і я ще досі не можу визначитись подобається мені чи ні. Але салати з них супер смачні. А зважаючи на його корисні властивості тепер часто його купую.  Що стосується овочів, хочеться згадати ще огірок або ж «окурка» (okurka) і так огірок тут жіночого роду. Кожен огірок обмотаний своєю плівкою.Поки що я їх купляла лише в магазині. Але кажуть на фермерських базарах є ї звичайні огірки, вирощені на городі).  Приправи. Як і в нас їх величезна кількість до всього, що тільки можна придумати. Але одна з них мені особливо подобається. Це копчена паприка. Після цієї приправи все смачне.  Фрукти. Я почала їх їсти значно більше. Завжди дома є або банани, або яблука, або мандаринки. Ананасом на прилавці нікого не здивуєш, а от кокосом можна. При чому не таким як в фільмах – коричневий, схожий на м’яч для боулінгу. Тут продають молоді кокоси, що схожі на білі коробочки з гострим вершечком.  М’ясні вироби майже нічим не відрізняються. Ну хіба, що тим що тут можна купити фарш у формі котлет чи фрикадельок, що надзвичайно зручно. Також можна купити нарізану ковбасу чи сир. Дома так тоненько точно не наріжеш. Ще тут дуже смачна ковбаска, яка називається папрікаш. Мабуть, я просто люблю все, що зв’язано з червоною паприкою. Молочні вироби. Зазвичай смачні всі, окрім творогу. Певно просто звикла до українського, при чому магазинного, а не домашнього. Але також кажуть, що добрий творог можна купити на фермерських базарах, не знаю, ще не зустрічала. Тішить різноманітність смаків йогуртів. Ще ніколи не пробувала такого смачного йогурту, як той, що зі смаком чізкейку зі шматочками печива. І, так кефір у нас є тільки без наповнювачів. Тут можна попити кефір, наприклад з банановим смаком. Ну і не можу не згадати шоколадне молоко, або ж молочні коктелі. Вони є всюди, і всюди смачні. Ще одна річ, яку я ніколи не їла, але тепер їм майже кожного тижня – це сир гермелін. Сир з білою пліснявою, який можна підсмажити на сковороді і отримаєш зовні тверду підсмажену шкірочку, а всередині розтоплений сир. Ще його дуже смачно маринують. Тофу або «соєвий сир» тепер став невід’ємною частиною раціону. Смак у нього нейтральний, але гарно поєднується з будь-якими продуктами, завдяки чому його можна додавати у будь-яку страву. Чи то в салат, чи то в суп. Коротко кажучи, універсальна річ. Трохи про солодке, якого я стараюсь не їсти. Воно дороге, але смачне. Шоколадки з різними наповнювачами, печиво з мармеладом всередині, вафельки…Але ще я спробувала кокосові кульки в шоколаді. Нагадує наші кокосові цукерки. Їх продають пакетиками і їх хочеться і хочеться їсти.  Ще одна річ, що мені тут дуже подобається це ice-coffe, тобто холодна кава. Серед напоїв відрізняється мабуть «кофола». Така собі смачна спроба поєднання кока-коли з кавою. Якісні соки тут дорогі і важко знайти томатний.  Серед дивних речей харчового промислу тут можна побачити мариновані сосиски. Довго стояла і думала…навіщо???  Це далеко не все, тільки основне (і те, що попалося мені на очі, коли заглянула в холодильник). Багато цікавого і смачного ще залишилось поза увагою. Але рано чи пізно доберусь й до того.  Світлана Малецька для UAPORTAL.CZ
    5642 Опубліковано Світлана Малецька
  • Мої знайомі часто запитують мене про життя в Чехії. Їм здається, ніби десь там далеко все інше. Я знаю, бо самій так здавалося. Будинки сучасніші, дороги рівніші, їжа смачніша. Справді, одне з найчастіших питань, що виникає це про їжу. Звучить приблизно так: «Мабуть там все смачне? А на скільки якість продуктів відрізняється? Що там є чого в нас нема? (і звісно) Які ціни?» Чесно кажучи відколи переїхала не задумувалась над тим і кожен раз я навіть не знала, що сказати. «Ну нічим таким не відрізняється» - говорила я. Правда, мені здавалося, що я продовжую харчуватись як звичайно. Хіба що їм трохи менше жирної їжі. Але трохи подумавши я таки побачила зміни.  