Любите стародавній героїчний епос? Легенди про короля Артура? Міфи та фентезі? Тоді ви не маєте права пропускати виставку, яка триватиме, до 24 лютого у новій будівлі Національного музею - присвячена історії кельтского народу.

Кельти були найвойовничим народом Європи. Ділився на племена, одне з яких під назвою бої проживало на території сучасної Чехії. Ймовірно через нього виникла назва Богемії.

Виставка розкриває сучасні археологічні дослідження та знайомить відвідувачів з різнобарвним періодом залізного віку Центральної Європи..

Якщо говорити про це конкретно - то ви зможете подивитись на експонати численних розкопох гальштатського періоду 700 р. до Р.Х. по 450 після Р.Х. 

Серед унікальних експонатів - посуд прикрашений геометричними орнаментами та бронзові прикраси.

Також на цій виставці чудово розкрита історія кельтских будівель, фортифікаційних споруд, торгово-ремісничих центрів Середньовіччя. Деякі експонати - будуть представлені вперше.

Вартість квитка - 100 крон.

Довідка: 

Спільнота людей, яку в сучасній історіографії називають стародавніми кельтами, була відома греко-римському світові у 5-6 ст. до н. е. Кельтів знали як один з найбільших варварських народів Європи, який загрожував Елладі і був одвічним ворогом римлян. Їх змальовували неоднозначно. З одного боку, для античних авторів кельти були жорстокими дикунами, які вдаються до людських жертвоприношень і нелюдського насильства. Водночас, чимало греків і римлян схилялося перед волелюбністю та моральною незіпсованістю варварів, їхньою соціальною організацією, в якій перше місце відводилося друїдам — не стільки жерцям, скільки мудрим «варварським філософам» кельтів. Окремі представники античного інтелектуального загалу, як наприклад філософ стоїчного напрямку Посідоній, здійснювали тривалі мандрівки у землі кельтів, шукаючи повчальних прикладів щодо влаштування соціального устрою.

Розселившись від Ірландії до Карпат і Малої Азії, кельти ніколи не були монолітною етнічною структурою, вони не створили єдиного державного організму, який би міг об'єднати хоча б частину їхніх завоювань. За великим рахунком, кельти не знали й почуття спільної ідентичності, а до того ж в них не було і єдиного антропологічного типу. Як зазначає Фернан Бродель, з 5 століття до н.е. кельти були майже настільки ж гетерогенні, як і сучасне населення, причому ця гетерогенність лише поглиблювалася у ході захоплень кельтами нових земель. Проте різні, навіть досить віддалені одне від одного племена стародавніх кельтів мали спільні риси духовної культури, соціальної організації та матеріального виробництва, а також використовували близькоспоріднені мови або діалекти.