В Україні ранок я могла почати навіть з макаронів по-флотьськи чи з смаженої картоплі. Хоча начитавшись статтей по правильне харчування старалась їсти вівсянку з молоком і медом. Я з тих людей, що люблять різні каші, тому мені не було це важко. Переїхавши в Прагу відкрила для себе мюслі і інші сухі сніданки. Ні я не кажу, що в Україні їх нема. Вони є, десь там на поличках магазинів. І купляла я їх зазвичай як додаток до йогуртів.  Що стосується гарнірів. Картопля, рис, макаронні вироби, різні каші. Правда довгий час не могла знайти гречку. Називається вона тут «поганка» (pohanka). А що? Справді багато людей так і думають про цю крупу. Але я її люблю.  Щодо овочів, в принципі все те саме. У великих магазинах можна скільки завгодно набрати на вагу, або ж упаковані по певній вазі (часто за акційною ціною). Єдине що спробувала нове – це авокадо. Чесно не знала, чи то овоч це фрукт. Почитала в інтернеті, що більшість продавців так і не можуть визначитись, а по біологічних властивостях більше схиляється до фрукта. Хоча прочитала що деякі думають, що це горіх. Для мене авокадо було чимось екзотичним. Смак дивний і я ще досі не можу визначитись подобається мені чи ні. Але салати з них супер смачні. А зважаючи на його корисні властивості тепер часто його купую.  Що стосується овочів, хочеться згадати ще огірок або ж «окурка» (okurka) і так огірок тут жіночого роду. Кожен огірок обмотаний своєю плівкою.Поки що я їх купляла лише в магазині. Але кажуть на фермерських базарах є ї звичайні огірки, вирощені на городі).  Приправи. Як і в нас їх величезна кількість до всього, що тільки можна придумати. Але одна з них мені особливо подобається. Це копчена паприка. Після цієї приправи все смачне.  Фрукти. Я почала їх їсти значно більше. Завжди дома є або банани, або яблука, або мандаринки. Ананасом на прилавці нікого не здивуєш, а от кокосом можна. При чому не таким як в фільмах – коричневий, схожий на м’яч для боулінгу. Тут продають молоді кокоси, що схожі на білі коробочки з гострим вершечком.  М’ясні вироби майже нічим не відрізняються. Ну хіба, що тим що тут можна купити фарш у формі котлет чи фрикадельок, що надзвичайно зручно. Також можна купити нарізану ковбасу чи сир. Дома так тоненько точно не наріжеш. Ще тут дуже смачна ковбаска, яка називається папрікаш. Мабуть, я просто люблю все, що зв’язано з червоною паприкою. Молочні вироби. Зазвичай смачні всі, окрім творогу. Певно просто звикла до українського, при чому магазинного, а не домашнього. Але також кажуть, що добрий творог можна купити на фермерських базарах, не знаю, ще не зустрічала. Тішить різноманітність смаків йогуртів. Ще ніколи не пробувала такого смачного йогурту, як той, що зі смаком чізкейку зі шматочками печива. І, так кефір у нас є тільки без наповнювачів. Тут можна попити кефір, наприклад з банановим смаком. Ну і не можу не згадати шоколадне молоко, або ж молочні коктелі. Вони є всюди, і всюди смачні. Ще одна річ, яку я ніколи не їла, але тепер їм майже кожного тижня – це сир гермелін. Сир з білою пліснявою, який можна підсмажити на сковороді і отримаєш зовні тверду підсмажену шкірочку, а всередині розтоплений сир. Ще його дуже смачно маринують. Тофу або «соєвий сир» тепер став невід’ємною частиною раціону. Смак у нього нейтральний, але гарно поєднується з будь-якими продуктами, завдяки чому його можна додавати у будь-яку страву. Чи то в салат, чи то в суп. Коротко кажучи, універсальна річ. Трохи про солодке, якого я стараюсь не їсти. Воно дороге, але смачне. Шоколадки з різними наповнювачами, печиво з мармеладом всередині, вафельки…Але ще я спробувала кокосові кульки в шоколаді. Нагадує наші кокосові цукерки. Їх продають пакетиками і їх хочеться і хочеться їсти.  Ще одна річ, що мені тут дуже подобається це ice-coffe, тобто холодна кава. Серед напоїв відрізняється мабуть «кофола». Така собі смачна спроба поєднання кока-коли з кавою. Якісні соки тут дорогі і важко знайти томатний.  Серед дивних речей харчового промислу тут можна побачити мариновані сосиски. Довго стояла і думала…навіщо???  Це далеко не все, тільки основне (і те, що попалося мені на очі, коли заглянула в холодильник). Багато цікавого і смачного ще залишилось поза увагою. Але рано чи пізно доберусь й до того.  Світлана Малецька для UAPORTAL.CZ
    Трав 26, 2017 5642
  • 23 Квіт 2017
    Літачка. Прикольно звучить і на вигляд симпатична пластикова картка. Коли прийшов час купувати новий проїзний я почала шукати варіанти по-дешевше. Мабуть, це у крові кожного українця) І знайшла. Звичайну вартість проїзних можна глянути на будь-якій станції метро чи на сайті dpp.cz. Я шукала проїзний на рік. Звісно мене зацікавила вартість 3650 крон. І випадково натрапила на згадку про ще один вид проїзних - літачку. Для того щоб виготовити літачку потрібно прийти в одне із місць, де їх виготовляють https://www.litacka.cz/kontakt, або ж замовити через інтернет і карточку пришлють поштою. Отже, для замовлення літачки потрібне фото формату 3,5×4,5см і документ, що підтверджує особу. Додатково запитують номер телефону або e-mail. На зворотній стороні – фото, прізвище, ім’я та дата народження власника. Також варіюється час виготовлення. Можна замовити експерс і через кілька хвилин картка готова. Доплати за це потрібно додатково 200 крон. Можна замовити виготовлення за 2 тижні, тоді доплатити потрібно тільки 100 крон. Замовлення через інтернет 50 крон. Картка видається на 5 років. Кожного року її можна поповнювати. Чим вигідна літачка? Компактна, плюс дає можливість отримати додаткові знижки в деяких музеях та в зоопарку. Повний список знижок https://www.litacka.cz/slevy. Літайте по Празі вільно! Світлана Малецька для UAPORTAL.CZ 
    6307 Опубліковано Світлана Малецька
  • Літачка. Прикольно звучить і на вигляд симпатична пластикова картка. Коли прийшов час купувати новий проїзний я почала шукати варіанти по-дешевше. Мабуть, це у крові кожного українця) І знайшла. Звичайну вартість проїзних можна глянути на будь-якій станції метро чи на сайті dpp.cz. Я шукала проїзний на рік. Звісно мене зацікавила вартість 3650 крон. І випадково натрапила на згадку про ще один вид проїзних - літачку. Для того щоб виготовити літачку потрібно прийти в одне із місць, де їх виготовляють https://www.litacka.cz/kontakt, або ж замовити через інтернет і карточку пришлють поштою. Отже, для замовлення літачки потрібне фото формату 3,5×4,5см і документ, що підтверджує особу. Додатково запитують номер телефону або e-mail. На зворотній стороні – фото, прізвище, ім’я та дата народження власника. Також варіюється час виготовлення. Можна замовити експерс і через кілька хвилин картка готова. Доплати за це потрібно додатково 200 крон. Можна замовити виготовлення за 2 тижні, тоді доплатити потрібно тільки 100 крон. Замовлення через інтернет 50 крон. Картка видається на 5 років. Кожного року її можна поповнювати. Чим вигідна літачка? Компактна, плюс дає можливість отримати додаткові знижки в деяких музеях та в зоопарку. Повний список знижок https://www.litacka.cz/slevy. Літайте по Празі вільно! Світлана Малецька для UAPORTAL.CZ 
    Квіт 23, 2017 6307
  • 27 Бер 2017
    В подорожах я найбільше люблю міста. Гуляти вуличками, роздивлятись все навколо, як живуть люди, як створюють для себе місце куди хочеться повертатись де б ти не був. Коли приїжджаєш в нове місто, то йдеш в його центр. Центральні площі зазвичай наповнені людьми, але водночас просторі і на диво затишні. Завжди цікаво подивитись на архітектуру, особливо старих будівель. У кожному місті знайдеться з добрий десяток пам’яток архітектури, на які приїжджають подивитися з різних куточків світу. Хочеться залізти якомога вище і спостерігати місцеві краєвиди, які чарують своєю красотою. Але є ще одне місце, де можна побачити все це разом. Звісно, в музеї. Якось скептично я ставилася до музеїв. Ну звісно музеї це добре, вони зберігають історію і культуру, але… На перший погляд видається нудним. Музеї створені для школярів з метою навчання. Так до недавнього часу думала я. Хоча тоді вже знала, що є безліч цікавих «специфічних» музеїв націлених зазвичай на щось одне. Так, наприклад музеї кави, шоколаду… Навіть не треба пояснювати, які там експонати) І тут я добралась до технічного музею в Празі. О тут була б актуальна картинка «очікування – реальність». Що я очікувала побачити йдучи туди: ну величезну залу закладену різними старими предметами з підписами під ними, які мало хто читає. Пишучи це розумію, що в принципі все відповідає дійсності. Це справді велика будівля з величезними павільйонами, де розташовані тематичні виставки. Але чомусь у моєї уяві це було нудно. Тепер мене мучить питання: «Як я могла так подумати?». Уже перший павільйон захопив мою увагу: літачки, які висять посеред зали, мотоцикли, автомобілі і навіть паровоз з вагоном у повну величину. Не якісь там макети у натуральну величину, а справжні речі зі своїми історіями. Чотири поверхи. Очі розбігаються і хочеться з захопленням бігати хаотично від експонату до експонату. Благо, що це передбачили і стрілочками вказують маршрут. Думаю його можна змінити, якщо вас наприклад цікавлять тільки поїзди чи мотоцикли. Але навіщо дивитись щось одне, коли можна глянути на все. Бамбуковий велосипед?! Здалось, що звичайний велосипед на якому каталася в дитинстві) О, а ці прекрасні блискучі мотоцикли. Аж хочеться покататись на такому і щоб волосся розвівав вітер і сонце повільно опускалося за горизонт… Раритетні машинки, двері відчиняться і з них вийдуть кілька чоловіків у костюмах і капелюхах, озброєнні револьверами…мафія. Одним словом фантазія розігралася. Та просто поїзд посеред зали. Все як годиться навіть зі справжнім вугіллям. Літачки такі прикольні, висять просто в тебе над головою. А Etrich ніби посміхається)   Далі виставка кінематографу. Трохи цікавих постерів старого кіно. Посиділи подивились німі життєві фільми, зрозуміли, що у чехів гарне почуття гумору)   Потім потрапили у зал фотографії. Ну все як годиться від перших до сучасних моделей фотоапаратів. Деякі з них навіть у розрізі. Можна побачити як розташовані лінзи усередині фотіка. У цьому залі я навіть забула, що треба щось пофоткати, стільки цікавих речей, які можна помацати і погратись. Як утворюються кольори, яка текстура фотографій. Фото у реальному часі, коли просто проходиш повз, тебе автоматично фоткає і ти можеш переглянути свої фото. Різноманітні голограми – об’ємні зображення на тонкому склі. Ну і звісно 3D зображення. Виставка історії друку. Можна побачити принцип роботи принтера і понюхати різні типографські фарби. Це як нюхати свіжо надруковану книгу, тільки без книги) Далі трохи хімії. Польова лабораторія, така мініатюрна і така цікава.   З дитинства любила різноманітну техніку, особливо розбирати її по частинках. Так от, підозрюю, що працівникам цього музею також притаманна така любов. До речі про телефони. Нова виставка присвячена сучасним технологіям. Еволюція телефонів від перших «кірпічів» до найсучасніших. Чесно я навіть не здогадувалась про існування багатьох моделей. Ще є виставка архітектури з макетами відомих будівель. Досягнення індустріального розвитку Чехії. Побувати у частинці шахти зі всім необхідним знаряддям праці. Виставка астрономії, де можна пошукати полярну зірку і інопланетян, глянути в телескоп. Посеред залу лежить метеорит, вагою 80 кг, що приземлився на території Аргентини. І ще багато різних і чудних речей. Щоб обійти всі виставки і поверхи потрібно майже цілий день. Для тих хто втомився і хоче перепочити є буфет зі смачним меню. Для дітей ігрова кімната. Час роботи музею: Понеділок - вихідний Вівторок – п’ятниця: 9:00 - 17:30 Субота, неділя: 10:00 - 18:00 Вартість 190 крон, для студентів 90 крон. Щоб фотографувати доведеться заплатити ще 100 крон.  Автор Світлана Малецька, для UAPORTAL.CZ
    2071 Опубліковано Світлана Малецька
  • В подорожах я найбільше люблю міста. Гуляти вуличками, роздивлятись все навколо, як живуть люди, як створюють для себе місце куди хочеться повертатись де б ти не був. Коли приїжджаєш в нове місто, то йдеш в його центр. Центральні площі зазвичай наповнені людьми, але водночас просторі і на диво затишні. Завжди цікаво подивитись на архітектуру, особливо старих будівель. У кожному місті знайдеться з добрий десяток пам’яток архітектури, на які приїжджають подивитися з різних куточків світу. Хочеться залізти якомога вище і спостерігати місцеві краєвиди, які чарують своєю красотою. Але є ще одне місце, де можна побачити все це разом. Звісно, в музеї. Якось скептично я ставилася до музеїв. Ну звісно музеї це добре, вони зберігають історію і культуру, але… На перший погляд видається нудним. Музеї створені для школярів з метою навчання. Так до недавнього часу думала я. Хоча тоді вже знала, що є безліч цікавих «специфічних» музеїв націлених зазвичай на щось одне. Так, наприклад музеї кави, шоколаду… Навіть не треба пояснювати, які там експонати) І тут я добралась до технічного музею в Празі. О тут була б актуальна картинка «очікування – реальність». Що я очікувала побачити йдучи туди: ну величезну залу закладену різними старими предметами з підписами під ними, які мало хто читає. Пишучи це розумію, що в принципі все відповідає дійсності. Це справді велика будівля з величезними павільйонами, де розташовані тематичні виставки. Але чомусь у моєї уяві це було нудно. Тепер мене мучить питання: «Як я могла так подумати?». Уже перший павільйон захопив мою увагу: літачки, які висять посеред зали, мотоцикли, автомобілі і навіть паровоз з вагоном у повну величину. Не якісь там макети у натуральну величину, а справжні речі зі своїми історіями. Чотири поверхи. Очі розбігаються і хочеться з захопленням бігати хаотично від експонату до експонату. Благо, що це передбачили і стрілочками вказують маршрут. Думаю його можна змінити, якщо вас наприклад цікавлять тільки поїзди чи мотоцикли. Але навіщо дивитись щось одне, коли можна глянути на все. Бамбуковий велосипед?! Здалось, що звичайний велосипед на якому каталася в дитинстві) О, а ці прекрасні блискучі мотоцикли. Аж хочеться покататись на такому і щоб волосся розвівав вітер і сонце повільно опускалося за горизонт… Раритетні машинки, двері відчиняться і з них вийдуть кілька чоловіків у костюмах і капелюхах, озброєнні револьверами…мафія. Одним словом фантазія розігралася. Та просто поїзд посеред зали. Все як годиться навіть зі справжнім вугіллям. Літачки такі прикольні, висять просто в тебе над головою. А Etrich ніби посміхається)   Далі виставка кінематографу. Трохи цікавих постерів старого кіно. Посиділи подивились німі життєві фільми, зрозуміли, що у чехів гарне почуття гумору)   Потім потрапили у зал фотографії. Ну все як годиться від перших до сучасних моделей фотоапаратів. Деякі з них навіть у розрізі. Можна побачити як розташовані лінзи усередині фотіка. У цьому залі я навіть забула, що треба щось пофоткати, стільки цікавих речей, які можна помацати і погратись. Як утворюються кольори, яка текстура фотографій. Фото у реальному часі, коли просто проходиш повз, тебе автоматично фоткає і ти можеш переглянути свої фото. Різноманітні голограми – об’ємні зображення на тонкому склі. Ну і звісно 3D зображення. Виставка історії друку. Можна побачити принцип роботи принтера і понюхати різні типографські фарби. Це як нюхати свіжо надруковану книгу, тільки без книги) Далі трохи хімії. Польова лабораторія, така мініатюрна і така цікава.   З дитинства любила різноманітну техніку, особливо розбирати її по частинках. Так от, підозрюю, що працівникам цього музею також притаманна така любов. До речі про телефони. Нова виставка присвячена сучасним технологіям. Еволюція телефонів від перших «кірпічів» до найсучасніших. Чесно я навіть не здогадувалась про існування багатьох моделей. Ще є виставка архітектури з макетами відомих будівель. Досягнення індустріального розвитку Чехії. Побувати у частинці шахти зі всім необхідним знаряддям праці. Виставка астрономії, де можна пошукати полярну зірку і інопланетян, глянути в телескоп. Посеред залу лежить метеорит, вагою 80 кг, що приземлився на території Аргентини. І ще багато різних і чудних речей. Щоб обійти всі виставки і поверхи потрібно майже цілий день. Для тих хто втомився і хоче перепочити є буфет зі смачним меню. Для дітей ігрова кімната. Час роботи музею: Понеділок - вихідний Вівторок – п’ятниця: 9:00 - 17:30 Субота, неділя: 10:00 - 18:00 Вартість 190 крон, для студентів 90 крон. Щоб фотографувати доведеться заплатити ще 100 крон.  Автор Світлана Малецька, для UAPORTAL.CZ
    Бер 27, 2017 2071
  • 23 Лют 2017
    Шукаючи інформацію на дану тему, я передивилась велику кількість сайтів, перечитала безліч статтей, але все одно не знайшла всього необхідного. Тут я хочу поділитись своїм досвідом у цьому питтанні. Отож... Основним джерелом інформації, звісно, був сайт «Генерального консульства Чеської республіки у Львові» (http://www.mzv.cz/lvov/uk/x2004_02_03/x2004_08_31_2/x2015_10_16_1/x2015_10_16_1.html) . Там наданий перелік необхідних документів і пояснення, які мають бути документи. Але розпочавши збір документів виникло безліч питань, відповідей на які я там не знайшла. Можна було поїхати на консультацію у саме консульство і там допомогли б зі заповненням анкет, розповіли про інші необхідні документи. Але про те я дізналася згодом, коли вже подавала документи. Або ж біля консульства є як мінімум дві «конторки», які охоче вам допоможуть з оформленням, навіть якщо у вас немає всіх необхідних документів за відповідну оплату. Перш ніж перейду до опису документів потрібно знати, що подавати на постійне проживання з метою возз’єднання родини можна лише якщо член родини (у моєму випадку чоловік) офіційно знаходиться за кордоном на протязі певного часу. Для тих хто на роботі точно не знаю, але цей термін може бути в межах року. Для тих хто навчається цей термін повинен складати не менше півтора року. І з собою бажано мати копію паспорта чоловіка, мабуть із візами, які засвідчують те перебування. При собі копію паспорта чоловіка я не мала, але сказавши, що він подавав документи тут же мені відповіли, що в базі знайдуть його дані. Заяву на постійне проживання можна подати у дипломатичному представництві Чехії за кордоном, або прямо у відділенні Міністерства внутрішніх справ Чехії, якщо іноземець, який очікує на видання дозволу на постійне проживання, тимчасово перебуває в країні (наприклад, за шенгенською візою). 1. Далі перейдемо до анкет. На сайті просять заповнити два види бланків: на постійне проживання і на отримання довгострокової візи. Натискаєш ссилку і відправляє на сайт, там можна вибрати два варіанти čeština + angličtina або čeština + ruština. Я вибрала другий варіант (фото 1-5), який всеодно має бути заповнений латинецею. Подаючи документи я заповнила не всі графи. Уже при прийомі документів мені вказали як їх правильно заповнити, і навіть дещо дописали самі. А ще у всіх незаповнених графах має бути написано «ne» (чеською) або «no» (англійською). Бланк заяви на отримання довгострокової візи (фото 6-10) - Formulář žádosti o povolení k dlouhodobému pobytu тільки на чеській/англійській мові і має бути заповнений чеською. 2. Закордонний паспорт. Копія першої сторінки і шенгенських віз за минулі 3 роки. Оскільки подається два види заяв, то і копій паспорта має бути два комплекти. 3. 2 фотографії 3,5 х 4,5 см.  4. Документ, який підтверджує родинний зв'язок. У моєму випадку це було свідоцтво про одруження перекладене на чеську мову і завірене нотаріусом. 5. Документ про наявність достатніх коштів для проживання в Чеській Республіці. Так як матеріально мене забезпечував чоловік, то цим документом – була виписка з його банківського рахунку в Чехії. На рахунку має бути досить велика сума, оскільки рахується що він мене утримує і коштів має вистачати на нас обох. Детальніше про це можна почитати тут http://www.mzv.cz/lvov/uk/x2004_02_03/x2004_08_31_2/x2009_09_03/x2016_12_08_3.html 6. Документ про забезпечення житла на період проживання в Чеській Республіці. У мене цим документом була оплачена резервація гуртожитку. Цього виявилося достатньо, оскільки така резервація еквівалентна договору про оренду житла. 7. Довідку про несудимість видає Управління міністерства внутрішніх справ області, до якої Ви належите. При собі треба мати український паспорт і його копію. Термін виготовлення довідки приблизно 10 днів безкоштовно, термінова довідка оплачується. 8. Конверт з поштовою маркою і написати своєю адресу. 9. 2 копії українського паспорту. Документи повинні бути перекладені на чеську мову і завірені.  Призначеної дати у посольстві потрібно спочатку стати в чергу, у спеціальному віконечку видають номерки і перевіряють наявність усіх потрібних документів для подачі. Якщо чогось немає можуть не видати номерок. Потім довге чекання своєї черги перед дверима посольства... У процесі подання документів ще раз перепитують інформацію написану у заявах і кілька інших питань на зразок «як ви познайомились?». Оплата подачі документів здійснюється у тому ж приміщенні у євро. З мене взяли 18 євро, оскільки мені ще не було 26 років. Можливо для тих кому більше 26 років оплата буде вищою. На результати я чекала трохи більше двох місяців, подзвонили того числа, що в мене вказано в анкеті як «в’їзд на територію Чехії». Можливо співпадіння, а можливо так і було задумано. Отримати готову візу теж виявилося довгою справою. Отож, спочатку подзвонили, сказали, що візу мені відкрили і на протязі 7 днів прийшов лист у якому вказана дата видачі віз. З тим підтвердженням потрібного числа треба прийти зі страховкою. Її легко і швидко можна отримати в «конторці» безпосередньо біля самого посольства. Коштує не дешево, залежить від кількості днів перебування. Моя коштувала приблизно 1200 грн. Далі стаєш у чергу на видачу віз. Там у віконечко віддаєш копію страховки і закордонний паспорт. І тільки після обіду того ж дня нарешті отримуєш паспорт з візою. Отож, усім хто вирішив самостійно оформляти документи бажаю удачі і терпіння у цій клопіткій і довгій справі, бо воно того варте! Світлана Малецька для UAPORTAL.CZ  
    54179 Опубліковано Світлана Малецька
  • Шукаючи інформацію на дану тему, я передивилась велику кількість сайтів, перечитала безліч статтей, але все одно не знайшла всього необхідного. Тут я хочу поділитись своїм досвідом у цьому питтанні. Отож... Основним джерелом інформації, звісно, був сайт «Генерального консульства Чеської республіки у Львові» (http://www.mzv.cz/lvov/uk/x2004_02_03/x2004_08_31_2/x2015_10_16_1/x2015_10_16_1.html) . Там наданий перелік необхідних документів і пояснення, які мають бути документи. Але розпочавши збір документів виникло безліч питань, відповідей на які я там не знайшла. Можна було поїхати на консультацію у саме консульство і там допомогли б зі заповненням анкет, розповіли про інші необхідні документи. Але про те я дізналася згодом, коли вже подавала документи. Або ж біля консульства є як мінімум дві «конторки», які охоче вам допоможуть з оформленням, навіть якщо у вас немає всіх необхідних документів за відповідну оплату. Перш ніж перейду до опису документів потрібно знати, що подавати на постійне проживання з метою возз’єднання родини можна лише якщо член родини (у моєму випадку чоловік) офіційно знаходиться за кордоном на протязі певного часу. Для тих хто на роботі точно не знаю, але цей термін може бути в межах року. Для тих хто навчається цей термін повинен складати не менше півтора року. І з собою бажано мати копію паспорта чоловіка, мабуть із візами, які засвідчують те перебування. При собі копію паспорта чоловіка я не мала, але сказавши, що він подавав документи тут же мені відповіли, що в базі знайдуть його дані. Заяву на постійне проживання можна подати у дипломатичному представництві Чехії за кордоном, або прямо у відділенні Міністерства внутрішніх справ Чехії, якщо іноземець, який очікує на видання дозволу на постійне проживання, тимчасово перебуває в країні (наприклад, за шенгенською візою). 1. Далі перейдемо до анкет. На сайті просять заповнити два види бланків: на постійне проживання і на отримання довгострокової візи. Натискаєш ссилку і відправляє на сайт, там можна вибрати два варіанти čeština + angličtina або čeština + ruština. Я вибрала другий варіант (фото 1-5), який всеодно має бути заповнений латинецею. Подаючи документи я заповнила не всі графи. Уже при прийомі документів мені вказали як їх правильно заповнити, і навіть дещо дописали самі. А ще у всіх незаповнених графах має бути написано «ne» (чеською) або «no» (англійською). Бланк заяви на отримання довгострокової візи (фото 6-10) - Formulář žádosti o povolení k dlouhodobému pobytu тільки на чеській/англійській мові і має бути заповнений чеською. 2. Закордонний паспорт. Копія першої сторінки і шенгенських віз за минулі 3 роки. Оскільки подається два види заяв, то і копій паспорта має бути два комплекти. 3. 2 фотографії 3,5 х 4,5 см.  4. Документ, який підтверджує родинний зв'язок. У моєму випадку це було свідоцтво про одруження перекладене на чеську мову і завірене нотаріусом. 5. Документ про наявність достатніх коштів для проживання в Чеській Республіці. Так як матеріально мене забезпечував чоловік, то цим документом – була виписка з його банківського рахунку в Чехії. На рахунку має бути досить велика сума, оскільки рахується що він мене утримує і коштів має вистачати на нас обох. Детальніше про це можна почитати тут http://www.mzv.cz/lvov/uk/x2004_02_03/x2004_08_31_2/x2009_09_03/x2016_12_08_3.html 6. Документ про забезпечення житла на період проживання в Чеській Республіці. У мене цим документом була оплачена резервація гуртожитку. Цього виявилося достатньо, оскільки така резервація еквівалентна договору про оренду житла. 7. Довідку про несудимість видає Управління міністерства внутрішніх справ області, до якої Ви належите. При собі треба мати український паспорт і його копію. Термін виготовлення довідки приблизно 10 днів безкоштовно, термінова довідка оплачується. 8. Конверт з поштовою маркою і написати своєю адресу. 9. 2 копії українського паспорту. Документи повинні бути перекладені на чеську мову і завірені.  Призначеної дати у посольстві потрібно спочатку стати в чергу, у спеціальному віконечку видають номерки і перевіряють наявність усіх потрібних документів для подачі. Якщо чогось немає можуть не видати номерок. Потім довге чекання своєї черги перед дверима посольства... У процесі подання документів ще раз перепитують інформацію написану у заявах і кілька інших питань на зразок «як ви познайомились?». Оплата подачі документів здійснюється у тому ж приміщенні у євро. З мене взяли 18 євро, оскільки мені ще не було 26 років. Можливо для тих кому більше 26 років оплата буде вищою. На результати я чекала трохи більше двох місяців, подзвонили того числа, що в мене вказано в анкеті як «в’їзд на територію Чехії». Можливо співпадіння, а можливо так і було задумано. Отримати готову візу теж виявилося довгою справою. Отож, спочатку подзвонили, сказали, що візу мені відкрили і на протязі 7 днів прийшов лист у якому вказана дата видачі віз. З тим підтвердженням потрібного числа треба прийти зі страховкою. Її легко і швидко можна отримати в «конторці» безпосередньо біля самого посольства. Коштує не дешево, залежить від кількості днів перебування. Моя коштувала приблизно 1200 грн. Далі стаєш у чергу на видачу віз. Там у віконечко віддаєш копію страховки і закордонний паспорт. І тільки після обіду того ж дня нарешті отримуєш паспорт з візою. Отож, усім хто вирішив самостійно оформляти документи бажаю удачі і терпіння у цій клопіткій і довгій справі, бо воно того варте! Світлана Малецька для UAPORTAL.CZ  
    Лют 23, 2017 54179